У світовій практиці страхування фінансових ризиків є досить поширеним, а в Україні таке страхування має неоднозначну оцінку як серед страховиків, так і їх клієнтів. Попит на цей вид страхування є дуже низьким, але обсяги страхових платежів за цим видом страхування є значними.

Нині про популярність цього виду страхування не можна судити із сум отриманих страхових премій чи його частки у структурі страхового ринку. Пояснюється це тим, що страхування фінансових ризиків часто пов'язане з тіньовими схемами і застосовується для псевдооперацій.

Розглянемо, які схеми використовувались та використовуються вітчизняними підприємствами-страхувальниками та страховиками. Перша схема: укладення договору страхування за завищеною ціною. Наприклад, класичне страхування майна здійснюється за страховим тарифом 0,3%, а у договорі страхування майна зазначено 2%. Різниця у 1,7% -- це так звані зайві гроші, які страхова компанія може перевести зі свого рахунку [57, c. 35].

Друга схема -- «зарплатне схема»: керівництво певної підприємницької структури домовлялося зі страховою компанією (чи створювало свою) і під виглядом страхових відшкодувань виплачувало співробітникам заробітну плату, обходячи таким чином сплату податку та нарахування зарплати через фонд заробітної плати. Ця схема зараз уже не використовується, бо встановлені законодавчі обмеження.

Третя схема: використання страхових компаній для вивозу капіталу за кордон. Зі страховою компанією укладається договір страхування під ризик, можливість настання якого є низькою (у більшості випадків це саме договір страхування фінансових ризиків). Українська страхова компанія перестраховує такі ризики у перестраховика-нерезидента. Так, за даними Держфінпослуг, на вітчизняному ринку страхування працювала страхова компанія «Оберіг», за допомогою якої у 2013 р. за кордон було передано 925 млн. грн.

Четверта схема: використання страхової компанії для переведення грошей у готівку. Страхувальник -- керівник підприємства, маючи домовленість зі страховою компанією, укладає договір страхування майна і за перерахунком здійснює сплату страхового платежу (умовно 50 тис. грн.). Як фізична особа керівник цього ж підприємства страхує себе від нещасного випадку, уклавши договір страхування від нещасного випадку. При «настанні страхового випадку» отримує готівкою страхову суму, трохи меншу за розмір страхового платежу за договором страхування майна підприємства (умовно 45 тис. грн.). Різниця (у нашому випадку 5 тис. грн.) це винагорода страховій компанії.

П'ята схема: застосовується для оптимізації оподаткування. Вона дозволяє зменшити базу оподаткування прибутку підприємства за рахунок ставки оподаткування. Податок на прибуток підприємства -- 25%, податок на валовий дохід страхової компанії -- 3%. Таку схему використовують, коли існує кептивна страхова компанія або між керівництвом страхової компанії та керівництвом підприємства існують певні домовленості.

Шоста схема: використовується для купівлі нового підприємства. У межах, наприклад, фінансово-промислової групи, відбувається капіталізація страхової компанії, яка з часом купує цінні папери підприємства і стає його власником (співвласником). Таку схему часто використовують банки й страхові компанії, які утворюють фінансову групу для купівлі підприємств.

Завдяки ретельному аналізу страхового ринку можна виділити найпоширеніші способи «схемного» страхування, які реалізуються за допомогою дочірніх страхових структур. На нашу думку, всі оптимізаційні схеми, відповідно до руху грошових потоків, можна умовно поділити на дві групи [41, c. 42].

* Перша група включає оптимізаційні схеми, завдяки яким кошти накопичує страхова компанія.

* Друга група - це схеми, в яких передбачено повернення коштів в материнську компанію у вигляді страхового відшкодування.

Перша група - кошти накопичує страхова компанія. У цю групу зараховують способи, які дають змогу накопичити фінансові потоки корпорації у страховій компанії. Ці фінансові махінації можуть відбуватись в один або в два етапи (рис. 1.1).

На першому етапі страхова компанія займається накопиченням фінансових ресурсів за допомогою реалізації різних фінансових схем, зокрема:

1. Надання страхових договорів за помірно завищеними тарифами. Страхова компанія умисно завищує страхові тарифи для отримання додаткового прибутку. На страховому ринку ціну договорів коректує конкуренція, а у такому разі домовленість між страховиком і материнською компанією. Підвищення тарифів переважно використовується страховиком за тими видами ризику, які не є регламентовані і не мають стандартної методики розрахунку, зокрема це фінансові ризики.

2. Укладання договорів страхування щодо ризиків з низькою ймовірністю виникнення. Материнська компанія, окрім звичайних ризиків, страхує ризики, ймовірність виникнення яких близька до нульового значення. Тобто із самого початку і страхувальник, і страховик знають, що виплати за цими видами договорів здійснюватися не будуть. Отже, сплачені премії за укладеними угодами - це ніщо інше, як дохід страхової компанії. Якщо ж до цього додати, що ця компанія є дочірньою структурою, то стає зрозумілим, що ця схема із самого початку спрямована на оптимізацію фінансових потоків корпорації.

А -оптимізація фінансових потоків на І етапі у вигляді прибутку страховика

Рис. 1.1 Реалізація оптимізаційних схем для накопичення коштів у страховому кептиві [24, c. 37]

За допомогою таких способів страховий кептив збільшує власні прибутки і, по суті, вивільняє фінансові потоки материнської компанії. На цьому оптимізація фінансових потоків корпорації може бути завершена, але переважно існує і наступний етап фінансової схеми. Другий етап слугує формальному виведенню фінансових потоків з балансу корпорації. Найпоширенішими способами є перестрахування та інвестиції у цінні папери.

1. Оптимізація фінансових потоків за допомогою перестрахування. Донедавна перестрахування ризиків у нерезидентів було одним з найефективніших способів оптимізації фінансових потоків. Страхові компанії за допомогою перестрахування ризиків у низькорейтингових перестраховиків-нерезидентів виводили фінансові потоки за межі країни, а потім їх повертали за допомогою рахунків в офшорних банках.

Перестрахувальні платежі скеровувались переважно до країн Балтії та Молдови. Для боротьби із схемним страхуванням Держфінпослуг разом із Нацбанком вводили практику посиленого контролю операцій з перестрахування у нерезидентів. Страховикам заборонялось працювати з ринками, де немає державного нагляду за страховою діяльністю, а також із страховими компаніями, які не мають ліцензії на страхову і перестрахувальну діяльність. Окрім того, додатково було запроваджено податок на перестрахування низькорейтинговими перестраховиками-нерезидентами у розмірі 15%. Ця політика ефективно подіяла на перестрахування. Основними партнерами у сфері перестрахування ризиків сьогодні є Великобританія (47% від загального об'єму зовнішнього перестрахування), Росія (20%) та Німеччина (12%). Але фінансові махінації у сфері перестрахування продовжуються, та вже у інших модифікованих формах. Сьогодні перестрахувальні схеми переважно діють всередині країни, без виведення коштів за кордон. На думку самих страховиків, причиною цьому є недосконалість податкової системи [67].

2. Оптимізація фінансових потоків при купівлі цінних паперів страховою компанією. Страховики для нарощування страхових резервів та для збільшення статутного капіталу використовують різні фінансові махінації з цінними паперами. Суть однієї з них полягає у тому, що на баланс організації свідомо вноситься значно вища сума вартості нового активу.

Друга група - кошти повертаються до страхувальника. У цій групі основою різних способів оптимізації фінансових потоків корпорації є фінансові махінації, пов'язані із отриманням материнською компанією страхових виплат. Страхові виплати - це, по суті, фінансові потоки, які повинні бути спрямовані на покриття понесених збитків. Але якщо збитки лише формальні, то за рахунок отриманих коштів, материнська компанія може реалізувати й інші заплановані цілі. Зокрема, кошти можуть бути спрямовані на реконструкцію материнської компанії, на розвиток корпорації загалом чи на реалізацію інвестиційних проектів. Загальну схему цього процесу ми відтворили на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Реалізація оптимізаційних схем для повернення коштів материнській компанії [24, c. 38]

1. Повернення страхувальнику зайвих переплачених коштів за договором убезпечення життя. За цією схемою страхувальник вносить до страховика платежів більше ніж передбачено договором убезпечення життя. Згодом він повертається до страховика з вимогою про повернення зайвих сплачених коштів. Страховик погоджується і, як правило, вимагає сплатити штраф та повертає клієнту ці кошти, наприклад, чеком. Отже, страхувальник ефективно приховує зв'язок між цими коштами і незаконною дією, внаслідок якої вони були отримані.

2. Дострокове припинення дії договору страхування життя. У такому разі страхувальник купує поліс убезпечення життя через посередника або безпосередньо у страховика. Одержавши поліс, застрахована особа через деякий час відмовляється від нього, щоб одержати викупну суму, незважаючи на те, що він зазнає фінансових втрат. Така схема стає ефективнішою, якщо страхувальник є в змові із страховиком.

3. Укладання страхових договорів із збитковими підприємствами. Усі підприємства одного фінансово-промислового холдингу здійснюють страхові платежі в дочірню страхову компанію. Всі підприємства є прибутковими, окрім одного, яке, своєю чергою, є збитковим. Саме по такому збитковому підприємству виникають страхові випадки, і йому надаються страхові виплати у розмірі десятків мільйонів гривень. Однак навіть після отримання істотної компенсації збитки все одно залишаються. В результаті корпорація знову-таки здійснює оптимізацію фінансових потоків без будь-яких податкових витрат.

4. Укладання угод за ризиками із високою вірогідністю виникнення страхової події. Материнська компанія страхує у кептиві ризики, за якими ймовірність виникнення страхової події практично 100%. Переважно за такою схемою страхують фінансові ризики, зокрема найпопулярнішими з них є ризик «неплатежів з якоїсь причини» та ризик втрати прибутку. Метою цієї схеми є отримання незаконного страхового відшкодування.

Більшість фінансових махінацій, які здійснює материнська компанія у цій групі, виявити надзвичайно важко. Це пов'язано з тим, що ці операції відбуваються на загальних засадах, не порушуючи вимог чинного законодавства. Окрім того, сьогодні основна увага Держфінпослуг звернута не на потік страхових виплат, а на потік страхових премій та на прибутки страхових компаній. Дослідники вважають, що ріст об'єму виплат є показником зменшення «схемного» страхування, та, на нашу думку, це не зовсім так. Як видно з вищенаведеного, ефективним і доволі безпечним способом «схемного» страхування є фінансові махінації і у сфері страхового відшкодування, яким з боку контролюючих органів нині не приділяється належна увага. На думку замісника начальника Держфінпослуг Т. Мосейчук, проблема «схемних» операцій ґрунтується на штучно створених законодавчих умовах, за яких за допомогою страхового ринку інші суб'єкти господарювання мають змогу оптимізувати власні фінансові потоки. Проаналізувавши різні джерела, ми виділили три основні причини існування «схемного» страхування, зокрема у дочірніх страхових компаніях [67].

Практична діяльність вітчизняних страхових компаній у сфері фінансових відносин за останні п'ять років (2009-2013) виглядає скромною. У цілому в Україні ця діяльність не є досить прибутковою, а з усіх зареєстрованих страхових компаній фінансовими ризиками займаються одиниці. Це пояснюється, зокрема, і тим, що низький середній професійний рівень практики поєднується з недостатнім науковим, законодавчим нормативним і методологічним забезпеченням процесу страхування фінансових ризиків [66].

Хоча в світі страхування фінансових ризиків - доволі популярна і поширена послуга, в Україні у неї неоднозначна репутація і серед страховиків, і серед їхніх клієнтів.

Страхування фінансових ризиків підприємств, що використовується для реалізації різних фінансових схем та оптимізації оподаткування (при страхуванні фінансових та майнових ризиків підприємства мають право відносити понесені затрати на валові витрати, зменшуючи тим самим собі базу оподаткування), залишається одним із видів заробітку страховиків.

Більшим попитом на страхування фінансових ризиків користуються крупні промислові підприємства та фінансово-промислові групи - понад 90% застрахованих ризиків припадає на корпоративний сектор.

Схеми не є українським винаходом. Приблизно 25%-40% західного страхового ринку в тій чи іншій мірі пов'язано зі схемами. Проте закордоном більшість таких операцій є законними та відносяться до фінансових інструментів, що дозволяють професійно управляти фінансовими потоками клієнта. В Україні таке нереальне страхування має набагато більші обсяги, ніж в розвинутих країнах.

Застосування оптимізаційних схем викликано, в першу чергу, високою тінізацією української економіки. На відміну від уряду, Держфінпослуг може боротися лише з проявами цієї проблеми шляхом перекриття каналів виведення капіталу за кордон. Одним із таких способів є перестрахування ризиків у іноземних перестраховиків. Якщо до 2004 року спостерігалося значне партнерство з країнами Прибалтики - через цей регіон здійснювався основний витік капіталу; то сьогодні перестрахові потоки спрямовані на Польщу, Росію, Німеччину, Великобританію, США, Австрію та Францію [67].

Появі фінансових «схем» та мінімізації оподаткування сприяє також відсутність загальнонаціональної системи розкриття фінансової інформації учасниками фінансового ринку України. В результаті професійні учасники страхового ринку не можуть достовірно оцінити реальний ринок страхування.

При цьому в більшості страхувальників викликає плутанину різноманіття валових показників фінансової діяльності страхових компаній, в яких обсяги неризикових фінансових операцій приховані в класичному страхуванні. В результаті порушується один з найголовніших принципів цивілізованої держави - право громадян на отримання своєчасної та достовірної інформації.

В Україні фактично існує два страхових ринка: цивілізований ринок з дотриманням усіх норм законодавства, що розвиває класичні види страхування зі зниженням реальних ризиків; та інший, на якому реалізуються схемні проекти. І така ситуація буде продовжуватися до тих пір, поки буде зберігатися значний попит на послуги страховиків щодо податкової оптимізації.

Остаточне виключення оптимізаційних схем в страхуванні можливо при ліквідації податкового арбітражу та переведенні всіх страхових компаній на єдину систему оподаткування.

Отже, практика страхування кредитів в Україні переважно має три форми [55, c. 131]:

1) страхування ризику непогашення кредиту;

2) страхування позичальником відповідальності за неповернення кредиту;

3) страхування позичальником предмета застави.

Однією важливою проблемою, яка виникає при укладанні та виконанні договорів страхування кредитних ризиків є недосконалість вітчизняного законодавства у цій сфері. Недоліком страхування кредитних ризиків є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов'язаний з ним опосередковано. Практика показує, що позичальник дуже часто не виконує умов договору або свідомо порушує строки їх виконання, що дає можливість відмовити страховику у виплаті страхового відшкодування банку. Тому необхідним є вироблення загальних умов кредитного страхування, які б охоплювали найсуттєвіші норми кожного виду страхування.

Негативом для страхування фінансових ризиків є також те, що деякі підприємства використовують фінансові ризики як додатковий засіб фінансування, наприклад, страхують проекти, які дорого коштують, перекладаючи весь ризик на страхову компанію; реалізують через цю галузь страхування різні «фінансові схеми» з метою податкової оптимізації, переведення коштів у готівку тощо. Страхові компанії у відповідь встановлюють високий рівень франшизи (від 8 до 15% страхової суми), досить високі страхові тарифи (середній тариф встановлюється на рівні 5-7% та вище залежно від ризиковості та строку страхування), обумовлюють специфічні умови страхування.

1.3 Процедура страхування депозитів та втрат від прибутку

ПРАТ СК «QBE Україна» член всесвітньої групи QBE Insurance Group, - перша страхова компанія, створена в Україні, що є частиною міжнародної страхової та перестрахової групи. Це перша страхова компанія, яка представляє інтереси міжнародної страхової групи QBE в Україні. Отримавши 5 березня 2001 року ліцензії Державного комітету з нагляду за страховою діяльністю на проведення страхування, компанія розпочала страхові операції 1 липня 2001 року.

QBE Insurance Group - міжнародна австралійська страхова група, представництва якої знаходяться у 45 країнах світу: Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Америці та Європі. QBE - найбільший корпоративний управляючий синдикатами 2999, 386, 566, 1036, 1886, 2000, 5555 найпершого страхового ринку Lloyds. Сьогодні QBE має надійні позиції на світовому ринку з рейтингом «А+» за оцінкою Standard&Poor's, «А+» - за оцінкою Fitch, «А» - за оцінкою AM Best. QBE Insurance Group спеціалізується на корпоративному страхуванні великого та середнього бізнесу, зокрема на страхуванні майна, авіа- та морських вантажоперевезень, моторному страхуванні, страхуванні відповідальності тощо [68].

На сьогодні «QBE Україна» має репутацію однієї з провідних та найбільш надійних страхових компаній на українському ринку. Впроваджуючи в Україні якісні та інноваційні продукти страхування, які вже позитивно себе зарекомендували на міжнародній арені, фахівці «QBE Україна» керуються досконалим знанням локального ринку, а також спираються на міжнародний досвід групи QBE.

Завдяки приналежності до міжнародної групи «QBE Україна» має належні ресурси для страхового покриття найдорожчих об'єктів найбільших корпорацій України. Компанія є одним із найбільших морських перестрахувальників українських компаній через свій підрозділ British Marine, а також одним із найбільших авіаційних андеррайтерів через синдикат 5555.

QBE Insurance Group - міжнародна австралійська страхова група, представництва якої знаходяться у 45 країнах світу: Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Америці та Європі.

Сьогодні QBE має надійні позиції на світовому ринку з рейтингом «А+» за оцінкою Standard&Poor's, «А+» - за оцінкою Fitch, «А» - за оцінкою AM Best.

QBE Insurance Group спеціалізується на корпоративному страхуванні великого та середнього бізнесу, зокрема на страхуванні майна, авіа- та морських вантажоперевезень, моторному страхуванні, страхуванні відповідальності тощо.

Ключовими принципами діяльності «QBE Україна» є якісний андерайтинг та консервативна інвестиційна політика, завдяки яким компанія має належний обсяг резервів, достатній для гарантування своєчасних виплат за всіма зобов'язаннями.