Фінансовий менеджмент у комерційних банках

Принциповою умовою ефективності кожної системи управління ризиками є її організаційна незалежність від конкретної діяльності фахівців банку, пов'язаної з прийняттям відповідних ризиків, а також дотримання принципів корпоративного управління, викладених у міжнародних стандартах банківського нагляду.

Банківські ризики можуть спричинитися унаслідок невірно обраної стратегії та незадовільного рівня керівництва. Низька якість управління активами, неефективність внутрішньобанківського контролю й організаційної структури, недостатня фахова підготовка персоналу сприяє зниженню стійкості комерційного банку. До ендогенних чинників ризику можна віднести й негативні результати фінансового управління власними та залученими коштами, погіршення між особових відносин у колективі та інші аспекти внутрішньобанківської діяльності, що обумовлюють негативний вплив випадкового характеру.

Управління банківськими ризиками складається з низки послідовних етапів, а саме:

1. якісний аналіз: на цьому етапі визначається сутність кожного з банківських ризиків, їхня структура та виявляються чинники впливу;

2. кількісний аналіз: на цьому етапі обирається система кількісних показників кожного з банківських ризиків та визначаються методи їхньої оцінки;

3. способи зниження: на цьому етапі обирається той чи інший спосіб зниження банківських ризиків або їхня суперпозиція, що дасть змогу привести рівень ризику до прийнятного (допустимого);

4. врахування в прийнятті рішень: це заключний етап управління банківськими ризиками, який передбачає прийняття відповідних фінансових рішень з урахуванням ризику [41,62].

За визначенням доктора економічних наук, професора А.М.Герасимовича банківські ризики поділяються на три категорії: фінансові, функціональні та завнішні, по відношенню до банку.

Серед ризиків , з якими стикаються банки у своїй діяльності , останніми роками найбільшу увагу приділяють кредитному ризику, ризику процентних ставок, ризик ліквідності, валютний та інвестиційний. Цн, так звані, фінансові ризики, пов'язані з непередбаченими змінами в обсягах, доходності, вартості та структурі активів і пасивів [26,36].

Функціональні ризики мають відношення до процесу створення будь-якого банківського продукту чи послуги і з ними пов'язана діяльність кожного банку. Функціональні ризики виникають внаслідок неможливості своєчасно і в повному обсязі контролювати фінансово-господарську діяльність, збирати та аналізувати відповідну інформацію. Вони не менш небезпечні, ніж фінансові ризики, але їх важче ідентифікувати і визначити кількісно. В кінцевому рахунку функціональні ризики призводять до фінансових втрат.

Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.

Ризиками потрібно свідомо управляти , керуючись такими правилами:

1. усі ризики взаємопов'язані;

2. рівень ризику постійно змінюється під впливом динамічного оточення;

3. ризики, на які наражаються банки, безпосередньо пов'язані з ризиками їхніх клієнтів;

4. банкіри повинні намагатися уникнути ризиків навіть більше, ніж їхні підприємці, оскільки вони працюють не з власними, а з чужими грошома.

Щоб досягти успіхів у тій сфері діяльності, яка характеризується підвищеним рівнем ризику, банкам необхідно створювати та розвивати систему управління ризиками. З їхньою допомогою керівництво банку може виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати той чи інший ризик.

Система управління ризиками складається з таких елементів і підсистем:

1. управління активами і пасивами;

2. реалізація кредитної політики;

3. встановлення нормативів і лімітів;

4. ціноутворення продуктів і послуг;

5. управлінський облік і фінансовий аналіз;

6. вимоги до звітності та документообороту;

7. організація інформаційно-аналітичної служби;

8. розподіл повноважень у процесі прийняття рішень;

9. моніторинг;

10. аудит;

11. служби безпеки.

В дипломній роботі я розглянула основні банківські ризики: кредитний, відсотковий та валютний.

2.2.2 Управління кредитними ризиками

Мета управління кредитним ризиком полягає в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфелю. Основними елементами управління кредитним ризиком є:

1. лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень;

2. формування ефективної цінової політики;

3. формування страхових резервів по кредитних ризиках.

Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.

Ліміт у розрізі окремого позичальника визначає максимальну суму та умови надання кредиту. Розрахунок ліміту проводиться на основі аналізу кредитоспроможності позичальника (фінансових показників діяльності, бізнес-плану тощо). Розмір ліміту коригується залежно від поточного стану боржника і прогнозної оцінки його майбутнього фінансового стану.

Згідно Інструкції про регулювання діяльності комерційних банків в Україні , затвердженою постановою Національно банку України від 28 серпня 2001 року № 368 встановлені таки нормативи кредитних ризиків:

1.Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8):

Н8=(Зс/К)*100%, (2.3)

Де Зс- сукупна заборгованість за позичками , міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника;

К-капітал банку.

Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25%.

2.Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капітал комерційного банка:

Н9=(Ск/К)*100%, (2.4)

Де Ск - сукупний розмір «великих» кредитів, наданих банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Максимальне значення нормативу Н9 повинно перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.

3.Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10):

Н10=(РкІ/К)*100%; (2.5)

Де РкІ-сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку.

Максимальне значення Н10 не повинно перевищувати 5%.

Інсайдер- це будь-яка юридична чи фізична особа, що має доступ до конфіденційної інформації про справи комерційного банку, його філій і дочірніх фірм завдяки своєму службовому становищу або родинним зв'язкам (акціонер, який має частку у статутному фонду банку 10 і більше відсотків).

4.Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11):

Н11=(Рк/К) *100%, (2.6)

Де Рк-сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку.

Максимальне значення Н11 не повинно перевищувати 40%.

4.Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12):

Н12=(МБн/К)*100%; (2.7)

Де МБн-загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик .

Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 200%.

5.Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик (Н13):

Н13=((МБо+ЦК)/К)*100%, (2.8)

Дн МБо-загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик,

ЦК-сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення нормативу Н13 не повинно перевищувати 300%.

Штрафи за порушення норм перелічених нормативів застосовуються на кожний випадок порушення.

Відповідно до оцінки фінансового стану позичальників і стану погашення ними основного боргу та відсотків щомісяця здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначаються категорії кредитних операцій (див.табл. 2.2).

Таблиця 2.2 -Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику

Клас позичальника	Погашення заборгованості
	Добре	Слабке	Незадовільне
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартний
Б	Під контролем	Субстандартний	Сумнівний
В	Субстандартний	Сумнівний	Безнадійний
Г	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний
Д	Безнадійний	Безнадійний	Безнадійний

Клас «А»- фінансова діяльність дуже успішна (прибуткова і рівень рентабельності вищий, ніж середньо галузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу і процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним.

Клас «Б»- фінансова діяльність позичальника успішна, рентабельність на середньо галузевому рівні, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.

Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів, щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо.

Клас «В»- фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньо галузевий рівень, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш достатнього контролю.

Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо.

Клас «Г»- фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом часу, є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.

Клас «Д»- фінансова діяльність незадовільна , є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, показники не відповідають установленим значенням, ймовірність виконання зобов'язань з боку позичальника (контрагента) банку практично відсутня.

Банк створює та формує резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», а також «безнадійні».

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість та використовуються лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями, що стосуються основного боргу, стягнення якого неможливе.

«Стандартні» кредитні операції -це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 2% чистого кредитного ризику.

«Під контролем»- це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% кредитного ризику.

«Субстандартні» кредитні операції - це операції, за якими стандартний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

«Сумнівні» кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника /контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, імовірність повного погашення кредитної заборгованості низька і становить 50% чистого кредитного ризику.

«Безнадійні» кредитні операції-це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника /контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Сума гарантій і вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції (див.табл.2.3)

Таблиця 2.3- Вартість предмета застави за класифікованими кредитними операціями (%)

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією,%
	гарантії	застава
	Кабінету Міністрів України	Урядів країн категорії «А»	Міжнародних багатосторонніх банків	Банків з рейтингом, не нижче, ніж «інвестиційний клас», забезпечені гарантії банків України	Майнових прав на грошові депозити	Державних цінних паперів	Недержавних інших паперів, дорогоцінних металів, нерухомого майна та інших майнових прав	Рухомого майна
Стандартна	100	100	100	100	100	100	50	25
Під контролем	100	100	100	100	100	80	40	20
Субстандартна	50	100	100	100	100	50	20	10
Сумнівна	20	20	20	20	100	20	10	0
Безнадійна	0	0	0	0	0	0	0	0

За участю представників НБУ, Асоціації українських банків, Міністерства фінансів, комерційних банків та Світового банку було прийнято рішення про створення ТОВ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» у формі товариства з обмеженою відповідальністю зі статутним фондом 4,25 млн.грн., співзасновниками якого стали Асоціація українських Банків, 30 комерційних банків і дві страхові компанії. Основою для створення бюро кредитних історій стала започаткована НБУ ще у 2001 році Єдина інформаційна система реєстру позичальників. Механізм роботи новоствореної організації дає змогу знизити небезпеку неповернення кредитних ресурсів та передбачити істотне збільшення обсягів кредитування насамперед для населення, малого та середнього бізнесу, а позичальники мають можливість розраховувати на зниження відсоткової ставки. Завдяки уже розробленій системі банки за анкетними даними позичальника зможуть оперативно оцінити його платоспроможність, дати інформацію, на яку суму кредиту клієнт може розраховувати. Комерційні банки використовуватимуть базу даних кредитного бюро, в якому акумулюватиметься як позитивна, так і негативна інформація про ймовірних позичальників. Усі учасники кредитного бюро матимуть рівний платний доступ до інформації за умов, що клієнт банку не проти отримання даних про його кредитну історію.

Одним із найважливіших інструментів управління кредитним ризиком є цінова політика банку. Очевидно, що процентна ставка за безризикованим і ризикованим кредитами не може бути на одному рівні. За надання кредиту з вищим ризиком банк повинен брати з клієнта премію за ризик. Ця премія є компенсацією банку за можливі майбутні збитки від кредитування і служить одним із джерел формування резерву. Крім того, при визначенні реальної процентної ставки треба враховувати темпи інфляції, норму обов'язкового резервування кредитних ресурсів на коррахунках в НБУ, рівень накладних витрат за надання та супроводження кредиту та необхідність забезпечення встановленого рівня рентабельності кредитного бізнесу.

Граничний рівень реальних ставок встановлюється Комітетом з управління активами і пасивами (або кредитним комітетом) як обов'язковий по системі банку.

2.2.3 Управління відсотковим ризиком за допомогою Геп-менеджменту

Серед усіх видів ризику в останні роки в банківській практиці в Україні найбільш приділяється уваги ризику зміни відсоткових ставок. Масштаб впливу ризику процентних ставок на фінансовий стан банку спонукає розробляти складні засоби його оцінки та контролю. Спроможність зменшити негативний вплив цього виду ризику - вагома перевага в конкурентній боротьбі. Цей ризик є наслідком незбалансованості активів та пасивів з плаваючою відсотковою ставкою.

Теоретично відсоткового ризику можна повністю уникнути лише у тому разі, коли активи повністю збалансовано з пасивами і щодо строків, і щодо обсягів. Індикатором чутливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (gap-розрив, дисбаланс). Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи - чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін в межах конкретно визначеного часового інтервалу.

До чутливих до змін відсоткової ставки активів відносяться видані кредити, придбані банком облігації, доходи майбутніх періодів і т.д.

Чутливі до зміни відсоткової ставки пасиви - це кошти на поточних рахунках, депозити та отримані міжбанківські кредити. Нечутливі пасиви - це фонди комерційного банку (статутний, резервний і т.д.).

Принципи управління гепом можна сформулювати таким чином:

1. Зміна відсоткового прибутку, який отримується при заданому співвідношенні активів і пасивів, в результаті зміни відсоткової ставки залежить від величини гепа.

2. У випадку негативного гепа при зростанні ставки відсотка відсотковий прибуток зменшиться, а при її зниженні зросте. Навпаки, при позитивному гепі, при зростанні ставки відсотка відсотковий прибуток збільшується, а при її зниженні - зменшиться.

3. Поняття гепа нерозривно пов'язане з термінами погашення або переоцінки пасивів та активів. Якщо ці терміни суттєво різняться, то викликає так званий ефект Стігума-Бренча, згідно з яким, якщо активи (пасиви) багатократно переоцінюються до того, як здійснюється переоцінка активів (пасивів), то це й буде визначати позицію гепа, що розраховується на момент переоцінки.

4. Позиція гепа визначається характером діяльності комерційного банку [23,220].

Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов'язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:

GAP (t)= FA(t)-FL(t), (2.9)

Де GAP(t)- величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;

FA(t)- активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

FL(t)- пасиви, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t.

Геп може бути додатним, якщо активи , чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов'язання (FA(t)>FL(t)), або від'ємним, якщо чутливі зобов'язання перевищують чутливі активи (FA(t)<FL(t)).

Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між собою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежно від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик - мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від'ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов'язань банку використовують коефіцієнт гепу -FGAP(t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань:

FGAP(t)=FA(t)/FL(t). (2.10)

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, це означає, що геп додатний, якщо менший - геп від'ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, геп нульовий.

Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (додатний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.

Правило управління гепом:

1. якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

2. якщо геп від'ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням - збільшуватиметься.

Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне - щоб геп відповідав тому напрямку руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від'ємним - за їх зниження.

Проте менеджменту банку потрібно пам'ятати, що потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться помилковим або не справдиться, то це може призвести до зниження прибутку і , навіть до збитків. Отже, за наявності в банку додатного чи від'ємного гепу цілком реальною є і ймовірність одержання додаткових прибутків, і ймовірність фінансових втрат.

Метод гепу дає змогу банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов'язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночасного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.

Метод кумулятивного гепу дає змогу управляти співвідношенням чутливих активів і зобов'язань не лише у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджу вальний період (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов'язання й обчислюється геп. Оскільки показник гепу тісно пов'язаний з конкретним часовим інтервалом, показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів. Кумулятивний (нагромаджений) геп - це алгебраїчна сума (з урахуванням знаку) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для очислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів обчислюють алгебраїчну суму гепів за попередні періоди:

KGAP (t)= GAPі(t), (2.11)

Де KGAP (t)-кумулітивний геп;

Т-часовий горизонт;

Показник кумулятивного гепу показує незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов'язань , які впродовж часового горизонту можуть бути переоцінені. За економічним змістом кумулятивний геп- це інтегральний показник, що відбиває рівень ризику відсоткових ставок, на який наражається банк упродовж розглянутого часового горизонту. Банк може управляти цим ризиком, встановлюючи ліміт кумулятивного гепу як максимально допустиму його величину та увідповіднюючи структуру активів і зобов'язань до установленого ліміту.

Стратегій управління відсотковим ризиком є дві: фіксація спреду та управління гепом. Оскільки прогнозів щодо динаміки ставок і варіантів реструктуризації балансу банку може бути багато, в межах цих загальних стратегій банк моєе сформувати багато альтернативних сценаріїв.

Стратегія фіксації спреду передбачає максимальну збалансованість позицій за чутливими активами та зобов'язаннями , тобто нульовий геп. У такому разу маржа банку залишається стабільною, незалежно від коливань відсоткових ставок на ринку.

Стратегія управління гепом має на меті отримання підвищених прибутків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від'ємного гепу або зниження ставок за додаткового гепу. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

Зокрема вітчизняна практика засвідчує, що українські банки здебільшого віддають перевагу стратегії фіксації спреду, утримуючи незначний розрив між активами і пасивами з однаковими термінами погашення. Водночас є очевидним, що повністю збалансувати активи і пасиви за строками неможливо.

2.2.4 Управління валютним ризиком

Кожний банк, перш, ніж здійснювати операції, пов'язані з валютним ризиком, повинен ознайомитися з усією складністю сфери управління ним та його аналізу та зрозуміти її. Особливе значення має створення відповідних систем оцінки валютного ризику.

Валютний ризик - це ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Розрізняють операційний, трансляційний та економічний валютні ризики.

Операційний валютний ризик визначають як можливість неотримання прибутку в результаті впливу зміни валютного курсу на грошові потоки. Природно, що негативні зміни у прибутковості банку призведуть до зміни його вартості. Трансляційний валютний ризик виникає у разі невідповідності між активами та пасивами, вираженими у різних іноземних валютах.

Економічний валютний ризик визначають як можливість несприятливого впливу зміни валютного курсу на економічний стан банку.

Політика банку щодо управління валютним ризиком охоплює такі напрями:

1. вибір певних операцій в іноземній валюті, які проводитиме банк;

2. установлення лімітів для валютних позицій;

3. установлення правил бухгалтерського обліку для переоцінки валютних позицій;

4. організацію аналітичної роботи [14].

Операції комерційних банків з іноземною валютою залежно від ініціатора проведення операцій можна поділити на три групи: (Див.табл.2.4)

1. Операції, які здійснюються з ініціативи банків-кореспондентів (зовнішні).

2. Операції, які здійснюються з ініціативи клієнтів (клієнтські).

3. Операції, які здійснюються з ініціативи самого банку (внутрішні).

Таблиця 2.4 -Операції комерційних банків з іноземною валютою за ініціатором проведення

Зовнішні операції	Клієнтські операції	Внутрішні операції
-операції, що відображають зміну стану коррахунку;	-відкриття та закриття валютного рахунку клієнта;	-отримання та видача міжбанківських кредитів:
	-переказ валюти в іншу фінансову установу;
	-переказ валюти клієнта того ж банку;	-купівля-продаж валюти банком на біржі;
-операції, що пов'язані з надходженням коштів на рахунки клієнтів через коррахунки інших банків	Видача готівкової валюти клієнту;
	-прийняття готівкової валюти від клієнта;	-нарахування та утримання процентів по розрахункових, позичкових та депозитних рахунках в іноземній валюті;
	-купвля-прдаж валюти на біржі за дорученням клієнта;
	-купівля-продаж валюти клієнтом за рахунок відкритої валютної позиції банку;
	-операції за акредитивами, дорожніми чеками, інкасо.	-переоцінка залишків на валютних рахунках.

Успіх проведення операцій з іноземною валютою залежить від наявності валютної позиції кожного банку.

Валютна позиція - це співвідношення вимог та зобов'язань банку в іноземній валюті. Стан валютної позиції є головним чинником виникнення валютного ризику.

У банківській практиці виділяють такі позиції:

1.Закрита валютна позиція - позиція, яка виникає у разі збігу вимог та зобов'язань, виражених в одній валюті з урахуванням позабалансових операцій.

2.Відкрита валютна позиція - позиція, яка виникає у разі незбігу вимог у певній валюті та зобов'язань у тій самій валюті. Коли вимоги перевищують зобов'язання, виникає довга валютна позиція, або позитивна (+). Коли зобов'язання перевищують вимоги виникає коротка валютна позиція, або негативна (-).

Головним в аналізі валютного ризику є рух грошових коштів (а саме чітке розмежування їх надходжень і відплив) через кореспондентські рахунки «НОСТРО» та «ЛОРО» банку. Аналіз сальдо цих рахунків є джерелом інформації про валютний ризик. Коли банк має незбалансоване сальдо на рахунках «НОСТРО», це є свідченням про наявність відкритої валютної позиції у цій валюті.

В умовах нестійкості фінансового ринку найбільш дієвим методом управління валютною позицією є лімітування. Під лімітом відкритої валютної позиції розуміють установлення кількісних обмежень на співвідношення між відкритою валютною позицією і власним капіталом. Ліміти обмежують обсяг ризику, пов'язаного зі зміною валютного курсу.

Норматив ризику загальної відкритої позиції банку визначається як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку:

Н=Вп/К*100%, (2.12)

Де Н- норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку;

Вп- загальна відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;

К- регулятивний капітал банку.

Розраховуючи норматив ризику загальної відкритої валютної позиції, уповноважений банк бере за основу суму регулятивного капіталу, яка обчислена за балансом станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

Ліміт валютної позиції визначається щодня й окремо щодо кожної іноземної валюти . Для визначення нормативу за кожною іноземною валютою береться підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями банку у даній валюті.

Норматив ризику загальної відкритої позиції уповноваженими банками подається за формою № 540 «Звіт про відкриті валютні позиції».

До методів усунення валютного ризику відносять фінансові операції , які дають змогу або уникнути ризику, спричиненого зміною валютного курсу, або отримати спекулятивний прибуток від курсових коливань. Процес зменшення ризику можливих втрат називається хеджуванням.

Традиційним інструментом хеджування є товарний ф'ючерс.

Ф'ючерсний контракт - строкова стандартизована угода між двома учасниками ринку про купівлю (продаж) товару з поставкою у визначений час на визначених умовах, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторін контракту. Обертаються ф'ючерсні контракти на спеціальних ф'ючерсних біржах.

Ф'ючерсний контракт - це різновид форвардних контрактів. Форвардний контракт - угода між двома учасниками ринку про продаж (купівлю) фінансових активів (цінних паперів, іноземної валюти) з поставкою в обумовлений час у майбутньому та на визначених умовах, з фіксацією цін такого продажу (купівлі) під час укладення форвардного контракту [25,667]. Прибутки чи збитки власника форвардного контракту визначаються на момент закінчення його терміну.

Отже, при управлінні валютним ризиком менеджери банку повинні вирішувати завдання:

1. стабілізації прибутку від валютних операцій;

2. прогнозування змін валютного курсу та їхнього впливу на дохідність і витратність операцій;

3. структуризації балансу з урахуванням валютного ризику;

4. дотримання економічних нормативів контролю валютних позицій.

Отже, управління ризиками - процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, здійснює оцінку їх величини , моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв'язки між різними категоріями (видами ризиків).

Розділ 3. Аналіз фінансового менеджменту акціонерно- комерційного банку «Індустріалбанк»

3.1 Загальні відомості про АКБ «Індустріалбанк»

Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” створений у формі відкритого акціонерного товариства шляхом реорганізації комерційного банку „Співдружність”, який був створений за рішенням зборів засновників банку 12.03.1990р. (протокол № 5) та зареєстрований Державним банком СРСР за №744 від 06.11.90р., та є його правонаступником і зареєстрований Національним банком України за № 36 від 16.10.1991р. Державна реєстрація здійснена Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво серія А00 №197384 від 16.10.1991р. 11.09.1996р. банк був перейменований в Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк”.

Банк є юридичною особою, входить до єдиної банківської системи України і діє в інтересах учасників банку, з урахуванням інтересів вкладників та інших кредиторів банку та держави.

Банк має філії, які в свою чергу мають відділення 1-го та 2-го рівня зв'язку. Відділення 1-го рівня зв'язку працюють на балансі головного банку або філії, які мають виділені системи зв'язку та працюють у системі електронних платежів в реальному часі. Відділення 2-го рівня зв'язку працюють на балансі головного банку або філії, які мають виділені системи зв'язку та виходять на зв'язок з головним банком або філією один раз в кінці робочого дня. Філії мають самостійні баланси, які консолідуються в головному банку.

Банк здійснює всі види банківських операцій відповідно до Ліцензії №126 від 04.12.2001 року, Дозволу №126-3 від 30.07.2004 року, Додатку до Дозволу №126-3 від 30.07.2004 року Національного банку України на здійснення банківських операцій; Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АА №770420 від 15.10.2004р. на здійснення професійної діяльності по випуску та обігу цінних паперів.

Основними напрямками діяльності банку є кредитування суб'єктів господарювання та фізичних осіб (у тому числі приватних підприємців) за рахунок залучення коштів підприємств, організацій, установ, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування, здійснення операцій з цінними паперами, випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток, виконання валютних, та інших банківських операцій, передбачених Статутом Банку, ліцензією та дозволом Національного банку України.

Стратегічною метою банку є розширення різноманітності інструментарію для задоволення потреб клієнтів за допомогою високотехнологічних інновацій, зміцнення банківської системи в цілому по Україні шляхом впровадження нових банківських технологій, які дають змогу зберігати кошти клієнтів та збільшувати капітал банку, одержувати прибуток на основі виконання банківських операцій та надання послуг у відповідності до Статуту банку та наданої Національним банком України банківської ліцензії №126 від 04.12.2001 року, Дозволу №126-3 від 30.07.2004року, Додатка до Дозволу №126-3 від 30.07.2004 року.

Банк функціонує як універсальний банк та здійснює свою діяльність на території України.

Характером операцій та предметом безпосередньої діяльності банку є самостійне, систематичне здійснення банківської діяльності, тобто залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських (поточних та інших) рахунків фізичних та юридичних осіб. Банк виконує операції, передбачені Статутом банку, на підставі банківської ліцензії та дозволу на право здійснювати відповідні операції:

1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

4. операції з валютними цінностями;

5. неторговельні операції з валютними цінностями;

6. ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;

7. ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

8. ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

9. відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

10. відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

11. залучення та розміщення іноземної валюти на валютних ринках України;

12. залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

13. операції з банківськими металами на валютному ринку України.

14. емісія власних цінних паперів;

15. організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

16. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

17. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

18. придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

19. лізинг;

20. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

21. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

22. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

23. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

24. здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

25. перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

26. операції за доручення клієнтів або від свого імені (з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами);

27. довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Станом на кінець дня 31 грудня 2005 року банк має сплачений та зареєстрований статутний капітал у розмірі 100 584 тис.грн., що відповідає вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 року №375 зі змінами та доповненнями. Загальними зборами учасників банку 26 грудня 2005 року (протокол № 04) прийнято рішення про збільшення статутного капіталу банку на розмір статутного капіталу АКБ „МТ-Банк” (54 354 тис. грн.) у зв'язку з реорганізацією банків шляхом приєднання АКБ „МТ-Банк” до АКБ „Індустріалбанк”.

Управління банком здійснюється згідно із Законами України: «Про банки і банківську діяльність», “Про господарські товариства” та на підставі Статуту АКБ “Індустріалбанк”.

Згідно зі Статутом АКБ “Індустріалбанк” органами управління є: Загальні збори учасників банку; Спостережна рада банку; Правління банку, а органами контролю: Ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Загальні збори учасників є вищим органом управління, які у своїй діяльності керуються Статутом банку.

Спостережна рада банку - це колегіальний орган управління банку, який представляє інтереси учасників банку в перерві між проведенням загальних зборів учасників банку в межах компетенції, визначеної Статутом банку, контролює діяльність Правління банку. Рішення Спостережної ради банку обов'язкові для Правління банку.

Правління банку є виконавчим, колегіальним органом управління банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, те несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників банку і Спостережної ради банку.

Органи управління та контролю несуть відповідальність за неналежне виконання (порушення) вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, в порядку, визначеному законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Після приєднання АКБ „МТ - Банк” до АКБ „Індустріалбанк” з 12.12.2005р. введена нова структурна схема підпорядкованості, відповідно до якої до системи банку входять наступні одиниці та підрозділи, що забезпечують його діяльність:

1. Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, яким підпорядковано Спостережна рада та Ревізійна комісія.

2. Спостережна рада, якій підпорядковано Правління банку, яке очолює Голова Правління та відділ внутрішнього аудиту.

3. Правління банку, якому безпосередньо підпорядковуються: Тарифний комітет, Кредитно-інвестиційний комітет, Технологічний комітет, Комітет з питань управління активами та пасивами банку, Бюджетний комітет.

4. Голова Правління, якому безпосередньо підпорядковуються:

1) Управління казначейства (відділ міжбанківського та міжфілійного ділингу, відділ кореспондентських відносин та міжнародних розрахунків);

2) Юридичне управління (відділ правового супроводження діяльності банку, юридичний відділ, відділ координації правової діяльності філій);

3) Управління персоналом (відділ кадрів, канцелярія);

4)Служба безпеки (відділ інформаційної та технічної безпеки, відділ економічної та внутрішньої безпеки, відділ безпеки карткового бізнесу, відділ охорони);

5) Відділ корпоративного управління;

6) Управління фінансового моніторингу (відділ координації та роботи з філіями з питань фінансового моніторингу);

7) Інженер по охороні праці;

8) Перший заступник Голови Правління, якому в свою чергу підпорядковано:

5. Департамент корпоративних та інвестиційних операцій, до якого входять:

1. управління корпоративних кредитних операцій (відділ розвитку корпоративних кредитних операцій, відділ фінансування проектів, відділ по організації активних операцій банку),

2. управління інвестиційних операцій (відділ злиття та поглинання, інвестиційний відділ, відділ цінних паперів),

3. управління операцій з корпоративними клієнтами (відділ клієнтських рахунків);

6. Департамент роздрібних операцій, до якого входять:

1. управління розвитку роздрібних продуктів (відділ банківських продуктів, відділ організації кредитних операцій),

2. управління карткового бізнесу (відділ розвитку термінальної мережі, відділ міжнародних платіжних систем, центр персоналізації, відділ внутрішніх платіжних систем, відділ карткових проектів),

3. управління операцій з роздрібними клієнтами (відділ операцій з фізичними особами);

7. Департамент менеджменту та маркетингу, до якого входять:

1. довідковий центр,

2. відділ координації регіональної мережі,

3. відділ регіонального розвитку,

4. відділ маркетингу та реклами,

5. філії та відділення;

8. Заступник Голови Правління, якому в свою чергу підпорядковано:

1. управління ризик менеджменту (відділ оцінки та аналізу фінансових ризиків, відділ оцінки заставного майна та бізнесу, відділ адміністрування кредитних ризиків),

2. управління фінансового планування та управлінського обліку (відділ фінансового бюджетування, відділ управлінської звітності та аналізу, відділ стратегічного планування).

9.Заступник Голови Правління, якому в свою чергу підпорядковано:

1. операційне управління (операційний відділ, розрахунковий відділ, відділ контролю та організації супроводу операцій з платіжними картками, відділ контролю та організації супроводу операційної діяльності, відділ контролю та організації супроводу банківських операцій, відділ грошового обігу та касового обслуговування, відділ перевезення валютних цінностей та інкасації коштів),

2. інформаційне управління (відділ підтримки ЛОМ та обміну інформації, відділ обслуговування ЕОМ, відділ програмної підтримки пластикових карток, відділ автоматизації управління банком, відділ автоматизації банківської діяльності),

3. управління методології (відділ методології, відділ реінжинірингу);

10.Головний бухгалтер, якому безпосередньо підпорядковуються::

1. управління бухгалтерського обліку та податків (відділ внутрішньобанківського обліку, відділ податкового обліку, відділ стандартів бухгалтерського обліку),

2. управління звітності (відділ статистичної звітності, відділ звітності філій);

11.Заступник Голови Правління, якому в свою чергу підпорядковано:

управління експлуатації та розвитку (архів, господарський відділ, транспортний відділ, відділ будівництва, відділ зв'язку, засобів ОПС та ГПТ);

12.Заступник Голови Правління - директор представництва у м. Київ, якому підпорядковано представництво у м. Київ.

Структурну схему управління і підпорядкованості АКБ «Індустріалбанк» можна зобразити схематично (Див.рис.3.1).

Акціонерами банку є: ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Запоріжкокс» та інші.

3.2 Механізм управління ліквідністю АКБ «Індустріалбанк»

3.2.1 Структурний аналіз активів і пасивів АКБ «Індустріалбанк»

У своїй дипломній роботі для визначення стану управління фінансовими потоками я використовувала дані річних звітів АКБ «Індустріалбанк» за 2003, 2004 та 2005 роки (Додатки А-Н).

Ризик є неминучою частиною банківської діяльності. А особливо ризик ліквідності, який включає в себе моніторинг структури активів і пасивів. Вивчення досвіду АКБ «Індустріалбанк» свідчить, що стратегія управління відносно формування структури активів і пасивів реалізується через спеціальний підрозділ - «Комітет з управління активами та пасивами».

Перед менеджментом неминуче постає важливе питання: чи мають величина та структура зобов'язань впливати на напрями розміщення активів? Для вирішення цього питання проведемо структурний аналіз активів та пасивів банку за 2003-2005 роки.

Структуру загальних активів та пасивів банку станом на 31 грудня 2003-2005 років на основі даних балансу банку станом (Додаток А, Д, Л) відображена у таблиці 3.1.

Графічне зображення аналізу активів і пасивів банку за 2003-2005 роки відображено в рис.3.2 та 3.3.

Таблиця 3.1 -Структура активів і пасивів банку станом на 31 грудня 2003-2005 років (тис.грн.)

Ряд	Найменування статті	За 2005 рік	Питома вага,%	За 2004 рік	Питома вага,%	За 2003 рік	Питома вага ,%
1	2	3	4	5	6	7	8
	Активи
1	Кошти в НБУ та готівкові кошти банку	153957	8,66	100421	10,08	46110	5,53
2	Казначейські, цінні папери, емітовані НБУ	2876	0,16	0	0	0	0
3	Кошти в інших банках	274758	15,45	441665	44,33	468681	56,20
4	Цінні папери в торговому портфелі банку	0	0	0	0	0	0
5	Цінні папери в портфелі банку на продаж	92443	5,2	19143	1,92	34595	4,15
6	Кредити за заборгованості клієнтів	1017256	52,21	314794	31,6	248265	29,77
7	Цінні папери в портфелі банку до погашення	97251	5,47	96444	9,68	24225	2,91
8	Інвестиції в дочірні компанії	6500	0,37	0	0	0	0
9	Основні засоби та нематеріальні активи	102862	5,78	15053	1,51	9816	1,18
10	Нараховані доходи до отримання	12407	0,7	1705	0,17	819	0,1
11	Відстрочений податковий актив	1472	0,08	0	0	0	0
12	Інші активи	16403	0,92	6983	0,7	1389	0,17
13	Усього активів	1778185	100	996208	100	833900	100
	Зобов'язання
14	Кошти банків:	284363	19,57	181464	21,43	193011	26,53
14.1	У томі числі кредити, які отримані від НБУ	0	0	0	0	0	0
15	Кошти клієнтів	1075263	74,0	637491	75,29	520801	71,57
16	Ощадні сертифікати, емітовані банком	0	0	0	0	0	0
17	Боргові цінні папери, емітовані банком	10000	0,69	1000	1,18	0	0
18	Нараховані витрати до сплати	7703	0,53	1430	0,17	146	0,02
19	Відстрочені податкові зобов'язання	9143	0,63	0	0	0	0
20	Інші зобов'язання	66671	4,59	16278	1,92	13679	1,9
21	Усього зобов'язань	1453143	100	846663	100	727637	100
	Власний капітал
22	Статутний капітал	100584	30,94	96561	64,57	68397	64,37
23	Капіталізовані дивіденди	0	0	0	0	0	0
24	Власні акції що викуплені в акціонерів	0	0	0	0	0	0
25	Емісійні різниці	8020	2,47	0	0	0	0
26	Резерви та інші фонди банку	77857	23,95	9098	6,08	7767	7,31
27	Резерви переоцінки, у тому числі:	20082		527		537
27.1	Резерви переоцінки необоротних активів	14743	4,54	527	0,35	537	0,51
27.2	Резерви переоцінки інвестицій в дочірні компанії	5339	1,64	0	0	0	0
28	Нерозподілений прибуток минулих років	51609	15,88	76	0,05	2926	2,75
29	Прибуток/Збиток звітного року, що очікує затвердження	66890	20,58	43283	28,94	26636	25,07
30	Усього власного капіталу	325042	100	149545	100	106263	100
31	Усього пасивів	1778185		996208		833900

Рисунок 3.2 Структура активів АКБ «Індустріалбанк»



Рисунок 3.3 Структура пасивів АКБ «Індустріалбанк»

Активи банку на 31.12.2005р. становили 1778185 тис.грн., на 31.12.2004р.-996208 тис.грн., на 31.12.2003 р.- 833900 тис.грн.

1.Готівкові кошти в НБУ-

2005р.- 153957 тис.грн.

2004р. - 100421 тис.грн.

2003р. - 46110 тис.грн.,

питома вага яких в активах складає 8,66%, 10,08% та 5,53% відповідно. В порівнянні темпи росту складають:

2005р. 153957-100421=+ 53536 тис.грн.- в 1,5 рази

2004р. 100421-46110=+ 54311 тис.грн. -в 2,1 рази

2003р. 46110-19450=+ 26660 тис.грн. -в 2,3 рази.

2.Кошти розміщені в інших банках -

2005р.-274758 тис.грн.

2004р.-441665 тис.грн.

2003р.-468681 тис.грн.,

питома вага в активах банка складає 15,45%, 44,33% та 56,20% відповідно. Абсолютні та відносні показники:

2005р. 274758-441665=- 166907 тис.грн.-в 1,6 рази

2004р. 441665-468681=- 27016 тис.грн.-в 1,06 рази

2003р. 468681-153762=+ 314919 тис.грн.- в 3,05 рази.

Як бачимо показник дуже відрізняється по роках. Можливо банк, щоб уникнути ризику неповернення своїх коштів в зв'язку з нестабільною економічною та політичною ситуацією зменшив обсяги розміщення своїх коштів в інших банках, за рахунок цього збільшилися обсяги виданих кредитів. А відсоткові ставки по кредитах завжди були вищі за депозитні, тому це має вплив також і на показники прибутковості в 2005 році.

3.Портфельцінних паперів Банку на продаж 2005 року складали 92443 тис.грн., в порівнянні з 2004 р. вони збільшились на 73300 тис.грн., а в 2004 р. в порівнянні з 2003 роком зменшились на 15452 тис.грн. Птома вага у активах банку складає 5,2%, 1,92% та 4,15% відповідно.

У 2005 році в порівнянні з 2004 роком їх сума збільшилася в 4,8 рази. Цінні папери є найбільш ліквідними активами разом з готівковими коштами у касі банку та коштами на коррахунку в НБУ. Можливо, щоб підвищити показники ліквідності у 2005 році Комітет з управління активами і пасивами банку вирішив збільшити портфель цінних паперів Банку на продаж.

4.Кредити та заборгованості клієнтів банку становили:

2005р.-1017256 тис.грн.

2004р.-314794 тис.грн.

2003р.-248265 тис.грн.

Питома вага в активах банку -52,21%, 31,6% та 29,77% відповідно. Як бачимо в 2005 році розмір виданих кредитів значно збільшився, в 2005 році розмір виданих кредитів значно збільшився, в 2005 році в порівнянні з 2004 роком на 702462 тис.грн., тобто в 3,2 рази. Якість кредитного портфеля банку - запорука його успіху. Кредитні операції - найдохідніша стаття банківського бізнесу, за рахунок якої формується основна частина його прибутку, що відраховується в резервні фонди та йде на виплату дивідендів акціонерам.

Кредитний портфель банку складається з таких статей (Див. табл..3.4):

Овердрафт-86691 тис.грн.

Кредити в поточну діяльність-848390 тис.грн.

Іпотечні кредити-59832 тис.грн.

Фінансовий лізінг- 35171 тис.грн.

Таблиця 3.4- Кредитний портфель банку у 2005 та 2004 роках (тис.грн.)

Рядок	Найменування статті	2005 рік	2004 рік
	Овердрафт, у тому числі:	86691	30432
1.1	Сумнівні	0	0
1.2	Прострочені	26	0
	Операції репо	0	0
	Враховані векселі, у тому числі:	2818	0
3.1	Сумнівні	0	0
3.2	Прострочені	0	0
	Вимоги, що придбані за операціями факторингу, у тому числі:	0	0
4.1	Сумнівні	0	0
4.2	Прострочені	0	0
	Кредити в поточну діяльність, у тому числі:	848390	301272
5.1	Сумнівні	32818	9
5.2	Прострочені	4081	1705
	Кредити в інвестиційну діяльність, у тому числі:	46659	3786
6.1	Сумнівні	0	0
6.2	Прострочені	0	0
	Іпотечні кредити, у тому числі:	59832	359
7.1	Сумнівні	0	0
7.2	Прострочені	0	0
	Фінансовий лізинг (оренда), у тому числі:	35171	0
8.1	Сумнівні	0	0
8.2	Прострочені	0	0
9	Кредити, що надані органам державної влади, у тому числі:	0	0
9.1	Сумнівні	0	0
9.2	Прострочені	0	0
10	Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями	0	0
11	Усього кредитів	1079561	335849
12	Резерви під заборгованість за кредитами	(62305)	(21055)
13	Усього кредитів за вирахуванням резервів під кредити	1017256	314794

Резерви під заборгованість за кредитами - 62305 тис.грн., в порівнянні з попереднім роком (21055 тис.грн.) збільшились на 41250 тис.грн., в зв'язку із збільшенням розміру кредитного портфеля.

Кредитний портфель складається з наступних видів кредиту:

1. сумнівні- 32818 тис.грн., збільшились в порівнянні з попереднім роком в 3646 разів;