Роль ВАТ "Ощадбанк" в кредитній політиці банківської системи України

????????? ?? http://www.allbest.ru/

????????? ?? http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КРЕДИТНА ПОЛІТИКА БАНКУ: СУТНІСТЬ, ЕЛЕМЕНТИ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

1.1 Економічна сутність кредитного механізму та умови його здійснення

1.2 Порядок надання кредиту комерційним банком та контроль за його поверненням

1.3. Аналіз результатів діяльності ВАТ “Ощадбанк” України

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ВАТ “ОЩАДБАНК” В КРЕДИТНІЙ ПОЛІТИЦІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Характеристика Філії-Лівобережне відділення ВАТ “Ощадбанк” м. Дніпропетровська

2.2 Застава, як засіб забезпечення виконання зобов'язань

2.3 Резервування на випадок неповернення кредиту

2.4 Організація кредитування фізичних осіб ВАТ “Ощадбанк”

РОЗДІЛ.3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ

3.1 Основні напрямки розвитку кредитування на Україні

3.2 Зарубіжний досвід банківського кредитування

3.3 Шляхи зниження кредитних ризиків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Кредитна політика банку є одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля.

Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредиту, який є важливою складовою ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства і є невід'ємною складовою економічної системи України. Кредит виник з практичних потреб розвитку виробництва, його пристосування до умов постійного дефіциту капіталу грошових і матеріальних ресурсів.

В той же час однією з проблем здійснення реформування та становлення фінансово - кредитного механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Зазначимо, що першопричинами є: теоретична недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, незадовільний фінансово-господарський стан суб'єктів підприємництва, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.

З огляду на існуючи труднощі з наданням кредиту та перелічених проблем, обрана тема є досить актуальною. Адже вивчення джерел і форм гарантованості погашення позичок, розробка методів зниження питомої ваги неповернення позичок в загальному обсязі наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу кредитоспроможності клієнтів, а отже і впровадження якісних форм забезпечення та контролю за цільовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банківську діяльність. Визначення кредитоспроможності позичальника, віднесення його до відповідного класу надійності, а отже і формування банком резерву покриття на можливі витрати за позиками є ще однією проблемою на шляху здійснення кредитних операцій.

Метою дипломної роботи є вивчення теоретичних, методологічних та практичних аспектів визначення та оцінки форм забезпечення повернення кредитів, розробка рекомендацій щодо удосконалення кредитування, зокрема при застосування такої форми забезпечення, як застава, та зменшення ризиковості кредитних операцій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

проаналізувати причини і фактори неповернення кредитів;

провести аналіз кредитування банками України та Ощадбанку;

визначити шляхи зниження кредитних ризиків при кредитуванні;

При підготовці дипломної роботи були використані Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV, Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №2121-IX, Положення НБУ “Про кредитування” № 246 від 28.09.95 р. зі змінами та доповненнями, Положення “Про кредитування фізичних осіб” затверджене постановою Правління ВАТ “Державний Ощадний банк України” від 18.06.2003 р. №110 із змінами, Постанова Правління ВАТ “Про порядок розрахунку та формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” від 10.12.2002 р. за № 150, Постанова Правління НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 06.07. 2000 р. № 279 зі змінами, Постанова Правління НБУ “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001 р. № 368 зі змінами та доповненнями інші нормативно-законодавчі акти; розглянуті статті журналів присвячені розвитку споживчого кредитування “Вісник НБУ”, ”Банківська справа”, ”Фінанси України”, ”Аналітичний банківський журнал”, ”Бюллетень НБУ”; роботи відомих економістів О.М. Лаврушина, В.Д.Лагутіна, А.Мороза, М.І. Савлука, В.М.Костюченко.

РОЗДІЛ 1. КРЕДИТНА ПОЛІТИКА БАНКУ: СУТНІСЬ, ЕЛЕМЕНТИ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

1.1 Економічна сутність кредитного механізму та умови його здійснення

Радикальні економічні перетворення, які відбуваються в країні, спонукають до переосмислення змісту такої категорії, як кредит. Адже він є невід'ємним елементом ринкового господарства, безпосередньо впливає на процеси розширеного відтворення як на макрорівні, так і на рівні окремого підприємства.

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками - коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто - у кредит. [49,с.120]

Згідно з положення про кредитування, кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Сучасне кредитно - грошове і фінансове господарство країни переживає серйозні структурні зміни. Перебудовується кредитна система, модифікуються взаємовідносини центральних банків і фінансово - кредитних інститутів, складаються інші пропозиції в динаміці державного і приватного секторів. На сучасному етапі неминуче ставиться питання про значне підвищення ролі банків, як об'єктивної потреби розвитку економіки, а також інших сфер життя суспільства, зумовленою першорядним значенням грошей в ринковому господарстві.

Нині класичне правило “позичив гроші - отримав гроші” уже не діє. У банків, зокрема українських, з'являються клієнти, які мають добру і тривалу кредитну історію. На кожного такого позичальника у наших банках встановлюється кредитний ліміт, у рамках якого позичальник у міру необхідності і кредитування.

Та не все просто навіть із зазначеними вище категоріями клієнтів. Процентні ставки українських банків переважно дуже високі, непосильні принаймні для більшості позичальників. Тому деякі банки пропонують своїм клієнтам різноманітні нестандартні форми кредитування.

Аналіз визначень функцій кредиту переконує, що в економічній літературі єдиної точки зору на їх сутність також немає[44]. Де які фахівці виокремлюють понад 30 кредитних функцій. Зокрема, ними вважають акумулювання тимчасово вільних коштів, розподіл акумульованих коштів між галузями, підприємствами і населенням, регулювання грошового обігу шляхом заміни реальних грошей кредитними операціями, економію витрат обігу, опосередкування кругообігу фондів тощо. Деякі вчені виділяють навіть емісійну і стимулюючу функції кредиту.

Розбіжностей щодо кількості і змісту функцій кредиту зумовлена не лише відмінностями у трактуванні сутності цієї категорії, а й відсутністю загальних методологічних засад їх аналізу. Деякі фахівці, досліджуючи кредит як економічну категорію, просто ототожнюють його функції із функціями кредиту.

Суть перерозподільчої функції полягає в тому, що за рахунок тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб задовольняються тимчасові потреби в коштах фізичних осіб. Специфічною особливістю цієї функції є те, що за вдяки їй перерозподіляються не лише вартість, створена у поточному періоді, а й вартість, створена в минулому.

Функція заміщення готівкових коштів кредитними операціями зумовлена специфікою організації грошового обігу, зокрема його функціонуванням переважно у безготівковій формі. Тим часом грошові кошти суб'єктів господарювання зберігаються у банках, завдяки чому створюються умови для зміни готівкових коштів у обігу кредитними операціями.

Ставлення фахівців до контрольної функції кредиту неоднозначне. Де які дослідники вважають, що вона не притаманна кредиту як економічній категорії, обгрунтовуючи свою точку зору тим, що контрольна функція може виконуватися лише суб'єктами - кредиторами, тобто банками.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, є об'єктами кредиту.

Операції з надання кредитів належать до активних операцій банку.

Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов'язання позичальників повернути кошти та заплатити проценти у встановлені строки. Це ключовий вид активних операцій банку, вони забезпечують переважну частину доходів у багатьох банків. Позички банків - важливе джерело грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки. В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданої банком позички та процентів, належних кредитору.

Разом з тим, кредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позичок. Таким чином, кожний банк розглядає і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури і повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданні кредитів повинні вдавати заходів щодо запобігання кредитних ризиків. До цих заходів належать:

перевірка здатності позичальника повернути позичку;

перевірка забезпечення позички, чи гарантії її повернення третьою особою;

створення резервного фонду, тощо.

Як було вказано вище, кредитна діяльність займає провідне місце в діяльності банків, яка водночас носить як ризиковий так і прибуткових характер. Потрібно також зазначити, що банківський кредит надається для забезпечення розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності.

Так найпоширенішими є кредитні відносини між банками та підприємствами, організаціями і товариствами. Другий тип відносин - це кредитні відносини між банками та державою. Третій - між підприємствами, організаціями та товариствами. Четвертим типом є відносини між банками та населенням і останній (п'ятий) - між фізичними особами і банками (споживчий кредит).

Виходячи з наведених вище типів кредитних відносин, розрізняють три основні форми кредиту:

товарний кредит;

грошовий

акцентний, авальний.

Найбільш поширеними видами кредиту, що застосовується українськими банками, є кредитування по системі овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування фізичних осіб під заклад дорогоцінних металів.

Овердрафт являє собою короткострокове кредитування укрупненої потреби клієнта в засобах при їхній недостатності для завершення поточних розрахунків. Овердрафт - це кредит банку, який надається платоспроможним позичальникам, які мають постійні надходження на розрахункові рахунки[48]. Він виникає коли клієнт використовує зі свого рахунку суму, що перевищує залишок коштів на цьому рахунку. В залежності від надходжень, встановлюється ліміт кредитування. Процентна ставка встановлюється диференційно в залежності від строків кредитування. Укладенню договору повинно передувати вивчення працівниками банку платоспроможності позичальника, його надходження на розрахунковий рахунок. Формою забезпечення кредиту являються щоденні обігові кошти на розрахунковому рахунку позичальника, крім того в забезпечення кредиту приймається додаткове забезпечення у вигляді застави, що оформлюється договором. Особливістю даного виду кредиту є те, що клієнт банку може користуватися кредитом без додаткового оформлення документів на видачу позички.

Але банк здійснює нагляд за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальником на протязі всього періоду користуванням кредитом.

Якщо позичка надається в межах встановленого банком для позичальника ліміту кредитування, то така форма надання кредиту називається відкриттям кредитної лінії [15,с.156]. Використовується позичальником по мірі потреби шляхом оплати платіжних документів на протязі визначеного періоду. Відкрита кредитна лінія дозволяє сплатити за рахунок кредиту будь - які розрахунково - грошові документи, передбачені в кредитній угоді. Кредитна лінія відкривається найчастіше на один рік, але може бути відкрита і на більш короткий період.

Кредитна лінія відкривається, як правило, клієнтам з стійким фінансовим станом. Але банк має право відновити клієнту в наданні позики, якщо встановить погіршення фінансового становища позичальника.

Розрізняють відновлювальну і не відновлювальну кредитну лінію. В разі відкриття не відновлювальної кредитної лінії - після видачі позички та її погашення відносити між банком і клієнтом закінчуються.

Відновлювальна передбачає надання і погашення кредиту в межах встановленого ліміту автоматично. Кредитна лінія може бути цільовою, якщо вона відкривається банком клієнту для сплати ряду поставок товарів в рамках одного контракту.

При укладенні договорів з фізичними особами під заклад ювелірних виробів установи банку укладають з регіональними представництвами Національного банку України або суб'єктами підприємницької діяльності, яким згідно діючого законодавства надані такі повноваження, договори на здійснення оцінки ювелірних виробів та в разі їх непогашення - скупки цих цінностей по оціночній вартості. В підтвердження оцінки банку надається довідка про проведення оцінки, де вказується номер кредитної угоди, ціль та умови надання кредиту, данні про якість, вагу та ціну, тощо.

Якщо кредит не погашається в строк, наступного дня банк передає заставлене майно регіональному управлінню Національного банку України або вищезазначеній організації на реалізацію згідно укладеного договору.

1.2 Порядок надання кредиту комерційним банком та контроль за його поверненням

Акціонерні комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України «Про банки і банківську діяльність», нормативними документами НБУ та іншими законодавчими нормами надають короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти.

Банківський кредит надається для забезпечення, розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов'язкового дотримання економічних нормативів діяльності [8].

Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах.

Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування. Принципи кредитування - це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється на умовах платності, терміновості, гарантованості повернення, цільового і ефективного використання позичок на основі кредитної угоди [25].

Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позичок, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип строковості - уявляє собою необхідну форму досягнення повернення кредиту. Принцип означає, що позичка повинна бути повернена в строго визначений строк, який обумовлений в кредитній угоді.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту. Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення діючих підприємств і їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надається в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об'єктів. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою середньострокових та довгострокових кредитів. З переходом на ринкові умови господарювання цьому принципу надається особливе значення. Від його дотримання залежить: забезпечення суспільного відтворення грошовими засобами, темпи зросту виробництва; забезпечення ліквідності комерційного банку, тобто недопущення безповоротних вкладень; можливість отримання позичальником в банку нових кредитів. Строки кредитування встановлюються в залежності від терміну обертання матеріальних цінностей, що кредитуються та окупності витрат, але не вище нормативних. Можна зробити висновок, що від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернуті позички.

З принципом строковості щільно пов'язані такі принципи кредитування, як диференціювання та забезпеченості.

Диференційність - означає, що кредит повинен надаватися тільки тим суб'єктам, які в змозі його своєчасно повернути. Диференціація здійснюється на основі аналізу та балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в перспективі. Це дає змогу підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту і пов'язаних з цим для банків збитків. Своєчасність повернення кредиту знаходиться в щільній залежності не тільки від кредитоспроможності позичальника, але і від забезпечення кредиту.

Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити, однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов'язані з великим ризиком для банку та надається під високий відсоток.

Лімітування - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати від банку. Акціонерні - комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Кредитна лінія являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити при тривалому співробітництві банку з позичальником і має ряд переваг як для банку, так і для клієнта. Позичальник отримує можливість точніше оцінювати перспективи розвитку своєї діяльності, зменшити накладні витрати та втрати часу, пов'язані з веденням переговорів та укладенням кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди і може детально ознайомитися з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну лінію банк незалежно від ситуації на грошовому ринку, зобов'язується надати кредит.

Диверсифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами. Чим більше позичальників отримає кредит, тим при інших різних умовах, буде меншим ступінь ризику неповернення боргу, оскільки імовірність багатьох позичальників значно менша ніж декількох. Для дотримання цього принципу комерційними банками, НБУ встановив максимальний розмір ризику на одного позичальника, яка не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.

Оцінка кредитоспроможності проводиться перед укладенням кредитної угоди, тобто перевіряється здатність своєчасно повернути кредит, вивчаються фактори, що можуть вплинути на цей процес. Оцінюючи персональні якості позичальника, банк зосереджує увагу на таких моментах, як його репутація, чесність, професійні здібності, матеріальна забезпеченість.

Аналіз фінансового стану позичальника грунтується на основі розгляду кредитоспроможності позичальника, який виконується за допомогою коефіцієнтів, аналізу грошового потоку та, як результуюча інформація, виводиться рейтингова оцінка фінансової сталості позичальника. Для економічної оцінки фінансової діяльності, використовують відповідні показники за даними балансу та звіту про фінансові результати та їх використання. На основі даної звітності, розраховуються такі показники [51,с.181], як:

показник платоспроможності;

показник фінансової стійкості;

показники “солідності” підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів на базі цих звітів дозволить глибше зрозуміти становище потенційного позичальника, оцінити перспективи його розвитку.

Після визначення суті кредитного механізму, принципів кредитування та спосіб захисту від кредитного ризику, доцільно визначити, який же порядок надання кредиту.

Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки на отримання кредиту. Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з обгрунтованим клопотанням, в якому вказується: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, строки погашення, коротка характеристика кредитної операції та її ефективність. За проханням банку клієнт надає і інші матеріали. Так, якщо кредитування позичальника здійснюється вперше, то банк вимагає такі документи: копії установчого договору, статуту та інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту; техніко-економічне обгрунтування кредиту з відповідними розрахунками зобов'язання по забезпеченню своєчасного повернення кредиту; копії контрактів, угод та інших документів, що стосується кредитної операції; бухгалтерська звітність за звітній період; інші матеріали, необхідні для визначенні фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

Після розгляду вище перелічених документів проводиться попередня бесіда з майбутнім позичальником, яка має велике значення для останнього вирішення питання про надання позики[17]. Вона допомагає спеціалісту банку з'ясувати важливі деталі , пов'язані з кредитуванням, сформувати висновок про позичальника, оцінити професійну підготовку керівників підприємства, визначити перспективи його розвитку. На наступному етапі проводиться поглиблене сумісне обстеження фінансового стану клієнта. Таким чином, на цьому етапі дуже важливе значення має вивчення господарсько-фінансової діяльності позичальника, визначення його платоспроможності, здійснення аналізу кредитоспроможності і фінансової стабільності в відповідності з програмою визначення фінансово-економічного стану позичальника. З огляду на важливість аналізу кредитоспроможності та оцінки ризику в банках західних держав створенні спеціальні відділи. Такі відділи мають і деякі з наших банків. При експертизі кредитної заявки клієнт використовуються різні джерела інформації: матеріали, що були отримані безпосередньо від позичальника; данні про клієнта, що знаходяться в архівах банку; інформація про клієнта, отримана за межами банку.

Звітність потенційного позичальника - лише одне з джерел отримання інформації про нього. Велике значення мають архіви банку, де знаходяться данні про минулі операції з клієнтами і допомагають встановити: отримав клієнт у минулому кредит, чи були проблеми з їх поверненням, чи порушувалися умови кредитної угоди.

Третій етап складання з підготовки до укладання кредитної угоди. Цей етап в практиці роботи західних банків називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: виз кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші деталі.

Успіх кредитної операції значною мірою залежить від правильно встановленого терміну кредитування. Строк кредитування визначається з врахуванням технологічного періоду переробки продукції, а також терміну виконання умов позичальника з постачальниками і покупцями. Сума позики повинна бути в межах вартості витрат, що кредитуються. За користування кредитом одержуються відсотки, розмір яких залежить від вартості кредитних ресурсів з урахуванням облікової ставки Національного банку України, строків використання кредиту, характеру кредитуємого заходу, гарантованості повернення і ступеню ризику непогашення кредиту, а також з урахуванням діючої процентної політики по інших комерційних банках в регіоні. Іншими словами це так звана вартість кредиту, якій приділяється велика увага при структуризації позики і складається з процентної ставки, комісії за видачу та оформлення кредиту й інших елементів.

Процентні ставки за кредит можуть бути фіксованими і плаваючими. Фіксовані процентні ставки залишаються незмінними на протязі всього строку кредитування. Плаваючі процентні ставки можуть переглядатися банком в процесі кредитування в залежності від стану грошового ринку, зміни плати за кредитні ресурси, процентної політики Національного банку України, а також з урахуванням фінансового стану і кредитоспроможності позичальника.

Після закінчення роботи по структуризації позички, банк приступає до переговорів про складання кредитної угоди з клієнтом. При цьому клієнта знайомлять з умовами майбутньої кредитної операції. Ці пропозиції можуть відрізнятися від умов, що містять в кредитній заявці клієнта. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою ціллю переговорів. Щоб уникнути помилки та забезпечити об'єктивність при прийняті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб по укладенню кредитних угод. Таке обмеження як правило, залежить від суми, строку, ризику та від інших факторів. Після того, як узгоджені всі умови кредитної операції, готується висновок. Цей документ подається кредитній раді для затвердження. Одночасно підписується кредитна угода.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та нарахуванням відсотків видача позичок проводиться з окремих позичкових рахунків одночасно або в строк, визначені кредитною угодою і направляється відповідно на оплату матеріальних цінностей і затрат виробництва. Надана позика може зараховуватися на розрахунковий рахунок, окремий депозитний рахунок позичальника, депонуватися на рахунках “Чекові книжки”, “акредитиви”, переводитися як платіж на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватись в іншому порядку, визначеною кредитною угодою. Надання позички оформлюється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунку.

Фінансово - стабільним позичальникам - клієнтам банку, що не допускають на протязі року неплатежів банку, здійснюють стабільну виробничу або торгівельну, а також мають замовлення на виробництво, послуги і реалізацію продукції за домовленістю між банком і позичальником відкривається “кредитна лінія” в межах обумовленого ліміту кредитування виходячи з розрахунку прогнозуючої потреби затрат виробництва, товарообігу, а також надходжень доходів[42].

Повернення кредиту може здійснюватися різними способами:

одночасним внеском по закінченню строку позики;

рівномірними внесками протягом всього періоду дії кредитної угоди;

Процес кредитування включає контроль з банку за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальниками та гарантом повернення кредиту на протязі всього періоду користування кредитом. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником відсотків за користування позикою.

В цих цілях щоквартально на основі звітних даних позичальника здійснюється аналіз його кредитоспроможності. Одночасно проводяться перевірки, як правило, на місцях наявності забезпечення та цільового використання цінностей, що кредитуються. При цьому використовуються всі види бухгалтерської і фінансової звітності та іншої інформації, що отримується як від позичальника, так і з інших джерел.

Оскільки по кожній позичці існує ризик неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредит найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен упускати можливості розвивати свої позикові операції і за рахунок надання позик, що пов'язані з підвищеним ризиком, бо вони приносять високий доход. Враховуючи обернено-пропорційну діяльність між рівнем ризику та прибутковістю позичкових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризиковістю та обмеженістю.

Кожний банк розглядає і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад та структуру кредитного контролю.

Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежить стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи крупних кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від кредитної політики. Потрібно спрямувати зусилля на виявлення в складі кредитного портфеля великих та крупних кредитів, а також проблемних позичок, що потребують підвищення уваги. Контроль за крупними і проблемними позичками може складатися з повторної перевірки бухгалтерської та фінансової звітності, перевірки документації, якості застави та ін. при контрольній перевірці знову ж таки розглядається питання про відповідність даної позики кредитній політиці банку, оцінюється кредитоспроможність та фінансовий стан позичальника.

1.3 Аналіз результатів діяльності ВАТ “Ощадбанк” України

ВАТ “Ощадбанк” має генеральну ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій та здійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи, відразу зауважимо, що аналіз проводиться по консолідованій звітності ВАТ “Ощадбанк”.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в порядку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований (Додаток А).

Чисті активи банку за 2007 рік збільшилися на 66,4%, або на 7 700 471 тис.грн. і їх обсяг на 31.12.2007 становив 19 291 251 тис.грн.

Процентні зобов'язання складають 15 880 706 тис.грн., або 82,3 % пасивів банку, з яких кошти фізичних осіб - 10 879 739 тис.грн., кошти юридичних осіб - 2 856 836 тис.грн., зобов'язання перед іншими банками - 2 143 848 тис.грн., емітовані боргові цінні папери - 283 тис.грн. Абсолютне їх зростання за 2007 рік становило 6 647 818 тис.грн., або на 72,0 %.

Структура пасивів банку (див. рис.1.1.) змінилась у бік зростання частки строкових депозитів, які збільшились на 2 028 183 тис.грн., або в 2 рази. Їх частка становить 21,5 %.

Депозити на вимогу зросли на 3 389 807 тис.грн., або на 54,7 %, проте їх частка в пасивах зменшилась на 3,7 в.п. і становила 49,7 %.

Кошти фізичних осіб зросли на 46,4 %, або на 3 447 587 тис.грн., та склали 68,5 % процентних зобов'язань банку.

Кошти юридичних осіб зросли більш ніж в 3 рази, або на 1 970 403 тис.грн., а їх частка в пасивах збільшилась і становить 14,8 %.

Обсяг коштів залучених в інших банках збільшився на 1 230 037 тис.грн., та склала 11,1 %.

На третину, порівняно з минулим року, знизилась частка кредиторської заборгованості і становить 2,4 %.

Балансовий капітал за 2007 рік збільшився на 406 749 тис.грн., або на 22,7 %, і становив 2 198 146 тис.грн. При цьому його структура змінилась у бік збільшення питомої ваги статутного капіталу до 41,9 %, обсяг якого становив 922 000 тис.грн. Проте в структурі пасивів частка власних коштів банку (капіталу) зменшилась (з 15,5 % до 11,4 %).



Рис. 1.1. Структура пасивів ВАТ “Ощадбанк”

Для структури активів банку (див. рис. 1.2.) у 2007 році характерне їх покращення за рахунок зростання частки кредитів, наданих клієнтам, та зменшення більш ніж на третину частки проблемної заборгованості за кредитами. Дохідні активи з початку року зросли в 1,8 рази, або на 7 194 196 тис.грн. і становили 15 765 389 тис.грн.

За 2007 рік кредитний портфель банку збільшився більше ніж в 2 рази, або на 6 926 333 тис.грн., і досягнув 13 408 825 тис.грн. Позабалансові зобов'язання банку з кредитування збільшились на 1 229 472 тис.грн. і склали 1 897 387 тис.грн.

Залишок за кредитами, наданими фізичним особам з початку року збільшився в 1,9 разу, або на 2 503 988 тис.грн., а його обсяг склав 5 200 318 тис.грн.

Залишок кредитів, наданих суб'єктам господарювання та органам державної влади збільшився в 2,1 разу, або на 1 903 415 тис.грн. і досягнув 3 663 818 тис.грн.

В структурі чистих активів зросла частка кредитів, наданих клієнтам, а саме: кредитів, наданих фізичним особам - в 1,2 разу та становила 26,4 %, кредитів, наданих юридичним особам - в 1,4 разу і становила 17,5 %.

Для забезпечення надійності та стабільності, а також диверсифікації активів з метою зниження ризиків банк продовжував розміщувати кошти в боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України та емітовані Національним банком України. Їх обсяг на кінець 2007 року становив 2 027 957 тис.грн.

За 2007 рік відбулось зменшення частки коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України, при цьому частка готівкових коштів та банківських металів збільшилась і склала 5,7 % чистих активів банку.

Обсяг операційного доходу банку порівняно з 2006 роком зріс на 45,1 %, або на 466 120 тис.грн. і становив 1 498 852 тис.грн. Його структура змінилась у бік збільшення частки чистого процентного доходу, яка склала 58,3 % (Додаток Б).

Обсяг чистого процентного доходу банку зріс на 47,7 % і становив 874 592 тис.грн. Чистий комісійний дохід досягнув 477 547 тис.грн., торговельний дохід - 69 158 тис.грн., інший дохід - 77 830 тис.грн. Накладні витрати банку склали 1 133 592 тис.грн.

Операційний прибуток банку досягнув 365 542 тис.грн. Частина його (18 %) спрямована на формування резервів за активними операціями. Резерви на відшкодування можливих втрат за активними операціями сформовано банком у повному обсязі, який становить 538 750 тис.грн. Їх частка у чистих активах зменшилась на 1,4 в. п. і становила 2,8 %.

Обсяг чистого прибутку становив 207 181 тис.грн., що в 1,4 р. більше, ніж за 2006 рік.

Рис. 1.2. Структура чистих активів ВАТ “Ощадбанк”

З даної діограми ми бачимо, що частка високоліквідних активів в загальній масі має тенденцію до зниження, на томість сумма наданих кредитів зростає. Для того, щоб проаналізувати якість кредитування розглянемо кредитний портфель банку за 2006 та 2007 роки (таб. 1.1., таб.1.2.).

Таблиця 1.1.

Кредитний портфель ВАТ “Ощадбанк” за 2006 рік

Класифікація кредитів у портфелі банку	Сума, тис. грн.	Структура, %	Коефіцієнт ризику, %	Сума Резерву, тис.грн.
Стандартні	2804086	55,41	2	56081,72
Під контролем	1714123	33,88	5	85706,15
Субстандартні	194907	3,85	20	38981,4
Сумнівні	29278	0,58	50	14639
Безнадійні	317697	6,28	100	317697
Разом	5060091	100	-	513105,27

Таблиця 1.2.

Кредитний портфель ВАТ “Ощадбанк” за 2007 рік

Класифікація кредитів у портфелі банку	Сума, тис. грн.	Структура, %	Коефіцієнт ризику, %	Сума Резерву, тис.грн.
Стандартні	5427484	50,96	2	108549,68
Під контролем	4384906	41,17	5	219245,3
Субстандартні	467837	4,39	20	93567,4
Сумнівні	51992	0,48	50	25996
Безнадійні	318854	3,00	100	318854
Разом	10651073	100	-	766812,38

З наведених даних можна зробити висновок про професіоналізм менеджерів банку, адже порівнявши кредитний портфель, можна спостерігати певні зміни в структурі кредитного портфелю за групами ризику. За 2007 рік сумма наданих кредитів збільшилася на 68% і при цьому спостерігається зменшення частки кредитів класифікованих як “сумнівні” та “безнадійні” та збільшення “під контролем”, та “субстандартних” кредитів.

Питома вага негативно класифікованих активів в частині кредитів, які надано суб'єктам господарської діяльності зменшилась на 7,1 % та станом на 31.12.2007 р. становить 5,4 %.

Основна частка наданих кредитів за 2007 рік припадає на кредити фізичним особам на придбання нового транспортного засобу. А найменше число кредитів надані на купівлю і будівництво житла.

Порівнявши показники двох останніх років можна зробити висновок, що у 2007 році банк надав кредитів більше ніж у 2006році. Ощадбанк завойовує все більше простору серед банків, які кредитують населення, це зрозуміло, бо насамперед, стійкий банк, який кредитує на вигідних умовах для себе і для населення умовах (таб. 1.3.).

Таблиця 1.3.

Аналіз кредитування фізичних осіб та суб'єктів господарювання ВАТ “Ощадбанк”

Частка кредитів	Фізичні особи тис.грн.	%	Суб'єкти господарювання тис.грн.	%
Довгострокові	4937876	90,9	1164675	22,3
Короткострокові	160750	3	2219466	42,5
Прострочена та сумнівна заборгованість	101692	1,9	279677	5,4
Позабалансові зобов'язання	230182	4,2	1556755	29,8

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що ВАТ “Ощадбанк” має великий досвід по кредитуванню фізичних осіб та суб'єктів господарювання і зарекомендував себе на конкурентоспроможному ринку банківських послуг.

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ВАТ “ОЩАДБАНК” В КРЕДИТНІЙ ПОЛІТИЦІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Характеристика Філії-Лівобережне відділення ВАТ “Ощадбанк” м. Дніпропетровська

Відкрите акціонерне товариство “Ощадбанк” створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року №876.

Засновником Ощадного банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. Засновник відповідає за зобов'язаннями Банку в межах належних йому акцій.

Ощадний банк є юридичною особою, економічно самостійним і повністю незалежним від виконавчих і розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з його оперативною діяльністю.

Держава відповідно до Закону України “Про банки та банківську діяльність” гарантує повне збереження грошових коштів та інших цінностей громадян, довірених Ощадбанку і їх видачу за першою вимогою.

Державний банк з усіма своїми установами складає єдину систему і входить до складу банківської системи України. Органами управління Ощадбанку є Спостережна Рада Банку. Повноваження Спостережної Ради банку визначаються Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В організаційному відношенні система Ощадного банку має широко розгалужену мережу філіалів в містах і населених пунктах.

Ощадний банк України має 646 регіональних відділень, 12 500 філій та 405 агентств. Штатна чисельність працюючих в них складає 52 000 осіб, з яких 49000 - працівники відділень і філій, що складає приблизно половину усіх працівників, зайнятих у банківській системі України. Це дає змогу Банку охоплювати своєю діяльністю територію всієї країни та надавати послуги населенню. Широка мережа підрозділів Банку створює величезний потенціал у майбутньому.

У своїй організаційній структурі Ощадний банк має чотири рівні банківських установ: 1 - Правління, 2 - Регіональні Управління, 3 - Відділення, 4 - Філії.

Постійно діючим розпорядчо-виконавчим органом Ощадного банку є Правління, яке здійснює керівництво діяльністю Банку і несе відповідальність за ефективність його роботи. Правління складається з Голови Правління, Першого заступника Голови, заступника Голови та членів Правління. Кількісний склад Правління встановлюється Спостережною Радою Правління діє в межах своєї компетенції і підзвітне Спостережній Раді Ощадбанку.

Управління Ощадного банку є відокремленим госпрозрахунковими підрозділами, що входять в єдину організаційну структуру Ощадного банку і здійснюють керівництво діяльністю підзвітних установ, які розташовані на його території.

Філія - Лівобережне відділення №8420 відкритого акціонерного товариства ”Ощадбанк ”міста Дніпропетровська є відокремленим структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства ”Ощадбанк”, не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах Банку на підставі Положення про Філію - Лівобережне відділення №8420 відкритого акціонерного товариства “Ощадбанк” відповідно до статусу Банку та вимог законодавства.

Відділення створено на підставі наказу Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України від 02 січня 1992р. №2-к.

До Філії - Лівобережне відділення ВАТ “Ощадбанк” №8420 входить 33 територіально відокремлених безбалансових відділень.

Відділення має окремий баланс, який входить до балансу філії - Дніпропетровського обласного управління відкритого акціонерного товариства “Ощадбанк”, а в кінцевому етапі - зведеного балансу Банку, має МФО, КОД ЄДРПОУ та здійснює розрахунки через кореспондентський рахунок Управління Банку.

Підзвітність і підконтрольність Відділення Управлінню становлять певний режим організаційних відносин між Відділенням та Управлінням, що визначається Положенням про Філію - Лівобережне відділення №8420 відкритого акціонерного товариства “Ощадбанк”, Положенням про Управління та Статутом Банку.

Відділення у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про господарські товариства”, іншими законами України, нормативно - правовими актами Національного банку України, внутрішніми нормативними і методичними документами Банку, Статутом Банку та Положенням про Філію - Лівобережне відділення №8420 відкритого акціонерного товариства “Ощадбанк”.

Відділення має гербову печатку зі своєю повною назвою, печатку “Для операцій”, інші печатки та штампи.

Відділення забезпечує збереження банківської таємниці всіма його працівниками відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Мета діяльності Відділення є реалізація політики Банку щодо всебічного банківського обслуговування юридичних і фізичних осіб, а також одержання прибутку від виконання банківських та інших операцій та провадження іншої діяльності відповідно до законодавства. Предметом діяльності Відділення є виконання банківських та інших операцій на підставі дозволу, наданого правлінням Банку, в межах отриманих Банком банківської ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України та інших дозволів та ліцензій, необхідних для їх провадження, а також провадження іншої діяльності відповідно до законодавства.

Відділення виконує такі функції:

забезпечує виконання банківських та інших операцій і угоду досконалює обслуговування клієнтів;

забезпечує рентабельну роботу відділення та підпорядкованих йому безбалансових відділень;

здійснює контроль та проводить ревізії діяльності підпорядкованих йому територіальних безбалансових відділень, надає їм необхідну практичну та методичну допомогу;

здійснює касову роботу з обслуговування клієнтів;

здійснює інкасацію та перевезення готівки та цінностей;

здійснює бухгалтерський облік, складання фінансової, податкової та

статистичної звітності у Відділенні, в тому числі складання щоденної звітності, зведених місячних, щоквартальних і річних звітів та подання їх Управлінню у встановленому порядку;

вживає заходів щодо підвищення рівня забезпеченості Відділення,

підпорядкованих йому територіально відокремлених безбалансових відділень засобами електронно-обчислювальної техніки, її ефективного використання, технічного обслуговування, оснащення засобами охоронно-пожежної сигналізації;

проводить роз'яснювальну та рекламно-інформаційну роботу з питань грошово - кредитної та валютної політики Банку.

Керівництво відділенням Банку здійснює керуючий, який призначається та звільняється з посади наказом начальника обласного Управління Ощадного банку.

Відділення разом з підпорядкованими йому територіально відокремлених безбалансовими відділеннями входить до єдиної структури Банку.

Керуючий відділенням банку здійснює керівництво діяльністю відділення банку і підзвітних йому територіально відокремлених безбалансових відділень, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань.

До апарату відділення відносяться керівництво Відділення: керівник Відділення - Керуючий (за його відсутності - виконуючий обов'язки керівника Відділення), його заступники, головний бухгалтер, структурні підрозділи Відділення (рис.2.1).

Рис. 2.1. Структура філії-Лівобережного відділення ВАТ “Ощадбанку”

Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

Банк прагне підтримати та закріпити домінуючу роль на ринку роздрібних банківських послуг для приватних осіб, розширити присутність на ринку обслуговування органів державного управління і державних інституцій, збільшити вплив на ринку корпоративних клієнтів, що передбачає визначення оптимального розподілу пропорцій між основними напрямками діяльності - надання банківських продуктів та послуг фізичним особам, юридичним особам та органам державного управління і державним інституціям.

Конкурентоспроможність банку є узагальнюючим показником ефективності діяльності, і неодмінною умовою його подальшого розвитку в ринковому середовищі. Нині конкурентоспроможність банку значною мірою залежить від структурної досконалості, зокрема - від розвинутості філійної мережі та вміння централізовано керувати нею.

Банківський сектор української економіки налічує понад 170 працюючих банків, які пропонують однотипні продукти та послуги (розрахунково - касове обслуговування, кредити, депозити, валютні операції, грошові перекази, інші послуги). Отже, наявність великої кількості банків - конкурентів, що пропонують продукти за відсутності привілеїв і штучних бар'єрів, обумовлює надзвичайно високий рівень конкуренції. В умовах високої конкуренції на ринку кредитних ресурсів і банківських послуг, рівень якої поступово зростає, перед банком постало питання постійного пошуку нових шляхів збільшення доходів та зменшення витрат, розширення традиційних та впровадження нових банківських послуг та продуктів, встановлення конкурентних цін на них.

На сьогоднішній день, банк має суттєві переваги перед комерційними банками у сфері обслуговування населення регіонів країни через розгалуджену мережу. Та нині й інші установи, передусім - найбільші й великі банки активно розвивають свою мережу та опановують цей напрям діяльності, конкуруючи з банком не лише щодо процентних ставок і тарифів, а й щодо просування послуг на регіональному рівні через розвиток власної мережі. Тому головним завданням банку залишається збереження завойованих позицій на регіональних ринках з метою підвищення прибутку, як банку в цілому, так і його філій шляхом проведення виваженої політики щодо оптимізації мережі установ.

Банк продовжує працювати згідно з визначеними Програмою розвитку банку на 2006 - 2010 роки напрямами, залишається державним, продовжує розвивати роздрібний ринок банківських послуг, обслуговує в першу чергу населення, Пенсійний фонд України, державні та бюджетні підприємства і установи. Здійснює свою діяльність відповідно до нормативних вимог Національного банку України та ініціатив Короткого плану дій, схвалених Наглядовою радою банку.

Джерелами формування коштів Відділення є прибуток Відділення, який визначається як різниця фактичних сум доходів і витрат, інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Основні джерела доходів Відділення включають в себе:

доход за виплату безробітнім;

доход від прийняття комунальних платежів;

доход по процентним ресурсам;

доходи за операції з лотереями;

доходи по ЦФКР - 8% Правління Ощадбанк,

доходи по ЦФКР - 5%;

доход за переказ вкладів;

% доходи по коштам розміщеним в іноземних валютах;

доход від відкриття та закриття рахунків клієнтів;

доходи від здання в операційний лізинг автомобілів,

доходи від короткострокових кредитів під заставу;

доходи за кредитами під платіжні картки;

процентні доходи за інші кредити в поточну діяльність;

процентні доходи за інші кредити на поточні потреби;

касове обслуговування суб'єктів господарської діяльності;

за виплату заробітної плати суб'єктам господарської діяльності БПК;

за виплату заробітної плати, за виплату інших доходів населення;

за послуги від реалізації лотерейних білетів;

платежі на користь інших суб'єктів господарської діяльності;

прийняття платежів на користь бюджетних установ;

комісійні доходи за перекази в іноземних валютах;

комісійні доходи за приймання готівкою виручки;

оформлення річного обслуговування БПК - фізичним особам;

за видачу готівки по БПК МПС ВІЗА;

отримання готівки по БПК в інших банках та АТМ;

обслуговування клієнт-банк,

за довгострокові кредити працівників банку;

за надання довідок - фізичним особам;

за переказ готівки;

перекази за дорученням юридичних осіб в іноземних валютах;

за підключення системи клієнт-банк;

нез'ясовані суми - строк закінчився;

інші доходи.

Структуру доходів банку можна простежити за таблицею 2.1.

Таблиця 2.1.

Структура доходів банку

Назва рахунку	I квартал 2007 грн.	I квартал 2008 грн.
1	2	3
Доход від прийманні комунальних платежів	823928	844000
Касове обслуговування суб'єктів господарювання	75004	230065
Платежі на користь інших суб'єктів господарювання	92112	224125
За виплату інших доходів населення	245211	176253
Загальна реалізація фінансових результатів	81777	147733
За довгострокове кредитування на придбання транспортного засобу в іноземній валюті	100529	132301
За довгострокове кредитування на придбання транспортного засобу в національній валюті	1577	93520
За довгострокове кредитування на придбання авто з нульовим внеском	66682	79692
За довгострокове кредитування на придбання авто з нульовим внеском в національній валюті	2404	67240
Довгострокове кредитування фізичних осіб - житло на вторинному ринку в національній валюті	36623	56550
Довгострокове споживче кредитування	91501	46797
Послуги інкасації клієнтам	2272	30148
Приймання платежів на користь бюджетних установ	33310	28574
Користування кредитом пластикової картки - Мастер Кард	6003	23699
Амортизація диск. без ефективної ставки	-	22070
Довгострокове кредитування одним предметом іпотеки в іноземній валюті	8473	21366
Комісійна винагорода від комунальних платежів	25495	18537
За довгострокове кредитування на споживчі потреби в національній валюті	10640	18331
Доход за довгострокове кредитування на споживчі потреби отриманих під поруку	17050	18037
Доход за переказ вкладів	3983	11479
Штрафи, пені за операції з кредитами

Подобные документы

• Кредитна політика комерційного банку

  Підвищення рівня капіталізації достатності капіталу. Економічна сутність кредитного механізму, умови його здійснення. Порядок надання кредиту комерційним банком та контроль за його поверненням. Ризик як складова кредитних операцій та його аналіз.
  
  дипломная работа [489,0 K], добавлен 21.02.2009
  

• Іпотека як засіб забезпечення виконання зобов'язань

  Головні етапи історичного розвитку застави на території України, її правова природа, види та функціональні особливості. Іпотека як спосіб забезпечення виконання зобов'язань, проблеми та перспективи її розвитку в Україні в сучасних ринкових умовах.
  
  дипломная работа [119,0 K], добавлен 18.09.2012
  

• Банківський кредит як оптимальність умов кредитних відносин

  Роль комерційних банків в кредитній системі. Створення банками, як фінансовими посередниками, нових вимог і зобов'язань, що стають товаром на грошовому ринку. Сутність кредиту як економічної категорії. Роль кредитних відносин та функції кредиту.
  
  доклад [23,7 K], добавлен 24.12.2009
  

• Банківська система України

  Сутність та функції банківської системи. Зміна складових зобов'язань банків України за 2009-2011 роки. Особливості побудови банківської системи України. Проблеми її розвитку та недоліки. Перспективи та напрямки розвитку банківської системи України.
  
  курсовая работа [905,9 K], добавлен 07.11.2012
  

• Банківські гарантії як інструмент забезпечення платежів у зовнішньоекономічний діяльності підприємства

  Сутність, класифікація та значення банківської гарантії. Умови надання гарантії. Порядок оформлення та подання принципалом до банку-гаранта заяви про надання гарантії. Порядок надання гарантій банком-гарантом. Тарифи на надання банківських гарантій.
  
  контрольная работа [39,2 K], добавлен 17.08.2011
  

• Роль НБУ у формуванні банківської системи

  Становлення банківської системи України. Національний банк України – головний елемент банківської системи. Розвиток банківської системи, захист і стабільність валюти. Відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері.
  
  реферат [24,6 K], добавлен 10.11.2010
  

• Договір банківського кредиту

  Поняття та форми кредиту. Ознаки та види банківського кредиту. Форма та порядок укладання договору банківського кредиту, права та обов'язки сторін. Процедура зміни та розірвання договору. Кредитний ризик та види забезпечення кредитного договору.
  
  курсовая работа [32,0 K], добавлен 20.11.2010
  

• Функціонування банківської системи України

  Сутність банківської системи України та її складові. Аналіз динаміки розвитку банківської системи України та діагностування кредитного потенціалу банків. Модель покращення функціонування банківської системи України за допомогою кластерного аналізу.
  
  дипломная работа [787,7 K], добавлен 20.03.2011
  

• Роль кредиту в розвитку економіки України

  Економічна роль комерційного кредиту. Види та функції кредиту. Аналіз стану, динаміки кредитної діяльності банків України. Дослідження показників державного боргу України. Заходи, спрямовані на стабілізацію кредитної діяльності. Подолання державного боргу
  
  курсовая работа [968,8 K], добавлен 18.05.2014
  

• Аналіз діяльності банківської системи України

  Сутність банківської системи й грошової пропозиції. Функції Національного банку України та комерційних банків. Структура капіталу в банківській системі України. Надання послуг в банках. Державне регулювання банківської системи України, її саморегулювання.
  
  курсовая работа [76,2 K], добавлен 20.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам