Споживче кредитування є ринковим сегментом, що динамічно розвивається. Кредитування на споживчі потреби має багато спецефічних рис, пов'язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян. Воно відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання. На відміну від інших видів кредитування, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи. Таки позики прискорюють отримання певних благ, які позичальники могли б мати лише у майбутньому. Крім того споживче кредитування має соціальний характер, оскільки сприяє вирішенню суспільних потреб - підвищенню життєвого рівня населення, утвердженню принципів соціальної справедливості.

Споживче кредитування є найприбутковиішим видом активних операцій і, попри підвищену трудоміскість, приваблює все більшу кількість кредиторів. Комерційні банки лише останні три-чотири роки почали активну діяльність на ринку споживчого кредитування. Між тим, в цьому сегменті вже давно утвердились і успішно працюють парабанківські фінансові інститути - кредитні спілки [2, с. 30].

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних підставах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні і надання фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [3].

Для кредитних спілок кредитування є традиційною фінансовою послугою. Залучені кошти членів кредитної спілки, кошти об'єднаної кредитної спілки, кошти банків та інших кредитних спілок кредитні спілки направляють на надання кредитів своїм членам з різним цільовим призначенням. Кредитні спілки дають можливість отримати фінансові послуги громадянам, які маїють невеликі доходи, дрібним підприємцям, а також товаровиробникам у сільській місцевості [4, с. 207]. Подальший розвиток кредитних спілок як і інших видів кооперативів сприятиме поліпшеню добробуту населення, в тому числі жителів села, робитиме їх більш захищенними [5].

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного в ст. 1054 Цивільного кодексу України [6], кредитом є грошові кошти, надані позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, які позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю та сплатити проценти. Надання кредиту оформлюється кредитним договором, який укладається тільки у письмовій формі. Сторонами цього договору, а відповідно і суб'єктами відносин за кредитним договором виступають кредитодавець та позичальник. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства [6].

Враховуючи динамічний розвиток ринків фінансових послуг та підвищення конкуренції у сфері - кредитування [7], для успішної діяльності кредитна спілка має при формуванні своєї кредитної політики приділяти увагу забезпеченню захисту коштів вкладників, зниженню ризиків кредитування, а також розробити заходи щодо поступового виходу на більш якісний рівень управління своїми фінансовими ресурсами та надання послуг своїм членам. Під системою кредитування в кредитних спілках розуміють сукупність пов'язаних між собою заходів, які визначають організацію та регулювання процесу надання кредитів [5].

Реалізація кредитної політики здійснюється через застосування економічних та організаційних методів, що можна побачити на рис.1.1.

Вибір і характер впливу методів кредитного регулювання в значній мірі визначаються як загальноекономічними факторами, так і внутрішніми особливостями окремої кредитної спілки.

У сфері кредитування кредитні спілки мають певні відмінності від інших фінансових установ та банків. Кредитна спілка створюється «з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки» [3]. Отже сторонами кредитного договору при наданні кредитів кредитними спілками є кредитодавець ? кредитна спілка та позичальник ? член кредитної спілки.

Кредитна спілка надає кредити на умовах зворотності, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання.

Рис.1 Методи кредитної політики

Всі ці умови покладені в основі принципів надання кредитів кредитними спілками, а саме:

? кредит надається на строк, обумовлений в кредитному договорі;

? після закінчення строку, на який надається кредит, позичальник зобов'язується повернути кредит;

? за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти за весь термін користування кредитом;

? з метою попереднього забезпечення захисту інтересів кредитодавця, отримання ним гарантій виконання позичальником своїх зобов'язань при наданні кредиту вживаються заходи забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань;

? цільовий характер використання кредиту полягають в тому, що отримання кредиту від кредитної спілки повинен використовуватися тільки на цілі, зазначені в кредитному договорі.

Крім наведеного вище припаданні кредитів кредитні спілки мають дотримуватись принципу обґрунтованості прийняття рішення про надання кредитів. Дотримання цих принципів на практиці дозволяє задовольнити потреби членів кредитних спілок в наданні якісних послуг з заощадження їх вкладів, задоволення потреб у взаємному кредитуванні, зниженні ризиків кредитної спілки та зниження ризиків неотримання прибутків.

Для кредитних спілок важливим фактором є не тільки ефективне розміщення залучених коштів через кредитування, а й залучення дешевших кредитних ресурсів.

Нижче наведені загальні засади кредитування в кредитних спілках, ліміти та нормативи:

Сутність кредитування в кредитних спілках полягає в тому, що питання щодо надання кредиту вирішується в кожному окремому випадку індивідуально. Кредит надається на задоволення певної цільової потреби в коштах, а також на умовах кредитної лінії в межах встановленого заздалегідь ліміту кредитування певного позичальника.

Максимальна заборгованість за кредитами одного члена не повинна перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки [3].

Якщо заборгованість за наданими кредитами одного члена кредитної спілки дорівнює або перевищує 10 відсотків капіталу спілки, то кредитний ризик вважається великим. Такі кредити обліковуються окремо. Загальна сума заборгованості за кредитами, що пов'язані з великими ризиками, не має перевищувати 500 відсотків капіталу кредитної спілки [8].

Кредитна спілка надає кредити за умови очевидної та належним чином підтвердженої здатності члена кредитної спілки повернути основну суму кредиту та проценти за користування ним у визначений кредитним договором термін за рахунок власних джерел доходу, тобто за умови його кредитоспроможності. Кредитоспроможність позичальника визначається розрахунком показника покриття боргу, який повинен бути не меншим за 1,2 (ППБ>1,2). Таку здатність для підприємницьких кредитів забезпечують обов'язковим фінансовим аналізом господарської діяльності та оцінки бізнес-плану, а для споживчих та інвестиційних кредитів оцінкою чистого місячного доходу позичальника (чистий місячний дохід - це загальний місячний дохід за мінусом місячних виплат за іншими зобов'язаннями позичальника). Кредитна лінія відкривається, як правило, позичальникам із стійким фінансовим станом та доброю репутацією.

Надання наступного кредиту члену кредитної спілки за умови, якщо попередній наданий йому кредит прострочений, не допускається.

Кредитна історія члена (за її наявності) повинна бути позитивною.

Наявність певної суми внесків відповідних видів в кредитну спілку може бути обов'язковою умовою для надання члену кредитної спілки окремих видів кредитів, що передбачається внутрішніми Положеннями спілки.

Застосування певних видів забезпечення може бути обов'язковою умовою для надання кредитів.

Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та пролонгованими кредитами не має перевищувати 100 відсотків від суми регулятивного капіталу (власних коштів) за винятком капіталу, сформованого за рахунок додаткових пайових внесків [8].

Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та пролонгованими кредитами, не перекрита сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, не має перевищувати 10 відсотків від загальної суми заборгованості за наданими кредитами [8].

Сума наданих кредитів членам кредитної спілки та тимчасово вільних коштів кредитної пілки не має бути меншою за суму коштів, що належать кредитній спілці, залучених на договірних умовах, кредитів банків, кредитів об'єднаної кредитної спілки та коштів інших установ та організацій [8].

Загальна сума залучених на договірних умовах кредитів банків, кредитів об'єднаної кредитної спілки та коштів інших установ та організацій не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення [3].

Пролонгація ? продовження терміну дії кредитного договору допускається:

? за умови відсутності у позичальника поточної простроченої заборгованості;

? на термін, що не перевищує терміну дії основного договору, але не більше одного року;

? подальші платежі включатимуть не лише проценти, а також і частину основної суми кредиту.

Поновлення (переукладання) кредитного договору, якщо мало місце прострочення платежів за таким договором, не допускається.

Порядок сплати зобов'язань за кредитами: в першу чергу погашаються нараховані проценти, а потім основна сума кредиту (прямий порядок повернення).

Будь-які зміни щодо порядку нарахування та сплати кредиту (припинення нарахування процентів, встановлення зворотного порядку погашення, пролонгацію тощо) встановлює Кредитний комітет кредитної спілки відповідно до прийнятої кредитної політики, або делегує свої повноваження уповноваженій особі.

Реструктуризація кредитного портфеля допускається у зв'язку з реалізацією програм відновлення фінансової стабільності кредитної спілки за планом, затвердженим Держфінпослуг, в тому числі з призначенням тимчасового адміністратора.

Страхування предмета застави може проводитись за згодою сторін на погоджену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика. Предметом договору страхування також можуть бути майнові інтереси, такі як страхування відповідальності.

Кредити не надаються:

? позичальникам, оцінка фінансового стану яких свідчить про високий ступінь ризику, внаслідок чого надані кредити будуть класифіковані як безнадійні;

? на формування та збільшення статутного фонду будь-яких підприємств та організацій;

? на внесення платежів у бюджет, позабюджетні фонди та лізингових платежів.

Кредитна політика - це сукупність заходів кредитної спілки, спрямованих на створення умов для надання якісних послуг своїм членам, задоволення їх потреб в кредитуванні та умов для захисту заощаджень членів кредитної спілки.

Кредитна політика кредитної спілки ґрунтується на основі стратегії діяльності кредитної спілки. Кредитну політику необхідно розробляти та діяти згідно з нею насамперед тому, що вона дає змогу планувати, регулювати, контролювати, раціонально організовувати взаємовідносини між кредитною спілкою та її членами щодо зворотного руху грошових коштів. Крім того, вона необхідна для забезпечення послідовних дій при наданні кредитів, визначення посадових обов'язків працівників кредитної спілки, організації контролю процесу кредитування, контролю за станом кредитного портфелю, контролю за проблемними кредитами.

Кредитна політика кредитної спілки знаходить своє відображення в положенні про фінансові послуги [Додаток А] або окремому положенні про кредитування та визначається, по-перше, структурою членства кредитної спілки та сегментацією ринку; по-друге, нормами та правилами, що регламентують практичну діяльність персоналу кредитної спілки.

В кредитній політиці формулюється загальна мета кредитування та визначаються шляхи її досягнення. Ефективна кредитна політика кредитної спілки повинна містити такі складові:

1) мету, відповідно до якої визначаються пріоритетні напрямки кредитування;

2) опис особливостей регіону та членства кредитної спілки;

3) структуру кредитного портфелю із зазначенням ознак оптимального кредитного портфелю: види кредитів, терміни погашення, розмір кредитів, в тому числі максимальний розмір кредиту;

4) організаційну схему діяльності кредитної спілки щодо надання кредитів;

5) опис процедур надання всіх видів кредитів відповідно до структури кредитного портфелю з переліком всіх необхідних документів, що надаються позичальником по кожному виду кредитів;

6) вимоги щодо кредитоспроможності позичальника;

7) опис політики та практики встановлення розміру процентних ставок за кредитами та умов погашення кредитів;

8) опис стандартів якості, що застосовуються до всіх кредитах; .

9) опис процедур моніторингу кредитів;

10) опис процедур повернення заборгованості;

11) перелік найбільш привабливих кредитів;

12) перелік найбільш ризикованих кредитів;

13) комплекс заходів щодо контролю за якістю кредитного портфелю.

Розробка кредитної політики кредитної спілки та її затвердження є дуже відповідальним процесом для органів управління кредитною спілкою. Починається цей процес з визначення мети кредитної діяльності відповідно до стратегії кредитної спілки. Після визначення мети переходять до наступного етапу ? розробки положення про фінансові послуги або окремого положення про кредитування.

Наявність такого положення в кредитній спілці вимагає Перелік внутрішніх положень кредитної спілки, затверджений розпорядженням Держфінпослуг від 11.11.2003 № 116 та зареєстрований в Мін'юсті 25.11.2003 за № 1078/8399 [9]. Вимоги до окремих положень кредитної спілки визначається цим Переліком.

Зокрема в положенні про фінансові послуги повинні міститись:

1) вичерпний перелік фінансових послуг, що надаються кредитною спілкою;

2) умови надання окремих видів фінансових послуг кредитною спілкою;

3) порядок надання окремих видів фінансових послуг кредитною спілкою;

4) порядок моніторингу наданих кредитів та супроводження прострочених кредитів;

5) інші питання, пов'язані з наданням фінансових послуг кредитною спілкою.

Розробляючи положення, слід враховувати, що:

1) положення кредитної спілки про надання фінансових послуг або положення про кредитування повинно відповідати вимогам чинного законодавства;

2) кредитна політика кредитної спілки вимагає визначеності цілей кредитування в залежності від стратегії діяльності кредитної спілки;

3) кредитна політика повинна орієнтуватися на потреби членів кредитної спілки;

4) кредитна політика кредитної спілки повинна відповідати особливостям регіонального та галузевого розвитку економіки.

В структурі вітчизняної економіки можна виділити щонайменше чотири групи регіонів, які відрізняються економічним потенціалом, географічним положенням, рівнем розвитку та загальнодержавними пріоритетами, що має вплив на кредитну діяльність та її напрями.

Перший регіон - центр ділової активності, якому притаманні різноманітна галузева структура, потужні кредитні установи; доцільність відкриття кредитних спілок в яких може бути обґрунтованою з точки зору їх участі в даних ринках для забезпечення найширшого спектру потреб населення та приватного підприємництва.

Другий регіон - регіон з переважанням промислового виробництва і, зазвичай, загальнодержавного значення. Особливістю даного регіону є те, що кредитні спілки створюються на базі підприємств, що ускладнює диверсифікацію кредитного портфеля через їх соціальну пріоритетність (переважно «хвильовки» та невеликі кредити на загальні потреби).

Третій регіон ? домінування сільськогосподарського та дрібного і середнього бізнесу. У зв'язку із загальнодержавною пріоритетністю аграрного сектору для даного регіону, доцільним є відкриття спеціалізованих кредитних спілок. Проте зосередившись на такому кредитному сегменті ринку, кредитна політика спілки може мати небезпечні наслідки оскільки із загостренням міжбанківської конкуренції відбувається придушення мікрофінансових установ (успішні господарства користуватимуться банківськими пільговими кредитами, а менш успішні господарства, які є більш ризикові, користуватимуться кредитами спілок).

Четвертий регіон ? охоплює прикордонні області і характеризується домінуванням торгово-посередницької діяльності фізичних осіб та працевлаштуванням за кордоном. Тому в даному регіоні успішно розвиваються кредитні спілки саме в цих напрямках і мають довіру як у населення, так і в бізнесових структурах.

Отже, розробляючи стратегічні напрями кредитної спілки, необхідно враховувати: по-перше, напрямки кредитної діяльності у відповідності до регіонального розвитку і, по-друге, залежність пріоритетів кредитної політики від зовнішніх факторів та власної, внутрішньої фінансової стійкості та надійності кредитної спілки.

Після завершення початкового етапу розробки кредитної політики - постановки мети кредитної діяльності та розробки положення про фінансові послуги, розроблені положення передаються для затвердження спостережній раді кредитної спілки. Функція спостережної ради може полягати не тільки в затвердженні внутрішніх положень кредитної спілки. Було б доцільним залучати до процесу розробки внутрішніх положень і членів спостережної ради і членів кредитного комітету. Таке застосування досвіду членів органів управління дасть можливість розробити та затвердити ефективні та працюючі положення кредитної спілки, яка в процесі своєї діяльності повинна їх дотримуватися в повному обсязі.

На рис.1.2. [4, с. 219] зображені кроки, які здійснює кредитна спілка в процесі розробки кредитної політики, форми її реалізації та вдосконалення.

Поетапні дії кредитної спілки щодо розробки кредитної політики та форм її реалізації наведені в табл.1.1.

При розробці кредитної політики кредитної спілки необхідно пам'ятати, що кредитна політика повинна:

? встановлювати загальні рамки, а не бути інструкцією;

? достатньо чітко визначати цілі кредитування;

? містити декілька правил реалізації конкретних цілей;

? може бути підкріплена стандартами, інструкціями, правилами, які є методичним забезпеченням реалізації кредитної політики.

Ретельно розроблена кредитна політика затверджена рішенням спостережної ради, донесена до всіх працівників кредитної спілки та органів управління, що задіяні в кредитній діяльності та не уклінне дотримання її положень є найважливішим фактором успішного функціонування систем управління кредитним ризиком кредитної спілки.

кредитний політика спілка портфель

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Організація процесу розробки та вдосконалення кредитної політики кредитної спілки

Таблиця 1.1

Процедура розробки кредитної політики кредитної спілки

Методичним забезпеченням реалізації кредитної політики є стандарти та інструкції кредитування. В цих документах визначаються прийоми, способи і методи реалізації кредитної політики.

Стандарти кредитування - це документ, в якому визначаються дії щодо реалізації кредитної політики. Він є більш докладний, ніж положення про надання фінансових послуг, але не такий детальний як інструкція. До стандартів кредитування можуть бути внесені перелік дій, які виконують працівники спілки при кредитування починаючи із звернення члена кредитної спілки за отриманням кредиту, закінчуючи поверненням кредиту, критерії оцінки позичальника, зразки документів, які використовують працівники кредитної спілки для збору та аналізу інформації про позичальника, вимоги до оформлення документів та їх зразки на підставі яких приймаються рішення про надання кредиту, зразки документів, які використовуються при супроводжені кредитів, критерії віднесення кредитів до відповідної категорії якості, особливості роботи з окремими видами кредитів, та інше. Стандарти кредитування містять загальні рекомендації та встановлюють параметри організації кредитної діяльності.

Інструкції, що регламентують процес кредитування, являють собою опис послідовних кроків, які здійснюються при виконанні конкретних процедур у процесі кредитування. Тобто кредитні інструкції ? це алгоритм виконання конкретних дій в процесі кредитування із зазначенням виконавців та їх повноважень.

Наприклад, в кредитній спілці діяльність щодо надання кредитів членам кредитної спілки може бути врегульована інструкцією, що регламентує процедуру збору інформації про позичальника, проведення аналізу фінансового стану з метою виявлення кредитоспроможності позичальника, підготовки документів для прийняття рішення про надання кредиту; інструкцією про проведення моніторингу, інструкцією щодо вчинення дій при виявленні проблемних кредитів тощо.

Затверджені положення, стандарти, інструкції є тими документами, за допомогою яких здійснюється організація оперативного управління кредитною діяльністю кредитної спілки. Для цього правління кредитної спілки, а саме голова правління або інша посадова особа, в обов'язки якої це входить, доводять до відповідних працівників кредитної спілки та членів кредитного комітету положення, стандарти, інструкції та правила для вивчення та використання в роботі.

Працівники ж кредитної спілки у відповідності до своїх посадових інструкцій та документів, в свою чергу надають інформацію правлінню кредитної спілки щодо кредитування в різноманітному вигляді: інформацію про потреби членів кредитної спілки в кредитах (узагальнюючи інформацію з заяв про надання кредиту), пропозиції щодо вдосконалення процедури надання кредитів, звіти та інші. Таким чином правління кредитної спілки здійснюють контроль за процесом кредитування та координацію дій щодо кредитування в кредитній спілці.

Описаний процес розробки кредитної політики є постійним процесом, тому що кредитна політика потребує постійних зміну відповідності до:

- змін потреб в кредитах членів кредитної спілки;

- внутрішні зміни в кредитній спілці;

- змін стану ринку;

- зміни в законодавстві.

До всіх документів кредитної спілки, де відображена кредитна політика кредитної спілки, постійно вносяться зміни та доповнення. Такий процес є одночасно як складовою процесу розробки кредитної політики, так і складовою процесу координації кредитної діяльності.

Правління спілки зобов'язане постійно здійснювати аналіз ефективності реалізації кредитної політики та її впливу на фінансовий стан кредитної спілки і за необхідності здійснювати відповідні корективи шляхом надання пропозицій щодо внесення змін до положення про кредитування або прийняття поточних рішень.

Кредитний комітет та відповідальні працівники кредитної спілки зобов'язані здійснювати постійний аналіз ефективності кредитної політики на підставі досвіду її практичної реалізації і, якщо це, необхідно, вносити пропозиції щодо її вдосконалення.

Таким чином, кредитна політика кредитної спілки, яка є елементом процесу управління кредитною спілкою, визначає її направленість у сфері кредитування, а також інструменти та процедури безпосередньої роботи працівників кредитної спілки в процесі управління.

1.2 Процедури кредитування в КС