Основи страхування

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання. Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу. Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування затрат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна перевищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наведеної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподарських культур.

Особливості укладання страхових договорів. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів, а також акт про обстеження посівів культур, які передбачається застрахувати. Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок HACK "Оранта" обчислених страхових платежів. Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. При цьому не допускається вибіркове страхування окремих ділянок, зайнятих під сільськогосподарськими культурами, чи окремих тварин та інших матеріальних цінностей. Страхуванню підлягає все наявне в господарстві майно певного виду чи групи (окремі сільськогосподарські культури, види тварин тощо). Договір зі страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями - до припинення їх вегетації. Якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір. Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір збитку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур визначається після збирання врожаю згідно з вартістю втраченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної продукції в поточному році з 1 га. Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошкоджена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страхування), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції. У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, котру було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури. Проілюструємо порядок розрахунків страхових платежів та виплати страхового відшкодування на умовному прикладі. Колективне господарство "Мрія" подало заяву до районного відділення HACK "Оранта" на страхування врожаю озимої пшениці на площі 300 га. Середньорічна врожайність озимої пшениці за останні 5 років становила 32 ц/га. Погоджена зі страховиком ціна центнера основної продукції - 58 грн. За цих умов вартість урожаю з одного гектара - 1856 грн (28 х 32), а з усієї площі - 556 800 грн (896 х 300).Страхова сума становить 389,760 грн (268,800 х 70 : 100). Правління HACK "Оранта" визначило страховий тариф зі страхування озимої пшениці в розмірі 10 % від страхової суми. З огляду на специфіку природних умов і склад ризиків у господарстві страховик має право застосувати знижувальний коефіцієнт до базової ставки. Нехай він дорівнює 0,25. Тоді тарифна ставка становитиме 7,5 % (10 - 2,5). Сума нарахованих страхових платежів за озимою пшеницею досягне 29,232 грн (389,760 х 7,5 : 100). Нехай у поточному році урожай озимої пшениці становить 3552 ц, цукрових буряків - 25400 ц, зелених кормів - 8200 ц. Вартість одного центнера цукрових буряків - 8 грн, а зелених кормів - 2 грн 50. Під час розгляду справи про відшкодування збитків з'ясувалося, що фактична площа посівів озимої пшениці до страхового випадку дорівнювала 320 га. На підставі наведеної інформації потрібно визначити суму збитку, котру страховик має відшкодувати й перерахувати господарству. Послідовність розв'язування може бути така.1.Визначається фактична середня врожайність пшениці в розрахунку на 1 га засіяної площі. Вона становить 11,1ц (3552 : 320).2.Кількісна втрата врожаю пшениці з 1 га - 20,9 ц (32 - 11,1).3.Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га - 1212 грн (20,9 х 58).4.Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі 387840 грн (1212x320).5.Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі загиблих і пошкоджених посівів озимої пшениці - усього 223700 грн, у тому числі цукрових буряків - 203,200 грн (25400 х 8), зелених кормів - 20500 грн (8200 х 2,5).6. Сума втрат пшениці за відкиданням вартості отриманого врожаю цукрових буряків із зелених кормів -164140 грн (387840--223700).7.Сума чистих втрат у розрахунку на 1 га - 513грн (164140:320).8.Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці - 153900 грн (513x300).9.Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові, становить 107730 грн (153900 х 70 : 100). Чинний порядок розрахунку суми збитку має, на нашу думку, певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що збитки визначаються без врахування витрат господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов господарствам часто буває невигідно або страхувати, або використовувати в поточному році площу, на якій загинули сільськогосподарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхувальникові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими чи пошкодженими посівами. Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин. У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встановилися на момент укладення договору страхування. Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей. Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі. Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу "страхування від усіх бід". Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків. У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна сподіватися, що в далекій перспективі в Україні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься виключно на добровільних засадах. З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

11.3 СТРАХУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ РИЗИКІВ

У сучасних умовах прискореного науково-технічного прогресу, розвитку капіталомістких галузей виробництва, зростання в міжнародному зовнішньоторговельному потоці частки машин і обладнання (включаючи постачання комплектних підприємств і виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на території країн-імпортерів) значного розвитку в усьому світі набуває страхування технічних ризиків, а також відповідальності перед третіми особами, пов'язаної з проведенням зазначених щойно робіт. Особливо розвиненим страхування технічних ризиків є у США, Німеччині, Англії, Японії та інших країнах, які входять до Міжнародної асоціації страховиків технічних ризиків. В Україні зазначений вид страхування лише починає розвиватися. Створюються та вдосконалюються належні правила страхування, розробляються та вводяться в дію відповідні законодавчі й нормативні акти з цього питання. Нині страхування технічних ризиків в Україні здійснюється як страхування майнових інтересів під час виконання будівельно-монтажних робіт і охоплює розглянуті далі галузі страхування.* Майнове страхування, яке поширюється на такі об'єкти страхування:* продукцію будівельно-монтажних та інших робіт, прямо пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом;* продукцію пусконалагоджувальних робіт;* будівельні машини, а також засоби та обладнання для виконання монтажу;* обладнання будівельного майданчика; * будови та споруди, які реконструюються або капітально ремонтуються.* Страхування - відповідальності перед третіми особами. У світовій практиці, коли йдеться про страхування технічних ризиків, розрізняють, як правило, види страхування, які надають покриття ризиків або виробника, або експлуатаційника:* страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (CAR);* страхування всіх монтажних ризиків (EAR);* страхування машин;* страхування електронних пристроїв. Послідовність страхових операцій, які забезпечують страховий захист на період від перевезення обладнання та матеріалів на будівельний майданчик до здачі об'єкта та його експлуатації, зазначена на рис. 11.1.

Якщо під час будівництва об'єкта переважають (за обсягом та вартістю) будівельні ризики, то вибирають страхування будівельного підприємця від усіх ризиків. Якщо при технічному спорудженні, в якому використовуються попередньо виготовлені або готові пристрої, наприклад верстати, переважають монтажні ризики, то укладаються договори страхування всіх монтажних ризиків. Страхування машин, а також електронних пристроїв відбувається вже у процесі експлуатації об'єкта. Розглянемо зазначені види страхування докладніше. А. Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків. Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (страхування CAR - contractors all risks) є одним з основних і найпоширеніших видів страхування технічних ризиків. Це страхування всіх видів будівельних об'єктів, у рамках якого надається страховий захист як від збитків, завданих будівельному об'єкту, спорудам на будівельному майданчику і/або будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб внаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов'язаних з будівництвом об'єкта. Страхування CAR було вперше здійснено у Великій Британії під час спорудження Ламбертського мосту через Темзу, а особливого розвитку цей вид страхування набув після Другої світової війни, коли розроблялися грандіозні плани відновлення зруйнованого господарства. Згодом технічний прогрес, підвищення попиту на всі види будівельних робіт, постійне зростання вартості окремих будівельних об'єктів і пов'язане з цим збільшення ступеня технічного та економічного ризиків будівництва зумовили в усьому світі підвищений попит на страхування CAR. Крім того, напружена конкурентна боротьба змушує будівельні фірми при розрахунках ціни пропозиції відмовлятися від достатніх за розміром надбавок за ризик. Оскільки розмір страхової премії завжди менший за ризикову надбавку будівельного підприємця, страхування CAR сприяє зниженню вартості будівництва та надає всім учасникам ефективний захист від фінансових збитків. Нерідко забудовники, консультаційні інженерні бюро, архітектори, кредитори та інші суб'єкти будівничої галузі при видачі замовлення наполягають на укладенні договору страхування будівельного підприємця від усіх ризиків. А держава та муніципалітет при видачі замовлень вже давно додержують правила, за яким до умов договору включено вимогу про страхування CAR. Страхувальники. Страхувальниками можуть бути:* забудовники;* будівельні підприємці, що здійснюють проект, включаючи підрядчиків. Об'єкти страхування. У рамках страхування будівельного підприємця від усіх ризиків можуть бути застраховані будь-які об'єкти будівництва, наприклад:* житлові будинки та конторські будівлі, лікарні, школи, театри;* промислові споруди, електростанції;* дорожні та залізничні об'єкти, аеропорти;* мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди, канали, порти. Зокрема, страховий захист поширюється ось на що.* Будівельний об'єкт, а саме:* усі роботи, які виконуються будівельним підприємством або його підрядчиками згідно з договором, включаючи підготовчі роботи на будівельному майданчику (виймання ґрунту, планування роботи); * допоміжні споруди (наприклад, тимчасові обвідні канали та захисні дамби);* усі матеріали, що зберігаються на будівельному майданчику та необхідні для проведення будівельних робіт.* Обладнання будівельного майданчика (гуртожитки, склади, водопідготовчі станції, риштування, інженерні мережі і т. ін.).* Будівельні машини (землерийні машини, крани тощо, транспортні засоби, що використовуються на будівельному майданчику, якщо вони не допущені до експлуатації на дорогах загального користування).* Витрати з розчищення території після страхового випадку.* Відповідальність (претензії третіх осіб, які виникли в результаті матеріального збитку або тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням будівельних робіт, за що, згідно із законодавством, страхувальник може нести відповідальність).* Об'єкти, які доручені страхувальникові або перебувають у нього на зберіганні і на яких чи біля яких виконуються роботи. Страхові випадки. Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків дає досить широкий страховий захист. Відшкодуванню підлягають усі збитки, завдані застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварійної події, тобто раптово й несподівано, якщо лише ці збитки не пов'язані з винятками, зазначеними в умовах страхування чи в полісі. До страхових ризиків, як правило, належать:* пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використовувались для гасіння пожежі;* паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус;* бурі всіх видів;* землетрус, опускання ґрунту, зсув, обвал;* злом, крадіжка;* будь-який брак внаслідок халатності, необачності, необережності, злого наміру. Винятки. Міжнародною практикою страхування будівельного підприємця від усіх ризиків передбачено такі винятки зі страхових випадків:* пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;* пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ретельної перевірки обставин події страхове відшкодування може виплачуватися);* пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;* пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;* внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошкодження, до яких призвели не зовнішні фактори;* ліквідація недоліків виконання будівельних робіт (наприклад, використання дефектного чи непридатного матеріалу);* претензії за неустойками та недоліками наданих послуг. Термін страхування. Страховий захист починається в момент початку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих предметів на будівельному майданчику і закінчується прийманням чи пуском в експлуатацію споруди. Відповідальність за обладнання будівельного майданчика та будівельні машини починається після їх вивантаження на будівельному майданчику й закінчується в момент вивезення з цього майданчика. Поряд з цим є можливість поширити страховий захист і на період технічного обслуговування. Страхова сума. Страховою сумою, на яку страхуються будівельні роботи, є договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів і/або виконаних ним робіт. Наприкінці строку страхування перевіряють відповідність розміру страхових сум вартості об'єкта. При потребі доплачується частина остаточної премії. Особливі страхові суми встановлюються, як правило, на такі об'єкти:* обладнання будівельного майданчика та будівельні машини (на момент укладання договору страхування страхові суми мають відповідати відновлювальній вартості, включаючи фрахт, витрати з монтажу та мито);* витрати з розчищення території (розмір суми має бути достатнім). Щодо відповідальності перед третіми особами встановлюється певний ліміт відшкодування за кожним випадком спричинення шкоди. Страхові тарифи. У страхуванні CAR відсутні загальноприйняті тарифи твердих ставок премій, оскільки кожний будівельний об'єкт слід оцінювати з урахуванням технічних та місцевих умов, які в кожному окремому випадку різні. Оцінюючи ризик будівельного об'єкта, насамперед слід ураховувати такі чинники:* характер будівельного майданчика та ступінь його нараження на ризик (кліматичні та тектонічні умови, наприклад ступінь небезпеки настання землетрусу, повені, затоплення);* конструктивні особливості об'єкта та властивості будівельних матеріалів;* методи будівництва та заходи, що забезпечують виконання робіт;* ризики, які впливають на виконання графіка робіт, тощо. Крім того, для визначення розміру страхового тарифу страховик має ознайомитися з підрядним договором на виконання будівельних робіт, кресленнями, описом будівельного об'єкта, планами-графіками, кошторисами витрат та іншими документами, потрібними йому для оцінки. Повна документація дає змогу якнайточніше оцінити ризик і якомога точно розрахувати страхову премію. Згідно з Порядком визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України, до договірної ціни будівництва можуть включатися витрати зі страхування ризиків, які виникають під час виконання будівельно-монтажних робіт у розмірах, що визначені замовником, але не більш як 2 % від вартості будівництва. Б. Страхування всіх монтажних ризиків. Страхування всіх монтажних ризиків (страхування EAR - erection all risks), як і страхування будівельного підприємця від усіх ризиків, є досить поширеним видом страхування технічних ризиків. В основу цього виду страхування покладено ідею забезпечення страхувальникові необхідного і якомога повнішого страхового покриття всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та механізмів, а також при зведенні сталевих конструкцій. До впровадження страхування всіх монтажних ризиків страхувальникам, які бажали застрахувати основні ризики, що виникають при виконанні монтажних робіт, необхідно було укладати цілий ряд страхових договорів, щоб отримати захист від таких ризиків, як пожежа, буря, повінь, злам, крадіжка, а також відповідальність перед третіми особами. При цьому загальна страхова премія була непомірне високою, а отримане таким чином страхове покриття не було достатнім, оскільки не покривалися технічні ризики. Крім того, часто дублювалися окремі види страхування, через що при настанні страхового випадку виникали небажані ускладнення: подвійне страхування, регреси тощо. З розвитком промисловості економічна роль страхування монтажних ризиків дедалі зростала, і нині в усіх розвинених країнах цей вид страхування став фактично незамінним. Ризики, що виникають при виконанні великих замовлень для монтажних організацій і для самого замовника, наприклад спорудження мостів чи комплектних промислових підприємств, можуть бути покриті лише за рахунок страхування всіх монтажних ризиків. Тому банки та інші кредитні установи наполягають на укладанні договорів страхування всіх монтажних ризиків, щоб надані ними фінансові кошти були якомога повніше захищені від ризиків. Коли органи державної або муніципальної влади проводять конкурс з видачі замовлень, вони часто вимагають укладання договору страхування EAR. Страхувальники. Страхувальниками можуть бути всі сторони, для яких монтаж об'єкта пов'язаний з ризиком, наприклад:* виробник чи постачальник монтажного об'єкта, якщо монтажні роботи виконуються ним самим або під його відповідальність;* фірми, яким доручено виконати монтаж;* покупець монтажного об'єкта;* кредитор. Об'єкти страхування. Страхуються, як правило, монтаж та пробний пуск усіх видів машин, механізмів та конструкцій, наприклад:* турбін, генераторів, парових котлів, компресорів двигунів внутрішнього згоряння, електродвигунів, трансформаторів, випрямлячів, комутаційних пристроїв;* верстатів, насосів, підйомників, кранів, транспортерів, канатних доріг;* сталевих мостів, повітряних ліній, трубопроводів, ємностей, посудин, друкарських, паперовиробних машин, текстильних верстатів, цехів. Крім того, страховий захист надається для монтажу та пробного пуску силових установок і фабрик, до складу яких увіходять такі об'єкти, як електростанції, сталеплавильні заводи, хімічні установки, доменні печі, паперові фабрики, текстильні фабрики, а також установки для виробництва інших споживчих товарів. Страховий захист може поширюватися й на такі об'єкти:* машини, пристрої та обладнання для проведення монтажу, наприклад крани, щогли, лебідки, зварювальні апарати, компресори;* предмети, що перебувають на монтажному майданчику та взяті на зберігання страхувальником;* витрати з розчищення території;* додаткові витрати з оплати наднормових робіт, робіт у вихідні та святкові дні, перевезення великих за масою вантажів, а в особливих випадках - перевезення вантажу повітряним транспортом (але всі ці витрати мають бути безпосередньо пов'язані з ліквідацією збитку, що підлягає відшкодуванню);* відповідальність, тобто претензії третіх осіб, що виникли в результаті матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов'язаних з виконанням монтажних робіт, за які страхувальник згідно із законодавством може нести відповідальність. Претензії робітників та службовців, зайнятих монтажними роботами, не приймаються (вони регулюються в рамках страхування від нещасних випадків). Страхові випадки. Страхування всіх монтажних ризиків забезпечує досить повне страхове покриття. Усі збитки, що спричинюються застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварійної (несподіваної) події, підлягають відшкодуванню, якщо лише вони не пов'язані з винятками, зазначеними в полісі. До страхових ризиків, як правило, належать:* пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використовувалася для гасіння пожежі;* паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус;* бурі всіх видів;* землетрус, опускання ґрунту, зсув, обвал;* злом, крадіжка;* помилки під час монтажу;* халатність, необачність, необережність, злий намір;* коротке замикання, надмірна напруга, електричні дуги;* підвищений і знижений тиск, пошкодження внаслідок дії відцентрової сили;* інші аварійні події, наприклад пошкодження частинами, що обвалюються чи падають, проникнення чужорідних частинок, збитки, до яких призвели перевезення на монтажному майданчику, тощо. Винятки. Міжнародною практикою страхування EAR передбачені такі винятки з страхових випадків:* пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;* пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ретельної перевірки обставин події страхове відшкодування може виплачуватися);* пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;* пошкодження завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;* збитки, що виникли через недоліки в конструкції, дефекти матеріалу чи помилки при виготовленні;* несправність машин та пристроїв внаслідок експлуатації монтажного обладнання (тобто пошкодження, спричинені не зовнішніми факторами);* претензії за неустойками та недоліками наданих послуг. Термін страхування. Термін дії страхування всіх монтажних ризиків починається, як правило, після вивантаження матеріалу на монтажному майданчику та закінчується в момент завершення всіх робіт з монтажу об'єкта та пробного його пуску. Отже, цей вид страхування охоплює ризик зберігання під час монтажу та пробний пуск, котрий здебільшого обмежується чотиритижневим строком. Поряд з цим є можливість поширити страховий захист і на період технічного обслуговування. Страхова сума. Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу. Якщо в разі настання страхового випадку страхова сума виявиться заниженою (що можливо при зростанні цін і підвищенні заробітної плати), то при відшкодуванні збитку враховується факт неповного страхування. Тому про зміни у страховій сумі рекомендується негайно повідомляти страховика. Страхові тарифи. У страхуванні всіх монтажних ризиків використовуються лише посібники з тарифікації, які при проведенні масових страхових операцій передбачають звичайні ризики, ступінь яких не збільшений. Немає змоги встановити тверді ставки премій за всіма видами монтажних робіт та ризиків. Тому премію з кожного конкретного ризику доводиться обчислювати окремо з урахуванням особливих умов відповідного випадку. При цьому береться до уваги така інформація: технічний опис споруджуваного об'єкта, його вартість, виробничий процес, план розташування, геологічні, гідрологічні та метеорологічні дані про місце монтажу, наявність охорони, засобів пожежегасіння, досвід монтажної фірми з монтажу аналогічних об'єктів і т. ін. В. Страхування машин. Цей вид страхування технічних ризиків є досить динамічним напрямком страхування, розвиток якого пов'язаний з розвитком технологій. Страхування машин набуло поширення у зв'язку з потребою надати підприємствам можливість ефективно захистити дорогі машини, механічне обладнання та установки. Крім первинного завдання, яке полягає в тому, щоб прийняти від страхувальника ризик, пов'язаний із виникненням непередбаченого чи раптового збитку, страхування машин дає змогу застрахованому підприємству відмовитися від створення резервів на випадок виникнення збитків. Адже для цього воно мало б вилучити з обігу ліквідні кошти, які в будь-який момент мають бути в розпорядженні підприємства. Але тоді неможливо було б використати їх як працюючий капітал для ефективного функціонування та розвитку підприємства. Що ж до страхування, то на нього спрямовуються значно менші кошти, і це дає змогу розвивати виробничий процес. Страхувальники. Страхування машин має велике значення для кожного, хто їх експлуатує. І це стосується не лише промислових підприємств, на яких працюють великі машини чи повністю автоматизовані виробничі установки. Вирішальне значення страхування машин має саме для середніх та невеликих підприємств, де пошкодження машин може потягти за собою фінансові та економічні збитки. Об'єкти страхування. У рамках страхування машин можуть бути застраховані всі машини, апарати, механічне обладнання й установки, наприклад: * машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, генератори);* машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високо-й низьковольтні установки);* усі виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насоси, компресори, ємності, апарати, трубопроводи тощо). Не підлягають страхуванню, як правило, лише деякі предмети, термін служби яких порівняно з терміном служби всього об'єкта невеликий. Здебільшого до них належать такі предмети:* усі види змінного інструменту;* пуансони, матриці, троси, ланцюги, ремені, стрічки, сита;* вироби зі скла, кераміки, деревини, а також шини;* матеріали виробничого призначення всіх видів (наприклад, паливо, газ, засоби охолодження, каталізатори, рідини, мастила). Страхові випадки. Цей вид страхування покриває збитки аварійного характеру, тобто такі, що виникли несподівано й непередбачене, призвівши до ремонту чи заміни застрахованого майна. Машини страхуються від пошкодження чи знищення з таких причин:* помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;* помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;* дії відцентрової сили;* коротке замикання та інші електричні ризики;* нестача води в парогенераторах;* фізичний вибух;* буря, мороз, льодохід. Винятки. Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду майну завдано з таких причин:* воєнні чи подібні до них події, усі види громадського безладдя, а також дії страйкарів чи робітників і службовців, що підпадають під локаут;* намір чи груба необережність страхувальника або його представника;* ризики, страхування яких передбачено іншими видами страхування (наприклад, вогонь, блискавка, вибух, спричинений хімічною реакцією, крадіжка, злом та крадіжка зі зломом);* затоплення, повінь, землетрус, просідання ґрунту, зсув;* дії наземних, водних та повітряних транспортних засобів;* спрацювання внаслідок звичайного використання чи експлуатації, а також дія кавітації, ерозії, корозії та накипу;* помилки або несправності, що існували на момент укладання договору страхування і про які страхувальник знав чи мав знати;* помилки чи недостачі, за які несе відповідальність постачальник (у рамкам гарантійних зобов'язань). Страхова сума. Страхова сума у страхуванні машин завжди встановлюється відповідно до нової відновлювальної вартості машин, яка містить вартість нової машини, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Це пов'язано з тим, що страхувальникові відшкодовуються всі витрати на ремонт без урахування фактичного зносу. Якщо змінюється страхова вартість, наприклад за рахунок підвищення цін, то страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування. Страхова премія. Ставки премій у страхуванні машин визначаються окремо за кожним типом машин. Порівняно з іншими видами страхування (наприклад, із вогневим страхуванням), премії можуть здаватися високими, що зумовлюється підвищеною частотою страхових випадків у цій галузі. Г. Страхування електронних пристроїв. Розвиток страхування електронних пристроїв бере свій початок у першій половині XX століття. У 20-х роках у багатьох країнах світу, особливо в Німеччині, поширилось страхування слабкострумових установок. На той час страхувалися майже виключно засоби зв'язку, наприклад телефон і телетайп. У 50-ті роки застосування слабкострумових установок спостерігалось особливо бурхливо (зокрема в таких галузях, як промислова електроніка, електромедицина та техніка зв'язку) завдяки можливостям техніки напівпровідників, що характеризується різнобічністю та економічністю. У сфері промислової електроніки особливо прогресивним стало на той час застосування ЕОМ для обробки даних, страхування яких було новим для страховиків. Після 1980 року поступовий розвиток електронних систем виявився вирішальним для страхування ЕОМ у рамках цієї галузі страхування. Цей розвиток знайшов своє відображення в перейменуванні страхування слабкострумових установок на страхування електронних пристроїв, що згодом перетворилося на окремий вид у галузі страхування технічних ризиків. Страхувальники. Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути власники або наймачі електронних систем.* Власник може бути страхувальником:* як експлуатаційник - від майнових збитків лише в разі, якщо виробник не несе відповідальності за своїми гарантійними зобов'язаннями;* як наймодавець установок - від майнових збитків, якщо немає підстав для пред'явлення претензій до орендатора у зв'язку з його звільненням від відповідальності; * як фірма, що обслуговує застраховану установку - від майнових збитків, зумовлених роботою обслуговуючого персоналу на застрахованій установці.* Наймач може застрахуватися від майнових збитків, за які він згідно з договором про найм чи згідно із законодавством несе відповідальність. Об'єкти страхування. У рамках майнового страхування електронних пристроїв можуть бути застраховані всі електронні системи. До них належать:* ЕОМ для обробки даних (ЕОМ, які використовуються в галузі наукових досліджень, у комерційних обчислювальних центрах і промисловості);* електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати для діагностики та терапії, випромінювачі типу бетатрон, гамма-трон, великогабаритні стерилізатори, апарати "залізні легені" тощо, тобто всі електронні та ядерні апарати, що використовуються в лікарнях, лікарняних та стоматологічних кабінетах, медичних лабораторіях);* пристрої передавання інформації (телетайпи, центральні телефонні станції (комутатори) та засоби зв'язку, установки спрямованого радіозв'язку, радіолокаційні установки, пристрої в неземних станціях авіанавігації та супутникового зв'язку, радіо- і телепередавачі, великі антенні пристрої, системи телевідеотексту, факсимільні апарати тощо);* інші пристрої, а саме:* телевізійні пристрої, які використовуються у виробничих цілях, апаратно-студійні блоки для кіно- і телестудій, аналізатори, електронні мікроскопи, кліхографи, годинникові пристрої, ви-кликальні та розмовні пристрої, пристрої управління дорожнім рухом, тоталізатори і т. ін.;* конторські машини, наприклад адресодрукувальні, бухгалтерські, фактурні автомати, автоматичні друкарські машинки й настільні калькулятори;* диктофони, копіювальні машини, пристрої мікрофільмування, множильна техніка. Крім того, можуть бути застраховані носії даних та додаткові витрати, які пов'язані з виходом із ладу ЕОМ для обробки даних. Страхові випадки. За своєю природою страхування електронних пристроїв є "страхуванням від аварій" на базі страхування від усіх ризиків. Воно покриває всі збитки, що виникають раптово й несподівано, тягнучи за собою необхідність ремонту чи заміни застрахованого майна. До страхових ризиків, як правило, належать:* пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;* скупчення диму, сажі, газів;* дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опадами чи не зумовлена умовами виробництва);* коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов'язані з дією електроенергії;* помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, помилки при виготовленні та монтажі, дефекти лиття й матеріалу;* помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;* злий намір та зазіхання третіх осіб;* град, мороз, буря;* опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини. Крім стандартного обсягу покриття страховий захист може охопити деякі додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклон; страйк і хвилювання; ризики при транспортуванні; крадіжка; додаткові витрати. Винятки. Основні причини, з яких збиток не відшкодовується, такі:* воєнні дії та всі види суспільних хвилювань;* пошкодження, зумовлені впливом ядерної енергії;* пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;* спрацювання у процесі експлуатації, а також через корозію;* помилки чи несправності, за які на підставі договору або за законом несе відповідальність третя особа;* несправності, які зумовлені виходом з ладу чи перериванням системи постачання газом, водою чи електроенергією;* витрати на виконання робіт з технічного обслуговування;* суто зовнішні недоліки (подряпини на лакованих чи полірованих поверхнях). Страхова сума. Страховою сумою у страхуванні електронних пристроїв, як і у страхуванні машин, є вартість відновлення пристроїв, що включає відновлювальну вартість, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Якщо змінюється страхова вартість (наприклад, за рахунок підвищення цін), то страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.Страхові тарифи. При встановленні розміру премій страховики користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені) ризики. Спеціальні пристрої або пристрої, які вперше з'являються на ринку, тарифікують з урахуванням специфічних особливостей ризику. Ми торкнулися основних аспектів страхування технічних ризиків і показали, які види страхування можуть запропонувати страхові компанії своїм клієнтам з метою забезпечення їх широкого захисту від матеріальних збитків.

ТЕСТ 11 А. Страхування майна юридичних осіб

1. В основу страхування основних засобів покладено:

а) відшкодування збитків страхувальника;

б) страховий захист майна;

в) страховий інтерес;

г)страховий ризик;

д) максимальна сумлінність сторін.

2. Яке майно підлягає страхуванню згідно з основним договором?

а) Майно, отримане підприємством за договором майнового найму;

б) продукція, отримана від населення для переробки, зберігання;

в) усе майно, що належить підприємству;

г) майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт;

д) технічні носії інформації та комп'ютерних систем.

3. Яке майно підлягає страхуванню за додатковою угодою?

а) Майно, призначене для проведення дослідницьких та експериментальних робіт;

б) об'єкти незавершеного будівництва;

в) майно, яке не застраховане в наймодавця;

г) дорогоцінні метали;

д) передавальні пристрої, силові та робочі машини.

4. Яке майно підприємства не приймається на страхування?

а) Грошові кошти (готівка);

б) готова продукція, інвентар, сировина;

в) деревина під час сплаву;

г) акції, облігації та інші цінні папери;

д) будівлі, споруди, об'єкти незавершеного виробництва.

5. Що береться за основу при оцінюванні основних засобів?

а) Фактична вартість;

б) повна балансова (первісна) вартість;

в) фактична собівартість;

г) відновлювальна вартість;

д) дійсна вартість.

ТЕСТ 11 Б. Страхування майна сільськогосподарських підприємств

1. Які три фактори насамперед зумовлюють потребу господарств у страхуванні сільськогосподарських ризиків?

а) Нестача власних коштів для фінансування поточних потреб;

б) сезонність сільськогосподарського виробництва;

в) небезпека втрати капіталу, авансованого у сільськогосподарське виробництво;

г) необхідність оформлення банківських кредитів;

д) зацікавленість отримати якомога більший прибуток;

є) можливість стихійного лиха.

2 Господарство подало заяву на страхування врожаю на випадок загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур унаслідок:

а) сильних морозів;

б) хвороби рослин;

в) граду;

г) пошкодження гризунами;

д) внесення неякісних добрив;Які з названих ризиків є страховими?

3. Протягом останніх п'яти років фермерське господарство страхувало врожай цукрових буряків на площі 20 га. Страхових випадків не було. Середня врожайність З60 ц/га. Страхувальник виявив намір укласти страхову угоду на наступний рік на таку саму площу цукрових буряків. Ціна центнера продукції, погоджена зі страховиком, становить 8 грн. Базова тарифна ставка 9,2 %. Визначити:

а) страхову вартість цукрових буряків;

б) страхову суму;

в) суму страхових платежів.

4. Визначити суму, грн, страхового відшкодування збитків за умови, що в господарстві, про яке йдеться в попередньому завданні, через повінь фактично зібрали лише 4248 ц цукрових буряків:

а) 22110;

б)10833;

в) 15531;

г) 24126.

5. Яких заходів має вжити страховик у разі неповної сплати страхувальником визначених за договором платежів зі страхування врожаю сільськогосподарських культур?

а) Припинити дію договору;

б) зменшити страхову суму;

в) у разі страхового випадку вирахувати заборгованість за страховими преміями із суми належного відшкодування збитків;

г) скоротити термін страхування;

д) подати позов до суду про стягнення заборгованості.

6. Яку суму становить страхове відшкодування за втрачене внаслідок стихійного лиха майно вартістю 250 тис. грн, якщо в договір страхування було включено майно вартістю 800 тис. грн, а страхова сума дорівнювала 400 тис. грн?7. Майно підприємства загальною вартістю 280 тис. грн застраховано на 140 тис. грн. Через пожежу знищено майно на 60 тис. грн. Яку суму страхового відшкодування отримає підприємство?

а) 30 тис. грн;

б) 42 тис. грн;

в) 60 тис. грн;

г) 140 тис. грн;

Д) 280 тис. грн.

8. Матеріальні активи підприємства були застраховані на 60 млн грн, що становить 50 % від їх оцінки. Після укладення договору підприємство додатково закупило мата на суму 15 млн грн. Яку суму страхового відшкодування отримає підприємство, якщо в результаті настання страхового випадку все його майно буде знищено?

а) 75 млн грн;

б) 60 млн грн;

в) 120 млн грн;

г) 150 млн грн;

д) 135 млн грн.

ТЕСТ В. Страхування технічних ризиків

1. Коли при страхуванні CAR починається, як правило, страховий захист?

а) 3 моменту затвердження плану будівництва;

б) у момент початку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих предметів на будівельному майданчику;

в) після затвердження кошторису будівництва;

г) після завершення будівельних робіт і здачі об'єкта в експлуатацію;

д) після затвердження плану будівництва, кошторису будівництва та генерального підрядника.

2. Коли закінчується відповідальність за обладнання будівельного майданчика та будівельні машини при страхуванні CAR?

а) У момент їх вивезення з будівельного майданчика;

б) після перевезення їх на інший будівельний майданчик;

в) після прийняття об'єкта відповідальною комісією;

г) після пуску споруди в експлуатацію;

д) після підписання відповідного акту здачі - прийняття виконаних робіт.

3. Чи включається ризик зберігання матеріалу на монтажному майданчику під час монтажу при страхуванні EAR?

а) Ні;

б) так;

в) так (у разі, якщо вартість матеріалів не перевищує 10,0 % від загального кошторису монтажних робіт);

г) так (у разі, якщо вартість матеріалів не перевищує 5,0 % від загального кошторису монтажних робіт і їх зберігання на майданчику забезпечене охороною);

д) так (у разі, якщо термін монтажних робіт перевищує термін, затверджений планом).

4. Страхова сума при страхуванні EAR являє собою:

а) вартість установок, що мають бути змонтовані;

б) вартість установок та матеріалів, необхідних для монтажу;

в) вартість установок, включаючи витрати по перевезенню, митний збір, інші збори та витрати з монтажу;

г) вартість установок, включаючи витрати на перевезення, митний збір та інші збори;

д) витрати з монтажу.

5. Чи забезпечується страховий захист від майнових збитків власника електронних пристроїв як експлуатаційника цих пристроїв?

а) Ні;

б) так;

в) так (лише в тому разі, якщо виробник не несе відповідальності за своїми гарантійними зобов'язаннями);

г) так (у разі, якщо виробник, який має нести відповідальність за своїми гарантійними зобов'язаннями, визнаний банкрутом);

д) так (у разі, якщо термін експлуатації пристроїв на момент укладання договору страхування не перевищує 3 роки).

Розділ 12. Страхування кредитних та фінансових ризиків

12.1 Економічний зміст страхування кредитних ризиків

12.2 Організаційні форми страхування кредитів

12.3 Страхування депозитів

12.4 Страхування від втрат прибутку

Тест 12

12.1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржником (позичальником) предмет їхнього спільного інтересу - кредит - створює різні економіко-правові ситуації: для боржника - зобов'язання повернути позику, а для кредитора - право вимагати її повернення за попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих домовленостей загрожує кредиторові фінансовими збитками, яких він намагається уникнути з допомогою різних доступних заходів правового та матеріального характеру. При цьому правове забезпечення передбачає, що належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами. Правове забезпечення може набирати багатьох форм. Найпоширеніші з них такі: порука третьої особи згідно з цивільним правом, гарантія, передання (цесія) кредиторської заборгованості боржника, застава рухомого та нерухомого майна. Матеріальне забезпечення кредиту на відміну від правового полягає у безпосередньому переданні кредиторові замість отриманого кредиту еквівалента його вартості у грошах чи інших майнових цінностях. Матеріальне забезпечення може також набирати різних форм: застави валютних засобів, коштовностей та інших цінностей, блокади коштів на рахунках, депозитів, передання рухомого майна на час до повернення кредиту. Попри високу надійність зазначених форм забезпечення кредитів їх застосування часто буває незручним, важкодоступним і невигідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільш доступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування. Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.Історичний прообраз страхування кредитів убачається в комісійній операції, за умовами здійснення якої укладалася додаткова угода, названа делькредере. Комісіонер за відповідну додаткову винагороду, яка вважалася платою за взяття ризику комісійної операції, гарантував комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплено у визначений термін.

Отже, угода делькредере набувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповернення боргу третьою стороною комісіонер зобов'язаний був виплатити відшкодування комітентові у повному обсязі заборгованості. Це означає, що широковідома комісійна операція являла собою початкову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибутами страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом відповідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків.

Відмінністю комісійної операції від класичної страхової є те, що окремий комісіонер не був у змозі вирівняти ризики неповернення кредитів серед доволі великої сукупності кредиторів, а тому не міг забезпечити стабільності своїй діяльності протягом тривалого періоду. Таке завдання стає під силу лише професійним страховим закладам, які на умовах "делькредере" можуть гарантувати кредиторам страхове відшкодування заподіяних їм збитків. Таке страхування може здійснюватися у двох варіантах. У першому кредитор (страхувальник) страхує загалом усю заборгованість до повернення всіма його боржниками. У другому варіанті кредитор страхує заборгованість кожного позичальника зокрема. Щоправда, істотним недоліком другого варіанта є можливість селекції ризиків, тобто передання на страхування лише "поганих" ризиків, а тому страховики звертаються до нього дуже неохоче. У разі делькредерної форми організації страхових відносин кредитори (банки, інвестори та інші) відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами - страховиком і страхувальником. Ці відносини можна подати схематично (рис. 12.1). Делькредерне страхування складається з двох груп страхових відносин: страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів. У першій групі страховий захист забезпечується як внутрішньому, так і зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, який здійснюється на кредитній основі. Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кредитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі. Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо - шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Він, безпосередньо страхуючи свою платоспроможність, посередньо захищає інтереси свого вірителя - кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, дає тим самим гарантію кредиторові повернути йому борг. Отже, із правового боку ця страхова операція є, по суті, наданням страховиком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора слугує заставою на випадок неповернення йому боргу. З огляду на це у страховій теорії та практиці страхові відносини такого характеру іменуються заставними, або гарантійними. Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе - замість боржника - роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта) цієї гарантії. При гарантійному (заставному) страхуванні у відносини вступають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони: кредитор - суб'єкт, на користь якого має бути виконане зобов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; позичальник - суб'єкт, зобов'язаний повернути борг, він же страхувальник; гарант - страховий заклад, який гарантує виконання зобов'язань, він же страховик. Ці взаємовідносини сторін унаочнює рис. 12.2.

Як показує міжнародна господарська практика, в умовах заставного (гарантійного) страхування предметами страхового захисту (страхових гарантій) можуть бути різні вартості, передані на кредитних засадах одними суб'єктами іншим. Такими вартостями, зокрема, крім банківських позик, можуть бути суми належного до сплати мита або ж інших прикордонних податків та зборів, суми належних компенсацій за невчасне виконання будівельно-монтажних робіт, невиконання поставок товарів та інших контрактів, суми отриманих авансів, які підлягають поверненню. Це так звані класичні зобов'язання, під які надаються страхові гарантії. У групі заставного (гарантійного) страхування практикується також особливий напрямок страхового захисту - страхування фінансових гарантій. Техніка надання страхових гарантій стає дедалі різноманітнішою. Саме тому кредити, видані під різні фінансові гарантії, об'єднуються у дві групи:а) кредити, повернення яких гарантується залученням давно відомих фінансових інструментів. Ідеться про іпотечні та банківські кредити, які видаються під заставу іпотеки або іншого майна, що належить позичальникам. Іпотека та інше майно стають предметами страхування, а позичальник відповідно - страхувальником і застрахованим в одній особі;б) кредити, повернення яких гарантується борговими зобов'язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями, комерційними паперами, сертифікатами фінансових активів підприємств. З огляду на різноманітність видів гарантій їх поділяють на гарантії, що стосуються відносин між приватними суб'єктами, та гарантії, що стосуються відносин, у яких одна зі сторін є суб'єктом загальнонародного, державного значення. Емітенти боргових зобов'язань самі й ініціюють таке страхування, щоб підняти довіру до себе. Процедура надання страхових гарантій передбачає виконання тих самих дій, що й при укладанні типових договорів страхування:1) визначення предмета страхової гарантії та його основних характеристик;2) оцінювання ризику на підставі поданої та додатково отриманої інформації;3) визначення умов угоди про надання страхової гарантії";4) розрахунок страхового тарифу та визначення порядку сплати страхової премії. При гарантійному страхуванні, як і при делькредерному, застосовують два способи надання страхового захисту:* одноразовий - застосування щодо окремої кредитної операції, яка потребує страхової гарантії;* багаторазовий, оборотний - щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування. Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кредиту є добрі, довірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). Такі відносини можуть набувати реального змісту в переданні працедавцем своєму працівникові у тимчасове користування засобів транспорту або ж інших цінностей. Отже, виникає ризик невиправдання довіри працедавця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування, як бачимо, з одного боку, має характер делькредерного, бо страхувальником є кредитор, а з другого - набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи. Отже, беручи до уваги різноманітність характеру операцій, пов'язаних із безпосереднім страхуванням кредитів та наданням страхових гарантій сторонам кредитних взаємовідносин, кредитне страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого - задовольнити випадкові оцінювані майнові потреби, які виникають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати міме суб'єктами кредитно-страхових відносин. Видове розмаїття кредитного страхування як із практичних, так і з теоретичних міркувань потребує класифікації за істотними критеріями та зведення в єдину систему ієрархічного типу. Головною ознакою, притаманною кожному виду кредитного страхування, є безпосередній чи посередній спосіб організації страхового захисту кредитних відносин. Згідно з цією істотною ознакою загальну систему видів кредитного страхування можна подати такою схемою (рис. 12.3):