Кредитні інструменти банківського інвестування

Нідерланди

на ринку присутня мала кількість великих кредиторів універсальні комерційні банки - 85%; страхові компанії та пенсійні фонди -15%;

Німеччина

Німецька іпотечна федерація налічує 24 члени; кількість членів постійно зростає; окрім іпотечних банків (53,5%) кредитуванням житла займаються й Landesbanken, ощадні (25%) та комерційні банки, страхові компанії, кредитні кооперативи (14%), державні банки (7,5%);

Португалія

49 комерційних банків (універсальна банківська система) займаються іпотечним кредитуванням і їх частка на ринку становить 65%; державні установи з кредитування житла займають 35% ринку;

Франція

комерційні банки - 33%; кооперативні банки - 34%; ощадні банки -13%;

У багатьох країнах уряд запровадив систему спеціалізованих іпотечних банків. Так, наприклад у Німеччині з 1900 р. існує спеціальна мережа іпотечних банків. З тих пір жоден з них не збанкротував. Оскільки види діяльності спеціалізованих банків обмежені, за такими банками можна встановити досить ефективний нагляд. Незважаючи на цю перевагу, система універсальних банків є більш привабливою для України, ніж спеціалізована. Головні аргументи на користь цього твердження пов'язані з важливістю депозитів як джерела і фінансування. Окрім цього, управління ризиками та фінансова стабільність спеціалізованих банків можуть бути досить слабкими, а спеціалізована система є досить дорогою, оскільки для розвитку іпотечного бізнесу комерційним банкам необхідно буде створити іпотечний банк, що потребуватиме багато часу, 1 зусиль та грошей.

Важливими інститутами в системі іпотечного ринку багатьох країн, в тому числі Німеччини, є каси будівельних заощаджень. У Німеччині система ощадно-будівельних кас (Ваusparkassen) з'явилася ще у 30-ті роки і отримала назву «система буд заощаджень». Нині учасниками будівельних кас Німеччини є близько 30 млн. осіб, якими укладено понад 7 млн. контрактів. Головною і перевагою цієї системи є те, що вона вдало поєднує механізми нагромадження (будзаощадження) з механізмами кредитування окремих громадян, а також механізми протекціонізму держави з фінансової підтримки ініціативи громадян, пов'язаної з цільовим нагромадженням та використанням коштів на поліпшення житлових умов. Механізм іпотечного кредитування будівельне - ощадних кас полягає в такому:

1) позичальники (учасники каси) заздалегідь (як правило, за 2 - 10 роки до моменту придбання житла) накопичує на спеціальному рахунку в касі певну суму (як правило 45 - 50% вартості житла), отримуючи при цьому дохід за давкою нижчою за ринкову;

2) держава надає дотацію (до 10 % від вартості житла);

3) позичальники одержує пільговий кредит, тобто кредит за ставкою
нижчою від ринкової. При цьому, позичальник має право на отримання державної дотації та пільгового кредиту лише за умови накопичення певної суми на своєму рахунку в касі. Разом з тим, право на отримання такого пільгового кредиту мають лише учасники будівельне - ощадних кас. Така система має переваги як для позичальника, для кредиторів так і для держави. Позитивним для кредитора є те, що процентні ставки, які нараховуються ним на цільові буд заощадження, та ставки за кредит у рамках цієї системи є автономними та не залежать від загального стану кредитно фінансового ринку, а також кредитори несуть менші витрати на залучення фінансових ресурсів, сплачуючи за ощадними вкладами проценти нижчі за ринкові. Позитивним для позичальника є те, що власний капітал, нагромаджений своєчасно, зменшує розмір щомісячних виплат позичальника, збільшує обсяг фінансування під час будівництва, купівлі або реставрації нерухомості.

Вигоди від німецької моделі буд заощаджень має також держава, зокрема:

v держава частково переносить відповідальність за розв'язання житлової проблеми в країні на приватних інвесторів;

v поліпшення житлових умов населення за допомогою держави значно знижує соціальну напругу в країні;

v у рамках закону про участь держави у створенні майна держава стимулює буд заощадження шляхом дотацій до коштів населення за одночасного надання пільг у процесі оподаткування.

Модель німецьких буд заощаджень підтвердила свою ефективність. Так, наприклад, у Бельгії, за рахунок коштів таких кас фінансується 50 % іпотечних угод, в Австрії - 35 %, у Франції - 76 % [85]. Система будівельних кас Функціонує і в Чехії, Угорщині, Польщі, Словаччині та багатьох інших країнах. У Великобританії такі каси мають назву будівельних товариств. Досвід функціонування будівельні - ощадних кас є корисним і для нашої держави. В Україні за схемою німецьких будівельних заощаджень функціонує лише одна така схема іпотечного кредитування, розроблена КБ "Аркада" і холдинговою компанією «Київміськбуд». Відмінність полягає у відсутності державних субсидій в інвестуванні конкретних проектів будівництва житла. Для того, щоб Нанізм іпотечного кредитування населення працював ефективно, слід розв'язати складну проблему компенсації частини процентних ставок за відповідними кредитами, оскільки середні доходи українців недостатні для широкомасштабної реалізації житлового будівництва. Тобто необхідна державна підтримка і не лише в питанні компенсації частини відсоткової ставки за іпотечним кредитом.

У всіх країнах з розвиненими системами іпотечного кредитування держава надавала кредитним інститутам і громадянам - позичальникам величезну допомогу, особливо в період формування систем. Як показує зарубіжний досвід, важливою формою державної підтримки іпотечних кредиторів є страхування І кредитних ризиків. Так, в 1934 році була створена Федеральна житлова і адміністрація (Federal Housing Administration, FНА), основними напрямками

діяльності якої є створення системи взаємного страхування іпотечних кредитів. FHА стала першою страховою компанією, заснованою державою, що страхує кредитні ризики по іпотечних житлових кредитах. Основним завданням FНА є сприяння малозабезпеченим родинам у поліпшенні житлових умов. Іпотечні кредити FНА щорічно дозволяють зробити перший крок на шляху до отримання житла 165 - 275 тисячам родин і самотніх громадян із числа тих, хто не має можливості придбати житло іншим шляхом. З 850 тисяч іпотечних кредитів, які в середньому FHА страхує щороку, 550 тисяч ідуть на купівлю житла тими людьми, які за оцінками експертів, не змогли б одержати кредит без такого страхування; близько 40% від загальної кількості тих, які вперше купують житло роблять це за допомогою кредитів FНА; FНА обслуговує родини, чий дохід значно нижчий, ніж у тих, хто використовує звичайні джерела фінансування; FHА обслуговує тих, у кого бракує початкових коштів для купівлі житла [20, С. 42]. Разом з тим, FНА не користується бюджетними коштами. Схожий механізм було б корисно запровадити і в Україні.

У світовій практиці іпотечні кредитори використовують весь спектр методів для фінансування іпотечних кредитів

Рис. 3.2 Інструменти фінансування іпотечних кредитів в країнах ЄС

Ці методи залежать перш за все від типу та розміру кредитора. Значна частина джерел фінансування сучасних іпотечних кредитних інститутів формується на ринку цінних паперів шляхом випуску іпотечних облігацій, цінних паперів забезпечених іпотекою, похідних зобов'язань, банківських корпоративних облігацій. У більшості іпотечних банків Європейського Союзу іпотечні кредити фінансуються за рахунок випуску іпотечних облігацій. Особливо ця практика поширена в Данії, де іпотечні облігації становлять 60 % загального ринку облігацій та 94 % від ВВП. У США житлові іпотечні кредити становлять $2,8 трлн., з них 55% у формі похідних від іпотеки іпотечно гарантованих цінних паперів [85]. Сьогодні в Україні надзвичайно важливою є організація фінансування іпотеки через випуск іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій через існуючі в банківській практиці ризики ліквідності і недостатність депозитних джерел, які мають короткостроковий характер, для фінансування іпотечного кредитування. Як свідчить зарубіжний досвід, іпотечні облігації можуть випускатися як безпосереднім кредитором (банком який надав кредит), так і спеціалізованими установами, які в світовій практиці отримали назву установ з фінансової ліквідності (УФЛ). В Європі іпотечні облігації безпосередньо емітуються іпотечними банками. При цьому, за банками здійснюють постійний нагляд щодо дотримання ними відповідних фінансових нормативів. Кредитні ризики зосереджуються в банку, що надає позику. В країнах Європи емісії іпотечних облігацій досить великі, вони структуруються згідно інтересів інвесторів - диференціюються за термінами, ліквідністю та ризиками тому вільно обертаються на вторинному фондовому ринку (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Обсяг непогашених іпотечних облігацій в країнах Європейського союзу за 2002 - 2005, млрд. євро

Країна	2002	2003	2004	2005
Німеччина	256	209	259	250
Данія	200	191	232	233
Франція	43	44	54	65
Швеція	65	71	61	82

При цьому, найбільшими покупцями іпотечних облігацій, випущених Європейськими іпотечними банками, є пенсійні фонди та страхові компанії (23 % від загальної суми у Німеччині та 43 % у Швеції), а також кредитні інститути (від 19 % у Швеції до 37 % у Норвегії) та іноземні інвестори (до 22 % у Німеччині) [73]. У Польщі та Угорщині одними з найбільших покупців іпотечних цінних паперів виступають іноземні інвестори, що свідчить про високу надійність та дохідність цих цінних паперів (рис. 3.3, рис. 3.4).



Рис. 3.4. Структура інвесторів на вторинному іпотечному ринку Угорщини (2004 р.)

Отже, набутий розвиненими зарубіжними країнами досвід банківської
інвестиційної діяльності може бути адаптований до української специфіки
розвитку ринку і використання банками фінансових інструментів банківського інвестиційного бізнесу.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження механізму використання банками фінансових інструментів і державних регуляторів банківського інвестування в Україні дозволяють зробити такі висновки.

1. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку економіки України
банківська система стає дедалі важливішим інструментом мобілізації і
перерозподілу фінансових ресурсів, реальним джерелом фінансування поточної та інвестиційної діяльності підприємницьких структур. Водночас такі традиційні інструменти банківського інвестування як довгострокові кредити вже не можуть задовольнити потреби реального сектора економіки і виникає нагальна потреба використання альтернативних фінансових інструментів інвестування. Оскільки вкладення банків в економіку здійснюється у формі кредитів і вкладень в цінні папери, то всі фінансові інструменти банківського інвестування можна поділити на дві групи: інструменти реального інвестування (інша можлива назва - кредитні інструменти інвестування); інструменти фінансового інвестування (інша можлива назва - фондові інструменти інвестування).

2. Визначено, що до фінансових інструментів реального інвестування належать: довгострокові інвестиційні кредити, лізингове кредитування, мікрокредитування, проектне фінансування, іпотечні кредити та ін. довгострокове інвестиційне кредитування посідає чільне місце в реалізації стратегії переходу від нинішньої екзогенно залежної моделі розвитку економіки до ендогенно орієнтованої, спрямованої на інноваційний розвиток. Між тим в Україні у структурі кредитних портфелів банків частка інвестиційних кредитів є ще низькою, хоча за останні роки спостерігається тенденція до збільшення їх обсягів.

3. Досліджено стимули розвитку інвестиційного кредитування, серед яких особливої уваги заслуговують: стимулювання з боку НБУ шляхом удосконалення резервної та нормативної політики; податкове стимулювання; бюджетне стимулювання. Визначено, що найбільшою вадою системи резервування є те, що норми резервування прив'язані виключно до видів і строковості ресурсів банків і не враховують таких складових як капіталізація банку та якість його активів. Сучасна вітчизняна податкова практика не створює умов для зростання обсягів інвестиційної діяльності банків, оскільки повернення інвестиційних кредитів здійснюється упродовж декількох років, після завершення всього комплексу робіт, і в цей період банк ще не має прибуткових джерел для сплати податків.

4. Проаналізовано, що іпотечного кредитування є важливим інструментом збільшення банківських інвестицій в Україні, де склалися реальні передумови для інтенсивного його розвитку: рамкове правове поле для розвитку іпотеки, явність значного попиту на житло серед населення, набуття банками досвіду реалізації житлових іпотечних програм. Зацікавленість банків у розвитку іпотечного кредитування зростає, оскільки їм необхідні надійні і достатні за обсягами довгострокові фінансові інструменти. Виявлено, що в Україні банки надають перевагу традиційній формі - кредитуванню фізичних осіб на купівлю житла під його заставу. Визначено основні чинники, що перешкоджають розвитку іпотечного кредитування в Україні: брак довгострокових ресурсів та недосконалість механізмів іпотечного кредитування.

5. Досліджено державні регулятори банківської інвестиційної діяльності, які покликані сприяти розширенню сфери та зростання динаміки банківського інвестування, підвищенню ефективності операцій банків на фондовому ринку. В Україні державне регулювання банківського фінансового інвестування набирає ^Все чіткіших форм і методів і має всі перспективи дієво впливати на ефективність банківських операцій на вітчизняному фондовому ринку.

6. Визначено інструменти державного регулювання банківської Петиційної діяльності: правові інструменти - закони і законодавчо-нормативні акти та економічні інструменти - важелі грошово-кредитної політики; важелі податкової політики; використання іноземних інвестицій; портфельні інвестиції; державні гарантії; інші. Проаналізовано дієвість грошово-кредитної політики та ефективність її інструментів.

7. Встановлено, що слабкий наявний ресурсний потенціал банківської системи України, його нестабільність значно обмежує інвестиційні операції банків. У банків немає в необхідних для економіки обсягах довгострокових пасивів, Щоб здійснювати широкомасштабні інвестиції, у структурі зобов'язань банків переважають короткострокові ресурси. Виявлено, що причинами невідповідності ресурсної бази потребам банків щодо здійснення інвестицій є задовільне функціонування грошово-кредитної системи, низький рівень монетизації економіки, що призводить до переміщення грошей у позабан-ківський тіньовий обіг та відпливу капіталів за межі України.

8 . Визначено, що в Україні в комерційних банках близько 90% усієї потреби в грошових ресурсах для активних операцій, у тому числі інвестицій, докривається за рахунок залучених коштів, основну частину яких становлять решти. Обґрунтовано, що першорядним завданням щодо розвитку інвестиційних операцій банку є нарощування власного капіталу та збільшення ресурсної бази, а підвищенню рівня капіталізації банківської системи сприятимуть такі чинники: скорочення відпливу капіталу за кордон, провадження ефективного валютного контролю з боку держави, створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

9. Досліджено, що новітнім джерелом поповнення інвестиційного капіталу є сек'юритизація. Вона особливо актуальна для залучення Довгострокового фінансування та збільшення інвестиційного потенціалу Українських банків за рахунок іноземних інвестицій. Виявлено, що застосування сек'юритизації матиме позитивний вплив на діяльність вітчизняних банків, дозволить їм ефективно регулювати ліквідність, мінімізувати ризики, Поліпшити показники капіталізації, очікувати збільшення обсягів кредитування Пального сектора, населення та темпів економічного зростання.

10. Встановлено, що в Україні відсутні єдині та загальноприйняті критерії класифікації банківських ризиків, у тому числі інвестиційних. Норматив національного банку України мають виключно контролюючий, а не попереджувальний характер, а відсутність системи ризик-менеджменту може призвести до серйозних економічних утрат у банківській інвестиційній діяльності. Запропоновано впровадити єдину систему класифікації ризиків, яка б охоплювала і класифікацію інвестиційних ризиків банківської діяльності, а на її основі та з використанням накопичених статистичних даних, економіко-математичних та інших методів створити систему управління інвестиційною безпекою банків.

11. На основі вивчення зарубіжного досвіду банківського інвестування запропоновано заходи щодо можливостей його використання в Україні в таких в таких напрямах -- розробка моделі організації роботи комерційних банків на ринку цінних паперів; надання інвестиційних послуг в рамках фінансових супермаркетів та розвиток інвестиційних банків; інвестування банків у сектор малого і середнього бізнесу. Набутий розвинутими зарубіжними країнами досвід банківської інвестиційної діяльності при достатньому його вивченні може бути адаптований вітчизняним урядом до української специфіки розвитку ринку і ведення фінансового, в тому числі банківського інвестиційного бізнесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІУ: із змінами поповненнями за станом на 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003.-№ 18-22. -Ст, 144.

2. Земельний кодекс України // Вісник Верховної Ради України. - 2002. - №34

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 р. №1560-12/Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№ 47. -С.646; -№10. -С. 138.

Про заставу: Закон України від 02 жовтня 1992 р. № 2655-12 // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 47. - Ст.642.

5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових> послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664 - III: із змінами та доповненнями за станом на 6 лютого 2003 р. // Відомості Верховної Ради Ураїни. - 2002. - № 1.-Ст.1.

6. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 червня 1996 р. № 448/96-ВР: із змінами та доповненнями за станом на 20 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №51;-Ст.292.

7. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. №2121-III: із змінами та доповненнями за станом на 2 червня 2005 р. Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

8. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. № 1202-12.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - Ст. 508.

9. Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств": Закон України від 22 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - С. 445-512.

10. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні Петиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 р. №2318-111 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 21. - Ст. 103.

11. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2001 р. № 1952 - IV // www.гаdа.кіеv.uа 12. Про іпотеку: Закон України від 3.06.2003 р. № 898 - IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№38. - Ст. 313.

13. Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19 червня 2003 р. № 978 IV//Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№52. - Ст. 377.

14. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним борг оv та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 р. № 979-Г/: із змінами та доповненнями за станом на 20 січня 2005 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №1. - Ст. 1.

15. Про промислово-фінансові групи в Україні Закон України від 21.11.1995 p.//№437/95-ВР//www.гаdа.gоv.uа.

16. Положення про порядок; визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів: Затверджено постановою Правління НБУ від 17.12.2003 р. № 561// http://www.Ьаnk.gov.uа.

Абрамов С.И. Инвестирование. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000-440 с.

Бізнес. -2004.- №33. -С.36-37.

19. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 312 с.

Бондаренко П. В. Необхідність іпотечного кредитування у формуванні регіональних ринків нерухомості // Вісниксоціально-економічних досліджень, 2006- Випуск 23. - С. 39 -43.

Бухгалтерський облік: Хрестоматія // Збірник систематизованого законодавства. - 2003. - Липень. - 226 с.

Бюлетень Національного Банку України. - 2008. - №3. -191с.

Васюренко О.В. Банківський менеджмент. - К.: Видавничий центр Академія", 2001. -320 с.

24. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: Т-во „Знання", КОО 2000. -243 с.

25. Вісник Національного Банку України. - 2008. - №2. - С. 25.

26. Вовчак О. Д. Іпотечне кредитування - важливий інструмент збільшення банківських інвестицій / Фінансова система України. Збірник наукових праць.- Острог: Видавництво Національний університет "Острозька академія", 2006 - випуск-8.-4.3.-С.43-53.

Вовчак О. Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні. - Львів, Вид-₅о Львівської комерційної академії, 2005. - 544с.

Вовчак О. Д. Зарубіжний досвід банківської інвестиційної діяльності та можливості його застосування в Україні // Економічна система України: минуле, вчасне, майбутнє: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Львів, 21-22 жовт. 2Ю05 р.). -Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. - С. 62-63.

Вовчак О.Д. Банківське проектне фінансування: стан, досвід та перспективи // Вісник Львівського університету. Сер. економічна. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004.-Вип. 33.-С. 151-157.

30. Вовчак О.Д. Інвестування. Навч. посібник. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2006.-544 с.

Геєць В.М., Скрипниченко М.І. Від екзогенно залежної до ендогенно орієнтованої стратегії розвитку економіки // Економіка і прогнозування. - 2003. -№1.-С.34-46.

Головко А.Т., Грушко В.І., Денисенко М.П. та ін. Система банківського менеджменту: Навч. посіб. - К.: Фірма „ІНКОС", 2004. - 480 с.

33. Гончарук Н. Я. Будинки - примари // Галицькі контракти. - 2007. - № 10. *С. 50-53.

Гурняк І. Укрексімбанк: нові висоти для вашого бізнесу // Зовнішньоекономічний кур'єр.- 2003. - № 5-6. - С. 31-32.

Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. - К.: Алерта, 2003. -338. - 35 с.

36. Долан Е.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика.-Л., 1991.-448 с.

37. Дугин И.М. Роль банковских инвестиций в реализации политики экономического роста: существующая практика и перспективи // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.8. - Суми: ВВП „Мрія -1" ЛТД, УАБС, 2003. - С.99-104.

38. Економічна енциклопедія: УЗ т. Т.1 / Ред.кол.:С.В. Мочерний (відп. ред)та ін. - К.: Видавничий центр „Академія", 2000. - 864 с.

39. Енциклопедія банківської справи в Україні / Редкол.: В.С.Стельмах та ін. .К.: Молодь; Ін Юре, 2001. - 680 с.

40. Жуков І.Є. Джерела фінансування інноваційних інвестицій www.glavbuch.соm.uа

41. Задарей Н. В. Кредит недовіри. // Галицькі контракти. - 2005. - № 10. - С. 56-58.

Інвестиційний клімат в Україні / За ред. П.А.Гайдуцького. - К.: Т-во „Знання", КОО, 2002.

Карчева Г. Моделювання інвестиційної діяльності банків // Вісник НВУ.-2004.-№10.-С.11-15.

Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. - М.:ГелиосАДБ, 1999.-352 с.

Кныш М.Й., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П. Стратегическое планирование инвестиционной деятельности: Учеб. Пособие. - СПб: Изд. дом »Бизнес-Пресса», 1998.-315 с.

Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч.посіб. - К.: МАУП, 02. 200 с.

Козаченко Л.П. Передумови та перспективи формування і розвитку іпотечного ринку в Україні // Проблеми формування іпотечного ринку в контексті фінансової безпеки України: Збірник матеріалів круглого столу (м. Київ, 30 вересня 2002 р.) / Міжвід. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр агентство фін. розвитку. -К., 2002. - С.8-10.

48. Кредитные линии//http://www.ехіmb.соm.uа/sегvісе/lеgаl/1оаn.

49.Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. - Львів: Видавничий центр Львів, нац. ун-ту ім. Івана Іфранка, 2001. -608 с.

50. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. -215 с.

51. Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. та ін. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / За ред. Д.С.Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2003.-387 с.

52. Луців Б.Л. Інвестиційний банківський портфель. - К.: Лібра, 2002. - 192с.

53. Ляхова О. Проектне фінансування як новий метод організації

фінансування інвестиційних проектів // Вісник НБУ. - 2004. *- №10. - С. 20-22.

54. Майорова Т.В. Банківське кредитування інвестиційних проектів // Автореф. дис. ... канд. екон. наук. - К., 2000. -16 с.

55.. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. - К.: ПУЛ, 2003. - 376 с.

56. Массе П. Критерии и методьі оптимального определения капиталовложений. - М., 1971. - 242 с.

57. Матвієнко П.В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України. - К.: Наукова думка, 2004. - 256 с. І 58. Нікітін А.В. Інвестиційні вкладення банків та підвищення їх Активності. Автореф. дис. ... канд.екон.наук. -- К., 2003. -20 с.

59. Онишко С. Деякі проблеми кредитного забезпечення потреб економіки І інноваційного типу: досвід України // Вісник НБУ. - 2004. - №4. - С.50-53. І 60. 60. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. - 431 с.

61. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2005 року // Вісник НБУ. - 2005. - №2. - С.48.

62. Пересада А.А., Майорова Т.В, Управління банківськими інвестиціями: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 388с.

63. Портна К. А. Не всі вдома // Галицькі контракти. - 2007. - № 9. - С. 38 -41

64. Прасолова С. Особливості формування кредитної політики банків країни з довгострокового інвестування// Вісник НБУ. - 2004. - №12.-с.58-61.

Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2004. -468 с.

Реверчук С.К., Реверчук Н.И, Скоморович І.Г. та ін. Інвестологія: наука їда інвестування: Навч. посіб / За ред. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.

Реверчук С.К., Ступницький В.В., Вовчак О.Д. Приватне інвестування в [економіці України (на прикладі малих підприємств): Монографія. - Львів: ВПВ ЛЦНТЕІ, 2002. -271с.

Річні звіти АКІБ «Укрсиббанк» за 2004 - 2007рр. // www//.ukrsibbank.соm.uа

69. Російсько-український словник. Т. 2. - К.: Наукова думка, 1968. - 756 с.

70. Стан і перспективи розвитку системи житлового іпотечного кредитування в Україні: Аналітичний огляд // www.unіа.соm.uа - Українська національна іпотечна асоціація.

Свиридов О.Ю. Банковское дело. Серия «Зкономика и управление».-Ростов-н-Д: Издательский центр «МарТ», 2002. -416 с.

Синки Дж.Ф. Управление финансами в коммерческом банке: Пер. С анг. -М.: Сatallaху, 1994.-820 с.

Словник сучасної економіки Макміланна. 4-те вид.: Пер. з англ. / Гол. ред. Д.В. Пірс- К.: АртЕк, 2000. - 628 с.

Тимошик В. Ю. Організаційні моделі іпотечного кредитування, Вітчизняний та зарубіжний досвід // Економіка та держава. - 2005. - № 12. - С. 24-27.

Уткин 3. А. и др. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. - М.:ЗеркалоЛ998.-272с.

76. Финансово-кредитный энциклопедический словарь / Колл. авторов; Под общ.ред. А.С.Грязновой. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 1168 с.

77. Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво Національний університет "Острозька академія", 2006 - Випуск 8-4.3.-С.43-498.

78. Шапран В. Світова інвестиційна галузь: тенденція та перспективим розвитку // Вісник НБУ. - 2003.-№11.- С.64-69.

Шевчук В .Я,, Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1997.-383 с.

Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - К.: Знання-:_рес, 2002. - 535 с.

International Financial Reporting Standarts (ІFRSs), 2004. - 2250 р.

Modigliani F., М. Міllег. Тhе Соst оf Саріtаl, Согрогаtіоп Fіnаnсе аnd Thеогу оf Іnvestmеnt // Аmегісаn Есоnоmіс Rеvіеw. 1958. 48.

Shагре W.F. Саріtаl Аssеt Ргісеs: А Тhеогу оf Магкеt Еquilibrium иndег Cоnditions оf Rіsk. Jоuгnаl оf Fіnаnсе. - 1964. - № 3.

Welfens Р.J.J. Іnvestment, Fіnаnсіаl Магkеts, New Есоnоmу Dуnаmісs аnd Growth іn Тгаnsition Соuntries // Экономичєский журнал Высшей школы экономики. - 2003. - №2. - С. 173-220.

www.unіа.соm.uа

86. www.dfp.gov.ua

87www.news.com.ua

88. www.aub.com.ua

89. www.ukrsibbank.com.ua

90. www.kinto.com