Безготівкові розрахунки

1

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність та зміст безготівкових розрахунків

1.1 Економічний зміст і принципи організації безготівкових розрахунків

1.2 Основні види безготівкових розрахунків

1.2.1 Вимоги до оформлення розрахункових документів

1.2.2 Розрахунки платіжними дорученнями

1.2.3 Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

1.2.4 Розрахунки чеками

1.2.5 Розрахунки акредитивами

1.2.6 Розрахунки векселями

1.3 Характеристика Харківської філії АБ "Експрес-банк"

2. Аналіз безготівкових розрахунків

2.1 Аналіз фінансового стану Харківської філії АБ “Експрес-Банк”.

2.2 Аналіз безготівкового обігу в Україні

2.3 Аналіз безготівкового обороту Харківської філії АБ “Експресс - банк”.

3. Основні напрямки вдосконалення безготівкового платіжного обороту

3.1 Впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем

3.2. Оптимізація безготівкового платіжного обороту в Україні

3.3 Використання технічних можливостей в управлінні процесом безготівкових розрахунків

4.Охорона праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці Харківської філії АБ “Експрес - Банк”

4.2 Техніка безпеки

4.3 Пожежна безпека

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки.

Банки - необхідна складова сучасного грошового господарства. Вони створюють основу ринкового механізму, за допомогою якого функціонує економіка держави. Комерційні банки мають регулювати рух всіх грошових потоків, в першу чергу безготівкових, сприяти забезпеченню найбільш раціонального використання фінансових ресурсів суспільства та переливу капіталу в ті галузі господарства країни, де віддача вкладених коштів буде максимальною.

Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливе без підвищення ефективності управління діяльністю банків. Тому важлива роль відводиться аналізу безготівкового обігу, без якого не відбудеться нормальне функціонування будь-якого підприємства і країни в цілому.

Ефективний розвиток та надійність банківської системи України в сучасних економічних умовах залежить від рівня в комерційному банку аналітичної роботи, яка дозволила б давати реальну та всебічну оцінку досягненим результатам їх діяльності, виявляти сильні та слабкі сторони, визначати конкретні шляхи рішення проблем, які виникають.

Актуальність теми обумовлюється необхідністю швидких, якісних та безперервних розрахунків, як між окремими підприємствами країни, так і між різними державами. Зрозуміло, що ці розрахунки не можуть проводитися готівкою, не тільки тому, що це не практично, але й тому, що безготівкові розрахунки - це ефективно, надійно, зручно. Розумна організація безготівкового обігу - це запорука надійної і безперебійної роботи будь-якого підприємства чи фірми. Тепер стає дуже важливим правильне обрання банку, в якому матиме обслуговуватися підприємство, це доводить актуальність обраної теми і необхідність проведення аналізу даного напрямку діяльності банків з метою визначення недоліків, та шляхів їх подолання, і відкриття переваг при безготівкових розрахунках.

В роботі розглядаються питання складу платіжного обороту, особливості функціонування різних видів розрахунків.

Об'єктом дослідження була Харківська філія Акціонерного банку “Експрес-банк”, яка й стала базою проведення фінансового аналізу банку та, зокрема, аналізу безготівкових розрахунків підприємства.

Також розглянуто основні напрямки вдосконалення безготівкового платіжного обороту. Запропоновано ввести в даному банку пластикові платіжні картки. Розглянуто перспективні напрямки розвитку систем банку, як інтернет-банкінг та телебанк. Виділені перспективи набуття законності „електронного підпису”. Проведено розрахунок оптимальної організації роботи банку в системі електронних платежів.

Не залишились без уваги і питання охорони праці ХФ АБ „Експрес-банк”. Визначено стан санітарно-гігієнічних умов праці, техніки безпеки, пожежної безпеки.

В роботи використана законодавчо-нормативна база та періодична література українських видавництв, підручники , як Закон України “Про банки та банківські послуги” від 01.01.2001року, Інструкція НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” та ін.. Ці акти також свідчать про необхідність розгляду даної теми, так як вийшли не так давно і вимагають ретельного вивчення.

Вище зазначені факти свідчать про актуальність і необхідність розгляду даної теми за сучасних умов розвитку України, та доводять перспективність розвитку безготівкового платіжного обороту.

1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

1.1 Економічний зміст і принципи організації безготівкових розрахунків

Сучасна економіка будь-якої держави являє собою широко розгалужену мережу складних взаємовідносин мільйонів господарських суб'єктів, що входять до неї. Основою цих, взаємозв'язків є розрахунки і платежі, в процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань.

Реалізація валового продукту, використання національного доходу і всі подальші перерозподільні процеси в економіці забезпечуються на основі потоку грошей в готівковій і безготівковій формах - грошового обігу як сукупності за певний період всіх платежів, які опосередковують рух вартості в грошовій формі між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому і зовнішньому економічних оборотах країни.

Грошовий оборот - сукупність грошових розрахунків незалежно від способу і форми їх здійснення.

Головні складові грошового обігу: готівково-грошовий і безготівковий оборот. Основна частина його - платіжний оборот в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як готівковій, так і в безготівковій формі. Весь безготівковий оборот є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою.

Грошова маса є результат взаємодії двох потоків. Перший потік - випуск грошей, що означає розподіл платіжних коштів через банки серед економічних агентів, що відчувають потребу в грошах; другий - повернення грошей боржниками, що має місце при зменшенні боргових вимог в активах банків через сплату боргів. У зв'язку з тим, що випуск платіжних коштів відбувається активніше, ніж повернення, грошова маса має тенденцію до збільшення. Важливо відмітити, що похідні грошового обігу - грошова маса і обсяг кредитів нарівні з валютним курсом є головними об'єктами грошової кредитної політики.

Безготівковий грошовий оборот - рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У сфері готівкового грошового обороту рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту -- оплата без використання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами. Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати.

Безготівковий платіжний оборот переважно здійснюється через банки. Частина його обслуговується платіжними інструментами, минаючи банк. Будучи переважним (до 90% всього грошового обігу), він здійснюється у вигляді записів за рахунками платників і одержувачів коштів у кредитних установах, а також шляхом заліків взаємних вимог і передачі оборотних документів (векселів, варантів і т. д.). Безготівковий платіжний оборот опосередковує такі сфери господарських відносин, як реалізація продукції, послуг, робіт; розподіл і перерозподіл національного доходу; отримання і повернення банківських кредитів; виплата і використання грошових доходів населення. Учасниками цих відносин є об'єднання, підприємства, організації, банківські і фінансові органи, населення.

Рахунок у банку - серцевина його взаємовідносин з клієнтом. Кожному підприємству (організації, установі) відкриваються рахунки для обліку коштів, що зберігаються на них і здійснення розрахунків. Безготівковий оборот можуть здійснювати і кошти, що перебувають в особистій власності громадян (отримання заробітної плати через банки, оплата різних видів послуг і т. д. ).

Система безготівкових розрахунків являє собою сукупність принципів організації розрахунків, вимог, що ставляться до них, форм і способів розрахунків.

Переваги безготівкового обороту над готівковим:

прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів;

значно скорочуються витрати обігу;

збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.

У розвинутих країнах готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень в економіці готівковий оборот зараз займає близько 50% усього грошового обороту.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи,

розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», що затверджена постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. № 135.

Принципи організації безготівкових розрахунків - основоположні засади їх проведення.

1. Правовий режим здійснення розрахунків і платежів.

2. Обов'язковість зберігання грошей на рахунках у банку всіма підприємствами і організаціями. Безготівкові розрахунки проводяться юридичними особами і громадянами через банк, в якому відкритий відповідний рахунок. Наявність останнього як у одержувача, так і у платника, - необхідна передумова таких розрахунків. Для розрахункового обслуговування між банком і клієнтом укладається договір банківського рахунка - самостійний двосторонній цивільно-правовий договір. Юридичне оформлення і функціонування рахунків юридичних і фізичних осіб в банку зумовлюються діючою інструкцією

3. Підтримка ліквідності на рівні, що забезпечує безперебійне здійснення платежів. Дотримання цього принципу - застава чіткого, безумовного виконання зобов'язань. Всі платники повинні планувати надходження, списання коштів з рахунків, знаходити ресурси (шляхом отримання кредиту або продажу активів) з метою своєчасного виконання зобов'язань.

4. Платежі здійснюються, як правило, після відвантаження продукції, надання послуг, виконання робіт. Платежі здійснюються за наявності коштів на рахунку платника або права у нього на кредит.

5. Наявність акцепту (згоди) платника на платіж, тобто списання коштів з його рахунка. Реалізується застосуванням відповідного платіжного інструмента (чека, простого векселя, платіжного доручення), що свідчить про розпорядження власника на списання коштів, або спеціального акцепту документів, виписаного одержувачами коштів (платіжного доручення, векселя). Разом з тим законодавством передбачені випадки беззаперечного (без згоди платника) списання коштів: недоплати податків або інших обов'язкових платежах; на основі виконавчих листів, виданих судами; деяких штрафів за розпорядженням стягувачів, а також безакцентного списання за тепло- і електроенергію, комунальні послуги.

6. Принцип терміновості платежу випливає з самої суті ринкової економіки, невід'ємною умовою якої є своєчасне і повне виконання платіжних зобов'язань. Безготівкові розрахунки повинні бути організовані таким чином, щоб існував мінімальний розрив у часі між отриманням продукції покупцем та її оплатою. Чим більший такий розрив, тим довше покупець користується коштами, що не належать йому, а у постачальника зростає потреба в кредиті.

7. Найважливіший принцип організації безготівкових розрахунків - контроль (попередній, поточний, подальший, зовнішній, внутрішній) всіх учасників за правильністю здійснення розрахунків, дотриманням встановлених положень про порядок їх проведення.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

Необхідність контролю в ході безготівкових розрахунків визначається різними факторами для кожної із сторін, що беруть участь в них. Для постачальника -- своєчасне отримання грошового еквівалента і запобігання позаплановим відстроченням платежів, неповернення боргів, втрати великих сум. Для покупця - виконання постачальником умов договору, а також своєчасність і правильність виконання своїх зобов'язань перед кредитором відповідно до договору для того, щоб забезпечити нормальні господарські зв'язки зі своїм контрагентом.

Банки, виконуючи роль посередників між продавцями і покупцями, податковими органами, населенням, бюджетом, позабюджетними фондами, здійснюють контроль за дотриманням ними встановлених правил розрахунків, всю свою діяльність банки підпорядковують Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 21.12.2000 року.

1.2 Основні види безготівкових розрахунків

До початку 90-х років ХХ століття у нашій країні основним видом безготівкових розрахунків була акцептна форма за допомогою платіжних вимог. За цією формою увесь розрахунковий механізм був пристосований до:

- несвоєчасного проведення платежів у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках підприємств-платників;

- зберігання, у зв'язку з цим, неоплачених документів у картотеці;

- нарахування і стягування пені за несвоєчасну оплату;

- надання кредитів для завершення розрахунків.

Якщо порівняти зі світовою практикою, для якої характерне відстрочення платежів векселями за товари і послуги безпосередньо з боку кредитора, то в нашій країні таке відстрочення регламентувалося платіжними вимогами. У свою чергу, з цієї причини банки «несли» обов'язки із прийому-пересилання платіжних вимог, нарахування пені, контролю за оплатою проведення кінцевих розрахунків. Перераховані операції, за винятком платежів, не характерні для комерційних банків. Принаймні за кордоном офіційно не практикують ведення банками картотек розрахункових документів, які пред'явлені для оплати.

Потрібно зазначити, що Законом «Про підприємства в Україні», який прийнято 1991 року, вперше суб'єктам господарювання було дозволено використовувати для розрахунків векселі. Національним банком України розроблено низку нормативних документів щодо регламентації операцій банків з векселями, але з певних причин вексельний обіг в Україні ще недостатньо розвинутий.

У 1991-1992 роках чинна система міжгосподарських розрахунків ускладнила взаємовідносини між сторонами, які брали в них участь. Відповідно, виникли додаткові перешкоди в освоєнні нової електронної системи міжбанківських розрахунків.

1993 року розрахунки платіжними вимогами в Україні було практично відмінено. Слід звернути увагу, що облік і контроль за взаємними платежами юридичних осіб з того часу в більшості випадків здійснювалися за такими формами розрахункових документів, як платіжне доручення і платіжна вимога-доручення.

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:

1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.

2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.

3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.

Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

1.2.1 Вимоги до оформлення розрахункових документів

Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у формі електронних розрахункових документів (електронних повідомлень). Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування (додаток )

Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з використанням технічних засобів у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, -- у трьох примірниках, якщо в різних установах.

Розрахункові документи повинні відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

- назву документа;

- номер документа, число, місяць, рік його виписки;

- назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (далі за текстом -- код), у фізичних осіб -- ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

- назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

- суму платежу цифрами та літерами;

- призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера і дати, законодавчого акта, яким передбачено право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт). Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;

- на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) -- відбиток печатки (окрім випадків, передбачених інструкцією) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

- підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

- суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

Банк не приймає документ до виконання в разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно.

Використання факсиміле, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.

Робити виправлення на поданих розрахункових документах, за винятком випадків, обумовлених нормативними актами Національного банку України, банк не має права.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові.

До основних правил роботи з розрахунковими документами в банках відносяться:

- Списання коштів з рахунку платника відбувається тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

- Розрахункові документи банки приймають до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів банки виконують у межах залишків коштів на початок операційного дня, у разі технічної можливості врахування поточних надходжень коштів на рахунки клієнтів протягом операційного дня, можуть здійснювати платежі за їх дорученнями з урахуванням цих сум.

- Для документального підтвердження часткової оплати розрахункових документів відповідальний працівник банку виписує у двох примірниках меморіальний ордер.

- Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного часу, який регламентується режимом роботи банку.

- Розрахунки за документами, що надійшли до банку платника протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня.

- Розрахункові документи, які надійшли після операційного дня, банк виконує наступного дня.

- На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється у правому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проведення його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті може не проставлятися.

1.2.2 Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення -- це письмове розпорядження платника банкові, що його обслуговує, про списання з його рахунку зазначеної суми на рахунок одержувача коштів.

Платіжне доручення являє собою письмове розпорядження власника рахунка банку про перерахування певної грошової суми з його поточного рахунка на рахунок іншого підприємства, одержувача коштів у тій самій або іншій установі банку.

За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки в господарстві як товарних, так і нетоварних операцій. При цьому всі нетоварні платежі здійснюються виключно платіжними дорученнями.

У розрахунках за товари і послуги платіжні доручення використовуються в наступних випадках:

1. За отримані товари і надані послуги (шляхом прямого акцепту товару) за умови посилання в дорученні на номер і дату товарно-транспортного документа, який підтверджує отримання товарів або послуг платником.

2. Для платежів у порядку попередньої оплати робіт та послуг (за умови посилання в дорученні на номер договору, угоди, контракту, в яких передбачена попередня оплата).

3. Для погашення кредиторської заборгованості з товарних операцій.

4. При розрахунках за товари і послуги за рішеннями суду арбітражу.

5. При орендній платі за приміщення, платежі транспортним, комунальним, побутовим підприємствам за експлуатаційне обслуговування та інші.

У розрахунках нетоварних операцій платіжні доручення використовуються для:

1. Платежів до бюджету;

2. Погашення банківських позик і відсотків на позики, перерахування коштів органам державного і соціального страхування;

3. Внесків коштів у статутні фонди при заснуванні АТ, товариств і т.п.;

4. Придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів банківських векселів, сплати пені, штрафів і т. д.

При постійному і рівномірному постачанні товарів і наданні послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками платіжними дорученнями в порядку планових платежів. У цьому випадку розрахунки здійснюються не за кожне окреме відвантаження або послугу, а шляхом періодичного перерахування коштів з рахунка покупця на рахунок постачальника в конкретні терміни і в певній сумі на основі плану відпускання товарів і послуг на наступний місяць, квартал. Таким чином можуть відбуватися розрахунки між торговими організаціями та їх постачальниками (м'ясокомбінатами, хлібозаводами, молокозаводами), між торфопідприємствами і електростанціями, виробничими підприємствами за вугілля, газ, електроенергію, метал.

Розрахунки плановими платежами - прогресивна форма перерахування платежів, оскільки в своїй основі має зустрічний рух грошей і товарів. Це веде до прискорення розрахунків, зниження взаємної дебіторсько-кредиторської заборгованості, спрощує техніку розрахунків, дає можливість підприємствам і організаціям заздалегідь планувати свій платіжний оборот. Названі планові платежі застосовуються як для міських, так і міжміських розрахунків. Сума кожного планового платежу встановлюється сторонами на наступний місяць (квартал), виходячи з узгодженої періодичності платежів і обсягу постачання за договором або фактичною постачання за попередній період. Сторони зобов'язані один раз на місяць вивіряти взаємні розрахунки, виходячи з фактичного постачання сільгосппродукції і продтоварів за минулий період і зараховувати кредиторську і дебіторську заборгованість при перерахуванні наступного платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд переваг порівняно з іншими формами розрахунків: відносно простий і швидкий документообіг, прискорення руху коштів, можливість платника попередньо перевірити якість оплачуваних товарів або послуг, можливість використати дану форму розрахунків при нетоварних платежах, що робить розрахунки платіжними дорученнями найбільш перспективною формою розрахунків.

Банки приймають до виконання платіжні доручення протягом десяти днів з дати їх заповнення і тільки на суму, яка є на поточному рахунку юридичної особи, або за рахунок отриманого платником кредиту. Як виняток, при відсутності коштів на рахунку платника банк зобов'язаний приймати від клієнтів доручення на перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів.

У разі надходження коштів на рахунках здійснюється часткова оплата таких доручень, яка оформляється меморіальним ордером за підписом відповідального виконавця, завіреним штампом банку. Перший примірник меморіального ордера вміщується в документи дня банку, другий -- видається платнику як підтвердження про часткову оплату.

Якщо йдеться про перерахування в межах одного банку, сума прийнятого банком до виконання доручення списується в дебет рахунку платника і зараховується в кредит рахунку одержувача.

Якщо рахунок відкрито в іншому банку, то операції проводяться в порядку міжбанківських розрахунків у день подачі платіжного доручення.

Схема документообігу розрахунків платіжними дорученнями за умови обслуговування клієнтів у різних банках зображена на додатку (Рис. 1.1).

Постачальник одержує замовлення на товар або послугу і виписує рахунок-фактуру. При надходженні рахунка покупцем проводиться перевірка правильності оформлення документа і за дозволом керівника підприємства, при згоді оплати, виписується платіжне доручення.

Доручення оформляється відповідно до вимог і подається клієнтом у банк. Перший примірник виконує функцію меморіального документа і вміщується в документи дня банку платника, другий -- видається платникові з відмітками банку про одержання та виконання доручення. Банк платника на підставі першого примірника платіжного доручення списує з поточного рахунку свого клієнта кошти і перераховує на коррахунок банку постачальника. Якщо постачальник і платник обслуговуються в одному банку, то проводиться списання коштів з поточного рахунку платника і зарахування їх на поточний рахунок одержувача. Кошти надсилаються в банк одержувача через систему електронних платежів у день їх списання.

Після надходження коштів на коррахунок банку одержувача їх зараховують на поточний рахунок постачальника. За підписом працівника банку постачальнику передається витяг з особового рахунку про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення.

При розрахунках гарантованими платіжними дорученнями банк проводить оплату за умови депонування коштів суб'єктів господарювання.

Підприємство-платник здійснює перекази коштів через відділення зв'язку поданням гарантованого банком доручення, в якому вказується конкретне підприємство зв'язку, яке бере участь у розрахунках та за рахунок кого сплачуватиметься переказ. До всіх примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів переказів. Крім того, підприємство подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів. На суму гарантованого установою банку доручення не може бути накладено арешт і звернено стягнення за претензіями до платника, який виписав доручення.

Установа банку передає відповідному підприємству зв'язку зразки підписів службових осіб і відбитка гербової печатки установи банку, якими оформляється гарантія на платіжному дорученні. Банк не несе відповідальності за підроблений напис на гарантованому дорученні.

Платник, який хоче виконати розрахунки гарантованим дорученням, подає в установу банку, що його обслуговує, платіжне доручення в трьох примірниках. Перші два примірники доручення мають бути завірені службовими особами підприємства, які мають право підпису, та скріплені відбитком печатки. Після перевірки правильності оформлення доручення його сума списується установою банку з рахунку платника і депонується на рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках СГД».

На перших двох примірниках прийнятого до виконання доручення проставляється дата депонування, а нижче вміщуються підписи двох працівників установи банку, уповноважених виконувати депонування.

Перший примірник доручення скріплюється відбитком гербової печатки установи банку і видається платнику під розписку на другому примірнику доручення.

Гарантоване платіжне доручення передається представником платника разом з поштовими переказами (або іншими документами) підприємству зв'язку. Прийняті гарантовані доручення підприємство зв'язку з дає в установу банку, що його обслуговує, при реєстрі платіжних доручень.

Реєстр подається у двох примірниках, перший з яких з підписом і зазначенням посади особи, яка підписала реєстр, залишається в документах дня банку, а другий -- видається представнику підприємства зв'язку як розписка.

У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю на звороті доручень штемпеля підприємства зв'язку, яке прийняло доручення для оплати, із зазначенням дати їх приймання.

Гарантовані доручення, не прийняті до оплати внаслідок їх неправильного оформлення, закінчення терміну дії доручення або з інших причин, виключаються з реєстру із виправленням його підсумку та повертаються підприємству зв'язку, яке подало реєстр.

Якщо платник та підприємство зв'язку обслуговуються в різних установах банку, то реєстр складається в трьох примірниках. Другий примірник реєстру з гарантованими платіжними дорученнями надсилається до банку, в якому задепоновані кошти платника, а третій видається представнику підприємства зв'язку.

Банк, який обслуговує підприємство зв'язку, надсилає банкові платника дебетове повідомлення. Після отримання дебетового повідомлення і реєстру з гарантованими дорученнями банк платника списує кошти з рахунку і перераховує їх для зарахування на рахунок підприємства зв'язку за переказними операціями.

1.2.3 Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця сплатити на основі поданих до нього відвантажувальних і товарних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником на основі фактичного відвантаження продукції або надання послуг на стандартизованому бланку в 2 примірниках і разом з відвантажувальними документами надсилається в банк покупця для оплати. Можливе приймання вимог-доручень і на інкасо (в банку постачальника).

Інкасо - це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує належні йому кошти від інших підприємств і організацій на основі розрахункових, товарних і грошових документів. При інкасовій послузі банк постачальника сам пересилає платіжні вимоги-доручення в банк платника через органи зв'язку - спецпоштою. За взаємною домовленістю між постачальником покупцем та їх банками і метою прискорення розрахунків поштове пересилання документів з банку постачальника в банк платника замінюється передачею їх змісту телетайпом або телефаксом. Інкасові послуги банку постачальника надаються клієнту за комісійну винагороду.

Оскільки ініціатива в розрахунках платіжними вимогами-дорученнями виходить від постачальника, то оплата цих документів може бути зроблена тільки за згодою (акцептом) покупця. З цією метою платіжні вимоги-доручення, що надійшли в банк покупця, реєструються в спеціальному журналі і передаються банком безпосередньо платнику під розписку для акцепту.

Міжнародна банківська практика знає різні форми акцепту позитивний і негативний, попередній і подальший, повний і частковий.

Традиційними мотивами відмов від акцепту є такі: товар не замовлений; рахунок безтоварний; товар раніше оплачений; відсутня узгоджена ціна; відвантаження за неправильною адресою, а також інші мотиви, пов'язані з порушенням договірних зобов'язань з боку постачальника.

Заліки взаємних вимог, тобто перерахування з рахунка однієї організації на рахунок іншої сторони, можуть мати постійний і одноразовий характер, проводитися між двома підприємствами або групою. Учасники заліків ведуть у себе рахунки взаємних розрахунків, на яких враховуються всі суми до платежів Розрахункові документи не здаються в банк, а направляються відразу покупцеві з відображенням їх суми на рахунку взаємних вимог. Періодично представники сторін звіряють рахунки взаємних розрахунків, встановлюють, на чию користь є сальдо. На суму виписують платіжне доручення, яке, як правило, проходить через банк. Переваги даної форми - простота і економічність.

1.2.4 Розрахунки чеками

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити з його рахунка чековласнику певну грошову суму. Розрізнюють грошові чеки і розрахункові чеки. Грошові чеки застосовуються для виплати чековласнику готівки в банку, наприклад, на заробітну плату, господарські потреби, витрати на відрядження, закупівлю сільгосппродуктів і т. д. Розрахункові чеки - це чеки, що застосовуються для безготівкових розрахунків. Розрахунковий чек - це документ встановленої форми, що містить беззаперечний письмовий наказ чекодавця своєму банку про перерахування певної грошової суми з його рахунка на рахунок одержувача коштів (чековласника). Розрахунковий чек, як платіжне доручення, оформляється платником, але на відміну від платіжного доручення, чек передається платником підприємству одержувачу платежу в момент здійснення господарської операції, який і показує чек у своєму банку для оплати.

Розрахункові чеки можуть бути покритими і непокритими. Покриті розрахункові чеки - це чеки, кошти за якими заздалегідь депоновані клієнтом-чекодавцем на окремому банківському рахунку, що забезпечує гарантію платежу за даними чеками. Непокриті розрахункові чеки - чеки, платежі за якими гарантуються банком. У цьому випадку банк гарантує чекодавцеві при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку оплату чеків за рахунок коштів банку. Для отримання розрахункових чеків клієнт звертається до обслуговуючого його комерційного банку із заявою за встановленою формою, де зазначаються кількість чеків і сума загальних потреб у розрахунках чеками. На основі цих даних визначається ліміт одного чека, який повинен бути проставлений на зворотному боці кожного чека. Заява на видачу чеків підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і завіряється печаткою.

Документообіг при розрахунках чеками зводиться загалом до такого. Чекодавець при придбанні товарів, робіт, послуг виписує розрахунковий чек, проставляючи в ньому такі дані:

- суму платежу (цифрами і прописом), найменування одержувача платежу; місце виписування чека;

- дату здійснення платежу (при цьому місяць записується прописом).

Виписаний чек завіряється підписом чекодавця безпосередньо в момент здійснення оплати (вручення чека одержувачу платежу).

Лімітована чекова книжка являє собою зброшуровані у, вигляді книжки розрахункові чеки (по 10, 20, 25 або 50 аркушів), які можуть бути виписані підприємством на загальну суму, що не перевищує встановлений за цією книжкою ліміт. Ліміт чекової книжки обмежений сумою заздалегідь депонованих у банку коштів на окремому банківському рахунку.

Чекові книжки можуть бути виготовлені комерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку за дозволом НБУ.

Строк дії чекової книжки -- один рік. За погодженням з установою банку строк її дії може бути продовжений.

Чек включає:

- назву «Розрахунковий чек»;

- назву власника чекової книжки (далі -- чекодавця) та номер його рахунку;

- назву банку-емітента і його номер МФО;

- ідентифікаційні коди чекодавця та чекоутримувача за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб -- ідентифікаційні номери в разі їх присвоєння Державною податковою інспекцією;

- назву чекоутримувача;

- доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;

- призначення платежу;

- число, місяць та рік складання чека (місяць пишеться літерами, дата видачі чека має відповідати його реальній видачі), місце складання чека;

- підписи чекодавця та відбиток печатки (юридичної особи).

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без виконання. Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів без виправлення та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки пред'являється для оплати в банк чекоутримувача протягом десяти календарних днів (без урахування дня виписки). Якщо закінчення строку для пред'явлення чека припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день.

Чек приймається чекоутримувача для оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ. Забороняється передавання чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чеків і поставлення на них відбитка печатки юридичними особами.

Гарантована оплата чека забезпечується:

- шляхом депонування чекодавцем коштів з основного рахунку підприємства на окремий рахунок у банку, де він є клієнтом;

- наявністю коштів на рахунку чекодавця.

При тимчасовій відсутності коштів на цьому рахунку банк може надати кредит і оформити його кредитним розпорядженням під наявні зобов'язання чекодавця.

При видачі чекової книжки працівник банку повинен під розписку ознайомити особу про порядок заповнення чеків, а також попередити про відповідальність за її втрату і втрату виписаних чеків, за перевищення суми виписаного чека понад суму, депоновану на окремому рахунку.

Для отримання чекової книжки підприємство подає банку-емітенту заяву в одному примірнику за підписами уповноважених осіб, яким надане право підписання документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, і з відбитком його печатки.

У заяві та талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунку, з якого

сплачуватимуться чеки. У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією заявою кількох чекових книжок із зазначенням загальної суми ліміту за рахунок депонованих чекодавцем коштів. На звороті заяви чекодавець самостійно вказує суму ліміту за кожною книжкою.

Операційний працівник банку перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на рахунку клієнта, відповідність підпису і відбитка печатки чекодавця зразкам у картці зразків підписів та печатки, подає заяву на підпис керівнику і головному бухгалтеру установи банку або особам, яким надане право підпису, та передає її разом з талоном до каси.

Касир проставляє на заяві та талоні до неї номери чеків і передає операційному працівнику чекову книжку разом із заявою під розписку в талоні. Талон до заяви залишається в касі.

Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці та заповнює внутрішній бік обкладинки книжки: назву чекодавця, номер рахунку, з якого сплачуються чеки, строк дії та ліміт чекової книжки. Потім він вписує в кожний чек такі реквізити:

- назву і номер МФО банку-емітента (банк може проставляти свій штамп);

- назву чекодавця та номер його рахунку, з якого здійснюється оплата чеків.

Банк веде позасистемний облік номерів чеків у спеціальній реєстраційній картці, де вказуються номер рахунку, з якого сплачуватимуться чеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки, для яких розрахунків вона видається.

У разі, якщо підприємству за однією заявою видається кілька чекових книжок, у картці вони можуть бути зареєстровані одним рядком із зазначенням першого і останнього номерів чеків із книжок, які видаються (за безперервністю номерів).

Документообіг при розрахунках чеками можна зобразити схематично (додаток ).

Платник разом із заявою на видачу чекової книжки подає у свій банк платіжне доручення на депонування коштів, які депонуються на окремому особовому рахунку пасивного балансового рахунку.

Чеки з чекової книжки, в яких вказується: найменування постачальника, дата і місце заповнення чека, сума, виписуються в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. Постачальник відвантажує покупцеві товар одразу або після зарахування коштів на рахунок. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

Чеки підписують особи, які мають право підписувати розрахункові документи, проставляється на чеку відбиток печатки чекодавця. Якщо чек підписує службова особа чекодавця за дорученням керівника підприємства, то право підпису чеків обумовлюється в цьому дорученні. У цьому разі в чеку перед підписом робиться напис: “За дорученням від 200 р.”.

Приймаючи чек для оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекоутримувача перевіряє:

- відповідність чека встановленому зразку;

- правильність заповнення чека;

- відсутність виправлень;

- відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;

- строк дії чека;

- наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця.

Після цього чекоутримувача переконується в ідентичності особи пред'явника чека за паспортом або документом, що його замінює. Зробивши вказану перевірку, чекоутримувача приймає чек із чекової книжки до оплати, відділяє його від корінця, проставляє на звороті розрахункового чека та корінці календарний штемпель і підписує чек. Чек, оформлений з порушенням, до оплати не приймається.

Чекоутримувач здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів -- якщо рахунки чекодавця і чекоутримувача ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках -- на кожну установу банку окремо -- якщо рахунки чекодавця і чекоутримувача ведуться в різних установах банків.

Реєстр вміщує таку інформацію:

- номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- назву банку-емітента та його номер МФО;

- назву чекоутримувача, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- назву банку чекоутримувача та його номер МФО;

- суму чека;

- номер чека;

- загальну суму реєстру.

Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекоутримувача згідно з карткою зразків підписів.

Після перевірки правильності даних та реквізитів чека, якщо чекодавець і чекоутримувача обслуговуються в одній установі банку, сума чека зараховується на рахунок чекоутримувача.

Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекоутримувача зобов'язаний прийняти чеки з реєстром. У цьому разі кошти на рахунок чекоутримувача зараховуються тільки після отримання їх із банку-емітента. Умови інкасування чеків мають бути зазначені в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєстру оприбутковується банком чекоутримувача на позабалансовому рахунку № 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо».

Останній примірник реєстру повертається чекоутримувача з відміткою про оплату -- якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про інкасування -- якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

Чеки з другим і третім примірниками реєстру інкасуються спецзв'язком у банк-емітент.

Оплачений чек разом з примірником реєстру залишається у банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено».

Якщо чеки не оплачуються у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку, то вони викреслюються з реєстру з виправленням підсумку і повертаються спецзв'язком банку чекоутримувача.

Одночасно банку чекоутримувача надсилається електронною поштою повідомлення про причини несплати чека, і банк чекоутримувача списує суму реєстру рахунку та повертає чек чекоутримувача із зазначенням причин його несплати.

Після надходження коштів за чеком у банк постачальника сума, зазначена в чеку, зараховується на поточний рахунок постачальника.

У разі ненадходження коштів банк чекоутримувача після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин несплати чека.

Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекоутримувача, який повідомляє про це свого клієнта.

У разі неотримання відповіді банк чекоутримувача повідомляє про це чекоутримувача і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування чека списує суму реєстру чека з позабалансового рахунку № 9831«Цінності, відіслані на інкасо» як нереальну для отримання суму платежу.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, де вони мають бути погашені банком.

Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк платіжне доручення разом з відповідною чековою книжкою. У дорученні в рядку «Призначення платежу» вказується: «Поповнення ліміту за чековою книжкою».

Якщо при повному використанні чеків ліміт чекової книжки не буде вичерпано, чекодавцю може бути надана нова розрахункова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець має подати в банк книжку з корінцями використаних чеків разом із заявою на отримання нової чекової книжки. Після перевірки залишку невикористаного ліміту за корінцями використаних чеків банк у картці в графі «Примітка» у рядку, де був запис про видачу цієї книжки, здійснює відмітку: «Залишок ліміту перевірений», після чого чекова книжка з корінцями повертається чекодавцю. Строк дії нової чекової книжки вираховується з дня її видачі.

Чекодавець має періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами чеків і відповідність оплачених чеків товарно-транспортним документам постачальників, для сплати яких видані ці чеки. Про таку перевірку має бути здійснена відмітка за підписом головного бухгалтера чекодавця або його заступника на звороті корінця останнього виданого чека. Чекодавець має звіряти суми в корінцях чеків з отриманими від банку витягами з особового рахунку чекової книжки.

У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних чеків. Банк у реєстраційній картці робить у графі «Примітка» відмітку про номери загублених чеків. Кошти на суму невикористаного ліміту чекової книжки повертаються на рахунок клієнта на підставі його доручення не раніше як через 10 днів після отримання заяви про втрату чекової книжки.

Банк-емітент може відмовитись від оплати чека у випадках, якщо:

- чек заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;

- реєстр чеків заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;

- чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж сума ліміту на рахунку

У разі відмови банку-емітента сплатити чек чекоутримувача має право пред'явити чекодавцеві в установленому порядку претензію, а в разі її повного або часткового відхилення -- позов. Відповідальність за неправильне використання чеків, за збитки, що утворились у разі передачі чекової книжки або окремих чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання з боку осіб, уповноважених на підписання чеків, несе чекодавець, якому видана чекова книжка. У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користування цією формою розрахунків, якщо це передбачено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

1.2.5 Розрахунки акредитивами

Акредитив -- це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між юридичною особою, на користь якої виставлено акредитив (бенефіціаром), і платником, який звернувся в банк, що його обслуговує, для відкриття акредитива (заявником акредитива).

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покриті або непокриті (гарантовані);

- відкличні і безвідкличні.

Покритими називаються акредитиви, при відкритті яких банк (банк-емітент, який відкриває акредитив) перераховує власні кошти платника або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку. Ці кошти зараховуються на окремий особовий рахунок балансового рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» на весь строк дії акредитива.

Непокритим називається акредитив, оплата за яким гарантована банком без попереднього депонування коштів платника. Такий акредитив ще називається гарантованим. Непокриті акредитиви застосовуються найчастіше між банками, які мають кореспондентські відносини. Банк одержувача зараховує суму підтвердженого непокритого безвідкличного акредитива за дебетом позабалансового рахунку № 9001 «Підтверджені акредитиви». Банк бенефіціара зараховує зобов'язання безвідкличного акредитива на рахунок № 9122 «Непокриті акредитиви».

Відкличним вважається акредитив, що може бути змінений або анульований банком-емітентом без попередньої згоди постачальника товарів та послуг. Безвідкличний акредитив не може бути змінений чи анульований без згоди постачальника (бенефіціара). Для зменшення ризику порушень постачальником умов договору акредитив може бути виставлений з оплатою документів після акцепту заявника акредитива.