Безготівкові розрахунки

У договорі про акредитив між одержувачем і платником вказуються:

- назва банку-емітента;

- вид акредитива і спосіб його виконання;

- повний перелік і точна характеристика документів, які повинен подати постачальник для одержання коштів за акредитивом;

- строк пред'явлення документів після відвантаження товарів і вимоги до їх оформлення.

Документи, які підтверджують виплату за акредитивом, повинні подаватися в банк бенефіціара (або виконуючий) до закінчення строку дії акредитива і підтверджувати виконання всіх умов. При порушенні хоча б однієї з цих умов виплата за акредитивом не здійснюється.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований (додаток ).

Для відкриття акредитива заявник подає в банк-емітент заяву, де має вказати: назву заявника і бенефіціара та їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; назву банку-емітента та банку, який виконує акредитив; вид акредитива; строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у виконуючому банку); суму акредитива; дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриття акредитива; умови акредитива (види товарів, які оплачуються, розрахункові документи, порядок оплати цих документів -- з акцептом уповноваженої особи платника або без акцепту та інше).

У разі відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника у цей банк та повідомляє бенефіціара про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати».

Сума акредитива в день списання перераховується в банк бенефіціара. Одночасно перераховується плата за виконання акредитива.

Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує кошти (депонує) на окремому особовому рахунку.

Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів виконуючому банку. Реєстр документів за акредитивом подається в банк у чотирьох примірниках. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива й у разі порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не проводить, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення банкові-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий примірник видається бенефіціару з необхідними відмітками банку.

Банк бенефіціара перевіряє дотримання постачальником усіх умов акредитива та правильність оформлення реєстру рахунків і відповідність підписів та печатки на ньому. У банк-емітент надсилають спецзв'язком третій та четвертий примірники реєстру разом з документами, передбаченими умовами акредитива. На підставі третього примірника списуються кошти з позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», а четвертий примірник видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Усі претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку. Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється емітентом у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв'язком між банками.

Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжити строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент, у свою чергу, повідомляє про це виконуючий банк, а останній -- бенефіціара.

Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом. У день закінчення строку дії акредитива, у кінці операційного дня виконуючий банк списує кошти акредитива з рахунку № 2602, де вони обліковуються, та повертає банку-емітенту.

Після отримання коштів банк-емітент зараховує суму акредитива на поточний рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати».

1.2.6 Розрахунки векселями

Вексель -- це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселеотримувачу). Іншими словами: вексель -- це цінний папір, який є засобом оформлення кредиту, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочення оплати за продані товари.

Вексель допомагає прискорити реалізацію товарів і збільшує швидкість руху обігових коштів. Вексель це вид кредитних грошей. Векселі бувають двох видів: звичайний, простий (соло-вексель); переказний (тратта).

Простий вексель -- це свідоцтво, що містить у собі письмове безумовне зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей своєму кредитору. Соло-вексель векселедавець може передати іншій особі з допомогою спеціального напису -- індосаменту, передавального напису на векселі або на іншому цінному папері, що засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.

Переказний вексель (тратта) -- це документ, що містить письмову вказівку векселеотримувача (трасанта) особі, на яку виставлений вексель, -- платнику (трасату) сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя або особі, вказаній у векселі (ремітенту),через визначений термін або за вимогою. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Вексель є наказом боржникові (трасату) про сплату у визначений термін певної суми третій особі (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Обов'язкові реквізити звичайного і переказного векселів

Реквізити	Вид векселя
	Простий	Переказний
1	2	3
Найменування «вексель»	+	+
Звичайна і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму	+
Звичайна і нічим не обумовлена пропозиція сплатити визначену суму		+
Термін платежу	+	+
Місце, в якому має бути здійснено платіж	+	+
Назва того кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений	+	+
1	2	3
Найменування того, хто повинен платити (платник)		+
Дата і місце складання векселя	+	+
Підпис векселедавця	+	+

Вексель, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має сили.

Векселі заповнюються друкарським способом. Сума -- обов'язково цифрами і літерами. Жодні виправлення суми не допускаються. При виникненні суперечностей правильною вважається сума літерами. Векселі при видачі і передачі (індосації) підлягають гербовому збору, який оплачується придбанням гербової марки, що накладається на лицьовому чи зворотному боці векселя, або цей збір вноситься в банк готівкою і до векселя прикладають квитанцію про оплату. Дуже важливо правильно і повністю вказати векселеотримувачів у простому векселі та ремітентів -- у переказному векселі. Якщо немає підпису векселедавця в простому векселі чи трасанта в переказному, то вексель зовсім не має змісту. Підпис повинен бути від руки. Вексель юридичної особи підписують керівник і головний бухгалтер, проставляючи відбиток гербової печатки, а перед підписами -- штамп юридичної особи.

На переказному векселі відомості про трасата проставляються зліва в нижньому кутку на лицьовому боці векселя.

Простий чи переказний векселі можуть бути видані на термін:

- на пред'явлення;

- на такий-то час від пред'явлення;

- на такий-то час від складання;

- на визначений день.

Вексель, що містить інше призначення терміну чи послідовні терміни платежу, недійсний.

Платник при оплаті векселя може вимагати, щоб вексель був вручений йому векселедержателем з розпискою про одержання платежу. Векселеотримувач не може відмовитись від прийняття часткового платежу, платник може вимагати відмітки про такий платіж на векселі і видачу йому про це розписки.

Індосамент (передача прав за векселем) учиняється на звороті векселя. Особа, котра передає вексель за індосаментом, називається індосантом. Особа, яка одержує вексель за індосаментом, -- індосатом. Перший індосамент, як правило, проставляється у крайній лівій частині зворотного боку векселя. Індосамент повинен містити підпис особи, котра передала вексель, і може бути іменним або бланковим. Крім підпису, може проставлятися штамп фірми. Підпис мусить бути власноручним, інший текст друкується.

Платіж за переказним векселем можна гарантувати (повністю або частково) за допомогою авалю, вексельної запоруки, у силу якої аваліст (особа, яка її здійснила) бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань чи акцептанта, чи векселедавця, чи індосанта. Із змісту переказного векселя випливає, що зобов'язання за ним для трасата (платника) виникає лише з моменту прийняття ним векселя до оплати (акцепту). Виходячи із цього, одержувачі грошей за векселем можуть завчасно до початку терміну платежу з'ясувати ставлення платника щодо оплати векселя. Цього буде досягнуто пред'явленням векселя трасату з умовою його акцептування.

Пред'явлення векселя до акцепту може бути здійснено в будь-який час, починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання терміну платежу.

Акцепт, звичайно, надписується в лівій частині лицьового боку векселя і виражається словом «акцептований; прийнято; заплачу» і обов'язково підпис платника.

Один і той же переказний вексель може бути складений за вимогою першого одержувача в кількох примірниках однакового змісту. Необхідність оформлення декількох примірників пояснюється тим, щоб якнайшвидше направити вексель в обіг. Перший примірник (пріма) відправляється трасату для акцепту, а другий (секунда) направляється в обіг.

На всіх примірниках, крім першого, робиться позначка -- у кого на зберіганні перебуває вексель. Текст на всіх примірниках однаковий, і кожному присвоюється порядковий номер. Підписи на кожному примірнику власноручні.

Усі примірники векселя мають однакову вексельну силу: у разі оплати одного із них -- усі інші втрачають силу.

Примірники векселя також, як і сам вексель, обкладаються гербовим збором.

Якщо після настання терміну платежу боржник першого порядку не оплачує векселі, векселеутримувач повинен здійснити протест, тобто офіційно засвідчити факт відмови від оплати. Неоплачений вексель подається в нотаріальну контору за місцезнаходженням платника наступного дня після настання дати платежу.

Векселі передаються до протесту разом з описом, в якому вказуються: * чітка назва й адреси векселедавців; * термін платежу цих векселів; * суми векселів; * чітке найменування всіх індосантів та їхні адреси; * причини протесту, тобто неплатежу за векселем; * назва банку або юридичної особи, від імені яких повинен бути здійснений протест. Комерційні банки можуть здійснювати такі операції з векселями: кредитні -- активні і пасивні; торговельні -- активні і пасивні; гарантійні; розрахункові; комісійні та довірчі.

Операції з векселями проводять на підставі угод з клієнтами, що укладені в письмовій формі. Розрахункові операції можуть здійснюватися без угод (договорів) з використанням лише первинних документів (реєстрів, актів тощо). Загальні правила документального оформлення вексельних операцій можна коротко охарактеризувати так:- підписи на векселі від імені банку здійснюють керівник та головний бухгалтер, підписи завіряються печаткою;- необхідно складати первинні документи за операціями (реєстри, розписки, повідомлення, доручення, заяви тощо);- необхідно складати реєстри аналітичного обліку (журнали, відомості, картки), для хронологічного обліку відкривати щороку журнали в розрізі операцій.

Розрахункові операції банків з векселями поділяються на: операції з оформлення заборгованості векселями та суто розрахункові вексельні операції.

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать: акцепція переказних векселів банками, виданих на банк його кредитором; видача простих векселів банком своєму кредиторові.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком належать: видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепція векселів боржником;видача боржником банку простих векселів на користь банку. Борг може бути оформлений векселями як повністю, так і частково, на номінальну суму векселя можуть також нараховуватися проценти згідно з чинним законодавством про вексельний обіг. Приймання або передавання банком оформлених векселів здійснюють з використанням реєстрів і реєстрації у відповідному журналі.

Відшкодування коштів за виставленим банком векселем можна одержати такими способами: оплатою векселя платником чи авалістом; врахуванням векселя в іншому банку; продажем векселя; зарахуванням коштів для погашення власних зобов'язань банку.

Суто розрахункові вексельні операції банків включають: здійснення вексельних платежів на користь кредитора банку; здійснення вексельних платежів боржником на користь банку. До комісійних операцій з векселями слід зарахувати:- інкасування векселів;- оплата векселів, де банк виступає особливим платником -- доміциліатом.

При інкасуванні векселів банк не зазнає ризику, а лише приймає доручення клієнта одержати при настанні терміну належний за векселем платіж і передати цю суму власникові векселя. Роль банку зводиться до точних виконань вказівок клієнта. Банки одержують значний дохід у вигляді комісійних як за операцію, так і відшкодування витрат на здійснення платежу в іншому місці.

Власникам векселів ця операція також приносить вигоду, тому що вони звільняються від контролю за термінами платежу.

Вексель передається для інкасування з написом про передоручення на користь банку, який проставляється на звороті векселя у вигляді: «Сплатіть за наказом... банку. Валюта на інкасо» і підтверджується підписом власника векселя. Клієнти подають також у комерційний банк заяву, де, крім прохання прийняти на інкасо векселі, вказують строк платежу, найменування платників, їхні адреси, ім'я протестанта, загальну кількість і суму векселів. Операції з інкасування векселів банк здійснює від свого імені, але за рахунок і в інтересах клієнта (див. Рис. 1.4).

Доручення банку на оплату векселя можуть передавати векселедавці. Призначення платником за векселем будь-якої третьої особи називається доміциляцією, а такі векселі--доміцильованими. Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є слова на лицьовому боці векселя: “Доміцільований у (найменування особливого місця платежу і назва банку) .”Банк на противагу інкасуванню векселів є не одержувачем платежу, а стає платником.

Виступаючи як доміциліат, банк не ризикує, оскільки він оплачує вексель лише в тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або якщо платник має на своєму поточному рахунку в банку достатньо коштів, і уповноважує банк списати зі свого рахунку суму, необхідну для оплати векселя. У протилежному разі банк відмовляє в платежу, і вексель опротестовується у звичайному порядку проти векселедавця.

Розглянемо документообіг при розрахунках переказним векселем (Рис.1.5).

Переказний вексель виписує і підписує боржник постачальника (трасант). Вексель є наказом боржникові (трасату) про сплату у визначений термін певної суми третій особі, у нашому прикладі -- фірмі постачальнику-ремітентові. Фірма-трасант відправляє фірмі-трасату разом з товаром виставлений на неї вексель. Трасат повинен акцептувати (підписати) вексель. Підписавши вексель, платник-трасат тим самим зобов'язується своєчасно сплатити свій борг. Акцептований вексель пересилається фірмі-трасанту.

Фірма-трасант переказує вексель фірмі-ремітенту. Це значить, що в кінцевому підсумку фірма-платник повинна заплатити згідно з векселем фірмі постачальнику, обходячи безпосередньо свого кредитора -- фірму-трасанта.

Власник векселя-ремітент замість грошей використовує вексель протягом строку його дії для погашення власних боргових зобов'язань. Наприклад, фірма-ремітент заборгувала фірмі-індосату. На зворотному боці векселя оформляється індосамент фірми-ремітента про передачу прав за векселем до фірми-індосата. Фірма-індосат може подати вексель своїм кредиторам і т. д. Фірма-ремітент (або індосат) -- власник переказного векселя повинна подати вексель у визначений строк до оплати (Рис. 1.5) і, у разі платежу, вексель погашається, виключається з подальшого обігу.

1.3 Характеристика Харківської філії АБ “Експрес-банк”

АБ "Експрес-банк", далі банк. працює з 1994 року як універсальний банк, який концентрує свої активні та пасивні операції з метою охоплення сегменту ринку країни, що представлений залізничною галуззю, і є на даний час спеціалізованим залізничним банком.Серед найбільших акціонерів: ДАЗТУ "Укрзалізниця", АТЗТ "Інтер-контакт", ДТЕП "Інтертранс", ДП "Укрзалізничпостач", шість залізниць України. В цілому склад акціонерів АБ “ Експрес Банк” наведений в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Склад акціонерів АБ “ Експрес-Банк”

Повна назва акціонерів юридичних осіб	Частка в статутному фонді, %	Форма власності
Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця)	35	Державна
Транспортне - експедиційне підприємство “Інтертранс”	17	Державна
Державне підприємство матеріально- технічного забезпечення “Укрзалізнич-постач”	16	Державна
АТЗТ “Інтер-Контакт”	6	Колективна
ДП “Придніпровська залізниця”	5	Державна
Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України (УЦОП)	3	Державна
Київське державне підприємство по перевезенню вантажів та пасажирів “Київдержтранс”	3	Державна
Київський електро - вагоноремонтний завод	2,5	Державна
ДТГО “ Південно - Західна залізниця”	2,5	Державна
ТОВ “Інтер-Контакт”	2	Колективна
Львівська державна залізниця	2	Державна
Одеська залізниця	2	Державна
Українське об'єднання державних підприємств залізничного транспорту Консорціум Укрзалізпром	1	Державна
Фізичні особи	3	Приватна
Всього	100

Стратегічна мета діяльності Банку - охоплення фінансових потоків всіх підприємств залізничного транспорту України в єдину розрахункову систему.

Головне завдання 2001 року, сформульоване акціонерами Банку-накопичування коштів галузевих підприємств для їх подальшого використання в кредитно-інвестиційних програмах, пов'язаних з державними програмами розвитку залізничного транспорту, та надання сучасних банківських послуг даним підприємствам по всій території України.

Висока якість активів та рівень доходності за підсумками 2000 року являються наслідками ретельної роботи фахівців Банку по мінімізації банківських ризиків та співпраці з представниками, фінансових служб залізниць України по розробці взаємовигідних схем активних операцій.

Резервні фонди збільшились протягом звітного року у 4,5 рази, в тому числі у 2 рази резерви під кредитні ризики.

Банком виконуються всі економічні нормативи, дотримуються вимоги обов'язкового резервування, встановлені Національним банком України, що підтверджується відповідними звітами ревізійних комісій НБУ та аудиторськими висновками.

Харківська філія АБ “Експрес-Банку” почала свою діяльність з серпня 2000 року.

Аудиторською фірмою “Украудит - XXI” перевірено баланс банку на 1.01.2001року і відповідний звіт про прибутки і збитки. Висновок аудиторської перевірки свідчить про те, що рівень ділової активності Банку, зумовлений фінансовим станом, характеризується дотриманням обов'язкових економічних нормативів, встановлених НБУ.

Стабільний фінансовий стан Банку забезпечує зростання показників його фінансової стійкості і надійності, що підтверджується аудитом.

Надана інформація у всіх суттєвих аспектах свідчить про відповідність діючому законодавству господарсько-фінансової діяльності, яка здійснюється Банком. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним актам.

Фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і достовірно відображає фактичний фінансовий стан на 1.01.2001 року.

Організаційна структура філії зображена нижче (рис. 1.6)

1

Головний юрисконсульт займається наступними питаннями:

- невідхильне дотримання діючого законодавства в системі банку;

- захист прав и законних інтересів банка, його службовців.

1. Відділ бухгалтерського обліку займається відкриттям, закриттям та переоформлення поточних, бюджетних та інших рахунків у іноземній та національній валюті; обслуговування клієнтів - юридичних осіб банку; відображає операції на рахунках бухгалтерського обліку; переоформлює, контролює розрахунково-грошові документи; забезпечує своєчасне та точне виконання доручень клієнта відносно зарахованих грошових коштів, видачі и отримання грошової готівки, а також переказ коштів на вказані клієнтом рахунки інших організацій та осіб.

2. Відділ готівкових розрахунків виконує наступні функції:

контролює дотримання установ банка законів України, указів Президента, постановлений и розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативних документів НБУ, інструкцій, указів, правил и других нормативних документів банка України за питаннями організації грошового обігу, касового обслуговування підприємств та організацій, емісійно - касової діяльності;

разом із відділеннями банка проводить єдину політику по організації и удосконалення форм касового обслуговування клієнтів і своєчасного забезпечення готівки, на договірній основі здійснює продаж надлишків готівки комерційним банкам;

розглядає звіт по касовій роботі и грошовому обігу філій та розробляє вказівки по вдосконаленню діяльності цих установ.

3. Сфера діяльності активно-пасивного відділу охоплює організацію усіх видів и форм банківського кредитування клієнтури дирекції; забезпечує встановлення та ідентифікацію кредитних ризиків, здійснює їх аналіз и обчислення; організовує вибірковий контроль якості експертиз и оцінок кредитних ризиків; контролює фінансування капітальних вкладень за рахунок бюджетних и власних коштів підприємств.

Також до функцій цього відділу відносяться наступні:

оперативне управлення процесом акумуляції вільних грошових коштів, які знаходяться на кореспондентських рахунках банку;

здійснює загальне методологічне керівництво діяльністю відділень по питанням управління пасивами и активами.

4. Валютний відділ займається організацією роботи філії по зовнішньоекономічній діяльності; здійснює міжнародні розрахунки в іноземній валюті за допомогою внутрішніх кореспондентських рахунків; виконує функції агента валютного контролю.

5. Комп'ютерний відділ займається програмно-технічним забезпеченням роботи комерційного банку.

6. Господарський відділ забезпечує господарське обслуговування та відповідний стан приміщень будівля відповідно з санітарно-гігієнічними нормами; придбає фондові та не фондові матеріали, устаткування та вироби; організовує облік и схоронність матеріально-технічних цінностей; матеріально-технічне забезпечення та обслуговування автомобільного парку філії.

7. Основною функцією відділу інкасації є інкасація грошових коштів банку.

8. Відділ захисту інтересів банку перевіряє ділову репутацію робітників, відповідає за безпеку філії, організовує перепустковий режим, схоронність ключів, печаток, кліше, пломбірів. Система криптозахисту філії забезпечується цим відділом. Перевіряє всі документи відносно заставного майна та його вартість. Готує висновок про видачу кредиту. Відділ займається кадровим забезпеченням та відбором робітників, також підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації персоналу.

9. Відділ карткових систем - робота з банківськими платіжними картками (БПК) , їх емісія та обслуговування.

Комерційні банки України виконують широке коло банківських послуг, охоплюють багато галузей економіки.

Основні види операцій та послуг кожний банк затверджує в статуті банку на основі наданих йому ліцензій НБУ. Операції, які виконує АБ “Експрес-банк”, наведені нижче.

Послуги юридичним особам:

валютні конверсійні операції

розрахунково-касове обслуговування в національній та іноземній валюті

залучення вільних грошових коштів на депозитні рахунки

оперативне управління рахунком за допомогою системи “Клієнт-банк”

зарплатні проекти

консультації по додатковому плануванню, управлінню фінансовими потоками

консультації по укладанню зовнішньоекономічних контрактів, комерційному законодавству інших країн, оптимізації умов розрахунків, вирішенню будь-яких питань пов'язаних із супроводом та фінансуванням зовнішньоекономічних операцій

операції з цінними паперами, в тому числі: аваль, доміциляція, прийом на інкасо клієнтських векселів, організація схем взаємозаліків та платежів, операції з цінними паперами власної емісії (фінансові векселя), державними та корпоративними цінними паперами

документарні операції;

кредитні операції.

Послуги фізичним особам:

залучення вільних грошових коштів на депозити: строкові, до запитання, з правом поповнення, гнучкою системою сплати процентів

розрахунково-касове обслуговування в національній та іноземній валюті

грошові перекази

купівля-продаж дорожніх чеків

кредитні операції на купівлю нерухомого майна та споживчі цілі.

АБ "Експрес-Банк" заснований Укрзалізницею та підприємствами залізничної галузі. А відтак на нього покладається завдання залучення в єдину банківську структуру фінансових потоків підприємств системи залізничного транспорту України. Здійснення такої програми можливе на основі розвинутої банківської системи у вигляді філій та інших структурних одиниць.

Концепція розвитку банку передбачає створення на першому етапі філій

при залізницях, а у подальшому - при відділеннях залізниць та важливих залізничних вузлах з поступовим розвитком інфраструктури через створення безбалансових відділень. Початком реалізації концепції стало створення у 1999 році філій Банку у містах Львові, Дніпропетровську та Конотопі, а також територіальних відокремлених безбалансових відділень Дарницького та Стародарницького у м. Києві, Стрийського у м. Стрий Львівської області та Придніпровського у м. Дніпропетровську.

Відкриття згаданих установ створило умови для переходу в систему АБ "Експрес-Банк" значної кількості підприємств залізничного транспорту та підприємств і організацій, які користуються послугами залізниць або їх обслуговують. Це дало можливість більш оперативно здійснювати розрахункові платежі підприємств, збільшити можливості Банку у проведенні фінансово-кредитної політики та значно зменшити витрати підприємств на банківські послуги, що відтепер надаються "Експрес-Банком" за пільговими тарифами.

Втілюючи регіональну політику засновників Банку відносно розвитку мережі відділень на території України, протягом звітного року було введено в систему АБ "Експрес-банк" три філіали в містах Одеса, Харків та Донецьк, які суттєво поповнили ресурсну базу Банку коштами Одеської, Південної та Донецької залізниць, з якими був налагоджений тісний зв'язок як в сфері кредитування, так і в сфері застосування цінних паперів, для вирішення поточних проблем галузі.

Створена матеріально-технічної бази філій на площах, що надаються залізницями у довгострокове орендне користування, шляхом їхнього ремонту та технічного оснащення з метою доведення до сучасних банківських нормативів. Рішення про подальший розвиток мережі філій приймається Загальними зборами акціонерів на підставі виважених економічних обґрунтувань та розрахунків, здійснюваних відповідними службами "Експрес-Банку" та Укрзалізниці.

На балансі Харківської філії АБ “Експрес-Банку” відкриті відділення:

Куп'янське;

відділення №1 м. Харків;

заплановане відкриття відділення на станції Основа.

2. АНАЛІЗ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

2.1 Аналіз фінансового стану Харківської філії АБ “Експрес-Банк”

За сім років діяльності АБ "Експрес-банк" набув репутації надійного і порядного партнера. Економічні показники діяльності свідчать про успішний поступ Банку, зростання його потенціалу. Одним з наслідків такої політики стало підвищення уваги з боку нових акціонерів Банку та клієнтів.

Підтвердженням цього є наведений нижче балансовий звіт (Табл.. 2.1)

Таблиця 2.1 Річний балансовий звіт АБ "Експрес-банк" (тис. грн.)

Показник	Значення показника по роках, тис. грн.
	01.01.2001 р.	01.01.2000 р.
Кошти та залишки в НБУ	33668	26364
Кошти в інших банках	75689	35096
Кредити та заборгованість клієнтів	64860	24854
Основні засоби та нематеріальні активи	12620	3336
Інші активи	1031	1630
Всього активів	187868	91280
Кошти банків	17435	3464
Кошти клієнтів	118943	57331
Інші зобов'язання	1593	1507
Всього зобов'язань	137971	62302
Статутний капітал	27624	17137
Резерви та інші власні кошти	22273	11841
Власний капітал	49897	28978
Всього пасивів	187868	91280
Чистий прибуток за рік	-	14707
Рентабельність, %	-	75
Прибутковість загальних активів, %	-	7

Як видно з табл.. 2.1, спостерігається збільшення власного капіталу, як це й відбулося і в 1999 році, тоді власний капітал збільшився втричі, в тому числі статутний в 2,4 рази. Протягом 2000 року АБ “Експрес-банк” стабільно перевиконував усі нормативи ліквідності та достатності капіталу, які встановлені НБУ. Розширюється мережа філій та відділень банка, удосконалюються розрахунки між ними, залізнична галузь підтримується фінансовими ресурсами банку.

Високим економічним показникам дуже сприяють сучасні банківські технології. Банківська інформаційна система АБ “Експрес-банк” - це комплексна структура, яка об'єднує всі підрозділи, має розвинуту телекомунікаційну мережу, а її надійні програмні і апаратні комплекси відповідають світовим стандартам. В основі інформаційної системи АБ “Експрес-банк” лежать такі принципи:

· відповідність вимогам Національного банку України;

· висока безпека інформації (збереження даних у єдиній інформаційній базі, що забезпечує цілісність інформації і розмежування доступу відповідно до привілеїв);

· зручність адміністрування і простота роботи користувачів;

· налагоджений механізм одержання і передачі інформації від структурних підрозділів;

· короткий час чекання системи на запити користувачів;

· можливості модернізації і розширення спектра банківських послуг.

Автоматизована банківська система реалізована на базі промислової СУБД Oracle. Вона містить такі підсистеми, як клієнт-банк, внутрішньобанківську бухгалтерію, обслуговування фізичних та юридичних осіб, ведення звітності, тощо. Вона ж пропонує зручний інструмент для аналізу і прогнозування фінансового стану, збору необхідної фінансової інформації, управління і контролю філій. Правильно обраний напрямок і закладений фундамент дозволили у короткий термін розгорнути в нових філіях єдину інформаційну систему й об'єднати всі підрозділи банку комунікаційною мережею, що забезпечило оперативний та безпечний обмін даними.

Виконання нормативів Національного банку України наведено в табл.2.2.

Таблиця 2.2 Виконання нормативів Національного банку України

Норматив	На 1.01.2000 р.	На 1.01.2001 р.
	Фактичне значення	Вимога НБУ	Фактичне значення	Вимога НБУ
Капітал банку, грн. евро	9483186,00 2362965,00	2000000,00	28882061,0 5511533,00	8000000,00
Платоспроможність банку (співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо коефіцієнтів ризику), %	50,55	8,00	55,18	8,00
Миттєва ліквідність (співвідношення суми коштів на коррахунку та у касі до поточних та розрахункових), %	113,55	20,00	111,88	20,00
Загальна ліквідність (співвідношення загальних активів до загальних зобов'язань), %	139,23	100,00	145,92	100,00

Значні позитивні зміни у структурі капіталу Банку відносяться до збільшення частки чистого прибутку у складових частинах власного капіталу за умови його загального зростання, що відповідає вимогам Національного банку України стосовно мінімального розміру. Створена додаткова база безкоштовних джерел для подальших активних операцій.

Структура власного капіталу станом на кінець 1999 року:

56% - сплачений статутний капітал;

3% - прибуток минулого року;

40% - фінансовий результат поточного року;

1% - інші компоненти власного капіталу.

Структура власного капіталу станом на кінець 1998 року:

Сплачений статутний капітал - 71%;

Прибуток минулого року - 6%;

Фінансовий результат поточного року -18%;

Інші компоненти власного капіталу - 5%;

Протягом останніх двох років по всій сукупності вимог НБУ не було жодного зауваження. Всі фактичні значення діючих нормативів знаходились у встановлених межах. Більш того, завдяки стабільному перевищенню цих нормативів, зокрема, платоспроможності та загальної ліквідності, було створено надійну основу для обґрунтованої впевненості клієнтів банку у своєчасному та якісному обслуговуванні.

Для розрахунку основних економічних показників необхідно розглянути Методику розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні, яка надається до Інструкції НБУ №368 "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні". Встановлені в методиці економічні нормативи регулювання діяльності банків, порядок їх розрахунку, та їх нормативні значення, є обов'язковими для виконання всіма банками.

Регулятивний капітал банку обчислюється за формулою:

РК = ОК +ДК - В, (2.1)

де РК - регулятивний капітал банку;

ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В - відвернення..

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) розраховується за формулою:

Н2 = ( РК / Ар )*100, %, (2.2)

де Ар - активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив;

Значення нормативу Н2 не може бути не меншим, ніж 8%.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ):

НЗ = (ОК / ЗА) * 100. %, (2.3)

де ОК - основний капітал (капітал 1 -го рівня);

ЗА - загальні активи.

Значення нормативу НЗ має бути не меншим, ніж 4%.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) розраховується за формулою:

Н4 = [( Ккр + Ка ) / Рп]*100, %, (2.4)

де Ккр - кошти на кореспондентському рахунку;

Ка - кошти в касі.;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності.

Значення нормативу Н4 має бути не меншим, ніж 20%..

Норматив поточної ліквідності (Н5) розраховується за формулою:

Н5 = [ Апв / (Рп + 3)]*100, %, (2.5)

де Апв - активи первинної та вторинної ліквідності;

Рп - поточни рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності;

З - зобов'язання банку.

Значення нормативу Н5 має бути не меншим, ніж 30%, з 01.07.2002р. - 35%, з 01.01.2003р. - 40%.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) розраховується за формулою:

Н6 = [Ал / ( Рп + 3к )]*100, %, (2.6)

де Ал - ліквідні активи;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності;

Зк - короткострокові зобов'язання.

Значення нормативу Н6 має бути не меншим, ніж 20%.

Значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) розраховується за формулою:

Н8 = Зв / РК, (2.8)

де Зв - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, що враховуються в комерційному банку за “великими” кредитами за одним контрагентом ( або групою пов'язаних контрагентів), за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента.

Значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), розраховується за формулою:

Н9 = ( Зін / РК ) * 100, %, (2.9)

де Зін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, щодо одного інсайдера, за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо такого інсайдера.

Значення нормативу Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), розраховується за формулою:

Н10 = ( Сзін / РК ) * 100, %, (2.10)

де Сзін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, щодо всіх інсайдерів, за мінусом сформованих резервів під ці операції щодо всіх інсайдерів.

Значення нормативу Н10 не має перевищувати 40%.

Норматив інвестування в цінні папери (Н11) окремо за кожною установою розраховується за формулою:

Н11 = [ Кін / (РК + ЦП + Вак ) * 100% ], (2.11)

де Кін - кошти банку , що інвестуються на придбання акцій (часток / паїв) окремо за кожною установою;

ЦП - цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції з урахуванням загальної суми сформованого резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

Вак - вкладення в капітал (що не консолідуються) інших банків та установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи.

Значення нормативу Н11 не має перевищувати 15%.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) розраховується аналогічна з нормативом НІ 1.

Значення нормативу Н 12 не має перевищувати 60%.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції (Н13) розраховується за формулою:

Н13 = ( ВП / РК ) * 100, %, (2.12)

де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою ( без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Значення нормативу Н13 має бути не більше 35%.

В табл.. 2.3 наведені динаміка економічних нормативів обчислених за вище вказаною методикою.

Для проведення фінансового аналізу приймемо, що капітал який приходиться на долю Харківської філії АБ “Експрес-банк” складає на 1.01.2001 р. - 4158083,00 грн. та на 1.01.2002р. - 5769766,74 грн.

Таблиця 2.3 Динаміка основних економічних нормативів

Показник	Нормативне значення, %	01.01.2000 р.	01.01.2001р.
РК, грн.	-	4 158 083,00	5 769 766,74__Н3, %_>= 4_59,48_75,03_
Н4, %	>= 20	32,01	15,28
Н5, %	>= 30	284,11	68,00
Н6, %	>= 20	31,06	15,01
Н7, %	<= 25	120,23	54,62
Н8, разів	8 кратн. размер РК	1,20	0,55
Н9, %	< = 5	120,23	54,62
Н10, %	<= 40	120,23	54,62
Н13, %	<=35	349,18	187,77

Зробивши розрахунок нормативів за методикою розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні, для Харківської філії АБ "Експрес-банк" можна зробити висновки, які дадуть змогу зробити уявлення про результати діяльності банку протягом 2000 та 2001 років.

Так, у 2000 році регулятивний капітал дорівнював 4 158 083 грн., на 1.01.2002р. капітал збільшився до 5 662 583 грн., додамо до цієї цифри прибуток в розмірі 107183,74 тис. грн., який був занесений на рахунок 5003 "Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу", регулятивний капітал дорівнює - 5 769 766,74 грн.. Можна зазначити, що збільшенню капіталу сприяє якісна та ефективна робота працівників.

Норматив НЗ в 2000 році дорівнював 59,48%, а в 2001 році - 75,03%, обидва показники відповідають встановленому нормативному значенню наведеному Інструкцією НБУ, що свідчить про високу адекватність основного капіталу.

Норматив Н4 в 2000 році дорівнював 32,01%, а в 2001 році -15,28%, що свідчить про спад миттєвої ліквідності, це пояснюється зростом коштів на поточних рахунках.

Норматив Н5 в 2000 році - 284,11%, а в 2001 - 68,00%, це свідчить про зниження рівня поточної ліквідності, що також пояснюється ростом коштів на поточних рахунках для розрахунку нормативу поточної ліквідності.

Норматив Н6 дорівнював у 2001 році - 15,01%, проти 31,06 % у 2000 році, що теж свідчить про спад ліквідності.

Норматив Н7 у 2001 році - 54,62%, проти 120,23% минулорічного значення, за нормативним значенням він не повинен перевищувати 25%, тобто можна зазначити, що значення показника суттєво впало, але воно ще дуже далеке від встановленого, зумовлюється це тим, що філія веде активно кредитування підприємств але своїх власних коштів має порівняно незначну величину .

Норматив Н8 у 2001 році дорівнює 29,404 тис. грн., що відповідає нормативному значенню нормативу великих кредитних ризиків.

Норматив Н9 у 2001 році дуже перевищив нормативне значення, що пояснюється відсутністю регулятивного капіталу.

Норматив Н10 у 2001 році становив 2940%, тоді як нормативне значення дорівнює 40%, це також пояснюється відсутністю регулятивного капіталу.

Отримані дані дають не зовсім реальне уявлення про фінансовий стан філії, тому що методика за якою проведено розрахунок розроблена для банків юридичних осіб. Тобто щоб скласти реальне уявлення про фінансовий стан філії необхідно ознайомитися з рівнем Харківської філії у рейтингу всіх філій АБ “Експрес-банку”.

2.2 Аналіз безготівкового обігу в Україні

Гостра платіжна криза початку 1990-х років супроводжувалася затримкою платежів (до шести тижнів), прискоренням темпів інфляції, надмірним відверненням коштів підприємств у розрахунки, зростанням неплатежів суб'єктів господарювання, фінансовими втратами внаслідок частих підробок платіжних документів. Це спонукало до пошуку нових форм і методів проведення всіх видів розрахунків. Назріла нагальна необхідність створення платіжної системи, яка б прискорила виконання міжбанківських розрахунків, підвищила їх надійність та безпеку.

Головною особливістю безготівкового обігу в Україні є використання спеціальної організації форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків. як форми організації руху грошей на рахунках у банках.

Основні форми розрахункових документів, які використовуються в Україні зображені на рис.2.1

Рис 2.1 Питома вага основних форм розрахункових документів в Україні

У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків має відповідати певним вимогам:

- сприяти нормальному обігу коштів;

- забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг;

- здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов'язань.

Безготівкові розрахунки становлять приблизно 50 відсотків усіх розрахунків у господарському обороті.

За даними НБУ, середньодобовий обсяг передачі коштів платіжними документами у 2001 році складав 3 млрд. грн., понад 450 тисяч середньодобової кількості платіжних трансакцій, і їх кількість зростає (рис.2.2). Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 7 разів.

Як видно, в Україні питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8%) та платіжними вимогами-дорученнями (6%).

Рис.2.2 Обіг коштів у системі електронних міжбанківських платежів

У сучасній практиці розрахунків в розвинених країнах використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. Найбільш поширеними є такі їх види: кредитні картки, дебетні картки, розрахункові (платіжні) картки, чеки, векселі.

На початку 1990-х років, до впровадження системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), банки вели розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів. Часом на це йшло три тижні. Інколи й більше місяця, а отже, надмірно відверталися у розрахунки кошти підприємств, зростали обсяги неплатежів суб'єктів господарювання.

З огляду на важливість цієї проблеми НБУ, розробляючи у 1992 році концепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням ставив запровадження системи електронних міжбанківських розрахунків. Створена 1993 року сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вже на початку 1994 року, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Відтак банки стали ефективніше використовувати ресурси, а клієнти -- власні кошти.

Національний банк прагнув максимально розширити коло послуг відповідно до потреб учасників СЕП. Важливим здобутком було надання групі установ банку (головному банку та його філіям) засобів проведення міжбанківських розрахунків з урахуванням підпорядкованості банківських установ одна одній. Різні способи взаємодії головного банку з філіями втілено у так званих "моделях обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку".

Ще одним кроком у розвитку системи електронних платежів стала розробка та подальше вдосконалення нормативно-правової бази Національного банку, що визначала загальний регламент організації та форми міжбанківських розрахунків.

Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків регулює Інструкція "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджена постановою Правління НБУ № 621 від 27.12 1999 року.

Розробляючи наприкінці 1992 року "Концепцію створення системи електронного грошового обігу", Національний банк України першочерговим завданням визначив побудову та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі -- системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Враховуючи недостатній рівень інформатизації України, неоднорідність фінансових і технічних можливостей банківських установ та рівень кваліфікації їх персоналу, систему електронних платежів (СЕП) створювати фахівці Національного банку. Впроваджено її за короткий час із мінімальними капітальними й експлуатаційними витратами, з використанням наявної технічної платформи телекомунікацій та сучасних програмно-технічних засобів і банківських технологій. Для передачі інформації Національний банк у вересні 1993 року ввів у промислову експлуатацію власну систему електронної пошти.

У серпні 1993 року через СЕП у дослідному режимі пройшли перші електронні платежі трьох київських комерційних банків -- учасників системи. Із жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалося її впровадження у промислову експлуатацію. А вже в січні 1994року сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Це дало банкам змогу ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам -- кошти. Підвищення коефіцієнта обігу коштів зменшило потребу у фізичній кількості грошей і стало одним із основних факторів стримування інфляції. Запровадження СЕП дало змогу Національному банку скасувати використання поштових і телеграфних авізо у міжбанківських розрахунках на території України.

З огляду на те, що робота в СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком сприяє підвищенню ліквідності та прибутковості банку, ефективному використанню грошей, захисту інтересів кредиторів вкладників, НБУ у 1994році приступив до розробки моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вже у травні впроваджувати першу модель, у вересні -- третю, а в квітні 1995 року -- другу модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Протягом 1996 року розроблено п'яту, шосту і сьому моделі.

Одними з перших за певними моделями обслуговування консолідованого коррахунку почали працювати учасники СЕП Промінвестбанк, банк "Зевс". За станом на 1 квітня 2001 року згідно з дозволом Національного банку на роботу в СЕП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку працюють 58 комерційних банків.

У загальному числі банків -- юридичних осіб, що працюють у СЕП, переважну частину (64,8%) становлять банки, які налають перевагу роботі за незалежним коррахунком. Решта банків (35.2%) працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модель обслуговування консолідованого коррахунку.

Аналіз розподілу банківських установ за моделями роботи в СЕП (табл. 2.4) свідчить, що число учасників системи протягом семи років її існування істотно змінювалося. У 1997 році зафіксовано максимальну їх кількість -- 2436 (тобто майже на 50% більше, ніж було в 1994-му). Від 1998 року кількість банківських установ стрімко скорочувалася, і на 01.01 2001 року система електронних платежів НБУ налічувала 1548 учасників. Це пояснюється змінами у самій структурі банківської системи України, а саме, ліквідацією банків (філій), їх реорганізацією, перетворенням філій на територіальне відокремлені безбалансові відділення тощо.

Водночас помітна тенденція до зростання кількості банківським установ які обирають для роботи в СЕП певну модель обслуговування консолідованого коррахунку. Це дає змогу комерційним банкам ефективно використовувати грошові ресурси, захищати інтереси клієнтів, підвищувати власні ліквідність та прибутковість. Якщо в 1994 році за тією чи іншою моделлю працювали всього приблизно 2% банківських установ, то на початку 2001року їхня кількість зросла до 83%.

Таблиця 2.4 Розподіл банківських установ за моделями обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП

Модель	Кількість банківських установ станом на:
	02.06. 1994р.	01.01. 1995р.	01.01. 1996р.	01.01. 1997р.	01.01. 1998р.	01.01. 1999р.	01.01. 2000р.	01.01. 2001р.
1 модель	26	605	841	298	197	98	67	61
2 модель	0	0	180	385	434	628	569	507
3 модель	0	16	271	285	937	937	706	512
4 модель	0	0	0	0	63	69	64	77
5 модель	0	0	0	606	0	0	0	0
6 модель	0	0	0	0	248	247	223	90
7 модель	0	0	0	4	49	51	51	44
Підсумок за моделями	26	621	1292	1578	1923	2030	1680	1291
За незалежним коррахунком	1616	1280	1043	858	493	295	275	257
Усього	1642	1901	2340	2436	2426	2325	1955	1548

Аналіз завантаженості СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку (див. табл. 2.5) свідчить, що за останні два роки найбільшу кількість платіжних трансакцій (приблизно 34%) виконали комерційні банки, які працюють у СЕП за 3 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Кількість установ цих банків становить третину від їх загального числа, а сума виконаних ними початкових платежів збільшилася більш як удвічі. За цією моделлю працюють в основному банки з розгалуженою мережею філій (такі, як Укрсоцбанк, Промінвестбанк), які здійснюють платежі через власну внутрібанківську платіжну систему (ВПС). Основною перевагою цієї моделі є те, що головний банк має змогу повністю контролювати розрахунки своїх підвідомчих установ.

Таблиця 2.5 Завантаженість СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку

Модель	1999р.	2000р.	Відхилення
	Кількість початкових платежів (тис. шт.)	Сума початкових платежів(млн. грн.)	Кількість початкових платежів (тис. шт.)	Сума початкових платежів(млн. грн.)	Кількість початкових платежів (тис. шт.)	Сума початкових платежів (млн. грн.)
За не зале-жним кор.-рахунком	15201	221220	20632	359725	5430	138505
1 модель	6590	65951	6704	93630	114	27678
2 модель	11969	12475	13600	21895	1630	9420
3 модель	30392	103355	36403	220095	6011	116739
4 модель	2809	31163	3430	58662	621	27499
5 модель	0 21	0	0	0	0	0
6 модель	21688	108905	23428	180468	1740	71562
7 модель	1786	14979	2245	29764	459	14785
Усього	90435	558048	106442	964239	16005	406188

Близько 33% від загальної кількості банківських установ працюють за 2 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Кількість платіжних трансакцій, виконаних ними за 2000 рік порівняно з 1999 роком, збільшилася на 14%, а сума платежів - на 76%. За цією моделлю працюють усі установи Ощадного банку України. Консолідовані кореспондентські рахунки відкрито його обласним дирекціям, які ведуть рахунки і контролюють розрахунки філій на регіональному рівні за допомогою ВПС. Нині до роботи за цією моделлю приєднується Державне казначейство України, яке поступово переводить свої установи на роботу в СЕП.