За незалежним кореспондентським рахунком у СЕП працюють близько 17% банківських установ. Кількість оброблених ними платіжних трансакцій у 2000р. порівняно з 1999 роком. збільшилася на 36%, сума початкових платежів - на 63%.

За 6 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку за станом на 1 січня 2001 року працюють близько 6% від загальної кількості банківських установ. Сума виконаних ними початкових платежів за звітний період збільшилася на 66%, а кількість трансакцій -- на 8%. За цією моделлю працюють комерційні банки, які не мають ВПС, але мають доволі розгалужену систему філій у регіонах України і надають своїм обласним дирекціям право організовувати їх роботу.

За 4 моделлю працює майже 5% банківських установ. Сума початкових платежів, оброблених ними за 2000 рік порівняно з попереднім роком зросла на 88% при збільшенні кількості платіжних трансакцій на 22%. Робота за цією моделлю дає змогу головному банку керувати процесом обмеження на початкові платежі філій у масштабах усієї країни.

Близько 4% банківських установ України працює за 1 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Торік вони виконали на 1% більше початкових платежів, ніж у 1999 році. При цьому сума початкових платежів зросла на 42%. Ця найпростіша модель роботи в СЕП не потребує великих капіталовкладень.

Значно зросла (на 99%) сума початкових платежів, здійснених банками, які працюють за 7 моделлю, хоча ці установи налічують лише 3% від загалу учасників СЕП; кількість виконаних ними початкових платежів збільшилася на 26%. Ця модель -- поєднання третьої і четвертої: головний банк має змогу контролювати значні фінансові операції філій, які водночас є відносно незалежними у розпорядженні дрібними сумами.

Вже сім років система електронних платежів Національного банку України успішно виконує покладені на неї функції вітчизняної платіжної системи. Протягом цього часу спостерігається тенденція до зростання загального обсягу платежів (див. табл. 2.6).

Аналізуючи динаміку кількості та сум платежів, встановлено стрімке збільшення обсягу платежів у вересні 1996 року. Це пов'язано передусім із грошовою реформою, головною метою якої було введення замість тимчасової грошової одиниці (карбованця) національної валюти -- гривні.

Таблиця 2.6 Завантаженість СЕП

Показник	1994р.	1995р.	1996р.	1997р.	1998р.	1999р.	2000р.
Кількість початко-вих платежів (тис. шт.)	31043	59581	68052	76104	82545	90435	106442
% до попередньо-го року	-	192	114	112	108	110	118
Сума початкових платежів (млн. грн.)	47719	288852	479265	565805	387191	558048	964239
% до попередньо-го року	-	605	166	118	68	144	173

Із табл. 2.6 видно, що постійно зростають загальні обсяги платежів із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. грн. у 1994-му до 106 млн. на суму 964 млрд. грн., у 2000 році. Збільшення кількості платежів більш як утричі, а суми -- у 20 разів свідчить про те, що потреба суб'єктів господарювання у послугах банків зростає, а діюча система електронних платежів зручна для її учасників і на сьогодні цілком задовольняє їхні потреби.

За період реформи -- з 2 по 16 вересня 1996 року -- банківською системою було вилучено карбованців на загальну суму 327,9 трлн. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу -- 309,5 трлн. крб. (97%), із кас банків -- 18,4 трлн. крб. (96,3%). Навантаження на СЕП збільшилось у 2--3 рази, зросли вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів.

Надійність і гнучкість системи електронних платежів сприяла проведенню грошової реформи у вересні 1996 року, коли у зв'язку із запровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків подвоївся, а то й потроївся, і висуваються підвищені вимоги щодо швидкості виконання платежів.

1997 року СЕП реформовано у зв'язку з переходом банківської системи України на світові стандарти бухгалтерського обліку та звітності і з початку 1998 року вона почала працювати по-новому.

1998 рік порівняно з попереднім характеризувався зменшенням загальної суми платежів. Однак, починаючи з 1999 року спостерігається збільшення обсягу платежів комерційних банків, що пояснюється піднесенням економіки України та зростанням реального ВВП у січні -- жовтні 2000 року на 5% відносно відповідного періоду попереднього року.

Зазначимо, що середньодобова завантаженість системи зросла з 336 тис. у січні до 514 тис. платежів у грудні 2000 року.

Збільшення кількості платіжних трансакцій та суми платежів свідчать про пожвавлення економічної активності, стійку тенденцію до збільшення фінансових потоків у господарському обороті України та спроможність системи електронних платежів забезпечити належне обслуговування її учасників. Надійність роботи СЕП повсякчас підвищується, розширюється спектр її послуг, розвивається бухгалтерська модель.

Національний банк намагається максимально використати можливості системи, дбає про поширення моделей керування ресурсами через консолідовані кореспондентські рахунки, про оптимальне їх використання. Фахівці НБУ підвищують рівень надійності й безпеки виконання платежів, захисту конфіденційної банківської інформації; удосконалюють систему резервування та відновлення діяльності системи електронних платежів у разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.

Загальний обсяг виконаних через СЕП платежів зріс із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. гри. у 1994-му до 106 млн. трансакцій на суму 964 млрд. грн. у 2000 році.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем. Національний банк створює у рамках СЕП систему термінових переказів (СТП). Відомо, що СЕП функціонує в режимі “оф-лайн”, тобто з точки зору користувача, виконання його платежу відсувається упродовж певного проміжку часу (хвилин, годин), а результат оформлено у вигляді окремої технологічної дії. А СТП працює в режимі “он-лайн”, тобто, з точки зору користувача, реагує на ініційовану трансакцію практично миттєво (за частки секунди), результат оформляється технологічно як невід'ємна складова самої трансакції, причому між й ініціюванням і отриманням результату не можуть бути виконані дії, що не стосуються цієї трансакції.

Протягом другого півріччя 2000 року в ході тестових випробувань СТП за участю ряду комерційних банків через систему проводилися тільки інформаційні трансакції. Почалася її дослідна експлуатація. Електронний документ з інформацією про переказ банком грошових коштів через СТП прирівнюється до аналогічного документа, за яким перекази проходять через СЕП, а сума відображається і на коррахунках банків, і на рахунках їхніх клієнтів СТП упроваджується поетапно водночас із функціонуванням діючої СЕП, що забезпечує від порушень у діяльності банківської системи України.

Наступним етапом розвитку платіжної системи України стало поступове впровадження безготівкових форм розрахунків населення, зокрема платіжних карток та інших електронних платіжних засобів.

Вітчизняний ринок платіжних карток за короткий час почав набувати рис, притаманних західному картковому бізнесу, головні з яких -- різноманітність форм і поширеність Відтак можна було б говорити про широкі перспективи цієї справи. Втім, навіть побіжний аналіз українського карткового ринку наводить на думку, що подані вітчизняними банками дані про показники, досягнуті в цій сфері діяльності носять рекламний характер і швидше анонсують проектну потужність їхніх карткових програм. Схоже на те що превалює прагнення перетопити споживача та обійти конкурентів.

Міжнародні експерти зазначають, що в країнах Європейського Союзу обслуговування готівки щорічно обходиться банкам і компаніям роздрібної торгівлі в 45 млрд. доларів США. Вартість річної підтримки Національним банком готівково-грошового обігу в Україні становить не менше 120 млн. грн.

Отже, за умови зацікавленості держави зниження навіть на 20--25% потреби в готівці за рахунок запровадження карток може дати близько 25-30 млн. грн. щорічної економії коштів держбюджету.

Нині платіжні системи засновані на використанні платіжних карток в Україні можна класифікувати так:

· міжнародні платіжні системи;

· внутрішні міжбанківські та локальні системи впроваджені вітчизняними банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до застосовуваних у міжнародних платіжних системах та на інших технологіях;

· Національна система масових електронних платежів (надалі -- НСМЕП).

Повноправними членами міжнародних платіжних систем українські банки стали з 1997 року. Нині в нашій країні 22 банки співпрацюють з VISA International та EUROPAY International і близько 50 банків діють на правах агентів. Емітовано більше мільйона карток, розгорнуто інфраструктуру прийому та обробки платежів за ними, до послуг власників карток -- понад 500 банкоматів і 10 000 пунктів електронного й ручного обслуговування.

Внутрішні міжбанківські платіжні системи -- лише на початковій стадії становлення. Вони організовані за стандартами і правилами міжнародних систем, що гарантує надійність їх роботи і бізнесу. Банки -- члени міжнародних систем, використовуючи наявні програмне технічні рішення, не несуть додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгову марку, а банки, які приєднуються до цих систем, можуть обробляти їхні картки заробляючи відразу ж на еквайрінгу.

Внутрішні локальні монобанківські платіжні системи мають швидше характер систем доступу до рахунку оскільки сфера використання таких карток як платіжних обмежена. Часто вони не можуть працювати навіть на міжфілійному рівні. Тому найвірогіднішою є їх міграція або заміна на інші (НСМЕП внутрішні міжбанківські платіжні системи або міжнародні).

Для організації розрахунків у гривнях за внутрішніми платежами, які виконуються за допомогою карток VISA International, 1998 року в НБУ вперше у світі створено і впроваджено програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно виконує функції маршрутизації повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків, а також управління ризиками в системі. Розрахунковим банком за внутрішніми платежами системи VISA International є Національний банк, який використовує систему електронних платежів Комплекс ТОПАЗ і міжбанківський процесинговий центр НБУ дають змогу створювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи та розвиваючи досвід і правила роботи міжнародних систем.

Сьогодні в нашій країні операції за картками міжнародних платіжних систем обробляються за допомогою п'яти процесингових центрів, не рахуючи міжбанківського процесингового центру ТОПАЗ.

За внутрішніми міжбанківськими платежами міжнародної платіжної системи EUROPAY International розрахунковим банком визначено Укрексімбанк.

Загальна кількість карток локальних платіжних систем призначених для видачі заробітної плати, сягає понад 1 млн.. Однак, за невеликим винятком, їх не можна назвати платіжними, оскільки вони реально виколють лише основні банківські функції -- видачу та приймання готівки. Застосуванню їх у сфері торгівлі та послуг як засобу платежу перешкоджають такі фактори:

· відсутність домовленості між банками про взаємний прийом карток;

· брак інфраструктури (термінального обладнання та якісних каналів зв'язку);

· висока собівартість операцій і, як наслідок, -- вузька сфера застосування;

· високі ризики;

· відсутність технологій взаємодії із супутніми системами (торговельними, дисконтними тощо) та відповідної нормативно-правової бази.

З огляду на ці реалії Національний банк України створює НСМЕП, покликану усунути основні перешкоди на шляху впровадження справді масової і саме платіжної системи.

У січні 1997 року прийнято Постанову Правління НБУ№ 18 "Про впровадження в Україні Національної системи масових електронних платежів", а 2 червня 1997 року Національний банк України Постановою Правління № 176 “Про подальше розроблення Національної системи масових електронних платежів” узяв на себе розв'язання всіх питань щодо проектування і фінансування робіт із її створення (розрахунки юридичних та фізичних осіб у сферах торгівлі, послуг тощо).

Побудова Національної системи часовій електронних платежів в Україні за масштабністю, складністю та витратами значно перевищує діючу СЕП. Тому Національним банком розроблено нову політику основні положення якої потягають у тому, що:

· побудова та функціонування НСМЕП засновані на залученні і державних, і недержавних джерел фінансування;

· НБУ координує виконання всіх робіт зі створення НСМЕП, а фінансує виконання лише окремих із них;

· у роботі над НСМЕП бере участь багато фірм на конкурентній основі;

· власниками елементів НСМЕП можуть бути різні суб'єкти господарювання.

Втілення в життя цих положень передбачає, що Національний банк розробляє загальну концепцію НСМЕП, а також силами своїх фахівців -- програмно-технічні рішення для верхнього рівня системи (розрахункового банку, процесингового центру, системи безпеки), нормативно-правову базу, фінансує роботи зі створення програмного забезпечення смарт-карток, розробляє вимоги для інших елементів системи.

Інші організації запроваджують програмно-технічні комплекси банківського рівня здійснюють програмне забезпечення терміналів, банкоматів забезпечують взаємодію торговельних терміналів із торговельними системами Причому за ними залишається право власності, Національний банк лише контролює виконання вимог специфікацій і дає право на використання цих рішень у НСМЕП.

Основним елементом НСМЕП є картки на інтегральних схемах виробництва фірми “Siemens AG Semiconductors” ,програмне забезпечення якої розроблене Національним банком разом із ТОВ "Фінтронік".

Структура захисту картки і системи в цілому дає змогу безпечно виконувати платіжні трансакції повністю в режимі "оф-лайн", немає необхідності в електронній або голосовій авторизації кожної операції за карткою як при роботі з магнітними картками. Контроль інформації в НСМЕП повністю автоматизований і не потребує втручання людини, що гарантує високу надійність її роботи.

Сьогодні можна констатувати, що період ознайомлення банків із технологією НСМЕП близький до завершення.

Більшість користувачів зрозуміла, що платіжна картка -- це сучасний технологічний засіб для спрямування банківської інфраструктури на обслуговування приватних осіб. Завдяки об'єднанню з розвинутими банківськими системами та динамічній роботі з клієнтами вона здатна сформувати у населення щоденну потребу в банківських послугах.

За визначенням -- не внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток за технологією розробленою Національним банком України.

Враховуючи світовий досвід, в Україні має бути емітовано не менше 10 мільйонів платіжних карток НСМЕП функціонувати щонайменше 100 тисяч місць обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, у сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів у банках).

Згідно з постановою Правління НБУ від 07.09.2000 року № 352 пілотний проект НСМЕП впроваджується у Києві, Харкові та Одесі, а участь у ньому беруть десять комерційних банків цих регіонів, серед яких Мегабанк, Кредит- промбанк, “Хрещатик”, “Зевс”, банк “Грант”, Імексбанк.

У лютому 2001 року розроблена Програма впровадження НСМЕП в УДППЗ "Укрпошта". Оплата послуг, що надаються “Укрпоштою”, виконуватиметься із застосуванням платіжних інструментів НСМЕП, що, в свою чергу, має сприяти подальшому розвитку послуг за напрямами:

· видача готівки;

· приймання готівки;

· грошові перекази;

· виплата пенсій та грошової допомоги;

· приймання комунальних та інших платежів.

Участь підприємства “Укрпошта”, що має понад 15000 відділень на всій території України, зробить Національну систему масових електронних платежів доступнішою для широких верств населення.

Після завершення пілотного проекту НСМЕП поширюватиметься на інші регіони та впроваджуватиметься у промислову експлуатацію.

Перехід до масових безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток дасть змогу суттєво зменшити витрати держави на підтримку готівкового обігу, стане додатковим джерелом залучення коштів населення у сферу діяльності банків, а отже, і в нашу економіку, скоротить обсяг випуску паперових грошей, поліпшить культуру обслуговування населення. Безготівкові розрахунки зумовлять зміни в економічному та соціальному житті суспільства. Це стосується банків, торгівлі, сфери послуг (готелі, ательє, перукарні, ремонтні майстерні, автозаправні станції тощо), підприємств зв'язку (пошта, телеграф, телефон), підприємств транспорту (автобусного, залізничного, річкового, морського, повітряного) підприємств громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), аптек та суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги за готівку.

Також слід зазначити, що Національний банк України постійно веде роботу над удосконаленням своєї нормативно-правової бази з питань регулювання безготівкових розрахунків в економічному обігу України -- як на рівні розрахунків банків, так і інших юридичних та фізичних осіб.

2.3 Аналіз безготівкового обороту Харківської філії АБ "Експрес-банк"

В сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не стільки елемент фінансового управління , а складає основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є провідною в банку. Управління нею неможливе без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, зберігання грошей, нові види діяльності, чи проведення платежів і розрахунків. Останні й розглянуті.

Зміст, місце і роль фінансового аналізу безготівкового обслуговування банку залежить від специфіки діяльності банку в галузі посередництва між економічними суб'єктами, високою мірою залежності від клієнтської бази.

Важливість аналізу виявляється в тому, що високоякісне безготівкове обслуговування - це розширення клієнтської бази і отримання дешевих грошових ресурсів на поточних рахунках.

Для того, щоб виявити значення безготівкового обслуговування клієнтів для банку, необхідно розглянути питому вагу доходів і витрат від розрахункового обслуговування в загальній їх сумі.

Структура доходів Харківської філії АБ "Експрес-банку" за 2000 та 2001 роки представлена в табл. 2.7:

Таблиця 2.7 Аналіз доходів ХФ АБ “Експрес-банк”

Показник	2000 рік	2001 рік	Темп росту суми
	Сума, грн.	Питома вага, %	Сума, грн.	Питома вага, %
Процентні доходи	98287,62	11,70	614346,30	29,81	6,25
Комісійні доходи від розрахункового обслуговування	741117,15	88,10	1421573,20	69,12	1,92
Прибуток від торгівельних операцій	1500,85	0,14	761,33	0,04	0,51
Інші банківські операційні доходи	483,80	0,06	21154,41	1,03	43,73
Доходи по балансу	841389,42	100	2056585,30	100	2,44

З табл. 2.7 видно, що загальний темп приросту доходів у 2001 році становить 2,44%, що є позитивною тенденцією. Доходи від розрахункового обслуговування займали вагоме місце в структурі доходів в 2000 році - 88,10%, а у 2001 - 69,12%, що дорівнює 1421,57 тис. грн. проти минулорічних 741,12 тис. грн. Зменшення питомої ваги комісійних доходів в зальній структурі доходів відбулося за рахунок збільшення питомої ваги процентних доходів. Але в той же час абсолютний приріст комісійних доходів від розрахункового обслуговування склав 680,45 тис. грн., а темп росту цього показника у 2001 р. становить 1,92 разів, тобто відбулося його збільшення майже в два рази.

Структура витрат банку представлена в табл. 2.8:

Таблиця 2.8 Аналіз витрат ХФ АБ “Експрес-банк”

Показник	2000 рік	2001 рік	Темп росту суми
	Сума, грн.	Питома вага, %	Сума, грн.	Питома вага, %
Процентні витрати	36419,93	5,19	114443,37	8,68	3,14
Комісійні витрати від розрахункового обслуговування	3900,60	0,56	68977,16	5,23	17,68
Інші банківські операційні витрати	38772,23	5,52	30160,70	2,29	0,78
Інші небанківські операційні витрати	508379,54	72,41	753417,25	57,11	1,48
Податок на прибуток	114550,50	16,32	352083,21	26,69	3,07
Витрати по балансу	702022,80	100 ·	1319081,70	100	1,88

За даними табл. 2.8 можна зробити висновок, що витрати по розрахунковому обслуговуванню займають незначну питому вагу в витратах банку - 0,56% та 5,23% в 2000 та 2001 роках відповідно. Приріст витрат по розрахунковому обслуговуванню на 65,08 тис. грн. пояснюється значним розширенням обсягу безготівкових розрахунків. Порівнюючи названі показники з відсотками доходу від розрахункових операцій помітне позитивне співвідношення. В 2000р. доходи перевищили витрати на 16,56%, а в 2001 - на 35,86%. Темп росту доходів перевищує темп росту витрат за 2000 та 2001 роки.

Таким чином проаналізувавши структуру доходів і витрат Харківської філії АБ "Експрес-банку" за 2000 та 2001 роки можна сказати, що обслуговування безготівкового платіжного обороту клієнтів банку є ефективною і прибутковою операцією, що робить її найважливішою для даного банку. Це пояснюється специфікою роботи банку, в основі якої обслуговування розрахунків Південної залізниці та всіх залізничних підприємств регіону.

Шляхом збільшення доходів від обслуговування безготівкових розрахунків є зменшення витрат на здійснення цих операцій. Для цього необхідно проаналізувати структуру вартості розрахункових операцій Харківської філії АБ "Експрес-банку", що дасть можливість виявити резерви для економії коштів (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Вартість розрахункових операцій ХФ АБ "Експрес-банку"

Стаття витрат	2000р.	2001р.	Темп росту суми
	Сума, грн.	Питома вага, до загальних витрат, %	Сума, грн.	Питома вага, до загальних витрат, %
1	2	3	4	5	6
Витрати на утримання персоналу	137456,33	27,04	336556,76	44,67	2,45
Сплата податків (крім податку на прибуток)	10182,40	2,00	6036,52	0,80	0,59
Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів	214692,16	42,23	297257,97	39,46	1,38
1	2	3	4	5	6
Інші експлуатаційні витрати	118309,47	23,27	72871,69	9,67	0,62
Витрати на телекомунікації	15518,51	3,05	30502,87	4,05	1,97
Супутні небанківські операційні витрати	12211,23	2,41	10187,61	1,35	0,83
Інші небанківські операційні витрати	9,44	-	3,89	-	0,41
Витрати	508379,54	100	753417,70	100	1,49

З табл. 2.9 видно, що витрати на утримання персоналу складають 27,04% у 2000 році та 44,67% у 2001 році в собівартості розрахункових операцій. Це є найвагомішою статтею витрат в загальній структурі витрат банку. Серед можливих шляхів економії витрат на здійснення розрахункових операцій є зменшення витрат на утримання основних засобів та нематеріальних активів, велике значення яких ( у 2000 році - 42,23% в загальній структурі видатків, у 2001 році - 39,46% ) пояснюється тим що Харківська філія була введена в експлуатацію в серпні 2000 року, що зумовило значні видатки на придбання обладнання, ремонт приміщення тощо.

Також треба відмітити надзвичайний ріст комісійних витрат, в 17,68 разів (табл. 2.10). Це свідчить про необхідність детальнішого розгляду всіх статей витрат банку, для розширення можливостей їх зменшення. Майже в 2 рази зросли витрати на телекомунікації. Виходячи з цього в наступному розділі наведений розрахунок зниження витрат на обслуговування банку в системі електронних платежів. Спостерігається збільшення в 1,38 разів витрат на утримання основних засобів та нематеріальних активів. Але це пояснюється активною роботою Харківської філії АБ “Експрес-банк” в сфері розширення своєї діяльності в Харківському регіоні, введення в експлуатацію без балансових відділень (на даний час 3 відділення).

Підсумком аналізу безготівкового платіжного обороту ХФ АБ "Експрес-банку" є аналіз ефективності цієї діяльності, тобто розрахунок показника рентабельності (табл. 2.10).

Таблиця 2.10 Рентабельність розрахункових операцій ХФ АБ Експрес-банк

Показник	Значення показників по роках	Темп росту
	2000р.	2001р.
Комісійні доходи, грн.	741117,15	1421573,20	1,92
Комісійні витрати, грн.	3900,60	68977,16	17,68
Рентабельність, %	19000,08	2060,93	0,11

В табл. 2.10 розглянуто рентабельність безготівкового обслуговування - 19000,08% в 2000 році та 2060,93% в 2001 році рентабельність спала, але це в відносних величинах. В абсолютному вигляді ці цифри дуже вражають своїм зростом, тому банку дуже вигідне розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Банк отримує надприбутки за даною послугою. Це пояснюється тим що банк займає монопольне становище на ринку обслуговування клієнтів, які пов'язані з Південною залізницею.

З проведеного аналізу ефективності безготівкового обслуговування Харківської філії АБ Експрес-банк можна зробити висновок: левову долю своїх прибутків філія отримує від операції по обслуговування безготівкового платіжного обороту.

Перспективою розвитку безготівкового обслуговування клієнтів може бути введення зарплатних пластикових карток для робітників Південної залізниці і залізничних підприємств.

3. Основні напрямки вдосконалення безготівкового платіжного обороту

3.1 Впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем в розрахунках

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пластикові картки стали одними із найбільших зручних інструментів здійснення безготівкових розрахунків. Одночасно пластикові картки є необхідним атрибутом світового фінансового ринку.

В економіці України пластикові картки застосовуються з 1996 року, коли в національній банківській системі почався період певної стабілізації.

У країнах із розвинутою ринковою економікою платіжна картка стала лише формою однієї з банківських послуг, які надаються вкладнику, оскільки існує розгалужена інфраструктура безготівкових платежів з розрахунками за допомогою пластикових карток.

На жаль, події 17 серпня 1998 року та економічна криза, що виникли після цього, дуже пригальмували темпи розвитку карткових проектів як в Росії, так і в Україні. В Україні процес розвитку ринку пластикових карток почався дещо пізніше.

Відставання України в сфері розвитку карткового бізнесу викликано рядом об'єктивних причин.

По-перше, російські банки (особливо московські) порівняно з українськими мають більший капітал та широкі міжнародні зв'язки, оскільки сформовані ще в Радянському Союзі за централізованої й адміністративної системи.

По-друге, завдяки тій же системі в Україні менш розвинута мережа торгівлі та послуг, у тому числі й мережа організацій, що раніше приймали картки за угодами з "Інтуристом".

По-третє, економіка України більшою мірою постраждала в процесі розпаду колишнього Союзу. Окремо слід згадати про гіперінфляцію в 1992-1994 роках, яка практично цілком виключила можливість розвитку карткового бізнесу.

Одними із перших стали приймати до оплати картки VISА банки Укрінбанк, Приватбанк, "Інко", "Аваль" (початок 1995 року). Приблизно в той же час було розпочато випуск карток інших систем.

Як свідчить статистика, найпоширенішими в Україні (не враховуючи спеціалізованих телефонних карток ї проїзних у метро) є ідентифікаційні картки з магнітною смугою.

У березні 1997 року Національний Банк України зажадав від українських комерсантів обслуговуватися за картками тільки в українських банках.

В Україні є значний прошарок осіб, котрим банківські картки необхідні для використання за кордоном. Це дипломатичні працівники, представники державної влади, приватного бізнесу, великих громадських організацій, фондів та ін.. Крім того, студенти та молодь взагалі, котрі сьогодні не так уже рідко бувають за кордоном, є потенційними споживачами карткових проектів. Зникнення "інфляційного прибутку" та нерозв'язані проблеми із залученням нових клієнтів змусили банки звернутися до карткового бізнесу як до нового інструменту банківського маркетингу.

Спосіб участі в платіжній системі значно варіюються. Банки, що оперують незначними фінансовими ресурсами, звичайно, обирають роль агента з поширення карток іншого, більш значного банку-емітента. Також на агентських угодах з іншим банком може бути побудовано й еквайрінг - тобто банк одержує комісію від банку-еквайєра за притягнення до розрахунків пластиковими картками торгових точок та підприємств сервісу. Дуже поширена також операція видачі готівки за угодою з банком-еквайєром. Робота за агентським договором може стати першим кроком на шляху до власної карткової програми - так сталося з банком "Аваль".

Наступний етап карткової програми - розв'язання питання про безпосередній вихід на розрахункові й авторизаційні мережі міжнародних систем або роботу з ними через посередника - процесинговий центр. Серед фірм-процесорів виділяється "ЕСР" (Іспанія), що обслуговує картки Еurocard /Маstercard. Так через ЕСР працюють Приватбанк. Користується популярністю латвійська фірма "Банк Сервіс" (Укрінбанк, Укрексімбанк), оскільки пропонує консультації російською мовою, дещо меншу вартість послуг, ніж західноєвропейські процесингові центри, а також комбіноване обслуговування за декількома міжнародними системами.

Власний процесинг поки що не під силу більшості українських банків. Поки що його реалізує тільки Промінвестбанк.

Щодо випуску карток найбільш активно працюють Приватбанк, "Аваль", Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк, Укрексімбанк. Обслуговування карток здійснюється головним чином Приватбанком, "Авалем", Укрексімбанком. В обігу вітчизняної банківської системи на даний час знаходиться близько 500 тис. платіжних карток до найбільших емітентів пластикових карток можна віднести такі банки, як АППБ “Аваль”, Приватбанк, Промінвестбанк, ПУМБ та інші.

На цей час ситуація на українському ринку еквайрінгу міжнародних платіжних карток також істотно зміниться у зв'язку з придбанням Промінвестбанком, "Авалем", Приватбанком, а також Укрексімбанком значного числа банкоматів та пост-терміналів,

У конкурентній боротьбі банки швидко знизили тарифи до мінімально можливих, і зараз тарифи з випуску й обслуговування карток істотно не відрізняються. Комісія за обслуговування торгових точок і підприємств сервісу коливається від 3 до 4 відсотків при різних умовах надання імпринтерів та пост-терміналів та видатків терміналів. Спочатку всі банки орієнтувалися на випуск карток для використання за кордоном та на еквайрінг карток, емітованих іноземними банками. Одержання карток громадянами України в значних кількостях створило фактично повторну хвиля еквайрінгу, коли підприємства торгівлі та сервісу масово приймають картки, полюючи вже за внутрішнім споживачем. Це, в свою чергу, викликає додатковий попит на картки і т.д.

Комерційні банки дуже швидко переконаються, що застосування пластикових карток як засобу платежу - річ вигідна. Масштабності ж у справі забезпечення платіжних процесів на основі карткових технологій в Україні можна досягти, лише збалансувавши інтереси всіх учасників розрахунків. Сутність цих інтересів полягає в тому, що держава зацікавлена у залученні до банківських установ коштів населення.

Таким чином, ринок пластикових карток в Україні можна вважати перспективним і багатообіцяючим, якщо економічна ситуація в країні залишиться більш-менш стабільною або поліпшиться. Цілком можливе вибухове зростання кількості та грошового обсягу операцій за платіжними картками у найближчі 1,5-2 роки. Підтвердженням цього може служити приклад таких країн , як Чехія, Польща, Словенія, де споживач банківських послуг уже розглядає платіжну картку як звичайний інструмент доступу до свого рахунку в банку.

В сучасних умовах особливого значення набуває впровадження передових методів управління окремими видами банківських операцій, зокрема операцій, пов'язаних з безготівковими розрахунками на базі пластикових карток. Все більшого значення набуває наукова система обґрунтування управлінських рішень, яка базується на статистичній інформації. Актуальним є створення і використання автоматизованої бази даних на основі інформаційних систем окремих банків, асоціації банків, Держкомстату України, підприємств і установ контрагентів банків.

Для прийняття рішень з використанням інструментів маркетингу про розробку нових послуг і про установку і зміну тарифів на послуги банку; про відкриття філіалів любому банку необхідно прогнозувати результати своїх дій. Щоб підвищити ефективність карткового обслуговування, залучити додаткових клієнтів банк має вибрати наступні інструменти: зміну тарифів, рекламу чи розширити сітку філій.

Так як предметом дослідження виступає послуга з надання карткового обслуговування клієнтам ХФ АБ “Експрес-банк”, то на розгляд взято декілька крупних банків Харківського регіону станом на 01.03.2002 р.

Цілі дослідження:

- визначити параметри конкурентоспроможності карткового обслуговування;

- оцінка привабливості послуги;

- принципи оптимізації тарифної політики.

Вибір послуги того чи іншого банку визначається іміджем банку, тарифною політикою та територіальною доступністю відділень:

Pr = f ( Im, Tr, D) (3.1)

де Pr - міра привабливості послуги;

Im - міра іміджу;

Tr - міра сприятливості тарифної політики;

D - міра доступності.

Так як оперуємо безособовими величинами, призначеними для якісних оцінок та порівняння конкурентоспроможності карткового обслуговування, то в якості узагальненого показника конкурентоспроможності (Pr) може бути запропонована лінійна залежність:

Pr = K1*Im + K2*Tr + K3*D (3.2)

де К1, К2, К3 - коефіцієнти, що визначають значимість вказаних параметрів у споживацьких мотиваціях.

В результаті кінцева залежність має вигляд:

Pr = 0,5*Im + 0,2*Tr + 0,3*D (3.4)

Імідж - суспільна уява про якість банку, включаючи довго тривалість безконфліктного існування на ринку, позитивні відгуки влади (ЗМІ, влади, реклама та ін.), престижність. Головною складовою іміджу є довіра клієнту. В даному проекті імідж визначений через довіру клієнтів у вигляді співвідношення коштів юридичних і фізичних осіб до пасивів балансів відповідних банків.

В табл. 3.1 наведений рівень довіри клієнтів, банкам Харківського регіону.

Таблиця 3.1 Ступінь довіри клієнтів деякими банками Харківського регіону станом на 1.03.2002 р.

Назва банку	Питома вага коштів клієнтів в пасиві банку	Імідж банку з урахуванням коефіцієнту значення	Рейтинг іміджу
"Укрсоцбанк"	0,77	0,3850	2
"Надра"	0,58	0,2900	4
ХФ АБ "Експрес-банк"	0,63	0,3150	3
Приватбанк	0,52	0,2600	5
ХВ УАК ПІБ	0,89	0,4450	1

З табл. 3.1 видно, що найвищою довірою серед у клієнтів серед Харківських банків користуються банки Промінвестбанк, Укрсоцбанк, до банків з середнім рівнем довіри можна віднести “Експрес-банк”, АКБ “Надра”.

Наступною складовою інтегрального показника є сприятливість тарифної політики послуг (Tr). Сприятливість визначається співвідношенням діючого тарифу з найбільш вигідним для клієнта на аналогічну послугу на ринку. (табл. 3.2). Сприятливість послуги розраховується за формулою 3.4.

Tr = (t min - tr) / (t min - t max) (3.4)

де Tr - сприятливість тарифної політики;

tr - діючий тариф;

t min - найменш вигідний тариф для клієнта;

t max - найбільш вигідний тариф для клієнта.

При розгляді тарифів має сенс аналізувати лише тарифи, які підтверджують зацікавленість банку в виконанні даної послуги. Розрахунок ступеню сприятливості тарифної політики з карткового обслуговування по банкам Харківської області представлений в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Розрахунок міри сприятливості тарифної політики з карткового обслуговування

Назва банку	Тариф, %	Коефіцієнт сприятливості тарифної політики	Рейтинг банків за привабливістю тарифів
	діючий	найбільш вигідний для клієнту	найменш вигідний для клієнту
"Укрсоцбанк"	0,5000	0,1800	1,1000	0,1304	1
"Надра"	0,7500	0,4500	1,1000	0,1077	3
ХФ АБ "Експрес-банк"	0,6000	0,3000	1,1000	0,1250	2
Приватбанк	1,0000	0,4200	1,1000	0,0294	4
ХВ УАК ПІБ	1,0000	0,4000	1,1000	0,0286	5

З табл. 3.2 видно, що ринок названої послуги характеризується високою конкуренцією між банками. Про свідчить досить однорідний тариф у банків, які розглянуто. Тариф відрізняється максимум на 0,5%.

Наступним параметром в функції для визначення конкурентоспроможності послуги є доступність (D). При визначенні міри доступності використовується припущення раціональності розміщення мережі філій банків по території, що обслуговується. При цьому доступність хоч і визначається кількістю філіалів банків, не пов'язана лінійно з розвитком мережі філій.

Шляхом експертних оцінок встановлено, що доступність послуги (D) в залежності від кількості філій (N) визначається так:

в діапазоні від 0 до 20 філій D1 = 0,025*N;

в діапазоні від 21 до 40 філій D2 = 0,015*N + 0,2;

в діапазоні від 41 до 200 філій D3 = 0,00125*N + 0,75;

в діапазоні від 200 і більше філій D4 = 1,0.

Як видно доступність, яку приносить кожна додатково відкрита філія у мережі банку з більше ніж сорока філіями, знижується.

Розрахуємо доступність послуги з карткового обслуговування клієнтів банків Харківського регіону в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Доступність карткового обслуговування для клієнтів

Назва банку	Кількість відділень	Рівень доступності послуги	Рейтинг за рівнем доступності
"Укрсоцбанк"	19	0,1425	1
"Надра"	3	0,0225	4
ХФ АБ "Експрес-банк"	3	0,0225	4
Приватбанк	4	0,0300	3
ХВ УАК ПІБ	16	0,1200	2

Табл. 3.3 показує рейтинг банків по ступеню обхвату території філіями. Найбільш доступна послуга обслуговування карток клієнтів є в Укрсоцбанку (0,1425) та в Промінвестбанк (0,12). З середнім рівнем доступності можна назвати Приватбанк (0,03). Інші до низького рівня доступності.

Зіставляючи табл. 3.2 та 3.3 можна зробити висновок про те, що найвищі тарифи у банків з розвиненою мережею філій, банк Укрсоцбанк. Але Промінвестбанк напроти з самим низьким тарифом, а з однією найрозвиніших філій. Банки з вузькою мережею філій ведуть політику завоювання клієнтів нижчими тарифами.

Розрахувавши складові параметри інтегрального показника привабливості послуги карткового обслуговування можна визначити сам показник. Він показує рейтинг кожного банку Харківської області щодо даної послуги (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Визначення конкурентоспроможності карткового обслуговування станом на 1.04.2001 р.

Назва банку	Im	Tr	D	Pr	Рейтинг конкурентоспроможності карткового обслуговування
"Укрсоцбанк"	0,3850	0,1304	0,1425	0,6579	1
"Надра"	0,2900	0,1077	0,0225	0,4202	4
ХФ АБ "Експрес-банк"	0,3150	0,1250	0,0225	0,4625	3
Приватбанк	0,2600	0,0294	0,0300	0,3194	5
ХВ УАК ПІБ	0,4450	0,0286	0,1200	0,5936	2

Як бачимо, конкурентоспроможність карткового обслуговування в Харківському регіону характеризується певною однорідністю. Немає банків з великим відривом від загального рівня.

Розрахунок показав, що найбільша міра привабливості в Укрсоцбанку, на другому місці Промінвестбанк та ін.. Можна зробити висновок, банкам необхідно розвивати мережу філій і знижувати вартість послуг, які представляються, лише за такої умови буде отримано більший прибуток, розшириться коло клієнтів та підвищиться рівень довіри до банку.

3.2 Оптимізація безготівкового платіжного обороту в Україні

На даному етапі розвитку України стає дуже актуальним і вигідним використання всіх можливостей сучасного розвитку технологій, в усіх сферах економіки, господарства, тощо. Так, не можна не помічати необхідності використання українськими банківськими структурами нового інформаційного середовища - глобальної мережі Інтернет, яка стрімко перетворюється в “абсолютний” ринок. Правильно використовуючи надані Інтернетом можливості, можна прискорити розвиток практично будь-якого виду бізнесу, зокрема оптимізувати і вдосконалити здійснення безготівкових платіжних розрахунків. Це призведе до підвищення бистроти та якості обслуговування безготівкових платежів клієнтів, та, як наслідок, банки, які будуть мати розвинену та сучасну систему обслуговування клієнтів звичайно підвищать свій рейтинг на рівні всіх банків України.

Складовими цієї сфери бізнесу є електронна комерція та інтернет-банкінг.

Термін “електронна комерція” означає “здійснення бізнесу електронним шляхом. Укладаючи угоди, сторони замість фізичного обміну або безпосереднього контакту вдаються до електронного способу взаємодії. Компанії можуть вибрати кращих постачальників не переймаючись їх географічним розташуванням та віддаленістю, вийти на глобальний ринок зі своїми товарами та послугами. Це ж відноситься і до клієнтів банків у яких є можливість роботи в Інтернеті, вони виберуть той банк який може запропонувати їм послуги даного види, що призведе до економії часу, коштів, енергії працівників, які повинні ходити до установи банку навіть щоб провести один платіж.

Важливою складовою електронного бізнесу є інтернет-банкінг - управління банківським рахунком через Інтернет. Це - найдинамічніший і найпрогресивніший напрям фінансових інтернет-рішень. Як засвідчив досвід американських і європейських банків, він дає змогу банку продавати, а клієнту - одержувати максимальний спектр послуг. Значний їх набір містить класичний варіант системи інтернет-банкінгу. Звичайно ж, можна дізнаватися про стан свого рахунку та операції за ним протягом будь-якого проміжку часу. Однією з переваг інтернет-банкінгу є те, що він не потребує спеціалізованих програм: можна використовувати звичайний “броузер” - стандартні інтернетівські програми.

За даними, отриманими компанією “Faulkner & Gray” (США) безпосередньо від фінансових інститутів, у Сполучених Штатах наприкінці 1999року понад 4,5 млн. американських родин ( це близько 5% американських домогосподарств) здійснювали банківські операції через Інтернет. Число користувачів послуг “онлайнових банків” у країні в 2001 році сягнуло 22 млн. чоловік, що становить близько 10% населення країни. Уже сьогодні 15% операцій за рахунками приватні клієнти банків США здійснюють зі свого персонального комп'ютера. Нині 95% банків Фінляндії Швеції надають інтернет-послуги, якими користуються 25% клієнтів. У Англії статистика дещо інша: 65% банків і 4-5% клієнтів. Але на сферу фінансових послуг припадає 60% електронної комерції Великобританії.

Хоча електронна комерція в сучасному світі стала глобальною і розгалуженою, далеко не всі відносини між її учасниками регулюються спеціальними законами або іншими юридичними документами. Розвиток електронної комерції, пов'язаний не лише з технологією, а й із правом, потребує професійних підходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.

У розвинутих країнах електронна комерція вже стала самостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнародній торгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:

- з'явилася однойменна правова категорія і ціла сукупність пов'язаних із нею понять: електронна угода, електронний підпис, електронні платежі, електронні гроші тощо;

- електронні повідомлення (або електронний обмін даними), що застосовуються для укладення та виконання угод, замінюють паперову договірну документацію, традиційну для комерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обов'язкової форми електронних угод та необхідних вимог до процедури їх укладення;

- природа угоди принципово не змінилася - іншим став тільки спосіб її укладення і здійснення;

- на рівні звичаїв ділового обороту ствердився основний правовий принцип електронної комерції, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнів законність ї дійсність угоди лише на тій підставі, що вона здійснена електронним способом.

Однак добитися гарантованого дотримання цього принципу не завжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, не має впевненості в тому що всі положення такої угоди матимуть рівну юридичну силу в разі судового розгляду.

Нині найбільш значущими міжнародними правовими документами у сфері електронної комерції є:

- Модельний закон ЮНСІТРАЛ “ Про електронну торгівлю”. Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1996 року розроблено зразковий звіт правил - Модельний закон “Про електронну комерцію”. Це модель за допомогою якої країни у національному законодавстві можуть вирішити основні проблеми, пов'язані з юридичною значимістю договору, що укладається з допомогою ЕОМ, з обов'язковою письмовою формою, підписом, оригіналом і копіями зберігання договірної документації в електронному вигляді, а також визнанням останньої як судового доказу. Правовий режим електронного обміну даними, передбачений у законі, ґрунтується на принципі так званого функціонального еквівалента.

Ідеться про те, що, включивши в національне законодавство процедури, передбачені Модельним законом для врегулювання ситуацій, коли сторони обирають електронні засоби передачі даних, держава створює правове середовище, нейтральне ( без будь-яких переваг стосовно різних носіїв інформації.

- Директива Європейського парламенту та Ради Європи від 13.12.1999 року про політику ЕС щодо електронних підписів.

Цей документ створює правові передумови для широкого використання електронного підпису (ЕП) у країнах Європейського союзу. Серед приоритетних - надання електронному підпису юридичної та доказової сили. ( Юридичні наслідки має викликати не сам факт використання ЕП, а обмін електронними документами, які містять ЕП, при чому ці наслідки залежать від змісту документів. Отже, визначення юридичної сили необхідне щодо електронного документа. Стосовно ж доказової сили ЕП можна погодитися з підходом, відповідно до якого саме він може слугувати підтвердженням істинності електронного документа.) При цьому в преамбулі наголошено, що в законодавчому регулюванні не має потреби, якщо ЕП використовується виключно в рамках систем заснованих на угодах між обмеженою кількістю учасників.

Згідно зі статтею 5 зазначеної директиви держави учасниці повинні забезпечити умови, за яких ЕП задовольняв би юридичні вимоги до даних в електронній формі тією ж мірою, якою власноручний підпис задовольняє вимоги до даних на паперовому носії. Крім того, держави учасниці повинні в законодавчій формі визнати правомірність використання ЕП як доказу при судовому розгляді.

- Директива Європейського парламенту та Ради Європи від 08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку (Директива щодо електронної комерції).

Цей документ регулює окремі види діяльності в мережі Інтернет на внутрішньому ринку ЕС. Зокрема, в ньому розглядається державне регулювання, а також питання стосовно поширення комерційної та іншої інформації з мережі Інтернет, договори, які укладаються в електронній формі, та відподальність інформаційних посередників.

Директива забезпечує правовий захист угод, укладених в електронній формі. так, договір не може бути визнаний не дійсним лише на тій підставі, що його укладено через мережу Інтернет.

Усі названі документи є рамковими, тобто переважно вказують напрями розробки правового забезпечення та обмеження щодо правового регулювання, а не встановлюють конкретні норми. Принципи, закладені в цих документах, можуть бути використані при розробці українського законодавства з урахуванням вітчизняних реалій.

Цікавим для України може виявитися досвід регулювання електронної комерції в Росії, оскільки у цій країні економічне і правове середовище та рівень поширення Інтернеті є вельми з нашими.

Російське законодавство досить оперативно, хоча водночас лише частково і суперечливо “сприйняло” електронну комерцію. Остання подана в основному у вигляді чотирьох юридичних конструкцій: “електронний документ”, “електронна форма угоди”, “електронний цифровий підпис” та електронні розрахунки.

Електронна форма угоди одержала правове визначення у сучасному цивільному законодавстві у Російській Федерації.

У російській практиці електронного документообігу поширеним засобом захисту інформації є електронний цифровий підпис. Останній одночасно служить підтвердженням достовірності переданої електронним шляхом документації, а також свідченням того, що її належним чином складено і підписано уповноваженою особою. Технологія цифрового підпису дає змогу захистити інформацію від несанкціонованого читання, зміни і підробки не залежно від ступеня захисту каналу зв'язку. Про електронний підпис ідеться не тільки в законі “Про інформацію”, а й у Цивільному кодексі.

Електронний цифровий підпис згідно із законом “Про інформацію, інформатизацію та захист інформації” і Цивільним кодексом РФ при укладенні комерційних договорів повинен відповідати таким вимогам:

- вказувати, ким підписано документ або повідомлення, та бути складним для відтворення будь-якою іншою, не уповноваженою на те, особою;

- ідентифікувати те, що підписано, і робити не доцільними підробки або зміну як підпису, так і підписаного;

- виконувати процедурну функцію, тобто символізувати вираз волі сторони за угодою (схвалення, дозвіл тощо, що підтверджує юридичну дійсність угоди).

Вищий арбітражний суд Російської Федерації листом від 19 серпня 1994 року роз'яснив, що у разі коли сторони склали і підписали договір за допомогою електронно-обчислювальної техніки з використанням системи цифрового (електронного) підпису, вони можуть подавати до арбітражного суду докази щодо спірних питань, пов'язаних із цим договором, також завірені цифровим підписом.

Розвиток електронної комерції та інтернет-банкінгу в нашій країні поки що стримується через нечисленність аудиторії користувачів Інтернету. В Україні їх нині 200-500 тисяч. Не густо порівняно з 6 млн. росіян або 50 млн. американських шанувальників “всесвітньої павутини”. На жаль, не має відомостей про платоспроможність українських користувачів Інтернету. Експерти вважають її досить низькою [70].

Гальмує роботу над новими технологіями, зокрема, електронною комерцією та інтернет-банкінгом, відсутність відповідних законодавчих актів та належного захисту в цій сфері. Немає внаслідок цього і структур які б надавали послуги із сертифікації ключів для забезпечення суворої автентифікації (тобто встановлення справжності) торговців і покупців.

Усі банки прагнуть обслужити клієнтів з максимальним комфортом та наблизитися до нього у просторі і часі. Традиційно за для цього вони збільшують мережу філій і подовжують час для обслуговування. Однак сучасні технології дають змогу досягти кращих результатів. Мовиться про віддалене (дистанційне) банківське обслуговування фізичних осіб та за допомогою банкоматів, управління рахунком (інтернет-банкінг) через Інтернет. Справді, зручно не встаючи з крісла здійснити із комп'ютера на робочому місці чи вдома платіж або дізнатися про залишок на рахунку. Але для цього клієнт повинен мати підключений до Інтернету комп'ютер, оплатити послуги провайдера та послуги зв'язку. На жаль, мало хто сьогодні в нашій країні має такі можливості. Втім, є ще один вид віддаленого банківського обслуговування - найперспективніший і найзручніший для України - дистанційне управління рахунком по телефону.

Технологією дистанційного управління рахунком по багатоканальному телефону передбачається, що клієнт у режими тонованого набору, дає розпорядження банківському комп'ютеру.

Такий вид обслуговування давно став звичним у західних банках. Деякі з них (наприклад, First Direct в Англії) тепер обходяться взагалі без філій.

Система платежів по телефону “Телебанк - 24” - це новітній банківський продукт, який не має аналогів в Україні, тому розробку складного та багатогранного проекту почали з налагодження контактів та обміну досвідом з іноземними банками, а також із порівняння вихідних умов розвитку цієї послуги на Заході та в нашій країні.

Цю програму почали розробляти у червні 2000 року. Тоді ж було створено спеціальну проектну групу. Розробку і впровадження банківського обслуговування по телефону вели за трьома головними напрямками: банківська технологія, інформаційна технологія та маркетинг.