Система обліку заробітної платні і аналіз праці на підприємстві "Торезький завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Заробітна плата як система відносин між працедавцем та робітниками

1.1 Економічна сутність заробітної плати на підприємстві

1.2 Функції заробітної плати у виробничому процесі

1.3 Склад фонду оплати праці

2. Організація обліку та аудиту на підприємстві «Торезький завод ЗБШК»

2.1 Загальна характеристика підприємства «Торезький завод ЗБШК»

2.2 Бухгалтерський та податковий облік заробітної плати

2.3 Облік відрахувань до фондів соціального захисту і їх використання

2.4 Порядок оподаткування доходів фізичних осіб

2.5 Контроль та ревізія розрахунків по оплаті праці

2.6 Аудит розрахунків по оплаті праці

2.7 Інформаційні системи на підприємстві

3. Аналіз показників фінансового стану та заробітної плати на підприємстві «Торезький завод ЗБШК»

3.1 Аналіз активів підприємства

3.2 Аналіз пасивів підприємства

3.3 Визначення фінансової стійкості підприємства

3.4 Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

3.5 Аналіз використання фонду робочого часу

3.6 Аналіз фонду заробітної плати

3.7 Заходи щодо поліпшення використання трудових ресурсів та оплати праці на підприємстві

Висновоки

Список джерел інформації

Вступ

Заробітна плата - це оплата праці найманого робітника. Так формулює поняття заробітної платні сучасна економіка.

Насправді заробітна платня грає не тільки важливу економічну, але і важливу соціальну роль в суспільстві. Метою оплати праці є забезпечення життєвих потреб людини, що дає нам заставу спокою в суспільстві.

Заробітна платня з'явилася з виникненням грошей. Заробітну платню як економічну категорію вивчали провідні економісти. В сучасній економічній теорії заробітна платня означає ціну використання праці робітника.

Але, нажаль, ця плата не завжди спроможна забезпечити всі потреби населення. На сьогоднішній день в Україні встановлений дуже низький рівень прожиткового мінімуму . Таким чином, в межах перехідного періоду економіки України, розмір мінімальної заробітної плати не дорівнює прожитковому мінімуму населення країни, що означає, що люди, які отримують гарантовану державою мінімальну заробітну плату живуть за, так званою, «межею малозабезпеченості».

Важливо відмітити, що мінімальна заробітна плата платиться за некваліфіковану працю у звичайних умовах, а це означає що такий рівень оплати праці перепадає на значну частку населення країни (від прибиральників до інженерів).

До того ж на багатьох підприємствах країни заробітну плату затримують, а в деяких випадках не виплачують працівникам роками. Така ситуація в країні зумовлена переходом до ринкової економіки.

Перехідний період у країни призвів до таких негативних явищ в економіці, як:

1) Приватизація великих промислових підприємств призвела до їх банкрутства, в результаті чого тисячі робітників підпали до скорочення штатів та масове звільнення з посад;

2) У зв'язку з цим в економіці країни розвивалось таке явище,як безробіття;

3) Багато тисяч громадян України на сьогоднішній день не мають офіціального місця роботи, але при цьому працюють не офіційно. Деякі роботодавці не бажають офіційно оформлювати своїх найманих працівників, тому що це скорочує розмір податків та зборів, які треба сплачувати до бюджету та державних фондів за кожного найманого робітника;

4) Збагачення однієї частки населення одночасно із зниженням доходів іншої;

5) Еміграція за кордон не тільки некваліфікованої робочої сили, але й перспективних науковців тощо;

6) Інфляція, темпи росту якої не пропорціональні до росту заробітної плати;

Заробітна плата значної частки населення України ледве перевищує, а в деяких випадках і не перевищує, розміру прожиткового мінімуму громадян. Звичайно такий рівень оплати праці не забезпечує належного рівня існування людини, не дає змоги громадянину реалізувати свої духовні та матеріальні потреби.

Отже, повертаючись до визначення заробітної плати як ціни за працю, можна сказати, що на сьогодні в Україні заробітна плата майже втратила свою головну економічну суть, тобто забезпечення життєвих потреб суспільства, та свою найважливішу функцію - відтворювальну.

Таким чином, перехідний період економіки призвів до актуальності теми заробітної плати, як економічної категорії та гарантії забезпечення потреб людини.

З метою визначення напрямів та механізмів підвищення заробітної платні з 1991 року почалося реформування системи оплати праці в Україні, створювалися нові нормативно-законодавчі акти, регулюючі систему оплати праці. Концепція подальшого реформування оплати праці в Україні повинна бути направлена на підвищення рівня життя населення, збільшення платоспроможного попиту, забезпечення корисності, зростання продуктивності праці і зниження соціальної напруженості в суспільстві.

Для правильного обліку оплати праці, використання робочого часу та трудових ресурсів підприємства всіх форм власності повинні дотримуватись діючого законодавства, регулюючого систему оплати праці на підприємствах. Законодавством України передбачені різні форми та системи оплати праці, норми використання робочого часу та трудових ресурсів, соціальних гарантій населенню тощо.

Повертаючись до соціальних аспектів заробітної платні, можна сказати, що стабільна заробітна платня на підприємстві - застава спокою працівників підприємства, а значить і застава процвітання підприємства.

Метою даної роботи є дослідження діючої на підприємстві системи обліку заробітної платні і аналіз праці і заробітної платні на підприємстві, а також проведення аналізу ефективності використання трудових ресурсів підприємства і визначення резервів їх зростання.

Об'єктом даного дослідження є промислове підприємство Торезький завод залізо - бетонного шахтного кріплення.

Предметом дослідження є нормативні акти і первинні документи з оплаті праці, статистична звітність з оплати праці, баланс підприємства, інші форми звітності.

1. Заробітна плата як система відносин між працедавцем та робітниками

1.1 Економічна сутність заробітної плати на підприємстві

Оплата праці - це система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення працедавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, інших нормативних актів і трудових договорів.

Розрізняють грошову і не грошову (натуральну) форми оплати праці. Основною є грошова форма, що дозволяє працівнику в умовах існування грошей як загального товарного еквівалента і самого універсального засобу платежу використовувати їх найбільш ефективно для задоволення своїх потреб. До не грошових форм оплати праці в сучасних умовах вдаються вельми рідко. Проте в умовах порушеного грошового обігу і нестабільного, кризового полягання економіки, відсутність надійного механізму індексації доходів на зростання цін не грошові форми оплати праці може одержувати більш широке розповсюдження [61].

Заробітна платня - це винагорода, виражена, як правило, в грошовому вигляді, яка за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану роботу [42].

Робітники реалізують право на труд шляхом укладання трудового договору про працю на підприємстві. Колективний договір укладається на основі діючого законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань в цілях регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин та узгодження зацікавленостей працюючих, власників та уповноважених ними органів. При цьому слід користуватися законом України «Про колективні договори і угоди». В колективному договорі узгоджуються умови прийняття на роботу, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, нагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства або фізичною особою, згідно якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою, із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. Власник підприємства або фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторон. Кодексом Законів про працю України регулюються трудові відносини всіх працівників.

Також на підприємствах використовують оплату праці по трудовим угодам. заробітний трудовий працедавець

Трудова угода укладається між підприємством та робітником, залученим зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможна виконати силами підприємства, або на договірних основах із відповідними підприємствами та організаціями.

На даний час широко використовується оплата праці по контракту, який укладається за згодою сторін та ув'язується із виконанням умов контракту.

У випадку найму робітника по контракту власник або уповноважений ним орган можуть встановлювати ті умови оплати праці зі згоди робітника, які визначені у колективному або індивідуальному договорі.

Індивідуальний трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, керівником установи, організації, або уповноваженим їм органом. Згідно з цим договором працівник зобов'язав виконувати роботу, визначену цим документом і підкорятися внутрішньому трудовому розкладу, а власник - виплачувати працівнику заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи [57].

Трудовий договір може бути:

- безстроковий, тобто такий, який складається на невизначений термін;

- складений на певний термін, узгоджений сторонами;

- складений на час виконання певної роботи [57];

При складанні громадянсько-правових договорів, договорів підряду, видавницького договору процес праці не регламентується, а взаємовідносини сторін виникають тільки по питанням результатів праці (обговорюється вартість робіт, час їх виконання, якість тощо).

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладання договору оформлюється наказом про зарахування працівника на роботу.

На основі наказу вноситься відповідний запис у трудову книжку.

Заробітна плата є одним з елементів витрат і має свою структуру. Згідно з Інструкцією по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України №323 від 11.12.95р. витрати по оплаті праці розділяються на:

- фонд основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці;

- фонд додаткової заробітної плати - це винагорода за роботу понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, премії);

- інші заохочувальні і компенсаційні виплати, до яких відносяться виплати у формі винагород по підсумкам роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які виконуються понад встановлених вказаними актами норм [20].

Заробітна плата- цей найважливіший засіб підвищення зацікавленості працівників в результатах своєї праці, його продуктивності, збільшенні об'ємів випуску продукції, поліпшенні її якості і асортименту [56].

Продуктивність праці є ступенем результативності доцільної діяльності людей у сфері виробництва матеріальних благ [64].

Мінімальна заробітна платня (мінімальний розмір оплати праці) - це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту некваліфіковану працю в звичних умовах, нижче за яке не може здійснюватися оплата за виконану роботу [43].

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств всіх форм власності і господарювання. В мінімальну заробітну платню не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата не може бути нижча за межу малозабезпеченості.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари.

Розмір мінімальної заробітної платні встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України один раз на рік при затвердженні державного бюджету шляхом переговорів із профспілками та власниками, які об'єднуються для заключення Генеральної угоди.

Предметом Генеральної угоди є:

- диференціація мінімальних тарифних ставок по видам (але не нижче встановленого державою мінімуму);

- єдині для всієї України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу у не благоприємних, шкідливих та тяжких умовах;

- єдині тарифні умови оплати праці працівників та службовців по загальним (сквозним) професіям та посадам;

- взаємні зобов'язання сторін по виконанню угоди;

- інші питання оплати праці та соціальних гарантій.

Розмір мінімальної заробітної платні встановлюється з урахуванням вартісної величини мінімального споживацького бюджету і загального рівня середньої заробітної платні [1]. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари.

На підставі заробітної платні працівника формується його споживацька корзина.

Споживацька корзина- це перелік товарів і послуг, які може дозволити собі придбати людина виходячи з суми свого доходу. Чим вище рівень заробітної платні, тим більше споживацька корзина, тим більше своїх потреб людина задовольняє.

На підставі мінімальної споживацької корзини формується сума прожиткового рівня, для різних категорій населення він різний.

Прожитковий минимум- це вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особи [9].

У зв'язку з перехідним періодом в економіці України рівень прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати дуже низькі. Розглянемо рівень співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму у період переходу до ринкової економіки.

Природно, в економіці будь-якої країни спостерігається таке явище як інфляція. Ціни на товари зростають з кожним роком. У зв'язку з цим всі підприємства щорічно проводять індексацію грошових доходів населення.

Індексація грошових доходів населения- це встановлений законами і іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю компенсувати подорожчання споживацьких товарів і послуг [8].

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

1.2 Функції заробітної плати у виробничому процесі

Традиційно, виділяють наступні основні функції заробітної плати:

1)Відтворювальна функція- є однією з самих основних і пов'язана з досягненням головної мети трудової діяльності людини - забезпеченням засобів для існування. Це означає, що заробітна плата повинна забезпечувати задоволення хоча б мінімальних потреб людини. Місячна заробітна плата працівника, який відпрацював за цей період норму робочого часу і праці (трудові обов'язки), що виконав норми, не може бути нижче за встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

2)Компенсуюча функція заробітної плати виражається в компенсації збитку здоров'ю, викликаного шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Забезпечення даної функції виражається у встановленні підвищень в оплаті праці.

3)Оціночна функція дозволяє оцінити розмір трудового внеску кожного окремого працівника, за допомогою певних критеріїв.

4)Розподільча функція дозволяє через визначення розмірів оплати праці кожного працівника розподілити між ними фонди засобів, виділених на ці цілі: фонди матеріального заохочення, фонди заробітної плати і т.д.

5)Стимулююча функція в даний час має найістотніше значення, оскільки вона покликана забезпечити відповідність рівня оплати об'єму і якості вкладеної праці, націлюючи працівників на досягнення кінцевих результатів своєї праці.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації. Оплата праці на державних підприємствах базується на тарифній системі .

Порядок і умови вживання тарифної системи оплати праці в установах регулюються статтею 6 Закону «Про оплату праці» [1], статтею 96 КЗоТ [16], Генеральним, галузевим (регіональним) угодами і колективним договором підприємства, організації, установи.

Тарифна система оплати праці є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюються диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих залежно від кваліфікаційного рівня, умов, важкості, інтенсивності та відповідальності виконуваних ними робіт, а також особливості і значення галузей і підприємств [64].

Вона покликана:

- давати державну соціальну гарантію забезпечення відтворювання робочої сили;

- встановлювати основні відмінності в оплаті праці працівників залежно від рівня їх кваліфікації, складності і відповідальності виконуваних робіт;

- створювати переваги в оплаті праці працівників, які найбільшою мірою визначають науково-технічний прогрес, розвиток підприємництва, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва;

Основними елементами тарифної системи є:

- тарифно-кваліфікаційні довідники;

- тарифні ставки оплати праці робітників 1 розряду і оклади керівників, фахівців і інших службовців;

- тарифні сітки;

- доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів;

Тарифно-кваліфікаційні довідники - це збірники професійних характеристик, призначених для диференціації робіт і працівників залежно від складності праці і кваліфікації працівника, а також для складання програм по підготовці і підвищенню кваліфікації працівників.

Тарифні ставки є вираженим в грошовій формі абсолютним розміром оплати праці за одиницю робочого часу. Залежно від вибраних одиниць робочого часу тарифні ставки можуть бути годинними, денними, місячними (оклади).

Тарифна ставка є початковою нормативною величиною, що визначає рівень оплати праці робітників. Годинні тарифні ставки грають особливу роль в організації заробітної платні. Відповідно до чинного законодавства доплати за наднормову роботу або роботу в нічний час і святкові дні проводиться у всіх галузях промисловості на основі годинних ставок.

Тарифна сітка є елементом тарифної системи і є сукупністю кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність оплати праці робітників від їх кваліфікації. Тарифний розряд є показником кваліфікаційного рівня робіт і працівників.

Тарифні коефіцієнти показують в скільки разів тарифні ставки другого і подальших розрядів сітки вище за ставку 1 розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди рівний одиниці. Шляхом розподілу тарифної ставки кожного розряду на тарифну ставку першого розряду можна визначити тарифні коефіцієнти, відповідні кожному розряду.

У умовах переходу до ринкового господарювання істотно міняється і політика в області оплати праці, матеріального заохочення і соціальної підтримки працівників. Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми і системи оплати праці, що встановлюють суворо певний порядок розрахунків по кожній групі працюючих залежно від результатів праці.

На підприємствах застосовують дві форми заробітної плати - відрядну і почасову. При відрядній оплаті праці заробітна плата працівнику нараховується в наперед встановленому розмірі за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції. Почасовою називається така форма оплати праці, при якій заробітна плата працівнику нараховується по встановленій тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований їм робочий час.

По формах виразу та оцінки результатів праці системи оплати праці ділять на колективні (що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні (що базуються на оцінці праці кожного окремого працівника).

Вибір форми і системи заробітної платні для кожної конкретної ділянки виробництва або групи працівників здійснюється на підставі Закону України «Про підприємства» керівництвом підприємства і закріплюється в колективному договорі [11].

При простій почасовій системі заробіток працівнику нараховується по тарифній ставці, відповідній привласненому тарифному розряду або окладу за фактично відпрацьований робочий час. Облік відпрацьованого часу можна вести в годинах, днях, змінах, тижнях. За способом нарахування заробітної плати ця система підрозділяється на три види: почасову, поденну, щомісячну.

При почасовій оплаті розрахунок заробітної плати проводиться виходячи з годинної тарифної ставки робочої та фактичної кількості відпрацьованих годин за розрахунковий період по формулі:

Зпов=Т* Сг, (1.1)

де Зпов - загальний заробіток працівника за розрахунковий період, грн;

Т - час, фактично відпрацьований працівником за розрахунковий період, г;

Сг - годинна тарифна ставка, відповідна розряду працівника, грн.

При поденній оплаті заробітну плату розраховують на основі денної тарифної ставки робочої і фактичної кількості відпрацьованих днів (змін):

Зпов=Сд*Тф, (1.2)

де Сд - денна тарифна ставка, відповідна розряду працівника, грн;

Тф - фактично відпрацьований працівником час за розрахунковий період, г.

При щомісячній оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи їх твердих місячних окладів (ставок), числа робочих днів, передбачених графіком роботи на даний місяць, та числа робочих днів, фактично відпрацьованих працівником в даному місяці, по формулі:

Зпов = См * Тф/ Тг, (1.3)

де См - місячний посадовий оклад (ставка працівника), грн;

Тг - час роботи по графіку за даний місяць, г;

Тф - час, фактично відпрацьований працівником в даному місяці, г.

Суть почасово-преміальної системи заробітної плати полягає в тому, що проста почасова система доповнюється преміями за виконання певних кількісних і якісних показників роботи. Заробітна плата працівника при почасово-преміальній системі з використанням нормованого завдання складається з трьох частин:

- почасової заробітної плати, що нараховується пропорційно відпрацьованому часу включаючої наступні елементи: оплату за тарифом, доплати і надбавки, якщо працівник має на них право;

- додаткові оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової частини заробітної плати залежно від умов виконання нормованих завдань;

- премії відповідно до прийнятим на підприємстві положенням, що нараховується у відсотках до початкової тарифної ставки і нарахованих доплат і надбавок.

Основою нарахування заробітної плати при всіх відрядних системах є відрядна розцінка, яка є розміром оплати за виготовлення одиниці продукції (виробу, частини виробу) або за виконання певного об'єму робіт. Норми часу встановлюються в годинах, хвилинах, секундах; норми вироблення - в штуках, метрах, тонах та інших натуральних одиницях в годину, зміну, місяць. Якщо норма встановлена в часі, то відрядна розцінка визначається як добуток тарифної ставки відповідного розряду та норми часу:

Рсд=Счі*Твр, (1.4)

де Рсд - відрядна розцінка, грн;

Счі - тарифна ставка і-го розряду, грн;

Твр - норма часу, г.

У масовому і великосерійному виробництві робітнику встановлюються завдання у вигляді норм вироблення:

Рсд=Счі/Nвыр, УКР. ЯЗ (1.5)

де Нвир - норма вироблення в день (годину), грн.

При індивідуальній прямій відрядній системі заробітної платні заробіток робітника визначають шляхом множення індивідуальної відрядної розцінки за одиницю продукції (робіт) на загальну кількість виготовленої їм продукції (загальний об'єм робіт) за певний час. Пряма відрядна система оплати праці широкого розповсюдження не має.

Відрядно-преміальна система оплати праці полягає в тому, що робітнику-відряднику, окрім заробітку по прямих відрядних розцінках, виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників. Розмір премії знаходиться в прямій залежності до величини трудового внеску робочого: заохочення напруженої, високопродуктивної праці, дотримання виробничої і трудової дисципліни.

Заробітна платня робітника по відрядно-преміальній системі визначається по формулі:

Зсд.п.=Зсд* Пв, УКР. ЯЗ (1.6)

де Зсд.п. - заробітна платня робітника по відрядно-преміальній системі, грн;

З сд - заробіток робітника по відрядних розцінках, грн;

Пв - відсоток премії за виконання та перевиконання показників нормування, %;

При відрядно-прогресивній системі оплата праці робітників в межах встановленої початкової норми (бази) проводяться по прямих відрядних розцінках, а понад дану - по підвищених. Розмір збільшення відрядних розцінок визначається у кожному конкретному випадку за спеціальною шкалою. Розмір доплати визначається різними методами. Один з методів:

Зобщ = Р * Вб + Кр (Вф-Вб), (1.7)

де Зобщ - загальний заробіток робітника по відрядно-прогресивній системі, грн;

Р - відрядний заробіток робітника по основних відрядних розцінках, грн;

Вб - початкова база для нарахування заробітної плати, грн;

Вф- фактична виробітка, грн;

Кр - коефіцієнт збільшення основної відрядної розцінки.

Відрядно-прогресивна система застосовується тільки в тих випадках, якщо на окремих ділянках виробництва у зв'язку з освоєнням нових видів продукції, складних технологічних процесів спостерігається тимчасове падіння продуктивності праці і робітників потрібно матеріально зацікавити в скороченні термінів освоєння виробничих потужностей. Вона вводиться тимчасово і на визначених термін. Тривале вживання цієї системи веде до перевитрати фонду оплати праці.

Колективна (бригадна) форма оплати праці базується на розрахуванні загального заробітку по відрядной формі оплати, тут важливо визначити бригадні розцінки.

Колективна відрядна розцінка визначається за формулою:

Рк = У Т / Нбр, (1.8)

де У Т-- сума тарифних ставок членів бригади, грн.;

Нбр -- бригадна норма виробітку, грн.

Сутність методу полягає в тому, що насамперед установлюється сума тарифної заробітної плати всієї бригади за фактично відпрацьований час, потім визначається коефіцієнт відрядного заробітку за формулою:

Кз = Вбр / Тбр, (1.9)

де Вбр, Тбр -- відповідно відрядний і тарифний заробітки бригади, грн.

Фактичний заробіток члена бригади розраховується множенням його тарифного заробітку за фактично відпрацьований час на коефіцієнт заробітку.

Непряма відрядна система служить для оплати праці налагоджувальників технологічного устаткування, слюсарів-ремонтників і інших допоміжних робітників, від результатів роботи яких залежить продуктивність праці основних робітників. Суть системи полягає в тому, що розмір заробітної платні допоміжних робітників ставиться в пряму залежність від результатів праці обслуговуючих або основних робітників:

Зн= Счі * Тф * Квн , (1.10)

де Зн. - непряма відрядна розцінка по даному об'єкту обслуговування, грн;

Квн - коєфіціент виконання норми основних робочих;

Загальний заробіток допоміжного робітника при непрямій системі є твором відрядної непрямої розцінки на фактичне виконання виробничого завдання.

Акордова система оплати праці застосовується, коли потрібне скорочення терміну виконання робіт. Звичайно для визначення загальної суми оплати по акордовому наряду складають калькуляцію, в якій указують повний перелік всіх робіт (операцій), що входять в акордове завдання, їх об'єм, розцінку на одну операцію, загальну вартість виконання всіх операцій, а також загальний розмір оплати за виконання акордового завдання, який визначають шляхом підсумовування вартості кожного виду робіт (операції), що входять в дане акордове завдання. Заробітну платню нараховують колективу робітників (рідше окремому робітнику) за виконання всього наперед встановленого об'єму робіт. Загальну суму заробітку за виконання робіт оголошують робітникам наперед, до початку робіт.

При акордовій оплаті праці можна вводити преміювання робітників за скорочення терміну виконання акордового завдання при якісному виконанні робіт.

Працівники мають право на отримання доплат в наступних випадках:

- поєднання професій;

- робота в святкові і вихідні дні;

- робота в нічний час;

- робота в наднормовий час;

- оплата за час виконання державних і суспільних обов'язків;

- компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість;

- компенсації при службових відрядженнях;

- компенсації для працівників, яких відряджають для підвищення кваліфікації;

- компенсації для донорів [57].

Також застосовується безтарифна система оплати праці. По даній системі заробітна платня всіх працівників предприятия- від директора до рабочего- є часткою працівника у фонді оплати праці або всього підприємства, або окремого підрозділу. В цих умовах фактична величина заробітної платні кожного працівника залежить від деяких чинників:

- кваліфікаційного рівня працівника;

- коефіцієнта трудової участі (КТУ);

- фактично відпрацьованого часу.

Розрахунок заробітної платні при безтарифній системі оплати праці проводиться послідовним визначенням:

- кількості балів, запрацьованих кожним працівником:

Мi=К*N*КТУ, (1.11)

М=М1+М2+М3+.+Мi (1.12)

- частки фондів оплати праці, що доводиться на оплату одного бала (грн.):

d=ФОТ/M , (1.13)

- заробітної платні окремих працівників підрозділу [29].

У даній роботі розглянуто підприємство, на якому заробітна платня вважається згідно щомісячній почасово-преміальній системі. Облік явок і нез'явлень, днів хвороби, тарифних відпусток і днів службових відряджень ведеться за допомогою табелів обліку робочого часу. В табелі враховуються всі виходи і невиходи на робочі місця працівників (зі всіх вищеперелічених причин), а також чергування в святкові, вихідні дні і нічний час персоналу, який працює позмінно (служба охорони об'єктів, диспетчерська служба, обчислювальний центр і т.п.). Також виплачуються всі вищеперелічені доплати і компенсації. Щомісячно виплачується премія всім працівником підприємства по встановленому колективним договором процентному відношенню.

Збільшення або зменшення розміру щомісячної премії проводиться згідно наказам і розпорядженням по підприємству «Про преміювання працівників». Подібні накази і розпорядження готуються щомісячно за наслідками роботи підприємства за минулий місяць.

1.3 Склад фонду оплати праці

У попередньому розділі дипломної роботи були розглянуті основні функції, форми та системи оплати праці, далі розглянемо, як визначається оплата праці при використанні тієї або іншої форми і складу фонду оплати праці.

Усі ці питання регулюються Законом України «Про оплату праці» , а також Інструкцією зі статистики заробітної плати.

Так, дає визначення Фонду оплати праці і прямо вказує на те, що ФОП включає Фонд основної заробітної плати і Фонд додаткової заробітної плати.

До складу фонду основної заробітної плати входять:

1) Винагороди за виконану роботи відповідно до встановлених норм праці по тарифних ставках, відрядним розцінкам робітників і посадових окладів фахівців, керівників, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2) Суми процентних або комісійних нарахувань в залежності від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадку, якщо вони є основною заробітною платою.

3) Гонорар штатним працівникам редакцій, видавництв, установ мистецтва і (або) оплата їх праці, що нараховується по ставках авторської винагороди, нарахованого на даному підприємстві.

4) Оплата при переміщенні працівника на роботу з нижчою оплатою у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку і виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

5) Оплата висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників.

6) Оплата праці за час перебування у відрядженні (за винятком відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на оренду житлового приміщення).

7) Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

8) Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, що не перебувають в штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками) за виконання робіт відповідно до договорів цивільно-правового характеру (за винятком СПДФО).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, компенсації, гарантійні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих задач і функцій. Наприклад, надбавки за сумісництво професій або посад; розширення обсягів обслуговування; інтенсивність праці; знання і використання в роботі іноземної мови; допуск до державної таємниці; вчений ступінь і ін. Оплата за невідпрацьований час (за невикористану відпустку, додаткові відпустки, надані у відповідність з колективним договором, у зв'язку з навчанням і творчими відпустками, оплата спеціальної перерви в роботі, наприклад, при годуванні немовляти, оплата простоїв не з вини працівника й ін.), виплати, пов'язані з індексацією заробітної плати працівників; вартість безкоштовно наданого працівниками форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем і залишається в особистому постійному користуванні й інші види заохочень.

До ФОП відносяться також деякі інші заохочувальні і компенсаційні виплати, що мають одноразовий характер, не передбачені актами діючого законодавства або які виробляються понад установлені норми.

Варто мати на увазі, що усі виплати і надбавки, що підприємство робить із засобів державних фондів (допомоги з тимчасової непрацездатності, по догляду за дитиною, надбавки до пенсій для працюючих пенсіонерів, доходи по акціях, стипендії (крім зазначених вище), витрати на перепідготовку кадрів, вартість житла, переданого у власність працівникам, витрати на проведення культурно-масових заходів, позики, матеріальна допомога разового характеру, грошове забезпечення військовослужбовців, витрати на колективне харчування й ін.) до ФОП не відносяться.

2. Організація обліку та аудиту на підприємстві «Торезький завод ЗБШК»

2.1 Загальна характеристика підприємства «Торезький завод ЗБШК»

Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення (далі Торезький завод ЗБШК) - підприємство післявоєнного перiоду. Будiвництво заводу було розпочате у червнi 1945 року. Проект заводу був розроблен проектной конторой "Сталiншахтобуд" i був розрахован на виробництво залiзобетонних стоєк у кiлькостi 5 тис.куб.м, якi вперше мали вживатися для крiплення гiрничих виробок на шахтах "Чiстякiвантрацит".

У 1945 роцi було виготовлено першi 1623 куб.м залiзобетонних стоєк на суму 1489 тис.руб а у 1949 роцi завод освоїв проектну потужнiсть по виробництву залiзобетонних стоєк у 5,9 тис.куб.м. Колектив пiдприємства складав бiля 100 працiвникiв, це були фронтовики та молодь.

Будiвництво та розширення пiдприємства не зупинялось. У 1950 роцi у примiщеннях заводу було розпочато i засвоєно виробництво будiвельних шлакоблокiв, а у 1952 роцi засвоєно виробництво крепiжних бетонiтiв для вентиляцiйних перемичек у шахтах з метою безпечного проведення робiт. Потужнiсть виробництва у наступнi роки зросла до 12 тис.куб.м на рiк. В 1956 роцi був введен в експлуатацiю цех виробництва шахтної затяжки потужнiстю 12,5 тис.куб.м на рiк. В 1958 роцi побудовано цех для виробництва натрiєво-лiтiєвого електролiта для потреб вугледобувних пiдприємств.

Надалi, у 1966 роцi, пiдприємство розпочало виробництво елементiв шахтного крiплення.

Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР № 695 вiд 05.09.1968року була запланована реконструкцiя заводу. Проект цiєї реконструкцiї був розроблений Київським пiдприємством "Гiдрогражданпромбуд". Реконструкцiя була розпочата у 1967 роцi i закiнчена у 1973 роцi. Випуск залiзобетонної продукцiї вирiс у 2,5 рази, потужнiсть склала 93,5 тис.куб.м. Новий промисловий корпус пiдприємства був розроблен з метою виробництва нових видiв продукцiї: залiзобетонних конструкцiй промислових будiвель, надшахтних будiвель, соцiально-побутових будiвель, а також елементiв пiдземних комунiкацiй. Разом бiльш як 360 рiзновидiв продукцiї. На пiдприємствi у той час працювало понад 800 працiвникiв.

Згiдно до Наказу Президента України вiд 15.06.1993 року № 210 "Про корпоратизацiю державних пiдприємств" та вiд 07.02.1996 року № 116 "Про структурну перебудову вугiльної промисловостi", а також згiдно з рiшенням засновника - Мiнiстерства вугiльної промисловостi України, наказом № 290 вiд 27.06.1996 року, Торезький завод залiзобетонного шахтного крiплення реорганiзовано у Вiдкрите акцiонерне товариство "Торезький завод залiзобетонного шахтного крiплення".

Повне найменування підприємства - Вiдкрите акцiонерне товариство "Торезький завод залiзобетонного шахтного крiплення"

Код за ЄДРПОУ: 00176745.

Мiсцез находження - Донецька обл., м.Торез, вул. Заводська, буд.1.

Дата державної реєстрацiї - 24.07.1996 р.

Основнi види дiяльностi:

1) 26.61.0. Виробництво виробiв з бетону для будівництва;

2) 26.63.0. Виробництво готових для використання бетонних сумішей;

3) 60.24.0. Дiяльнiсть автомобiльного вантажного транспорту;

4) 51.90.0. Iншi види оптової торгiвлi.

Вiдкрiте акцiонерне товариство "Торезький завод залiзобетонного шахтного крiплення" має такi органи управлiння: вищiй орган управлiння - Загальнi збори акцiонерiв Товариства, Спостережна рада, Ревiзiйна комiсiя, Правлiння Товариства.

Вiдкрите акцiонерне товариство очолює голова правлiння, головний бухгалтер та члени правлiння.

Дочiрнiх пiдприємств та фiлiй пiдприємство не має.

Пiдприємство скаладається з структурних пiдроздiлiв:

1) виробничiй цех № 1 з виробнийтва товарного бетону, рудничних шпал;

2) виробничий цех № 2 з виробництва шахтної затяжки, будiвельних конструкций;

3) ремонтно-механiчний цех;

4) автогараж;- ВТК i лабораторiя.

Всi структурнi пiдроздiли ВАТ "Торезький завод ЗБШК" знаходяться за адресою м. Торез,вул. Заводьска, 1 на однiй терiторiї.

Загальна земельна площа - 13 га, загальна площа промислових будiвель - 17,1 тис.кв.м. На своїй терiторiї пiдприємство має залiзничну колiю довжиною 1,6 км

На терiторiї розташовани вiдкритий склад готової продукцїї, склади сипких речовин та iнше.

Основним видом дiяльностi товариства є виробництво збiрних бетонних та залiзобетонних виробiв, виробництво товарного бетону. Ця продукцiя використовується у гiрничних виробiтках, шахтному та житловому будiвгництвi. З 2003 року пiдприємство збiльшувало об'єми випуску готової продукцiї, розширювало номенклатуру продукцiї.

Основними замовниками продукцiї заводу є вугiльнi пiдприємства та будiвельнi пiдприємства Донецької, Луганської областей. Це спожавачi шахтного крiплення, а саме затяжки шахтної, елементiв шахтного крiплення, шпал руднiчних, рiзноманiтних будiвельних конструкцiй, таких як плити перекриття, блоки фундаментнi, камнi дорожнi бортовi (бордюри), плитка тротуарна, та iнше. Пiдприємства - постiйнi споживачi продукцiї заводу це Шахта iм. А.Ф.Засядька, ДП "Торезантрацит", ДП "Шахтарськантрацит", ДП "Снiжнеантрацит", ВАТ "Трест "Луганськшахтопрохiдка", ВАТ "Краснодовугiлля", Шахта "Красноармiйська-Захiдна" та iншi.Замовниками i споживачами залiзобетонної продукцiї ВАТ "Торезький завод ЗБШК", також є деякi пiдприємства Днiпропетровської, навiть Волинської областей.

За останнi роки досвiд показує, що виробництво залiзобетонних виробiв та конструкцiй знаходиться пiд впливом циклiчних коливань та в значної залежностi вiд загальних економiчних умов, впевненостi та доходiв споживачiв, рiвня попиту на продукцiю.За останнiй час попит на продукцiю зрiс, оскiлькi зросла кiлькiсть нового будiвництва як помислового так i житлового призначення. Отже об'єм попиту саме на продукцiю пiдприємства значно залежить вiд її якостi. Для цього на пiдприємствi постiйно ведеться контроль за якiстю, здiйснюється перевiрка показникiв виготовленної продукцiї. Вчастно проводяться необхiднi технiчнi змiни.

Основними конкурентами товариства є пiдприємства-виробники залiзобетонних виробiв Донецької областi. Цi пiдприємства також виробляють шахтне крiплення. Тому для пiдтримки конкурентноспроможностi виробленної продукцiї ВАТ "Торезький завод ЗБШК" впроваджує заходи щодо зниження собiвартостi виготовленної продукцiї, конролю за якiстю, а також контролю за якiстю сировини та матерiалiв з яких вона виготовляється.

Основними постачальника сировини на пiдприємство є цементнi заводи Донецької областi, пiдприємства-постачальники металевої продукцiї та iншi. Пiдприємством у 2008 роцi не збiльшено випуск готової продукцiї, але за рахунок значної економiї електроенергiї, впровадження змiн в технологiчних процесах виробництва суттево знижена собiвартiсть продукцiї. Також введено в дiю ранiше не використовуване обладнання для виробництва бетонiту та шлакоблоку.

Виробничi технологiчнi лiнiї залiзобетонних виробiв забезпеченi розробленими технологiчними картами, згiдно до прийомiв безпечного проведення робiт. Здiйснюється нагляд за виконанням правил охорони працi.

Якiсть готової продукцiї заводу пiдтверджується технiчним паспотром, де вiдображається повна технiчна характеристика залiзобетонних виробiв.

Підприємство веде оперативний, бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.
Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської, статистичної та іншої звітності покладається на головного бухгалтера підприємства. Фінансовий рік встановлюється з 1 січня до 31 грудня включно. Річний звіт щодо операцій підприємства та баланс складаються по закінченні фінансового року і разом з висновком Ревізійної комісії подаються на затвердження. Основні показники діяльності підприємства наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Техніко - економічні показники діяльності Торезького заводу ЗБШК

Найменування показника	2008р, тис. грн.	2009 р., тис. грн.	2010 р, тис.грн.
Виторг від реалізації продукції	2278,	63076,6	5388,8
Чистий дохід	1898,8	2563,8	4490,7
Собівартість реалізованої продукції	1927,7	2569,8	4420,5
Валовий прибуток (збиток)	(2,89)	(6,0)	70,2
Чистий прибуток (збиток)	2,0	1,5	24,4
Основні засоби	739,8	750,4	700,6
Розмір дебіторської заборгованості	11,0	38,1	5,2
Розмір кредиторської заборгованості	286,0	14,9	70,7
Розмір довгострокових і короткострокових кредитів і позикових коштів	-	200,0	400,0
Середньосписочна чисельність робітників чол.	112	155	189
Середня заробітна плата грн.	807,3	864,7	879,5

Розглянемо основні економічні показники підприємства за допомогою балансу.

Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, який має в своєму розпорядженні підприємство, про вклад його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки вільної грошової готівки.

Після проведення необхідних розрахунків можна отримати ряд важливих характеристик які показують фінансово-майновий стан підприємства.

До таких показників належать:

1) Загальна вартість майна підприємства (стр.280 Ф1 , 2009р.= 1115,8 тис.грн., за 2010р.= 1397,5 тис.грн.).

2) Вартість необоротних активів (стр.80 Ф1, за 2009р.= 739,8 тис.грн., за 2010р.= 700,6 тис.грн.).

3) Вартість оборотних активів -- сума другого та третього розділу активу балансу (стр.260 + стр.270, за 2009р.= 376,0 тис.грн., за 2010р.= 696,7 тис.грн.).

В той же час ці показники самі по собі не дають чіткого розуміння про стан майна підприємства. Більш змістовну та об`єктивну інформацію можна отримати, якщо проаналізувати вертикальний та горизонтальний аналіз балансу .

В структурі активів підприємства необоротні активи займають (в 2009р.= 66,3 %, в 2010р.= 50,13 %). Якщо питома вага необоротних активів підприємства більше 40 % -- “важка ” структура активів, це свідчить про помірні накладні витрати та помірний вплив виручки на діяльність підприємства. Також “важка ” структура свідчить про низьку мобільність майна підприємства.

Відсутність довгострокових фінансових інвестицій свідчить про те, що виробничий потенціал підприємства не буде знижуватись за рахунок відведення коштів з основної діяльності. Зменшення цієї статті допомагає припливу фінансових коштів в основну діяльність підприємства і покращанню фінансового стану підприємства.

Структура активів з високою долею заборгованості і низькою долею грошових коштів може свідчити про проблеми, які пов`язані з маркетинговою політикою підприємства. І навпаки: структура з низькою долею заборгованості і високою долею грошових коштів може свідчити про вірний характер розрахунків.

Щодо дебіторської заборгованості, можна сказати наступне. Якщо підприємство розширяє свою діяльність, то збільшується кількість клієнтів, і звичайно дебіторська заборгованість.

З цього можна зробити висновок, що збільшення дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. В цьому зв`язку необхідно розрізняти нормальну та прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості створює ускладнення, так як підприємству не буде вистачати фінансових ресурсів для купівлі запасів, виплати заробітної плати тощо. Окрім цього, заморожування коштів приводить до уповільнення обороту капіталу.На нашому підприємстві ми бачимо таку динаміку дебіторської заборгованості : 2008 рік- 11,0 тис.грн, 2009 рік- 58,1 тис.грн , 2010 рік - 5,2 тис.грн. Досить різке збільшення дебіторської заборгованості в 2010 році порівняно з 2009 роком в сукупності з іншими показниками діяльності підприємства свідчить про розширення діяльності підприємства, та збільшення кількості дебіторів, а її зменшення в 2010 році до 5.2 тис.грн. свідчить про покращення розрахунків між підприємством та його клієнтами.

Великий вплив на фінансовий стан підприємства має стан запасів. Накопичення великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільненні обороту оборотного капіталу. В той же час малий об`єм запасів також має негативний вплив на фінансовий стан підприємства, так як зменшується сума прибутку.

Іншими словами будь який ріст вартості запасів повинен супроводжуватись таким же (або більшим) ростом обороту оборотного капіталу.

Збільшення вартості запасів має позитивний характер тільки в тому випадку, якщо не відбулося зниження обороту запасів. В іншому випадку -- це негативна зміна.

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу) які визначаються як його пасиви.

Головні завдання аналізу пасивів підприємства:

1) аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;

2) аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни фінансового стану;

3) аналіз складу та структурних змін власного і залученого (довготермінового та короткотермінового) капіталів;

4) пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємств.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.

У структурі джерел фінансування Торезького заводу ЗБШК власний капітал в 2009 році 810,0 тис.грн. (68,6%), в 2010 році-817,7 тис.грн. (65,8%), довгострокові зобов'язання складають 200,0 тис.грн. (16,9%) в в 2009 році та 400,0 тис.грн.(35,8 %) 2009. Ми бачимо, що рівень власного капіталу на нашому підприємстві досить високий ,але його питома вага за період аналізу суттєво не змінилась.Проте питома вага довгострокових зобов'язань зросла більше, ніж в два рази, що вказує на те, що підприємство проводить капітальне будівництво та розширює виробництво за рахунок довгострокових банківських кредитів.

2.2 Бухгалтерский та податковий облік заробітної плати

Облік праці та заробітної плати - один із найважливіших та важких ділянок роботи, який потребує точних та оперативних даних, в яких відображуються зміни в чисельності робітників, витратах робочого часу, категоріях робітників, кодах виробничих витрат та здійснюється контроль за використанням трудових ресурсів [45].

На підприємстві Торезький завод ЗБШК використовується почасово-преміальна система оплати праці. Ця система оплати праці базується на тому, що працівник повинен відпрацювати належну кількість годин, за які він отримує тарифну ставку та премію в процентному співвідношенні до тарифної ставки.

На підприємстві Торезький завод ЗБШК ведуть облік робочого часу, який здійснюється за допомогою табельного обліку.

На початку кожного місяця в бухгалтерію всі служби та відділи подають табеля обліку робочого часу за попередній місяць за формою №П-12, затвердженої наказом Мінстата України від 22.05.96г. №144. Дані табельного обліку використовуються розраховувачем при нарахуванні заробітної платні.

У табелі обліку робочого часу відображаються всі випадки виходів та невиходів на робочі місця працівників Торезького заводу ЗБШК, а також персоналу працюючого позмінно кількість відпрацьованих годин, кількість виходів в святкові та вихідні дні.

По вертикалі в табелі обліку робочого часу записуються табельні номери та прізвища співробітників, по горизонталі всі числа місяця. На перетині рядків і стовпців робляться відмітки про виходи або невиходи працівника на робоче місце. Для спрощення роботи з табелем обліку робочого часу в ньому використовуються наступні умовні позначення:

- Р - вихід на робоче місце;

- В - тарифна відпустка;

- У - учбова відпустка;

- Х - хвороба;

- ВЖ - відпустка жіноча;

- ВД - відрядження.

Всі записи у табелі обліку робочого часу повинні бути підтверджені.

Факт виходу працівника на робоче місце підтверджується за допомогою електронної системи турнікету, яка знаходиться на прохідній підприємства. Система фіксує час виходу на роботу кожного з працівників за особистим табельним номером, також фіксується час виходу працівника з підприємства наприкінці робочого дня.

Факт відпустки підтверджується наказом по підприємству, який надає в бухгалтерію підприємства відділ кадрів для нарахування суми відпускних.

Факт хвороби працівника повинен бути підтверджений листом непрацездатності, який подається в бухгалтерію підприємства для розрахунку оплати днів хвороби.

Факт відрядження підтверджується наказом по підприємству та посвідченням на відрядження.

На основі табеля обліку робочого часу працівник бухгалтерії, відповідальний за розрахунки по оплаті праці проводить нарахування заробітної плати працівникам підприємства.