Довідник списочного складу створюється на всіх робітників підприємства та має наступну структуру: табельний номер, прізвище, ім'я, по батькові, підрозділ, посада, категорія, дата народження, дата прийняття на роботу, дата звільнення, паспортні дані, адреса, процент податку з доходу, процент, який виплачується по листку непрацездатності, кількість днів відпустки, сума авансу.

Довідник видів виплат та утримань має наступну структуру: код виду виплат та утримань, їх найменування.

Довідник категорій працівників має наступну структуру: код категорії працівників, найменування, базовий метод нарахування заробітної плати.

Для вводу первинної інформації в діючій на підприємстві інформаційній системі передбачена функція «Документи». Дана функція передбачена для масового вводу даних по нарахуванням та утриманням.

Розрахункова части програми має наступну структуру:

- контроль вхідної інформації;

- розрахунок авансів;

- розрахунок заробітної плати;

- міжрозрахунковий період;

- анулювання розрахунку;

- вихідна інформація;

- ведення інформаційної бази.

При розрахунку авансу виконується нарахування за вказаний період авансу на списочний склад працівників із занесенням даних в інформаційну базу.

Розрахунок в міжрозрахунковий період виконується по мірі надання первинних даних про відпустки, хвороби тощо.

Заробітна плата розраховується у кінці звітного періоду у розрізі структурних підрозділів та табельних номерів.

Вихідна інформація при рішенні комплексу задач наступна:

- відомості на аванс;

- розрахункова відомість на місяць;

- платіжна відомість на місяць;

- індивідуальний розрахунковий листок;

- відомість за видами виплат;

- відомість розподілення заробітної плати по кодам витрат;

- відомість сум, утриманих за кредит;

- відомість перерахованих в банк сум;

- реєстри переводів аліментів по почті;

- відомість розрахунку по листам непрацездатності;

- відомість розрахунку відпусток;

- відомість розрахунку податку з доходів;

- відомість утримань до пенсійного фонду;

- довідкова інформація.

Також програмне забезпечення «1-с Бухгалтерія» автоматичне формує бухгалтерські проводки, які наприкінці звітного періоду збираються в єдину інформаційну базу для подальшого формування бухгалтерської звітності підприємства.

Інформаційна система «1-с Бухгалтерія» дозволяє комплексно вирішувати всі задачі, які стоять перед ділянкою обліку, та надавати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень.

3. Аналіз показників фінансового стану та заробітної плати на підприємстві «Торезький завод ЗБШК»

3.1 Аналіз активів підприємства

Активи підприємства - це засоби господарюючого суб'єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Найважливіші такі ознаки:

1) за формою функціонування поділяються на: матеріальні. Нематеріальні, фінансові. Матеріальні активи - мають матеріально-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, запаси готової продукції, інші матеріальні цінності). Нематеріальні активи - це права на використання окремих видів природних ресурсів, патентні права на використання винаходів, права на товарний знак чи товарну марку, права на використання програмних продуктів. Фінансові активи - це грошові активи у національній та іноземній валюті, всі форми дебіторської заборгованості та фінансові інвестиції.

2) за характером участі у господарському обороті активи поділяються на: довготермінові (необоротні) і короткотермінові (оборотні). Саме за цією ознакою вони відображені у балансі (актив).

3) за характером обслуговування активи поділяються на операційні й інвестиційні. До операційних активів належать основні виробничі засоби, нематеріальні активи операційної діяльності, оборотні операційні активи. До інвестиційних активів відносяться реальні інвестиції та коротко - і довгострокові фінансові вкладення.

4) за джерелами формування активи поділяють на валові та чисті. Валові активи - це вартість підприємства, утворена за рахунок власного і залученого капіталу. Чисті активи сформовані лише за рахунок власного капіталу.

5) за чутливістю до інвестиційних процесів активи поділяються на: монетарні та немонетарні. До монетарних належать грошові кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення і засоби в розрахунках. Немонетарні активи - основні засоби, запаси, готова продукція, незавершене будівництво, товари. Монетарні та немонетарні активи відрізняються за необхідністю їх переоцінки при зміні ціни.

6) за рівнем ліквідності активи класифікуються залежно від можливостей їх переведення у засоби платежу. За цією характеристикою виділяють активи: абсолютні ліквідні, високоліквідні, середньо ліквідні, низько ліквідні, неліквідні. Абсолютно ліквідні активи - грошові кошти в національній і іноземній валютах. Високоліквідними є короткострокові фінансові інвестиції та короткострокова дебіторська заборгованість. До середньо ліквідних належать всі види дебіторської заборгованості, крім короткотермінової, і запаси грошової продукції.

Низько ліквідні активи - це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, незавершене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи та довготермінові фінансові вкладення.

Неліквідними активами є безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів.

Завдання аналізу активів:

1) оцінка стану, структури та динаміки зміни активів підприємства;

2) оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану підприємства;

3) виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів підприємства;

4) зміну аналіз і оцінка ефективності функціонування активів підприємства.

Використовуючи дані про стан і зміну обсягу та структури активів підприємства (таблиці 3.1 ; 3.2) можна зробити основні висновки про фінансовий стан.

Про приріст величини активів, яка свідчить про зміну економічного потенціалу підприємства, його фінансової ваги на ринку. Зміна активів може бути в абсолютних (+770,4 тис.грн.. в 1 кварталі 2010р. і 818 тис.грн. в 2 кварталі 2010р) та відносних (10,2 % в 1 кварталі 2010р. 10,8 % в 2 кварталі 2010.) величинах

Таблиця 3.1 - Характеристика зміни обсягу структури та динаміки активів

Види активів	2009 рік	2010 рік	Зміна
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
1. Довгострокові (необоротні активи) з них:	739,8	66,3	700,6	50,1	-39,2	-16,2
- нематеріальні активи	-	-	-	-	-	-
- основні засоби	739,8	66,3	700,6	50,1	-39,2	-16,2
- довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-
- довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	-	-	-	-
- інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-
2. Короткострокові оборотні активи з них:	376,0	33,7	696,7	49,9	+320,7	+16,2
- запаси	275,4	73,2	282,1	40,4	6.7	-32,8
- короткотермінова дебіторська заборгованість	38,1	10,1	5,2	0,75	-32,9	-9,35
- поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-
- грошові кошти та їх еквіваленти	2.6	0,69	1,1	0,15	-1,5	-0,54
- інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-

Приріст активів (з врахуванням індексу інфляції) є свідченням зміцнення економічного потенціалу підприємства, його ваги на ринку.

2) Про зміну частки оборотних активів. Позитивним у зміцненні фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що зменшує ризик компенсації авансового капіталу та підвищує його віддачу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів.

3) Про зміну частки активів підприємства за критеріями їх ліквідності. Підвищення частки абсолютно та високоліквідних активів є свідченням зниження поточної платоспроможності і деякого погіршення фінансового стану. Негативним є зменшення в 2010 р грошових коштів і їхніх еквівалентів. Зменшення короткострокової дебіторської заборгованості в 2010 р. ( на 32,9 тис.грн..) покращує якісні характеристики фінансового стану через зниження відволікання коштів підприємства з обороту.

Детальнішу характеристику зміни фінансового стану за активами підприємства можна отримати при аналізі окремих видів:

1) аналіз довгострокових (необоротних активів).

Аналізуючи довгострокові (необоротні активи), найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності їх використання. За динамікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростання, економічного потенціалу підприємства (зростання чи зменшення можливостей продуктивної діяльності) та про ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зношуваності).

Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оцінювати лише за ефективністю використання, що виражається у показниках рентабельності та капіталовіддачі.

2) аналіз короткострокових (оборотних) активів. Від раціонального розміщення та ефективності використання оборотних активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше. Структурні зрушення, прискорення оборотності, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього фінансового менеджменту, а й зовнішніми факторами, визначальними серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги в оцінках оборотних активів підприємства. Насамперед з інфляцією пов'язана оборотність оборотних коштів. Чим повільніша оборотність, тим більше завищується сума прибутку. По-друге, при інфляції суттєве значення має розподіл активів на монетарні та немонетарні. Вкладення у грошові активи приведуть до втрати їх покупної спроможності. Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні.

Аналізуючи оборотні активи, особливу увагу треба приділити змінам обсягу, структури та якості дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (оборотні активи) і довгострокову (необоротні активи). Вона визначається активом, якщо:

а) існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

б) сума заборгованості може бути достовірно визначена. Поточна дебіторська заборгованість може бути пов'язана і не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першого типу належить заборгованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другої типу відноситься заборгованість за виданими авансами, розрахунками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та інша. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає: за майно, що передано в оренду; забезпечена довгостроковими векселями. За термінами погашення вона поділяється на: заборгованість, за якою термін оплати не настав; заборгованість неоплачена у визначений термін і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Особливу увагу треба приділяти зміні допустимої і недопустимої (простроченої) дебіторської заборгованості. Наявність простроченої, особливо безнадійної, що віднесена до резерву сумнівних боргів, як і необґрунтоване зростання дебіторської заборгованості в цілому негативно впливають на фінансовий стан підприємства, призводять до дефіциту фінансових ресурсів у господарській діяльності. Досліджуючи якісні параметри дебіторської заборгованості, розраховуються такі аналітичні показники:

1) коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості;

2) середній термін простроченої заборгованості;

3) частка резерву сумнівних боргів у загальній сумі дебіторської заборгованості;

4) питома вага вексельних розрахунків у загальній сумі дебіторської заборгованості;

5) питома вага безнадійної заборгованості у загальній величині простроченої;

6) оборотність дебіторської заборгованості.

Зростання дебіторської заборгованості може бути внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, робіт та послуг, неплатоспроможності покупців тощо. Щоб прискорити її погашення, необхідно проводити поглиблений аналіз платоспроможності клієнтів, своєчасно оформляти розрахункові документи, застосовувати передоплату, вексельні розрахунки та інші прогресивні форми.

Для ефективного управління станом дебіторської заборгованості треба:

1) контролювати стан розрахунків з клієнтами за відтер мінованою (простроченою) заборгованістю;

2) розширювати кількість клієнтів з метою зменшення ризику неплатежів;

3) контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей.

В умовах інфляції будь-яке відтер мінування платежів призводить до фінансових втрат одним із клієнтів. Для зменшення ризику втрат можна надавати скидку покупцям (клієнтам) при достроковій оплаті.

Наявність і зміна обсягу та частки грошових коштів та їх еквівалентів є вираженням платоспроможності підприємства. Грошові кошти наймобільніша частина оборотних засобів. Добрий фінансовий стан підприємства характеризується постійною наявністю грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оптимальна для підприємства сума грошових коштів визначається впливом різних факторів, які часто зумовлюють взаємо протилежні тенденції. Відсутність певних грошових запасів, потрібних для своєчасної сплати поточних платежів, оплати праці, розвитку діяльності, може створювати умови банкрутства. На грошові засоби неоднозначно впливає інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних грошових коштів, з іншого - призводить до використання все більшої їх маси. Загострюється проблема здійснення контролю над рухом цих коштів. Отже, оптимальна сума грошових коштів визначається діловою активністю підприємства та обґрунтованістю їх щоденної потреби. Досвід засвідчує, що кількість грошових коштів підприємства на розрахунковому рахунку повинна дорівнювати 3-4 денному обороту. Забезпеченість грошовими коштами залежить від стану управління грошовими потоками.

3.2 Аналіз пасивів підприємства

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу) які визначаються як його пасиви.

Головні завдання аналізу пасивів підприємства:

1) аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;

2) аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни фінансового стану;

3) аналіз складу та структурних змін власного і залученого (довготермінового та короткотермінового) капіталів;

4) пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємств.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства (таблиці 3.3; 3.4).

У структурі джерел фінансування Торезького заводу ЗБШК власний капітал займає (17,9 % на кінець 1 кварталу 2010р.), (17,8 % на кінець 1 півріччя 2010 р.). Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.

Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений і нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Його класифікують за джерелами утворення (внутрішні і зовнішні), за формами існування (інвестований, дарчий, нерозподілений) та за рівнем відповідальності (реєстрований та не реєстрований).

Таблиця 3.2 - Аналіз джерел фінансування активів підприємства 2010р.

Показники	2009 рік	2010 рік	Зміна
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис.грн.	%
1. Власний капітал		19,7	1489,4	17,9	0,7	-1,8
2. Забезпечення наступ- них витрат і платежів
3. Довгострокові зобов'язання	2146,3	28,4	2146,3	25,8	0	-2,6
4. Поточні зобов'язання	3922,1	51,9	4691,8	56,3	769,7	4,4
5.Доходи майбутніх періодів
Всього	7557,1	100	8327,5	100	770,4

Залучений капітал визначають у формі довгострокових і короткострокових зобов'язань. Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Аналізуючи пасиви підприємства, можна зробити такі основні аналітичні висновки про зміну фінансового стану.

Про зміну співвідношення власного та залученого капіталу, що визначає економічну незалежність підприємства, стан його автономності. Залучення капіталу є необхідною й об'єктивною передумовою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Якщо частка власного капіталу більша ніж, залученого, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів менший. Багато причин зумовлюють більшу ефективність використання залученого капіталу ніж власного.

До них належать:

1) детальна оцінка доцільності залученого капіталу за різними формами та механізму формування коштів для погашення зобов'язань;

2) стимулююча роль процентних ставок на залучений капітал;

3) контроль за погашенням боргу з боку банку та кредиторів;

4) використання застави при отриманні кредиту може стати чинником проведення розрахунків за кредит майном підприємства і призвести до банкрутства;

5) прискорення оборотності залученого капіталу сприяє приросту фінансових результатів діяльності та зміцненню автономії підприємства.

Треба враховувати, що ефективність співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентними ставками на позичковий капітал. Їх співвідношення виражає так званий “ефект важеля”. Цей ефект досягається у тому випадку, коли існує позитивне сальдо між економічною рентабельністю і “ціною” позичкових коштів (середньою ставкою процента).

Аналізуючи власний капітал, треба дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни валового доходу чи доходу з реалізації продукції, робіт, послуг (таблиці 3.5 ; 3.6).

Важливим в оцінках власного капіталу є зміна обсягу та співвідношення основного й оборотного капіталу. Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залученого капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів. Сума власного оборотного капіталу визначається як різниця всього власного капіталу і суми власного основного капіталу, або як сума оборотних активів без величини поточних зобов'язань підприємства і без суми довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування оборотних активів.

Підвищення частки власного оборотного капіталу є свідченням покращення фінансового стану, оскільки зростає фінансова стійкість підприємства. Чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного, тим більша його мобільність, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

Таблиця 3.3 - Оцінка власного капіталу підприємства

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна за рік
	тис.грн..	%	тис.грн..	%	тис.грн..	%
1. Статутний капітал	195,3	24,1	195,3	24,1	-	-
2. Пайовий капітал	-	-	-	-	-	-
3. Додатковий вкладений капітал	-	-	-	-	-	-
4.Інший додатковий капітал	-	-	3.0	-	-	-
5. Резервний капітал	848,5	112	832,4	102	16,1	10
6. Нерозподілений прибуток	(213)	26,2	(213)	26,2	-	-
7. Неоплачений капітал	(20,8)	2,56	-	-	-	-
8. Вилучений капітал	-	-	-	-	-	-
Всього	810,0	100	817,7	100	+ 7,7	-

Зміни у складі власного капіталу можуть бути з причин:

1) внесків учасників;

2) переоцінки активів;

3) вилучення та інших змін у капіталі.

Аналізуючи кредиторську заборгованість , треба звернути увагу на зміни її обсягу, структури, оборотності та терміни погашення.На нашому підприємстві можна спостерігати досить значний рост кредиторської заборгованості ( 14,9 до 70,7 тис.грн). Аналіз змін обсягу кредиторської заборгованості варто проводити в розрізі всіх її структурних елементів, визначаючи реальності цих сум за інформацією укладених договорів, контрактів та інших документів, які засвідчують стан поточних розрахунків підприємства. Особливу увагу треба приділити простроченій заборгованості з оцінкою причин її виникнення, можливих наслідків у зміні фінансового стану та шляхів погашення. Якість кредиторської заборгованості оцінюється на основі визначення у ній вексельної форми розрахунків, а також тривалості використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства.

3.3 Визначення фінансової стійкісті підприємства

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стійкість її діяльності з позиції довгострокової перспективи. Перш за все вона пов`язана з загальною фінансовою структурою підприємства, з долею його залежності від кредиторів та інвесторів.

Немає загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудові алгоритмів. Існує два основні метода рішення цієї задачі:

1) для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватись тільки на дані про джерела фінансування - на капітал. В цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться тільки на основі даних пасиву балансу;

2) для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно проаналізувати зв`язок між активом і пасивом балансу, прослідити напрямок використання засобів.

Коефіцієнти розраховані по даним пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Але характеристика фінансової стійкості з допомогою таких показників навряд чи буде повною - важливо не тільки те, звідки були залучені засоби, але і куди вони вкладені, яка структура вкладень.

Другий підхід є більш повним і з економічної точки зору більш вигідним. Тому оцінку фінансової стійкості підприємства зробимо з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, відображуючих зв`язок між джерелами формування засобів підприємства і структурою вкладень.

Перший крок в цьому блоці аналізу фінансового стану підприємства - оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Дані показники можна поділити на два блоки:

1) коефіцієнти капіталізації, які характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів;

2) коефіцієнти покриття, які характеризують фінансову стійкість з позиції затрат, пов`язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених засобів.

Серед коефіцієнтів капіталізації розглянемо наступні коефіцієнти.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує долю власних засобів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльність.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більша фінансова стійкість, стабільніше і більш незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б на половину сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5.

Отже. в нашому випадку ми бачимо, що коефіцієнт автономії значно зни зився, але не переступив критичної межі.

Критичне значення коефіцієнту фінансової залежності - 2. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових засобів в фінансуванні підприємства, а значить і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення зменшується до одиниці, це означає, що власники самі фінансують своє підприємство.

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених засобів приходиться на кожну одиницю власних. Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів - про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Оптимальне значення цього коефіцієнта Кф.р. ? 0,5 Критичне значення -1

Ми бачимо досить значне підвищення коефіцієнту фінансового ризику, але він не досягає критичного значення.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути високим, щоб забезпечити гнучкість в використанні власних засобів підприємства.

Нормальною вважається ситуація, при якій коефіцієнт маневрування в динаміці незначно збільшується. Різкий зріст цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства. Це пов`язано з тим, що збільшення цього показника можливе або при рості власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. В зв`язку з цим різке збільшення цього показника автоматично викликає зменшення інших показників, наприклад, коефіцієнта фінансової автономії, що приведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

Для знаходження оптимального значення коефіцієнта маневрування необхідно порівняти цей показник по конкретному підприємству з середнім показником по галузі або у конкурентів.

Коефіцієнти капіталізації за 2010 рік для Торезького заводу ЗБШК покажемо в таблиці 3.4

Чим більше рівень першого показника і менше другого і третього, тим більша стійкість фінансового положення підприємства. В нашому випадку коефіцієнт фінансової автономії підприємства з 2009 року.зменшився на 0,141, що становить близько 25% . Показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів за цей же період збільшився на 0,33,що становить близько 20%. Така динаміка показників фінансової автономії і фінансової залежності не є катастрофічною, але негативною тенденцією являється так як втрачається фінансова незалежність і підприємство більше залежить від кредиторів, і темпи цієї втрати становлять приблизно 20 % на рік.

На кожну гривню власних засобів підприємства в 2009р. приходилось 1,38 гривні залучених засобів, а в 2010 році вже 1,71 гривні. І , незважаючи на те, що показник далекий від критичної межі, але ми бачимо негативну тенденцію збільшення залежності підприємства від кредиторів та інвесторів.

Таблиця 3.4 - Коефіцієнти капіталізації Торезького заводу ЗБШК.

Показники	Рівень показника
	За І квартал	За І півріччя	Зміни
1. Коефіцієнт фінансової автономії	0,726	0,585	0,141
2. Коефіцієнт фінансової залежності	1,38	1,71	+ 0,33
3.Коефіцієнт фінансового ризику	0,37	0,71	+ 0,03
4. Коефіцієнт маневрування власного капіталу	0,086	0,143	+ 0,057

В той же час підприємство має низький рівень маневрування власного капіталу. Це зумовлено високою долею власних засобів в структурі пасивів підприємства. Позитивним моментом є збільшення значення цього коефіцієнта в динаміці.

Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне співвідношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневрування власного капіталу, або іншими словами, співвідношення власного і позикового капіталу.

Існує багато коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), використаного в розрахунках. Часто використовується чотири різні показники: валовий прибуток (ряд. 050 форми № 2), операційний прибуток (ряд. 100 форми № 2), прибуток до оподаткування (ряд. 170 форми № 2), чистий прибуток (ряд. 220 форми №2).

В залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів:

1) рентабельність інвестицій (капіталу);

2) рентабельність продаж;

Рентабельність інвестицій (капіталу)

В цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основних коефіцієнта: рентабельність совокупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу (ROA).

Показник рентабельності власного капіталу представляє інтерес, перш за все для інвесторів.

Цей показник цікавить потенціальних, та тих що є, власників та акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Він є основним показником, який використовується для характеристики ефективності вкладень в діяльність того чи іншого виду.

Рентабельність продаж. При оцінці рентабельності продаж на основі показників прибутку та виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всім видам діяльності взагалі і по окремим її видам. Як в випадку з рентабельністю капіталу, існує багато показників оцінки рентабельності продаж, різновид яких залежить від вибору того чи іншого виду прибутку. Частіше використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Так розраховуються три показники рентабельності продаж .

Валова рентабельність діяльності

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційний прибуток - це прибуток, який залишається після відрахунку з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після відрахунку на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника спільно з показником валової рентабельності можна отримати уявлення про те, чим визвані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, на протязі років валова рентабельність значно не змінилась, а показник операційної рентабельності поступово зменшувався, то причина скоріш за все, в збільшенні адміністративних та збутових витрат.

У вітчизняній практиці часто використовується саме показник чистої рентабельності діяльності підприємства. Незмінність на протязі будь-якого періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отриманні збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про збільшення сум податків. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Для аналізу цих показників для нашого підприємства розрахунок коефіцієнтів рентабельності зведемо в (таблицю 3.8).

Як бачимо з таблиці 3.5 , показники рентабельності капіталу знаходяться на низькому рівні. Для підприємства дуже важливим є вибір оптимального положення, балансу між фінансовою автономією та рентабельністю власного капіталу. Як видно з таблиці, відбувається зростання всіх показників рентабельності, але настільки незначне, що на даний момент можна говорити тільки про наявність позитивної , але ще дуже незначної тенденції покращення показників рентабельності, та як слідство і фінансового стану підприємства..

Таблиця 3.5 - Коефіцієнти рентабельності підприємства

Показники, %	Формула	2009 рік	2010 рік	Зміни
Рентабельність совокупного капіталу	ряд. 220ф.2 ряд. 640 ф.1	0,002	0,017	0,015
Рентабельність власного капіталу	ряд. 190 ф.2 ряд. 380 ф.1	0,002	0,029	0,027
Валова рентабельністьдіяльності	ряд. 010 ф.2 ряд. 035 ф.2	1,20	1,2	---
Операційна рентабельність продаж	ряд. 050 ф.2 ряд. 035 ф.2	-	0,015	0,015
Чиста рентабельність діяльності підприємства	ряд.190 ф.2 ряд. 035 ф.2	0,001	0,005	0,004

3.4 Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями та навиками праці у відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення об'ємів продукції і підвищення ефективності виробництва [50].

Загальними задачами аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами є:

- вивчення та оцінка забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів персоналом в цілому, а також по категоріям та професіям;

- визначення та вивчення показників плинностікадрів;

- виявлення резервів персоналу більш повного та ефективного використання.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами визначається порівнянням фактичної кількості працівників по категоріях і професіях із плановою потребою.

Адміністративно- управлінський персонал необхідно перевірити на відповідність фактичного рівня освіти кожного працівника займаній посаді.

Станом на 1 січня 2010 року на підприємствіТорезький завод ЗБШК працювало 638 чоловік. На протязі 2010 року відбулись наступні зміни.

Таблиця 3.6 - Кількість прийнятого і звільненого персоналу на протязі 2010 року

Місяць	Прийнято	Звільнено	Фактична кількість на кінець місяця
		За власним бажанням або за порушення трудової дисципліни	У зв'язку з виходом на пенсію або смертю
Січень	1	3	1	635
Лютий	3	-	-	638
Березень	5	4	-	639
Квітень	4	4	2	637
Травень	3	1	-	639
Червень	6	4	-	641
Липень	3	-	1	643
Серпень	5	6	-	642
Вересень	4	1	2	643
Жовтень	2	2	-	643
Листопад	5	3	1	644
Грудень	2	-	-	646
Станом на 31.12.10р.	43	28	7	646

Таким чином, станом на 31.12.2010 р. на підприємстві Торезький завод ЗБШК працювало 646 чоловік.

Для характеристики руху робочої сили розраховують та аналізують динаміку наступних показників:

- коефіцієнт обороту по прийому робітників

- коефіцієнт обороту по вибуттю

Кв = 35 / 642 = 0,05

- коефіцієнт текучості кадрів

Кількість звільнилися за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни

Кт = 28 / 642 = 0,04

- коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства

Кп.с. = 568 / 642 = 0,88

Значення всі коефіцієнтів знаходяться у межах норми, працівники в більшості випадків звільнюються за власним бажанням або у зв'язку із виходом на пенсію, тобто на підприємстві не проводяться скорочення кадрів, грубих порушень трудової дисципліни тощо.

Напруження у зв'язку з забезпеченням підприємства трудовими ресурсами не існує. Це можна побачити зробивши аналіз трудових ресурсів.

Таблиця 3.7- Аналіз трудових ресурсів підприємства

Категорії працюючих	План	Факт	Виконання плану,%	Відхилення від плану
				недолік	надлишок
Працівники - всього у тому числі:	638	646	106,8		+8
Робітники	284	266	105,3	-18
Працівники виробничих служб	238	256	107,6		+18
Охорона	18	18	109,5
Адміністративні працівники	92	99	107,6		+7
Непромислова сфера	6	7	116,7		+1

З таблиці 3.7 можна побачити, що підприємство Торезький завод ЗБШК забезпечено трудовими ресурсами, відхилення від плану майже завжди відбувається в більшу сторону, крімробітників, який складає майже 50% всіхпрацюючих, тому є нагальна потреба в збільшенні чисельності цієї категорії .

3.5 Аналіз використання фонду робочого часу

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів та годин одним працівником за аналізований період часу, а також по ступеню використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожній виробничій службі і в цілому по підприємству.

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості відпрацьованих днів одним робітником в середнім за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня (Т):

ФРВ=ЧР*Д*Т.

Розглянемо систему показників, що характеризують повноту використання робочого часу.

Таблиця 3.8 - Використання трудових ресурсів підприємства

Показник	Попер. рік	Звітний рік	Відхилення
		план	факт	попер. рік	план
Середньорічна чисельність робітників	614	630	642	+28	+12
Відпрацьовано за рік одним робітником:
днів годин	220 1727	220 1749	210 1638	-10 -89	-10 -111
Середня тривалість робочого дня, ч	7,85	7,95	7,8	-0,05	-0,15
Фонд робочого часу, ч	1060378	1101870	1051596	-8782	-50274

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менше планового на 50274 годин. Вплив чинників на його зміну можна встановити способом абсолютних різниць:

ФРВчр = ( ЧРф - ЧРпл) * Дпл * Тпл = (642 - 630) * 220 * 7,95 = +20988

ФВРд = (Дф - Дпл) * ЧРф * Тпл = (210 - 220) * 642 * 7,95 = -51039

ФРВт = (Тф - Тпл) * Дф * ЧРф = (7,8- 7,95) * 210 * 642 = -20223

Як видно з приведених даних, наявні трудові ресурси підприємство використовує недостатньо повно. В середньому одним працюючим відпрацьовано по 210 днів замість 220, у зв'язку з чим надпланові втрати робочого часу склали на одного працюючого 10 днів, а на всіх 6420 днів або 51039 години (6420 * 7,95 = 51039).

Другий за значенням є фактор скорочення тривалості робочого дня. Втрати робочого часу за один день склали 0,15 годин, що за всі дні складає 5197 годин. Невиконання плану по тривалості робочого дня призвело до загальних втрат фонду робочого часу на 20223 години.

Вплив цих факторів призвів до виникнення резерву фонду робочого часу (у сумі 50274 годин). Якщо у наступному році не виникнуть фактори, які вплили на скорочення відпрацьованих днів та тривалість робочого дня, цей резерв буде використаний, тобто відхилення фактичного фонду робочого часу від плану не відбудеться.

Якщо резерв фонду робочого часу буде використаний, це призведе до відносного визволення чисельності працюючих на 29 чоловік (50274 / 1749 = 29 чоловік), тобто досягнення того ж фактичного фонду робочого часу при скороченні чисельності на 29 чоловік.

Для виявлення причин цілоденних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл. 3.4). Вони можуть бути викликані об'єктивними і суб'єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями працюючих з тимчасовою втратою працездатності, прогулами і т.д.

Таблиця 3.9 - Аналіз використання фонду робочого часу

Показник	На одного робітника	Відхилення від плану
	план	факт	на одного працівника	на всіх працівників
1	2	3	4	5
Календарна кількість днів у тому числі: святкові дні вихідні дні	365 9 104	365 9 104	- - -	- - -
Номінальний фонд робочого часу, дні	252	252	-	-
Нез'явлення на роботу у тому числі: щорічні відпустки відпустки по навчанню відпустки по вагітності додаткові відпустки	32 17 4 1 4	42 18 5 1 8	+10 +1 +1 - +4	+6420 +642 +642 - +2568
хвороби прогули, дні	6 -	9 1	+3 +1	+1926 +642
Явочний фонд робочого часу, дні	220	210	-10	-6420
Тривалість робочого дня, г	8	8	-	-
Бюджет робочого часу	1760	1680	-80	-51360
Передсвяткові скорочені дні, г	9	9	-	-
Пільговий час підліткам, г	1	1	-	-
Корисний фонд робочого часу, г	1750	1670	-80	-51360
Середня тривалість робочого дня, г	7,95	7,8	-0,15	-93,6

Значна частка втрат робочого часу пов'язана з суб'єктивними чинниками (додаткові відпустки, прогули, хвороби тощо), що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу.

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників.

До узагальнюючих показників відносяться середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному виразі. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному виразі за один людино-день або людино-годину. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або об'єм виконаних робіт за одиницю часу.

Таблиця 3.10- Початкові дані для факторного аналізу

Показник	План	Факт	Відхилення
1	2	3	4
Об'єм виробництва, тис. грн.	39,95	43,54	+3,59
Середньооблікова чисельність: виробничий персонал робочі високої кваліфікації	238 92	256 99	+18 +7
Питома вага робочих високої кваліфікації в загальній чисельності загальновиробничого персоналу %	38,66	38,67	+0,01
Відпрацьовано днів одним робочим за рік	220	210	-10
Середня тривалість робочого дня	7,95	7,8	-0,15
Загальна кількість відпрацьованого часу всіма робочими за рік в т.ч.: Одним робочим, людино- годину	160908 1749	162162 1638	+1254 -111
Середньорічний виробіток, грн.: одного працюючого одного робочого	167,86 434,25	170,09 439,83	+2,23 +5,58
Середньоднівний виробіток робочого, грн.	1,97	2,09	+0,12
Середньогодинний виробіток робочого, грн.	0,25	0,27	+0,02

Звідси середньорічний виробіток одним працівником рівне твору наступних чинників:

РВ = ПВ * Д * Т * ГВ

де РВ- середньорічний виробіток одного працюючого;

ПВ- питома вага робочих в загальній чисельності загальновиробничого персоналу;

Д- відпрацьовано днів одним робочим за рік;

Т- середня тривалість робочого дня;

ГВ- середньогодинний виробіток робочого.

Розрахунок впливу цих чинників на зміну рівня середньорічного виробітку загальновиробничого персоналу проведемо способом абсолютних різниць.

Таблиця 3.11- Розрахунок впливу чинників на рівень середньорічного виробітку працівників підприємства

Чинник	Алгоритм розрахунку	РВ, тис.грн.
Зміна: Долі робочих високої кваліфікації в загальній чисельності виробничого персоналу	РВпв = ПВ * Дпл * Тпл * ГВпл = = 0,001*220*7,95*0,25= 0,43
Кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік	РВд = ПВф * Д * Тпл * ГВпл = = 0,3867*(-10)*7,95*0,25= - 7,66
Тривалості робочого дня	РВт = ПВф * Дф * Т * ГВпл = = 0,3867*210*(-0,15)*0,25= - 3,09
Середньогодинний виробіток	РВгв = ПВф * Дф * Тф * ГВ = = 0,3867*210*7,8*0,02= 12,65
Разом	+ 2,23

За даними таблиці 3.11 середньорічний виробіток працівника підприємства вище плановою на 2,23 тисячі гривень. З результатів аналізу можна побачити, що найбільший вплив на ріст середньорічного виробітку робітників здійснив якісний фактор збільшення середньогодинного виробітку робочого (+12,65), другий за значенням фактор - збільшення долі робочих в загальній чисельності персоналу (+0,43). Інші чинники не впливали на ріст середньорічного виробітку, а, навпаки, сприяли його зниженню.

Аналогічним чином можна проаналізувати зміну середньорічного виробітку робочого, який залежить від кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, середньої тривалості робочого дня та середньогодинного виробітку.

РВд = Д * Тпл * ГВпл = (-10)*7,95*0,25 = -19,7

РВт = Дф * ДТ * ГВпл = 210*(-0,15)*0,25 = -7,7

РВгв = Дф * Тф * ГВ = 210*7,8*0,02 = + 32,98

Таким чином ріст показника середньорічного виробітку одного робочого на 5,58 тис. грн. відбувся завдяки якісного фактору росту середньогодинного виробітку одного робочого (+32,98), такі кількісні чинники як кількість відпрацьованих днів одним робочим та тривалість робочого дня вплинули на показник середньорічного виробітку одного робочого негативно (- 27,4).

Негативні значення в аналізі показують, що у підприємства існують невикористані можливості (резерви). Резервами для підвищення середньорічного виробітку є кількість відпрацьованих днів за рік та середня тривалість робочої зміни, якщо ці фактори не будуть змінюватись у меншу сторону продуктивність праці буде більш високою, а резерви її підвищення будуть, навпаки, малими.

3.6 Аналіз фонду заробітної плати

Аналіз використання трудових ресурсів підприємства, рівня продуктивності праці необхідно розглядати у тісному взаємозв'язку із оплатою праці. Із ростом продуктивності праці створюються реальні умови для збільшення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці треба використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту його оплати [50].

Аналіз використання засобів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. В процесі його треба здійснювати систематичний контроль за використанням фонду оплати праці, виявляти можливості економії коштів за рахунок росту продуктивності праці та зниження трудоемкості виробництва.

Фонд заробітної плати по діючій інструкції органів статистики включає не тільки фонд оплати праці, який відноситься до поточних витрат підприємства, але і виплати за рахунок засобів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Відомості про використання засобів, направлених на споживання в грудні 2010 року, представлені в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12 - Аналіз використання засобів, направлених на споживання

Вид оплати	Сума, грн.
	план	факт	відхилення
1. Фонд оплати праці 1.1.Посадові оклади 1.2.Встановлені надбавки та доплати: - стаж роботи - вислуга років - поєднання професій - умови праці	750968 339025 44417 21198 9601 216 3521	753956 339875 46992 22318 9587 346 4197	+2988 +850 +2575 +1120 -14 +130 +676
- нічний час - святкові дні - ненормований робочий день - інші доплати і надбавки 1.3.Премія за основний вид діяльності 1.4.Часткова компенсація споживання електроенергії 1.5.Інші соціальні пільги та компенсації 1.6.Оплата відпусток	930 1806 457 6688 259871 32100 12134 63421	1416 2200 459 6469 260336 33000 11151 62602	+486 +394 +2 -219 +465 +1 -983 -819
2.Виплати за рахунок доходів 2.2.Допомога у зв'язку з виходом на пенсію 2.3.Оплата навчання працівників, які вчаться у ВУЗах 2.4.Премии до ювілейних дат	65 3 61 1	67 3 63 1	+2 - +2 -
3.Виплати соціального характеру 3.1. Посібники з тимчасової непрацездатності 3.2.Социальные відпустки	4,2 4 0,2	5,4 5,1 0,3	+1,2 +1,1 +0,1
Разом засобів направлених на споживання	751037,2	754028,4	+2991,2
Частка в загальній сумі, % -фонд оплати праці -виплати за рахунок доходів -виплати за рахунок фондів соціального захисту	99,9907 0,0087 0,0006	99,9904 0,0089 0,0007	-0,0002 +0,0002 +0,0001

Практично всі 100 % у складі коштів, використаних на споживання, займає фонд оплати праці, що включається в собівартість будь-якої продукції, робіт або послуг.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включається в собівартість продукції, робіт і послуг, в першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової. Абсолютне відхилення (ФЗПабс) визначається порівнянням використаних коштів на оплату праці (ФЗПф) із плановим фондом заробітної плати (ФЗПпл):

ФЗПабс = ФЗПф - ФЗПпл

ФЗПабс = 753956 - 750968 = 2988 (тис.грн.)

Відносне відхилення розраховується як процентне відношення коефіцієнта абсолютного відхилення (ФЗПабс) на плановий фонд заробітної плати (ФЗПпл):

ФЗПотн=(ФЗПф/ФЗПпл)* 100 % -100

ФЗПотн=(753956/750969)*100%-100= 0,4%

Фонд заробітної плати ділиться на постійну та змінну його частину. Змінна частина фонду оплати праці складається із заробітної плати робочих- відрядників, а постійна - робочих-почасовіків. На даному підприємстві немає змінної частини фонду заробітної плати, оскільки в загальній чисельності персоналу Торезского заводу ЗБШК немає робочих- відрядників.

Слід проаналізувати причини зміни фонду оплати праці. Фонд заробітної плати залежить від середньооблікової чисельності персоналу і середнього заробітку кожного працівника за відповідний період часу. Середньорічне вироблення робочих-почасовіків залежить від кількості відпрацьованих днів в середньому одним робітником за рік, середньої тривалості робочої зміни та середьогодинного заробітку.

Розрахунок буде проводиться виходячи з чисельності робочих- почасовіків підприємства, без урахування адміністративного і загальновиробничого персоналу підприємства.

Для детермінованого факторного аналізу абсолютного відхилення по фонду почасової заробітної плати можуть бути використані наступні моделі:

ФЗП = ЧР * РЗП,

ФЗП = ЧР * Д * ДЗП,

ФЗП = ЧР * Д * Т * ГЗП.

З використанням цих моделей слід проаналізувати причини зміни фонду оплати праці на основі даних таблиці 3.13.

Таблиця 3.13- Початкові дані для аналізу фонду заробітної плати

Показник	План	Факт	Відхилення
Середньооблікова чисельність робочих	92	99	+7
Кількість відпрацьованих днів одним робочим в середньому за рік	220	210	-10
Середня тривалість робочої зміни, ч	7,95	7,8	-0,15
Фонд оплати праці, тис.грн.	701,6	796,2	+94,6
Зарплата одного робочого: середньорічна, грн. середньоденна, грн. середньогодинна, грн.	7625,6 34,66 4,36	8042,6 38,30 4,91	+417 +3,64 +0,55

Розрахунок впливу цих чинників можна провести способом абсолютних різниць, використовуючи дані таблиці 3.8:

ФЗПчр = ДЧР*Дпл*Тпл* ГЗПпл = 7*220*7,95*0,00436 = +53,4

ФЗПчр = ЧРф*ДД*Тпл* ГЗПпл = 99*(-10)*7,95*0,00436= -34,3

ФЗПчр = ЧРф*Дф*ДТ* ГЗПпл = 99*210*(-0,15)*0,00436 = -13,6

ФЗПгзп = ЧРф*Дф*Тф*ДГЗП = 99*210*7,8*0,00055= +89,1

Таким чином, перевитрата фонду оплати праці на 94,6 тис.грн відбулася в основному через збільшення годинної тарифної ставки одного робочого (+89,1), наступним по значенню є кількісний фактор чисельності робочих (+53,4). Фактори зменшення відпрацьованих днів одним робочим та тривалості робочого дня вплинули на фонд оплати праці негативно, тобто сприяли його зменшенню на 47,9 тис.грн.

Це позитивний момент, тому що потрібно щоб ріст фонду оплати праці відбувався за рахунок середньої заробітної плати, а не чисельності персоналу. Це свідчить про те, що індексації заробітної плати, яка проводиться на підприємстві достатньо, щоб забезпечити ріст фонду оплати праці. Згідно статистичної звітності процент індексації на підприємстві складає лише 0,45% від фонду основної заробітної плати.

Фонд заробітної платні управлінського та загальновиробничого персоналу також може змінитися за рахунок його чисельності і середнього заробітку. На підприємстві Торезький завод ЗБШК протягом року відбулось збільшення загальної чисельності працюючих на 42 людини. За рахунок цього чинника фонд заробітної платні збільшилася на 1417,1 тисяч гривень.

Важливе значення при аналізі використання фонду заробітної платні має вивчення даних про середній заробіток працівників підприємства, його зміні, а також про чинники, що визначають його рівень. Тому подальший аналіз повинен бути направлений на вивчення причин зміни середньої зарплати одного працівника по категоріях. При цьому необхідно враховувати, що середньорічна зарплата залежить від кількості відпрацьованих днів одним працівником за рік, тривалості робочої зміни та середньогодинної заробітної платні.

Таблиця 3.14 - Аналіз рівня оплати праці

Категорія працівника	Кількість відпрацьованих днів (Д)	Середня тривалість робочого дня(П), ч	Середньогодинна зарплата(СЧЗ), грн.
	план	факт	план	факт	план	факт
1	2	3	4	5	6	7
Адміністративний персонал	220	210	7,95	7,8	12,9	13,2
Загальновиробничий персонал	220	210	7,95	7,8	10,21	10,27
Охорона	220	210	7,95	7,8	2,71	2,98
Робочі	220	210	7,95	7,8	4,36	4,91
Непромислова сфера	220	210	7,95	7,8	3,7	3,8

Таблиці 3.15 Середньорічна зарплата працівників по категоріям

Категорія працівників	Середньорічна заробітна плата, грн	Відхилення від планової середньорічної зарплати робітника
		всього	у тому числі за рахунок зміни
	план	факт		Д	П	СЧЗ
1	2	3	4	5	6	7
Адміністративний персонал	22562,1	21621,6	-940,5	-1025,55	-406,35	491,4
Загальновиробничий персонал	17857,3	16822,3	-1035	-811,69	-321,61	98,28
Охорона	4739,8	4881,2	+141,4	-215,45	-85,37	442,26
Робочі	7625,6	8042,6	+417	-346,62	-137,34	900,9
Непром. сфера	6471,3	6224,4	-246,9	-294,15	-116,55	163,8

Дані таблиці 3.15 отримані при аналізі середньорічного фонду заробітної плати працівників всіх категорій методом абсолютних різниць.

Адміністративний персонал:

ФЗПд = ДД * Тпл * ГЗПпл = (-10)*7,95* 12,9 = -1025,55

ФЗПт = Дф * ДТ * ГЗПпл = 210 *(-0,15)*12,9 = -406,35

ФЗПгзп = Дф * Тф * ДГЗП = 210*7,8*0,3 = +41,4

Загальновиробничий персонал:

ФЗПд = ДД * Тпл * ГЗПпл = (-10)*7,95* 10,21 = -811,69

ФЗПт = Дф * ДТ * ГЗПпл = 210 *(-0,15)*10,21 = -321,61

ФЗПгзп = Дф * Тф * ДГЗП = 210*7,8*0,06 = +98,28

Охорона:

= ДД * Тпл * ГЗПпл = (-10)*7,95*2,71 = -215,45

ФЗПт = Дф * ДТ * ГЗПпл = 210 *(-0,15)*2,71 = -85,37

ФЗПгзп = Дф * Тф * ДГЗП = 210*7,8*0,27 = +442,26

Робочі:

ФЗПд = ДД * Тпл * ГЗПпл = (-10)*7,95* 4,36 = -346,62

ФЗПт = Дф * ДТ * ГЗПпл = 210 *(-0,15)*4,36 = -137,34

ФЗПгзп = Дф * Тф * ДГЗП = 210*7,8*0,55 = +900,9

Непромислова сфера:

ФЗПд = ДД * Тпл * ГЗПпл = (-10)*7,95* 3,7 = -294,15

ФЗПт = Дф * ДТ * ГЗПпл = 210 *(-0,15)*3,7 = -116,55

ФЗПгзп = Дф * Тф * ДГЗП = 210*7,8*0,1 = +163,8

Провівши наліз можна стверджувати, що зростання середньорічної заробітної платні робітників всіх категорій викликано збільшенням середньогодинної заробітної плати, яка у свою чергу залежить від рівня кваліфікації працівників і інтенсивності їх праці.