Аудит в системі економічного контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. АУДИТ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ

Економічний контроль є динамічною системою наукових знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продуктивних сил та виробничих відносин з метою їх цілеспрямованого регулювання відповідно до завдань розбудови національної економіки.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту економічний контроль, як галузь економічної науки, що забезпечує об'єктивною інформацією керівні органи держави про наявні трудові, матеріальні та фінансові ресурси, сприяє оптимізації економічних програм з метою раціонального їх використання.

Під предметом економічного контролю слід розуміти господарські процеси і фінансові операції підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, які розглядаються з позиції законності, доцільності та економічної ефективності, забезпечення збереження власності, правильності формування та використання фондів, достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності встановленим нормативам.

Об'єктом економічного контролю є центри фінансової відповідальності, тобто будь-яка з виробничо-організаційних одиниць, що має керівництво, яке відповідає за її діяльність. Таким чином, центр фінансової відповідальності - це об'єкт контролю, стан та поведінка якого вимірюються в грошових одиницях, а це дозволяє точно встановити відповідальність окремих керівників за результати господарювання.

Важливою функцією економічного контролю є і плив через систему управління на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку, раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, оптимізацію господарських зв'язків, додержання господарського та трудового законодавства. Економічний контроль також повинен запобігати банкрутству підприємств.

Змістом економічного контролю в умовах ринкових відносин є система конкретних заходів, спрямованих на раціональне та ефективне господарювання підприємств усіх форм власності.

Об'єктивність контролю передбачає незацікавлене та неупереджене виконання контрольних функцій особами, які здійснюють перевірки, точну фіксацію відхилень від установлених параметрів у діяльності перевірюваних об'єктів та правдиве висвітлення результатів контролю.

Під оперативністю контролю слід розуміти виявлення недоліків у роботі об'єктів господарювання на якомога ранній стадії з метою швидкого їх усунення.

Безперервність контролю означає систематичне виконання контрольних функцій, що зумовлюється безперервним характером господарських та виробничих процесів.

Всеохоплюючий контроль повинен поширюватися на всі сфери суспільної діяльності та на весь господарський механізм.

Науковість контролю означає використання останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду у процесі проведення контролю. Контрольні операції в умовах науково-технічного процесу мають здійснювати висококваліфіковані фахівці, які мають глибоку професійну підготовку та спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів контролю.

Економічність передбачає здійснення контролю якнайменшою кількістю робітників, які мають спеціальні знання та навички контрольної діяльності.

Дієвість контролю - це активний вплив контролюючих органів на підконтрольні об'єкти шляхом прийняття ефективних рішень з метою усунення виявлених недоліків та їх попередження в майбутньому.

Таким чином, на сучасному етапі реформування економіки України контроль за фінансово-господарською діяльністю має бути сконцентрованим на вирішенні таких завдань:

- забезпечення виконання державних замовлень, планових завдань та встановлених платежів до державного і місцевого бюджетів;

- виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, що виробляється, зниження витрат трудових, матеріальних та грошових ресурсів;

- зниження невиробничих витрат та збитків, попередження та виявлення нестач, випадків розкрадання і псування цінностей та нецільового використання коштів;

- підвищення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємств.

Складовими елементами економічного контролю є контрольні перевірки, аудит, ревізії та судово-економічні експертизи, які досліджують один і той же предмет (фінансово-господарську діяльність підприємств і організацій), використовують ті ж самі контрольні прийоми та процедури. Вони виявляють негативні явища у практиці господарювання з метою їх усунення та недопущення в майбутньому. Окрім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку та звітність підприємств) та опираються на ті ж самі законодавчі й нормативно-правові акти з питань фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово-економічною експертизою є суттєві відмінності, що обумовлені їх юридичною природою, метою та завданнями, які вони вирішують.

2. СУТНІСТЬ АУДИТУ, ЙОГО ЗМІСТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Особливого розвитку в нашій країні аудит набув з прийняттям у 1993 р Закону України "Про аудиторську діяльність".

Сьогодні існує три основні точки зору на поняття аудиту:

аудит є контрольно-ревізійна діяльність;

аудит є експертно-консультаційна діяльність;

аудит є симбіоз ревізійної та експертно-консультаційної діяльності.

Аудит - це незалежне дослідження фінансової звітності та іншої інформації суб'єктів підприємницької діяльності з метою формування висновків про реальний фінансовий стан цього суб'єкта.

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (актів) та надання інших аудиторських послуг.

Безпосередній аудит може проводитись на добровільних засадах (ініціативний аудит), а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

За формою здійснення розрізняють аудит зовнішній та внутрішній.

Зовнішній аудит проводиться незалежним аудитором (аудиторською фірмою), який не має ніяких інтересів на підприємстві, яке перевіряється. Незалежність аудитора від замовника є головною ознакою зовнішнього аудиту.

Внутрішній аудит здійснюється спеціальним структурним підрозділом підприємства або його працівниками, які безпосередньо підпорядковані керівництву підприємства та є в штаті. Внутрішні аудитори, окрім основної діяльності з питань удосконалення системи обліку та внутрішнього контролю на підприємстві, можуть виконувати й окремі спеціальні завдання керівництва підприємства.

Залежно від повторюваності контрольних дій аудит підрозділяється на первинний та повторюваний (узгоджений).

Первинний аудит здійснюється аудитором чи аудиторською фірмою, коли вони вперше проводять перевірку на даному підприємстві.

Узгоджений (повторюваний) аудит проводиться однією аудиторською фірмою в одного клієнта на основі постійного співробітництва (більше, ніж 5 років).

Залежно від поставлених цілей та складу інформації, яка аналізується, виділяють аудит фінансової звітності та аудит господарської діяльності.

Аудит фінансової звітності має своєю метою перевірку правильності її складання відповідно до встановлених Положень (стандартів) ведення бухгалтерського обліку та формами обов'язкової звітності.

Метою аудиту господарської діяльності (аудиту ефективності роботи) є систематичний і всебічний аналіз економіки підприємства або певного виду його діяльності, наприклад інвестиційної, маркетингової тощо. Завданням такого аудиту є розробка рекомендацій щодо поліпшення діяльності всього підприємства чи окремого структурного підрозділу.

Результати аудиту оформлюють аудиторським висновком, котрий є офіційним документом, засвідченим підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається за наслідками перевірки.

Окрім цих "класичних форм" аудиту, аудиторські фірми України надають клієнтам різноманітні послуги з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Завдання оглядової перевірки фінансової звітності - надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі дають змогу зробити висновок, що інформація, отримана на підставі прийнятої облікової політики, подається неправдиво (звіти неправильні або некоректні). Процедура оглядової перевірки передбачає менш детальне дослідження системи бухгалтерського обліку, тому аудиторська гарантія, що надається в звіті оглядової перевірки, відповідно менша порівняно з аудитом.

Під час здійснення операційної (тематичної) перевірки аудитор зобов'язаний провести узгодження процедури перевірки з метою задоволення інтересів клієнта стосовно дослідження інформації з окремих питань. Звіт аудитора під час виконання операційної перевірки стосується лише тих напрямків, які були визначені з суб'єктом підприємницької діяльності. Він є внутрішнім документом і може становити комерційну таємницю замовника (не передаватися зовнішнім користувачам фінансової звітності).

Аудиторська фірма може взяти на себе й ведення бухгалтерського обліку, що включає обробку первинних документів, розрахунок податків, складання звітності. Підприємству залишаються у цьому випадку лише обов'язки з формування первинних документів та взаємовідносини з зовнішніми контрагентами.

Виправлення помилок працівниками аудиторської фірми може замовлятися лише як супутня послуга, бо для того, щоб виправляти помилки, їх необхідно перш за все знайти.

3. СВІТОВА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АУДИТУ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕНДЕНЦІЙ ЙОГО СТАНОВЛЕННЯ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ

До промислової революції XIX аудит формально не визнавався як самостійний вид діяльності та окрема професія. Однак історичні документи переконують, що коли розглядати аудит як економічний контроль взагалі, то навіть у давні часи аудиторів використовували для підвищення надійності фінансової інформації. Наприклад, правителі Стародавнього Єгипту наймали декількох чоловік, які працювали незалежно один від одного, з метою перевірки фінансових записів. Китайський літопис свідчить, що вже в 700 р. до н.е. там існував, говорячи сучасною мовою, пост Генерального аудитора, який повинен був гарантувати чесність чиновників, зобов'язаних розпоряджатися державними коштами та майном.

Протягом XX розміри промислових компаній та об'єднань значно зросли, ускладнилися їх організаційні структури. В результаті власники стали все менше і менше прямо втручатися в керівництво своїми підприємствами, віддаючи ці функції професіональним менеджерам. Для вирішення конфліктів між державними податковими органами і менеджерами, які представляли інтереси власників, державного контролю було вже недостатньо, так як він захищав інтереси тільки однієї сторони - держави. Тому виникла нагальна потреба в незалежному контролі, який отримав назву "аудит" (від латинського audio - слухати). В такому контролі були зацікавлені обидві сторони, до його послуг зверталися також судові та арбітражні органи для отримання незалежної інформації про діяльність підприємств. Уперше закон про обов'язковий аудит, який гарантував усім корпораціям та акціонерним компаніям проведення незалежних аудиторських перевірок, був прийнятий в Англії в 1862 р. У Франції такий закон було прийнято у 1867, у США - в 1937 р. Сьогодні практично у всіх країнах світу з розвиненою ринковою економікою існує інститут аудиту зі своїм правовим та організаційним забезпеченням.

У своєму розвитку аудит у цих країнах пройшов декілька етапів, які характеризувалися специфічними цілями проведення аудиторських перевірок.

На першому етапі основною метою аудиту було підтвердження достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. При цьому мало місце майже дублювання аудитором функцій бухгалтера. Але й за такого виду аудиту існував ризик неправильного висновку про реальний фінансовий стан підприємства, наприклад, у зв'язку з неправильним трактуванням отриманих даних.

Потім аудит стає системно-орієнтованим, основною метою якого була оцінка якості функціонування внутрішніх систем підприємства. При цьому з метою запобігання помилкам, основні зусилля були спрямовані на підвищення ефективності управління, зокрема системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, що мала забезпечити достовірність звітних даних.

Третій етап розвитку аудиту - це його орієнтація на запобігання можливому ризику під час проведення перевірок. При цьому виді аудиту перевіряють посадових осіб, які контролюють систему підприємства і дають оцінку якості управлінських рішень, що приймаються цими особами.

За останнє десятиріччя широкого розвитку набули міжнаціональні інвестиції, а це зумовило створення транснаціональних компаній та міжнародних спільних підприємств і, в свою чергу, міжнародних аудиторських фірм, таких, як "Ернст і Янг", яка має свої представництва більш ніж в 170 країнах, "Прайс уотерхауз" - більше ніж в 110, "Артур Андерсен" - більш ніж в 100 країнах. При ООН створена і діє міжнародна організація вищих органів державного фінансового контролю.

В умовах планової централізованої економіки потреба в аудиті як незалежному контролі практично не виникала.

Нові умови господарювання, які формуються в Україні після розвалу командно-адміністративної системи (роздержавлення власності, створення комерційних банків, фондового ринку, спільних підприємств тощо), об'єктивно зумовили необхідність упровадження аудиту. Особливого розвитку в нашій країні аудит набув з прийняттям у 1993 р Закону України "Про аудиторську діяльність".

4. АУДИТ В УКРАЇНІ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК

Одною з причин гальмування розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть була поневолена іншими державами. Рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн.

Західні землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії, а потім -- Польщі. За часів панування Австро-Угорської імперії на Західних землях України у великих містах розвивались мануфактури, виникали нові промислові підприємства. Все це створювало певні умови для розвитку аудиту, оскільки власникам підприємств потрібний був незалежний контроль за використанням і збереженням їх капіталу

Поневолення Західних земель України панською Польщею дещо сповільнило розвиток аудиту. Польща порівняно з Австро-Угорською імперією у розвитку промисловості була більш відсталою. Контроль за збереженням панських маєтків здійснювали певні наглядачі. Проте їх діяльність мало чим нагадує роботу аудиторів. Центральні, східні та південні регіони України входили до складу Російської імперії. Розвиток аудиту в цих регіонах був адекватний його розвитку в Росії. Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих.

Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі заснована школу, названу пізніше Аудиторським училищем.

За характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці XIX --початку XX ст. у Росії Інститут присяжних бухгалтерів (рахівників) закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність.

Професійної організації бухгалтерів (аудиторів) у Російській імперії так і не вдалося створити. Незалежні перевірки щорічних звітів акціонерних товариств проводилися ревізійними комісіями. До складу цих комісій часто входили акціонери, не завжди обізнані з обліком і контролем.

Після жовтневого перевороту 1917 р. та часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система. За цих умов контрольні функції повністю виконували контрольно-ревізійні органи. Водночас з цим існував партійний контроль.

Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989 рр., коли почали діяти спільні підприємства з іноземним капіталом. В Україні було створене дочірнє відділення "Інаудиту".

Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави.

На сучасному етапі розвитку національної економіки спостерігаємо значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах.

В Україні виникла нова категорія людей, реально здатних впливати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, -- категорія власників, їхньою характерною рисою є зацікавленість у стабільності, передбачуванні та відкритості всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, оскільки безпека будь-якого бізнесу визначається насамперед загальним становищем у державі та суспільстві.

Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється лише менш ніж 20-ма роками, що принесли багато здобутків, успіхів і розчарувань. Офіційне визнання обов'язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності України, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". З тих пір кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механізму, який працює насамперед на користь громадян -- бізнесменів і службовців, акціонерів і власників.

Отже, розвиток аудиту в Україні має три етапи:

Перший -- 1987-1992 рр. -- створення перших аудиторських структур.

Другий -- 1993-1998 рр. -- формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

Третій -- 1999 р. -- дотепер -- діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.

З приходом В Україну світової економічної кризи становище аудиту дещо погіршилося, і цей вид бізнесу, як і інші види, зазнав значного впливу кризи.

5. АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

Відповідно до ст. З Закону України "Про аудиторську діяльність", аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методологічне забезпечення аудиту, практичне використання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність ви могам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб 'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів. Аудит здійснюють незалежні особи (аудитори), аудиторські фірми, які уповноважені суб 'сктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також: у випадках, передбачених законом (обоє 'язковий аудит).

Інші послуги аудиторської фірми - це будь-які послуги, не заборонені законодавством, що надаються працівниками аудиторської фірми.

Існує кілька правил, що стосуються діяльності аудиторів:

* вільний вибір аудиторів (аудиторської фірми) господарськими суб'єктами;

* договірні відносини між аудитором і клієнтом, що дозволяють аудиторові самому вибирати свого клієнта і бути незалежним від указівок яких-небуть державних органів;

* можливість відмовити клієнтові у видачі аудиторського висновку до усунення відзначених недоліків;

* неможливість аудиторської перевірки при родинних або ділових відносинах із клієнтом, що перевищують договірні відносини з приводу аудиторської діяльності;

* заборона аудиторам і аудиторським фірмам займатисягосподарською, комерційною і фінансовою діяльністю, не зв'язаною з виконанням аудиторських, консультаційних і інших дозволених законом послуг.

Харктеристика складових діяльності аудиторської фірми

Ознака	Діяльність аудиторської фірми
	Аудит	Інші послуги аудиторської фірми
Поняття	Підприємницька діяльність, що полягає у висловленні думки аудитора про достовірність фінансової звітності господарюючого суб'єкта-замовника	Будь-які послуги, не заборонені законодавством, що надаються співробітниками аудитрсь-кої фірми
Відповідальна особа	Аудитор - особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам та сертифікована на право здійснення аудиторської діяльності: підтвердження достовірності фінансової звітності, надання офіційних висновків про неї та виконання інших послуг, не заборонених законодавством	Аудитор та весь інший персонал аудиторської фірми. Останні не мають повноважень підтверджувати достовірність фінансової звітності та надавати офіційних висновків про неї (у тих випадках де аудит є обов'язковим)
Завдання	Визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, а також договірними зобов'язаннями аудиторської фірми та замовника	Передбачаються договором на надання послуг з будь-яких питань на вимогу замовника
Результат	Аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності, підписаний сер-тпфікованим аудитором, та аудиторський звіт	Прогнозні економічні показники, розрахунки, якісні характеристики організаційної структури управління, стану обліку, контролю, листи з відповідями на поставлені питання договору, підписуються виконавцем або керівником фірми

Аудитори мають право:

* самостійно визначати форми і методи аудиторської перевірки, виходячи з вимог нормативних актів України, стандартів (нормативів) аудиторської діяльності, а також конкретних умов договору з економічним суб'єктом;

* перевіряти в економічних суб'єктів у повному обсязі документацію з фінансово-господарської діяльності, наявність грошових сум і цінних паперів, матеріальних цінностей,одержувати роз'яснення щодо питань, які виникли і додаткових свідчень, необхідні для аудиторської перевірки;

* одержувати по письмовому запиту необхідну для здійснення аудиторської перевірки інформацію від третіх осіб;

* залучати на договірній основі для участі в аудиторській діяль-ності аудиторів, що працюють самостійно або в інших організаціях, а також інших фахівців;

* відмовитися від проведення аудиторської перевірки у випадку ненадання економічним суб'єктом, що перевіряється, необхідної до-кументації.

Аудитори та аудиторські фірми зобов 'язані:

* неухильно дотримуватися при здійсненні аудиторської діяльності вимог законодавства України;

* негайно повідомляти замовникові про неможливість своєї участі в проведенні аудиторської перевірки внаслідок наявності родинних, посадових або економічних зв'язків, відсутності дозволу на проведення аудиторської перевірки;

* повідомляти замовникові про необхідність залучення до участі в перевірці додаткових аудиторів (фахівців) у зв'язку зі значним об¬сягом роботи або будь-яких інших обставин, що виникли після укладання договору;

* кваліфіковано проводити аудиторські перевірки, виконувати інші аудиторські послуги;

* забезпечувати схоронність документів, отриманих і складених у ході аудиторської перевірки і не розголошувати їхнього змісту без згоди власника (керівника) економічного суб'єкта, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Аудитор (аудиторська фірма) зобов'язана надавати замовникові вичерпну інформацю про вимоги законодавства, що стосуються проведення аудиторської перевірки, правах і обов'язках сторін, а після ознайомлення з висновком - про нормативні акти, на яких грунтуються його зауваження і висновки

6. ВИДИ АУДИТУ ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий.

Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.

Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.

Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.

Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту.

Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

* перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;

* перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Класифікація аудиту: За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту:

- Операційний аудит.

- Аудит на дотримання нормативних вимог.

- Аудит фінансової звітності.

Операційний аудит- це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації.

Метою аудиту на додержання нормативних вимог є визначення, чи дотримується організація, аудит якої проводиться, процедур і правил, установлених для неї.

Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для організацій, які ведуть комерційну діяльність, передбачає, зокрема, таке:

- визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;

- перевірку ставок заробітної плати, з метою визначити, чи дотримуються при нарахуванні заробітної плати встановлених законодавством мінімальних ставок заробітної плати;

- перевірку дотримання компанією умов договорів із позичальниками та ін.

Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв.

Користувачами фінансової звітності можуть бути:

- кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов'язаний із кредитуванням даного підприємства;

- фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;

- банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. Працівники даного підприємства, яких цікавить можливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи;

- урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.



7. АУДИТ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮ

Аудит як окремий інститут ринкової інфраструктури і специфічна форма незалежного фінансового контролю є складовою загальної системи економічного (господарського) контролю. У сучасних умовах в Україні формується система економічного контролю, який можна поділити на адміністративний і незалежний, які мають істотну різницю

Велика кількість користувачів фінансової звітності та іншої обліково-економічної інформації, які по-різному пов'язані з діяльністю суб'єктів господарювання і мають різні інтереси, потребує виконання аудиторами різних видів аудиту. Крім того, структура ринкового господарства, в якому левова частка належить підприємствам малого та середнього бізнесу, також сприяє розвитку різних видів аудиту . Таким чином, хоча аудит і входить до загальної системи економічного контролю, його функції є ширшими ніж суто контрольні.

Функції аудиту при цьому виступають як основні напрями, що характеризують його суть, зміст, соціальне значення, завдання і цілі. Вони можуть бути представлені наступними функціями:

- системотворною (розгляд підприємства як відкритої системи, яка випробовує вплив довкілля і само впливає на неї);

- констатуючою (пізнання обліково-економічних явищ);

- інформаційною (інформування суб'єктів господарських стосунків про обліково-економічні явища діяльності);

- евристичною (відкриття нових закономірностей, що виникають в процесі розвитку предмета дослідження);

- методологічною (визначення прийомів і способів перевірки);

- профілактичною (попередження можливості здійснення відхилень, виявлення різного роду недотримання законності);

- прогностичною (визначення тенденцій розвитку явищ, що вивчаються, відповідно до об'єктивних законів їх розвитку).

У сучасному суспільстві аудитори крім контрольної функції виконують також інші завдання і допомагають підприємництву ефективно функціонувати.

8. СУТНІСТЬ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ, ЙОГО ЗМІСТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення (наскільки це можливо) правильного й ефективного ведення господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю охоплює й інші питання, безпосередньо пов'язані з функціями облікової системи.

Елементом системи внутрішнього контролю виступає внутрішній аудит.

Внутрішній аудит -- це елемент внутрішньогосподарського контролю у вигляді організованої на підприємстві служби, що діє в інтересах керівництва або власників. Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.

Служба внутрішнього аудиту є підрозділом суб'єкта господарювання.

Незалежно від ступеня самостійності та об'єктивності внутрішнього аудиту він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання, експертна оцінка дотримання економічної політики підприємства, включаючи облікову, оцінці функціонування внутрішньогосподарського контролю, який здійснюється всіма його структурними підрозділами.

До основних завдань внутрішнього аудиту належать:

1 встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва підприємства;

2 виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту;

3 своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів (стратегічних бізнес-одиниць), опрацювання оптимальних рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;

4 перевірка якості виконання функціональних обов'язків персоналу, дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності;

5 перевірка відповідності фактичного стану майна (в натуральному та вартісному виразі) даним бухгалтерського обліку;

6 встановлення відповідності фактичних затрат їх нормативним значенням,

7 перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками;

8 налагодження і підтримка взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами;

9 вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів.

Отже, внутрішній аудит здійснює перевірку не лише рівня дотримання фінансового та податкового обліку нормативним вимогам, а й якість виконання планів і рекомендацій контролера відповідними службами.

До загальних функцій внутрішнього аудиту входять перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності й функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Конкретні функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться, зокрема:

- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефективним використанням ресурсів;

- вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх

моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем;

- дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності;

- перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників;

- оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства;

- перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна;

- роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;

- оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;

- спеціальні службові розслідування окремих випадків за завданням керівника;

- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час проведення зовнішнього аудиту;

- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки;

- розроблення і подання пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і пропозицій з підвищення ефективності управління.

Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності підприємства і має здійснюватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту.

Важливим завданням служби внутрішнього аудиту є фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства і розробка її фінансової стратегії. Це дає змогу підвищити ефективність роботи окремих підрозділів і організації в цілому, сприяє виконанню основної мети, поставленої перед внутрішнім аудитом.

9. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Результатом послідовного здійснення аудитором етапів планування аудиторської перевірки мають бути її раціональна організація й обґрунтований розподіл уваги і часу аудитора на перевірку найвідповідальніших ділянок господарської діяльності економічного суб'єкта. Значною мірою це залежить від результатів оцінки аудитором ризику контролю, і тому аудитор повинен досягти прийнятного для планування аудиту розуміння системи внутрішнього контролю, а також оцінити ефективність її функціонування. Рекомендації аудиторам стосовно оцінки ефективності функціонування системи внутрішнього контролю надані в МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання і його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень".

Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо вона своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, а також виявляє таку інформацію. Одночасно аудитор має розуміти, що:

* наявність на підприємстві системи внутрішнього контролю ще не означає її дієвість і ефективність функціонування;

* будь-яка система внутрішнього контролю не може дати 100 % гарантії її ефективності через наявність неминучих обмежень.

Причинами таких обмежень можуть бути:

1) природне бажання керівництва, яке ґрунтується на тому, що витрати на розроблення, впровадження і функціонування системи внутрішнього контролю мають бути не менше тих економічних вигод, які може дати система внутрішнього контролю;

2) орієнтованість більшості засобів контролю на контроль звичайних, а не неординарних (незвичайних) господарських операцій;

3) можливість працівників робити помилки через недбалість, неуважність, стомленість, неправильне розуміння суті і цілі господарської операції, що здійснюється;

4) вчинення тиску на кваліфікованих і працівників, які заслуговують довіри, як всередині, так і зовні підприємства;

5) невпевненість у відсутності корисливих мотивів у працівників, наділених владою;

6) нехтування розподілом контролю за видами унаслідок зловживань, особливо особами, наділеними службовими повноваженнями;

7) ігнорування адміністрацією підприємства засобів контролю, які вона сама встановила.

Аудитор (аудиторська організація) самостійно розробляє методики і порядок вивчення та оцінки ефективності системи внутрішнього контролю, а також планує процедури та обсяги аудиторської перевірки залежно від отриманих результатів такої оцінки.



Рис. 1

1. Загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю передбачає отримання загального уявлення про специфіку і масштаб діяльності економічного суб'єкта і систему його бух-обліку. За підсумками такого ознайомлення аудитор повинен ухвалити рішення про те, чи може він у своїй роботі взагалі покладатися на систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта, що перевіряється.

2. Первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю робиться для кожного із завдань внутрішнього контролю для всіх основних типів господарських операцій. Первинну оцінку надійності системи внутрішнього контролю починають з ознайомлення та аналізу контрольного середовища економічного суб'єкта. Це робиться з метою визначення серйозності відношення адміністрації підприємства, що перевіряється, до внутрішнього контролю. Звичайно, аудитор оцінює ризик внутрішнього контролю (рівень власної довіри до ефективності системи внутрішнього контролю) як низький, якщо:

* системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю неефективні;

* витрати на проведення оцінки ефективності систем обліку і внутрішнього контролю будуть вищі, ніж можливий корисний ефект.

10. ВНУТРІШНІЙ АУДИТУ: ЙОГО МІСЦЕ В СИСТЕМІ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЮ

Внутрішній контроль - це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкта прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети. Залежно від завдань внутрішній контроль класифікується за видами

Рис. 2

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення (наскільки це можливо) правильного й ефективного ведення господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєча¬сної підготовки достовірної фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю охоплює й інші питання, безпосередньо пов'язані з функціями облікової системи.

Внутрішній контроль, згідно з визначеними МСА 315, містить такі складові:

* середовище контролю;

* процес оцінювання ризиків суб'єкта господарювання;

* інформаційні системи, в тому числі пов'язані з ними відповідні бізнес-процеси, що стосуються фінансової звітності, та обмін інформацією;

* процедури контролю;

* моніторинг заходів контролю.

Невід'ємною частиною внутрішнього контролю діяльності підприємства є внутрішній аудит, який повинен виконувати не тільки контрольні функції, а, насамперед, розв'язувати завдання, що входять до сфери аудиту ефективності системи внутрішнього кон¬тролю підприємства, має охоплювати аналіз і оцінку адекватності, а також якості виконання покладених на цю систему функцій. Тобто внутрішній аудит дає оцінку контрольним процедурам та механізму внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди в процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішній контроль - це необхідна умова існування будь-якого підприємства. Доцільно в усіх галузях економіки, на коленому підприємстві запровадити систему внутрішнього контролю і при вмілому використанні його функцій органами управління він може бути одним із найефективніших інструментів менеджменту.

Об'єкти внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит є одним із видів господарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства. За внутрішній аудит відповідає підприємство або один із його відділів, тобто це контрольний орган всередені фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання, експертна оцінка дотримання економічної політики під¬приємства, включаючи облікову, оцінці функціонування внутріш¬ньогосподарського контролю, який здійснюється всіма його структурними підрозділами.

11. СХОЖІСТЬ ТА ВІДМІНІСТЬ МІЖ АУДИТОМ ТА РЕВІЗІЄЮ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спільним між аудитом і ревізією насамперед є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників.

Однак між ними є й суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об 'єктами, зв 'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Ревізія проводиться на підстві наказів державних органів управління. Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням; змістом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.



Ознаки	Аудит	Ревізія
Поняття	Полягає у висловленні аудитором об'єктивної думки про достовірність фінансової звітності, що відображається в аудиторському висновку	Метод господарського контролю діяльності підприємств та їхніх підрозділів за певний період з метою встановлення законності, доцільності та ефективності здійснених господарських операцій, забезпечення збереженості майна, правильності та достовірності обліку і звітності
Законодавче регулювання	Закон України "Про аудиторську діяльність"	Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу України"
Підстава для проведення	Договір між аудиторською фірмою (аудитором) та замовником аудиту	Наказ керівника підрозділу контрольно-ревізійної служби або керівника вищої установи
Періодичність проведення	Обов'язковий - один раз на рік (для підприємств, що оприлюднюють свою фінансову звітність), ініциативний - на замовлення суб'єкта господарювання	Може призначатися не частіше одного разу на рік для перевірки господарських операцій підприємств, установ і організацій, які використовують кошти бюджетів, а також до і після порушення кримінальної справи уповноваженими на те органами
Суб 'єкт проведення	Аудитор - це особа, яка має кваліфікаційний сертифікат, що надає право на проведення аудиту чи надання послуг і зареєстрований як суб'єкт аудиторської діяльності	Ревізор - службова особа, яка уповноважена державою виконувати контрольні функції з перевірки діяльності підприємства, але позбавлена будь-яких процесуальних прав на стадії попереднього слідства; в процесі розслідування справ може бути допитаний лише як свідок
Предмет	Фінансова звітність підприємства та дані, сформовані в системі бухгалтерського обліку	Документально відображена в системі обіку господарська діяльність підприємства, що вивчається застосуванням, спеціальних прийомів з позиції законності, достовірності та доцільності. До предмету ревізії належать процеси та явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємств і відображені документально, а межі їх визначаються програмою ревізії

Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний аппарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, зокрема законодавчі та інформативно правові акти, первинні документи і реєстри бухгалтерського обліку, баланс і звітність.

Правове регулювання ревізії і аудиту також різне.

Аудит як незалежна форма контролю добровільно обирається власником, для якого формулюються висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, а й організаційними формами проведення.

Аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), які мають сертифікат і включені до національного реєстру суб'єктів ау-диторської діяльності, причому на платній основі за договорами на виконання послуг.

Аудитори несуть відповідальність перед клієнтам щодо якості зробленого висновку.

12. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕНЯ АУДИТУ

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському висновку.

Основні задачі аудиту - збирання та обробка достовірної інформації про фінансову діяльність суб'єкта господарювання і на цій основі аудиторського рішення.

Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації достатня і достовірна.

Основними завданнями аудиту є збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків. Такими завданнями є:

1. Упевнитись у правомірності створення підприємства і без-перервності його функціонування.

2. Ознайомитись із системою господарювання і управління (знання бізнесу клієнта).

3. Оцінити надійність системи внутрішнього контролю.

4. З'ясувати ефективність системи бухгалтерського обліку.

5. Проконтролювати правильність здійснення основних гос-подарських процесів (постачання, виробництво, збут).

6. Переконатись у повноті первинної документації.

7. Проконтролювати правильність ведення поточного бухгалтерсь¬кого обліку і повноту відображення інформації в облікових регістрах.

8. Перевірити фактичну наявність активів, зобов'язань і капіталу, що відображені у фінансовій звітності.

9. Перевірити належність відображених у звітності активів, зобов'язань і капіталу (кому вони належать).

10. Перевірити постійність дотримання облікової політики суб'єктом господарювання.

11. Перевірити правильність ведення бухгалтерських записівта їх відповідність звітному періоду.

12. Встановити відповідність діяльності підприємства і ведення бухгалтерського обліку чинному законодавству.

13. Упевнитись у відповідності показників фінансових звітів (бухгалтерської і небухгалтерської звітності).

14. Висловити незалежну думку щодо результатів перевірки фінансової звітності.

Для того щоб скласти свою думку про достовірність фінансової звітності, аудитор повинен мати обґрунтовану гарантію того, що інформація бухгалтерської документації та інші дані достовірні й достатні. Обґрунтована гарантія -- це наявність доказів того, що в цілому у звітності немає істотних перекручень.

Однак існують причини, які заважають аудиторові виявити істотні неточності й перекручення, а саме:

* використання неправильних тестів під час перевірки;

* обмежувальні фактори, притаманні системам бухгалтерсь-кого обліку і внутрішнього контролю (наприклад можливість змови посадових осіб);

* той факт, що більшість аудиторських доказів носить більше переконливий, ніж остаточно стверджувальний характер.

Хоч аудитор відповідає перед замовником за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, це не звільняє керівництво цього підприємства від відповідальності за достовірність і повноту звітності. А процедура засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), як цього вимагають Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та інші державні установи, не означає солідарну відповідальність за достовірність і повноту фінансової звітності з керівництвом підприємства, що перевіря-ється.

Функціональні завдання аудиту. Крім основних завдань, аудит може залежно від конкретних ситуацій вирішувати низку функціональних завдань. До них відносяться:

* коригування. Передбачається, якщо за результатами прове-деного аудиту аудитором були зроблені негативні висновки (в цілому або в будь-якій частині), аудитор може за проханням клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявлених помилок. У завдання коригування не входить безпосереднє виправлення помилок самим аудитором;.