Аудит в системі економічного контролю

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб: * забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року; * підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам; * забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства; * служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.

44. КЛАСИФІКАЦІЯ РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ АУДИТОРА

Залежно від стадії аудиторської перевірки робочі документи аудитора можна класифікувати на документи початкової, дослідноїта завершальної стадії процесу аудиту. До документів початкової стадії відносять: договір на аудиторську перевірку, загальний план і робочу програму тощо. Документи дослідної стадії процесу аудиту -- це первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, аудиторські тести, аналітичні таблиці тощо. Додокументів завершальної стадії належать аудиторський висновок, звіт аудитора перед замовником, акт виконання робіт.

За терміном використання робочі документи поділяють на документи довгострокового і нетривалого використання. До довгострокових аудиторських документів можна віднести документи, які аудитори використовують впродовж тривалого періоду, наприклад, типові аудиторські програми, тести та ін.

Аудиторські документи, що зберігаються в аудиторській фірмі до року, називають документами короткострокового (нетривалого) використання. Це, наприклад, анкети опитування персоналу, анкети зустрічної звірки.

За способом і джерелами отримання виділяють робочі документи аудитора, отримані від: підприємства - клієнта; третіх сторін; складені самим аудитором. Аудитор у процесі перевірки використовує первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансову звітність підприємства -- клієнта. До документів, отриманих від третіх сторін, належать одержані акти - звірки і довідки від по-купців і замовників, постачальників, банків, страхових компаній.

Заповнені таблиці, розрахунки, тести і є своєрідними документами, складеними аудитором. Найважливіший документ робочої документації -- аудиторський висновок.

За характером інформації робочі документи аудитора поділяють на документи: нормативно-правового характеру; організаційно-установчі; про структуру і діяльність підприємства; про систему обліку і внутрішнього контролю; організаційно-функціональні документи; оцінки системи внутрішнього контролю й аудиторського ризику; перевірки статей і показників фінансової звітності; підсумкові документи тощо.

Аудиторські документи залежно від призначення поділяють на документи, які використовують аудитори та власники (керівники) підприємства. Для власників і керівників підприємства передбачається складання аудитором висновку і звіту перед замовником. Інші аудиторські документи призначені для використання безпосередньо самими аудиторами.

За змістом аудиторських процедур робочі документи аудитора поділяють на оглядові, інформативні, підтверджувальні, розрахункові, аналітичні, документи перевірки. В оглядовихробочих документах наводиться загальна характеристика підприємства -- клієнта або загальний огляд його фінансової звітності. Інформативні документи розкривають інформацію про господарські процеси та операції. Підтверджувальні аудиторські документи дають аудитору відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують конкретні господарські факти і явища.

Беручи до уваги термін зберігання робочих документів аудитора, частину з них можна віднести до документів тривалого зберігання, а інші -- до короткострокового зберігання. Додокументів довгострокового зберігання можна віднести догопори, укладені зі замовниками, акти виконання робіт, аудиторські висновки..

Розрахункові -- це відповідні розрахунки аудитора, які дають змогу оцінити показники фінансової звітності. Аналітичні документи -- це відомості, здобуті методами аналізу, що допомагають визначити фінансовий стан підприємства та його основних показників.

Відомості, отримані внаслідок проведення аудиторських процедур, належать до документів перевірки. Ці документи можуть бути складені аудитором за довільною програмою і мати різний зміст. Вони мають найбільше інформаційне навантаження щодо аудиторських доказів.

За ступенем стандартизації аудиторська документація поділяється на стандартизовану( відповідно до вимог МСА) і складену за довільною формою.

Залежно від способу складання робочі документи аудитора можуть бути складені вручну або отримані за допомогою комп'ютера (машинограми, інформація, записана на дискеті та ін).

За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті. Наприклад, графічно можна відобразити динаміку основних показ-ників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

45. МЕТОДИКА ВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОГО ДОСЬЄ

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки фінансової звітності підприємства - клієнта, являє собою аудиторське досьє (папку), яке має свій номер, відмітку про дату початку і закінчення аудиторської перевірки.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'язкові реквізити і складові частини, зокрема: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу і сторінка його розміщення в аудиторському досьє, період перевірки, зміст (виклад процедур, вказані методи і прийоми, отримані результати, висновок аудитора по конкретному факту перевірки), вказані особи, які складали і перевірили документ, їх підписи, дата складення документа і інші спеціальні реквізити.

В зв'язку з цим заслуговує уваги структура форми робочого документу аудитора, розроблена у вигляді схеми.

Отримані аудитором висновки і результати, які зафіксовані в одному документі, можуть використовуватись і відображатись в інших робочих документах, складених в процесі перевірки.

Робочі документи аудитора повинні знаходитись в досьє в певній послідовності:

організаційні;

адміністративні;

документи аудиторських процедур по окремих статтях річного звіту та інші аудиторські дані;

висновок;

рекомендації (пропозиції).

Найбільша кількість робочих документів складається на стадії оцінки звітності, тобто при безпосередній перевірці статей і показників фінансової (бухгалтерської) звітності. Це документи по аналітичному огляді, перевірці і підтвердженню окремих документів.

По закінченню оцінки окремих статтей звітності і узагальнення одержаних результатів на завершуючому етапі (аудитора) аудита складають звіт про перевірку, який містить висновок аудитора по фінансовій (бухгалтерській) звітності підприємства-клієнта.

На протязі всього терміну ведення досьє, а також після закінчення аудиторської перевірки і пред'явлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечувати відповідні умови зберігання документів.

Робочі документи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора на протязі року, а потім передаються в постійний архів аудиторської фірми на тривале зберігання. Окремі аудитори приділяють цьому питанню недостатню увагу. Це може привести до серйозних наслідків (притягнення аудитора до відповідальності, втрата ліцензії чи сертифіката із-за відсутності у аудиторів можливості довести належне виконання ними своїх обов'язків в зв'язку з відсутністю чи неправильним веденням робочих документів).

Особливості уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Це одне з головних вимог і принципів роботи аудитора і правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст конфіденційний і не підлягає розголошенню. Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без його згоди не передавати кому-небудь робочі документи про поведену перевірку, крім особливих випадків (наприклад, на вимогу правоохоронних органів; передача довгострокових документів аудитору, який буде виконувати наступну аудиторську перевірку; у випадку контролю роботи аудитора і її якості іншими аудиторами фірми або її директором, менеджером).

46. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ГОТІВКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є:

1) Первинні документи з обліку грошових коштів.

2) Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів

3) Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

4) Головна книга.

5) Звітність

Документування операцій з грошовими коштами

№ п/п	Форма документу	Первинні документи	Призначення документу
1	КО-1	Прибутковий касовий ордер (ПКО)	Надходження готівки в касу
2	КО-2	Видатковий касовий ордер (ВКО)	Видача готівки з каси
3	КО-3	Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів	Для реєстрації в бухгалтерії ПКО, ВКО, чи документів, що їх замінюють
4	КО-4	Касова книга	Для обліку касиром операцій з готівкою
5	КО-5	Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей	Для обліку руху коштів в касі
6		Грошовий чек	Для одержання готівки з рахунку в банку
7		Об'ява на внесок готівки	Для внесення готівки на рахунок в банку
8		Супровідна відомість до сумки з грошовою виручкою	Застосовується при здачі готівки інкасатору
9	ФКЧ-1	Фіскальний касовий чек на товари (послуги)	Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій (РРО) при проведенні розрахунків за продані товари(надані послуги)
10	ФКЧ-2	Фіскальний касовий чек видачі коштів	Розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, компенсації послуг, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державній лотереї та в інших випадках
11	РК-1	Розрахункова квитанція	Використовується при реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, компенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках
12	П-53	Платіжна відомість	Виплата грошових коштів з каси декільком особам
13	П-49	Розрахунково-платіжна відомість	Розрахунок виплат по заробітній платі та її виплата з каси
14		Платіжне доручення	Письмове доручення банку, який обслуговує підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в банку на рахунок постачальника

47. АУДИТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБЕРЕЖЕНОСТІ КАСОВОЇ ГОТІВКИ ТА ДОТРИМАННЯ КАСОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ, ВИМОГ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Основними завданнями аудиту каси і касових операцій є перевірка:

забезпечення умов зберігання готівки і інших цінностей у касі підприємства, а також під час їх доставки на підприємство;

дотримання встановленого порядку ведення касових операцій:

-- правильності оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів;

-- своєчасності та повноти відображення руху готівки в касовій книзі та в звіті касира;

-- дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок;

-- дотримання ліміту наявності готівки в касі;

-- дотримання умов видачі готівки підзвіт на операційні і господарські витрати та інші потреби підприємства;

-- своєчасності та повноти оприбуткування грошей;

-- перевірка стану обліку касових операцій.

Основними документами, які підлягають вивченню під час перевірки касових операцій, є касова книга, звіти касира, прибуткові та видаткові касові ордери (ПКО, ВКО), журнал реєстрації ПКО, журнал реєстрації ВКО, журнал реєстрації депонованих сум, авансові звіти з підтверджуючими документами, виправдувальні документи тощо, а також регістри синтетичного обліку і звіти (журнал-ордер № 1, відомість до журналу-ордеру № 1а, Головна книга, звіт про рух грошових коштів, баланс підприємства).

Аудит касових операцій за необхідності може починатись із перевірки фактичної наявності грошових коштів у касі шляхом проведення інвентаризації каси. Інвентаризація каси проводиться в присутності касира і головного бухгалтера, в разі наявності кількох кас аудитор опечатує їх, щоб уникнути можливості покрити нестачу в одних касах за рахунок грошей інших. Під час проведення інвентаризації аудитору необхідно звернути увагу на: наказ керівника підприємства про призначення касира; наявність договору про повну матеріальну відповідальність касира підприємства; умови зберігання готівки в касі; повноту і своєчасність оприбуткування грошових коштів за чеками у банку; правильність оформлення прибуткових (ПКО) і видаткових (ВКО) касових ордерів та наявність усіх необхідних реквізитів;

погашення видаткових і прибуткових ордерів відповідними штампами; правильність виведення арифметичних підсумків у платіжних відомостях, визначення депонованих сум, а також розрахунків за видатковими чеками; дотримання ліміту готівки в касі.

Проводячи інвентаризацію каси, аудитор неодмінно має запропонувати касиру дати розписку у тому, що всі прибуткові та видаткові документи на грошові кошти включені до звіту касира і на момент інвентаризації каси неоприбуткованих і несплачених коштів немає. Підрахунок грошових коштів проводиться суцільним способом по кожній купюрі окремо, про що робляться записи в покупюрній відомості. Запис і підрахунок коштів проводиться комісією і касиром окремо. Причому безпосередній підрахунок купюр робить сам касир, комісія не має права брати грошові кошти та перераховувати їх. На підставі проведення інвентаризації складається акт інвентаризації каси за формою, що визначена додатком 1 до «Положення про порядок ведення касових операцій». У разі виявлення нестачі або лишків коштів касир дає письмове пояснення про причини таких явищ. Сума виявлених лишків оприбутковується, про що виписується ПКО на загальну суму виявлених лишків. Виявлені нестачі відносяться на винних осіб. У випадках непогодження касира відшкодувати суму нестач подається позов до суду. До позовної заяви додається акт інвентаризації готівки в касі, письмове пояснення касира та інші службові розписки, через які сталися нестачі готівки в касі.

Наступний етап аудиту касових операцій починається з аналізу внутрішнього контролю та руху коштів за певний період.

48. ПЕРЕВІРКА ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ У БАНКАХ

Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повноту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залишки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бухгалтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма розрахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли від постачальників.

Операції з лімітованими і нелімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З'ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір завданого підприємству збитку і винних осіб. Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату перевірки за рахунком 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банну деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред'явлені одержувачами в банк до оплати.

Об'єктом контролю аудитора можуть бути операції з переказами грошей з рахунка в банку на рахунки в Ощадбанк, тому що вони можуть бути пов'язані з передачею грошей підставним особам, з крадіжками коштів.

Здійснюючи перевірку операцій на рахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", слід встановити, чи відповідають залишки коштів, відображені у виписці банку, залишку коштів, який значиться за обліком; повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів; правильність операцій і справжність банківських виписок і первинних документів, правильність кореспонденції рахунків за операціями на поточних рахунках в іноземній валюті й записів у облікових регістрах. Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.

Ретельно вивчають обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збитків тощо.

Кожний випадок порушення кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з'ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.

Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного банку України в установленому законом порядку.

49. АУДИТ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

- перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості;

- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

Джерела інформації для перевірки дебіторської заборгованості:

- Реєстри синтетичного обліку і звітність (Баланс Ф-1, Головна книга).

- Реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків (журнал № 3 від 3.1-3.6 відповідних машинограм за автоматизованого обліку).

Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські документи, договори).Аудит розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку.

Спочатку перевіряють дані активу балансу за відповідними рахунками. Ці дані за рахунками 16, 36, 37, 38, 63 та ін. порівнюють з даними журналів та відомостей на певну дату (1-ше число місяця).

Після цього аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установлює, з чиєї ініціативи обрана невигідна для підприємства форма розрахунків і які заходи вживаються щодо поліпшення системи розрахунків.

Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства.

Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями.

Для аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів.

Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.

Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитківта винних за них осіб.

З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі вгорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" тощо.

Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.

Завданням аудиту дебіторської заборгованості є перевірка реальності (правдивості) та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї заборгованості.

Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків. Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості.

За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2), визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості тощо. Методика аудиту показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік (або за інший звітний період).

Установлюють, чи ведеться оперативний облік претензій і як здійснюється контроль за своєчасністю й обґрунтованістю передання матеріалів у господарський суд для відшкодування заборгованості. Звертається увага на своєчасність висновку і виконання угод на поставки продукції і матеріалів. В угоді також визначається відповідальність сторін за невиконання ними зобов'язань. Результати аудиту розрахунків, заборгованості за претензіями і конфліктами, боргами відбиваються у відомості.

Важливо знайти різні варіанти і засоби розкриття можливих порушень, зловживань, незаконного утворення дебіторської заборгованості.

Досліджуються всі можливі штрафи, пені, визнані боржником або щодо яких отримано рішення місцевого або арбітражного суду про їх стягнення. Слід підкреслити, що списання боргу на збиток у результаті неплатоспроможності боржника не є підставою для ліквідації заборгованості, яку відбивають у балансі протягом відповідного терміна, тобто з часу списання. Якщо є дебіторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, вивчається питання про правильність списання сум за рішенням керівника підприємства і з'ясовується, на який рахунок вона віднесена. Важливо також перевірити законність таких списань.

Аналогічно перевіряються розрахунки з відшкодуванням заподіяних збитків, розрахунки з іншими дебіторами.

50. АУДИТ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Операції щодо руху ОС досліджують за первинними документами і бух.записами . Звертається увага на повільність , своєчасність і повноту оприбуткування ОС. За ОС, які надійшлі безоплатно , слід провести зустрічну перевірку , щоб установити правильність списання їх за кількістю та вартістю . Перевіряючи операції з переміщенням ОС, необхідно з'ясувати доцільність переміщення , правильність оформлення цих операцій , повноту і своєчасність оприбуткування ОС, ураховуючи при цьому, що їх переміщення потребує значних витрат.

Аудит операцій ОС проводиться з метою встановлення законності, а також правильності і своєчасного оформлення операцій за ОС.

Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення бух.обліку 8 «Нематеріальні активи».

Під ауд.перевіркою немат.активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури , мистецтва , об'єктами промислової власності тощо.

Необхідно встановити: чи правильно отриманий або придбаний немат.актив відображається в балансі, чи відповідає встановленим критеріям спосіб зарахування немат.активів на баланс (активи повинні зараховуватися за первісною ціною), чи збільшувалась на підприємстві первісна вартість , які витрати на придбання (створення) мало підприємство , на якому рахунку ці витрати нагромаджуються у разі придбання немат.активів в обмін на корпоративні права , у який спосіб визначається справедлива вартість.

51. АУДИТ РУХУ ТА ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ЗА ВИДАМИ

Аудит статутного капіталу підприємства

Завдання аудиту - встановити:

- наявність і відповідність форм установчих документів;

- дотримання чинного законодавства щодо формування статутного капіталу та відповідності його даним установчих документів;

- виявлення повноти внесків засновників сільськогосподарського підприємства та правильність відображення в обліку величини статутного капіталу;

- своєчасність сплати мінімального розміру статутного капіталу підприємства у разі його реєстрації;

- правильність відображення в обліку статутного капіталу з урахуванням змін, що відбулися протягом року, та фактичної заборгованості засновників підприємства;

- дотримання законодавчо встановлених строків закінчення погашення заборгованості засновниками з формування статутного капіталу;

- наявність у договорі про створення акціонерного товариства визначеної форми оплати акцій, а за додатковими акціями - вказівок про їх розміщення;

- правильність вартісної оцінки майна, внесеного засновниками до статутного капіталу;

- правильність оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу підприємства його засновниками;

- правомірність змін статутного капіталу та правильність відображення їх в обліку;

- дотримання чинного законодавства щодо оформлення первинних документів і ведення бухгалтерського обліку.

Джерела інформації для аудиту:

1)документи, пов'язані із створенням підприємства (свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про прийняття на облік у податковому органі, про реєстрацію в органі статистики та відповідних державних цільових фондах тощо);

2)документи, що підтверджують право власності на майно, яке є внеском до статутного капіталу, свідоцтво про право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність та ін.;

3)наказ про облікову політику підприємства;

4)первинні документи з обліку власного капіталу та забезпечення зобов'язань;

5)облікові регістри;

6)аудиторські висновки та інша документація;

7)звітність.

аудит пайового капіталу .Основними завданнями аудиту пайового капіталу є встановлення правильності:

- формування списків осіб, що мають право на майновий пай;

- визначення розміру індивідуального майнового паю;

- збереження індивідуального паю;

- індексації майнового паю у зв'язку з інфляцією;

- оформлення передачі майнових часток (паїв) в оренду;

- викупу індивідуального майнового паю;

- відображення в бухгалтерському обліку пайового капіталу.

Мета аудиту - встановити законність і достовірність здійснених операцій щодо додаткового капіталу.

Основні завдання аудиту додаткового капіталу - встановити правильність:

- визначення величини додаткового капіталу;

- використання додаткового капіталу;

- відображення операцій щодо додаткового капіталу в бухгалтерському обліку.

Правильність визначення величини додаткового капіталу аудитор має перевірити за його видами: емісійний дохід, інший вкладений капітал, дооцінка активів, безоплатно одержані необоротні активи, інший додатковий капітал.

Мета аудиту резервного капіталу - встановити законність та достовірність здійснених операцій щодо резервного капіталу.

Основні завдання аудиту резервного капіталу - встановити правильність:

- формування та використання резервного капіталу;

- відображення операцій у бухгалтерському обліку щодо наявності та руху резервного капіталу.

Аудит вилученого капіталу

Мета аудиту - встановити законність здійснених операцій щодо вилучення капіталу.

Основні завдання аудиту - встановити правильність: викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо; відображення в бухгалтерському обліку операцій щодо вилученого капіталу.

Аудит неоплаченого капіталу

Мета аудиту - встановити законність та достовірність операцій щодо неоплаченого капіталу.

Основні завдання аудиту неоплаченого капіталу - встановити: правильність визначення сум неоплаченого капіталу на основі перевірки дотримання строків оплати статутного капіталу; склад неоплаченого капіталу; своєчасність погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу; правильність відображення неоплаченого капіталу в облікових регістрах; реальність дебетового сальдо за рахунком «Неоплачений капітал».

52. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Мета аудиту кредитних операцій -- встановити до-тримання законодавства щодо використання та погашення кре-диту банку, правильність відображення кредитних операцій у бу-хгалтерському обліку.

Завдання аудиту -- встановити:

* наявність усіх документів щодо оформлення кредитів;

* щомісячне нарахування відсотків та правильність їх відо-браження за джерелами покриття;

* дотримання встановлених правил з оцінювання та оформ-лення застави при отриманні кредиту;

* цільове використання одержаних підприємством кредитів;

* своєчасність погашення основного боргу та нарахованих відсотків;

* наявність непогашеної заборгованості підприємства за пози-ками банку;

* наявність та правильність оформлення всіх документів за отриманими довгостроковими кредитами;

* забезпеченість необхідними ресурсами, обсягами капіталь-них вкладень та підрядних робіт;

* наявність та правильність оформлення всіх документів за операціями лізингу;

* правильність віднесення на рахунки бухгалтерського обліку сплачених відсотків за користування кредитом (у тому числі за простроченими кредитами);

* обґрунтованість віднесення відсотків за користування кре-дитами до собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від джерела отримання кредиту, а також суми відсотків.

Джерела інформації для аудиту довгострокових і поточних зобов'язань:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) первинні документи з обліку довгострокових і поточних зо-бов'язань;

3) облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових і поточних зобов'язань;

4) аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5) звітність.

Мета аудиту операцій із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці,

національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображення стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Джерелами інформації для аудиту і ревізії операцій з довгостроковими і поточними зобов'язаннями є:

1. Наказ про облікову політику підприємства.

2. Первинні документи з обліку довгострокових і поточних зобов'язань

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових і поточних зобов'язань

4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність

53. АУДИТ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Особливості аудиту інв.діяльності пов'язані з тим, що остання - це самостійний від діяльності,здійснювання підприємством, який виступає як забудовник (замовник). До об'єктів аудиту інвестиційної діяльності належать: інвест.вкладення в майнові та інтелектуальні цінності,інвестиційна та інноваційна діял-сть, яка охоплює планування і фінансування капітальних вкладень, збалансування ресурсів, а також виконання цих планів і відображення в бух.облікуі звітності. Оскільки кап.вкладення здійснюються переважно підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовника є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає тперед підрядником за своєчасність розроблення і затвердження проектно-кошторисної документації, здавання ії підрядній будівельно-монтажній організації в строки, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація, пов'язана з ноу-хау, і розглядається аудитором як об'єкт контролю, що становить інтеліктуальну цінність.

Джерелами інформації є законодавчі акти з інвест.діяльності , планування і фінансування кап.вкладень та нової техніки , розробки проектно-кшторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові реєстри і звітність з інвест.діяль-ті , виконання планів кап.вкладень і введення в дію об'єктів і виробничих потужностей та інша фактографічна інформація. Значення бізнес-плану має бути вирішальним на стадії планування й аудиторської експертизи проекту. Для цього необхідно використовувати вітчизняні й зарубіжні методики , враховуючи особливості України : рівень рентабельності: паралельне використання вільноконвертованої валюти і гривні ; структурні зміни у ціноутворенні; затримання взаємних платежів; нестабільність поставок та ін.

Для забезпечення якісної аудит.експертизи інвест.проектів необхідно всі пропозиції і пояснення бізнес-плану привести до рівня міжнародних і націон.стандартів. Це даст змогу систематизівати процес експертизи і створити базу для порівняння різних проектів, використовуючи єдину систему криткріїв.

Аудитор аналізує подані для експертизи проекти за багатоступеневою схемою, яка складається з таких етапів:

Попередня експертиза;

Основна експертиза (інвест.аналіз)

Підсумковий аналіз (прийняття рішень про фінансування проекту)

54. АУДИТ ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право власності чи відносини позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника. Іменні цінні папери передають звичайно передавальним записом (шляхом повного індосаменту), який засвідчує перехід прав на цінні папери до іншої особи

Насамперед, аудитор переглядає документи, що вміщують дозвіл державного органу на створення суб'єкта підприємницької діяльності чи його реєстрацію, статут та всі поправки, що стосується справи (інформація про види акцій, які дозволено випускати підприємству, про кількість дозволених акцій за кожним видом).

Детальне вивчення аудитором протоколів зборів ради директорів і власників акцій, інших документів і рахунків власного капіталу (акціонерного капіталу) залежить від обставин, а також від того, чи перевірялась фінансова звітність аудитором раніше.

Відтак аудитор здійснює аналіз залишків за видами випущених акцій і тих, що перебувають в обігу.

Оскільки аналіз рахунків власників акцій фігурує у фінансових звітах і є предметом ретельного дослідження з боку аналітиків фінансової діяльності підприємства, аудитор повинен регулярно виконувати докладні перевірки на істотність змін у таких рахунках.

Аудитор повинен визначити, чи правильно складено звіт за дивідендами, акціями і придбаними партіями цінних паперів у декілька прийомів за різними цінами, дивідендами, що підлягають сплаті за тимчасовими сертифікатами на володіння акціями.

Аудитор повинен з'ясувати, чи декларації за дивідендами не перевищують суми нерозподіленого прибутку для виплати дивідендів і чи сума нерозподіленого прибутку правильно вирахувана відповідно до прийнятих обмежень.

Таким чином, аудит має бути скерований на перевірку дотримання порядку випуску та розповсюдження акцій, правильності нарахування дивідендів, процентів їхнім власникам.

Щоб уникнути фальсифікації акцій, аудитор стежить за наявністю у них обов'язкових реквізитів (найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера, його порядковий номер, дата випуску, вид акцій, номінальна вартість, ім'я власника (для іменної власності), розмір статутного капіталу акціонерного товариства на день випуску акцій, кількість акцій, строк виплати дивідендів та підпис голови правління товариства, печатка).

Аудитор застосовує різні документально-розрахункові прийоми перевірки порядку випуску акцій, облігацій, затрат на їх випуск і доходів, розподілу останніх відповідно до умов випуску цінних паперів.

Під час аудиту ощадних сертифікатів слід також перевірити наявність таких реквізитів: найменування - "ощадний сертифікат", назва банку, що їх випускає; порядковий номер; дата випуску; сума депозиту; строк вилучення вкладу; найменування або ім'я власника сертифіката; підпис керівника банку; печатка банку.

Інформаційною підставою для аудиту акцій, облігацій, позик (внутрішніх і місцевих), облігацій, скарбничих зобов'язань державних і ощадних сертифікатів є бухгалтерський фінансовий облік, фінансова звітність про обіг цінних паперів.

Бухгалтерський облік цінних паперів здійснюється на збалансованому рахунку 08 "Бланки суворого обліку" за номінальною вартістю. Рух бланків здійснюється на підставі прибутково-видаткових документів. Аудитор з'ясовує, чи правильно ведеться облік цінних паперів за їх видами і місцями зберігання матеріально відповідальними особами.

Придбання підприємством ощадних сертифікатів аудитор перевіряє за дебетом рахунка 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" (окремий рахунок "Сертифікати") і кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках".

В умовах ринкової економіки одним із найважливіших документів щодо розрахунків і кредитування, які використовуються у міжнародній торгівлі, є вексель (простий і переказний). За своїм змістом вексель є безумовним зобов'язанням або вказівкою векселедавача виплатити в певний строк і в певній сумі кошти власника векселя за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Умови платежів за векселем встановлюються за взаємною згодою між постачальником і покупцем.

Вексель може видаватись як платником, так і постачальником. У разі виписання векселя постачальником платник повинен обов'язково акцетувати його, і лише після цього той стає для банку виконавчим платіжним документом. Коли ж виписаний постачальником вексель не акцептується платником, то він повертається постачальнику.

Для забезпечення гарантії оплати векселя згідно з вказаними в ньому умовами банк на прохання платника чи постачальника може за відповідну плату проакцептувати вексель, тобто взяти на себе зобов'язання своєчасно оплатити його. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника, що знаходяться на поточному рахунку в банку. Якщо цих коштів недостатньо або їх зовсім немає, акцептований вексель оплачується за рахунок банківського кредиту.

Отже, банк може на прохання постачальника надати йому кредит під вексель. Такий кредит компенсує постачальнику відволікання його коштів з господарського обігу, а погашається він в строки, що встановлюються відповідно до строку платежу за векселем і періодом документообігу між банками платника і постачальника. Кредит погашається з поточного рахунка підприємства в банку, а за відсутності на ньому коштів відноситься на прострочені позики.

Якщо у векселі немає якого-небудь з необхідних реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений; дати і місце складання векселя; підпису того, хто видає вексель) аудитор з'ясовує причину і винних осіб, тому що відсутність хоча б одного з реквізитів робить вексель недієздатним.

Аудит з'ясовує, чи при одержанні векселів за реалізовану продукцію у бухгалтерії підприємства роблять запис на дебеті рахунка 62 "Короткострокові векселі видані" й кредиті рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

Перевіряючи заборгованість за розрахунками з постачальниками, забезпечену векселями, аудитор вивчає записи за рахунком 62 "Короткострокові векселі видані" за кожним виданим векселем.

55. АУДИТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Згідно з чинним законодавством підприємства України можуть здійснювати такі види зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД):

експорт та імпорт капіталів, товарів, робочої сили;

надання та отримання різних видів послуг;

товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами підприємницької діяльності;

орендні, у тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

операції а придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на МВРУ.

З огляду на те, що зовнішньоекономічна діяльність, як і будь-яка інша, побудована на взаємовідносинах між суб'єктами, аудитору доцільно звернути увагу і на службові відрядження працівників підприємства за кордон.

Основним завданням аудиту ЗЕД є виявлення на основі наданих під­приємством фінансових і податкових звітів даних аналітичного та синтетичного обліку, первинних документів, відповідності її чинним законам України та нормативам про ЗЕД, обґрунтованості проведення таких операцій, правильності визначення фінансових результатів.

Аудиторську перевірку зовнішньоекономічної діяльності підприємства доцільно розділити на 2 етапи:

1) аудит доцільності, законності і обґрунтованості здійснення підприємством зовнішньоекономічної діяльності; аудит її організації та умов виконання;

2) аудит відображення у бухгалтерському обліку, податковій та фінансовій зві­тності операцій зовнішньоекономічної діяльності.

Особливу увагу аудитор повинен приділити вивченню та аналізу форм розрахунків з нерезидентами, що застосовуються на підприємстві, та своєчасність виконання цих розрахунків.

Перевіркою належить встановити своєчасність перерахування придбаної іноземної валюти для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, що згідно з чинним законодавством повинно бути здійснено протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. У разі порушення резидентами передбаченого терміну придбана валюта повинна бути продана уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому аудитор має впевнитися, що позитивна курсова різниця (дохід), яка виникла за такою операцією, щоквартально надсилається до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця (збиток) відноситься до результатів господарської діяльності резидента, тобто до валових витрат.

У зв'язку зі змінами законодавства щодо визначення оподатковуваного прибутку значно змінилося і оподаткування операцій за розрахунками в іноземній валюті. Аудитор має ретельно перевірити, як підприємство визначає балансову вартість валюти (валютних цінностей), оскільки від цього прямо залежить визначення фінансового результату за операціями зовнішньоекономічної діяльності.

Аудитор зобов'язаний перевірити перерахунок у грошову одиницю України операцій для відображення у бухгалтерському обліку.

Для експортно-імпортних операцій встановлені особливі умови обкладання податком на додану вартість. По-перше, слід впевнитися, що з коштів, які надійшли на валютний рахунок підприємства як попередня оплата (авансування) товарів, які згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України, не нараховувався ПДВ. Аудитор повинен перевірити, чи застосовується до операцій з продажу товарів, вивезених (експортованих) платником податку за межі митної території України, нульова ставка податку на додану вартість. Особливо уважно слід перевірити визначення податко­вого кредиту при здійсненні експортних операцій.

Застосування нульової ставки податку означає, що такі підприємства мають право на податковий кредит, крім експорту товарів (робіт, послуг) у рахунок бартерних (товарообмінних) договорів. Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/ 97-ВР передбачено, що у разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій, сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), на збільшення податкового кредиту не відноситься, а включається до валових витрат виробництва платника податку.

Перевірка операцій з імпорту товарів (робіт, послуг) передбачає встановлення правильності визначення бази оподаткування, законності та своєчасності дати виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій з ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг), правильності відображення в обліку операцій з податковим векселем. Слід враховувати, що ввезення товарів критичного імпорту для вітчизняного виробництва у момент перетину митного кордону здійснювалося без сплати податку на додану вартість за номенклатурою, встановленою Кабінетом Міністрів України. Слід обов'язково встановити правильність визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій з нерезидентами.

Аудитор зобов'язаний перевірити реальність та достовірність даних, вказаних в Декларації, про валютні цінності, доходи та майно, резидента України що знаходяться за її межами, даним синтетичного та аналітичного обліку.

56. ОСНОВНІ ПРОЦЕДУРИ ТА МЕТОДИКА ПЕРЕВІРКИ ОБЛІКУ

Аудиторські процедури - це сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бухгалтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналітичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотримання прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).