Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Організаційно-економічна характеристика Іванівської дослідно-селекційної станції

2.1 Економічна ефективність впровадження нових сортів селекції ІДСС в зоні її діяльності

2.2 Динаміка показників розміру Іванівської ДСС, 2001-2003 роки

2.3 Склад і структура товарної продукції Іванівської ДСС

2.4 Виробництво валової продукції (в співставних цінах 2000 року) в Іванівській ДСС

2.5 Платоспроможність Іванівської ДСС, 2003 рік

2.6 Показники ліквідності балансу Іванівської ДСС, 2003 рік (тис. грн.)

3. Стан і шляхи удосконалення обліку та аудиту праці і її оплати

3.1 Економічна характеристика об'єкту обліку та його завдання

3.2 Системи, форми та види оплати праці

3.3 Організація первинного обліку праці та її оплати

3.4 Узагальнення та групування даних обліку праці

3.5 Облік розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності і щорічних та додаткових відпусток

3.6 Нарахування та утримання із заробітної плати

3.7 Побудова синтетичного і аналітичного обліку праці та її оплати

3.8 Аудит обліку праці та її оплати

4. Удосконалення обліку праці та її оплати

4.1 Шляхи удосконалення обліку праці та її оплати в Україні

4.2 Удосконалення обліку праці і її оплати в Іванівській дослідно-селекційній станції

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Агропромисловий комплекс представляє собою сукупність галузей народного господарства, які організаційно і економічно об'єднані спільною метою для вирішення продовольчої потреби. Головним завданням АПК є досягнення стійкого зростання виробництва сільськогосподарської продукції, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль всіх галузей АПК для одержання високих кінцевих результатів.

Основною провідною галуззю АПК є сільське господарство - первинне джерело незамінних видів продукції і життєвих благ людини. Продукція галузей рослинництва і тваринництва не може бути замінена іншою і не відтворюється у інших сферах агропромислового комплексу. Тому сільське господарство є центральною ланкою, що зв'язує відповідні галузі в єдине ціле і формує АПК. Як постачальник незалежної сировини для переробної промисловості і споживач великого обсягу промислової продукції воно значною мірою визначає темпи розвитку всіх галузей агропромислового комплексу.

Основні завдання сільського господарства - забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і підвищення якості продукції, повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловій сировині.

Для здійснення виробничої діяльності кожне сільськогосподарське підприємство повинне мати в необхідних розмірах оборотні засоби. Оборотні засоби в господарстві здійснюють безперервний кругообіг, із грошової форми вони переходять в товарну, з товарної - у виробничу, а потім знову у товарну та грошову.

Оскільки кругообіг відбувається безперервно, то і засоби господарства одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу. А звідси, в господарстві постійно повинні бути в наявності повний запас оборотних засобів, в тому числі й малоцінні та швидкозношувані предмети.

В умовах ринкової економіки значна роль відводиться бухгалтерському обліку, без знання якого неможливо керувати підприємством.

Бухгалтерський облік в сільському господарстві призваний давати необхідні відомості про хід виробничих процесів, по виконанню планових завдань, сприяти укріпленню господарського розрахунку, росту рентабельності, підвищенню ефективності і покращенню якості роботи. Бухгалтерський облік фіксує всі зміни, виникаючі в постачальницькій, виробничій та збутовій діяльності, тобто дає необхідну інформацію про кругообіг засобів та процеси розширеного відтворення в сільськогосподарських підприємствах. Всі виникаючі зміни в господарській діяльності підприємств реєструються в бухгалтерському обліку з метою активного впливу на поліпшення їх роботи. Бухгалтерський облік є складовою частиною системи управління виробництвом. Він необхідний для інформаційного забезпечення системи управління, причому на всіх її рівнях облікова інформація займає вище 80 % у загальному обсязі економічної інформації в сільському господарстві. Саме дана інформація складає основу для інформаційного забезпечення системи управління сільськогосподарським підприємством.

Контрольна функція бухгалтерського обліку особливого значення набуває в теперішній час, коли відбувається реформування аграрного сектору економіки, реформування самого бухгалтерського обліку, затвердження нових стандартів та нормативно-правових актів, всюди запроваджуються економічні методи впливу на якість роботи підприємств. Це означає, що бухгалтерський облік не тільки повинен сигналізувати про нераціональність використання ресурсів, відхилення у виконанні плану, але й шляхом відповідної організації облікової інформаційної служби, призваний забезпечити недопущення цих негативних явищ.

Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця, земельні угіддя, засоби і предмети праці) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. В свою чергу рівень ефективності праці колективу, виробничого підрозділу, окремого працівника залежить від повноти використання фактору мотивації праці, важливими складовими якого є розмір оплати праці, тісно пов'язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

Організаційно-правові та економічні основи оплати праці в умовах переходу до ринку викладені в законах України, Кодексі законів про працю України, Положеннях (стандартах) та інших нормативно-правових актах.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Досліджуючи цю тему у своєму господарстві я мала нагоду оцінити всі позитивні і негативні сторони по обліку праці і її оплати. Вихідними матеріалами для дослідження є: Закони України, законодавчі акти України, річні, фінансові та статистичні звіти, нормативні документи тощо.

1. Огляд літератури

Сучасні процеси політичної і економічної перебудови України свідчать про те, що серед багатьох проблем, які потребують радикального вирішення, бо є найбільш гострими і суперечливими, є проблеми реформування аграрного сектору і, в першу чергу, земельних відносин. На відміну від всіх інших об'єктів суспільних відносин земля в її природно-продуктивних та територіальних функціях є універсальним фактором суспільного відтворення і виконує багато важливих функцій життєзабезпечення людини.

Виходячи з цього, вся сукупність проблем як соціально-економічного розвитку взагалі, так і аграрного сектору, зокрема земельних відносин, слід розглядати крізь призму людського життя, людини, її особливого погляду на події сучасного і минулого з урахуванням всього історичного досвіду.

Територія України складає 60,3 млн. га, з них сільськогосподарські угіддя займають 41,8 млн. га, в тому числі рілля - 32,7 млн. га. За різними оцінками, Україна має від 8 до 15 % світових запасів чорноземів, що становлять найбільш родючу частину оброблюваного ґрунту.

Зараз, коли в Україні проголошений курс реформ, у тому числі, в аграрній сфері, незайве оглянутися назад для того, щоб на прикладах минулого історичного досвіду оцінити сучасні події, правильність обраного курсу, методів його реалізації.

Одним з важливих завдань реформування економіки України є трансформація аграрного сектора, де необхідно вирішити комплекс економічних, соціальних, майнових і земельних проблем.

Робота щодо реформ проводилась у нашій країні протягом кількох останніх років. За цей час було спробувано кілька підходів до реструктуризації сільськогосподарських підприємств, основні риси якої знайшли відображення в Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" [3].

Реформування бухгалтерського обліку в Україні потрібно розглядати, як обов'язковий, організований і контрольований державою захід щодо приведення діючих систем обліку в різних галузях економічної діяльності у відповідність до вимог ринкового середовища. Воно передбачає досягнення такого стану обліку, який сприяв би послабленню кризових явищ, мінімізував їх вплив на стабільність економіки підприємницьких структур та забезпечував розвиток ефективного менеджменту.

П.Т. Саблук вважає, що минуле десятиліття стало переломним у долі українського села, відкривши нову сторінку в його історії. Проте зроблене - це лише початок. Завдання аграрної реформи полягає в тому, щоб відкрити максимально широкий простір для задіяння внутрішніх ресурсів галузі, пов'язаних з потенціалом приватної власності і ринковими механізмами [50].

В.А. Ющенко зауважив, що окремий підхід, який було сприйнято Урядом як потрібний і невідкладний крок - це радикальне посилення в кілька разів (2,7 рази) фінансування селекційної і племінної роботи. Переконані, що ця робота може дати позитивні результати в найближчі роки [38].

Великого значення набув Закон України "Про підприємництво" від 07.02.91 р., в який в подальшому були внесені зміни та доповнення [10]. У цьому ж році також був затверджений Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 р. із змінами і доповненнями [11].

З 1 січня 2000 року розпочався новий відлік в українському бухгалтерському обліку. Саме з цієї дати набув чинність перший в історії України Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 - XIV. Цей закон спирається на реально існуюче економіко-правове середовище, він ввібрав в себе все те, що пройшло перевірку часом і виправдало себе, в ньому були враховані реальні традиції [4].

Цей Закон України чітко визначив, що метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття рішень.

В.Б. Моссаковський - провідний науковий співробітник Інституту аграрної економіки УААН вважає, що з виходом закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" виникли важливі проблеми, пов'язані з перебудовою облікової політики на рівні держави. В першу чергу це стосується перебудови звітності. На відміну від раніше існуючої ієрархічної системи звітності, яка узгоджувалася на рівні Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств, відомств і комітетів, зокрема статистичних органів, зараз законодавчо закріплена лише фінансова звітність, окремі форми якої і раніше теж практично подавалися підприємствами, але, по суті справи, поставила під сумнів існування всіх інших форм [33].

В.С. Білоусько зауважив, що у вирішенні проблем, пов'язаних з реформуванням нової організаційної структури сільськогосподарського виробництва виключне значення має науково обґрунтована організація бухгалтерського обліку. Реформування системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, необхідної як зовнішнім, так і внутрішнім користувачам, є складовою частиною заходів, орієнтованих на запровадження економічних відносин ринкового спрямування [35].

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є послідовність, тобто постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики.

Облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання і подання фінансової звітності [4].

Формування облікової політики - важливий етап у діяльності підприємства, оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства. На жаль, сьогодні формування облікової політики не приділяється особливої уваги. облік праця аудит

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрів та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології обробки облікових даних тощо.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципи питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до формування необхідно підходити дуже відповідально, адже від того, які облікові оцінки обрані підприємством, залежать об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності [48].

Чинним законодавством визначено правове поле з організації оплати праці, в тому числі і для новоутворюваних суб'єктів господарювання на селі.

Базовим питанням оплати праці є Закон України "Про оплату праці" від 10.07.2003 р. №1086-IV. Цим Законом визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [5].

Статтею цього Закону визначено, що держава здійснює регулюваня оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань у своїй книзі зібрали коментарі всієї системи законодавства України про працю. За основу при визначенні структури книги було взято Кодекс законів про працю України [41].

Визначення механізму функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, перерахунку і виплати пенсій Пенсійним фондом, а також порядок формування накопичувального Пенсійного фонду зазначено у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2003 р. № 1058-IV [6].

Органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів [44].

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. встановлює види забезпечення і соціальних послуг, наданих у порядку соціального страхування [7].

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником або уповноваженим ним органом від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством: Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. із змінами та доповненнями [8, 22]і колективним договором (угодою, трудовим договором) [17].

22.05.2003 р. Було прийнято Закон України "Про податок на доходи з фізичних осіб", яким запропоновано нову концепцію оподаткування доходів громадян, що суттєво відрізняється від чинного нині порядку оподаткування. Насамперед можна зазначити такі моменти:

- зниження ставок оподаткування і запровадження єдиної ставки замість діючої нині прогресивної шкали, розширення бази оподаткування.

- запровадження податкового кредиту, особливі порядки обкладання податком доходів, отриманих від проведення окремих видів операцій [9].

У своєму коментарі до цього Закону України Олена Габрук писала, що у законі введено низку нових термінів, що не тільки надають йому європейського колориту, а й привносять нововведення в порядок обчислення об'єкта оподаткування. Тема зниження податкового навантаження на доходи громадян уже кілька років активно обговорювалася як у законодавчих колах, так і громадянами України. При цьому ми в черговий раз дивилися на східного сусіда - Росію, де на цей час вже діяв 13-відсотковий прибутковий податок. Тому в нашій країні також прийнято на період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р. установити єдину ставку - 13 % (п.22.3 ст.22 Закону), з 01.01.2007 р. - 15 % (п.7.1. ст.7 Закону) [46].

Трудовим кодексом України глава 3 стаття 167 передбачено право кожного працюючого на відпочинок [2].

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються Законом України.

Надання відпусток регулюється Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. №504/96-ВР з наступними змінами і доповненнями [12, 18].

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи [40].

Закон України "Про державний бюджет України на 2003 рік" було змінено і доповнено, у зв'язку з цим запроваджено з 1 грудня 2003 року новий розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць [13].

У своїй статті старший науковий співробітник НДІ соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України І. Ломанова писала про сутність і роль мінімальної заробітної плати в ринковій економіці. Вона наголошувала, що нині в України сталася така економічна ситуація, за якої ні держава, ні значна кількість підприємств, крім монополістів, не в змозі підвищувати не лише заробітну плату взагалі, а навіть і мінімальну. На її думку, слід відмовитися від концепції, за якої мінімальна заробітна плата виконує функцію інструмента макроекономічної політики регулювання структури і динаміки всієї заробітної плати в країні і перейти на концепцію мінімального базового рівня, не пов'язуючи мінімальні ставки оплати праці, регулювання структури і динаміки загальної заробітної плати, а також нарахування різного роду соціальних і компенсаційних виплат з мінімальної заробітної плати [37].

27.11.2003 р. Було прийнято Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" № 1344-IV [14]. Майже на протязі всього 2004 року мінімальна заробітна плата буде залишатися на рівні 205 грн.. І тільки з 1 листопада (якщо нічого не зміниться) підприємствам необхідно буде оплачувати зроблену працівниками місячну, погодинну норму праці (об'єм робіт) виходячи з розміру 237 грн. [39].

Також важливу роль відіграє Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " з наступними змінами та доповненнями [15].

Об'єкт оподаткування - прибуток підприємства звітного податкового періоду, який визначається як різниця між валовим доходом, валовими витратами та амортизацією. Згідно Закону України "Про систему оподаткування" в п.5.6 ст.5 "Витрати на оплату праці" визначено, що до валових витрат матеріальна допомога не включається, звільнена відповідно чинного законодавства від обкладання прибутковим податком, тобто в межах прожиткового мінімуму для працездатної особи - 365 грн. [45].

Також слід згадати про нарахування, виплат та обліку оплати праці, які мають проводити згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Велику увагу слід звернути на Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 р.. Контроль за правильністю розрахунків оплати праці й віднесення її на відповідні рахунки бухгалтерського обліку є одним із основних завдань аудиторської перевірки [16].

Останніми роками проведено велику роботу зі створення системи належного аудиту у галузі підготовки кадрів, регламентації професійних обов'язків, прав і відповідальності аудиторів згідно з прийнятими окремими законодавчими актами й національними нормативами аудиту, професійного контролю якості роботи аудиторів [32].

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентується Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України [24].

Відповідно до статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" затверджено П(с) БО 26 "Виплати працівникам", схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку Міністерства Фінансів України, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

П(с) 26 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формі) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми Положення (стандарту) 26 "Виплати працівникам" застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) [25].

Визначення заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 з наступними змінами і доповненнями [21]; та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 [20].

На виконання програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.99 р. № 291 затверджено новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцію про його застосування [26, 27].

Новою методологією передбачається використання інших рахунків, яких не було в старому Плані: для обліку інших необоротних матеріальних активів, відстрочених податкових активів і зобов'язань, додаткового, вилученого і неоплаченого капіталу, а також рахунків для обліку витрат, доходів і фінансових результатів за видами діяльності витрат за економічними елементами.

Петро Хомин у своїй статті наголошує на переваги й недоліки плану рахунків. На його думку, перевагою є те, що відпала потреба у складній методиці виведення сальдо за активно-пасивними рахунками обліку. Це стало можливим внаслідок введення субрахунків [51].

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів керівником господарства встановлюється графік документообороту, який повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контролю функцій обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації [23].

Графік документообігу повинен сприяти покращенню всієї роботи на підприємстві. Виконання всіх вимог до технологічних аспектів організації бухгалтерського обліку дозволить підприємствам розробити чітку та діючу систему технологічної обробки облікової інформації [47].

Українські підприємства з 2000 року застосовують національні стандарти бухгалтерського обліку, перелік яких визначено Програмою реформування бухгалтерського обліку в Україні. Методологія обліку, яка знайшла своє відображення в нормативних документах і опирається на вимоги Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, значно відрізняється від попередньої. Отриманий досвід дав змогу внести ряд суттєвих змін як до визначення сфери їх застосування (кола галузей та організаційно-правових форм підприємств) так до уточнення методології й методики обліку, що запроваджено Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в нормативно-правових та економічних умовах України [38].

На погляд Світлани Зубілевич, найбільш важливим результатом набутого досвіду є рішення застосувати принципи Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на всіх без винятку підприємствах з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу та обсягів діяльності [52].

При обговоренні на сесії народний депутат України Білоусова І. підкреслила, що впровадження національних стандартів, орієнтованих на міжнародні стандарти фінансової звітності не означає демонтаж існуючої системи бухгалтерського обліку, система бухгалтерського обліку в Україні в методологічному аспекті в цілому себе виправдала і немає потреби її руйнувати, відхиляючи позитивні форми та методи ведення обліку. Як відомо, програма реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів проголосила важливим аспектом нормативного забезпечення збереження стабільності розвитку системи бухгалтерського обліку і створення належних умов для послідовного і раціонального здійснення функцій, які притаманні бухгалтерському обліку [30].

Багато статей розглядає суть, значення та удосконалення обліку праці та її оплати.

У своїй книзі М.Ф. Огійчук поглиблено розкриває суть бухгалтерського обліку з питань оплати праці, обліку праці, стан розрахунків з працівниками в сучасних ринкових відносинах [31].

Автор Сировец В.П. в своїй роботі детально досліджує стан обліку розрахунків по оплаті праці і поглиблено вказує на недоліки в ведені обліку оплати праці в сільськогосподарських підприємствах. У його книзі дано весь перелік первинних документів, регістрів синтетичного і аналітичного обліку. [36].

В статті "Реформування оплати праці" автори А.Н. Никифоров і А.Н. Лубков піднімають питання про головну ціль реформи. Головна ціль в політиці заробітної плати в наш час - її значне підвищення, реформування її рівня на принципі ціни робочої сили, дозволяючи працівнику задовольняти необхідні матеріальні і духовні потреби. При підвищенні реального розміру заробітної плати необхідно було б враховувати зростаючі соціальні видатки, а саме житлово-комунальні, медичні та інші послуги соціальної сфери [29].

Монографія Н.І. Дорош охоплює широкий діапазон найважливіших проблем аудиту, розкриває їх із позицій позитивного світового досвіду. Автор висвітлює основні аспекти методології та організації аудиту в Україні, розглядає світовий досвід, вносить власні оригінальні пропозиції щодо удосконалення методики аудиторської перевірки й аналізує напрямки розвитку аудиторської діяльності в нашій країні [42].

Все більшого значення в сучасних умовах набуває впровадження автоматизації бухгалтерського обліку. Панченко Л.Г. приділяє велику увагу вивченню автоматизованої форми обліку бухгалтерської інформації. В своїй статті вона зазначає, що ЕОМ використовують не тільки для опрацювання, а й для збирання облікової інформації, що дає змогу автоматизувати весь процес бухгалтерського обліку [49].

Автоматизація обробки інформації на сільськогосподарських підприємствах дозволяє підняти рівень організації праці в сфері управління, дає можливість значно зменшити витрати часу на обчислення і розрахунки, а також створює умови для підвищення продуктивності праці. Автоматизація сприяє впровадженню раціональних форм первинних документів, підвищенню оперативності та достовірності інформації [54].

Загалом стан автоматизації бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах, можна оцінити як незадовільний. Основні причини цього - це неадаптованість комп'ютерних програм до вимог сільського господарства, недостатність коштів у сільськогосподарського підприємства та проблем із навчанням кадрів [53].

Досить вагомими причинами, що гальмують розвиток комп'ютеризації сільського господарства, є значна вартість вже існуючих, хоч і не досконалих програм та бідність сільськогосподарських підприємств. Сьогодні ні сільськогосподарські підприємства, ні розробники програм забезпечення не готові до комплексної комп'ютеризації бухгалтерського обліку в сільському господарстві. А тому цю проблему необхідно вирішувати поступово, в кілька етапів [43].

Отже, підсумовуючи все раніше сказане, бачимо, що сучасний стан вітчизняного бухгалтерського обліку в Україні характеризується широкими та глибокими процесами переходу на застосування міжнародних стандартів, за якими мають відображатись не лише суто господарські операції, а й ведення обліку стану активів, капіталу, зобов'язань, доходів і витрат. Тобто бухгалтерський облік стає не простим відображенням операції, а відображенням економічних наслідків діяльності підприємства в цілому [34].

2. Організаційно-економічна характеристика Іванівської дослідно-селекційної станції

Іванівська дослідно-селекційна станція найстаріша серед дослідних установ нашої країни. Організована вона була в 1897 році на базі дослідного поля цукрозаводчика П.І. Харитоненка. З перших днів стація існувала як дослідна установа по культурі цукрового буряку і займалась вивченням використання добрив, обробки ґрунту, посіву, догляду за рослинами.

В 1909 році на станцію була покладена задача по забезпеченню цукрових заводів маточним насіннєвим матеріалом цукрового буряку, в зв'язку з чим виникла необхідність організації селекційної роботи.

Сортовиведення було почато по двом культурам - цукровому буряку та озимій пшениці, а пізніше - по вівсу та яровій пшениці.

Роботи станції скоро стали широко визнані, чому сприяли щорічні агрономічні з'їзди в Сумах і публікації рефератів про ці з'їзди.

Почата робота по селекції цукрового буряку йшла досить успішно і вже в перші роки були одержані позитивні результати, які доводять те, що в умовах України селекція дає якісніші матеріали, ніж за кордоном.

Іванівська дослідно-селекційна станція з 1958 р. веде самостійну роботу по створенню цукрового буряку з однонасіннєвими плодами. За останні десятиріччя колективом селекціонерів станції було виведено і передано в виробництво такі сорти цукрового буряка:

- Іванівський 1745 покращений (автори Вишневський Г.П., Лободин К.І., Гузь Є.П.), районований в Сумській і Луганській областях.;

- Гібридний сорт 1745 покращений Верхнячська 031 (автори Вишневський Г.П., Гузь Є.П.,Калайда Д.І., Лободин К.І., Кузьменко Т.А.), районований у Харківській області:

- Іванівський однонасіннєвий 5 (автори Вишневський Г.П., Гузь Є.П., Кузьменко Т.А.), районований у Криму.

Робота по селекції озимої пшениці, як однієї з головних зернових культур, почата з 1909 року.

В останні десятиріччя станція виявила перспективні сорти пшениці: зимостійкий сорт Лютесценс 317, стійкий до полягання сорт Іванівська 13, Безоста 1 та ін. Впровадження нових сортів селекції Іванівської ДСС і посів покращеним елітним насінням в господарствах зони діяльності станції забезпечує прибавку врожаю зернових культур в середньому на 2-3 ц, цукрового буряку - 8-10 ц з гектару.

Економічна ефективність впровадження покращеного елітного насіння, впровадження нових сортів іванівської станції наведено в таблиці 2.1.

2.1 Економічна ефективність впровадження нових сортів селекції ІДСС в зоні її діяльності

Культури	Площа, га	Прибавка урожаю, ц	Вартість прибавки, тис. грн.
Пшениця озима	79800	4	319200	12768
Пшениця яра	3700	3	11100	555
Овес	4500	2	9000	540
Ячмінь яровий	12000	3	36000	1962
Соняшник	17000	2	34000	22780
Цукровий буряк	39700	8	317600	5430

Іванівська дослідно-селекційна станція розміщена в Охтирському районі Сумської області, на водорозділі рік Ворскли і Мерли.

В зону діяльності станції входять райони: Охтирський, Великописарівський, Тростянецький, Лебединський, Краснопільський.

Місцевість біля метеорологічної станції рівнинна. Висота 180 м над рівнем моря.

Для клімату району Іванівської дослідно-селекційної станції характерна холодна і сніжна зима. Літо тепле з дощами ливневого характеру. Весна з інтенсивно наростаючим потеплінням, яке переривається поверненням холодів і сухістю повітря при східних вітрах. Осінь характерна поступовим похолоданням з поверненням тепла при ясній тихій погоді.

Крім дослідницької роботи, станція займається і виробничою діяльністю. Так, станція вирощує елітні та суперелітні сорти всіх районованих зернобобових культур і цукрового буряку.

2.2 Динаміка показників розміру Іванівської ДСС, 2001-2003 роки

Показники	2001	2002	2003	2003 р. в % до:
				2001 р.	2002 р.
Валова продукція в співставних цінах 2000 р., тис. грн.	2876	2558	1906	66,3	74,5
Товарна продукція в фактичних цінах реалізації, тис. грн.	3339	2029	1835	55,0	90,4
Площа с. -г. угідь, га, в т. ч. Рілля, га.	2145 2123	2145 2123	2145 2123	100,0 100,0	100,0 100,0
Посівна площа основних культур, га: 1) озимі зернові 2) ярі 3) цукровий буряк 4) соняшник	602 454 273 30	536 350 223 -	- 857 200 55	- 188,8 73,3 183,3	- 245,0 89,7 -
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн., в т.ч. основних виробничих фондів с. -г. призначення.	15246 9124	10312 6875	9889 6593	64,8 72,3	95,9 95,9
Середньорічна чисельність працівників, чол.	370	272	224	60,5	82,3

Слід відмітити, що на протязі 2001-2003 рр. відбулося багато змін в розмірах господарства. Про це свідчить зменшення валової продукції, тобто прямого показника, що характеризує розміри господарства. Валова продукція є кінцевим результатом роботи сільськогосподарських підприємств. Вартість валової продукції в 2003 р. склала 1906 тис. грн., що на 33,7 % і 25,5 % менше, ніж у 2001 та 2003 роках. Площа сільськогосподарських угідь не змінилася за 3 роки і становить 2145 га. Площа ріллі становить 2123 га, яка також не змінилася і займає 99 % усіх с/г угідь. Це говорить про високий рівень розораності земель. Середньорічна чисельність працівників в 2003 році склала 224 чол., що на 146 чоловік менше, ніж у 2001. Це пов'язано з тим, що люди звільняються по своїй ініціативі, шукаючи кращу роботу.

Далі доцільно розглянути склад і структуру грошової виручки від реалізації продукції (таблиця 2.3).

Як свідчать дані таблиці, господарство має зерново-цукробурячний напрямок спеціалізації. Найбільшу питому вагу у складі грошової виручки від реалізації складають зернові культури (2001 р. - 71,3 %, 2002 р. - 72,8 %, 2003 р. - 86,0 %). Бачимо, що відбулося збільшення виручки за рахунок збільшення реалізації, а у 2001 р. було знижено ціни на продукцію в зв'язку з хорошим урожаєм. Також бачимо, що в 2003 році відбулося зниження реалізації ВРХ в порівнянні з 2002 роком аж на 187 тис. грн..

2.3 Склад і структура товарної продукції Іванівської ДСС

Галузі і види продукції	2001 р.	2002 р.	2003 р.
	тис. грн.	в % до під-сумку	тис. грн.	в % до під-сумку	тис. грн.	в % до під-сумку
Зернові і зернобобові	1413	42,3	761	37,4	887	48,0
Цукрові буряки	846	25,3	416	20,5	566	31,0
Соняшник	55	1,6	1	0,1	27	2,0
Інша продукція рослинництва	66	2,0	300	14,8	97	5,0
Рослинництво-всього	2380	71,3	1478	72,8	1577	86,0
Молоко	88	2,6	34	1,7	50	2,5
ВРХ на м'ясо	144	4,3	224	11,0	37	2
Свині	34	1,0	-	-	22	1
Інша продукція тваринництва	7	0,2	44	2,2	11	0,5
Тваринництво - всього	273	8,2	302	1,9	120	6,0
Промислова продукція	172	5,1	202	10,0	53	3,0
Реалізація іншої продукції, робіт і послуг	514	15,4	47	2,3	85	5,0
Разом по господарству	3339	100	2029	100	1835	100

2.4 Виробництво валової продукції (в співставних цінах 2000 року) в Іванівській ДСС

Показники	Роки
	2001	2002	2003
Валова продукція всього по господарству, тис. грн.:	2876	2558	1906
В тому числі по рослинництву	2042	1867	1639
по тваринництву	834	691	267
Питома вага в продукції сільськогосподарського виробництва, %	100	100	100
Рослинництва	71	73	86
Тваринництво	29	27	14

Валова продукція в Іванівській дослідно-селекційній станції на протязі трьох років знижується. В 2003 році виробництво продукції по всьому господарству в порівнянні з 2001 роком знизилася на 970 тис. грн., тобто на 44 %, в тому числі рослинництво на 403 тис. грн. - 20 %, тваринництво - 567 тис. грн., 68 %.

Аналіз фінансового стану передбачає дослідження на прогноз впливу господарських рішень на зміну фінансового стану підприємства та внесення пропозицій щодо його покращення.

Інформаційною базою фінансового аналізу є фінансова звітність - система показників, що відображає майнове та фінансове положення підприємства на звітну дату, а також фінансовий результат його діяльності на звітний період.

Характеризуючи платоспроможність підприємства (таблиця 2.5), бачимо, що коефіцієнт платоспроможності на початок і на кінець року відповідно становив 1,036 і 0,759. Ми бачимо, що він знизився аж на 0,664 і на кінець року не зовсім відповідає нормальному значенню цього показника.

2.5 Платоспроможність Іванівської ДСС, 2003 рік

Показники	На початок року	На кінець року	Зміна (+;-)
Платіжні засоби: - грошові кошти - готова продукція - розрахунки з дебіторами	8 1257 653	62 1135 482	+54 -122 -171
Разом	1918	1679	-239
Платіжні зобов'язання: - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - поточні зобов'язання за розрахунки	485 1367	570 1642	+85 +275
Разом	1852	2212	+360
Надлишок (+)/нестача (-) платіжних засобів	+66	-533	-467
Коефіцієнт платоспроможності	1,036	0,759	-0,664

2.6 Показники ліквідності балансу Іванівської ДСС, 2003 рік (тис. грн.)

Показники	На початку року	Наприкінці року	Зміна (+;-)
1. Оборотні засоби: - 1 група, грошові кошти та їх еквіваленти - 2 група, дебіторська заборгованість - 3 група, запаси та витрати Всього оборотних засобів	8 653 2224	62 482 2076	+54 -171 -148
2. Короткострокові фінансові зобов'язання	1852	2212	+360
3. Коефіцієнти ліквідності балансу: - абсолютний - проміжний - загальний	0,0043 0,3569 1,5577	0,0280 0,2459 1,1844	+0,0237 -0,1110 -0,3732

Це означає, що в разі банкрутства підприємства воно не в змозі буде розрахуватись зі своїми кредиторами по зобов'язаннях.

Різні показники ліквідності балансу характеризують не тільки рівень платоспроможності підприємства, але й відповідність інтересам різних зовнішніх користувачів інформації. Так, для постачальників товарів, сировини найважливішим є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Потенціальних і реальних акціонерів та власників підприємств в більшій мірі цікавить величина коефіцієнта загальної ліквідності. Розрахунок показників ліквідності балансу Іванівської дослідно-селекційної станції за 2003 рік представлено в таблиці 2.6.

Розглянувши показники ліквідності балансу, бачимо, що абсолютний коефіцієнт ліквідності на початок року має низьке значення 0,0043, а на кінець року збільшується і становить 0,0280. Коефіцієнт проміжної ліквідності на початок і на кінець року становить відповідно 0,3569 і 0,2459. Він показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена при умові повного повернення дебіторської заборгованості. Коефіцієнт загального покриття на початок року складає 1,5577, а на кінець - 1,1844. Цей показник характеризує спроможність підприємства розрахуватись по своїх поточних зобов'язаннях в разі його ліквідації або банкрутства.

Бухгалтерський облік в Іванівській дослідній станції ведеться за журнально-ордерною формою обліку, що є найбільш прогресивною серед інших форм обліку.

Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгалтерського обліку того чи іншого об'єкта від ступеню деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин.

Журнали-ордери призначені для синтетичного обліку операції господарської діяльності підприємства.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти по кожному балансовому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому рахунку знаходять відображення в різних журналах-ордерах.

Синтетичний і аналітичний облік здійснюється в реєстрах, в єдиній системі записів. По синтетичних рахунках з великою номенклатурою облікових об'єктів, які мають значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік на станції ведуть в допоміжних відомостях і виробничих звітах. Дані цих регістрів потім переносять до журналів-ордерів.

Журнали-ордери побудовані таким чином, що в них відображають однорідні за змістом операції, а також операції, що взаємопов'язані між собою. Тому ряд журналів-ордерів (№ 2 с-г, 3 с-г, 4 с-г, 8 с-г, 10 с-г, 11 с-г, 12 с-г, 13 с-г, 15 с-г) передбачені для обліку операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків. У цьому випадку для кожного синтетичного рахунку виділено окремий розділ.

В журналах-ордерах, що призначені для синтетичного та аналітичного обліку, крім того, передбачено позиції аналітичного обліку(журнали-ордери № 6 с-г, 7 с-г, 8 с-г та ін.).

Для узагальнення даних журналів-ордерів використовують Головну книгу. У ній відображають залишки по рахунках, на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишки на кінець місяця по відповідних синтетичних рахунках. Записи оборотів у Головну книгу здійснюються із Журналів-ордерів. Перевірку правильності записів до Головної книги здійснюють шляхом підсумку сум оборотів і залишків по всіх рахунках. Суми дебетових і кредитових оборотів та залишків повинні бути відповідно рівними.

Взагалі можна сказати, що в основу побудови журнально-ордерної форми покладено такі найважливіші принципи:

- здійснення записів у журналах-ордерах у порядку реєстрації операцій тільки по кредиту рахунка в кореспонденції з дебетом інших рахунків;

- сполучення в єдиній системі синтетичного і аналітичного обліку;

- відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення контролю, аналізу і складання періодичної і річної бухгалтерської звітності.

Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку в Іванівській ДСС покладено, перш за все, на директора, а також головного бухгалтер, як організатора здійснення бухгалтерської служби. Ведення обліку безпосередньо здійснює бухгалтерська служба, а також частково працівники планово-економічної служби (додаток).

3. Стан і шляхи удосконалення обліку та аудиту праці і її оплати

3.1 Економічна характеристика об'єкту обліку та його завдання

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеному матеріальному та духовному базі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Праця, яка являє собою процес цілеспрямованої діяльності людини, є важливим елементом виробничого процесу. Затрати на оплату праці в собівартості сільськогосподарської продукції займають значну частину. Тому чітка організація обліку праці і її оплати мають важливе значення.

Важливою умовою контролю за суворим забезпеченням принципу матеріальної заінтересованості через заробітну плату праці в відповідальності її кількості і якості являється своєчасний і точний облік праці і розрахунків по її оплаті, який повинен забезпечити достовірну частку трудових витрат на виробництво, співдіяти по покращенню виробництва праці, покращення використання робочого часу, зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва.

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запчастини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у вигляді оплати праці.

Іванівська ДСС самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов'язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У зв'язку з цим в Іванівській ДСС організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

- контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

- правильність документального оформлення виробки робочих та службовців;

- своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

- своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

- розподіл заробітної плати по об'єктах калькулювання;

планування звітів про працю.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Закон України "Про оплату праці" визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (додаток).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існують таки види додаткової заробітної плати:

- робота у позаурочний час;

- сумісництво професій;

- робота в нічний час.

Надбавки доплаті по тарифним ставкам та посадовим окладам:

а) кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за високе кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих, наприклад:

III розряд - до 12 відсотків.

IV розряд - до 16 відсотків.

V розряд - до 20 відсотків.

VI розряд- до 20 відсотків.

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

3.2 Системи, форми та види оплати праці

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

Основою організації оплати праці в Іванівській ДСС є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка - складова частина тарифної системи. Яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників сфери матеріального виробництва залежно від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (по діючих умовах не більше шести) і відповідних міжрозрядних коефіцієнтів. Тарифний розряд, присвоєний працівнику є показник кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання цієї роботи. Кожний розряд має свій коефіцієнт, який показує на скільки рівень оплати робіт цього розряду вище першого.