100

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи організації обліку, контролю та аудиту грошових коштів підприємства в податковому аспекті:

1.1 Економічна сутність оборотних активів і характеристика грошових коштів

1.2 Методичні основи обліку, контролю та аудиту грошових коштів підприємства

1.3 Методичні основи аналізу грошових коштів підприємства

1.4 Огляд нормативної бази з формування обліку і аудиту грошових коштів на підприємстві

Розділ 2. Організація і методика обліку грошових коштів підприємства

2.1 Організація і методика обліку грошових коштів в касі підприємства

2.2 Організація і методика обліку на рахунках в банку підприємства

2.3 Особливості організації обліку грошових коштів в умовах використання комп'ютерних технологій

Розділ 3. Економічний аналіз і аудит грошових коштів на підприємстві

3.1 Сучасна оцінка грошових потоків підприємств

3.2 Структурний аналіз руху грошових потоків підприємства

3.3 Аудит грошових коштів на підприємстві

3.4 Аудит Звіту про рух грошових коштів

Розділ 4. Методичні та практичні рекомендації удосконалення організації і методики обліку, аналізу та аудиту грошових коштів підприємства

4.1 Оптимізація грошового обороту підприємства та прогнозування їх фінансового стану на основі аналізу грошових потоків

4.2 Вдосконалення методики складання звіту про рух грошових коштів відповідно до положення бухгалтерського обліку

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В умовах ринкової економіки організація обліку і контролю грошових коштів на підприємстві є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами знаряддям контролю за раціональним і економічним використання ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

Одним з найбільш важливих показників діяльності підприємства в ринковій економіці, по якому оцінюється стабільність фінансового положення являється ліквідність (властивість переведення засобів підприємства в готівку). Найбільша ліквідна частина оборотних активів - це грошові засоби. Вони включають в себе грошові кошти в касі та на рахунках в банках.

В процесі господарської діяльності постійно виникають розрахунки між підприємствами і бюджетом, органами страхування, фізичними особами, які здійснюються шляхом застосування коштів. За їх допомогою здійснюється перетворення грошової форми окремих засобів у виробничі запаси, отримання грошової виручки заключеного в ній чистого доходу. Цим самим грошові розрахунки виступають важливим фактором кругообігу засобів, а їх своєчасне завершення слугує необхіжною умовою неперервності процесу виробництва.

Роль організації обліку грошових коштів в сучасних умовах господарювання, полягає в тому, що грошові активи або залишок грошових коштів, які постійно знаходяться у розпорядженні підприємства, складає невідємну частину функцій спільного управління оборотними активами. Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства вчасно розрахуватися по всім своїм невідкладним фінансовим зобов'язанням), впливає на розмір фінансових засобів, інвестованих в оборотні активи, а також характеризує у визначеній мірі його інвестиційні можливості.

Величезну роль як у самій структурі ринкових, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє аналітичне дослідження руху коштів підприємства.

Нині особливо важливо добре знати природу грошових ресурсів, розумітися в особливостях їх функціонування, бачити методи найбільш доцільного їх використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Необхідна умова для підвищення ефективності використання коштів - продумане економічне визначення потреби в них, тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би за мінімального запасу забезпечив безперервне виробництво. У цьому й полягає суть аналізу грошових потоків, основною особливістю якого в умовах ринку є те, що він має розглядатись не лише як засіб виявлення і мобілізації на кожному підприємстві внутрішніх резервів для підвищення ефективності виробництва.

Значення організації обліку грошових коштів полягає у цілеспрямованому упорядкувані збирання первинної інформації, своєчасної обробці даних, виборі форм вихідної інформації, а також поліпшення і вдосконалення оперативного контролю за дотриманням нормативних документів.

Актуальність теми “Організація і методика обліку, контролю і аудиту грошових коштів на підприємстві” полягає в тому, щоб дослідити і проконтролювати за станом розрахунків, що сприяє закріпленню договірної і розрахункової дисципліни, виконанню зобов'язань по постачанню продукції (наданні послуг), підвищенню відповідальності за дотриманням платіжної дисципліни, скороченню дебіторської і кредиторської заборгованості, прискоренню оборотності оборотних засобів, а отже і покращенню фінансового стану підприємства.

Мета магістерської роботи - дослідити порядок організації обліку, контролю і аудиту грошових коштів на підприємстві.

Для досягнення цієї мети необхідно розкрити наступні завдання: охарактеризувати економічний зміст оборотних активів і грошових коштів на підприємстві; методичні основи обліку, аудиту і аналізу грошових коштів підприємства; дослідити нормативну базу з формування обліку і аудиту грошових коштів на підприємстві; розкрити організацію і методику обліку грошових коштів в касі та на рахунках в банку підприємства; визначити сучасну оцінку грошових потоків підприємства; провести аналіз руху грошових потоків підприємства; дослідити аудит грошових коштів підприємства; розкрити особливості організації обліку грошових коштів в умовах використання комп'ютерних технологій; дослідити оптимізацію грошового обороту підприємства та прогнозування її фінансового стану на основі аналізу грошових потоків.

Дана тема є актуальною і над нею працювали такі науковці як Войтюк Д., Голов С., Гриценко А., Калюга Є., Лисецький В., Піхоцький Д., Свідерський Д., Соловій М.М.

Дана робота виконана за матеріалами МПТМ “Ірпіньтепломережа”, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту підприємства. Підприємство обслуговує 29 котелень, які забезпечують ценралізованим теплозабезпеченням та горячим водопостачанням м.Ірпінь, сел.Буча, Ворзель, Гостомель, с.Мироцьке.

Основним результатом роботи підприємства є виробництво теплової енергії та відпуск її споживачам, а кінцевий результат - отримання прибутків.

Підприємство здійснює свою діяльність за рахунок доходів від реалізації теплової енергії і інших робіт, пов'язаних з забезпеченням тепловою енергією теплоспоживачів міста на договірній засаді.

Основні економічні показники, які характеризують діяльність підприємства подано в табл.1.

Таблиця 1

Основні економічні показники діяльності МПТМ “Ірпіньтепломережа”

Показники	1999р.	2000р..	Абсолютне відхилення, (+, -)
Статутний капітал, тис. грн. Дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг, тис.грн. Фонд оплати праці, тис. грн. Середньоспискова чисельність працюючих, чол. Середньомісячна заробітна плата, грн. Залишкова вартість основних засобів, тис. грн. Залишок грошових коштів на поточному рахунку, тис. грн.	14520 9331 633,5 362 175 11988 52	13285 6467 544,5 275 198 9861 63	-1235 -2864 -89 -87 +23 -2127 +11

Проведений розрахунок за наведеними показниками (табл.1) дозволяє зробити висновок щодо діяльності даного підприємства: загальна сума статутного капіталу за 2000р. в порівнянні з 1999р. зменшився на 8,51% за рахунок вилучення матеріальних цінностей, що були внесені учасником до статутного капіталу, які повертаються йому при виході з даного підприємства; виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) зменшилась на 30, 69%; фонд оплати праці зменшився на 14,05%, а середньомісячна заробітна плата працівників збільшилась на 13,14% за рахунок зменшення середньоспискової чисельності працюючих на 24%. Також, в порівнянні за два періоди зменьшилась залишкова вартість основних засобів на 17,74% і залишок грошових коштів на поточному рахунку збільшився на 21,15%. Загалом підприємство є прибутковим і отримує прибуток, який дозволяє розрахуватися з постачальниками, працівниками, бюджетом тощо.

Основними джерелами інформації при написані роботи були використані документи синтетичного і аналітичного обліку, Баланс, Звіт про фінансові результати (Форма 2), звіт про рух грошових коштів (Форма 3).

Розділ 1.

Теоретичні та методичні основи організації обліку, контролю та аудиту грошових коштів в податковому аспекті

1.1 Економічна сутність оборотних активів і характеристика грошових коштів

Будь-який бізнес починається з деякої кількості грошей, які перетворюються в ресурси для виробництва (чи товар для перепродажу). Потім з виробничої форми капітал переходить у товарну, а на стадії реалізації - у грошову. Кругообіг оборотного капіталу безпосередньо пов'язаний з основними господарськими операціями: закупівлі ведуть до збільшення запасів, сировини, матеріалів тощо; реалізація веде до збільшення дебіторської заборгованості, коштів в касі та поточному рахунку.

Для забезпечення неперевності процесу виробництва і споживання продукції (послуг) необхідно мати запаси предметів і продуктів праці на кожному із господарюючих суб'єктів і на шляху від одного з них до іншого [39].

Запаси предметів праці представляють собою елементи оборотних активів. Тобто, для організації господарської діяльності кожне підприємство повинно мати не лише основні засоби, а і оборотні активи.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних активів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як “предмети праці” [12], “гроші, що обертаються” [23] тощо. Найчастіше можна потрапити на наступні визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції [ 39 ].

По-друге, оборотні активи - це засоби, використані, продані або спожиті на протязі одного звітного періоду, який, як правило, охоплює один рік [30].

У західній економічній літературі деякі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань [20].

Оборотній капітал і обігові кошти - ці поняття взаємопов'язані й іноді переплітаються між собою, проте не слід вважати, що це одне і те саме.

Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити) , а іноді (і навіть дуже часто) - кошти, призначені для погашення заборгованості за поточними зобов'язаннями, що є цілком нормальним [21].

До оборотних активів згідно П(С)БО №9 “Запаси” [4] відноситься незавершене виробництво, предмети праці, готова прордукція, кошти, кошти в розрахунках. Структура обігових коштів зображена на рис. 1.1.

Розміщення засобів підприємства має дуже велике значення в фінансовій діяльності і підвищенні його ефективності. Від того, які асигнування вкладені в оборотні активи; скільки їх знаходиться в сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, настільки оптимальне їх співвідношення, в багато чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, тобто фінансовий стан підприємства.

Найбільш ліквідна частина оборотних активів - грошові засоби . Це грошові засоби в касі і грошові засоби в банках, включаючи грошові засоби у валюті. Грошові кошти використовуються для поточних грошових платежів.

Між підприємствами постійно виникають угоди з приводу покупки засобів і предметів праці, реалізації продукції (робіт, послуг). За все придбане зі сторони потрібно сплачувати гроші і отримувати платежі за реалізовану продукцію або надані послуги. Крім того, розрахунки ведуться з бюджетом, банками, органами страхування, благодійними фондами, з працівниками тощо.

Обігові кошти

Рис.1.1. Структура обігових коштів

Розрахунки здійснюються у двох формах: шляхом безготівкових перерахунків через систему банків або у вигляді платежів готівковими коштами (безготівкові і готівкові розрахунки). Безготівкові розрахунки здійснюються по слідую чим формам розрахункових документів: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами, векселями, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями. Грошові розрахунки здійснюються при реалізації товарів оптом або в роздріб населенню (надання послуг), оплата праці тощо [35].

Усі грошові кошти підприємств, що призначені для господарської діяльності повинні зберігатися на поточному рахунку. Крім того, в процесі господарювання грошові кошти можуть знаходитися в касі, на особових спеціальних рахунках у банках, у підзвітних осіб. Кожне місце їх знаходження (зберігання) є відокремленим об' єктом обліку.

При переході на Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні було прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Звіт про рух грошових коштів” [3] яким затверджено форму Звіту про рух грошових коштів.

Головне призначення Звіту про рух грошових коштів - надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілі витрачалися гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів відбувається у Звіті по трьом видам діяльності: операційна, інвестиційна і фінансова діяльність. Це дає змогу оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.

Звіт про рух грошових коштів - це фінансовий документ, у якому відображають надходження і видачу грошових коштів та їхніх еквівалентів, а також зміни їхньої величини в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду.

До грошових коштів належать готівка, яка зберігається на підприємстві, гроші в банках (на рахунках), банківські векселі, грошові чеки і перекази від клієнтів. В США в ці складові об'єднуються одним словом Cash і обліковуються на одному рахунку “Грошові кошти ” - Cash (в поточному обліку виділяють “Фонд дрібних грошей”).

У Західноевропейських країнах грошові кошти обліковуються на так званих фінансових рахунках “Каса” і “Рахунки в банках” в національній та іноземній валюті.

В бухгалтерському балансі грошові кошти відображаються по статті Cash - грошові кошти (США), а в Європейських країнах - внизу балансу “Каса”, “Рахунки в банках”.

Крім балансу, більшість фірм складають Звіт про рух грошових коштів за звітний період, який називається “Сash Flow Statement”. Мета цього Звіту пояснити (показати) зміни (рух) грошових коштів за звітний період (рік) [16].

Отже, підведемо підсумок, оборотні активи - це такі активи підприємства (фірми), які можна реалізувати за готівку, продати або повністю спожити в процесі виробництва. Такі активи включають в себе готівку на рахунках в банках, в касі, короткострокову дебіторську заборгованість, запаси і витрати майбутніх періодів.

Значення оборотних активів полягає у здійсненні платежів, розрахунків за придбані товари, виконані роботи, готову продукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондів і фондів обігу. Таким чином, оборотні активи послідовно переходять від однієї стадії кругообігу до іншої, кожний раз повертаючись в свою початкову грошову форму.

Правильна побудова організації обліку грошових коштів дозволяє забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямованість використання та контроль за збереженням. Найбільш ліквідна частина оборотних активів - це грошові засоби: грошові засоби в касі і грошові засоби в банках включаючи грошові засоби у валюті. Грошові кошти використовуються для поточних грошових платежів. Більша частина розрахунків здійснюється в безготівковому порядку. Грошові розрахунки здійснюються при реалізації товарів населенню, оплати праці, і в інших випадках. Безготівкові розрахунки проводяться шляхом перерахунку грошових засобів з рахунку платника на рахунок отримувача.

1.2 Методичні основи обліку та контролю грошових коштів підприємства

У процесі розширеного відтворення виробництва важливу роль відіграють гроші. Для здійснення господарської діяльності підприємства, фірми виконують грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об'єднаннями, підприємствами, організаціями і фізичними особами тощо.

Всі операції багаторазово повторюються і грошових надходжень і грошових платежів. Таким чином, рух грошових коштів охоплює період часу між оплатою грошей за сировину, матеріали (товари) і надходженням грошей від продажу готової продукції (товарів). На тривалість цього періоду впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період знаходження сировини і матеріалів у запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі. І тому підприємство повинно мати необхідний розмір грошових коштів як у касі, так і на поточному рахунку для невідкладних розрахунків з постачальниками, покупцями, бюджетом тощо.

На кожному підприємстві для забезпечення належного регулювання і контролю за рухом грошової маси організовується облік.

Організація бухгалтерського обліку здійснюється згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1].

Правильна побудова організації обліку грошових коштів дозволяє забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за збереженням.

Організація надходження, видача і збереження готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентовані “Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України” [2].

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначення для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документів, що є у підприємства. Каса охоплює всі грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах так і в паперових грошових знаках [14].

Касове приміщення розміщується в будівлі підприємства. Приміщення повинно бути спеціально обладнане: на вікнах розміщені надійні металічні решітки, вхідні двері оббиті металічним листом зі спеціальними замками, встановлена сигналізація, обладнане спеціальне віконце, через яке касир буде видавати і отримувати кошти. Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті з середини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Вся готівка на підприємстві повинна зберігатися у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира, дублікати ключів в опечатаних пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнати касу та забезпечити в ній ефективне зберігання грошей.

Готівку одержану з розрахункового рахунку до каси витрачають за суворо цільовим призначенням (потреби на які одержано гроші, зазначаються на зворотному боці грошового чека). Невикористаний залишок здається з каси на розрахунковий рахунок.

Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитися в касі підприємства. Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок. На МПТМ “Ірпіньтепломережа” складається заявка-розрахунок для встановлення ліміту в касі, порядку і строків здавання грошової виручки (дод. В).

Загальна схема бухгалтерського обліку касових операцій зображена на рис.1.2.



Рис. 1.2. Загальна схема бухгалтерського обліку касових операцій

Облік касових операцій здійснюється на рахунку 30 «Каса», який призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства. Рахунок 30 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства. По дебету рахунку 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, по кредиту - виплата грошових коштів з каси підприємства.

Контроль за здійсненням касової дисципліни - це систематичне спостереження за своєчасною здачею в банк касових надходжень, депонованої заробітної плати шляхом витрачення готівки (наявних грошових коштів) із виручки і лімітів касових залишків, видачі цільових авансів підзвітним особам суворо в межах потреби і використання грошових коштів за призначенням.

Цей контроль включає щоденний перегляд касових звітів, оформлення підписом головного бухгалтера касових ордерів до передачі їх касиру для виконання і грошових чеків до пред'явлення їх банку.

Контроль за здійсненям касової дисципліни потрібно планувати на цілий рік (табл. 1.1).

При здійсненні контролю за грошовими операціями необхідно дотримуватися слідуючих правил, що забезпечить контроль грошових операцій, посилить відповідальність персоналу, збереження грошей від розкрадання. Існують наступні правила:

розподіл функцій контролю і відповідальності, тобто по можливості необхідно доручити різним особам: дозвіл на здійснення грошових операцій, їх облік, збереження коштів тощо;

особливий підхід персоналу до роботи з грошима, тобто необхідно забезпечити детальну перевірку осіб, яким доручається зберігання і облік готівкових коштів, оформлення касових і банківських операцій, в особливості грошових документів; всі службовці, які мають доступ до готівки повинні заключити з адміністрацією договори про повну матеріальну відповідальність;

особливий порядок складання грошових документів, тобто всі касові і банківські документи повинні складатися без виправлень, неправильно складені документи не враховуються, але повністю замінюються; касові і банківські документи мають право підписувати тільки спеціально уповноважені особи;

особливий порядок зберігання готівки, тобто готівка повинна зберігатися у сейфах, повинна бути зменшена до раціонального мінімуму, всі грошові надходження необхідно зразу ж оприбуткувати в касовій книзі, категорично забороняється видачу коштів без оформлення в первинній документації, практично кожен місяць необхідно проводити раптову перевірку готівки, тобто інветаризацію каси, результати якої оформлюються в акті інвентаризації коштів (дод. К).

Таблиця 1.1

План контролю за здійсненням касової дисципліни

Об'єкт контролю	Джерело інформації	Виконавець	Строк здійснення
Своєчасність і повнота здачі в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати Дотримання ліміту касових залишків Дотримання правил видачі авансів підзвітним особам строго в межах потреби Дотримання строків представлення авансових звітів підзвітними особами і правил погашення невикористаних авансів	Касова книга Касова книга Заява підзвітної особи про видачу авансу Журнал-ордер по розрахунках з підзвітними особами	Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу	Щоденно Щоденно Щоденно Щоденно

В своїй господарській діяльності підприємства вступають у взаємовідносини з іншими підприємствами: постачальниками матеріалів, підрядниками, покупцями продукції, замовниками і знаходиться з ними в розрахункових відносинах. Розрахункові відносини мають також і з державними органами, які здійснюють соціальне страхування і забезпечення тощо. Чітка організація розрахункових операцій показує безпосередній вплив на прискорення оборотності оборотних засобів, своєчасне надходження грошових коштів.

Розрахунки між підприємствами (організаціями) в процесі господарської діяльності здійснюється, як правило, безготівковим шляхом, тобто перерахуванням грошових засобів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає ділові послуги своїм клієнтам-підприємствам [18]. Порядок здійснення розрахунків через банківську систему регламентується Інструкцією №7 [6].

На МПТМ “Ірпіньтепломережа” відкрито такі рахунки в банках: Ощад рахунок, який призначений для зарахування коштів від населення за використану тепло енергію, і в Ірпінській філії АППБ Аваль, який призначений для зарахування коштів від організації і установ за використану тепло енергію, а також для розрахунків з іншими підприємствами за придбані матеріали, сировину, паливо тощо.

Облік операцій на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”, який призначений для обліку наявності ат руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій. Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів - грошових коштів. По дебету рахунку 31 відображається надходження грошових коштів, а по кредиту - їх використання.

Джерела надходження на поточний рахунок до банку є кошти покупців за реалізовану продукцію, за надані послуги, що зроблені іншим підприємствам і організаціям, позики банку. Порядок ведення обліку розрахункових операцій подано на рис.1.3.

Основними напрямами видачі грошей з поточного рахунку в банк є платежі постачальникам за сировину, матеріали, готові вироби, енергію, позики, що погашаються банку, внески до бюджету, погашення заборгованості, готівка для видачі заробітної плати та деякі інші витрати.



Рис. 1.3. Порядок ведення обліку коштів на поточному рахунку

Контроль за дотриманням розрахункової дисципліни - систематичне спостереження за виконанням фінансового плану по податках і зборах і внесках до державних цільових фондів, розрахунками з постачальниками, своєчасним погашенням кредитів банку, забезпеченістю позичок банку, дотриманням строків позивної давності, по відношенню до дебіторів і своєчасним внесенням у бюджет сум не забезпечених вимогами кредиторської заборгованості.

Контроль за здійсненням розрахункової дисципліни потрібно планувати на цілий рік, план контролю поданий в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

План контролю за здійсненням розрахункової дисципліни

Об'єкт контролю	Джерело контролю	Виконавець	Строк
Своєчасність виписки рахунків і пред'явлення їх до оплати покупцям Своєчасність оплати рахунків покупцями Своєчасність надходження платежів за продукцію здану заготівельним організаціям Своєчасність оплати рахунків постачальників Своєчасність надходження платежів від квартиронаймачів і за проживання в гуртожитках Дотримання строків внеску в бюджет сум не затребуваної кредиторської заборгованості Виконання фінансового плану по внесках і платежах в бюджет Своєчасність погашення банківських кредитів	Вимоги-накладні на відпуск продукції Виписка із рахунку в банку Заготівельні квитанції і виписки із спеціального рахунку в банку Об'ява банку про документи, що надійшли до оплати Відомість до журналу ордеру по обліку розрахунків Журнали-ордери і відомості по них Фінансовий план і виписка із розрахункового рахунку Виписки із кредитних рахунків в банку і реєстр термінових зобов'язань по позичках	Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Бухгалтер розрахункового відділу Головний бухгалтер Заступник головного бухгалтера	Щоденно Щоденно Щоденно Щоденно 10 числа 2 число 13 і 23 числа Щоденно

Використовуючи виписки банку із рахунків банку, а також відомості про пред'явлені до оплати документи постачальників, строки оплати позик, надходжень платежів за продукцію і виплатах заробітної плати контролюється платоспроможність підприємства на найближчі дні і місяць, що настане.

Оперативний контроль за платоспроможністю господарства дозволяє визначити строки назначених платежів, усунути причини недостачі платіжних коштів і вживати міри для накопичення потрібної суми грошових коштів до дати наступних платежів. Такими датами можуть бути дні виплати заробітної плати, а також строки оплати банківських позичок, внески відрахувань від прибутку згідно фінансового плану і оплати рахунків постачальників. Для того, щоб правильно оцінити готовність господарства до таких платежів, головний бухгалтер зобов'язаний систематично по виписках із рахунку контролювати стан розрахунків з банком по кожному рахунку, своєчасність платежів, а також наявність коштів на поточному рахунку.

Головний бухгалтер для контролю платоспроможності підприємства складає оперативний баланс - двосторонню таблицю в якій з однієї сторони її записує платежі, що їх потрібно виконати в поточному періоді, з обов'язковим визначенням конкретних строків здійснення цих платежів, а з іншої - наявність коштів на початок періоду і надходження, що будуть в поточному періоді. Різниця між підсумками балансу покаже надлишок коштів після погашення платежів або їх недостачу для проведення платежів.

При недостачі коштів для погашення платежів необхідно негайно вжити заходів до накопичення їх на спеціальному позичковому рахунку. Оперативні платежі балансу потрібно зберігати як матеріал для аналізу змін у фінансовому стані господарства за різні періоди часу [29].

На підприємстві обов'язково необхідно проводити аудит грошових коштів. Задача аудиту грошових коштів у касі та на рахунках у банку являється перевірка таких аспектів:

забезпечення умов збереження готівки і інших цінностей в касі, при доставці і здачі в банк;

дотримання установленого порядку збереження чекових книг, виписки чеків і отримання по ним грошей;

дотримання порядку документального оформлення надходження грошей в касу і їх видачі;

дотримання ліміту грошей в касі і умов їх видачі під звіт на операційні і господарські потреби;

стану обліку касових операцій.

Аудит касових операцій розпочинається з перевірки фактичної наявності грошей в касі. Аудит розрахункових операцій розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття розрахункових рахунків в банку і перевірці виписок за весь перевіряючий період, які повинні знаходитися в бухгалтерії. Одночасно вивчаються документи підприємств-кліентів, прикладених до виписок банку. При вивченні банківських документів визначають законність і обгрунтованність операцій і правильність віднесення витрат на відповідний рахунок.

При здійсненні аудиту грошових коштів, аудитори використовують різні методи фактичного і документального контролю. При цьому технічні методи дослідження аудитор вибирає за власним бажанням, головне щоб результати були достовірними і відображали фактичний фінансовий стан підприємства.

Вибір методичних прийомів проведення аудиту залежить від особливостей роботи підприємства, форми ведення бухгалтерського обліку, його фінансового стану та інших показників.

Методи і техніку проведення аудиту аудитор визначає в кожному конкретному випадку у відповідності з програмою аудиту і іншими конкретними умовами роботи підприємства. Метод вивчення бухгалтерських документів залежить від об'єму документообігу.

Важливе значення мають такі методичні прийоми, як взаємно звірка внутрішніх документів підприємства і контрольні порівняння.

В процесі аудиту використовують фактичну, економічну і експертну перевірки. Дослідження документів здійснюється різними способами: фактографічними, хімічними, графічними тощо. Якщо аудитор не має конкретних вказівок від аудиторської фірми, то спосіб вивчення конкретних господарських операцій він вибирає самостійно.

Отже, основною задачею грошових засобів і розрахунків являється своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових засобів і використання їх за цільовим призначенням, своєчасна перевірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для попередження заборгованості строк, якої минув, своєчасністю розрахунків з постачальниками, покупцями, бюджетом, органами соціального страхування, працівниками і службовцями тощо.

1.3 Методичні основи аналізу грошових коштів підприємства

Одним із важливих умов ефективної діяльності підприємства являється забезпеченність грошовими засобами в розмірі, необхідних для покриття його поточних потреб. Відсутьністьт такого мінімально необхідного запасу грошовх коштів свідчать про наявність фінансових труднощів у підприємства. Показником винекнення фінансових труднощів являється динаміка зменшення долі (частки) грошових засобіів в складі поточних зобов'язань. Звідси, для управління грошовими ресурсами необхідний систематичний (щоденний, щоквартальний) аналіз співвідношення фінансових засобів і строк яких минає в поточному місяці.

Базовим структурним елементом є формування цілей і завдань аналізу грошових потокііів даного підприємства. Предмет аналізу руху грошових потоків - не лише оцінка стану коштів, а й вивчення можливостей підвищення ефективності функціонування господарський суб'єктів за допомогою раціональної політики управління грошовими потоками. В такій оцінці зацікавлене і саме керівництво, бо, спираючись на дані таких аналітичних досліджень, можна ретельно оцінити стан фінансових справ на підприємстві та оперативно вжити певних заходів щодо покращення.

Основними завданнями аналізу руху коштів, на нашу думку, є наступні:

виявлення в якому обсязі і з яких джерел були отриманні кошти, що надійшли на підприємство, і які основні напрямки їх використання;

визначення здатності підприємства в результаті своєї операційної діяльності забезпечити перевищення надходженнь коштів у порівнянні з платежами;

оцінка здатності підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями;

визначення достатності отриманого підприємством прибутку для обслуговування його операційної діяльності;

виявлення достатності власних коштів підприємства для інвестиційної діяльності;

пояснення відмінності величини отриманого прибутку і наявних коштів на підприємстві.

Тобто, підсумовуючи вище сказане, на нашу думку, можна подати функціональну модель аналізу грошових потоків у вигляді системи таких завдань (рис.1.4 ).

Рис. 1.4. Функціональна модель аналізу грошових потоків підприємства

Даний аналіз дає можливість виявити незбалансоване використання коштів, побороти негативні тенденції в галузі і вжити необхідні заходи для покращення фінансової ситуації на підприємстві.

В англо-американській економічній літературі кошти у звичному для нас розумінні носять назву готівки. Саме визначення коштів є значно осяжнішим -- це готівка і грошові еквіваленти, тобто інші короткострокові ліквідні активи, що можуть бути реалізовані в будь-який час без значних втрат. Слід мати на увазі, що купівля та продаж грошових еквівалентів розглядаються лише як трансформація з однієї форми коштів в іншу, а не як рух грошових потоків.

За ринкових умов поява терміну "грошовий потік" поряд з існуванням категорії коштів є цілком оправданою. Адже термін "грошовий потік" розкриває динамізм підприємницької діяльності, де грошові надходження і вибуття мають постійний характер, йдуть безперервними потоками. Лише в балансі підприємства його кошти показані на певну дату.

Формування грошових потоків здійснюється за рахунок власних і прирівнених до них засобів, мобілізація ресурсів на фінансовому ринку і надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу.

Початкове формування грошового потоку здійснюється у момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд. Основним джерелом грошових потоків являється вартість реалізованої продукції (наданих послуг), різні частини якої в процесі розподілу виручки приймають форму грошових доходів і надходжень.

Грошові потоки підприємства формуються за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань, за рахунок дивідендів і процентів по цінним паперам інших елементів.

Використання грошових потоків здійснюється підприємством по багатьом напрямкам. Головними з яких являються: платежі органам фінансово-банківської системи, обумовлені виконанням фінансових зобов'язань (податкові платежі в бюджет, сплата процентів банкам за кредит тощо); інвестування власних засобів в капітальні затрати, в цінні папери, придбані на ринку; використання грошових ресурсів на благочинні цілі, спонсорство, на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру.

Основним документом для аналізу грошових потоків являється Звіт про рух грошових коштів, за допомогою якого можна контролювати поточну платоспроможність підприємства, приймати оперативні рішення по управлінню грошовими засобами і пояснювати розходження між фінансовим результатом і зміною грошових засобів.

При аналізі потоки грошових засобів розглядаються по трьом видам діяльності: поточна, інвестиційна, фінансова. Поточна (операційна) діяльність надходження і використання грошових засобів, забезпечує виконання основних виробничо-комерційних функцій. Оскільки, операційна діяльність підприємства являється головним джерелом прибутку, то вона повинна бути головним джерелом грошових засобів. Інвестиційна діяльність включає надходження і використання грошових засобів, пов'язаних з придбанням, продажем довгострокових активів і доходи від інвестицій. Фінансова діяльність включає надходження грошових засобів в результаті отримання кредитів або емісії акцій, а також відтоки, пов'язані з погашенням заборгованості по раніше отриманих кредитів і виплату дивідендів.

Виходячи з реальності фінансово-господарських операцій, які мають місце на вітчизняних підприємствах, склад напрямків видів діяльності, пов'язаний з рухом коштів, на нашу думку, можна класифікувати наступним чином.

Операційна діяльність:

надходження коштів від продажу товарів та надання послуг;

надходження коштів від роялті, авторських гонорарів, комісійні та інші надходження;

виплати коштів постачальникам товарів та послуг, а також виплати коштів працівника та за їх дорученням;

суми грошових витрат на сплату відсотків;

видатки коштів на сплату податків на прибуток за умови, що вони конкретно не ототожнюються з фінансовою або інвестиційною діяльністю;

суми грошових коштів на поточні витрати, інші платежі, пов'язані з основною діяльністю.

Інвестиційна діяльність:

надходження коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових нефінансових активів;

суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж надходження за такими інструментами, що визначаються як еквіваленти коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей);

надходження коштів у вигляді відсотків за аванси коштами та позик, наданих іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою);

суми грошових надходжень у вигляді дивідендів як результат придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж виплати за такими інструментами, що визначаються як еквіваленти коштів, або за такими, що утримуються для дилерських чи торговельних цілей);

надходження коштів від повернення авансів та позик, наданих

іншим сторонам (інші, ніж аванси та позики фінансової установи), надходження коштів від ф'ючерсних та форвардних контрактів, опціонів та контрактів "своп", за винятком випадків, коли такі контракти укладаються для дилерських чи торговельних цілей або надходження класифікуються як фінансова діяльність, та інші надходження, які не передбачені у наведених вище статтях;

виплати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших довгострокових нефінансових активів;

виплати коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж виплати за такими інструментами, що визначаються як еквіваленти коштів або за такими, що утримуються для дилерських та торговельних цілей);

аванси та позики коштами, надані іншим сторонам .(інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою), виплати коштів за ф'ючерсними та форвардними контрактами, опціонами та контрактами "своп" за винятком випадків, коли такі контакти укладаються для дилерських чи торговельних цілей або виплати класифікуються як фінансова діяльність, та інші платежі, що не передбачені у наведених вище статтях.

Фінансова діяльність:

відображення надходження коштів від випуску акцій або інших інструментів акціонерного капіталу;

надходження коштів від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій, іпотек, а також інших видів коротко- або довгострокових позик;

надходження коштів, пов'язане з фінансовою діяльністю;

виплати коштів для погашення позик;

суми дивідендів, виплачених коштами;

виплати коштів власникам для викупу раніше випущених акцій підприємства, виплати коштів орендарю для зменшення існуючої заборгованості, пов'язаної з фінансовою орендою, та інші виплати, що стосуються фінансової діяльності.

При здійснені аналізу грошових потоків підприємства застосовують прямий і непрямий методи. Прямий метод базується на аналізу руху грошових засобів по рахунках підприємства. Даний метод дозволяє показати основні джерела притоку і відтоку грошових засобів; дає можливість зробити оперативні висновки щодо достатності засобів для платежів по поточними зобов'язаннями; встановлює взаємозв'язок між реалізацією і грошовою виручкою за звітний період. За прямим методом безпосередньо з первинних облікових документів, рахунків і регістрів бухгалтерського обліку набираються обороти по всіх основних класах (статтях) надходжень та вибуття (виплат) коштів. Різниця між ними показує достатність або недостатність коштів для діяльності підприємства. Вихідний елемент для розрахунків - виручка. Цей метод вимагає постійного нагромадження даних про обороти (надходження і вибуття) коштів за напрямами (статтями). Непрямий метод базується на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати. Даний метод дозволяє показати взаємозв'язок між різними видами діяльності підприємства; встановлює взаємозв'язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період. Непрямий метод базується на коригуванні всієї суми прибутку (збитку) підприємства від звичайної діяльності за звітний період до величини чистої зміни коштів виключенням впливу негрошових операцій та операцій, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

МСБО 7 заохочує підприємства до застосування прямого методу, котрий надає корисну інформацію для оцінки майбутнього руху коштів.

Однак, як засвідчує практика, за наявності можливості вибору підприємства надають перевагу більш простому непрямому методу. В Іспанії ж цей метод є обов'язковим. Між тим, у деяких країнах, наприклад в Австралії, обов'язковим є прямий метод. В Україні при опрацюванні ПБО 4 для підготовки даних про рух коштів було обрано більш простий у застосуванні непрямий метод.

Отже, аналіз руху грошових засобів дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому об'єму і з яких джерел були отримані грошові кошти і які основні напрямки їх використання.

1.4 Огляд нормативної бази з формування обліку і аудиту грошових коштів

У даний час становлення ринкових відносин в Україні питанням грошових потоків (зокрема, створення механізмів управління коштами, обгрунтуванню необхідності глибоких аналітичних досліджень грошових потоків підприємств, вивченню ризику фінансових інвестицій) у літературі приділяється, на наш погляд, недостатньо уваги.

Хоча слід відзначити певні позитивні зрушення у цій сфері, насамперед, стосовно законодавчих актів - затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО 4) “Звіт про рух грошових коштів”.

Організація бухгалтерського обліку грошових коштів на МПТМ “Ірпіньтепломережа” здійснюється згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [ 1 ]. Даний закон визначає правові принципи регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. В ньому визначаються первинні облікові документи і регістри бухгалтерського обліку, інвентаризацію активів і зобов'язань, загальні вимоги до фінансової звітності, контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і фінансову звітність.

Касові операції підприємства регулюються положенням про ведення касових операцій у національній валюті України. Дане положення регулює загальні положення касових операцій, порядок організації готівкових розрахунків. Порядок оформлення касових операцій, порядок ведення касової книги та обов'язки касира, контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.

Особливим нормативним документом з регулювання готівкового обігу є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” [4].

Необхідність “Звіту про рух коштів” (Cash Flow Statement) викликана тим, що майже всі підприємства обчислюють виручку за відвантаженими товарами, а не за їх оплатою. За цих умов у звітах показуються величезні суми прибутків, які фактично знаходяться у значному відриві від наявних коштів (за винятком випадків передбачення резерву).

Порядок складання і подання “Звіту про рух коштів” визначається Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 (МСБО 7), який був виданий в 1992 році і набув чинності з 1 січня 1994 року.

У США, починаючи з 1988 року, діє стандарт, згідно з яким “Звіт про рух коштів” є обо'язковим для акціонерних товариств відкритого типу (поряд з балансом і “Звітом про фінансові результати”).

Мета складання Звіту про рух коштів полягає в наданні користувачам фінансової звітності повної, правдивої та детальної інформації про історичні зміни грошових коштів підприємства та їх еквівалентів за звітний період.

При складанні “Звіту про рух грошових коштів” під терміном “кошти” розуміють як безпосередньо гроші в касі підприємства і на його рахунках в банках, так і грошові еквіваленти (короткотермінові високоліквідні інвестиції, представлені, як правило, цінними паперами). Грошові еквіваленти не слід ототожнювати з короткотерміновими фінансовими вкладеннями, які у Звіті не прирівнюються до грошей і не розглядаються як кошти. Зміни у складі коштів та негрошові операції (бартерні операції, перетворення боргу на власний капітал, придбання основних засобів на умовах фінансового лізингу, обмін власних акцій на акції іншого підприємства, придбання активів безпосередньо за рахунок позики банку без надходження суми позики на рахунок підприємства) “Звіт про рух коштів” також не охоплює. Придбання цінних паперів, що обертаються на ринку, розглядаються як вибуття грошових коштів, а продаж таких паперів - як їх надходження.

Структура “Звіту про рух коштів” базується на класифікації грошових потоків, яка передбачає поділ діяльності на три види: операційну, інвестиційну, фінансову (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Види господарської діяльності для складання Звіту про рух грошових коштів

При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху грошових коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Проте, незалежно від характеру операцій підприємства, всі платежі та надходження коштів та їх еквівалентів мають бути наведені у “Звіті про рух коштів” у розрізі вищеописаних видів діяльності.

Стисло схему складання Звіту згідно ПБО 4, на нашу думку, доцільно подати так (рис. 1.6).



Рис.1.6. Схема складання Звіту про рух грошових коштів згідно ПБО 4

При організації даної звітності необхідно додержуватися таких принципів:

показники звітності повинні випливати тільки з даних обліку, і потрібно потурбуватися, щоб облік був найкраще пристосований до вимог звітності й показників виробничо-фінансового плану;

звітність потрібно складати у найкоротші строки, цей процес має бути автоматизованим, а праця із складання звітності - якомога більш централізованою, заздалегідь спланованою та розподіленою між окремими виконавцями.

Підприємство повинно щорічно здавати звіт, тому головний бухгалтер обов'язково повинен підтвердити всі дані цього Звіту про рух коштів від різних видів діяльності: операційної, фінансової, інвестиційної.

Перевіряючи рух грошових потоків, які відображені в Звіті головний бухгалтер здійснює порівняння кожної статті цього Звіту з обліковими реєстрами.

Мета контролю Звіту полягає у підтвердженні наданої інформації про суттєві зміни у грошових коштах, та їх еквівалентах. Слід пам'ятати, що грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства створювати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівництву підприємства і власниками.

Дані Звіту про рух коштів є корисним при створенні моделі оцінки та дисконтування майбутніх грошових потоків, що підвищує порівнянність звітних даних. Цей Звіт усуває вплив застосування різних методів, облікових оцінок для однакових подій та операцій.

Отже, “Звіт про рух грошових коштів” звичайно включає чотири складові:

рух грошових коштів у результаті операційної діяльності;

рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;

рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності;

сальдо коштів та зміна їх протягом звітного періоду.

На сьогодні інформацію про рух грошових потоків можна отримати із фінансової звітності підприємства за рахунок включення до її складу Звіту про рух грошових коштів (далі Звіт). Подібну інформацію вдається відобразити у Звіті через недотримання принципу нарахування, що використовується для складання всіх інших форм звітності. .

Таким чином, як визначено в П(С)БО 4, Звіт про рух грошових коштів складається з метою надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах та їх еквівалентах за звітний період. Оскільки величина загальної зміни залишку коштів за період не є достатньо інформативною (якщо не аналізувати структуру грошового потоку та джерела його формування), у звіті про рух коштів наводяться дані про грошові потоки підприємства за звітний період в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. При цьому негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 (далі МСБО) передбачено два методи звітування про рух коштів - прямий та непрямий. Причому підприємства заохочуються до визнання руху грошових потоків від операційної діяльності з застосуванням прямого методу, за яким розкриваються основні класи валових грошових надходжень чи валових виплат. Інформація, отримана за його допомогою, може бути корисною для планування грошового потоку, непрямий метод не дає такої можливості. П(С)БО 4, однак, рекомендовано звітуватися про рух коштів в результаті операційної діяльності за непрямим методом. У цьому випадку грошовий потік від операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми: