Облік, аналіз та аудит операцій з ліквідації та банкрутства підприємства
Порядок документального оформлення рішення про ліквідацію підприємства ТОВ "Кодак". Інформаційне забезпечення аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства. Оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.01.2012 |
| Размер файла | 243,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
- Зміст
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи процесів ліквідації та банкрутства підприємства
- 1.1 Сутність ліквідації та причини виникнення банкрутства підприємства
- 1.2 Законодавче регулювання ліквідаційної процедури юридичних осіб
- 1.3 Умови та порядок здійснення процесів ліквідації підприємства
- 1.4 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Кодак»
- Висновки до розділу 1
- РОЗДІЛ 2. Методика і організація обліку операцій з ліквідації та банкрутства підприємства
- 2.1 Аналіз літературних джерел з організації бухгалтерського обліку операцій з ліквідації та банкрутства підприємства
- 2.2 Порядок документального оформлення рішення про ліквідацію підприємства на прикладі ТОВ «Кодак»
- 2.3 Відображення в бухгалтерському обліку операцій з ліквідації підприємства при добровільно-самостійній ліквідації
- 2.4 Порядок складання ліквідаційного балансу підприємства
- 2.5. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з ліквідації підприємства при визнанні підприємства банкрутом
- Висновки до розділу 2
- РОЗДІЛ 3. Методика і організація аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства
- 3.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства
- 3.2 Аналітична оцінка імовірності банкрутства
- 3.3 Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства
- Висновки до розділу 3
- РОЗДІЛ 4. Методика і організація аудиту фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства
- 4.1 Теоретичні основи внутрішнього та зовнішнього аудиту процесів ліквідації та банкрутства підприємства
- 4.2 Методика проведення аудиту ліквідаційного процесу ТОВ «Кодак»
- 4.3 Заключні процедури та рекомендації у результаті проведення аудиту ліквідаційного процесу ТОВ «Кодак»
- Висновки до розділу 4
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- ДОДАТКИ
Вступ
Перехід економіки України від адміністративно-командної системи до ринкової економіки супроводжується нестабільністю та постійними змінами, що, як відомо, призвело до системної економічної кризи в країні. Нестабільність та кризовий стан економіки негативно впливає на всі сфери суспільного та економічного життя країни. Для цього періоду характерний значний спад виробництва, постійне знецінення грошей та зниження попиту на продукцію. Все вище перераховане негативно впливає на діяльність окремих підприємств, більшість з них стає неплатоспроможними, заходять в глибоку кризу. Така ситуація вимагає вирішення проблем окремих підприємств на державному рівні, шляхом використання інституту банкрутства. Хоча, поняття банкрутство для нашої країни й не нове, та до виходу України зі складу СРСР поняття банкрутство не могло існувати, оскільки банкрутство державних підприємств відкидалося взагалі. Лише після набуття Україною незалежності банкрутство як елемент ринкових відносин стало реальністю сучасної ринкової економіки.
За Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрутство - це визначена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Банкрутство - це наслідок глибокої фінансової кризи, системи заходів по управлінню, яка не призвела до позитивних результатів. Під фінансовою кризою розуміють розбалансування діяльності підприємства та обмежені можливості його впливу на фінансові відносини.
Звичайно під причиною виникнення конкретної ризикової ситуації мається на увазі деяка умова, що викликає напруженість. Джерелами такої напруженості можуть бути: безпосередньо господарська діяльність; діяльність самого підприємства; нестача інформації про стан зовнішньої середи, що впливає на кінцевий результат.
Пошук шляхів оздоровлення неплатоспроможних підприємств займає одне з ведучих місць у сучасній господарській практиці. В Україні кількість неплатоспроможних підприємств неухильно росте і до початку 2008 р. досягла більш 20% усіх підприємств.
Актуальність вибраної теми дипломної роботи «Облік, аналіз та аудит процесів ліквідації та банкрутства» підтверджується тим, що підприємство повинно мати інформацію про свій фінансовий стан, а таку інформацію і повинен надавати повний та своєчасний облік, аналіз та аудит. Як показує практика господарювання суб'єктів підприємницької діяльності своєчасні управлінські дії по реалізації висновків аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства, розроблена програма антикризових заходів, у випадку її успішного практичного застосування, здатна реально допомогти підприємствам, які знаходяться на межі банкрутства.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка рекомендацій з удосконалення фінансового обліку, економічного аналізу та аудиту фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Кодак».
Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:
- визначити сутність ліквідації та причини банкрутства підприємства;
- дослідити законодавче регулювання ліквідаційної процедури юридичних осіб;
- дослідити методику і організацію обліку операцій з ліквідації та банкрутства підприємства;
- дослідити методику і організацію аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства;
- дослідити методику і організацію аудиту фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства;
- дослідити організацію обліку, аналізу та аудиту фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства у комп'ютерному середовищі;
- надати пропозиції щодо удосконалення обліку, о аналізу та аудиту фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства.
Об'єктом дослідження обрано підприємство ТОВ «Кодак», яке у поточному 2008 році розпочало процедуру ліквідації за самостійним рішенням засновників підприємства.
Предметом дослідження є методика і організація обліку, аналізу та аудиту фінансових передумов неплатоспроможності і банкрутства підприємства та процесу його ліквідації.
Інформаційною базою дослідження слугують Закони України та Постанови Кабінету Міністрів щодо нормативно-законодавчого регулювання формування капіталу на підприємствах України; різноманітна наукова фінансово - економічна література, монографії, статті та періодичні видання.
В роботі використані також фінансова звітність ТОВ «Кодак», дані його бухгалтерського та управлінського обліку за останні три роки.
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи процесів ліквідації та банкрутства підприємства
1.1 Сутність ліквідації та причини виникнення банкрутства підприємства
За Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” [5] банкрутство - це визначена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Деякі українські науковці подають своє тлумачення цього поняття. За визначенням І.О. Бланка [28, с. 101], банкрутство - це реалізація катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, в результаті якої воно неспроможне задовольнити у встановлений строк пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.
Розглядаючи сутність банкрутства, як економічного явища можна застосувати наступне визначення: банкрутство - це наслідок глибокої фінансової кризи, системи заходів по управлінню, яка не призвела до позитивних результатів [24, с. 11].
Під фінансовою кризою слід розуміти розбалансування діяльності підприємства та обмежені можливості його впливу на фінансові відносини. Кризова ситуація, для подолання якої не було вжито відповідних заходів, може призвести до значного розбалансування економічного організму підприємства, неможливості фінансового забезпечення своєї діяльності, що розглядається як банкрутство підприємства.
Головна та функціональні цілі розвитку підприємства зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки. Типову структуру функціональних складових економічної безпеки з коротким описом їхньої сутності показано на рис. 1.1.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1. Типовий перелік функціональних складових економічної безпеки підприємства (організації)
Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:
1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);
2) загально стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;
3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);
4) загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;
5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);
6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);
7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;
8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.
Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.
Більшість українських економістів визначає 3 основні стадії розвитку кризи на рівні підприємства:
1 стадія - прихована криза (криза ефективності). Основними її характеристиками є зниження ефективності діяльності підприємства, що виявляється в негативній динаміці показників прибутковості обороту та капіталу, ринковій вартості підприємства, тривалості фінансового та операційного циклів. Причинами такої ситуації різкого зниження ефективності є отримання збитків спочатку від окремих операцій, потім - отримання збитків в певних часових періодах, і поступово за результатами господарської та фінансової діяльності. Спочатку збитки отримані від окремих операцій покриваються за рахунок внутрішніх резервів - ліквідної частини власного капіталу, нерозподілених прибутків минулих періодів. Також збитки покриваються за рахунок продажу активів та зростання кредиторської заборгованості. Поступово внутрішні резерви покриття поточних збитків вичерпуються, що знаменує перехід до наступної стадії розвитку кризи [35, с. 114].
Дії керівництва на цій стадії кризи, в основному, спрямовані на нерозповсюдження негативної інформації про діяльність підприємства. Невдачі розглядаються як короткострокові явища викликані не прогнозованим збігом обставин. За сприятливих обставин тимчасові фінансові ускладнення вдається подолати, але поглиблений аналіз ситуації та пошук причин виникнення фінансових ускладнень не проводиться, необхідні зміни в стратегії та тактиці діяльності не вносяться, що сприяє поглибленню кризи.
2 стадія - криза платоспроможності - ця стадія банкрутства характеризується періодичним та дедалі тривалішим дефіцитом грошових коштів для виконання підприємством своїх зобов'язань та фінансування поточної діяльності. Зовнішнім виявом такого становища є затримка оплати поточних платежів (порушення термінів сплати у зв'язку з недостатньою кількістю грошей на розрахунковому рахунку), сплата економічних санкцій (пені, штрафів) за несвоєчасну оплату, поява простроченої кредиторської заборгованості та непогашених кредитів та займів. Відбувається поступове накопичення та поглиблення суперечностей між попитом та пропозицією грошових коштів, між потребою їх витрачання та можливістю їх накопичення.
Як правило, дії керівництва підприємства на цій стадії носять екстрений характер: заключаються угоди з малознайомими та не надійними партнерами, використовуються позабанківські форми короткострокового фінансування, вживаються авантюрні методи ведення діяльності, що призводить до порушення законодавства та податкової дисципліни.
3 стадія - загроза банкрутства (криза розрахунків по боргах, фінансова неспроможність) - ця стадія характеризується неспроможністю підприємства протягом тривалого часу (за законодавством протягом трьох місяців) погасити зобов'язання перед кредиторами, тоді кредитори мають право подати заяву до господарського суду про порушення проти підприємства провадження про визнання його банкрутом, та захищати свої права в суді.
Кожен науковець наводить свою класифікацію факторів виникнення загрози банкрутства, але найбільш повна класифікація факторів виникнення криз на підприємстві подається в монографії Л.О. Лігоненко “Антикризове управління підприємством”:
За місцем виникнення кризових факторів: внутрішні (ендогенні) - виникають в результаті діяльності підприємства, прийняття певного рішення, загального стану системи. На них можна легко вплинути; зовнішні (екзогенні) - виникають незалежно від діяльності підприємства, підприємство не може вплинути на них, залежать від стану навколишнього середовища.
За наслідками прояву кризових факторів: загальні - кризові фактори дія яких погіршує загальні умови здійснення підприємницької діяльності; специфічні - кризові фактори дія яких погіршує діяльність підприємств в окремій галузі, окремого профілю чи спеціалізації; індивідуальні - кризові фактори дія яких спричиняє виникнення ситуації банкрутства на конкретному підприємстві.
За ступенем впливу: основні - кризові фактори які прямо впливають на виникнення банкрутства; другорядні - кризові фактори які справляють другорядний вплив на виникнення банкрутства.
За ступенем взаємообумовленості: незалежні - кризові фактори визначаються певними тенденціями чи подіями; похідні - кризові фактори є наслідками дії незалежних кризові фактори, в результаті впливу причинно-наслідкових зв'язків.
За часом дії: постійні - кризові фактори які діють постійно і визначають рівень загрози виникнення банкрутства; тимчасові - кризові фактори діють не постійно і посилюють рівень загрози виникнення банкрутства внаслідок дії тих чи інших подій.
Демографічні кризові фактори обумовлюють розмір та структуру потреб споживачів. Соціальні кризові фактори визначають норми та звички споживання, являються причиною надання переваги одним товарам над іншими. Економічні кризові фактори характеризують: стан розвитку економіки; галузеву та територіальну структуру економіки; насиченість ринку окремими товарами; тенденції зміни реального рівня доходів населення; сприятливість розвитку бізнесу через рівень інфляції, податків, кредитних ставок; характер та стабільність інструментів державного регулювання бізнесу; обсяги державного замовлення та фінансування; інвестиційний клімат. Політичні кризові фактори визначають: ставлення держави до підприємницької діяльності; спрямування внутрішньої політики; характер державного регулювання економіки; ставлення до реформування відносин власності. Природні кризові фактори визначають: кон'юнктуру ринку сировини та матеріалів; зміни споживчого попиту пов'язані зі зміною кліматичних умов. Науково-технічні пов'язані з: впровадженням досягнень науки та техніки; конкурентоспроможність окремих товарів; тривалість життєвого циклу окремих технологій; імовірність технологічних проривів. Інші кризові фактори : кримінальна ситуація в країні; стихійні лиха; екологічні фактори.
Зовнішні кризові фактори впливають на всі підприємства в однаковій мірі, та чомусь одні підприємства знаходяться в критичному стані, а інші можуть спокійно вести свою господарську діяльність і отримувати прибутки, отже причини банкрутства закладені в самому підприємстві.
Внутрішні кризові фактори також дуже різноманітні і розподіляються за наступними ознаками:
За особливостями формування грошових потоків підприємства:
Кризові фактори, пов'язані з операційною діяльністю: неефективний маркетинг; неефективна структура поточних витрат(велика частка постійних витрат); низький рівень використання основних засобів; великий розмір страхових та сезонних запасів; недостатньо різноманітний асортимент продукції; неефективне виробниче управління.
Кризові фактори, пов'язані з інвестиційною діяльністю: неефективно сформований фондовий портфель; довготривалість будівельно-монтажних робіт; суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів; недосягнення запланованих об'ємів прибутку по реалізованим інвестиційним проектам; неефективний інвестиційний менеджмент.
Кризові фактори, пов'язані з фінансовою діяльністю: неефективна фінансова стратегія; неефективна структура активів (низька їх ліквідність); надмірна частка позикового капіталу; висока частка короткострокових джерел залучення позикового капіталу; зростання дебіторської заборгованості; висока вартість капіталу; неефективний фінансовий менеджмент; перевищення допустимих рівнів фінансових ризиків.
За видом ресурсів, які використовуються підприємством бувають кризові фактори, які пов'язані із станом: (такий розподіл кризових факторів дає можливість виявити який з неефективно залучених видів ресурсів призводить до банкрутства).
Технічних ресурсів: незадовільний стан та якість використання основних фондів; незадовільний стан та якість використання матеріально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; висока матеріаломісткість виробництва; високий рівень матеріальних витрат.
Технологічних ресурсів - застарілі технології виробництва.
Трудових ресурсів: дефіцит та висока плинність кадрів; низька якість кадрів управлінського, виконавчого та технічного персоналу; втрата ключових працівників.
Інформаційних ресурсів: відсутність доступу до стратегічної та оперативної інформації; незадовільний стан системи інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень.
Організаційних ресурсів: незадовільний стан організаційної системи управління; незадовільний стан стилю та засобів управління; неадекватний та несвоєчасний управлінський вплив на розвиток ситуації.
Фінансових ресурсів: недостатність власного капіталу; неможливість отримання та обслуговування позикового капіталу; збитковість діяльності.
Просторових ресурсів: неможливість територіального розподілу діяльності; неможливість зміни району збуту продукції.
Товарних ресурсів: невідповідність запасів готової продукції попиту споживачів; неможливість закупівлі товарів, що користуються попитом у споживачів.
За функціональним спрямуванням менеджменту виділяють кризові фактори, обумовлені станом:
q загального менеджменту: невідповідність сучасним вимогам загальних принципів управління підприємством; відсутність стратегічного підходу; неволодіння сучасними методами планування, аналізу, прийняття рішень.
q виробничого менеджменту: неоптимальність виробничих програм підприємства; збитковість випуску окремих видів продукції; високий рівень постійних витрат; неефективна закупівельна діяльність та організація виробничого процесу.
q фінансового менеджменту: неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів; неефективність формування власного та залученого позикового капіталу; високий рівень фінансового ризику.
q маркетингу: неефективність цінової, товарної, збутової та комунікаційної політик підприємства; незадовільне вивчення та прогнозування попиту на товари.
q інвестиційного менеджменту: неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів; незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей; збитковість та неліквідність інвестиційного портфеля підприємства в цілому.
Такий розподіл дозволяє виявити неефективну діяльність спеціалістів певних профілів, що викликає виникнення кризових ситуацій.
Отже, розглядаючи сутність банкрутства, як економічного явища можна застосувати наступне визначення: банкрутство - це наслідок глибокої фінансової кризи, системи заходів по управлінню, яка не призвела до позитивних результатів. Під фінансовою кризою слід розуміти розбалансування діяльності підприємства та обмежені можливості його впливу на фінансові відносини. Кризова ситуація, для подолання якої не було вжито відповідних заходів, може призвести до значного розбалансування економічного організму підприємства, неможливості фінансового забезпечення своєї діяльності, що розглядається як банкрутство підприємства.
Розглянувши основні причини виникнення ситуації банкрутства на підприємстві треба зазначити що всі ці кризові фактори діють в комплексі, що ускладнює можливість їх усунення та усунення наслідків їх дії.
На сьогоднішній день чинне законодавство поки що не визначає загального поняття ліквідації юридичних осіб. Так, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у статті 1 дає визначення цього поняття, але лише стосовно процедури банкрутства. Ліквідація при банкрутстві -- це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Юридична наука узагальнює поняття ліквідації, як регламентовану законом процедуру, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи. Отже, ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи.
Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду.
Що стосується підстав для ліквідації юридичної особи, то такими можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв'язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України.
Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав і обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.
Отже, юридична особа може бути ліквідованою як у добровільному, так і примусовому порядку.
Відповідно до статей 104 Цивільного кодексу України [2] та 59 Господарського кодексу України [1] юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Ліквідація повинна забезпечувати захист інтересів як кредиторів, так і учасників юридичної особи.
1.2 Законодавче регулювання ліквідаційної процедури юридичних осіб
Процедура ліквідації регулюється багатьма нормативно-правовими актами, зокрема, Цивільним та Господарським кодексами України, законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» [10], «Про господарські товариства» [4], «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5] та ін.
Крім того, правила ліквідації окремих видів юридичних осіб встановлюються законодавством, що регулює їх діяльність (наприклад, особливості ліквідації банків встановлюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» [8]). Порядок припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її господарським судом банкрутом врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5].
Розглянемо порядок ліквідації юридичної особи. Слід зазначити, що ліквідації передує досить тривала і складна обов'язкова процедура.
Загальний порядок ліквідації юридичної особи встановлюють Цивільний та Господарський кодекси України (ст. 111 ЦК [2] та ст. 60 ГК [1]).
У разі прийняття учасниками, судом або іншим органом, відповідно до своєї компетенції (наприклад, це може бути наглядова рада) рішення про ліквідацію юридичної особи, вони зобов'язані негайно письмово повідомити про своє рішення орган, що здійснює державну реєстрацію. Перелік документів, які подаються органу державної реєстрації, містить розділ IV «Державна реєстрація припинення юридичної особи» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» [10].
Отримавши таке повідомлення, орган державної реєстрації вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців запис про рішення щодо припинення юридичної особи. Така вимога направлена на захист прав кредиторів, які вже на початковій стадії зможуть знати про наміри юридичної особи, що припиняє свою діяльність, оскільки дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців є відкритими для загального ознайомлення.
Отже, після прийняття відповідними органами (власник, уповноважений орган або суд) рішення про ліквідацію, що є правовою підставою ліквідації, для позбавлення статусу юридичної особи необхідно здійснити наступні заходи, які є ліквідаційним процесом.
1. Утворення органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, ліквідаційної комісії.
За рішенням органу згідно зі ст. 105 цього Кодексу при ліквідації підприємства за рішенням власників функції ліквідаційної комісії може бути покладено на орган управління або на керівника.
З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами підприємства (п. 3 ст. 105 Цивільного кодексу [2], п. 3 ст. 91 Господарського кодексу [1]). У суді комісія (ліквідатор) виступає від імені юридичної особи.
Слід зазначити, що новим для законодавства є обов'язок погоджувати з органом державної реєстрації призначення комісії з ліквідації юридичної особи (ліквідаційної комісії, ліквідатора тощо). Проте, нормативними документами склад ліквідаційної комісії у разі добровільної ліквідації юридичної особи не регламентовано.
З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно з законодавством України за учасниками, наприклад, затвердження ліквідаційного балансу. Слід зауважити, що ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов'язки.
2. Встановлення порядку і строків ліквідації юридичної особи. їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган або суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Але він за законом не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Слід також зазначити, що порядок ліквідації має бути передбачено установчими документами юридичної особи.
3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: повідомлення про ліквідацію юридичної особи в пресі (за місцезнаходженням), про порядок і строки ліквідації; вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості, виявлення кредиторів та претензій останніх. У разі, якщо відомі кредитори, то ліквідаційна комісія повідомляє їх про ліквідацію письмово.
Робота ліквідаційної комісії починається з опублікування оголошення про ліквідацію юридичної особи, в якому зазначаються порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Слід зазначити, що з набранням чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» [10] (1 липня 2004 року) оголошення про ліквідацію юридичної особи має бути розміщено у спеціальному друкованому засобі масової інформації спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації.
Перелік інформації, яка повинна міститься у повідомленні про припинення юридичної особи, міститься у статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» [10]. Так, повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи повинно містити відомості про: найменування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; підставу для прийняття рішення щодо припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) юридичної особи; місце та дату внесення запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом про припинення юридичної особи (а у разі постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, необхідно зазначити -- місце та дату внесення запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи); дату призначення та відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється.
Строк, протягом якого має бути розміщено оголошення про ліквідацію юридичної особи в офіційному засобі масової інформації, встановлено тільки для господарських товариств. Так, статтею 20 Закону України «Про господарські товариства» [4] встановлено, що інформацію про ліквідацію товариства має бути опубліковано ліквідаційною комісією у триденний строк з моменту її призначення.
4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановленим законодавством порядком інвентаризації і оцінки майна юридичної особи, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.
При ліквідації підприємства обов'язковим є проведення інвентаризації. Це передбачено підпунктом «ж» пункту 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р. №69 [12] та пунктом 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 [11]. Однак, цими документами не визначено конкретну дату, на яку потрібно провадити таку інвентаризацію.
Провадити інвентаризацію потрібно перед складанням проміжного ліквідаційного балансу.
Проведення інвентаризації при ліквідації підприємства здійснюється в загальному порядку, передбаченому вказаною Інструкцією з інвентаризації. При цьому провадиться інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, тобто всіх активів і зобов'язань. Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському та податковому обліку в звичайному порядку. Особливу увагу варто звернути на: відображення в обліку надлишків та нестач; списання заборгованостей зі строком позовної давності, що минув.
Також положення Господарського кодексу України [1] та Закону України «Про господарські товариства» [4] передбачають здійснення ліквідаційною комісією оцінки майна юридичної особи, що ліквідується.
Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. При цьому, законодавець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити, тому для виплати грошових сум кредиторів встановлена спеціальна черговість, яка визначена статтею 112 Цивільного кодексу України [2]. Так, у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом, у другу -- вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результатів його інтелектуальної, творчої діяльності, у третю - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), а у четверту - всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, а майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам.
5. Потім слід здійснити заходи щодо зняття з обліку у ДПІ, пенсійному фонді, фондах соціального страхування, органах статистики.
Органи податкової служби провадять перевірку за даними податкової та фінансової звітності на дату прийняття рішення про ліквідацію, мета якої -- перевірити правильність обчислення i повноту сплати податків до бюджетів усіх рівнів. Якщо в період проведення перевірки здійснювати активну роботу щодо реалізації основних засобів, залишків запасів, погашення заборгованостей з дебіторами-кредиторами, з оплати праці тощо, то, доведеться звертатися до ДПС з приводу перевірки двічі, що цілком зрозуміло, адже зазначені операції спричиняють виникнення зобов'язань зі сплати податків.
6. Останнім етапом ліквідаційного процесу є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Підприємство вважається ліквідованим з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру. Положення про Єдиний державний реєстр i реєстрацію відомостей у ньому визначено розділом II Закону №755-IV [10] (статті 16 -- 22). Згідно з п. 10 ст. 36 цього Закону реєстратор не пізніше наступного дня з дати державної реєстрації ліквідації повинен видати голові ліквідаційної комісії або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення один примірник оригіналу установчих документів i свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, на яких ставиться спеціальна позначка про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Крім того, державний реєстратор не пізніше наступного дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи зобов'язаний направити повідомлення про це до відповідних органів статистики, ДПС, Пенсійного фонду i фондів соціального страхування.
Після здійснення всіх заходів ліквідаційного процесу юридична особа позбавляється статусу юридичної особи.
1.3 Умови та порядок здійснення процесів ліквідації підприємства
Ліквідація підприємства здійснюється в таких випадках:
1. На підставі рішення, прийнятого власником самостійно:
- за рішенням учасників або органа юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, тобто вищого органа товариства або керівника унітарного підприємства;
- після закінчення терміну, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої під час його створення.
2. Згідно з чинним законодавством причини обов'язкової ліквідації подано в табл. 1.1.
Таблиця 1.1 Причини обов'язкової ліквідації згідно з чинним законодавством
|
№ з/п |
Вид підприємства |
Причини ліквідації |
Законодавчий акт |
|
|
1 |
Повне товариство |
Підлягає ліквідації (реорганізації або зміні форми господарювання), якщо в ньому залишився один учасник |
Цивільний кодекс, ст. 132 |
|
|
2 |
Командитне товариство |
Підлягає ліквідації (або перетворенню в повне) у разі вибуття всіх вкладників |
Цивільний кодекс, ст. 139 |
|
|
3 |
Акціонерне товариство |
Підлягає ліквідації, якщо вартість чистих активів стає меншою від законодавчо встановленого мінімального розміру статутного фонду |
Цивільний кодекс, п. 3 ст. 155 |
|
|
4 |
Товариство з обмеженою відповідальністю |
Підлягає ліквідації, якщо: вартість чистих активів стає меншою від законодавчо встановленого мінімального розміру статутного фонду; учасники не сплатили всю суму своїх внесків протягом першого року |
Цивільний кодекс, п. 4 ст. 144 |
3. Примусова ліквідація за рішенням суду:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- проведення діяльності, що суперечить установчим документам або заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду вимогам закону;
- неподання протягом року до органів ДПС податкових декларацій, інших документів відповідно до закону;
- наявність у Єдиному державному реєстрі (ЄДР) запису про відсутність юридичної особи за зазначеним нею місцезнаходженням.
4. У процесі визнання підприємства банкрутом відповідно до Закону №2343-ХІІ [5].
Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу [2] ліквідація підприємства провадиться спеціально створюваною комісією з припинення юридичної особи. Комісія може складатися з кількох осіб (ліквідаційна комісія) або з однієї особи, яку називають ліквідатором. Якщо в статутному фонді підприємства є частка державної власності, то до комісії потрібно включити представника відповідного державного органу. В усіх інших випадках склад ліквідаційної комісії не регламентовано. Новим у законодавстві є те, що в усіх випадках склад комісії має бути погоджено з органом державної реєстрації.
До обов'язків ліквідаційної комісії входять:
- публікація в спеціалізованому виданні інформації про ліквідацію підприємства та про порядок i терміни пред'явлення кредиторами претензій (п. 3 ст. 60 Господарського кодексу);
- персональне повідомлення відомих кредиторів у письмовій формі про ліквідацію підприємства (п. 3 ст. 60 Господарського кодексу [1]);
- вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію (п. 4 ст. 60 Господарського кодексу [1]);
- оцінка майна підприємства, що ліквідується, проведення розрахунків з кредиторами, складання ліквідаційного балансу та подання його власнику або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність i повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законодавством порядку (п. 5 ст. 60 Господарського кодексу [1]).
Робота комісії починається з публікації оголошення про ліквідацію. Зробити це згідно зі ст. 20 Закону №1576-ХІІ [4]потрібно в триденний термін з дати призначення комісії. Згідно зі ст. 60 Господарського кодексу [1] ліквідаційна комісія (ліквідатор) розміщує у спеціалізованому ЗМІ оголошення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи з обов'язковим зазначенням термінів пред'явлення претензій кредиторами (не менше двох місяців). Перелік видань, у яких потрібно розмістити оголошення, наведено у ст.58 Господарського кодексу [1]. До нього входять газета «Урядовий кур'єр», офіційні друковані видання органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства.
Згідно зі ст.22 Закону №755-IV [10] повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію повинно містити: назву юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; підставу для прийняття рішення про ліквідацію; місце i дату внесення запису про прийняття рішення про ліквідацію; дату призначення i відомості про ліквідаційну комісію (ліквідатора); порядок i терміни заявлення кредиторами вимог.
До складання звітності, що подається для перевірки до органів ДПС, бажано вжити ряд заходів:
1. Провести інвентаризацію матеріальних цінностей. Інвентаризація провадиться відповідно до Інструкції №69 [12]. Згідно з пп. «ж» п. 3 цієї Інструкції проведення інвентаризації є обов'язковим у разі ліквідації підприємства. Аналогічну вимогу містить i п. 12 Порядку №419 [11].
До проведення інвентаризації доцільно провести списання запасів, які стали непридатними, уцінити до ціни можливої реалізації неліквідні (залежалі) запаси. Результати інвентаризації матеріальних цінностей слід оформити в установленому порядку i відобразити в бухгалтерському обліку.
2. Провести інвентаризацію розрахунків. Обов'язковим елементом інвентаризації є інвентаризація розрахунків, у процесі якої слід виявити заборгованості з терміном позовної давності, що минув. Щодо інших сум направити акти звірення дебіторам i кредиторам.
Підтверджені суми кредиторської заборгованості терміном до трьох років слід погасити коштами, а за їх відсутності -- товарно-матеріальними цінностями за узгодженням з кредиторами (що спричинить виникнення валових доходів, валових витрат i податкових зобов'язань з ПДВ). За підтвердженими дебіторськими заборгованостями направити претензії дебіторам, у разі відмови в погашенні -- позови до арбітражного суду. Не погашені на дату складання ліквідаційного балансу заборгованості списуються в такому ж порядку, як i прострочені.
За розрахунками з підзвітними особами суми кредиторської заборгованості можна видати коштами. За відсутності грошей можливі різні варіанти. У разі згоди підзвітних осіб можливе погашення заборгованості запасами. У бухгалтерському обліку така операція відображається як реалізація, з метою оподаткування -- як продаж (що спричинить виникнення валових доходів, валових витрат i податкових зобов'язань з ПДВ).
Дебіторська заборгованість на сьогодні є малоймовірною, тому що видача грошей під звіт дозволяється лише за умови звітування про раніше видані суми. Проте, якщо видані під звіт суми залишилися неповерненими, їх можна утримати або внести до каси підприємства.
Заборгованість з оплати праці слід виплатити коштами, за їх відсутності -- товарно-матеріальними цінностями за заявою працівників (що спричинить виникнення валових доходів, валових витрат i податкових зобов'язань з ПДВ).
Чинне законодавство списання заборгованості із заробітної плати передбачає лише в разі визнання підприємства банкрутом відповідно до закону. Однак, на нашу думку, навіть якщо підприємство ліквідується з причин, не пов'язаних з банкрутством, депонентську заборгованість i заборгованість з оплати праці, яку видати немає можливості, також слід віднести на доходи від списання кредиторської заборгованості. У такий самий спосіб слід списати на доходи відрахування на соціальне i пенсійне страхування, нараховані на суми списаної заробітної плати.
3. Залишки іноземної валюти продати, валютні рахунки закрити. Курсові різниці, які виникли при цьому, слід врахувати з метою оподаткування в складі валових доходів i витрат.
4. Здійснити списання залишку витрат i доходів майбутніх періодів на доходи i витрат операційної діяльності відповідно. На об'єкти оподаткування ці операції не впливають.
5. Залишки сформованих i невикористаних резервів віднести на доходи. На об'єкти оподаткування ці операції не впливають.
6. Фінансові вкладення у вигляді цінних паперів можуть бути реалізовані за кошти, у рахунок погашення кредиторської заборгованості, при розрахунках із засновниками. Якщо цінні папери продаються дорожче за облікову вартість, це слід врахувати при обчисленні податку на прибуток.
7. Кошти, внесені учасниками (засновниками) понад суму внеску до статутного фонду (наприклад, на поповнення оборотних коштів), повернути коштами або запасами. При поверненні коштами податкові наслідки не виникають. При поверненні запасами або основними засобами ці операції слід розглядати з метою оподаткування як продаж i врахувати при формуванні оподатковуваних оборотів як з прибутку, так i з ПДВ. Не виникають податкові зобов'язання з ПДВ лише в тому разі, якщо повернення внесків засновникам здійснюється тими ж основними засобами, які було внесено ними до статутного фонду.
Законодавчими актами України встановлено обов'язкове підтвердження достовірності й повноти ліквідаційного балансу аудитором (аудиторською фірмою).
У місячний термін з дня подання заяви орган ДПС має прийняти рішення про проведення документальної перевірки i відповідні підрозділи повинні розпочати перевірку (абзац перший п. 8.2 Інструкції № 80) [21].
Документальна перевірка не провадиться (за рішенням керівника органу ДПС) у разі, якщо (абзац третій п. 8.2 Інструкції № 80) [21]:
- платник податків зупинив діяльність;
- платник податків не перебуває за місцем реєстрації (обліку);
- платник податків не подає звітність протягом одного року до органу ДПС;
- платник податків не має податкового боргу i щодо нього використано інформацію від банківських установ, митної служби та інших контролюючих органів про відсутність здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої звітності, а також підрозділи податкової міліції підтвердили неможливість установлення місцезнаходження такого платника податків.
Якщо за результатами перевірки встановлено факт відсутності заборгованості перед бюджетами, орган податкової служби знімає платника податків з обліку.
Зняття з обліку платника податків в органах ДПС провадиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків.
Після завершення процедури зняття з обліку орган ДПС складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. № 12-ОПП, яку направляє органам державної реєстрації (п. 8.3 Інструкції № 80) [21].
Якщо в процесі перевірки виявлено заборгованість перед бюджетом (тобто донараховано суми податків, штрафів, пені), то орган ДПС направляє на адресу особи, відповідальної за погашення податкових зобов'язань, повідомлення про наявність зобов'язань зі сплати податків i зборів за ф. № 10-ОПП (п. 8.5 Інструкції № 80) [21].
Зняття з обліку в ДПІ здійснюється лише після сплати донарахованих сум.
1.4 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Кодак»
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кодак” (далі ТОВ “Кодак”) було засновано рішенням загальних зборів засновників товариства “Кодак” від 12 жовтня 1996 року.
Предметом діяльності товариства, згідно Статуту, є:
q виконання будівельної діяльності: ремонтно-будівельні, будівельні, монтажні і налагоджувальні роботи;
q виробництво, ремонт, реконструкція та обслуговування транспортних засобів, надання транспортно-експлуатаційних послуг;
q організація екологічно чистих технологій виробництва продовольчої і сільськогосподарської продукції;
q торговельно-посередницька діяльність та оптова торгівля;
q виробництво та реалізація товарів народного споживання;
q виконання всіх видів торгових операцій, в тому числі: товарообмінних і компенсаційних, закупка сільськогосподарської продукції;
q інші види робіт та послуг які не заборонені законодавством України.
Всі види діяльності здійснюються у відповідності із законодавством, що діє на території України.
Фактичним видом діяльності ТОВ “Кодак” за останні три роки було виконання ремонтно-будівельних, будівельних, монтажних робіт.
Основними цілями діяльності ТОВ “Кодак”, згідно Статуту, є насичення ринку України ремонтними та будівельними послугами високої якості з метою одержання прибутку.
ТОВ “Кодак” самостійно планує свою діяльність і визначає перспективу розвитку, виходячи з попиту на послуги та роботи. Також фірма здійснює оперативний та бухгалтерський (фінансовий) облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність, згідно з чинним законодавством України.
ТОВ “Кодак” має відокремлене майно, самостійний баланс; має рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням; вправі укладати договори і приймати зобов'язання від свого імені, бути позивачем і відповідачем у суді; самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; діє на підставі статуту.
ТОВ “Кодак” є платником податку на прибуток на звичайній системі оподаткування.
Організаційна структура базового підприємства наведена на рис. 1.2.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.2. Схема організаційної структури ТОВ “Кодак”
В ТОВ “Кодак” виконавчим органом, який впроваджує керівництво діяльністю підприємства є директор. Директору підпорядковані два заступника: директор з виробництва та заступник директора з кадрових та соціальних питань, головний економіст і головний бухгалтер підприємства.
Відповідальність за організацію фінансового обліку та забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несуть засновники підприємства, які керують підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Директор підприємства ТОВ «Кодак» створює необхідні умови для правильного ведення фінансового обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до фінансового обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Головний бухгалтер товариства «Кодак» несе відповідальність і користується правами, встановленими діючим законодавством для головного бухгалтера підприємства, а також веде бухгалтерський облік.
У відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, головний бухгалтер ТОВ “Кодак”:
q забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад фінансового обліку, складання і подання у встановленні строки фінансової звітності;
q організовує контроль за відображенням на рахунках фінансового обліку всіх господарських операцій;
q бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;
У складі бухгалтерії працює чотири бухгалтера: бухгалтер-касир з нарахування та виплати заробітної плати; бухгалтер з розрахункових операцій; бухгалтер з обліку виробничих операцій, бухгалтер з обліку матеріальних цінностей.
Таким чином, ознайомившись з організаційною структурою підприємства та з функціональними обов'язками керівництва, можна відмітити, що ТОВ “Кодак” є достатньо повноцінним підприємством як за масштабом виконуваних напрямків діяльності, так і за структурною організацією підприємства та апарату управління, за кожним з яких закріплені відповідні функції.
Для того, щоб зробити висновки про стан та обсяги діяльності базового підприємства слід проаналізувати його діяльність в розрізі основних показників фінансової звітності за три останні роки (табл. 1.2).
Подобные документы
Формування фінансових результатів діяльності підприємства, нормативно-правове та методичне забезпечення їх обліку. Організація обліку та аналізу фінансових результатів на ПП "Будпослуги № 1". Аудит фінансових результатів діяльності підприємства.
дипломная работа [261,0 K], добавлен 13.02.2012Сутність та структура нематеріальних активів підприємства: класифікація, сучасні аспекти стандартизації обліку; оцінка активів, облік їх наявності та руху, амортизація; аналіз і аудит ефективності використання, організаційне та інформаційне забезпечення.
дипломная работа [268,6 K], добавлен 16.06.2011Оцінка динаміки, складу і структури виробничих запасів підприємства. Аналіз ефективності їх використання. Особливості їх документального оформлення, аналітичного, синтетичного та управлінського обліку. Організація процесу контролю і аудиту запасів.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 08.06.2015Грошові кошти як найбільш ліквідні активи підприємства. Загальна характеристика видів діяльності КП "Купіль", розгляд особливостей обліку операцій з грошовими коштами. Аналіз проблем оформлення господарських операцій з руху грошових коштів у касі.
курсовая работа [76,4 K], добавлен 22.11.2014Економічна сутність витрат діяльності та їх відображення у звітності. Дослідження порядку документального оформлення операцій, пов'язаних з витратами на ТОВ "Жовтень". Методика ведення синтетичного та аналітичного обліку витрат діяльності підприємства.
курсовая работа [346,7 K], добавлен 07.10.2013Поняття ліквідності підприємства. Необхідність аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Здійснення аналізу ліквідності на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Платоспроможність підприємства.
реферат [21,3 K], добавлен 29.04.2009Теоретико-методологічні основи обліку грошових коштів та аналізу платіжних засобів. Організаційно-виробнича характеристика ТОВ "Артема-9". Облік коштів підприємства на рахунках у банках. Оцінка платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.
дипломная работа [338,1 K], добавлен 18.05.2011Економічна сутність резервів підприємства, принципи та нормативно-правове забезпечення їх обліку. Визнання, оцінка та характеристика рахунків з обліку резервів підприємства, документування операцій, напрямки автоматизації та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [83,6 K], добавлен 03.01.2014Теоретичні засади основних засобів на підприємстві. Методика аналізу фінансового стану підприємства. Загальний аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз платоспроможності підприємства. Аудит основних засобів. Аудит руху. Аудит зносу.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 16.01.2004Завдання, планування, нормативно-правове, інформаційне забезпечення та особливості аудиту доходів підприємства. Перевірка доходів підприємства ТОВ "Альянс". Узагальнення результатів аудиту доходів підприємства та формування робочих документів аудитора.
курсовая работа [83,1 K], добавлен 01.06.2010
