На підставі отриманих результатів можна зробити такі висновки.

q Зниження обсягів основних продажів на ТОВ “Кодак” у 2007 р. відбувалося на фоні зниження собівартості реалізованої продукції (див. р. 1, 2). Таке співвідношення динаміки цих показників дозволило збільшити рентабельність продажів до 4% (р. 10) і рентабельність затрат основної діяльності до 36,36% (р. 11).

q У 2007 р. на підприємстві сповільнилася оборотність дебіторської заборгованості з відповідним збільшенням періоду її обороту до 16,9 днів.

q Сповільнилася також і оборотність запасів, тривалість обороту яких у 2007 році склала 19,7 днів (р. 17, 18).

q Тенденція до сповільнення оборотності запасів і дебіторської заборгованості з урахуванням скорочення обсягів продажу свідчить про зниження ділової активності підприємства.

q Терміни розрахунків з кредиторами збільшилися у 2007 році порівняно з 2006 роком майже вдвічі і досягли 41,5 дня (р. 22, 23). Така динаміка може свідчити про зростаюче напруження в розрахунках з кредиторами. Однак доти, поки оборотність дебіторської заборгованості перевищуватиме оборотність кредиторської заборгованості, фінансова стабільність і платоспроможність підприємства збережуться.

q Збільшення чистого прибутку та скорочення загальних і власних вкладень у підприємство відповідно позитивно вплинуло на рентабельність активів, за якими досягнутий рівень 4,07% (р. 12), і на рентабельність власного капіталу, за яким досягнутий рівень 6,73% (р. 13).

Окремим напрямком комплексного аналізу фінансового стану підприємства може стати прогнозування ймовірності банкрутства.

Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання ним усіх своїх зобов'язань.

Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність, яка означає, що підприємство поглинає ресурси кредиторів та позичальників та формує недоплати з обов'язкових платежів. Тобто має місце незадовільна структура балансу, яка визначається українськими аналітиками як певний стан майна і зобов'язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами [40, c. 218].

Ступінь важливості проблеми обумовлює потребу у поглибленому її дослідженні й окресленні можливих методів своєчасної діагностики незадовільного фінансового стану підприємства.

Перспективні прогностичні оцінки фінансового стану позичальника є наслідком вивчення фінансових результатів його господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень у майбутньому.

Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників. У вітчизняній аналітичній практиці переважно застосовують три основних підходи до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства:

q розрахунок індексу кредитоспроможності;

q використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

q прогнозування показників платоспроможності (рис. 3.4).

Для виявлення ознак кризи на підприємстві слід проводити оцінку загрози банкрутства на основі експрес-діагностики.

Рис. 3.4. Прогнозування ймовірності банкрутства

Експрес - діагностика банкрутства - представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу.

Основною метою експрес - діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризи.

Система експрес-діагностики забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходи для їх нейтралізації. Її ефект найбільше видно на стадії легкої кризи.

Якщо при проведенні експрес-діагностики банкрутства було виявлено негативні явища та проблеми в діяльності підприємства потрібно переходити до наступного етапу діагностики банкрутства, у перебігу якого проводиться поглиблена діагностика банкрутства.

Якщо ж ситуація визнана нормальною, процес діагностики банкрутства на даному підприємстві можна вважати закінченим.

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності.

В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

З метою оцінки фінансовою стану та діагностики банкрутства підприємств для різних країн розроблено велику кількість дискримінантних багатофакторних моделей (наприклад, Альтмана для США, Тоффлера і Тішоу для Великобританії, Беєрмана для Німеччини, Давидової та Бєлікова для Росії, Терещенка для України тощо). В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних (факторів впливу).

Метою багатофакторного дискримінантного аналізу є оцінка та інтерпретація значення однієї залежної змінної за допомогою значень декількох незалежних змінних (факторів виливу). Для побудови дискримінантної моделі діагностики банкрутства підприємства необхідно відібрати ряд показників його фінансової звітності. У процесі аналізу підбирається комбінація показників, для кожного з яких визначається вага у дискримінантній функції. Величини окремих ваг характеризують різний вплив окремих показників на значення вихідної змінної, яка в інтегральному вигляді характеризує фінансовий стан підприємства.

Мета відбору полягає в тому, щоб вибрати з множини наявних показників ті, які дадуть можливість зробити найбільш значущі та достовірні висновки щодо потенціальної фінансової спроможності підприємства, тобто забезпечать високу точність класифікації.

Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації) [35, с. 81]. Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд (формула 3.1):

Z =-0,3877-1,0736k_зл +0,579q_пк (3.1)

де k_зл -- коефіцієнт загальної ліквідності; q_пк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою -- за Z > 1.

Розрахуємо коефіцієнт Z для “ТОВ «Кодак» за даними фінансової звітності за 2007 рік.

Для ТОВ «Кодак» коефіцієнт загальної ліквідності станом на 01.01.08 р. дорівнює 1,06. Частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу (q_пк) для ТОВ «Кодак» за 2007 рік дорівнює 0,388.

Коефіцієнт Z =-0,3877 -1,0736 х 1,06 +0,579 х 0,388 = -1,3, тобто Z має від'ємне значення, а це свідчить, що ймовірність банкрутства для “ТОВ “Кодак” є дуже низькою.

Більш обґрунтованою та більш поширеною є п'ятифакторна модель Альтмана. Професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, який одержав назву індексу (моделі) Альтмана.

Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише п'ятьма найбільш вагомими.

Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою 3.2:

Z = 3,ЗК₁ + 1,0К₂ + 0,6К₃ + 1,4К₄ + 1,2К₅, (3.2)

де 3,3; 1,0; 0,6; 1,4 і 1,2 -- коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»;

К₁ -- характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми чистого прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К₂ -- відображає дохідність суб'єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації);

К₃ -- визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів);

К₄ -- відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;

К₅ -- характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися табл. 3.6.

Таблиця 3.6 Можливість банкрутства підприємства (за Е. Альтманом)

Розрахуємо індекс Альтмана для ТОВ «Кодак» за даними балансу підприємства на 01.01.08 р.:

К₁ = 1775 / 43025 = 0,041

К₂ = 150000,1 / 43025 = 3,486

К₃ = 26330 / 16695 = 1,577

К₄ = 4305 / 43025 = 0,100

К₅ = 909 / 43025 = 0,021

Z = (3,3 х 0,041) + (1,0 х 3,486) + (0,6 х 1,577) + (1,4 х 0,1) + (1,2 х 0,021) = 4,73, тобто згідно з індексом Альтмана ймовірність банкрутства для ТОВ «Кодак» є дуже низькою.

Слід зазначити, що у вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв'язане з певними труднощами.

По-перше, коефіцієнти регресії К₁--К₅ розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі.

По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання.

По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К₃ через недорозвинутість ринку цінних паперів.

Тому запропоновані Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу “Z” треба обов'язково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).

При цьому, слід зазначити, що орієнтир на якийсь один критерій навіть дуже привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправданий. Тому багато значних аудиторських фірм та інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для своїх аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, у цьому є також свої мінуси - набагато легше прийняти рішення в умовах однокритеріальної, ніж багатокритеріальної задачі.

Водночас, будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв носять скоріше характер інформації до роздумів, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень вольового характеру.

Зауважимо, що використання дискримінантної моделі для діагностики банкрутства підприємства несе ряд загроз з точки зору адекватного визначення його фінансового стану. Так, при аналізі фінансового стану підприємства може виникнути ситуація, коли для певного підприємства одні показники дискримінантної моделі можуть виявитися дуже низькими порівняно з їх "нормальними" значеннями, а інші - навпаки, надто високими, що також "погано". Проте їх комбінація може свідчити про стабільний фінансовий стан підприємства, оскільки є розрахунком одного інтегрального показника на основі всіх вхідних факторів одночасно. Вирішенням даного питання може бути встановлення набору правил для прийняття рішень при оцінці фінансовою стану підприємств.

Отже підсумовуючи досліджене, можна зробити такі висновки:

Розраховані показники кредитоспроможності ТОВ «Кодак» свідчать про низькі шанси підприємства на отримання кредиту або високий ризик для кредиторів.

Разом з тим, підприємство ТОВ «Кодак» має стійкий фінансовий стан і дуже низький рівень ймовірності банкрутства.

3.3 Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства