Організація обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Загальне ознайомлення зі структурою та діяльністю ТОВ "Липовецький цегельний завод"

2. Організація бухгалтерського обліку на промислових підприємствах

2.1 Основи організації обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

2.2 Організація нормативно - правового забезпечення бухгалтерського обліку

2.3 Організація облікового процесу

2.3.1 Організація обліку власного капіталу

2.3.2 Організація обліку зобов'язань

2.3.3 Організація обліку необоротних активів

2.3.4 Організація обліку оборотних активів

2.3.5 Організація обліку витрат, доходів і результатів діяльності

2.4 Організація податкового обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

3. Аналіз господарської діяльності цегельного заводу

3.1 Аналіз виробництва і реалізації продукції

3.2 Аналіз використання трудових матеріальних ресурсів

3.3 Аналіз використання основних виробничих фондів

3.4 Аналіз рівня собівартості

3.5 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ "Липовецький цегельний завод"

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Мета практики - закріпити, розширити і поглибити знання, одержані під час навчання, завершити підготовку до самостійної практичної роботи, зібрати матеріали до дипломної роботи, одержати навики організаторської і виховної роботи в колективі. Ознайомлення з діяльністю підприємства, інформаційно-комунікативними зв'язками, набуття практичного досвіду роботи в бухгалтерії, та закріплення знань, отриманих під час вивчення нормативних дисциплін.

1. Загальне ознайомлення зі структурою та діяльністю ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - це визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендації для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляють на такі аналітичні блоки:

структурний аналіз активів і пасивів;

аналіз фінансової стійкості;

аналіз платоспроможності;

аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Інформаційним джерелом для розрахунку показників і проведення аналізу ТОВ "Липовецький цегельний завод" є річна і квартальна бухгалтерська звітність:

форма № 1 " Бухгалтерський баланс ";

форма № 2 " звіт про фінансові результати ";

форма № 3 " Звіт про власний капітал ";

форма № 4 " Звіт про рух грошових коштів ";

форма № 5 " Примітки до річної фінансової звітності ".

А також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними розрахунками.

В сьогоденних умовах функціонування ринку важливе місце займає аналіз розрахунків по надходженню і використанню матеріалів, що значною мірою впливає на виробничо-господарську діяльність підприємства, будуючи її раціонально. Раціональне використання матеріалів - один з важливих факторів росту виробництва.

Таким чином значення обліку і аналізу розрахунків по руху матеріалів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації на ТОВ "Липовецький цегельний завод", а також складовою частиною нових методів планування і управління в умовах переходу до ринкових відносин. Товарно-матеріальні цінності займають важливе місце у виробничому процесі підприємства, без забезпечення ними для підприємства неможливий виробничий процес. Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю, і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти новими.

У собівартості промислової продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад хімічній, текстильній) сягає 80-85%.Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують в процесі виробництва. За призначенням матеріали групуються так: сировина і основні матеріали - до них належать предмети праці, що входять до складу готової продукції і складають її основу, наприклад глина для виготовлення цегли, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо; допоміжні матеріали - до них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначені якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві, або фарба для фарбування бавовни), або витрачаються в процесі роботи знарядь виробництва (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні) або витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярські предмети, бланки для обліку, електричні лампочки тощо); паливо - економічний вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюються в обліку у зв'язку з його важливістю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах матеріалів.

Основними напрямками використання палива на підприємствах є: для технологічних цілей, коли воно використовується безпосередньо в технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів; для енергетичних цілей, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, в печах та інших теплосилових апаратах); для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо); тара - предмети, призначені для пакування продукції : пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що знаходиться під матеріалами і готовою продукцією). Тара, що призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів, залежно від терміну служби або вартості, наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл в цеху.

Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється і входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою); запасні частини для ремонтів - окремі запасні частини машин, обладнання транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо; малоцінні та швидкозношувані предмети - до них входять: інвентар, спецодяг, інструменти загального призначення, інструменти спеціального призначення. Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

Це робиться для того щоб відділи та служби користувалися єдиними встановленими на підприємстві обліковими цінами і номенклатурою матеріалів, розробляється номенклатура - цінник, що являє собою систематизований перелік матеріалів, їх номенклатурні номера та облікові ціни. На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали тощо.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку. Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих з вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. На кожному документі на надходження або витрати матеріалів має бути вказана не тільки назва матеріалів, але і його номенклатурний номер.

Також важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запчастини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції, інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається за балансами, за цінами, вказаними у договорі.

Поточний облік матеріалів здійснюють не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць). Отже, матеріали займають одне з головних місць у процесі виробництва продукції. Без забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями неможливий виробничий процес. Специфічною рисою матеріальних цінностей є те, що вони повністю використовуються у процесі виробництва, тому підприємство повинно постійно слідкувати за їх своєчасним поповненням. На базовому підприємстві ТОВ "Липовецький цегельний завод" матеріалам належить основна роль. На основі придбаних матеріальних цінностей (переважно глина).

Для кожного підприємства важливо, щоб затрати на придбання матеріалів були як найменшими. Адже, вони впливають на собівартість продукції, яка в свою чергу впливає на кінцеву ціну товару і на прибуток підприємства. Другим важливим фактором є правильна постановка роботи по надходженню і використанню матеріальних цінностей на підприємстві. Матеріали не повинні залежуватись на складах і навпаки, підприємство не повинно відчувати в них дефіциту. Їх обсяг повинен співпадати з потребою використання матеріальних цінностей у виробничому процесі. Звідси видно, що потрібно своєчасно вести облік надходження матеріальних запасів. У виробничому процесі використовуються різні види матеріалів, при чому досить важливо знати їх класифікацію і функцію у виробничому процесі.

Відповідно до класифікації можна зробити висновок, що на ТОВ "Липовецький цегельний завод" в процесі виробництва використовуються однорідна сировина. Звичайно на базовому підприємстві як і на кожному промисловому підприємству використовується досить значна кількість допоміжних матеріалів і хоча вони не є матеріально-речовою основою майбутньої готової продукції, але без їхньої участі процес виробництва може зупинитися. До важливого виду допоміжних матеріалів відносять паливо і паливно-мастильні матеріали, що використовується на опалення приміщень, що знаходяться на території базового підприємства, в тому числі цехів, будинку заводоуправління (природний газ, мазут, кам'яне вугілля тощо) і паливо, що використовується для автотранспорту (бензин, дизельне пальне); в ролі допоміжних матеріалів також виступають запасні частини, які використовуються для заміни зношених деталей під час поточного або капітального ремонту обладнання, що приймає безпосередню або опосередковану участь в процесі виробництва, а також автотранспорту.

Окремою групою в допоміжних матеріалах виділяють малоцінні і швидкозношувані предмети. Особливістю їх звичайно є порядок обліку і особливості використання в процесі виробництва. Базове підприємство звичайно не може обійтися без малоцінних і швидкозношувані предметів, адже вони включають в себе різний інструмент (ріжучий, шліфувальний, свердлильний тощо), спеціальний одяг і спеціальне взуття для робітників підприємства, різні допоміжні господарські засоби. Особливу увагу треба звернути на таку групу матеріальних ресурсів як зворотні відходи. Дана група матеріалів є основним напрямком зниження матеріальних витрат у загальній собівартості продукції. Тому дана група матеріальних ресурсів підлягає ретельному аналізу, на основі такої аналітичної роботи робиться розрахунок можливого резерву збільшення випуску товарної продукції.

Для ефективної роботи підприємства та виробничого процесу потрібно дотримуватися своєчасного забезпечення матеріалами, а також раціонально, ефективно їх використовувати. Основним фактором, який показує забезпеченість підприємства матеріалами є правильність розрахунку поставок матеріалів в відповідності до вимог виробництва.

Необхідно забезпечити рівномірне надходження матеріалів до основних цехів і цехів допоміжного виробництва. Забезпечення матеріалами виробництва, їх ефективне і своєчасне використання цілком залежить від матеріально-технічного забезпечення. Тому на базовому підприємстві існує відділ матеріально-технічного постачання, який несе відповідальність за своєчасність надходження матеріалів на склади. При порушенні термінів поставки матеріалів, надходження неякісної сировини може призвести до порушення плану випуску і реалізації товарної продукції.

На весь фінансово-економічний штат працівників бухгалтерії базового підприємства ТОВ "Липовецький цегельний завод" поставлена задача по перевірці обґрунтованості, перевірка розрахунку встановлених норм і нормативів, які визначені по даним витрат на виробництво минулих періодів, при цьому потрібно враховувати фактичні витрати на виробництво продукції з корегуванням на обсяг продукції, яка запланована на даний період. Для визначення ефективності використання матеріалів здійснюють перевірку відповідності плану поставок потребам виробництва продукції і утворення залишків, тобто виробничих запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

Для стабільного забезпечення потреб виробництва матеріалами використовується впровадження матеріально-технічних заходів по усуненню відхилень, які б спричинили погіршення (зменшення) обсягів виробництва. Обов'язковими умовами нормального функціонування виробничого процесу є своєчасне забезпечення підприємства матеріалами і раціональне, ефективне їх використання. Важливим фактором забезпеченості підприємства матеріалами є правильність розрахунку необхідності в них, раціонально-технічне забезпечення і економно-ефективне використання їх у виробництві. Своєчасне забезпечення виробництва матеріалами і їх раціональне використання у значній мірі залежить від матеріально-технічного постачання.

Працівники бухгалтерії ТОВ "Липовецький цегельний завод" передусім перевіряють обґрунтованість встановлених норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства в матеріалах для виконання виробничої програми та на господарські потреби. Перевіряють відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів. На підприємстві проводиться активна робота щодо впровадження організаційно-технічних нововведень по виявленню внутрівиробничих резервів і конкретних заходів по їх використанню (використання: відходів і вторинних матеріалів, залучення замінників дорогих і дефіцитних матеріалів, по мірі необхідності використовуються місцеві види ресурсів та відходів), що також необхідно знати при аналізі.

На базовому підприємстві в процесі аналізу перевіряють відповідність фактичного розміру запасів матеріалів нормативному. Також перевіряється рівномірність постачання матеріалів за договорами поставки матеріалів від постачальників. Потребу в матеріалах на кінець періоду визначають за трьома видами оцінки: в натуральних одиницях виміру, що необхідно для встановлення потреби в складських приміщеннях; за вартістю для виявлення потреби в оборотних засобах; в днях забезпеченості - для цілей планування і організації контролю.

В процесі аналізу перевіряють також якість одержаних матеріалів від постачальників, тобто перевіряють відповідність їх стандартам, технічним нормам і умовам договору поставки. Необхідність систематичного виявлення і мобілізації резервів зниження витрат матеріалів на одиницю продукції та зменшення відходів при виготовленні продукції передбачає використання в аналізі системи показників, які всебічно характеризують ефективність використання матеріалів. Вони дозволяють планувати, розраховувати, аналізувати результати роботи підприємств, об'єднань та галузей промисловості в області зниження матеріаломісткості продукції. Це визначення, в загальному вигляді, характерне для будь-якого рівня управління.

Оцінка ефективності використання матеріалів на практиці аналітичної роботи і в економічній літературі здійснюється за допомогою різних показників та їх систем. Найбільшого розповсюдження набули показники, в розрахунку яких використовується сума матеріальних витрат, а не матеріальних ресурсів. Це зумовлене тим, що, у широкому розумінні вартість використаних, витрачених матеріалів виражається витратами матеріалів, а рівень їх витрачання у виробництві - показниками, обчисленими виходячи із суми витрат матеріалів.

На базовому підприємстві застосовуються також показники конструктивної, технологічної, відносної питомої матеріаломісткості, коефіцієнт використання окремих видів матеріалів. Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати не лише по всьому випуску продукції, але і за окремими виробами. В цьому випадку він являє собою відношення корисного витрачання чистої ваги виробу в натуральному вираженні до норми чи фактичного витрачання матеріалів, використаних на їх виготовлення.

Зміна матеріаломісткості показує на скільки ефективно (економно) використовує базове підприємство матеріальні ресурси, тобто скільки матеріальних ресурсі припадає на 1 гривню випущеної продукції. Необхідно зазначити, що якщо цей показник буде перевищувати 1, то у виробничому процесі має місце явище перевитрат матеріальних ресурсів. В цьому випадку потрібно прийняти міри по підвищенню ефективності використання матеріалів за рахунок зменшення витрат на одиницю продукції або зниженню закупівельної ціни на сировини та матеріали. До часткових показників, які характеризують ефективність використання матеріалів відносять енергомісткість, палевомісткість та інші. Вони надають можливість проаналізувати частину витрат.

Коефіцієнти, які характеризують використання матеріалів доцільно визначати не лише по всьому випуску продукції, але і по окремих виробах. При цьому отримані результати будуть точніше відбивати результат ефективного їх використання. Розрахунок впливу факторів на ефективність виробництва продукції надає можливість знайти можливі резерви збільшення обсягу випуску продукції, резерви зниження матеріаломісткості продукції. Тому для більш ефективної роботи підприємства потрібно проводити регулярні розрахунків цих показників.

Отже, розрахунок ефективності використання матеріальних ресурсів дуже важливий для базового підприємства. Узагальнення результатів аналізу показників ефективності надходження та використання матеріальних ресурсів включає в себе можливі шляхи зниження матеріаломісткості, тобто норм витрачання матеріалів на одиницю продукції та закупівельних цін на матеріальні ресурси. Базове підприємство повинно звернути увагу на економію матеріалів, удосконалення технології виробництва, яке б надало можливість зменшити відходи і збільшити обсяги продукції. При чому заплановане зниження показників ефективності, зокрема матеріаломісткості повинно бути розраховане і підкріплене документальне.

На протязі своєї діяльності підприємство повинно постійно звітувати перед державними відділами статистики, вона відображає рівень обсягів виробництва, матеріальні витрати, витрати по оплаті праці та інше. Виходячи з цього потрібно виявити рівень економії, принцип встановлення норм матеріальних витрат, фактори, які впливають на підвищення або зниження матеріаломісткості, проаналізувати динаміку матеріальних витрат та змін матеріаломісткості окремих видів продукції, якщо такі існують. Слід зазначити, що аналіз повинен проводитися не тільки порівнюючи планові і фактичні показники, а й використовувати данні за попередні періоди діяльності підприємства. Це надає можливість більш глибоко проаналізувати причини погіршення або покращення фінансового стану підприємства.

Методика аналізу звітного показника матеріаломісткості мало чим відрізняється від методів розрахунку її на підприємстві ТОВ "ЛЦЗ". Разом з тим слід пам'ятати, що на її рівень впливає чимало факторів. Їх слід виділити і виключити із суми матеріальних витрат та обсягу продукції для оцінки рівня матеріаломісткості продукції. Підвищення ефективності використання матеріалів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості та зростання прибутку. При аналізі виявляється, що зміна витрат на модернізацію і оновлення обладнання та технологій виробництва призводить до зменшення витрат сировини і матеріалів.

На останньому етапі аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно встановити можливості подальшого зниження норм витрат матеріалів і матеріальних витрат, невикористаних у звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо-господарської діяльності підприємства, що аналізується, дозволяє зробити висновки про те, що такі можливості на підприємстві є. Існують всі умови для впровадження у виробничий процес нових промислово-технічних заходів по вдосконаленню виробництва, яке б дало можливість знизити витрачання матеріалів. Аналіз зведених показників матеріаломісткості припускає з'ясовування реальних результатів її зниження та виконання норм матеріальних витрат з метою визначення заходів щодо подальшого їх зниження витрати матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива та енергії.

При цьому плановане зниження матеріаломісткості повинно бути підкріплено організаційно-технічними заходами, розробленими підприємствами. Все це потребує інформації про рівень матеріаломісткості продукції, що випускається підприємством в цілому і по основних виробах, про ефективність використання матеріальних ресурсів в цілому і по окремих їх видах, відповідності фактично отриманої економії встановленій.

Доцільний також аналіз резервів економії на підприємствах за рахунок скорочення відходів матеріалів і виробничих втрат. Для цього вивчаються коефіцієнти використання однакових матеріалів в однотипних технологічних режимах розробки. Підводячи підсумки аналізу ефективності надходження та використання матеріалів слід зазначити, що головним є підвищення рівня аналітичної роботи на базовому підприємстві, яке можна вдосконалити за рахунок підвищення рівня автоматизації обліку і аналізу із застосуванням спеціалізованих програм по розрахунку показників використання матеріалів. Підвищення кваліфікації обліку і аналізу за рахунок даних змін дало б можливість більш оперативно обробляти данні і приймати рішення, які дають можливість завчасно попередити негативні наслідки змін у виробничо-господарській діяльності.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті"). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають більш ліквідним, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу. Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови: найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм; активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них; активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них; активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Проте абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки в підприємства на кінець звітного періоду виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги. Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами. Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Для складання фінансового плану одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, а й у випадках надзвичайних ситуацій. Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є: наявність грошей у касі, на поточних рахунках; відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.

Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів. Заведено вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

Однією з повсякденних турбот фінансової служби підприємства є забезпечення повної платіжної готовності, зниження якої часто спричиняється до великих непродуктивних витрат підприємства у вигляді пені за прострочу платежів. Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар) на будь-яку дату.

Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це означає неплатоспроможність підприємства. Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх на готівку.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

Фінансовостійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

2. Організація бухгалтерського обліку на промислових підприємствах

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність суб'єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

На сучасному етапі власники повинні не тільки усвідомити роль організації бухгалтерського обліку у забезпеченні ефективності процесу управління, але й зрозуміти, що організація бухгалтерського обліку покликана зберегти та примножити їх майно. У багатьох випадках участі власників у процесі організації бухгалтерського обліку перешкоджають наступні обставини:

1. необізнаність в достатній мірі власника в питаннях бухгалтерського обліку для формування облікової політики підприємства;

2. власник не бере безпосередньої участі в управлінні підприємством;

3. наявність декількох власників, що ускладнює їх участь у процесі формування облікової політики.

Процес організації бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає вибір, впорядкування, встановлення зв'язку та об'єднання в часі й просторі необхідних складових. Таке розуміння є основою для пояснення організації бухгалтерського обліку як цілеспрямованого об'єднання, встановлення зв'язків, складових, які забезпечують виконання бухгалтерським обліком своїх завдань.

Організація бухгалтерського обліку - це прерогатива власника у співпраці з обліковими працівниками.

Бухгалтерський облік організується передусім для отримання користувачами в будь - який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно пам'ятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів.

Раціональна організація бухгалтерського обліку визначає успішність фінансово - господарської діяльності підприємства, оскільки саме завдяки використанню інформації, яку надає бухгалтерський облік, суб'єкти управління підприємством отримують змогу забезпечити збереження і примноження позитивних результатів діяльності всього колективу підприємства, а його відсутність або серйозні помилки в організації чи веденні призводять до втрати досягнутого успіху.

Суб'єктами організації бухгалтерського обліку виступають власник, керівник підприємства та головний бухгалтер.

Предметом організації бухгалтерського обліку є забезпечення процесу ведення і функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємстві.

Об'єктами організації бухгалтерського обліку є документування господарських операцій і документообороту підприємства, фінансова політика, структура облікового підрозділу підприємства та регламентація роботи облікових працівників, організаційне, методичне, правове та технічне забезпечення бухгалтерського обліку тощо.

Крім того, з веденням бухгалтерського обліку пов'язані й інші працівники підприємства: керівники структурних підрозділів, окремі працівники. Наприклад, комірник повинен у встановлені графіком документообороту терміни звітуватися про рух товарно - матеріальних цінностей на складі. Таким чином, робота інших працівників з виконання операцій, пов'язаних з бухгалтерським обліком, потребує також організації, а тому вона є об'єктом організації бухгалтерського обліку.

Складові об'єктів організації бухгалтерського обліку законодавством чітко не врегульовано. Кожне підприємство повинно самостійно визначати питання організації бухгалтерського обліку з урахуванням норм законодавства та особливостей діяльності суб'єкта господарювання.

Особливості складових об'єктів організації бухгалтерського обліку на підприємстві повинні бути врегульовані розпорядчими документами підприємства:

· положенням про бухгалтерську службу;

· посадовими інструкціями;

· розпорядчим документом з облікової політики;

· графіком документообороту;

· планами проведення інвентаризації тощо.

Метою раціонального розподілу праці на підприємстві розробляються посадові інструкції. Виходячи із необхідної чисельності працівників і можливостей, керівник підприємства затверджує штатний розпис. На кожну передбачену штатним розписом (крім робітників), керівником підприємства затверджується посадова інструкція.

Посадова інструкція - це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, права та відповідальність посадової особи, який розробляється для конкретної штатної посади.

Правильно складені посадові інструкції працівників дають змогу: встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій; визначити та закріпити обов'язки кожної особи, а також її права та персональну відповідальність; контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати. У посадових інструкціях чітко й конкретно визначається перелік робіт, які має виконувати працівник, тобто його обов'язки з урахуванням посади, яку має, здобутої освіти, а також права й відповідальність за виконання своїх обов'язків.

Посадова інструкція бухгалтерії працівників розробляється головним бухгалтером підприємства. Дана інструкція узгоджується з юристом і затверджується керівником підприємства у встановленому порядку та доводяться до відома виконавців із зазначенням дати ознайомлення. Положення посадової інструкції має важливе значення при вирішенні конфліктних ситуацій між адміністрацією підприємства і працівником у межах трудового законодавства. Тому до їх конкретизації змісту необхідно ставитися якомога уважніше.

Вимоги посадової інструкції є обов'язковими для працівника, що працює на посаді, з моменту його ознайомлення з інструкцією під розписку та до переміщення на іншу посаду або звільнення.

Крамченко Л.І. дає наступне визначення діяльності базового підприємства: промислове підприємство - це основна виробнича одиниця, що характеризується адміністративно - господарською відокремленістю, ознаками якої є єдність управління, самостійний баланс, право юридичної особи.

Промислове підприємство є основною обліковою та звітною одиницею. Виробниче (промислове) об'єднання - це єдиний промислово - виробничий комплекс у склад якого входять самостійні або не самостійні заклади. Самостійне промислове підприємство поділяється на цехи та відділи, тобто адміністративно відокремлені частини, а саме:

1. промислово виробничі цехи: основні виробничі цехи (призначення яких - виробництво напівфабрикатів та готових виробів); підсобні цехи (тарний, заготівельний); побічні цехи (утилізація відходів основного виробництва); допоміжні цехи (ремонтний, інструментальний);

2. непромислові цехи та відділи: всі відділи заводоуправління; транспортний; капітального будівництва; житлово - комунальний; підсобне господарство.

Регулюючим документом, що визначає порядок складання та подання статистичної звітності про виробничу діяльність підприємства, є Типова інструкція до складання звітів промислових підприємств усіх форм власності по продукції. Цей же документ визначає зміст поняття "промислова продукція".

Промислова продукція - це прямий корисний результат виробничої діяльності промислового підприємства, що являє собою сукупність продуктів або робіт промислового характеру. З даного визначення виходить, що: продукція - результат виробничої діяльності підприємства, отож результати діяльності непромислових цехів та відділів підприємства не є промисловою продукцією; продукція - прямий корисний результат діяльності підприємства, а отже відходи та брак не є продукцією. Від відходів слід відрізняти побічні продукти, які, в певних випадках, можуть бути віднесені до продукції підприємства; продукція - результат діяльності підприємства, тому сировина й матеріали, які на ньому не оброблялися, не можуть бути віднесені до його продукції.

Продукція має дві форми: продукт підприємства (вироби, деталі, що мають речову форму, обсяг випуску яких можна виразити у натуральних чи умовно - натуральних одиницях виміру); роботи промислового характеру - промислово - виробничі послуги спрямовані не на створення нових матеріальних цінностей, а на відновлення або збільшення споживної вартості створених раніше продуктів.

Промислова продукція поділяється на основну і побічну. Побічну продукцію отримуємо як результат утилізації відходів основного виробництва або як побічний продукт основного виробничого процесу. У деяких випадках отримання побічної продукції включається у виробничу програму.

За момент обліку промислової продукції приймаємо: прийняття продукції службою технічного контролю підприємства; отримання продукції замовником для промислово - виробничих послуг.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу. З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати: - оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством; - оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання; - прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

2.1 Основи організації обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Господарство, яке має адміністративну самостійність, займається підприємницькою діяльністю відповідно до чинного законодавства повинно вести бухгалтерський облік та складати бухгалтерську (фінансову) звітність. Ведення бухгалтерського обліку можливе при його правильній побудові.

У найбільш загальному вигляді побудову розуміють як структуру. Під побудовою бухгалтерського обліку слід розуміти порядок відносного розміщення й взаємного зв'язку елементів бухгалтерського обліку (частин), що формують його в систему.

Основні положення побудови бухгалтерського обліку як системи (та відповідно підсистеми управління) зводяться до наступного:

1. кожному складовому елементові (частині) бухгалтерського обліку повинна бути притаманна індивідуальна побудова, виражена єдиною структурною формулою;

2. елементи (частини) повинні перебувати у певному відношенні один до одного й бути взаємопов'язаними;

3. порядок розміщення й взаємний зв'язок між елементами повинен бути постійним, тому що в іншому випадку змінюється якість бухгалтерського обліку в цілому.

Бухгалтерський облік як структуризована система будується в межах підприємства, яке є господарюючою одиницею, має адміністративно - господарську самостійність та право юридичної особи. Вихідним елементом його побудови є економіко - правова структура фінансів господарства за ознаками "Актив" та "Пасив", яка характеризує звідки надійшли гроші (пасив) та куди вони вкладені (інвестовані) (актив).

Підприємницька діяльність можлива або в сфері виробництва або в сфері надання послуг - комерційна чи в сфері суто грошовій - кредитна. Тому першим фактором побудови бухгалтерського обліку є вид підприємницької діяльності, причому для кожного з цих видів передбачається окрема побудова.

Кожен вид підприємницької діяльності поділяється на галузі (підгалузі) - промисловість (легка, харчова, хімічна, будівельна тощо), сільське господарство (рослинництво, тваринництво тощо). Бухгалтерський облік будується окремо у кожній галузі (підгалузі).

Будь - яка підприємницька діяльність - виробнича, комерційна, грошово - кредитна (банківська) - спрямована на випуск певного виду продукції: виготовляє вироби, надає послуги або виконує різні роботи відповідно до чинного законодавства. У бухгалтерському обліку повинні бути відокремлені (визначені) економіко - правові та вартісні характеристики кожного виду продукції в натуральних і вартісних одиницях виміру.

Визначення вартісних характеристик продукції вимагає обліку затрат на її виготовлення (вироби) або здійснення (надання послуги чи виконання робіт).

Кінцева мета будь - якої підприємницької діяльності - одержання прибутку (доходу). Щоб визначити кінцевий результат діяльності, потрібно облікувати доходи та відняти від суми доходів витрати.

Таким чином, вихідними факторами (чинниками) побудови бухгалтерського обліку є: вид діяльності, галузь (підгалузь) діяльності; вид продукції; доходи; затрати; фінансові результати.

Наведені чинники (фактори), які складають зміст бухгалтерського обліку, визначають його побудову на усіх підприємствах без винятку, тобто застосовуються і на базовому підприємстві ТОВ "Липовецький цегельний завод". Важливим фактором побудови бухгалтерського обліку на базовому підприємстві є розмір (масштаби) діяльності, тобто обсяг виробництва, чисельність працюючих тощо.

Значний вплив на його побудову в підприємстві мають: система затрат; система доходів; податкова система; система обов'язкових платежів і внесків.

В усіх підприємствах облік перш за все здійснюється відповідно до вищенаведених факторів (вид діяльності, вид галузі, вид продукції). Разом із тим кожна система має внутрішню побудову, що у свою чергу впливає на побудову бухгалтерського фінансового обліку.

Крім того, на побудову внутрішніх структур бухгалтерського обліку впливають такі фактори: технологія (механічна або органічна - за будовою, добувна або переробна - за видом, одно- або багато переробна - за складністю); організаційна структура (цехова або без цехова); тип виробництва (індивідуальний, серійний або масовий); форма спеціалізації; принципи групування та методи оцінювання об'єктів обліку; організація внутрішньогосподарських відносин; методи формування фактичної виробничої собівартості продукції; робочий план рахунків.

Однією з вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є методологічна єдність показників бізнес - плану та обліку, яка досягається дотриманням єдиного принципу формування планових та облікових показників, виходячи зі спільності їх економічного змісту й цільового призначення. Причому спостерігається їх прямий та зворотний зв'язок: планування й нормування впливають на формування облікових показників, а облік - зворотно на систему планових показників та їх формування. Оскільки планування передує обліку, то система планування є важливим фактором побудови бухгалтерського обліку.

У суспільстві особливого значення набуває правильне відображення в обліку і звітності впливу цінового фактора. Це перш за все стосується таких показників, як витрати, доходи, собівартість, прибутки тощо.

Загальним принципом оцінювання господарських фактів є оцінювання їх за історичною (фактичною) собівартістю (вартістю придбання), чим забезпечується реальна основа правдивого відображення у бухгалтерському обліку майнового стану підприємства, його правового статусу, визначення суб'єктів власності, результатів роботи. Разом із тим у бухгалтерському обліку використовують й інші види оцінювання господарських фактів (планову, нормативну, кошторисну, поточну тощо).

На побудову бухгалтерського обліку підприємства значний вплив має система рахунків. Оскільки бухгалтерський облік покликаний суцільно й безперервно відображати усі господарські факти певного підприємства на основі принципу двоїстості (актив й пасив), побудова обліку має забезпечити можливість наступного групування показників господарства у системі суспільних відносин на рівні системи національних рахунків. Найповніше ці вимоги знаходять відображення у системі рахунків, систематизованому переліку - Плані рахунків.

Значний вплив на побудову бухгалтерського обліку мають облік затрат, доходів та облік фінансових результатів.

Всі документи з моменту їх створення до передачі в архів проходять певний шлях.

Процес від складання бухгалтерського документа або отримання документа від іншого підприємства, до його здачі в архів називається документооборотом або документообігом.

Документообіг можна поділити на чотири етапи:

1. складання документів в первинних підрозділах;

2. передача оформлених документів для перевірки і опрацювання до бухгалтерії підприємства;

3. рух документів при обробці і здійсненні на їх підставі облікових записів;

4. рух документів від місця обробки до місця зберігання - архіву.

Треба зауважити, що ефективність прийнятих управлінських рішень на підприємстві прямо залежить від оперативності (швидкості) організованого документообороту. Для отримання вчасної і якісної інформації необхідно організувати таку систему збору і обробки документів, яка б забезпечувала прискорення документообороту.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообороту, в якому вказується дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Працівники підприємства, установи створюють і подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг із графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких передаються ці документи.

Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів. Вилучення оформлюється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства, установи.

З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть зняти копії та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучення.

Якщо вилучаються томи документів, які недооформлені (не переплетені, не пронумеровані тощо), то з дозволу і в присутності представників органів, які проводять вилучення, відповідні посадові особи підприємств, установи можуть до оформити ці томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати, засвідчити своїм підписом та печаткою).

Органи, що вилучили документи, забезпечують підприємствам, установам за їх письмовим зверненням можливість зробити виписку, витяг, копію документів для видачі довідок за обставинами відповідно до законодавства.

У разі повернення вказаними органами документів, що були раніше вилучені, такі документи приймаються під розписку відповідною посадовою особою підприємства, установи та разом із рішенням про повернення підшиваються до тих же томів, з яких документи були вилучені та в яких знаходяться постанови про вилучення, реєстр і копії таких документів.

У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами в 10 - денний термін.

2.2 Організація нормативно - правового забезпечення бухгалтерського обліку

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV.