Організація обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Інші основні засоби

Керівник

2.3.4 Організація обліку оборотних активів

Від правильного організованого документування виробничих ресурсів залежить правильність визначення вартості списаних на виробництво запасів, незавершеного виробництва, відображення у звітності.

Для документування руху запасів передбачено типові первинні документи. Головний бухгалтер підприємства повинен визначитися, які документи доцільно використовувати з урахуванням розмірів підприємства та галузі.

Для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій із запасами в бухгалтерському обліку, на підприємстві повинні чітко визначатися графіком документообороту терміни передачі первинних документів до бухгалтерської служби для відповідної обробки.

Приймання виробничих запасів у постачальників або на залізничній станції чи в аеропорту здійснює експедитор підприємства, якому видається довіреність.

Запаси оприбутковуються у відповідних одиницях виміру. Якщо виробничі запаси надходять в одних одиницях, а витрачаються в інших, то вони обліковуються в двох одиницях виміру.

Відпуск інструментів та предметів у тривале користування оформлюється вимогою, яка складається у двох примірниках.

Для обліку руху МШП також застосовуються первинні документи з обліку матеріалів (форми М-4, М-8, М-9, М-11).

Окрім організації бухгалтерського обліку товарно - матеріальних цінностей на будь - якому підприємстві повинен бути налагоджений також контроль за надходженням, використанням і зберіганням бланків суворої звітності.

Відпуск активів без довіреності на їх отримання є порушенням ведення бухгалтерського обліку, за що передбачена адміністративна відповідальність. Таким чином, використання довіреностей, встановлення відповідальних осіб для здійснення контролю за правильністю їх оприбуткування, оформлення, зберігання є важливими питаннями у сфері організації бухгалтерського обліку.

Потреба в організації аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена, по - перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання; по - друге, значною їх номенклатурою.

Найбільш типовими розрізами аналітичного обліку можуть бути: склади, комори, матеріально - відповідальні особи, групи запасів, видів діяльності тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за групами виробничих запасів. Кожна з груп виробничих запасів може поділятися за видами, сортами, марками, типами, розмірами, яким присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер). Номенклатурний номер записується до спеціального реєстру - номенклатури - цінника, де також вказується одиниця виміру та облікова ціна запасу.

Для здійснення контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи та норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або Книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні. Складається графік документообігу з обліку запасів за певною схемою (додаток Д).

Під час практики було розроблено індивідуальний графік роботи одного із працівників сектора обліку запасів за певною формою (табл.2.3.4.1).

Таблиця 2.3.4.1 Індивідуальний графік роботи бухгалтера сектору обліку запасів Дубиніна

№ п/п	Виконання роботи	Строк виконання	Кому передаються дані про виконану роботу	Хто заміщує основного працівника
		дата	години
1	Складання розрахункових відомостей з заробітної плати	2-ге	17.00	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після отримання	Бухгалтер, що працює на умовах заміщення основних працівників бухгалтерської служби
2	Складання платіжних відомостей за другу половину місяця	4-те	13.00	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після отримання	Бухгалтер, що працює на умовах заміщення основних працівників бухгалтерської служби
3	Оперативний контроль за виплатою заробітної плати	5 - 7	9.00 - 17.00	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після отримання	Бухгалтер, що працює на умовах заміщення основних працівників бухгалтерської служби
4	Приймання первинної документації з нарахування заробітної плати та утримання з неї	8 - 31	До 11.00	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після отримання	Бухгалтер, що працює на умовах заміщення основних працівників бухгалтерської служби
5	Узагальнення та нагромадження первинної інформації із заробітної плати	31-ше	17.00	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після отримання	Бухгалтер, що працює на умовах заміщення основних працівників бухгалтерської служби

Також, було розроблено індивідуальний графік роботи старшого бухгалтера з обліку праці та заробітної плати, що відображено у додатку Д1.

Первинні документи, які підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані. Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджено Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України і Міністерством фінансів України, і які повинні застосуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими та видатковими ордерами або накладними, що їх замінюють. У встановлені терміни касир складає і передає до бухгалтерської служби звіт про рух грошових документів.

Підставою для відображення у бухгалтерському обліку грошових коштів у дорозі є:

· супровідна відомість (готівка передається у банк через інкасатора);

· квитанція про приймання грошової суми (через відділення зв'язку);

· квитанція до прибуткового касового ордеру банка (безпосередньо касиром);

· отримані повідомлення із зазначеними датою, номером платіжного доручення, сумою і назвою установи банку чи поштового відділення, яке прийняло перерахування (за сумами, переказаними вищими організаціями).

Всі касові документи повинні заповнюватися відповідальними особами чітко та зрозуміло чорнилами, кульковою ручкою або складатися на машинних носіях. Жодних підчисток, помарок або виправлень у цих документах не допускається.

При завершенні операцій касир зобов'язаний підписати усі прибуткові та видаткові касові ордери, а ті документи, які до них додаються, - погасити штампом або надписом: на прибуткових документах - "отримано", а на видаткових - "оплачено", вказавши дату.

Для забезпечення дотримання вимог видачі готівки з каси підприємства доцільно розробити робочі інструкції текстової форми оформлення видачі готівки з каси видатковим касовим ордером. Таку інструкцію можна оформити у вигляді оперограми (табл.2.3.4.2).

Таблиця 2.3.4.2 Оперограма складання видаткового касового ордера для отримання готівки з каси підприємства

№ п/п	операція	виконавець
		Керівник	головний бухгалтер	бухгалтер розрахункового відділа	касир
1	Розглядає усну заяву особи про видачу грошей і за необхідності з'ясовує стан розрахунків з одержувачем або обґрунтованість суми, необхідної одержувачу.	+	-	-	-
2	Складає видатковий касовий ордер, зазначаючи в ньому такі реквізити: дату ; П.І.П. одержувача; зміст операції; суму до видачі; номер кореспондуючого рахунку. Здійснює контирування на ордері та реєструє його під відповідним порядковим номером, проставляє цей номер на ордері й передає документ.	-	-	+	-
3	Перевіряє правильність складання касового ордера, підписує його і передає.	-	+	-	-
4	Перевіряє достовірність підписів на ордері та правильність його оформлення. Вимагає від одержувача пред'явити паспорт або інший документ, який засвідчує особу та доручення. Доручення прикріплюється до ордера. Ордер реєструється у відповідних касових документах.	-	-	-	+

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються у журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (форма № КО-3, КО-3а).

Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером у касу підприємства для виконання.

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються у касовій книзі - облікові регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. У ній в хронологічній послідовності відображається витрачання і надходження готівки, що дає можливість контролювати рух коштів підприємства. На базовому підприємстві було складено графік документообігу з обліку грошових коштів за певною схемою (додаток Д2).

Також було розроблено документограму накладної на переміщення матеріалів на підприємстві (додаток Д3).

2.3.5 Організація обліку витрат, доходів і результатів діяльності

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються технологія й організація виробництва, особливості діяльності суб'єкта господарювання. Тому зовнішніх і внутрішніх користувачів цікавить інформація про отримані фінансові результати. Проте, розширення видів господарських зв'язків, поява нових організаційно - правових форм підприємств обумовлює можливість використання декількох підходів до визначення результатів різних операцій та варіантів їх відображення в обліку. Для того, щоб отриману інформацію за різні періоди можна було порівняти, необхідно стежити за використанням однієї методики, яка застосовується для визначення фінансових результатів. Тому особливого значення набуває чітке врегулювання порядку відображення та списання доходів та витрат.

Діяльність будь - якого суб'єкта господарювання не можлива без здійснення витрат. Під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає застосовуваному в національних стандартах принципу нарахування та відповідності доходів і витрат.

Об'єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат підприємства. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витрати звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо здійснені підприємством витрати або ті витрати, що будуть здійснені в зв'язку з операцією продажу продукції (товарів, інших активів), достовірно виміряти неможливо, дохід від продажу не визначається. Отже, коли визнається дохід, то визнаються і пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Цей критерій випливає з установленого принципу відповідності доходів і витрат.

На базовому підприємстві було визначено номенклатуру та зміст статей витрат на виробництво продукції (табл. 2.3.5.1).

Таблиця 2.3.5.1 Номенклатура статей витрат на виробництво продукції

стаття витрат	в основному виробництві	у допоміжних виробництвах
Собівартість реалізації	Собівартість реалізованої білої цегли	-
Адміністративні витрати	Корпоративні витрати, що пов'язані із святкуванням 8 березня	-
Витрати на збут	Витрати на рекламу, на телебаченні	-
Інші операційні витрати	Втрати від псування на складі основної сировини	-
Надзвичайна діяльність	Втрати від пожежі, що відбулась у результаті форс - мажорних обставин	-

Залежно від діяльності всі витрати розподіляють на дві великі групи: витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, які виникають у процесі надзвичайної діяльності. Витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, поділяються на витрати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Для відображення в обліку витрат використовуються рахунки, побудовані за видами діяльності, що дозволяють охопити всі операції, які здійснює підприємство.

Особливістю документування операцій з витратами, доходами та фінансовими результатами підприємства є те, що для них безпосередньо не затверджено типових форм документів.

Документальне підтвердження здійснення витрат залежить від виду витрат. Так, використання матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та інших запасів підприємства для потреб адміністративного, загально виробничого персоналу, працівників відділу збуту відображається в бухгалтерському обліку лише на підставі належним чином оформлених відповідних документів на списання матеріалів (наприклад, вимог тощо). Витрати на оплату праці та соціального страхування оформлюються розрахунково - платіжними відомостями (або розрахунковими відомостями). Вартість наданих підприємству послуг, включаються до складу витрат діяльності на підставі рахунків, рахунків - фактур.

Було складено на підприємстві графік документообігу з обліку витрат і надходження готової продукції (табл. 2.3.5.2).

Таблиця 2.3.5.2 Графік документообігу з обліку процесу виробництва

Назва первинних, зведених документів, відомостей, звітів	Призначення документа	Строк складання документів	Особи, які складають документи	Строк подання документа до бухгалтерії
Розрахункова відомість на оплату праці та соціального страхування	Розрахунки по оплаті праці	Не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним	Бухгалтерія	Щодня до 16.00
Рахунок - фактура від постачальника	Розрахунки з постачальниками	У момент отримання матеріалів	Відділ матеріального постачання	Щодня до 16.00
Відомість 3.6	Розрахунки з бюджетом	Не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним	Бухгалтерія	Щодня до 16.00
Відомість 3.3	Розрахунки з постачальниками та підрядниками	Не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним	Бухгалтерія	Щодня до 16.00
Відомість 3.2	Розрахунки з різними дебіторами	Не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним	Бухгалтерія	Щодня до 16.00
Відомість 3.5	Розрахунки за іншими операціями	Не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним	Бухгалтерія	Щодня до 16.00

Дохід є надходження економічних вигод, які виникають у результаті діяльності підприємства. Для визнання доходу необхідно не лише надходження активу або зменшення зобов'язання, але й наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників).

Доходи, як і витрати, включаються до складу об'єктів бухгалтерського обліку на підставі принципу відповідності та нарахування доходів і витрат.

Окремі види доходу мають особливості визнання, які визначені П(С)БО 15 "Дохід".

Для організації бухгалтерського обліку доходів необхідною є їх класифікація.

Склад доходів, які відносяться до відповідної групи, встановлено П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Фінансовий результат - це приріст (або зменшення) вартості власного капіталу підприємства, який відбувався у процесі його господарської діяльності за певний період.

Фінансовим результатом діяльності є прибуток або збиток. Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Визначення фінансового результату полягає у обчисленні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Для цього у бухгалтерському обліку передбачається послідовне порівняння доходів і витрат (принцип відповідності та нарахування доходів і витрат).

Основними завданнями організації обліку витрат і доходів, а також фінансових результатів підприємства є забезпечення:

· правильного визначення та достовірної оцінки витрат, доходів і фінансових результатів діяльності;

· розмежування витрат, доходів і фінансових результатів діяльності за кожною класифікаційною групою;

· правильного та повного документального оформлення та своєчасного відображення в облікових регістрах витрат, доходів і фінансових результатів діяльності;

· контролю за правильним визначенням фінансового результату від звичайної діяльності та надзвичайних подій;

· надання повної і достовірної інформації про витрати та доходи діяльності, а також про наявність і використання чистого прибутку (непокритих збитків) для потреб управління.

На підприємстві було розроблено графік груп обліку доходів і результатів діяльності за певною формою (табл.2.3.5.3).

Таблиця 2.3.5.3 Графік роботи групи обліку доходів і результатів діяльності

Назва роботи (документа)	Строк виконання	Виконавець	Кому передається інформація
Товарно - транспортна накладна	У момент отримання запасів	Комірник на час надходження матеріалів	На другий день після отримання матеріалів завідуючим складом
Прибутковий касовий ордер	У момент надходження готівки в касу	Касир	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після отримання
Акт інвентаризації	10 днів, з моменту ознайомлення членів комісії	Інвентаризаційна комісія	Відділ матеріально - технічного постачання
Акт оцінки	У термін встановлений керівником підприємства	Оціночна комісія	Відділ матеріально - технічного постачання
Виписка банку	Щоденно	Банк	Бухгалтерська служба
Журнал обліку вантажів, що надійшли	щоденно	Бухгалтер	Бухгалтерська служба

Узагальнення інформації про доходи, витрати та фінансові результати відбувається у відповідних облікових регістрах з наступним перенесенням даних до головної книги. Стосовно фінансової звітності зазначені об'єкти обліку відображаються у ф. №2 "Звіт про фінансові результати".

Організація аналітичного обліку витрат, доходів і фінансових результатів здійснюється за кожним їх видом у розрізі рахунків.

2.4 Організація податкового обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Суворість покарання за несвоєчасне надання податкової звітності та недостовірність її показників вимагає від бухгалтера особливої уваги до податкових звітів.

Завданням бухгалтера є забезпечення ведення регістрів аналітичного обліку з розрахунків за податками та платежами і контролю за їх правильністю. Такими регістрами є Книги обліку валових доходів і витрат (для розрахунку податку на прибуток підприємства). Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг). Книга обліку продажу товарів (робіт, послуг), які відображають порядок формування суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Необхідність оформлення і ведення записів у цих регістрах зумовлена їх формою: сукупність відомостей книг дозволяє правильно та оперативно сформувати податкову декларацію або розрахунок, оскільки показники книг відповідають показникам звітних податкових декларацій і розрахунків.

ТОВ "Липовецький цегельний завод" подає до органів ДПА України декларацію про прибуток підприємства, а також здійснює розрахунки з бюджетом по ПДВ.

Декларація про прибуток підприємства складається із заголовної та семи основних частин і сімнадцяти додатків.

У заголовній частині декларації записують повну назву підприємства, зареєстрованого у встановленому порядку, вказують форму власності, ідентифікаційний код, назву органу, у підпорядкуванні якого перебуває підприємство (якщо він є), місцезнаходження та номер телефону платника.

У першій частині (рядки з 1 по 11) визначають загальну суму валових доходів платника податку, отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності протягом податкового періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами, а також відображають суму скоригованого валового доходу, яку визначають зменшенням загальної суми валового доходу на суму доходів, які підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування.

У другій частині (рядки з 12 по 33) визначають загальну суму валових витрат виробництва та обігу, яка складається з будь - яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що виготовляються платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

У третій частині (рядки з 34 по 35) визначають загальну суму нарахованих амортизаційних відрахувань за основними фондами і нематеріальними активами та суму амортизаційних відрахувань за витратами, пов'язаними з видобутком корисних копалин.

У четвертій частині (рядки з 36 по 40) визначають суму прибутку, що підлягає оподаткуванню за загальною ставкою, а також сума прибутку, що оподатковують за іншими ставками.

У п'ятій частині (рядки з 41 по 42) визначають податкове зобов'язання платника податку та зменшення такого зобов'язання у податковому періоді.

У шостій частині (рядки з 43 по 45) визначають податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету або віднесенню в рахунок наступних платежів чи поверненню платнику податку.

У сьомій частині (рядок 46) відображають зобов'язання платника щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів у джерела їх виплати за рахунок цих виплат.

Для визначення оподатковуваного прибутку та суми податку на прибуток підприємства самостійно ведуть облік валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань і відображають їх у відповідних рядках декларації.

Підприємства мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення терміну подання документів надіслати їх податковому органу поштою, з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Декларацію підприємство подає незалежно від того, виникло у звітному періоді податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану його фінансово - господарської діяльності.

Підприємство зобов'язане самостійно сплатити податок на прибуток до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" підприємства (платники податку) зобов'язані подавати податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію.

Податкову декларацію з податку на додану вартість подають за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

· Календарному місяцю - протягом 20-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

· Календарному кварталу - протягом 4-ка календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Підприємства, що мали в попередньому календарному році обсяг продажу товарів (робіт, послуг) більший, ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, подають податкову декларацію про податок на додану вартість щомісяця.

Якщо обсяг продажу товарів (робіт, послуг) у попередньому календарному році менший, ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то підприємство може самостійно визначити свій базовий (звітний) період, вказавши це в заяві, що подають податковій адміністрації за місяць до початку календарного року.

Підприємство самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім таких випадків:

· Підприємство не подає у встановлені терміни податкову декларацію;

· Дані документальних перевірок результатів діяльності підприємства свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

· Контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій підприємством податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

В усіх вище перелічених випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання підприємства.

Податкову декларацію приймає контролюючий орган без попередньої перевірки зазначених у ній показників.

Декларацію з податку на додану вартість подають за двома формами: повною і скороченою. Податкову декларацію з податку на додану вартість за повною формою подають підприємства, обсяги оподатковуваних ПДВ операцій (без урахування ПДВ) яких досягли за останніх 12 календарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особи, які не належать за визначенням платників податку у зв'язку з меншими обсягами оподатковуваних операцій, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь - якого періоду за останніх 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням, а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку, до податкового періоду, в якому вони досягають зазначеного обсягу оподатковуваних операцій, подають декларацію за скороченою формою.

Підприємство самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним фінансового обліку та даним податкового обліку, достовірність даних підтверджують: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованих у порядку, визначеному законодавством. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний період без зростаючого підсумку [6; c.48].

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість:

1. рядок 01. У цьому рядку вказують, за який податковий (звітний) період (квартал чи місяць) якого року подають декларацію.

2. рядок 02. Вказують повну назву підприємства, його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ чи ДРФО, позначка "X" вказує, ким є платник - юридичною чи фізичною особою.

3. рядок 03. Вказують індивідуальний податковий номер підприємства та номер свідоцтва про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.

4. рядок 04. Вказують адресу і телефон підприємства.

У рядку "Ознака бюджетного відшкодування" підприємство ставить позначку "X" при заповненому в декларації рядку 21

У рядку "Ознака експортного відшкодування" підприємство ставить позначку "X" при заповненому в декларації рядку 23.

У колонці "А" у всіх необхідних випадках проставляють обсяги продажу (закупок) без урахування податку на додану вартість, суму податку вказують у колонці "Б".

Рядки, які не має заповнювати підприємство, бо це певна конфіденційна інформація, позначені знаком "X"; колонки, у яких сума обороту чи податку не потрібно проставляти, позначені знаком "О"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляють знак "-" [6; c.51].

У рядках 1-5 декларації вказують загальні обсяги продажу, за якими у підприємства в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20%, 0%, звільнені від оподаткування та тимчасово звільнені від оподаткування), та обсяги продажу, що не є об'єктом оподаткування.

До розділу II "Податковий кредит" (рядки з 10-го по 15-й декларації) включають обсяги придбаних із податком на додану вартість або без податку на додану вартість на митній території України або ввезених (пересланих) за її меж товарів (робіт, послуг), основних фондів і нематеріальних активів, які відносять чи не відносять до валових витрат виробництва (обігу) або підлягають чи не підлягають амортизації, окремо за метою використання (з метою здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Розрахунок експортного відшкодування подають до податкової інспекції (адміністрації) разом з декларацією за відповідний звітний період і такими документами:

а)митною декларацією, що підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, оформленою відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), що засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б)для товарів (робіт, послуг), придбаних на митній території України копіями платіжних доручень (або інших платіжних документів, що підтверджують оплату грошовими коштами), завірених банком, про перерахування підприємством, що здійснює розрахунок експортного відшкодування, коштів на рахунки підприємств, у яких були придбані товари (роботи, послуги), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання;

в)при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) на митну територію України: ввізними митними деклараціями, що підтверджують факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Підприємство може за власним бажанням не подавати розрахунок експортного відшкодування. У цьому разі суми експортного відшкодування зараховують у рахунок погашення податкових зобов'язань цього платника у майбутніх податкових періодах.

Для отримання бюджетного відшкодування підприємство подає до податкової інспекції Розрахунок частки бюджетного відшкодування за формою, визначеною в додатку 3 до податкової декларації з ПДВ.

Розрахунок частки бюджетного відшкодування подають до податкової інспекції разом з декларацією за відповідний звітний період.

Положення МСБО-12 і МСБО-17 містять порядок відображення розрахунку відстрочених податкових активів і зобов'язань на основі визначення тимчасової різниці (табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1 Порядок відображення розрахунку відстрочених податкових активів і зобов'язань на основі визначення тимчасової різниці

Найменування активу	У бухгалтерському обліку	За чинним податком законодавством	Тимчасова різниця	Відстрочені податкові активи
Дебіторська заборгованість за виданими авансами на кінець звітного періоду, рахунок 371	Сума виданих авансів відображається в балансі, але для порівняння з оподатковуваним прибутком береться без ПДВ	Сума виданих авансів включається підприємством до складу валових витрат у тому періоді, в якому здійснене перерахування авансу, і відповідно зменшує податковий прибуток	Різниця між балансовою вартістю активу (виданого авансу без ПДВ) і податковою базою цього активу є тимчасовою різницею, що підлягає оподаткуванню	Відстрочене податкове зобов'язання як добуток ставки податку на прибуток, на тимчасову різницю, що підлягає оподаткуванню
Кредиторська заборгованість за отриманими авансами на кінець звітного періоду, рахунок 681	Отримані аванси не визнаються доходом цього звітного періоду, а будуть визнані доходом у тому періоді, в якому будуть відвантажені продукція, товари	Отримані аванси входять до складу валових доходів у тому періоді, в якому вони отримані, і відповідно збільшують податковий прибуток	Різниця між визнаною в бухгалтерському обліку балансовою вартістю зобов'язання і податковою базою цього зобов'язання є тимчасовою різницею, що підлягає відрахуванню	Відстрочений податковий актив як добуток ставки податку на прибуток, на тимчасову різницю, що підлягає відрахуванню
Залишок резерву сумнівних боргів на рахунок 38 на кінець звітного року	Відрахування в резерв сумнівних боргів входить в інші операційні витрати, а сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості списується за рахунок утвореного резерву	Відрахування в резерв не визнаються валовими витратами, у валові витрати входять сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості	Різниця між балансовою вартістю резерву сумнівних боргів і податковою базою є тимчасовою різницею, що підлягає відрахуванню
Залишок забезпечення на гарантійний ремонт на кінець звітного року на рахунку 473	Нараховується резерв витрат на гарантійний ремонт, потім самі витрати на гарантійний ремонт використовуються за рахунок резерву	Витрати на гарантійний ремонт визнаються в період його виконання	Різниця між балансовою вартістю зобов'язання і податковою базою зобов'язання є тимчасовою різницею, що підлягає відрахуванню
Залишкова вартість основних виробничих засобів, за якими відповідно до податкового законодавства амортизація нараховується на кінець звітного року	Різниця між аналітичними даними рахунків "10", "11", "13"	Залишкова вартість основних виробничих засобів за даними, що використовуються для визначення амортизації основних засобів за податковим законодавством	Різниця між визнаною в бухгалтерському обліку балансовою вартістю активу і податковою базою активу є тимчасовою різницею, що підлягає оподаткуванню	Відстрочене податкове зобов'язання як добуток ставки податку на прибуток, на тимчасову різницю, що підлягає оподатковуванню чи відрахуванню

Приклад 2.4.1. (Ситуація: постійні і тимчасові різниці збільшують податковий прибуток)

За 2005 р. у фінансовій звітності підприємства ТОВ "Липовецький цегельний завод" відображені доходи у сумі 900 тис. грн., у тому числі дивіденди отримані - у сумі 10 тис. грн. Витрати, пов'язані з отриманням доходів, склали 700 тис. грн., у тому числі: витрати на утримання соціальної інфраструктури - 32 тис. грн., резерв сумнівних боргів - 10 тис. грн., витрати на паливо - мастильні матеріали для легкового автомобіля - 5 тис. грн. При нарахуванні податкового прибутку в складі валового доходу підприємства за 2005 р. врахувало: завищення звичайної ціни продажу товарів над ціною від їх реалізації пов'язаній особі - 8 тис. грн., аванси отримані - 20 тис. грн.

Крім того, в складі валових доходів підприємства відображені аванси, видані постачальникам, на суму 12 тис. грн. Амортизація основних засобів - 18 тис. грн. Податок на прибуток, нарахований платежами протягом року для сплати до бюджету складає 69 тис. грн. В бухгалтерському обліку підприємства сума податку відображена проводками Д-т 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності" - К-т 641 "Розрахунки за податками" на суму 69 тис. грн. Сальдо по рахунках 17 "Відстрочені податкові активи" і 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" відсутнє.

Таким чином, обліковий прибуток підприємства в 2005 р. склав 200 тис. грн. (900 тис. грн. - 700 тис. грн.), податковий прибуток - 270 тис. грн. ((900 тис. грн. + 8 тис. грн. + 20 тис. грн.) - (700 тис. грн. - 32 тис. грн. - 10 тис. грн. - 5 тис. грн. - 25 тис. грн. + 12 тис. грн. - 18 тис. грн.).

Поточний податок на прибуток за рік необхідно нарахувати у сумі 81 тис. грн. (270 тис. грн. * 30%).

Різниця податкового і бухгалтерського прибутку у сумі 70 тис. грн. (270 тис. грн. - 200 тис. грн.) виникла внаслідок:

· постійних різниць у сумі +45 тис. грн., у тому числі: витрат на утримання соціальної інфраструктури - +32 тис. грн.; витрат на паливо - мастильні матеріали і витрат, пов'язаних із стоянкою та паркування автотранспорту - + 5 тис. грн.; перевищення звичайної ціни продажу товарів над ціною їх реалізації пов'язаній особі - +8 тис. грн.;

· тимчасових різниць у сумі +25 тис. грн., у тому числі: резерву сумнівних боргів - + 10 тис. грн.; авансів отриманих - + 20 тис. грн.; авансів, виданих постачальниками - 12 тис. грн.; амортизації основних засобів - + 7 тис. грн. (25 тис. грн. - 18 тис. грн.).

В зв'язку з тим, що постійні різниці призвели до завищення податкового прибутку над обліковим, їх вплив враховується при нарахуванні поточного податку. Сумарний вплив тимчасових різниць привів до збільшення податкового прибутку, тому у наступних періодах ці різниці виключаються. В звітному періоді податок на прибуток, нарахований із суми тимчасових різниць, признається відстроченим податковим активом у сумі 7,5 тис. грн., а витрати податку на прибуток за 2005 р. нараховується, відповідно, у сумі 73,5 тис. грн. (81 тис. грн. - 7,5 тис. грн.). Якщо протягом року нараховані витрати податку на прибуток у сумі 69 тис. грн., то за результатами необхідно додатково нарахувати 4,5 тис. грн. (73,5 тис. грн. - 69 тис. грн.). Таким чином, підприємству необхідно зробити такі записи (табл. 2.4.2).

Таблиця 2.4.2 Реєстр господарських операцій з нарахування витрат податку на прибуток

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, тис. грн.
	Д-т	К-т
Нарахований податок на прибуток за рік	981	641	69
Нараховані витрати по податку на прибуток	981	641	4,5
Нараховані відстрочені податкові активи	17	641	7,5

Дані для визначення різниць бухгалтерського та податкового прибутку беруть з регістрів аналітичного та синтетичного обліку відповідних рахунків:

· витрати на утримання соціальної інфраструктури складаються як оборот по кредиту рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" (відповідний аналітичний рахунок);

· витрати на паливо - мастильні матеріали для легкового автотранспорту - оборот по кредиту рахунку 201 "Сировина та матеріали" (відповідний аналітичний рахунок);

· резерв сумнівних боргів - як зміни за рік сальдо рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів";

· аванси отримані - як зміна сальдо рахунку 681 "Розрахунки за авансами отриманими";

· відхилення в нарахуванні амортизації визначаються як різниця між оборотами по рахунку 131 "Знос основних засобів" по виробничим фондам і сумою амортизаційних відрахувань, відображених у додатку М декларації про прибуток підприємства.

3. Аналіз господарської діяльності "Липовецького цегельного заводу"

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - це визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендації для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляють на такі аналітичні блоки:

· структурний аналіз активів і пасивів;

· аналіз фінансової стійкості;

· аналіз платоспроможності;

· аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Інформаційним джерелом для розрахунку показників і проведення аналізу ТОВ "Липовецький цегельний завод" є річна і квартальна бухгалтерська звітність за 2005, 2006, 2007 р.

· форма № 1 "Бухгалтерський баланс"

· форма № 2 "Звіт про фінансові результати"

· форма № 3 "Звіт про власний капітал ";

· форма № 4 " Звіт про рух грошових коштів";

· форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".

А також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними розрахунками.

ТОВ "Липовецький цегельний завод" визначається товариством, що має колективну форму власності. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладень. У ТОВ "Липовецький цегельний завод" створений статутний фонд, розмір якого становить не менше суми еквівалентної сто мінімальним заробітним платам. Учасники зобов'язані повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства.

Основним видом діяльності ТОВ "Липовецький цегельний завод" є виготовлення білої та червоної цегли.

Аналіз фінансового стану підприємства розпочинають оцінкою майна, наявного в його розпорядженні або з ним контрольного, виділенням у складі майна оборотних (мобільних) і поза оборотних (іммобілізованих), вивченням причин зміни їх складу та аналіз стану майна підприємства розпочинають оцінкою зміни його складу та структури за аналізований період.

За умови належної організації аналітичного процесу забезпечується підвищення ефективності господарської діяльності в цілому, здійснення планування та контролю, а отже, процесу управління суб'єктом господарювання. На рівні підприємства впорядкування аналітичної роботи досягається шляхом створення внутрішнього документу - Проекту аналітичної роботи на підприємстві.

Складання даного документу передбачає визначення організаційних заходів щодо методичного та технічного забезпечення виконавців трьох етапів аналітичної роботи: підготовчого, основного (аналітичного), підсумкового. Кількість і обов'язки виконавців залежать від структури управління, від обсягу роботи та рівня її комп'ютеризації. На великих підприємствах можуть створюватися спеціальні підрозділи (бюро, сектори тощо), працівники яких будуть займатися проведенням аналізу. Для здійснення підготовчого етапу передбачається визначення завдань і об'єктів аналізу, підбір матеріалів і результатів за раніше проведеним аналізом відібраних об'єктів, складання плану аналізу та графіку його проведення, розробку програми та всього інструментарію аналізу, визначення кола необхідної інформації для проведення аналізу та попереднє ознайомлення з нею. Виділяють дві організаційні форми аналітичної роботи: централізовану та децентралізовану. Варіант розподілу обов'язків з виконання аналітичної роботи на базовому підприємстві між окремими підрозділами наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Розподіл обов'язків з виконання аналітичної роботи

підрозділи	зміст аналітичної роботи
відділ технолога	аналізує виконання плану випуску продукції за обсягом, асортиментом; ритмічність роботи; підвищення якості продукції; впровадження нової техніки та технологій; роботу обладнання; витрачання матеріальних ресурсів; тривалість технологічного циклу; комплексність випуску продукції
відділ головного механіка та енергетика	вивчає стан експлуатації машин і обладнання; виконання графіків ремонту і модернізації обладнання; якість і собівартість ремонту; повноту використання обладнання та виробничих потужностей; раціональність витрачання енергоресурсів
відділ технічного контролю	аналізує якість сировини та готової продукції; брак у виробництві; дотримання технологічної дисципліни
відділ збуту	Вивчає виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, оцінює альтернативні ринки збуту
відділ оплати праці	аналізує рівень організації праці; забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями; рівень продуктивності праці; використання фонду робочого часу та оплати праці
бухгалтерська служба	проводить комплексне дослідження основних показників господарської діяльності та фінансового стану підприємства; узагальнює результати досліджень інших підрозділів
економічний відділ, фінансовий відділ або відділ економічного аналізу	здійснює розробку плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням; методичне забезпечення аналізу, організовує та узагальнює результати економічного аналізу підприємства та його структурних підрозділів; розробляє заходи за результатами аналізу
відділ постачання	контролює своєчасність і якість матеріально - технічного забезпечення виробництва; виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками; якість, стан і цілісність складських запасів; дотримання нормативів витрачання відпуску матеріалів, транспортно - заготівельних витрат; ефективність проведення закупок

Комплексне проведення аналітичної роботи можливе лише спільними зусиллями всіх працівників підприємства, які володіють різноманітними знаннями.

3.1 Аналіз виробництва і реалізації продукції

Одним з важливих напрямків аналізу обсягу виробництва продукції є вивчення його в асортиментно - структурному розрізі.

Асортименти - це перелік найменувань продукції, що випускає підприємство, із вказівкою її випуску по кожному виді.

Асортименти є однією з умов досягнення запланованого обсягу реалізації. При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинне враховувати, з одного боку, попит на даний вид продукції, а з іншого - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових й інших ресурсів, наявних у його розпорядженні.

При формуванні асортименту продукції враховують:

· поточні й перспективні потреби покупців;

· рівень конкурентноздатності, виробленої або планової до випуску продукції;

· життєвий цикл виробу (вживання своєчасних заходів з впровадження нових, більш нових видів продукції й вилучення з виробничої програми морально застарілих виробів).

Для оцінки виконання плану по асортиментах розраховується коефіцієнт асортиментності, що дорівнює відношенню загального фактичного випуску продукції, зарахованого у виконанні плану виробництва по асортиментах до загального планового випуску продукції.

Продукція, виготовлена понад план або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану по асортиментах. Тому показник виконання плану по асортиментах не може бути більше 100 %. Невиконання плану хоча б по одному об'єкті викликає невиконання плану в цілому по асортиментах.

На базовому підприємстві було проведено аналіз виконання плану виробництва продукції за звітний період (табл.3.1.1).

Таблиця 3.1.1 Обсяг виробництва товарної продукції

	Обсяг виробництва продукції, тис.грн.	Відхилення фактичного випуску продукції за звітний період
	За минулий період	За звітний період	Від плану	Від минулого періоду
		За планом	фактично	Тис.грн.	%	Тис.грн.	%
Товарна продукція, тис.грн.	75	80	100	20	125	5	130
	40	50	60	10	120	10	135

Аналіз виконання плану по асортиментах проводиться в такий спосіб (табл. 3.1.2).

Таблиця 3.1.2 Виконання прогнозу виробництва продукції за асортиментом

Вид продукції	За минулий період	Звітний період	Зараховується в виконання плану
		За планом	фактично	Виконання плану
Червона цегла	75	80	100	125	80
Біла цегла	40	50	60	120	50

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюється трьома способами.

Перший спосіб має назву "спосіб найменшого числа".

У продукцію, зараховану у виконання плану по асортиментах, приймається менша із двох цифр "план - факт" (гр. 2 рівняється із гр. 1).

Кас = (всього зараховано на виконання плана по асортименту/всього по плану)* 100 %

Кас = 130/130 = 1, тобто план по асортиментах виконаний на 100 %.

Другий спосіб - "спосіб найменшого відсотка" передбачає приймати як відсоток виконання плану по асортиментах найменший відсоток виконання плану серед всіх виробів.

Третій спосіб полягає у визначенні коефіцієнта номенклатурності - це відношення числа позицій з повним виконанням плану до числа запланованих позицій.

Таким чином, згідно розрахунків всіма способами, план по асортиментах істотно виконаний.

Підприємство постійно піклується про відновлення асортименту реалізованої продукції. Збільшення обсягу виробництва (реалізації) по одним видах і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури.

Структура - це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі їхнього виробництва, виражене у відсотках.

Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміна структури продукції дуже впливає на всі економічні показники: обсяг випуску продукції, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток і рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг усього випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної продукції й відповідному зменшенні частки низькорентабельної продукції.

За вихідними даними попереднього приклада проаналізуємо структуру випущеної продукції (табл.3.1.3).

Таблиця 3.1.3 Виконання прогнозу виробництва за структурою

Випуск продукції	Випуск продукції у звітному періоді	Фактичний обсяг продукції за плановою структурою	Залікова сума
	прогноз	фактично
	Тис.грн.	Питома вага в %	Тис.грн.	Питома вага в %
Червона цегла	80	8	80	10	81	+19
Біла цегла	50	5	60	6	51	+9

% викон. плану по структурі = (всього зараховано на виконання плана по структурі/ всього по факту) * 100%

Підприємство постійно піклується про відновлення асортименту реалізованої продукції. Не можна дозволяти застарівати ринковому продукту, оскільки покупець постійно чекає від виробників новинок. Тому одне з найважливіших завдань підприємства полягає у відстеженні змін потреб, прогнозуванні й пробі нових виробів, постійному поновленні асортименту.

3.2 Аналіз використання трудових матеріальних ресурсів

Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентноздатність.

Кадри підприємства, безпосередньо пов'язані із процесом виробництва продукції (послуг), тобто зайняті основною виробничою діяльністю, являють собою промислово - виробничий персонал. До нього належать всі працівники основних, допоміжних, підсобних й обслуговуючих цехів; науково - дослідницьких, конструкторських, технологічних підрозділів підприємства й лабораторій, що перебувають на балансі підприємства; заводоуправління з усіма відділами й службами, а також служб, зайнятих капітальним і поточним ремонтом устаткування й транспортних засобів базового підприємства.

Залежно від виконуваних функцій промислово - виробничий персонал ділиться на категорії, які встановлює Державний класифікатор професій ДК - 003 - 95. Розрізняють п'ять категорій промислово - виробничого персоналу: керівники; професіонали; робітники; фахівці; технічні службовці.

Робітники - це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, здійснює ремонтом основних засобів, виконує переміщення вантажів, перевезення пасажирів, виробляє матеріальні послуги. Робітники на виробництві діляться на основних - тих, які беруть безпосередню участь у процесі створення продукції, і допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва (слюсар - ремонтник, слюсар - електрик).

Основні виробничі робітники промислових підприємств поділяються в такий спосіб: кваліфікованих робітників з інструментом (ковалі); оператори й збирачі устаткування й машин (оператор верстатів зі ЧПУ, слюсар - збирач); робітники найпростіших професій.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємства і їхніх структурних підрозділів. Розрізняють кілька рівнів працівників цієї категорії: перший рівень - генеральний директор і його заступники, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний технолог, головний економіст; другий рівень - директори виробництв, заступники головного бухгалтера, головного інженера, головного механіка, головного технолога, головного економіста, керівники управлінь (комерційного, планово - економічного, кадрового); третій рівень - керівники цехів, відділів, бюро, майстри цехів.

Професіонали - це працівники, професійні завдання яких полягають в збільшенні наявного обсягу знань: розробки нових науково - прикладних теорій, нових проектів, технологій, програмних продуктів. До таких працівників належать провідні спеціалісти інженерних, фінансових, економічних, комерційних й інших підрозділів підприємств, які виконують самостійні проекти й можуть керувати при цьому певною групою фахівців.

Фахівці - це працівники, зайняті інженерно - технічними, економічними, бухгалтерськими й іншими роботами, пов'язаними з використанням відомих теорій, методів, методик, нормативів, пакетів програм.

Технічні службовці - це працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування й діловодство.

Кадровий склад або персонал підприємства має певні кількісні, якісні й структурні характеристики. Кількісна характеристика трудових ресурсів підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова, явочна й середньоспискова чисельність працівників. Загальний обліковий склад працюючих ураховує найманих робітників всіх категорій, пов'язаних з наймачем трудовим контрактом, у тому числі тимчасових і сумісників. Облікова чисельність працівників підприємства - це чисельність працівників облікового складу на певне число або дату з обліком прийнятих і вибулих за цей день працівників. Містить у собі працівників, записаних у реєстраційні книги персоналу. Середньоспискова чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовуванням чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові й вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Середньоспискова чисельність працівників за рік визначається шляхом підсумовування середньоспискової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в році й розподілу отриманої суми на 12. Для правильного визначення середньоспискової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік працівників облікового складу з урахуванням наказів про прийом, переклад працівників на іншу роботу й припинення трудового договору. Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу. Різниця між явочним й обліковим складом характеризує резерв, що повинен використовуватися для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин.