Організація обліку на ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Якісна характеристика трудових ресурсів підприємства визначається ступенем професійної й кваліфікаційної придатності його працівників для виконання цілей підприємства й вироблених ними робіт. Структурна характеристика трудових ресурсів підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства. У процесі аналізу трудових ресурсів вирішуються наступні завдання: аналіз наявності й складу працюючих на підприємстві; аналіз структури персоналу; аналіз кваліфікаційного рівня кадрів; аналіз руху робочої сили; оцінка використання робочого часу; установлення факторів і причин непродуктивного використання робочого часу; вимір і вивчення динаміки продуктивності праці, її факторний аналіз; аналіз фонду заробітної плати; виявлення резервів подальшого підвищення продуктивності праці й більш ефективного використання трудових ресурсів.

Інформація для аналізу трудових ресурсів береться з наступних джерел: ф. №2-ПВ "Звіт про працю"; ф. №1-П "Звіт промислового підприємства по продукції"; ф. №3 - ПВ "Звіт про використання робочого часу"; ф. №6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання"; ф. №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць на потребу в працівниках" тощо. При аналізі наявності кадрів фактичну середньоспискову чисельність працівників у цілому й по окремих категоріях порівнюють із планових даних і даними попередніх періодів, знаходять абсолютне відхилення й визначають причини зміни кількості персоналу. Розглянемо приклад аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами (табл. 3.2.1).

Таблиця 3.2.1 Середньоспискова чисельність персоналу підприємства

З таблиці видно, що підприємство практично повністю забезпечене трудовими ресурсами. Фактично чисельність усього персоналу нижче планової на 3 працівника. Необхідно звернути увагу на перевищення плану чисельності робітників на 7 чол. або на 0,9 %. Однак це перевищення не вплинуло на загальний рівень чисельності, тому що кількість керівників, професіоналів і фахівців нижче планового на 8 працівників, або на 5,1%. У ході подальшого аналізу необхідно звернути увагу, чи не призвело не доукомплектування чисельності керівників і фахівців до погіршення роботи технічних підрозділів підприємства.

Чисельність технічних службовців у звітному періоді була в межах плану. У порівнянні з попереднім роком звітна чисельність усього персоналу більше на 1 працівника, а по керівниках і фахівцям - на 4 працівника. Кількість робітників, навпаки, зменшилося на 4 чол. Якщо це відбулося за рахунок підвищення рівня механізації праці, то це позитивно характеризує роботу підприємства.

Дані про чисельність працівників можуть характеризувати розмір підприємства, але вони не дають даних про фактичне або можливе використання ресурсів робочої сили. Із цією метою проводиться аналіз використання робочого часу працівниками підприємства.

У процесі аналізу використання робочого часу виконується оцінка динаміки показників, що характеризують використання робочого часу, виявляються втрати робочого часу й встановлюються їхні причини, вивчається ефективність використання робочого часу й підраховуються резерви росту продуктивності праці за рахунок екстенсивних факторів.

До показників, що характеризують використання робочого часу належать:

1. середнє число днів роботи одного робітника за рік:

Д= ФЧД / Р сп = Людино - дні / Ч

де ФЛД - фактично відпрацьовано людино - дні; Рсп (Ч) - середньоспискова чисельність персоналу, чол.

2. фонд робочого часу в годинах на одного робітника:

Fе = ФЧЧ / Рсп = Людино - години / Ч, де ФЛГ - фактично відпрацьовані людино - години.

3. середня тривалість робочого дня (зміни):

Т = ФЛГ / ФЛД = Людино - години / Людино - дні.

Середня кількість днів (Д), відпрацьованих працівником за звітний період залежить від таких факторів: кількостей вихідних і святкових днів; кількості днів тарифної відпустки; інші види відпусток, передбачених законодавством; кількість днів непрацездатності; неявка на роботу з дозволу адміністрації; прогули.

Тривалість робочого дня визначають такі фактори: величина нормативного робочого тижня; час простоїв в день, зафіксованих в обліку; час понаднормової роботи; час можливих скорочень робочого дня, передбачених законодавством.

3.3 Аналіз використання основних виробничих фондів

Довгострокові активи підприємства або необоротні активи (основний капітал) - це частина активів підприємства, до яких належать: основні фонди основні кошти); нематеріальні активи; довгострокові фінансові вкладення; незавершене будівництво.

Основні виробничі фонди (ОВФ) підприємства - це кошти праці, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, у міру їхнього використання, шляхом амортизаційних відрахувань.

Основні кошти діляться на промислово - виробничі основні кошти й невиробничі основні кошти.

Промислово - виробничі основні кошти (основні виробничі фонди) - це всі кошти праці, які беруть участь у виробничому процесі або створюють умови для його здійснення.

Відповідно до типової класифікації основні виробничі фонди (основний капітал) промислового підприємства поділяється залежно від однорідності виробничого призначення й натурально - речових ознак на наступні групи:

1. будинки. До них належать виробничі корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення;

2. спорудження. До них належать насосні станції, тунелі, мости, естакади.

3. передатні пристрої. До них належать нафтопроводи, газопроводи, водопроводи, лінії зв'язку.

4. машини й устаткування, призначені для вироблення й перетворення енергії;

5. транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства й поза нього;

6. інструменти всіх видів і пристосування, що прикріплюють до машин, для обробки виробу;

7. виробничий інвентар для полегшення виробничих операцій, охорони праці тощо;

8. господарський інвентар.

Велике значення мають показники структури основних коштів: розподіл фондів на виробничі й невиробничі; основні виробничі фонди основного виду діяльності й допоміжних виробництв; співвідношення активної й пасивної частини основних коштів. Аналіз динаміки основних коштів здійснюється за два суміжних роки (табл.3.3.1).

Таблиця 3.3.1 Аналіз динаміки основних коштів

Аналіз, наведений у таблиці, показав, що цього року вартість основних коштів зросла на 1300 тис. грн. або на 8,96%. Причому зростання відбулося у зв'язку з ростом промислово - виробничих основних фондів на 1600 тис. грн. або на 12,12%.

На підприємстві було проведено аналіз структури основних фондів (табл.3.3.2).

Таблиця 3.3.2 Аналіз структури основних фондів

Більшу частину основних коштів становлять пасивні ОК. Причому у звітному році спостерігається зростання пасивної частини основних коштів.

Для узагальнення характеристики ефективності використання основних коштів у першу чергу використовується показник фондовіддачі.

Фондовіддача показує величину вартості виготовленої продукції, що доводиться на 1 гривню вартості основних коштів. Фондовіддача визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньорічної вартості основних коштів.

Зростання фондовіддачі вказує на підвищення ефективності використання основних коштів й є позитивною тенденцією в діяльності підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно нарощувати обсяги виробництва продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних коштів і знижувати середньорічну вартість цих коштів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних і не використаних у виробництві коштів.

На базовому підприємстві було проведено аналіз основних фондів (табл.3.3.3).

Таблиця 3.3.3 Аналіз фондовіддачі

Аналіз рівня собівартості

Планування й облік витрат по калькуляційних статтях дозволяє визначити собівартість одиниці окремих видів продукції, узагальнити витрати за місцем їхнього виникнення.

Аналіз собівартості продукції по статтях калькуляції проводиться шляхом порівняння фактичних витрат з даними плану й даними попередніх періодів.

У процесі аналізу визначаються відхилення фактичних витрат від запланованих по кожній калькуляційній статті, дається їхня оцінка, виявляються резерви й напрямки зниження собівартості окремих видів продукції.

Цей аналіз дає можливість заглиблено перевірити зміни фактичної собівартості в порівнянні із плановою собівартістю, визначити рентабельність виробів, визначити шляхи зниження витрат на виробництво й реалізацію продукції за рахунок внутрішніх резервів підприємства.

Для аналізу використовують калькуляції виробів, які підприємство включає в річний звіт.

Розглянемо приклад аналізу собівартості червоної цегли (табл.3.4.1).

Таблиця 3.4.1 Аналіз собівартості виробу по статтях калькуляції

Аналіз почнемо з визначення виконання плану по виробничій собівартості виробу. Планове заниження собівартості виробу становило 19,37 грн. або на 5% до собівартості попереднього року. Фактично собівартість занижена на 19,03 грн. або на 4,9 %.

У порівняні із планом фактична собівартість виробу виросла на 0,34 грн. або 0,09%. Додаткові витрати в перерахунку на річний випуск виробів - 5,05 тис. грн.

Додаткові витрати склалися за рахунок таких статей як "Покупні вироби, напівфабрикати й послуги інших підприємств" - 2,96 грн., "Загально - виробничі витрати" - 1,6 грн.

У цьому випадку особливої уваги вимагають зворотні відходи й втрати від браку. За планом зворотні відходи на кожний виріб повинні біли скласти 1,05 грн. Фактично вони склали 1,28 грн. Таким чином, фактична собівартість виробу в порівнянні із планом знизилась за рахунок поліпшення використання відходів у виробництві - на 23 коп. Збитки від браку зросли в порівняні з попереднім роком на 1 коп. Необхідно ретельно аналізувати не тільки ті статі витрат, за якими спостерігаються значні перевитрати, але й всі інші, відхилення за якими незначні або отримана економія. Адже саме за цими статтями підприємство може мати резерви зниження собівартості виробу. Аналіз статей витрат по калькуляції виробу дозволяє з'ясувати, за рахунок чого відбулося зниження собівартості. Так, по даному виробу мало місце зниження витрат по статтях "Сировина й матеріали" - 1,73 грн., або на 25,7 тис. грн. на весь випуск; "Основна заробітна плата виробничих робітників" - 0,99 грн., або 14,7 тис. грн. Взагалі аналіз по статтях калькуляції окремих виробів дозволяє з'ясувати реальні причини виникнення перевитрат і виявити резерви зниження собівартості. Що ж стосується даного виробу, то резервами її зниження можуть бути більш раціональне використання покупних виробів, напівфабрикатів, накладних витрат, скорочення збитків від незапланованого браку й ін. Мобілізація виявлених резервів дозволила б знизити витрати й на 1 грн. товарної продукції, а це дуже результативний напрямок зниження витрат на виробництво всього обсягу продукції підприємства.

3.5 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ "Липовецький цегельний завод"

Різні напрями звичайної діяльності підприємств, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансових та інвестиційних операцій одержують остаточну грошову оцінку в сукупності абсолютних показників фінансових результатів. Основний узагальнюючий показник - чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період. При аналізі абсолютних показників фінансових результатів виділяють горизонтальний і вертикальний аналіз. На підприємстві було проведено аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку за звітний рік (табл.3.5.1).

Таблиця 3.5.1 Аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку за звітній рік

Дані аналітичної таблиці свідчать про те, що сума чистого прибутку щодо базового періоду зменшилась на 163 тис. грн. або на 24,1 здебільшого за рахунок скорочення прибутку від операційної діяльності на 253 тис. грн. подальший структурний аналіз свідчить про пріоритети у пошуку резервів його зростання (табл. 3.5.2).

Таблиця 3.5.2 Структура прибутку від звичайної діяльності

Дані свідчать, що найбільшу частку у прибутку звичайної діяльності займає прибуток операційної діяльності (у звітному періоді 92,3%).

Із загальної суми цього прибутку 86,6% становить прибуток основної операційної діяльності, що і визначає основний напрям пошуку резервів.

Відносну характеристику фінансових результатів діяльності господарюючих суб'єктів виражають показники рентабельності. За цими показниками доцільно проводити рейтингову оцінку ефективності сфер діяльності, вкладення капіталу, випуску продукції тощо. Вони є параметральними характеристиками факторного середовища формування прибутку.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності доцільно об'єднати у такі групи: показники рентабельності вкладеного капіталу; показники рентабельності продукції.

Використовуючи методи, яких притримуються на базовому підприємстві, можна розрахувати пайову участь впливу факторів у зміні рентабельності вкладеного капіталу (табл. 3.5.3).

Таблиця 3.5.3 Аналіз рентабельності

Рентабельність виробничих активів визначають як відношення чистого прибутку до середньої вартості основних засобів та середніх залишків матеріальних активів.

Цей показник рентабельності порівняно з рентабельністю вкладеного капіталу зазначає пріоритети інвестування тимчасово вільних власних коштів, або ефективного залучення капіталу. Факторний аналіз рентабельності виробничих активів проводять аналогічно як і економічної рентабельності.

Размещено на Allbest.ru