Бухгалтерський облік і контроль готівкових і безготівкових розрахунків підприємства

Основними відмінностями між податковим і бухгалтерським обліком є:

ь визначення сум валового доходу і валових витрат не пов'язане з відображенням їх на рахунках бухгалтерського обліку у традиційному для бухгалтерів порядку;

ь дати збільшення валових витрат і валового доходу з метою оподаткування в більшості випадків не збігаються з датами визначення виручки і прибутку від продажу продукції (робіт, послуг), товарів, інших товарно-матеріальних цінностей;

ь величина витрат на виробництво продукції в бухгалтерському обліку не збігається з сумою валових витрат у податковому обліку;

ь в податковому обліку об'єктом оподаткування є прибуток, який визнається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань, у фінансовому обліку прибуток відображається на рахунку 79 "Фінансові результати" як фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства за звітний період.

Існує також і ряд об'єктивних факторів, які не дозволяють повністю розділити ці види обліку: по-перше, підставою для ведення обох видів обліку є одні й ті ж облікові документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій; по-друге, роботу з організації і ведення податкового обліку виконують, в основному, одні й ті ж працівники - бухгалтери; по-третє, з метою можливості використання даних бухгалтерського обліку в податкових розрахунках вносяться зміни до порядку ведення бухгалтерського обліку деяких господарських операцій.

Таким чином організація податкового обліку - це діяльність в межах підприємства по створенню і постійному впорядкуванню та удосконаленню системи податкового обліку з метою забезпечення державних податкових органів інформацією, необхідною для контролю за правильністю нарахування та сплати податків.

Характерні риси організації податкового обліку.

1. Організація податкового обліку має ряд передумов, від яких вона залежить а саме: від державних нормативних актів, особливостей галузі та розміру підприємства, кваліфікації бухгалтерських кадрів і технічного забезпечення тощо.

2. Організаційний вплив на підсистему податкового обліку здійснюється в межах системи бухгалтерського обліку, яка є відкритою та постійно взаємодіє з іншим економічними системами як на підприємстві, так і за його межами.

3. На вхід системи податкового обліку, що організується, подається правове, методологічне, методичне, інформаційне, кадрове, матеріальне і фінансове забезпечення, а на виході одержується економічна інформація.

4. Організація податкового обліку використовує не тільки специфічні прийоми та методи бухгалтерського обліку, але й методи інших наук, таки: як теорія організації, кібернетика, теорія систем, біологія, ергономіка, соціологія, діловодство, математика, психологія, менеджмент.

5. Організація податкового обліку включає організацію ведення облікових записів та організацію роботи облікового апарату, які нерозривне пов'язані та залежать один від одного.

При вживанні терміну "організація податкового обліку" необхідно розрізняти два наступних поняття: організація його як системи та організація функціонування в часі і просторі, тобто управління. Перше поняття є більш широкими. Адже організація податкового обліку представляє собою систему методів і заходів, що забезпечують оптимальне функціонування його системи і подальший її розвиток.

Організація системи податкового обліку складається з наступних елементів:

ь організації порядку ведення облікових записів з податкового обліку;

ь організації роботи бухгалтерів при веденні податкового обліку.

Організація порядку ведення облікових записів полягає в:

ь проектуванні та впровадженні форм первинних носіїв інформації (паперових та електронних первинних документів);

ь розробці форм облікових регістрів та порядку здійснення в них записів;

ь встановленні порядку складання звітів (податкових декларацій).

Підприємства можуть самостійно встановлювати порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати без записів в системі регістрів і без рахунків бухгалтерського обліку з подальшим використанням таких даних для складання податкової декларації.

Податковий облік може здійснюватись:

ь позасистемне;

ь на позабалансових рахунках;

ь на балансових рахунках.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі звітного періоду в грошовій, матеріальний або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

По виду обліку доходи слід розділити на:

ь отримані;

ь нараховані.

До отриманих доходів слід віднести доходи, фактично отримані у вигляді грошових засобів або товарно-матеріальних цінностей, які можна визначити в момент їх отримання.

До нарахованих доходів слід віднести:

ь доходи, які передбачають в подальшому фактичне отримання доходу;

ь доходи, які в майбутньому не приведуть до фактичного отримання доходу.

Доходи можуть бути отримані в наступних формах:

ь грошовій;

ь матеріальній;

ь нематеріальній.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону про оподаткування прибутку грошові кошти -гривня або іноземна валюта. Тому доходами, отриманими в грошовій формі, визнаються доходи, отримані в гривнях і/або іноземній валюті.

Загальний порядок включення в валовий дохід доходів від продажу товарів встановлений п. 4.1.1. ст. 4 Закону про оподаткування прибутку, визначає порядок обліку валового доходу від продажу оборотних активів.

Сума, що включається у валовий дохід, визначається з врахуванням : вимог п. 1.31. ст. 1, п. 4.1. ст. 4 Закону про оподаткування прибутку і, як правило, рівна сумі компенсацій, що представляються покупцем оборотних активів їх продавцю.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по продажу товарів представимо в таблиці 2.8.



Таблиця 2.8. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по продажу товарів

№ № з/п	Зміст операції	Сума, грн.	Дебет	Кредит	Валовий дохід, грн..	Валові витрати, грн.
1	Отримання передплати за товар А	12000,0	311	681	1000,0	-
2	Нараховано ПДВ	2000,0	643	641		-
3	Відвантаження товару А	12000,0	681	702	-	-
4	Облік податкових обов'язків	2000,0	702	643	-
5	Списання собівартості товару А	8000,0	902	281	-	-
6	Відвантаження товару В	6000,0	361	702	5000,0
7	Нараховано ПДВ	1000,0	702	641	-	-
8	Списання собівартості товару В	4000,0	902	281	-	-
9	Отримання оплати за товар В	6000,0	311	361	-	-
	Відображення фінансового результату	15000,0	702	791	-	-
		12000,0	791	902	-	-
		3000,0	791	44	-	-

В експортних контрактах вартість товарів, як правило, вказується в іноземній валюті, відповідно в бухгалтерському обліку експортні операції необхідно відображати з врахуванням потреб, встановлених П(С)БО 21, в п. 5 як вказано, що операції в іноземній валюті під час первинного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку в іноземній валюті з використанням валютного курсу НБУ на дату здійснення операції.

В бухгалтерському обліку при відображенні експортних операцій слід також використовувати положення П(С)БО 9, яким визначений порядок формування першочергової вартості товарів з врахуванням сум, сплачених поставнику, ризику транспортування вантажів, інших затрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням товарів, а також положеннями П(С)БО 16 і П(С)БО 15, встановлюючи признаки визначення доходів при реалізації товарів і витрат при їх списанні. Приклад розглянемо в таблиці 2.9.



Таблиця 2.9.Відображення експортних операцій.

№№ з/п	Зміст операції	Сума, грн.	Дебет	Кредит	Валовий дохід, грн..	Валові витрати, грн.
1	Отримання передплати	108000,0	312	681	108000,0	-
2	Перерахування суми митного збору	213,6	377	311	-	213,6
3	Відображення реалізації товару	106800,0	362	702	-	-
4	Нарахування експортного відшкодування	1200,0	643	641	-	-
5	Списання собівартості товару	85000,0	902	281	-	-
6	Списання у витрати суми митного збору на основі ГТД	213,6	93	377	-	-
7	Зарахування отриманої передплати	106800,0	681	362	-	-
		1200,0	681	714	-	-
8	Визначення фінансового результату	106800,0	702	791	-
		1200,0	714	791	-	-
		85000,0	791	902	-	-
		213,0	791	93	-	-
		22786,4	791	44	-	-

Поняття валових витрат, як і валових доходів, з'явилось в податковому законодавстві з прийняттям Закону України, радикально змінивши порядок розрахунку податкового прибутку. Валові витрати „замінили" собівартість продукції, величина якої залежить від облікової політики підприємства і погано піддається контролю зі сторони податкових органів. Перевага валових витрат перед собівартістю в тому, що їх величину можна достатньо легко перевірити шляхом вибірки по даним бухгалтерського обліку.

В бухгалтерському обліку, у відповідності до П(С)БО 16, „витратами звітного періоду признаються або зменшення активів, або збільшення обов'язків, що веде до зменшення власного капіталу підприємства".

Згідно правил бухгалтерського обліку витрати виникають не при придбані активів, в тому числі результатів робіт, а при продажу цих активів або продукції, виготовлених з них або з використанням цих активів.

Висновки до 2 розділу

В Україні прийняті господарчі акти регулюються грошові розрахунки, визначається порядок їх проведення і система контролю за їх здійсненням. Основними завданнями організації обліку грошових коштів є:

ь належний порядок приймання і видачі готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей і ведення касової книги;

ь здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в тому числі за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

ь своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунок бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів;

ь проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунок бухгалтерського обліку.

Організація обліку готівкових грошових коштів є досить складним напрямком, оскільки охоплює найбільшу кількість складових. Зокрема, до етапів організації зазначеного об'єкта належать:

ь визначення нормативної бази;

ь організація кадрового добору касирів установи;

ь організація матеріальної відповідальності;

ь організація збереження готівкових коштів у касі установи;

ь організація доставки готівкових коштів до каси;

ь організація визначення розрахункових показників ліміту каси;

ь організація облікових номенклатур;

ь організація вибору носіїв облікової інформації;

ь організація руху носіїв облікової інформації.



РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ

3.1 Методика проведення інвентаризації грошових коштів та розрахунків

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства, а грошові операції носять масовий характер і охоплюють практично всі сфери господарської діяльності підприємства, а тому грошові кошти є найбільш вразливими до порушень і зловживань.

Чим частіше проводиться інвентаризації каси та касових операцій на підприємстві, тим менше помилок, порушень законодавства та зловживань виявляють фіскальні органи.

Інвентаризація касової готівки та грошових документів проводиться з метою контролю за їх фактичною наявністю та збереженням. Така інвентаризація повинна проводитись на кожному підприємстві в терміни, встановлені керівником (але не рідше одного разу на квартал).

При інвентаризації каси установи слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637.

До початку інвентаризації у касі установи комісією записуються останні номери прибуткового та видаткового касового ордерів, чекової книжки, також інвентаризаційна комісія повинна одержати у касира звіт по касі на момент інвентаризації, перевірити його і встановити правильність виведеного залишку грошових коштів.

Інвентаризація каси проводиться в присутності касира і головного бухгалтера, (в разі виникнення кількох кас потрібно опечатувати їх, щоб уникнути можливості покрити нестачу в одних касах за рахунок грошей інших). Під час проведення інвентаризації необхідно звернути увагу на:

ь наказ керівника підприємства про призначення касира;

ь наявність договору про повну матеріальну відповідальність касира підприємства;

ь умови зберігання готівки в касі;

ь повноту і своєчасність оприбуткування грошових коштів за чеками у банку;

ь правильність оформлення прибуткових (ПКО) і видаткових (ВКО) касових ордерів та наявність усіх необхідних реквізитів;

ь погашення видаткових і прибуткових ордерів відповідними штампами;

ь правильність виведення арифметичних підсумків у платіжних відомостях;

ь визначення депонованих сум, а також розрахунків за видатковими чеками;

ь дотримання ліміту готівки в касі.

Основними документами, які підлягають вивченню під час перевірки касових операцій, є касова книга, звіти касира, прибуткові та видаткові касові ордери (ПКО, ВКО), журнал реєстрації ПКО, журнал реєстрації ВКО, журнал реєстрації депонованих сум, авансові звіти з підтверджуючими документами, виправдувальні документи тощо, а також регістри синтетичного обліку і звіти (журнал-ордер № 1, головна книга, звіт про рух грошових коштів, баланс).

Комісія шляхом повного перерахунку перевіряє наявність у касі усіх грошових коштів, цінних паперів, лімітованих чекових книжок, поштових марок тощо. [27]

Далі фактична наявність грошових коштів та інших цінностей в касі порівнюється з даними про їх залишки, зафіксовані в бухгалтерських регістрах.

В період інвентаризації в касі можуть знаходитись частково оплачені платіжні відомості на виплату зарплати, допомог та на інші виплати, а також різного роду тимчасові, належним чином не оформлені розписки про отримання працівниками підприємства грошей з каси. Виплати по платіжних відомостях, які оплачуються частинами, можна прийняти до заліку, про що робиться відмітка в акті; суми розписок до наявного залишку сальдуватися не повинні.

При перевірці фактичної наявності грошових документів встановлюється сума, автентичність кожного документу і правильність його оформлення. Перевірка здійснюється по окремих видах документів із зазначенням в акті Назви, номера, серії купюри і загальної суми.

Видача грошей з каси, не підтверджена, розпискою отримувача у видатковому касовому ордері або в іншому документі, який його замінює, вважається недостачею і стягується з касира. Наявні грошові кошти, не оформлені ПКО, вважаються лишками в касі і зараховуються до доходу підприємства.

Дотримання встановлених лімітів каси: для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим підприємством лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то визначаються, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Метою перевірки дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання є здійснення контролю за дотриманням підприємства встановленого порядку видачі готівкових коштів під звіт (у тому числі на відрядження ) та їх використання. Під час проведення перевірок аналізується порядок видачі сум під звіт, їх цільове використання, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо.

Для контролю за дотриманням підприємства установлених обмежень (10тис.грн.) при здійсненні між ними готівкових розрахунків перевіряються розрахункові операції підприємства - платника готівкових коштів.

Результати інвентаризації оформлюються актом за формою № інв-15, в якому зазначаються виявлені недостачі або лишки грошових коштів, їх сума, причини виникнення. Акт складається в 2-х примірниках: один передається до бухгалтерії, а другий залишається у касира.

В акті відображається фактична наявність коштів, поштових марок, розрахункових чекових книжок та інших грошових документів, встановлена при інвентаризації і за обліковими даними. При цьому використовуються дані касових книг, відомостей аналітичного обліку грошових документів, описів з обліку цінних паперів. Якщо цінні папери зберігаються в депозитарії, то їх наявність підтверджується випискою депозитарія. Іноземна валюта записується в акті курсом, який діє на день інвентаризації.

Для відображення результатів інвентаризації фактичної наявності бланків документів суворої звітності та виявлення кількісних розходжень їх з обліковими даними застосовується Інвентаризаційний опис бланків документів суворої звітності.

За наявності бланків документів суворої звітності, що нумеруються одним номером, складається комплект із вказівкою кількості документів у ньому. [27]

Інвентаризація реєстраційних, бюджетних, валютних та поточних рахунків, розрахунків з бюджетом, підзвітними особами, робітниками і службовцями, депонентами та іншими дебіторами і кредиторами полягає у звіренні документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках. Комісія встановлює терміни виникнення заборгованості за цими рахунками, реальність заборгованості і винних осіб, у випадках пропуску термінів позовної давності.

Інвентаризація грошових коштів на рахунках в банках здійснюється методом звірки залишків, які обліковуються на рахунках бухгалтерії із залишками по банківських виписках.

Виписки банків про залишки коштів на поточних, спеціальних, валютних, акредитних рахунках в банках повинні бути підтверджені взаємним актом.

Усім дебіторам установи - кредитори повинні передати дані про їхню заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальної заборгованості. Дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання документального підтвердження підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.

На рахунках розрахунків з дебіторами і кредиторами повинні залишатися тільки узгоджені суми. Якщо до кінця звітного періоду не вдалось усунути виниклі розбіжності або невстановлені розбіжності, то розрахунки з дебіторами і кредиторами показуються кожною зі сторін у своєму балансі в сумах, які виходять з їх бухгалтерських записів і визнані нею вірними.

Інвентаризаційна комісія шляхом документальної перевірки повинна також установити:

ь правильність розрахунків із банками, з фінансовими, податковими органами, позабюджетними фондами, з вищестоящою установою, іншими установами, а також зі структурними підрозділами установи, виділеними на окремі баланси;

ь заборгованість підзвітних осіб, а також правильність і обгрунтованість сум заборгованості з недостач і крадіжок та вжиті заходи про стягнення цієї заборгованості;

ь правильність і обгрунтованість сум дебіторської, кредиторської і депонентської заборгованості, включаючи суми кредиторської і депонентської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув. Суми кредиторської і депонентської заборгованості, строк позовної давності яких минув, підлягають списанню з бухгалтерського обліку за порядком, визначеним Державним казначейством України;
реальність заборгованості робітникам і службовцям із заробітної плати, з розрахунків із робітниками і службовцями про безготівкові перерахунки;

ь чи вжито заходів для стягнення дебіторської заборгованості у встановленому порядку.

В банківських установах отримують останні виписки із виправдовуючи ми документами, на яких голова інвентаризаційної комісії робить відмітку: „Записи про виписку належать інвентаризації". Необхідно прослідкувати, щоб в бухгалтерії ці банківські виписки і документи до них були перевірені, опрацьовані і їх дані відображені у відповідних регістрах обліку. Суть інвентаризації, в такому випадку, полягає у встановленні реальності залишків шляхом перевірки відповідності сальдо по всіх банківських виписках і облікових регістрах на кінець інвентаризаційного періоду, встановлення можливих розбіжностей і претензій до обслуговуючого банку, якщо останні мали місце. При наявності таких розбіжностей результати інвентаризації оформлюються актом, із зазначенням в ньому причин, спорів в розрахунках, які виникли і які підтверджуються засвідченими довідками банку. У випадку необхідності достовірності виписок встановлюють зустрічною перевіркою в банківських установах.

При інвентаризації не повинні залишатися поза увагою банківські операції, не підтверджені відповідними документами. Незалежно від наявності відповідного запису в банківській виписці необхідно з'ясувати причину відсутності документів і у випадку необхідності звернутись до банку за роз'ясненнями по даній операції. Повідомлення про отримання виписок банківськими установами в триденний строк, а по помилково записаних сумах в кредит або дебет рахунку - не пізніше ніж через 10 днів (якщо власник рахунку знаходиться в іншому населеному пункту -- не пізніше ніж через 20 днів після отримання виписки).

Інвентаризація грошових коштів в дорозі здійснюється методом порівняння сум на субрахунках бухгалтерського обліку з даними квитанцій банківським установ, поштових відділень, копій супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банка тощо.

Для відображення результатів інвентаризації розрахунків за дебіторською та кредиторською заборгованістю, що знаходиться на обліку установи на момент звітного періоду (інвентаризації), призначений Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами.

В акті вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув.

Акт складається інвентаризаційною комісією на підставі виявлених залишків сум за документами, які відображаються на відповідних субрахунках, підписується і передається до бухгалтерії.

До акта слід додати довідку, в якій наводяться найменування та адреси дебіторів і кредиторів, сума заборгованості, за що обліковується заборгованість, з якого часу і на підставі яких документів. Довідка складається у розрізі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку [27]

3.2 Аудит готівкових і безготівкових розрахунків підприємства

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками: аудит касових операцій; аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках. Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів.

Метою аудиту касових операцій є встановлення законності, достовірності і доцільності здійснених операцій з грошовими коштами підприємства і правильності їх відображення в обліку. Метою аудиту касових операцій є встановлення відповідності застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з руху готівки, що діють в Україні в періоді, коли відбувається перевірка, нормативним документам, для того щоб сформувати думку про достовірність бухгалтерської звітності в усіх суттєвих аспектах.

Основними завданнями аудиту каси та касових операцій є перевірка:

ь забезпечення умов зберігання готівки й інших цінностей у касі підприємства, а також під час їх доставки на підприємство;

ь дотримання встановленого порядку ведення касових операцій;

ь правильності оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів;

ь своєчасності та повноти відображення руху готівки в касовій книзі та в звіті касира;

ь дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок;

ь дотримання ліміту наявності готівки в касі;

ь дотримання умов видачі готівки підзвіт на операційні і господарські витрати та інші потреби підприємства;

ь своєчасності та повноти оприбуткування грошей;

ь перевірка стану обліку касових операцій.

Аудитори застосовують різні методи фактичного та документального контролю за грошовими коштами. Насамперед перевіряють наявність системи внутрішнього аудиту і ефективність їх функціонування. Метод вивчення бухгалтерських документів залежить від обсягу документообігу: у невеликих підприємствах їх розглядають у хронологічному порядку, а у невеликих - в стистематизованому.

При аудиті операцій з грошовими коштами, зокрема касової готівки, аудитор проводить перевірку в декілька етапів (додаток ). Оглянемо детально проведення перевірки на кожному етапі окремо.

На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор повинен розглянути загальні питання організації роботи каси на підприємстві:

ь інтенсивність касових операцій;

ь основні напрямки касових надходжень і видатків;

ь кваліфікація і практичний досвід працівників, які забезпечують роботу каси на підприємстві;

ь наявність договорів з касирами про повну матеріальну відповідальність.

Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей та за всяку втрату, яка причинена підприємстві як в результаті навмисних дій, так і в результаті недбайливого чи недобросовісного відношення до своїх зобов'язань. Тому після видання приказу розпорядження про назначення касира, керівник підприємства зобов'язаний ознайомити касира з Положенням про ведення касових операцій та заключити договір про його повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

ь забезпеченість обліку касових операцій електронно-обчислювальною технікою;

ь обладнання приміщення каси на підприємстві. Для забезпечення надійності і збереження готівки, у відповідності з Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, каса повинна бути ізольована від інших приміщень, обладнана спеціальним віконцем для проведення операцій з клієнтами і співробітниками, мати сейф чи металічний шафа, охоронно-пожежну сигналізацію, яка відповідає вимогам діючого стандарту.

Аудит касових операцій передбачає перевірку операцій підприємства, пов'язаних з обігом готівки в процесі здійснення фінансової господарської діяльності, правильності їх проведення відповідно до чинного законодавства.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами.

Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права.

З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та статут органу, який видав відповідний нормативний акт, у системі правотворчих органів держави, а також розуміти характер самих актів та їхню дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу, коли відбулася дія чи подія.

Документами, посилаючись на які потрібно проводити перевірку каси і касових операцій, є:

ь Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від16.07.1999;

ь Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.95 р. №265/95-ВР;

ь Постанова КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном»;

ь Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» N 137 від 19.04.2005;

ь Постанова Пенсійного фонду України «Про порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати» N 12-1, 07.04.2009;

ь Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51;

ь Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями;

ь Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року № 69;

ь Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті N 135 від 29.03.200;

ь Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активу, капіталу і зобов'язань;

ь План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій;

ь П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

ь П(С)БО №21 «Вплив зміни валютних курсів»;

ь Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. №637;

ь Порядок Державної податкової адміністрації України «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок» N 614 від 01.12.2000;

ь Лист НБУ «Щодо використання корпоративних платіжних карток» N 25-313/1474-7902, 03.08.2007

Аудитор повинен перевірити:

ь Первинні документи обліку касових операцій (ПКО і ВКО);

ь Регістри аналітичного і синтетичного обліку;

ь Фінансову звітність (Звіт про рух грошових коштів);

ь Договірну документацію.

Враховуючи практику аудиторських перевірок, аудит касових операцій може здійснюватися в такому порядку:

1) перевірка умов збереження готівки в касі;

2) перевірка відповідності записів у касовому звіті та касовій книзі;

3) перевірка наявності касових документів, що відображені в касовому звіті;

4) перевірка правильності підрахунків у касовій книзі за день та перенесення суми з однієї сторони касової книги на другу;

5) перевірка ПКО і ВКО, що додані до касових звітів, за формою та суттю відображених в них операцій (можуть бути ПКО і ВКО, в яких записи здійснені з порушенням встановленого порядку ведення касових операцій та облікових регістрів, документи неякісні за формальними ознаками, є безтоварні або безгрошові бухгалтерські записи);

6) перевірка достовірності арифметичних підрахунків у касових документах (платіжна відомість);

7) перевірка повноти оприбуткування виручки, що надходить у касу підприємства (ПКО, касовий звіт, касова книга, виписка банку, журнал-ордер № 1, авансовий звіт, розрахунки за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» та рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами», накладні на відвантаження тощо);

8) наявність та арифметична звірка сум платіжних відомостей, що додані до звітів касира (наявність підписів керівника, головного бухгалтера, касира, наявність сум, строки видачі оплати праці по платіжних відомостях);

9) перевірка кореспонденції рахунків, складеної за касовими операціями

10) перевірка правильності відображення касових операцій в регістрах синтетичного і аналітичного обліку. Кожна підсумкова сума журналу-ордеру, відомості порівнюється з підсумками оприбуткування і видачі коштів відповідно до касового звіту;

11) перевірка встановлених банком лімітів лишків готівки в касі (перевірити, чи затверджено ліміт каси банком на звітний період, чи були своєчасно подані заявки на встановлення ліміту готівки в касі, встановити, чи не існувало випадків несвоєчасного повернення невикористаних підзвітних сум тощо);

12) перевірка правильності та відповідності цільового використання коштів, що отримані банком по чеках. Звернути увагу на касові операції щодо видачі сум, які списуються на виробничі потреби;

13) перевірка дотримання порядку своєчасності та повноти розрахунків із підзвітними особами за операціями в національній та іноземній валютах. [103]

Аудиторська практика доводить, що найтиповішими порушеннями у сфері готівкового обігу є такі:

Ретельне вивчення зазначених питань дасть змогу аудитору скласти думку про стан касових операцій на підприємстві та операцій по рахунках в банку, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок, а саме:

Таблиця 3.1. Основні порушення в операціях з грошовими коштами в касі

№ п/пї	Можливе порушення	Характеристика порушення
1	Пряме розкрадання грошових коштів	Нічим не обґрунтоване пряме розкрадання грошових коштів розкрадання грошових коштів, що маскується розписками посадових осіб, працівників бухгалтерії та інших працівників підприємства
2	Не оприбуткування та привласнення грошових коштів, що надійшли	Не оприбуткування і привласнення грошових коштів, що надійшли з банку не оприбуткування і привласнення грошових сум, що надійшли від різних фізичних та юридичних осіб по прибуткових ордерах не оприбуткування і привласнення грошових сум, що надійшли від різних юридичних осіб за довіреностями неповне оприбуткування грошових сум
3	Надлишкове списання грошей по касі	Повторне використання одних і тих же документів для списання грошей по касі, надлишкове списання грошей по касі шляхом неправильного підрахунку підсумків в касових документах і звітах касира, надлишкове списання грошей по касі без підстав або за фальсифікованими документами надлишкове списання грошей по касі шляхом підробки законно оформлених документів зі збільшенням сум списань
4	Привласнення сум, законно нарахованих різним особам та організаціям	Привласнення депонованої заробітної плати та коштів, нарахованих за іншими підставами, привласнення сум, що належать іншим підприємствам
5	Недотримання лімітів залишку готівки	Розрахунки готівкою в сумі, що перевищує ліміт не встановлення ліміту залишку готівки несвоєчасна здача понадлімітних залишків готівки в банк
6	Проведення розрахунків з різними особами понад встановлені ліміти	Розрахунки готівкою в сумі, що перевищує гранично встановлену норму
7	Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги без застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО)	Не застосовуються реєстратори розрахункових операцій, використовуються реєстратори розрахункових операцій, не зареєстровані в податкових органах
8	Некоректне відображення касових операцій в регістрах синтетичного обліку	Некоректне складання проводок, неправильне виведення залишків, невідповідність записів в регістрах записам в касовій книзі, звітах касира і документах

Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання: установлення кількості поточних, валютних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству; перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

Операції на рахунку в банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій є виписки з особових рахунків, прикладені до них виправдовувальні документи і записи в облікових регістрах за рахунком 31 «Рахунки в банках».

Джерелами даних для аудиту операцій по рахунках в банку є: виписки банку з особових рахунків і додані до них виправдовуючі документи, а також регістри аналітичного і синтетичного обліку за рахунками 30, 31 і 33 (журнали-ордери , відомості , договірна документація, різні виконавчі листи, Головна книга, баланс тощо).

Перед початком аудиту банківських операцій необхідно оцінити стан внутрішнього контролю і системи обліку банківських операцій, визначити основні об'єкти та послідовність перевірки

Як правило, перевірка банківських операцій здійснюється суцільним способом. Аудит банківських операцій доцільно проводити окремо за кожним рахунком. Особливу увагу слід приділити поточному рахунку. Перш за все, необхідно звірити залишки на рахунках грошових коштів рахунка, що перевіряється, з виписками, даними бухгалтерського обліку і звітності. Перевірка банківських виписок повинна поєднуватися із вивченням банківських операцій по суті. При цьому аудитор має з'ясувати:

ь чи мали місце незаконні банківські операції (відсутні договірні відносини);

ь чи повно і своєчасно оприбутковані та оплачені матеріальні цінності;

ь чи правильно відображені в обліку і законно використовувалися чекові книжки для безготівкових розрахунків;

ь чи видаються вони підзвітним особам під розписку;

ь чи складаються звіти про використання книжок.

Аудит банківських операцій доцільно проводити в такій послідовності:

1) перевірка порядку відкриття та режиму банківських рахунків;

2) встановлення наявності поточних та інших рахунків у банку в національній та іноземній валютах;

3) перевірка законності здійснення операцій по банківських рахунках та правильності їх документального оформлення;

4) перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли до банку;

5) перевірка своєчасності перерахування податків до бюджету та інших обов'язкових платежів до позабюджетних фондів;

6) перевірка отриманих у банку коштів і оприбуткованих у касі підприємства, а також цільового використання цих коштів;

7) вивчення платоспроможності підприємства та причин прострочення розрахунків з іншими кредиторами;

8) перевірка по кожному безготівковому розрахунку з підприємствами та фізичними особами відповідності їхніх даних договірним взаємовідносинам;

9) перевірка достовірності та доцільності здійснення окремих банківських операцій;

10) перевірка відповідності даних про наявність і рух грошових коштів;

перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями

Під час перевірки банківських операцій слід звернути увагу на такі запитання:

ь чи повністю представлені банківські операції;

ь чи правильно і цілеспрямовано використовуються отримані кредити;

ь чи є правильними та законними операції з акредитивами.

Усі порушення чинних нормативних документів стосовно господарських операцій за банківськими рахунками виявляються суцільною перевіркою документів та взаємною звіркою реєстрів обліку на відповідність.

На практиці мають місце випадки порушень, зазначених у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Основні порушення при проведенні операцій по рахунках в банках

№ п/п	Можливе порушення	Характеристика порушення
1	Неповне відображення в обліку операцій по рахунках в банках	Не відображення надходження сум, одержаних з банку і одночасне не відображення надходження сум на рахунок на таку ж суму, тимчасове віднесення відповідних сум на розрахунки з банком по претензіях відсутність документів, що підтверджують списання грошових коштів з банківської о рахунку
2	Безготівкові перерахування коштів не за призначенням	перерахування коштів постачальникам з викривленням тексту, що оплачуються з рахунку або з підміною копій банківських доручень переказ грошових коштів підставним особам за нібито виконані роботи або в порядку погашення заборгованості
3	Некоректне відображення операцій на рахунках в банках в регістрах синтетичного обліку	некоректне складання проводок, неправильне виведення залишків, невідповідність записів в регістрах записам в первинних документах

Важливим етапом перевірки є аудит Звіту про рух грошових коштів. При перевірці Звіту про рух грошових коштів аудитор повинен вирішити такі завдання:

ь перевірити наданий звіт на арифметичну точність;

ь перевірити правильність класифікації статей звіту;

ь перевірити узгодженість показників Звіту про рух грошових коштів з показниками інших форм фінансової звітності.

При перевірці Звіту про рух грошових коштів аудитору слід зосередити увагу на:

ь правильності перенесення з ф. №2 показника -прибуток (збиток) звичайної діяльності до оподаткування;

ь встановленні правильності відображення руху грошових коштів, що відбувся в результаті однієї операції, що об'єднує суми, які належать до різних видів діяльності, окремо за цими видами діяльності і відповідних підрозділах звіту;

ь внутрішніх змінах у складі грошових коштів;

ь недопущенні відображення у звіті та званих не грошових операцій;

ь встановленні правильності розрахунку зазначених у формі коригувань;

ь правильності розрахунку відсотків за кредит, що необхідно сплатити;

ь правильності визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності;

ь правильності обчислення чистого руху грошових коштів від інвестиційної діяльності;

ь правильності відображення позик та розрахунку дивідендів;

ь правильності визначення чистого руху грошових коштів від фінансової діяльності;

ь підтвердженні загальної суми руху грошових коштів за звітний період за трьома видами діяльності;

ь правильності перенесення і визначення розрахунковим шляхом сальдо грошових коштів на початок і на кінець звітного періоду;

ь правильності визначення впливу зміни валютних курсів на залишок коштів;

ь перевірці ведення поточного бухгалтерського обліку грошових коштів, правильності складання облікових регістрів синтетичного і аналітичного обліку;

ь правильності перерахунку грошових коштів з іноземної валюти у національну;

ь повноті відображення інформації про грошові кошти у Пояснювальній записці до звітності;

ь оцінці надійності системи внутрішнього контролю операцій з грошовими коштами.

ь

Висновки до 3 розділу

Чим частіше проводиться інвентаризації каси та грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку на підприємстві, тим менше помилок, порушень законодавства та зловживань виявляють фіскальні органи.

В розділі розглядаеться:

ь на що необхідно звернути увагу під час проведення інвентаризації;

ь основні документи, які підлягають вивченню під час перевірки касових операцій та грошових коштів на рахунках в банках;

ь що повинна установити інвентаризаційна комісія шляхом документальної перевірки;

ь відображення результатів інвентаризації розрахунків;

ь мета аудиту касових операцій та грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку;

ь основні завдання аудиту каси та грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку;

ь етапи аудиторської перевірки каси програма аудиту каси та грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку;

ь документи, посилаючись на які потрібно проводити перевірку каси та грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку;

ь порушення у сфері готівкового та безготівкового обігу;

ь аудит Звіту про рух грошових коштів.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4.1 Організація охорони праці на підприємстві

Закон “Про охорону праці” зобов`язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функціонування системи управління охороною праці, для чого він:

ь створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

ь розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

ь забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

ь впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

ь забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

ь забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

ь організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

ь розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;

ь здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

ь організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

ь вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

За порушення зазначених вимог роботодавець несе безпосередню відповідальність.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням Держнаглядохоронпраці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю представників професійних спілок.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.

Служба охорони праці підприємства

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується Держнаглядохоронпраці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці мають право представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці, безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці, а у разі виявлення порушень охорони праці:

ь видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

ь вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

ь зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

ь надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Обов`язки працівників щодо виконання вимог охорони праці

Забезпечення безпечних і здорових умов праці на виробництві неможливе без знання і виконання працівниками всіх вимог нормативних актів про охорону праці, що стосуються їхньої роботи, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, використання засобів індивідуального та колективного захисту, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, співробітництва з роботодавцем у справі охорони праці.

Працівник зобов'язаний:

ь знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

ь додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

ь проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

ь співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Обов'язком працівника насамперед є старанне ставлення до усіх видів навчання (інструктажу), які проводить роботодавець по вивченню вимог нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Кожен працівник повинен знати, що Закон “Про охорону праці” забороняє допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Якщо роботодавець не дотримується строків проведення чергового навчання (інструктажу), то працівник вправі про це нагадати відповідному керівникові, а на прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці. Після навчання (інструктажу) працівник повинен отримати інструкцію з охорони праці за його професією.