Бухгалтерський облік і контроль готівкових і безготівкових розрахунків підприємства

ь змін в чистих активах;

ь фінансової структури компанії;

ь платоспроможності та ліквідності компанії;

ь здатності компанії впливати на величину і регулярність потоків грошових коштів;

ь здатності компанії генерувати грошові кошти.

Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підприємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи. Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої одержують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов'язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, даний стандарт вимагає від усіх підприємств надання Звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів, коли він використовується разом з іншими фінансовими звітами, надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (в тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів з метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь зі ставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

На перший погляд здається, що в нашій країні проведено реформування фінансової звітності та бухгалтерського обліку на основі цих же принципів, але якщо уважно розібрати кожен принцип окремо з тим, що записано в П (С) БО, - то всі відмінності в наявності, оскільки не було навіть єдиною наукової концепції інтеграції системи вітчизняного обліку в міжнародну. Система реформування передбачала Програму реформування бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Дана програма була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706. Цим вже як би передбачалося, що дещо використовувати будемо, а що не будемо вважати за потрібне - не будемо. У тексті Програми вже інший підхід, оскільки основним завданням реформи бухгалтерського обліку є забезпечення зв'язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економі ко-правового середовища і ринкових відносин в Україні. Як бачимо, відхід від міжнародних стандартів стався ще далі . Термін П (С) БО, даний в Законі України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, передбачає, що національний обліковий стандарт визначає принципи та методи бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. Таким чином, від формулювання використання стандартів поступово прийшли до того, що ті пункти, які використані в П(С)БО, не повинні суперечити міжнародним стандартам. Якщо ж повернутися до витоків цієї справи, то інтерпретації 1992, 1993, 1995 рр.. припускали впровадження міжнародних стандартів та реформування бухгалтерського обліку на їх основі. З цього випливає, що введення П(С)БО є не настільки позитивним моментом, як часто це трактується. Однак перехідним етапом від соціалістичного обліку до реального в умовах приватної власності ця реформа цілком може вважатися. Тобто від колишнього обліку ми вже пішли, до нового не прийшли, і знаходимося в дорозі. Саме тому, західний світ як і раніше не розуміє нашої звітності і нашого обліку. У них немає всього того, що є в західних системах і міжнародних стандартах:

ь Бажаної прозорості;

ь Абсолютною зрозумілості;

ь Чіткої системи;

ь Ідентифікованих термінів і понять, адаптованих до міжнародних;

ь Логіки, включаючи економічну;

ь Зв'язки з міжнародними правовими нормами;

ь Захисту інтересів власників;

ь Порівнянності даних та можливості порівняння облікової або звітної інформації за різні періоди часу для визначення тенденцій розвитку;

ь Реальних принципів оцінки та методології переоцінок активів;

ь Послідовності облікової політики;

ь Неупередженості ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

ь Неупередженого відображення в обліку та звітності фінансового становища і результатів діяльності підприємства;

ь Нейтральності;

ь Відображення господарських операцій відповідно до їх сутності і економі чеський реальністю;

ь Правдивого відображення господарських операцій та подій.

Крім того, П (С) БО не дозволяють виробити правильне судження про діяльність підприємства в цілому. Фактично в обліковій або звітній інформації підприємств мають місце пропуски, що змінюють її зміст, а часто і дані, що представляють відверту брехню, що робить звітність дезорієнтує і недосконалою. Облікова методологія допускає невизначеність і неясність, ведення обліку та складання звітності внаслідок цього стає залежним від трактування (тлумачень) окремих фахівців. Є також термінологічну плутанину, неадекватність понять, істотні помилки і спотворення як у самих стандартах (про що свідчать нескінченні їх зміни), так і в їх використанні. Практично впроваджено тільки принцип нарахування та безперервності обліку, причому останній існував і у вітчизняному обліку до реформування. Більш того, наш облік і звітність іноземних інвесторів тепер просто вводять в шоковий стан: зовні схоже, по суті не так абсолютно, і якщо раніше вони просто не розуміли нашого обліку, то тепер розуміють, що все не так, як у них. У той же час наш облік не зрозумілий не тільки їм, але і керівникам наших підприємств.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004

ь визначає вимоги до організації готівкових розрахунків;

ь порядок оформлення касових операцій;

ь порядок ведення касової книги та обов'язки касира;

ь порядок визначення строків здавання готівкової виручки та розрахунку ліміту каси;

ь особливості організації банками роботи з готівкою та контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті N 135 від 29.03.2001 встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних та фізичних осіб у грошовій одиниці України (далі - національна валюта) на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними. Але ця інструкція на даний момент втратила чинність відповідно до постанови НБУ №22 від 21.01.2004\

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N 436/95 від 12.06.1995 було видано з метою:

ь подальшого вдосконалення організації готівкового обіг;

ь зміцнення касової дисципліни;

ь підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» N 137 від 19.04.2005.В даній постанові розкриваються наступні питання:

ь емісія платіжних карток;

ь еквайринг та операції із застосуванням платіжних карток;

ь загальні правила документообігу під час здійснення розрахунків;

ь розрахунки за операціями з платіжними картками;

ь порядок визначення ідентифікаційних номерів платіжних карток;

ь контроль за операціями із застосуванням платіжних карток.

Порядок Державної податкової адміністрації України «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок» N 614 від 01.12.2000 встановлює наступні порядки:

ь порядок реєстрації книг обліку розрахункових операцій;

ь порядок реєстрації розрахункових книжок;

ь порядок реєстрації розрахункових книжок, що використовуються при наданні послуг міського та приміського пасажирського транспорту;

ь порядок реєстрації розрахункових книжок, що використовуються при розповсюдженні державних лотерей;

ь порядок реєстрації розрахункових книжок, що використовуються при наданні послуг підприємствами зв'язку, та розрахункових книжок, що використовуються на залізничному транспорті;

ь порядок ведення книги ОРО;

ь порядок ведення книги ОРО, що використовується при розповсюдженні державних лотерей;

ь порядок ведення розрахункової книжки;

ь порядок ведення розрахункової книжки, що використовується при наданні послуг міського та приміського пасажирського транспорту;

ь порядок ведення розрахункової книжки, що використовується при розповсюдженні державних лотерей.

Постанова Пенсійного фонду України «Про порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати» N 12-1, 07.04.2009 регулює механізм прийняття банками на виконання розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Лист НБУ «Щодо використання корпоративних платіжних карток» N 25-313/1474-7902, 03.08.2007 встановлює:

ь загальні вимоги до порядку здійснення банками емісії платіжних карток;

ь визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням;

ь порядок розрахунків за цими операціями.

Лист НБУ N 11-113/1903-5427 19.05.2006 стосується таких питань:

ь обов'язковість перегляду ліміту каси

ь відповідальності підприємства за непроведення перерахунку ліміту каси.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій. Новий план рахунків представляє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, для всіх підприємств, установ, організацій в Україні, незалежно від форми власності, виду діяльності, і обов`язковий для використання.

Інструкція про виконання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій регулює використання нового плану рахунків.

1.3 Огляд літературних джерел з обліку грошових розрахунків

Для дослідження теми мною було розглянуто ступінь розкриття питання обліку грошових коштів в обліковій навчально-практичній літературі, дисертаціях та періодичних виданнях. Які автори розглядають ці питання, на скільки детально, на скільки широко розкрито облік грошових коштів розглянуто у таблиці 1.1.та у додатках.

Табл.1.1. Огляд навчально-практичної літератури

№	Джерело	Зміст
1	Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 5-тє вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2005. - 546 с.	У розділі 2 «Грошові розрахунки підприємств» розглядаються наступні положення ь Розрахункові й касові операції ь Форми безготівкових розрахунків ь Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств
2	В.В Сопко. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - 3-те видання. - Київ: 2000 р. - 432 с.	У цьому навчальному посібнику розглядається облік грошових коштів у касі та на рахунках у банку, облік грошей, виданих у підзвіт фізичним особам, облік грошових коштів у дебіторів - юридичних осіб (облік боргових вимог), облік грошей в іноземній валюті.
3	Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. Для студ. екон. спец. Вищ. навч. закл.. - 7 - те вид. К.: А.С. К., 2002. - 864 с.	У підручнику розглядаються наступні пункти ь Грошові кошти ь Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банків ь Облік операцій в іноземній валюті ь Облік касових операцій ь Порядок одержання грошових коштів готівкою у банку і здавання до банку
4	Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 282 с.	У темі 2 «Облік грошових коштів» автори розглядають ь Облік касових операцій ь Облік коштів на рахунках у банках ь Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті ь Облік грошових коштів на інших рахунках у банках
5	Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: кнеу, 2002. - 598 с.	У підручнику висвітлені теоретичні аспекти функціонування в ринковій економіці таких економічних категорій, як гроші, кредит, грошовий та валютний ринки, визначені на цій основі методологічні засади формування, розвитку та діяльності банків, банківської, грошової та валютної систем. Проаналізовані процеси розвитку кількісної теорії грошей, сутність кейнсіанських та монетаристських грошових концепцій.

Як ми побачили в таблиці 1.1. облік грошових коштів в навчально-практичній літературі досить широко розкрито. Детально розглядаються: основні завдання організації обліку грошових коштів і документування операцій з грошовими коштами, організація обліку грошових коштів в касі та на рахунках в банках, інвентаризація грошових коштів тощо.



Таблиця 1.2. Аналіз дефініцій

Визначення	Чадкис Е.Д.	Грабова Н.М.	Пушкар М.С.	Глен А. Велш	Чабанова Н.В.	Кирейцев Г.Г.	Бутинець Ф.Ф	Цал-Цалко Ю.
Грошові кошти - готівка, кошти на рахунок у банках, депозити до запитання.			+		+	+	+
Грошові кошти - це засоби короткострокового функціонування, один із найважливіших видів оборотних засобів.	+	+
Грошові кошти - гроші та будь-які документи, які приймаються банками до вкладу та негайно відносяться на рахунок вкладника.				+
Грошові кошти - це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.								+

Як видно з таблиці 1.2 аналіз дефініцій найбільше авторів дають визначення грошових коштів, як готівки, коштів на рахунках у банках та депозитів до запитання.

Провівши огляд періодичної літератури (додаток ) можна зробити вмсновок, що проблеми які стосуються грошових коштів розглядаються в таких періодичних виданнях як “Д-т К-т”, “Все про бухгалтерський облік”, “Головбух” тощо. Авторами розглядаються такі проблеми як застосування платіжних карток, особливості обліку коштів цільового фінансування, касові операції, безготівкова форма виплати заробітної плати, повернення помилкових коштів, порядок оформлення готівкових розрахунків, відображення господарських операцій в Звіті про рух грошових коштів та ін.

Узагальнення проблем:

ь підприємства не дотримуються встановлених лімітів;

ь не дотримується Закон про ПДВ;

ь порушуються норми Закону про бухоблік щодо обліку коштів цільового фінансування;

ь порушуються строки сплати податків та внесків;

ь невірно відображаються господарські операції у Звіті про рух грошових коштів;

ь порушується строк повернення помилкових коштів;

ь підроблюються підписи, невірно оформлюються документи.

При аналізі наукових статтей та авторефератів дисертацій (додаток ) було виявлено, що найбільше робіт і статтей, на обрану мною тему припало на 2006 рік, загалом можна сказати, що дана тема повинна була розглядатися в минулому і в майбутньому потрібно розвивати, щоб пристосовуватить до змін законодавства і особливостей діяльності підприємств.

1.4 Облік грошових коштів в зарубіжних країнах

З розвитком бухгалтерського обліку в кожній країні складались власні стандарти обліку та звітності, які повинні буди відповідати вимогам, що висувалися до звітності її основними користувачами. Але починаючи з початку 90-х рр. в процесі переходу до ринкової економіки в нашій країні відбулися докорінні перетворення. Зміни не могли не торкнутися такі найважливіші елементи управління як облік, фінансовий контроль та аналіз і постала проблема реформування обліку відповідно до загальноприйнятої в усьому світі практикою. Перехід на міжнародну практику обліку істотно повинен був полегшити взаємини з іноземними інвесторами, сприяти збільшенню кількості спільних проектів. Необхідно підкреслити, що приведення системи обліку відповідно до міжнародних стандартів не є тільки українською проблемою; процес гармонізації та стандартизації системи бухобліку носить глобальний характер. З цією метою і було розроблено міжнародні стандарти бухгалтерського обліку(МСФЗ)

На сучасному етапі впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні - питання часу. Вже сьогодні Мінфін поступово вносить зміни до Національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних та зменшуючи прогалину між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською.

До того ж, навіть поверхневий аналіз вакансій показує, що знання та досвід роботи за МСФЗ не тільки підвищує якісний рівень бухгалтера, а також забезпечує зацікавленість у вашій кандидатурі не тільки з боку найкращих українських роботодавців, а і з боку міжнародних компаній.

Слід зазначити, що майже всі спільні підприємства так чи інакше, але ведуть «західний бухгалтерський облік» за методами, які використовуються підприємствами-співзасновниками з-за кордону. Але ведуть його як паралельний, не пов'язаний з національною системою обліку, за їх нормам, правилам, формам. Все б нічого, тільки й фінансові результати в цьому випадку виходять різні, а треба забезпечити їх абсолютну тотожність з «національно» розраховує. Це природно, адже в остаточному підсумку такі основні показники, як прибуток і дивіденди, податки повинні збігатися. А як пояснити інвесторові, що статутний капітал підприємства в іноземній валюті і сума інвестора в ньому з кожним днем стає все менше, оскільки він зафіксований в національній валюті? Питань багато, причому основна їх частина повинна вирішуватися на державному рівні, оскільки міжнародне співтовариство постійно вимагає від країни і наших підприємств введення міжнародної облікової системи. Причому наслідки неуваги до вимог можуть бути сумні не тільки для конкретних підприємств, а й для економіки окремих галузей і країни в цілому. Цілком очевидно, що підуть санкції за демпінг, неминуча втрата частини валютної виручки.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) - це Стандарти та Тлумачення, прийняті комітетом (Радою) за міжнародними стандартами фінансової звітності КМСФО (СМСФО). Вони включають в себе:

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності IFRS;

2. Міжнародні стандарти фінансової звітності IAS;

3. Тлумачення, зроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності (IFRIC) або колишнім Постійним Комітетом з інтерпретацій (SIC).

Головними вимогами до обліку та звітності при цьому є зрозумілість, простота і прозорість для користувачів. Однак передбачається, що користувачі повинні мати достатні знання в сфері ділової та економічної діяльності, бухгалтерського обліку і готовність вивчати представлену інформацію з належним старанням.

Міжнародне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, обов'язкових для всіх компаній. Це має послужити захистом інтересів усіх користувачів звітності, оскільки в уніфікованої системи розібратися легше, ніж у випадку застосування безлічі різноманітних систем. Проте ні Комітет з міжнародним стандартам, ні одна бухгалтерська організація не мають права вимагати дотримання міжнародних стандартів.

Грошові кошти та їх еквіваленти у всіх країнах складають основну частину ліквідних активів підприємства.

Відповідно до ЗПБО США ліквідні активи включають грошові кошти, короткострокові інвестиції, рахунки та. векселі до отримання. Стандарти США передбачають включення до складу грошових коштів підприємства готівки, коштів на поточних рахунках підприємств, простих та банківських чеків, а також сум компенсаційного залишку, які, не можна вільно використовувати. Сума компенсаційного залишку є мінімальною сумою, яка зберігається підприємством на його рахунку як забезпечення кредитного договору, тобто ця сума не має такої ліквідності, як всі інші грошові активи, і тому повинна відображатись в примітках до річного звіту.

Грошові документи, такі як поштові марки, оплачені білети, що включаються в Україні до складу грошових коштів, за стандартами США вважаються авансами. Кошти, що відображаються в українському балансі як "Грошові кошти в дорозі", за ЗПБО США включаються до складу дебіторської заборгованості банку.

У вітчизняній практиці розрахунки з банком відображаються в обліку на підставі виписки банку з поточного рахунку. В США отримання коштів відображається в момент депозиту чека, а виплата - в момент видачі чека.

Готівка, яку тримають в сейфі, використовується в основному для дрібних платежів та називається (в США) "дрібна каса".

На відміну від економічно розвинутих країн Західної Європи та Південної Америки, де розрахунки готівкою проводяться рідко та в невеликих розмірах внаслідок розвинутих форм безготівкових розрахунків (чеки, векселі, пластикові картки, широке використання систем електронних платежів та новітніх засобів телекомунікацій), в Україні та більшості країн СНД розрахунки готівкою під час початкового розвитку ринкових відносин отримали широке розповсюдження.

Відповідно до МСБО до грошових коштів належить готівка в касі монети, банкноти, валюта і депозити до запитання, поточні і депозитні рахунки в банках, на використання яких немає обмежень.

Крім того, до грошових коштів належать:

ь банківські переказні векселі;

ь переказні векселі, видані банком іншому банку;

ь грошові перекази;

ь чеки, виписані банком отримувачу платежу за отримані від підприємств, організацій, установ грошові кошти;

ь чеки, виписані касиром банку, - відображають зобов'язання даного банку;

ь чеки, посвідчені банком, - з підписом банку про гарантію платежу;

ь персональні чеки - видані фізичним особам;

ь ощадні рахунки.

До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відповідні суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

Основні проблеми, пов'язані з грошовими коштами, - це проблеми не облікові, а управлінські: організація контролю за збереженням та використанням грошових коштів.

Серед облікових проблем можна виділити проблему класифікації грошових коштів, процес перевірки виписок з банківського рахунку та облік дрібної каси підприємства.

Перевірка виписок з банківського, рахунку в більшості країн зазвичай проводиться один раз на місяць. Така процедура необхідна тому, що залишок по рахунку "Грошові кошти", в бухгалтерських записах часто не співпадає із залишком в банківській виписці. Причини такої різниці полягають в наступному:

ь деякі операції, що відображені у звітних записах компанії, не містяться в облікових записах банку, наприклад, видані чеки (чеки видані і відображені в облікових регістрах компанії, але не представлені до сплати в банк), депозити в дорозі (відправлені до банку, але не отримані вчасно, чи прийняті банком, але не відображені в записах банку при підготовці виписки з рахунку);

ь деякі банківські операції ще не знайшли відображення в бухгалтерських записах компанії, наприклад, збір за обслуговування в банку, чеки, по яких не можуть бути отримані гроші (чеки інших підприємств чи фізичних осіб, що передані компанією до банку, та оплата яких не отримана), зароблені відсотки які банк нарахував на середній залишок рахунку компанії, інші грошові банківські збори та надходження на рахунок.

Процес перевірки складається із двох етапів. Перший включає в себе коригування залишку грошових коштів згідно з банківською випискою. До нього додаються депозити в дорозі (одночасно проводиться перевірка коригувань минулого місяця) та вираховуються видані, але не пред'явлені до оплати чеки (одночасно проводиться перевірка виданих чеків, які були виплачені банком). Отримана сума є скоригованим залишком грошових коштів. Другий етап - це коригування залишку згідно з обліковими записами і відображення в обліку відповідних проводок. Із сальдо рахунку грошових коштів (згідно з обліковими записами) вираховуються всі дебетові меморандуми та додаються всі кредитові меморандуми з наступним відображенням на рахунках в Журналі операцій.

Цікава система ведення дрібної каси за ЗПБО США. В компанії, як правило, існують регулярні витрати, сума яких незначна, тому виписувати чеки досить незручно (купівля поштових марок, оплата таксі, дрібні збори тощо). З цією метою безпосередньо на підприємстві зберігається певна сума готівки, за яку відповідає матеріально відповідальна особа, тобто встановлюється фіксований розмір "фонду дрібної каси", який періодично поповнюється (наприклад, один раз на тиждень). При видачі готівки виписується ваучер, на якому вказується дата, сума та призначення витрат. Залишок готівки та загальна вартість ваучерів повніші в сумі складати фіксовану величину фонду дрібної каси. Якщо при поповненні дрібної каси виявляються невеликі розбіжності, то вони відображаються па рахунку "Недостача / лишок грошових коштів". В кінці звітного періоду дебетове сальдо цього рахунку включається до складу загальних операційних витрат, кредитове-до інших доходів.

У Великобританії операції з дрібною касою обліковуються по-іншому. В момент видачі готівки з дрібної каси проводяться записи по дебету рахунків відповідних видатків і кредиту рахунку дрібної каси, а при поповненні дрібної каси (на суму здійснених видатків), відповідно, дебетується рахунок дрібної каси грошових коштів.

Аналогічна практика обліку каси дрібних цитрат у Єгипті. В цьому випадку попередньо визначається сума дрібних витрат на певний період і виписується чек па всю суму. Касир витрачає кошти по квитанціях та рахунках і фіксує їх у журналі каси дрібних витрат.

З міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що регулюють облік операцій в іноземній валюті та перерахунок фінансової звітності зарубіжних компаній, основним є МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів", переглянутий у 1993 р. Він визначає обмінний курс, який слід використовувати для ведення обліку операцій в іноземній валюті та перерахунку фінансової звітності зарубіжних компаній, порядок визначення та відображення в обліку курсових різниць, розкриття інформації в обліковій політиці та фінансовій звітності.

Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у валюті звітності, перераховуючи суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Валютний курс па дату здійснення операції часто називають спот -курсом. Для зручності часто застосовується курс, який наближається до фактичного курсу на дату здійснення операцій. Наприклад, можна використати середній курс протягом тижня або місяця для всіх операцій у кожній іноземній валюті, які були здійснені протягом цього звітного періоду. Однак, якщо валютний курс суттєво коливається, застосування середнього курсу не є надійним.

У зв'язку з коливанням валютних курсів при відображенні операцій в іноземній валюті можуть виникнути курсові різниці.

Курсові різниці, що виникають по монетарних статтях при перерахунку за курсами, які відрізняються від курсів, за якими вони були первісне відображені протягом періоду або визначені у попередніх фінансових звітах, визнаються як доходи або витрати в тому періоді, в якому вони виникли.

Курсові різниці можуть виникати внаслідок значної девальвації або знецінювання валюти, і це впливає на заборгованість, яку не можна погасити і яка виникає безпосередньо після придбання активів, на які був виписаний рахунок в іноземній валюті. Такі курсові різниці слід додавати до балансової вартості відповідного активу за умови, що скоригована балансова вартість не перевищує нижчу з оцінок - відновлювальну собівартість і суму очікуваного відшкодування від продажу або використання активу. Закордонне підприємство, акумулює грошові кошти або інші монетарні статті, несе витрати, генерує прибуток і, можливо, погашає позики, причому переважно у своїй місцевій валюті. Воно може також здійснювати операції в іноземних і валютах, включаючи операції: у валюті звітності. Коли існує різниця в курсі обміну валюти звітності на місцеву валюту, вона мало або зовсім не впливає безпосередньо на теперішній та майбутній рух грошових коштів від операцій закордонного підприємства чи підприємства, що звітує. Зміна валютного курсу, скоріше, впливає на чисті інвестиції підприємства, що звітує, ніж на окремі монетарні та немонетарні використовуються статті, що утримуються закордонним підприємством.

При переведенні фінансових звітів закордонного підприємства з метою його включення у свої фінансові звіти підприємство, яке звітує, відповідно до МСБО 21 повинно застосовувати такі процедури:

ь переведення як "монетарних" так і "немонетарних" активів та зобов'язань закордонного підприємства за курсом при закритті;

ь переведення статей доходів та витрат закордонного підприємства за валютними курсами на дату, операцій, окрім випадків, коли закордонне підприємство звітує у валюті країни з гіперінфляційною економікою; в цьому разі статті доходів та витрат слід перераховувати за валютними курсами при закритті;

ь класифікація всіх остаточних курсових різниць така ж як і у власного капіталу, доки не відбудеться вибуття чистих інвестицій.

Фінансові звіти закордонного підприємства, яке складає звітність у країні з гіперінфляційною економікою, перераховуються згідно з МСБО 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції" до того, як вони будуть переведені у валюту звітності підприємства, яке звітує.

В примітках до фінансової звітності підприємству слід розкривати:

ь сум курсових різниць, включених до чистого прибутку або збитку протягом певного періоду;

ь чисті курсові різниці, класифіковані як власний капітал у вигляді окремої складової власного капіталу, а також узгодження суми таких курсових різниць на початок і кінець звітного періоду;

ь суми курсових різниць, що виникають протягом періоду, які включаються до балансової вартості активу згідно з дозволеним альтернативним підходом.

Коли валюта звітності відрізняється під валюти країни розташування підприємства, слід розкривати причину застосування іншої валюти.

Коли відбувається зміна у класифікації важливої закордонної господарської одиниці, підприємству необхідно розкривати:

ь характер зміни у класифікації;

ь причину зміни;

ь вплив зміни у класифікації на акціонерний капітал;

ь вплив на чистий прибуток або збиток за кожний попередній наведений період, якщо зміна у класифікації відбулася па початку першого з наведених періодів.

Облік операцій в іноземній валюті в інших країнах:

Бельгія. Має більш гнучкі правила щодо перерахунку іноземної валюти порівняно з іншими країнами. Для такого перерахунку дозволяється використовувати один із двох методів: метод обмінного курсу закриття балансу, або монетарно-немонетарний метод (для дочірніх підприємств використовується постійно). Другий метод не регулюється ніякими правилами і нормативами. Перерахунок іноземної валюти у власних облікових документах компанії здійснюється за обмінним курсом на день перерахунку. Різниця в обмін переноситься до звіту про прибутки і збитки. Перерахунок іноземної валюти для державних підприємств обчислюється як різниця між ціною, сплаченою за дочірнє підприємство, та балансовою вартістю його придбаних чистих активів на день відображення в обліку (позитивний гудвіл повинен амортизуватися не більше ніж за 5 років, від'ємний, зазвичай, не оформлюється).

Великобританія. При перерахунку бухгалтерських звітних документів іноземних підприємств для включення їх до консолідованих звітів застосовується підхід, який залежить від відносин, що існують між материнською і дочірньою компанією. Якщо діяльність дочірньої компанії буде залежати від загальної економічної ситуації в країні розташування материнської компанії, для перерахунку слід використовувати часовий метод. Прибутки та збитки від перерахунку відображається у звіті про прибутки та збитки. Аналогічний підхід застосовується і для перерахунку статей в іноземній валюті власних бухгалтерських документів материнської компанії. В інших випадках перерахунок необхідно здійснювати за обмінним курсом на час закриття балансу, при цьому необхідно вибирати, чи слід перераховувати показники звіту про прибутки та збитки за середнім обмінним курсом або за обмінним курсом на дату закриття балансу. Прибутки від перерахунку надходять безпосередньо до резервів. Якщо в бухгалтерських звітних документах материнської, компанії відображаються позики іноземним дочірнім компаніям у вигляді фінансових інвестицій, то за визначених умов прибутки та збитки від перерахунку можуть зіставлятися з відповідними прибутками та збитками від інвестицій. Аналогічні вимоги діють в Ірландії.

Греція. Застосовується монетарно-немонетарний метод. Різниця від перерахунку іноземної валюти зазначається в статті прибутків і збитків. Прибутки від короткострокових операцій зазначаються лише при складанні звіту про доходи за наступний рік.

Данія. Закон про бухгалтерський облік і звітність чітко не зазначає, як вести перерахунок іноземної валюти. Зазвичай, показники іноземних дочірніх компаній перераховуються за обмінним курсом закриття звітності, при цьому різниця, що виникла в процесі перерахунку, відноситься безпосередньо до резервів. Іноземна валюта, що відображається у власних бухгалтерських звітах, перераховується за обмінним курсом їх закриття, а прибутки чи збитки від цього перерахунку зазначаються у звіті про прибутки і збитки. Позики в іноземній валюті для інвестування в іноземні дочірні підприємства часто розглядаються як хеджування цих інвестицій.

Іспанія. Для перерахунку іноземної валюти використовується метод обмінного курсу закриття балансу, при цьому різниця в показниках через перерахунок надходить безпосередньо в спеціальний резерв балансового звіту. Якщо діяльність дочірнього підприємства повністю залежить від іспанської холдінгової компанії, застосовується монетарно-немонетарний метод і різниця в показниках через перерахунок відображається в звіті про прибутки та збитки. Статті в іноземній валюті у власних бухгалтерських документах компанії розраховуються відповідно до курсу обміну, який діє па час здійснення операцій, що відносяться до зазначених статей. При кожному складанні балансу грошові статті перераховуються відповідно до курсу обміну закриття даного балансу. Збитки від перерахунку відображаються в звіті про прибутки та збитки. Нереалізовані надходження відображаються в балансовому звіті як пасив.

Суми в іноземній валюті повинні бути переведені в національну валюту та включені до річної звітності за курсом на дату придбання, на дату включення їх до складу власного капіталу або на дату укладання угоди. Але є деякі винятки. Так, ринкову вартість запасів на кінець періоду розраховують з використанням котирувань та змінних курсів, що діють на цю дату, тобто товари, які куплені за іноземну валюту, також підлягають переоцінці.

Кредиторську та дебіторську заборгованість оцінюють за курсом на кінець періоду. Курсові різниці групують за термінами заборгованості та валютами. Позитивний результат такого групування (прибуток) повинен трактуватися як відстрочений кредит в складі доходів, які підлягають розподілу протягом декількох років; негативний результат (збиток) списується за рахунок збитків та прибутків. Нереалізовані позитивні різниці можна списувати на рахунок збитків та прибутків, якщо вони відносяться до груп, за якими в попередніх звітних періодах виявлені збитки. Відстрочені доходи таким чином будуть списані на рахунок збитків та прибутків по мірі настання строку погашення відповідних статей або виявлення негативних курсових різниць на рівну або більшу суму.

Італія. Операції з іноземною валютою відображаються за курсом обміну на дату їх здійснення. На дату складання балансового звіту всі грошові активи і грошові пасиви перераховуються за середнім курсом останнього місяця року. Доходи від перерахунку зазначаються в розділі пасиву балансового звіту як доходи майбутніх періодів. Втрати ж погашаються за рахунок цього ж доходу. Коли оплачуються грошові статті в іноземній валюті, отримані прибутки чи збитки також зазначаються у звіті про прибутки і збитки. Для цілей оподаткування всі підприємства повинні користуватися курсом, що склався на кінець фінансового року. Від'ємні курсові різниці вираховують з оподатковуваного прибутку.

Німеччина. Єдина вимога за законом щодо операцій з іноземною валютою та перерахунку - це необхідність надання повної інформації про обраний метод, який в подальшому не повинен змінюватись (на практиці німецькі компанії застосовують всі існуючі методи). У власних бухгалтерських документах залежних структур розрахунки з постачальниками і різними кредиторами та дебіторами в іноземній валюті обліковуються за початковою власністю.

Польща. Операції, які здійснюються в іноземній валюті, перераховуються у національну валюту та обліковуються наступним чином: грошові кошти, акції та цінні папери - за фактичним курсом обміну для придбання або продажу; інші активи та зобов'язання - за середнім курсом обміну на день здійснення операції.

При складанні балансу вартість об'єктів, оцінених в іноземній валюті, також підлягає переоцінці: акції інших підприємств, довгострокові цінні папери та готівка в іноземній валюті - за реальним курсом обміну для придбання, але не вище середнього курсу обміну, діючого на дату складання балансу; інші активи та зобов'язання - за середнім курсом обміну, діючого на дату складання балансу.

При наявності у фірми філій, які функціонують за кордоном та складають звітність самостійно, консолідація здійснюється з використанням середнього обмінного курсу, діючого на дату складання балансу. При консолідації звітності дочірніх фірм, які знаходяться за кордоном, переведення іноземної валюти у національну здійснюється: у звіті про прибутки та збитки - за середнім за звітний період курсом обміну, в балансі - за курсом обміну на дату складання балансу. Така ж ситуація і з дебіторською, і з кредиторською заборгованістю.

Всі курсові різниці, що виникли, відносяться на резервний капітал або трактуються як гудвіл. Виведення сальдо цих різниць у випадку участі більше однієї іноземної фірми не допускається. Середній курс обміну визначається Національним банком Польщі.

Курсові різниці на момент оплати рахунків, а також при оцінці грошових коштів, акцій та інших цінних паперів на дату складання балансу трактуються або як фінансовий дохід, або як фінансові витрати. Позитивні курсові різниці, які виникають при оцінці інших активів та зобов'язань, обліковуються як доходи майбутніх періодів, негативні - як фінансові витрати.

Португалія. Операції в іноземній валюті перераховуються за поточним, обмінним курсом на дату їх здійснення. В кінці фінансового року грошові статті перераховуються за курсом на останній день року. Якщо активи в іноземній валюті принесли прибутки або збитки, вони безпосередньо відображуються в звіті про прибутки та збитки. Але при отриманні різниці від перерахунку пасивів в іноземній валюті через звіт про прибутки або збитки проводяться лише збитки і реалізовані надходження. Нереалізовані надходження відображаються в пасиві балансового звіту до тих пір, доки не буде впевненості, що їх надходження неминуче відбудеться, в такому разі їх можна віднести до прибутків. Різниця від перерахунку позик, які призначені для фінансування створенім основних фондів, може розглядатися як частина їх собівартості.

Франція. Порядок перерахунку звітності іноземних дочірніх компаній в національну валюту (оскільки вона відноситься до консолідованої звітності), у Франції до 1986 р. не був законодавче врегульований. Правіша, прийняті в 1986 р., визначили будь-якої особливої методології. В даний час існує багато варіантів обліку трансляційних операцій. На практиці більшість компаній використовує курс на кінець звітного періоду для перерахунку балансу, з віднесенням річниць на рахунок капіталу, і середній курс для складання звіту про прибутки та збитки. Щоб з'ясувати, який порядок перерахунку застосовується в організації, слід звернутися до її облікової політики.

Правила складання звітності в іноземній валюті призводять до необхідності валютного коригування,, що відображається в балансі. Непогашені грошові активи і пасиви, виражені в іноземній валюті, повинні бути враховані за заключною оцінкою па кожну звітну дату. Якщо виникає перерахований (трансляційний) прибуток, то він відображається в обліку як довгостроковий відстрочений кредит (остання позиція в розділі пасивів в балансі) і списується тільки після закриття рахунку. Якщо в результаті перерахунку утворюється збиток, то він відображається в обліку як відстрочені витрати (остання позиція активу в балансі). Зазвичай в балансі утворюється резерв в кореспонденції з дебетом рахунків прибутків та збитків.

Операції з іноземною валютою перераховуються по окремому курсу на дату їх здійснення. В кінці року монетарні статті перераховуються по курсу па день закриття балансу.

Швеція. Грошові статті компанії в іноземній валюті перераховуються за обмінним курсом на дату складання балансу. Різниця від перерахунку повинна відображатись в звіті про прибутки та збитки, за виключенням нереалізованих надходжень від перерахунку довгострокових грошових статей, які включаються до валютного неоподатковуваного резерву балансового звіту, а нереалізовані збитки - туди ж, або їх можна взаємо погасити з нереалізованими надходженнями від перерахунку іншої валюти, яка знаходиться в неоподатковуваному резерві. Дочірні компанії, діяльність яких відбувається в країнах з досить високим рівнем інфляції, повинні перераховувати свої показники за часовим, методом. Але дозволяється і в таких інфляційних умовах користуватися, з врахуванням відповідних коригувань, методом обмінного курсу на дату закриття балансу.

Нідерланди. При складанні звітності інвестор кожен об'єкт своїх вкладень за кордоном або як іноземне підприємством, або як зовнішньоекономічну діяльність. В першому випадку діяльність такого підприємства здійснюється незалежно від роботи інвестора, та грошові потоки обох підприємств практично не перетинаються. При трансформації балансу іноземного підприємства використовується курс на кінець звітного періоду. При цьому курсову різницю, пов'язану з чистими інвестиціями в іноземне підприємство, не початок періоду списують безпосередньо на рахунок резервів інвестора, або за рахунок спеціального резерву, або за рахунок загальних резервів. При трансформації звіту про прибутки та збитки використовується курс, який діяв на дату угоди, або середній курс за період. Рада з складання річної звітності не наполягає на відображенні відкладених сукупних курсових різниць по якості доходів або витрат при ліквідації іноземного підприємства.

Якщо використовується первісна вартість, активи, пасиви, доходи та ні прати трансформуються так, ніби то вони є частиною бухгалтерської звітності інвестора. Це означає, що основні засоби та запаси трансформуються за курсом, то діяв на дату оцінки відповідної статті, а інші активи та пасиви - за курсом на кінець періоду. Різниці при цьому відображаються в звіті про прибутки та збитки як частина результатів від звичайної діяльності. В звіті про прибутки та збитки балансові статті, перераховані за історичним курсом, трансформуються за таким же курсом. Інші ж статті трансформуються за курсом, що діяв на дату розрахунків, або за середнім курсом, що узгоджується з МСБО.

Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерській звітності за курсом, що діяв на дату розрахунків. Якщо розрахунки на дату складання звітності не завершені, активи та пасиви, пов'язані з такими операціями, відображаються в балансі за курсом на кінець звітного періоду. Якщо ж валютний ризик страхують, то це слід враховувати при визначенні результату.

Курсові доходи по довгострокових операціях, як правило, обліковуються таким же чином, однак можна нерозподілену його частину відображати в балансові як відкладений прибуток, списуючи його в майбутні звітні періоди. Наступні курсові втрати по довгострокових операціях вираховуються з цього відкладеного прибутку. Між нідерландськими правилами та МСБО існує важлива відмінність: МСБО не допускає відстрочки при списанні збитків або прибутків.

Швейцарія. Фонд рекомендацій з бухгалтерського обліку та звітності Швейцарії зазначає 3 методи перерахунку статей бухгалтерської звітності зарубіжних дочірніх компаній:

ь метод курсу на кінець періоду (поточного курсу);

ь тимчасовий метод;

ь грошовий (не грошовий) метод.

Перші два методи аналогічні тим, які описані в МСБО 21 "Вплив зміни валютного курсу": при використанні першого методу всі статті балансу, крім акціонерного капіталу, переоцінюють за курсом па кінець періоду, а виручку і витрати конвертують за курсом на кінець періоду або середнім курсом за період. Різниці, які виникли при перерахунку балансових статей, обліковуються в складі акціонерного капіталу, різниці від переоцінки виручки і витрат за середнім курсом можна включати до складу доходів або до акціонерного капіталу.

Тимчасовий метод проводить межу, між грошовими статтями, які конвертуються за курсом на кінець періоду, і не грошовими статтями, які конвертуються за початковим курсом. Виручку і витрати конвертують за курсом на дату здійснення операції за винятком амортизації, яка конвертується за тим курсом, що й відповідна балансова стаття. Різницю, що виникає при перерахунку, відображають як дохід.

Грошовий (негрошовий) метод відрізняється від тимчасового методу тим, що всі не грошові статті конвертують за початковим курсом незалежно від того, чи коригувалась їх вартість. Різницю можна відображати в звіті про прибутки і збитки або включати до складу акціонерного капіталу.

Дочірні компанії, які більш незалежні від материнської компанії, застосовують метод курсу на кінець періоду (поточного курсу). Бухгалтерська звітність компанії, діяльність якої є невід'ємною частиною материнської, повинна трансформуватися з використанням тимчасового методу. Ці правила можуть застосовуватися, але вони не обов'язкові.

Більшість компаній конвертують статті в іноземній валюті за курсом на кінець періоду і відображають різницю в складі доходів. Частина компаній ділить курсові різниці за довгостроковими інвестиціями до складу нерозподілених прибутків. Деякі фірми конвертують дебіторську та кредиторську заборгованість за форвардними контрактами з використанням майбутніх контрактних курсів.

Висновки до 1-го розділу

Грошові кошти є найбільш обмеженим ресурсом і успіх підприємства у виробничо-комерційній діяльності визначається здатністю керівництва мобілізувати ці засоби і ефективно їх використовувати.

Проведення розрахунково-касових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати господарчо-фінансову діяльність підприємств. Банк контролює підприємства й у частині дотримання ними установлених фондів заробітної плати, лімітів на відрядження і господарські витрати, стежить за своєчасністю розрахунків підприємств із бюджетом по податках і платежам, за своєчасною оплатою рахунків і платіжних вимог постачальників, видає підприємству позички на різні цілі, під визначені забезпечення і спостерігає за поверненням цих позичок у встановлений термін і т.п.

Оскільки грошові кошти виступають посередником у всіх розрахунках, то для забезпечення нормального кругообігу їх у народному господарстві в умовах ринкової економіки необхідно правильно і вчасно виконувати всі розрахунки. В свою чергу ефективність розрахункових операцій багато в чому залежить від стану бухгалтерського обліку коштів, розрахункових і кредитних операцій. Перед бухгалтерським обліком в області обліку грошових коштів стоять наступні основні задачі:

ь своєчасне і правильне проведення необхідних розрахунків як шляхом безготівкових перерахувань, так і готівкою;

ь повне й оперативне відображення в облікових регістрах наявності і руху грошових коштів і розрахункових операцій;

ь дотримання діючих правил використання коштів по призначенню відповідно до виділених лімітів, фондів і кошторисів;

ь організація і проведення у встановлений термін інвентаризацій коштів і стану розрахунків, вишукування можливостей недопущення виникнення простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;

ь контроль за наявністю і схоронністю грошей у касі, на розрахунковому й іншому рахунках у банках;

ь контроль дотримання розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності перерахування сум за матеріальні цінності, а також коштів, отриманих у порядку кредитування.



РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

2.1 Організаційно-методичні основи обліку грошових коштів

Для забезпечення достовірної і точної інформації про рух коштів необхідно забезпечити їх чіткий, своєчасний та повний облік, тому основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів є:

ь правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

ь своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;

ь забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

ь контроль за витрачанням грошових коштів;

ь своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;

ь періодичне проведення інвентаризацій грошових коштів і дебіторської заборгованості;

ь забезпечення схоронності коштів у місцях їх зберігання і контроль за їх цільовим використанням;

ь своєчасне і повне відображення у документах і реєстрах бухгалтерського обліку руху коштів у касі підприємства і на рахунках у банку;

ь суворе дотримання встановлених правил ведення касових операції і здійснення розрахунків між суб'єктами господарської діяльності;

ь забезпечення своєчасності взаєморозрахунків з метою запобігання штрафних санкцій.

Організація обліку готівкових розрахунків

Підприємства, які відкрили поточні рахунки в установах банків, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі в порядку, установленому нормативно правовими актами Національного банку України.

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб здійснюються також через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) з іншим підприємством (індивідуальним підприємцем) не повинна перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства іншому підприємству понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку.