Облік і аналіз оборотних активів підприємства

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Основи побудови обліку оборотних активів підприємства в сучасних умовах господарювання
• 1.1 Економічна сутність оборотних активів як об'єкту обліку
• 1.2 Класифікація оборотних активів підприємства та методи їх оцінки
• 1.3 Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку і аналізу оборотних активів
• Розділ 2. Бухгалтерський облік оборотних активів підприємства
• 2.1 Облік запасів
• 2.1.1 Облік наявності та руху виробничих запасів
• 2.1.2 Облік незавершеного виробництва та готової продукції
• 2.1.3 Облік товарів
• 2.2 Облік грошових коштів
• 2.2.1 Документальне оформлення та облік грошових коштів в касі підприємства
• 2.2.2 Документальне оформлення та облік грошових коштів на рахунках в установах банку
• 2.3 Облік дебіторської заборгованості
• Розділ 3. Аналіз оборотних активів
• 3.1 Система показників та методики, які використовують при аналізі оборотних активів підприємства
• 3.2 Аналіз структури і динаміки змін оборотних активів
• 3.3 Оцінка показників ефективності оборотних активів
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки
• Додаток А
• Додаток Б
• Додаток В
• Додаток Г1
• Додаток Д2
• Додаток Е3
• Додаток Ж4
• Додаток З5
• Додаток І5
• Додаток К6
• Додаток Л7

Вступ

Актуальність теми дослідження. Перехід на ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності за Національними положеннями (стандартами) зумовив створення нової інформаційної бази, якою є дані бухгалтерського обліку, та додав нового економічного змісту в трактування сутності активів підприємства як ресурсів, використання яких має принести в майбутньому економічні вигоди. Наймобільнішим складником цих ресурсів є оборотні активи. Від ступеня ефективності їх використання залежить стан підприємства, галузі, національної економіки, задоволення потреб суспільства.

Розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку та економічного аналізу, впровадженню в Україні загальноприйнятої в міжнародній практиці методології сприяють праці відомих вітчизняних і зарубіжних авторів, таких як Бланк І.О., Бородкін О.С., Брігхем Є.Ф., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Івахненко В.М., Коласс Бернар, Кужельний М.В., Мних С.В., Нападовська Л.В., Нусинов В.Я., Савицька Г.В., Сопко В.В., Стражев В.І., Чумаченко М.Г. та ін.

Аналіз оборотних активів є лише однією з частин структури управління підприємством, який має бути організований так, щоб відповідати потребі прийняття ефективних управлінських рішень. Стандартизований підхід поступився місцем більш різноманітним аналітичним дослідженням, які орієнтовані на використання можливостей підприємства. Особливої ваги набувають методики аналізу ефективності використання запасів та грошових коштів.

Необхідність перегляду методики аналізу оборотних активів згідно з їх обліком за вимогами національних П(С)БО та потреба вдосконалення аналітичної роботи на вітчизняних підприємствах визначили актуальність теми дипломної роботи, її мету та основні напрямки досліджень.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження методологічних і організаційних засад обліку та аналізу оборотних активів на вітчизняних підприємствах для забезпечення їх ефективного функціонування за сучасних умов господарювання. Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені наступні завдання: вивчити основи побудови обліку оборотних активів підприємства в сучасних умовах господарювання; з'ясувати економічну сутність оборотних активів як об'єкту обліку; провести класифікацію оборотних активів підприємства та визначити методи їх оцінки; здійснити аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку і аналізу оборотних активів; розкрити особливості методики бухгалтерського обліку оборотних активів підприємства; визначити особливості документального оформлення та обліку грошових коштів в касі підприємства та на рахунках в установах банку; провести аналіз оборотних активів, визначити систему показників та методики, які використовують при аналізі оборотних активів підприємства, провести аналіз структури і динаміки змін оборотних активів; здійснити оцінку показників ефективності оборотних активів. Об'єктом дослідження є оборотні активи вітчизняних підприємств. Предметом дослідження є методичний інструментарій бухгалтерського обліку та економічного аналізу ефективності використання оборотних активів підприємств. Методи дослідження. В основу дослідження покладено діалектичний підхід до вивчення сучасного стану оборотних активів. У процесі дослідження застосовані методи: індукції та дедукції, спостереження, групування, порівняльного аналізу, статистичні методи та графічне зображення даних.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, наукові праці і методичні розробки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, періодичні видання, статистична інформація, фінансова звітність підприємства.

Розділ 1. Основи побудови обліку оборотних активів підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Економічна сутність оборотних активів як об'єкту обліку

Раціональне використання оборотних активів - найважливіший фактор підвищення ефективності суспільного виробництва. Тому всебічне теоретичне дослідження категорії оборотних активів, правильне розуміння їх сутності мають велике практичне значення. Необхідно, перш за все, чітко визначити зміст поняття "оборотні активи", тому що на сьогоднішній день існує багато суміжних з ним понять, таких як "оборотний капітал", "оборотні кошти", "поточні активи", "оборотні фонди" тощо, навколо економічної сутності яких серед вітчизняних економістів точиться тривала полеміка.

В економічній літературі все більше утверджується думка про двоїсту природу оборотного капіталу (коштів) і саме в цьому зв'язку все більшого поширення набуває така економічна категорія, як "оборотні активи". Так, Калабухова С.В. висловлює думку, що "… під оборотним капіталом слід розуміти єдину вартісну субстанцію, тобто єдину сукупну масу вартості, яка обертається у процесі господарської діяльності підприємства у вигляді оборотних активів та оборотних інвестицій" [31, с.3]. Повністю з нею погоджується Петленко Ю.В. який вважає, що: "Особливості оборотних коштів полягають у їх двоїстій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності - запаси сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція; незавершене виробництво; кошти у касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, оборотні кошти виступають у вигляді пасивів, тобто відображають джерела, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені) [43, с.106]. Не так конкретно, але дуже подібно трактують поняття оборотних коштів у своєму підручнику Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. На їх думку, оборотні кошти - це "частина капіталу підприємства, що вкладена в його поточні активи" [56, с.78].

В умовах трансформації економічної системи України у ринкову багато уваги приділяється зарубіжному досвіду. Саме завдячуючи йому, в нашій економічній термінології з'явилося багато нових понять та закріпили свої позиції раніше мало вживані. Не стали виключенням і оборотні активи, тому що в працях іноземних авторів цей термін зустрічається досить широко, між іншим, як і термін "оборотний капітал". Здавалося б, в іноземній літературі не повинно бути розбіжностей в тлумаченні окремих понять, тому що провідні країни Європи і Америки, праці чиїх науковців вивчаються в Україні, вже давно використовують МСБО, але насправді це не так. Кожен автор дає своє розуміння економічної категорії яка використовується в його роботі, не претендуючи на тільки таке загальне її вживання.

Так, наприклад, Р. Ейткен-Дейвіс, пояснюючи зміст окремих економічних категорій, що він використовує в своїй роботі, зазначає: "Як більшість економічних термінів, слово "фонди" може мати декілька значень. Тут будуть розумітися гроші або виражена в грошах вартість, які входять і виходять з бізнесу в процесі його роботи. Цей термін охоплює активи, якими користуються для перетворення їх в гроші і зобов'язання, які повинні бути сплачені в близькому майбутньому, або іншими словами, оборотні активи (запаси, дебітори, готівкові кошти і короткострокові інвестиції) та короткострокові зобов'язання (кредитори і короткострокова заборгованість). Різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями бухгалтерські працівники називають "чистими оборотними активами" або "чистими короткостроковими зобов'язаннями". Інші поняття, що використовуються - це "капітал обігу" і "оборотний капітал". Останній термін є більш розповсюдженим" [52, с.241].

Нажаль, посилання на іноземних авторів не тільки не розв'язує проблеми із розуміння того, що ж таки насправді означає термін "оборотні активи", а ще більше заплутує ситуацію.

Важливою подією в економічному житті України став перехід на ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності за Національними положеннями (стандартами). Використання цього нормативного підґрунтя зумовило чітке визначення термінологічної бази, що в ньому використовується. Саме в цих документах, зокрема, в П(С)БО 1 та П(С)БО 2 даються визначення як категорії активів загалом, так і категорії оборотних активів, яку ми досліджуємо. Отже, в загальному розумінні, активи - це "ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому" [4;9]. Відповідно, оборотні активи це "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу" [9].

Але поява такого "офіційного" визначення категорії "оборотних активів": по-перше, все одно не вирішила проблеми з трактуванням їх змісту в сучасній економічній літературі; по-друге, у існуючому визначенні дуже неконкретно вказується на таку важливу властивість оборотних активів, як їх оборот; по-третє, цей термін дуже щільно пов'язаний з бухгалтерським обліком, що ускладнює його вільне використання в економічній літературі, наприклад, з таких дисциплін, як фінанси, економіка підприємств, фінансовий менеджмент. Все це зумовлює об'єктивну необхідність у створенні універсального визначення категорії "оборотні активи" яка б задовольняла усім вищевикладеним вимогам.

На підтвердження нашої першої тези можна навести визначення, що зустрічається у підручнику Бланка І.О.: "Активи оборотні (поточні) [current assets, CA] - сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує поточний господарський процес і повністю споживається протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. В практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) усіх видів зі строком використання менше одного року і граничною вартістю, що встановлюється законодавством" [15, с.666]. Таке визначення є досить неточним, тому що в сучасній економічній практиці не використовується вартісне обмеження активів. Крім того, в такому визначенні оборотні активи ототожнюються з поточними, що суперечить П(С)БО 2 [9] та Інструкції №291 [3], згідно якої склад поточних активів можна представити наступною схемою:

Рис. 1.1. Склад поточних активів

До того ж, оборотні активи перебувають у постійному русі, обслуговуючи всі стадії виробничого процесу. Під оборотом активів розуміється процес безперервного їх руху при здійсненні господарської діяльності підприємства, що супроводжується послідовною трансформацією їх видів і зміною вартості [15,с.45]. На думку різних авторів оборотні активи послідовно приймають вигляд: 1) грошовий, виробничий, товарний [42, с.96]; 2)матеріальний, фінансовий, грошовий [15, с.47].

Кругообіг оборотних активів відбувається за схемою [42, 45]:

Г - Т…В…Т1 - Г1,

де Г - грошові кошти, що авансуються господарюючим суб'єктом; Т - засоби виробництва; В - виробництво; Т1 - готова продукція;

Г1 - грошові кошти, отримані від продажу продукції, що включають реалізований прибуток.

Крапки (…) означають, що оборот активів перервано, але процес їх кругообігу продовжується у сфері виробництва. З огляду на це та для більшої наочності, пропонуємо наступну схему циклу обороту оборотних активів:



Рис. 1.2. Цикл обороту оборотних активів

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що така економічна категорія як "оборотні активи" стала широко застосовуватись у вітчизняній економічній літературі відносно недавно. Це пов'язане, перш за все, із переходом на ведення українського бухгалтерського обліку за національними П(С)БО. Саме тут ця економічна категорія отримала своє чітке визначення з бухгалтерської точки зору, що трохи ускладнює її вільне застосування в інших економічних науках. До цього ж часу у вітчизняній науковій літературі широко використовувались такі поняття як "оборотні фонди", "оборотний капітал", "оборотні кошти". Стосовно економічного змісту цих категорій протягом дуже тривалого часу серед економістів точилася гостра полеміка. Тому вважаємо за доцільне сформулювати визначення оборотних активів та викласти свою думку щодо вищеназваних категорій - попередників.

На підставі огляду економічної літератури вважаємо, що замість категорії "оборотні фонди" доцільніше використовувати термін "оборотний капітал". Також неприпустимо ототожнювати оборотний капітал і оборотні кошти, натомість, оборотні кошти і оборотні активи - це одне і те саме. Вважаємо, що оборотні кошти не можна розглядати одночасно і як ресурси, і як капітал. Ресурси - це активи підприємства, що обслуговують його безперервну господарську діяльність, від їх використання підприємство очікує отримати прибуток, а капітал - джерело фінансування цих ресурсів. Він може бути або власним, або позиковим, тобто капітал вказує на право власності. Оборотні кошти - активна складова майна підприємства, а отже, це і є оборотні активи. Саме тому їх слід розглядати як частину ресурсів підприємства, а капітал - як окрему їх характеристику.

Отже, в подальшому дослідженні будуть розглядатися саме оборотні активи, яким можна дати наступне універсальне визначення: оборотні активи - це сукупність грошових коштів, їх еквівалентів та товарно-матеріальних цінностей, які перебувають у постійному русі, обслуговуючи господарську діяльність підприємства протягом операційного циклу[14,c.11].

1.2 Класифікація оборотних активів підприємства та методи їх оцінки

Цілеспрямоване управління рухом оборотних активів підприємства визначає необхідність попередньої їх класифікації. В економічній літературі немає єдиного погляду щодо цього. Так, Солопенко М.І. пропонує класифікувати оборотні активи за такими ознаками [48, с.7]:

а) за принципом організації;

б) за місцем в процесі виробництва;

в) за джерелами формування;

г) за складом і структурою.

За принципом організації оборотні активи поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать ті оборотні активи, які вкладено в матеріальні цінності, постійно необхідні підприємству як безпосередньо для виробництва продукції, так і для створення резервних запасів, що забезпечують безперервність виробництва. До ненормованих належить та частина оборотних активів, що виникає в ході господарської діяльності і необхідна для її підтримання (дебіторська заборгованість, грошові кошти тощо). За іншою класифікаційною ознакою оборотні активи знаходяться в процесі виробництва і в сфері обігу. Перші покликані обслуговувати сферу виробництва - тобто процес виготовлення продукції, де створюються життєві блага для всього суспільства. За рахунок оборотних виробничих активів створюються необхідні запаси сировини, матеріалів, палива, запасних частин тощо. Другі обслуговують сферу обігу, до них належать кошти, що вкладені в запаси готової продукції, кошти в розрахунках і грошові активи підприємств.

За джерелами формування оборотні активи поділяються на власні і позикові. За рахунок власних джерел забезпечуються постійні потреби підприємства, тобто, створення поточних запасів сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, та ін. За рахунок позикових джерел забезпечуються тимчасові потреби підприємства в грошових ресурсах.

Склад оборотних активів - це сукупність різних видів і груп речових елементів (сировина і матеріали, паливо тощо) в грошовій оцінці. Структура ж оборотних активів - це співвідношення, питома вага кожного з цих видів і груп в загальній сумі оборотних активів підприємства.

На думку іншого автора [53, с.208] переважну частину оборотних виробничих активів складають предмети праці - сировина і т. ін. Крім того, до оборотних виробничих активів належать і деякі знаряддя праці - МШП тощо. Крім оборотних виробничих активів на підприємствах формуються активи обігу. Склад і структура оборотних активів не однакові в різних галузях і підгалузях економіки.

Цей же підручник [53], крім розподілу за складом, класифікує оборотні активи ще і за наступними ознаками:

- за місцем і роллю в процесі відтворення розрізняють оборотні активи в сфері виробництва і в сфері обігу;

- за ступенем планування оборотні активи поділяються на нормовані і ненормовані;

- за джерелами формування оборотні активи діляться на власні, позикові і залучені.

Як бачимо, ця класифікація оборотних активів не дуже відрізняється від попередньої, хоч розроблені вони були у різні періоди часу.

В сучасній економічній літературі зустрічаються два найпоширеніші типи класифікації оборотних активів: загальний і деталізований. Так званий загальний тип класифікації пропонує таке групування оборотних активів: у сфері виробництва і у сфері обігу [29, с.128]. Деталізовану класифікацію можна представити у вигляді схеми (рис.1.3).

Так, за характером фінансових джерел формування автор виділяє чисті та власні оборотні активи:

а) чисті оборотні активи характеризують ту частину їх обсягу, котра сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу. Суму чистих оборотних активів можна розрахувати за формулою:

Рис. 1.4. Класифікація оборотних активів підприємства за основними ознаками

ЧОА = ОА - КФЗ, (1.1)

де ЧОА - сума чистих оборотних активів підприємства; ОА - оборотні активи підприємства; КФЗ - короткострокові поточні фінансові зобов'язання підприємства.

б) власні оборотні активи (або власні оборотні кошти) характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства:

ВОА = ОА - ДПК - КФЗ, (1.2)

де ВОА - сума власних оборотних активів підприємства; ОА - оборотні активи підприємства; ДПК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства; КФЗ - короткострокові (поточні) фінансові зобов'язання підприємства.

Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних активів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають [15, с.323].

Порівнюючи сучасні та більш ранні класифікації оборотних активів можна помітити між ними суттєву відмінність - в більш пізніх класифікаціях відсутній поділ оборотних активів на нормовані і ненормовані. Так, дехто з науковців [43, с.106] серед факторів, що спричинили послаблення уваги до нормування оборотних активів виділяє такі:

1) держава відмовилася від фінансування приросту оборотних активів за рахунок залишку прибутку;

2) зник зв'язок між кредитуванням матеріальних запасів і затрат та величиною нормативів оборотних активів;

3) складна і дуже деталізована методика розрахунку потреби в оборотних активах стала непридатною для управління коштами і ресурсами підприємства. До того ж, значного впливу підприємства зазнали від зовнішніх факторів, таких як інфляція, відсутність механізму поповнення оборотних активів та управління фінансовими ресурсами підприємства.

Нормування є невід'ємною складовою ефективного управління оборотними активами, тому його необхідно відновити в практиці роботи підприємств.

Що стосується класифікації активів, які використовуються закордоном, то у багатьох країнах світу активи і зобов'язання поділяють на поточні (оборотні) та непоточні (необоротні). Однак, такий підхід не може бути застосований до всіх підприємств. У зв'язку з цим МСБО 1 "Подання фінансових звітів" передбачає два альтернативні підходи до подання статей у балансі:

розмежування активів і зобов'язань на поточні та непоточні;

подання активів і зобов'язань у порядку їхньої ліквідності [23, с.42].

Тобто, подібна класифікація є більш загальною на відміну від вищенаведеної.

Однією з найважливіших ознак, за якою проводиться класифікація оборотних активів, є їх склад і структура.

Склад оборотних активів, на відміну від їх структури, не зазнавав суттєвих змін протягом останніх років у зв'язку з переходом на нові стандарти бухгалтерського обліку. Зараз до складу оборотних активів, відповідно до інструкції №291 [3] та П(С)БО 2 "Баланс" [9], входять:

запаси: виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; незавершене виробництво; готова продукція; товари;

векселі одержані;

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (за чистою реалізаційною вартістю);

дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом; за виданими авансами; з нарахованих доходів; із внутрішніх розрахунків;

інша поточна дебіторська заборгованість;

поточні фінансові інвестиції;

грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті; в іноземній валюті;

інші оборотні активи.

Бухгалтерський облік оборотних активів ведеться на рахунках класу 2 "Запаси" і класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи". У Балансі вони відображаються в розділі ІІ Активу, рядках 100-260.

В економічній літературі існує декілька класифікацій дебіторської заборгованості. В підручнику проф. Івахненка В.М. [28, с.125] відзначається, що необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість за товари (роботи, послуги), строк оплати яких не настав, а також та, яка виникла згідно із пред'явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської заборгованості належать: уся прострочена заборгованість а також заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; нестатки і втрати від псування ТМЦ, не списаних з балансу у встановленому порядку.

Крапку поставило впровадження в дію П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" [5] відповідно до якого вся вона розподіляється на довгострокову та поточну, а також існують поняття безнадійної дебіторської заборгованості та сумнівного боргу. Так, поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Відповідно, довгострокова дебіторська заборгованість цим вимогам не відповідає.

Безнадійною вважається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг, згідно П(С)БО 10 - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником [5].

Потенційно, вся дебіторська заборгованість - це кошти, які підприємство поки що не отримало від своїх дебіторів, тому не дивно, що питома вага грошових активів в загальній структурі оборотних активів така незначна.

Грошові кошти часто називають неприбутковими активами. Вони необхідні підприємству для закупівлі сировини, матеріалів, обладнання, виплати заробітної плати. Значення даного виду активів характеризується деякими ознаками:

рутинністю - грошові кошти використовуються для погашення поточних фінансових зобов'язань, тому між вхідними і вихідними грошовими потоками завжди існує розрив у часі. В результаті підприємство змушене постійно накопичувати вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку в банку;

пересторогою - діяльність підприємства не носить жорстко регламентованого характеру, тому грошові кошти необхідні для покриття непередбачених платежів;

спекулятивністю - грошові кошти необхідні зі спекулятивних міркувань, бо не існує ймовірності того, що несподівано з'явиться можливість вигідного інвестування [16, с.28].

Виходячи з цього, актуальною проблемою для кожного підприємства є встановлення оптимального залишку грошових коштів в національній і іноземній валютах.

Також незначну питому вагу в структурі оборотних активів вітчизняних підприємств займають поточні фінансові інвестиції, якими, у відповідності до П(С)БО 2 "Баланс" [9] та П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" [6] є активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу, або інших вигод для інвестора.

До суттєвих зрушень, які відбулися в структурі оборотних активів вітчизняних підприємств за останні роки, можна віднести зниження питомої ваги запасів, які поступилися першим місцем на користь дебіторської заборгованості, але питома вага яких продовжує бути досить значною і залишається на рівні 30-40%[14;38]. Згідно П(С)БО 9 "Запаси", до них належать активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [12].

В умовах постійних перебоїв у функціонуванні фінансової системи підприємств велике значення має наявність надійних джерел поповнення оборотних активів. Забезпечуючи безперервність процесу виробництва, оборотні активи в своєму кругообігу виступають як єдина економічна категорія незалежно від джерел їх формування. Таким чином, класифікація джерел формування оборотних активів і визначення оптимального співвідношення між ними має велике практичне значення для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів в економіці.

В роботі [14] пропонується наступне групування оборотних активів(див. табл. 1.1):

Таблиця 1.1 Групування оборотних активів

За сферами обороту	За видами	За принципом організації	За джерелами формування
Оборотні активи сфери виробництва	Виробничі запаси: сировина; основні матеріали; допоміжні матеріали; паливо; тара; МШП	Нормовані оборотні активи	Власний капітал та частина позикового капіталу
	- Незавершене виробництво
Оборотні активи сфери обігу	Готова продукція Товари
	Грошові кошти та їх еквіваленти; Дебіторська заборгованість Векселі одержані; Поточні фінансові інвестиції	Ненормовані оборотні активи	Позиковий капітал

Отже, склад оборотних активів в теперішній час визначається Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а джерела їх формування поділяються на власні та позикові. Підвищення ефективності використання оборотних активів вимагає, аби на кожну гривню коштів, вкладених у виробництво, незалежно від того, чи є вони для підприємства власними або позиковими, повинно бути отримано більше продукції і, відповідно, - прибутку. Однак, шляхи досягнення цього єдиного, в кінцевому рахунку, результату є різними в залежності від того, яке джерело надання підприємству оборотних активів.

Система джерел формування оборотних активів підприємства повинна відповідати наступним вимогам: створити оперативну самостійність у вирішенні питань поточної виробничо-господарської діяльності, забезпечити зацікавленість у створенні оптимальних запасів виробничих активів і активів обігу; підвищити відповідальність за збереження власних оборотних активів, забезпечити економію фінансових ресурсів у національній економіці.

Таким чином, головні питання, які постають при формуванні і використанні оборотних активів, це: оптимізація їх обсягу, а також співвідношення між власними та позиковими джерелами їх фінансування. Разом з тим, проблема оптимального співвідношення власних і позикових коштів не обмежується визначенням критерію їх розмежування. Дуже важливо забезпечити це раціональне співвідношення за допомогою економічних важелів, які в однаковій мірі стимулюють краще використання як власних, так і позикових коштів.

1.3 Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку і аналізу оборотних активів

Результати проведеного автором аналізу нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку і аналізу оборотних активів подані в таблицях 1.2.-1.3.

Таблиця 1.2 Нормативна база з питань обліку та аналізу оборотних активів. Огляд нормативно-правової бази з питань обліку грошових активів

№	Документ	Зміст документа	Де використовується
1	Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Голос України. - 1993. - 29 травня.	Регулює порядок сертифікації аудиторів, організацію роботи аудиторських фірм, здійснення аудиторської діяльності в Україні.	Для організації і проведення аудиту запасів, грошових коштів, результатів інвентаризації
2	Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". //В редакції закону N 1829-ІІІ від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391	Наводяться терміни, основні принципи обліку та звітності, державне регулювання обліку, вимоги до первинних облікових документів, фінансова звітність	Для організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності
3	Наказ Мінфіну "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" N 291 від 30.11.99	План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій запроваджується у 2000 р. з дати, визначеної розпорядчим документом керівника підприємства, організації. Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бух. обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про активи, капітал, зобов'язання і господарські операції підприємств.	Для організації бухгалтерського обліку. Зокрема обліку запасів, грошових коштів
4	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99	Зміст і форма Звіту про фінансові результати; загальні вимоги до розкриття статей Звіту; визнання доходів і витрат; визначення прибутку (збитку) за звітний період	Для складання Звіту про фінансові результати
5.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99	Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів; загальні вимоги до розкриття його статей; рух грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Розкриття інформації про рух грошових коштів у Примітках до фінансової звітності	Для складання Звіту про Рух грошових коштів
6	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 246 від 20.10.99	Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття у фінансовій звітності; визнання і первісна оцінка запасів; оцінка вибуття запасів; оцінка запасів на дату балансу; розкриття інформації про запаси в Примітках до фінансової звітності	Для розкриття у фінансовій звітності інформації про запаси
7	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. №237	Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.	При обліку ДЗ
8	Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Затверджена Наказом Головного управління Державного казначейства України 30.10.98 N 90.// Офіційний вісник України N 46, стор. 119 вiд 03.12.1998	Дана Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів	Використовується при проведенні інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (аналізу, аудиту, планування тощо).

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше.

Що ж стосується Положень (стандартів) бухгалтерського обліку /П(С)БО/, то це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених практикою і узагальнених наукою.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків. Головною метою нового Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Крім нормативної бази, під час написання курсової роботи були використані підручники, посібники та періодична література з обліку та аналізу оборотних активів, короткий перелік та характеристика яких наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 Спеціальна література з питань обліку та аналізу оборотних активів

№	Назва посібника, статті, автор, ким і коли виданий	Коротка характеристика
1	Аналіз оборотних активів підприємства (на прикладі підприємств гірничої промисловості Кривбасу): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / О.В. Коновалова; Київ. нац. екон. ун-т. -- К., 2003. -- 18 с. -- укp.	Обґрунтовано нові підходи до розв'язання питань організації аналізу оборотних активів відповідно до сучасних вимог керування як особливого різновиду господарських заходів. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення класифікації оборотних активів гірничорудних підприємств. Визначено основні напрямки покращання організації та розвитку методики аналізу виробничих запасів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, грошових активів. Подано рекомендації щодо вдосконалення методики розрахунку нормативів на гірничо-збагачувальних комбінатах. Удосконалено методику розрахунку сповільнення оборотності оборотних активів через надлишкові запаси концентрату. Визначено резерви більш ефективного використання цих активів на базовому підприємстві.
2	Бутинець Ф.Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік", - Житомир: ПП "Рута", 2003	Розглянуті питання бухгалтерського обліку оборотних активів в умовах застосування нового плану рахунків та національних стандартів бухгалтерського обліку
3	Бутинець Ф.Ф., Олійник О. В., Шигун М. М., Шулепова С.М. "Організація бухгалтерського обліку", - Житомир: ПП "Рута", 2001	Висвітлені питання організації бухгалтерського обліку з урахуванням вимог Національних стандартів та нового плану рахунків
4	Величко О. Г., Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. -- Д.: ВАТ "Баланс-Клуб", 2000. -- 768 с.	Освітлені питання організації бухгалтерського обліку на підприємствах різних форм власності
5	Грабова Н.Н., Домбровський В.Н. Бухгалтерський облік в виробничих та торгових підприємствах. - К. А.С.К., 2002. - 624 с.	Розглянуті питання обліку грошових коштів в виробничих та торгових підприємствах
6	Методологія бухгалтерського фінансового обліку на підприємствах України: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.06.04 / Н.М. Ткаченко; Київ. нац. екон. ун-т. -- К., 2003. -- 32 с.: рис. -- укp.	Удосконалено методику обліку формування власного та залученого капіталу, довгострокових і поточних зобов'язань, розглянуто методику обліку оборотних і необоротних активів підприємства. Обґрунтовано визначення термінів засобів праці, первісної вартості та зносу засобів праці. Розроблено модель математичного дослідження нарахування амортизації основних засобів, наведено методику нарахування амортизації, проаналізовано методи оцінки запасів. Запропоновано удосконалену методику обліку витрат виробництва за елементами. Доопрацьовано методику обліку незавершеного виробництва (робіт, послуг),обґрунтовано визначення ціни продажу. Розроблено методику визначення рентабельності виробництва продукції (робіт, послуг). Удосконалено методику обліку доходів та визначення фінансових результатів діяльності підприємства. Запропоновано та впроваджено кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку за темами дослідження.
7	Облік і аудит запасів: світова практика та особливості в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Аль Фасфус Фуад Сулейман Махмуд; Національний аграрний ун-т. -- К., 2003. -- 18 с. -- укp.	Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню поняття товарно-виробничі запаси в бухгалтерському обліку. Розглядаються питання розробки облікової політики в частині обліку запасів, дискусійні питання щодо порядку вибору методів оцінки запасів за міжнародними стандартами і національними положеннями. Особливу увагу приділено питанням оцінки запасів при їх списанні. При цьому визначені і досліджені зовнішні та внутрішні фактори впливу на вибір методів оцінки запасів при їх списанні, обґрунтовано вплив методів оцінки запасів при їх списанні на рівень економічних показників (прибуток від реалізації готових виробів, собівартість готових виробів, попит на готові вироби). В результаті проведеного дослідження розроблено універсальний алгоритм вибору методу оцінки запасів при їх списанні, який дозволяє враховувати мету списання запасів (у виробництво, в невиробничу сферу, в продаж), і на підставі факторів впливу вибрати і обґрунтувати найбільш доцільний метод списання, який обумовлюється впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Пропонується програма аудиторської перевірки, що визначає питання, які слід вивчати в процесі проведення аудиторської перевірки операцій із запасами, рекомендовані джерела інформації для кожного з питань, а також методичні прийоми перевірки. Окрему увагу приділено дослідженню можливостей і особливостей організації автоматизованої обробки і аналізу інформації з обліку товарно-виробничих запасів підприємств.
8	Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник / Київський національний економічний ун-т. -- К., 2000. -- 258с.	Розглядаються питання організації бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу на підприємствах України

Як бачимо з таблиці 1.3 особливостям обліку оборотних активів приділяється значна увага з боку вітчизняних фахівців, даним питанням присвячені також дисертаційні дослідження.

Розділ 2. Бухгалтерський облік оборотних активів підприємства

2.1 Облік запасів

2.1.1 Облік наявності та руху виробничих запасів

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає ВАТ "Управління механізації і автотранспорту" (УМіА). До складу ВАТ "УМіА" входять такі підрозділи: дільниця по експлуатації та ремонту автотранспорту, вантажопід'ємних механізмів; житлово-комунальне господарство; дільниця по загальнобудівельним роботам; керівництво підприємством; обслуговуючий персонал. Філій та представництв ВАТ "УМіА" немає.

Згідно з ліцензією № 00787 серія КО підприємство надає послуги по виконанню окремих видів будівельно-монтажних робіт, земляних робіт та інженерних послуг для населення та підприємств. ВАТ надає послуги по перевезенню вантажів на території України, а також послуги вантажопід'ємних механізмів (роботи автокранами, баштовими та гусеничними кранами). Підприємство здає в оренду частково свої будівлі та споруди. Інформаційною базою для подальшого аналізу є звітні дані ВАТ "УМіА", наведені в Додатку А. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства наведені в таблиці 2.1.

З наведених даних можемо зробити висновок, що підприємство до 2003-го року було збитковим, але в 2003-2004 роках підприємство вийшло на прибутковий рівень.

Протягом 2002-2004 рр. відбувається постійне збільшення як необоротних так і оборотних активів, зокрема за 2003 рік приріст оборотних активів склав 1626,4 тис. грн., або 348,9%. Зростає виручка від реалізації, але собівартість продукції (послуг) зростає швидшими темпами, що є причиною зменшення чистого прибутку в 2004-му році на 85,8 тис. грн.., або 41,1%, викликає занепокоєння.

Таблиця 2.1 Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ "УМіА"

Найменування показника	2002	2003	2004	2003/2002	2004/2003
				тис.грн.	%	тис.грн.	%
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (тис.грн.)	396,2	2428,4	2549,3	2032,2	512,9	120,9	5,0
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (тис.грн.)	526,9	1979,8	2189,3	1452,9	275,7	209,5	10,6
Чистий прибуток (збиток) (тис.грн.)	-171	209,0	123,2	209,0		-85,8	-41,1
Необоротні активи (тис.грн.)	1879,2	2548,5	3400,8	669,3	35,6	852,3	33,4
Оборотні активи (тис.грн.)	301,3	466,1	2092,5	164,8	54,7	1626,4	348,9
Довгострокові зобов'язання (тис.грн.)	0,0	570,0	2000,0	570,0		1430,0	250,9
Поточні зобов'язання (тис.грн.)	100,2	157,7	1109,7	57,5	57,4	952,0	603,7
Власний капітал (тис.грн.)	1978,2	2187,2	2281,0	209,0	10,6	93,8	4,3

На позитивну оцінку також заслуговує постійне зростання власного капіталу підприємства, що позитивно впливає на його фінансову стійкість.

Розглянемо особливості наявності та руху виробничих запасів на ВАТ "УМіА"

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

У відповідності до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо.

Перелік первинних документів, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів, наведений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Первинні документи з надходження виробничих запасів

№ з/п	Форма документу	Назва документу	Призначення документу
1.	М-1	Журнал обліку вантажів; що надійшли	Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад підприємства
2.	М-2	Довіреність	Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів
3.	М-2а	Акт списання бланків довіреностей	Призначений для списання використаних бланків довіреностей
4.	М-3	Журнал реєстрації довіреностей	Призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні
5.	М-4	Прибутковий ордер	Використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника, при оприбуткуванні запасів з переробки
6.	М-7	Акт про приймання матеріалів	Застосовується при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку надходження запасів і для направлення листа-претензії постачальнику
7.	М-13	Реєстр приймання-здачі документів	Оформлюється приймання-передача первинних документів. Складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою і передається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами і необхідними додатками
8.	М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі	Складається на основі матеріальних звітів MBO і показує рух матеріальних цінностей на складі за день

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск виробничих запасів в комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів. При відсутності в цехах комор відпуск запасів з центральних складів вважається витратами на виробництво.

При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) запаси обліковуються за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності з нормативами витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально - технічного постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також беруться зразки їх підписів. Ці дані повинні бути повідомлені працівникам складів (комор). Запаси на виробництво видаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно призначаються для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи на адміністративні чи інші потреби. Основні первинні документи, якими оформлюють операції відпуску, виробничих запасів представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Первинні документи, якими оформлюють відпуск виробничих запасів

№ з/п	Форма документу	Назва документу	Призначення документу
1.	М-8, 8-а, 9, 9-а	Лімітно-забірна картка	Призначена для оформлення відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів в межах затвердженого ліміту
2.	M-I0, M-I0a	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів	Заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб
3.	М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів	Використовується для разового відпуску запасів всередині підприємства
4.	М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей	Застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям об'єднанням чи стороннім організаціям
5.	М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів	Застосовується для оформлення витрат матеріалів відкритого зберігання, що належать замовнику, але витрачаються будівельною чи монтажною організацією, яка виконує роботи

Первинні документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного (складського) обліку. Виробничі запаси надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

В умовах механізації обліку перевірені документи з надходження і витрачання виробничих запасів бухгалтер групує за видами і за допомогою супровідного ярлика передає на обчислювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком документообігу. Після обробки первинної інформації про надходження і витрачання виробничих запасів ОУ видають машинограми узагальнених даних по заготівлі запасів підприємством, по цінностях, які знаходяться в дорозі, по невідфактурованих поставках, з оплати платіжних вимог постачальників тощо. Машинограми використовуються для відповідних бухгалтерських записів по заготівлі та придбанню матеріалів і, крім того, відділом матеріально-технічного постачання і фінансовим відділом - для оперативного управління і контролю за надходженням цінностей і розрахунками з постачальниками.

Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів. Облік господарської діяльності ВАТ "УМІА", контроль за використанням засобів і дотримання фінансової дисципліни, складання балансів, розрахунки з робітниками та службовцями здійснює бухгалтерія під керівництвом головного бухгалтера.

На підприємстві застосовується журнальна форма бухгалтерського обліку із застосування комп'ютерних програм. На підприємстві організовано окремий структурний підрозділ бухгалтерія з 4 чоловік на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерія підприємства в своїй роботі керується діючим законодавством, а також розробленим "Положенням про бухгалтерію". Для кожного робітника бухгалтерії розроблена посадова інструкція в якої закріплені функції, права та обов'язки.

На підприємстві ВАТ "УМІА" положення облікової політики зафіксовано в наказі керівника підприємства, розроблено графік документообороту (Додаток В), робочий план рахунків (Додаток Г).

На підприємстві ВАТ "УМІА" використовується сальдовий (оперативно - бухгалтерський) метод обліку товарів раз на 10 днів працівником бухгалтерії перевіряється правильність записів надходження і витрачання товарів і підтверджується в картці складського обліку особистим підписом бухгалтера.

Сальдовий (оперативно - бухгалтерський) метод обліку базується на використанні карток складського обліку. Щоденно (щотижня, раз на 10 днів) працівником бухгалтерії перевіряється правильність записів надходження і витрачання запасів на складі і підтверджується залишок в картці складського обліку особистим підписом бухгалтера, а кожного першого числа місяця залишок по кожному виду запасів на складі (без виділення оборотів витрат і надходження запасів). На підставі даних відомості виводяться підсумки по складу.

Аналітичний облік виробничих запасів на підприємстві ВАТ "УМІА" ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

Рис. 2.1. Організація бухгалтерського обліку на ВАТ "УМІА"

Кодування номенклатури-цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи і восьмизначні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок, третій - на субрахунок, один або два наступні знаки означають групу виробничих запасів, решта - знаки, які характеризують виробничі запаси. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках, належить до умовно-постійної, її записують на машинних носіях і багаторазово використовують для одержання необхідних вихідних даних.