Дослідження напрямків удосконалення обліку, аудиту основних засобів та аналізу матеріально-технічного стану і організації виробництва сільськогосподарського підприємства

4

ЗМІСТ

Вступ

1.Основи побудови обліку і аудиту основних засобів та аналізу в сучасних умовах

1.1 Процес руху основних засобів як об'єкт бухгалтерського обліку і аудиту

1.2 Формування показників обліку, аудиту і аналізу на підприємстві

1.3 МСБО і принципи обліку основних засобів в сучасних умовах

2. Облік і контроль руху основних засобів на підприємстві в сучасних умовах

2.1 Особливості документального оформлення руху основних засобів на підприємстві

2.2 Синтетичний і аналітичний облік руху основних засобів

2.3 Особливості побудови податкового обліку і контролю податковими інспекціями процесу руху основних засобів

2.4 Особливості автоматизованого рішення задач обліку і контролю руху основних засобів в умовах функціонування АРМ бухгалтера

3. Аудит і аналіз руху основних засобів на підприємстві в сучасних умовах

3.1 Аудит операцій по обліку наявності та руху основних засобів

3.2 Аналіз матеріально-технічного стану підприємства та організація виробництва

3.3 Аналіз показників використання основних виробничих засобів

4. Шляхи удосконалення обліків аудиту та аналізу основних засобів на підприємствах

Висновки

Бібліографічний список

Додатки

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему: «Дослідження напрямків удосконалення обліку, аудиту основних засобів та аналізу матеріально-технічного стану і організації виробництва сільськогосподарського підприємства» на матеріалах ПОСП «Берізка» складається з чотирьох розділів:

1. Основи побудови обліку і аудиту основних засобів та аналізу в сучасних умовах.

2. Облік і контроль руху основних засобів на підприємстві в сучасних умовах.

3. Аудит і аналіз руху основних засобів на підприємстві в сучасних умовах.

4. Шляхи удосконалення обліків аудиту та аналізу основних засобів на підприємствах

Робота написана на 131 сторінках, було використано 47 джерел літератури.

Також у роботі надано 23 таблиці, 4 рисунків, 23 формули.

ВСТУП

Чітка побудова бухгалтерського обліку відповідно до змін, що проходять в його організації та техніки ведення, збільшує роль обліку як основного засобу отримання достовірної інформації для прийняття економічних обґрунтованих рішень й запобігти ризику в виробничо-господарській фінансовій діяльності підприємства, в системі оподаткування, в довгострокових зобов'язаннях.

Предметом дослідження є методика й організація обліку основних засобів підприємства та аналіз їх руху. У якості об'єкту дослідження обрано ПОСП «Берізка».

Теоретичною та методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, постанови уряду з питань удосконалення господарчого механізму в умовах сучасної облікової політики.

Для здійснення своєї діяльності підприємство повинно мати необхідні засоби праці. В бухгалтерському обліку основні засобі праці виділені в окремий об'єкт обліку, який називається основними засобами підприємства.

Значення основних засобів дуже велике, тому що в майбутньому можна від них отримати економічну вигоду. Вони являються матеріальними активами, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва.

Метою даної роботи є закріплення й поглиблення знань про основні засоби, також вивчення їх класифікації, функціонального значення, зносу, організації та використання в умовах функціонування АРМ бухгалтера.

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів, інструктивні вказівки і рекомендації, облікові та звітні дані базового підприємства.

Випускна дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.122

У вступі ґрунтується актуальність вибраної теми, визначені мета, основні задачі, об'єкти дослідження, розкрита практична цінність розроблених пропозицій та рекомендацій.

У першому розділу " Основи побудови обліку, аудиту основних засобів та аналізу в сучасних умовах" розкрита сутність основних засобів та їх облік у відповідності з національними і міжнародними стандартами.

У другому розділу "Облік і контроль руху основних засобів на підприємстві у сучасних умовах" розглянуті особливості документального оформлення руху основних засобів на підприємстві, синтетичний і аналітичний облік, також особливості побудови податкового обліку і контролю податковими інспекціями, особливості автоматизованого рішення задач обліку і контролю руху основних засобів в умовах функціонування АРМ бухгалтера.

У третьому розділу "Аудит і аналіз руху основних засобів на підприємстві в сучасних умовах" показаний аналіз показників використання основних виробничих засобів та аналіз матеріально-технічного стану підприємства та організації виробництва, а також аудит операцій по обліку наявності та руху основних засобів.

У четвертому розділі „Шляхи удосконалення обліків аудиту та аналізу основних засобів на підприємствах ” проведено аналіз роботи підприємства, та вказані можливі шляхи удосконалення обліку основних засобів.

У висновку сформульовані основні висновки та пропозиції з обліку, аудиту та аналізу основних засобів, також з податкового обліку.

1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА АНАЛІЗУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Процес руху основних засобів як об'єкт бухгалтерського обліку і аудиту

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства поряд з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будівлями, спорудами, обладнанням, транспортними та іншими засобами.

Відмінною особливістю основних засобів є - це тривалий час їх використання, поступовий знос і передача вартості на собівартість знову створеного продукту (виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкритті інформації про них в фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". [12]

Основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, діючих в натуральній формі протягом тривалого часу як в сфері матеріального виробництва так і в виробничій сфері.

В ПОСП « Берізка» до основних засобів відносяться:

- контора;

- гаражі;

- машини;

- цеха;

- протипожежна вишка;

- станки;

- сільськогосподарські машини;

- паливний склад;

- трансформатор.

Також до основних засобів належать капітальні інвестиції, тобто вложення в поліпшення земель (меліоративні роботи) та в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, які відносяться до основних засобів.

Для спрощення планування, фінансування та обліку до основних засобів не відносяться:

- предмети, які служать менше одного року, незалежно від їх вартості;

- предмети, вартістю до 10 мінімальних заробітних плат включно за одиницю (комплект), незважаючи на період роботи за виключенням сільськогосподарських машин та обладнання, які відносяться до основних засобів незважаючи на їх вартість;

- спеціальні прилади, прилаштунки, одяг, включно форменний, предмети прокату, незважаючи на їх вартість і строк служби.

Керівнику підприємства надане право установлювати на звітний рік більш низьку межу вартості об'єктів для віднесення їх до основних засобів.

В умовах переходу до ринкової економіки завданням бухгалтерського обліку являється:

- правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття та переміщення основних засобів, контроль за їх наявністю і збереженістю в місцях експлуатації;

- своєчасне і точне нарахування зносу основних засобів та правильне відображення в обліку;

- визначення витрат по ремонту та контроль за раціональним використанням, виділених для цієї мети;

- виявлення не використовуємих, інших об'єктів основних засобів;

- контроль за ефективністю використання, надходження резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання, транспортних засобів, інших об'єктів, а також використання виробничих площ для збільшення випуску продукції;

- оперативне забезпечення необхідною інформацією керівника підприємства про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-обчислюваних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки. [36]

В залежності від функціонального призначення (характеру участі в процесі виробництва) основні засоби підрозділяються на виробничі і невиробничі.

До виробничих відносяться засоби, які приймають участь в сфері матеріального виробництва та обслуговують його. Ступінь їх участі в процесі виробництва різний: одні беруть участь в виробництві в якості знарядь праці (машини, обладнання, інструменти), другі забезпечують безперебійність виробничого процесу (передавальні пристрої, споруди), треті створюють необхідні умови для виробничого процесу (виробничі будинки), зберігання чи переміщення виробничих запасів (складське приміщення, транспортні засоби). [1]

До невиробничих відносяться основні засоби, які не беруть участь прямо чи непрямо в процесі виробництва, а призначені для цілей невиробничого споживання, житлового та соціально-культурного обслуговування працюючих (основні засоби житлово-комунального господарства, культури та інше).

По використанню основні засоби діляться на діючі і недіючі (які знаходяться в запасі і на консервації). Таке ділення їх в обліку пов'язане головним чином з використанням основних засобів та обчисленню амортизації.

В залежності від належності даному підприємству, на орендовані, ті що знаходяться в тимчасовому використанні.

Розглянута економічна класифікація основних засобів доповнюється їх обліком по видам, місці використання чи зберігання, матеріально - відповідальним особам. Цим забезпечується контроль по збереженню основних засобів.

Необхідною умовою правильної організації обліку основних засобів в ПОСП «Берізка» є єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первісна, остаточна, відновлююча і ліквідаційна.

Основні засоби підприємствами, установами, організаціями обліковуються по первісній вартості, під якою розуміють фактичну собівартість споруди, виготовлення чи придбання об'єкта, включаючи витрати на доставку та установлення на місці використання з урахуванням страхових платежів на час транспортування, державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість, яку об'єкти основних засобів мали в момент введення в експлуатацію.

У випадку, якщо об'єкт основних засобів придбаний у результаті бартерного обміну (або обмін з частковою оплатою грошовими засобами), його оцінка залежить від того, здійснений обмін подібними чи неподібними активами.

Подібними вважаються об'єкти основних засобів, які виконують однакову функцію і мають однакову справедливу вартість.

Первісна вартість основних засобів, придбаних в результаті обміну на подібний об'єкт дорівнює остаточній вартості переданого об'єкта основних засобів. Однак ,якщо об'єкт остаточна вартість переданого об'єкта більша його справедливої вартості, то такий об'єкт приймається на облік по його справедливій вартості, з віднесенням різниці на фінансові результати (витрати) звітного періоду. При придбанні основних засобів в результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів приймається на облік по справедливій вартості переданого об'єкта, збільшену (зменшену) на суму доплат, яка була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість безкоштовно отриманих основних засобів, а також отриманих в наслідок об'єднання підприємств, є їх справедлива вартість на дату отримання.

При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, в наслідок якої може бути обмін активу чи сплата зобов'язань в наслідок операцій між поінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.[11]

Первісна вартість об'єктів основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, признається погоджена засновниками підприємства їх справедливою вартістю.

Зміна первісної вартості основних засобів допускається у випадках: реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переоснащення та інших видів поліпшення основних засобів, які призводять до збільшення майбутньої економічної користі від їх використання; переоцінки балансової вартості основних засобів; часткової ліквідації відповідних об'єктів.

В процесі експлуатації основні засоби, як відомо, поступово зношуються (фізичною, морально), в результаті чого їх первісна вартість зменшується. Первісна вартість основних засобів за мінусом суми зносу називається остаточною вартістю. Вона являється показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

В бухгалтерському балансі окремими статтями показують: первісну вартість основних засобів, суму їх зносу й остаточну вартість.

В підсумок балансу основні засоби включаються по остаточній вартості.

Під відновлюючою вартістю розуміють вартість їх відтворення (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах, при сучасному рівні склавшихся цін, форм і розцінок.

Відновлююча вартість основних засобів має велике практичне значення, оскільки забезпечує більш ретельне планування нових капітальних інвестицій.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових засобів (чи вартість інших активів), яку підприємство планує отримати від реалізації (ліквідації) об'єкт основних засобів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, зв'язаних з їх ліквідацією.

Аудит - це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Метою аудиту операцій з наявності та руху основних засобів є встановлення:

1. Достовірності первинних даних відносно руху основних засобів;

2. Повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових реєстрах;

3. Правильності ведення обліку основних засобів та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності відображення стану основних засобів в звітності господарюючого суб'єкта;

4. Відповідності методики обліку та оподаткування операцій з руху та наявності основних засобів.

Завданнями аудиту операцій з наявності та руху основних засобів є:

1. Встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання основних засобів;

2. Перевірка ефективного їх використання та збереження;

3. Встановлення правильності визначення строку корисної експлуатації (використання) основних засобів;

4. Перевірка правильності нарахування зносу основних засобів;

5. Підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

6. Перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку понесених витрат;

7. Вивчення законності проведених операцій, пов'язаних зі списанням основних засобів внаслідок непридатності їх до використання та ліквідації;

8. Підтвердження законності та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з наявності та руху основних засобів.

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їхню первісну вартість. [31]

Облік основних засобів ведеться на бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби".

На цьому рахунку відображаються наявність та рух основних засобів, що перебувають в експлуатації, у запасі, на консервації.

Рахунок 13 "Знос нематеріальних активів" використовується для відображення в обліку зносу основних засобів, які обчислюються в сумі нарахованої амортизації на повне відновлення основних засобів.

Аудитор повинен враховувати всі зміни в обліку основних засобів.

Основні засоби поділяють на такі групи:

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське обладнання, устаткування та приладдя до них;

3. Будь-які інші фонди, що не входять до груп 1 і 2.

За дебетом рахунку 10 відображається:

- надходження, придбання, створення або безоплатне отримання необоротних активів за первісною вартістю;

- сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкту;

- сума до оцінки вартості об'єкту.

За кредитом відображається:

- вибуття основних засобів у наслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, у разі часткової ліквідації;

- сума уцінки основних засобів.

Основні засоби надходять до підприємства з різних джерел: від постачальників за оплату, засновників у вигляді внеску до статутного фонду, передаються іншими суб'єктами підприємницької діяльності безкоштовно.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Кожному інвентарному об'єкту незалежно від його знаходження присвоюється відповідний інвентарний номер. Вони повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху.

У зв'язку з цим аудит основних засобів необхідно починати з перевірки збереження основних засобів. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації основних засобів. Інвентаризацією встановлюється наявність та технічний стан об'єктів основних засобів.

Наступним: етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів. [15]

Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію основних засобів, є акт приймання передачи основних засобів.

Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі у разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі.

Наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації (реалізації) або надходження основних засобів. Залежно від форми власності визначається порядок обліку.

На останньому етапі аудиту руху основних засобів перевіряється відповідність первинних документів синтетичним реєстрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними журналу-ордера № 13, головної книги та фінансової звітності підприємства.

В процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первісну форму, передаючи частинами свою вартість на собівартість знову створеного продукту.

В підсумок балансу основні засоби включаються по остаточній вартості, тобто первісна вартість міну знос.

З метою накопичення засобів для повного відновлення зношених об'єктів вартістю зношеної частині основних засобів, у вигляді амортизаційних відрахувань, включаючи у витрати виробництва чи обігу.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу.

Знос основних засобів - це сума амортизації об'єкту основних засобів, накоплених з початку строку їх корисного використання. [8]

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю об'єкту і його ліквідаційної вартості. Під ліквідаційною вартістю розуміють суму, яку підприємство чекає отримати від реалізації (ліквідації) об'єкту після закінчення строку корисного використання (експлуатації) за вирахуванням очікуємих витрат, зв'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкту.

Строк корисної експлуатації основних засобів являється період, протягом якого підприємство передбачує використовувати відповідний об'єкт, чи кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує отримати від його використання. Строк корисного використання об'єктів основних засобів визначається самим підприємством.

Для нарахування амортизації підприємства можуть застосовувати:

- метод рівномірного списання вартості основних засобів;

- кумулятивний метод (метод суми цифр років);

- метод прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів;

- виробничий метод.

Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою прямолінійного списання.

При цьому методі вартість об'єкту основних засобів списується рівними частинами протягом усього періоду експлуатації. Сума щорічних амортизаційних відрахувань може бути обчислена двома способами.

При першому способі ділиться вартість об'єкту, який амортизується, на строк його корисної експлуатації. Якщо, наприклад, вартість придбаного об'єкту 12000 грн., строк корисної експлуатації 4 роки, очікуєма ліквідаційна вартість - 2000 грн., то сума щорічних амортизаційних відрахувань становить 2500 ( 1200-200/4).

При другому способі сума щорічних амортизаційних відрахувань визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на первісну вартість об'єкту (за вирахуванням ліквідаційної вартості). В приведеному прикладі річна норма амортизації становить 25% (100/4), звідси маємо, сума щорічних відрахувань становить з об'єктів основних засобів є:

Таблиця 1.1.

Розрахунок амортизації методом прямолінійного списання

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос)	Балансова вартість
0	-	-	-	12000
1	1 /4* 10000	2500	2500	9500
2	1/4*1 0000	2500	5000	7000
3	1/4*1 0000	2500	7500	4500
4	1/4* 10000	2500	10000	2000
	Разом	10000

Перевагою методу прямолінійного списання є легкість розрахунку та рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівняння собівартості продукції з доходами від реалізації.

Недоліком даного методу є те, що він не ураховує моральний знос основних засобів, різницю їх виробничої потужності в різні роки експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки використання. Тому підприємства можуть застосовувати метод прискореної амортизації основних засобів, при якому в перші роки експлуатації основних засобів списується більша частина їх вартості з щорічним зниженням сум амортизаційних відрахувань. [19]

Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється тим, що найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально являються новими. Крім того, у підприємства накопичуються засоби для заміни об'єкту, що амортизується, у випадку його морального старіння та інфляції.

Найбільш поширеним методом прискореної амортизації основних засобів є кумулятивний метод (метод суми цифр років) і метод зниження залишку.

При кумулятивному методі річна норма амортизації визначається як відношення залишившогося на початок звітного року строку служби основних засобів до суми років.

В розглянутому прикладі, виходячи з того, що строк служби об'єкту 4 роки, то сума цифр років становить 10(1+2 + 3+4).

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норма амортизації відповідного року множиться на різницю між первісною вартістю об'єкту і його ліквідаційною вартістю, розглянемо таблицю 1.2.

При застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів норма амортизації подвоюється і застосовується не до вартості, що амортизується, а до остаточної вартості об'єкту. Отже, в даному випадку річна сума амортизації визначається шляхом множення остаточної вартості об'єкту основних засобів на подвоєну норму амортизації, вичислену з очікуваного строку корисного використання об'єкту.[39]

Таблиця 1.2

Розрахунок амортизації кумулятивним методом (метод суми цифр років)

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена Амортизація (знос)	Балансова вартість
0	-	-	-	12000
1	4/10* 10000	4000	4000	8000
2	3/10* 10000	3000	7000	5000
3	2/10* 10000	2000	9000	3000
4	1/10* 10000	1000	10000	2000
	Разом	1 0000

У наведеному прикладі річна норма амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання, становить 25%; отже подвоєна норма буде дорівнювати 50%. Розрахунок амортизаційних відрахувань при використанні методу прискореного зменшення вартості основних засобів буде мати такий вигляд у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Розрахунок амортизації методом подвоєного зменшення залишку

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накоплена амортизація (знос)	Балансова вартість
0	-	-	-	12000
1	12000*50%	6000	6000	6000
2	(12000-6000) * 50%	3000	9000	3000
3	(6000-3000) *50%	1500	10500	1500
4	-	1500	12000	-
	Разом	12000	-	-

При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів ліквідаційна вартість об'єкту не приймається до уваги, а сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб остаточна вартість об'єкту в кінці періоду його експлуатації була не менше його ліквідаційної вартості.

Крім розглянутих методів, підприємства можуть використовувати й інші методи розрахунку амортизації основних засобів. Так, при виробничому методі для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на основі сумарної виробітки об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (кількість виготовленої продукції, кілометрів пробігу та ін.). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити виробітку окремих об'єктів основних засобів. [7]

Оскільки строк корисної експлуатації основних засобів базується на попередній оцінці, його необхідно періодично переглядати. У випадку, якщо очікує мий спосіб отримання економічних вигод від активу суттєво змінився, необхідно змінити і метод нарахування амортизації. Зміна методу амортизації повинна бути відображена в звітності, а суму амортизації в звітному та майбутніх періодах необхідно скоригувати. [31]

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів признається активом, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкту основних засобів.

В локомотивному депо застосовується прямолінійний метод списання амортизації.

1.2 Формування показників обліку, аудиту і аналізу на підприємстві

Назва підприємства: ПОСП «Берізка», було створене внаслідок розпаду колгоспу ім. Леніна. Частина земель,зі згоди їх власників, залишилась у власності ПОСП «Берізка». Підприємство з приватним орендним сільськогосподарським підприємством, яке не відноситься до загальнодержавної власності.

1.1. Повне найменування - Приватне сільськогосподарське підприємство «Берізка»

1.2. Місце знаходження - С. Берізки вул. Шкільна 25

Все майно "Депо" являється складовою частиною майна залізниці і знаходиться на самостійному балансі залізниці, закріплюється за „ДЕПО” на правах господарського ведення шляхом передатного балансу.

„ДЕПО” має круглу печатку, з позначенням свого найменування, субрахунковий рахунок в установах банків, бланки і необхідні реквізити, може придбати на основі доручення, виданого начальником залізниці, майнові права і нести обов'язки, укладати господарські договори.

"Депо” здійснює технічне, оперативне і фінансово-економічне керівництво структурних підрозділів і має відокремлений баланс.

Порядок фінансування локомотивного депо за роботу та послуги по забезпеченню виконання процесу перевезень здійснюється за затвердженим Одеською залізницею кошторисом витрат.

В склад ПОСП "Берізка" входять:

- свиноферма;

- цех по ремонту сільськогосподарської техніки;

- олійня;

- - паливна база;

- заготовчий цех;

- хлібопекарня;

- млин;

- склади.

Основними задачами ПОСП "Беріка" є:

- забезпечення заданих обсягів перевезень технічно справним тяговим рухомим складом;

- утримання в роботі заданої кількості локомотивів у відповідності з обсягом експлуатаційної роботи і виконання встановлених норм простою локомотивів на технічному обслуговуванні екіпіруванні та ремонті;

- забезпечення перевезень кваліфікованими локомотивними бригадами;

- виконання поточного ремонту і технічного обслуговування локомотивів у відповідності з діючими правилами та положеннями;

- впровадження раціональних режимів водіння потягів з дотриманням установленого часу руху;

- забезпечення технічно справного стану вантажопідйомних кранів на залізничному русі та стійкості роботи їх в експлуатації;

- розвиток, утримання в справному стані та раціональне використання деповських об'єктів та обладнання, впровадження нових досягнень науки і техніки та передового досвіду, максимальне використання виробничих потужностей, підвищення рівня механізації трудових процесів;

- забезпечення безпеки руху потягів, точного виконання Правил технічної експлуатації залізниць України, наказів, вказівок та Інструкцій Укрзалізниці, начальника Одеської залізниці і начальника служби локомотивного господарства Одеської залізниці, розробка і здійснення заходів по попередженню катастроф, аварій і випадків браку в роботі;

- виконання заходів по охороні природи;

- надання платних послуг населенню;

- здійснення інших заходів, направлених на збільшення доходів колективу депо.

Для вирішення покладених задач "Депо” забезпечує:

- розробку сумісно зі „Службою локомотивного господарства”, Одеської залізниці кошторису витрат на утримання депо;

- виконання програми поточного обслуговування і планово-поперджувальних ремонтів рухомого складу у відповідності з діючими нормативами;

- удосконалення економічної роботи в умовах ринкових відносин, ефективне використання і збереження майна "Депо";

- раціональне використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів;

-виконання вимог екологічної безпеки і охорони здоров'я населення, проведення заходів по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, ліквідації наслідків аварій, шкідливого впливу на навколишнє середовище;

- укріплення державної і трудової дисципліни; проведення кадрової політики, підвищення кваліфікації кадрів;

- організації праці, заробітної плати і соціальний захист робітників на основі єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті, впровадження галузевих і міжгалузевих норм праці і систем матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов, виконання трудового законодавства;

- покращення умов праці та попередження виробничого травматизму, виконання правил і норм охорони праці, підвищення культури виробництва;

- ведення в установленому порядку статистичного обліку і звітності при повній достовірності;

- сприяння торгового і побутового обслуговування робітників "Депо” і членів їх сімей;

- проведення робіт по мобілізаційній підготовці та цивільній обороні "Депо" і заходів по захисту державних секретів України;

Депо зобов'язане:

- забезпечити виконання доведених даним Положенням задач, а також зобов'язань, які витікають із законодавства України, Галузевої тарифної угоди;

- укладати у відповідності із законодавством України від імені "Депо" трудові договори зі своїми робітниками.

"Депо" несе відповідальність за невиконання передбачених даним Положенням обов'язків.

Контроль і ревізія виробничої і господарської діяльності "Депо" здійснюється вищестоящим органом управління.

Свою виробничо-фінансову діяльність "Депо" планує і здійснює на основі доведених службою локомотивного господарства у відповідності з виробничими завданнями залізниці, кошторисом експлуатаційних витрат, економічними нормативами і лімітами.

„Депо" правильно і своєчасно оформляє первинну документацію, виробничо-господарські і фінансові операції.

В установлені строки складає і здає на призначення оперативну, бухгалтерську і статистичну звітність, передбачену вказівками про звітність на залізничному транспорті. Аналізує результати виробничо-фінансової діяльності, розробляє організаційно-технічні заходи для поліпшення техніко-економічних показників роботи.

"Депо" самостійно доводить виробничі завдання і затверджує кошториси експлуатаційних витрат підрозділів, які входять до його складу.

Залізниця через службу локомотивного господарства щомісячно фінансує "Депо” по перевезенням, згідно затвердженого кошторису експлуатаційних витрат без утворення по "Депо" фінансового результату. При невиконанні доведених службою виробничих завдань або при корегуванні їх службою, кошторис експлуатаційних витрат корегується відповідно.

Локомотивне депо сприяє розширенню підсобно-допоміжної діяльності, розширенню послуг населенню, застосовуючи ціни, згідно розроблених калькуляцій вартості, за погодженням з органами згідно чинного законодавства.

Локомотивне депо забезпечує:

- своєчасну сплату податків та інших відрахувань, згідно з чинним законодавством;

- збереження бланків суворої звітності, грошових цінностей, технічних засобів, рухомого складу та ін.

Контроль та ревізію виробничо-фінансової діяльності локомотивного депо здійснює Одеська залізниця.

Соціальний розвиток колективу локомотивного депо здійснюється згідно з чинним законодавством України, колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом.

Управління структурним підрозділом і самоврядування трудового колективу.

Керівництво локомотивним депо здійснює начальник, який призначається на посаду начальником Одеської залізниці за поданням начальника локомотивної служби.

Начальник локомотивного депо самостійно вирішує питання діяльності структурного підрозділу, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.

Начальник локомотивного депо:

- несе повну відповідальність за стан справ у виробничо-фінансовій діяльності дільниці;

- діє без довіреності від імені підрозділу, представляє її інтереси в усіх установах та організаціях;

- розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

- укладає договори та видає довіреності на одержання матеріальних цінностей;

- призначає на посаду і звільняє з посади заступників начальника дільниці за погодженням з пасажирською службою;

- в межах своєї компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників Вагонної дільниці.

Головний бухгалтер зобов'язаний:

- Забезпечити ведення бухгалтерського обліку в повній відповідності з "Положенням про бухгалтерський облік і звітність в Україні", планом рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцією по його застосуванню та іншими чинними нормативними актами в області бухгалтерського обліку.

- Забезпечити своєчасне і повне надання необхідної звітності зацікавленим користувачам відповідно до чинного законодавства.

- Керуючись установленим Планом рахунків розробити робочий план рахунків бухгалтерського обліку для відображення фінансово-господарських операцій.

- Встановити необхідну систему облікових регістрів, визначити їх перелік.

- Здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності з метою виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів.

- Оцінювати фактичне використання виявлених резервів. Головний бухгалтер має право підпису документів, необхідних для прийняття і видача товарно-матеріальних цінностей і коштів і т. д.

1.3 Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку основних засобів в сучасних умовах

Стандарти бухгалтерського обліку - це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку і звітності, вироблених практикою та узагальнених наукою у національних і міжнародних масштабах.

Узагальнення світового досвіду створення бухгалтерських стандартів у міжнародному масштабі започатковано професійними бухгалтерами західноєвропейських країн, Мексики, США та ін. утворенням у 1973 році Комітету з міжнародних бухгалтерських стандартів (КМБС).

Згодом до нього приєдналися бухгалтерські організації Австралії, Канади, Японії, а також деякі країни, що розвиваються. Пізніше, у 1977 році у Мюнхені було утворено новий орган зі статусом Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) для вдосконалення та поширення міжнародних бухгалтерських стандартів у новій спільноті держав.

Членами МФБ можуть бути організації професійних бухгалтерів різних країн, офіційно визнаних у своїй країні як провідні бухгалтерські об'єднання.

МФБ розробляє етичний, професійний та аудиторський напрями бухгалтерської діяльності. Виконують ці роботи постійно діючі комітети з аудиторства, освіти, професійної етики, планування, регіональних бухгалтерських організацій, а також комітет проведення міжнародних конференцій, конгресів.

Комітет з аудиторства розробляє міжнародні стандарти аудиту, які синхронізуються з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і звітності.

Головними об'єктами цієї організації є вивчення методології обліку і звітності міжнародних корпорацій та розробка відповідних рекомендацій для їх уніфікації. Окрема група експертів займається дослідженням питань організації обліку і змісту звітності, сприяє запровадженню міжнародних стандартів у різних країнах. [2]

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них в фінансовій звітності підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Це Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку визначається іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. [1]

Цей стандарт написаний на основі міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 "Облік основних засобів". Цей стандарт слід застосувати в обліку основних засобів, крім випадків, коли інший міжнародний стандарт бухгалтерського обліку вимагає або дозволяє використання іншого облікового підходу.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є обов'язковими нормативними документами ведення обліку і складання звітності, але мають рекомендаційну спрямованість. Вони не регулюють техніку і методичні прийоми обліку в усіх країнах світу. У них відображаються основні принципи, яких необхідно додержувати при розробці національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності, щоб можна було використовувати їх у міжнародній торгівлі, інтеграції економічних процесів різних країн, вкладати іноземні інвестиції у національну економіку тощо.

Прикладом використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є Основні принципи бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД. Водночас основні принципи мають дорадчий статус, можуть змінюватися відповідно до національного законодавства кожної країни.

Країни Європейської економічної співдружності (ЄЕС) ведуть активну роботу з стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах ЄЕС.

Радою ЄЕС було прийнято ряд директив із бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Перша з них - це щодо реєстрації і публікації основної інформації про компанії. Друга директива регулює питання їх капіталу (зменшення і збільшення статутного капіталу, випуск акцій за готівку, отримання проміжних дивідендів); третя регулює злиття компаній.

Четверта - Положення про форми річних звітів, принципи обліку і аудиту, вимоги щодо публікації інформації.

Ці директиви ґрунтуються на чинному законодавстві ЄЕС, застосовуються у всіх країнах-членах ЄЕС.

В Україні прийнято Урядом державну Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів протягом 1999-2001 рр. якою передбачено: створення національних стандартів бухгалтерського обліку; удосконалення нормативних документів з обліку витрат виробництва та формування собівартості продукції; бухгалтерської звітності; плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств і організацій та ін. [9]

Розробка національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється відповідно до законодавства України з використанням рекомендацій міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Міністерством фінансів України на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку в першочерговому порядку затверджені Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які стосуються регламентації фінансової звітності, решта Положень (стандартів) розробляються і будуть затверджені у міру їх готовності.

Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до основних засобів. Основні питання обліку основних засобів - це вибір часу визначення активів, визначення їх балансової вартості та амортизаційних відрахувань, які визначаються щодо основних засобів, а також визначення і обліковий підхід до інших зменшень балансової вартості. [12]

Згідно з цим стандартом, об'єкт основних засобів повинен визнаватися як актив, коли він відповідає визначенню та критеріям визначення активу, які викладено в концептуальній основі складання та подання фінансових звітів.

Цей стандарт не застосовується до:

- лісів та подібних відтворюваних природних ресурсів;

- прав на корисні копалини, розвідування та видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних не відтворюваних ресурсів.

Проте цей стандарт застосовується до основних засобів, які використовуються для розробки та утримання активів, або здійснення діяльності, охоплені вище вказаними пунктами, але відокремлених від цих активів або діяльності.

Під об'єктом основних засобів розуміють закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Об'єкт основних засобів слід визнавати як актив, коли: існує ймовірність того, що в майбутньому підприємство отримає економічні вигоди, пов'язані з цим активом; коли вартість активу для підприємства може бути достовірно оцінена.

Основні засоби часто становлять найбільшу частину всіх активів підприємства, а значить є суттєвими для відображення його фінансового стану.

Більше того, визначення, чи є видаток активом або витратою, може мати суттєвий вплив на відображення результатів діяльності підприємства у фінансових звітах. [29]

При визначенні того, чи відповідає об'єкт першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів які існують на час первісного визнання.

Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство буде мати майбутні економічні вигоди, вимагає підтвердження, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з використанням активу та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та винагорода вже перейшли до підприємства. [23]

Перед тим, як це станеться, операція з придбання активу може скасована без значного штрафу і через це актив не визначається.

Другий критерій визначається, як правило, задовольнити легко, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.

У випадку, коли актив створюється самим підприємством, достовірну оцінку собівартості можна отримати від операцій із зовнішніми сторонами, спрямованими на придбання матеріалів, робочої сили та інших ресурсів, які використовуються у процесі створення активу.

При визначенні, з чого складається окремий об'єкт основних засобів, потрібно винести судження про застосування критеріїв при визначенні конкретних обставин або конкретних типів підприємств. Може бути доцільним об'єднання окремих незначущих об'єктів, таких як ливарні форми, інструменти та фарби, і застосовувати критерій до сукупної вартості.

Більшість запасних частин та допоміжного обладнання здебільшого відображаються як запаси та визначаються витратами під час їх споживання. Проте головні запасні частини та резервне обладнання розглядається як основні запаси у випадку, коли підприємство збирається використовувати їх протягом більше ніж одного періоду.

Також, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об'єктом основних засобів та не очікується їх регулярне використання, вони відображаються як основні засоби і амортизуються протягом періоду, що не перевищує строк корисної експлуатації відповідного активу.

Основні засоби можуть бути придбані з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. Придбання основних засобів такого типу хоч безпосередньо і не збільшує майбутніх економічних вигод від будь-якого окремо існуючого об'єкта основних засобів, може бути необхідним для того, щоб підприємство отримало майбутні економічні вигоди від своїх інших активів.

У цьому випадку такі придбання основних засобів відповідають визнанню їх як активів тому, що вони роблять можливим надходження до підприємства більших майбутніх економічних вигод від пов'язаних ними активів, ніж у випадку, якби вони не були придбані.

Проте такі активи визнаються лише доти, доки балансова вартість активу та пов'язаних з ними активів не перевищує загальну суму очікуваного відшкодування такого активу та пов'язаних із ним активів. [40]

Об'єкт основних засобів, який відповідає визнанню його як активу, повинен спочатку вимірюватися за своєю собівартістю.

Собівартість об'єкта основних засобів складається з ціни придбання, враховуючи імпортне мито та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов'язані з приведенням активу у робочий стан для його використання; будь-які торгівельні знижки вираховуються при визначенні ціни придбання.

Коли сплата за об'єкт основних засобів відкладається на строк, довший від звичайного строку кредиту, його вартість буде грошовий еквівалент ціни; різниця між цією сумою та загальними виплатами визнається як витрати на сплату відсотків за період кредиту, якщо він не капіталізується згідно з дозволеним альтернативним підходом у МСБО 2.3. "Витрати та позики".

Адміністративні та інші загальні накладні витрати не є компонентом собівартості основних засобів, якщо вони не можуть бути безпосередньо пов'язані з придбанням активу або приведенням його у робочий стан.

Також підготовчі та подібні до них витрати, що бувають перед початком виробництва не становлять частини собівартості активу, якщо вони не є необхідними для приведення активу у робочий стан.

Початкові операційні збитки, понесені перед досягненням активом планової продуктивності, визнаються як витрати.

Собівартість активу, створеного власними силами, визначається з використанням тих же принципів, як і для придбаних активів. Якщо підприємство виробляє подібні активи для продажу в процесі звичайної господарської діяльності, собівартість активу здебільшого така ж, як і собівартість виробництва активу для продажу.

Отже, будь-які внутрішні прибутки не беруться для розрахунку при визначенні таких витрат.

Об'єкт основних засобів може бути придбаний у результаті обміну або часткового обміну на інший неподібний об'єкт основних засобів чи інший актив. Вартість об'єкту оцінюється за справедливою вартістю отриманого активу, що дорівнює справедливій вартості відданого активу, скоригованого на будь-яку суму грошей або грошових еквівалентів, яку було передано. [35]

Також об'єкт основних засобів може бути придбаний у результаті обміну на подібний актив, який використовується у той самий спосіб на тому ж виробництві, та має подібну справедливу вартість.

Об'єкт основних засобів також може бути проданий за частку капіталу в подібному активі.

В обох випадках, оскільки процес отримання прибутку не завершено, по такій операції не визначається ні прибуток ні збиток. Замість цього собівартістю нового активу є балансова вартість активу, що був відданий.

Проте справедлива вартість отриманого активу може свідчити про зменшення корисності активу, що був відданий. За таких обставин актив, що був відданий, частково списується, і ця частково списана вартість приписується новому активу.

Сума об'єкту основних засобів, що амортизується, повинна розподілятися на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації. Метод амортизації відображає зразок, за яким економічні вигоди від активу споживаються підприємством. Амортизаційні відрахування за кожен період повинні визнаватися як витрати, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу. [28]

Оскільки економічні вигоди, втілені в активі, споживаються підприємством, балансова вартість активу зменшується для відображення цього споживання, як правило, шляхом нарахування витрат для амортизації.

Амортизаційні відрахування здійснюються, навіть якщо вартість активу перевищує його балансову вартість.

Економічні вигоди, втілені в об'єкті основних засобів споживаються підприємством в основному через використання активу. Проте інші фактори, такі як моральний і фізичний знос активу під час того, коли актив залишається без ужитку, часто призводять до зменшення економічних вигод, що, як очікувалося, може бути отриманими від використання активу.

Відповідно, при визначенні корисного строку експлуатації активу, потрібно брати до уваги всі наступні фактори:

- очікуване використання активу підприємством. Використання оцінюється шляхом посилання на очікувану потужність або фізичну продуктивність активу;

- очікуваний фізичний знос, який залежить від операційних факторів, таких як кількість змін, протягом яких повинен використовуватися актив та програма ремонту та технічного обслуговування підприємства, а також догляд за активом та його обслуговування, коли він не застосовується;

- моральний знос, який виникає через зміни та удосконалення виробництва, або від зміни ринкового попиту на продукт, або послуг, які надає актив;

- правові або подібні обмеження до використання активу, наприклад закінчення строку пов'язаної з ним оренди.

Строк корисної експлуатації активу визначається, виходячи з очікуваної корисності активу для підприємства.

Політика управління активами підприємства може включати в себе їх вибуття після деякого визначеного часу або споживання певної частки економічних вигод, втілених в активі. Внаслідок цього строк корисної експлуатації активу може бути коротшим, ніж його економічний строк використання.

В бухгалтерському балансі окремими статтями показують: первісну вартість основних засобів, суму їх зносу й остаточну вартість.

Оцінка строку корисної експлуатації об'єкту основних засобів є питанням міркування, яке базується на досвіді використання підприємством подібних активів.

Земля і будівлі є окремими активами і в бухгалтерському обліку розглядаються окремо, навіть якщо вони були придбані разом. Земля, як правило, має необмежений строк експлуатації і через це не підлягає амортизації.

Будівлі мають обмежений строк експлуатації і через це є активами, які амортизуються. Збільшення вартості землі, на якій стоїть будівля, не впливає на визначення строку корисної експлуатації будівлі. [35]

Сума активу, що амортизується, визначається після вирахування його ліквідаційної вартості. На практиці ліквідаційна вартість активу часто не має важливого значення і внаслідок цього є несуттєвою при обчисленні суми, що амортизується. Коли застосовується базовий підхід і ймовірно, що ліквідаційна вартість буде істотною, ліквідаційна вартість оцінюється на дату придбання і після цього не збільшується через зміни цін.