Дослідження напрямків удосконалення обліку, аудиту основних засобів та аналізу матеріально-технічного стану і організації виробництва сільськогосподарського підприємства

Проте, коли застосовується дозволений альтернативний підхід, робиться нова оцінка на дату будь-якої подальшої переоцінки активу. Ця оцінка базується на ліквідаційній вартості, що превалює на дату оцінки подібних активів, яки досягли кінця строку своєї корисної експлуатації та були в експлуатації за умов подібних до тих, за яких буде використовуватися актив.

Якщо придбання активу призведе до того, що підприємство понесе значні витрати на демонтаж, переміщення або відновлення при закінченні строку корисної експлуатації активу, такі витрати визнаються як видаток протягом строку експлуатації активу:

- або шляхом вирахування оціненої суми витрат при визначенні ліквідаційної вартості активу, збільшуючи, таким чином, щорічну суму амортизаційних відрахувань.

Будь-яка негативна ліквідаційна вартість, отримана в результаті, визнається як зобов'язання;

- або якщо оцінені витрати не вираховуються при визначенні ліквідаційної вартості, шляхом визнання цих витрат як окремого видатку протягом строку експлуатації активу таким чином, що зобов'язання щодо цих витрат повністю забезпечується наприкінці строку корисної експлуатації активу.

Для розподілення суми активу, що амортизується на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації, можливе використання різних методів амортизації.

Ці методи включають метод прямолінійного списання, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції.

Результатом застосування прямолінійного методу амортизації є постійні відрахування протягом строку корисної експлуатації активу.

Результатом застосування методу суми одиниць продукції є відрахування, що базується на очікуваному використанні або продуктивності активу.

Метод, який застосовується до активу, вибирається на основі очікуваної форми економічних вигод, та застосовується постійно, від періоду до періоду, якщо не відбувається змін в очікуваній формі економічних вигод від цього активу.

Сума амортизаційних відрахувань за певний період здебільшого визначається як витрати. Проте за деяких обставин економічні вигоди, втілені в активі, поглинаються підприємством для виробництва інших активів, а не для створення витрат.

Строк корисної експлуатації об'єкта основних засобів повинен періодично переглядатися та, якщо очікування суттєво відрізняються від попередніх оцінок, сума накопиченої амортизації поточного і майбутнього періодів повинна бути відкоригована. [20]

Протягом строку корисної експлуатації активу може стати очевидним, що оцінка строку корисної експлуатації не є відповідною.

Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та винагорода вже перейшли до підприємства.

Наприклад, строк корисної експлуатації може бути продовжено шляхом подальших витрат на актив, які покращують стан цього активу відносно попереднього оціненого рівня його продуктивності.

З іншого боку, зміни технології або зміни на ринку продукції можуть скоротити строк корисної експлуатації активу. В таких випадках строк корисної експлуатації і норма амортизації коригуються для поточних та наступних періодів.

Міжнародні та національні стандарти є визначенням облікового підходу до основних засобів.

2. ОБЛІК І КОНТРОЛЬ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2.1 Особливості документального оформлення руху основних засобів на підприємстві

Перелік типових форм первинної документації, якими оформлюються операції з руху основних засобів в ПОСП «Берізка» затверджено законодавчо та наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Первинні документи з обліку основних засобів

Типова форма	Назва документу	Примітки
ОЗ-1	Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів	Складається на кожний об'єкт окремо, а на декілька - лише коли об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією і тією ж особою
ОЗ-2	Акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів	Зазначаються технічна характеристика та первісна вартість об'єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів
ОЗ-З	Акт на списання основних засобів	Після ліквідації ОЗ і складання актів на списання ОЗ перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку ОЗ
Типова форма	Назва документу	Примітки
ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів	Складається з двох примірників, підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена на це особа
ОЗ-5	Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини	Складається при встановленні, запуску і демонтажу будівельної машини, що взята на прокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці
ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів, у випадках: для обліку окремих об'єктів основних засобів, для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику і вартість. Як правило, заповнюється в одному примірнику та знаходиться в бухгалтерії
ОЗ-7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії
ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику
Типова форма	Назва документу	Примітки
03-9	Інвентарний список основних засобів	Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними із записами в інвентарних картках обліку основних засобів
ОЗ-14 ОЗ-15 ОЗ-16	Розрахунок амортизації основних засобів	Використовується при нарахуванні зносу основних засобів

Усі первинні документи, якими оформлюються операції з руху основних засобів, складаються і підписуються членами комісії, призначеної розпорядженням (наказом) керівника підприємства.

До складу такої комісії входять три особи:

- головний бухгалтер;

- посадова особа тих підрозділів, в яких знаходиться (або куди передається) об'єкт основних засобів;

- керівник (або його заступник).

Наказ про призначення комісії видається загальний, яким призначається єдина комісія для контролю і документального оформлення усіх здійснюваних підприємством операцій з основними засобами протягом певного періоду (наприклад, рік). [22]

При прийманні об'єкту основних засобів до комісії включаються також і посадові особи підприємства-постачальника.

А при здійсненні монтажних робіт підрядним способом і передачі обладнання, що надійшло, безпосередньо після його отримання монтажною організацією, до складу комісії включається також представник підрядної монтажної організації. У цьому випадку окремий акт на передачу обладнання для монтажу не складається. В отриманні обладнання на відповідне зберігання уповноважений представник монтажної організації ставить підпис безпосередньо на акті, і йому передається копія акту.

Представник постачальника, який включений до складу комісії, повинен мати посвідчення на право участі в операції прийманні-передачі цих основних засобів. Акт приймання обладнання повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь у його прийманні, а також матеріально відповідальними особами, які здають і приймають основний засіб.

Особа, яка не погоджується зі змістом акту, зобов'язана підписати його з обґрунтуванням незгоди і висловити свою думку. Аналітичний облік основних засобів в локомотивному депо ведеться в розрізі окремих об'єктів за допомогою інвентарної картки. Вона застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і які мають одне й те ж виробничо-господарське призначення, технічні характеристики і вартість.

Особливості окремих видів виробництва, режиму експлуатації обладнання, дійсних умов, які викликають підвищення або пониження зносу основних засобів, враховуються безпосередньо з прийняттям відповідних поправочних коефіцієнтів, встановлених для норм амортизаційних відрахувань. До умов ліквідації об'єктів основних засобів у зв'язку з вимушеною заміною відносяться: зруйнування, знесення, розкрадання, псування. При ліквідації основних засобів у зв'язку з вимушеною заміною особливу увагу необхідно звернути на оформлення документів, що підтверджують необхідність вимушеної зміни об'єктів основних засобів. Правильність ведення обліку на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику. При документальному оформленні господарських операцій з обліку основних засобів на підприємстві відбувається рух облікової інформації між первинною документацією, регістрами синтетичного та аналітичного обліку і звітністю.

122

Рис. 2.1. Рух первинної документації

Пояснення схеми:

(1) Акт приймання-передачі основних засобів після затвердження передається до бухгалтерії, де зберігається протягом терміну експлуатації і одного місяця після списання з балансу за умови, якщо за цей термін проведено документальну ревізію.

(2) Один примірник акту ОЗ-1 передається до бухгалтерії, де на його підставі здійснюється запис в інвентарній картці та інвентарному списку.

(3) Заповнені інвентарні картки реєструються в описі ОЗ-7.

(4) За даними інвентарних карток, а також за даними форм розрахунку амортизації в кінці місяця заповнюються картки обліку основних засобів.

(5) Інвентарні картки, а також картки обліку руху основних засобів звіряються з даними синтетичного обліку.

(6) В кінці звітного року за даними карток обліку руху основних засобів та за даними синтетичного обліку заповнюються дані звітності щодо основних засобів.

(7) Після ліквідації основних засобів і складання актів та їх списання перший примірник акту передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів, також вилучається відповідна інвентарна картка, що відображається в описі інвентарних карток з обліку основних засобів.

Другий примірник акту залишається у МВО. Вилучена картка зберігається в бухгалтерії протягом встановленого періоду. [13]

(8) Акт форми ОЗ-2, підписаний МВО, яка приймає основні засоби, та представником відділу чи підприємства, де здійснювався ремонт, передається до бухгалтерії. В бухгалтерії на підставі акту здійснюється запис до форми ОЗ-6 та вносяться зміни до форми ОЗ-14 (ОЗ-15, ОЗ-16) щодо збільшення балансової вартості основних засобів на суму витрат, пов'язаних із завершенням модернізації, реконструкції тощо. Правильність ведення обліку та контролю на підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов'язковому порядку повинен містити розділ про облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

122

Рис. 2.2. Основні положення з обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, що наводяться в наказі про облікову

політику

2.2 Синтетичний і аналітичний облік руху основних засобів

Найбільш розповсюдженими шляхами надходження основних засобів на підприємство є їх:

1. придбання за кошти;

2. створення шляхом будівництва (підрядним чи господарським способом) і виготовлення власними силами.

Усі витрати на придбання чи створення основних засобів, що включаються в їхню первісну вартість, характеризуються як капітальні інвестиції і відбиваються по дебету рахунка 15 „Капітальні інвестиції” відповідного субрахунку: 151 „Капітальне будівництво” чи 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”. По кредиту цих субрахунків відбивається зменшення понесених підприємством витрат у зв'язку із запровадженням у дію чи прийняття в експлуатацію відповідних активів [4].

На субрахунку 151 „Капітальне будівництво” відображаються:

- витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства, у тому числі вартість устаткування, яке належить до монтажу в процесі будівництва;

- авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Субрахунок 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів призначений для обліку витрат на придбання чи виготовлення власними силами об'єктів основних засобів.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться по видам основних засобів, а також по окремих об'єктах капітальних вкладень (інвентарним об'єктам).

Згідно п. 7 П(с)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс локомотивного депо по первісній вартості. Первісна вартість основних засобів - це історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів [6].

Складові первісної вартості об'єкта основних засобів визначені п. 8 П(с)БО 7. Це:

- суми, що сплачуються постачальникам активів і підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати по страхуванню ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо зв'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Витрати на доставку й розвантаження об'єктів основних засобів П(с)БО 7 безпосередньо в складі первісної вартості не виділяє. Їх варто розуміти як інші витрати, зв'язані з доведенням об'єкта до робочого стану.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються в первісну вартість основних засобів, придбаних (створених) цілком чи частково за рахунок позикового капіталу.

Контроль за схоронністю основних засобів забезпечується їхнім обліком по об'єктах, місцеві чи використання збереження, матеріально відповідальними особами.

Приймання основних засобів виробляється відповідно до Акта приймання-передачі основних засобів типової форми № 03-1, що складається комісією, призначеної наказом керівника підприємства. В Акті вказуються первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До нього додається технічна документація об'єкта.

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, і на нього відкривається інвентарна картка типової форми № 03-6. Остання є регістром аналітичного обліку.

На однотипні об'єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар і т.п.), що надійшли в локомотивне депо в одному місяці і які будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий термін корисного використання, доцільно відкривати одну загальну інвентарну картку.

Картки діючих основних засобів розміщаються по їхніх класифікаційних групах і місцям експлуатації. Для забезпечення схоронності інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. № 03-7).

По місцях використання (перебування) облік основних засобів ведеться в інвентарних списках (ф. № 03-9). Щомісяця підсумкові дані інвентарних карток на об'єкти основних засобів, що надійшли в локомотивне депо, заносяться в картки обліку руху основних засобів (ф. № 03-8), що ведуться в розрізі груп основних засобів. Ці картки заміняють аналітичні відомості по рахунку 10 „Основні засоби”. Тому їхній загальний підсумок щомісяця зіставляється з підсумком синтетичного обліку даного рахунка.

Відображення в бухгалтерському обліку таких операцій розглянемо на прикладі придбання локомотивним депо комп'ютера, що не вимагає монтажу (Табл. 2.2). Вартість комп'ютера - 2,4 тис. грн. (у т.ч. ПДВ - 0,4 грн.).

При підрядному способі будівельно-монтажні роботи виконуються відповідно до підрядного договору (контракту) з оплатою їхньої кошторисної вартості. Підприємство-замовник здійснює облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядчиками за виконані й прийняті по актах роботи. Для цього застосовуються такі документи первинного обліку, як Акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних робіт і витрат (ф. № КБ-3). Виходячи з цього, забудовник, відображає вартість виконаних і прийнятих по актах будівельно-монтажних робіт в обліку по дебету субрахунку 151 „Капітальне будівництво” і по кредиту субрахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Таким самозаписом відбивається вартість придбаних об'єктів основних засобів, що не вимагають монтажу (транспортні засоби, деякі верстати, вимірювальні прилади, виробничий і господарський інвентар і т.п.) [24].

Таблиця 2.2 - Відображення в бухгалтерському обліку операцій придбання ПОСП «Берізка» комп'ютера

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Д-т	К-т
Отримано комп'ютер від постачальника	152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”	631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”	2000
Включена до складу податкового кредиту сума ПДВ	641 „Розрахунки по податках”	631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”	400
Зроблено оплату постачальнику	631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”	311 „ Поточні рахунки в національній валюті”	2400
Оплачено витрати по страхуванню ризиків доставки об'єкта	377 „Розрахунки з іншими дебіторами”	311 „ Поточні рахунки в національній валюті”	50
Відображено витрати по страхуванню об'єкта	152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”	377 „Розрахунки з іншими дебіторами	50
Оплачено послуги транспортної організації по доставці комп'ютера	371 „Розрахунки по виданих авансах”	311 „ Поточні рахунки в національній валюті”	180
Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Д-т	К-т
Відображено суму податкового зобов'язання по ПДВ	641 „Розрахунки по податках”	643 „Податкові зобов'язання”	30
Відображено вартість транспортних послуг, зв'язаних із придбанням комп'ютера	152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”	371 „Розрахунки по виданих авансах”	150
Відображено суму ПДВ	643 „Податкові зобов'язання”	371 „Розрахунки по виданих авансах”	30
Уведений в експлуатацію комп'ютер (2000+50+150)	104 „Машини й устаткування”	152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”	2200

Устаткування, що вимагає монтажу, і будівельні матеріали враховуються в складі виробничих запасів. Їхнє придбання в бухгалтерському обліку відбивається по дебету субрахунку 205 „Будівельні матеріали” і по кредиту субрахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Передача будівельних матеріалів і устаткування для його подальшого монтажу відбивається по дебету субрахунку 151 „Капітальне будівництво” і по кредиту 205 „Будівельні матеріали” після підтвердження їхнього використання й монтажу на об'єктах будівництва.

Витрати на будівництво об'єктів відбивають на субрахунку 151 „Капітальне будівництво” по статтях наростаючим підсумком з початку будівництва до моменту введення об'єкта в експлуатацію. За даними субрахунку 151 „Капітальне будівництво” обчислюють фактичну собівартість (інвентарну вартість) завершених об'єктів будівництва. Введення в експлуатацію кожного об'єкта оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. № 03-1), на основі якого списується вартість капітальних інвестицій на завершені об'єкти, а також здійснюється зарахування останніх на баланс у складі основних засобів.

При господарському способі будівництва витрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відбиває по дебету субрахунку 151 „Капітальне будівництво” у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків витрат.

Первісна вартість об'єктів, побудованих господарським способом, включає:

- вартість робіт (послуг), виконаних (наданих) сторонніми спеціалізованими підприємствами;

- вартість устаткування, що вимагає монтажу;

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- накладні витрати, зв'язані з будівництвом об'єкта;

- інші витрати, безпосередньо зв'язані з будівництвом об'єкта (одержання дозволу і відведення будівельного майданчика; розшукові роботи на площадці; проектні роботи; оплата професійних послуг, наприклад, архітекторів, геодезистів і т.п.).

При будівництві господарським способом невиробничих об'єктів у вартість капітального будівництва включається також сума ПДВ, сплаченого (нарахованого) вітчизняним постачальником.

На сьогодні організація бухгалтерського і податкового обліку основних засобів істотно відрізняється. Порядок ведення податкового обліку покупки і створення основних засобів регулюється Законами України „Про податок на додаткову вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ) і „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток) [3].

Витрати на придбання, будівництво основних фондів відповідно до Закону про прибуток (п.п. 5.3.2 ст. 5) не включаються до складу валових витрат підприємства.

Податкове законодавство оперує терміном „основні фонди”, під яким розуміються матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

Основні фонди в податковому законодавстві підлягають розподілу по трьох групах (п.п. 8.2.2 Закону про прибуток).

Остаточне рішення щодо відповідності об'єктів основних засобів визначеним групам податкового законодавства залежить від їхніх конкретних характеристик. Так, розглянуті в прикладах об'єкти основних засобів відносяться по податковому законодавству до наступних груп: верстат - група 3, виробничий будинок - група 1.

У випадку здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їхнього придбання з обліком транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без обліку сплаченого податку на додаткову вартість, коли платник податків зареєстрований платником ПДВ (п.п. 8.4.1 Закону про прибуток).

При здійсненні витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податків для власних виробничих нестатків балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму виробничих витрат, понесених платником податків, що зв'язані з їхнім виготовленням і введенням в експлуатацію без обліку сплаченого ПДВ, у випадку, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ (п.п. 8.4.2 Закону про прибуток).

До таких витрат відносяться усі витрати, зв'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт: вартість матеріалів, що комплектують, устаткування до монтажу, послуги сторонніх підприємств, заробітна плата працівників, пенсійне й соціальне страхування і т.п.

Право на податковий кредит по ПДВ виникає за умови сплати (нарахування) платником податків сум податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься на валові чи витрати на збільшення балансової вартості основних засобів. Для цього, крім наявності податкової накладної, що підтверджує право на податковий кредит, підприємству необхідно ще зареєструватися платником ПДВ і здійснювати діяльність, операції по якій підлягають обкладанню ПДВ.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником цього податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням (виготовленням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від термінів введення основних фондів в експлуатацію (п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ).

Облік поліпшення основних засобів на даний момент у локомотивному депо регулюється двома основними документами:

- Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. (зі змінами і доповненнями, далі - Закон про прибуток);

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.

Оскільки вимоги, висунуті цими документами щодо обліку поліпшень основних фондів, відрізняються один від одного, виникає необхідність окремого ведення їх бухгалтерського і податкового обліку.

Податковий облік поліпшень основних фондів регламентується Законом про прибуток, відповідно до підпунктів 5.2.10 і 8.7.1 якого платники податків мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, зв'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 чи 3, окремого об'єкта основних фондів групи 1 і підлягають амортизації по нормах, передбаченим для відповідних груп основних фондів [3].

Для розрахунку витрат на поліпшення основних засобів, що локомотивне депо може віднести в звітному періоді на валові витрати, необхідно насамперед розрахувати балансову вартість основних засобів на початок року.

Сукупна балансова вартість основних засобів на початок року являє собою суму балансових вартостей груп 2 і 3, окремих об'єктів групи 1 на початок року, що розраховуються по формулі, приведеної в п.п. 8.3.2 Закону про прибуток:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - У(а-1) - А(а-1), (2.1)

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного року;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок попереднього звітного періоду;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

У(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань протягом періоду, що передував звітному.

Необхідно звернути увагу на те, що згідно з п.п. 8.4.1 Закону про прибуток у випадку здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їхнього придбання, з обліком транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без обліку ПДВ - у випадку, коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ [3].

Отримана сукупна балансова вартість основних фондів на початок року збільшується на 5 %. Розрахована в такий спосіб величина буде граничною сумою, у рамках якої протягом року підприємство може відносити на валові витрати, витрати на поліпшення основних фондів. Тобто, якщо на підприємстві, наприклад, були проведені ремонтні роботи в сумі, що дорівнює чи перевищує певне обмеження в І кварталі, то в наступних кварталах до кінця року здійснені витрати на поліпшення не можуть бути віднесені на валові витрати, а будуть збільшувати балансову вартість основних фондів. Причому при віднесенні на валові витрати не має значення, поліпшення яких груп, чи які види поліпшень здійснювалися. Приклад господарських операцій по заміні процесора в комп'ютері наведено в табл. 2.3.

Бухгалтерський облік витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення основних засобів у локомотивному депо регламентується П(с)БО 7, відповідно до якого дані витрати поділяються на дві групи:

Група 1. Витрати на поліпшення основних фондів, у результаті здійснення яких економічні вигоди, спочатку очікувані від використання об'єкта, зростають. До таких поліпшень відносяться: модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція і т.п. Згідно п. 14 П(с)БО 7 витрати на проведення таких заходів збільшують первісну вартість основних засобів. Ці витрати локомотивне депо враховує на рахунку 15 „Капітальні інвестиції” з наступним їх віднесенням на рахунок 10 „Основні засоби” [4].

Група 2. Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані й одержання спочатку визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, згідно п. 15 П(с)БО 7, відносяться до витрат звітного періоду. Облік їх ведеться згідно П(с)БО 16 „Витрати”, затвердженому наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. № 318.

Таблиця 2.3 - Відображення в бухгалтерському обліку операцій по поліпшенню комп'ютера

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Д-т	К-т
Виконана підрядником заміна процесора	15 „Капітальні інвестиції”	631 „Розрахунки з вітчизняними поставниками”	800
Відображена сума ПДВ	641 „Розрахунки по податкам”	631 „Розрахунки з вітчизняними поставниками”	160
Віднесені на збільшення первісної вартості витрати на заміну процесора	104 „Машини і обладнання”	15 „Капітальні інвестиції”	800

У бухгалтерському обліку ці витрати враховуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 „Виробництво” - у випадку, якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 „Загально виробничі витрати” - при ремонті основних фондів загально виробничого призначення, тобто таких, котрі беруть участь у керуванні цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва; 92 „Адміністративні витрати” - при ремонті основних засобів, що беруть участь у керуванні й обслуговуванні підприємства; 93 „Витрати на збут” - у випадку ремонту основних фондів, зв'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг; 941 „Витрати на дослідження і розробки” - при ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і розробках, здійснюваних підприємством.

Приклад господарських операцій по ремонту даху будівлі адміністрації наведено в табл.. 2.4.

Таблиця 2.4 - Відображення в бухгалтерському обліку операцій по ремонту даху будівлі адміністрації

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Д-т	К-т
Придбані матеріали для ремонту даху будівлі адміністрації	205 „Будівельні матеріали”	631 „Розрахунки з вітчизняними поставниками”	100
Відображена сума ПДВ	641 „Розрахунки по податкам”	631 „Розрахунки з вітчизняними поставниками”	20
Віднесено на витрати звітного періоду вартість використаних матеріалів	92 „Адміністративні витрати”	205 „Будівельні матеріали”	100

Переоцінка основних засобів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Згідно П(c)БО 19 „Об'єднання підприємств” справедлива вартість - це сума, по якій можуть бути здійснені обмін чи активу оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Для основних засобів П(с)БО 19 конкретизований порядок визначення справедливої вартості (Табл. 2.5).

У більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їхня ринкова вартість.

Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна одержати:

- зі зведень заводів-виготовлювачів;

- із прайс-листів посередників;

- з періодичних видань;

Таблиця 2.5 - Порядок визначення справедливої вартості основних засобів

Об'єкт визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
Земля	Ринкова вартість
Будинки	Ринкова вартість
Машини	Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість - відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
Устаткування	Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість - відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби	Відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки

- безпосередньо на ринку;

- в агентствах нерухомості, в експерта-оцінювача;

- зі збірників цін (видаваних, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

- у міському відділі цін.

При великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації представлена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться на підприємстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їхньої справедливої вартості представляє визначену проблему. У цьому випадку локомотивне депо може використовувати методики, застосовувані експертами-оцінювачами [21].

Звичайно це рішення приймається через те, що придбане раніше (3, 5 і більш років тому) устаткування сьогодні вже морально чи фізично застаріло і непридатне для подальшої експлуатації. Причому ступінь зношеності таких основних фондів може бути як повний, так і частковий: підприємству все рівно буде дешевше скласти акт про їхню ліквідацію і придбати для роботи нове, сучасне, устаткування, ніж постійно ремонтувати (чи модернізувати) старе. У бухгалтерському обліку дане питання регулюється П(с)БО 7 „Основні засоби”, що вступив у силу 1 липня 2000 року. Так, у п. 33 даного Стандарту відзначається: об'єкт основних засобів списується з балансу (ліквідується), якщо він не відповідає критеріям визнання активу, тобто якщо цей об'єкт у майбутньому вже не принесе підприємству яких-небудь економічних вигод. „Бухгалтерський” доход, отриманий від ліквідації необоротного активу (у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що оприбутковуються), відбивається по кредиту субрахунку 746 „Інші доходи від іншої діяльності”, а залишкова вартість об'єкта і витрати понесені при його ліквідації, враховуються по дебету субрахунку 976 „Списання необоротних активів”. При цьому фінансовий результат від ліквідації (вибуття) основного засобу (далі - ОЗ) визначається на субрахунку 793 „Результат іншої звичайної діяльності” як різниця між доходом, отриманим у результаті зазначеного виду вибуття об'єкта необоротного активу (за винятком непрямих податків (у нашому випадку - ПДВ) - там де вони повинні нараховуватися), і залишковою вартістю об'єкта, а також витратами, зв'язаними з його ліквідацією [4].

Ліквідація ОЗ обов'язково оформляється актами на їхнє списання (їхні типові форми ОЗ-3 „Акт списання основних засобів” і ОЗ-4 „Акт на списання автотранспортних засобів”, затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352).

На відміну від бухгалтерського обліку (у який знос нараховується по кожному об'єкту основних засобів, що дає можливість завжди знати, яка залишкова вартість ліквідованого необоротного активу), у податковому пооб'єктний облік балансової вартості основних фондів (далі - ОФ) здійснюється тільки по групі 1. По групах же 2 і: облік балансової вартості ОФ ведеться сукупно, тобто основні фонди, що входять у ці групи, амортизуються не пооб'єктно, а в цілому по всій групі. Отже, на практиці буває вкрай проблематично визначити балансову вартість окремого ОЗ групи 2 чи 3.

Порядок нарахування амортизації ОФ, установлений Законом про прибуток (п. 8 б. ст. 8), абсолютно інший в порівнянні з порядком нарахування зносу ОС ( у розмірі бухгалтерської амортизації), передбаченим П(с)БО 7 (п.п. 22-30). Тому балансова вартість ліквідованого об'єкта ОФ групи 1 не буде збігатися з його залишковою вартістю в бухгалтерському обліку. Хоча очевидно, що для нарахування ПДВ при самостійній ліквідації такого об'єкта необхідно оперувати даними саме податкового обліку. Приклад господарських операцій по ліквідації основних засобів наведено в табл. 2.6.

Сполучити бухгалтерський і податковий облік основних засобів (далі - ОЗ) у єдине ціле в даний час неможливо. Спроби впровадження в життя подібного симбіозу приводять до порушення правил або першого, або другого [3].

Тому обмовимо відразу: і бухгалтерський, і податковий облік ОЗ необхідно вести розрізнено. Наприклад, у виді двох облікових карток на кожен основний засіб - податкової і бухгалтерської. Форма картки може бути стандартна (типова форма ОЗ-1), затверджена наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку” від 29.12.95 р. № 352.

Одним з найбільш важливих показників правильного ведення обліку ОЗ є безпомилково нарахована амортизація.

Виділимо головні вимоги по її нарахуванню спочатку податковому, а потім у бухгалтерському обліку.

Таблиця 2 - Відображення в бухгалтерському обліку операцій по ліквідації повністю зношеного принтера

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Д-т	К-т
Списана сума зносу принтера, що ліквідується	131 „Знос основних фондів”	104 „Машини і обладнання”	500
Списані витрати, що пов'язані з ліквідацією принтера	976 „Списання необоротних активів”	66 „Розрахунки по оплаті праці” 65 „Розрахунки по страхуванню”	150
Списані на фінансовий результат витрати, що пов'язані з ліквідацією принтера	793 „Результат іншої звичайної діяльності”	976 „Списання необоротних активів”	150

1. У податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень виробничих фондів.

2. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються.

3. Нарахування амортизації виробляється поквартально.

4. Використовується єдиний для всіх груп метод нарахування амортизації, тільки коефіцієнти різні.

5. База для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу.

6. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,0 грн.). Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду.

7. Амортизація основних фондів груп 2 і3 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

8. Балансова вартість групи 1 ОЗ зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації в будь-якому випадку. Наприклад, при продажі, ліквідації, капітальному ремонті, реконструкції, консервації.

9. Балансова вартість груп 2 і 3 ОЗ не змінюється при виході з експлуатації окремих об'єктів груп 2 і 3 у зв'язку з їхньою ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією і консервацією.

10. Балансова вартість груп 2 і 3 ОЗ зменшується у випадку виходу з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податків у межах бартерних (товарообмінних) операцій.

Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку:

1. Амортизуються будь-які основні засоби, що складаються на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані.

2. Нарахування амортизації виробляється щомісяця по кожному об'єкту окремо.

3. Амортизується первісна вартість ОЗ з урахуванням поліпшень, що привели до росту економічних вигод від використання об'єкта.

4. Використовується кожний з 6 методів нарахування амортизації ОЗ на вибір. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації. Підприємство вправі змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта.

5. Нарахування амортизації починається з місяця, що випливає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що випливає за висновком об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод амортизації, новий метод повинний застосовуватися з місяця, що випливає за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

6. У випадку реконструкції, модернізації, добудування, доустаткування і консервації об'єкта ОЗ нарахування амортизації припиняється [33].

Відмінності між вимогами податкового і бухгалтерського обліку колосальні.

У бухгалтерському обліку підприємства мають широкий вибір у визначенні методів амортизації, причому для кожного основного засобу можна використовувати „свій” вид амортизації.

Перелічимо їхні умовні назви:

- прямолінійний;

- процентний;

- прискорений;

- кумулятивний;

- виробничий;

- податковий.

Розглянемо їх один по одному.

Прямолінійний метод:

Являє собою визначення річної суми амортизації шляхом розподілу вартості об'єкта на очікуваний термін корисного використання. Наприклад, придбаний будинок вартістю 200 000 грн., визначений очікуваний термін корисного використання - 50 років.

Ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю. Річна норма амортизації складе: 200 000 : 50 = 40 000 грн. Відповідно щомісячна норма - 40 000 : 12 = 3333,33 грн.

Для зручності цю норму можна перевести у відсотки: 3333,33 : 200 000 х 100 = 0,1667 % на місяць.

Нарахування амортизації у відсотках необхідно робити до первісної вартості об'єкта [26].

Даний метод найбільш прийнятий для нарахування амортизації по об'єктах, що беруть участь у виробничому процесі, у випадках, коли досить точно визначити обсяг економічних вигод від їхнього використання неможливо. Це можуть бути адміністративні будинки, меблі, службові автомобілі й інші.

Процентний метод:

Нараховується шляхом множення річного відсотка амортизації на залишкову вартість об'єкта. Річний відсоток амортизації визначається по формулі:

Формула нарахування амортизації процентним методом

, (2.2)

де н - кількість років корисного використання об'єкта;

Л - ліквідаційна вартість об'єкта;

П - первісна вартість об'єкта.

Отриманий результат необхідно помножити на 100. Наприклад, термін корисного використання стільця - 2 роки, первісна вартість об'єкта - 200 грн., ліквідаційна вартість - 1 грн.

Річний відсоток амортизації складе 92,93 %. Щомісячний - 7,74 %.

Помісячну амортизацію необхідно нараховувати на залишкову вартість об'єкта на початок року.

На наш погляд, цей метод досить трудомісткий і найбільше підходить для амортизації об'єктів, що швидко знецінюються, тому що на первісному етапі (перший рік експлуатації) знос значно перевищує наступні нарахування.

Прискорений метод:

Відрізняється від прямолінійного (вираженого у відсотках) тільки тим, що нараховується на залишкову вартість об'єкта основних засобів і при цьому сума амортизації збільшується на 2.

У той же час через те, що амортизація нараховується на залишкову вартість об'єкта, прискорений метод має ті ж властивості, що і процентний, а саме: велику суму амортизації в перший рік і поступове її зменшення до кінця терміну експлуатації об'єкта [33].

Кумулятивний метод:

Суми амортизації визначаються за допомогою множення первісної вартості об'єкта (за мінусом ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт, що розраховується по формулі:

Формула нарахування амортизації кумулятивним методом

КК = Кількість років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ / Сума числа років його корисного використання

Значення знаменника у формулі визначається в такий спосіб: якщо, приміром, термін служби об'єкта дорівнює 10 рокам, то сума років експлуатації - 10 + 9 + 8 + 7 + 6 + 5 + 4 + 3 + 2 + 1 = 55.

Цей метод, так само, як процентний і прискорений, має на увазі зменшення амортизації, що нараховується, до кінця терміну експлуатації об'єкта, тобто чим менше залишається років експлуатації об'єкта, тим менше коефіцієнт і сума амортизації.

Податковий метод:

Цей метод зрівнює предмети, що мають зовсім різні терміни використання і функціональні можливості, що не приводить до економічно обґрунтованого нарахування амортизації.

Наприклад, комп'ютер і стілець у податковому обліку амортизуються однаково, але хіба можна вважати їх однорідними об'єктами?

Деякі бухгалтери помиляються, розуміючи під податковим методом застосування всіх правил нарахування амортизації, викладених у статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Якщо притримуватись такої позиції, будуть порушені вимоги П(с)БО 7, що неприпустимо. Насправді, під податковим нарахуванням амортизації варто розуміти використання відповідних коефіцієнтів і поділ основних засобів на групи, і не більш того. Тобто помісячне нарахування амортизації, продаж, реконструкція, поліпшення й інші операції з ОЗ у бухгалтерському обліку повинні проводитися тільки згідно П(с)БО 7.

В локомотивному депо, як і на всій залізниці, прийнятий один метод амортизації основних засобів - прямолінійний.

Приклад кореспонденції рахунків амортизації основних засобів наведено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 - Відображення в бухгалтерському обліку операцій по нарахуванню амортизації основних засобів

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	Д-т	К-т
Нарахування зносу основних засобів, які використовуються у процесі виробництва	23 „Виробництво”	131 „Знос основних засобів”
Нарахування амортизації основ-них засобів загально виробничого призначення	91 „Загально виробничі витрати”	131 „Знос основних засобів”
Нарахування амортизації основ-них засобів, які використовують-ся адміністрацією підприємства	92 „Адміністративні витрати”	131„Знос основних засобів”
Нарахування амортизації основ-них засобів, що використовують-ся за операціями, повязаними зі збутом продукції (робіт, послуг)	93 „Витрати на збут”	131„Знос основ-них засобів”

При проведенні інвентаризації основних засобів потрібно пам'ятати:

1) обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але і технічної документації на них (наприклад, технічного паспорта, технічних умов експлуатації і т.п.);

2) необхідно перевіряти і власні основні засоби, і ті, котрі прийняті чи здані в оренду, чи на збереження в тимчасове користування;

3) відповідно до п. 3 Інструкції № 69 інвентаризація будинків, споруджень і інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років [16].

Для того щоб установити фактичну наявність основних засобів, члени інвентаризаційної комісії (далі - комісія) повинні звірити дані бухгалтерського обліку і запису про рух основних засобів, провести огляд об'єктів (групи об'єктів), що підлягають інвентаризації, у натурі за місцем їх перебування чи експлуатації. Комісії також варто визначити ступінь придатності для подальшої експлуатації по прямому призначенню конкретних об'єктів основних засобів.

Для оформлення даних, отриманих у ході інвентаризації основних засобів (будинків, споруджень, передатних пристроїв машин і устаткування, обчислювальної техніки, транспортних засобів і т.д.), можна скористатися формою інвентаризаційного опису, що була затверджена постановою № 241.

Такий опис складається комісією в одному екземплярі окремо по кожному місцю перебування (експлуатації) інвентарних об'єктів основних засобів і кожній особі, відповідальному за їхню схоронність. У цей документ обов'язково треба включити:

- розписку відповідальної особи про те, що до початку проведення інвентаризації всі прибуткові і видаткові документи на основні засоби, що знаходяться в експлуатації, здані їм в бухгалтерію, а ті основні засоби, що виявилися непридатними до експлуатації, ліквідовані і зняті з обліку;

- назву і коротку характеристику основних засобів, їх заводський і інвентарний номери, балансову вартість, кількість.

Опис обов'язково підписують усі члени комісії. Крім того, відповідальна особа своїм підписом повинна підтвердити правильність даних, що внесені в опис, і відсутність яких-небудь претензій до членів комісії.

На прийняті в оренду основні засоби складається окремий опис: по кожному конкретному орендодавцю з наступним відсиланням йому одного екземпляра опису.

Однак для того, щоб уключити до інвентаризаційного списку основні засоби, що передані в оренду, комісія повинна одержати від орендаря екземпляр його інвентаризаційного опису.

Якщо на момент проведення інвентаризації деякі інвентарні об'єкти тимчасово відсутні (наприклад, предмети прокату, що знаходяться в користуванні), то дані про їх заносяться в окремий опис на підставі первинних документів (типових форм № ОЗ-1, № ОЗ-6) і документів, що підтверджують факт тимчасової відсутності зазначених об'єктів (наприклад, договору прокату).

У ході проведення інвентаризації можуть бути виявлені відсутні і/чи зайві (невраховані) основні засоби. У цьому випадку комісія фіксує факти виявлених нестач чи надлишків у протоколі і вимагає від матеріально відповідальної особи письмово пояснити причини їхнього виникнення. Якщо виявлена нестача основних засобів, комісія приймає наступне рішення: установити особу, винну в цьому, і відшкодувати нанесений цією особою збиток. Коли виявлені надлишки, необхідно з'ясувати, за чиїм наказом вони були придбані чи споруджені і за рахунок яких джерел це фінансувалося. Далі надлишки основних засобів варто оприбуткувати на баланс підприємства незалежно від причин, що їх породили. Таке зарахування здійснюється по первісній вартості, а у випадку неможливості її встановлення - по справедливій вартості основних засобів, визначеної на дату виявлення надлишків. Знос визначається експертним шляхом з обліком їхнього технічного стану [20].

Після належного оформлення інвентаризаційний опис передається у бухгалтерію для складання порівнювальної відомості, у яку вносяться результати інвентаризації з указівкою кількості і суми виявлених нестач і/чи надлишків. Невідповідність даних бухгалтерського обліку фактичній наявності основних засобів повинне бути відображене у виді відповідних бухгалтерських проводок. При виявленні надлишків виконуються наступні проводки (Табл. 2.8).

Таблиця 2.8 - Відображення в бухгалтерському обліку надлишків основних засобів

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	Д-т	К-т
Зараховується на баланс ОЗ по справедливій вартості	10 „Основні засоби”	746 „Інші доходи від звичайної діяльності”
Відображається сума визначеного зносу	746 „Інші доходи від звичайної діяльності”	131 „Знос основних засобів”
Списується на фінансовий результат по порядку закриття суми надлишків	746 „Інші доходи від звичайної діяльності”	791 „Результат основної діяльності”

При виявленні нестач, по яких виявлена винувата особа, виконуються наступні проводки (Табл. 2.9).

Таблиця 2.9 - Відображення в бухгалтерському обліку нестач основних засобів

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	Д-т	К-т
Відображається сума нарахованого зносу на основний засіб, що відсутній	131 „Знос основних засобів”	10 „Основні засоби”
Списується залишкова вартість основного засобу	375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”	10 „Основні засоби”
Відшкодовано збитки винуватою особою	301 „Каса в національній валюті”	375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

2.3 Особливості побудови податкового обліку і контролю податковими інспекціями процесу руху основних засобів

Податкове законодавство, підпункт 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном основні фонди має на увазі матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку на протязі періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати вводу в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним та моральним зносом.

В нормативних документах, які регулюють бухгалтерський облік, термін "основні фонди" відсутній, є тільки визначення "основні засоби".

Так, П(С)БО 7 "Основні засоби", затверджене приказом Мінфіну України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" від 27.04.2000 р. № 92, визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з ціллю використання їх в процесі виробництва чи поставки товарів , надання послуг, здаючи в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуємий строк корисного використання яких більше року.