УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

ІНСТИТУТУ ЕКОНОМІКИ ТА ФІНАНСІВ

Кафедра аудиту

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Облік, аналіз і контроль запасів підприємства”

(за матеріалами ТЗ “Електрон”)

Анотація

Бондаренко Г.М. Облік, аналіз і контроль запасів підприємства (за матеріалами ТЗ “Електрон”). - Рукопис.

Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за спеціальністю 8.050106 “Облік і аудит”. Львівська комерційна академія. Львів, 2007.

Досліджено питання економічної сутності запасів як об'єкта обліку, аналізу і контролю. Розглянуто методику обліку запасів. Викладено методику проведення аналізу запасів. Проаналізовано фактичне забезпечення, оборотність та використання запасів. Крім того, розглянуто організацію і методику контролю запасів.

Ключові слова: облік, аналіз, організація і методика контролю.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Суть запасів підприємства, класифікація та завдання їх обліку, аналізу та контролю

1.1 Сутність запасів та їх класифікація

1.2 Методи оцінки запасів

1.3 Мета та завдання обліку, аналізу та контролю запасів підприємства

Розділ 2. Облік запасів підприємства

2.1 Документальне оформлення господарських операцій пов'язаних із рухом запасів

2.2 Синтетичний і аналітичний облік запасів

2.3 Інвентаризація матеріальних цінностей

2.4 Автоматизація обліку запасів

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Аналіз запасів підприємства

3.1 Аналіз забезпеченості підприємства запасами

3.2 Аналіз оборотності запасів

3.3 Аналіз використання запасів

Висновки до розділу 3

Розділ 4. Організація і методика контролю запасів підприємства

4.1 Інформаційне забезпечення ревізії запасів

4.2 Ревізія наявності і збереження запасів

4.3 Методика ревізії руху запасів

Висновки до розділу 4

Висновки

Список використаних джерел

Додатки 118

Вступ

Для нормального функціонування будь-якої структури за умов ринкової економіки необхідно, при прийнятті управлінських рішень мати достовірну, правдиву і об'єктивну інформацію про господарсько-фінансову діяльність підприємства.

На точність визначення собівартості продукції, результатів господарської діяльності підприємства, оперативного контролю за дотриманням діючих норм витрачання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів впливає організація обліку. Особливе місце займає оперативний облік і контроль, які сприяють усуненню негативних факторів щодо їх виникнення та економії витрат, що зумовлює зростання прибутків та рентабельності підприємства.

Важливу роль у прийнятті управлінських рішень щодо використання запасів відіграє контроль. Основними завданнями контролю операцій із запасами є: виявлення стану організації обліку запасів, їх руху, ефективності використання, правильне визначення результату від їх вибуття.

Важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності та ефективності виробництва є стабільна і безперервна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, а також їхнє раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінилась система постачання підприємств сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, іншими матеріальними ресурсами. Суттєво розширилась зона вибору контрагентів сировинного ринку, актуальнішою стає проблема раціонального використання матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товарно-сировинній біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції, їхню динаміку за окремими групами запасів за цей період. Крім того враховує можливості і доцільність створення різних запасів, коректуючи їх на зміну умов виробництва та на рівень інфляції.

Проблема забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами досі залишається недостатньо розробленою вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Більшість вчених, основну увагу в дослідженнях приділяють проблемі забезпеченості підприємств фінансовими ресурсами та технічними засобами. Матеріальні ресурси (запаси) займають досить значну питому вагу серед інших ресурсів підприємства, саме тому забезпеченість, раціональне використання та правильність їх зберігання має значний вплив на кінцевий результат діяльності.

Недостатня розробленість проблем обліку запасів обумовила актуальність та вибір теми дипломної роботи. Таким чином, тема цієї дипломної роботи є актуальною на сьогоднішній день.

При написанні дипломної роботи було використано практичні матеріали ТЗ “Електрон” - ДП ВАТ “Концерн-Електрон”, що і послужило об'єктом дослідження. Підприємство створене з метою забезпечення населення побутовою технікою (телевізорами). ТЗ “Електрон” діє на підставі законодавства України та статуту підприємства.

Метою дослідження дипломної роботи є вивчення діючої практики обліку, аналізу, контролю запасів на досліджуваному підприємстві.

При написанні дипломної роботи поставленні наступні завдання:

- розкрити суть і дати економічно обґрунтовану класифікацію запасів;

- дослідити порядок документального оформлення, синтетичного та аналітичного обліку запасів;

- висвітлити автоматизацію обліку запасів;

- розкрити методику здійснення аналізу та контролю запасів.

Нормативною і методологічною базою дослідження є Закони та Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України з питань економічної політики, удосконалення господарського механізму та управління промисловістю, а також матеріал, який міститься у працях вітчизняних та зарубіжних економістів у галузі теорії і практики бухгалтерського обліку, аналізу і контролю.

Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел, висновків і додатків.

У розділі 1 “Суть запасів підприємства, класифікація та завдання їх обліку, аналізу та контролю” розглядається сутність, класифікація та оцінка запасів, а також висвітлюється завдання їх обліку, аналізу та контролю.

У розділі 2 “Облік запасів підприємства” висвітлюється облік та документальне оформлення наявності і руху запасів.

У розділі 3 “Аналіз запасів підприємства” здійснено аналіз забезпечення, інтенсивності та ефективності використання запасів.

У розділі 4 “Організація і методика контролю запасів підприємства” висвітлюється інформаційне забезпечення та методика проведення контролю запасів.

Дипломна робота виконана на 111 сторінках друкованого тексту, містить 20 таблиць, 7 рисунків та 15 додатків, наведений список використаних джерел в кількості 50 назв.

Розділ 1

Суть запасів підприємства, класифікація та завдання їх обліку, аналізу та контролю

1.1 Сутність запасів та їх класифікація

Власність підприємств і комерційних структур матеріалізується в майні. Запаси займають значне місце у складі майна підприємства, а також вони домінують у структурі витрат підприємства.

Запаси підприємства становлять значну частину в активі балансу. Вони відображаються у другому розділі активу “Оборотні активи” 6, с.123.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [32].

Отже, запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Запаси - це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання 47, с.344.

Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Норми цього положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності, крім бюджетних установ.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

- утримуються для наступного продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу, як продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також для управління підприємством.

Грачова Р. із вище зазначеного визначення вважає, що:

1. Під активами, які утримуються для подальшого продажу слід розуміти активи, облік яких ведеться на рахунках:

- 25 “Напівфабрикати”, у разі якщо ці активи призначені для продажу на сторону.

Напівфабрикати - це неготова до реалізації продукція підприємства, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадії виробництва і потребує додаткової обробки.

- 26 “Готова продукція”.

Готова продукція - це запаси, що є продуктом матеріального виробництва, цілком завершені обробкою (переробкою, комплектуванням) і на даний час перебувають на стадії цілковитої готовності до реалізації.

- 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, у разі якщо ці активи призначені для продажу на сторону.

- 28 “Товари”.

Товари - це запаси, придбані з метою подальшого продажу без додаткової обробки.

2. Під активами, які перебувають у процесі виробництва слід розуміти активи облік, яких ведеться на рахунках:

- 21 “Тварини на вирощувані та відгодівлі”.

Тварини на вирощування та відгодівлі - це запаси неробочих і непродуктивних тварин, які отримуються (вирощуються і відгодовуються) з метою їх реалізації.

- 23 “Виробництво”.

Незавершене виробництво - це частина виробничих запасів, що в

результаті часткової обробки (переробки, комплектації) набули нової вартості, але на даний час ще не зараховані до складу готової продукції.

- 24 “Брак у виробництві”.

Браком вважається продукція, деталі, вузли і роботи, що не відповідають за якістю встановленим стандартом або технічним умовам і не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використанні лише за додаткових витрат на виправлення.

3. Під активами, які утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством слід розуміти активи облік яких ведеться на рахунках:

- 20 “Виробничі запаси”.

Виробничі запаси - запаси, що використовуються у процесі виробничої діяльності, як предмет праці і споживаються цим виробництвом протягом одного операційного циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту.

- 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

- 25 “Напівфабрикати”, у разі, якщо ця продукція призначена на власні потреби.

- 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”.

Продукція сільськогосподарського виробництва - це сирий продукт тваринницького або рослинницького походження, який не пройшов стадії первинної промислової обробки (переробки), вирощений для реалізації на сторону або для використання на потреби власного виробництва.

Отже, визначення терміна “запаси” охоплює всі активи, облік яких ведеться на рахунках класу 2 8, с.6.

Запаси визначаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість можна достовірно визначити 20, с.113.

За міжнародним (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Запаси” запаси визначаються активом аналогічно до П(С)БО 9 “Запаси” 7, с.245.

Одиницею обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид) згідно із П(С)БО 9 “Запаси”.

Запаси класифікують за такими групами відповідно до П(С)БО 9 “Запаси”:

- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються не більше одного року або нормального одного операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом) 32.

Чебанова Н.В. класифікує запаси аналогічно як це передбачено П(С)БО 9 “Запаси” 47, с. 345.

Ткаченко Н. М. класифікує запаси (матеріали) за призначенням таким чином:

1) Сировина й основні матеріали.

Сировина - це добуті, вирощені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки і призначені для споживання власним виробництвом, як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Основні матеріали - це матеріали, що становлять основу продукту виробництва.

До цієї групи належать предмети праці, що входять до складу виробничих продуктів і становлять їх основу. Вони облікуються на субрахунку 201 “Сировина і матеріали”.

2) Допоміжні матеріали.

Допоміжні матеріали - це матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва і управління.

До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва. Допоміжні матеріали також облікуються на субрахунку 201 “Сировина і матеріали”.

3) Паливо.

Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його належною роллю у господарстві й великою частиною у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися:

- для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технічному процесі та зумовлює якісну зміну матеріалів;

- для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії;

- для господарських потреб.

Паливо обліковують на субрахунку 203 “Паливо”.

4) Тара і тарні матеріали.

Тара - це оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали - це оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До цієї групи належать предмети, призначені для пакування продукції (пляшки, ящики, мішки). Обліковується тара на рахунку 204 “Тара і тарні матеріали”.

5) Будівельні матеріали.

Будівельні матеріали - це матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються, інші матеріальні цінності, які призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальні цінності облікуються на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”.

6) Запасні частини.

Запасні частини - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин, реконструкції обладнання. Вони обліковуються на субрахунку 207 “Запасні частини”.

7) Тварини на вирощуванні та відгодівлі.

До цієї групи належать: молодняк тварин, дорослі тварини (за видами, статтю, віком), що перебувають на відгодівлі і в нагулі, птиці (за видами), звірі (за видами), кролі, сім'ї бджіл, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації (без постановки на відгодівлю). Облік цієї групи здійснюється на рахунку 21 “Тварини на вирощувані та відгодівлі”.

8) Матеріали сільськогосподарського призначення.

До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал, як власного виробництва, так і закуплені. Складові цієї групи обліковуються на субрахунку 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення”.

9) Малоцінні та швидкозношувані предмети.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Облік їх ведеться на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” [44, с. 235-236].

Бутинець Ф. Ф. запаси поділяє на виробничі і товарні.

Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві 6, с. 123].

Від поняття виробничих запасів слід відрізняти поняття матеріальних ресурсів.

Матеріальні ресурси - це основні або оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та є матеріальною базою підприємства. Тобто поняття матеріальних ресурсів є більш ширшим поняттям ніж виробничі запаси, бо останні включають лише предмети праці.

Товарні запаси - це придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу, при цьому підприємство не вносить суттєвих змін у їх фізичну форму, вони є готовими виробами вже при закупівлі у постачальника 6, с. 124].

Отже, запаси підприємств становлять значну частину в оборотних активах, які використовуються у процесі здійснення господарської діяльності.

Економіко-правову сутність запасів визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Згідно з яким одиницею обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

До запасів відносять предмети праці, які призначені для використання у виробництві для виготовлення продукції та господарських потреб, придбаних для подальшого перепродажу або використовується для обслуговування виробництва, виконання робіт або надання послуг та потреб управління.

До запасів також належать засоби праці, які служать не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. До таких засобів праці відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети.

Для обліку, аналізу та контролю найбільше значення має класифікація запасів, яка передбачена положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджена Міністерством фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246 (зі змінами і доповненнями від 25. 11. 2002р. № 989).

1.2 Методи оцінки запасів

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів) за їх окремими видами потрібно розглядати на наступних етапах їх руху:

- при надходженні запасів;

- при вибутті запасів;

- на дату складання звітності 6, с.126.

Отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Первісну вартість запасів при надходженні на підприємство в результаті придбання формують наступні витрати:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається, як добуток середнього відсотка транспортно заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули з відображенням її на тих самих рахунках обліку у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат відносять: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та покращення якісно-технічних характеристик запасів.

Не включають до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому були здійсненні:

- понаднормові витрати і нестачі запасів;

- проценти за користуванням позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведення їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях 20, с. 135.

Формування первісної вартості запасів за шляхами надходження відображено у таблиці 1.1 4, с.107.

Таблиця 1.1

Первісна вартість запасів

Шляхи надходження запасів	Формування первісної вартості запасів
1	2
Придбання	Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання
Виготовлення власними силами	Первісною вартістю визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) 16 “Витрати” і відповідає калькуляції, затверджений на підприємстві
Внесення до статутного капіталу	Первісною вартістю визначається погодження засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість
Одержання безоплатно	Первісною вартістю визначається їх справедлива вартість
Придбання в результаті обміну	Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансової і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на неподібні запаси, визнається справедлива вартість придбаних запасів.

Відповідно до п. 16 П(С)БО 9 “Запаси” при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з

таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів(ФІФО);

- собівартість останньої за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 9 “Запаси” запаси, які відпускаються та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю [32].

Також метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів може використовуватись при не великій номенклатурі товарів (на торгових підприємствах). Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів, його доцільно застосовувати до запасів, які мають значну вартість. При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу ґрунтується на використанні комп'ютерних технологій обліку запасів, коли кожна одиниця має специфічні властивості тільки їй характерні, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Але застосування цього методу на практиці є обмеженим з причини різноманітності і великої кількості однакових запасів [6, с.131].

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції згідно з п. 18 [32].

Цей метод застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками.

Тобто в чисельнику формули проставляються значення в грошовому (вартісному) вимірі, в знаменнику ці ж значення - в кількісному вимірі [9, с.324].

Бутинець Ф.Ф. вважає, що перевагою методу середньозваженої собівартості є можливість при належному використанні дати об'єктивну картину про стан та рух запасів, а недоліком є те, що простота методу містить в собі загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів [6, с. 132].

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущені, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів [32].

Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів, як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.

Бутинець Ф. Ф. вважає, що перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об'єктивний, що відповідає вимогам GAAP, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком. Цей метод також виправдовує себе в умовах низької інфляції, а при умовах високої інфляції його застосування призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції в наслідок завищення результатів від реалізації [6, с. 133].

Оцінка запасів за методом ЛІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття) оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів [32].

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися та переглядатися згідно з п. 21 [32].

Грачова Р. вважає, що нормативний метод обліку вибуття запасів є частиною нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) зводиться до наступного. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів, трудових ресурсів. За умови дотримання цих норм (а також їх своєчасного перегляду) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилення від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрат) або віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних форм, а також додають (віднімають) витрати, викликані зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції. Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є основним методом, що використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також в сезонних галуззях матеріального виробництва [9, с. 325].

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається, як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається, як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів згідно з п. 22 [32].

Відповідно до п. 23 вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списуються з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями знаходження експлуатації та матеріально відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання [32].

Отже, на даний час для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із вище зазначених методів, крім методу ЛІФО.

А також запаси достовірно оцінюють на дату складання балансу. Згідно п. 24. П(С)БО 9 запаси відображаються в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію [32].

Порядок визначення чистої вартості реалізації наведено на рис. 1.1 [6, с.197].

Рис. 1.1 Порядок та умови визначення чистої вартості реалізації запасів

Різниця між первісною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених (зіпсованих, нестачі) запасів списуються на витрати звітного періоду.

При встановлені винних осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і до складу доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується в наслідок їх дооцінки, тому на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Дооцінка запасів проводиться лише у випадку, якщо раніше по таких запасах була здійснена уцінка, в сумі, яка не перевищує суму раніше проведених уцінок, тобто вартість запасів після дооцінки неповинна перевищувати первісну вартість таких запасів [38, с.217].

Отже, ця методика оцінки запасів спрямована на достовірне відображення активів у фінансовій звітності.

Запаси оцінюються за міжнародним (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Запаси” аналогічно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” [7, с. 247].

Отже, при надходженні та вибутті запаси оцінюють на підприємстві відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Від правильної оцінки запасів залежить достовірність активів у балансі підприємства, бо при визначені недостовірної оцінки запасів буде недостовірною інформація в активі балансу.

А також від правильної оцінки запасів та їх обліку залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення, бо запаси підприємства становлять значну частину в активах балансу.

1.3 Мета та завдання обліку, аналізу та контролю запасів підприємства

Для здійснення своєї господарської діяльності кожне промислове підприємство повинен мати засоби виробництва, які складаються із засобів праці та предметів праці. Запаси відносять до предметів праці. Вони призначені для використання у виробництві для виготовлення продукції та господарських потреб.

На промислових підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість матеріалів (запасів). Тобто головною метою бухгалтерського обліку є правильна організація обліку запасів та забезпечення їх зберігання.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють за такими методами:

- через систему матеріальної відповідальності - укладення договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

- документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

- затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

- налагодження складського господарства;

- проведення інвентаризації [47, с. 346].

Отже, бухгалтер зобов'язаний стежити за рухом та зберіганням запасів (матеріальних цінностей). А основою такого контролю є первинна документація.

Основними завданнями обліку є:

- забезпечення точності оцінки на будь-яку дату;

- правильне та своєчасне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей, виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їх заготівлею;

- періодичне уточнення вартості запасів;

- контроль за надходженням, вибуттям та їх зберіганням;

- точність оцінки спожитих та реалізованих запасів;

- проведення інвентаризацій матеріальних цінностей;

- правильне та своєчасне використання запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації [38, с. 212; 47, с. 346].

Отже, головним завданням обліку запасів є законно обґрунтоване та достовірне відображення господарських операцій з обліку запасів.

В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова матеріально-технічного постачання підприємств сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами та іншими запасами. Підприємство самостійно вивчає ринок сировини, енергоресурсів, налагоджує прямі зв'язки з постачальниками.

Безперебійне забезпеченість підприємства матеріальними запасами необхідного асортименту та якості, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності, ефективності виробництва.

Головна мета аналізу запасів полягає у правильному управлінні запасами. Суть управління запасами полягає в здійсненні контролю за станом запасів і прийнятті заходів, спрямованих на економію часу і коштів за рахунок мінімізації затрат на утримання запасів, необхідних для своєчасного та якісного виконання виробничої програми. А метою такого управління є забезпечення безперебійного виробництва продукції в потрібній кількості і в установлені терміни, повної реалізації випущеної продукції при мінімальних затратах на утримання запасів.

Підприємства постійно шукають внутрівиробничі резерви економії та раціонального використання запасів за допомогою економічного аналізу, основними завданнями якого є:

- вивчення потреби підприємства в запасах;

- оцінка реальності та економічного обґрунтування планів матеріально-технічного забезпечення, його взаємозв'язок з планом виробництва;

- оцінка забезпеченості плану поставок укладеними договорами, якості договорів;

- оцінка вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів;

- аналіз використання планів матеріально-технічного забезпечення за обсягом, асортиментом, строками, якості запасів і вплив на обсяг виробництва продукції, їх собівартість та інші показники;

- оцінка ефективності використання запасів;

- виявлення та оцінка внутрішніх невикористаних резервів економії запасів та розробка заходів щодо їх використання [40, с. 207].

Отже, основними завданнями забезпеченості та використання запасів є:

- оцінювання реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня виконання їх і випливу на обсяг виробництва продукції, її асортиментність та інші показники;

- оцінювання рівня ефективності використання матеріальних ресурсів; виявлення внутрівиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів із їх використання.

У ринкових умовах контроль є важливою функцією ефективного управління виробничими та комерційними структурами для отримання максимального прибутку і виконання зобов'язань перед державою щодо сплати податків.

Ревізія на підприємствах України здійснюється відповідно до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 10.01.2002р. № 2921-ІІІ, від 10.01.2002р. № 2922-ІІІ, від 15.05.2003р. № 762-ІV, від 27.11.2003р. № 1349- ІV) та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997р. № 121 та Міністерством юстиції України від 24 жовтня 1997р. № 497/2301 [46, с. 129].

Головна мета контролю запасів полягає у встановленні достовірності бухгалтерської інформації про наявність, надходження та використання запасів.

Під час контролю запасів завдання ревізора полягає у тому, щоб забезпечити перевірку:

- законності операцій з руху запасів;

- фактичної наявності запасів;

- забезпечення умов збереження матеріальних цінностей, стану їх збереження;

- правильності і повноти оприбуткування запасів;

- організації контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- правильності оформлення відпуску запасів стороннім організаціям та у виробництво;

- дотримання лімітів з відпуску запасів у виробництво, правильності та законності списання втрат матеріальних цінностей;

- правильності і своєчасності проведення переоцінки матеріальних цінностей;

- дотримання підприємством податкового законодавства, щодо операцій із запасами;

- повноти та правильності відображення господарських операцій із запасами в обліку і звітності [39, с. 64].

Отже, при контрольних заходах облік запасів перевіряють, як об'єкт контролю і одночасно, як джерело інформації обґрунтованої первинними документами, своєчасності відображення їх в обліку та звітності, а також закріплення за ними матеріально відповідальних осіб.

Під час контролю запасів першочерговим завданням ревізора є перевірка: забезпечення, збереження та раціонального використання запасів. Ці процеси сприяють підвищенню ефективності виробництва продукції.

Найважливішим завданням контролю запасів є сприяння ефективного використанню матеріальних цінностей, забезпечення їх збереження, а також своєчасності відображення в обліку операцій пов'язаних із надходженням та вибуттям запасів.

Отже, головними завданнями обліку, аналізу та контролю є:

- одержання достовірної інформації про господарську діяльність підприємства;

- виконання завдань виробництва;

- підвищення ефективності використання запасів;

- збереження запасів підприємства;

- використання запасів за призначенням.

Висновки до розділу 1

Дослідивши з джерел інформації суть, класифікацію, оцінку та завдання обліку, аналізу і контролю запасів можна зробити такі висновки:

1. Запаси підприємств становлять значну частину в оборотних активах, які використовуються у процесі здійснення господарської діяльності.

Економіко-правову сутність запасів визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Відповідно до п. 4 П(С)БО 9 запаси - це активи, які: утримуються для наступного продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу, як продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також для управління підприємством. Згідно із вище зазначеним положення одиницею обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

До запасів відносять предмети праці, які призначені для використання у виробництві для виготовлення продукції та господарських потреб, придбаних для подальшого перепродажу або використовується для обслуговування виробництва, виконання робіт або надання послуг та потреб управління.

До запасів також належать засоби праці, які служать не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. До таких засобів праці відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети.

Для обліку, аналізу та контролю найбільше значення має класифікація запасів, яка передбачена положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджена Міністерством фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246 (зі змінами і доповненнями від 25. 11. 2002р. № 989).

2. Отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

При вибутті запаси оцінюють на підприємстві відповідно до п. 16 П(С)БО 9 “Запаси”. На даний час для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених в П(С)БО 9 методів, крім методу ЛІФО.

Запаси достовірно оцінюють на дату складання балансу. Згідно п. 24. П(С)БО 9 запаси відображаються в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Від правильної оцінки запасів залежить достовірність активів у балансі підприємства, бо при визначені недостовірної оцінки запасів буде недостовірною інформація в активі балансу. А також від правильної оцінки запасів та їх обліку залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення, бо запаси підприємства становлять значну частину в активах балансу.

3. Головними завданнями обліку, аналізу та контролю є:

- одержання достовірної інформації про господарську діяльність підприємства;

- виконання завдань виробництва;

- підвищення ефективності використання запасів;

- збереження запасів підприємства;

- використання запасів за призначенням.

Розділ 2

Облік запасів підприємства

2.1 Документальне оформлення господарських операцій пов'язаних із рухом запасів

Документування операцій з обліку запасів ведеться згідно з Положенням “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Це Положення встановлює порядок оформлення, прийняття, відображення і зберігання у бухгалтерському обліку первинних документів, облікових реєстрів та звітності. Первинні документи складаються на бланках типових первинних форм затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм затвердженими міністерствами та відомствами України [35]. Для документування господарських операцій з руху запасів використовують типові форми первинної облікової документації, затверджені наказами Держкомстату України від 21.06.1996 року № 193 та від 22.05.1996 року № 145 (таблиця 2. 1).

Таблиця 2.1

Типові форми первинних документів з обліку виробничих запасів та малоцінних і швидкозношуваних предметів

Номер форми	Назва
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-2	Довіреність
М-2а	Акт списання бланків довіреностей
М-3	Журнал реєстрацій довіреностей
М-4	Прибутковий ордер
М-7	Акт про приймання матеріалів
М-8, М-9, М-28, М-28а	Лімітно-забірна картка
М-10	Акт вимога на зміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
М-12	Картка складського обліку матеріалів
М-13	Реєстр приймання-здачі документів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15	Акт про приймання устаткування
М-15а	Акт приймання-передачі устаткування до монтажу
М-16	Матеріальний ярлик
М-17	Акт про виявленні дефекти устаткування
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу
М-19	Матеріальний звіт
М-21	Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
М-26	Картка обліку устаткування для встановлення
МШ-1	Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)
МШ-2	Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
МШ-3	Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)
МШ-4	Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів
МШ-5	Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні
МШ-6	Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів
МШ-7	Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв
МШ-8	Акт списання малоцінних та швидкозношуваних предметів

Надходження вантажів від постачальників реєструють в “Журналі обліку вантажів, що надійшли” форми М-1. Цю форму ведуть для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в цьому журналі робляться відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на підставі прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів та інших документів. У графі “примітка” записують дані про оплату рахунків.

При одержані від підприємства-постачальника вантажів постачальник пред'являє “Довіреність” форми М-2 (додаток И). В цій довіреності зазначають: посаду; прізвище ім'я по батькові; реквізити паспорта; перелік цінностей та їх кількість; підпис пред'явника; підпис головного бухгалтера та керівника підприємства-постачальника завірений печаткою. Також на підприємстві ведуть “Журнал реєстрації довіреностей” форми М-3, де реєструють видані довіреності та розписки про їх одержання. Щокварталу складають “Акт списання бланків довіреностей” форми М-2а (додаток І), який затверджує керівник підприємства.

Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами. У цих документах відображається обсяг, якість, ціна за якою були відправлені матеріальні цінності. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію і порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розбіжностей, то матеріальні цінності приймаються комірником, який записує кожний номенклатурний номер цінностей в прибутковий ордер форми М-4 (додаток К).

У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних вказаних у договорі та супровідних документах складають “Акт про приймання матеріалів” типової форми М-7 (додаток Л). Для оприбуткування таких запасів за наказом керівника підприємства створюють спеціальну комісію, в яку входять представники постачальника, а у разі виникнення суперечливих питань з метою з'ясування непорозумінь залучають відповідних спеціалістів-експертів (юристів, аудиторів). Акт складають у двох примірниках і підписується членами комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Перший примірник акта передається в бухгалтерію, а другий в юридичний відділ для складання листа-претензії [38, с. 217-219].

На досліджуваному підприємстві використовують лімітно-забірну картку форми М-8 (додаток М) для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовлені продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби. Цей документ є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу. Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках. Один примірник передається до початку місяця цеху (одержувачу матеріалів), а другий примірник складу (комірнику). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється комірником при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу розписується представник цеху. По лімітно-забірній картці ведеться облік матеріалів, що не були використані у виробництві, тобто були повернуті. При цьому інших додаткових документів не складають. Форма М-8 використовується для багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один місяць.

Комірник на кінець кожного місяця складає “Звіт про рух комплектації та матеріалів” на кожний вид телевізора на підставі лімітно-забірної картки. Дані про надходження і витрачання матеріальних цінностей записуються у цей звіт, який затверджується підписом технічного директора. Кожний звіт складається у двох примірниках. Один із примірників звіту з прикладними до нього первинними документами комірник здає в бухгалтерію. В матеріально відповідальної особи залишається документ з відміткою бухгалтера, що матеріально відповідальна особа здала звіт.

Для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства використовують форму М-11 “Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів” (додаток Н). Ця форма складається комірником у двох примірниках. Один примірник залишається у комірника і є основою для списання цінностей, а другий у одержувача для оприбуткування цінностей [4, с. 109-110].

На документи з оприбуткування матеріалів (палива, запчастин, малоцінних і швидко зношуваних предметів та інших матеріалів) складають реєстр прибуткових документів, а на документи які підтверджують витрачання матеріалів складають реєстр видаткових документів. У реєстрах записують такі реквізити: період за який складено реєстри; назва документів; номери документів та їх загальна кількість; підпис бухгалтера.

В кінці місяця бухгалтер виводить обороти з надходження та вибуття матеріалів, а також виводить залишки на кінець місяця. Також на цьому підприємстві складають “Реєстр документів на внутрішнє переміщення ТМЦ” на підставі накладних-вимог форми М-11. Цю форму складає матеріальна відповідальна особа (комірник) [5, с. 323-324].

А також на досліджуваному підприємстві складають “Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей” форми М-21, в який заносять дані про фактично перевірені матеріальні цінності. Крім того у спеціалізованому документі складають “Акт списання матеріальних цінностей” (додаток П).

Промислові підприємства крім вищезазначених типових форм первинної документації складають ще такі:

- “Акт-вимога на зміну (додатковий відпуск) матеріалів” форми М-10 використовується для обліку відпуску матеріалів понад встановленого ліміту або при зміні матеріалів і є основою для списання матерів зі складу. Ця форма складається у двох примірниках: один примірник для одержувача (цеху), другий - для складу. Комірник в обох примірниках ставить дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого відмічає залишок. Понад лімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства.