- 7,7

99,7

Під час аналізу дають оцінку постачанню матеріальних ресурсів за джерелами надходження, а саме: зовнішніми і внутрішніми. До внутрішніх джерел відносять власне виробництво, а до зовнішніх - надходження від постачальників за договорами. Оцінка виконання договорів на постачання матеріальних ресурсів наведена в таблиці 3.2., (додаток З) [24, с. 350; 42, с. 196].

Дані з таблиці 3.2. показують, що план постачання матеріальних ресурсів загалом виконано на 99,3%, у тому числі з сировини й матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів на 99,7%, з палива на 100%, запасних запчастин на 98,8%, з інших запасів на 99,0%.

Виконання виробничої програми, зокрема випуск продукції за номенклатурою та асортиментом, значною мірою залежить від рівня виконання плану постачання матеріалів не лише з обсягу, а й з асортименту матеріальних ресурсів. Тому в ході аналізу дають оцінку виконанню плану постачання матеріальних ресурсів з асортименту, визначають коефіцієнт асортиментності.

Таблиця 3.2

Оцінка виконання договорів постачання матеріальних ресурсів за 2006 рік на ТЗ “Електрон”

Вид матеріальних ресурсів	Укладено договорів на постачання матеріальних ресурсів (тис. грн.)	Фактичне надходження від постачальників (тис. грн.)	Відхилення (+;-)	Виконання договорів (%)
1	2	3	4	5
Сировина й матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби	1061,8	1057,6	- 4,2	99,7
Паливо	7,9	7,9	-	100
Запасні запчастини	910,8	899,7	- 11,1	98,8
Інші запаси	68,9	68,2	- 0,7	99,0
Всього	2049,4	2033,4	- 16,0	99,3

Коефіцієнт асортиментності (К_АС) визначають відношенням суми, зарахованої у виконання плану з асортименту (фактичне надходження в межах потреби підприємства), до планової потреби.

Аналіз виконання плану постачання матеріальних ресурсів з асортименту наведено в таблиці 3.3., (додаток З) [42, с. 197-198].

Як видно з таблиці 3.3., що план матеріально-технічного постачання з асортименту виконано на 99,3%, тобто коефіцієнт асортиментності становить 0,993.

У процесі аналізу також здійснюють аналіз виконання договірних зобов'язань з постачання матеріальних ресурсів на підприємство за їх структурою, який проводиться шляхом порівняння планової потреби питомої ваги окремих видів матеріальних ресурсів в їх загальній кількості з питомою вагою видів матеріальних ресурсів, що фактично надійшли. Для цього складається розрахунково-аналітична таблиця 3.4., (додатки В, Г, З).

Таблиця 3.3

Аналіз виконання плану постачання матеріальних ресурсів з асортименту на ТЗ “Електрон” за 2006 рік

Вид матеріальних ресурсів	Укладено договорів на постачання матеріальних ресурсів (тис. грн.)	Фактичне надходження від постачальників (тис. грн.)	Зараховано у виконання плану з асортименту (тис. грн.)
1	2	3	4
Сировина й матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби	1061,8	1057,6	1057,6
Паливо	7,9	7,9	7,9
Запасні запчастини	910,8	899,7	899,7
Інші запаси	68,9	68,2	68,2
Разом по підприємству	2049,4	2033,4	2033,4

Таблиця 3.4

Аналіз виконання договірних зобов'язань з постачання матеріальних ресурсів на ТЗ “Електрон” за 2006 рік

Вид матеріальних ресурсів	Потреба підприємства в матеріальних ресурсах	Фактичне надходження матеріальних ресурсів	Відхилення (+;-)
	Сума тис. грн.	Питома вага %	Сума тис. грн.	Питома вага %	Сума тис. грн.	Питома вага %
1	2	3	4	5	6	7
Сировина й матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби	1060,0	51,9	1057,6	52,0	- 2,4	+0,1
Паливо	7,9	0,4	7,9	0,4	-	-
Запасні запчастини	905,2	44,3	899,7	44,2	- 5,5	- 0,1
Інші запаси	68,0	3,4	68,2	3,4	+ 0,2	-
Разом	2041,1	100	2033,4	100	- 7,7	-

Дані з таблиці 3.4. свідчать, що на досліджуваному підприємстві є відхилення з постачання матеріальних ресурсів, які можуть призвести до збою у виконані плану виробничої програми.

Під час аналізу перевіряють також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам та умовам договору і в разі порушення їх висувають претензії постачальникам.

На підприємствах може проводитися також аналіз ритмічності постачання матеріалів, який проводиться на основі графіків постачання матеріалів, які складаються подекадно за окремими видами матеріальних ресурсів [40, с. 208-209].

Отже, безперебійна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами необхідного асортименту та якості, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності, ефективності виробництва.

Ефективне управління запасами дає змогу прискорити оборотність капіталу і підвищити його доходність, зменшити поточні втрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частку капіталу, реінвестуючи його в інші активи.

Досліджене підприємство забезпечене сировиною й матеріалами, купованими напівфабрикатами та комплектуючими виробами на 99,8%, паливом - 100%, запасними частинами - 99,4% та іншими запасами на 100,2%. Фактично на підприємство надійшло менше від планової потреби сировини й матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів на 2,4 тис. грн., запасних запчастин на 5,5 тис. грн., але при цьому надійшло більше інших запасів на 200грн.

План постачання матеріальних ресурсів загалом виконано на 99,3%, у

тому числі з сировини й матеріалу, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів на 99,7%, з палива на 100%, запасних запчастин на 98,8%, з інших запасів на 99,0%. Також є відхилення з постачання матеріальних ресурсів, які можуть призвести до збою у виконані плану виробничої програми.

Отже, важливим шляхом для забезпечення безперервного виробництва є правильна організація поповнення складських запасів.

3.2 Аналіз оборотності запасів

Матеріальні ресурси (запаси) на підприємстві перебувають у постійному русі: вони надходять на склад від постачальників, потім їх передають у виробництво, де поступово в процесі оброблення вони набувають вигляду готової продукції [22, с. 195].

Найважливішими показниками, які характеризують інтенсивність використання виробничих запасів підприємства, є коефіцієнт оборотності, коефіцієнт закріплення і тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів показує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Його визначають за формулою:

К_ОЗ = ЧД/З_З, або К_ОЗ = СРП/З_З, (3.2)

Де К_ОЗ - коефіцієнт оборотності запасів;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

З_З - середні залишки виробничих запасів за звітний період;

СРП - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Чим вища оборотність запасів тим ефективніше вони використовуються, менше коштів витрачається на їх формування. При зменшенні значення коефіцієнта оборотності запасів на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про сповільнення обороту запасів.

Показником, оберненим до швидкості обороту, є коефіцієнт закріплення виробничих запасів, який обчислюється за формулою:

К_З= З_З /ЧД де (3.3)

К_З - коефіцієнт закріплення виробничих запасів;

З_З - середні залишки виробничих запасів за звітний період;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Він характеризує вартість матеріальних ресурсів, яка припадає на 1 грн. чистого доходу або собівартості реалізованої продукції. Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника щодо попередніх періодів.

Важливою характеристикою ефективного використання виробничих запасів є тривалість (період) обороту запасів, яка визначається за формулою:

Ч_ОЗ = Т/ К_ОЗ (3.4)

Ч_ОЗ - тривалість обороту запасів;

Т - кількість днів за які обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30 дням, квартал - 90, півріччя - 180 і рік - 360);

К_ОЗ - коефіцієнт оборотності запасів.

Цей показник показує час протягом якого виробничі запаси трансформуються в кошти. Зменшення цього значення на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Вище перелічені показники можна також обчислювати для окремих видів виробничих запасів (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, запасні частини тощо) [22, с. 200-202].

Результати аналізу інтенсивності використання виробничих запасів наведено в таблиці 3.5.

Дані з таблиці 3.5. показують, що швидкість обороту матеріальних ресурсів прискорився. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів збільшився на 1,8, тобто вони поповнювалися у попередньому році 4,0 рази , а в звітному - 5,8 рази.

Коефіцієнт закріплення виробничих запасів є незмінним, що свідчить про незмінність вартості матеріальних ресурсів, які припадають на 1 грн. собівартості реалізованої продукції.

Таблиця 3.5

Динаміка оборотності виробничих запасів ТЗ “Електрон”

Показник	2005 рік	2006рік	Відхилення (+;-)
1	2	3	4
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	2439,4	5764,9	+3325,5
Середньорічний залишок виробничих запасів, тис. грн.	604,9	984,9	+380,0
Коефіцієнт оборотності запасів	4,0	5,8	+1,8
Тривалість обороту виробничих запасів, днів	90	62	- 28
Коефіцієнт закріплення запасів	0,2	0,2	-

Тривалість обороту виробничих запасів зменшилась на 28 днів, тобто у попередньому році матеріали трансформувались у кошти за 90 днів, а в звітному - за 62 дня. Зменшення тривалості обороту свідчить про зростання оборотності і зростання середніх залишків виробничих запасів.

Отже, сповільнення оборотності відбулося внаслідок недоліків у системі забезпечення і збуту.

На досліджуваному підприємстві за звітний рік ефективніше використовувалися запаси, а також витрачалося менше коштів на їх формування, про це свідчить коефіцієнт оборотності. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів збільшився на 1,8, тобто вони поповнювалися у попередньому році 4 рази , а в звітному майже 6 разів.

3.3 Аналіз використання запасів

В умовах ринкової економіки розширення виробництва продукції відбувається не стільки за рахунок приросту матеріальних ресурсів, скільки в наслідок підвищення ефективності їх використання. У зв'язку з цим найважливішим напрямом аналізу є вивчення закономірностей витрат матеріалів та резервів подальшого їх зниження.

Аналіз використання матеріальних запасів підприємства здійснюється за такими основними напрямами:

- аналіз виходу продукції з одиниці сировини;

- аналіз витрат сировини, матеріалів, палива на окремих стадіях їх споживання;

- аналіз використання відходів сировини, палива, матеріалів.

Використання матеріальних ресурсів характеризують показники загальних витрат матеріалів і показники витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції. Плановий обсяг матеріальних витрат на виробничі потреби визначають на основі виробничої програми і норм витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Фактичні витрати можуть не збігатися з плановими внаслідок відхилення фактичного випуску продукції від планового, а також фактичних витрат сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції від встановленої норми.

Аналіз витрат матеріалів на одиницю продукції здійснюють за показниками норм витрат і питомих витрат.

Норма витрат - це гранично допустима величина витрат сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції конкретного виду для певних умов.

Питомі витрати - це середні витрати, які розраховуються, як відношення загального обсягу витрачених матеріалів до кількості виробленої продукції.

В деяких галузях замість питомих витрат обчислюють обернений показник - вихід продукції з одиниці сировини чи матеріалів.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовують систему узагальнюючих та індивідуальних показників [22, с. 203].

До узагальнюючих показників належать прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Прибуток на гривню матеріальних витрат є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання матеріальних ресурсів. Його визначають діленням суми одержаного прибутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.

Матеріаловіддачу визначають діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат:

МВ = В/ВМ (3.5)

МВ - матеріаловіддача;

В - обсяг виробленої продукції у вартісних або натуральних показниках;

ВМ - матеріальні витрати.

Цей показник характеризує, скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива т. ін.).

Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно або припадає фактично на виробництво одиниці продукції:

ММ = ВМ/В (3.6)

ММ - матеріаломісткість продукції;

ВМ - матеріальні витрати;

В - обсяг виробленої продукції у вартісних або натуральних показниках.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначають відношенням індексу валової продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і, разом з тим, розкриває фактори її зростання.

Частку матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюють відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат (коефіцієнт використання матеріалів) становить відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, на скільки економічно використовують матеріали в процесі виробництва, чи немає перевитрат порівняно з установленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовували економніше [22, с. 122-124; 40, с. 215-216;].

Індивідуальні (часткові) показники застосовують для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (місткість сировини, матеріаломісткість, місткість палива, енергомісткість тощо).

Питому матеріаломісткість визначають для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів, її можна обчислити як у вартісному вираженні (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво і-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни (рис. 3.1).

Потім необхідно проаналізувати показники часткової матеріаломісткості (місткість сировини, місткість палива), як складові загальної матеріаломісткості (табл. 3.6).



Рис.3.1. Структурно-логічна модель факторного аналізу матеріаломісткості

Таблиця 3.6

Аналіз часткових показників матеріаломісткості ТЗ “Електрон”

за 2005-2006 роки

Показники	Значення показника	Відхилення (+;-)
	2005 рік	2006 рік
Випуск продукції тис. грн.	2927,3	6917,9	+ 3990,6
Матеріальні витрати, тис. грн. У тому числі: Сировина й матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби Паливо Запасні запчастини Інші запаси	1964,9 1006,9 7,9 892,9 57,2	2033,4 1057,6 7,9 899,7 68,2	+ 68,5 + 50,7 - + 6,8 + 11,0
Загальна матеріаломісткість, коп. У тому числі: Сировиномісткість Паливомісткість Запасомісткість запасних частин Інша запасомісткість	67,12 34,40 0,26 30,5 1,9	29,40 15,29 0,12 13,1 0,99	- 37,72 - 19,11 - 0,14 - 17,4 - 0,91

Як видно з таблиці 3.6 за 2006 рік матеріаломісткість зменшилася по всіх видах виробничих запасів порівняно з 2005 роком.

Результати аналізу динаміки показників ефективності використання матеріальних ресурсів подано у таблиці 3.7., (додатки В, Г, З) [1, с. 125; 40, с. 220].

Аналіз використання матеріальних ресурсів ТЗ “Електрон”, який поданий в таблиці 3.7 свідчить про підвищення ефективності їх використання. У попередньому році матеріаломісткість становила 0,67 грн., а у звітному - 0,29 грн., тобто використання матеріалів зменшилось на 0,38 грн. Відповідно зросла матеріаловіддача продукції на 1,91 грн., що сприяло зростанню обсягу виробленої продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів.

Таблиця 3.7

Динаміка показників використання матеріальних ресурсів ТЗ “Електрон” за 2005-2006 роки

Показник	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+;-)
Обсяг продукції у порівняльних цінах, тис. грн.	2927,3	6917,9	+3990,6
Матеріальні витрати, тис. грн.	1964,9	2033,4	+68,5
Матеріаловіддача, грн.	1,49	3,40	+1,91
Матеріаломісткість, грн.	0,67	0,29	- 0,38

Результати факторного аналізу впливу зміни матеріальних витрат і матеріаловіддачі на обсяг виробництва продукції, наведено в таблиці 3.8., (додатки В, Г, З) [48, с. 74].

Таблиця 3.8

Аналіз впливу предметів праці на обсяг виробництва продукції ТЗ “Електрон”

Чинники впливу	Розрахунок впливу	Розмір впливу (тис. грн.)
Зміна матеріальних витрат	+68,5 х 1,49	+106,9
Зміна матеріаловіддачі	+1,91 х 2033,4	+ 3883,7
Загальний вплив	6917,9 - 2927,3	+ 3990,6

Дані з таблиці 3.8 показують, що підприємство забезпечило зростання обсягів виробництва на 3990,6 тис. грн., тобто ці дані свідчать про ефективне використання матеріальних ресурсів.

Аналіз виявлених причин і факторів зростання матеріаломісткості продукції та виявлення резервів її зниження проводиться за схемою, яка наведена на рис. 3.2 [11, с. 57].

Під час аналізу також основну увагу приділяють вивченню причини зміни частки витрати сировини на одиницю продукції та пошуку резервів її скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінюватися за рахунок якості матеріалів, зміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріало-технічного постачання і виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрат, відходів і втрат тощо. Ці причини встановлюють за актами про впровадження заходів, повідомлення про зміну нормативів витрат від упровадження заходів і т.д.

Рис. 3.2. Схема аналізу резервів зниження матеріаломісткості продукції

Вартість сировини і матеріалів залежить також від їхньої кількості, від внутрігрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, від транспортно-заготівельних витрат і т. ін.

Одним із показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток на гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку цього показника, виконання плану за його рівнем, провести міжгосподарське порівняння і встановити фактори зміни його величини. За результатами аналізу слід виробити тактичну і стратегічну політику у сфері ресурсозбереження, спрямовану на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві [19, с. 142-143; 40, с. 221-226].

Отже, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є одним з найважливіших завдань кожного суб'єкта господарювання, оскільки саме матеріальні витрати становлять значну частину витрат виробництва, від яких певною мірою залежить розмір прибутку.

Аналіз використання матеріальних ресурсів ТЗ “Електрон” свідчить про підвищення ефективності їх використання. У попередньому році матеріаломісткість становила 0,67 грн., а у звітному - 0,29 грн., тобто використання матеріалів зменшилось на 0,38 грн. Відповідно зросла матеріаловіддача продукції на 1,91 грн., що сприяло зростанню обсягу виробленої продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів.

Можливими шляхами подальшого поліпшення використання виробничих запасів є: рівномірне їх надходження; формування запасів у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперебійності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних матеріалів; реалізація надлишкових запасів.

При проведені розрахунку матеріаломісткості і мітаріаловіддачі продукції були виявлені резерви, які складають 3990,6 тис. грн. за умови підвищення ефективності використання виробничих запасів до рівня попереднього року.

Висновки до розділу 3

За допомогою проведеного аналізу на ТЗ “Електрон” можна зробити такі висновки:

1. Безперебійна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами необхідного асортименту та якості, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності, ефективності виробництва. Ефективне управління запасами дає змогу прискорити оборотність капіталу і підвищити його доходність, зменшити поточні втрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частку капіталу, реінвестуючи його в інші активи.

Досліджене підприємство забезпечене сировиною й матеріалами, купованими напівфабрикатами та комплектуючими виробами на 99,8%, паливом - 100%, запасними частинами - 99,4% та іншими запасами на 100,2%. Фактично на підприємство надійшло менше від планової потреби сировини й матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів на 2,4 тис. грн., запасних запчастин на 5,5 тис. грн., але при цьому надійшло більше інших запасів на 200грн. План постачання матеріальних ресурсів загалом виконано на 99,3%, у тому числі з сировини й матеріалу, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів на 99,7%, з палива на 100%, запасних запчастин на 98,8%, з інших запасів на 99,0%.

2. На ТЗ “Електрон” за звітний рік ефективніше використовувалися запаси, а також витрачалося менше коштів на їх формування, про це свідчить коефіцієнт оборотності. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів збільшився на 1,8, тобто вони поповнювалися у попередньому році 4 рази , а в звітному майже 6 разів.

3. Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є одним з найважливіших завдань кожного суб'єкта господарювання, оскільки саме матеріальні витрати становлять значну частину витрат виробництва, від яких певною мірою залежить розмір прибутку.

Аналіз використання матеріальних ресурсів на досліджуваному підприємстві свідчить про підвищення ефективності їх використання. У попередньому році матеріаломісткість становила 0,67 грн., а у звітному - 0,29 грн., тобто використання матеріалів зменшилось на 0,38 грн. Відповідно зросла матеріаловіддача продукції на 1,91 грн., що сприяло зростанню обсягу виробленої продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів.

Шляхами подальшого поліпшення використання виробничих запасів є: рівномірне їх надходження; формування запасів у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперебійності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних матеріалів; реалізація надлишкових запасів.

Розділ 4

Організація і методика контролю запасів підприємства

4.1 Інформаційне забезпечення ревізії запасів

На ТЗ “Електрон” контрольно-ревізійний процес операцій із запасами ґрунтується на інформаційному забезпеченні (нормативної, довідкової та фактичної (облікової) інформації).

Під час організації та проведення ревізії ревізор керується нормативною інформацією, а саме:

- Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 10.01.2002р. № 2921-ІІІ, від 10.01.2002р. № 2922-ІІІ, від 15.05.2003р. № 762-ІV, від 27.11.2003р. № 1349- ІV) [14].

- Положенням “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 515 [34].

- Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998.р. № 817.

- Інструкцією “Про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні”, затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997р. № 121 та Міністерством юстиції України від 24 жовтня 1997р. № 497/2301 [18].

- Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємства” від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) [15].

- Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, від 16.07.1999 р. № 996-ХІV[13].

- Положенням “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському

обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 [35].

- Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Наказ Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994р. № 69 (із змінами і доповненнями внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 05.12.1997р. № 268, від 26.05.2000р. № 115) [16].

- Інструкцією “Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей”. Наказ Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 (зі змінами і доповненнями).

- Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від 22 січня 1996р. № 116 (зі змінами та доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 р. № 1402) [37].

- Інструкцією з обліку бланків суворої звітності. Наказ Міністерства статистики України від 17.01.1997 р. № 13/12 (зі змінами та доповненнями).

- Порядком ведення обліку приросту (зменшення) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини. Наказ Міністерства фінансів України від 11.06.1998 р. № 124.

- Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168 (зі змінами і доповненнями).

- Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291 [29].

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291[17].

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” із змінами і

доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 14.06.2000р. № 131, від 30.11.2000р. № 304, від 25.11.2002р. № 989, від 23.05.2003р. № 363 [31].

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246 (із змінами та доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 22.11.2004р. № 731) [32].

- Форми первинних документів для обліку виробничих запасів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. № 193 [26].

- Форми первинних документів для обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів, затверджених наказ Міністерства статистики від 22.05.1996р. № 145 [27].

А також під час контрольно-ревізійного процесу ревізор одержує довідкову інформацію (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Довідкова інформація під час контролю та ревізії запасів

Фактичний стан управління запасами визначається за фактичною (обліковою та звітною) інформацією підприємства. До фактичної інформації відносять:

- типові документи з обліку виробничих запасів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. № 193;

- типові документи з обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів, затверджені наказом Міністерства статистики від 22.05.1996р. № 145;

- спеціалізовані форми документів, затверджені в установленому порядку підприємством;

- реєстри синтетичного і аналітичного обліку;

- звітність підприємства

Тобто під час контрольно-ревізійного процесу ревізор використовує таку облікову та звітну інформацію:

- Журнал обліку вантажів, що надійшли форми № М-1;

- Довіреність форми № М-2;

- Акт списання бланків довіреностей форми № М-2а;

- Журнал реєстрації довіреностей форми № М-3;

- Прибутковий ордер форми № М-4;

- Акт про приймання матеріалів форми № М-7;

- Лімітно-забірна картка форми № М-8, № М-9, № М-28 та № М-28а;

- Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів форми № М-10;

- Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів форми № М-11;

- Картка складського обліку форми № М-12;

- Реєстр приймання-здачі документів форми № М-13;

- Відомість обліку залишків матеріалів на складі форми № М-14;

- Акт про приймання устаткування форми № М-15;

- Акт приймання передачі устаткування до монтажу форми № М-15а;

- Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) форми № МШ-1;

- Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів форми № МШ-2;

- Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних форми № МШ-4;

- Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні форми № МШ-5;

- Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів форми № МШ-6;

- Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних

пристроїв форми № МШ-7;

- Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів форми № МШ-8;

- Оборотно-сальдові відомості по рахунках 20 “Виробничі запаси” та 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”;

- Баланс форми № 1;

- Звіт про фінансові результати форми № 2;

- Примітки до річної фінансової звітності форми № 5 [2, c. 418-419; 23, с. 183-186].

На ТЗ “Електрон” під час контрольно-ревізійного процесу ревізор використовує таку фактичну інформацію: Довіреність форми № М-2 (додаток И); Акт списання бланків довіреностей форми № М-2а (додаток І); Прибутковий ордер форми № М-4 (додаток К); Акт про приймання матеріалів форми № М-7 (додаток Л); Лімітно-забірні картки форми № М-8 (додаток М); Накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів форми № М-11 (додаток Н); Картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів форми № МШ-2; Акти на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні форми № МШ-5; Відомості обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв форми № МШ-7; Акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів форми № МШ-8; оборотно-сальдові відомості по рахунках 201 “Сировина і матеріали”, 202 “Куповані напівфабрикати”, 203 “Паливо”, 207 “Запасні частини”, 209 “Інші матеріали”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (додатки Д, Е, Ж); Акт про списання матеріальних цінностей (додаток П); Баланс форми № 1 (додатки А, Б); Звіт про фінансові результати форми № 2 (додатки В, Г).

Під час ревізійного процесу ревізор перевіряє первинні документи за формою та змістом, бо від правильності оформлення первинної документації залежить достовірність фактичної інформації.

Отже, інформаційне забезпечення контролю запасів ґрунтується на нормативній, довідковій та фактичній інформації. Під час ревізії первинні документи підлягають перевірці для встановлення законності і доцільності господарських операцій, а також для виявлення винних осіб, які допускають порушення та зловживання.

На досліджуваному підприємстві під час контрольно-ревізійного процесу запасів ревізор використовує нормативну, довідкову та фактичну інформацію, яка є неупередженим доказом достовірності господарських операцій.

При перевірці первинної документації з обліку виробничих запасів та малоцінних і швидкозношуваних предметів ревізор керується наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. № 193 та наказом Міністерства статистики від 22.05.1996р. № 145.

4.2 Ревізія наявності та забезпечення запасів

На досліджуваному підприємстві здійснюється ревізія забезпечення запасами. Планування матеріально-технічного забезпечення значною мірою забезпечує роботу підприємства з випуску продукції заданої номенклатури та асортименту. Тому під час контрольно-ревізійного процесу ревізор з'ясовує:

- питому вагу матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами;

- питому вагу придбаних матеріальних ресурсів на фондовій біржі.

А також ревізор перевіряє правильність та своєчасність укладення

договорів, стан оперативного обліку і контролю за їх використанням. Під час перевірки ревізор з'ясовує, які заходи вживались до постачальників, які не виконували своїх договірних зобов'язань.

Для перевірки використання договірних зобов'язань ревізор перевіряє:

- наявність наказу щодо розмежування функцій між підрозділами та службою підприємства, які пов'язані із забезпеченням запасів;

- порядок та терміни надходження документів, які пов'язані з укладанням договорів;

- порядок оформлення, реєстрації та зберігання договорів.

Під час перевірки виконання плану обсягу поставок матеріальних ресурсів ревізор розмежовує товарно-матеріальні цінності, які придбані за договорами та товарно-матеріальні цінності, які придбані на товарно-фондовій біржі.

Ревізор під час контрольно-ревізійного процесу здійснює вибіркову перевірку правильності визначення планової потреби матеріальних ресурсів, яка визначається за формулою:

П = П₁ + П₂ + П₃ + З₂ - З₁ , де (4.1)

П - планова потреба в матеріальних ресурсах за звітний період;

П₁ - потреба в матеріальних ресурсах на виробництво продукції;

П₂ - потреба в матеріальних ресурсах на дослідні роботи;

П₃ - потреба в матеріальних ресурсах на ремонт основних засобів;

З₂ - потреба в матеріальних ресурсах на створення нормативу запасів на кінець року;

З₁ - запаси на початок року.

Якщо під час перевірки ревізор виявляє факти завищення потреби, купівлі зайвих матеріальних цінностей, тоді він визначає суму придбаних матеріальних цінностей, їх кількість, час придбання та інше [39, c.65].

Контрольно-ревізійний процес запасів на досліджуваному підприємстві починається з перевірки дотримання умов збереження товарно-матеріальних цінностей. Умовами збереження товарно-матеріальних цінностей є: належний підбір матеріально відповідальних осіб; організація і стан складського господарства; організація охорони складських приміщень, перепускної системи, внутрішньогосподарського контролю за наявністю матеріальних цінностей. Для цього ревізор організовує та проводить вибіркову або суцільну перевірку фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, яка досягаються за допомогою інвентаризації [25, c.144].

На ТЗ “Електрон” під час інвентаризації основних засобів ревізор керуватися Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р. № 996-ХІV та Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 26 травня 2000р. № 115). На підприємстві проводиться інвентаризація запасів кожного року перед складанням річної фінансової звітності, але не раніше 1 жовтня.

Об'єктами інвентаризації запасів є:

- сировина, напівфабрикати, комплектуючі, запчастини, основні і допоміжні матеріали, які призначені для виробництва продукції (проведення робіт, надання послуг), обслуговування виробничого процесу, господарських потреб;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

- незавершене виробництво (деталі, вузли чи вироби, які не пройшли повний технологічний процес виробництва, а також не здані замовнику роботи);

- готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, яка відповідає технічним та якісним характеристикам, що передбачені стандартами, угодами чи іншими нормативно-правовими актами;

- молодняк тварин і тварини на вирощуванні та відгодівлі, продукція

сільського та лісового господарства;

- товари.

До початку інвентаризації ревізор у присутності інвентаризаційної комісії, призначеної наказом керівника підприємства, опломбовує складські приміщення (у тому разі, якщо протягом одного дня провести інвентаризацію на усіх складах неможливо). Факт опломбування засвідчується актом, у якому вказуються члени інвентаризаційної комісії, дата складання акта, місце знаходження та назва складу, кількість пломб та їхні номери. Акт підписується усіма членами інвентаризаційної комісії. На досліджуваному підприємстві очолює інвентаризаційну комісію технічний директор, а членами комісії є бухгалтер, начальник електромеханічної служби, менеджер із постачання та збуту.

Для забезпечення недоторканості пломб до моменту проведення інвентаризації ревізор оголошує про стягнення штрафів з порушників. Сума штрафу може становити 1-5% від вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах.

А також ревізор до початку інвентаризації отримує всі документи з надходження та витрат матеріальних цінностей. Для цього кожен документ підписується членами інвентаризаційної комісії, проставляється дата. Звіт, який складає матеріально відповідальна особа, теж підписується членами комісії. Під час ревізії без позначок ревізора забороняється використовувати первинні документи.

Після цього матеріально відповідальна особа пише розписку про те, що усі первинні документи з надходжень та витрат занесені до звіту і ніяких інших документів більше не подаватиметься. А також матеріально-відповідальна особа пише розписку про те, що на відповідальному збереженні немає матеріальних цінностей, які належать іншим організаціям чи стороннім особам. Якщо вони є, то ревізор з'ясовує які саме, чиї і де саме зберігаються [39, c.66-67].

Під час контрольно-ревізійного процесу ці процедури дозволяють

ревізору розмежувати документи, які стосуються до моменту проведення інвентаризації від тих, які відносяться до періоду після її проведення і дають при цьому правильно визначити дані обліку та вивести результати інвентаризації.

Дані про фактично перевірені матеріальні цінності заносять у інвентаризаційний опис, де вказують назву цінностей, одиниці виміру і кількість одиниць. Кожна сторінка інвентаризаційного опису підписується усіма членами комісії. Якщо є виправлення, то вони обумовлюються, а потім підписуються усіма членами комісії. Заповнення будь-яких реквізитів в описах до початку інвентаризації не допускається. Інвентаризаційні описи складають тільки на дату початку інвентаризації з подальшим коригування фактичної наявності цінностей, по яких був рух в період інвентаризації. Початком інвентаризації вважається час подання матеріально відповідальною особою всіх документів щодо руху цінностей, складання звіту, опечатування і отримання розписки про повноту подання документів.

Усі цінності перераховуються інвентаризаційною комісією у присутності матеріально відповідальної особи і заносяться до акта інвентаризації, який складається у двох примірниках і підписується усіма членами інвентаризаційної комісії.

Під час ревізії матеріальних цінностей ревізор враховує залишки незавершеного виробництва. До цих залишків не включаються:

- матеріали, комплектуючі та деталі, що отримані цехами, але їхня обробка не розпочата;

- забраковані деталі та напівфабрикати.

Під час інвентаризації незавершеного виробництва, капітального будівництва та незавершеного ремонту до складу інвентаризаційної комісії включають: технологів, інженерів-будівельників та інших фахівців.

До окремих інвентаризаційних описів матеріальних цінностей заносять сировину, матеріали та куповані напівфабрикати, які не оброблялися, але є на

робочих місцях.

Результати інвентаризації оформлює бухгалтерія підприємства, яка виводить наявні лишки або нестачі. Бухгалтер складає порівняльну відомість тільки, де є відхилення.

Усі факти розбіжностей заносяться до відомостей інвентаризаційних різниць. Якщо є розбіжності даних обліку фактичної наявності матеріальних цінностей з бухгалтерськими даними, то лишки оприбутковуються з віднесенням результатів на збільшення доходу підприємства, а недостача цінностей у межах затверджених норм втрат списується на витрати виробництва.

Понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за такими цінами, за якими вираховується обсяг шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, знищенням та псуванням матеріальних цінностей.

Сума до відшкодування розраховується відповідно до “Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116 (із змінами і доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15.12.1997р. № 1402) [37]. Згідно з цим Порядком розрахунок здійснюється за такою формулою:

Р_З = (Б_В - А) Х І інф. + ПДВ + А_ЗБ Х 2 , де (4.2)

Р_З - розмір збитків та нестач;

Б_В - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей;

А - амортизаційні відрахування;

І інф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно

визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість;

А_ЗБ - розмір акцизного збору.

Понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей зараховуються на збитки підприємства, якщо винуватців не встановлено або якщо у стягненні

з винних осіб відмовлено судом [39, с. 68; 45, c.131-132].

А також під час ревізії ревізор проводить інвентаризацію підзвітних сум. Для цього ревізор визначає дебіторську заборгованість підзвітних осіб за обліковими реєстрами аналітичного обліку і проводить інвентаризацію наявності готівки або бухгалтерських документів щодо придбання матеріальних цінностей і здачі їх на склад.

Під час перевірки результатів інвентаризації ревізор перевіряє:

- чи оприбутковано за бухгалтерським обліком виявлені лишки;

- чи списано, згідно з рішенням керівника підприємства, на відповідні рахунки нестачі: за рахунок винних осіб, за рахунок коштів підприємства, що залишаються у розпорядженні підприємства, або за рахунок природних втрат.

В акті ревізії ревізор вказує знайдені недоліки щодо надійності зберігання матеріальних цінностей, які були виявленні під час інвентаризації.

А також під час інвентаризації одночасно ревізор перевіряє достовірність та правдивість раніше проведених інвентаризацій, а саме:

- дотримання строків інвентаризації та порядок її проведення на підприємстві;

- накази на проведення інвентаризації;

- акти інвентаризації цінностей;

- відомості результатів інвентаризації;

- облікові реєстри з руху запасів.

Ця інформація дозволяє ревізору переконатися: чи не було порушень законодавства під час проведення інвентаризацій; чи правильно результати інвентаризацій були відображені в обліку. На підставі вивчених матеріалів інвентаризації ревізор робить висновок про якість проведеної інвентаризації. Після цього перевіряє, чи всі товарно-матеріальні цінності закріплені за матеріально відповідальними особами.

На досліджуваному підприємстві інвентаризація матеріальних цінностей проводиться робочою комісією за наказом керівника підприємства. Інвентаризаційна робоча комісія починає свою роботу тоді коли бухгалтерія обробить всю документацію щодо руху і залишків матеріальних цінностей на день проведення інвентаризації. Комірник дає розписку про те, що всі документи передані в бухгалтерію і він немає ніяких документів. Комісія працює у присутності комірника, а в кінці дня склад опломбовують. У дні інвентаризації на склад не надходять і не списуються матеріальні цінності. Дані про фактично перевірені матеріальні цінності заносять у інвентаризаційний опис, який складається у двох примірниках і підписується головою комісії та членами комісії. Комірник (матеріально відповідальна особа) на кожному аркуші пише розписку про те, що у його присутності цінності внесені в опис [39, с. 69].

На цьому підприємстві при проведені інвентаризації ревізор з'ясовує:

- забезпеченість складськими приміщеннями;

- стан складських приміщень;

- чи додержуються на підприємстві правил складування та зберігання цінностей;

- чи укладено договори про повну матеріальну відповідальність з матеріально відповідальними особами;

- наявність списків осіб, яким дозволяється одержувати товарно-матеріальні цінності з місця їх зберігання;

- чи ведеться облік згідно чинним законодавством.

Отже, На ТЗ “Електрон” контрольно-ревізійний процес запасів починається з перевірки дотримання умов збереження товарно-матеріальних цінностей. Під час інвентаризації ревізор керується Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994р. № 69 (із змінами і доповненнями внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 05.12.1997р. № 268, від 26.05.2000р. № 115). Зберігання матеріальних цінностей розмежовується за матеріально відповідальними особами, тому під час перевірки ревізор з'ясовує інформацію, яка стосується матеріально відповідальних осіб, а саме: наявність договору про матеріальну відповідальність; чи не притягувалась особа до кримінальної відповідальності; правила узгодження відпуску матеріальних цінностей зі складу на виробництво.

4.3 Методика ревізії руху запасів

На ТЗ “Електрон” після перевірки наявності та збереження запасів ревізор переходить до перевірки надходження запасів. Під час ревізії операцій з надходження матеріальних цінностей ревізор перевіряє надходження за їх джерелами (від постачальників та підзвітних осіб, внесків до статутного капіталу, виявлених надлишків в результаті інвентаризації та безоплатного надходження). При цьому ревізор з'ясовує чи здійснюються на підприємстві відповідні розрахунки за тими чи іншими видами матеріальних цінностей (матеріалів, сировини, купованих напівфабрикатів, палива). Після цього ревізор перевіряє достовірність цих розрахунків з урахуванням нормативів витрат матеріальних цінностей на виробництво.

Під час контрольно-ревізійного процесу ревізор використовує дані оперативного обліку укладених договорів з постачальниками та інформацію про виконання умов договорів, при цьому вивчає претензійні листи, факти непред'явлення претензій, відмови в задоволенні позовів та їх обґрунтованість, а також вивчає чи заявлені постачальникам претензії підприємства та чи сплачені штрафні санкції за порушення заключиних договорів.

Усі ці процедури перевірки постачання матеріальних цінностей ревізор поєднує з перевіркою операцій пов'язаних з придбанням матеріалів, повнотою і своєчасністю їх оприбуткування на складах згідно з документами та відображення цих операцій у даних бухгалтерського обліку (додатки Д, Е, Ж).

При перевірці надходження та оприбуткування матеріальних цінностей ревізор зіставляє дані журналу операційного обліку надходження вантажів із даними відповідного облікового реєстру, а також з даними товарно-транспортних і податкових накладних. За даними журналу обліку надходження вантажів ревізор може встановити по кожній партії матеріалів дату реєстрації кожного документа, назву постачальника, номер і дату транспортного документа, вид матеріалів і їх вартість, дату і номер прибуткового ордера, відмітку про оплату рахунка або відмову від оплати [25, с. 153-154].

Перевірку правильності оприбуткування матеріалів ревізор здійснює шляхом зіставлення кількості і сортності матеріальних цінностей, що надійшли від постачальників згідно з супровідними до них документами з даними прибуткових ордерів (додаток К). Під час перевірки ревізором можуть бути виявлені розходження, які показують: неповне надходження і оприбуткування на складі матеріальних цінностей; без документальне надходження; приписування фактично не поступлених вантажів.

Неповне оприбуткування матеріалів на складі може бути не тільки з вини постачальника, а також і внаслідок недостачі вантажів, прийнятих експедитором під час їх доставлення із станції призначення на склад підприємства. При цьому ревізор встановлює обставини і причини виникнення нестачі, здійснює їх нормативно-правове обґрунтування.

Під час контрольно-ревізійного процесу ревізор ретельно перевіряє правильність оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли з відхиленнями від супровідних документів. При цьому ревізор досліджує правильність складання актів на приймання матеріалів і порівнює дані товарно-транспортних накладних з даними оплати рахунків постачальників.

Ревізор під час ревізії із надходженням матеріалів здійснює перевірку обґрунтованості визначення первісної вартості запасів, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення. Одночасно ревізор перевіряє обґрунтованість, доцільність і законність витрат, які формують первісну вартість, при цьому ревізор з'ясовує чи не включені до первісної вартості витрати, які не мають економічного обґрунтування. А також під час перевірки ревізор встановлює чи не включені у первісну вартість запасів нераціональні витрати або нестачі, понаднормові втрати та від псування матеріальних запасів під час їх надходження.

Під час ревізії особливу увагу ревізор приділяє перевірці достовірності транспортно-заготівельних витрат, які включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Транспортно-заготівельні витрати ревізор перевіряє у взаємному зв'язку з перевіркою товарно-транспортних накладних [25, с. 155-156; 39, с. 70-71].

На досліджуваному підприємстві ревізор в першу чергу з'ясовує доцільність і законність придбаних запасів, при цьому перевіряє повноту оприбуткування матеріальних цінностей, а також особливу увагу приділяє первинній документації (додатки И, І, К, Л, М, Н). При перевірці документів ревізор здійснює взаємні звірки накладних та прибуткових ордерів (додаток К) на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування, а потім здійснює перевірку правильності відображення в облікових реєстрах оприбуткованих матеріалів. Перевіряє чи загальна сума оприбуткованих за певний період запасів дорівнює оборотам Головної Книги за дебетом рахунків: 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 26 “Готова продукція”. Також ревізор перевіряє первісну вартість запасів, які надходять на підприємство керуючись П(С)БО 9 “Запаси”.

На досліджуваному підприємстві проводять ревізію операцій пов'язаних з вибуттям запасів. Під час ревізії відпуску (реалізації) запасів ревізор перевіряє наявність розхідних накладних, довіреностей (додаток И), надходження виручки від реалізації на поточний рахунок. А також ревізор перевіряє:

- законність і обґрунтованість відпуску матеріалів;

- правильність визначення кількості та якості матеріалів;