Удосконалення обліку фінансових результатів, як механізму формування та розподілу прибутку

АНОТАЦІЯ

Борисенко С. Ю. - Удосконалення обліку фінансових результатів, як механізму формування та розподілу прибутку.

Робота присвячена актуальним питанням удосконалення обліку фінансових результатів, формування та розподілу прибутку.

У роботі досліджено теоретичні основи побудови системи обліку та оцінки фінансових результатів діяльності підприємства. Запропоновано удосконалену класифікацію доходів, витрат і фінансових результатів за видами діяльності, що дозволяє більш раціонально використовувати облікову та аналітичну інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень. Розроблені пропозиції по уточненню структури звіту про фінансові результати з метою підвищення наочності та аналітичних можливостей звіту. Досліджено та уточнено вимоги до інформаційного забезпечення процесу обліку та оцінки фінансових результатів на підприємстві. Внесено пропозиції по використанню методики аналізу беззбитковості продукції на основі даних управлінського обліку.

АННОТАЦИЯ

Борисенко С. Ю. - Усовершенствование учета финансовых результатов, как механизма формирования и распределения прибыли.

Работа посвящена актуальным вопросам усовершенствования учета финансовых результатов, формирования и распределения прибыли.

В работе исследованы теоретические основы построения системы учета и оценки финансовых результатов деятельности предприятия. Предложена усовершенствованная классификация доходов, расходов и финансовых результатов за видами деятельности, что позволяет более рационально использовать учетную и аналитическую информацию для принятия эффективных управленческих решений. Разработанные предложения по уточнению структуры отчета о финансовых результатах с целью повышения наглядности и аналитических возможностей отчета. Исследовано и уточнено требования по информационному обеспечению процесса учета и оценки финансовых результатов на предприятии. Внесены предложения по использованию методики анализа безубыточности продукции на основе данных управленческого учета.

SUMMARY

Borisenco S. - Improvement of consideration of financial results, as a mechanism of forming and distributing an income.

Work is devoted to the actual questions of improvement of consideration of financial results, forming and distributing an income.

Theoretical bases of construction of the system of consideration and estimation of financial results of activity of enterprise are explored in work. Improved classification of profits, charges and financial results after the types of activity is offered, that allows more rationally to use accounting and analytical information for acceptance of effective administrative decisions. Developed suggestions on clarification of structure of report about the financial results with the purpose of rise of evident and analytical possibilities of report. It is explored and specified the requirements to the informative providing of process of consideration and estimation of financial results on enterprise. Suggestions are borne on the use of method of analysis of break-even of products on the basis of data of administrative consideration.

ЗМІСТ

Вступ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА ОЦІНКИ ПРИБУТКУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ	10
1.1 Організаційні умови стандартизації обліку фінансових результатів за міжнародними і національним стандартами	10
1.2 Джерела формування та умови розподілу прибутку: аналіз дефініцій "прибуток"	19
1.3 Особливості використання фінансового і податкового обліку задля формування фінансових показників	28
Висновки до розділу 1	39
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СТАНУ І КОНТРОЛЮ ЗА ФОРМУВАННЯМ І РОЗПОДІЛОМ ПРИБУТКУ	40
2.1 Економічна характеристика та облікова політика підприємства	40
2.2 Аналітичний і синтетичний облік рахунків реалізації продукції на підприємстві	54
2.3 Взаємодія фінансового і податкового обліку при формуванні прибутку підприємства	60
2.4 Система розподілу прибутку на підприємстві	69
Висновки до розділу 2	77
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПЕРАЦІЙНОГО ОБЛІКУ В СИСТЕМІ ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ	78
3.1 Впровадження управлінського обліку для оцінки фінансових результатів діяльності підприємства	78
3.2 Програмне забезпечення облікового алгоритму з формування фінансового результату та розподілу прибутку	87
3.3 Удосконалення методики обліку формування фінансових показників діяльності підприємства	96
Висновки до розділу 3	105
РОЗДІЛ 4.ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ДОВКІЛЛЯ	106
4.1 Аналіз фінансування працеохороних заходів та джерел фінансування	106
4.2 Розрахунок витрат підприємства на охорону праці	108
4.3. Облік та контроль витрат на природоохоронні заходи	112
РОЗДІЛ 5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ	114
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ	120
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	123
ДОДАТКИ	129

ВСТУП

Актуальність. Розвиток в Україні ринкової економіки суттєво змінив середовище функціонування підприємств, зміст їхньої господарської діяльності. У свою чергу, це докорінно змінило ставлення до прибутку на користь зростання його значення в економіці підприємства та країни. Сучасні динамічно мінливі ринкові умови наполегливо потребують удосконалювання інструментів і технологій управління підприємствами з метою підвищення ефективності господарської діяльності та максимізації прибутку.

У зв'язку із цим потрібно створити систему обліку і контролю фінансових результатів, спроможну задовольняти запити всіх користувачів облікової інформації, особливо потреби менеджменту. Потреба в якісній економічній інформації, що достовірно характеризує фінансові результати, стала невідкладною, особливо для сільськогосподарських підприємств. Але, як свідчить практика, економічна інформація не завжди відповідає вимогам менеджменту. Тому вдосконалення методики обліку і визначення фінансових результатів є актуальною проблемою для економіки сільського господарства.

Еволюція поглядів на економічну природу прибутку розкрита в роботах відомих вчених в галузі політичної економії, бухгалтерського обліку, фінансів тощо. В економічній літературі питання прибутку та результатів діяльності широко розглянуті як у теоретичному, так і у практичному аспектах. Цим питанням присвячені роботи Бланка І.О., Бутинця Ф.Ф., Кочерги О.І., Савицької Г.В., Савчука В.П., Сопка В.В., Сук Л.К. та ін.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних аспектів обліку і оцінки прибутку та розробка рекомендацій щодо вдосконалення методичних підходів, прийомів і процедур з обліку й контролю фінансових результатів сільськогосподарських формувань.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження вирішуються такі завдання:

- визначення економічної суті категорій доходів, витрат і результатів діяльності в системі рахунків і відображення їх в фінансовій звітності;

- визначення особливостей використання фінансового і податкового обліку задля формування фінансових показників;

- визначення впливу податкового навантаження на розмір прибутку та його вплив на систему розподілу прибутку на підприємстві;

- впровадження управлінського обліку для оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

- удосконалення методики обліку формування фінансових показників діяльності підприємства;

- застосування програмного забезпечення облікового алгоритму формування фінансового результату та розподілу прибутку.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємств. Для дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю "СПП ЛАНА", Михайлівського району Запорізької області.

Предметом дослідження є процес удосконалення обліку фінансових результатів, як механізму формування та розподілу прибутку.

У процесі дослідження використовувались наступні методи: метод коефіцієнтів (для аналізу господарської діяльності підприємства), метод операційного ліверіджу (для визначення впливу структури витрат і доходу на рентабельність продукції, точки беззбитковості), методи податкового обліку, методи обліку формування фінансових результатів та розподілу прибутку.

Інформаційною базою дослідження є облікові дані підприємства, статистичні данні, нормативні документи, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.

Практичне значення отриманих результатів. Внесені пропозиції щодо удосконалення

- методики агрегації фінансової звітності, що дозволить підвищити аналітичні можливості звітності для прийняття управлінських рішень, а також задовольнити інформаційні потреби зовнішніх користувачів;

- застосування методу операційного ліверіджу для ефективного управління прибутком в системі "витрати - обсяг - прибуток", його поведінки при зміні обсягу випуску продукції;

- програмного забезпечення облікового алгоритму з формування фінансового результату та розподілу прибутку, що дозволить ефективніше організувати роботу облікового апарату на підприємстві.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати наукового дослідження було оприлюднено та обговорено на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів "Проблеми розвитку фінансової системи України" з роботою "Сучасний стан кредитування малого та середнього бізнесу" (Симферопіль, 15-17 березня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів і магістрів "Облік і аудит: теорія, практика, перспективи" з роботою "Напрямки поліпшення умов складання фінансової звітності в системі бухгалтерського обліку" (Мелітополь, 9-11 червня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України" з роботою "Прибуток в системі управління підприємства" (Київ, 24-25 грудня 2006р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів і магістрів "Облік і аудит: теорія, практика, перспективи" з роботою "Інтеграція бухгалтерського обліку та податкових рахунків для обчислення фінансових результатів" (Мелітополь, 6-91 червня 2007 р.)

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається з вступу, п'ятьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел (59 найменувань), додатків. Загальний обсяг роботи складає 129 сторінок друкованого тексту, містить 9 рисунків, 20 таблиць, 5 додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА ОЦІНКИ ПРИБУТКУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

1.1 Організаційні умови стандартизації обліку фінансових результатів за міжнародними і національним стандартами

Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Водночас, становлення ринкових відносин супроводжується підвищенням ролі прибутку як матеріальної основи руху економічних інтересів підприємства і держави. Тому, реформування бухгалтерського обліку, орієнтоване на ринкові перетворення, обумовлює потребу перегляду методології формування фінансових результатів господарюючих суб'єктів.

У більшості країн із високорозвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів. Це пояснюється тим, що економіка вже досить давно не обмежується національними кордонами, що потребує міжнародної регламентації, забезпечення єдиних методологічних принципів побудови обліку в різних країнах. Проте міжнародні стандарти мають лише рекомендаційний характер та беруться до уваги при розробці внутрішніх (національних) стандартів, які є первинними для кожної окремої країни. [30]

Перехід на ведення обліку за міжнародними стандартами в Україні призвів до розробки національних стандартів обліку, спрямованих на отримання взаємопогодженої, цілісної системи бухгалтерського обліку, яка є надійним джерелом достовірної інформації про фінансовий стан та результати господарської діяльності підприємства.

Господарська діяльність підприємства в ринкових умовах може супроводжуватися як прибутком, так і збитками. Тому, перш ніж розглядати прибуток в якості універсального джерела фінансування діяльності підприємства, необхідно спочатку уточнити економічний зміст показників, визначених як доходи, витрати і результати діяльності, а також порядок їх формування і обліку.

В процесі реформування бухгалтерського обліку форма звіту про фінансові результати зазнала окремих змін, спрямованих на оцінку результатів діяльності підприємств у розрізі видів діяльності, уточнення змісту окремих показників. Загалом проведені зміни розширили можливості прийняття важливих управлінських рішень. Інформація Звіту допомагає не лише зрозуміти, а й спрогнозувати результати діяльності майбутніх звітних періодів. Саме фінансові результати становлять найбільший інтерес для реальних і потенційних користувачів фінансової звітності.[21]

В процесі дослідження підходів до формування показників Звіту відокремлено декілька основних проблем: формат звіту про фінансові результати; поняття фінансового результату по суті господарської діяльності; ступінь розгорнутості фінансового результату; ступінь деталізації даних про доходи і витрати. Ці питання - важливі аспекти подання інформації у фінансовій звітності, оскільки, формат Звіту про фінансові результати значною мірою визначає можливість та напрями аналізу й прогнозування фінансових результатів підприємства.

Вивчення зарубіжного досвіду засвідчує, що в міжнародній практиці цей звіт має одноступінчату форму (горизонтальний формат), коли окремо групуються всі доходи і всі витрати, а чистий прибуток визначається як різниця між ними, або багатоступеневу форму (вертикальний формат), яка припускає послідовне зіставлення відповідних доходів і витрат; чистий прибуток у цьому випадку визначається шляхом послідовних розрахунків.

Структура Звіту може бути різною, а саме:

1) паралельною: зліва відображаються витрати, а справа - доходи (або навпаки), а різниця, тобто фінансовий результат (прибуток або збиток) - записується на сильну чи слабу сторони;

2) послідовною: зверху відображаються доходи, нижче витрати, а різниця між доходами і витратами - фінансовий результат;

3) шаховою (матричною) формою: рядки відображають витрати, а стовпчики - доходи. Перші дві форми достатньо традиційні, а заповнення третьої форми відрізняється складністю, так як необхідно кожний вид витрат скоординувати з відповідним доходом. Така відповідність доходів і витрат може носити штучний характер, але втім спрощує процедуру аналізу і планування. В такому випадку вдається максимізувати фінансовий результат, тобто одержати максимум результатів за мінімум витрат.

В структурі звіту повинна бути відображена тільки та інформація, яка впливає на фінансовий результат звітного періоду. Крім того, розрізняють два варіанти складання Звіту, за яких статті витрат поділяються на підкласи: за методом характеру витрат та за методом функцій витрат. За використання першого методу витрати не перерозподіляються між функціональними напрямками всередині підприємства, а об'єднуються у Звіті відповідно їх характеру (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати). Формат складання Звіту з групуванням витрат за елементами використовують у Франції (горизонтальний і вертикальний), Німеччині (вертикальний), Бельгії (горизонтальний і вертикальний), Іспанії (горизонтальний), Португалії (горизонтальний). [42]

Другий метод передбачає подання витрат у Звіті на функціональній основі (витрати на сировину та матеріали, витрати на заробітну плату, амортизаційні витрати та інші), що характерно для США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Греції, Бельгії, Японії, які використовують вертикальний формат. За використанням цього методу у фінансовій звітності або примітках до неї наводиться додаткова інформація про характер витрат.

При застосуванні методу характеру витрат фінансова звітність не відображає класифікації витрат за функціональними ознаками, а застосування методу функцій витрат дозволяє надавати користувачам фінансової звітності більше корисної інформації. Розподіл витрат за функціями, зазвичай, носить суб'єктивний характер.

Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку формат Звіту про фінансові результати не регламентується, що уможливлює застосування обох методів. Оскільки кожний метод подання має переваги для різних типів підприємств, норми МСБО 1 "Подання фінансових звітів" передбачають обрання такої класифікації, яка найдостовірніше відображатиме елементи результатів діяльності підприємства. [47]

При складанні Звіту підприємства України використовують багатоступінчастий формат, який широко застосовується в міжнародній обліковій практиці. За його використання та розрахунок показника чистого прибутку (непокритого збитку) здійснюється з визначенням проміжних показників фінансового результату за умовними кроками. Перший крок - визначення прибутку (збитку) від основної діяльності, зокрема від реалізації товарів (робіт, послуг) шляхом порівняння доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) з витратами в сумі собівартості реалізованих активів чи послуг. Другий крок - визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності шляхом розрахунку результату від основної і іншої операційної діяльності. Третій крок - визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, шляхом додавання до суми прибутку (збитку) від операційної діяльності, суми фінансових та інших доходів, і вирахування суми фінансових та інших витрат. Визначений показник прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування коригується на суму витрат з податку на прибуток. Четвертий крок - визначення чистого прибутку (збитку) від звичайної діяльності з врахуванням сум доходів чи втрат від надзвичайних подій шляхом алгебраїчного складання попереднього показника з результатом від надзвичайних подій. [49]

Для забезпечення потреб ведення поточного бухгалтерського обліку і узагальнення інформації про доходи і витрати від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, а також від надзвичайних подій призначений Клас 7 "Доходи і результати діяльності" і Клас 9 "Витрати діяльності" Плану рахунків. Структуру Плану рахунків орієнтовано на потреби фінансової звітності, тому в ньому чітко розмежовано балансові рахунки і номінальні рахунки з обліку доходів, витрат і фінансових результатів. Методику відображення інформації про доходи, витрати за рахунками побудовано так, що протягом року аналітичні і синтетичні рахунки не закриваються, відтак інформація накопичується, а обороти за кожним рахунком відбивають значення конкретного показника Звіту. Інформаційні аналітичні дані всіх рахунків класу 7 "Доходи" і 9 "Витрати" беруться до уваги в сумі дебетових чи кредитових оборотів і залишків в формуванні показників Звіту за звітний період.

Оскільки ключовими елементами в процесі визначення фінансових результатів діяльності підприємства є доходи і витрати розглянемо порядок їх формування, принципи оцінки та визнання з врахуванням міжнародного досвіду.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати": доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.[9]

У міжнародній практиці доходи визначаються згідно МСБО 18 "Дохід" як: валове надходження економічних вигод протягом певного періоду, яке виникає в ході звичайної діяльності підприємства, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу.

Метою МСБО 18 "Дохід" та П(С)БО 15 "Дохід" є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті наступних операцій:

- реалізація продукції (товарів);

- надання послуг;

- використання активів підприємства іншими сторонами, що призводить до виникнення доходу у вигляді процентів, роялті, дивідендів.

Таким чином, вищеназвані стандарти охоплюють головним чином дохід, який є результатом певних операцій та подій звичайної діяльності, за винятком доходів, пов'язаних з: [26]

- договорами оренди;

- дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі;

- страховою діяльністю;

- змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань;

- змінами вартості інших поточних активів;

- природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства;

- видобування корисних копалин.

Відповідно до МСБО 18 "Дохід" та П(с)БО 15 "Дохід": справедлива вартість визначається як сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до П(с)БО 15 "Дохід", не визнаються доходами наступні надходження від інших осіб:

1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

3. Сума попередньої оплати продукції ( товарів, робіт, послуг);

4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

5. Сума задатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

6. Надходження, що належать іншим особам;

7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Інформація про доходи звітного періоду накопичується на рахунках 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", 75 "Надзвичайні доходи". Рахунки бухгалтерського обліку, які рекомендовано для застосування підприємствами України, побудовано за принципом "витрати-результат", що відповідає рекомендаціям Комітету з міжнародних стандартів та Міжнародної Федерації Бухгалтерів. Для формування інформації про результати діяльності підприємства загалом, і за окремими рівнями управління необхідно не тільки посилити оперативні та аналітичні можливості системи обліку з огляду на потреби користувачів, але й досягти тісної взаємодії з такими сферами діяльності, як організація виробництва, аналіз, контроль, стимулювання з метою забезпечення системи управління прогнозними даними на майбутнє. [33]

В зарубіжній та сучасній вітчизняній практиці витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Так, на практиці, списання матеріалів на виробництво є зменшенням активів; нарахування заробітної плати, внесків на соціальне страхування, податків - це збільшення зобов'язань.

Таким чином, згідно П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати": витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

3. Погашення одержаних позик;

4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають визначенню витрат звітного періоду;

5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до інших П(с)БО.

Для обліку витрат призначені два класи рахунків:

- Клас 8 "Витрати за елементами";

- Клас 9 "Витрати діяльності".

З одного боку, всі витрати операційної діяльності підприємства можна класифікувати по таких елементах:

- матеріальні витрати (рахунок 80);

- витрати на оплату праці (рахунок 81);

- відрахування на соціальні заходи (рахунок 82);

- амортизація (рахунок 83);

- інші операційні витрати (рахунок 84).

З іншого боку, витрати можна класифікувати за допомогою 9 класу "Витрати діяльності" як:

- витрати, що входять до собівартості реалізованої продукції (рах. 90);

- загальновиробничі витрати (рах. 91);

- адміністративні витрати (рах. 92);

- витрати на збут (рах. 93);

- інші витрати операційної діяльності (рах. 94).[11]

Для визначення фінансового результату підприємства від звичайної діяльності і надзвичайних подій звітного періоду призначений синтетичний рахунок 79 "Фінансові результати", обороти за яким ведуться на основі накопичення протягом року. Питання обліку фінансових результатів на рахунках бухгалтерського обліку досить важливе. При затвердженні Плану рахунків найбільші зміни торкнулися саме рахунків доходів, витрат, фінансових результатів. Зміни завершили формування оновленої методики обліку доходів і витрат організації. У широкому розумінні рахунок 79 "Фінансові результати" є системою, елементи якої представлені рахунками доходів і витрат. В межах цієї системи ведеться систематичне спостереження за процесом формування фінансового результату діяльності підприємства протягом звітного періоду, що забезпечує процес складання звіту про фінансові результати на підставі системних облікових записів. Інформаційна структура рахунку 79 "Фінансовий результат", який застосовується для формування інформації щодо фінансового результату, повинна забезпечити одержання: системної, достовірної інформації про прибуток як показник, необхідний для оцінки фінансово-майнового стану підприємства; інформації про суму прибутку, яка може бути спрямована на виплату дивідендів за підсумками господарсько-фінансового року. Інформація накопичується в розрізі субрахунків 791 "Результат операційної діяльності", 792 "Результат фінансових операцій", 793 "Результат від іншої звичайної діяльності", 794 "Результат надзвичайних подій". Кожний із субрахунків призначений для накопичення інформації в розрізі видів діяльності, що важливо для формування показників Звіту про фінансові результати. Фінансовий результат господарської діяльності підприємства узагальнює показник прибутку чи збитку, як різниця між сумою доходів і витрат підприємства за звітний період, який призводить відповідно до збільшення чи зменшення власного капіталу.[32]

Слід також зазначити, що у Звіті про фінансові результати чистий прибуток підприємства розраховується як сума чистого прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Згідно Плану рахунків сума витрат з податку на прибуток накопичується на рахунку 982 "Податки на прибуток від надзвичайних подій" і в звіті відображається за окремою статтею.

Витрати від надзвичайних подій фіксуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати", доходи - на рахунку 75 "Надзвичайні доходи", а фінансовий результат визначається через записи на субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій". У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються відповідно невідшкодовані втрати від надзвичайних подій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат за рахунок інших джерел. Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих втрат. Це означає необхідність відобразити у Звіті суми прибутку чи збитку від надзвичайних подій, втім показники "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" не відповідають змісту інформації. Для накопичення інформації про прибутки і збитки достатньо вести тільки результативний рахунок 794 "Результат від надзвичайних подій", за кредитом відображати доходи, а за дебетом - витрати визнані внаслідок надзвичайних подій. [49]

Передбачення у Звіті про фінансові результати окремих рядків для відображення прибутку та збитку від усіх видів діяльності збільшує обсяг звітної форми, однак знижує рівень їх сприйняття. Доцільно, фінансові результати від певного виду діяльності відображати за одним рядком.[9]

1.2 Джерела формування та умови розподілу прибутку: аналіз дефініцій "прибуток"

Трактування прибутку є доволі складним і різнобічним. Прибуток називають об'єктивною економічною категорією товарно - грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Також прибуток відносять до складового елементу ринкових відносин, що займає особливе місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів. Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства, здоланні кризових явищ.[44]

Теорія прибутку має специфічні риси, які відрізняють її від тих розділів економічної теорії, які трактують інші доходи суспільства: заробітна плата, відсоток за користування капіталом і рента.

Неоднозначність поняття "прибуток" не була випадковою. Це обумовлювалась понад усе тим, що у різні періоди часу вчені по-різному трактували поняття прибутку, керуючись тим, що всі доходи пояснювались виходячи з принципу витрат тих чи інших виробничих ресурсів.

Таблиця 1.1

Визначення поняття "прибуток" в обліково-економічних літературних джерелах

Визначення прибутку	Джерело
1	2
Прибуток (чистий доход) підприємства є фінансовим результатом його господарської діяльності. Він визначається як різниця між продажною вартістю і повною собівартістю плюс податок з обороту. Якщо повна собівартість, яка сформувалась на підприємстві, буде вищою продажної вартості, то різниця буде збитком (с. 202)	Макаров В., Белоусов М. Теория бухгалтерского учета. - М.: Госфиниздат, 1955. - 288 с.
Чистий доход підприємства є частиною продукту, створеного працею робітників соціалістичного виробництва для суспільства, який залишається у підприємства і накопичується в грошовій формі. В господарській практиці чистий дохід державних підприємств має назву прибутку. Прибуток підприємства визначається як різниця між сумою виручки (після стягнення податку з обороту) і повною собівартістю продукції (с. 127)	Леонтьев Н.А., Умнов А.В. Основы бухгалтерского учета. - М.: ВЗУК, 1956. - 334 с.
Фінансовий результат роботи підприємства визначається розміром отриманого ним чистого доходу (прибутку). Розмір чистого доходу обчислюється як різниця між виручкою від реалізації і його повною фактичною собівартістю (с. 207)	Дембинский Н.В. Теория советского бухгалтерского учета. - Мн.: Государственное издательство БССР, 1957. - 312 с.
Продовження табл. 1.1
1	2
Прибуток - частина доходу підприємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності і один з джерел засобів на підприємстві (с. 34)	Быкова А. Теория бухгалтерского учета. - М.: Госфиниздат, 1962. -44 с.
Прибуток - перевищення основної ціни продукції, що реалізується, над її фактичною повною собівартістю (с. 400)	Бражник А., Щеглов Б. Справочное пособие по бухгалтерскому учету на промышленном предприятии. - Мн: “Беларусь”, 1966. - 454 с.
Прибуток - частина чистого доходу, створеного у сфері матеріального виробництва (с. 67)	Киперман Г.Я. Реализация, прибыль, рентабельность. - М.: Статистика, 1968. - 223 с.
Прибуток - частина чистого доходу соціалістичних підприємств та господарських організацій (с. 108)	Костюк П.А. Бухгалтерский словарь.- Мн.: “Вышэйш. школа”, 1971. - 160 с.
Прибуток - це фінансовий результат господарської діяльності підприємства. За своєю економічною природою прибуток підприємства повинен бути часткою чистого доходу, створеного додатковою працею, який накопичується на підприємстві і використовується здебільшого на власні потреби (с. 40)	Балкин А.Ф. и др. Теория бухгалтерского учета. Учебное пособие для с-х. вузов. Издание 2-е, дополненное и переработанное. - М.: Статистика, 1976. - 42 с.
Прибуток є складовою частиною національного доходу: частину його, як правило, господарство перераховує в бюджет, яку використовують для суспільних потреб країни (с. 153)	Німчинов П.П. Загальна теорія бухгалтерського обліку. - К.: Вища школа, 1977. - 240 с.
Прибуток - це балансуючий показник. Взаємна рівновага господарських засобів (актив) та їх джерел (пасив) вказує на прибуток або збиток, показники яких дають змогу збалансувати всю систему (с. 79)	Палий В.Ф., Соколов Я.В. Теория бухгалтерского учета: Учебник. / 2-е изд., перераб. й доп. - М.: Финансы и статистика, 1988. - 279 с.
Прибуток - узагальнюючий показник госпрозрахункової діяльності підприємства, один з основних видів його грошових доходів. Утворюється з виручки від реалізації продукції за вирахуванням витрат на її виробництво та реалізацію. Загальний прибуток підприємства є сумою прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг та інших фінансових результатів, які враховуються при плануванні прибутку (с. 32)	Азбука полного хозрасчета / Под ред. В.М. Пинзеника. - Львов: Выща шк. Изд-во при Львов. Ун-те, 1989. - 160 с.
Прибуток є грошовою формою вартості доданого продукту. Це не просто елемент виручки, а економічна категорія, за якою приховуються глибинні зв'язки, що притаманні товарному виробництву, вартісним відносинам, руху товару та грошей (с. 8)	Вальтер С.Б. Лишанский М.Л. Прибыль сельскохозяйственных предприятий ее распределение и использование. - М.: Агропромиздат, 1990. - 240 с.
Продовження табл. 1.1
1	2
Прибуток - загальний показник фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт та послуг і сумою всіх затрат підприємства на виробництво та збут (с. 53 )	Рыночная экономика. 200 терминов. Популярный словарь: / Под общей редакцией Г.Я. Кипермана. - М., 1991. - 160 с.
Прибуток - “англ. profit; нім. gewinn m, profit m.”. форма чистого доходу підприємства; один з узагальнюючих показників його господарської діяльності (с. 94)	Маркетинг: Толковый терминологи-ческий словарь-справочник. - М.: “Инфоконт”,. СП “Медсервис Интернешнл”, 1991. - 224 с.
Прибуток - форма чистого доходу підприємства, один з узагальнюючих показників його діяльності. Визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і затратами на виробництво (с. 124)	Бойко В.М., Вашків П.Г. Бізнес: словник-довідник. - К.: Україна, 1995. - 157 с.
Прибуток (або збиток) - кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств і організацій незалежно від форми власності, який складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів та іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях (с. 200)	Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Ч. 2. - Житомир: ЖІТІ, 1996. - 528 с.
Прибуток - важливий показник діяльності підприємств і банків, частина доходів, що залишаються після вирахування поточних витрат і відсотків за короткостроковими кредитами банків (с.188)	Словник термінів ринкової економіки. / Під ред. проф Науменка В.І. - К.: “Глобус”, 1996. - 288 с.
Прибуток - перетворена форма додаткової вартості, яка визначається як перевищення доходів над виробничими затратами. Прибуток є найважливішим економічним показником, який характеризує фінансовий результат господарської діяльності (с. 186)	Толковый словарь финансово-бухгалтерских терминов и понятий. / сост. Е.Д. Чацкис. - Донецк: “Сталкер”, 1996. - 320 с.
Прибуток - це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства і основне джерело, за рахунок якого підприємство в процесі росту розвиває свою матеріальну базу, стимулює працю, виплачує дивіденди засновникам (с. 345)	Задорожний З.В., Крупка Я.Д. Бухгалтерський облік: практичний посібник, нормативне забезпечення. - К.: ІЗМН МОЦ, 1996. - 414 с.
Прибуток - форма чистого доходу підприємства, узагальнюючий показник його діяльності. Визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і витратами на виробництво та реалізацію (с. 55)	Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В. Інформаційні системи обліку. Курс лекцій. Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ, 1997. - 304 с.
Продовження табл. 1.1
1	2
Прибуток - перевищення доходів над витратами чи послуг над витратами на виробництво та продаж цих товарів. Є одним із важливих показників фінансових результатів господарської діяльності підприємства та підприємців. Прибуток вираховується як різниця між виручкою від реалізації господарської діяльності й сумою затрат факторів виробництва на цю діяльність (с. 256)	Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 496 с.
Прибуток - перевищення сукупних доходів над сукупними витратам. Обчислюють як різницю між валовим виторгом (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг). Є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства (с. 360)	Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. 2-ге вид., виправ. та доп. - Львів: “Центр Європи”, 1997. - 576 с.
Прибуток - результат роботи підприємства, показник ефективності його господарської діяльності, який відображає створену і реалізовану додаткову вартість. В ньому знаходять відображення запроваджений на підприємстві режим економії та заходи щодо збільшення обсягу виробництва і підвищення якості продукції прибуток - основне джерело розширеного відтворення, частина його перераховується до бюджету у вигляді податків на прибуток, а решта залишається на підприємстві і спрямовується на створення фондів економічного стимулювання та спеціальних фондів тощо (с. 158)	Словник-довідник фінансиста АПК. / За ред. академіка УААН Саблука П.Т. та члена-кореспондента УААН Дем'яненка М.Я. - К., 1997. - 234с.
Прибуток - якісний показник фінансової діяльності, який в основному формується від реалізації продукції (с. 102)	Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / Під ред. М.В. Кужельного; 5-те вид., доп. і перероб. - К.: А.С.К., 1998. - 223 с.
Прибуток - це співставлення дебетового і кредитового оборотів по рахунку “Прибутки і збитки” за звітний період (с. 69)	Кирьянова З.В. Теория бухгалтерского учета: Учебник. / 2-е изд., перераб. й доп. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 256с.
Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми (с. 60)	Фінанси підприємств: Підручник / За ред. професора А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1998. - 368 с.
Продовження табл. 1.1
1	2
Прибуток - перевищення доходів від продажу товарів та послуг над витратами на виробництво та продаж цих товарів. Прибуток розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукту господарської діяльності та сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність в грошовому вираженні (с. 349)	Большой бухгалтерский словарь. / Под ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Институт новой экономики, 1999.-574 с.

В діяльності підприємства на сьогодні мають місце декілька видів прибутку в залежності від певних ознак.

За характером використання в складі прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів (чистого прибутку) виділяють:

1) капіталізований прибуток (використовують також термін "нерозподілений прибуток").

Він характеризує ту суму, яка спрямована на фінансування приросту активів підприємства, тобто це та частина прибутку, яка повертається у виробництво чи торгівлю (оборот) для подальшого розширення, а не йде на споживання;

2) спожитий прибуток (або розподілений) - характеризує ту частину прибутку, яка витрачається на виплати власникам (акціонерам), персоналу чи на соціальні програми підприємства.[32]

Ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не лише результатами його формування, але й характером розподілу. Під розподілом прибутку необхідно розуміти спрямування його на формування доходів бюджетів різних рівнів, на фінансування виробничих, соціальних, економічних програм, погашення кредитів та інші цілі. Іншими словами, розподіл прибутку являє собою процес формування напрямків його майбутнього використання у відповідності з цілями та задачами розвитку підприємства. Важливим у розподілі прибутку є поєднання бюджетних, госпрозрахункових та особистих інтересів робітників. Виходячи з цього, господарська практика і економічна наука постійно займаються пошуком оптимальних критеріїв розподілу прибутку.

Характер розподілу прибутку визначає багато суттєвих аспектів діяльності підприємства, впливаючи на її результативність. Цей вплив проявляється в різних формах оберненого зв'язку розподілу прибутку з його формуванням в наступному періоді. Важливість ролі характеру розподілу прибутку визначається наступними основними положеннями:

Розподіл прибутку безпосередньо реалізує головну ціль політики управління ним - підвищення рівня добробуту власників підприємства. Це положення формує пропорції між поточними виплатами власникам доходу на капітал (у вигляді дивідендів, відсотків тощо) і зростанням цих доходів в наступному періоді (за рахунок забезпечення зростання вкладеного капіталу). При цьому власники підприємства самостійно формують ці напрямки задоволення своїх потреб в часі;

Розподіл прибутку є основним інструментом впливу на зростання ринкової вартості підприємства. В прямій формі цей вплив здійснюється через забезпечення приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а в непрямій формі вплив забезпечується основними пропорціями цього розподілу;

Пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі інвестиційної діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, в першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел, а реінвестований в процесі розподілу прибуток є основним з цих внутрішніх джерел;

Характер розподілу прибутку є важливим індикатором інвестиційної привабливості підприємства. В процесі залучення власного капіталу із зовнішніх джерел рівень дивідендів (чи інших форм інвестиційного доходу), що виплачує підприємство, є одним з основних критеріїв, що визначають результат очікуваної емісії акцій. Крім цього зростання рівня дивідендних виплат визначає відповідне зростання акцій на фондовому ринку, формуючи додатковий доход інвесторів;

Розподіл прибутку є однією з дієвих форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги та форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації робітників, сприяє стабілізації персоналу та зростанню продуктивності праці;

Пропорції розподілу прибутку формують рівень забезпечення додаткового соціального захисту робітників. В умовах низької діяльності державних форм соціального захисту зайнятих робітників, ця роль розподільчого механізму прибутку на підприємстві дозволяє доповнити їх мінімальному соціальну захищеність;

Характер розподілу прибутку здійснює вплив на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, що передбачені до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюється, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність по невідкладним фінансовим зобов'язанням. При великому обсязі виплат прибутку на цілі споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може суттєво знизитись.[20]

Розподіл прибутку здійснюється у відповідності із спеціальною розробленою політикою, формування якої являє собою одну з найбільш важливих задач загальної політики управління прибутком підприємства. Ця політика повинна відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу. При цьому в процесі формування політики розподілу прибутку необхідно враховувати протилежні мотивації власників підприємства - отримання високих поточних доходів чи значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді.[16]

Основна ціль розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами. Виходячи з цієї цілі на підприємстві вирішуються наступні задачі:

забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

забезпечення приоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізованої частини прибутку;

забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства.[47]

В зв'язку з цими задачами в процесі розподілу чистого прибутку формуються наступні грошові фонди цільового призначення:

фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва, який витрачається на задоволення потреб, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства. Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, також природоохоронні витрати й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці та техніки безпеки, також витрати на проведення науково-дослідних і експериментально-конструкторських робіт, освоєння нових видів продукції. За рахунок частини чистого прибутку, що спрямовується в цей фонд, підприємства також сплачують заборгованість за довгостроковими банківськими кредитами на інвестиційні цілі, пов'язані з капітальним будівництвом, а також за процентами на ці кредити (слід підкреслити, що проценти за всі інші банківські кредити, крім прострочених, є елементом затрат на виробництво й обіг, тому з прибутку їх сплата не фінансується);

фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, який використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства, а саме:

будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та об'єктів соціально-культурної сфери;

утримання об'єктів соціально-культурної сфери, таких як дитячі дошкільні заклади, лікарні, будинки і бази відпочинку, клуби, палаци культури тощо;

проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, придбання путівок на відпочинок і лікування;

інші подібні витрати (здешевлення харчування, оснащення клубів, гуртожитків апаратурою тощо);

фонд коштів для матеріального заохочення, який спрямовується на стимулювання зацікавленості працюючих в досягненні високих кінцевих результатів роботи. В даному напрямку прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, надання одноразової допомоги;

резервні (страхові) фонди можуть створюватись за рахунок прибутку на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку є обов'язковим у порядку й розмірах, що визначаються установчими документами;

прибуток, що залишається на підприємствах, (чистий) може бути використаний і на інші цілі. Це може бути створення спільних підприємств, у тому числі з участю іноземних інвесторів; придбання акцій, облігацій, інші цінні папери юридичних осіб; також підприємство може перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити добровільні внески установам культури, освіти, охорони здоров'я, спорту тощо. В межах 4% загальної суми прибутку, які йдуть на благодійні цілі, звільняється від оподаткування.

Таким чином, з врахуванням реалізації основних задач здійснюється розподіл прибутку в різні фонди і за різними напрямками.[44]

1.3 Особливості використання фінансового і податкового обліку задля формування фінансових показників

Залежно від змісту інформації, яка виступає вихідним продуктом обліку, у внутрішній структурі системи обліку традиційно виділяють фінансовий, управлінський та податковий облік, які можуть розглядатись як підсистеми загальної системи обліку, так і як окремі системи.

Поділ обліку на такі підсистеми є досить умовним, оскільки всі вони формують свої дані, базуючись на одних і тих же первинних документах, використовуючи одні й ті ж елементи методу, і фактично відокремлюються на рівні бухгалтерії як структурного підрозділу підприємства, яка повинна задовольняти потреби різних користувачів - управлінців, зовнішніх користувачів, податківців тощо. Саме призначення вихідної інформації і зумовлює поділ обліку на його види.[54]

Зупинимося коротко на розгляді підсистем обліку: фінансового і податкового. Управлінський облік буде розглядатися в наступних розділах.

Фінансовий облік забезпечує бухгалтерське оформлення і реєстрацію господарських операцій, узагальнення інформації на рахунках і регістрах обліку, ведення зведеного обліку і складання фінансової звітності, здійснює контроль за використанням ресурсів у процесі господарської діяльності, а також надає інформацію зовнішнім та внутрішнім користувачам. На основі даних фінансового обліку визначають результат діяльності підприємства (прибуток або збиток), складають фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати). Аналіз визначень фінансового обліку дозволяє виділити основних користувачів інформації, таких, як фізичні і юридичні особи, в тому числі менеджери, інвестори, кредитори, постачальники, покупці, фінансові органи та інші, об'єкти обліку - засоби підприємства та джерела їх утворення та законодавчу основу фінансового обліку.

Порядок ведення фінансового обліку у всіх країнах тією чи іншою мірою регламентується спеціальними загальноприйнятими принципами, положеннями, правилами та стандартами, дотримання яких є обов'язковою вимогою при формуванні облікової інформації.

Основними завданнями фінансового обліку є:

облік активів господарюючого суб'єкта (облік необоротних активів, запасів, грошових коштів, розрахунків з покупцями, готової продукції тощо);

облік джерел майна господарюючого суб'єкта (облік власного капіталу, власників прибутку, видів кредиторської заборгованості, розрахунків з постачальниками сировини і матеріалів, заробітної плати працівників тощо);