Удосконалення обліку фінансових результатів, як механізму формування та розподілу прибутку

Законодавством України передбачено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній (податковий) рік, перевищує 75 відсотків від загальної суми валового доходу підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПП ЛАНА" не є платником фіксованого сільськогосподарського податку та сплачує податок на прибуток на загальних засадах.

Методологічні засади формування в обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначаються у П(С)БО 17 "Податок на прибуток". Він визначає терміни бухгалтерського та податкового прибутку.

Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період. Це показник фінансової звітності, який наводиться у Звіті про фінансові результати за звітний рік.

Податковий прибуток - сума прибутку (збитку), яка визначається як різниця між скоригованим валовим доходом і сумами валових витрат і амортизаційних відрахувань. Отже, цей прибуток розраховується і наводиться у податковій Декларації про прибуток підприємства.

Методика визначення податкового прибутку побудована на жорстоких податкових правилах і не дає вірогідної інформації про фінансові результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств порівняно з тим, як бухгалтерський прибуток розкриває реальну картину фінансового стану підприємства, незалежно від вимог податкового законодавства.

Застосування різних методик при визначенні податкового і бухгалтерського прибутку породжує розбіжність між ними, які слід розглядати у вигляді постійних і тимчасових різниць.

Під постійними різницями податкового і бухгалтерського прибутку розуміють різниці, які виникають у звітному періоді між показниками цих прибутків, і які в наступних звітних періодах не анулюються.

Причиною виникнення постійних різниць є те, що окремі доходи і витрати визнаються лише при розрахунку бухгалтерського або податкового прибутку.

У П(С)БО не передбачено методи обліку постійних різниць, а тільки дається його визначення.

В обліку крім постійних виникають тимчасові різниці. Тимчасові різниці - це різниця між оцінкою активу або зобов'язання за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов'язання відповідно. Ці різниці виникають в одному звітному періоді, а анулюватися можуть в цьому або в наступних звітних періодах. Тимчасові різниці поділяються на тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню, та тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню.

Тимчасові різниці, які підлягають оподаткуванню, - це тимчасові різниці, які включаються до податкового прибутку в майбутніх періодах, і у майбутньому призведуть до збільшення податкового прибутку.

Тимчасові різниці, які підлягають вирахуванню, - це тимчасові різниці, які у майбутніх періодах призводять до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку).

Основна причина виникнення тимчасових різниць в тому, що валовий доход в податковому обліку - не завжди те саме, що доход в бухгалтерському обліку. В податковому обліку валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу продукції, робіт, послуг, доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг; доходи з інших джерел (суми, що не належать поверненню, фінансової допомоги, невикористаних страхових резервів, штрафів, пені, неустойок одержаних тощо). У бухгалтерському обліку доход - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно і моменти визначення доходів і витрат в бухгалтерському і податковому обліку не збігаються. Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що датою збільшення валового доходу виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валових витрат вважається та, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що була раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на сплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №15 “Дохід”, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, ін. актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, ін. активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визначення прибутку супроводжується різними правилами, які встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Національними стандартами бухгалтерського обліку, що призводить до отримання різних результатів. У бухгалтерському обліку доходи визначаються лише за методом нарахування, а в податковому - за подією, яка відбулася раніше (перша або друга). Саме ця розбіжність є однією із причин, яка призводить до виникнення різниці сум податкового і бухгалтерського прибутку, які між собою не завжди збігаються. Одні суми беруть участь у формуванні бухгалтерського прибутку в одному звітному періоді, а податкового - в іншому, в той час як інші суми будуть формувати тільки бухгалтерський або тільки податковий прибуток. Таким чином, завжди виникає різниця між бухгалтерським і податковим прибутком.

Відображення валових доходів у податковому обліку здійснюють з метою визначення розрахунковим шляхом оподаткованого прибутку і показують його у декларації про прибуток підприємства. Відображення доходів від реалізації продукції, робіт, послуг у фінансовому обліку ведуть для забезпечення взаєморозрахунків із покупцями і замовниками, визначення фінансових результатів від реалізації у системі кореспонденції рахунків, забезпечення фінансової, статистичної і внутрішньої звітності про результати діяльності підприємства.

Таким чином, внаслідок існування в часі відображення доходів і витрат у податковому і бухгалтерському обліку виникають тимчасові різниці. Виникнення тимчасових різниць свідчить про те, що у податковій політиці нашої держави ігнорується розуміння прибутку як економічної категорії, внаслідок чого підприємства переплачують або недоплачують податок на прибуток: його реальний фінансовий результат менший або більший від податкового прибутку. Слід зазначити, що і на практиці бухгалтерам не завжди легко визначати податкову базу активу чи зобов'язання. Тимчасові різниці ведуть до відстрочених податкових платежів.

Добуток тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню на кінець звітного періоду і ставки податку на прибуток, є відстроченим податковим зобов'язанням на кінець звітного періоду.

Добуток тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню на кінець звітного періоду і ставки податку на прибуток, визнається відстроченим податковим активом на кінець звітного періоду.

Після визначення тимчасових різниць необхідно обчислити суму податку із цих різниць, які потім відображаються в бухгалтерському обліку у вигляді відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань.

Сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства, в П(С)БО 17 має назву поточний податок на прибуток, і підлягає перерахуванню в бюджет.

Якщо визначена сума податку на прибуток у податковому обліку більша за суму, що визначена в бухгалтерському обліку, виникають відстрочені податкові активи, які обліковуються за дебетом рахунка 17 “Відстрочені податкові активи”, а за кредитом цього рахунка відображається зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов'язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.

Сума податку на прибуток, яка обчислена за податковою декларацією і фактично підлягає перерахуванню в бюджет, відображається за кредитом рахунка 64 “Розрахунки за податками і платежами” і за дебетом рахунків 98 “Податок на прибуток” і на різницю між сумами податку обчисленого за податковою декларацією і сумою цього податку, обчисленого за даними фінансової звітності, - 17 “Відстрочені податкові активи”.

Якщо визначена сума податку на прибуток в податковому обліку менша за суму, що визначена в бухгалтерському обліку, виникають відстрочені податкові зобов'язання, які обліковуються за кредитом рахунка 54 “Відстрочені податкові зобов'язання”, а за дебетом - зменшення відстрочених податкових зобов'язань.

Сума податку на прибуток, яка розрахована відповідно до податкової декларації на прибуток, відображається за дебетом рахунка 98 “Податок на прибуток” і кредитуються рахунки 64 “Розрахунки за податками і платежами” - на суму податку на прибуток, обчисленого за податковою декларацією, і 54 “Відстрочені податкові зобов'язання” - на суму відстрочених податкових зобов'язань.

Отже, рахунок 98 “Податок на прибуток” визначає витрати на суму облікового прибутку. А податковий прибуток визначає суму податку, яку слід виплатити у бюджет, і впливає на рух грошових коштів більше, ніж на величину витрат по податку на прибуток.

Якщо в бухгалтерському обліку на кінець звітного періоду є сальдо по рахунках 17 “Відстрочені податкові активи” і 54 “Відстрочені податкові зобов'язання”, треба зробити їх згортання для визначення остаточної суми відстроченого податкового зобов'язання або відстроченого податкового активу з метою відображення в Балансі за станом на кінець звітного року.

Розглянемо особливості формування прибутку за даними бухгалтерського обліку в ТОВ "СПП ЛАНА" за І квартал 2006р.

Таблиця 2.9

Визначення прибутку за даним бухгалтерського обліку в

ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району за І квартал 2006р.

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, тис. грн.
	Дебет	Кредит
Списана на реалізацію готова продукція за фактичною собівартістю	901	27	1861
Реалізована продукція на митній території країни	361	701	1385
Відображено податкове зобов'язання по ПДВ за ставкою 20%	701	641	277
Реалізована продукція іноземному покупцю	361	701	1287
Відображено податкове зобов'язання по ПДВ за ставкою 0%	701	641	-
Списана на фінансові результати фактична собівартість продукції	791	901	1861
Віднесена сума виручки від реалізації на фінансові результати	701	791	2672
Віднесені адміністративні витрати на фінансові результати	791	92	70
Віднесені витрати на збут на фінансові результати	791	93	276
Віднесені інший операційний доход на фінансові результати	71	791	275
Віднесені інші операційні витрати на фінансові результати	791	94	124
Нараховано податок на прибуток	791	981	6
Визначено чистий прибуток	791	44	610

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формуванню збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції як у економічній структурі виробництва і обміну, так і у розвитку продуктивних сил. Все це впливає на розмір прибутку підприємства.

Розглянемо вплив податкового навантаження на формування прибутку в ТОВ "СПП ЛАНА" та визначимо деякі його особливості.

Таблиця 2.10

Динаміка формування прибутку ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району

Показники	2002 р	2003 р	2004 р	2005 р	2006 р	2006 р у % до 2002 р
Дохід (виручка) від реалізації продукції( робіт, послуг)	4391	7092	7017	7546	7668	174,62
Податок на додану вартість	312	701	662	763	721	у 2,3 р
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)	4079	6391	6355	6783	6947	170,31
Собівартість реалізованої продукції	2199	3756	4402	4770	4840	у 2,2 р
Валовий прибуток (збиток)	1880	2635	1953	2013	2107	112,07
Інші операційні доходи	95	495	730	683	717	у 7,5 р
Адміністративні витрати	-	283	119	203	183	-
Витрати на збут	-	-	703	721	719	-
Інші операційні витрати	487	316	318	317	323	66,32
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	1488	2531	1545	1455	1599	107,45
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	1488	2531	1545	1455	1599	107,45
Податок на прибуток	-	-	10	12	15	-
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування	1488	2531	1535	1443	1584	106,45
Надзвичайні доходи	-	-	47	-	-	-
Чистий прибуток (збиток)	1488	2531	1582	1443	1584	106,45

Аналізуючи данні таблиці 2.10, можна відзначити такі зміни, що відбулися в 2006 р. порівняно з 2002 р.: дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) зріс на 74,62%, разом з тим відбулось збільшення податку на додану вартість в 2,3 рази. На протязі п'яти років підприємство не маючи інвестиційної та фінансової діяльності отримувало прибуток тільки від операційної діяльності, який збільшився у 2006 р. на 7,45% порівняно з 2002 р. На протязі 2002-2003 р.р. товариство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок. Починаючи з 2004 р. прибуток підприємства оподатковувався на загальних засадах. Після сплати податку на прибуток у підприємства залишався в розпорядженні чистий прибуток, який у 2006 р. збільшився на 6,45% порівняно з 2002 р.

2.4 Система розподілу прибутку на підприємстві

Поряд із процесом формування прибутку, його розподіл і використання є важливою складовою ефективної політики управління прибутком підприємства, що визначає істотні аспекти його діяльності й впливає на його результативність. Такий вплив відбувається шляхом зворотнього зв'язку розподілу прибутку (відповідно з метою й завданнями розвитку підприємства) та його формуванням у наступному періоді.

Економічно обґрунтована система розподілу прибутку, по-перше, повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою шляхом перерахування частини прибутку підприємства до державного та місцевих бюджетів й, по-друге, максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.

У ринковій економіці розподіл прибутку ґрунтується на спеціально розробленій політиці, що має відображати пріоритетні цілі стратегічного розвитку підприємства, формувати у необхідному обсязі інвестиційні ресурси, забезпечувати не тільки суто матеріальні інтереси керівництва й персоналу, а й стимулювати виробничу активність та використовувати додатковий соціальний захист працюючих, а отже, спрямовуватись на збільшення ринкової вартості підприємства.

Для успішного виконання поставлених завдань необхідним є врахування наступних принципів розподілу:

1) прибуток підприємства, який він одержує в результаті проведення різних форм діяльності розподіляється між ним і державою. Частина прибутку перераховується до відповідних бюджетів у вигляді податкових платежів із прибутку, порядок нарахування й сплати яких встановлюється законодавчо;

2) величина прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, не повинна зменшувати його зацікавленість у зростанні обсягів виробництва й покращенні результатів діяльності господарюючого суб'єкта;

3) розподіл прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства має відображати процес формування його резервів, фінансування потреб розвитку виробничої і соціальної сфери;

4) пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства першочергово має спрямовуватись на нагромадження, що забезпечить його подальший розвиток, а тільки потім - на споживання.

5) обсяги інвестиційної діяльності підприємства, визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, у першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел. Реінвестований у процесі розподілу прибуток є головним внутрішнім джерелом.

Характерною особливістю існуючого сьогодні порядку розподілу є значно більша свобода та самостійність у використанні підприємством одержаного прибутку. Отже, підприємства мають право самостійно вирішувати, на які заходи і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що лишається після сплати податків, обов'язкових платежів, інших відрахувань згідно законодавства.

Ринкові умови господарювання самостійно визначають пріоритетні напрямки використання власного прибутку. Так, розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Співвідношення розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Рис. 2.3 - Схема використання прибутку підприємства

Не зважаючи на законодавчо встановлене джерело сплати податків і податкових платежів в будь-якому разі вони зменшують величину прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, тобто ресурси підприємства скорочуються. Натомість зростають державні ресурси. Це означає, що роль підприємства у формуванні фінансових ресурсів держави не обмежується лише податками, що сплачуються за рахунок прибутку. Таким чином, при встановленні оптимальних співвідношень між тією частиною доходу підприємства, яка вилучається, і тією, що залишається підприємству, до уваги треба приймати всю кількість податків, сплачуваних підприємством.

Розподіл чистого прибутку являє собою процес формування напрямків його подальшого використання відповідно до цілей і завдань розвитку підприємства. Велика роль характеру розподілу саме чистого прибутку визначається наступними положеннями:

1) від зваженого підходу до розподілу прибутку залежить підвищення рівня добробуту власників підприємства. Формуються пропорції між поточними виплатами їм доходу на капітал (у формі дивідендів, процентів тощо) і зростанням цих доходів у майбутньому періоді (за рахунок забезпечення зростання вкладеного капіталу);

2) відносини розподілу не є пасивними, вони активно впливають на виробництво, прискорюючи або гальмуючи його розвиток;

3) характер розподілу прибутку є індикатором інвестиційної привабливості підприємства. Зростання рівня дивідендних виплат визначає зростання вартості акцій на фондовому ринку, формуючи додатковий дохід інвесторів;

4) розподіл прибутку є основним інструментом впливу на підвищення ринкової вартості підприємства. У прямій формі цей вплив виявляється у забезпеченні приросту капіталу в процесі капіталізації частини прибутку, призначеного до розподілу, а непрямо воно забезпечується основними пропорціями цього розподілу;

5) розподіл прибутку є однією з дійових форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги і форми участі персоналу в прибутках визначають рівень трудової мотивації працівників, сприяють стабілізації персоналу та зростанню продуктивності праці;

6) пропорції розподілу прибутку формують рівень забезпечення додаткового соціального захисту працівників. В умовах низької дієвості державних форм соціального захисту зайнятих робітників ця роль розподільчого механізму прибутку на підприємстві дозволяє доповнити їх мінімальний соціальний захист;

7) характер розподілу прибутку впливає на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку для споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу. При великому обсязі виплат прибутку на цілі споживання рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може знизитися.

За характером виникнення всі фактори, що впливають на розподіл прибутку, можна поділити на дві основні групи:

1) зовнішні (визначаються зовнішніми умовами діяльності підприємства);

2) внутрішні (визначаються особливостями господарської діяльності конкретного підприємства).

До зовнішніх факторів відносяться стан економіки країни та перспективи її розвитку, темпи інфляції, податкова система, рівень конкурентного тиску, стадія кон'юнктури товарного ринку, наявність альтернативних зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів тощо.

Вирішальний вплив на пропорції розподілу прибутку мають внутрішні фактори, оскільки дозволяють формувати ці пропорції по відношенню до конкретних умов і результатів господарювання підприємства. До числа найважливіших з цих факторів відносяться: рівень рентабельності діяльності, менталітет власників підприємства, рівень ризиків здійснюваних операцій і видів діяльності, рівень поточної платоспроможності підприємства, наявність альтернативних внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів, необхідність завершення розпочатих інвестиційних програм тощо.

Залишений нерозподіленим за звітний рік прибуток (або непокритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” (субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки”). На цих субрахунках сума обліковуватиметься, доки не постане потреба використовувати прибуток або до моменту покриття збитків відповідними коштами (за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо).

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 передбачено, що рахунок 44 кореспондує з кредитом рахунків:

- 40 "Статутний капітал";

- 41 "Пайовий капітал";

- 43 "Резервний капітал";

- 44 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)";

- 67 "Розрахунки з учасниками";

- 79 "Фінансові результати".

Таким чином, згідно Інструкції №291 використання прибутку можливе за наступними напрямками:

- збільшення розміру статутного капіталу;

- збільшення розміру пайового капіталу;

- формування резервного капіталу підприємства;

- розрахунки з учасниками.

Розглянемо напрямки використання прибутку після оподаткування та їх облік згідно П(с)БО.

Коментуючи данні таблиці 2.11 слід зазначити, що коли прибуток чи кошти резервного фонду направляються на покриття збитків, вартість майна організації не зменшується.

Ці записи в обліку показують, що збитки самі по собі, представляючи зменшення вартості майна, компенсуються його накопичення в прибутку майбутніх періодів та зменшенням величини власного капіталу, вираженого у вигляді сальдо нерозподіленого прибутку.

Товариство самостійно визначає напрямок використання тієї частини прибутку, яка залишається в його розпорядженні. При цьому порядок розподілу і використання прибутку на підприємстві фіксується та визначається положенням, розробленим відповідними економічними службами підприємства та затвердженим його керівництвом. Так на виплату учасникам відповідно до установчих документів відводиться до 50%; на поповнення резервного та інших страхових фондів - до 5%; на матеріальне стимулювання розвитку персоналу - до 10%; залишена частина - на розширення виробництва та розвиток підприємства.

Таблиця 2.11

Облік використання прибутку після оподаткування

Напрямки використання прибутку	Чи зменшує майно організації через використання прибутку	Рахунок
1	2	3
1. Витрати, які не відшкодовуються затратами на виробництво (собівартість продукції)	Ні	Дт 91"Адміністративні витрати" 97 "Інші витрати"
2.Нараховані відсотки за простроченими банківськими кредитами	Ні	Дт 95 "Фінансові витрати"
3.Витрати, аналогічні втратам і збиткам організації	Так	Дт 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"
5. Нарахування дивідендів та інших доходів власникам	Так	Дт 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"
6.Покриття збитків	Ні	Дт 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"
7.Збільшення розміру статутного капіталу	Так	Дт 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

Розглянемо як розподіляться чистий прибуток в ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району.

Таблиця 2.12

Розподіл чистого прибутку в ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району

Показники	2002р	2003р	2004р	2005р	2006р	2006р у % до 2002р
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Кошти на виплату учасникам	640	43	1190	47	712	45	545	38	665	42	103,9
Поповнення резервного капіталу та інших стикових фондів	75	5	126	5	79	5	71	5	79	5	105,3
Кошти на інвестування виробничого розвитку	684	46	187	39	680	43	731	51	713	45	104,2
Матеріальне стимулювання та соціальний розвиток персоналу	89	6	228	9	110	7	86	6	127	8	142,7
Всього	1488	100	2531	100	1582	100	1433	100	1584	100	106,4

Аналізуючи розподіл чистого прибутку на підприємстві за 2002-2006р.р. можна стверджувати наступне, що з розвитком виробництва ТОВ "СПП ЛАНА" збільшило чистий прибуток на 6,4%, тим самим мало змогу збільшити частку виплати учасникам - на 3,9% та матеріальне стимулювання персоналу - 42,7%. Відрахування до резервного фонда на потязі п'яти років складали 5%, але з підвищенням чистого прибутку поповнення до резервного фонду збільшились на 5,3%. Товариство, з метою розширення виробництва постійно розподіляло значну частину коштів з чистого прибутку на виробничий розвиток, які в 2006р збільшились на 4,2% порівняно з 2002р.

Висновки до розділу 2

На основі проведеної оцінки стану і контролю за формуванням і розподілом прибутку в ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району, можна зробити наступні висновки:

1. ТОВ "СПП ЛАНА" знаходиться в с. Плодорідне Михайлівського району Запорізької області. Підприємство, утворено на засадах угоди громадян, шляхом об'єднання їх майнових, земельних паїв, власних коштів для підприємницької діяльності.

На підприємстві застосовується меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку. В процесі розгляду економічного стану товариства було встановлено, що за період 2002-2006 р.р. відбулося збільшення за такими показниками: вартість валової продукції - на 29,55%; виручка від реалізації - на 70,31%; прибуток - на 6,45%; земельної площі - на 52,33%; середньорічна чисельність робітників - на 51,43%; середньорічна вартість основних фондів сільськогосподарського призначення - на 8,3%. Зменшення відбулось за середньорічною вартістю оборотних фондів - на 1,43%.

2. Облік доходів, витрат та фінансових результатів ТОВ "СПП ЛАНА" здійснює відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, нормам податкового законодавства, інструкціям й іншим нормативним актам.

3. ТОВ "СПП ЛАНА" не є платником фіксованого сільськогосподарського податку та сплачує податок на прибуток на загальних засадах.

4. За аналізований період (2002-2006р.р.) на підприємстві збільшився чистий прибуток на 6,4%. Господарство збільшило частку виплати учасникам на 3,9% та стимулювання персоналу - 42,7%. З підвищенням розміру чистого прибутку поповнення до резервного фонду збільшились на 5,3%. З метою розширення виробництва товариство частину коштів з чистого прибутку розподіляє на виробничий розвиток, які в 2006р збільшились на 4,2% порівняно з 2002р.

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПЕРАЦІЙНОГО ОБЛІКУ В СИСТЕМІ ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ

3.1 Впровадження управлінського обліку для оцінки фінансових результатів підприємства

Частина бухгалтерської інформації, яка використовується управлінською ланкою для прийняття рішень, виробляється відокремленою системою бухгалтерського обліку, що носить назву управлінський облік.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

Отже, управлінський облік - підсистема бухгалтерського обліку, яка в межах одного підприємства забезпечує його управлінський апарат інформацією, що використовується для планування, управління і контролю за діяльністю підприємства. Цей процес включає виявлення, вимір, збір, аналіз, підготовку, інтерпретацію, передачу і приймання інформації, необхідної управлінському апарату для виконання його функцій

Цей облік покликаний задовольняти інформаційні потреби тільки керівництва фірми. Основним чинником при цьому є своєчасність одержання докладної і правдивої інформації про доходи і витрати, як на підприємстві в цілому, так і на окремих його ділянках. У рамках управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється докладний облік доходів і фінансових результатів діяльності.

Основними завданнями управлінського обліку є:

– облік витрат і калькулювання собівартості продукції;

– внутрішньофірмове бухгалтерське планування на основі використання облікової методології, принципу подвійного запису та бухгалтерських рахунків. Результатом такого планування є розрахунок майбутніх параметрів розвитку підприємства, які зводяться і узагальнюються у вигляді прогнозних показників в бухгалтерському балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів;

– складання внутрішньої звітності про витрати, обсяги виробництва і реалізацію продукції, спожиті ресурси і ефективність роботи структурних підрозділів підприємства;

– аналіз співвідношення між витратами, обсягами продаж і прибутком підприємства;

– планування, облік і аналіз доходів і результатів діяльності за напрямами, підрозділами, сегментами, центрами відповідальності тощо.

Основна вимога, що висувається до даного виду обліку - оперативність складання і подання внутрішньої звітності, що дозволяє щоденно здійснювати контроль за використанням ресурсів, виконанням договорів та рухом грошових коштів.

Дані управлінського обліку потрібні керівнику підприємства при плануванні, контролі, оцінці операцій господарської діяльності і прийнятті управлінських рішень. Отже, управлінський облік постачає необхідну інформацію для прийняття оптимальних рішень. Виходячи із зазначеного, управлінський облік - це процес підготовки інформації, яка необхідна менеджеру для планування, контролю і прийняття обґрунтованих управлінських рішень з поточної виробничо-комерційної діяльності підприємства.

Велику роль в управлінні прибутком на основі управлінського обліку займає операційний аналіз або система “взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку”.

Операційний аналіз - це елемент управління витратами підприємства, за допомогою якого визначають вплив структури витрат і виручки на рентабельність продукції або підрозділів підприємства. Поширеними є і інші назви операційного аналізу: аналіз беззбитковості і маржинального прибутку, CVP - аналіз (аналіз “витрати - обсяг - прибуток” (“cost - volume - profit”)).

2 3 1

5 7 8 4

6 9

10

1 - відображення доходів звітного періоду; 2 - відображення витрат звітного періоду; 3 - формування нарахованого за звітний період податку; 4 - нарахування доходів; 5 - перегрупування витрат за центрами загальна; 6 - сума виробничих витрат; 7 - списання нарахованого за звітний період податку; 8 - списання доходів; 9 - списання витрат; 10 - визначення нерозподіленого прибутку.

Рис. 3.1 - Загальна структура управлінського обліку фінансових результатів

Ефективність операційного аналізу для розробки управлінських рішень визначається тим, що маркетингові дослідження, облік витрат, фінансовий аналіз і виробниче планування стають єдиним інструментом управління фінансами, що дозволяє проводити просте і ефективне моделювання впливу різних факторів на розмір прибутку, який отримує підприємство, а саме:

– обсяг і структура виробництва і реалізації продукції;

– склад і величина витрат (як змінних, так і постійних);

– ціни на продукцію;

– структурні зрушення в асортименті продукції.

Операційний аналіз включає:

– розрахунок рівня беззбитковості;

– оцінку фінансової міцності і вкладу на покриття;

– розрахунок операційного ліверіджу;

– мінімізацію операційних ризиків підприємства (за показниками ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності) тощо.

Основними показниками операційного аналізу є:

– маржинальний прибуток;

– чистий прибуток;

– точка беззбитковості - це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитку;

– запас фінансової міцності - це величина, на яку фактична (або запланована) виручка від реалізації перевищує беззбитковий оборот;

– операційний ліверідж ( з англ. leverage - важіль) - це механізм управління прибутком підприємства, який базується на оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат.

Операційний аналіз дозволяє менеджеру визначити найбільш оптимальне співвідношення між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною, обсягом випуску та обсягом реалізації продукції, а також зменшити ризик.

Головним об'єктом в процесі операційного аналізу є витрати. В основу аналізу “витрати - обсяг - прибуток” покладено класифікацію витрат на змінні та постійні. Класифікація за типом “поведінки” витрат в залежності від змін обсягів виробництва (або рівня активності компанії) є найбільш важливою для цілей планування і контролю. Зростання або зниження обсягу виробництва (реалізації) викликає відповідне зростання або зниження рівня певних витрат. При цьому інші витрати залишаються незмінними.

Змінними (умовно-змінними) називають витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва (реалізації). Основними прикладами таких витрат є: прямі витрати матеріалів, сировини, палива, заробітна плата робочого персоналу та інші витрати виробничого призначення.

Один з цікавих аспектів поведінки змінних витрат полягає у тому, що змінні витрати залишаються постійними в розрахунку на одиницю продукції.

Постійні (умовно-постійні) витрати - це витрати, загальна величина яких залишається незмінною при зміні обсягів діяльності.

Вони пов'язані з існуванням підприємства і повинні бути оплачені, навіть коли воно нічого не виробляє. Однак вони можуть змінюватись в разі реорганізації виробництва, внесення змін у законодавство тощо. До постійних витрат належать: рентні платежі, амортизаційні відрахування будівель, устаткування, орендна плата, заробітна плата адміністративно-керівного складу тощо.

Як було вже сказано вище, важливим елементом аналізу взаємозв'язку “витрати - обсяг - прибуток” є визначення критичного обсягу продажу за допомогою точки беззбитковості.

Точка беззбитковості - обсяг продажу (діяльності), за якого:

– доходи підприємства дорівнюють його витратам (тобто підприємство не має ні прибутку, ні збитків);

– маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях, або у відсотках до нормальної потужності. Для ілюстрації аналізу витрати - обсяг - прибуток використаємо дані ТОВ "СПП ЛАНА" по зерновим культурам, що є об'єктом дослідження.

Таблиця 3.1

Звіт про прибуток ТОВ "СПП ЛАНА" по зерновим за 2006р

Стаття	Разом,тис. грн.	На одиницю, грн.
Продаж (39114 ц.)	2167,8	55
Змінні витрати	1040	26
Маржинальний дохід	1134,3	29
Постійні витрати	445,5	Х
Операційний прибуток	682,3	Х

Точку беззбитковості у грошових одиницях можна вивести з рівняння:

Пр = Зв + Пв + Оп, (3.1)

де: Пр - продаж;

Зв - змінні витрати;

Пв - постійні витрати;

Оп - операційний прибуток.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то:

BES = Зв + Пв, (3.2)

де: BES - точка беззбитковості у грошових одиницях;

Позначивши кількість реалізованої продукції через x, отримаємо:

0,055 x = 0,026 x + 445,5

0,029 x = 445,5

x = 15362 (ц)

BES = 15362 * 0,055 =845 (тис. грн.)

Для використання маржинального методу перетворимо рівняння (3.1) таким чином:

Ц * Об _{на одиницю} = Зв * Об + Пв, (3.3)

де: Ц - ціна;

Об _{на одиницю} - обсяг на одиницю;

Об - обсяг.

Звідси:

BEU = Пв / (Ц - Зв _{на одиницю}), (3.4)

де: BEU - Точка беззбитковості в натуральних одиницях;

Зв _{на одиницю -} - змінні витрати на одиницю.

Різниця між ціною продукту і сумарними змінними витратами на його виробництво називається вкладеним (маржинальним) доходом. Знаючи розмір постійних витрат і величину вкладеного (маржинального) доходу можна розрахувати точку беззбитковості продукту, як обсяг продажу, при якому сукупний вкладений (маржинальний) дохід повністю покриває постійні витрати. Тоді:

BEU = Пв / Мд, (3.5)

де: Мд - маржинальний доході.

BEU = 445,5 / 0,029 = 15362 (ц)

Кожна одиниця продукції, продана вище точки беззбитковості, дає підприємству чистий прибуток.

Для обчислення точки беззбитковості у грошових одиницях можна використовувати коефіцієнт маржинального доходу.

Кмд = Мд / Пр = Мд _{на одиницю} / Ц, (3.6)

де: Кмд - коефіцієнт маржинального доходу;

Мд _{на одиницю} - маржинальний дохід на одиницю.

Кмд = 0,029 / 0,055 = 0,527

Точку беззбитковості в грошових одиницях за допомогою коефіцієнту маржинального доходу обчислюють за формулою:

BES = Пв / Кмд (3.7)

BES = 445,5 / 0,527 = 845 (тис. грн.)

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продаж можна використати запас міцності (безпеки).

Запас міцності - величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

Зм = Пр - Тб, (3.8)

де: Зм - запас міцності;

Тб - точка беззбитковості.

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

Зм = 2167,8 - 845 = 1322,8 (тис. грн.),

або Зм = 39114 - 15362 = 23752 (ц)

Використовуючи дані таблиці 3.1 побудуємо графік беззбитковості ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району.

Витрати,

дохід,

тис. грн.

Дохід від

Зона прибутку продажу

Точка беззбитковості

Загальні

Зона збитків витрати

BES

845 змінні Постійні

витрати витрати

445,5

15362 Обсяг

продажу, ц

Рис. 3.2 - Визначення точки беззбитковості ТОВ "СПП ЛАНА" Михайлівського району

Таким чином можна зробити наступні висновки, що за реалізації продукції зернових у 15362 ц (845 тис. грн.) ТОВ "СПП ЛАНА" досягає беззбиткового обороту. Кожна одиниця продукції, продана вище точки беззбитковості, дає підприємству чистий прибуток. Якщо обсяг реалізації продукту нижче точки беззбитковості, то це означає, що виробництво даного виду продукції є для підприємства збитковим. За настання непередбачуваних обставин товариство може здійснювати реалізацію зернових без ризику зазнати збитків у розмірі 23752 ц (1322,8 тис. грн.).

3.2 Програмне забезпечення облікового алгоритму з формування фінансових результатів та розподілу прибутку

На сьогоднішній день в Україні створюється нова економічна система, основана на ринкових відносинах. Якісних змін потребують всі важелі управління, в тому числі облік і аналіз. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово - господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об'єктивну інформацію. Тому для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різних інформаційних систем. І перш за все необхідно провести реконструкцію його технічної та інформаційної бази на основі впровадження автоматизованої системи обліку і аналізу, в склад якої входять автоматизовані робочі місця.

ТОВ "СПП ЛАНА" облік ведеться за меморіально-ордерною формою, що є вже застарілим і відсталим способом, адже на сьогоднішній день економічна ситуація вимагає від суб'єктів господарської діяльності більш швидкого, своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Тому впровадження автоматизованої системи обліку і аналізу дозволить в межах функцій бухгалтерського обліку цілком регламентувати автоматизоване одержання даних, необхідних для ведення оперативного, синтетичного й аналітичного обліку, складання форм бухгалтерської звітності: даних, необхідних користувачам для оперативного аналізу господарської діяльності, вироблення і прийняття рішень.

При повній комп'ютеризації господарської діяльності підприємства поняття форми обліку переходить в поняття системи обліку. Комп'ютерна система бухгалтерського обліку характеризується повною автоматизацією обробки і систематизації облікової інформації. При цьому будь-які дані можуть відображатися в обліку відразу після їх введення в інформаційну базу даних.

Систематизація і узагальнення облікових і аналітичних даних, що існують в інформаційній базі, здійснюється автоматично і відображається у результатних даних для обліку, контролю і аналізу.

Узагальнення даних в синтетичному і аналітичному обліку здійснюється одночасно на підставі однієї і тієї ж інформації.

Комп'ютерна система передбачає автоматизоване виконання задач бухгалтерського обліку як в регламентному, так і діалоговому (інтерактивному) режимах.

При використанні режиму діалогу збільшується оперативність обліку, контролю і аналізу, з'являється можливість отримання необхідних довідкових і аналітичних даних протягом звітного періоду, а не тільки по його закінченні. При цьому обсяг інформації, що надається користувачам, значно скорочується і обмежується тільки даними, що необхідні і достатні для виконання конкретних облікових робіт.

В значній мірі автоматизується контроль ведення бухгалтерського обліку, що сприяє підвищенню достовірності і правильності облікових даних. На бухгалтерський апарат при цьому покладено в основному обов'язок контролювати виконання облікових робіт. Бухгалтери при необхідності можуть перевірити показники, відображені у вихідних облікових документах.

Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорює процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.

За умови автоматизації бухгалтерського обліку інформація що генерується програмою, повинна бути зрозумілою користувачу. На рівні комп'ютерної програми повинен зникнути поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський та інші види. Якщо цей технічний крок буде зроблено і буде досягнута компактність, зручність, простота і надійність програмного забезпечення то, без сумніву, облік на підприємстві стане єдиним.

Комп'ютеризація обліку призводить до створення на підприємстві автоматизованих робочих місць (АРМ). АРМ бухгалтера призначене для автоматизованого виконання операцій на конкретній стадії облікового аналітичного процесів. Ця система є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, обробки фактичних даних і підготовки інформації для прийняття управлінських рішень.

Придбання універсальної бухгалтерської програми, генерування і налагодження її основних процедур відповідно до форми обліку, системи документообігу, розподілу повноважень і аналітичних потреб підприємства.

Комп'ютерні системи бухгалтерського обліку (КСБО) пройшли великий шлях в своєму становленні та розвитку. Вони змінювалися паралельно із змінами інформаційних технологій, програмних і технічних засобів обробки інформації, методів і засобів розробки, концепцій побудови інформаційних систем. На сьогоднішній день існує велика кількість різноманітних програмних засобів автоматизації бухгалтерського обліку: від засобів автоматизації локальної задачі бухгалтерського обліку до повно функціональних КСБО в складі інформаційних систем підприємства.

Фірми-розробники комп'ютерних систем бухгалтерського обліку пропонують широку номенклатуру програмних продуктів, які враховують потреби користувачів.

Серед найбільш розповсюджених на сьогоднішній день програмних продуктів для забезпечення стандартних цілей бухгалтерського обліку лідером в нашій країні є 1С Підприємство, яке є універсальною бухгалтерською програмою для ведення обліку будь-якої складності на підприємствах різних видів діяльності та форм власності.

Таблиця 3.2

Рейтинг фірм-розробників комп'ютерних систем

бухгалтерського обліку

Місце	Назва фірми	Рейтинг
1	1С: Підприємство	91
2	Інтелект-Сервіс	78
3	Парус	77
4	Галактика	75
5	Діасофт	72
6	R-STYLE SOFTWARE LAB	70
7	COGNITIVE TECHNOLOGIES LTD	66
8	Інфін	63
9	Інфософт	60
10	Омега	58

Розглянемо загальну характеристику програми.

Набір програм "1С: Підприємство" є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма "1С: Підприємство" має компонентну структуру. "1С: Бухгалтерія" є складовою частиною системи програм "1С: Підприємство" - її компонентою.

"1С: Бухгалтерія 7.8" - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватись на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки, програми наведені в таблиці 3.3. Перед введенням будь-яких господарських операцій визначається План рахунків, за яким буде вестись бухгалтерський облік. План рахунків - програма бухгалтерських рахунків, що передбачає їх кількість, групування і цифрове позначення залежно від об'єктів і мети обліку. Програма рахунків залежить від облікової політики підприємства. Саме шляхом налагодження Плану рахунків організовується потрібна система обліку.

Таблиця 3.3

Ознаки програми "1С: Бухгалтерія 7.8" та їх характеристика

№ з/п	Класифікаційна ознака	Характеристика ознак
1	Клас програми	Універсальна бухгалтерська програма (міді-бухгалтерія)
2	Призначення	Для ведення бухгалтерського обліку
3	Група споживачів	Невелика чисельність персоналу бухгалтерії
4	Об'єкт обліку	Малі та середні за розміром підприємства різних галузей діяльності
5	Спосіб реалізації облікових функцій	Перевага надається введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів
6	Комплексність виконання функцій	Інтегрована програма зведеного обліку

Програма дозволяє вести необмежену кількість об'єктів аналітичного обліку: по товарах, матеріалах, організаціях, співробітниках, основних засобах і т.д.

В програмі "1С: Бухгалтерія 7.8" аналітичний облік організується за допомогою спеціального механізму "субконто". На етапі конфігурування визначається перелік можливих видів субконто. Під видом субконто розуміють сукупність однотипних об'єктів аналітичного обліку. Так, всі основні засоби утворюють вид субконто "Основні засоби", всі матеріали, відповідно, - "Матеріали" і т.д.

Ведення аналітичного обліку по конкретному рахунку визначається налагодженням субконто, що задається в Плані рахунків. Якщо для рахунку ведення аналітичного обліку задано за допомогою набору видів субконто, то такий аналітичний облік називається багаторівневим. З іншого боку, аналітичний облік може бути багаторівневим, якщо одним із субконто рахунку є багаторівневий довідник.

В програмі "1С: Бухгалтерія 7.8" існує можливість в межах одного синтетичного рахунку одержувати кілька різних систем аналітичних рахунків, які, в свою чергу, різнобічне відображають первинну інформацію. В кожній системі аналітичних рахунків інформація групується і узагальнюється для потреб управління за певним принципом, що визначається видами субконто.

Програма "1С: Бухгалтерія 7.8" дозволяє вести бухгалтерський облік в кількох валютах. Бухгалтерські підсумки по таких рахунках автоматично будуть зберігатися в кожній з валют, що використовується в гривневому еквіваленті по кожній валюті окремо, та сумарно по всіх валютах (гривневе покриття).

Для автоматизації бухгалтерського обліку діяльність підприємства зручно представляти у вигляді послідовності окремих господарських операцій. Задача бухгалтера на початковому етапі полягає в тому, щоб із всієї сукупності характеристик господарської операції виділити необхідні параметри і ввести їх в програму, Для цього можуть бути використані діалогові форми "Операція" або "Документ".

Програма "1С: Бухгалтерія 7.8" дозволяє виконувати реєстрацію облікової інформації кількома способами: введення проводок вручну; використання механізму типових операцій; введення документів з наступним формуванням проводок.

Ручний режим введення господарських операцій використовується для виконання одиничних господарських операцій, підготовка документів по яких займатиме багато часу.

Введення і редагування операції вручну виконується в програмі "1С: Бухгалтерія 7.8" при роботі з журналом операцій або журналом проводок.

Режим ручного введення є максимально гнучким: можна зазначити будь-який зміст операції і ввести будь-які проводки. Крім того, цей режим не потребує попереднього налагодження і простий в опануванні.

Режим типових операцій призначений для швидкого введення великої кількості однотипних операцій, а також для виконання дій, що часто повторюються, при яких необхідно вводити в журнал операцій групу взаємопов'язаних проводок. До таких операцій належать операції, що супроводжуються розрахунками, а саме: нарахування ПДВ, заробітної плати тощо.