75

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ В АГРОФОРМУВАННЯХ ТОКМАЦЬКОГО РАЙОНУ

1.1. Особливості створення сільськогосподарських підприємств та формування в них капіталу

1.2. Організація обліку власного капіталу

1.3. Методологічні підходи до обліку та оцінки власного капіталу.

РОЗДІЛ 2 СКЛАД ТА СТРУКТУРА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ТА ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЙОГО ОБЛІКУ

2.1. Економічна характеристика та облікова політика підприємств

2.2. Особливості обліку статутного капіталу

2.3. Особливості обліку пайового та додаткового капіталу

2.4. Організація розподілу прибутку підприємств

2.5. Ефективність управління власним капіталом

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ

3.1. Особливості розкриття інформації про власний капітал у фінансовій звітності та шляхи її удосконалення

3.2 Мінімізація витрат по залученню коштів для забезпечення ринкової ціни капіталу ВАТ „ММКК” Токмацького району

3.3. Шляхи оптимізації структури капіталу ВАТ „ММКК” Токмацького району

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ДОВКІЛЛЯ

4.1 Аналіз витрат на охорону праці підприємства

4.2 Удосконалення обліку та контролю витрат на охорону праці

4.3 Облік та контроль витрат на природоохороні заходи

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Невпинний перехід України до ринкової економіки, розширення та поглиблення ринкового середовища у всіх сферах діяльності цілком закономірно викликає необхідність реформування обліку та контролю. Це зумовлює введення нових економічних категорій та уточнення раніше діючих. Одним із напрямків перетворень в аграрному секторі країни стало впровадження економічних відносин на основі приватної власності на землю та отримання селянами земельних і майнових паїв у процесі реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств.

В умовах аграрної реформи широкого розповсюдження набуває дослідження процесів трансформації відносин власності. Основним джерелом, де акумулюється та систематизується відповідна інформація, є бухгалтерський облік. Він відображає процес формування власності, обсяг прав власників підприємства, розподіл результатів його діяльності, особливості відносин власності. На сучасному етапі і в майбутньому виняткове значення мають вдосконалення методики обліку відносин власності та власного капіталу.

Незважаючи на те, що власний капітал як економічна категорія використовується досить часто, питання методики його обліку залишаються дискусійними, що й обумовило дослідження даного питання стосовно аграрних підприємств. У розробку теоретичних і методичних проблем відносин власності, зокрема трансформації власності та реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств, значний внесок зробили українські вчені- економісти В.Я. Амбросов, М.Я.Дем'яненко, С.І.Дем'яненко, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, В.В. Юрчишин. Проблеми обліку та його побудови в новостворених приватних підприємствах розглядали в своїх роботах Ф.Ф. Бутинець, С.Ф.Голов, В.М.Жук, О.О. Канцуров, Г.Г.Кірейцев, В.Г.Лінник, В.Б.Моссаковський, М.Ф. Огійчук, М.С. Пушкар, В.В.Сопко, Л.К. Сук та інші. Проте у підходах вчених існують відмінності стосовно методики відображення в обліку формування і руху власного капіталу, окремих його елементів. Отже, проблему розробки методології, конкретних алгоритмів обліку вважати завершеною не можна, тим більше, що умови господарювання динамічно змінюються і висувають нові вимоги щодо вдосконалення системи інформації.

Значимість вказаної проблематики та необхідність вирішення визначених питань обумовили вибір теми дослідження та основні напрямки удосконалення обліку власного капіталу аграрних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення, критична оцінка діючих теоретичних та методичних засад відображення в обліку власного капіталу, узагальнення діючої практики і розробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення системи обліку, формування й функціонування власного капіталу в аграрних підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання Токмацького району.

Мета дослідження визначила основні завдання, спрямовані на її досягнення:

дослідити і уточнити сутність категорії власний капітал та його структуру;

визначити роль обліку власного капіталу в системі управління підприємством при переході на форми господарювання, засновані на приватній власності;

проаналізувати існуючі теоретичні і методологічні засади та практику відображення в обліку формування власного капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання;

дослідити систему обліку власного капіталу на аграрних формуваннях і внести пропозиції щодо її вдосконалення ;

визначити напрямки використання інформації про наявність і рух власного капіталу для прийняття рішень, пов'язаних з діяльністю підприємств різних організаційно-правових форм господарювання;

розробити рекомендації щодо вдосконалення методики обліку власного капіталу на аграрних формуваннях.

Об'єктом дослідження є облік та оцінка власного капіталу в аграрних підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, правових, методичних та прикладних питань обліку власного капіталу в аграрних формуваннях.

Методи дослідження. Методичною основою магістерської роботи є системний підхід до розкриття процесів формування і функціонування власного капіталу. Дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до вивчення теоретичних засад і сучасного стану обліку та оцінки власного капіталу в аграрних підприємствах.

До основних загальнонаукових методів дослідження, що застосовувались, належать індукція і дедукція, системний аналіз економічних процесів та синтез його результатів, логічний та історичний підхід до вивчення економічних категорій і практики ведення обліку власного капіталу. При дослідженні методик проведення обліку застосовувались методи наукової абстракції, порівняння, вибіркового обстеження та групування, монографічний та елементи економіко-статистичного методу.

Інформаційною основою роботи є законодавчі акти, міжнародні та національні стандарти обліку і звітності, інструктивні матеріали статистичних органів та державних органів управління сільським господарством, статистичні щорічники, дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку, річні та оперативні звіти сільськогосподарських підприємств, розробки науково-дослідних установ, роботи вчених в галузі обліку, результати особистих спостережень автора практики ведення обліку власного капіталу аграрних підприємств Токмацького району.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні і рекомендаціях до впровадження пропозицій щодо вдосконалення обліку формування та функціонування власного капіталу аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.

Наукову новизну магістерської роботи визначають такі основні положення:

уточнено сутність та визначення категорії “власний капітал” та склад його елементів як об'єкта обліку в аграрних підприємствах;

обґрунтована концепція обліку власного капіталу та особливості її застосування на аграрних підприємствах різних форм власності відповідно до законодавчих вимог та правового регулювання майнових відносин;

вдосконалено методику обліку формування пайового капіталу у сільськогоспформуваннях за рахунок вступних, пайових і додаткових внесків;

мінімізовано витрати по залученню коштів для забезпечення ринкової ціни капіталу акціонерних товариств;

вдосконалено методику розрахунку частини вартості майна, що його отримує засновник (учасник) при виході з товариства з обмеженою відповідальністю, яка враховує наявність нерозподіленого прибутку, непокритого збитку, додаткового та резервного капіталу;

запропоновано підходи щодо оптимізації структури капіталу в агропідприємствах регіону;

удосконалено форми звітності з руху власного капіталу підприємств;

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення обліку процесів формування та функціонування власного капіталу. Практичне значення мають за-про-поновані методичні підходи до вдосконалення існуючого порядку обліку власного капіталу та особливостей його застосування на підприємствах різних організаційно-правових форм відповідно до законодавчих вимог та правового регулювання майнових відносин; методика формування пайового капіталу сільськогосподарських виробничих кооперативів; методика розрахунку частини вартості майна, яке отримує засновник при виході з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), відкритих акціонерних товариств (ВАТ).

Апробація результатів. Основні положення та результати наукового дослідження було оприлюднено та обговорено на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України» з роботою «Удосконалення обліку власного капіталу в аграрних підприємствах» (Київ, 24-25 грудня 2006р.).

Обсяг та структура магістерської роботи. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел (___найменувань) та додатків. Повний обсяг магістерської роботи 125 сторінок, вона містить 11 таблиць, 32 рисунка, 6 додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ В АГРОФОРМУВАННЯХ ТОКМАЦЬКОГО РАЙОНУ

1.1. Особливості формування капіталу в реформованих агроформуваннях

Розвиток ринкових відносин, докорінний перегляд поглядів на проблеми власності зумовили відродження і правове закріплення різних форм власності в Україні. Розгортання широкомасштабного процесу приватизації державних і комунальних підприємств з наступним перетворенням в господарські товариства пов'язане з неухильним збільшенням кількості останніх.

Організація і функціонування підприємств вимагають нових підходів до системи управління їх фінансово-господарською діяльністю. Зміст таких нововведень полягає в приведенні всіх елементів системи управління у відповідність з організаційно-правовими особливостями форми підприємницької діяльності. Звідси й об'єктивний нині процес зростання ролі та значення таких функцій управління як облік, контроль і аналіз діяльності товариств, розробка на основі отриманої інформації стратегії та тактики роботи товариства, які найбільш адекватні до ситуації, що склалася.

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості безпосередньо залежить від капіталу та його структури. Досягнення стратегічних цілей підприємства також значно залежить від ефективності управління капіталом підприємства та його структурою, тобто визначення загальної потреби в них, формування оптимальної структури, умов їх залучення.

Основними формами підприємницької діяльності обраними у процесі реорганізації КСП стали наступні:

акціонерне товариство (АТ);

товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

сільськогосподарський кооператив;

селянське (фермерське) господарство;

приватне підприємство тощо.

Кількість підприємств за основними організаційно-правовими формами господарювання вказано в рисунку 1.1.

Рис.1.1. Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за основними організаційно-правовими формами господарювання.

Початковим етапом управління формуванням капіталу створеного підприємства є визначення потреби в необхідному його обсязі. Недостатній обсяг формування капіталу на цьому етапі істотно подовжує період відкриття і освоєння виробничих потужностей нового підприємства, а в ряді випадків зовсім не дає можливості почати його операційну діяльність.

Процес формування капіталу створеного підприємства має ряд особливостей, основними з яких є наступні:

1. Для формування капіталу підприємства можуть бути використані лише внески засновників - фізичних і юридичних осіб.

2. Внесками можуть бути як оборотні, так і необоротні активи.

3. Чинним законодавством визначено мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та обмеження щодо внесків до статутного капіталу. Установчими документами підприємства можуть також визначатися обмеження щодо внесків до статутного капіталу в межах чинного законодавства.

Під час формування капіталу слід дотримуватися наступних вимог:

– врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

– відповідного обсягу власних джерел формування засобів обсягу сформованих активів підприємства;

– забезпечення оптимальності структури капіталу з позиції фінансової стійкості підприємства;

– забезпечення необхідного фінансового контролю над діяльністю підприємства з боку його засновників.

– загальна потреба в капіталі створеного підприємства базується на сукупності його потреб у формуванні оборотних і необоротних активів.

– забезпечення оптимальності структури капіталу з позиції фінансової міцності розвитку підприємства. Цей принцип призначений реалізувати потреби забезпечення фінансової рівності підприємства на першочерговому етапі за рахунок оптимізації співвідношення власного та залученого капіталу.

– оптимізація загальної потреби в капіталі створеного підприємства є процесом розрахунку реально необхідного обсягу фінансових засобів, які можуть ефективно використовуватись на початковій стадії його життєвого циклу.

В таблиці 1.1 наведено порівняльну характеристику функціонування господарських товариств та умови формування статутного капіталу відповідно до вимог чинного законодавства.

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика господарських товариств в Україні

Критерій	Господарські товариства
	ТОВ	ТДВ	Повне	Командитне	Акціонерне
Установчі документи	статут	установчий договір	статут
Мінімальний розмір статутного капіталу	100 мінімальних заробітних плат	визначається за згодою засновників	1250 мінімальних заробітних плат
Капітал підприємства	Розподілений на частки	Розподілений на акції
Характер розподілу доходів	За згодою партнерів, згідно зі статутом	За згодою партнерів, їх права і обов'язки закріплені в установчому договорі	Дивіденд розраховується на акцію відповідно до визнаної дивідендної політики

Зауважимо, що в товариствах з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариствах чинне законодавство більш детально регламентує порядок формування статутного капіталу.

Мінімальний внесок для реєстрації товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю складає не менше 50 % статутного капіталу. Протягом року з моменту реєстрації учасники повинні внести всі 100 % статутного капіталу. В командитних товариствах на момент реєстрації кожний з вкладників повинен внести не менше 25 % всього внеску. Для повних товариств законодавством не встановлено мінімальний розмір статутного капіталу та обов'язковий внесок для реєстрації.

В акціонерних товариствах до дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної вартості акцій. У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 % номінальної вартості акцій.

З метою виявлення переваг щодо обмеженої відповідальності учасників підприємств різних організаційно-правових форм в таблиці 1.2 узагальнено їх відповідальність.

Таблиця 1.2

Розмежування відповідальності учасників залежно від

виду господарського товариства

Вид господарського товариства	Відповідальність учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю	У межах вкладів. Учасники, які не повністю внесли вклади відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини
Товариство з додатковою відповідальністю	Відповідають своїми внесками, а за умов недостатності цих сум додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах
Повне товариство	Солідарна відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства
Командитне товариство	Якщо беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Вкладники несуть відповідальність, яка обмежується їх вкладом у майно товариства. Вкладник відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства перед третіми особами
Акціонерне товариство	В межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми

З метою виявлення організаційно-правової форми підприємства, яку найпростіше створити в сучасних умовах господарювання в таблиці 1.3 узагальнено переваги та недоліки різних видів господарських товариств.

Таблиця 1.3

Переваги та недоліки створення різних видів господарських товариств

Господарське товариство	Переваги	Недоліки
Товариство з обмеженою відповідальністю	Простота створення	Відсутність можливості одержати значний розмір прибутку через обмеженість фінансових ресурсів
Товариство з додатковою відповідальністю	Простота створення	Додаткова відповідальність засновників
Повне товариство	Для держави у випадку банкрутства повне відшкодування всіх боргів	Повна відповідальність за борги
Командитне товариство	Можливість вибору, або брати активну участь в управлінні товариством, або лише вкласти певний капітал	Недостатнє нормативне регулювання
Закрите акціонерне товариство	Можливість розподілу одержаних прибутків серед обмеженого кола осіб	-
Відкрите акціонерне товариство	Більше можливостей в порівнянні з закритим акціонерним товариством	Можливий варіант захоплення контрольного пакету акцій

Особливостями функціонування господарських товариств в Україні є: мінімальний розмір статутного капіталу, передбачений чинним законодавством; ступінь відповідальності засновників (учасників) під час виходу з товариства; мінімальний внесок для реєстрації.

Крім цього, в міжнародній практиці обліку визначення та структура власного капіталу залежать також від особливостей організаційних форм підприємств, законодавства та особливостей облікової системи зарубіжних країн (табл. 1.4) [21]. Тому власний капітал розглядається як капітал, вкладений акціонерами компанії, і включає два джерела: 1) вкладений капітал - інвестиції акціонерів компанії; 2) накопичений нерозподілений прибуток, який реінвестований в бізнес.

Таблиця 1.4

Визначення та складові капіталу в зарубіжних країнах

Країна	Визначення
Великобританія	Власний або акціонерний капітал по звичайних акціях складається з суми акціонерного капіталу по звичайних акціях, резервів та довгострокової заборгованості
Росія	Власний капітал включає в себе статутний, додатковий, резервний капітали, фонди накопичення та споживання, нерозподілений прибуток минулих років та звітного року
США	Капітал власників - це фактична чиста вартість підприємства. Акціонерний капітал складається з: внесеного (сплаченого) капіталу, нерозподіленого доходу (накопиченої суми доходу за вирахуванням всіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам), акціонерного капіталу (суми інвестицій акціонерів та нерозподіленого доходу)
Франція	Власний капітал складається з початкового внеску або акціонерного капіталу, який виступає постійною заборгованістю по відношенню до вкладника, результату, резервів
Польща	Капітал (власний фонд) включає: статутний капітал, неоплачений капітал, додатковий капітал, резерви на переоцінку активів, інший резервний капітал, нерозподілений прибуток, чистий прибуток або збиток фінансового року

Для організації і ефективного функціонування будь-якого суб'єкта господарювання необхідна оперативна і точна інформація про стан і рух авансованого капіталу, якою користуються зовнішні та внутрішні користувачі. Ця інформація міститься у фінансовій звітності, насамперед, Балансі (ф. № 1) і Звіті про власний капітал (ф. № 4).

Отже, розгляд поняття “власний капітал” в обліковій літературі дає підстави стверджувати про дискусійність та неоднозначність його визначення. Це зумовлено наявністю п'яти теорій капіталу (теорія власності, теорія господарської одиниці, теорія залишкового капіталу, теорія підприємства, теорія фонду) і, відповідно, різним трактуванням природи капіталу. Вибір теорії обумовлює принципи організації і ведення бухгалтерського обліку, порядок розкриття інформації у фінансовій звітності та структуру власного капіталу.

1.2. Організація обліку власного капіталу

Організація бухгалтерського обліку являє собою систему практичного здійснення прийомів і способів відображення господарських операцій, яка забезпечує контроль і аналіз господарської діяльності підприємства при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку.

Вихідним моментом нашого дослідження облікового поняття “власний капітал” є його розгляд, виходячи з економічної діяльності акціонерних товариств з урахуванням макроекономічних, фінансових і юридичних особливостей. Власний капітал підприємства існує об'єктивно як економічна категорія і його природа зумовлена реальним процесом формування економічних суб'єктів та механізмом здійснення фінансування їхньої діяльності. Причому власний капітал формується і використовується суб'єктами господарювання в будь-якій економічній системі відповідно до стратегічних і тактичних цілей цієї системи.

Бухгалтерський облік власного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день виключення підприємства із Державного реєстру в результаті завершення діяльності у випадку банкрутства, реорганізації, ліквідації тощо.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про власний капітал і розкриття такої інформації у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, норми якого стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Основними завданнями організації обліку власного капіталу є:

забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу;

контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу;

своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу;

контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами;

організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для своєчасного отримання достовірної інформації;

правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом.

При організації обліку власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників. Оскільки чинним законодавством визначено три форми власності (приватна, колективна і державна) відповідно до яких обирається організаційно-правова форма і передбачені обмеження щодо кількості засновників.

Основні положення стосовно обліку власного капіталу повинні бути враховані при складанні Наказу про облікову політику підприємства , які наведено на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Основні положення про облік власного капіталу, що наводяться в наказі про облікову політику

Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах підприємства.

Бухгалтерський облік власного капіталу при створенні підприємства пов'язаний, насамперед, з відображенням формування статутного капіталу. Потім в ході господарської діяльності формуються інші складові власного капіталу.

Для обліку власного капіталу на підприємствах передбачені рахунки 4-го класу, облік на яких ведеться на підставі наступних первинних документів (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Документування операцій з власним капіталом

Шифр та назва рахунку	Назва документу
40 “Статутний капітал”	Статут, установчий договір, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо
42 “Додатковий капітал”	Акти приймання-передачі основних засобів, довідки бухгалтерії, накладні, виписки банку, установчий договір, акти переоцінки, рішення зборів акціонерів
43 “Резервний капітал”	Довідки бухгалтерії, виписки банку, установчі договори, рішення зборів учасників
44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”	Довідки та розрахунки бухгалтерії тощо
45 “Вилучений капітал”	Платіжні доручення, ВКО, ПКО, виписки банку, довідки бухгалтерії тощо
46 “Неоплачений капітал”	Статут, довідки бухгалтерії, ВКО, ПКО, установчий договір, накладні тощо

Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. Залежно від організаційної форми підприємства може бути сформовано статутний або пайовий капітал.

Документування операцій з руху власного капіталу наведено в табл. 1.6.

 Таблиця 1.6

Документування операцій з руху власного капіталу

Рух власного капіталу	Документи, що підтверджують рух
Формування статутного капіталу	Статут, установчий договір, Інвентаризаційні описи, виписки банку, накладні, ПКО, акти приймання передачі та оцінки
Збільшення статутного капіталу	Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників	Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО
Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства	Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО
Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу	Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
Повернення часток учасникам при ліквідації підприємства	Рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, ВКО

Частка засновника, що вибуває, в статутному капіталі може бути розподілена різними шляхами (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Документування частки засновника, який вибуває з товариства

Підприємства для узагальнення інформації про власний капітал та забезпечення зобов'язань використовують рахунки класу 4 (табл.1.7), які повністю не забезпечують потреб сьогодення в розрізі надання інформації для цілей управління. Тому потребує удосконалення методика обліку власного капіталу для використання облікової інформації в управлінні.

Таблиця 1.7

Об'єкти, що обліковуються на рахунках класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов'язань”

Назва субрахунку	Характеристика субрахунку
Рахунок 42 “Додатковий капітал”
421 “Емісійний дохід”	Призначений для відображення різниці між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій
422 “Інший вкладений капітал”	Призначений для обліку іншого вкладеного капіталу засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капіталу, що перевищує статутний капітал тощо (без рішення про зміни розміру статутного капіталу)
423 “Дооцінка активів”	Призначений для відображення суми дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку
424 “Безоплатно одержані необоротні активи”	Призначений для відображення вартості необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб
425 “Інший додатковий капітал”	Призначений для обліку інших видів додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків
Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”
441 “Прибуток нерозподілений”	Призначений для відображення наявності та руху нерозподіленого прибутку
442 “Непокриті збитки”	Призначений для відображення непокритих збитків. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо
443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”	Призначений для відображення розподілу прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді
Рахунок 45 “Вилучений капітал”
451 “Вилучені акції”	Призначені для відображення фактичної собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників
452 “Вилучені вклади й паї”	Призначені для відображення фактичної собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників
453 “Інший вилучений капітал”

Ведення аналітичного обліку складових власного капіталу в цих розрізах забезпечить достатньою інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для прийняття управлінських рішень

Порядок ведення аналітичного обліку складових власного капіталу наведено в таблиці 1.8.

Таблиця 1.8

Аналітичний облік власного капіталу на підприємствах

Назва рахунку	Аналітичний облік
40 “Статутний капітал”	За видами капіталу, за кожним засновником, учасником, акціонером
42 “Додатковий капітал”	За видами капіталу та кожним засновником
43 “Резервний капітал”	За видами капіталу та напрямами використання
44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”	За напрямами використання нерозподіленого прибутку
45 “Вилучений капітал”	За видами акцій (вкладів, паїв)
46 “Неоплачений капітал”	За видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства

Інформація про власний капітал знаходить повне відображення у фінансовій звітності підприємства (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Розкриття інформації про власний капітал та забезпечення зобов'язань у фінансовій звітності

Шифр та назва рахунку	Номер рядка в Балансі (ф. № 1)	Номер рядка в Звіті про фінансові результати (ф. № 2)	Номер рядка в Звіті про рух грошових коштів (ф. № 3)	Номер графи в Звіті про власний капітал (ф. № 4)
40 “Статутний капітал”	300	-	310	3
42 “Додатковий капітал”	320, 330	-		5, 6
43 “Резервний капітал”	340	-		7
44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”	350	220	-	8
45 “Вилучений капітал”	370	-	-	10
46 “Неоплачений капітал”	360	-	-	9

Відповідно до П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, усі підприємства у Примітках до річної фінансової звітності розкривають інформацію про призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу, окрім статутного капіталу. Тому у ф.№ 5 слід доповнити розділом щодо детальної інформації про зміни статутного капіталу та нараховані і виплачені дивіденди.

В існуючих умовах залишаються невирішеними проблеми організації обліку власного капіталу, зокрема особливості порядку застосування елементів методу бухгалтерського обліку при обліку власного капіталу.

1.3. Системний підхід до обліку та оцінки власного капіталу

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, один з найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції визначення:

1) частки приватного підприємця або кожного партнера підприємства у активах підприємства;

2) ступеня впливу на діяльність підприємства;

3) ступеня впливу на розподіл прибутку або збитків;

4) ступеня фінансування ризикових інвестицій;

5) частки при розподілі майна в результаті ліквідації підприємства.

Одним з найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі стратегічного фінансування підприємства, є оцінка структури капіталу. Це таке співвідношення використання власних і залучених коштів, при якому забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтами дохідності та фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість. При визначенні структури власного капіталу, перш за все, слід виходити з джерел його формування. Джерела формування власного капіталу показані на рисунку 1.4.

75

Рис.1.4 Джерела формування власного капіталу

Крім вищезгаданих складових власного капіталу є ще:

- неоплачений капітал, який коригує (зменшує) власний капітал (зокрема, статутний і пайовий капітал) на суму ще не внесених засновниками внесків (паїв);

- вилучений капітал, який коригує (зменшує) власний капітал на вартість акцій, викуплених акціонерним товариством в акціонерів для їх подальшого перепродажу або анулювання .

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу. Перш за все, слід приділяти увагу господарськими операціями з отримання або передачі активів, зміни оцінки необоротних активів та визначенню фінансових результатів. Саме такі операції найчастіше призводять до змін у власному капіталі. Від характеру діючої на підприємстві облікової політики стосовно визнання доходів та втрат, оцінки активів значною мірою буде залежати, наскільки адекватно буде оцінений власний капітал підприємства.

Під час створення підприємства капітал інвестується у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів), які в сукупності становлять статутний капітал. У процесі господарської діяльності власний капітал підприємства може поповнюватися за рахунок внесення засновниками грошових коштів та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні.

У таблиці 1.10 наведено порівняльну характеристику методик обліку формування статутного капіталу в Росії та Білорусі.

Таблиця 1.10

Методика обліку формування статутного капіталу в Росії та Білорусі

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків в Росії	Кореспонденція рахунків в Білорусі
	дебет	кредит	дебет	кредит
Оголошено статутний капітал	75.1 “Розрахунки за внесками до статутного капіталу”	80 “Статутний капітал”	75/1 “Розрахунки за внесками до статут.фонду”	80 “Статутний фонд”
Здійснено фактичні внески до статутного капіталу активами: - основними засобами	08/4 “Вкладення в необоротні активи”	75.1 “Розрахунки за внесками до статут.капіталу”	08/4 “Вкладення в необоротні активи”	75/1 “Розрахунки за внесками до статутного фонду”
- виробничими запасами	10 “Матеріали”	75.1 “Розрахунки за внесками до статутного капіталу”	10 “Матеріали”	75/1 Розрахунки за внесками до статутного фонду”
- нематеріальними активами	04 “Нематеріальні активи”	75.1 “Розрахунки за внесками до статут. капіталу”	04 “Нематеріальні активи”	75/1 “Розрахунки за внесками до статут. фонду”
- грошовими коштами в національній валюті	51 “Розрахунковий рахунок”	75.1 “Розрахунки за внесками до статут. капіталу”	51 “Розрахунко-вий рахунок”	75/1 “Розрахунки за внесками до статут.фонду”
- грошовими коштами в іноземній валюті	52 “Валютні рахунки”	75.1 “Розрахунки за внесками до статутного капіталу”	52 “Валютні рахунки”	75/1 “Розрахунки за внесками до статутного фонду”

Отже, в Росії і Білорусі застосовується статична концепція обліку статутного капіталу. Інформацію про оголошений, фактично сплачений та неоплачений статутний капітал можна одержати за даними фінансової звітності.

Серед проблем, висунутих практикою бухгалтерського обліку в Україні, особливої уваги потребує дотримання підприємством мінімального розміру статутного капіталу та своєчасне погашення учасниками заборгованості за внесками. Існуюча методика обліку не дозволяє відокремити мінімальний розмір статутного капіталу та прострочену заборгованість учасників. Із урахуванням зміни та доповнень рахунків Плану рахунків розроблено кореспонденції рахунків щодо формування статутного капіталу, які забезпечують відображення простроченої заборгованості за внесками до статутного капіталу (табл. 1.11).

Таблиця 1.11

Методика обліку формування статутного капіталу в Україні

Зміст господарської операції	Запропонована кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Оголошено статутний капітал	461 “Неоплачений непрострочений статутний капітал”	401 “Мінімальний статутний капітал”
	461 “Неоплачений непрострочений статутний капітал”	402 “Понад мінімальний статутний капітал”
Внесено засновниками основні засоби, нематеріальні активи, виробничі запаси, грошові кошти, акції до статутного капіталу	10 “Основні засоби”, 12 “Нематеріальні активи”, 20 “Виробничі запаси”, 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”	461 “Неоплачений непрострочений статутний капітал”
Відображено прострочену заборгованість за внесками до статутного капіталу	462 “Неоплачений прострочений статутний капітал”	461 “Неоплачений непрострочений статутний капітал”

Розроблена методика обліку формування статутного капіталу та запропонована кореспонденція рахунків дозволяє відокремити мінімальний розмір статутного капіталу, необхідний для реєстрації з метою дотримання вимог законодавства. У процесі дослідження побудовано алгоритм збільшення розміру статутного капіталу підприємства, що дозволяє забезпечити визначення справедливої вартості внесків до статутного капіталу для удосконалення методики обліку (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Алгоритм збільшення статутного капіталу підприємства

Оскільки в Україні методика обліку не може бути використана для усіх випадків збільшення статутного капіталу, то звернемося до практики інших країн (Росії, Білорусі) з перехідною ринковою економікою (табл. 1.12).

Таблиця 1.12

Порядок збільшення статутного капіталу в Росії, Україні та Білорусії

	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Росія	Збільшено статутний капітал за рахунок залучення додаткових внесків учасників	75 “Розрахунки у з учасниками”	80 “Статутний капітал”
	Збільшено статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”	80 “Статутний капітал”
	Збільшено статутний капітал за рахунок додаткового капіталу	83 “Додатковий капітал”	80 “Статутний капітал”
	Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу	82 “Резервний капітал”	80 “Статутний капітал”
	Збільшено статутний капітал за рахунок доходів, нарахованих учасникам
Україна	Збільшено статутний капітал за рахунок залучення додаткових внесків учасників	46 “Неоплачений капітал”	40 “Статутний капітал”
	Збільшено статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	-	-
	Збільшено статутний капітал за рахунок додаткового капіталу	-	-
	Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу	-	-
	Збільшено статутний капітал за рахунок доходів, нарахованих учасникам	671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”	40 “Статутний капітал”
Білорусія	Збільшено статутний капітал за рахунок залучення додаткових внесків учасників	75 “Розрахунки з учасниками”	80 “Статутний фонд”
	Збільшено статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	80 “Статутний фонд”
	Збільшено статутний капітал за рахунок додаткового капіталу	83 “Додатковий фонд”	80 “Статутний фонд”
	Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу	-	-
	Збільшено статутний капітал за рахунок доходів, нарахованих учасникам	75 “Розрахунки з учасниками”	80 “Статутний фонд”

Отже, в Україні статутний капітал збільшується за рахунок додаткових внесків засновників та нерозподіленого прибутку підприємства (в частині нарахованих дивідендів засновникам), що є відмінним від Росії та Білорусі.

На рис. 1.6 узагальнено етапи зменшення статутного капіталу підприємства в зв'язку з виходом учасника.

Рис. 1.6. Запропонований алгоритм зменшення статутного капіталу в зв'язку з виходом учасника з товариства з обмеженою відповідальністю

Дані рис. 1.6 свідчать про те, що у випадку, якщо статутний капітал не відповідає величині чистих активів підприємства, учасник не одержить компенсації у зв'язку з виходом з товариства. Але дана ситуація може призвести до вимушеної ліквідації підприємства.

У таблиці 1.13 наведено порівняльну характеристику джерел покриття збитків в Росії, Україні та Білорусії для виявлення способів коригування розміру статутного капіталу у зв'язку з виходом учасників та невідповідністю чистим активам.

Таблиця 1.13

Порядок зменшення статутного капіталу в Росії, Україні, Білорусі

	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Росія	Зменшено статутний капітал у зв'язку з виходом учасника	80 “Статутний капітал”	75/1 “Розрахунки за внесками до статутного (складового) капіталу”
	Доведено величину статутного капіталу до величини чистих активів підприємства	80 “Статутний капітал”	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”
		82 “Резервний капітал”	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)”
Україна	Зменшено статутний капітал у зв'язку з виходом учасника	40 “Статутний капітал”	672 “Розрахунки за іншими виплатами”
	Доведено величину статутного капіталу до величини чистих активів
Білорусія	Зменшено статутний капітал у зв'язку з виходом учасника	80 “Статутний фонд”	75/1 “Розрахунки за внесками до статутного фонду”
	Доведено величину статутного капіталу до величини чистих активів підприємства	80 “Статутний фонд”	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
		83 “Додатковий фонд”	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
		82 “Резервний фонд”	84 “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

У зв'язку з тим, що законодавством не регламентовано механізм зменшення статутного капіталу у разі невідповідності чистим активам (джерел покриття збитків), порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку даних операцій, розроблено таку методику обліку зменшення статутного капіталу у зв'язку з невідповідністю чистим активам (табл. 1.14).

Таблиця 1.14

Коригування розміру статутного капіталу у зв'язку з погіршенням фінансового стану

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Списано збитки підприємства за рахунок резервного капіталу	43 “Резервний капітал”	442 “Непокриті збитки”
Вилучено кошти статутного капіталу на покриття збитків підприємства	452 “Вилучені вклади й паї”	442 “Непокриті збитки”
Зменшено статутний капітал після державної реєстрації змін до статуту	402 “Понад мінімальний статутний капітал”	452 “Вилучені вклади й паї”

Запропонована методика обліку дає можливість відобразити покриття збитків за рахунок резервного капіталу у зв'язку з невідповідністю статутного капіталу величині чистих активів для уникнення вимушеної ліквідації підприємства і дотримання вимог чинного законодавства.

Достатню увагу також слід приділити оцінці структури капіталу,тобто його оптимізації. Вона передбачає такі напрями дослідження:

· аналіз капіталу підприємства;

· оцінку чинників, що визначають формування структури капіталу;

· оптимізацію структури капіталу за критерієм максимізації рівня доходності;

· оптимізацію структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.[14]

Основною метою аналізу капіталу підприємства є з'ясування тенденції динаміки обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.

У процесі оцінки діяльності підприємства можуть бути спрогнозовані:

· середні темпи зростання фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел;

· мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу, який використовується підприємством;

· коефіцієнт дохідності власного капіталу підприємства;

· співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

· мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства.[16]

На структуру капіталу впливають галузеві особливості діяльності підприємства, які визначають структуру активів та їх ліквідність. Підприємства, для яких характерний великий рівень необоротних активів, як правило, мають низький кредитний рейтинг. Такі підприємства у своїй господарській діяльності значною мірою орієнтуються на використання власного капіталу. Галузеві особливості визначають також тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більше у підприємства можливостей для використання залученого капіталу. Стадія життєвого циклу підприємства також впливає на структуру капіталу. Підприємство, яке перебуває на ранній стадії життєвого циклу і випускає конкурентоспроможну продукцію, може для фінансування своєї діяльності залучати більшу суму позикового капіталу, на стадії зрілості -- більшою мірою повинне використовувати власний капітал.

Кон'юнктура товарного і фінансового ринків також впливає на структуру капіталу. Чим стабільніше кон'юнктура товарного ринку, тим безпечнішим є використання залученого капіталу, і навпаки -- при падінні обсягів реалізації продукції використання залученого капіталу треба зменшувати. Чинники фінансового ринку впливають на збільшення або зменшення власного капіталу.

Високий рівень дохідності дає можливість підприємству за рахунок капіталізації одержаного прибутку скоротити рівень ви-користання залученого капіталу.

З урахуванням цих факторів стратегічна політика структури капіталу на підприємстві зводиться до визначення оптимальної для даного підприємства пропорції використання власного і залученого капіталу та забезпечення залучення необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.[13]

Економічна література пропонує різні методичні підходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу. Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:

· управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;

· формування політики фінансування активів з урахуванням
вартості, ризику та термінів залучення капіталу;

· мінімальної вартості залучення капіталу.[14]

Оцінка ефективності формування та використання власного капіталу характеризує рентабельність чистих активів підприємства:

[1.1]

На основі математичних перетворень формули отримаємо факторну модель, яка має назву „Модель Дюпона” (рис.1.7)

Рис.1.7 Факторний аналіз рентабельності власного капіталу підприємства.

де, R_ВК - рентабельність власного капіталу;

R_А - рентабельність активів,

R_П - рентабельність продаж;

П_А - продуктивність (оборотність) активів;

П - прибуток підприємства до оподаткування;

ТП - товарна продукція;

А - активи підприємства;

ВК - власний капітал,

ПК - позиковий капітал

Аналіз управління капіталом підприємства являє собою процес дослідження основних результативних показників ефективності його функціонування на підприємстві з метою виявлення резервів подальшого підвищення цієї ефективності використання капіталу підприємства в цілому та окремих його елементів. В системі дослідження ефективності використання капіталу найбільше розповсюдження отримали наступні групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

1. Коефіцієнти оцінки рентабельності капіталу;

2. Коефіцієнти оцінки капіталовіддачі;

3. Показники фінансової стійкості;

4. Показники типів фінансової стійкості підприємства;

5. Показники ліквідності та платоспроможності підприємства;

6. Коефіцієнт фінансового левериджу;

7. Показники середньозваженої вартості капіталу.

Процес оцінки вартості капіталу базується на наступних основних принципах:

1. Принцип попередньої поелементної оцінки вартості капіталу. Так як капітал, що використовується складається з неоднорідних елементів (перш за все -- власного та позикового, їх видів, а всередині них -- за джерелами формування). Структура даних джерел суттєво відрізняється за видами підприємств та сферами підприємницької діяльності. Неоднакова також ціна кожного джерела формування, тому в процесі оцінки капітал необхідно розкласти на окремі складові елементи, кожен з яких повинен бути об'єктом здійснення оціночних розрахунків, а потім, вартість капіталу зазвичай визначають за формулою середньої арифметичної зваженої. Для деяких джерел вартість капіталу можна визначити майже точно (ціна акціонерного капіталу, банківського кредиту). Для інших джерел виконати такі розрахунки складніше (наприклад, за статтями накопиченого прибутку).

2. Принцип узагальнюючої оцінки капіталу. Поелементна оцінка вартості капіталу слугує передумовою для узагальнюючого розрахунку цього показника. Таким узагальнюючим показником є середньозважена вартість капіталу.

Середньозважена вартість капіталу представляє собою мінімальну норму прибутку, яку очікують інвестори від своїх вкладень. Обрані для реалізації проекти повинні забезпечити хоча б не меншу рентабельність, ніж середньозважена вартість капіталу.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу підприємства здійснюється за формулами:

, [1.2]

де CВК - середньозважена вартість капіталу підприємства;

В - вартість окремих елементів капіталу, %;

У - питома вага окремих елементів капіталу у його загальній сумі.

Розрахована середньозважена вартість капіталу є головним критеріальним показником оцінки ефективності управління структурою капіталу. Цей показник складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними з яких є:

1. середня ставка процента, яка склалася на фінансовому ринку;

2. доступність різних джерел фінансування (кредитів банків; комерційного кредиту; власної емісії акцій та облігацій і т.д.);

3. галузеві особливості операційної діяльності, які визначають тривалість операційного циклу та рівень ліквідності активів, що використовуються;

4. співвідношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;

5. життєвий цикл підприємства;

6. рівень ризику здійснюваної операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Урахування цих факторів здійснюється в процесі цілеспрямованого управління вартістю власного та позикового капіталу підприємства.

Наведені принципи оцінки дозволяють вибрати систему ключових показників, що характеризують структуру капіталу та критерії ефективності його використання як в поточному, так і в майбутньому періодах.

Висновки до розділу 1

Спираючись на розглянуті теоретичні аспекти формування та обліку власного капіталу в агроформуваннях Токмацького району, можна зробити такі висновки:

1. Оскільки діяльність підприємства в умовах ринкової економіки залежить від капіталу та його структури, було розглянуто особливості формування та використання капіталу підприємств таких організаційно-правових форм, як акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарський кооператив, селянське (фермерське) господарство, приватне підприємство.

2. В існуючих умовах залишаються невирішеними проблеми організації обліку власного капіталу, зокрема особливості порядку застосування елементів методу бухгалтерського обліку при обліку власного капіталу. Тому при організації обліку власного капіталу необхідно враховувати: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників. Чинним законодавством визначено три форми власності (приватна, колективна і державна), відповідно до яких обирається організаційно-правова форма господарювання. Для обліку власного капіталу на підприємствах передбачені рахунки 4-го класу Плану рахунків.