Особливості обліку та оцінки ефективності управління власним капіталом підприємств різних організаційно-правових форм

При комп'ютерній формі бухгалтерського обліку зміст форми обліку розширюється і поглиблюється, вона починає визначати не тільки методологічні, але й технологічні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і обробки облікової інформації.

Таблиця 3.6

Основні відмінності організації обліку за допомогою комп'ютерної техніки

Елементи організації бухгалтерського обліку	Спосіб ведення обробки облікової інформації
	Безкомп'ютерний	Комп'ютеризований
Застосування обчислювальної техніки в бухгалтерському обліку	Механізація окремих ділянок облікових робіт	Вирішення завдання комп'ютеризації бухгалтерського обліку під час системної комп'ютеризації господарської діяльності
Зв'язок управління та бухгалтерського обліку	Обробка облікових даних відокремлюється від процесу управління. Управлінці використовують готові зведені дані.	Обліковий процес не виділяється із загального процесу управління. Управлінці використовують оперативні облікові дані.
Регламентація роботи облікового апарату	Посадові інструкції, положення про бухгалтерію, накази та розпорядження керівництва, плати та графіки роботи бухгалтерії, схеми документообігу.	Праця персоналу організується відповідно до технології, яка передбачена в комп'ютерній системі бухгалтерського обліку.

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування бухгалтерської комп'ютерної програми 1С “ Бухгалтерія”.

В програмі “1С: Бухгалтерія 7.7” існує можливість в межах одного синтетичного рахунку одержувати кілька різних систем аналітичних рахунків, які, в свою чергу, різнобічно відображають первинну інформацію. В кожній системі аналітичних рахунків інформація групується і узагальнюється для потреб управління за певним принципом, що визначається видами субконто.

Аналітичний облік можна вести для будь-якого рахунку або субрахунку і включати від 3-х до 5-ти різних розрізів аналітики, організувавши при цьому ведення аналітичного обліку в необхідних розрізах.

Для накопичення інформації про множину однотипних об'єктів використовуються довідники.

Довідники - спеціальні засоби, що забезпечують ведення списків однотипних облікових об'єктів та зберігання параметрів, що характеризують ці об'єкти. Всі об'єкти (елементи) довідника мають свій унікальний код, який дозволяє програмі їх ідентифікувати, незалежно від значень інших параметрів, у тому числі й назви. Як правило, кожному виду субконто відповідає окремий довідник.

Список засновників підприємства зберігається в довіднику “Учредители”, а для введення активі, що є внеском до статутного капіталу підприємства, наприклад основних засобів, використовується довідник “Необоротные активы”. Кожне поле в діалоговій формі “Документ” або “Операция” має певний тип значення. Якщо цей тип - число, рядок символів або дата, то дане поле можна заповнювати безпосередньо з клавіатури. А якщо цей тип - елемент довідника, то при звертанні до такого поля буде автоматично з'являтися список елементів відповідного довідника, з якого бухгалтеру необхідно вибрати потрібне значення. Крім того, елементи більшості довідників характеризуються не тільки назвою, але й набором інших параметрів. Наприклад, при проведенні переоцінки основних засобів слід зазначити інвентарний номер, первісну вартість, рахунок обліку, рахунок та стаття списання зносу, дата введення в експлуатацію тощо. Ці параметри можуть автоматично використовуватись програмою при формуванні проводок і друкованих форм документів.

Програма “1С: Бухгалтерія 7.7” дозволяє поповнювати перелік довідників типової конфігурації, створюючи необхідні довідники самостійно.

Перелік елементів довідника в програмі “1С: Бухгалтерія 7.7” може бути багаторівневим. В цьому випадку всі рядки довідника поділятимуться на два види: елементи довідника і групи довідника. Групи дозволяють переходити на нижчі рівні багаторівневого довідника. Використання багаторівневих довідників дозволяє деталізувати ступінь введення і зберігання інформації. Елементи і групи елементів в багаторівневому довіднику можна переносити з однієї групи в іншу. Програма “1С: Бухгалтерія 7.7” дозволяє створювати багаторівневі довідники з вкладеністю до 10 рівнів.

Довідники в програмі можуть використовуватись самостійно або бути підпорядкованими іншому довіднику. Наприклад, довідник “Договора” може використовуватись окремо, а може бути пов'язаний з довідником “Организации”. Залежність довідника вказується в полі “Подчинен”. Порівняно з багаторівневим довідником, в якому всі елементи мають однакову структуру, використання механізму підпорядкованих довідників дозволяє пов'язати елементи різної структури. В цьому випадку кожен елемент підпорядкованого довідника буде пов'язаний з одним із елементів головного довідника.

У межах одного довідника різні елементи можуть бути об'єднані в групи, тому перед початком заповнення довідників бажано подумати про їх групування. За основний критерій групування потрібно взяти певну ознаку, за якою треба здійснювати аналіз облікової інформації (отримувати звіти). Групи елементів, в свою чергу, можна поділити на підгрупи (що є дуже зручним для налагодження стандартних бухгалтерських звітів) таким чином, щоб вони відображали стан господарських засобів за окремими групами.

Над елементами та групами елементів у довіднику можна виконувати різні дії:

- змінювати назву;

- змінювати значення реквізитів (параметрів);

- переміщувати з однієї групи до іншої;

- знищувати (позначати на знищення);

- здійснювати пошук за назвою та іншими реквізитами;

- сортувати, копіювати тощо.

Дослідження комп'ютеризації обліку і аналізу власного капіталу потребує вивчення організаційно-методичних засад комп'ютерного формування “Звіту про власний капітал”. Існує два варіанти його формування:

- горизонтальний - за рядками форми,

- вертикальний - за графами форми.

Формування звіту за першим варіантом охоплює 11 етапів, які доцільно спочатку викласти як блок-схему, а потім дати текстовий опис.

При цьому слід предметно, з посиланням на існуючу практику, навести джерела інформації для комп'ютерного формування “Звіту про власний капітал”, зокрема:

- усі первинні документи щодо операцій, які призводять до змін у власному капіталу підприємства;

- форми № 1 і 2;

- записи по рахунках класу 4;

- групування записів щодо операцій згідно з вимогами ПСБО 5,

- примітки до річної фінансової звітності;

- дані про суму коригувань капіталу внаслідок змін облікової політики, виправлення помилок тощо.

Особливості комп'ютерної форми обліку в акціонерних товариствах та товариствах з обмеженою відповідальністю полягають у правильній організації аналітичного обліку складових власного капіталу, зокрема статутного (акціонерного) капіталу - за видами акцій (простими, привілейованими; іменними, на пред'явника), за акціонерами, засновниками, внесками в національній та іноземній валютах тощо.

Отже, при комп'ютеризації обліку власного капіталу слід обов'язково вести аналітичний облік за допомогою довідника “Учредители” або іншого створеного довідника (додаток 1).

В обліку слід використовувати наступні бухгалтерські операції:

Д 461 К 40 - відображено заборгованість по внесках засновників-резидентів (в національній валюті)

Д 462 К 40 - відображено заборгованість по внесках засновників-нерезидентів (в іноземній валюті)

Д 4611 К 40

Д 4621 К 40 безпосередньо ведення аналітичного обліку в межах субрахунку.

Д 10 К 4611

Д 30 К 4621 - на суму погашення заборгованостей по внесках до статутного капіталу.

Так якщо зробити “анализ счета” одразу виступає інформація про оголошений капітал і погашення заборгованостей засновників по внесках до статутного капіталу. (додаток 2).

Для щорічних відрахувань до резервного капіталу можна розробити шаблон “Типовые операции”, де передбачити відрахування 5% від нерозподіленого прибутку. Для визначення прибутку програмою передбачено також автоматичне підраховування прибутку (додаток 3).

При комп'ютерній формі ведення обліку з метою полегшення і прискорення ведення обліку статутного, додаткового та вилученого капіталу доцільно створити шаблон для автоматичного розрахунку сум за типовими операціями з формування та змін статутного капіталу, а для резервного капіталу - шаблон, що передбачає відображення в обліку визначеного в установчих документах відсотку щорічних відрахувань від нерозподіленого прибутку підприємства.

Вищенаведені пропозиції організації автоматизованої обробки інформації з обліку і аналізу власного капіталу забезпечують вдосконалення методології процесу обліку власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм господарювання Токмацького району.

Висновки до розділу 3

Розробивши рекомендації щодо удосконалення обліку та оцінки ефективності управління власним капіталом можна відзначити наступне:

1. Задля реального формування звітності про власний капітал рекомендується систематизувати її облік шляхом удосконалення структури звіту про власний капітал. Для кращого розуміння інформації про порядок формування статутного капіталу в балансі пропонуємо виділити наступні довідкові статті: фактично внесений капітал, зареєстрований капітал і неоплачений капітал. Відповідно у валюту балансу слід включати фактично внесений капітал як різницю між зареєстрованим капіталом і неоплаченим капіталом.

2. Мінімізувати витрати по залученню коштів для забезпечення ринкової ціни капіталу в акціонерних товариствах шляхом формування оптимальної структури капіталу підприємства, для того щоб забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів. Так співвідношення між власним та позиковим капіталом, рівним 60% / 40% дозволяє максимізувати ринкову вартість підприємства.

3. Додаткове залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел, що відбувається шляхом додаткової емісії акцій підприємства(сума залучення капіталу від емісії нових акцій дорівнює 22000грн.) або додаткових внесків у його статутний капітал(вкладання інвестицій).

4. Так як досліджувані підприємства ведуть облік за меморіально-ордерною формою, що є вже застарілим і відсталим способом, було запропоноване впровадження програмного забезпечення по удосконаленню відображення операцій з обліку власного капіталу. Зробивши аналіз комп'ютерних програм ведення бухгалтерського обліку, запропоновано запровадити комп'ютерну програму «1С: Бухгалтерія». Організація автоматизованої обробки інформації з обліку і аналізу власного капіталу забезпечують вдосконалення методології процесу обліку власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм господарювання Токмацького району.

РОЗДІЛ 4.

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ДОВКІЛЛЯ

4.1. Аналіз витрат на охорону праці підприємств

Аграрні підпиємства Токмацького району при здійсненні обліку витрат на охорону праці керується Законом України „Про охорону праці”.

Витрати на профілактичні заходи з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному бюджетах (ст. 19 ЗУ „Про охорону праці”).

Так як підприємства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

У процесі здійснення заходів з охорони праці підприємство несе різнорідні витрати.

Постановою № 994 від 27 червня 2003р. Кабінет Міністрів України затвердив „Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат”.

Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно - правових актів з охорони праці щодо:

1) механізації вантожно - розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин;

2) захисту працюючих від ураження електричним струмом; дії статичної електрики та розрядів блискавок; безпечного виконання робіт на висоті;

3) діючого техноогічного та іншого виробничого обладнання;

4) систем вентиляції та асперації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях;

5) систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних заходів;

6) виробничих та санитарно - побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габарітних розмірів;

Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно - правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці.

Проведення цільового навчання з охорони праці працівників. Організація семінарів то оглядів - конурсів з цих питань за умови, що витрати на їх проведення не будуть перевищувати двох відсотків оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний період.

Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм.

Надання працівникам, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування.

Проведення обов`язкового попереднього, переодичного і заплановоного медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Сума витрат, сплачених у зв`язку з вжиття заходів та придбання засобів з охорони праці, які є складовою частиною підготовки, організації й ведення виробництва, а також суми заробітної плати виконавців робіт або інших витрат на заходи та засоби з охорони праці, відповідно до даного переліку, враховуються у склад валових витрат.

До витрат підприємства на охорону праці, які підлягають обов'язковому обліку та наводяться у звітах перед державними органами статистики належать:

1. Пільги і компенсації працюючим у важких і шкідливих умовах праці (ст.7 ЗУ «Про охорону праці»№ 229-4 21.11.02р.) - доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу, пенсії інвалідам і утриманцям загиблих; підвищення тарифної ставки доплати за умови та інтенсивність праці у розмірі - 12%. Ці показники можна знайти у звіті «Про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах» (ф.№ 1-ПВ).

2. Витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань (ст.9 ЗУ «Про охорону праці»№ 229-4 21.11.02р.) - витрати на заходи з охорони праці за рахунок всіх джерел фінансування, витрати на охорону праці за колективними договорами, витрати на охорону праці з фонду охорони праці підприємства. Ці показники знаходяться у звіті «Про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки» (ф.№ 7-ТНВ).

3. Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків на виробництві - вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; вартість зіпсованого устаткування, інструментів. Ці показники знаходяться у додатку 13 до Положення або у актах за формою Н - 1.

4. Витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

5. Витрати на соціальні заходи - відрахування 2,9% - Фонд соціального страхування по тимчасової працездатності, 1,3% - Фонд соціального захисту населення на випадок безробіття.

6. Витрати підприємства на фінансування та організацію проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, підприємство може бути притягнене органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом.

Максимальний розмір штрафу не перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати.

Несплата підприємством штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10). Максимальні розміри тарифів: згідно ст.41 КУ від 4 до 10 мін.заробітної плати; згідно ст.93 КУ від 4 до 5 мін. з\ п; згідно ст. 47 КУ від 6 до 15 мін. з\п. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи ( згідно зі ст. 43 ЗУ ).

На підриємстві застосовуються заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Якщо структурний підрозділ працює в межах незначного ризику, але нижчого від середнього по підприємству, то збільшується премія на - 25 % ; якщо виявленні та своєчасно усунені порушення вимог охорони праці - 10 % ; вровадження раціоналізаторських пропозицій, спрямованих на поліпшення стану охорони праці - 25%.

Головний бухгалтер на підприємстві повинен знати й виконувати вимоги законодавчих і нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища та вимагати того ж і від своїх підлеглих.

Головний бухгалтер у своїй роботі з охорони праці зобов'язаний:

· в межах службової компетенції і посадових обов'язків забезпечувати здорові та безпечні умови праці на робочих місцях, додержання діючих норм і правил з охорони праці.

· здійснювати контроль за правильністю витрачення коштів на заходи з охорони праці.

· організовувати облік грошових коштів, які витрачаються на номенклатурні та інші заходи з охорони праці по галузях та по господарству в цілому, а також облік матеріальних збитків, нанесених господарству в результаті нещасних випадків на виробництві.

· оформляти документи для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних господарству, з винних осіб.

· готувати накази про відшкодування збитків у зв'язку з втратою працюючими працездатності.

· своєчасно і достовірно складати статичну звітність про потерпілих підчас нещасних випадків, зв'язаних з виробництвом, та про освоєння коштів на заходи з охорони праці.

· забезпечувати контроль та своєчасне виконання вимог актів, приписів, наказів, розпоряджень з охорони праці органів Державного нагляду.

· вивчати інформацію стану охорони праці та приймати участь в оцінці рівня стану охорони праці

· приймати участь в підготовці наказів, розпоряджень з питань охорони праці.

· вносити пропозиції про матеріальне стимулювання робітників різних підрозділів підприємства, про притягнення до відповідальності осіб, які допускають порушення норм і правил охорони праці.

А щоб усе це вчасно і якісно виконувати потрібно досконало володіти інформацією і знати, де знайти ту, якої не вистачає для професійного ведення обліку.

4.2. Удосконалення обліку та контролю витрат на охорону праці.

Головне місце в удосконаленні обліку та контролю витрат на охорону праці відводиться компютеризації. Забезпечення комп`ютеризацією робоче місце керівника служби праці. Завдяки їй можливо вести облік та контроль витрат безпомилково. Також пропонуємо розрахувати бюджет витрат на охорону праці на наступний рік. Це допоможе підприємству контролювати витрати на охорону праці на протязі року.

Так як підриємство не відповідає деяким статтям Закону України « Про охорону праці» в зв`язку з цим необхідно удосконалити деякі аспекти:

Враховувати та контролювати витрати на проведення виставок, оформлення стендів, придбання наочних посібників, літератури, програмних подуктів з питань охорони праці.

Виділяти кошти для працівників , зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів а також газованої солоної води.

Витрати на забезпечення мийними та знешкоджувальними засобами.

Витрати на встановлення пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях.

Враховувати витрати на відновлення засобів по охороні безпеки життєдіяльності, так як багато основних засобів вже відслужили свій термін.

А загалом підприємство відповідає всім вимогам по веденню обліку та контролю витрат на охорону праці.

4.3. Облік та контроль витрат на природоохороні заходи

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини -- невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно законодавству України „Про охорону навколишного середовища” статті 23. на підприємстві ведуть державні кадастри природних ресурсів для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання.

Згідно статті 42. ЗУ „Про охорону навколишного середовища” підприємство здійснює добровільні внески до фондів охорони навколишнього природного середовища.

Згідно статті 42. ЗУ „Про охорону навколишного середовища” на підприємстві нормативи збору та його розмір за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу; (Пункт “г” статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1288-XIV від 14.12.99)

Підприємству надаються кредити та пільги при впровадженні маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

Згідно законодавства України підприємство відшкодувує в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.( Стаття 41 зі змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98 - ВР від 05.03.98)

Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку. (Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 198-IV від 24.10.2002)

Підприємство проводить первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів , визначається Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 5.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Законодавчими актами, що створюють нормативну основу для регулювання обліку власного капіталу, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України “Про господарські товариства”, Цивільний та Господарський кодекси, які визначають мінімальні вимоги щодо формування статутного капіталу, резервного капіталу підприємства.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Облік власного капіталу залежить від організаційно-правової форми підприємства, вимог чинного законодавства країни щодо мінімального розміру статутного, резервного капіталу тощо.

Сума, за якою власний капітал відображається в балансі, залежить від оцінки активів та зобов'язань. Як правило, сукупна сума власного капіталу тільки за збігом відповідає сукупній ринковій вартості акцій підприємства чи сумі, яку можна отримати шляхом продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому на засадах принципу безперервності.

Власний капітал розглядається як залишок активів підприємства після вирахування з них зобов'язань у бухгалтерському обліку за міжнародними стандартами в ринкових умовах в Україні. У такому розумінні власний капітал має залишкову природу, і його оцінка складається з оцінки активів і зобов'язань підприємства. Збереження величини власного капіталу є обов'язковою умовою визнання отриманого у звітному періоді прибутку.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 2, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

У зв'язку з цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою відповідних активів і зобов'язань. Однак це не означає, що загальна сума власного капіталу обов'язково дорівнюватиме ринковій вартості акцій підприємства або сумі, яку можна отримати від реалізації його чистих активів в умовах безперервної діяльності.

Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Питання щодо концепції збереження капіталу на сьогодні є досить актуальним, оскільки існують різні підходи щодо визначення чистих активів підприємства в різних країнах.

Згідно з концептуальною основою МСБО власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов'язань. Відповідно до Концептуальної основи МСБО власний капітал поділяється на підкласи. Наприклад, в акціонерному товаристві власний капітал має такі підкласи: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереженого капіталу. Така класифікація необхідна для прийняття рішень користувачами фінансових звітів, адже в ній зазначаються правові та інші обмеження здатності підприємства розподіляти і використовувати власний капітал. Вона може також відображати той факт, що сторони з однаковою часткою власності у підприємстві мають різні права на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Власний капітал відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» включає такі основні елементи:

* статутний капітал;

* пайовий капітал;

* додатковий вкладений капітал;

Крім цих основних складових елементів власного капіталу П(С)БО 2 визначає також коригувальні показники, які відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління цим капіталом.

До коригувальних показників власного капіталу відносяться:

* неоплачений капітал;

* вилучений капітал.

Згідно П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал” метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Принцип побудови звіту про власний капітал можна порівняти з правилом побудови оборотної відомості: початкове сальдо + обороти за період = кінцеве сальдо.

Звіт про власний капітал показує основні операції, які можуть бути проведені щодо власного капіталу підприємства. В цілому звіт про власний капітал - це таблиця, комірки якої заповнюються у випадку перетину операції, проведеної із власним капіталом (статті форми №4), та складової власного капіталу (графа форми №4), яку зачіпає ця операція. Дані у графах 3-11 наводяться у дужках, якщо такі показники призводять до зменшення залишку відповідної складової власного капіталу (п.17 П(С)БО 5)

Крім цього, слід зазначити важливу особливість включення звіту про власний капітал до складу річної звітності, яка полягає в тому, що для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік (дана вимога встановлена п.6 П(С)БО 5).

Вивчення закономірностей регулювання систем обліку базується на уявленні про сучасний економічний розвиток, основні тенденції. З розвитком міжнародних політичних, суспільних і економічних зв'язків необхідно вносити зміни до національного обліку, але не як доповнення, а як невід'ємну частину мислення, дослідження, вивчення та практики.

З іншого боку, різноманітність внутрішніх умов, що визначаються національно-культурними відмінностями, ставить багато нагальних проблем у дослідженні міжнародних принципів обліку. У цьому контексті вивчення загальноприйнятих принципів обліку, - це основа для розуміння системи регламентації обліку будь-якої країни.

Принципи бухгалтерського обліку відрізняють одну модель обліку від іншої, вимагають уточнення та становлять складність при узгодженні національних систем обліку.

У світовій практиці під принципами бухгалтерського обліку розуміють сукупність відповідних методів і прийомів, які складають базу організації бухгалтерського обліку і знаходять своє відображення в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

Правила оцінки майна та зобов'язань вказують на тісний зв'язок з метою збереження капіталу і забезпечення стійкості стану організації. Майнові об'єкти не можуть бути оцінені вище витрат на їх придбання або виготовлення, як цього вимагав ще Е. Шмаленбах. З принципу мінімальної оцінки для оборотних засобів випливає, що зменшення вартості майна повинно призвести до зменшення прибутку.

Збереження капіталу, як завдання річної звітності досягається, по-різному залежно від того, чи йде мова про підприємців, товариства, акціонерні товариства. У підприємців або товариств простежується зв'язок між цілями звітності й збереження капіталу, оскільки інформація, що міститься у річній звітності, виступає основою для прийняття рішень. Засновники за допомогою річної звітності отримують інформацію про те, з якого часу вони можуть вилучати й розподіляти частину капіталу понад результат звітного року (нерозподіленого прибутку минулих років), знижуючи тим самим стійкість свого підприємства.

Найважливішою проблемою на сьогодні є визначення величини й темпів накопичення власного капіталу. Поширеним є погляд, відповідно до якого питома вага власного капіталу повинна бути на рівні 50 % і більше. Лише в цьому випадку, на думку кредиторів, підприємство з більшою ймовірністю може погасити свої зобов'язання за рахунок власних коштів. Тому збереження капіталу на цьому рівні і є першочерговим завданням господарюючого суб'єкта.

У зарубіжній практиці капітал розглядається як інвестування засобів в компанії, які належать власникам, а не довгостроковим або короткостроковим кредиторам.

До міжнародних стандартів, щодо питань обліку власного капіталу, належать:

- концептуальна основа складання та подання фінансової звітності;

- стандарт № 1 “Подання фінансових звітів”;

- стандарт № 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання”.

Відповідно до Концептуальної основи складання та подання фінансової звітності власний капітал у балансі поділяється на підкласи. Наприклад, в акціонерному товаристві кошти, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку, та резерви, які відображають коригування збереження капіталу, можуть бути відображені окремо. Така класифікація може бути доречною для прийняття рішень користувачами фінансових звітів, якщо вона зазначає правові або інші обмеження здатності підприємства розподіляти чи використовувати іншим чином власний капітал. Вона може відображати той факт, що сторони з часткою власності у підприємстві мають різні права на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Торговельна, виробнича та підприємницька діяльність здійснюється підприємствами, які мають різні форми власності: приватна, товариства, трасти та різноманітні державні підприємства. Правова і регулююча основа для таких підприємств часто відрізняються від тієї, яку використовують акціонерні товариства. Наприклад, може існувати кілька обмежень щодо виплати власникам або іншим бенефіціарам сум з власного капіталу. Однак визначення власного капіталу та інші аспекти цієї Концептуальної основи, які стосуються власного капіталу, є прийнятними для таких підприємств.

Бухгалтерський облік операцій зі статутним капіталом базується як на загальних принципах бухгалтерського обліку, зокрема, на принципі визнання активів і зобов'язань, доходів і витрат, превалювання сутності над формою, так і на вимогах корпоративного права і законодавства про цінні папери.

Законодавчі обмеження, пов'язані з випуском і розміщенням акцій, джерел і способів збільшення статутного капіталу, вимоги до способів і строків оплати акцій суттєво впливають на формування капіталу товариства, його зобов'язань перед акціонерами і, відповідно, на порядок відображення даних операцій в бухгалтерському обліку і звітності.

Наявність у різних країнах суттєво різних вимог, що висуваються до випуску і обігу цінних паперів, а також вимог, що стосуються обмежень на операції з акціонерним капіталом, є головною причиною відсутності узгоджених підходів до обліку операцій з акціонерним капіталом на міжнародному рівні.

Акціонерний капітал обліковується за номінальною вартістю випущеного капіталу і відображається в балансі за групами:

1)  Дозволений до випуску підписний капітал;

2) Випущений/оборотний капітал, на який підписалися акціонери, може бути менше дозволеного до випуску, якщо він зареєстрований із “запасом” для того, щоб не реєструвати можливу зміну підписного капіталу;

3) Капітал до сплати/оголошений за скоригованою вартістю з урахуванням попиту;

4) Оплачений капітал за фактично сплаченими сумами може бути сплачений за декілька років;

5)  Неоплачений капітал.

Оплата акціонерного капіталу компанії відкритого типу понад номінальну вартість утворює емісійний дохід. Він виникає від перевищення ринкової (курсової) вартості акцій над номінальною виключно при продажу випущених в обіг акцій. Емісійний дохід має цільове призначення і використовується в обмежених випадках, наприклад, при випуску бонусних акцій.

Поряд з акціями акціонерні товариства відкритого типу випускають і продають облігації, які формують статтю довгострокових зобов'язань і не є капіталом. Їх частина, що погашається протягом наступного року, перекласифікується в короткострокові (поточні) зобов'язання.

Акціонерний капітал у балансі містить інформацію про кількість випущених акцій - звичайних і привілейованих. Придбання власних акцій слід подавати у фінансових звітах як зміни капіталу.

Перетворення акціонерного капіталу відбувається наступними способами: викуп компанією власних акцій і рекласифікація акцій. Викуп власних акцій застосовується для стабілізації цін на акції компанії, для зниження кількості акцій на ринку, для продажу власному персоналу на пільгових умовах. Викуп для персоналу проводиться на основі плану викупу акцій через довірчий фонд, який скуповує акції.

Розмір резервного капіталу (фонду) Міжнародними стандартами фінансової звітності не визначається. Резерви створюються акціонерними компаніями на підставі національного законодавства, статуту і рішень ради директорів. Розмір резервного капіталу знаходиться в прямій відповідності з розміром статутного капіталу. У світовій практиці гранична сума резервного (запасного) капіталу коливається від 10 до 40 % статутного капіталу.

Наявність резервного капіталу у господарюючого суб'єкта є обов'язковим фактором стабільності його діяльності в ринковій економіці. Резервний капітал повинен обов'язково утворитись не тільки в акціонерних товариствах, але і в товариствах з обмеженою відповідальністю тощо.

В світовій практиці створюються наступні резерви: статутні (створюються відповідно до законодавства) і нестатутні (ініціативні). До статутних відносяться нерозподілені резерви цільового призначення: емісійний дохід і законодавчо обов'язкові резерви (т. з. резервний капітал). До нестатутних відносяться нерозподілений прибуток (для нарахування дивідендів) і резерви нерозподіленого прибутку (різного призначення). За джерелами фінансування резерви складаються з емісійного доходу і резервів, що нараховуються за рахунок прибутку. Режим визнання ініціативних резервів багато в чому залежить від національного законодавства. Нараховані резерви мають цільове призначення, тому збиток компанії може бути списаний за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років або резерву для покриття збитку. За відсутності джерела покриття збитків наводиться в балансі контрстаттею до капіталу.

В Україні суб'єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк, Державне казначейство України та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об'єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.

Особливості законодавства щодо регламентування засновницького капіталу, особливостей нормативного регулювання бухгалтерського обліку визначають склад власного капіталу в кожній країні.

В Україні виділяють складові власного капіталу відповідно до Плану рахунків.

У більшості зарубіжних країн до складових власного капіталу відносять статутний (акціонерний) капітал, резервний капітал (створюються резерви статутні та ініціативні), нерозподілені прибутки. У балансі зарубіжної (переважно американської чи британської) компанії міститься досить загальна інформація про вкладений капітал: вид акцій, їх номінальна вартість, кількість дозволених до випуску та випущених акцій тощо.

Міжнародні стандарти фінансової звітності передбачають відображення в балансі підприємства інформації про власний капітал, зокрема, про випущений капітал та резерви. Ця інформація необхідна користувачам для аналізу різних видів сплаченого капіталу, премій за акціями та резервів.

Відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 1 в звітності компанії повинна бути розкрита інформація, яка стосується власного капіталу компанії: кількість акцій, які дозволені до випуску, випущені та знаходяться в обігу; частка неоплаченого капіталу; номінальна чи юридично визначена (оголошена) вартість акцій; зміни рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів та оплати капіталу; відстрочені дивіденди за привілейованими кумулятивними акціями; викуплені акції; акції, зарезервовані для майбутніх випусків, відповідно до опціонних та продажних контрактів, включаючи їх умови та суми; додатковий капітал (емісійний дохід); додатковий капітал від переоцінки; резерви та накопичений (нерозподілений) чистий прибуток.

Відображення інформації про власний капітал в Україні принципово не відрізняється. Це зумовлено тим, що при формуванні Положень (стандартів) бухгалтерського обліку фахівці керувалися міжнародними стандартами фінансової звітності. Відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності дещо звужений склад власного капіталу, так як вони носять рекомендований характер.

У зарубіжних країнах акціонерний капітал за номінальною вартістю наводиться в пасиві, а дебіторська заборгованість акціонерів по неоплаченому капіталу - у складі короткострокових активів (окремою статтею дебіторської заборгованості). У США і Японії акціонерний і партнерський капітал відображається в межах фактично оплаченого, в зв'язку з тим, що стаття заборгованості акціонерів (засновників) відсутня. За недостатньої оплати акцій умовні зобов'язання по зібраних грошових коштах, що виникли, розкриваються в поясненнях.

Залишається невирішеним питання щодо методики проведення аналізу операцій з власним капіталом та оцінки фінансового стану підприємства, адже в кожній країні наявні різні складові власного капіталу, існують різні підходи щодо застосування і нормативного значення коефіцієнтів автономії, фінансової залежності тощо. Це пов'язано з особливостями нормативного регулювання бухгалтерського обліку на національному та міжнародному рівні. З огляду на це, слід удосконалити методику проведення аналізу фінансового стану підприємства, врахувавши досвід зарубіжних країн та надбання українських вчених в цій галузі. Це забезпечить аналітиків та власників інформацією про структуру капіталу підприємства та дозволить спрогнозувати чи буде підприємство мати в наступному звітному періоді бажаний розмір прибутку та визначити резерви збільшення прибутку підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

За результатами проведених досліджень виявлено:

1. Токмацький район один з сільськогосподарських районів Запорізької області. Загальна площа сільгоспугідь району складає 134,2 тис.га, в тому числі рілля - 108,1 тис.га. Згідно з даними управління сільського господарства Токмацького району реєструються та звітують 13 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.

2. За період з 2004 р. по 2006 вартість валової продукції зменшилась на 1,22%, порівняно з 2004 р. Середньорічна чисельність працівників зменшилась на 584 чол., що пов'язано із зменшенням кількості підприємств. Середньорічна вартість оборотних засобів збільшилась на 26,846%. Середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 2,25%, до 2004 р.. Ці зміни відбулися за рахунок докорінного розширення виробництва, до 2005 р. відбувалося постійне зростання виробництва по основних видах продукції. Діяльність сільгосппідприємств взагалі по Токмацькому району була прибутковою, але за цей період простежується тенденція його зменшення 44.6% за рахунок сплати податку на прибуток та витрачання коштів на надзвичайні події чистий прибуток діяльності району зменшився на 1181 тис.грн. (21,9%). загалом за визначений період по всім головним економічним показникам Токмацького району відбулося зменшення, що пов'язано із зменшенням кількості звітуємих підприємств.

3. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємства керуються Законом України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормами податкового законодавства, інструкціями й іншими нормативними актами, що регулюють порядок ведення бухгалтерського і податкового обліку, складання і надання фінансової і податкової звітності, і виконуючи вимоги, передбачені Статутом підприємства. Токмацький район та підприємства району мають всі можливості для ведення ефективного сільськогосподарського виробництва та бухгалтерського обліку, що підтверджують результати діяльності підприємств за останні роки.

4. Для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначений рахунок 40 “Статутний капітал”, на кредиті якого відображається збільшення статутного капіталу, на дебеті - його зменшення (вилучення). Кредитове сальдо на цьому рахунку повинне відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в засновницьких документах підприємства.

5. Пайовий капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових внесків, які надходять від членів кооперативу. Розмір обов'язкових внесків визначається загальними зборами пайовиків. Особливістю пайового капіталу є те, що його розмір не реєструється у статуті кооперативу, тому внески нових членів кооперативу чи вихід членів кооперативу не вимагають перереєстрації статуту в органах державної влади. Для обліку і узагальнення інформації про суми пайових внесків членів сільськогосподарських кооперативів відповідно до нового Плану рахунків введено рахунок 41 “Пайовий капітал”. Таким чином, пайовий капітал виділений як окрема складова власного капіталу.

Для обліку додаткового капіталу передбачено рахунок 42 “Додатковий капітал”. По кредиту цього рахунку відображається збільшення додаткового капіталу, а по дебету - його зменшення. що збільшення додаткового капіталу підприємства відбувається за кредитом рахунку 422, за рахунок внесків грошовими коштами, основними засобами, нематеріальними активами, товарно-матеріальні цінності. Також за рахунок додаткового капіталу підприємство погашає свої збитки, що відображається за дебетом 422 рахунку.

6. Облік нерозподілених прибутків та непокритих збитків, а також суми прибутку поточного та минулих років, що використаний у звітному році, ведеться на рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. На кредиту рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, на дебеті - сума непокритого збитку та використання прибутку.

Визначення прибутку що на 79 рахунок „Фінансові результати діяльності” закриваються такі рахунки, як 901 „Собівартість продукції”, 92 „Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут”, 94 „інші операційні витрати” та нараховується податок на прибуток. В свою чергу 79 рахунок закривається на 44 „Нерозподілені прибутки”. Отже, згідно діяльності сільгосппідпримств Токмацького району ТОВ „Плодорозсадник „Молочанський” за 2006 рік має чисті збитки у розмірі 92,3 тис.грн.,тому немає відрахувань прибутку в резервні фонди, на виплату учасникам, збільшення розміру статутного капіталу та інші цілі; СВК „Мирний” за даним бухгалтерського обліку має чистий прибуток у розмірі 449 тис.грн., відрахувань до резервного фонду підприємство не робить; ВАТ „ММКК” також має чистий прибуток- 22,1тис.грн. та відрахування до резерву 1,105 тис.грн. (5% від суми чистого прибутку).

7. Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 “Резервний капітал”.

По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету - використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Згідно даних річних звітів досліджуваних підприємств за період 2004-2006рр., видно що резервний капітал формує тільки ВАТ „ММКК” у розмірі 5% від суми чистого прибутку. На 2004 рік сума резервного капіталу склала 39,3 тис.грн., підприємство в цей рік отримало збиток, тому резервний капітал не формувався. У 2005 році ВАТ отримало прибуток у розмірі 39,8 тис.грн, тому було сформовано відрахування до резервного фонду у розмірі 2тис.грн.(5%), загальна сума резерву становила 41,3тис.грн. У 2006 році відрахування до резерву становили 1,1тис.грн. та загальна сума резерву склала 42,4 тис.грн. В цілому за визначений період формування резервного капіталу ВАТ ”ММКК” відповідає вимогам законодавства. Щодо ТОВ „Плодорозсадник ”Молочанський”, то на підприємстві було сформовано резервний фонд у розмірі 2,3 тис.грн., підприємство є збитковим, тому ніяких відрахувань до резерву не відбувалося. СВК „Мирний” за даними звітності зовсім не формує резервний капітал. Також, досліджувані підприємства не використовують та не розподіляють резервний капітал для вище зазначених цілей.

8. Аналізуючи забезпеченість ВАТ „ММКК” фінансовими ресурсами можна сказати, що на протязі 3-х років в структурі фінансових ресурсів підприємства власні ресурси збільшились на 56,9 тис. грн.. (3,37%). Підприємство для своєї діяльності залучає позикові ресурси, які на 2005р. склали 3211,1 тис.грн. На протязі періоду підприємство все більше залучає кошти для своєї діяльності, так позикові ресурси зросли на 25,72%, або на 657,1 тис.грн. Також зросли залучені кошти на 1023,1 тис.грн, що становить 77,9624%. Щодо ТОВ „Плодорозсадник „Молочанський” та СВК „Мирний”, то підприємства не використовують ні залучених, ні позикових коштів, тільки у 2006 році СВК „Мирний” залучає довгостроковий кредит банку у розмірі 485 тис грн. Взагалі ТОВ на протязі періоду зменшило капітал на 119,9 тис.грн., СВК - збільшило на 1397 тис.грн.

Досліджувані господарства мають незадовільний стан фінансових ресурсів, і треба впроваджувати ряд заходів по поліпшенню цього стану, бо ресурсна база підприємств має достатньо високий рівень, головне ефективно використовувати її.

На основі проведених досліджень пропонується:

1. Задля реального формування звітності про власний капітал рекомендується систематизувати її облік шляхом удосконалення структури звіту про власний капітал. Для кращого розуміння інформації про порядок формування статутного капіталу в балансі пропонуємо виділити наступні довідкові статті: фактично внесений капітал, зареєстрований капітал і неоплачений капітал. Відповідно у валюту балансу слід включати фактично внесений капітал як різницю між зареєстрованим капіталом і неоплаченим капіталом.

2. Мінімізувати витрати по залученню коштів для забезпечення ринкової ціни капіталу в акціонерних товариствах шляхом формування оптимальної структури капіталу підприємства, для того щоб забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів. Так співвідношення між власним та позиковим капіталом, рівним 60% / 40% дозволяє максимізувати ринкову вартість підприємства.

3. Додаткове залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел, що відбувається шляхом додаткової емісії акцій підприємства(сума залучення капіталу від емісії нових акцій дорівнює 22000грн.) або додаткових внесків у його статутний капітал(вкладання інвестицій).

4. Так як досліджувані підприємства ведуть облік за меморіально-ордерною формою, що є вже застарілим і відсталим способом, було запропоноване впровадження програмного забезпечення по удосконаленню відображення операцій з обліку власного капіталу. Зробивши аналіз комп'ютерних програм ведення бухгалтерського обліку, запропоновано запровадити комп'ютерну програму «1С: Бухгалтерія». Організація автоматизованої обробки інформації з обліку і аналізу власного капіталу забезпечують вдосконалення методології процесу обліку власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм господарювання Токмацького району.