Теоретичні та практичні аспекти землекористування, аналіз фінансового стану ТОВ "Велетень"

Проблеми піднесення сільського господарства та інших галузей агропромислового комплексу може бути розділена на дві частини: економіко-технологічне вдосконалення господарювання та забезпечення екологічної якості продукції на основі економічних методів управління.

В умовах неухильного поступового погіршення якості навколишнього середовища, обумовленого нераціональною структурою народного господарства, перед Україною останнім часом гостро постають питання виробництва та споживання екологічно чистої продукції. Використання екологічно чистої продукції означає не лише екологізацію процесів споживання, але й екологізацію процесів виробництва, оскільки виготовлення такої продукції сприяє збереженню або навіть покращанню якості довкілля. Таким чином, завдяки переходу до виробництва й споживання екологічно чистої продукції на основі ресурсозберігаючих технологій можна суттєво зменшити негативний техногенний вплив на навколишнє середовище, сприяючи сталому економічному розвитку.

Екологічна продукція - це продукція, виробництво і споживання якої не приводить до деструктивного впливу на споживача й оточення (чи мінімально впливає), сприяє збереженню природного середовища, відповідає принципам екологічно збалансованого стійкого розвитку.

При цьому слід констатувати той факт, що виробництво має відповідати вимогам екологічної безпеки як з організаційно-технологічної, так і правової точки зору. Тому виробництво екологічно чистої продукції в сучасних умовах техногенного забруднення є не простим процесом воно потребує застосування комплексних інновацій в організаційні форми виробництва, технологію відтворення родючості ґрунтів, нагромадження і використання добрив, стандартизацію виробничих процесів, маркетинг екологічно чистої продукції та систему сертифікації.

З метою покращання захисту безпеки споживачів, узгодження національного законодавства щодо безпеки продовольчих товарів з законами ЄС та нормами СОТ 24 жовтня 2002 року, Верховною радою було ухвалено Закон “Про внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”. Останній має ряд позитивних рис. Законом встановлено нові вимоги щодо маркування продукції харчування, яке відтепер має обов'язково містити інформацію про харчову та енергетичну цінність, кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання, наявність у продукції компонентів з генетично модифікованої сировини, застереження щодо вживання продукту певним категоріям людей.

Закон певною мірою підвищить витрати підприємств на пристосування до нових правил, оскільки він збільшує перелік документів, необхідних для підтвердження відповідності. Тепер до переліку включено гігієнічний сертифікат та різні ветеринарні документи. Незважаючи на сукупний ефект від ухвалення вказаного Закону загалом є позитивним, оскільки він узгоджує заходи з контролю якості та безпеки харчової продукції з законодавством ЄС та покращить рівень захисту споживачів від неякісних продуктів харчування.

Екологізація аграрного виробництва передбачає проведення сертифікації - дії третьої сторони, яка доводить, що забезпечується відповідність ідентифікованого об'єкту конкретному обраному нормативному документу. Сертифікація з екологічних вимог проводиться за двома основними напрямками: забезпечення екологічної безпеки та покращання навколишнього середовища шляхом гармонізації робіт по охороні навколишнього середовища з стійким розвитком економіки.

Інтенсивне ведення сільського господарства передбачає високий рівень застосування хімічних засобів, таких як пестициди та мінеральні добрива. В рослинництві їх питома вага складає понад 60%, в енерговитратах, тобто цей чинник є суттєвим у зниженні собівартості продукції, підвищенні її конкурентоспроможності. Внесення мінеральних добрив понад рекомендованої норми, недодержання оптимальних термінів та способів внесення речовин в грунт призводить до проникнення нітратів, сульфатів, хлоридів у ґрунтові води. Тому одним з напрямів підвищення ефективності та економічної безпеки сільськогосподарської діяльності є поліпшення

Дотримання екологобезпечних принципів господарювання можливе за рахунок удосконалення технології аграрного виробництва. Саме технологія визначає кількість і співвідношення засобів виробництва необхідних для сільського господарства з урахуванням його виробничої та регіональної спеціалізації. З метою обмеження негативного антропогенного навантаження на довкілля з боку агропромислового виробництва та підтримки його еколого безпечного режиму функціонування необхідно перейти до економіко-екологічної концепції розвитку, що приведе до гарантованого забезпечення населення високоякісними та екологічно чистими продуктами харчування, сприятиме гармонізації відносин людини та природи, підвищенню добробуту суспільства. Послідовна “екологізація” виробничого процесу й екологічна оптимізація життєвого циклу продукції (сировина, напівфабрикати, виробництво, розподіл, збут, утилізація відходів) є запорукою врахування екологічного фактора в забезпеченні конкурентоспроможності товару і товаровиробника.

З метою випуску екологічно чистої продукції підприємству необхідно здійснити наступні заходи:

-- адаптувати продукцію, що випускається, сучасним екологічним вимогам;

-- забезпечити зменшення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище;

-- скоротити відходи -- знизити їх кількість, забезпечити переробку і повторне їх використання;

-- зменшити ступінь екологічного ризику;

-- виробляти екологічно безпечні продукти, що з точки зору викидів і відходів, мають низку частку ризику (зниження ризику).

Без врахування вказаних заходів по екологічної відповідальності підприємств для зниження екологічних навантажень і ризиків у всіх сферах діяльності і на всіх стадіях життєвого циклу продукту неможливо говорити про глобальну ефективність в області ринкової діяльності. Випуск екологічно чистої продукції є передумовою зростання конкурентоспроможності підприємства в екосоціальній ринковій економіці, що відображається й у макроекономічних моделях її розвитку.

Аналізуючи діяльність ТОВ “Велетень”, що досліджується в дипломній роботі, як природокористувача можна зробити наступні висновки.

З метою отримання екологічно чистої продукції рослинництва на підприємстві впроваджено такі технології:

1. Передпосівна обробка насіння розчином “Баско”

2. Кореневе та позакореневе підживлення рослин розчином “Баско”

3. Внесення під посіви органо-мінеральних суспензійних комплексних добрив

Аналізуючи дані таблиць розділу 2, можна сказати про те, що протягом 2001-2005 років загальна площа сільськогосподарських угідь зменшилась. Причиною стала деградація ґрунтів, що привела до малопродуктивності їх використання. З цієї ж причини зменшився розмір ФСП (а також земельного податку в тому числі) за період 2003-2005рр.

ТОВ “Велетень у складі основних фондів ” має на балансі транспортні засоби, тому є платником збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами (таблиця 7.1 ).

Таблиця 7.1 Розрахунок плати за викиди забруднюючих речовин в атмосферу від пересувних джерел забруднення

Як бачимо, кількість викидів в атмосферу від роботи автотранспорту з кожним роком збільшується. Це є наслідком більш інтенсивного використання транспортних засобів, зокрема сільськогосподарської техніки.

Всебічно аналізуючи сучасний стан ТОВ “Велетень” можна зробити наступний висновок: фінансовий незадовільний стан не дозволяє підприємству в потрібному розмірі направляти кошти на покращення екологічного стану довкілля та застосовувати в виробництві новітні технології, які б сприяли виробництву екологічно чистої продукції. Але застосування біогумусних добрив сприятиме виробництву конкурентноспроможної продукції рослинництва, що поставить підприємство на новий рівень землеробства.

Висновки та пропозиції

На основі проведеного дослідження на тему «Оцінка еколого-економічної ефективності та правове забезпечення виробництва та реалізації продукції рослинництва» в ТОВ «Велетень» Глухівського району нами було зроблено наступні висновки:

1) проаналізувавши поняття та сутність еколого-економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначили, що вона означає збільшення продуктів харчування і сільськогосподарської сировини з найменшими затратами праці, коштів і природних ресурсів на одиницю продукції при збереженні або поліпшенні навколишнього природного середовища;

2) розглянувши систему показників еколого-економічної ефективності сільськогосподарського виробництва встановили, що являє собою загальна і порівняльна економічна ефективність екологізації сільського господарства, як розраховується еколого-економічний ефект від впровадження природоохоронних заходів;

3) охарактеризувавши фактори підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, зрозуміли характер і наслідки їх впливу, можливості застосування в тих чи інших умовах господарювання4

4) в цілому умови в ТОВ «Велетень» є сприятливими для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції;

5) набір сільськогосподарських культур, що вирощуються в господарстві оптимальний на даному етапі його функціонування і відповідає природно-кліматичним умовам, що склалися в цій місцевості;

6) земельний фонд у господарстві використовується ефективно, з кожним роком збільшується вартість валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;

7) в господарстві ефективно використовується робоча сила про що свідчить підвищення показників продуктивності праці і зниження трудомісткості виробленої продукції;

8) забезпеченість підприємства основними виробничими фондами зменшується про що говорить зменшення показників фондозабезпеченості і фондоозброєності (на 52,8 та 34,8 %відповідно в 2005 році порівняно з 2001 роком), але в той же час вони почали інтенсивніше використовуватися, оскільки фондовіддача за цей період зросла на 40,8 %;

9) загалом ефективність функціонування господарства зросла, про що говорить рівень рентабельності 25-30%, розмір чистого прибутку, отриманий як в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, так і на 1 середньорічного працівника (зріс відповідно на 30,9 і 18,3 % в 2005 році порівняно з 2001 роком);

10) в структурі посівних площ господарства переважають зернові культури (50,7 %) та кормові культури (35,5 %); найбільше в 2005 оці було посіяно озимої пшениці (1340 га), ярого ячменю (621 га) та цукрового буряку (550 га);

11) урожайність переважної більшості культур зменшується, за винятком гречки, гороху і озимої пшениці;

12) підприємство отримує сільськогосподарську сировину, що відповідає вимогам всіх державних норм та стандартів;

13) хоча виробнича собівартість 1 ц продукції та грошово-матеріальні затрати на 1 га посіву деяких культур і зменшились, але це викликано не оптимізацією виробничих витрат, а перш за все зменшенням обсягів виробництва;

14) кінцевий результат у вигляді отриманого прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції в 2005 році зменшився практично по всіх видах культур, окрім овесу і гречки, де він зріс відповідно на 5,8 та 11,8 тис. грн..;

15) підприємство має достатньо обігових коштів для погашення своїх боргів протягом року оскільки показник покриття в декілька разів більше від нормативного значення, а також постійно збільшується розмір чистого оборотного капіталу.

На основі цих висновків можуть бути надані наступні пропозиції, спрямовані на розвиток виробничих потужностей господарства і підвищення ефективності його діяльності:

1) ввести в сівозміну господарства сою, для цього виділити посівну площу у розмірі 500 га;

2) з чистого прибутку 2005 року виділити 648,7 тис. грн.. і спрямувати їх на заплановані витрати по вирощуванню сої;

3) закупити 17,5 тон насіння сої сорту Чорнобура і провести посів в оптимальні строки визначені технологічними вимогами;

4) в подальшому збільшувати посівні площі зайняті під соєю, підвищувати її урожайність за рахунок заходів по підвищенню ефективності системи землеробства;

5) провести страхування посівної площі, зайнятої під соєю;

6) при реалізації насіння сої намагатися напряму контактувати з переробними підприємствами без участі посередників;

7) провести широку рекламну компанію з акцентом на екологічній чистоті та корисності для організму людини продуктів із сої;

8) провести комплекс заходів по приведенню машинно-тракторного парку та складських приміщень у готовність до вирощування та зберігання сої;

9) окреслити схему взаємодії виробничих підрозділів при виконанні робіт з вирощування сої, назначити відповідальних осіб за цей напрямок виробництва;

10) провести оцінку всіх ризиків щодо даного напряму виробничої діяльності та визначити можливі заходи по їх усуненню.

Список використаної літератури

1. Конституція України із змінами від 8 грудня 2004 року//Офіційний вісник України.-2004.-№49.

2. Кодекс законів про працю від 3 березня 1998 року №137/98-ВР

3. Господарський кодекс від 16 січня 2003 року №436-IV

4. Господарсько-процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 року №1798-XII із змінами і доповненнями

5. Цивільний кодекс від 16 січня 2003 року №435- IV

6. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року №1576- XII

7. Закон України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 року №229- IV//Охорона праці.-№1,2003.

8. Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у випадку втрати працездатності» від 1 квітня 2001 року №1105-XIV

9. Закон України «про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 року//Офіційний вісник України.-№31.

10. Типове положення про службу охорони праці (від 3 серпня 1993 року №73).

11. Аграрне право України. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти./В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.; За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана - Х.:Право,2005.

12. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник.-2-ге вид.; доп. І перероблене.-К.: КНЕУ,2002.

13. Батигіна О. Правове забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції та сировини за допомогою оптового ринку сільськогосподарської продукції//Підприємництво, господарство і право.-2005.-№7.

14. Борисова В.А. економічний механізм інтенсифікації сільськогосподарського виробництва//Вісник Сумського НАУ. Сер. Фінанси і кредит. Вип.2.-Суми, 2001.

15. Бондаренко А.А. Научно-методические рекомендации по составлению бизнес-планов производства и реализации сельскохозяйственной продукции.-Сумы: Изд-во «Довкілля», 2002.

16. Бутило І.А. Необхідність зміни підходів до оцінки ефективності вирощування сільськогосподарських культур//Зб. наук. праць Уманського ДАУ. Вип.57.-Умань,2003.

17. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства: Навч. Посібник/В.І. Дробот, В.П. Мартьянов, М.Ф. Соловйов, А.В. Токар, В.Й. Шиян.-К.: Мета,2003.

18. Вовчак І.С. Інформаційні системи та компьютерні технології в менеджменті. Навчальний посібник.-Тернопіль: Карт-бланш, 2001.

19. Волощук В.Р. Прогнозування фінансових результатів від реалізації сільськогосподарської продукції//Зб.наук.праць. Вип.10/Подільська ДАТА.-Кам'янець-Подільський, 2002.

20. Вітков М.С. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку//Економіка АПК.-2005.-№2.

21. Вирощування сої: Тем.добірка інформ.матеріалів/Інформагропром. Тема 2.17.-К., 2002.

22. Вихор М.В., Колійчук Я.О., Менеджмент якості як фактор підвищення ефективності агропромислового виробництва//Науковий вісник НАУ. Вип.43.-К., 2001.

23. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник.-К.: Ельга, Ніка-центр, 2003.

24. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищих навч. закладів. За ред. М.П. Гандзюка.-К.: Каравела, 2003.

25. Горевий В.І. Юридична служба в агропромисловому комплексі. Навчальний посібник.-Суми: видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ЛТД, 1999.

26. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти./В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В.Погорецька та ін.; За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана.-Х.: Право, 2005.

27. Дипломне проектування: Навчально-методичний посібник/Жмайлов В.М., Скрипник Ю.В., Закоморний С.М.; СНАУ.-Суми: ВАТ СОД, вид-во «Козацький вал», 2002.

28. Дадашев Б.А.Теоретические и методические основы определения экономической эффективности сельского хозяйства.-Сумы: НПП «Мрия-1» ЛТД УАБД, 2003.

29. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств: Пвдручник.-К.: Вища школа, 1999.

30. Економічний довідник аграрника/За ред. Лузана Ю.Я., Саблука П.Т.-К.: Преса України, 2003.

31. Економіка сільського господарства: Підручник/ П.П. Руснак, В.В. Жебка, М.М. Рудий, А.А Чалий; За ред. П.П. Руснака.-К.: Урожай, 1998.

32. Економіка сільського господарства: Підручник/За ред. В.П. Мертенса.-К.: Урожай, 1995.

33. Економіка та менеджмент екологізації АПК: Монографія/О.М. Царенко, В.П. Щербань, П.В. Тархов.-Суми: ВТД «Університетська книга», 2002.

34. Економіка сільського господарства: Навч. посібник/В.А. Павчак, Р.А. Іванчук, В.Г. Поплавський; За ред. В.А. Павчака.-К.: Вища школа, 1990.

35. Жидецький В.В. Основи охорони прац.-Львів, «Афіша», 2001.

36. Зачарный С.Г. Междкнародная стандартизация в области зерновых и бобовых культур//Хранение и переработка зерна.-2003.-№3.

37. Інформаційні системи і технології в економіці:посібник для студентів вищих навчальних закладів/За редакцією В.С. Пономаренка.-К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

38. Інформаційні системи в менеджменті: Навчальний посібник/Глівенко С.В., Лапін Є.В., Павленко О.О. та ін.-Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.

39. Копитець Н.Г. Передумови формування ринкової системи збуту та реалізації сільськогосподарської продукції//Економіка АПК.-2004.-№6.

40. Кігель В.Р. Оптимізація строків реалізації запасів сільськогосподарської подукції//Вісник аграрної науки.-2003.-№3.

41. Лавров Є.А., Пасько Н.Б., Смоляров Г.А., Хачумян Т.І. Програмне забезпечення ЕОМ. Табличні процесори: Практикум роботи в MS Excel. Навчальний посібник.-Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2001.

42. Лишенко М.О. Біржова торгівля як одна із форм розвитку ринку зерна//Вісник Сумського НАУ.-Сер. Фінанси і кредит. Вип.2-Суми, 2003.

43. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці: Навчальний посібник.-Київ: «Слово», 2003.

44. Мацибора В.І., Станкевич О.Б. Ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва/Науковий вісник НАУ. Вип.34.-К., 2001.

45. Мацибора В.І., Станкевич О.Б. Інтенсифікація як основний напрям розвитку сільського господарства// Науковий вісник НАУ.-К., 2000.

46. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник.-К.: Вища школа, 1994.

47. Охорона праці в Україні: Збірник офіційних нормативних актів.-К.: Юрінком Інтер, 2000.

48. Охріменко І.В. Планування виробничо-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств//Економіка АПК.-2004.-№7.

49. Основи бізнес-планування в сільському господарстві: Теоретично-практичні аспекти вивчення та методичні вказівки по виконанню курсового проекту: Для студентів економічних спеціальностей/Ю.В. Скрипник, І.О. Нагорний, В.М. Жмайлов.-Суми: СНАУ, 2003.

50. Організація сільськогосподарського виробництва: Підручник для студентів економ.спец.вищ.аграрн.закладів освіти 3-4 рівнів акредитації/Г.С. Тарасенко, Л.Я.Зрісняк, М.М. Ільчук та ін./За ред. Г.С. Тарасенка та ін.-К.: ФАДА ЛТД, 2000.

51. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навчальний посібник/Під ред.проф. І.М. Брюховецького.-Суми: Обласна друкарня, Видавництво «Козацький вал», 2001.

52. Підприємництво в аграрній сфері економіки: Монографія/За ред. П.Т. Саблука, М.Й. Маліка.-К.: ІАЕ, 1998.

53. Покропивний С.Ф., Соболь С.М. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування, 1998.

54. Продуктивний потенціал сортів сої для регіонів України//Пропозиція.-2000.-№11.

55. Рябчик І.В., Галушко В.В. Нові підходи до аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств//Економіка АПК.-2004.-№3.

56. Рослинництво: Підручник/О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред О.І. Зінченка.К.: Аграрна освіта, 2001.

57. Соколова А.О. Про необхідність невідкладного вдосконалення охорони праці в сільському господарстві//Вісник Державної агроекологічної академії україни. Вип.1-2.-Житомир,1999.

58. Сафну Щ.Т.Эффективная система сбыта зерна и продуктов его переработки//Аграрная наука.-1999.,-№10.

59. Савченко О.Ф. Теоретичні аспекти ефективності функціонування підприємств аграрного сектора економіки//Економіка АПК.-2002.-№8.

60. Снитюк О.І. Оптимізація посівних площ і матеріальних витрат на виробництво продукції рослинництва//Економіка АПК.-2003.№7.

61. Соя - найперспективніша культура XXI століття: Тематична добірка/Чернігівський державний центр науково-технічної і економічної інформації.-Чернігів,2000.

62. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник.-К.: Урожай, 1995.

63. Тітова В.Є Удосконалення механізму реалізації продукції сільського господарства//Вісник ХНАУ. Сер. Економіка АПК і природокористування. Вип.4-Х., 2004

64. Удосконалення збуту сільськогосподарської продукції/К.Б. Волощук, Л.М. Двойнос, І.М. Гута, К.Ф. Гута//Зб.наук.праць.Вип.10/Подільська ДАТА.-Кам'янець-Подільський, 2002.

65. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції: (Практичний посібник)/За ред. П.Т. Саблука.-К., 2000.

66. Царенко О.М. Еколого-економічне обгрунтуання інтенсифікації землеробства//Вісник аграрної науки.-1999.-№6.

67. Царенко А.М. Экономические проблемы производства экологически чистой агропромышленной продукции (теория и практика)-Киев: Аграрная наука, 1998.

68. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу: Навчальний посібник.-К.: Вища школа, 1998.

69. Ціни, витрати, прибутки агровиробнитцтва та інфраструктура продовольчих ринків України/За ред. О.М. Шпичака.-К., 2000.

70. Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах: Підручник.-К.: Урожай, 1997.

71. Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішенях. Суми.-Довкілля, 2003.

Размещено на Allbest.ru