Таблиця 4.2 Рух претензій на підприємстві

	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення (+,-)
Пред'явлено	4	3	1	1	2	-2
Отримано	1	0	3	2	0	-1

виробництво продуктивність рослинництво господарство

Таблиця 4.2 свідчить про те, що в 2005 році порівняно з 2001р. господарством було пред'явлено 2 претензії менше і не отримано жодної, що говорить про підвищення дисципліни виконання господарських зобов'язань. Це в свою чергу сприяє певним чином і зростанню ефективності господарювання, оскільки претензії є значною перепоною для вчасного виконання тих чи інших дій, гальмують в конкретних випадках обертання коштів, не дають змоги вчасно проводити розрахунки. Всі претензії, які були отримані господарством були ним задоволені в порядку встановленому господарсько-процесуальним законодавством. Претензії, що пред'являлися ТОВ «Велетень» були також повністю задоволені, окрім однієї, яка була задоволена частково і стосувалася стягнення збитків з Конотопського хлібокомбінату.

В ТОВ «Велетень» пред'являлися за останні 5 років претензії про стягнення санкцій за просрочку або недопоставку сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, порушення асортименту, нестачу, пошкодження; претензії про стягнення санкцій за безпідставну вимогу від отримання або недовибірку передбаченої договором продукції; претензії про стягнення санкцій за просрочку доставки вантажів, невиконання плану перевезень; претензія про стягнення санкцій за про строчку поставки або недопоставку машин і обладнання, техніки, запасних частин, поставку неякісного або некомплектного обладнання; претензії про стягнення дебіторської заборгованості і за несвоєчасну оплату продукції згідно з договором; претензії про сплату санкцій за несвоєчасне закінчення будівництва, за порушення строків виконання етапів робіт, передбачених договором; претензії по відшкодуванню збитків, які заподіяні вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок.

В разі незадоволення претензій або її часткового задоволення або залишення претензії без відповіді сторона, законні права та інтереси якої порушені, може звернутися у межах строків позовної давності до господарського суду за захистом. В ТОВ «Велетень» оформлення позовних заяв для передачі в господарський суд проводиться юрисконсультом на підставі наказу по підприємству. При одержанні претензійних матеріалів юрисконсульт перед пред'явленням позовної заяви перевіряє обґрунтованість і повноту зібраних доказів. Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується керівником або його заступником, прокурором. Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше 2-х місяців від дня одержання позовної заяви. Господарством за період з 2001 по 2005 роки не було подано жодної позовної заяви до господарського суду. Лише одна позовна заява була подана в січні 2006 року до Конотопського хлібокомбінату про стягнення збитків та неустойки, що стала наслідком часткового задоволення претензії поданої ТОВ «Велетень» в 2005 році.

Для контролю за рухом і своєчасним розглядом претензії і позовних заяв, кращої організації аналізу і узагальнення матеріалів претензійної і позовної роботи всі документи, які пред'являються підприємством і до нього реєструються юрисконсультом у спеціальних журналах. Реєстрація претензій і позовних заяв проводиться в двох журналах: реєстрація претензій і позовних заяв, які пред'являються підприємствам і реєстрація претензій і позовних заяв, які пред'являються до підприємства.

Юрисконсульт аналізує претензійну і позовну роботу за кожний квартал, рік. З кожного виду претензій позовних заяв встановлюється: порушення виконання господарських договорів, які найбільше допускаються та які служби, структурні підрозділи у цьому винні; причини цих порушень, а також найбільш характерні претензії; позовні заяви на великі суми і причини їх виникнення. Він також вносить пропозиції про заходи щодо усунення причин та умов, які сприяють виникненню збитків і не виробничих витрат. Юрисконсульт в разі необхідності проводить інструктаж керівників, інших працівників господарства з правових питань з матеріально-технічного забезпечення, збуту продукції, транспортного обслуговування, технічного контролю і інших.

9.4 Вплив трудової дисципліни на підвищення ефективності праці. Засоби по підтриманню трудової дисципліни. Заохочення і стягнення

Роботу щодо забезпечення дотримання законодавства про працю і зміцнення трудової дисципліни в господарстві здійснюється керівником, керівниками структурних підрозділів, відділу кадрів, охорони праці, іншими службами, профспілками. Активну участь у цій роботі бере й юридична служба. Юрисконсульт бере участь у розробці документів правового характеру, які регулюють трудові відносини на підприємстві (правила внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору); надає юридичну допомогу керівникам і спеціалістам у використанні правових заходів щодо укріплення трудової дисципліни, правильного застосування передбачуваних з трудовим законодавством, положеннями про стягнення за порушення трудової дисципліни; надає юридичну допомогу профспілковому комітету, комісії з трудових спорів; здійснює пропаганду і роз'яснює законодавство про працю в трудовому колективі підприємства.

Керівник здійснює свій вплив на стан трудової дисципліни в господарстві шляхом видання відповідних наказів і розпоряджень, усних вказівок, проведення спеціальних перевірок. В ТОВ «Велетень» трудовий розпорядок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджені трудовим колективом, за поданням загальним зборів товариства і профспілкового комітету. У них конкретизуються права та обов'язки сторін трудового договору, підстави звільнення з роботи, режим робочого часу та часу відпочинку, заходи заохочення за сумлінну працю та порядок її застосування, заходи стягнення та порядок застосування дисциплінарної відповідальності до працівників, що порушують трудову дисципліну. Слід зазначити, що всі приписи, викладені в ПВТР повністю виконуються на підприємстві. Трудова дисципліна в ТОВ «Велетень» регламентові також і Колективним договором, укладеним між підприємством і його трудовим колективом 27 січня 2006 року. Колективний договір являє собою правовий акт, який регулює трудові та соціально-економічні відносини найманих працівників і роботодавців на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності, галузевої належності, а також її структурних підрозділів. Колективний договір було зареєстровано 5 лютого 2006 року в Глухівській райдержадміністрації. В господарстві в Колективному договорі висвітлено питання зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивності, зайнятості; нормування і оплата праці; встановлено форми, системи, розміри заробітної плати та інші види трудових виплат (доплат, надбавок, премій); встановлення гарантії компенсації; пільги; визначення порядку участі трудового колективу у формуванні розподілу і використання прибутку підприємства; встановлення режиму роботу, тривалості робочого часу і відпочинку; умови з охорони праці; розглянуто порядок забезпечення побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; наведено гарантії діяльності профспілкової організації. На підприємстві існують Положення про функціональні підрозділи (Положення про бухгалтерський відділ, Положення про планово-фінансовий відділ, Положення про агрономічний відділ, Положення про зооветеринарний відділ) в яких також певним чином висвітлені питання трудової дисципліни. Проте слід зазначити, що в господарстві відсутнє Положення про виробничу дільницю, як основний структурний підрозділ. Весь управлінський персонал і головні спеціалісти господарства діють на основі затверджених керівником посадових інструкцій (в тому числі і юрисконсульт), в яких визначаються їх права та обов'язки, посадові повноваження. Але в той же час деякі накази по підприємству, що стосуються в першу чергу руху працівників, нарахування ним премій та доплат не відповідають діючому трудовому законодавству. А зараз проведено аналіз стану трудової дисципліни в господарстві та проаналізуємо, які заохочення та стягнення застосовуються в господарстві.

Таблиця 4.3. Аналіз стану трудової дисципліни

Найменування	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення (+,-)
Стягнення, всього	13	11	10	14	7	-6
в т. ч. догана	8	9	9	12	6	-2
звільнення	5	2	1	2	1	-4
Заохочення	17	19	11	19	21	4

З вищенаведеної таблиці видно, що в ТОВ «Велетень» в 2005 році порівняно з 2001 р. зменшилася кількість дисциплінарних стягнень (догана - 2, звільнення - на 4 випадки), що свідчить про підвищення загального рівня трудової дисципліни в господарстві. Заохочення збільшилось з 17 до 21 випадку. А це в свою чергу сприяє більшій вмотивованості працівників, підвищенню продуктивності їх праці, зацікавленості в кінцевих результатах своєї роботи, що безумовно відбивається і на ефективності діяльності підприємства в цілому. В ТОВ «Велетень» за досягнення високих результатів в виробництві, розробку та втілення пропозицій по його вдосконаленню, економію коштів, багатолітню бездоганну працю в сільському господарстві та інші заслуги директор за узгодженням з профспілковим комітетом відповідно до Статуту і правил внутрішнього трудового розпорядку визначають такі заходи заохочення: оголошення подяки, видача премії, налагодження цінними подарунками і нагородження Почесною грамотою.

На підприємстві вживаються відповідні заходи по покращенню стану трудової дисципліни. Для цього юрисконсульт разом із відділом кадрів періодично аналізують дані про порушення трудової дисципліни як по господарству в цілому, так і по структурним підрозділам, вносить пропозиції про використання правових заходів щодо їх усунення.

Юрисконсульт вносить керівництву конкретні пропозиції щодо проведення перевірок стану використання правових заходів щодо зміцнення трудової дисципліни у тих підрозділах, де за його даними, відділу кадрів, профкому найбільш часто порушується трудова дисципліна та порушуються ПВТР, видається наказом, приймаються рішення, що суперечать чинному законодавству. Юрисконсульт організовує навчання посадових осіб з вивчення законодавства про працю.

В ТОВ «Велетень» для підвищення кваліфікації та професійних навичок робітників, спеціалістів, організовуються курси з підвищення кваліфікації, вони направляються на стажування з відповідних напрямів професійної діяльності, проводиться робота по забезпеченню їх всіма необхідними методичними матеріалами, вони направляються на різноманітні семінари, виставки, конференції для вивчення передового досвіду, нових методів здійснення виробничо-господарської діяльності.

В господарстві існують певні проблеми в правовому забезпеченні його функціонування. До них можна віднести: недостатність фінансування інформаційно-технічного забезпечення юридичної служби, невідповідність деяких локальних актів діючому законодавству; відсутність системного підходу до аналізу договірної роботи; незабезпеченість структурних підрозділів та функціональних служб відповідними нормативними документами; відсутність електронної бази даних в господарських зобов'язаннях підприємства.

Проаналізувавши стан організації правового забезпечення ТОВ «Велетень» можна запропонувати наступні заходи по його підвищенню:

1) виділити більше коштів на інформаційно-технічне забезпечення юридичної служби господарства;

2) оптимізувати взаємодію юрисконсульта з управлінськими працівниками та головними спеціалістами;

3) провести перевірку відповідності всіх внутрішньогосподарських локальних актів приписам чинного законодавства;

4) впровадити систематизований облік реєстрації господарських договорів, претензій, позовних заяв, інших документів, що мають юридичну силу;

5) розробити систему комплексної уніфікованої юридичної експертизи господарських договорів;

6) проаналізувати можливі напрями зменшення витрат в господарстві внаслідок впровадження правових заходів;

7) налагодити договірні стосунки з відомою юридичною фірмою для представництва нею інтересів господарства в господарському суді;

8) забезпечити наявність в структурних підрозділах та функціональних службах всіх необхідних нормативно-правових актів з відповідної галузі законодавства;

9) створити електронну базу господарських зобов'язань підприємства.

10. Економічна ефективність заходів з охорони праці при виробництві цукрових буряків

Сьогодні проблема охорони праці в агропромисловому комплексі є однією з найгостріших в країні. Сільське господарство завжди займало особливе місце серед інших галузей економіки країни за умовами безпеки праці. Показники травматизму на селі, на жаль , продовжують посідати загрозливі позиції. Сезонність і польовий характер робіт у рослинництві, експлуатація недостатньо освіченими робітниками засобів механізації, які є об'єктами підвищеної небезпеки, до того ж часто при відсутності на них технічних засобів безпеки - це далеко не повний перелік обставин, які виділяють сільське господарство як галузь, де умови праці потребують грунтовного покращення . Проте не всі керівники сільськогосподарських господарств приділяють питанням безпеки, забезпеченню належних умов достатню увагу. Разом з тим кожний нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну і економічну втрату.

Основні положення з охорони праці в Україні регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю (КЗПП), законом України „Про охорону праці”, а також розробленими на їх основі нормативно-правовими актами, правилами, нормами, інструкціями, стандартами.

Закон України „Про охорону праці” з внесеними змінами Верховною Радою від 21 листопада 2002 року №229 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником підприємства і працівником, питання безпеки, гігієни праці та навколишнього середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно цього закону охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів з охорони та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.[7]

Одним з головних документів, який забезпечує виконання службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про працю.[2] Кодекс трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників. Сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості, кодекс спрямований на охорону трудових прав працюючих.

Система стандартів безпеки праці (ССБТ) є комплексом взаємопов'язаних стандартів, що містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці. Вони обов'язкові для виконання та дотримання усіма підприємствами і установами, для яких розроблені.

Нормативним документом в ТОВ „Велетень” по організації роботи з охорони праці є Положення про організацію роботи по охороні праці в системі Держагропрому затвердженого наказом Держагропрому СРСР від 4.06.1986р. та галузевий стандарт ОСТ 46.0.141 - 83 ССПГ „Процессы производственные в сельском хозяйстве”.

Забезпечення безпечних умов праці є обов'язком адміністрації, яка організовує умови праці на робочому місці, безпеку технологічних процесів, використовуваних машин, механізмів, обладнання, інших засобів виробництва, наявність засобів захисту, відповідність санітарно-побутових умов виробництва нормативним актам з охорони праці.

Відповідальність за організацію охорони праці на підприємстві несе директор, який забезпечує дотримання законодавчих актів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

В ТОВ "Велетень" заплановані наступні комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам:

-побудувати в автопарку площадку для перевірки гальм;

- встановити стенд для регулювання світлофар в автопарку;

- побудувати оглядову яму в автопарку;

- оформити куточки з охорони праці в підрозділах;

- забезпечити виробничі дільниці медаптечками;

- побудувати літні душові на тракторних бригадах №1,2, складах1,2,4,7;

- на всіх підрозділах встановити грозозахист;

- підготувати ремонтні майстерні до постановки техніки на ремонт;

- придбати порошкові або вуглекислотні вогнегасники (40шт.);

- перевести трактора на електростартерні запчастини;

- відремонтувати майстерню тракторної бригади №1.

Заходи на охорону праці фінансуються на підприємстві повністю, на їх відраховується 0,5% від обсягу виручки за реалізовану продукцію.

На господарстві кожний рік за участю профспілкового комітету складається колективний договір, в якому передбачаються ті зобов'язання адміністрації, які вона несе перед працівниками в сфері охорони праці:

1) при прийнятті на роботу ознайомлювати працівника з умовами праці та наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, їх можливим впливом на здоров'я, а також правами та пільгами на роботу в таких умовах;

2) забезпечувати фінансування та організувати проведення періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, з шкідливими умовами праці щорічного медичного огляду;

3) не залучати підлітків до піднімання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для підлітків граничні норми;

4) здійснювати заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві, а також утриманців і членів сімей загиблих;

5) забезпечити повне, якісне і об'єктивне розслідування нещасних випадків на виробництві, встановлення істинних технічних та організаційних причин цих випадків;

6) проводити один раз на квартал, за участю представників профкому, аналіз причин виникнення нещасних випадків, аварій на виробництві;

7) вчасно і в повному обсязі проводити атестацію робочих місць з умов праці;

8) назначити відповідальних осіб за стан охорони праці, проведення інструктажів в цілому з галузей, по підрозділах, по товариству;

9) забезпечити працівників спецодягом, згідно норм і засобами індивідуального захисту;

10) забезпечити виробничі підрозділи, майстерні, машинотракторні агрегати аптечками першої допомоги;

11) забезпечити безкоштовну видачу молока працівникам, пов'язаним з шкідливими умовами праці;

12) суворо дотримуватись режиму праці для працівників, зайнятих на роботі з ядохімікатами;

13) виплату компенсацій по виробничим травмам робити згідно законодавства;

14) утримувати у справному стані засоби протипожежної безпеки і зв'язку, обладнання і інвентар, не допускати їх використання без призначення;

15) на кожному об'єкті господарства створити умови, відповідаючі нормам і вимогам пожежної безпеки;

16) провести навчання і перевірку знань працівників, які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою.

В ТОВ "Велетень" функціонує ефективна система управління та оперативного контролю за станом охорони праці. Профспілковий комітет постійно наглядає за виконанням трудових угод, бере участь у виконанні заходів з охорони праці, здійснює контроль за дотриманням адміністрацією Законодавства про працю, за своєчасне надання відпусток працівникам, забезпечення спецодягом і іншими засобами індивідуального і колективного захисту.

Безпосередньо відповідальний за стан з охорони праці в господарстві інженер з охорони праці. В центральній садибі господарства знаходиться кабінет з охорони праці, де знаходяться всі нормативні матеріали з охорони праці, інструкції, навчальні та практичні посібники. На виробничих дільницях є кутки з охорони праці, щити пожежної безпеки, в господарстві розроблена програма навчання персоналу з основ охорони праці.

На підприємстві розроблено норми безкоштовної видачі спецодягу і засобів захисту працівникам, якими передбачається перелік професій по яких вони видаються, найменування спецодягу, спецвзуття і засобів захисту, а також строк їх використання.

Рівень санітарно-побутового забезпечення в господарстві знаходиться на не досить високому рівні, що пояснюється не лише частковим фінансуванням, а й недостатньою увагою до цього питання інженера з охорони праці та інших відповідальних спеціалістів. Незважаючи на те, що в господарстві проводиться певна робота по охороні праці, проте ще мають місце нещасні випадки, про що свідчать дані таблиці 1.

Таблиця 5.1 Показники стану охорони праці в ТОВ "Велетень" Глухівського району за 2003-2005 роки

Назва показника	Один. виміру	По рокам
		2003рік	2004рік	2005рік
1.Середньооблік.чисельн.прац-чих (Р)	чол.	425	344	414
2.Кількість нещасн.випадків (Т)	випад.	1	15	Х
3. З летальн.наслідком(Тсм)	випад.	Х	4	Х
4. Кількість днів непрацездатності	днів	33	356	Х
5. матеріальні збитки	грн	750	16720	Х
6.Коефіціент частоти травматизму		2,35	43,6	Х
7.Коефіціент важкості		33	32,4	0
8. Коефіціент втрат робочого часу		77,64	1834	0
9. Асигновано коштів на охорону праці	грн	5000	18000	20000
10. Витрачено	грн	2313	15774	20200
11. Кількість пожеж	випад.	Х	Х	Х
12.Матеріальні збитки від пожеж	грн	Х	Х	Х

1) Коефіцієнт частоти травматизму = Т/Р*1000;

Кч = 1/425*1000 =2,35

2)Коефіцієнт важкості = Дн / Т - Тсм;

Кв = 33/1-0 =33

3)Коефіцієнт втрати робочого часу = Дн / Р *1000;

Квч = 33/425*1000 =77,64, Квч = 356/344*1000 = 1834

З вищенаведеної таблиці видно, що найбільші економічні збитки внаслідок виробничого травматизму ТОВ "Велетень" поніс у 2004 році - 16720 грн., коли сталося 2 нещасних випадки, причому один мав летальний наслідок. Це в свою чергу викликало збільшення коефіцієнта частоти травматизму з 2,35 до 2,9 в 2004 році. Розмір коштів, що було асигновано на охорону праці в господарстві зріс в 2005 році порівняно з 2003 роком на 15000 грн. Пожеж в господарстві за період з 2003 по 2005 рік не було, що може свідчити про гарний стан пожежної охорони.

Незадовільний стан з охорони праці приводить до зниження продуктивності праці, травматизму та захворювання працівників. Виробничий травматизм та захворювання носять не тільки моральний, фізичний, але й економічний збиток.

Згідно акту Н-1 розрахунок проводиться на прикладі: в 2004 році з працівником тракторної бригади №1 Левшою Володимиром Івановичем стався нещасний випадок ( потрапив у ДТП під час роботи з перевезення цукрових буряків). При цьому потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму і гематому гомілки.

Розраховують економічний збиток від нещасного випадку за наступною формулою:

См=С1+С2+С3+С4+С5+С6+С7+С8+...+Сn

Розраховують наступні показники:

1) С1 - розмір одноразової допомоги у зв'язку з пошкодженням здоров'я, грн.

С1=K*Зм (1-m/100)

С1 = 1,5*470(1-5/100)=669,75 грн.

2) С2 - сума виплат по листу непрацездатності, грн.

С2=Зд*Дн

С2 = 28,48*43=1224,85 грн.

Зд=3760/132=28,48 грн.

3) С3 - щомісячна грошова компенсація відповідної частки втраченого заробітку потерпілому

С3=П*Тn=36*7=252 грн.

П=(Зм1-Зм2)*К=(470-430)*0,9=36 грн.

Тп=7 місяців

4) С4 - витрати при наданні першої допомоги потерпілому, доставка його в медичний заклад, грн.

С4 = Зч1*Тч1 + Зч2*Тч2+...+ ЗчN*ТччN + Н

де Зч1...Зчп- часова заробітна плата осіб, які приймали участь у наданні першої допомоги, грн.

Тч1...ТчN - час, затрачений на надання першої допомоги

Н - інші витрати.

Надав першу допомогу бригадир рільничої бригади № 1. Він відвіз потерпілу до міської лікарні.

С4 = 3,6*2,5=9 грн.

5) С5 - витрати , пов'язані з розслідуванням нещасного випадку, грн.

С5 = Зд1*Т1 + Зд2*Т2 + ...+ ЗДN*Тn + М , де

Зд1...Здп - середня заробітна плата осіб, які приймали участь у розслідуванні нещасного випадку, грн.

Т1...ТN - кількість повних днів, витрачених на розслідування нещасного випадку, дні

М - інші витрати, пов'язані з розслідуванням нещасного випадку.

С5 = 31,5*1+29,5*1+23,6*1+15,7*1=100,3 грн.

6) С6 - вартість зіпсованих машин, обладнання, матеріалів або витрати по їх відновленню ,грн.

С6 = [Б-(Б*а/100)*n]*c/100 = [80000-(80000*9/100)*7]*30/100=8880 грн.

7) С7 - витрати медичних закладів, грн.

С7 = 18,25*ДС +2,625*ДА, грн.

С7 = 18,25*27 +2,625*16 =534,75 грн.

8) С8 - вартість недоотриманої продукції, тобто умовні витрати продукції через неучасть в трудовому процесі потерпілого в результаті травми, грн.

С8 = Вп*Дн, де

Вп - вартість валового продукту, виробленого одним робітником за один день, або наданих послуг, грн.

Дн - кількість днів непрацездатності, днів

С8 = 91,03*43=3914,29 грн.

ВП = ВПР/РСР*ДО=8956000/344*286=91,03 грн.

Таким чином , економічний збиток від травматизму, одержаного Левшою В. І. на виробництві в ТОВ „Велетень” склав:

См = 669,75+1224,85+252+9+100,3+8880+534,75+3914,29=15 584,94 грн.

Отже в результаті 43 днів непрацездатності економічний збиток від травматизму працівника склав 15 584,94 грн.

Для того, щоб запобігти випадкам виробничого травматизму під час виконання польових робіт з посіву, догляду і збирання цукрових буряків, необхідно впровадити в господарстві слідуючі заходи, спрямовані на покращення стану охорони праці в цій сфері господарської діяльності:

- відпрацювати в тренувальному режимі взаємодію сільськогосподарських машин, задіяних у виробничих процесах виробництва цукрового буряку;

- сільськогосподарські машини забезпечувати обладнанням та засобами, необхідними для первинного огляду та ремонту несправностей, вогнегасниками, медичними аптечками, технічною та експлуатаційною документацією;

встановити в кабінах водіїв обладнання для підтримання необхідної комфортної для праці температури та вологості повітря ( кондиціонери, вентилятори);

покращити стан санітарно-побутового обслуговування водіїв під час перерв та відпочинку безпосередньо у виробничих умовах ( доступ до води, поверхневий медичний огляд, діагностика самопочуття);

всі рухомі, ріжучі, обертаючі частини механізмів взяти у захисні кожухи;

провести роботу по вдосконаленню та пристосуванню підніжок, перил, сходин до кабін в напрямку відповідності їх безпечним умовам праці;

перевірити наявність на кормозбиральних комбайнах захисних решіток від випадкового падіння коренеплодів, встановити їх якщо вони відсутні.

На запропоновані заходи планується виділити 8040 грн. Запровадження цих заходів з охорони праці в ТОВ "Велетень" не тільки сприятиме зниженню травматизму, але й матиме позитивний економічний ефект.

Визначимо річний економічний ефект за формулою:

Ер=(С1-С2)* ВГП -Ен*ЗОД де:

С1,С2- собівартість 1 ц цукрових буряків до і після впровадження заходів, грн.;

ВгП- річний обсяг продукції після впровадження заходів, ц ;

Ен - нормативний коефіцієнт порівняння економічної ефективності вкладень на виконання заходів з охорони праці; Ен= 0,08-0,15;

ЗОД - одноразові витрати, пов'язані із розробкою та впровадженням заходів;

Ер = (11,62-11,1)*107 926-0,12*8040=55 156,72 грн.

При визначенні річного економічного ефекту, необхідно врахувати час, за який окупляться витрати:

Тод= Зод/(С1-С2) * Вг=8040/(11,62-11,1)*107 926=0,14 роки.

Визначимо приріст продуктивності праці викликаний поліпшенням умов праці, в результаті зниження трудомісткості продукції за формулою:

Пг=(Т1/Т2-1)*100%, де:

Т1Т2 - трудомісткість 1ц цукрових буряків, до і після впровадження заходів

Пт= (0,46/0,44-1)*100%=4,55 %

Підсумовуючи все вищесказане, можна дійти висновку, що в господарстві охорона праці знаходиться на досить високому рівні, розробляються і впроваджуються заходи по її покращенню, виділяються кошти на їх реалізацію. Внаслідок цього знижується і рівень виробничого травматизму та професійних захворювань. Керівництво підприємства зрозуміло, що безпечні та здорові умови праці сприяють підвищенню продуктивності праці, її якості, а отже і ефективності господарювання в цілому.

Впровадження запропонованих заходів по охороні праці в дипломній роботі дає можливість поліпшити умови працюючим, підвищити їх продуктивність на 4,55 %, отримати економічний ефект у сумі 55 156,72 грн. з терміном окупності 0,14 років.

11. Розробка економіко-математичної моделі оптимізації посівних площ для ТОВ «Велетень»

У економічних розрахунках все ширше використовують математичні методи, дозволяють кількісно виміряти різноманіття причинно-наслідкових зв'язків в економічних процесах і знайти оптимальні варіанти організації ведення господарства. Без застосування економіко-математичних методів практично неможливо розробити оптимальний план організації виробництва, тому що число можливих варіантів його розвитку занадто велике. При здійсненні не самих оптимальних варіантів плану будуть використані не всі потенційні можливості даного господарства.

Отже, для того, щоб правильно визначити яку площу можна виділити під культури, які вирощуються в господарстві та під культуру, яка планується вводитися в виробництво було розроблено економіко-математичну модель структури посівних площ.

Оптимальна структура посівних площ представляє собою конкретне вираження спеціалізації галузі рослинництва в вигляді такого співвідношення посівних площ по культурам, яке при інших рівних умовах забезпечує отримання максимальної кількості запланованих видів сільськогосподарської продукції.

Для того, щоб розробити економіко-математичну модель оптимізації посівних площ потрібно:

підготувати вхідну інформацію;

розробити економіко-математичну модель;

вирішити розроблену модель за допомогою інструмента “Поиск решения” в Microsoft Excel;

по результатам вирішення моделі скласти звіти;

проаналізувати результати вирішення економіко-математичної моделі.

Зробивши всі вище перераховані дії, буде отримано потрібну інформацію і можна буде запропонувати її для використання в ТОВ «Велетень» на наступний рік.

Підготовка вхідної інформації:

Для складання економіко-математичної моделі оптимізації структури посівних площ сільськогосподарських культур потрібна наступна інформація:

можлива площа земель, що відводиться під посів сільськогосподарських культур;

план продажу;

урожайність культур;

ціни реалізації.

Умову до структури посівних площ можливо відобразити або введенням декількох варіантів схем сівозмін, або накладенням на окремі культури або групи культур обмежень в залежності від агротехнічних умов. В залежності від конкретних природних та економічних умов і раціональних систем землекористування в більшості господарств Лісостепної зони питома вага зернових культур в структурі ріллі знаходиться в межах від 40 до 60 %. Питома вага зернових нижче 40 % призведе до різкого скорочення виробництва зерна в цілому по господарству, в тому числі товарного. Збільшення питомої ваги зернових пов'язане з труднощами їх розміщення по гарним попередникам. Ці умови посіву зернових повинні бути введені в економіко-математичну модель.

Виходячи з цього, посіви соняшнику не можуть перевищувати 10% площі ріллі.

Цукрові буряки за умовою агротехніки можуть бути повернені на теж саме поле через 4 роки. Тобто посіви цукрових буряків не можуть перевищувати 15 % площі ріллі. Всі ці умови є загальними для більшості господарств Сумської області.

Математичний запис моделі:

Модель даної задачі можна записати слідуючим чином. Знайти максимум функції:

Z max = CjXj (6.1)

при умовах:

(1) (і= 9,10,11,…,26); (6.2)

Qi (2) ; (6.3)

Xj >=0 (i = 1,2,3,…,8), де Cj - прибуток, який отримується з 1 га посіву j-ї с.-г. культури; Xj - площа посіву j-ї культури; Wij - урожайність по культурам; Qi(1) - валовий збір і-го виду продукції; Qi(2) - межі на площі окремих культур чи видів культур.

Складання економіко-математичної моделі:

За невідомі приймаються:

х1 - площа посіву пшениці;

х2 - площа посіву гречки;

х3 - площа посіву кукурудзи на зерно;

х4 - площа посіву ячменю;

х5 - площа посіву гороху;

х6 - площа посіву вівса;

х7 - площа посіву соняшнику;

х8 - площа посіву цукрових буряків;

х10 - валовий збір пшениці;

х11 - валовий збір гречки; х12 - валовий збір кукурудзи на зерно;

х13 - валовий збір ячменю;

х14 - валовий збір гороху;

х15 - валовий збір вівса;

х16 - валовий збір соняшнику;

х17 - валовий збір цукрових буряків;

х20 - затрати на виробництво товарної продукції;

х21 - виручка від реалізації товарної продукції;

На невідомі накладено 25 обмежень. Економіко-математична модель по оптимізації посівних площ в ТОВ «Велетень» наведена в таблиці.(див Додаток 4).

Перше обмеження свідчить, що сума посівних площ всіх сільськогосподарських культур не повинна перевищувати 3148,0 га.:

1) 1х1 + 1х2 + 1х3 + 1х4 + 1х5 + 1х6 + 1х7 + 1х8 <= 3148,0

Друге обмеження відображає агротехнічні умови, що характеризує максимальну межу площі ріллі під зерновими культурами:

2) 1х1 + 1х2 + 1х4 + 1х5 + 1х6 <= 2361,0.

Третє обмеження відображає агротехнічні умови, що характеризує мінімальну межу площі ріллі під зерновими культурами:

3) 1х1 + 1х2 + 1х4 + 1х5 + 1х6 >=1574,0.

Четверте обмеження відображає агротехнічні умови, що характеризує максимальну межу площі під просапні культури: цукрові буряки, соняшник:

4) 1х7+ 1х8 <= 1574,0

П'яте обмеження відображає агротехнічні умови, що характеризує мінімальну межу площі під просапні культури: цукрові буряки, соняшник:

5) 1х7+ 1х8 <= 787

Шосте обмеження відображає агротехнічні умови, що характеризує максимальну межу площі ріллі під кукурудзу на зерно:

6) 1х3 <=472,2

Сьоме - чотирнадцяте обмеження характеризує валовий збір культур

7) 1х10 <=22000

8) 1х11 <=800

9) 1х12 <=600

10) 1х13 <=9000

11) 1х14<=500

12) 1х15<=500

13) 1х16<=2000

14) 1х17<=37000

Критерієм оптимальності є максимум прибутку від реалізації продукції. Тому коефіцієнт цільової функції показує розмір прибутку, який отримується з одного центнеру отриманої продукції сільськогосподарських культур.

Z max = 43,51 х10 + 74,14 х11 + 186,4 х12 + 37,41 х13 + 50 х14 + 34,46 х15 + + 117,7 х16 + 13,75 х17.

Поставлена економіко-математична модель оптимізації посівних площ була вирішена за допомогою інструмента “ Поиск решения ” в Microsoft Excel. Пакет програм MS Excel дає змогу більш ефективно використовувати, економіко математичні методи досліджень, ситуаційний аналіз.

Аналізуючи результати рішення задачі, можна зробити висновок про те, що в господарстві оптимальним є відведення площ під: пшеницю в кількості - 703,8 га, гречку - 505,7 га, ячмінь - 277,7 га, овес - 36,4 га, кукурудзу на зерно - 472,2 га, цукровий буряк - 179,4 га, соняшник - 922,4 га, горох - 50,4 га.

Таким чином, на основі проведених вище розрахунків в процесі розв'язання економічно-математичної й моделі оптимізації посівних площ сільськогосподарських культур ,можна зробити висновок, що для отримання максимального прибутку в розмірі 3756,7 тис.грн. господарство має засіяти: пшениці - 703,8 га, гречки - 505,7 га, кукурудзи на зерно - 472,2 га, ячменю - 277,7 га, гороху - 50,4 га, вівсу - 36,4 га, соняшнику - 922,4 га, цукрових буряків - 179,4 га. Що дозволить цілком задовольнити визначені в договорах потреби в реалізації даної продукції. Виробництво зазначеної кількості культур потребує 2220,9 тис.грн. витрат. Отже виручка від реалізації очікується 5977,7 тис.грн. При оптимальному варіанті максимальний прибуток складе 3756 тис.грн.

12. Екологізація виробництва сільськогосподарської продукції

Зростання масштабів господарської діяльності, непродумана стратегія природокористування призвели в кінцевому результаті до різкого збільшення антропогенного навантаження на природне середовище, виникнення негативних екологічних явищ.

Державна політика в галузі екологізації народного господарства повинна бути спрямована на першочергове вирішення найбільш значних екологічних проблем, які негативно впливають на процеси стійкого економічного розвитку. Одним із важливих і складних стратегічних завдань в цьому плані є перехід агропромислового комплексу держави на шлях виробництва екологічно чистої продукції.

Стан, в якому опинився агропромисловий комплекс України, можна визначити як кризовий. Критичне положення з продовольчим забезпеченням в державі, де обсяги виробництва сільськогосподарської продукції ще недавно складали більш як 30% ВВП, в країні, яка має кращі в світі земельні ресурси, говорить про тяжку хворобу економіки. Від спроможності України забезпечити свій народ достатньою кількістю високоякісних продуктів харчування буде залежати, чи стане вона цивілізованою, правовою, розвинутою державоюю.

За рівнем споживання основних харчових компонентів Україна суттєво відстає від провідних країн світу. На сьогоднішній день за показниками зниження життєвого рівня населення, кількості та якості спожитих продуктів Україна відноситься до розряду слаборозвинених країн. Для подолання кризової ситуації в найближчий час треба суттєво підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва в основному шляхом інтенсифікації рослинництва і тваринництва.

Підвищення ефективності сільського господарства в основному досягається шляхом застосування добрив, гербіцидів і пестицидів, розвитку механізації, виведення нових сортів рослин і порід тварин, впровадження прогресивних технологій вирощування культур, раціональної спеціалізації господарств і структури посівних площ, раціонального використання земельних і водних ресурсів тощо. З точки зору екології не всі ці засоби однаково безпечні. Інтенсивна хімізація сільського господарства викликає підвищену небезпеку для навколишнього середовища і здоров'я людей. За даними ВОЗ (Всесвітня Організація охорони Здоров'я) кількість отруєнь пестицидами досягає 1,5 млн. випадків щорічно.

Не менш суттєвого впливу на навколишнє середовище завдають мінеральні добрива. Не зважаючи на високий економічний ефект завдяки збагаченню ґрунту азотом, фосфором, калієм та іншими мікроелементами, добрива мають певний баласт. Небезпечними у цьому плані є важкі метали і радіонукліди. Концентруючись в ґрунті, вони пригнічують рослини, накопичуються в них в концентраціях, які перевищують гранично допустимі норми, погіршують стан ґрунтів, пригнічують мікрофлору. Надмірне накопичення цих хімічних елементів в кормових рослинах є також причиною захворювання тварин, впливає на якість молочної і м'ясної продукції.

За оцінками вітчизняних спеціалістів в Україні на частку збитків, що завдаються сільському господарству, припадає до 20% комплексного економічного збитку від забруднення атмосфери і 15% збитків від забруднення водних ресурсів. В 1994 році економічні втрати в сільському господарстві тільки від забруднення атмосфери і водного басейну оцінювались в розмірі 56,5 млн. доларів США, що складає 1,9% від національного прибутку України, створеного в сільському господарстві. Збитки, завдані навколишньому середовищу при внесенні мінеральних добрив, щорічно оцінюються в розмірі 18 - 22 млн. доларів США. Ще більші втрати мають місце внаслідок використання хімічних засобів захисту рослин.

Які ж основні напрямки екологізації сільськогосподарського виробництва, в чому їх економічна сутність? В першу чергу необхідно усвідомити, що, власне, слід розуміти під критерієм «екологічності». На думку зарубіжних спеціалістів, ті виробництва, які забезпечують високі економічні результати в поєднанні з розумною господарською діяльністю запобіганням забрудненню навколишнього середовища, використанням екологічно чистої сировини і технологій отримання безпечних для здоров'я продуктів, ефективним використанням та відновленням природних ресурсів, можуть вважатися «екологічними». З іншого боку, значна частина населення земної кулі сьогодні не отримує біологічного мінімуму продуктів харчування, необхідного для нормального проживання і підтримки репродуктивної функції. Слаборозвинені країни поки що не в змозі забезпечити себе не тільки екологічно чистими продуктами і агротехнологіями, але й нагодувати населення. Тому на питання, що на сьогоднішній день найважливіше - їжа чи чисте повітря, ми не беремося дати однозначну відповідь. В цьому зв'язку доречно нагадати слова Річарда Лікі, директора служби охорони природи в Кенії: «Щоб турбуватись про екологію, необхідно хоч би один раз на день добре поїсти».

Як відзначає більшість спеціалістів, екологізація в АПК в цілому повинна перешкоджати негативному впливу технологічних процесів на стан навколишнього середовища. Основні завдання екологізації сільського господарства полягають в зниженні техногенного навантаження, підтримці природного потенціалу шляхом самовідновлюваного режиму природничих процесів в природі, скорочення невиробничих витрат, використання відходів вторинної сировини, стимулювання виробництва екологічно чистої продукції.

Для підвищення еколого-економічного рівня АПК, регулювання екологічної мотивації землекористувачів необхідна система оцінюючих показників як для виробничої, так і для природоохоронної діяльності. Зараз оцінка останньої здійснюється в межах визначення організаційно-технічного і техніко-економічного рівня виробництва, тому вона не є комплексною. Сучасна екологічна ситуація обумовлює необхідність виділення еколого-економічної оцінки й аналізу в самостійний розділ аналізу господарської діяльності підприємств АПК.

Безпосередня еколого-економічна оцінка сільського господарства, на думку деяких дослідників, повинна складатися з п'яти блоків.

Перший блок характеризує організаційно-технічний рівень природоохоронної діяльності землекористувачів. Сюди входять такі агрегатовані групи показників, як екологічність техніки і агрозоотехнологій, забезпеченість природоохоронними і ресурсозберігаючими фондами, організаційно-управлінським рівнем природоохоронної діяльності.

Другий блок визначає еколого-економічний рівень використання виробничих і матеріальних ресурсів (основних виробничих фондів, оборотних засобів, садивних матеріалів, кормів, добрив, отрутохімікатів і т.д.).

Третій блок акумулює показники еколого-економічного рівня продукції, виявлені у вартісному і натуральному вимірі: вплив екологічного фактора на собівартість і обсяг виробництва, прибуток і рентабельність, відповідність продукції рослинництва і тваринництва екологічним стандартам, конкурентоспроможність продуктів харчування та інше.

Четвертий блок характеризує еколого-економічний рівень впливу виробництва на навколишнє середовище і ефективність виробничих витрат. До цієї групи відносять показники збитковості окремих видів продукції, економічної ефективності основної і природоохоронної діяльності.

П'ятий блок показників характеризує рівень фінансової забезпеченості природоохоронної діяльності і екологічної платоспроможності землекористувача (фінансова забезпеченість екологічних програм, рівень освоєння екоінвестицій, заборгованість за екологічними платежами).

Всі ці групи показників можуть застосовуватись для оцінки еколого-економічного рівня як окремих підприємств АПК, так і його галузей. Слід звернути увагу на те, що екологічні проблеми АПК в основному пов'язують з деградацією земель, забрудненням угідь і прямим впливом техніки і хімікатів на навколишнє середовище. Разом з тим, важливою екологічною проблемою агропромислового виробництва є забруднення харчової продукції токсичними речовинами.

В умовах планово-розподільної системи збуту сільськогосподарської продукції забезпечення агропідприємств матеріально-технічними засобами, а також формування цін, встановлення рівня оплати праці і багато інших питань вирішувались державою централізованим порядком і не було необхідності їх розгляду на обласному, районному чи господарському рівнях. Пріоритет віддавався розв'язанню технологічних і технічних проблем агропромислового комплексу. З переходом на ринкові відносини становище змінилось. Виникло безліч організаційно-економічних проблем, пов'язаних з формуванням ринку, його інфраструктури, економічного механізму господарювання, товарно-грошових, земельних відносин тощо.

В сільському господарстві склалась багатоукладність. В цих умовах для кожної форми господарювання повинна бути визначена своя внутрішньогосподарська система і свій економічний механізм господарювання. Особливо це важливо для фермерських господарств, які все ще знаходяться у стадії становлення. Необхідна чітка організація економічних взаємовідносин між виробниками і споживачами, між підприємствами АПК і державою. Разом з тим, не можна вважати удосконаленою чинну систему цін і ціноутворення. Низькі закупівельні ціни, особливо на тваринницьку продукцію, а також диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію є основною причиною кризи в агропромисловому комплексі. Ці проблеми, а також проблеми оподаткування і фінансування вимагають свого вирішення.

Економічна ситуація в сільському господарстві характеризується перш за все тим, що через обмеженість платоспроможності населення, значний монополізм в суміжних галузях, і особливо в переробній промисловості та торгівлі, а також великий обсяг імпорту, сільськогосподарські виробники не можуть підвищувати ціни на свою продукцію відповідно до збільшення витрат на виробництво. Це є однією з головних причин зменшення виробництва практично в усіх галузях агропромислового комплексу.

Економічне стимулювання раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Але практика підтверджує, що вимоги цього закону і інших законів та законодавчих актів про економічне стимулювання залишаються лише декларацією. Хоча на думку зарубіжних спеціалістів, в найближчий час ми станемо свідками початку всесвітнього повороту до виробництва сільськогосподарської продукції без пестицидів, гербіцидів і мінеральних добрив. Споживачі віддають перевагу екологічно чистій продукції, не зважаючи на її більш високу ціну.

Для стимулювання сільськогосподарських товаровиробників при виробництві екологічно чистої продукції вчені кафедри економіки АПК та природокористування СНАУ пропонують економічний механізм, який складається з трьох основних блоків:

1. Економічні важелі і стимули, які сприяють зацікавленості у виробництві екологічно чистої продукції.

2. Економічні санкції, які застосовуються до забруднювачів навколишнього середовища.

3. Організаційно-правові заходи, які забезпечують ефективність застосування окремих елементів економічного механізму.

До першого блоку економічного механізму входять такі елементи:

- пільгове оподаткування,

- пільгове кредитування,

- підвищення закупівельної ціни,

- централізовані капітальні вкладення,

- пільгові ціни на послуги і засоби виробництва,

- державне страхування.

До другого блоку відносяться такі елементи:

- зниження цін на екологічно забруднену продукцію,

- система штрафів,

- підвищення плати за землю.

До третього блоку відносяться такі елементи:

- стандарти на сільськогосподарську продукцію,

- контроль якості,

- інформаційне забезпечення,

- екологічний моніторинг.

Запропонований економічний механізм забезпечує пріоритетність інтересів споживача, а не отримання товаровиробником прибутку будь-якими засобами. Для товаровиробника агропромислового комплексу головним орієнтиром повинна стати зацікавленість окремого споживача і суспільства в цілому в збільшенні виробництва екологічно чистої продукції. Одним із основних інструментів здійснення цього положення в ринковій економіці є ціни. Зараз існує 30%-ва доплата до заготівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції, вирощеної без застосування отрутохімікатів і призначеної для виробництва дитячого і дієтичного харчування. Проте більшої стимулюючої дії вказана норма не має через такі причини:

- доплата до ціни поширюється на досить обмежений асортимент продукції;

- коло споживачів даної продукції обмежене;

- екологічно чисту продукцію сільськогосподарських підприємств виробляють, як правило, на умовах цільових договорів або держзамовлення.

З метою заохочення сільськогосподарських товаровиробників до виробництва чистої продукції необхідно:

- підвищити розмір доплати до 50%;

- поширити цю доплату на всю вироблену екологічно чисту продукцію;

- запропонувати екологічно чисту продукцію всьому ринку, а не окремим його секторам.

Застосування цього підходу дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам при відмові від застосування засобів хімізації, навіть у випадках отримання меншої кількості, але екологічно чистої продукції, мати пільги по земельному податку. І навпаки, інтенсивне застосування хімічних засобів з метою отримання високих врожаїв, але екологічно забрудненої продукції, значно підвищують оплату за землю.

Такий підхід стимулює землекористувачів, зокрема сільськогосподарських товаровиробників, застосовувати екологічно чисті технології, направляти кошти на оздоровлення навколишнього середовища. Економічна криза в Україні значною мірою обумовлена тим, що вітчизняна продукція виявилася неконкурентоспроможною не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринку. Складне економічне становище підприємств АПК в зв'язку з ростом цін на комбікорми, енергоресурси, паливно-мастильні матеріали за останні роки привело до значного збільшення собівартості виробництва, що є головною причиною неконкурентоспроможності вітчизняної продукції. Одночасно зниження платоспроможного попиту населення привело до того, що не вся продукція знаходить збут.

В умовах сучасної ринкової економіки спостерігається тенденція до підвищення вимог споживачів щодо основних характеристик продукції, ринок приймає багаточисельні та різновидні товари та приваблює споживачів підвищеною їх якістю. В зв'язку з цим, перед кожним підприємством-виробником постає проблема вибору політики відносно цін та якості товару.

В сучасних умовах ринкової трансформації суспільства в Україні уже чіткіше, ніж в попередні роки окреслюється соціальне замовлення на екологічно чисту продукцію як з боку вітчизняного, так і зарубіжного споживача. Про це свідчить зрослий попит на внутрішньому ринку на продукцію, що вирощена чи вироблена в традиційних системах з використанням органічних добрив чи натуральних кормів, а також замовлень з боку зарубіжних трейдерів на продаж такої продукції. Конкурентноздатність продукції складається з великої кількості параметрів, що характеризують даний товар. Це наступні показники: технічні, економічні, ергономічні, естетичні, експлуатаційні і екологічні.

Екологізація аграрного виробництва сприяє збереженню та відтворенню природно-ресурсного потенціалу держави, повинна сформувати екологічно комфортне середовище для життєдіяльності населення, забезпечити його екологічно чистою сільськогосподарською продукцією .

Науково доведено, що рівень екологічності продукції впливає на такі економічні параметри виробництва, як: собівартість реалізованої продукції, ціна, величина валового і чистого доходу. Екологічну політику необхідно розглядати не тільки як стратегічний елемент довгострокового планування, а в першу чергу завчасно передбачити вплив переоцінки суспільних цінностей на ринок і власну конкурентоспроможність та відповідно скорегувати виробничу стратегію.