Вплив пастоподібних гуматів на врожайність та якість картоплі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Факультет екології та природокористування

Кафедра агрохімії, ґрунтознавства та землеробства

ВПЛИВ ПАСТОПОДІБНИХ ГУМАТІВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ КАРТОПЛІ

Виконала магістрантка 6 курсу

спеціальності 8.130101

"Агрохімія і ґрунтознавство"

Віюк О.М.

Керівник - доктор с.-г. наук, професор Шевчук М.Й.

Рівне - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Властивості гумінових препаратів, сировина для їх виготовлення

1.2 Вплив гумінових добрив на родючість ґрунтів

1.3 Ефективність застосування гумінових добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур

1.4 Вплив гумінових добрив на врожайність картоплі

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Загальні відомості про об'єкт досліджень

2.2 Ґрунтово-кліматичні умови проведення досліджень

2.2.1 Місце проведення досліджень та характеристика ґрунту

2.2.2 Кліматичні та погодні умови проведення досліджень

2.3 Методика проведення досліду

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Вплив пастоподібного гумінового добрива на агрохімічні показники ґрунту

3.1.1 Вплив пастоподібного гумінового добрива на реакцію ґрунтового розчину

3.1.2 Вплив пастоподібного гумінового добрива на вміст рухомих форм поживних речовин у ґрунті

3.2. Вплив пастоподібних гуматів на врожайність картоплі

3.2.1 Вплив пастоподібних гумінових добрив на густоту рослин картоплі

3.2.2 Вплив пастоподібних гумінових добрив на врожайність та структуру врожаю картоплі

3.3. Вплив пастоподібних гуматів на якість врожаю картоплі

3.3.1 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст вітаміну С в бульбах картоплі

3.3.2 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст крохмалю в бульбах картоплі

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Мета та завдання охорони праці на Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського

4.2 Техніка безпеки при проведенні польових робіт

4.2.1 Техніка безпеки при обробітку ґрунту

4.2.2 Техніка безпеки при внесенні добрив

4.2.3 Техніка безпеки застосуванні хімічних засобів захисту рослин

4.3. Пожежна безпека

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1 Охорона ґрунтового покриву

5.2 Вплив хімізації сільського господарства на стан довкілля

5.2.1 Вплив пестицидів на стан довкілля

5.2.2 Вплив мінеральних добрив на навколишнє середовище

5.2.3 Вплив пастоподібних гумінових добрив на навколишнє середовище

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Пріоритетом сучасного землеробства є не тільки підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, а й отримання максимального прибутку від їх реалізації. Картопля - важлива продовольча, кормова і технічна культура. Вона посідає одне з перших місць за універсальністю використання. На території України під неї відведено до 70% площ. Вирощування картоплі має велике економічне і соціальне значення для держави.

В останні роки через збільшення витрат на вирощування картоплі, зменшення рентабельності виробництва, а також через скорочення числа тваринницьких господарств, площі посадки під картоплю суттєво зменшились. На даний час більше 75% картоплі в Україні вирощується у підсобних господарствах.

Складні ринкові перетворення в агропромисловому комплексі України супроводжуються різким скороченням поголів'я худоби і відповідно обсягів виробництва гною, що на фоні недостатнього внесення мінеральних добрив і вапнякових матеріалів унеможливило використання в багатьох сільськогосподарських підприємствах традиційних науково обґрунтованих органо-мінеральних систем удобрення. Нестача органічних добрив, недостатнє та безсистемне внесення мінеральних добрив призвело до значного зниження потенціальної та ефективної родючості ґрунтів.

Ефективне вирішення даних проблем потребує пошуку нових шляхів підвищення продуктивності виробництва картоплі, вдосконалення традиційних і розробки нових, адаптованих до різних господарсько-економічних умов і кон'юнктури ринку, диференційованих за видами органічних та дозами мінеральних добрив систем удобрення. Тому поряд з повним і раціональним використанням всіх видів гною та компостів актуальним залишається пошук резервів збільшення кількостей і видів органічних добрив. Одним з них є розробка якісно нових видів органічних добрив, які б дозволили не лише сприяти збільшенню врожаїв сільськогосподарських культур, а й покращувати стан родючості ґрунтів.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження - вивчити вплив на врожайність та якість картоплі різних доз пастоподібних гумінових добрив за припосадкового внесення мінеральних добрив.

Відповідно до мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Встановити вплив пастоподібних гумінових добрив на фоні мінеральних добрив на динаміку вмісту рухомих форм поживних речовин в досліджуваному ґрунті.

2. Визначити вплив на урожайність та якість картоплі застосування пастоподібних гумінових добрив.

3. Розробити рекомендації по вирощуванню картоплі на основі економічної оцінки припосадкового внесення пастоподібних гумінових добрив на фоні мінеральних добрив.

Об'єкт дослідження - вплив різних доз пастоподібних гумінових добрив на врожайність та якість картоплі.

Предмет дослідження - показники продуктивності та якості картоплі.

Наукова новизна одержаних результатів. В умовах Волинського Полісся розроблено альтернативну систему удобрення під картоплю, яка передбачає використання пастоподібних гумінових добрив на фоні мінеральних добрив в якості припосадкового удобрення.

Для умов регіону впровадження у виробництво систем удобрення із застосуванням с гумінових добрив, як одного з альтернативних видів органічних добрив, в поєднанні з мінеральними добривами є економічно ефективним. Насамперед, рекомендується удобрювати картоплю з рядковим внесенням пастоподібних гумінових добрив у дозі 5 т/га на фоні мінеральних добрив (N₉₀P₆₀K₉₀), що забезпечує високу продуктивність, врожайність та якість картоплі, а також найвищі показники рентабельності та окупності добрив, забезпечуючи розширене відтворення у виробництві.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

З розвитком суспільства зростають і потреби населення у продукції сільського господарства, разом з тим підвищуються і вимоги щодо якості вирощуваних продуктів.

Реалії сьогодення показують, що виробництво високоякісної екологічно безпечної продукції при збережені стабільної і високої продуктивності є одним із основних завдань на сучасному етапі розвитку сільського господарства.

У ХХ столітті було створене високопродуктивне сільське господарство, що базувалось на високому рівні його хімізації. В землеробстві та рослинництві - це досягалось внесенням підвищених норм добрив, засобів захисту рослин та синтетичних стимуляторів росту. Застосування їх з одного боку, активізує ряд процесів життєдіяльності рослин захищаючи їх від негативних зовнішніх впливів. З іншого боку, відмічено зниження якісних показників вирощеної продукції та негативний вплив на навколишнє середовище [48].

Використання засобів хімізації викликає накопичення в ґрунтах та рослинницькій продукції побічних токсичних речовин, які входять до їх складу, що негативно впливає на мікрофлору ґрунтів, гідробіонтів та швидкість трансформації ґрунтовими мікроорганізмами токсикантів.

Отже, на сьогодні сільськогосподарське виробництво не може обходитись без використання традиційних технологій, які передбачають застосування агрохімікатів та пестицидів. Все ж необхідно пам'ятати, що їх використання повинно бути продуманим та науково обґрунтованим [26].

Незважаючи на зростаючі потреби населення у високоякісних продуктах сільського господарства на даний час в нашій державі помітно занепадає така важлива галузь як тваринництво.

Багатий землеробський досвід і результати численних наукових досліджень засвідчують, що нехтування необхідністю внесення насамперед органічних та мінеральних добрив у ґрунти призводить до суттєвого недобору врожаїв, а в процесі тривалого сільськогосподарського використання - до інтенсифікації процесів деградації ґрунтів [41, 69]. Отже, внесення органічних добрив не впливає не лише на збільшення приросту урожаїв вирощуваної культури, завдяки стимулюванню росту і розвитку рослин, а ще й забезпечує позитивний ефект на поживний режим ґрунтів.

Оскільки високоефективне ведення рослинництва неможливе без застосування органічних добрив, то виникла проблема пошуку альтернативних видів органічних добрив, які б повністю задовольняли потреби рослин у поживних речовинах, не забруднюючи при цьому навколишнє природне середовище.

Протягом останніх десятиліть все більшого поширення у світі набуває екологізація сільськогосподарського виробництва, що сприяє збільшенню застосування препаратів природного походження, зокрема стимулюючих препаратів, виготовлених на основі гумінових кислот.

1.1 Властивості гумінових препаратів, сировина для їх виготовлення

пастоподібний гуміновий добриво картопля

Одним із основних завдань сучасного сільськогосподарського виробництва є забезпечення виробництва екологічно чистої високоякісної продукції, при збереженні стабільної і високої продуктивності. На даному етапі розвитку сільського господарства досягнення таких результатів неможливе без застосування нових препаратів, серед яких не останнє значення мають гумінові препарати.

Історія вивчення гумінових речовин бере свій початок з XVIII ст., з публікації Ф. Ахарда (Achard, 1786), яка була присвячена хімічним дослідженням торфу. Автором було представлено досліди по виділенню із різних шарів торфу хімічних речовин, які пізніше отримали назву - «гумінові речовини». Декілька десятків років потому Л. Волкель виділив аналогічну речовину із стовбура старого в'яза, а Т. Томсон у 1807 році назвав цю речовину «ульміном».

Значний вклад у вивчення гумінових речовин внесли вітчизняні та закордонні вчені, зокрема І.В. Тюрін, М.М. Кононова, С.С. Драгунов, Л.Н. Александрова, Л.А. Христєва, Л.Р. Пивоваров та інші.

Не дивлячись на достатньо тривалу історію вивчення гумінових речовин, до сьогодні не вирішені наступні важливі питання: гумінологія, номенклатура, їх генезис та будова [49].

Достеменно відомо, що молекула гумінових кислот складається із негідролізованого ядра і гідролізованої периферичної частини. Ядро збагачене ароматичними, бензольними фрагментами, основу яких становлять бензольні кільця. Периферична частина молекули представлена аліфатичними сполуками. Співвідношення ядра і периферичної частини різне в молекулах різних гумінових кислот [11].

Основними структурними одиницями гумінових кислот є полікарбонові кислоти, амінокислоти, фенокислоти, вуглеводи. Гумінові кислоти містять близько 15 різних видів функціональних груп, серед яких найважливішими є: аміногрупи, амідні, спиртові, альдегідні, карбоксильні, карбосксилатні, фенольні та ін. [65].

Дані про розмір молекул гумінових кислот різноманітні та неоднозначні, приведені значення молекулярної маси можна розділити на дві групи: перша від декількох сотень Да до 20 - 30 тисяч Да, а друга - від 20 - 30 тисяч Да до двохсот тисяч, іноді наводяться і більш високі значення [15].

Гумінові кислоти можуть засвоюватися рослиною через кореневу систему та листя. Надходження гумінових кислот у першому випадку відбувається через целюлозну оболонку кореневих волосків, оскільки покривна тканина цих органів дуже рихла, не має кутикули і міжклітинних перетинок. При нанесенні розчинів гуматів на листя перешкодою для засвоєння гумінових кислот є кутикула. Вона представлена в багатьох рослин у вигляді переривчастих лусочок, які розміщені паралельно зовнішнім стінкам епідермісу від якого проходять канали, заповнені пектиновими речовинами, які можуть бути «воротами» для проникаючих водних розчинів. Інша можливість потрапляння гумінових кислот через листя обумовлена наявністю продихів. Не виявлена можливість проникнення розчинів через міжклітинні проміжки мезофілу [51].

Щодо проникнення гумінових кислот безпосередньо в клітину, то тривалий час існувала гіпотеза, що була запропонована Л.А. Христєвою та підтримана багатьма вченими [16, 51], що гумінова кислота в монодисперсному стані надходить в рослину та приймає участь в обміні речовин. Однак це положення не знайшло експериментального підтвердження.

При молекулярній будові гумінових кислот іонізація функціональних груп практично не змінює їх дисперсність. Через це «полімерний йон» має стільки ж шансів проникнути через напівпроникну оболонку клітини, як і нейтральна макромолекула. Було встановлено та запатентовано М.М. Кононовою (1963), що низькомолекулярні фракції гумінової кислоти проникають в рослину по капілярним пучкам із швидкістю 2 - 10 мм/добу.

Л.Ф. Логіновим та Комісаровим було показано, що макромолекули гумінових кислот або їх фрагменти, які зберігають парамагнітні властивості, можуть проникати в рослину. Можливість засвоєння рослиною деякої частини гумінових сполук в незмінному вигляді та трансформація гумінових сполук в середині рослини була доведена К.Ш. Ібрагімовим (1982) [15, 21].

Здатність гумінових кислот позитивно впливати на ріст рослин було встановлено ще в ХІХ ст. та підтверджено дослідженнями В.І. Тюріна (1937). Пояснення фізіологічного впливу гумінових речовин на організм рослин було подано з різних точок зору. Групою вчених було висунуто гіпотези, що в торфах, вугіллі містяться особливі органічні речовини - ауксини, які і здійснюють позитивний вплив на рослину. К. Лиске (1931) пояснював позитивний вплив гумінових кислот за рахунок підвищення рівня засвоєння поживних речовин. Однак, як було встановлено пізніше, лише цим обмежувати дію гумінових кислот на рослину було не достатньо.

У 1968 році група вчених на чолі Л.Р. Пивоварова та І.І. Ярчук встановила, що у всіх випадках, коли досліджували на дріжджовому тесті різні вітаміни, добавка гумату натрію сприяла збільшенню розмноження дріжджів [51]. Стимулюючий вплив ізольованих гумінових кислот на організм рослини відмічали в своїх дослідженнях Прозоровська, Нижевський, Войцеховський. [22, 38].

Вченими під керівництвом А.Д. Фокіна та Л.А. Христєвої (1975) було встановлено безпосередній вплив гуматів на життєдіяльність рослин: гумінова кислота надходить у клітини вищих рослин, досягаючи найважливіших органел - ядра, мітохондрій, хлоропластів, і на відповідних етапах розвитку виконує функцію оксигеназ; включає в обмін речовин додаткову кількість кисню, посилюючи оксидативний обмін, що підвищує енергетичний потенціал і всю життєздатність організму [74, 20].

Ряд інших дослідників підтверджують своїми дослідженнями вплив гумінових кислот на посилення поглинання кисню, активізацію ферментативних систем і вуглеводневого обміну, посилення утворення хлорофілу, збільшення вмісту цукрів і білків.

Багатьма вченими доведено важливу роль у послабленні несприятливих зовнішніх факторів на рослини [75, 76]. Гумінові кислоти мають величезне значення при нівелюванні негативного впливу високих доз мінеральних добрив [15]; послабленні шкідливого впливу радіонуклідів та речовин, що забруднюють ґрунт, спричиняючи його ґрунтовтому, підвищенні стійкості рослин до впливу токсичних речовин, зокрема важких металів, а також що під впливом гумінових речовин в рослинах активізується коренеутворення [55].

Узагальнюючи властивості речовин гумінової природи, які було встановлено та підтверджено експериментальним шляхом протягом достатньо великого часового проміжку, Д.С. Орлов виділив такі основні їх функції: акумулятивну, транспортну, регуляторну, захисну та фізіологічну[49, 65, 23].

Суть акумулятивної функції полягає в накопиченні у формі гумусових речовин основних елементів живлення, зокрема: азот, фосфор, сірка, калій, кальцій, магній, залізо та ряд мікроелементів та органічних сполук (вуглеводи, амінокислоти та ін.).

Транспортна функція гумінових кислот полягає у формуванні геохімічних потоків мінеральних і органічних речовин за рахунок формування стійких, але порівняно легкорозчинних комплексних сполук гумусових кислот з катіонами металів, гідроксидами, деякими біоорганічними молекулами або утворенні адсорбційних сполук гумусових кислот із алюмосилікатами [49, 65].

Складною і багатоплановою є регуляторна функція гумінових кислот. До неї відносять формування ґрунтової структури і водно-фізичних властивостей ґрунтів; регулювання рівноваги в реакціях йонного обміну, кислотно-основних та окисно-відновних процесах; регулювання умов мінерального живлення рослин. Останнє відбувається за рахунок безпосереднього впливу на розчинність мінеральних компонентів і доступність живим організмам. Також дана функція включає в себе регулювання теплового режиму ґрунту, шляхом впливу на спектральну відбиваючу здатність ґрунту, на теплоємність, теплопровідність ґрунтової маси [24, 23].

Протекторна функція полягає в здатності гумінових кислот зв'язувати в малорухомі або важкодоступні форми токсичні елементи, попереджуючи цим самим їх надходження в рослини.

Прямий фізіологічний вплив гумінових кислот на рослини та їх роль, як носіїв незамінних амінокислот, деяких вітамінів та антибіотиків являє собою фізіологічну функцію гумінових кислот [49, 65].

Багатьма дослідженнями було узагальнено властивості речовин гумінової природи, слід виділити їх важливу роль у як у ґрунті, так і в клітинах рослин. Гумінові кислоти в значній кількості знаходяться в торфах, бурому і кам'яному вугіллі, біогумусі, які і можуть бути сировиною для їх отримання.

Торф - порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково. Для виготовлення гумінових добрив необхідно використовувати торфи з якомога більшим ступенем розкладу, можуть використовуватись осокові,очеретяні, деревно-очеретяні, а також інші торфи з перерахованими складниками [9]. Дослідниками було доведено, що фракції органічної речовини торфу мають стимулюючі властивості, що передається добривам, виготовленим з даної сировини. Як свідчать результати досліджень специфічне значення гумінових добрив таке, що вони не можуть бути замінені мінеральним удобренням [54, 68].

Кам'яне вугілля - тверда горюча корисна копалина, один з видів викопного вугілля, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом. Щільна порода чорного, іноді сіро-чорного кольору. В органічній речовині кам'яного вугілля міститься 75-92% вуглецю, 2,5-5,7% водню, 1,5-15% кисню. Дослідженнями В.А. Реутова (1965) було доведено, що для виробництво гумінових добрив найбільш придатне буре вугілля Дніпровського басейну із зольністю. Не вище 50-55% і вмістом більше 20% гумінових кислот, розчинних у воді без підігрівання. Також було встановлено непридатність бурого вугілля з вмістом менше 15% гумінових кислот для виготовлення даного виду добрив. Найкращою величиною рН для гумінових добрив, зокрема гумофоса, є величина, яка в залежності від якості вугілля коливається в межах 7,2 - 7,6 [53]. Результати багаторічних досліджень гумінових препаратів, отриманих окисленням вугілля азотною кислотою, а також вуглегумінових добрив і гумофоса дозволяють рекомендувати їх господарствам для одержання додаткового врожаю різних сільськогосподарських культур [66].

Сировиною для виготовлення гумінових добрив може бути і біогумус (вермикомпост) - біологічний матеріал, представлений високомолекулярними органічними сполуками, що мають циклічну структуру та аліфатичні ланцюги, утворені внаслідок переробки черв'яками органічних речовин. Вміст органічної речовини в біогумусі становить 40-60%, а гумінових кислот 5,6-17,5% в перерахунку на суху речовину. Крім того, до його складу входять неспецифічні органічні сполуки, які надають йому фізіологічної активності, сприяють структуроутворенню та утворенню органо-мінеральних комплексів. В наш час біогумус використовують не лише як добриво, але і як сировину для виготовлення гумінових препаратів: «Вермистим», в якому вміст загального вуглецю становить 0,2-0,25%, «Гумісол» - 0,1-0,15% та ін. [67].

Відносно новою сировиною для виробництва препаратів гумінового походження є сапропель, компонентний склад якого досить різноманітний і залежить від вихідного матеріалу та умов накопичення осаду. Прогнозні запаси його в Україні оцінюються біля 100 млн. тонн. Вміст органічної речовини в сапропелях різних типів змінюється в широких межах: від 15 до 94,3% на суху речовину. Основними фракціями органічної речовини сапропелю є гумінові і легкогідролізовані речовини, які складають більше половини органічної речовини, та інертні в геохімічному відношенні важкогідролізовані сполуки.

Вміст гумусових кислот в сапропелі знаходяться в широких межах - від 6,7 до 71,2% на органічну речовину. Більш як на половину вони складаються з гумінових кислот. Сапропелі відрізняються відносно низьким вмістом бітумів, тільки в окремих з них їх вміст сягає 6,0-8,4% на органічну речовину.

Гумінові кислоти сапропелів представляють собою сполуки з високою часткою аліфатичних фрагментів, малим ступенем бензойності. В складі периферичних аліфатичних структур присутні як гідролізовані (амінокислоти та вуглеводи), так і не гідролізовані сполуки, які складаються із прямих або розгалужених вуглеводневих ланцюгів [17, 21].

Із основних типів сапропелю (органічний, кремнеземистий, карбонатний, торфосапропель) найкращою сировиною для виробництва гумінових препаратів вважається органічний та органо-мінеральний, в яких зольність не перевищує 50%, а вміст органічної речовини - від 50 до 94% [23].

Дослідженнями встановлено, що відмінність гумінових кислот сапропелів від ґрунту полягає в тому, що азот в них знаходиться в легкодоступній формі (60 - 80 %) та мають в 3 рази менше біохімічно стійких фракцій. Крім того, вони відновлені, а згідно встановленого взаємозв'язку між біологічною дією гумінових кислот і їх окислювально-відновним станом: більш відновленні володіють і більш ефективною стимулюючою дією на фотосинтез рослини. Відмінність гумінових кислот сапропелів від гумінових кислот торфу полягає в тому, що основна частина їх молекул (більш ніж 90%) - це гідролізований вуглеводнево-поліпептидний комплекс в поєднані із сполуками жирного ряду при дуже малому вмісті ароматичних структурних одиниць [16].

На сьогоднішній день із сапропелю виготовляють гумінові препарати, ефективність впливу на сільськогосподарські культури яких на даний час вивчається. Результати досліджень вказують на високу ефективність таких препаратів [21].

Отже, огляд наявних літературних джерел показує, що крім торфу, бурого вугілля та вермикомпосту використання сапропелю як сировини для виготовлення гумінових препаратів є перспективним.

1.2 Вплив гумінових добрив на родючість ґрунтів

Результатами багатьох досліджень встановлено, що поєднання органічного і мінерального живлення найкращим чином задовольняє вимоги рослин до основних елементів живлення. А специфічне значення гумінових добрив таке, що вони не можуть бути замінені мінеральним удобренням [22].

Найбільш різко гумінові добрива діють на дерново-підзолистих ґрунтах, на чорноземах їх дія слабша, а в напрямку на південь на каштанових ы коричневих ґрунтах знову зростає. Однією із причин неоднакової ефективності гумінових добрив на різних видах ґрунтів імовірно є не ідентичність хімічного складу і властивостей гумінових кислот цих ґрунтів. Застосування гумінових добрив має суттєвий вплив на мікробіологічні процеси і ферментативну активність в усіх типах досліджуваних ґрунтів.

За даними тих же дослідників внесення гумінових добрив не лише має позитивний вплив на ріст та розвиток рослин, а як наслідок і на врожайність культур та їх якість, але й покращує властивості ґрунтів, чим стимулює подальше збільшення ґрунтової родючості. Було зафіксовано і підвищення біологічної активності ґрунтів внаслідок внесення препаратів гумінової природи [62].

Ефект від застосування торфогумінових добрив знаходиться в кореляційному взаємозв'язку з ґрунтовим покривом, погодними та іншими екологічними умовами. Найбільший ефект від внесення гумінових добрив спостерігається в зоні Полісся. В Лісостепу і особливо центральному Степу ефективність знижується, а на півдні України знову підвищується. Дози внесення торфо- і веглегумінового добрива слід встановлювати в залежності від зони, способу внесення і культури [60].

Дослідження з речовинами гумінової природи підтвердили також підтвердили також, що під дією таких добрив різко підвищується життєдіяльність мікроорганізмів, в тому числі тих, що відповідають за мінералізацію рослинних решток, внаслідок чого ґрунт збагачується легкорозчинними, доступними для рослин формами основних елементів живлення: азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію і молібдену. Внесення гуматів суттєво впливає і на фізико-хімічні властивості ґрунту. Так, дія речовин гумінової природи на структуру ґрунту виявляється безпосередньо і при допомозі рослин та мікроорганізмів [62, 60].

Гумінові кислоти різних типів ґрунтів володіють неоднаковими властивостями, а це в значній мірі визначає роль гумінових речовин у ґрунтових процесах, а також їх вплив на організми рослин. Більш зрілі у генетичному відношенні гумінові кислоти чорноземних і темно-каштанові ґрунтів, що мають більш конденсовану ароматичну сітку вуглеводневих атомів, мають більш стимулюючу дію на біологічні процеси в ґрунтах і на рослину в порівнянні з менш конденсованими гуміновими кислотами дерново-підзолистих і бурих ґрунтів. Вплив гумінові кислоти пов'язаний з загальним вмістом у них функціональних груп. Одним із факторів великої ефективності гумінових добрив на дерново-підзолистих і бурих ґрунтах є очевидно менша фізіологічна активність гумінових кислот цих ґрунтів [63].

Результати проведених досліджень свідчать, що при внесенні торфо-мулових гумінових добрив восени на глибину орного шару дерново-підзолистих ґрунтів, процеси мінералізації проходять найбільш активним чином. Також було зафіксовано, що при внесенні торфо-мулових гумінових добрив збільшується кількість доступних рослинам поживних речовин. Трансформація засвоюваного азоту з глибиною внесення зменшується, а фосфору збільшується [78].

Нещодавно проведені Ф.Г. Азоновою-Вафіною (2006) експерименти також підтвердили, що внесення нетрадиційного комплексного добрива гумусової природи (КДГП) на основі бурого вугілля в чорнозем типовий карбонатний сприяє збільшенню кількості нітратної та аміачної форм азоту і рухомого фосфору, обмінного калію в ґрунтах. Дія даного добрива в рік внесення, а також у післядії була істотно сильнішою, ніж гною.

Слід зазначити, що дія КДГП на ґрунт і рослину проявляється довше, ніж дія гною. Імовірно, що причина в хімічних, фізико-хімічних і біологічних особливостях висококонцентрованої вуглеводневої маси препарату і природі фізіологічної активності гумусових речовин. Негативна дія високої дози препарату на фоні мінерального підживлення азотом, пояснюється несприятливим співвідношенням рухомих форм гумусових сполук і калію в кореневому шарі. Винос N, P, K зерном ячменю під дією КДГП в рік внесення в ґрунт різко підвищувався під дією усіх доз препарату. Важливим є також той факт, що Дія та післядія КДГП на ґрунти і рослини проявляється сильніше і довше, ніж дія гною, при мінімальних дозах і додатковому калійному підживленні, що свідчить про можливість використання даного виду добрива як альтернативу внесення гною [5, 74, 75].

Внесення комплексного добрива гумусової природи, отримане на основі бурого вугілля , збагаченого азотом, при застосуванні на ґрунтах чорноземного типу сприяло накопиченню в них нітратної та аміачної форм азоту, підвищенню рухомості і засвоюваності фосфору [75].

Більшість препаратів на основі гумінових речовин є стимуляторами росту, тобто вони не заміняють добрив, а лише підвищують коефіцієнт їх використання. Одним з них є гуміновий препарат «Плодородие», збагачений мікроелементами. Застосування гумата «Плодородие» виявилось економічно вигідним. Препарат «Плодородие» з мікроелементами в хелатній формі, позитивно впливає на функціонування системи ґрунт - мікроорганізм - рослина, що забезпечує високу продуктивність агроценозів [40].

Інша група вчених, вивчала препарат «Плодородие» з мікроелементами, на основі сапропелю. Вчені прийшли до висновку, що гумати не тільки підвищують капілярну і польову вологоємність легких ґрунтів і водопроникність важких ґрунтів, покращує структуру і водостійкість ґрунтових агрегатів, що підвищує водоутримуючу здатність і повітрообмін в кореневмісному шарі [71]. Багатьма вченими також було відзначено величезну роль гумінових препаратів, які сприяють оптимізації основних ґрунтових режимів. Застосування гумінових добрив, що володіють значними сорбційними можливостями, що обумовлює зв'язування в комплекси йонів заліза і алюмінію, високий вміст яких в ґрунті згубно впливає на режим живлення рослин фосфором, тим самим створюються більш сприятливі кислотно-основні властивості ґрунту, при цьому збільшуються ємність поглинання (Савич, Парахин,Степанова та ін., 2001).

Як підтверджено результатами експериментів Ступникова, Детопа, Зубкова (1991) та Чукова (2001), гумати є незамінними при рекультивації запущених земель, сміттєзвалищ, відпрацьованих кар'єрів, ділянок вздовж автомобільних доріг. Гумати сприятливо позначаються на посиленні мікробіологічного режиму ґрунту, що призводить до посилення ферментативної активності, збільшенню рухомості запасів поживних елементів і, як наслідок, до покращення режиму живлення рослин [22, 75, 71].

Таким чином, застосування гумінових добрив обумовлює створення більш сприятливих кислотно-основних властивостей ґрунту, при цьому збільшуються ємність поглинання, покращення мікробіологічного режиму ґрунту, покращення режиму живлення рослин, покращує структуру і водостійкість ґрунтових агрегатів, що підвищує водоутримуючу здатність і повітрообмін в кореневмісному шарі.

1.3 Ефективність застосування гумінових добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур

В процесі вивчення ефективності дії гумінових препаратів на продуктивність різних рослин виявлено, що вони діють як стимулятори росту і розвитку рослин, що сприяють регенерації рослин при наявності несприятливих факторів, а також виконують адаптогенну та біопротекторну дію. Відмічено, що при використанні гумінових препаратів прискорюється ріст рослин, скорочуються строки вегетації [71]. Стимулюючий вплив гумінових речовин підтверджений результатами лабораторних, вегетаційних та польових дослідів на різних сільськогосподарських рослинах і в різних ґрунтово-кліматичних умовах, а також, виробничими перевірками в результаті їх широкого впровадження в практику сільського виробництва.

Біологічний вплив препаратів проявляється на ранніх стадіях розвитку рослин: підвищується енергія проростання (1 - 57%) та схожість насіння (3 - 15%), інтенсифікується коренеутворення (30 - 147%) та фотосинтез сходів, прискорюється ріст і розвиток надземної маси (28 41%) [16, 38].

У рослин, посівний матеріал яких обробляється препаратами, раніше з'являються сходи, скорочувалися строки готовності розсади до пікірування. При наступній обробці рослин препаратами протягом періоду вегетацій спостерігається інтенсивний розвиток в період бутонізацій та цвітіння, що сприяє формуванню більш високого врожаю основної продукції [5].

Найбільш ефективним заходом для зернових культур є передпосівна обробка гуміновими препаратами. Наприклад, передпосівна обробка кукурудзи розчином гумату забезпечує прибавку врожаю 15% на багарних землях та 13% на зрошувальних. Передпосівна обробка кукурудзи препаратом в поєднанні з напівсухим протруюванням отрутохімікатами в умовах Степової зони України підвищує врожай зерна кукурудзи в середньому на 3,2 ц/га; силосної маси - на 20 ц/га [12].

Дуже розповсюджена обробка озимої пшениці сечовиною, яка проводиться у фазу поливу зерна перш за все для підвищення вмісту в зерні білку. Більш ефективним є поєднання сечовини з гуміновими препаратами, що забезпечує прибавку врожаю пшениці озимої на 7,3% в порівнянні з врожаєм, де проводилась обробка тільки сечовиною. Ефективним є поєднання весняної обробки посівів озимої пшениці із внесенням пестицидів [15].

Дослідження, проведені в різних грунтово-кліматичних зонах підтвердили ефективність застосування гумінових стимулянтів в рослинництві. Так, обробка насіння та зернових культур протягом вегетації забезпечує прибавку зернових - 4,8 - 45% [8].

Застосування гумінових препаратів при вирощуванні соняшника (передпосівна обробка) збільшує врожай на 1,8 - 2,5 ц/га. Гумінові речовини є досить ефективними при використанні в плодівництві і виноградарстві. Під виноград і плодові культури гумінові препарати використовуються для замочування саджанців перед висадкою з наступним обприскуванням і поливом кущів винограду і плодоносних дерев, що сприяє кращому приживанню і збільшенню виходу першосортних саджанців із на 10%. Обприскування винограду гуміновими препаратами підвищує врожай на 20 ц/га і покращує його якість (цукристість збільшується на 1 - 1,5%), а яблуні - на 7 - 12% (вміст вітаміну С на 1 - 33%) [27].

Позитивні результати забезпечують застосування гумінових препаратів при вирощуванні овочевих культур як в закритому так і у відкритому ґрунті. Їх використання дозволяє отримати значну кількість додаткової продукції в більш ранні строки з добрими смаковими і товарними властивостями. Препаратами замочують насіння перед посівом, поливають розсаду, а також проводять полив при пікіруванні і висадці її в ґрунти , що сприяє кращому укоріненню рослин. Обприскування вегетуючих рослин препаратами прискорює дозрівання плодів на 4 - 5 днів, забезпечуючи підвищення врожаю овочевих культур на 15 - 39%. В число найбільш відомих препаратів на основі гумінових кислот входять Гуми-20, Гуми-20М, Гуми-90 і Гуми-90М. Максимальні прибавки по врожайності були отримані при передпосівній чи двохкратній обробці посівів в фази кущення і трубкування. Таким чином, в результаті досліджень, що включення Гуми-20М в технологію захисту озимої пшениці, як елемента економічно ефективно і екологічно виправдано [40, 45].

Крім того, встановлено, що під впливом гумінових препаратів змінюється характер фосфорного обміну в клітинах рослин, збільшується рівень загального фосфору за рахунок більш інтенсивного засвоєння мінерального фосфору в клітинах, що прискорює реакції фосфорилювання і призводить до підвищення кількості фосфорорганічних сполук. Гумати активізують синтез білку в рослинній клітині, і тим самим інтенсифікують обмін речовин і в кінцевому результаті ріст і розвиток рослин. В результаті цілеспрямованого регулювання біохімічних процесів гуміновими препаратами в клітинах рослин відбувається формування продукції з покращеними якісними показниками: в бутонах картоплі підвищується вміст крохмалю; у льону - якість волокон і кількість олій в насінні; у плодах овочевих культур - вміст вітаміну С [71]; в зерні злакових - протеїну; цукрових буряків - вміст цукру [15].

Позитивні результати забезпечуються також при застосування гумінових препаратів в овочівництві, при чому позитивні результати було отримано не залежно від того на якому етапі їх було внесено. Навіть обприскування вегетуючих рослин у період дозрівання плодів прискорює дозрівання на 4-5 днів, забезпечуючи підвищення врожаю овочевих культур на 15-39%. Дослідження, проведені в різних зонах, підтвердили ефективність застосування гумінових препаратів у рослинництві [40].

В дослідах з круп'яними культурами (гречка і просо) відмічена більш висока ефективність обробки насіння, обробка посівів також сприяла підвищенню врожайності, але в меншій мірі. На продуктивність сої вплив обробки насіння і вегетуючих речовин на врожай був приблизно однаковим, а двократна обробка підвищувала врожай лише на 4 - 6% в порівнянні з двома іншими варіантами [15].

Існує досвід застосування гумінових речовин в декоративному садівництві. Гумінові препарати використовують для вирощування розсади і висадження в грунт рослин, замочування «діток» і черенків, поливу газонів і дерев, сприяючи більш ранній висадці розсади, кращому приживанню, масовому цвітінню квіткових рослин, декоративних газонів, збільшенню приросту на деревах, посиленню інтенсивності забарвлення листя, що значно підвищує декоративність рослин [75].

Питання взаємодії гумінових кислот з мінеральними і органічними добривами широко розглянуті в багатьох літературних джерелах. Не являючись безпосередніми джерелами мінеральних елементів живлення і не замінюючи їх, гумати посилюють надходження мінеральних солей із зовнішнього середовища, що сприяє покращенню мінерального живлення рослин [65, 51, 38].

В умовах зрошення посилення ефекту впливу мінеральних добрив спостерігалось під впливом гумінових препаратів (передпосівна обробка насіння і позакореневе підживлення). Прибавка врожаю пшениці озимої склала 3,7 ц/га, вміст клітковини в борошні підвищився на 2,9, а кількість складових зерен - на 2,0% [49].

Дослідженнями І.Т. Шаяхметова та інших (2000) встановлено, що ефективність гумінових препаратів залежить не тільки від дози добрив, але й від способу та розміщення відносно кореневої системи. Так, при внесенні мінеральних добрив при посіві та обробці насіння твердої та м'якої пшениці гуматами прибавка врожаю становила 10,7 та 16,3% відповідно. При локальному внесенні добрив тверда пшениця негативно відреагувала на обробку насіння гуматами, а м'яка - підвищила врожай на 6%. За їх висновками використання гумінових препаратів і мікроелементів для передпосівної обробки насіння сприяє більш інтенсивному використанню елементів живлення з ґрунту і сприяє підвищенню врожайності зерна на 4,4 - 6,0 ц/га по відношенню до неудобреного року і на 2,9 - 4,7 ц/га до удобреного.

С.М. Таджитовим (1981) було встановлено позитивний вплив гуматовмістної сечовини, а І.Т. Шаяхметова (2000) - мінеральних добрив, гранули яких були покриті тонкою плівкою гумінових препаратів на формування врожаю сільськогосподарських культур [76].

Розроблені ефективні прийоми застосування фізіологічно активних гумінових речовин для підвищення стійкості сільськогосподарських культур до несприятливих умов навколишнього середовища. Гумінові препарати нівелюють дію несприятливих умов на рослини, підвищують їх врожайність [15]. Важливими властивостями гумінових кислот є їх поєднання практично зі всіма пестицидами завдяки наявності ріст регулюючого, імуностимулюючого, протекторного ефектів. Не випадково, що ще на початку 60-х років Л.А. Христєва постійно акцентувала увагу на цій важливій властивості гумінових кислот. В подальшому неспецифічні адаптогенні властивості гумінових кислот були підтверджені і фактами зменшення накопичення важких металів і радіонуклідів в рослинах при внесенні гумінових добрив в ґрунти чи обробці ними насіння і вегетуючих рослин. Використання препаратів в базових сумішах при обприскуванні хімічними засобами захисту рослин знижує фітотоксичність компонентів, а також дозволяє зменшити рекомендовані дози гербіцидів, попереджуючи їх накопичення в продукції. Одночасна обробка насіння кукурудзи отрутохімікатами.

Одночасна передпосівна обробка насіння кукурудзи отрутохімікатами з гуматами сприяє кращому прилипанню пестицидів і меншим їх втратам з поверхні насіння. Дослідженнями, які були проведені в Дніпропетровській області встановлено, що така обробка насіння кукурудзи підвищує врожай зерна в середньому на 3 ц/га, пшениці озимої та ячменю - 2,6, вівса - 2,3 ц/га.

При вивчені впливу гумінових препаратів на ряд культур отриманий стабільний позитивний ефект в зниженні вмісту нітратів в сільськогосподарській продукції до 50% і більше [74].

Гумусові кислоти володіють не лише рістстимулюючими властивостями, але і вираженою фунгіцидною активністю проти ряду збудників грибкових хвороб в рослин: аскохітозу, борошнистої роси, пероноспорозу, кореневих гнилей, макроспорозу, фітофторозу та ін. Так, більш низькі концентрації вуглецю гумінових кислот сприяють проявленню ауксинового ефекту, який активізує ріст кореневої системи, а високі - індукції захисних механізмів рослин [55].

За ступенем реакції рослин на внесення гумінових кислот в залежності від їх виду Л.А. Христєва (1968) згідно результатів досліджень, сільськогосподарські культури розділили на 4 групи: 1- дуже сильно реагують (помідор, картопля, капуста, морква, буряки цукровий та столовий, бузок, клен, жовта акація); 2 - добре реагують (пшениця, овес, ячмінь, просо, рис, кукурудза, огірок, кабачки, цибуля, люцерна, виноград, сосна); 3 - мало реагують (горох, квасоля, арахіс, дуб, ясен); 4 - майже не реагують (соняшник, бавовник, гарбуз).

Христєвою Л.А. встановлено, що реакція рослин на гумінові кислоти залежить не лише від виду рослини, але і від сорту [74].

Крім того, ефективність препаратів залежить і від ґрунтово-кліматичних умов. Існує думка, що різноманітні гумінові препарати можуть відрізнятися один від одного за характером фізіологічного впливу, оскільки гумінові кислоти в них неоднорідні за складом і властивостями, що в значній мірі залежить від вихідної сировини, способу отримання і очищення препаратів, а також від технології їх застосування [12, 52].

Гумусові кислоти володіють рядом позитивних властивостей по відношенню до рослини (стимулюють їх ріст і розвиток, покращують якість і зберігання продукції, збільшують засвоєння поживних елементів, знижують токсичну дію на рослини хімічних препаратів та підвищених доз мінеральних добрив, підвищують стійкість рослин до несприятливих умов навколишнього середовища та ін.), що робить їх застосування при вирощуванні сільськогосподарських культур високоефективним заходом для отримання високих врожаїв доброї якості [35, 37]. Фізіологічно активні речовини - гумат натрію та пеніцилін, діючи на проростки насіння гороху, оброблених етилен аміном, виступають як захисні фактори і антимутагени. Вони знижують вдвічі кількість хромосомних перебудов, не лише викликаних етилен аміном, але і тих, які виникли несподівано [32, 44, 73].

Таким чином було досліджено, що гумінові речовини володіють рядом позитивних властивостей по відношенню до рослин, що робить їх застосування при вирощуванні сільськогосподарських культур високоефективним заходом для отримання високих врожаїв доброї якості.

1.4 Вплив гумінових добрив на врожайність картоплі

Особливості росту і розвитку рослин картоплі та засвоєння поживних речовин зумовлюють вимоги до родючості ґрунту. Високі врожаї картоплі отримують на легких ґрунтах, у разі внесення достатньої кількості органічних і мінеральних добрив. Біологічні особливості картоплі вимагають пухких ґрунтів. Ці вимоги базуються на механічній дії бульб на грунт під час їх росту. Вважається, що для картоплі кращими ґрунтами, які забезпечуюють кореневу систему киснем та чинять менший опір росту бульб, є легкі піщані ґрунти. Оптимальна щільність ґрунту при вирощуванні картоплі визначається його гранулометричним складом, вологістю. Ґрунтові умови мають суттєвий вплив на якісні показники врожаю картоплі. Зокрема, на вміст в бульбах сухої речовини, крохмалю, сирого протеїну, вітамінів та ін .сполук [30, 50].

Картопля використовує поживні речовини протягом вегетації, однак максимальну кількість фосфору засвоює під час бутонізації і цвітіння, а азот і калій - у другій половині вегетації під час посиленого росту бульб і бадилля. Під картоплю застосовують мінеральні добрива, які не містять хлору. Найкраще вносити мінеральні добрива локально під час нарізання гребенів. Так як період максимального поглинання елементів живлення у картоплі припадає саме на другу половину вегетації, високоефективним є також і її підживлення, яке проводять при міжрядному обробітку ґрунту.

Основними добривами під картоплю є органічні, доза внесення яких становить 60 т/га. Для отримання високих урожаїв необхідно застосовувати мінеральні добрива, середня доза яких в Україні становить N₁₀₀ P ₆₅ K₁₁₀. Крім основного внесення органічних і більшої частини мінеральних добрив, необхідними компонентами системи удобрення картоплі є внесення їх в ямки або гребені під час садіння - 10-20 кг/га азотних і 10-20 кг/га фосфорних добрив у діючій речовині, а також підживлення по 20-30 кг/га NPK або 5-6 т/га гноївки. На підзолистих ґрунтах необхідно вносити борні, а на торфових і заплавних - мідні мікродобрива [50].

Основними добривами є органічні, а оскільки внесення традиційних добрив (гній, гноївка) на сьогодні є недостатнім, то пошук альтернативної заміни їх є одним із першочергових завдань агрохімії. Одним із рішень є застосування гумінових добрив.

Слід зазначити, що вплив гумінових препаратів на рослини картоплі, вивчався уже досить довгий час, починаючи з першої половини ХХ ст. цій темі приділялася значна увага. Так, вона вивчалася, зокрема, і з метою впровадження методу двоурожайної культури картоплі, що є одним з рішень проблеми нестачі продовольства у світових масштабах. В межах колишнього СРСР вона не знайшла широкого застосування через недосконалість існуючих методів порушення періоду спокою у свіжозібраних бульб [37]. Як підтверджено експериментальними дослідженнями, найефективнішим способом порушення періоду спокою у свіжозібраних бульб є їх обробка сумішшю 2% розчину тіосечовини та 0,02% розчину гумату натрію, а також 2% розчину тіосечовини та 0,001% розчину ростових речовин , виготовлених з нафти з подальшим пророщуванням бульб в перегної з періодичним поливом їх сумішшю вказаних розчинів. Сумісна дія цих препаратів на свіжозібрані бульби картоплі проявлялось у вигляді синергізму, тобто підсиленні дії одне одного. Короткочасна дія тіосечовини підсилювалася подальшою дією гумінової кислоти чи нафтових стимулюючих речовин, завдяки чому значно підвищувалась активність окислюючи ферментів і бульби проростали більш дружно, з більшим числом пагонів і коренів [39].

Передпосівна обробка бульб картоплі гуматом натрію, за даними Л.А. Христєвої, В.А. Реутова, Н.В. Лук'яненко та ін. (1973), у поєднанні з кількома поливами після висадки бульб, призводить до збільшення врожаю на 10-30 ц/га і прискоренню дозрівання на 3-5 днів. Покращується і якість врожаю. Наприклад, в бульбах картоплі значно зростає вміст вітаміну С [73].

Вивчаючи післядію гумінових добрив (гумофоса) В.Д. Дем'яненко, Н.Ф. Галагуза, А.В. Марковская (1973) виявили наступне. Дослідження проводили з картоплею сорту Приекульський ранній, перед посадкою бульб проводили обробку тіосечовиною. Гумінові добрива, внесені восени 1969 проявили довгострокову післядію, при цьому вона була настільки ж висока як і при прямому впливі на ранню капусту. Приріст врожаю картоплі літньої посадки при локальному внесенні гумофосу склала 62% у порівнянні з контролем. В результаті проведених експериментів було доведено, що гумінові добрива значно підвищують врожай і прискорюють дозрівання картоплі, а затрати на їх застосування невеликі. Це дає можливість застосування нових добрив на великих площах.

Результати інших польових експериментів з картоплею сортів Лорх та Вольтман засвідчили, що під впливом гумінових добрив - гумофоса і гумату амонію - підвищується активність фізіологічних процесів в рослинах: інтенсивність дихання, вміст хлорофілу, інтенсивність фотосинтезу. Гумінові добрива при цьому сприятливо впливають і на ґрунти, підвищуючи накопичення в ґрунтах елементів живлення - рухомої фосфорної кислоти та нітратів. Внесення гумінових добрив на фоні NPK значно підвищує врожайність картоплі, а також позитивно впливає на якість продукції, підвищуючи вміст білка і крохмалю в бульбах [1, 5].

Дослідження гумінових добрив, проведені на протязі двох років у виробничих умовах, в яких гумофос вносився в лунки при посадці картоплі з розрахунку 40-50 г на гніздо (8-10 ц/га), дозволили прийти до висновку, що це добриво в умовах півдня України дуже ефективне, і прибавки врожаю залежать перш за все від рівня агротехніки [36].

Гумінові добрива, зокрема Гумістим, рекомендовано застосовувати як регулятор росту рослин. При вивченні ефективності Гумістима на картоплі нами було отримано суттєві прибавки урожаю. Найбільш ефективною була дія Гумістиму на вегетуючі рослини картоплі при некореневому підживленні сумісно з першим обприскуванням проти Колорадського жука, а також в кінці цвітіння. При застосуванні Гумістима на фоні у всіх варіантах спостерігалось зниження його ефективності [34].

Отже, в результаті проведених досліджень було встановлено, що гумінові речовини володіють рядом стимулюючих властивостей по відношенню до рослин картоплі. І тому гумінові добрива можуть бути використані як альтернатива традиційним видам удобрення.

Аналіз літературних джерел показує, що вивченню гумінових добрив присвячена значна кількість наукових робіт, в яких досить повно висвітлено їх термінологію, класифікацію, процеси утворення, механізми дії, проаналізовано сировинні ресурси та ефективність їх впливу при вирощуванні різних видів рослин.

Однак, було відмічено, що вивченню використання саме пастоподібних гумінових добрив у сільськогосподарському виробництві для отримання стабільних врожаїв високої якості.

Отже, незаперечний позитивний вплив внесення гумінових добрив на ґрунти та рослини очевидний, їх застосування було економічно вигідним та екологічно доцільним, тому дослідження ефективності застосування пастоподібних гумінових добрив на фоні мінерального удобрення, на дерново-підзолистих ґрунтах, для забезпечення максимальної продуктивності картоплі, є актуальним на сьогодні.

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Загальні відомості про об'єкт досліджень

Протягом 2008 - 2010 років на тимчасових дослідах Поліської дослідної станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського (м. Луцьк), територіально розміщених біля с. Колки Маневицького району Волинської області проводилось дослідження впливу пастоподібних гуматів (ПГД) на врожайність та якість бульб картоплі.

Основний метод досліджень - короткочасні польові досліди, які проводились у 2008-2010 роках за нижче наведеною схемою.

Схема досліду:

1. Контроль (без добрив);

2. Господарський контроль (гноївка - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀);

3. ПГД - 5 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀;

4. ПГД - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀;

5. ПГД - 15 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀.

Дана схема передбачала вивчення вплив препарату на врожайність та якість картоплі при різних дозах пастоподібних гумінових добрив на фоні мінеральних добрив (5,10, 15 т/га), внесених за припосадкового удобрення, а також оцінити природну родючість ґрунту у варіанті без добрив та порівняти з врожайністю від внесення ПГД, тобто визначити прибавку врожаю від застосування досліджуваного препарату. Подальше збільшення дози ПГД, як було доведено в результаті попередньо проведеного вегетаційного досліду, не рентабельне. Господарський контроль, тобто варіант з внесенням традиційного добрива, в даному випадку, гноївки (10 т/га) на фоні мінеральних добрив, дозволяє показати різницю між врожайністю картоплі із застосуванням традиційного удобрення та нового гумінового добрива, що дозволить краще порівняти їх ефективність. Схему досліду було складено з дотриманням типовості, точності досліду, а також принципу єдиної відміни. Вона передбачає сукупність варіантів, які вирішують поставлені завдання.