Вплив пастоподібних гуматів на врожайність та якість картоплі

4

ПГД - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀

28

22

27

23

5

ПГД - 15 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀

29

21

25

25

Отже, при внесенні різних доз (5, 10 та 15 т/га) пастоподібних гумінових добрив на фоні мінерального удобрення спостерігається їх позитивна дія на структуру врожаю, оскільки збільшують долю великої (80 г) фракції і зменшують долю дрібної (30 г) фракції. Загалом слід відмітити, що застосування пастоподібних гуматів на фоні мінеральних добрив не лише сприяє збільшенню продуктивності досліджуваної культури, але й позитивно впливає на її структуру, що в подальшому матиме величезне значення при потраплянні продукції на ринки збуту.

Аналізуючи результати досліджень було доведено, що застосування пастоподібних гуматів позитивно впливає не лише на підвищення врожайності бульб картоплі, а й на структуру її врожаю. Внесення різних доз ПГД (5, 10 та 15 т/га) на фоні мінерального удобрення сприяло збільшенню приросту врожаю досліджуваної культури та збільшенню відсоткового вмісту великої фракції бульб картоплі. А оскільки дана картопля використовуватиметься у харчових цілях, то такий приріст по якісних показниках підвищить конкурентоспроможність даної продукції на ринку. Таким чином, проведеними дослідженнями було доведено позитивний вплив пастоподібних гуматів на врожайність та структуру врожаю картоплі.

3.3 Вплив пастоподібних гуматів на якість врожаю картоплі

Сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур передбачають застосування добрив, хімічних засобів захисту рослин, інтенсивної механізації. В цих умовах важливою є проблема погіршення якості харчових продуктів, обумовлена не тільки значними масштабами забруднення сільськогосподарських земель, але застосуванням все більших обсягів хімічних засобів у процесі вирощування сільськогосподарських культур.

Негативні наслідки техногенної інтенсифікації землеробства спонукали пошук альтернативних методів ведення сільського господарства, головною метою яких є виробництво екологічно чистих продуктів харчування. Разом з підвищенням врожайності культур вимагається поліпшення їх поживної цінності, тобто збільшення якісних показників продовольчої продукції, яка залежить від вмісту органічних та мінеральних сполук, що приймають участь в тих чи інших процесах метаболізму людського організму [56].

Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою.

Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якостями та сприятливим для здоров'я людини хімічним складом бульб. У них міститься 14-22 % крохмалю, 1,5-3 % білків, 0,8-1 % клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби картоплі багаті на вітаміни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С.

3.3.1 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст вітаміну С в бульбах картоплі

Вплив на якість отриманої продукції є одним із основних критеріїв ефективності удобрення. Якість врожаю картоплі залежить від цілого комплексу факторів зовнішнього середовища - рівня родючості ґрунту, умов зволоження, освітлення, температури.

Картопля є одним із найважливіших продуктів харчування, то її поживна цінність та корисність для людини відіграють істотну роль при оцінці її якості. Картопля є джерелом вітаміну С (аскорбінова кислота): в середньому 21 мг%, його кількість змінюється в залежності від сорту, ґрунтово-кліматичних умов вирощування, використання добрив, ступеня зрілості бульб, тривалості та умов зберігання. Є овочі, що містять більше вітаміну С, проте картоплю ми вживаємо цілорічно.

Вітамін C дуже потужний антиоксидант, який призначений для ліквідації вільних радикалів в людському організмі. Вільні радикали представляють собою хімічні речовини, які пошкоджують клітини і клітинні мембрани і пов'язані з розвитком таких захворювань, як атеросклероз, діабетична хвороба серця і рак товстої кишки. Також вітамін С володіє протизапальною дією, може бути корисний в полегшенні перебігу таких хвороб, як: астма, остеоартроз, і ревматоїдний артрит. Вітамін С, сприяє також збереженню здорового зору, шкіри і волосся [29].

Канадськими вченими було досліджено, що 300 г картоплі у відвареному вигляді забезпечують людині добову норму вітаміну С. Для сорту Санте середній вміст вітаміну С складає 7,5 - 8,2 мг%[58]. Дані про вплив пастоподібних гуматів на вміст вітаміну С наведено в таблиці 3.6.

При вирощуванні картоплі без застосування добрив вміст вітаміну С протягом періоду досліджень майже не змінювався (7,83; 7,9 та 7,5 мг % у 2008,2009 та 2010 роках відповідно), і в середньому за три роки склав 7,74 мг%. У варіанті із господарським контролем (гноївка - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀) вміст вітаміну С за період досліджень змінювався в незначних межах, перевищуючи значення, отримані на контролі (середнє значення за 2008-2010 роки 8,77 до 7,74 мг% отриманих на контролі), але ці перевищення не були істотними.

У варіанті із застосуванням ПГД у дощі 5 т/га на фоні мінерального удобрення (N₉₀P₆₀K₉₀), було зафіксовано перевищення по вмісту вітаміну С, у порівнянні з контролем протягом усіх років дослідження, але як і у варіанті з господарським контролем воно не було істотним. Так, приріст до контролю складав 5,11; 8,0 та 8,0 % у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно. В середньому за період проведення досліджень приріст до контролю склав 7,1 % (8,29 до 7,74 мг% на контролі), але як уже зазначалося, дане перевищення не було істотним.

Таблиця 3.6 Вплив пастоподібних гуматів на вміст вітаміну С бульбах картоплі

№ з/п	Варіанти	Вміст вітаміну С, мг%
		2008	2009	2010	Середнє за три роки
		мг%	Приріст до контролю	мг%	Приріст до контролю	мг%	Приріст до контролю	мг%	Приріст до контролю
			мг%	%		мг%	%		мг%	%		мг%	%
1	Контроль (без добрив)	7,83	-	-	7,9	-	-	7,5	-	-	7,74	-	-
2	Господарський контроль (гноївка - 10 т/га + N90P60K90)	8,91	1,08	13,79	8,9	1,0	12,7	8,5	1,0	13	8,77	1,03	13,3
3	ПГД - 5 т/га + N90P60K90	8,23	0,4	5,11	8,53	0,63	8,0	8,11	0,61	8	8,29	0,55	7,1
4	ПГД - 10 т/га + N90P60K90	9,84	2,01	25,67	9,91	2,01	25,4	9,52	2,02	27	9,75	2,01	26,06
5	ПГД - 15 т/га + N90P60K90	11,25	3,42	43,68	11,42	3,52	44,6	10,91	3,41	45	11,19	3,45	44,61
Р, %	1,68			1,42			1,54			1,55
НІР05	0,51			0,41			0,42			0,45

При застосуванні ПГД у дозах 10 та 15 т/га на фоні мінерального удобрення було відмічено істотне перевищення по вмісту вітаміну С протягом трьох років досліджень у порівнянні до контролю. Так, при застосуванні ПГД у дозі 10 т/га у поєднанні з мінеральним удобренням, вміст вітаміну С за роки досліджень складав 9,84; 9,91 та 9,52 мг%, що суттєво перевищувало значення отримані у варіанті без застосування добрив (7,83; 7,9 та 7,5 мг % % у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно) та значення отримані на господарському контролі (8,91; 8,9 та 8,5 мг% у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно).

Найбільшим був приріст протягом усього досліджуваного періоду при застосуванні ПГД у дозі 15 т/гана фоні внесення міндобрив. Так у середньому за роки проведення досліду приріст показника вмісту вітаміну С у порівнянні до контролю складав 44,61 % (11,19 до 7,74 % отриманих на контрольному варіанті), що істотно перевищувало і значення отримання на варіанті з внесенням гноївки у дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення (11,19 до 8,77 мг% отриманих на господарському контролі).

Таким чином, внесення органо-мінерального удобрення збільшує вміст вітаміну С у бульбах, що сприяє збільшенню харчової цінності та в цілому покращенню якості товарної продукції. Внесення ПГД у збільшених дозах (10 та 15 т/га) істотно впливає на вміст вітаміну С, тому їх можна буде рекомендувати для запровадження у промислових масштабах.

3.3.2 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст крохмалю в бульбах картоплі

Картопля - найкалорійніший овоч. Високу поживність картоплі додають вуглеводи у вигляді крохмалю, що утворюється в процесі фотосинтезу. Основний енергетичний матеріал картоплі - вуглеводи (20-25%), які представлені головним чином крохмалем (15-23%). Розварені бульби дозволяють вживати в період загострення деяких захворювань шлунку, кишечника. Тому більшість страв з нього не обтяжує рухову функцію шлунка і порівняно швидко евакуює з нього в кишечник. По отриманню рослинного протеїну з одиниці площі картопля поступається лише сої. Одним із найважливіших показників якості картоплі є вміст крохмалю в бульбах. Застосування крохмалю різноманітне. Він є основним вуглеводом продуктів харчування людини -- хліба, круп, картоплі. Значні кількості його переробляють на декстрини, патоку і глюкозу, які використовують у кондитерському виробництві [56].

Вміст крохмалю в картоплі істотно змінюється в залежності від регіону вирощування. У північних районах він відрізняється меншим накопиченням поживних речовин, ніж у центральних, це обумовлено коротким вегетаційним періодом рослин, внаслідок чого надземна маса їх часто гине від ранніх заморозків і в бульбах не встигають закінчитися процеси накопичення крохмалю. Низькі температури також сповільнюють процес біосинтезу крохмалю в бульбах. Наявність крохмалю в бульбах пов'язано і з кількістю опадів, що випадають за вегетаційний період, і сонячної енергії, поглиненої картоплею. У бульбах ранньостиглих сортів міститься менше крохмалю, ніж у пізньостиглих. Бульби з підвищеним вмістом крохмалю відрізняються гарним смаком.

У бульбах картоплі, призначеної для харчових цілей його міститься приблизно 20%. З крохмалю, який є в картоплі, добувають етиловий спирт. Крохмаль використовують як засіб клеєння, обробки тканин, крохмалення білизни. У медицині на основі крохмалю виготовляють мазі, присипки тощо [29].

Як правило, крохмалю більше в бульбах середнього розміру. Проте збільшення опадів в теплу погоду сприяє підвищенню крохмалистості (відношення маси крохмалю до всієї маси бульби, виражене в %). Вміст крохмалю в бульбах по роках протягом періоду дослідження відображено в таблиці 3.7. Для сорту Санте вміст крохмалю в бульбах в середньому складає 10 - 14,2 % [58].

На контрольному варіанті вміст крохмалю протягом періоду проведення досліджень коливався в незначних межах, так у 2008 році цей показник складав 13 %, в подальшому 13,1 та 12,7 % у 2009 та 2010 роках відповідно. У середньому за період досліджень вміст крохмалю на даному варіанті складав 12,93 %.

У варіанті з внесенням гноївки у дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення спостерігалось істотне перевищення по вмісту крохмалю у порівнянні з контролем протягом усіх років дослідження. Так, приріст до контролю складав 13,84; 13 та 13 % у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно, а в середньому за три роки приріст показника вмісту крохмалю у бульбах складав 13,7 % (14,7 % до 12,93 % на контролі).

При застосуванні ПГД у дозі 5 т/га на фоні мінерального удобрення слід відмітити невелике перевищення показника вмісту крохмалю в бульбах по відношенню до контролю протягом років проведення досліджень (13,8; 14,0 та 13,62 % до 13; 13,1 та 12,7 % отриманих на контролі). Приріст вмісту крохмалю по відношенню до варіанту без добрив в середньому за 2008-2010 роки склав 6,7 % (13,8 % до 12,93 % на контролі). Слід відмітити також, що по вмісту крохмалю в бульбах даний варіант уступає в порівнянні з традиційним удобренням (гноївка - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀).

У варіантах із застосуванням ПГД у дозах 10 та 15 т/га на фоні мінерального удобрення було зафіксоване суттєве перевищення вмісту крохмалю в порівнянні з контролем та господарським контролем. Так, при внесенні 10 т/га ПГД спостерігався приріст до контролю у 15,38; 16,3 та 17 % протягом 2008, 2009 та 2010 років відповідно. У середньому за роки проведення дослідження приріст по вмісту крохмалю у бульбах становив 16,2 % (15,02 до 12,93 %) у порівнянні з контрольним варіантом. У порівнянні з господарським контролем також відмічено доволі істотне перевищення. Так в середньому за період проведення досліду у варіанті з внесенням ПГД у дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення приріст вмісту крохмалю в порівнянні з господарським контролем складав 0,32% (15,02 % до 14,7 %).

Таблиця 3.7. - Вплив пастоподібних гуматів на вміст крохмалю у бульбах картоплі

№ з/п	Варіанти	Вміст крохмалю, %
		2008	2009	2010	Середнє за три роки
		%	Приріст до контролю	%	Приріст до контролю	%	Приріст до контролю	%	Приріст до контролю
			%	%		%	%		%	%		%	%
1	Контроль (без добрив)	13	-	-	13,1	-	-	12,7	-	-	12,9	-	-
2	Господарський контроль (гноївка - 10 т/га + N90P60K90)	14,8	1,8	13,84	14,8	1,7	13	14,4	1,7	13	14,7	1,77	13,7
3	ПГД - 5 т/га + N90P60K90	13,8	0,8	6,15	14,0	0,9	6,9	13,62	0,92	7	13,8	0,87	6,7
4	ПГД - 10 т/га + N90P60K90	15,0	2,0	15,38	15,23	2,13	16,3	14,83	2,13	17	15,0	2,09	16,2
5	ПГД - 15 т/га + N90P60K90	15,7	2,7	20,76	15,82	2,72	20,8	15,44	2,74	22	15,7	2,77	21,4
Р, %		1,65			1,42			1,35			1,47
НІР05		0,78			0,41			0,59			0,59

Найбільш істотне перевищення протягом періоду проведення досліджень по вмісту крохмалю в бульбах у порівнянні з контрольним варіантом було зафіксоване у варіанті з внесенням ПГД у дозі 15 т/га на фоні мінерального удобрення. Приріст до контролю в середньому за роки досліджень становив 21,4 % (15,7 % до 12,93 %, отриманих на контролі). Досить істотне перевищення по даному показнику 1 % (15,7 % до 14,7 % на господарському контролі) було помічено і в порівнянні з варіантом, де вносили 10 т/га гноївки на фоні міндобрив.

Отже, внесення добрив суттєво збільшує вміст крохмалю у бульбах. Внесення збільшених доз ПГД (10 та 15 т/га) на фоні мінерального удобрення дає істотний приріст по вмісту крохмалю в бульбах, тому саме їх можна рекомендувати для широкого впровадження на заміну традиційним видам органічних добрив у господарствах даної зони.

Проаналізувавши отримані дані слід сказати, що застосування пастоподібних гумінових добрив позитивно впливає не лише на збільшення врожайності картоплі, а й на її якісні показники. Так, у порівнянні з усередненими характеристиками сорту Санте показники вмісту вітаміну С та крохмалю суттєво збільшилися при внесенні різних доз ПГД (5, 10 та 15 т/га) на фоні мінерального удобрення. А оскільки дана картопля використовуватиметься у харчових цілях, то такий приріст по якісних показниках підвищить конкурентоспроможність даної продукції на ринку. Таким чином, проведеними дослідженнями було доведено позитивний вплив пастоподібних гуматів на біохімічні показники якості картоплі.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

З розвитком цивілізації все більша увага приділяється безпеці і здоров'ю громадян, тому нині складовою частиною будь-якого виробничого процесу у різних галузях є створення необхідних оптимальних умов праці. Для забезпечення безпечних умов праці та уникнення виробничого травматизму та дії будь-яких шкідливих факторів, що несуть загрозу здоров'ю та подекуди життю людини на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються відділи охорони праці.

Починаючи з 5-го лютого 2008 року Україну було офіційно прийнято до Світової організації торгівлі (СОТ), що є одним з кроків входження нашої держави до виробничо-економічних, наукових та навчальних світових структур. Разом з тим, це означає, що Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватись високих міжнародних стандартів у галузі охорони праці. Деякі з них є достатньо жорсткими щодо забезпечення нормативів безпеки на виробництві [25].

З метою покращення стану охорони праці при вирощуванні, збиранні та переробці продукції галузі рослинництва необхідно розробляти комплексні програми заходів, які б включали організаційні, технічні, технологічні та психологічні заходи та засоби вирішення цієї гострої проблеми. В даному розділі подано аналіз існуючого стану охорони праці в Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського та розробити пропозиції, які б підвищили безпеку праці при вирощуванні картоплі.

4.1 Мета та завдання охорони праці на Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського

Під охороною праці розуміють систему законодавчих актів і відповідних їм соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів, які гарантують безпеку праці, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи. Основними складовими частинами охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія, техніка безпеки й пожежна безпека, які тісно пов'язані між собою [42]. В Україні згідно ст.4 Закону України "Про охорону праці" одним із найважливіших державних принципів є задекларований обов'язок власника створювати безпечні та нешкідливі умови праці на його підприємстві.

Метою охорони праці в сільськогосподарському виробництві є створення таких умов, які забезпечили б високу продуктивність праці без травм, аварій і захворювань. Цього можна досягти лише при чіткому додержанні всіх правових норм охорони праці й пожежної безпеки, розробці і впровадженні заходів запобігання виробничому травматизму і захворюванням, дальшому вдосконаленню організації праці та виробничої естетики [46].

У відповідності до Закону України "Про охорону праці" керівництво і відповідальність за організацію роботи з охорони праці на підприємствах, установах, організацій покладено на керівників цих установ; в науково-дослідних господарствах, дослідних станціях - на директорів, начальників.

Під умовами праці розуміють форму організації праці і сукупність факторів виробничого середовища, що зумовлюють фізичний, фізіологічний і нервово-психологічний вплив людини в процесі праці. Умови праці складаються і формуються в процесі праці. Для сільськогосподарського виробництва це є: виконання робіт на великих територіях; робота мобільних агрегатів на площах з характерною рельєфністю; робота транспортних агрегатів на польових дорогах, що не мають спеціального покриття; підвищена напруженість і вимушеність, подовженість робочого часу в окремі періоди робіт; широке застосування в сільському господарстві пестицидів, горючих і вибухонебезпечних речовин; робота людей на відкритому повітрі; різна зміна погоди [42].

На Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії (ІГА) ім. О.Н. Соколовського несе відповідальність керівництво станції, яке забезпечує дотримання норм та правил з техніки безпеки, виробничій санітарії та інших питаннях охорони праці, а також виробничих заходах.

Виявлення недоліків та їх усунення здійснюється не лише завдяки діяльності керівників структурних підрозділів, але й за рахунок чіткого дотримання правил охорони праці робітників. Цьому сприяє моральне і матеріальне стимулювання та зміцнення трудової і технологічної дисципліни. Організація безпечного виконання виробничих процесів здійснюється спеціально створеними службами охорони праці.

Кількісний склад служби охорони праці визначає ст.15 Закону «Про охорону праці». На Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського, де використовують сильнодіючі речовини, у такій службі задіяно два працівники.

На працівників служби охорони праці покладаються такі обов'язки:

- складання планів роботи з охорони праці й проведення ефективного контролю за їх виконання;

- розробка положення про організацію управління охороною праці відповідно до прийнятої на сільському виробництві схеми;

- оформлення наказу про функціональні обов'язки з охорони праці всіх керівників структурних підрозділів та інших службових осіб, відповідальних за стан охорони праці на окремих виробничих дільницях;

- щорічне проведення паспортизації умов праці, технічних засобів і санітарно - технічного стану робочих місць, на сільськогосподарському виробництві;

- проведення розслідування й вивчення причин травм, аварій, пожеж, їх аналіз та облік, а також розробка заходів з метою недопущення їх повторення.

Служба охорони праці здійснює навчання працюючих і пропаганду з питань охорони праці і вирішує питання які передбачені типовим положенням про цю службу.

У процесі робити в даній установі на людину в процесі праці можуть впливати такі небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- фізичні: рухомі машини, механізми; вироби, заготовки, матеріали; підвищена запиленість і загазованість повітря; підвищена або понижена температура; вологість і швидкість руху повітря; підвищений рівень шуму і вібрації та ін.;

- хімічні: мінеральні добрива, пестициди, стимулятори росту рослин, кислоти, луги і всі інші хімічні матеріали;

- біологічні: хвороботворні віруси, бактерії, а також продукти їх життєдіяльності, отруйні комахи, змії, різні тварини, в тому числі й сільськогосподарські;

- психофізіологічні: статичні й динамічні фізичні перевантаження, розумове напруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

У зв'язку з особливостями умов праці встановлено певні обмеження у виконанні робіт залежно від статі, віку, кваліфікації, стажу роботи, а також від стану і самопочуття працюючого. До виконання будь-яких сільськогосподарських робіт не допускаються хворі, особи в нетверезому стані, а також ті, хто не пройшов відповідних інструктажів і навчання згідно з ГОСТ 12.0.004-79.

Функціями служби охорони праці є розробка й здійснення заходів, які забезпечують безпеку праці, вдосконалення техніки безпеки й засобів захисту по запобіганню травматизму і професійних захворювань, а також контролю за дотримання законодавства, наказів, інструкцій, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії.

4.2 Техніка безпеки при проведенні польових робіт

4.2.1 Техніка безпеки при обробітку ґрунту

При здійсненні обробітку ґрунту за допомогою машин та механізмів в Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії (ІГА) ім. О.Н. Соколовського дотримуються таких вимог:

1. Місце робочого-механізатора, що обслуговує машину, відповідає заводському керівництву, має сидіння із запобіжним поясом, підніжку чи опору для ніг.

2. Важелі управління причіпною (навісною) машиною мають справні, надійно діючі фіксатори. Керування причіпним плугом повинно здійснюватися із кабіни тракториста.

3. Робочі органи фрез і ротаційних культиваторів повинні бути закриті кожухами.

4. Обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений необхідними засобами для очистки робочих органів на агрегаті, що рухається.

5. Допускати зміну та регулювання робочих органів лише після прийняття мір, що попереджують самостійне опускання чи падіння робочих органів.

4.2.2 Техніка безпеки при внесенні добрив

При внесенні мінеральних добрив в ґрунт на Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського суцільним розкидним способом або місцево одночасно з посівом або посадкою рослин, а також при міжрядковій обробці культиваторами-рослинопідживлювачами. Порошкоподібні і гранульовані мінеральні добрива розсіюються по поверхні ґрунту туковими навісними сіялками, спеціальними розкидачами. Рідкі органічні та мінеральні добрива вносять в ґрунт гербіцидно-аміачними машинами, рослинопідживлювачами та іншими механізмами.

Застосування добрив проводиться, з дотриманням таких основних правил:

1. При роботі на всіх машинах і агрегатах, які використовуються для внесення мінеральних добрив, необхідно дотримуватись загальних і спеціальних заходів безпеки. Для запобігання забруднення атмосфери добрива необхідно вносити в ґрунт на задану глибину з одночасним закриттям їх землею. Поверхневе внесення або виливання аміачної води на ґрунт не дозволяється.

2. При завантажуванні добрив в транспортні та розкидні машини механізованими засобами працівники дотримуються заходів безпеки, що викладені в розділах «Транспортні роботи» і «Завантажувально-розвантажувальні роботи». Всі працюючі особи забезпечені індивідуальними засобами захисту.

3. Мінеральні добрива, що підлягають внесенню в ґрунт, повинні бути підготовлені. Наявність в добривах злежаних кавалків не допускається.

4. Гноєрозкидачі мають на карданній передачі захисний кожух, а на передньому борту кузова - захисну сітку.

5. Не допускається розкидання добрив вручну з транспортних засобів, що рухаються.

6. Манометри на мінераловозах для розкидання вапна попередньо перевірені на точність показів.

7. При засміченості трубопроводів, кранів, форсунок, наконечників очистка їх проводиться лише при повній зупинці агрегатів спеціальними чистиками і ручними насосами. Категорично забороняється продувка комунікацій, форсунок, кранів та іншої арматури ротом.

8. Роботи по внесенню мінеральних добрив і підживлені рослин краще проводити вранці або вечором в безвітряну погоду. На зупинках під час розворотів і при переїздах на інше поле подачу добрив перекривають.

9. Особливу увагу приділяють використанню засобів індивідуального захисту під час застосування добрив. Слід відмітити, що окрім пилу мінеральних добрив, в повітрі робочої зони поступає значна кількість ґрунтового пилу.

10. Якщо мінеральні добрива вносять в ґрунт одночасно з висівом протравленого насіння, то необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки, як при роботі з отрутохімікатами.

4.2.3 Техніка безпеки застосуванні хімічних засобів захисту рослин

Використання хімічних засобів захисту рослин в є дуже небезпечним як для оточуючого середовища, так і для людини. Тому при їх застосуванні на Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського дотримуються таких правил:

1. Для обпилювання і обприскування рослин застосовують тільки спеціальну апаратуру різної потужності (авіаційні, кінні і ручні обприскувачі та обпилювачі). Забороняється обпилювати вручну, а також за допомогою кульків.

2. При роботі з отрутохімікатами керуються «Санітарними правилами із зберігання, транспортування та застосування отрутохімікатів в сільському господарстві».

3. В машинах, призначених для роботи з отрутохімікатами, всі з'єднання магістралі проходу отрутохімікатів (фланці, пробки, штуцери, ніпелі, люки та ін.) мають ущільнюючі прокладки. При наявності пропилювання або вибивання отрутохімікатів машини до роботи не допускаються.

4. Манометри на оприскувачах, що працюють під тиском, попередньо перевіряються на точність показів.

5. Не дозволяється обпилювати або обприскувати посіви під час сильного вітру. Працюючи на обпилюванні або обприскуванні, люди вибирають такі місця, щоб усувалася можливість потрапляння пилу або пари отрутохімікатів у зону дихання, на шкіру і одяг.

6. Останній раз обробляють отрутохімікатами посіви або насадження не пізніше як за 20-25 днів до збирання врожаю.

7. На межах полів, що обробляються отрутохімікатами, встановлюються попереджуючі про небезпеку знаки.

8. Організація робіт, пов'язаних із застосуванням отрутохімікатів, проводиться у відповідності з санітарними вимогами із зберігання, транспортування і застосування отрутохімікатів в сільському господарстві під керівництвом спеціаліста (агронома, бригадира), призначеного адміністрацією.

9. До роботи з отрутохімікатами можуть бути допущені особи, які пройшли попереднє медичне обстеження та навчені заходам безпечного виконання робіт. Медичний огляд та інструктаж по техніці безпеки повинні проводитися періодично з відміткою у відповідних журналах та карточках.

10. До роботи з отрутохімікатами не допускаються люди без спецодягу та засобів індивідуального захисту, підлітки молодше 18 років, вагітні жінки, а також особи, які страждають від захворювань, протипоказаних для роботи з отрутохімікатами.

11. Проводити дегазацію, прання, зберігання спецодягу та засобів індивідуального захисту. Всі місця роботи з отрутохімікатами та мінеральними добривами забезпечуються аптечками.

12. Особи, які працюють на ділянках, раніше оброблених отрутохімікатами, суворо дотримуються необхідних запобіжних заходів, до яких належать: захист дихальних шляхів, користування спецодягом і спецвзуттям, дотримання скороченого дня, усунення можливостей контакту шкіри і слизових оболонок з обробленими об'єктами тощо.

Заходи, що проводяться в Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського з охорони праці сприяли тому, що за останні 3 роки не було зафіксовано жодного випадку травматизму і професійних захворювань.

4.3 Пожежна безпека

Пожежна безпека - це стан об'єкта, коли пожежа унеможливлюється, а у випадку її виникнення виключається дія на людей небезпечних чинників пожежі й забезпечується захист матеріальних чинників. Пожежна безпека у Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського забезпечується шляхом створення системи заходів пожежної профілактики і активного пожежного захисту.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних заходів і технічних засобів, що спрямовані на запобігання можливого виникнення пожежі чи зменшення її наслідків.

Система активного пожежного захисту - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів по боротьбі з пожежами і запобіганню дії на людей небезпечних чинників пожежі, а також обмеження матеріальних збитків від неї.

До організаційних заходів, що проводяться в даній установі належать правильний вибір технології; недопущення захаращень приміщень; навчання працівників правилам пожежної безпеки; спеціальне розміщення матеріалів на складах і майстернях.

Проводяться і технічні заходи, до них належать заходи, що стосуються правильного добору і монтажу електрообладнання, систем блискавкозахисту об'єктів і влаштування заземлення.

Заходи режимного характеру - це заборона куріння, запалювання вогню, правильне зберігання промаслених ганчірок, постійний контроль за хімічними речовинами та матеріалами, що можуть самозагорятися.

Тактико - профілактичні заходи передбачають швидку дію пожежних команд, забезпечення приміщення первинними засобами вогнегасіння, а також підтримування постійно в справному стані водопровідної системи.

Забезпечення пожежної безпеки з організаційно-технічної точки зору включає розробку інструментальних матеріалів, регламентів і норм виконання технологічних процесів, правил роботи з пожежовибухонебезпечними речовинами й матеріалами.

Велике значення щодо забезпечення пожежної безпеки має організація навчання, інструктажу й допуску до роботи персоналу, який обслуговує пожежовибухонебезпечні технологічні процеси.

В лабораторіях Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського, де можливе накопичення викидів, розпилювання газоподібних і рідких пожежовибухонебезпечних речовин, безперервно контролюється їх вміст у повітрі.

Правовою основою державної діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, постанови Верховної Ради, Укази й розпорядження Президента, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

По кожній пожежі чи загорянню проводиться службове розслідування незалежно від розміру матеріальних втрат. Однією із основних задач розслідування пожеж є визначення причин виникнення їх і запровадження заходів щодо запобігання подібних явищ.

Акт складається на всі без винятку пожежі, які мали місце на території, яка підпорядковується Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського. Акт складає керівник пожежогасіння і керівник установи.

Отже, основним напрямком діяльності керівництва Поліській дослідній станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського щодо забезпечення пожежної безпеки є усунення умов та обставин виникнення пожежі й розробка заходів щодо усунення її шкідливих та негативних наслідків.

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Зростаюча інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, яка здійснювалась головним чином хімізацією, меліорацією та механізацією, забезпечила підвищення врожаїв, збільшення валової продукції, значне зменшення частки ручної праці. Разом з тим, вона зумовила великі витрати природних ресурсів, та прогресуючий розвиток негативних явищ таких як: зниження родючості ґрунту (втрати гумусу, кальцію, агрономічно цінної структури, погіршення поживного режиму, водно - фізичних властивостей), забруднення агрохімікатами, промисловими викидами, погіршення структури земельних ресурсів, посилення ерозійних процесів тощо [3].

В останні десятиріччя відбулось збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в основному за рахунок інтенсифікації технологій вирощування. Внаслідок значного збільшення обсягів використання мінеральних добрив і засобів захисту рослин, зросла небезпека негативного впливу інтенсивних технологій на довкілля і безпосередньо на здоров'я людини. Саме тому в наш час як ніколи актуальною стає проблема охорони навколишнього середовища.

5.1 Охорона ґрунтового покриву

За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних для землеробства, безперервно скорочуються. Це відбувається внаслідок відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа водосховищ та на інші потреби. Забруднення ґрунтів полягає в тому, що до них надходять нові, не характерні для них речовини, або поселяються та розмножуються в них нові види мікроорганізмів [43].

Охорона ґрунтів стає нині особливо актуальною в зв'язку із зростаючим приростом населення Землі та продовольчою проблемою, яка для багатьох країн і, насамперед для країн Азії, Африки та Південної Америки, що економічно розвиваються, є досить гострою.

У другій половині ХХ століття внаслідок забруднення стала характерною масова деградація ґрунтів із втратою їхньої основної властивості - родючості. Факторів деградації ґрунтів дуже багато. Головні з них такі:

* неправильне землекористування, що призводить до втрати родючого шару ґрунту при ерозії;

* знищення екосистеми, в межах якої формувався даний тип ґрунту;

* забруднення промисловими, сільськогосподарськими та побутовими відходами;

* зміни кліматичних факторів і, насамперед, гідрологічних умов.

Залежно від регіону та умов господарювання на перший план у деградації ґрунтового покриву може висуватися будь-який із цих факторів [61].

При потраплянні в ґрунти забруднювальних речовин, останні можуть потрапляти по трофічним ланцюгам в організм людини: ґрунт -> мікроорганізми ->рослини -> тварини ->люди. Відтак, стан ґрунтів, ступінь їх забруднення безпосередньо впливає на здоров'я людини [70].

Ґрунти є складною системою, яка в свою чергу пов'язана з усіма компонентами навколишнього середовища. Через цю складну систему взаємозв'язків стан ґрунтів впливатиме як на стан довколишніх водних об'єктів, так і на стан повітряного середовища, що в свою чергу позначатиметься на стані тварин та рослин і, нарешті на здоров'ї та житті людини.

5.2 Вплив хімізації сільського господарства на стан довкілля

На початку впровадження інтенсивних технологій у виробництво, однією з їх характерних ознак називалась необхідність не менш як десятиразового обробітку посівів різними хімічними речовинами під час догляду (хімізація сільського господарства).

Хімізація сільського господарства - використання мінеральних добрив, які безпосередньо підвищують врожайність с/г культур, а також використання пестицидів, які використовуються для боротьби з хворобами і шкідниками рослин, зайвою рослинністю. Це дозволяє зберегти врожай. Поряд із збалансованою хімізацією сільського господарства важливе значення має покращення сортового складу сільськогосподарських культур з метою скорочення періоду їх вегетації, підвищення врожайності та нечутливості до дії шкідників [31]

Забруднення навколишнього середовища відбувається на всіх технологічних ланках виробництва, транспортування і використання агрохімікатів та органічних добрив.

5.2.1 Вплив пестицидів на стан довкілля

Отрутохімікати, які використовуються в сільському господарстві для захисту рослин і тварин називаються пестицидами. Пестициди є різними за природою хімічними сполуками, що володіють високою біологічною активністю і вони здатні знищувати або пригнічувати життєдіяльність живих організмів - комах, гризунів, спор грибів, бактерій, рослин тощо [31].

При застосуванні пестицидів необхідно враховувати всі можливі наслідки. Пестициди повинні бути ефективними, мати вибіркову дію і бути малотоксичними для теплокровних організмів; швидко мінералізуватись з утворенням нетоксичних сполук; мати малу рухливість в довкіллі; не повинні володіти здатністю до біокумуляції [3].

За підрахунками у світовому землеробстві через ураження рослин хворобами, шкідниками, бур'янами втрачається більше третини врожаю. Зооциди проти гризунів, інсектициди проти шкідників, фунгіциди для захисту від хвороб, гербіциди для знищення бур'янів дали можливість економити затрати праці і підвищити продуктивність рослин. Проте як це не дивно, не зважаючи на масове використання хімічних засобів захисту рослин, втрати врожаю в останні десятиліття не зменшуються.

На відміну від інших забруднювачів біосфери, пестициди вносяться безпосередньо в навколишнє природне середовище. Внаслідок цього 97 - 99 % інсектицидів та фунгіцидів і 60 - 95 % гербіцидів навіть при дотриманні всіх технологічних вимог не досягають об'єктів придушення, а потрапляють у ґрунт, повітря, водойми. Фонові концентрації цілої низки пестицидів, внаслідок їх глобального застосування на планеті, близькі до концентрацій, що викликають зміни у поведінці тварин. Світовий досвід говорить, що нетоксичних для людини пестицидів немає.

Найбільша проблема у застосуванні пестицидів полягає в тому, що з часом ефективність їх різко зменшується. Формуються види, що стають стійкими до даних препаратів, тому виникає необхідність створення нових пестицидів, і цей процес безперервний [2].

Застосування хімічних препаратів приводить до масового розмноження видів бур'янів, які до їх внесення не приносили шкоди. Так, у зернових культурах в останні роки масово поширились злакові бур'яни.

Пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів і перешкоджають природному відновленню їх родючості. Великий недобір врожаю також від знищення комах - запилювачів, природних ворогів шкідників та ін.

У 1988 році в Україні було внесено 4.7 кг пестицидів на гектар оранки. Залишки деяких канцерогенних препаратів трапляються навіть у випеченому хлібі та материнському молоці. Виявлено їх у підземних запасах води.

Разом з тим, 50 років тому людство практично не використовувало хімічних препаратів для захисту рослин. Тому, враховуючи глобальні проблеми біосфери, необхідно якнайширше використовувати агротехнічні, біологічні прийоми регуляції шкідливих організмів, які дають можливість мінімалізувати застосування хімічних засобів. Агротехнічні заходи передбачають, насамперед, дотримання сівозмін, системи обробітку ґрунту, раціонального удобрення культур, відповідного догляду та збирання урожаю.

Розміщення після кращих попередників, дає змогу розв'язувати проблему боротьби з великою кількістю шкідників і хвороб. Крім того, сівба пшениці після багаторічних трав чи зернобобових культур передбачає зменшення дози азоту майже у два рази. Це захищає посіви від вилягання, зменшує ураження хворобами, що сприятиме як ресурсозбереженню, так і оптимізації екологічної ситуації.

Правильний обробіток ґрунту дає змогу розв'язати проблему бур'янів і обійтися без гербіцидів. Залежно від конкретної ситуації фітосанітарний стан посівів можна регулювати практично всіма агрозаходами [31, 43].

Шляхи зниження шкідливого впливу пестицидів на об'єкти довкілля можуть бути різними. Від регулювання строків хімічної обробки, як правило віддають перевагу більш ранній, коли більшість ентомофагів не з'явились після зимівлі, та правильний вибір препаративної форми пестициду, використання пестицидів вибіркової дії, особливо в місцях скупчення шкідників. Також з метою захисту водойм встановлюється санітарно-захисні зони між оброблюваними територіями і цими водоймами до 300 м, а на схилах - до 500 м. Потрібно також проводити чергування застосування препаратів, що попередить звикання шкідників до їх дії, при використанні аерозолів слід враховувати напрямок вітру, з метою попередження забруднення повітря населених пунктів, і вживати попереджувальні заходи захисту населення. До них відносять: сповіщення населення про використання пестицидів, встановлення знаків небезпеки по периметру оброблюваних площ, попередження про строки карантину. Одним з методів пришвидшення процесу денатуралізації залишків деяких форм гербіцидів і фунгіцидів, шляхом підвищення активності певних груп мікроорганізмів, є вапнування [70, 31, 2].

5.2.2 Вплив мінеральних добрив на навколишнє середовище

Мінеральні добрива надають безпосереднього впливу на врожайність с/г культур, адже здебільшого безпосередньо містять основні діючі компоненти (N, Р, К) або мікроелементи, які приймають участь у фізіологічних процесах. Тому, використання мінеральних добрив дає значний економічний ефект - зростання врожайності, покращення якості врожаю тощо. Основні діючі компоненти по-різному і в різних кількостях споживаються рослинами в різні вегетативні періоди [70].

Із року в рік кількість використовуваних в сільському господарстві мінеральних добрив зростає. Тому постає питання можливих негативних наслідків їх використання. Так, систематичне використання кислих добрив, переважно азотних, може призводити до підвищення кислотності ґрунтів, а довготривале використання добрив одного класу може призводити до накопичення в ґрунтах аніонних залишків, зокрема сульфатів, хлоридів тощо, що є причиною засолення ґрунтів. Нажаль, цими негативними наслідками, не обмежується можливий згубний вплив мінеральних добрив на довкілля при їх нераціональному використанні.

Сьогоднішній спосіб використання мінеральних добрив забезпечує засвоєння рослинами до 50% діючих речовин, а решта виноситься за межі орних земель і забруднює об'єкти довкілля, передусім поверхневі водойми. Наслідки цих процесів залежать від виду мінеральних добрив [64].

Необхідно врахувати, що одночасно з фосфором і калієм з мінеральними добривами вноситься фтор, хлор, важкі метали, радіоактивні елементи, які шкідливі не тільки для дорослих і живих організмів, а й для ґрунту. Бездумне застосування мінеральних добрив знищує родючість ґрунту, забруднює річки, водоймища та підземні води, погіршує якість сільськогосподарської продукції. Надмірне внесення азоту, без дотримання оптимального співвідношення з іншими макроелементами, впливає на кругообіг азотовмісних сполук. Внаслідок цього різко загострюється проблема нітратного забруднення кормів. Зернові культури можуть містити його надлишкову кількість у зеленій масі.

Рекомендаціями щодо еколого-токсикологічного регламентування добрив передбачено вносити не більше 140 кг/га діючої речовини азоту. Агрономічна ефективність високих доз зростає, а їх негативний вплив на навколишнє середовище зменшується при роздрібному внесенні відкоригованих доз азоту за результатами ґрунтової та рослинної діагностики.

Систематичне застосування суперфосфату приводить до нагромадження в ґрунті і рослині фтору, який міститься в розчинній і легко засвоюється рослинами. З однією тонною суперфосфату в ґрунт потрапляє до 15 кг фтору, а з тонною амофосу - до 50 кг. При цьому в ґрунті залишається до 95 % фтору, що внесено з добривами, а вміст цього елементу в дерново-підзолистих ґрунтах підвищується на 5 % за рік. Підвищення концентрації фтору порушує структуру асиміляційного апарату, що призводить до гальмування процесів фотосинтезу, дихання й росту сільськогосподарських рослин, негативно впливає на їхню продуктивність.

Калійні мінеральні добрива небезпечні, насамперед, вмістом хлору. Підвищений вміст калію може призвести до забруднення водойм.

Потрібно зазначити, що в багатьох країнах світу рівень застосування мінеральних добрив дуже високий. За даними ФАО, третину продукції в більшості країн Західної Європи одержують за рахунок застосування добрив.

Картопля дуже вимоглива до мінерального живлення. З одним центнером врожаю картопля виносить 0,4_0,5 кг азоту, 0,2 _ 0,25 кг фосфору, 0,7_0,8 кг калію, 0,1_0,2 кг магнію. Тому отримання високих врожаїв з відповідною якістю продукції неможливе без внесення збалансованих норм мінеральних добрив. Якщо цю кількість поживних речовин не компенсувати внесенням органічних чи мінеральних добрив, то ефективна родючість ґрунту буде зменшуватись. Тому стабільне одержання високих врожаїв без застосування добрив - завдання нездійснене. Проте їх потреба вносити з максимальним урахуванням особливостей біологічного розвитку рослин, ґрунтово-рослинної діагностики та заходів боротьби за екологічну чистоту навколишнього середовища і продукції.Зменшує негативну дію на навколишнє середовище внесення добрив у правильному співвідношенні. Азотні добрива краще вносити роздрібно під час вегетації і обмежити їх осіннє застосування. Встановлено, що в ґрунті закріплюється тільки 20 - 40% азоту, вимивається у вигляді нітратів з кореневмісного шару - до 10%, а виділяється у вигляді газоподібних сполук - до 20 - 40%. Коефіцієнти використання фосфорних і калійних добрив варіюють у межах 15 - 25% і 50 - 70%. Невикористані поживні речовини за певних умов є джерелом антропогенного забруднення. Хоча, за словами дослідників, Створивши умови для повнішого використання добрив, - норму їх внесення можна зменшити майже у два рази.

Заходи по попередженню та зменшенню негативних наслідків використання мінеральних добрив включають в себе: чергування різних видів мінеральних добрив, правильний підбір препаративної форми добрив з продовженням терміну їх використання, боротьбу з ерозією ґрунтів, що дозволить зменшити міграцію мінеральних добрив в навколишнє середовище та інші. Ослабити негативну дію систематичного внесення мінеральних добрив на властивості ґрунту можливо внесенням вапнякових речовин і гною. В зоні Лісостепу широкий розвиток отримало промислове тваринництво, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення високих норм рідкого гною на обмежених площах. Це може привести до забруднення зовнішнього середовища хімічними елементами, патогенною мікрофлорою. У зв'язку з цим удобрення гноєм можна лише ті площі, де підземні води залягають на глибині не менше 1- 2м, а дози рідкого гною розраховувати за змістом азоту 300 кг/га [2, 31]. Негативні наслідки використання мінеральних добрив, які зумовлені нераціональним їх використанням, не можна порівняти із їх значенням для підвищення врожайності с/г культур, а перераховані вище заходи дозволять зменшити їх вплив на довкілля.

5.2.3 Вплив пастоподібних гумінових добрив на навколишнє середовище

Застосування органічних добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур, зокрема, картоплі є однією із найважливіших умов отримання підвищених врожаїв високої якості.

Пастоподібне гумінове добриво (ПГД) - органічне добриво природного походження, яке виготовляється на основі органічного сапропелю. Це найбільш перспективний та універсальний в народно-господарському відношенні тип озерних відкладів. Зольність даної сировини не перевищувала 30 %, вміст органічної речовини становив від 70 до 94 %, колір, як правило, коричневий. Маючи різноманітну ступінь дисперсності, сапропелі є ефективним удобрюючим матеріалом, практично універсальні при промислових переробках, в будівництві та при проведенні свердлувальних геологорозвідувальних робіт. Вміст мінеральних компонентів в органічному сапропелі становить від 8 до 30 %, проте кількість зольних елементів є різноманітною і залежить від умов формування донних відкладів (20 - 21 %).

ПГД на основі органічного сапропелю виготовляється шляхом диспергації. При внесенні ПГД в ґрунти ніяких негативних наслідків для довкілля виявлено не було, це пов'язано насамперед з тим, що сировина для виготовлення даного добрива природного походження.

Слід сказати, що гумінові речовини - особлива група органічних сполук, походження яких пов'язане з процесами біохімічного розкладу і перетворення рослинних залишків (листя, коріння, гілок, стебел), решток тварин і білкових тіл мікроорганізмів. Відповідно сировиною для виготовлення гумінових препаратів є природно не шкідливі речовини такі як гній, торф, біогумус, вугілля, відходи целюлозо-паперового виробництва (лігнін).

В даному добриві використовувався ж сапропель (продукт донних відкладів прісноводних водойм, що утворюється в результаті біотрансформації відмерлих рослинних і тваринних організмів, залишків мікроорганізмів і ґрунтових часток без доступу кисню), що також є екологічно безпечним, оскільки його створила сама природа [77].

При обробці посівів гуміновими речовинами відбувається стимуляція процесів росту і розвитку рослин, відіграють важливу роль в послабленні дії несприятливих зовнішніх факторів.

За даними дослідників внесення гумінових добрив не лише має позитивний вплив на ріст та розвиток рослин, а як наслідок і на врожайність культур та їх якість, але й покращує властивості ґрунтів, чим стимулює подальше збільшення ґрунтової родючості. Було зафіксовано і підвищення біологічної активності ґрунтів внаслідок внесення препаратів гумінової природи [10].

Дослідження з речовинами гумінової природи підтвердили також підтвердили також, що під дією таких добрив різко підвищується життєдіяльність мікроорганізмів, в тому числі тих, що відповідають за мінералізацію рослинних решток, внаслідок чого ґрунт збагачується легкорозчинними, доступними для рослин формами основних елементів живлення: азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію і молібдену. Внесення гуматів суттєво впливає і на фізико-хімічні властивості ґрунту. Так, дія речовин гумінової природи на структуру ґрунту виявляється безпосередньо і при допомозі рослин та мікроорганізмів [62].

Доведено, що застосування мінеральних добрив на фоні внесення препаратів на основі речовин гумінової природи забезпечує позитивний вплив не тільки на фізико-хімічні й агрохімічні властивості, а й на агрофізичні параметри родючості кислих дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів [60].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

За результатами проведених досліджень можна зробити наступні висновки щодо впливу різних доз пастоподібних гумінових добрив на фоні мінерального удобрення на урожай та якість картоплі в умовах Волинського Полісся:

1. В умовах зони Полісся Волинської області внесення органічних добрив в дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу в комплексі з внесенням мінеральних добрив є головним фактором інтенсифікації землеробства.