Вплив пастоподібних гуматів на врожайність та якість картоплі

Загальна площа дослідної ділянки 21 м² (3 м х 7 м), облікова - 10 м² (2 м х 5 м). Повторність досліду трьохразова. План дослідної ділянки наведено у Додатку А. Розміщення варіантів досліду систематичне триярусне. Систематичний метод розміщення дослідних ділянок вимагає послідовності розміщення варіантів. Цей метод є одним із найпростіших, і використовується через те, що даний дослідний майданчик розміщений в межах однієї ґрунтової відміни, тобто забезпечується рівномірність родючості по всій площі.

Закладка досліду проводилась навесні. Обробіток ґрунту проводився згідно прийнятої технології вирощування картоплі. Восени проводилась оранка слід за збиранням попередника проводилось лущення стерні на 6-8 см, перед посівом сидеральної культури - культивація РВК-3,6. Ранньовесняний обробіток ґрунту включав культивацію КПС-4 в агрегаті із середніми боронами та передпосівний обробіток комбінованим агрегатом РВК-3,6.

Технологія вирощування картоплі - загальноприйнята для зони Полісся. Після збирання попередника проводили дискування в два сліди на глибину 10-12 см. Повторне дискування проводили після з'явлення сходів бур'янів. Основний обробіток проводили плугом з передплужником на глибину 20 - 22 см. При з'явленні бур'янів проводили боронування на 12 16 см для їх знищення.

Передпосівний обробіток ґрунту починається з того, що для розпушення ґрунту за 1 - 2 дні до оранки проводять весняну культивацію на 8 - 10 см. За 2 - 3 дні до садіння виконують оранку зябу на 20-22 см, а за 1- 2 дні до садіння проводять нарізку гребенів. В день посадки картоплі проводять внесення та заробку добрив, згідно схеми досліду. Добрива по ділянках вносили вручну. Для внесення в рядки при посадці картоплі використовували прості добрива: аміачну селітру (34,5 % д.р.), суперфосфат гранульований (19 % д.р.) і калій хлорид (53,7 % д.р.). Гноївку та ПГД перед внесенням розводили водою у співвідношенні 1 : 3. Вміст поживних речовин у гноївці та ПГД наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Вміст поживних речовин у добривах, %

№ з/п	Вид добрива	Вміст
		Nзаг.	P2O5	K2O
1	Гноївка	0,21	0,02	0,12
2	ПГД	0,2	0,05	0,11

Пастоподібне гумінове добриво (ПГД) - органічне добриво природного походження, яке виготовляється на основі органічного сапропелю. Сировиною для виготовлення ПГД є органічний сапропель. Це найбільш перспективний та універсальний в народно-господарському відношенні тип озерних відкладів. Зольність даної сировини не перевищує 30 %, вміст органічної речовини становить від 70 до 94 %, колір, як правило, коричневий. Маючи різноманітну ступінь дисперсності, сапропелі є ефективним удобрюючим матеріалом, практично універсальні при промислових переробках, в будівництві та при проведенні свердлувальних геологорозвідувальних робіт. Вміст мінеральних компонентів в органічному сапропелі становить від 8 до 30 %, проте кількість зольних елементів є різноманітною і залежить від умов формування донних відкладів (20 - 21 %).

ПГД виготовляється на основі органічного сапропелю, шляхом диспергації (з використанням диспергатора роторно-пульсаційного типу НГД-15.0). Після диспергації в кінцевому результаті отримуємо добриво пастоподібної форми з рН 7,2 - 7,3 та наступним вмістом поживних елементів: N_заг - 0,2; P₂O₅ - 0,05; K₂O - 0,11. При внесенні в грунт попередньо розбавляють водою у декілька разів (у данному досліді у пропорції 1:3).

Садіння проводили широкорядним способом з відстанню між рядками 60 см, саджалкою САЯ-4А на глибину 14 - 16 см. Норму висадки встановлювали методом контрольної посадки у полі. Густота посадки 50-55 тис. кущів на 1 гектар. Садіння картоплі проводили у оптимальні строки, а саме 17.04 у 2008; 21.04 у 2009 та 6.05 у 2010 роках. Приблизно через 10 - 12 днів після садіння проводилося досходове рихлення з одночасним боронуванням на 12 - 14 см з метою знищення бур'янів. В подальшому повторно застосовували досходове рихлення з одночасним боронуванням, але вже на 7 - 10 см при з'явленні бур'янів.

Подальший догляд за посівами включав в себе рихлення-підгортання міжрядь з боронуванням після появи сходів на 4 - 6 см. В подальшому проводилися ще кілька міжрядних обробітків з метою рихлення та підгортання насаджень картоплі. Також застосовували систему інсектицидів з метою захисту насаджень від шкідників: Конфідор Максі (70% в.г. - 0,15-0,3кг/га), Актара (25 % в.г. - 0,06-0,08 кг/га), Децис (к.е. - 0,25 - 0,3 л/га).

Збирання урожаю бульб картоплі проводили при настанні їх технологічної стиглості у 2-3 декаді серпня. Для цього застосовували трактор МТЗ-80 в агрегаті з комбайном ККУ-2А.

Дослід проводився з картоплею сорту Санте. Сорт виведений в Голландії, середньостиглий (врожайність за 80-100 днів), високоврожайний. Даний сорт універсального призначення, але як правило, використовується для харчових цілей. В 2000 році сорт Санте був занесений до Реєстру сортів рослин для вирощування у всіх зонах України.

Бульби овальні, блідо-жовті, вічка поверхневі; м'якуш блідо-жовтий, може темніти після кулінарної обробки; смакові якості добрі. Вміст крохмалю становить 10 - 14,2 %. Вміст вітаміну С 7,5 - 8,2 мг%. Стійкий до раку та картопляної нематоди, фітофторозу, вірусів, має добру стійкість до скручування листя; сприйнятливий до різних видів парші (середньостійкий до парші звичайної) та ризоктоніозу. У природних умовах бадилля вище середнього сприйнятливе до фітофтори, бульби стійкі. Хороша стійкість до Y-вірусу і скручування листя, сприйнятливий до чорної ніжці, фузаріоз - середньо стійкий. Кущ компактний, середньої висоти, з дуже слабим або без антоціанового забарвлення; віночок квітки білий, цвітіння слабке.

Цінність сорту: висока врожайність, висока стійкість проти нематод, стійкість до фітофторозу і вірусів, придатність до переробки на картоплю фрі.

Може вирощуватись без хімікатів, придатний до механізованого збирання. Цінність сорту Висока врожайність, високі смакові якості, задовільний ступінь несприйнятливості до захворювань. Має хорошу товарність і збереженість [59, 58, 57].

2.2 Ґрунтово-кліматичні умови проведення досліджень

Ґрунтово-кліматичні умови України дозволяють отримувати найважливішу рослинницьку продукцію і такі її врожаї та валові збори, які повністю задовольняють потреби населення у продуктах харчування, тваринництво - у кормах, промисловість - у сировині. Крім того, наша країна має великі потенційні можливості збільшити виробництво зерна, олії, цукру та інших продуктів. Але для цього потрібно впровадити у виробництво сучасні інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, складовою частиною яких є максимальне використання погодніх умов, раціональне використання ресурсів при вирощуванні культур [19].

2.2.1 Місце проведення досліджень та характеристика ґрунту

Експериментальна частина роботи, як вже зазначалось, проводилась в тимчасових дослідах Поліської дослідної станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського (м. Луцьк) поблизу с. Колки, Маневицького району Волинської області. Територіально даний регіон розташований на північному заході України визначається впливом Атлантичного океану і характеризується помірною континентальністю порівняно з іншими регіонами України.

На території Волинської області, особливо у поліській її частині, залежно від темпів розвитку і міри прояву ґрунтотворних процесів ґрунти мають різний вік і велику строкатість. Нерідко на незначній території, навіть у межах одного господарства, відмічено 60-80 і більше різновидів ґрунтів, що зумовлюється і великою різноманітністю материнських порід.

Найбільш поширеною ґрунтоутворюючою породою у поліській та перехідній зонах області є водно-льодовикові відклади. Це - не відсортовані безкарбонатні, піщані, глинисто-піщані, супіщані та рідше піщано-легкосуглинкові породи, нанесені водами, які витікали у процесі танення льодовика. У них часто багато дрібного піску, а іноді й супіску, трапляються валуни діаметром 2-4 мм та уламки твердих кристалічних порід.

Складні природні умови Волинської області, і в першу чергу розмаїття геологічних утворень (материнських порід), зумовили строкатість і різноманітність ґрунтового покриву описуваної території. За даними ґрунтових обстежень були виявлені такі найпоширеніші типи ґрунтів: дерново-підзолисті, сірі опідзолені, темно-сірі опідзолені, , чорноземи опідзолені, дерново-карбонатні ґрунти (перегнійно-карбонатні або редзини), дерново-оглеєні, лучні та чорноземно-лучні ґрунти, болотні ґрунти та ін. [19].

Тимчасові польові досліди та виробнича перевірка результатів досліджень, що висвітлені в даній роботі, були проведені на Дерново-середньопідзолистий звязнопіщаний ґрунт на давньоалювіальних водно-льодовикових відкладах.

Дерново-середньопідзолистий звязнопіщаний ґрунт на давньоалювіальних водно-льодовикових відкладах характеризується такою генетико-морфологічною будовою профілю (рис. 2.2).



Рис. 2.2 Дерново-підзолистий ґрунт

У гранулометричному складі ґрунту дослідної ділянки фракція піску становить 85-87 %, а мулиста фракція (менше 0,001 мм) становить 5 %. Легкий гранулометричний склад зумовлює надто високу водопроникність і малу вологоємність [7]. Вода разом із розчиненими в ній поживними речовинами швидко просочується у глибші шари, і ґрунт висихає до критичної вологи (менше 1 %). У зв'язку із цим, у найменшу посуху за декілька днів рослини починають в'янути. Основні водні та водно-фізичні властивості ґрунтів представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Основні фізичні та водно-фізичні властивості дерново-середньопідзолистих звязнопіщаних ґрунтів

Горизонт	Глибина, см	Щільність складення, г/см3	Щільність твердої фази, г/см3	Пористість, %	Повна вологоємність, %	Коефіцієнт фільтрації, м/добу, %
HЕ	0-23	1,21	2,62	53,8	44,5	0,19
Е	23-37	1,52	2,66	42,6	28,1	0,16

Дерново-середньопідзолистий звязнопіщаний ґрунт характеризується близькими до оптимальних значень щільності (1,0 - 1,2 г/см³) та щільності твердої фази (2,4 - 2,65 г/см³), що впливає на легкість обробітку, а також зумовлює наявність нестійкої структури досліджуваного ґрунту. Виходячи із високого значення пористості (53,8 %) слід сказати, що аерація ґрунтів дослідної ділянки дуже висока (22 - 25 %), що при малій їх здатності затримувати воду є негативним явищем, оскільки спричиняє надто швидкий розклад органічних речовин. У дерново-середньопідзолистому звязнопіщаному ґрунті, порівняно із структурними, вода швидше рухається капілярами і непродуктивно витрачається випаровуючись в атмосферу, волого утримуюча здатність незначна (ПВ становить 44,5 %), а водопроникність висока. Висока водопроникність та низька вологоємність призводить до того, що в кореневмісному шарі ґрунту не створюється достатній запас води. В цілому можна сказати, що водно-фізичні властивості даного ґрунту є задовільними.

Агрохімічні властивості дерново-середньопідзолистого звязнопіщаного ґрунту за роки проведення дослідження представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Агрохімічні властивості дерново-середньопідзолистих звязнопіщаних ґрунтів (2008-2010 рр.)

Роки	Шар ґрунту, см	Вміст гумусу, %	рН вод	Гк, мг-екв./100 г ґрунту	Вміст мг/кг
					NO3	NH4	P2O5	K2O
2008	0-20	0,97	6,4	2,29	42,2	12,1	186,6	92,2
2009	0-20	0,97	6,3	2,3	39,8	10,3	186,0	82,2
2010	0-20	0,97	6,3	2,32	39,5	9,8	185,4	74,3

Дерново-середньопідзолистий звязнопіщаний ґрунт на давньоалювіальних водно-льодовикових відкладах має таку агрохімічну характеристику орного (0-20 см) шару: рН сол. за ДСТУ ISO 10390-2001 - 6,3 - 6,4; вміст гумусу за методом Тюріна - 0,96 -0,97 %; вміст амонійного та нітратного азоту - ДСТУ 4729: 2007, 39,5 - 42,2 та 9,8 - 12,1 мг/кг ґрунту відповідно; вміст рухомих сполук фосфору і калію за методом Кірсанова в модифікації ННЦ ІГА відповідно 185,4 - 186,6 та 75,3 - 92,2 мг/кг ґрунту.

Вміст гумусу у верхньому шарі дерново-середньопідзолистого звязнопіщаного ґрунту (0,96 -0,97 %) незначний, що зумовлює погані фізико-хімічні властивості даних ґрунтів, незначну біологічну активність ґрунтів, та загалом негативно позначається на тепловому,поживному, світловому режимах ґрунтів. Верхній гумусовий горизонт характеризується слабо кислою (6,3 - 6,4) реакцією ґрунтового розчину, що дещо зменшує доступність поживних речовин для рослин.

Вміст амонійного азоту в орному шарі низький (42,2; 39,8 та 39,5 мг/кг ґрунту, відповідно у 2008, 2009 та 2010 роках) протягом усього періоду проведення досліджень. Щодо вмісту нітратного азоту, то починаючи з 2008 року (12,1 мг/кг ґрунту) його вміст зменшувався (10,3 та 9,8 мг/кг ґрунту у 2009 та 2010 роках відповідно) і був дуже низьким.

Забезпеченість ґрунту рухомими формами фосфору (185,4 - 186,6 та мг/кг ґрунту) висока. А забезпеченість орного шару ґрунту калієм протягом 2008-2009 років середня (92,2 - 82,2 мг/кг ґрунту), і лише в 2010 - низька (74,3 мг/кг ґрунту).

Аналізуючи отримані результати можна зробити висновок, що незважаючи на низький вміст основних елементів живлення, погані фізичні та водно-фізичні властивості, дерново-середньопідзолистий звязнопіщаний ґрунт придатний для вирощування картоплі.

2.2.2 Кліматичні та погодні умови проведення досліджень

Клімат Волинської області, яка розташована на крайньому північному заході України визначається впливом Атлантичного океану і характеризується помірною континентальністю порівняно з іншими регіонами України. Зима більш м'яка, літо менш жарке, ніж в інших районах. Опадів за рік випадає в півтора-два рази більше. Через те, що поліська частина області розташована на пониженій терасовій рівнині, а лісостепова - на підвищеному Волинському плато, географічна широта не впливає на зростання температур з півночі на південь, бо температури в південній частині області знижуються за рахунок збільшення висоти поверхні над рівнем моря. А тому основні кліматичні показники обох частин області майже однакові. Взимку і влітку переважають вітри західних та південно-західних напрямків, які значно пом'якшують температурний режим і створюють умови достатнього зволоження.

У загальних рисах клімат області характеризується такими багаторічними даними:

сума активних температур за період з середньою добовою температурою понад 10 ⁰С дорівнює 2400-2500 ⁰С;

безморозний період досить тривалий і становить 153-165 днів, а тривалість періоду з середньою добовою температурою 5°С - 205-210 днів, понад 10°С - 100-105 днів;

середня температура повітря за рік +7°С, найхолоднішого січня -5°С, а найтеплішого липня + 18 ⁰С. Найнижча температура (абсолютний мінімум) -35-39°С буває в січні-лютому. Найвища (абсолютний максимум) досягає +36-39⁰С і припадає на липень-серпень;

сума річних опадів становить 540-640 мм, а за період з середньою добовою температурою повітря понад 10°С - 330-380 мм;

середня висота снігового покриву за зиму 12-14 см.

Сонячна радіація - головний кліматотворний фактор - характеризується такими величинами: сумарна радіація - близько 92,7 ккал/см², радіаційний баланс - 34 ккал/см².

Температура повітря, одна з важливих метеорологічних величин, визначає характер та режим погоди, визначає взаємозв'язки між різними компонентами природно-територіальних комплексів.

Середньомісячна температура повітря - одна з найважливіших кліматичних характеристик, що відображає фізико-географічні умови області. Річний хід температур майже збігається з кількістю сонячної радіації. Найнижча температура повітря характерна для січня і становить -4,7-5,2°С, проте в окремі роки можуть бути відхилення з різних причин атмосферної циркуляції. Досить низька температура повітря відзначається в лютому (-3,5 -4,3°С), а в окремі роки може бути такою, як і в січні. Середня зимова температура становить -З,0⁰С. Найвищі середньомісячні температури характерні для серпня (+ 17,1⁰С), найбільший її показник зафіксовано в серпні 1959 року: - 21,5⁰С тепла. Найнижчу температуру серпня (+ 15,2⁰С) відзначено в 1987 році. Взимку середня температура ґрунту становить 3°С нижче нуля, мало відрізняючись від середньої температури повітря. Найнижча температура ґрунту (-5°С) спостерігається в січні. Весною температура ґрунту підвищується і в середньому становить +8°С). Найвища середня температура ґрунту -- влітку: вона на 3-4°С вища від середніх температур повітря.

Опади є одним з найбільш важливих елементів клімату, являючи собою прибуткову частину водного балансу суші.

За рік в області у середньому випадає 536 мм опадів, в тому числі за вегетаційний період випадає близько 400мм. В окремі роки кількість їх може значно відрізнятися від середніх значень. Протягом року опади розподіляються нерівномірно і становлять в середньому: взимку -- 18, весною -- 21, восени -- 23, а влітку 40% від річної суми [19, 6].

Погодні умови 2008 - 2010 років, під час проведення досліджень характеризувались значними відхиленнями від середньо багаторічних показників, як за кількістю опадів, так і за середньодобовою температурою повітря (рис. 2.3, 2.4).

В роки проведення досліджень садіння картоплі проводили в другій-третій декадах квітня. Погодні умови протягом вегетаційного періоду картоплі, що тривав в середньому 110-115 днів, були типовими для зони (додаток Б).

Погодні умови 2008 року характеризувались відносно високими середньодобовими температурами (наприклад, середнє значення середньодобової температури квітня становить 9,7 ⁰С в порівнянні з середньо багаторічним значенням середньодобової температури 7,7 ⁰С) з високою кількістю опадів за період вегетації культури (556,6 мм в порівнянні з середнім багаторічним значенням кількості опадів 386 мм).

Рис. 2.3 Відхилення показників кількості опадів від середніх багаторічних значень за період вегетації культур у роки проведення досліджень



Рис. 2.4 Відхилення показників середньодобової температури повітря від середніх багаторічних значень за період вегетації культур у роки проведення досліджень

Протягом вегетаційного періоду опади випадали досить рівномірно і мали значні перевищення, крім виникнення дефіциту вологи в червні 22,6 мм в порівнянні з середнім багаторічним значенням 74мм. Температура повітря коливалась у незначних межах відхиленні від норми. Дані умови забезпечили оптимальні умови на початку вегетації, що призвело до прискорення процесу проростання, появи сходів і формування відповідної густоти посіву. Недостатня кількість опадів в червні на фоні деякого підвищення температури повітря (17,8 ⁰С в порівнянні з 16,2 ⁰С норми) була компенсована за рахунок попередніх запасів вологи в ґрунті, що подальшому і відобразилось на урожайності культури.

У 2009 році погодні умови вегетаційного періоду були близькими до норми. Середньодобова температура становила 16,1 ⁰С за норми 14,4 ⁰С. За цей період випало 480,2 мм опадів за норми 386 мм. Висока вологозабезпеченість в період посів-сходи (3 декада квітня - 1 декада травня) сприяла дружньому проростанню насіння і формуванню густоти сходів. Потепління в 2-3 декаді травня прискорило темпи наростання вегетативної маси. Подвійні місячні норми опадів (137 мм в порівнянні з нормою 74мм) у 2-3 декаді червня на фоні дещо збільшеної температури повітря (17,8 ⁰С у порівнянні із нормою 16,2⁰С), призвели до інтенсивного росту вегетативної маси і негативно вплинуло на утворення і формування генеративних органів, внаслідок чого рослини із запізненням увійшли до фази повного цвітіння, внаслідок чого відбулася затримка у розвитку рослин картоплі, що в подальшому негативно відобразилося на врожайності. Надмірні опади (103,1 мм до норми 41 мм) у 1-2 декаді серпня не вплинули негативно на врожайність картоплі.

В 2010 році на початку вегетації картоплі температурний режим 9,4 ⁰С був близьким до норми 7,7 ⁰С, що на фоні недостатнього волого забезпечення 15,7 мм, до норми 42 мм в 3 декаді квітня негативно позначилось на появу дружніх сходів культури. Наступні 2 місяці помірні температурні умови та, починаючи з 1 декади травня (103 мм за місяць, в порівнянні з нормою 69 мм) по 3 декаду червня (122,6 мм опадів за місяць до норми 74 мм) надмірні подвійні місячні норми опадів збільшують темпи наростання вегетативної маси, але пагубно позначаються на формуванні генеративних органів картоплі. Впродовж липня температурний режим і волого забезпечення були близькими до норми. Надмірні опади у серпні (141,8 мм до норми 41 мм) не мали особливого негативного впливу на врожайність картоплі.

Отже, впродовж 2008-2010 років досліджень погодні умови під час вегетаційного періоду картоплі були типовими для зони та відносно сприятливими для росту і розвитку рослин культури.

2.3 Методика проведення досліду

Дослідний майданчик знаходився в тимчасових дослідах Поліської дослідної станції Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського (м. Луцьк) поблизу с. Колки, Маневицького району Волинської області.

Перед закладкою досліду проводився аналіз органічних добрив - гноївки та пастоподібного гумінового добрива, в яких визначали:

· вміст загального азоту - по методу Кьєльдаля (ГОСТ 26715-85);

· загальний вміст фосфору - фотометрично (ГОСТ 26717-85);

· загальний вміст калію - після мокрого озолення на полуменовому фотометрі: (ГОСТ 26718-85).

Закладка польового досліду закладалися у відповідності з «Методикою польового досліду « Б.А. Доспєхова (1985). Відбір зразків ґрунту (з глибини 0 - 20 см) проводили при закладці досліду у квітні на усіх варіантах досліду по одному зразку в кожному повторенні. Підготовка зразків ґрунту до аналізів включала в себе висушування ґрунту до повітряно-сухого стану та розмелювання.

Аналітична частина роботи зі зразками ґрунту проводилась за загальноприйнятими методиками:

· вміст гумусу - за методом І.В. Тюріна (ГОСТ 26213-91);

· рН - потенціометрично (ДСТУ ISO 10390-2001);

· вміст аміачного та нітратного азоту - в модифікації ННЦ ІГА ім. О.Н.Соколовського (ДСТУ 4729: 2007);

· вміст рухомих сполук фосфору - за методом Кірсанова в модифікації ННЦ ІГА (ДСТУ 4405:2005);

· вміст рухомих сполук калію - за методом Кірсанова в модифікації ННЦ ІГА (ДСТУ 4405:2005);

· гідролітичну кислотність - за методом Каппена;

У відповідності з програмою і задачами досліджень на дослідній ділянці проводились спостереження за густотою рослин картоплі у фазі сходів і перед її збиранням. Облік кущів на 1 га проводився по варіантах досліду при появі масових сходів та перед збиранням урожаю. Дати настання фаз фіксувалися, коли в них вступало 75% рослин. При цьому виділялись такі основні фенологічні фази: сходи, початок бутонізації, повне цвітіння, відмирання бадилля.

Збирають картоплю комбайновим способом суцільним методом з усієї облікової площі ділянок, а облік урожаю проводили за «Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур» (1975). Облік врожаю проводився суцільним методом. При аналізі структури врожаю всі бульби по масі поділялися на фракції 30 г і менше, 30-50 г, 50-80 г, 80 г і більше, зважувались і розраховувався їх процентний вміст.

Показники якості продукції визначали в рослинному матеріалі за наступними методиками:

· вміст вітаміну С (аскорбінової кислоти) - за методом Муррі (ГОСТ 24556-89);

· вміст крохмалю - поляриметрично за методом Еверса.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного та кореляційного аналізу за методиками Б.А. Доспехова (1985).

Математичну обробку отриманих результатів досліджень проводили шляхом статистичного аналізу з використанням комп'ютерної програми «Alfa».

Економічну ефективність впливу різних доз пастоподібних гуматів на врожайність та якість картоплі розраховували згідно методичних рекомендацій з економічної оцінки застосування добрив у сільському господарстві для студентів денної та заочної форми навчання за спеціальністю «Агрохімія та ґрунтознавство» розробленою Гордійчуком А.С.

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Вплив пастоподібного гумінового добрива на агрохімічні показники ґрунту

Застосування як мінеральних, так і органічних добрив у практиці сільського господарства має свої особливості, оскільки в природі діють тісні взаємозв'язки між системами ґрунт - рослина, рослина - вода, вода - ґрунт та ін. При внесенні добрив у ґрунт відбувається втручання в природній перебіг процесів, що протікають у ґрунтах, внаслідок чого змінюються властивості і добрив, і ґрунту.

Добрива розкладаються під впливом рослин, мікроорганізмів ґрунту, під дією різних ґрунтово-кліматичних умов, важкорозчинні форми сполук переходять у легкодоступні для рослин сполуки. Внесення як органічних, так і мінеральних добрив у ґрунт певним чином впливає на хімічні, фізичні, фізико-хімічні, водно-фізичні, біологічні властивості ґрунту, направленість в ньому мікробіологічних процесів.

Вивчення різностороннього впливу різних видів добрив на ґрунти має величезне значення, оскільки через зміну фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів змінюється вплив ґрунту на живлення, ріст і розвиток рослин, їх стійкість проти несприятливих умов, врожайність та якість продукції. Слід відмітити, що на родючість ґрунтів впливає не лише внесення добрив, але і рослини, під сумарним впливом яких змінюються властивості досліджуваних ґрунтів [18].

3.1.1 Вплив пастоподібного гумінового добрива на реакцію ґрунтового розчину

Одним із найважливіших агрохімічних показників ґрунту є їх кислотність. З цим показником в тісній кореляційній залежності перебуває цілий ряд ґрунтових параметрів і процесів. Кислотність ґрунтів обумовлюється наявністю іонів водню у ґрунтовому розчині та обмінних іонів водню, алюмінію та марганцю у ґрунтовому вбирному комплексі.

Реакція ґрунтового розчину проявляється при взаємодії його з водою або розчинами солей. Вона визначається активністю вільних водневих (Н⁺) і гідроксильних (ОН^-) іонів і вимірюється показником рН - від'ємним логарифмом активності іонів водню. В грунтах рН коливається в межах від 3,5 у верхових торф'яниках до 8-9 у солончаках і солонцях [47].

Дерново-підзолисті ґрунти мають задовільні агрохімічні, фізико-хімічні, агрономічні властивості, що зумовлюється не в останню чергу незначним вмістом гумусу в них, реакція ґрунтового розчину (рН), досить важливим фактором є також низький вміст поживних елементів у ґрунтах даного типу. Дані про зміни показника рН та вміст рухомих форм основних поживних елементів у ґрунтах під впливом різних доз ПГД протягом періоду проведення досліджень представлені у таблиці 3.1.

Як видно з наведених даних, при вирощуванні картоплі без застосування добрив, реакція ґрунту в гумусовому горизонті слабо кисла (рН = 6,19) і майже не змінюється з глибиною і показник рН становить 6,26 в елювіальному горизонті. При застосуванні гноївки в дозі 10 т/га з фоном мінеральних добрив (N₉₀P₆₀K₉₀) показники рН по горизонтах майже не змінюється в порівнянні з контролем і реакція ґрунтового розчину залишається слабо кислою і складають 6,31 та 6,29 у гумусовому та елювіальному горизонтах відповідно.

Майже не змінило показник рН у порівнянні з контролем застосування пастоподібних гуматів у дозі 5 т/га на фоні мінеральних добрив (N₉₀P₆₀K₉₀), так рН гумусового та елювіального горизонту становить відповідно 6,29 - 6,33 в порівнянні з рН = 6,19 - 6,26 на контрольному варіанті. При вирощуванні рослин із застосуванням пастоподібних гумінових добрив (ПГД) у дозах 10 т/га та 15 т/га на фоні мінеральних добрив реакція ґрунтового розчину в гумусовому горизонті (6,25 та 6,24 відповідно) з невеликими змінами по роках залишається приблизно однаковою, а саме на 0,6 та 0,5 вище значення на контрольному варіанті досліду (6,19).

Таблиця 3.1 Вплив пастоподібного гумінового добрива на реакцію ґрунтового розчину

Варіанти	Глиби-на, см	Період	В сер-му за три роки
		2008	2009	2010
1	2	3	4	5	6
Контроль (без добрив)	0-20	6,23	6,24	6,10	6,19
	21-40	6,29	6,26	6,23	6,26
Господарський контроль (гноївка - 10 т/га + N90P60K90)	0-20	6,30	6,42	6,21	6,31
	21-40	6,26	6,31	6,30	6,29
ПГД - 5 т/га + N90P60K90	0-20	6,23	6,43	6,21	6,29
	21-40	6,33	6,29	6,37	6,33
ПГД - 10 т/га + N90P60K90	0-20	6,20	6,34	6,21	6,25
	21-40	6,40	6,28	6,43	6,37
ПГД - 15 т/га + N90P60K90	0-20	6,21	6,29	6,22	6,24
	21-40	6,25	6,22	6,34	6,27
НІР05		0,13	0,16	0,18	0,16

Отже, при застосуванні різних доз пастоподібних гумінових добрив (5, 10 та 15 т/га) спостерігається тенденція незначного наближення рН до нейтрального значення реакції ґрунтового розчину.

3.1.2 Вплив пастоподібного гумінового добрива на вміст рухомих форм поживних речовин у ґрунті

Однією з основних умов родючості ґрунту є вміст у ньому поживних речовин, необхідних для росту і розвитку рослин, а також для мікробіологічної діяльності. Вміст доступних для рослин поживних речовин визначає поживний режим ґрунту, оскільки здатність ґрунту забезпечити рослини елементами живлення залежить не стільки від їх загального вмісту, як від вмісту доступних елементів живлення. Забезпеченість рослин поживними речовинами залежить не тільки від загального вмісту хімічних сполук у ґрунті та їх розчинності, а й від того, як поповнюватимуться запаси їх у ґрунті.

Основний запас поживних речовин ґрунт містить у вигляді органічних і важкорозчинних мінеральних сполук. Доступними поживними речовинами рослини забезпечуються в результаті мінералізації органічних речовин, яку здійснюють різні групи мікроорганізмів - бактерії, гриби і актиноміцети [4].

Найбільше значення у живленні рослин мають макроелементи, а саме: сполуки азоту, фосфору та калію.

Азотний фонд ґрунту становлять органічні та мінеральні сполуки азоту, що містяться в ньому, і визначається генетичними властивостями ґрунтів. Забезпеченість рослин доступними сполуками азоту певною мірою залежить від інтенсивності процесів мінералізації. Проте рослини споживають багато азоту, тому для того, щоб мати високі врожаї потрібно вносити в ґрунт органічні і мінеральні азотні добрива.

Найбільш доступний рослинам нітратний азот і азот аміачних сполук. Азот, внесений у вигляді нітратних і аміачних сполук, використовується рослинами на 50 - 75 %. Аміачний азот рослини використовують більш ефективно порівняно з нітратним [13, 17].

Дерново-підзолисті ґрунти мали низький вміст нітратного азоту (42,2; 39,8 та 39,5 мг/кг ґрунту протягом 2008-2010 рр. відповідно) та дуже низький вміст амонійного азоту, що зменшувався протягом періоду досліджень (12,1; 10,3 та 9,8 мг/кг ґрунту у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно). Дані про вміст рухомих форм поживних речовин у ґрунтах представлені у додатку В та рис. 3.1 - 3.4.

На контрольному варіанті вирощування досліджуваної культури без застосування добрив, вміст нітратного азоту в гумусовому горизонті був низьким і складав 36,4 мг/кг ґрунту, тоді як вміст амонійного азоту був дуже низьким (8,1 мг/кг ґрунту). У варіанті господарського контролю (внесення гноївки в дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення N₉₀P₆₀K₉₀) вміст нітратного азоту дещо збільшився в порівнянні до контролю (рис 3.1.), але все ж залишився низьким (44,5 мг/кг ґрунту). Вміст рухомих форм амонійного азоту суттєво збільшився (на 1,35 мг/кг ґрунту) у порівнянні з контролем (рис 3.2.), але залишився низьким (9, 45 мг/кг ґрунту).

У варіанті з внесенням ПГД у дозі 5 т/га на фоні внесення міндобрив (N₉₀P₆₀K₉₀) було виявлене суттєве збільшення вмісту нітратного азоту в порівнянні з контролем (39,9 до 36,4 мг/кг ґрунту відповідно) та невелике збільшення вмісту амонійного азоту (8,2 до 8,1 мг/кг ґрунту), проте у порівнянні зі значеннями на варіанті з внесенням гноївки в дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення N₉₀P₆₀K₉₀ значення по обох показниках нижчі (рис. 3.1, 3.2).

Збільшення дози ПГД при вирощуванні картоплі (10 та 15 т/га) на фоні мінеральних добрив (N₉₀P₆₀K₉₀) забезпечило суттєве перевищення значень вмісту по обох показниках в порівнянні з контролем та господарським контролем. Найбільш суттєвим збільшення вмісту нітратного та амонійного азоту в ґрунтах було зафіксовано при застосуванні ПГД у дозі 15 т/га на фоні мінерального удобрення.

Рис. 3.1 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст нітратного азоту в ґрунті



Рис. 3.2 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст амонійного азоту в ґрунті

Таким чином, внесення різних доз ПГД (5, 10 та 15 т/га) на фоні мінеральних добрив сприяє збільшенню вмісту нітратного та амонійного азоту в ґрунтах, у порівнянні з контролем. При цьому у варіантах з внесенням ПГД у дозах 10 та 15 т/га відбувається суттєве перевищення показників і у порівнянні із значеннями, отриманими у варіанті із внесенням гноївки в дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення (N₉₀P₆₀K₉₀).

Фосфор у ґрунті міститься в органічних і мінеральних сполуках. Ґрунтові фосфати - це похідні фосфорної кислоти Н₃РО₄. В неорганічних формах від одного до трьох іонів водню фосфорної кислоти заміщені катіонами металів.

В органічних формах один або більше іонів водню фосфорної кислоти зайняті в ефірному зв'язку, а інші частково, або повністю заміщені катіонами металів. Головним джерелом фосфору для рослин є солі ортофосфорної кислоти.

Не всі фосфати однаковою мірою доступні рослинам. Найефективніше рослини використовують найбільш розчинні у воді фосфати, зокрема натрію та калію. Краще всього рослини засвоюють водорозчинні фосфати, яких в ґрунтах зазвичай так мало, що за їх вмістом не можна оцінювати ступінь забезпеченості рослин фосфором. Це означає, що якщо рослини реагують на фосфорні добрива добре, а лабораторний метод показує низький вміст засвоюваних фосфатів, то дані достовірні.

Калій - один з основних поживних елементів рослин, і як правило його вміст значно вищий ніж інших мінеральних речовин які засвоюються із ґрунту за виключенням водню та азоту. Калій - важливий життєвий елемент рослинних організмів з різноманітними фізіологічними функціями. Найбільший його вміст в молодих рослинах. Нестача калію затримує синтез білків і сприяє накопиченню небілкового азоту. Його нестача також дезорганізує обмін речовин в рослинному організмі. На відміну від азоту і фосфору, калію більше міститься у вегетативних органах рослин, ніж в репродуктивних.

Важкодоступні для рослин сполуки калію входять до складу кристалічних решіток первинних і вторинних мінералів. Більш доступний для рослин обмінний калій, який адсорбційними силами утримується на поверхні ґрунтових колоїдів. Калій, що входить до складу простих солей, найбільш доступний для рослин, проте ґрунти містять його дуже мало.

Ґрунт досліджуваної ділянки впродовж проведення досліду був стабільно високозабезпечений рухомими формами фосфору (186,6; 186,0 та 185,4 мг/кг ґрунту), а забезпеченість обмінним калієм протягом 2008-2009 років середня (92,2 - 82,2 мг/кг ґрунту), і лише в 2010 - низька (74,3 мг/кг ґрунту), насамперед це пов'язано з тим, що основним джерелом надходження фосфору і калію в ґрунтах є материнська порода.

При вирощуванні картоплі без застосування добрив забезпеченість ґрунтів рухомими сполуками фосфору є високою (182,15 мг/кг ґрунту), а вміст обмінного калію - низьким (75,5 мг/кг ґрунту). Як показано на рис. 3.3 та рис. 3.4, у варіанті з внесенням гноївки в дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення (N₉₀P₆₀K₉₀) помітне суттєве збільшення вмісту рухомих сполук фосфору (187,3 мг/кг ґрунту) та обмінних форм калію (82,8 мг/кг ґрунту) у порівнянні з контролем.

У варіантах із застосуванням ПГД у різних дозах було отримано дані, що вказують на перевищення показників вмісту рухомих форм фосфору та калію у порівнянні з контролем. Внесення ПГД у дозах 10 та 15 т/га на фоні мінерального удобрення забезпечило суттєве збільшення вмісту рухомих сполук фосфору (191,7 та 196,4 мг/кг ґрунту відповідно) та обмінних форм калію (96,35 та 101,4 мг/кг ґрунту відповідно) у порівнянні і з традиційним удобренням (внесення гноївки в дозі 10 т/га на фоні N₉₀P₆₀K₉₀). Найбільш суттєве збільшення вмісту рухомих форм фосфору та калію в ґрунтах було відмічено у варіанті з внесенням ПГД у дозі 15 т/га на фоні внесення мінеральних добрив. Отже, внесення різних доз ПГД на фоні мінерального удобрення покращує показники вмісту рухомих сполук фосфору та обмінного калію, в порівнянні з контрольним варіантом.

Рис. 3.3. Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст форм фосфору в ґрунті



Рис. 3.4 Вплив пастоподібних гумінових добрив на вміст форм калію в ґрунті

Таким чином, внесення пастоподібних гумінових добрив на фоні мінеральних добрив дозволяє дещо підвищити реакцію ґрунтового розчину та суттєво збільшити вміст поживних елементів у ґрунті, значно покращуючи його агрохімічні властивості. Позитивний вплив ПГД, підтверджується тим, що підвищення його доз сприяє пропорційному збільшенню вмісту рухомих форм поживних речовин, тобто сприяє оптимізації поживного режиму в дерново-підзолистих ґрунтах.

3.2 Вплив пастоподібних гуматів на врожайність картоплі

Сучасний стан землеробства, його постійна інтенсифікація завдяки хімізації може порушити рівновагу в екосистемі, що формувалася протягом тривалого часу, тому застосування мінеральних добрив і пестицидів часто призводить до зниження якості сільськогосподарської продукції та негативного впливу на довкілля. Одним із основних завдань сучасного землеробства є розробка високоефективних ресурсозберігаючих агротехнологій, які допоможуть отримувати не тільки високі і стабільні врожаї високої якості, а й забезпечувати розширене відтворення родючості ґрунтів.

Провідна роль у підвищенні родючості ґрунту та врожайності культур належить добривам. Вони забезпечують необхідний режим живлення та сприятливі умови рослинам для отримання високих і стабільних врожаїв високої якості [28].

3.2.1 Вплив пастоподібних гумінових добрив на густоту рослин картоплі

Продуктивність рослин сільськогосподарських культур, зокрема картоплі, залежить також від густоти рослин на одиниці площі. Оптимальна густота забезпечує можливість нормального росту та розвитку рослин і дозволяє найбільш ефективно використовувати площу живлення та освітлену поверхню листків для забезпечення найвищої продуктивності фотосинтезу і формування максимального врожаю в даних умовах.

Густота рослин картоплі, яку визначають перед збиранням врожаю, залежить від таких показників як польова схожість, а також від виживання рослин у весняно-літній період. Тому густота рослин внаслідок втрат у процесі вегетації постійно зменшується [56]. Формування рівномірної густоти рослин на посівах культур - один з ключів до досягнення високої врожайності.

Як відомо, густота садіння картоплі, а потім відповідно і густота сходів картоплі є важливою передумовою отримання високих врожаїв. Дотримання оптимальної густоти насаджень допомагає забезпечити правильний догляд за посадками картоплі, а також запобігти забур'яненості, яка в свою чергу може призвести до хвороб та недобору врожаю.

Спостереження за густотою рослин картоплі проводились у фазі сходів і перед її збиранням. Облік кущів на 1 га проводився по варіантах досліду при появі масових сходів та перед збиранням урожаю. Оптимальна густота рослин за наявних умов для сорту Санте становить 50 - 53 тис. кущів на 1 га [58]. Дані про густоту рослин картоплі наведені в таблиці 3.3.

У відповідності з проведеними дослідженнями, при вирощуванні картоплі без застосування добрив густота рослин у фазі сходів була 51, 48 та 47 тис. шт./га у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно, але вже при визначенні густоти рослин перед збиранням була значно меншою (47,46 та 45 тис. шт./га у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно). У варіанті з внесенням гноївки в дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення (N₉₀P₆₀K₉₀) також помітна суттєва різниця в густоті рослин за проміжок часу від сходів до збирання врожаю, вона становила по 2 тис. шт./га (у фазі сходів 50,51,49 до 48,49,47 тис. шт./га перед збиранням у 2008, 2009 та 2010 роках відповідно)протягом усього періоду досліджень.

При застосуванні різних доз ПГД (5, 10 та 15 т/га) на фоні мінерального удобрення показники по густоті рослин протягом вегетаційного періоду також досить суттєво відрізнялись. Частково наведені показники густоти рослин можна пояснити несприятливими погодними умовами.

Найбільше кущів досліджуваної культури збереглося у варіантах із використанням ПГД у дозах 10 та 15 т/га на фоні мінеральних добрив, так у середньому за роки досліджень густота рослин у фазі сходів становила 50 та При застосуванні різних доз ПГД (5, 10 та 15 т/га) на фоні мінерального удобрення показники по густоті рослин протягом вегетаційного періоду також досить суттєво відрізнялись. Частково наведені показники густоти рослин можна пояснити несприятливими погодними умовами.

Таблиця 3.3 Вплив пастоподібних гуматів на густоту рослин картоплі, тис. шт./га

№ з/п	Варіанти	2008	2009	2010	Середнє за три роки
		Фаза розвитку рослин картоплі
		Масові сходи	Перед збиранням	Масові сходи	Перед збиранням	Масові сходи	Перед збиранням	Масові сходи	Перед збиранням
1	Контроль (без добрив)	51	47	48	46	47	45	48,6	46
2	Господарський контроль (гноївка - 10 т/га + N90P60K90)	50	48	51	49	49	47	50	48
3	ПГД - 5 т/га + N90P60K90	51	49	49	48	51	49	50,3	48,6
4	ПГД - 10 т/га + N90P60K90	51	50	48	48	51	50	50	49,3
5	ПГД - 15 т/га + N90P60K90	51	50	49	49	51	50	50,3	49,7

Найбільше кущів досліджуваної культури збереглося у варіантах із використанням ПГД у дозах 10 та 15 т/га на фоні мінеральних добрив, так у середньому за роки досліджень густота рослин у фазі сходів становила 50 та 50,3 тис. шт./га, до збирання ж показник густоти насаджень зменшився до 49,3 та 49,7 тис. шт./га відповідно. Слід відмітити, що найбільша густота насаджень за ввесь період досліджень була зафіксована при сумісному застосуванні пастоподібних гуматів у дозі 15 т/га та мінеральних добрив (N₉₀P₆₀K₉₀).

Таким чином, дослідженнями було підтверджено, що внесення різних доз пастоподібних гуматів на фоні мінераль6ного удобрення сприяє збільшенню стійкості рослин, при чому проявляється прямопропорційна залежність між збільшенням доз внесених добрив та збільшенням збереженої кількості кущів перед збиранням врожаю.

3.2.2 Вплив пастоподібних гумінових добрив на врожайність та структуру врожаю картоплі

В умовах сучасного ведення землеробства вирощування усіх сільськогосподарських культур повинно бути вигідним для виробників, врожайність є одним з найважливіших показників реакції рослин на фактори інтенсифікації агротехнічних і меліоративних прийомів. Урожайність культур є універсальним показником для визначення ефективності використання будь-яких заходів з метою отримання якомога більшого приросту врожайності, та відповідно збільшення окупності і в кінцевому рахунку прибутку від його застосування [7].

Для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур, необхідно домагатися максимального рівня використання природних умов. До факторів, що впливає на рівень фотосинтезу і, врешті-решт, на врожайність культури, відносяться: наявність вологи, рівень внесення добрив, своєчасність, правильність, послідовність виконання всіх технологічних операцій, сорт, норми висіву, глибина посіву, забур'яненість насаджень, боротьба з шкідниками. Правильне визначення часу застосування пестицидів, засноване на виборі певної фази росту культури, також може підвищити ефективність внесених речовин, запобігти пошкодженню рослин і попередити економічні втрати.

Рентабельність вирощування картоплі в великій мірі залежить від адекватного живлення рослин, на яке, в свою чергу, впливає родючість ґрунту. Крім того, рівень живлення рослин багато в чому визначає реакцію культури на стресові фактори, такі як хвороби і погані погодні умови. Збалансоване, ефективне управління живленням рослин не лише призводить до отримання врожаю з високим рівнем рентабельності, але і допомагає зберегти родючість ґрунту.

Бур'яни, шкідливі комахи та хвороби можуть обмежити генетичний господарський потенціал продуктивності сорту картоплі. Щоб звести до мінімуму їх вплив на врожайність, необхідно використовувати комплексну програму контролю, яка поєднує профілактичні та винищувальні (агротехнічні, фізичні та хімічні) заходи [72].

Однією із передумов для формування врожаю, є удобрення. Регулярне внесення належної кількості органічних і мінеральних добрив забезпечує відповідне відтворення складових ґрунтової родючості та рівноважний перебіг продуційних процесів при вирощуванні картоплі.

Картопля - культура, вимоглива до вмісту калію. Наявність калію покращує водний баланс, опірність до хвороб, покращує збереження взимку. Азот - другий важливий елемент, який використовує картоплю. Передозування азоту спричинює надмірну вагу бульб. Фосфор сприяє поліпшенню засвоєння азоту і калію, тому дуже важлива відповідна пропорція калію і фосфору.

Основне правило удобрення картоплі полягає в тому, щоб кількість, якість, пропорції, склад, форма, час застосування і спосіб поживних елементів, які використовуються, були максимально оптимальні для рослини.

Дані про врожайність картоплі при застосуванні пастоподібних гумінових добрив подані в додатку Д.

На контрольному варіанті без добрив врожайність картоплі в середньому за роки досліджень складала 156,3 ц/га. У варіанті з використанням гноївки (10 т/га) у поєднанні з мінеральним удобренням (N₉₀P₆₀K₉₀) врожайність за період досліджень складала 367,7 ц/га, приріст до контрольного варіанту складав 211,4 ц/га, тобто 135,3 % (рис. 3.5.).

Сумісне внесення ПГД у дозі 5 т/га на фоні мінерального удобрення забезпечило суттєвий приріст врожаю у порівнянні з контрольним варіантом (123 %), але в порівнянні з господарським контролем (гноївка в дозі 10 т/га на фоні N₉₀P₆₀K₉₀) врожайність картоплі в середньому за 2008-2010 роки була дещо нижчою (348,5 до 367,7 ц/га відповідно).

На варіанті з внесенням ПГД у дозі 10 ц/га у поєднанні з мінеральним удобренням (N₉₀P₆₀K₉₀) врожайність картоплі в середньому за роки досліджень склала 418,3 ц/га, приріст врожаю тут становить 167,6 %. Суттєве перевищення по врожайності спостерігається і при порівнянні з господарським контролем.

Найбільш істотне перевищення по врожайності по відношенню до контролю та господарського контролю (гноївка - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀) було зафіксовано при застосуванні ПГД у дозі 15 т/га на фоні мінерального удобрення. Так, приріст врожаю тут склав 174,5 % у порівнянні з контрольним варіантом (429,6 ц/га до 156,3 ц/га на контролі).

Таким чином, використання різних доз пастоподібного гумінового добрива для припосадкового удобрення є доцільним і забезпечує суттєвий приріст врожаю картоплі. Найвищий рівень врожайності забезпечує застосування ПГД у дозі 15 т/га на фоні мінерального удобрення, тому в подальшому саме будемо рекомендувати його для впровадження у виробничих масштабах.

Картопля - універсальна культура, це не лише один із найпопулярніших продуктів харчування, а й цінний корм для тварин, технічна сировина для різних галузей промисловості.

Структура картоплі визначалась за результатами багатьох дослідів. Слід враховувати фактори, які безпосередньо впливають на основні показники структури врожаю - це схожість рослин, виживання за вегетацію, густота рослин.

Рис. 3.5 Врожайність картоплі при застосуванні ПГД

Оскільки під час росту і розвитку бульби картоплі виростають різної ваги і різного розміру, то всі вони використовуються у різних сферах і з певноюметою: на насіння, на корм, на переробку, на харчові цілі. Вирощуваний сорт картоплі - Санте, він використовується у харчових цілях, а найчастіше з цією використовується велика фракція картоплі, тому вміст великої фракції у структурі врожаю має велике значення при потраплянні її на ринки збуту. Чим більше великої фракції бульб картоплі буде отримано при вирощуванні тим більшою буде і окупність проведених заходів.

Після збирання врожаю картоплі ми її розділили на фракції: < 30 г; 30-50 г; 50-80 г; > 80 г і зважили, встановивши тим самим структуру врожаю картоплі в залежності від удобрення (таблиця 3.5).

Аналіз структури врожаю показує, що застосування добрив збільшує питому вагу великої фракції від 80 г і зменшує питому вагу дрібної фракції < 30 г. Так, при внесенні гноївки у дозі 10 т/га на фоні мінерального удобрення питома вага 80 г фракції збільшилась на 2 %, у порівнянні з контролем.

При внесенні ПГД у дозі 5 т/га відсотковий вміст великої фракції на 6 % а при внесенні соломи на 2 % порівняно з контролем, при цьому вміст дрібної фракції зменшився на 6 %.

У варіанті з внесенням ПГД у дозі 10 т/га на фоні мінеральних добрив вміст великої фракції також збільшився у порівнянні з контролем (23 до 19 % відповідно), при цьому частка дрібних бульб зменшилась на 8 %. При даному удобренні спостерігалось перевищення вмісту великих бульб і стосовно варіанту, де застосовувалось традиційне удобрення (гноївка - 10 т/га + N₉₀P₆₀K₉₀).

Найбільший відсотковий вміст великої фракції бульб картоплі було зафіксовано у варіанті, де застосовували ПГД у дозі 15 т/га. У даному варіанті у порівнянні з контрольним варіантом та господарським контролем було отримано кращі показники вмісту фракції > 80 г, вміст якої складав 25% (на 6 % вище від контролю та на 4 % вище від значення отриманого на господарському контролі), вміст дрібної фракції при цьому також істотно зменшився і становив 29 %.

Таблиця 3.5. - Вплив пастоподібних гуматів на структуру врожаю картоплі, %

№ з/п	Варіанти	Розмір фракцій, г
		< 30	30 - 50	50 - 80	> 80
1	Контроль (без добрив)	36	26	19	19
2	Господарський контроль (гноївка - 10 т/га + N90P60K90)	29	30	20	21
3	ПГД - 5 т/га + N90P60K90	30	25	24	21

Подобные документы

• Роль добрив у системі землеробства

  Екологічні наслідки використання мінеральних добрив на природне середовище, якість та врожайність рослинної продукції. Заходи щодо зниження екологічного навантаження від їх використання. Вплив внесення мінеральних добрив на врожайність озимої пшениці.
  
  курсовая работа [117,2 K], добавлен 21.09.2010
  

• Вплив різних доз мінеральних добрив і краплинного зрошення на урожайність сої на дослідному полі ХНАУ ім. В.В. Докучаєва

  Господарське значення культури. Біологічні особливості та морфологічні ознаки сої. Вплив органічних і мінеральних добрив на врожайність та якість зерна сої сорту Харківська 80. Економічна оцінка ефективності прийомів технології вирощування сої на зерно.
  
  дипломная работа [163,9 K], добавлен 23.09.2013
  

• Вплив доз мінеральних добрив на врожайність ячменю

  Вплив азотних добрив на врожайність, білковість та інші показники якості зерна ячменю. Усунення надлишкової кислотності грунту та оптимальні норми, форми, терміни і способи внесення фосфорно-калійних добрив. Дослідження агрохімічних показників родючості.
  
  научная работа [26,1 K], добавлен 11.03.2011
  

• Вплив регуляторів росту на продуктивність озимої пшениці в Бершадському районі

  Вплив регуляторів росту на продуктивність, структуру врожаю озимої пшениці, врожайність і якість зерна. Вплив регуляторів росту на польову схожість насіння і коефіцієнт кущення озимої пшениці. Економічна ефективність застосування регуляторів росту рослин.
  
  научная работа [2,8 M], добавлен 29.12.2007
  

• Технологія вирощування картоплі

  Шляхи підвищення врожайності картоплі, зниження витрат і собівартості її виробництва за допомогою комплексної механізації галузі. Садіння, догляд за посівами та технологія збирання картоплі. Розробка технологічної карти на міжрядний обробіток картоплі.
  
  курсовая работа [104,4 K], добавлен 24.06.2011
  

• Використання гумінових кислот у тваринництві та їх економічна ефективність

  Використання гумінових кислот у відгодівлі великої рогатої худоби. Вплив гуматів на організм великої рогатої худоби. Використання реасилу у відгодівлі свиней та їх економічна ефективність. Хімічна структура гумінових сполук, дії гуматів на продуктивність.
  
  практическая работа [38,1 K], добавлен 14.08.2019
  

• Вплив сортових особливостей та фунгіцидів на розвиток хвороб картоплі

  Систематичне положення збудника фітофторозу, розповсюдженість та шкодочинність. Симптоми ураження картоплі альтернаріозом. Комплекс захисних заходів проти зараження картоплі. Природні умови господарства та організаційно-економічна характеристика.
  
  дипломная работа [3,1 M], добавлен 17.12.2011
  

• Основи селекції картоплі

  Генетичний потенціал та складові частини продуктивності картоплі. Біологічний взаємозв’язок ознак картоплі і його вплив на добір. Характеристика різних методів, головні напрямки і завдання селекції картоплі. Внутрішньовидова гібридизації даної рослини.
  
  реферат [38,3 K], добавлен 18.11.2010
  

• Заходи боротьби з шкідливими організмами в посівах картоплі

  Обґрунтування вибору пестицидів для проведення заходів хімічного захисту картоплі від шкідливих організмів. План проведення заходів захисту картоплі від шкідливих організмів. Охорона навколишнього природного середовища при застосуванні пестицидів.
  
  курсовая работа [3,6 M], добавлен 19.10.2013
  

• Застосування мікробіологічних препаратів при розмноженні оздоровленої картоплі

  Використання мікробіологічних препаратів на основі корисних бактерій при клональному розмноженні оздоровленого біотехнологічним способом матеріалу картоплі. Оцінка позитивної дії біопрепаратів Клепс, Штам №7, Штам №9, Байкал при культивуванні живців.
  
  статья [20,1 K], добавлен 28.04.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам