Виділення основних типів героїв, репрезентованих в художньо-образній площині творів письменника. Розкриття своєрідності концепції людини в прозі В. Дрозда. Характеристика особливостей взаємодії домінантних засобів творення характеру в творах письменника.

Архетипові властивості художнього твору, виражені та локалізовані в "поетиці храму". Аналіз романів У. Голдінга "Шпиль" як креативного аспекту та Ю. Місіми "Золотий Храм" як рецептивного аспекту "поетики храму". Культурно-історичні форми реалізації ідеї.

Дослідження проблеми архетипних зв'язків і співвідношень між різними видами мистецтва – між архітектурними і літературними явищами. Храм як архетипна імітація космогонічного акту, розгляд його структурних елементів: Світова Гора, Світове Дерево і Сходи.

Аналіз взаємозв'язку часу та простору у новелах О. Довженка та М. Хвильового. Реалізація онтологічного навантаження творів письменників через темпоральний концепт "мить". Зображення жертовності як важливої аксіологічної домінанти людської екзистенції.

Особливості часово-просторової організації оповідання В. Підмогильного "Старець". Художній прийом контрасту. Вплив хронотопу на внутрішнє життя головного персонажу оповідання. Одноманітність життя головного героя на тлі динамічного руху міського життя.

Оригінальність жанрово-стильових, проблематико-тематичних та поетикальних особливостей творчої спадщини В. Підмогильного. Специфіка хронотопу та особливості поетики твору. Роль та значення у літературі екзистенціалізму. Наративна структура оповідань.

Гіпотеза про жанрово-стильову природу двох перших романів Г. Філдінга – "Джозефа Ендрюса" і "Тома Джонса", а також параметри сентименталістського простору останнього роману – "Амелія". Загальна сентиментально-рокайльна парадигма культури Філдінга.

Сучасні концепції художнього простору в літературознавстві. Новаторство і пародичний простір романів Г. Філдінга. Сентименталізація простору в романі "Амелія". Особливості художнього методу Г. Філдінга – романіста та характерні риси його еволюції.

Дослідження поетики художнього простору в творчості Ольги Седакової у сучасній літературі в статичному та динамічному аспектах і розкриття в образі центроспрямованого руху. Взаємозв'язок індивідуального образу простору і художнього простору в її поезії.

Особливості поетики художнього часу і простору в ліриці Ганни Лупинос. Творча палітра поетеси - її поезії притаманні глибока метафоричність, використання різноманітних художніх засобів і тяжіння до світового культурно-символічного світосприйняття.

Про природу та функції художньої деталі. Характер і роль художньої деталі в оповіданнях Чехова. Пейзажна деталь як прийом словесного живопису і як засіб формування чеховського підтексту ("Чорний монах"). Деталь як засіб психологізації портрета ("Відьма").

Особливості системи художніх засобів у прозі Йозефа Рота. Аналіз основних рис світогляду австрійського митця та літературно-естетичних тенденцій, актуальних в період його творчості. Західноєвропейська літературна традиція та персональне новаторство.

Вивчення потенційних можливостей частин мови, що в художньому тексті зреалізовують прагматичні функції — образності, емоційності, експресії. Оцынка особливостей числівникового слововживання з огляду на схильність поета до інтровертивного психотипу.

Вивчення аскетичної культури в її міфологічній презентації в поєднанні аксіологічного та семіотичного аналізу. Ключові теоретико-методологічні питання міфопоетики. Дослідження поетики як культурного механізму міфотворчості в "Житії" Петра Афонського.

Дослідження творчої спадщини М. Хвильового. Характеристика сукупності складників поетики ліричних творів письменника. Огляд теми індустріалізації, нищення селянства шляхом примусової колективізації. Аналіз стилістики та тропової структури його лірики.

Образ нового селянина-бунтівника. Показ селянського побуту та родинних взаємин у творах письменника. Художнє осмислення історії українського села ХХ ст. Особливості К. Гордієнка, митця слова, який вміло узагальнив у прозових творах життєвий матеріал.

Проведення історичного дискурсу розвитку кларнетово-віолончельних фортепіанних тріо (як найбільш численної групи). Художня інтерпретація цього жанру українськими митцями, зокрема програмним твором Станковича "Квітучий сад ... і яблука, що падають у воду".

Аналіз творчості Наталки Білоцерківець та особливостей вираження архетипного образу вогню в її творах, що має три форми вираження: земну, небесну та підземну. Специфіка інтерпретації даного образу. Дослідження особливостей творчої манери поетеси.

Аналіз зображально-виражальних засобів образної природи поезії М. Воробйова. Розгляд поетикальних особливостей художнього ідіостилю митця крізь призму модерністської творчої свідомості, яка поєднує філософію Г. Сковороди і східну філософію дзен-буддизму.

Вивчення життя і творчості відомого у Польщі і світі письменника – Анджея Стасюка, поетикальні особливості його ранньої малої прози. Соціокультурні обставини життя і творчості автора, аналіз зображально-виражальних засобів створення художньої реальності.

Специфіка поетикальних стратегій, що застосовані Нешем. Роль впливу перекладної італійської новелістики, авторської позиції в міжконфесійному розбраті (затятий англіканин), його власного мандрівного досвіду на художню репрезентацію Італії у цьому романі.

Дослідження поетико-виражальної системи західнополіських весільних пісень. Матеріал виникнення порівнянь у весільних піснях - реальний світ, передусім - світ природи. Іронія та сарказм, метафора, стилістичні фігури в західнополіських весільних піснях.

Поняття "концептуальна метафора", "метафоричний концепт" когнітивної лінгвістики. Зіставлення метафор стихій в англійських, українських поетичних текстах. Функціонально-семантичний потенціал з урахуванням етнокультурних особливостей кодування інформації.

Проблематика поетичної граматики. Особливості моделювання категорії інтимізації за допомогою прагматичних ефектів, виражених займенниковими формами. Характерні ознаки ідіостилю В. Симоненка, особливості механізму своєрідної мовної гри письменника.

Аналіз шевченкознавчої студії сучасного українського літературознавця І. Дзюби, присвяченої інтерпретації поеми Т. Шевченка "Єретик". Визначення специфіки дослідницького стилю в трактуванні художнього осмислення фактів чеської історії та визначних осіб.

Аналіз шевченкознавчої студії сучасного українського літературознавця Івана Дзюби, присвяченої інтерпретації поеми Шевченка "Єретик". Вивчення наукової методології, специфіки дослідницького стилю в трактуванні художнього осмислення фактів чеської історії.

Дослідження історіософських творів В. Герасим’юка із книги "Кров і легіт". Початок світу, верифікований численними артефактами час Довбуша, час поетового діда В. Якібчука та його побратимів із УПА - простір, який осмислюється поетом як той, що зникає.

Аналіз художньої історіософії В. Базилевського з погляду спадкоємності традицій П. Куліша та Є. Маланюка. Формування авторської концепції історії України. Звернення до давньогрецьких та давньоримських міфів і включення їх до історії українських земель.

Чинники, що зумовили специфіку концептуалізації гідрооб’єктів, і культурні конотації, що пов’язуються з їх назвами під впливом національно-історичного чи індивідуального досвіду митців. Особливості взаємодії назв гідрооб’єктів з темпоральними категоріями.

Своєрідність краю, яка постає у віршах Є. Маланюка як гетеротопія, що для мандрівника-емігранта стала символом України, її історичних випробувань. Тяжіння автора до міфотворення, оніричної сугестії, зображення простору за допомогою мілітарних образів.