Рухливі ігри в системі фізичного виховання школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

рухливий ігра фізичний виховання

Актуальність дослідження. Зміцнення та збереження здоров'я учнів, підвищення рівня їх рухової підготовленості є найактуальнішими з головних завдань, які гостро стоять перед українською школою та суспільством. Наявність негативних тенденцій погіршення стану здоров'я школярів вимагає пошуку нових шляхів підвищення рівня рухової активності з метою зміцнення та збереження здоров'я, підвищення працездатності, зниження стомленості, підвищення опірності організму до несприятливих умов навколишнього середовища та підтримання на високому рівні фізичних і психічних можливостей за допомогою уроків фізичної культури в школі. Вивчення процесу оптимізації уроку фізичної культури спрямованого на підвищення рівня фізичної підготовленості і покращення здоров'я учнів завжди є актуальною темою. У науково-методичній літературі підкреслюється, що проблема розвитку рухових здібностей і контролю за їх рівнем є однією з центральних у системі фізичного виховання (І.М.Коротков, А.Ф. Борисенко, В.Ф. Ломейко, В.Г.Яковлєв) та інші вказують, що підвищення рівня окремих рухових здібностей залежить від цілеспрямованого використання засобів. В навчально-методичній літературі підкреслюється, що одним із засобів для розвитку рухових здібностей є рухливі ігри [19, с.116; 7, с.320; 24, с.128; 37, с.158].

Використання рухливих ігор та естафет підготовлене низкою педагогічних досліджень і виправдане назрілими суперечностями між вимогами, які ставляться перед школою і існуючим у її розпорядженні арсеналом засобів. Багато цінного у творчу розробку проблеми використання ігрових засобів вносять дослідження В.Н.Качашкіна, Н.І.Васильєвої, А.В.Цьося, С.Б.Мудрика[17, с.304; 9, с.96; 30, с.63; 29, с.221]. Вони відмічають, що рухливі ігри та естафети мають велике значення для розвитку рухових здібностей, усестороннього фізичного розвитку й зміцнення здоров'я дітей.

Аналіз науково-методичної літератури дозволив встановити, що потребує подальшого наукового обґрунтування питання впливу кількості ігор, кількості повторів, інтервалів відпочинку і їх взаємодії на динаміку розвитку рухових здібностей учнів молодшого шкільного віку. Вирішення цієї проблеми дозволить не лише удосконалити процес фізичного виховання учнів, але і забезпечить більш ефективну їх рухову підготовленість. Все це зумовлює актуальність і доцільність розробки запланованої теми.

Молодший шкільний вік - найбільш сприятливий час для включення гри в процес виховання. Гра - специфічний вид дитячої діяльності, а рухлива гра є свідомою дитячої діяльністю, спрямованої на досягнення поставленої мети, причому спосіб її досягнення грає підлеглу роль. Вміст рухливих ігор та естафет складають різноманітні види рухів: біг, стрибки, метання, лазіння і т.д. Їх особливості визначаються емоційною насиченістю, що сприяє позитивному емоційному настрою. На позитивному емоційному тлі значно збільшуються резерви та можливості дитячого організму. Рухова діяльність дитини в грі залучає до роботи різноманітні м'язи, що сприяє м'язовому навантаженню, попереджаючи стомлюваність. Процес гри пов'язаний з приємними для дітей фізичними та руховими діями, в грі завжди закладений елемент нового, непізнаного. Вже одне передчуття майбутньої гри викликає у дітей позитивні емоції [18, с.320].

Великі можливості, що представляються шкільною програмою, а з іншого боку, вимоги до рівня педагогічного керівництва, плановість і систематичність застосування гри в шкільному колективі, зумовлює очікуваний педагогічний ефект. За допомогою ігрового методу вчитель може швидко створити радісну атмосферу спілкування, спонукати в дітей бажання швидше включитися в запропоновану діяльність. При цьому важливо, що в ігровій ситуації, коли завдання виконуються на ігровій основі, вирішуються моральні проблеми. У рухливій грі, особливо колективній або груповій, завжди є на увазі виконання обов'язку. Почуття честі, міжособистісні відносини виступають у грі найбільш темпераментно і яскраво. Гра впливає на розумовий розвиток школяра. Діючи з предметами, дитина починає оперувати в гаданому, умовному просторі. Поступово ігрові дії скорочуються, і дитина починає діяти у внутрішньому, розумовому плані. Спортивні, рухливі ігри - це особливий вид ігор, які не стільки дають пізнавати світ, скільки підготовлюють школяра фізично до цього світу.

Об'єкт дослідження - рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів.

Предмет дослідження - організація і методика навчання рухливих ігор та естафет в навчально-виховному процесі учнів початкових класів на уроках фізичної культури.

Мета дослідження - обґрунтувати умови оптимізації процесу розвитку фізичних здібностей молодших школярів засобами рухливих ігор та естафет.

Завдання:

1. Дослідити стан питання за літературними джерелами, узагальнити досвід та практику рухливих ігор та естафет у фізичному вихованні молодших школярів.

2.Визначити умови створення ефективної системи фізичної підготовки учнів молодших класів за допомогою рухливих ігор та естафет.

3.Визначити оздоровче, освітнє і виховне значення використання рухливих ігор та естафет для розвитку фізичних здібностей учнів 4 класів.

Методи дослідження:

теоретичні: метод теоретичного аналізу та узагальнення літературних джерел, аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури з обраної проблеми;

емпіричні: педагогічне спостереження і хронометраж навчальних занять, педагогічний експеримент, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР ТА ЕСТАФЕТ, ЯК НЕОБХІДНОГО КОМПОНЕНТУ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Умови створення ефективної системи фізичної підготовки учнів молодших класів

Однією з основних умов створення ефективної системи фізичної підготовки учнів є чіткий облік вікових і індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей, характерних для окремих етапів розвитку дітей та підлітків [12,с.80]. Нормальний фізичний розвиток - це зміна будови і функцій організму дитини з віком. Показники зміни - це ріст тіла, вага, структурність грудної клітки. В молодшому шкільному віці у дітей продовжує формуватися структура тканин, продовжується їхній ріст. Активна рухова діяльність допомагає зросту і розвитку кісткової та м'язової тканини внутрішніх органів. Діти, які не займаються фізичними вправами, як правило, відстають у рості та розвитку [1,с.240].

Молодший шкільний вік - це діти 7-10 років, учні 1-4 класів. В цей період проходить інтенсивний розвиток дитячого організму. М'язова система дитини розвивається доволі інтенсивно, але нерівномірно: відстають у розвитку малі м'язи. У восьмирічної дитини м'язи становлять 27% ваги тіла. Поступово, з віком, формується високо диференційована структура м'язового волокна, відбувається збільшення маси м'язових тканин. При цьому, опорно-руховий апарат у молодших школярів здатний витримувати значні статичні напруги і виконувати тривалу роботу, що обумовлено нервовою регуляцією, будовою, хімічним складом і скоротливими властивостями м'язів. І хоча серце дитини швидко адаптується до фізичних навантажень, в цей період спостерігається відносна слабкість дихальних м'язів, тому раціонально організовані заходи з фізичного виховання в режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини [16, с.80].

Дослідження свідчать, що під впливом фізичних вправ і рухливих ігор та естафет діти швидше і краще ростуть[27,с.9-14]. Це пояснюється тим, що фізична активність сприяє посиленню обміну речовин, кровообігу та дихання. Завдяки цьому до клітин, в тому числі кісток і м'язів, доставляється більше «будівельного матеріалу», кістки більше збільшуються як у довжину, так і в ширину, більш інтенсивно наростають зв'язки та м'язи. В результаті занять рухливими іграми, естафетами і фізичними вправами збільшуються і розвиваються всі внутрішні органи. Відомо, що серце дитини за період росту збільшується, і для стимуляції цього процесу дуже корисні помірні фізичні навантаження, інакше поверхня серця може обрости жиром, а міокард (м'язи серця) стає в'ялим, крихким, не здатним до сильних скорочень. Це, в свою чергу, погіршує забезпечення тканин, особливо периферійних органів, киснем. Регулярні заняття фізичними вправами і рухливими іграми та естафетами укріплюють як скелетні м'язи людини так і серцевий м'яз. Людина, яка з дитячих років вела малорухливий спосіб життя, має послаблену серцево-судинну систему і тому важко переносить фізичні навантаження.

Відомо, що організм при фізичних навантаженнях потребує підвищеної кількості кисню, тому дитина починає дихати частіше та більш глибоко, що сприяє збільшенню розмірів грудної клітини і легень, а також підвищує силу дихальних м'язів (міжреберних, діафрагми). Діти, які ведуть малорухливий спосіб життя, майже ніколи не дихають на повні груди, повітря встигає заповнювати лише середню частину легень і зразу ж видихається. Верхівки легень при цьому працюють недостатньо і можуть виникати застійні явища, найгіршими наслідками яких можуть стати не тільки об'ємно-функціональні недоліки, а і різноманітні легеневі захворювання: запалення легень, хронічні бронхіти, плеврити, туберкульоз[12, с.80].

Саме тому, особливо цінним в оздоровчому відношенні є проведення рухливих ігор та естафет на відкритому повітрі і взимку, і влітку. Вплив рухливих ігор на функцію дихання дуже сприятливий, до того ж, ігри на відкритому повітрі в літній і зимовий час (з урахуванням погоди) сприяють загартовування дітей[16, с.80].

Рухливі ігри та естафети також позитивно впливають на функцію травлення та обміну речовин: активізуються процеси всмоктування та застосуванням організмом продуктів перетравлення білків, жирів та вуглеводів, зменшуються запаси жирових відкладень, більш інтенсивно проходить обмін мінеральних речовин в кістках, міжклітинній рідині. У зв'язку з дедалі більшим в наш час потоком інформації, збільшенням часу на навчальні заняття, скороченням дій, що потребують м'язових зусиль, зниженням рухової діяльності, у підростаючого покоління спостерігається гіподинамія. Широке використання рухливих ігор та естафет сприяє зниженням гіподинамії, тому що компенсує дефіцит рухової діяльності. Під впливом фізичних вправ, що застосовуються в іграх, активізуються всі сторони обміну речовин (вуглеводний, білковий, жировий і мінеральний). М'язова робота стимулює функції залоз внутрішньої секреції.

Рухливі ігри та естафети надають благотворний вплив на нервову систему дитини. Це досягається шляхом оптимальних навантажень, а також такою організацією гри, яка викликає позитивні емоції. За рахунок підсиленого кровообігу нервові клітини одержують більше споживчих речовин, кисню, краще розвиваються і енергійніше працюють. Здатність нервової системи точно керувати роботою певних груп м'язів обумовлює координацію (узгодження) рухів, що найбільш досконало розвивається в процесі рухливих ігор та етсафет. Людина, яка добре володіє координацією рухів, швидше засвоює нові складні елементи фізичної роботи, виконує їх спритніше, ніж фізично непідготовлена людина[25, с.159].

Але рухова діяльність дітей молодшого шкільного віку не повинна бути надмірною. Слід стерегтися інтенсивного навантаження, так як значна частина енергетичних ресурсів організму витрачається на процеси розвитку. Крім того, у дітей цього віку ще не вдосконалений опорно-руховий апарат, продовжується окостеніння кісток. Не слід забувати і про необхідність застосування диференційованого підходу до хлопців і дівчат (під час вибору вправ навантаження для дівчаток повинні бути менш інтенсивними)[27, с.9-14]. Таке сприятливе гігієнічне та оздоровче значення можуть мати рухливі ігри та естафети тільки за правильної постановці занять з урахуванням вікових особливостей та фізичної підготовленості учнів.

Молодший шкільний вік, по результатам наукових досліджень, є найбільш сприятливим періодом для цілеспрямованого розвитку фізичних якостей. Найбільш активно розвиваються швидкість, спритність, швидкісно-силові можливості дитини[29,с.23-25]. Нереалізовані в певному віці рухові можливості організму надалі важче піддаються значним змінам,тому необхідно приділяти величезну увагу розвитку рухових якостей у дітей. Всебічна фізична підготовка молодшого школяра повинна включати досягнення оптимального рівня і гармонійного розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності.

Таким чином, для створення ефективної системи фізичної підготовки учнів молодших класів є чіткий облік їх анатомо-фізіологічних особливостей та співвідношення цих показників до необхідних критеріїв рівня розвитку рухових здібностей, зумовлених вимогами шкільної програми з фізичного виховання.

1.2 Рухливі ігри та естафети, як ефективний засіб фізичного вдосконалення молодших школярів

Численні педагогічні спостереження доводять, що найважливіший результат гри - це радість і емоційний підйом дітей. Завдяки цій властивості, ігри, більше ніж інші форми і засоби фізичної культури, відповідають вихованню рухових здібностей у учнів початкової школи[28, с.15-18]. Рухливі ігри та естафети є дуже ефективним засобом комплексного вдосконалення рухових якостей, таких як спритність, швидкість, сила, координація.

Провідні галузеві фахівці - В.Н.Качашкін, Є.М. Геллер, В.Ф. Ломейко, С.Б.Мудрик, - зазначають, що розвиток рухових якостей - одне з центральних завдань фізичного виховання в школі і його вирішення має здійснюватися комплексно, починаючи з раннього віку. При виконанні рухових дій завжди проявляється комплекс необхідних якостей, таких як: швидкісно-силові якості, силова витривалість, швидкісно-силова витривалість, "вибухова" сила тощо. Відомо, що розвивати рухові якості можна за допомогою загально-розвиваючих, підготовчих та спеціальних вправ. На уроках фізичної культури учні опановують різні види фізичних вправ, які сприяють розвитку рухових якостей. Навчання дітей навичкам ходьби, бігу тісно пов'язані з розвитком у них швидкості, сили, витривалості[15, с.320; 17, с.304; 24, с.128; 29, с.23-25].

Систематичні заняття рухливими іграми та естафетами виробляють у дітей почуття ритму, тобто вміння виконувати ряд рухів в один проміжок часу, а також розвивають витримку, яка необхідна як у спорті, так і у будь-якій трудовій діяльності. Активний рухливий режим має позитивний вплив на розвиток розумової працездатності школярів протягом навчального року. Правильно підібраний об'єм рухової активності та відпочинку, що відповідають можливостям дитячого організму, допомагають зберігати високу розумову працездатність до кінця уроків у школі, до кінця всього дня, тижня, чверті і навчального року. До того ж відомо, що раціональне чергування розумового і фізичного навантаження для організму найменш втомливе, а найкращим видом відпочинку після напруженої розумової праці є фізична активність[23, с.221].

Рухливі ігри і вправи не тільки укріплюють здоров'я і розвивають організм дитини, вони є засобом виховання характеру, мають вплив на поведінку дітей. Під час ігор дитина вчиться підкорювати свої інтереси інтересам колективу, спільними зусиллями досягати поставленої мети. Завдяки рухливим іграм та естафетам діти стають більш дисциплінованими, гуртовими, вчаться правильно оцінювати свої сили, почувати себе частиною спільного колективу, команди.

В молодшому шкільному віці одним з основних шляхів розвитку рухових якостей в умовах школи є застосування спеціальних вправ і рухливих ігор. Відомо, що тривалі одноманітні вправи в цьому віці дуже швидко викликають стомлення дітей і навпаки, застосування різноманітних динамічних ігрових завдань, їх чергування, ритміка, застосування ігрових методів дозволяють подовжити час активності дітей, підвищити ефективність самих занять. Яким чином це відбувається?

Відомо, що до рухливих ігор та естафет входять рухи, що за своїм змістом і формою прості та доступні для учнів молодших класів. За допомогою рухливих ігор та естафет у дітей закріплюються та вдосконалюються навички з бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги, поліпшується загальна координація рухів. Велике значення рухливих ігор та естафет відкривається у вихованні фізичних якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості. Причому в рухливих іграх та естафетах фізичні якості розвиваються в комплексі. А саме:

- більшість рухливих ігор та естафет вимагають від учасників швидкості (швидше втекти, наздогнати, миттєво реагувати на звукові, зорові сигнали);

- постійні зміни, що відбуваються в грі, потребують від учасників швидкого переходу від однієї дії до іншої. Це сприяє вихованню спритності;

- рухливі ігри та естафети з швидкісно-силовою спрямованістю виховують силу;

- ігри з частими повтореннями напружених рухів, з безперервною руховою діяльністю, пов'язаною із значною витратою сил та енергії, розвивають витривалість;

- рухливі ігри та естафети, пов'язані з частою зміною напрямку рухів, сприяють вихованню гнучкості.

Рухливі ігри мають широке застосування в оволодінні легкоатлетичними вправами, лижною підготовкою, спортивними іграми, плаванням, гімнастикою. Усі педагогічні завдання (виховні, оздоровчі та освітні), які вирішуються під час проведення рухливих ігор та естафет, зумовлені загальними вимогами подальшого підвищення рівня фізичної підготовки учнів і функціональними можливостями їхнього організму. Практичне здійснення цих завдань втілюється в цілеспрямованому доборі рухливих ігор та естафет. Фізіологічний ефект подібних, майстерно сконструйованих вчителем занять - незаперечний. За останні роки рухливі ігри та естафети все рішучіше завойовують симпатії педагогів. Творчо працюючі педагоги прагнуть широко і різнобічно вводити гру або її елементи в повсякденне життя учнів. А цінність ігор полягає в тому, що набуті вміння, якості, навички повторюються і удосконалюються в нових, швидко змінних умовах розвитку школярів. Елементарні вміння і навички, набуті учнями в ігрових умовах, не тільки порівняно легко перебудовуються при наступному, більш поглибленому вивченні техніки рухів, але навіть полегшують подальше оволодіння відповідними технічними прийомами[28, с.35-36].

Професійно організоване фізичне виховання школярів є основою здорового образу життя, успіхів у будь-якій області суспільної діяльності. Важливо прагнути, щоб заняття фізичною культурою і спортом, як засобу укріплення здоров'я, залишались потребою на все життя, стали своєрідним стереотипом поведінки.

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ РУХЛИВИХ ІГОР ТА ЕСТАФЕТ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Рухливі ігри та естафети на уроках фізичної культури, як інструмент розвитку фізичних якостей молодших школярів

Питання впливу рухливих ігор та естафет на розвиток фізичних якостей молодших школярів досліджувалось в ході переддипломної практики на базі Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. М.О. Кириленка. Нами було охоплено 34 учні 4-А класу (17 хлопчиків та 17 дівчаток). У нашому дослідженні ми планували та проводили різні рухливі ігри, естафети, які використовували як при проведенні уроків фізичної культури, так і під час змагань у процесі фізичної підготовки дітей. Під час проведення уроків нами підбирались ігри та естафети у залежності від підготовленості учнів, програми з фізичної культури та їх вибіркового спрямування. Рухливі ігри та естафети з елементами вправ для розвитку фізичних якостей - швидкості, гнучкості, сили, спритності, витривалості у учнів 4-А класу обирались таким чином, щоб на різних етапах залучались до роботи різні м'язові групи. При проведенні рухливих ігор та естафет з вправами для розвитку швидкості перевірялись здатності учнів виконувати рухи у мінімально короткий час та з максимальною швидкістю. Вони повторювались по 3-4 рази із відпочинком. А саме:

ь біг з прискоренням;

ь біг 10-30 м;

ь рухи руками і ногами із максимальною швидкістю;

ь спортивні ігри. (Додаток Е)

При проведенні рухливих ігор та естафет з вправами для розвитку сили учні формували здатність переборювати зовнішній опір, протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль. Для цього нами проводилися рухливі ігри та естафети з елементами вправ з різним вантажем (гирі, гантелі, набивні м'ячі), пружних предметів (гумовий джгут, експандер), маси власного тіла (підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі лежачи), стрибкові і метальні вправи. Вправи виконувались по 6-8 разів. (Додаток Б) При проведенні рухливих ігор та естафет були задіяні наступні елементи вправ:

ь згинання і розгинання рук в упорі від підлоги, лави, стіни;

ь підтягування на перекладині;

ь піднімання і опускання тулуба із положення лежачи;

ь присідання;

ь стрибки (на одній і двох ногах);

ь метання і штовхання предметів. (Додаток А)

При проведенні рухливих ігор та естафет з вправами для розвитку спритності учні перебудовували свою рухову діяльність в залежності від вимог, які змінювалися. Особливо цікавими такі вправи були для хлопчиків. При проведенні рухливих ігор та естафет були задіяні наступні елементи вправ:

ь біг, змінюючи напрямок;

ь біг з поворотами;

ь гімнастичні вправи;

ь стрибкові вправи. (Додаток А, Б, В)

При проведенні рухливих ігор та естафет з вправами для розвитку витривалості, учні 4-А класу виконували рухи, долаючи втому протягом тривалого часу, вчилися виконувати роботу помірної інтенсивності. При проведенні рухливих ігор та естафет були задіяні наступні елементи вправ:

ь біг у чергуванні з ходьбою;

ь біг у повільному темпі. (Додаток А, В, Д)

При проведенні рухливих ігор та естафет з вправами для розвитку гнучкості учні 4-А класу виконували рухи з великою амплітудою. Для цього були задіяні рухливі ігри та естафети, які включали в себе активні рухи з постійним збільшенням амплітуди, маховими і пружинними рухами, вправами з активною допомогою один одному. Такі вправи виконувалися велику кількість разів (20-40). При проведенні рухливих ігор та естафет для розвитку гнучкості були задіяні наступні елементи вправ:

ь нахили тулуба вперед, назад, вліво, вправо;

ь колові рухи руками, тулубом;

ь випади, напів-шпагати і шпагати;

ь акробатичні вправи;

ь махи ногами. (Додаток А, Б, В)

Проведені дослідження та спостереження у 4-А класі дали нам змогу стверджувати, що саме рухливі ігри та естафети є головним інструментом розвитку фізичних якостей молодших школярів, тому що вони:

ь дозволяют розвивати всі фізичні якості(комплексно),

ь виконуються для різних груп м'язів;

ь на одному занятті можна розвивати 1-2 фізичні якості.

Дуже важливим вважаємо те, що використання рухливих ігор та естафет у процесі роботи з учнями 4-А класу передбачило різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками цього класу. Наступна таблиця відображає відмінності, щодо мети фізичного виховання хлопчиків і дівчаток, вона в загальних рисах змальовує фізичні та психічні «якості чоловічності і жіночності», на які ми звертали увагу під час занять в 4-А класі у дітей відповідних статей.

Таблиця 2.1.1 Рухові та особистісні ознаки згідно статі

Безперечно, всі ці якості належить виховувати як у хлопчиків, так і в дівчаток, і ми вважаємо доречним проведення окремих занять, на яких має домінувати фізичне виховання за статевими ознаками. Але, сучасна українська школа знаходиться у суперечності між вимогами, які ставляться перед нею, і існуючим у її розпорядженні арсеналом засобів.

В залежності від поставлених завдань у вихованні фізичних здібностей учнів 4-А класу нами був сформований зміст проведення рухливих ігор та естафет, і розроблено відповідне планування. Для розвитку різних фізичних здібностей учнів 4-А класу були сплановані ігрові вправи, які входили в склад рухливих ігор та естафет. У процесі цієї роботи була створена таблиця планування засобів фізичної підготовки з обов'язковим дотриманням основних закономірностей, правил і принципів навчання.

Таблиця 2.1.2. Планування засобів спортивно-ігрової фізичної підготовки

Різноманітність вправ, рухливих ігор та естафет дало можливість нам розробити варіативний зміст занять для учнів 4-А класу залежно від умов проведення і рівня рухливої підготовленості, це оптимізувало реалізацію навчально-виховного потенціалу ігор. (Додаток Б, Д, Е) Цінність цих занять полягала у тому, що рухливі ігри та естафети викликали у учнів позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливали на психічний та фізичний розвиток, вони мали чимало переваг перед фізичними вправами і були незамінними в роботі з учнями цього класу. Рухливі ігри та естафети, які використовувались для роботи з учнями 4-А класу складалися з ігрового процесу, розподілу ролей між учнями, безпосередньо ігрових дій, сюжету рухливих ігор або естафет( в несюжетних іграх він був відсутній) та правил гри. Відповідно до обраних ролей учні виконували ігрові дії. Ігрові дії об'єднували дітей між собою і збігалися з виконанням рухів, наприклад: «стрибунці» - стрибають, «лисиці, зайці» - бігають. Рухи були способом вираження ігрових дій.

Особливу увагу ми звертали на виконання правил гри, які були обов'язковими для всіх учасників. Використовувались рухливі ігри та естафети з простими та складними правилами. В іграх з простими правилами самі правила підказували дії учнів у грі: «Перенесення кавунів», «Передай сусіду». Складні правила вимагали певного способу, дії та часу. На кожне слово чи сигнал учень виконував певні рухові дії: «Мисливці і качки», «Біг в обручах». (Додаток А)

У ході роботи з учнями 4-А класу були задіяні рухливі ігри та естафети наступних видів: командні («Хто швидше», «Група струнко!») та некомандні («Хто далі кине», «Хто перший спіймає», «Запам'ятай своє місце»); сюжетні («Мисливці і лисиці», «Білі ведмеді», «Хто де живе») та несюжетні («На трьох ногах», «Біг в обручах»); рухливі ігри та естафети за наповненням та змістом(«Хто далі кине», «Влуч в останнього», «Вода, земля, повітря»); рухливі ігри та естафети за мірою фізичного навантаження(«День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває»). (Додаток А)

На основі проведених спостережень нами було сформовано зведену таблицю співвідношень рухливих ігор та естафет розвитку фізичних якостей учнів 4-А класу.

Таблиця 2.1.3. Таблиця рухливих ігор та естафет для розвитку фізичних здібностей учнів 4-А класу

Використання різноманітних рухливих ігор на уроках фізичної культури було важливою умовою для досягнення високопродуктивної рухової діяльності учнів 4-А класу. Нами було відмічено, що за умови вдалого підбору і правильного дозування за фізичним навантаженням, уроки, які включали в себе рухливі ігри та естафети мали великий оздоровчо-тренувальний ефект. Послідовне і систематичне навчання учнів 4-А класу самоорганізації під час проведення рухових ігор та естафет сприяло формуванню рис самоврядування класного колективу, набуття кожним досвіду соціальної взаємодії.

Наступним кроком нашого дослідження було спостереження за ігровим інтересом до рухливих ігор та естафет на уроках фізичної культури у учнів 4-А класу Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. М.О. Кириленка. Всього в дослідженні взяли участь 34 учні (17 хлопчиків та 17 дівчат). Показниками розвинутого ігрового інтересу ми вважали:

ь тривалу зацікавленість учнів грою: розвитком сюжету і виконанням ролі;

ь бажання школяра приймати на себе певну роль;

ь наявність улюбленої ролі;

ь небажання закінчувати гру;

ь активна участь учнів у грі;

ь бажання ділитися з однолітками і дорослими своїми враженнями після закінчення гри.

Діаграмма 2.1.1. Визначення ігрового інтересу до різних видів рухливих ігор та естафет на уроках фізичної культури у учнів 4-А класу

Категорія 1 представляла вибір учнів між основними групами ігор - некомандними і командними. Некомандні ігри («Хто далі кине», «Хто перший спіймає», «Запам'ятай своє місце») проводились як з ведучими, так і без ведучих, а командні («Хто швидше», «Група струнко!») з одночасною участю всіх гравців і з позачерговою участю (естафети «Швидко по місцях!», «Передай іншому»). (Додаток А)

В результаті спостереження з'ясовано, що 47,5%(16 учнів) віддавали перевагу участі у командних іграх, 29,3%(10) некомандних, а 23,2%(8 осіб) приймала участь у рухливих іграх та естафетах без особливого задоволення, незалежно від «категорії командності». Ми вважаємо, що справа в тому, що для некомандних ігор характерним було те, що в них були відсутні спільні цілі для гравців. У цих іграх діти підкорялися певним правилам, які передбачали особисті інтереси гравця, а командні ігри характеризувалися спільною діяльністю, спрямованою на досягнення загальної мети, повним підпорядкуванням особистих інтересів устремлінням всього колективу. Ці показники дають розуміння про згуртованість колективу учнів 4-А класу.

Для категорії 2 - було обрано класифікацію ігор за своїм наповненням. Проводилось спостереження за участю дітей у сюжетних («Мисливці і лисиці», «Білі ведмеді», «Хто де живе») та в несюжетних іграх. (Додаток А) Результати наступні: 47,5% (16 учнів) охоче приймали участь у сюжетних іграх, 35,3%(12) - у несюжетних, 17,6% (6 осіб) приймали участь у рухливих іграх та естафетах без особливого захоплення. Що це означало? Оскільки сюжетні ігри мали готовий сюжет і чітко визначені правила, дії гравців залежали від ролі, яку вони виконували і це регулювало поведінку дітей в грі. Цим визначалися поведінкові мотиви учнів.

Категорія 3 об'єднала рухливі ігри та естафети за змістом(ігри з бігом, стрибками, метанням). Були використані наступні рухливі ігри та естафети («Хто далі кине», «Влуч в останнього», «Вода, земля, повітря»). Уподобання учнів розподілилося наступним чином: 61,7% (21 особа) активно та зацікавлено приймала участь у рухливих іграх та естафетах, 29,4%(10) з невеликим рівнем зацікавленості, і лише 8,8%(3 школярів) відмовлялися, або приймали участь неохоче.

Остання категорія 4 включала в себе рухливі ігри, що розподілялися за мірою фізичного навантаження: ігри великої, середньої і малої інтенсивності - «День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває». (Додаток А) Результати спостережень показали, що 23,5%(8 учнів) активно приймали участь у рухливих іграх з високим рівнем навантаження, 61,7%(21) - з середнім, і 14,7%(5) - з низьким рівнем. Оскільки до рухливих ігор великої інтенсивності належали ігри побудовані в основному на таких рухах, як біг і стрибки, ми зразу визначаємо відсоток фізично активних учнів з достатньо високим рівнем швидкісно-силових якостей.

Таким чином, в результаті проведеного педагогічного спостереження, було з'ясовано, що школярі 4-А класу Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. М.О. Кириленка в своїй більшості зацікавлені приймати участь в рухливих іграх та естафетах, але їх мотиваційна активність є недостатньою. Щодо ефективності використання ігрових засобів на уроках фізичної культури у цих учнів, то надзвичайно популярними серед них визначені командні ігри з ігровими вправами за змістом: урок-гра (додаток Б), урок-змагання (додаток Д).

Ми дійшли висновку, що рівень розвитку фізичних здібностей учнів 4-А класу знаходиться на рівні вище середнього, але, для підвищення рухливої активності учнів необхідно більше використовувати рухливі ігри сюжетного та несюжетного характеру, які будуть спрямовані на всебічний фізичний розвиток школярів саме цього віку.

Існує багато варіантів рухливих ігор та естафет. Варіативність ігор та естафет дозволяє їх використовувати з врахуванням підготовленості учнів. Для цього, при проведенні уроків з фізичної культури під час проходження переддипломної практики на базі Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. М.О. Кириленка в 4-А класі нами використовувався принцип ускладнення рухових завдань через: збільшення відстані (для бігу, стрибків, метань); ускладнення виду рухів (з ходьби на біг або стрибки); зміну темпу рухів; збільшення числа перешкод; зміну взаємовідношень гравців (спочатку одні ловлять, а потім інші); збільшення чи зменшення кількості учасників, проведення нестандартних уроків. (Додаток А, В). Для цього використовувались наступні прийоми: біг на короткі дистанції (естафети); біг на довгі дистанції (подовження часу проведення гри та естафети); тренування сили рук, ніг (за допомогою ігор, естафет з метанням, стрибками); використання човникового бігу (естафети з малими м'ячами, кубиками); стрибки з місця (рухливі ігри, естафети зі стрибками). Нами успішно застосовувались як ігровий так і змагальний методи, що успішно підвищувало рівень розвитку фізичних якостей учнів 4-А класу. Вважаємо, що для покращання показників фізичного розвитку учнів доцільно більше використовувати рухливі ігри та естафети, і не тільки під час уроків фізкультури, а й впродовж дня - і в школі, і вдома. (Додаток В) У зв'язку з цим, ми намагалися постійно урізноманітнювати засоби, методи і форми своєї роботи, а рухливі ігри в цьому були досить ефективним інструментом.

2.2 Дидактичні та організаційні вимоги до підготовки та проведення рухливих ігор та естафет у молодших класах

У ході педагогічних спостережень та досліджень, що проводились під час переддипломної практики на базі Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. М.О. Кириленка у 4-А класі було практично визначено, що поєднання рухливих ігор, естафет на уроках фізичної культури з іншими вправами є дуже важливим. Наприклад, після бігу на короткі дистанції учні успішно сприймали естафету для розвитку швидкості та спритності (звичайно, за умов дозування фізичних навантажень). Також після бігу дуже діти активно приймали участь у рухливих іграх та естафетах, які включали в себе вправи на метання, передачу м'яча, силу рук. (Додаток Е) Таким чином, при тривалому виконанні швидкісний ефект розвитку фізичних якостей переходив у розвиток витривалості.

Всебічне удосконалення рухів та розвиток фізичних якостей, на нашу думку, сприяв змагальний метод проведення естафет та рухливих ігор. Під час змагань створювались умови для максимального проявлення рухових здібностей, виховання моральних та вольових якостей у дітей. Тому в основній частині уроку поряд з сюжетними іграми великої інтенсивності ми проводили естафети, де змагалися між собою 3-4 команди. В цих естафетах учні намагалися не тільки діяти найбільш раціональним способом, а й максимально мобілізували свої зусилля для досягнення найкращого результату, виявляли відповідні моральні та вольові якості. Ми вимагали чіткого виконання правил, які сприяли вихованню в дітей дисциплінованості, витримки, відповідальності. Однак це не обмежувало можливість проявлення ініціативи, активності та винахідливості під час проведення рухливих ігор та естафет на уроках фізичної культури.

Нами було практично доведено, що рухливі ігри та естафети на уроці фізичної культури ефективно використовуються в усіх трьох частинах: підготовчій, основній і заключній. (Додаток Б, Е) У підготовчій частині уроку ми використовували ігри та естафети, спрямовані на невелику рухливість і складність, на увагу, зосередженість, швидкість реакції, поступову психологічну і фізіологічну підготовку організму учнів до фізичного навантаження в основній частині уроку. Це були ігри малої інтенсивності: «Клас, струнко!», «Світлофор», «Передай сусіду», «Всі на місці?», «Ведення м'яча через перешкоди». (Додаток А, Б)

В основній частині уроку в 4-А класі нами застосовувались рухливі ігри та естафети на швидкість, метання, стрибки, що сприяло закріпленню і удосконаленню тих чи інших рухових дій. У цій частині ми чергували ігри з середньою і великою інтенсивністю, такі як «Гопак», «Яструб», «Передай іншому», «Перенесення кавунів» та різні види естафет. (Додаток А) У заключній частині уроку цікавим та прийнятним для учнів було використання рухливих ігор та естафет для зниження фізичного і психологічного навантаження, ігор на увагу, з простими рухами на відновлення дихання. (Додаток Д)

При організації та проведенні рухливих ігор та естафет ми дотримувалися певних організаційних вимог: називали гру, пояснювали її основний зміст, подавали основні правила. У відповідності до фізичних даних дітей відбувався розподіл ролей, роздавалися іграшки та атрибути, обиралися ведучі. В процесі проведення рухливих ігор та естафет на уроках фізичної культури ми постійно керували діями учнів, направляли гравців на творчу ініціативу, слідкували за емоційністю, мовою, мімікою, жестами учасників, виконанням правил, добивалися від гравців свідомої дисципліни, регулювали психічне та фізичне навантаження гравців на протязі гри, слідкували за пульсом школярів, допомагали їм організовано закінчити гру, проводили її аналіз, оголошували висновки та пропозиції.

Під час вибору рухливої гри, або естафети для уроці фізичної культури ми враховували наступне: особливості і характер гри; рівень фізичної підготовки і розвитку дітей; вікові і фізичні якості кожної дитини і всього класу; час і місце проведення рухливої гри або естафети. Перед проведенням рухливих ігор або естафет проводилась розмітка майданчика, комплектувались команди, розміщались гравці, обирались ведучі, роздавався інвентар, розташовувались наочні засоби, призначались помічники чи судді по проведенню гри. Особлива увага приділялася поясненню (нагадуванню) основних правил гри. Це було однією з важливіших умов її успішної підготовки і проведення. Наскільки зрозумілим, точним і простим було пояснення залежав початок та перебіг гри. Важливими виявлялися всі дрібниці, навіть тембр та сила голосу. Учні дуже чутливо реагували на поставу голосу вчителя, ми намагалися, щоб він не був надміру голосним або, навпаки, надміру тихим. Завдяки всім вказаним спостереженням та дослідженням нами були визначені ключові етапи проведення рухливих ігор та естафет у 4-А класі:

1. Підготовчий етап:

- вибір гри, підготовка місця для проведення рухливих ігор, наявність інвентарю та обладнання (м'ячів, естафетних паличок, кубиків, обручів, скакалок, кеглів, різнокольорових прапорців, лав, палиць, мішечків з піском. Для вчителя: свисток, секундомір, крейда, магнітофон тощо. Інвентар був яскравим, кольоровим, добре помітним у грі, відповідав за вагою та розмірами віку гравців;

- ознайомлення з правилами техніки безпеки учнів під час проведення рухливих ігор та естафет. Застосовувався інвентар, який при падіннях дітей, необережній передачі не міг зашкодити їхньому здоров'ю;

- оголошення назви гри; розміщення гравців, команд; вибір ведучих, розподіл учнів на команди

- шикування команд на місці проведення гри або естафети.

Виявилося, що ведучого гри найкраще обирати за допомогою лічилок. Перш ніж проводити розучування лічилки, ми відбирали найбільш зрозумілі та цікаві як за змістом, так і за технікою виконання. Коли рухливі ігри та естафети були засновані на діях певних персонажів - зайця, вовка, лисиці, для таких ігор та естафет нами використовувались лічилки, у змісті яких була назва головного персонажа гри. (Додаток Г) Ведучий обрався не тільки за допомогою лічилки, але й іншими способами. До них належали: вибір за згодою тих, хто грав; обрання ведучого більшістю голосів з тих учнів, що зібрались для гри; обрання, за результатами проведеної раніше гри: ведучим ставав учень, який виграв попередню гру - був прудкішим, кмітливішим, уважнішим. Під час проведення уроку фізичної культури ми спиралися на ініціативу і самоорганізацію дітей, проводили розподіл гравців на команди:

1 спосіб. За допомогою лічби за порядковими номерами, в залежності від кількості команд: перший - другий - третій;

2 спосіб. Згідно з вибором капітанів команд. Спочатку гравці вибирали капітанів команд, а потім капітани створювали свої команди за домовленістю з однолітками. Цей спосіб поділу на команди застосовувався нами, коли учні добре знали один одного і завдяки досить високому рівню розвитку мовлення і спілкування могли швидко досягти домовленості;

3 спосіб. Створення постійних команд для проведення рухливих ігор;

4 спосіб. Розподіл на команди шляхом попарної домовленості (ватажки команд таємно від інших учасників гри обирали кожен собі слово-пароль, наприклад, один обрав слово «горіх», інший - «яблуко». Діти, які хотіли брати участь у грі, попарно підходили до них, і ті питали: «Яблуко чи горіх?» Назвавши слово, дитина переходила на бік того з капітанів команд, хто його уособлює.

У деяких рухливих іграх та естафетах нам доводилось встановлювати право першого ходу. Ігрові інтереси сприяли розширенню зацікавленості учнів, їх розумовому розвитку збагаченню і поглибленню знань, формуванню моральних уявлень.

2. Вступний етап:

- пояснення гри: коротке, стисле, що супроводжувалось показом окремих рухів гравців. Перед поясненням рухливої гри, яка пропонувалась вперше, проводилась додаткова бесіда. Після пояснення правил рухливої гри чи естафети обов'язково перевірявся рівень усвідомлення завдання.

3. Основний етап. Проведення гри.

Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил процес починався за умовним сигналом (свисток, сплеск у долоні). Ігри сюжетного характеру («Фортеця», «Стрибуни» «Хто швидше»), розпочиналися за вказівкою: «Раз, два, три - гру почали!». (Додаток А)

Для проведення основної частини уроку нами підбиралися цікаві рухливі ігри та естафети, в яких брали участь всі учні 4-А класу. Головну роль у грі ми брали на себе, а в подальшому доручали роль ведучого найбільш активним та кмітливим дітям. Рухливі ігри та естафети повторювали 3-4 рази. Більшість ігор мали сюжетний характер, який визначав зміст рухів. В процесі гри ми слідкувала за діями гравців, дотримання ними правил, робили зауваження тим, хто їх порушував, стимулювали активність учнів.

Основними завданнями на цьому етапі нами було визначено: керування грою, надання команд, розпоряджень, звукових та зорових сигналів, вказівок по ходу гри. Вказівки, команди та розпорядження були у позитивній формі, що завжди підтримувало радісний настрій дітей. У ході рухливої гри, або естафети учням дозволялося голосно кричати, стрибати, радіти. Фізичне навантаження у грі регулювалося наступними прийомами: зменшенням або збільшенням часу, відведеного на гру; кількістю повторень гри; розмірами майданчика і довжиною дистанції, яку пробігали гравці; масою предметів, що використовувались учнями; введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку. Навантаження визначалось за зовнішніми ознаками гравців та пульсом.

4. Підсумковий етап. Закінчення гри.

Рухлива гра закінчувалась за сигналом вчителя: зупинялись гравці, підраховувались результати, оголошувались переможці. Пам'ятаючи про педагогічне значення гри, обов'язково відзначались ті учні, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, кмітливість, дотримувався правил, виручав товаришів по команді, проявляв ініціативу. Ставилось за мету постійно примати на контролі та відзначати тих учнів, що з неохотою приймають участь у іграх та естафетах. Гру намагалися закінчити своєчасно, коли гравці отримали достатнє емоційне і фізичне навантаження. Обов'язково проводився аналіз рухливої гри чи естафети, зверталась увага на розвиток фізичних якостей учнів, наголошувалось на тому, які фізичні вправи необхідно виконувати вдома, щоб покращити свої результати. Оголошувались групові та індивідуальні домашні завдання учням.

В ході проведення педагогічного дослідження були визначені умови для швидкого засвоєння нового навчального матеріалу учнями 4-А класу на уроках фізкультури засобами рухливих ігор та естафет:

1.Комплексне використання вправ (поєднання рухливих ігор, естафет на уроках з іншими вправами) має важливе значення у виконанні оздоровчих, освітніх та виховних завдань уроку. Важливо, щоб рухливі ігри та естафети на уроках поєднувалися з іншими вправами (після бігу на короткі дистанції провести естафету; після бігу провести гру, орієнтовану на метання, передачу м'яча, силу рук; після вправ на метання доцільно провести гру, естафету з бігом, стрибками).

2.Бесіди з учнями, коли фізичні навантаження чергуються з відпочинком є обов'язковими. Ефективним в цьому сенсі було проведення бесід на спортивну тематику, з основ валеології або основ здоров'я, про засоби розвитку фізичних якостей, значення здорового способу життя (шкідливість куріння і вживання алкоголю), режиму харчування, режиму виконання фізичних вправ та їхній вплив на органи і системи людини, засоби відпочинку та відновлення сил організму після розумових і фізичних навантажень. Доцільним було наведення прикладів відомих людей.

3.Нестандартний підхід та міжпредметні зв'язки. Майбутнє уроків фізичної культури - це синтез, міжпредметна інтеграція фізкультури з валеологією, народознавством, географією, історією, анатомією та фізіологією людини, музикою і співом, хореографією. Школярі із задоволенням, охоче приймають участь у нестандартних, інтегрованих уроках.