Механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України

Механізм регулювання інвестиційних процесів. Методи оцінки ефективності залучення іноземних інвестицій. Вплив основних економічних показників на механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України. Шляхи поліпшення інвестиційного клімату.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 22.01.2016
Размер файла 408,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

22

Размещено на httр://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти формування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку держави
  • 1.1 Іноземні інвестиції в системі зовнішньоекономічної діяльності
  • 1.2 Механізм регулювання інвестиційних процесів
  • 1.3 Методи оцінки ефективності залучення іноземних інвестицій
  • Висновки до розділу 1
  • Розділ 2. Дослідження механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 2.1 Аналіз динаміки залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 2.2 Аналіз та оцінка ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 2.3 Вплив основних економічних показників на механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • Висновки до розділу 2
  • Розділ 3. Вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 3.1 Обгрунтування доцільності впровадження інвестиційних проектів стратегічно вадливих для економічного розвитку України
  • 3.2 Вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 3.3 Шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні
  • Висновки до розділу 3
  • Висновки і пропозиції
  • Список використаної літератури
  • Додатки

Вступ

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.

У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.

Розробка механізму залучення прямих іноземних інвестицій у будь-якій державі має виходити з особливостей глобалізації економіки. Саме небажання західних компаній вкладати гроші у себе вдома пояснюється наявністю жорстких державних правил про зайнятість, великими виплатами по безробіттю, значними виплатами працедавця в соціальні фонди, високим рівнем мінімальної заробітної плати та компенсаціями в разі звільнення. А тому закордонна активність фірм зараз досить велика. Таким чином, створюваний в Україні механізм залучення іноземних інвестицій повинен мати наявні переваги у порівняннях як з державами, звідки вони уже надходять, так і з іншими потенційними державами-реципієнтами.

Актуальність теми дослідження зумовлена новизною завдань, що потребують вирішення в процесі розвитку теорії ефективного залучення і використання інвестиційних ресурсів в країнах з перехідними економіками, яка тільки починає створюватись. Тому важливе значення має розробка ефективного економічного механізму залучення та використання іноземних інвестиційних ресурсів з урахуванням національних інвестиційних пріоритетів.

Сьогодні недостатньо уваги приділяється обґрунтуванню ефективного механізму залучення іноземних інвестицій в Україну. До цього часу відсутній порівняльний аналіз систем надходження іноземних інвестицій у країни Східної та Центральної Європи. Потребують удосконалення методичні основи кількісного визначення інвестиційної привабливості окремих регіонів України для діяльності іноземних інвесторів.

Саме актуальність проблеми, її наукове значення та можливе подальше практичне застосування, зумовили вибір теми магістерської роботи, визначили її структуру, мету та зміст дослідження.

В теоретичному і прикладному плані дослідження було орієнтовано на вирішення найбільш актуальних проблем реформування основних складових механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України відповідно до вимог ринкової економіки. Питання вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій постійно знаходяться в полі зору дослідників.

Методологічною основою для написання магістерської роботи були вітчизняні та зарубіжні дослідники, які зробили суттєвий внесок у світову економічну літературу, а саме: Є. Брігхем, Л. Вальрас, Р. Вернон, Л. Гітман, Дж. Даннінг, М. Кессон, Д. Лонг, М. Макдермотт, М. Портер, А. Рагмен, А. Тобін, С. Хаймер, У. Шарп (США) та інші. Чимало аспектів іноземного інвестування розроблені в працях російських вчених: Ю. Аджубея, М. Алєксєєва, Б. Альохіна, М. Богуславського, Т. Єршової, В. Караваєва, А. Кирєєва, Л. Лебедєвої, Я. Міркіна, Б. Рубцова, П. Хвойника, Ю. Ширяєва та інших.

Тема залучення іноземних інвестицій в Україну знайшла відображення в дослідженнях, що проводяться в наукових організаціях та навчальних закладах. Останнім часом видано чимало публікацій щодо залучення іноземних інвестицій в Україну. Широко відомі дослідження І. Бланка, В. Будкіна, О. Гаврилюка, В. Геєця, Б. Губського, А. Колосова, О. Кириченка, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, О. Мозгового, С. Мочерного, О. Мертенса, В. Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Пересади, О. Плотнікова, А. Поручника, А. Румянцева, В. Савчука, В. Сіденка, А. Філіпенка, В. Федосова та інших.

Метою дослідження є вивчення та узагальнення теоретико-методичних аспектів формування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку держави, дослідження механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України та надання пропозицій щодо його вдосконалення.

Виходячи з загальної мети дослідження були поставлені наступні завдання:

розглянути іноземні інвестиції у системі зовнішньоекономічної діяльності;

розкрити механізм регулювання інвестиційної діяльності;

розглянути та узагальнити методи оцінки ефективності залучення іноземних інвестицій;

провести аналіз динаміки залучення іноземних інвестицій в економіку України;

визначити вплив основних економічних показників на механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України;

провести аналіз та дати оцінку ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України;

обґрунтувати доцільність впровадження інвестиційних проектів стратегічно вадливих для економічного розвитку України;

надати пропозиції щодо шляхів вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України;

запропонувати шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Об'єктом дослідження є механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають в процесі державного регулювання міжнародної інвестиційної діяльності.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, Закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, Конференції ООН з торгівлі та розвитку, Національного банку України, Укази Президента України, статистичні дані Держкомстату України, Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку, статистичні та фінансові матеріали, надані Інститутом світової економіки та міжнародних відносин НАН України.

У роботі використовувались наступні методи: аналіз статистичних даних для визначення інвестиційної привабливості та оцінки ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій; метод кореляційно-регресійного аналізу для дослідження критеріїв і системи фінансово-економічних показників оцінки ефективності інвестування; прогнозування основних економічних показників розвитку держави за допомогою побудови лінії тренду для визначення майбутніх обсягів інвестицій, оцінка доцільності проекту за допомогою визначення індексу прибутковості, визначення альтернативного проекту методом ранжирування.

Новизна та практичне значення одержаних результатів полягає в тому що, основні положення магістерської роботи можуть бути використанні в процесі формування економічного механізму залучення іноземних інвестицій в Україні. Ці результати можуть бути корисними для розробки відповідної державної політики або програми залучення іноземних інвестицій, застосуванням запропонованих результатів аналізу, прогнозів, маркетингових заходів та рекомендацій органами управління у визначенні генеральної лінії на підтримку інвестицій в найперспективніші галузі економіки та розвитку підприємництва, а також недержавними підприємницькими структурами у своїй перспективній діяльності по залученню іноземних капіталів.

Магістерська робота містить: вступ, три повних розділи, висновки та пропозиції, список використаної літератури.

іноземна інвестиція україна залучення

У першому розділі розглядаються теоретико-методичні аспекти формування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку держави.

Другий розділ присвячується дослідженню механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України. Проводиться аналіз динаміки залучення іноземних інвестицій в економіку України. Дається оцінка ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України. Визначається вплив основних економічних показників на механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України.

В третьому розділі даються рекомендації щодо вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України. Обґрунтовується доцільність впровадження інвестиційних проектів стратегічно вадливих для економічного розвитку України. Також пропонується шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти формування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку держави

1.1 Іноземні інвестиції в системі зовнішньоекономічної діяльності

Інвестиції - відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованої планової системи використовувалося поняття "капітальні вкладення". Iноземнi iнвестицiї - це всi види цiнностей, що вкладаються безпосередньо iноземними iнвесторами в об'єкти iнвестицiйної дiяльностi.

Сучасний економічний словник визначає інвестиції як довгострокові вкладення приватного чи державного капіталу у власній країні чи за рубежем з метою одержання доходу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально - економічні програми, інноваційні проекти. Інвестиції дають віддачу через значний термін після вкладення [16, с.7-10].

Слово "інвестиція" походить від латинського "invest", що означає вкладати. В даний час значення інвестицій в економіці підприємства досить високе. Для того щоб підприємство могло успішно функціонувати, підвищувати якість продукції, знижувати витрати виробництва і підвищувати конкурентоздатність своєї продукції, воно повинно направляти фінансові ресурси на поточні витрати і на інвестиції [27, с.24].

Інвестування (інвестиційний процес) - це процес простого чи розширеного відтворення засобів виробництва. Це зв'язано з тим, що основні фонди підприємства піддаються зносу, машини й устаткування старіють фізично і морально і повинні замінятися. Вирішення задач максимізації прибутку підприємств у довгостроковому періоді зв'язано з залученням у виробництво новітньої техніки і технології, проведенням технічного, переозброєння і реконструкції.

Інвестиційний процес являє собою складний комплекс робіт, що включає наступні основні фази:

визначення об'єкта інвестування;

фінансування капіталовкладень;

контроль над їхнім виконанням.

Промислове підприємство робить інвестиції, з метою збереження чи збільшення свого прибутку. При інвестуванні підприємство повинне вирішити, чи буде за визначений час маса прибутку, принесена інвестиціями, більше вартості відповідних витрат. Альтернативною вартістю інвестування буде ринковий відсоток з капіталу, узятий по сумі засобів, необхідних для придбання нового капіталу [15, с.156-177].

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони виступають основою для:

систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;

прискорення НТП і поліпшення якості продукції;

структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

створення необхідної сировинної бази промисловості;

вирішення чи пом'якшення проблеми безробіття;

і т.д.

Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед - підйому життєвого рівня населення.

Міжнародні інвестиції - це капітали, експортовані з однієї країни і вкладені в справу або підприємство на території іншої країни, тобто за кордоном, куди внаслідок цього переноситься вже не акт реалізації зосередженої в експортованому товарі прибутку, а сам процес його створення. Таким чином, вивезення капіталу - це переміщення його за кордон з метою отримання підприємницького прибутку або проценту [56, с.134].

Управління інвестиційною діяльністю в сучасних умовах являє собою найважливіший елемент загальної системи управління.

Управління міжнародною інвестиційною діяльністю - це комплекс методів розробки й реалізації управлінських рішень, пов'язаних зi здійсненням інвестиційної діяльності підприємства.

Управління інвестиційною діяльністю має ряд особливостей. По-перше, ця система управління припускає тісний взаємозв'язок iз загальною системою управління на підприємстві. Це зумовлено тим, що управлінські рішення в сфері інвестицій завжди прямо або побічно взаємозалежні з іншими видами діяльності підприємства (з виробничою, постачальницькою, збутовою, фінансовою діяльністю). Тому необхідна вимога до системи управління інвестиційною діяльністю - це її взаємозв'язок з загальною системою управління на підприємстві. При цьому вci управлінські рішення в сфері інвестицій повинні бути спрямовані на досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства [8, с.45-52].

По-друге, управління інвестиційною діяльністю має комплексний i динамічний характер. Управлінські рішення в цій сфері повинні бути взаємозалежні між собою, вони не повинні суперечити одне іншому. Саме цей взаємозв'язок забезпечує комплексність та ефективність управління інвестиційною діяльністю підприємства. Високий динамізм внутрішніх інвестиційних процесів на підприємстві, а також зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності потребує, щоб i управлінські рішення в цій сфері були динамічними, щоб можна було вчасно й чітко реагувати на зміну тим або іншим параметрам інвестиційної діяльності [10, с.6-15]

З урахуванням таких особливостей можна побудувати ефективну систему управління інвестиційною діяльністю.

Інвестиційний клімат - це ґрунт для інвестицій, що характеризується цілим набором факторів. Це і макроекономічна ситуація (збалансованість бюджету, рівень інфляції, платіжний баланс із позитивним сальдо, розумний рівень державного боргу, солідний розмір золото - валютних резервів), і політична стабільність і передбачуваність. Немаловажні для інвесторів і такі фактори, як захищеність прав власності, рівень корпоративного керування, масштаби злочинності і корупції [13, с.52-67].

Підсумовуючи вищезазначене можна сказати, що інвестиційна діяльність - це послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає в капіталізації об'єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має на меті отримання прибутку або певного соціального ефекту. Вона є найбільш потужною формою реалізації економічних інтересів.

Негативний вплив на інвестиційні процеси в Україні роблять невирішені проблеми в кредитно - грошовій сфері (висока вартість кредиту, низький рівень капіталізації банківської системи і т.д.); недостатній платоспроможний попит населення; високе податкове навантаження на реальний сектор економіки; недостача коштів в оборотних активах підприємств; необхідність обслуговування значного зовнішнього боргу; відтік капіталу за рубіж; відсутність контролю над застосуванням законодавчої бази і її недосконалість; недостатньо пророблена процедура банкрутства й ін.

Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі задачі, як розширення власної підприємницької діяльності за рахунок нагромадження фінансових і матеріальних ресурсів; придбання нових підприємств; диверсифікованість діяльності внаслідок освоєння нових областей бізнесу [44, с.23].

Серед потенційних джерел ресурсів для ринкової трансформації економіки країн іноземні інвестиції займають особливе місце.

Вони здатні забезпечити масштаби і темпи структурної перебудови через розвиток ринкових відносин, а відтак і більш органічну інтеграцію національних ринків у міжнародні.

Велике значення мають дослідження зарубіжних авторів (Д. Стейнер, І. Ансоф, Д. Бранденбург, С. Бір, І. Форестер, С. Уеми та інші) з питань оцінки ефективності інвестицій в умовах ринкових відносин. Вагомий внесок в економічну теорію з питань інвестиційної політики та ефективності капітальних вкладень зробили також і українські вчені: В.П. Александрова, О.М. Алімов, Ю.М. Бажал. Є.Р. Бершеда, І.І. Лукінов, А.А. Пересада, П.С. Рогожин, В.Я. Шевчук, Е.Й. Шилов та інші [43, с.67].

Поняття "інвестиції" ширше, ніж поняття "капітальні вкладення". Інвестиції містять у собі як реальні, так і портфельні інвестиції, тобто вкладення в цінні папери й активи інших підприємств - вважав А.А. Пересада.

Так, на думку Б. Губського, саме інвестиційний потенціал (об'єктивні, кількісні, умови Інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни щодо ймовірності втрати в ній інвестицій чи дохід від них) визначають інвестиційний клімат [27, с.8-24].

Заслуговує уваги й точка зору російських науковців про те, що інвестиційний клімат включає в себе систему прийняття капіталу (СПК) - сукупність правових актів і установ, які втілюють державну політику у відношенні капіталовкладень з-за кордону".

Український вчений Б. Карпинський інвестиційний клімат визначає за формульованим підходом як комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на певній території та дають у своєму сумарному прояві синергічний ефект [22, с.4-9].

Ознайомившись з різними підходами вчених до класифікації інвестицій можна дійти висновку, що інвестиції доцільно класифікувати на основі певних ознак. Така класифікація є найраціональнішою:

1. По об'єкту вкладення капіталу.

Інвестування може здійснюватися в двох формах: безпосереднє вкладення засобів у створення нових виробничих потужностей, для придбання нового обладнання, ліцензій, нерухомості і приміщення, у цінні папери. У першому випадку мова йде про так називане реальне інвестування (real іnvestment), у другому - про "портфельне інвестування" (рortfolіo іnvestment) [27, с.14-20].

Також можна говорити про виробничі інвестиції, що направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, і інтелектуальних, вкладених у створення інтелектуального, духовного продукту.

Інвестиції прямі - вкладення, у тому числі в статутний капітал, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій компанії.

Інвестиції портфельні (непрямі) - невеликі по розмірі інвестиції, що не можуть забезпечити їхнім власникам контроль над підприємством.

Відповідно, виділяють фінансові і не фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - інвестиції в цінні папери.

Не фінансові інвестиції - не грошові інвестиції у формі вкладень прав, ліцензій, ноу-хау, майна в проект, у підприємство, у справу.

2. По суб'єкту інвестування.

Приватні інвестиції характеризують вкладення засобів фізичних осіб і підприємницьких організацій недержавних форм власності.

Державні інвестиції - це вкладення засобів державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.

3. По періоду інвестування.

Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Як правило, фінансові інвестиції фірми є короткостроковими.

Довгострокові інвестиції являють собою вкладення коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. Відповідно до цього основною формою довгострокових інвестицій фірми є її капітальні вкладення у відтворення основних засобів [13, с.7].

4. З погляду спрямованості дій.

Інвестиції на підставі проекту (початкові інвестиції), чи нетто-інвестиції;

Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на збільшення виробничого потенціалу;

Реінвестиції, тобто зв'язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх на придбання чи виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства. До таким можна віднести:

інвестиції на заміну, у результаті яких наявні об'єкти заміняються новими.

інвестиції на раціоналізацію, що направляються на модернізацію технологічного чи устаткування процесів.

інвестиції на зміну програми випуску

інвестиції на диверсифікованість, зв'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту.

інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, що направляються на підготовку кадрів, рекламу і т.д.

Брутто-інвестиції, що складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій.

Крім цього, окремо виділяють венчурні інвестиції й ануітет [21, с.3-7].

Венчурні інвестиції - це ризикові вкладення. Вони являють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв'язаних з великим рівнем ризику. Венчурні інвестиції направляються в не зв'язані між собою проекти, що мають високий ступінь ризику, у розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій.

Ануітет - інвестиції, що приносять вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному - це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди.

5. За ступенем та причинами ризику.

- безризикові, наприклад короткострокові інвестиції у країни зі стабільною економічною ситуацією;

- ризикові, зумовлені різними чинниками. Ці ризики, у свою чергу, поділяються на: форс-мажорні обставини - стихійні лиха (землетруси, повені, шторми, кліматичні катаклізми) та інші надзвичайні ситуації; макроекономічні ризики, пов'язані зі змінами макроекономічної ситуації, зокрема значними коливаннями процентних кредитних ставок, різкими непередбачуваними змінами валютних курсі в та експертних цін на товари й сировину; операційні, або комерційні, тобто ризики, що зумовлюються специфікою інвестиційного проекту. До них належать невиконання планів робіт, перевитрата коштів через помилки у проектуванні плануванні та координації робіт, виробничо-технологічні ризики (аварії, вихід з ладу устаткування і т.п.). До операційних ризиків можна також включити ризики, пов'язані з порушенням сторонами власних юридичних зобов'язань, запровадженням ембарго на експорт (імпорт) і скасуванням експортно-імпортних ліцензій, забороною чи обмеженнями права вільного продажу товару, раптовими дискримінаційними змінами системи оподаткування (запровадження нових або збільшення чинних податків на імпорт - експорт товарів і обладнання). Окремою групою ризиків є політичні ризики. Вони відрізняються від попередніх тим, що їхнє виникнення залежить від інших причин, ніж комерційних ризиків, і характеризує міру втручання держави-реципієнта в інвестиції у господарську діяльність. До політичних ризиків відносять: неможливість конвертації і репатріації доходів (уведення обмежень або занадто велика затримка конвертації власних доходів інвестора в іноземну валюту та (або) репатріації їх за межі країни); експропріація (часткове або повне позбавлення інвестора права власності контролю та інших прав на застраховану інвестицію); війна й суспільні заворушення [12, с.34-37].

Ця класифікація не є вичерпною, але дає змогу належним чином упорядкувати аналіз еволюції інвестиційної теорії.

Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У сучасних умовах господарювання дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це зв'язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості.

Підготовка й аналіз інвестицій істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто яку задачу ставить перед собою підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі реальні інвестиції зводяться в наступні основні групи [14, с.124-135]:

обов'язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) - це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу включаються інвестиції, ціль яких - організація екологічної безпеки діяльності фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.;

інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування. Здійснення даних інвестицій необхідно підприємницькій фірмі для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі;

інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування - розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;

інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.

Особливість сучасного періоду полягає в тому, що однією з рушійних сил, які визначають рівні та пропорції зарубіжного інвестування, став валютний фактор. Його значення на кожному товарному ринку суто індивідуальне. Проте спостереження свідчать, що під вплив валютного фактора особливо підпадають ринки, які характеризуються відносно однорідною та стійкою номенклатурою.

Таким чином, можна сформулювати умову, згідно з якою зміцнення національної валюти країни базування зумовлює наростання її зарубіжного інвестування. Звідси випливає висновок, що інвестори країн із завищеним курсом валюти прагнуть направляти свої кошти до країн із заниженим курсом. Непересічне значення при здійсненні зарубіжного інвестування має наявність стабільної грошової та фінансової систем у країні-імпортері капіталу. Зокрема, Японія, Південна Корея та інші країни, що розвинули свою економіку завдяки ефективному залученню та використанню іноземних інвестицій, дістали можливість одержувати їх лише після приборкання інфляції та встановлення фінансової стабілізації.

Динаміка іноземного інвестування значною мірою залежить від зв'язків країни-реципієнта з недержавними та міжнародними організаціями. Дослідження світової практики дозволяє вивести неформальну залежність, згідно з якою інвестиції в ту чи іншу державу починають надходити після підписання угоди з Міжнародним валютним фондом та здійснення страхування. Важливу роль у даному контексті відіграє і наявність зовнішньої заборгованості: значна її величина зумовлює нижчий рівень надходження зовнішніх коштів [23, с.12].

Отже, слід зазначити, що іноземні інвестиції - це капітали, експортовані з однієї країни і вкладені в справу або підприємство на території іншої країни, тобто за кордоном, куди внаслідок цього переноситься вже не акт реалізації зосередженої в експортованому товарі прибутку, а сам процес його створення. Таким чином, вивезення капіталу - це переміщення його за кордон з метою отримання підприємницького прибутку або проценту.

Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [43]. Це визначення, в основному, відповідає міжнародному підходу до уявлення про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою отримання прибутку, доходу, дивіденду (соціального ефекту) в майбутньому. Іншими словами, інвестор відмовляється від задоволення насущних потреб в розрахунку на очікуване задоволення їх в майбутньому, але в більших розмірах.

1.2 Механізм регулювання інвестиційних процесів

Економіка кожної країни має свої особливості, тому механізм залучення іноземних інвестицій має носити тут індивідуальний характер. У чистому вигляді методи, які застосовувались у розвинутих ринкових економіках та грунтуються на теоретичних розробках кейнсіанців або неолібералів, неприйнятні для України, оскільки її економіка поєднує окремі чинники, котрі вимагають застосування як перших, так і останніх підходів. Так, з одного боку, інфляційні тенденції вимагають скорочення видатків бюджету, однак недостатньо сформований фінансовий сектор і відсутність сучасних систем соціального забезпечення не дають в повному обсязі застосувати його. З іншого боку, кредитна система слабо розвинута, комерційні банки не в змозі фінансувати масштабні інвестиційні проекти через недостатність власних ресурсів і високі інфляційні очікування й пов'язані з цим ризики. Інфляція знецінила власні кошти підприємств, що спрямовувались у виробництво. Тому в цій ситуації бюджет поки що залишається одним з небагатьох джерел збільшення інвестицій [39, с.54].

Виділяють кілька рівнів управління інвестиційною діяльністю: державне регулювання інвестиційної діяльності, регіональне управління інвестиційною діяльністю, управління інвестиційною діяльністю на підприємстві, що показана на рисунку 1.1.

Державне регулювання й регіональне управління інвестиційної діяльності, тобто управління на макроекономічному рівні, спрямоване, насамперед, на створення сприятливих умов здійснення інвестиційної діяльності різних суб'єктів на відповідній території [18, с.29].

Рисунок 1.1 - Рівні управління інвестиційною діяльністю

На мікроекономічному рівні управління інвестиційної діяльності спрямоване на підвищення ефективності інвестиційної діяльності окремого господарюючого суб'єкта. При цьому ефективність цієї діяльності прямо залежить від сприятливості зовнішніх умов її здійснення, тобто від ефективності макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності. У прoцeci інвестиційної діяльності на підприємстві вирішується ряд завдань, пов'язаних з різними аспектами інвестування. До таких завдань належать розробка інвестиційної стратегії, вибiр форм i об'єктів інвестування, пошук джерел фінансування цих об'єктів, вибір інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробка, аналіз i оцінкa конкретних інвестиційних проектів, контроль результатів здійснення інвестиційної діяльності. Саме прийняття ефективних управлінських рішень в інвестиційній cферi є запорукою ефективності окремих інвестиційних операцій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому.

Регулювання механізму залучення іноземних інвестицій в економіку країни в державі з ринковою економікою здійснюється:

через державну інвестиційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки;

через індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу;

шляхом забезпечення належного функціонування договірно-правової системи;

через порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

При цьому можуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та здоров'я.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності [10, с.3-7].

Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими та місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховною Радою України може вводитися диференційований податок на інвестиції;

проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;

подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

державних норм та стандартів;

антимонопольних заходів;

роздержавлення і приватизації власності;

визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;

політики ціноутворення;

проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва;

інших заходів.

Рішення щодо республіканських державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного та соціального розвитку республіки, схем розвитку та розміщення продуктивних сил, цільових науково-технічних і комплексних програм, техніко-економічних обгрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій [25, с.345].

Проекти цільових комплексних республіканських програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України з участю заінтересованих державних органів і громадських організацій та подаються Кабінетом Міністрів України на затвердження Верховній Раді України у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки.

Верховна Рада України затверджує у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів республіканського бюджету.

Однією із форм реалізації республіканських державних інвестицій є республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.

Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.

Прийняття в експлуатацію об'єктів республіканського державного замовлення провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Обов'язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва,

що здійснюються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, Інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають експертизі згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" [42].

Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва виконується комплексно спеціалізованою державною організацією, яка утворюється і діє у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватись експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.

Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами та тарифами.

Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств,. установ та організацій [43].

В Україні порядок державного управління інвестиційною діяльністю визначається у Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 384 від 1 червня 1995 року.

Державне управління інвестиційною діяльністю можна визначити як підзаконну, юридично-владну виконавчу та розпорядчу діяльність відповідних органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій управління, необхідних у процесі управління економічним розвитком країни.

Принципом взагалі називають керівну ідею, основне правило поведінки. Щодо принципів управління інвестиційною діяльністю, то це об'єктивні закономірності правильної організації та здійснення державою функцій управління, направлених на забезпечення ефективного залучення та використання інвестицій.

За змістом принципи державного управління інвестиційною діяльністю можна розділити на соціально-політичні, організаційні та спеціальні. Оскільки соціально-політичним та організаційним принципам приділена достатня увага в навчальній літературі з адміністративного права та теорії управління, і вони властиві для всіх сфер управління, зупинимося на виділенні спеціальних принципів, що характерні для державного управління інвестиційною діяльністю.

Державне управління інвестиційною діяльністю повинно базуватися на таких спеціальних принципах, як:

принцип взаємної відповідальності інвесторів і держави;

принцип дотримання основних прав і свобод інвесторів;

принцип юридичної відповідальності інвесторів за порушення вимог законодавства України або міжнародних договорів;

принцип послідовної децентралізації інвестиційного процесу та розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;

принцип залучення іноземних інвестицій переважно для реалізації державних пріоритетних програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки та надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню та реконструкції діючих підприємств;

принцип вдосконалення законодавства про інвестиційну діяльність.

Зміст державного управління економікою визначається характером функцій, які реалізуються у процесі цієї діяльності. Функція - слово латинського походження, що означає "діяльність". Будь-яка управлінська діяльність є діяльністю по реалізації різних за змістом, призначенням, об'ємом функцій управління. Функції управління необхідно розглядати як дії, види, напрямки діяльності суб'єкта управління по відношенню до об'єкта, функція - це частина діяльності з управління, що характеризує його зміст [44, с.12].

Під функціями державного управління необхідно розуміти об'єктивно обумовлені дії, складову частину виконавчо-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади (їх посадових осіб), що здійснюються від імені держави з метою реалізації її завдань в економічній, соціально-культурній та в адміністративно-політичній сферах суспільного життя.

У процесі управлінської діяльності здійснюються різноманітні за своїм змістом та призначенням функції, які можна об'єднати у три групи: загальні, спеціальні та допоміжні.

До загальних функцій управління відносяться: інформаційна, керівна, прогнозування, планування, організація, координація, контроль [17, с.167-172].

Інформаційна - одна із функцій, яка дає можливість мати уяву про характер і стан об'єкта управління, своєчасно приймати необхідні рішення по досягненню поставлених цілей управління. У зв'язку з цим ні один управляючий орган не може здійснювати діяльність по управлінню, не маючи відповідної інформації. Дана функція передбачає збір, фіксацію, обробку, аналіз інформації та передачу її іншим органам.

У процесі виконання цієї функції при здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю є необхідним створення реєстрів інвестиційних проектів, інформаційних банків даних про обсяг, види, форми та об'єкти інвестування. Необхідно мати банки даних з інформацією про потенційних інвесторів та про тих, хто вже здійснює інвестиційну діяльність, про проміжні результати здійснення інвестиційних проектів.

Прогнозування має велике значення при визначенні можливих наслідків іноземного інвестування в країні взагалі й інвестування на рівні окремих галузей, територій, підприємств.

Планування знаходиться в тісному взаємозв'язку з прогнозуванням, а в ряді випадків переплітається з ним і є, за своєю сутністю, формою його вираження. Як функція, планування знаходить своє вираження в актах державних органів, в яких відображаються кількісні та якісні планові показники розвитку економічних процесів на певний період.

Необхідно відзначити, що така функція як планування в процесі державного управління інвестиційною діяльністю може здійснюватися при визначенні об'ємів залучення іноземних інвестицій за певний період часу, встановленні переліку пріоритетних сфер та об'єктів іноземного інвестування, визначенні об'ємів інвестування в конкретні галузі економіки, інші об'єкти інвестування та встановленні інших параметрів інвестування.

Організація - функція, за допомогою якої створюється, формується система, що управляє та система, якою управляють. Цю функцію можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як діяльність по побудові та вдосконаленню структури якої-небудь системи та, по-друге, як діяльність по проведенню в життя управлінських рішень в рамках функціонування визначеної та достатньо стабільної системи. Завдяки цій функції, створюються, ліквідуються та реорганізуються суб'єкти державного управління інвестиційною діяльністю, встановлюються та реалізуються їх функції, права та обов'язки, визначається їх структура і т.д.

Керівництво характеризується як функція, за допомогою якої направляється діяльність, поведінка об'єкта управління з метою досягнення запланованих результатів. Через керівництво здійснюється безпосередній зв'язок між суб'єктом і об'єктом управління.

Координація - це функція, що дозволяє узгоджувати дії різних органів, підприємств та організацій при досягненні будь-яких спільних цілей, наприклад, по залученню та використанню іноземних інвестицій в Україні.

Контроль - одна із загальних функцій управління інвестиційною діяльністю. За його допомогою визначається ступінь відповідності процесу функціонування об'єктів інвестування прийнятим управлінським рішенням, виявляються результати впливу органів державного управління на процес інвестування та відхилень від управлінських рішень у цій галузі.

Проаналізувавши спеціальні функції державного управління інвестиційною діяльністю, їх можна умовно поділити на дві групи: функції по залученню інвестицій та функції по використанню інвестицій.

Серед функцій по залученню інвестицій можна виділити:

формування державної політики щодо залучення інвестицій;

участь у міжнародному економічному співробітництві, роботі міжнародних економічних і фінансових організацій з метою залучення іноземних інвестицій, укладення міжнародних договорів з питань іноземного інвестування;

визначення пріоритетних напрямків структурно-інвестиційної політики, пріоритетних напрямків використання інвестицій;

здійснення обліку інформації стосовно джерел інвестицій, потреб у їх залученні, напрямів та ефективності використання;

створення сприятливих умов для діяльності інвесторів на території України та ін.

Виходячи з аналізу змісту положень та статутів про відповідні органи державної влади та інші установи, практики їх діяльності, можна визначити, що зазначені функції відносяться до компетенції Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції [32, с.46].

До функцій по використанню інвестицій можна віднести:

організацію експертизи та конкурсного відбору інвестиційних проектів і програм, пошук їх виконавців;

організацію збору, вивчення й узагальнення пропозицій суб'єктів інвестиційної діяльності щодо надання та отримання інвестицій, ведення обліку заявок інвесторів та реципієнтів на участь в інвестиційних проектах і програмах;

здійснення реєстрації інвестиційних проектів і програм.

Відповідний аналіз показує, що виконання вказаних функцій, в тій чи іншій мірі, покладено на Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України.

Спеціальними функціями державного управління інвестиційною діяльністю, які втілюють в собі таку загальну функцію управління, як інформаційна, є:

інформування відповідних державних органів про можливість надання інвесторам пільг, що можуть бути передбачені законодавством та міжнародними договорами України;

надання консультацій та забезпечення обміну інформацією між українськими та іноземними учасниками інвестиційних процесів, сприяння формуванню інфраструктури для забезпечення інвестиційної сфери міжнародного співробітництва в Україні;

створення системи інформаційного супроводу проектів і програм міжнародного інвестиційного співробітництва, використання нагромадженої інформації для економічної оцінки інвестиційних проектів і програм, надання довідок, ведення звітності.

Ці функції, на сьогодні, в тій чи іншій мірі, відносяться до компетенції місцевих державних адміністрацій, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.

Важливими є функції контролю за ефективністю використання інвестицій, за виконанням суб'єктами інвестиційної діяльності вимог законодавства України та зобов'язань за міжнародними договорами, які відносяться до компетенції Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади (а також правоохоронних органів) [5, с.237-249].

Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина механізму залучення іноземних інвестицій та державного управління економікою країни в цілому. Звідси можна зробити висновок про те, що форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю можна розбити на дві великі групи: форми і методи державного управління економікою країни, що властиві, в тому числі, і для державного управління інвестиційною діяльністю та форми і методи державного управління, що мають свою специфіку і стосуються лише державного управління інвестиційною діяльністю, як одного із важливих напрямів державного управління економікою.

Форма державного управління інвестиційною діяльністю - це юридичне впорядкована діяльність конкретних суб'єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю. Організаційно-правові форми державного управління закріплені прямо в компетенції органу управління чи витікають із неї [13, с.26].

Найбільш типовою класифікацією організаційно-правових форм управлінської діяльності є поділ їх на правові та неправові.

Правові форми державного управління інвестиційною діяльністю пов'язані з встановленням та застосуванням норм права, а їх використання викликає певні юридичні наслідки. До правових форм державного управління відносять видання нормативних та індивідуальних актів управління.

До неправових форм державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, направлених на впорядкування інвестиційного процесу. Відомо, що при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативних та індивідуальних актів управління. Ряд питань вирішується в організаційному порядку шляхом інструктування, проведення зборів, нарад, семінарів, контролю, інформацій, розробки та підготовки різноманітних заходів і т.п.

Передбачені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. №384 форми реалізації державної інвестиційної політики можна поділити на дві групи.

До першої групи можна віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі випуску цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств та населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися в Україну в результаті забезпечення економічної стабілізації та створення відповідної законодавчої бази, проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання тощо.


Подобные документы

  • Роль інвестицій в економіці. Класифікація інвестицій. Проблеми пов'язані із залученням іноземних інвестицій в Україні. Пріоритетні напрямки залучення іноземних інвестицій в Україну.

    курсовая работа [27,0 K], добавлен 09.04.2003

  • Нормативна база та механізм залучення іноземного капіталу в економіку України. Аналіз розміщення та динаміки іноземних інвестицій на фінансовому ринку країни. Проблеми іноземного інвестування та напрямки ефективності розвитку інвестиційної діяльності.

    курсовая работа [596,9 K], добавлен 13.03.2015

  • Причини залучення іноземних інвестицій. Ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну. Напрямки поліпшення інвестиційного клімату. Вдосконалення податкового законодавства. Спеціальні (вільні) економічні зони. Інвестиційне середовище в Україні.

    доклад [24,4 K], добавлен 12.12.2008

  • Стан розвитку економіки України. Перешкоди для залучення іноземних інвестицій в економіку країни, прямі і портфельні іноземні інвестиції. Іноземне інвестування, реалізація інвестиційних проектів у зоні пріоритетного розвитку Харкова і Харківської області.

    дипломная работа [152,1 K], добавлен 08.12.2011

  • Вплив іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави. Співвідношення між інвестиційною і зовнішньоторговельною політикою. Ефективність державного контролю над рухом капіталу. Проблеми залучення іноземних інвестицій в регіони України.

    курсовая работа [107,5 K], добавлен 06.10.2012

  • Інвестиційний клімат України: стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища; державне регулювання. Основи зовнішньоекономічної діяльності ПАТ Уманський завод "Мегомметр", механізм залучення іноземних інвестицій.

    курсовая работа [123,1 K], добавлен 26.03.2014

  • Додаткові джерела фінансування. Інвестиційна привабливість. Сучасний стан. Стимулювання та захист іноземних інвестицій. Портфельні інвестиції. Проблеми залучення іноземних інвестицій в регіонах України. Невисока інвестиційна привабливість.

    контрольная работа [19,2 K], добавлен 08.02.2007

  • Поняття іноземних інвестицій. Важливість вкладення іноземного капіталу в економіку України. Проблеми іноземного інвестування в сучасних умовах. Органи, які здійснюють керування та контроль іноземним інвестуванням. Способи залучення іноземних інвестицій т

    контрольная работа [14,2 K], добавлен 08.03.2005

  • Законодавча база має примітні два основних недоліки: ненадійність та відсутність комплектності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об’єктів інве

    контрольная работа [18,7 K], добавлен 14.12.2004

  • Інвестиційний капітал як каталізатор економічної активності. Пріоритетні сфери та зони іноземного інвестування в Україні. Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку держави. Політика по залученню іноземних інвестицій.

    курсовая работа [108,2 K], добавлен 02.03.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.