Оцінка і діагностика фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

За сучасних, ринкових умов господарювання відкриті акціонерні товариства, підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності і галузевих особливостей є самостійними суб'єктами. Їхня діяльність підпорядкована законам ринку, перед усім законам попиту та пропозиції, вартості і конкуренції. Враховуючи це через ринок виявляється заінтересованість у діяльності будь-якого підприємства. У цьому ж заінтересовані фізичні та юридичні особи, різні фірми, державні органи, особливо податкові адміністрації, які відслідковують результати діяльності і фінансовий стан господарства.

В умовах діяльності підприємств на госпрозрахункових засадах підвищується роль звітності як основного джерела одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і попередження ризику у виробничо-господарській і фінансовій діяльності, у системі оподаткування, у зобов'язаннях довгострокових, поточних і розрахункових операцій.

Складання фінансової звітності про діяльність господарюючого суб'єкта, яка складається відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, нормативно-правових документів, які регламентують питання фінансової звітності.

Фінансова звітність - це система взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства, установи, організації за визначений період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Одже суть її полягає у наданні повної та понятної фахівцям економічної галузі інформації щодо стану господарюючого суб'єкту, його стабільності, платоспроможності, готовності до партнерства, а також здатності до швидкого реагування на зовнішні зміни факторів, що впливають на фінансові результати діяльності. Нові вимоги до фінансової звітності, узгожені з міжнародними стандартами, максимально адаптовані до умов економічного середовища України, дозволяють користувачам, як зарубіжним, так і українським, отримати необхідну достовірну і повну інформацію.

Економічний аналіз фінансової звітності мае за мету групування та пояснення інформації, що наводиться у звітах. Аналіз фінансової звітності, використовує таку саму технологію обробки інформації, що і економічний аналіз, проте основна задача його передбачає встановити та підтвердити законність фінансової звітності та відповідність її даним бухгалтерського обліку, а також вказати на невідповідності та шляхи виправлення помилок. Крім того, економічний аналіз фінансової звітності перевіряє правильність реєстрації, перереєстрації у встановленому порядку, навність та правильність оформлення всіх установчих, реєстраційних та майнових документів.

Аналіз же фінансової звітності передбачає встановлення відхилення за поточними показниками, а також за результатами діяльності підприємства від рівня минулого року, запланованого рівня, аналогічних даних інших підприємств однієї галузі та нормативних значень. Різними методами одержання інформації встановлюються причини негативних та позитивних тенденцій діяльності та пропозиції ефективних рішень з усунення недоліків та сприянню поліпшенню показників.

Аналіз фінансової звітності, повиннин оцінити платоспроможність, ліквідність та прибутковість (рентабельність) підприємства, його діяльності та фактори, що впливають на рівень цих показників.

В умовах розрізненості податкової та фінансової звітності фахівцю економічної сфери необхідно вільно орієнтуватися у аспектах аналізу звітності та на основі одержаних даних сприяти зближенню податкового обліку та звітності зокрема.

Користувачі фінансової звітності, серед яких інвестори, акціонери, працівники, позичальники, постачальникі та інші кредитори, клієнти, уряд та урядові установи, громадськість, зацікавлені у гарантовній якості звітності, а також її аналізу і аудиту. Цього можна досягти шляхом впровадження удосконалиніших методів складання та обробки звітів. Застосування комп'ютерної техніки до процесів узагальнення фінансової інформації дозволяє уникнути багатьох помилок, які є досить ймовірні при ручному методі.

Саме тому важливість вивчення питань, що стосуються аналізу і фінансової звітності не підлягає сумніву та знову і знову підтвержує свою актуальність в умовах становлення економічних відносин ринкового спрямовання.

РОЗДІЛ I. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА АНАЛИЗУ

1.1 Поняття, значення та задачі аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його обертання та властивість суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований або встановлений момент часу.

В процесі господарювання відбувається безперервний процес оберту капіталу, змінюється структура коштів та джерел їх формування, наявність та потреба в фінансових ресурсах і як наслідок фінансовий стан підприємства, зовнішнім виявом якого є платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) та кризовим. Властивість підприємства своєчасно здійснювати виплати, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені струси та підтримувати сою платоспроможність у несприятливих умовах свідчить про його стійкий фінансовий стан, та навпаки.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою зберігання платоспроможності та створення умов для само відтворювання.

Головна мета фінансової діяльності - збільшення активів підприємства. Для цього воно повинно постійно підтримувати належний рівень платоспроможності та рентабельності, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

Основні задачі аналізу:

1) своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності та пошук резервів покращення фінансового стану підприємства та його платоспроможності;

2) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності та наявності власних та заємних ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

3) розробка конкретних заходів, що направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів та зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства, його стійкості використовується ціла система показників, що характеризують:

а) наявність та розміщення капіталу, ефективність та інтенсивність його використання;

б) оптимальність структури пасивів підприємства, його фінансову незалежність та ступінь фінансового ризику;

в) оптимальність структури активів підприємства та ступінь виробничого ризику;

г) оптимальність структури джерел формування обігових активів;

д) платоспроможність і інвестиційну привабливість підприємства;

е) ризики банкрутства суб'єкта господарювання;

є) запас його фінансової стійкості (зону беззбиткового об'єму продажу).

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, так як абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в співставляємий вигляд.

Відносні показники підприємства, що аналізується, можна порівняти з:

загальноприйнятими „нормами” для оцінки ступеню ризику та прогнозування можливого банкрутства;

аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити недоліки та переваги підприємства та його можливості;

аналогічними даними за попередні роки для виявлення тенденцій покращення або погіршення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники та відповідні служби підприємства, але й його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки - для оцінки умов кредитування та визначення ступеню ризику, постачальники - для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів в бюджет і т.д. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аналіз виконується службами підприємства та його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - забезпечити планомірне надходження грошових коштів та розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримати максимальний прибуток та виключення ризик банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних та фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публічної звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку та виключити ризик втрати.

Основними джерелами інформації для аналіз фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та витрати, про рух капіталу, про рух грошових коштів та інші форми звітності, дані первинного та аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують та деталізують окремі статті балансу.

1.2 Аналіз фінансової структури балансу

При переході до ринкових відносин функціонування підприємства неможливе без надійної інформаційної системи, основним завданням якої є забезпечення внутрішніх і зовнішніх споживачів. Тому в системі економічної інформації, пристосованої до вимог і особливостей ринкового господарювання важливе місце належить бухгалтерському балансу, в якому віддзеркалюються склад і розміщення засобів підприємства і джерела їхнього утворення.

Усі господарські засоби й джерела їхнього утворення відображаються в активи і пасиві балансу за економічними однорідними видами, згрупованими за розділами. У кожному розділі активу й пасиву балансу однорідні за економічними змістом види господарських засобів і джерела їх утворення об'єднані в балансові статті, що відповідають рахункам бухгалтерського обліку. Баланс є складовою бухгалтерської звітності і за будовою має вигляд двосторонньої таблиці.

В умовах ринкової економіки важливе значення надається одержанню достовірної інформації для проведення аналізу і читання балансу в часі, оцінка майна, відображеного в ньому, аналізу фінансового стану підприємства.

Важливими показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства є:

коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) або питома вага власного капіталу в його загальній сумі;

коефіцієнт фінансової залежності (доля позикового капіталу в загальній валюті балансу;

коефіцієнт фінансового ризику (відношення позикового капіталу до власного) - „плече фінансового ричага”.

Чим вищий рівень показника фінансової залежності, і нижчий рівень показника фінансової залежності та фінансового ризику, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

Величина коефіцієнта фінансового ризику („плече фінансового ричага”) залежить від частки позикового капіталу в загальній сумі активів, частки основного капіталу в загальній сумі активів, співвідношення обігового та основного капіталу, частки власного обігового капіталу в формуванні поточних активів, а також від частки власного обігового капіталу в загальній сумі власного капіталу:

, (1.1)

Для оцінки структури формування капіталу підприємства розраховують також коефіцієнт самофінансування - відношення суми самофінансуємого доходу до загальної суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів. Сума самофінансуємого доходу розраховується як сума реінвестованого прибутку та амортизації.

Баланс як зведений документ бухгалтерського обліку має надзвичайно велике практичне значення для інформаційного забезпечення зовнішніх і внутрішніх споживачів, відображає фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства. У ньому закладено інформацію, чим володіє власник, тобто який у кількісному і якісному відношенні запас матеріальних ресурсів, яким підприємство може розпоряджатися і хто є учасником формування цього запасу. Із балансу можна одержати інформацію про дотримання підприємством взятих на себе зобов'язань перед акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, чи можливо воно перебуває у фінансових труднощах. За умов ринкової економіки значно зростає потреба в достовірній для проведення економічного аналізу всієї господарської діяльності підприємства та фінансового стану зокрема. Для цього використовують цілу систему показників, дані за якими порівнюють у динаміці, а також позитивний або негативний вплив на них факторів.

1.3 Система показників фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства потребує системного і комплексного підходу і проводиться з метою одержання потрібної аналітичної інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів. Тому формування і функціонування фінансового ринку вимагають достовірної інформації про стан розвитку підприємств, їхню незалежність і надійність як для управління, так і користувачів зі сторони. Залежно від поставленої мети для проведення економічного аналізу використовують абсолютні показники бухгалтерського обліку й звітності підприємства і на основі економіко-статистичних методів розраховують відносні величини - коефіцієнти, проценти тощо.

Предмет аналізу фінансового стану підприємства - економічні, виробничі, технологічно-технічні показники, тобто господарсько-фінансова діяльність підприємства, а основним методологічним прийомом аналізу є метод порівняння показників звітного періоду із розрахунковими і базовими, інших підприємств, а також з нормативними показниками.

Показники - є конкретизованим виявленням економічних категорій. Вони дають змогу охарактеризувати обсяги розвитку виробництва у натуральному і вартісному, кількісному і якісному виразах.

Основне джерело економічної інформації - бухгалтерська та статистична звітність. За даними інформації, що міститься у бухгалтерському балансі, звітах про фінансові результати, про рух грошових коштів та про власний капітал, порівнянням одержаної інформації проводять аналіз фінансової діяльності товариства за горизонтальним і вертикальним напрямками.

Суть горизонтального аналізу полягає в тому, що приводять його порівнянням окремих показників за статтями балансу і звітів підприємства за суміжні звітні періоди і в динаміці за ряд років. Проводячи горизонтальний аналіз, встановлюючи відхилення від базового, попереднього звітного періоду або показників, планів, завдань та даних інших підприємств, виявляють тенденції розвитку підприємства, причини таких відхилень і можливі результати фінансової діяльності.

Вертикальний (або структурний) аналіз балансу і звітів дає змогу проаналізувати структуру активів підприємства, тобто визначити, яку питому вагу в загальній сумі активів (валюті балансу) становлять основний капітал та нематеріальні активи, запаси і витрати, фінансові вкладення, грошові кошти та дебіторська заборгованість, а у пасиві - аналізується структура власного капіталу, короткострокової та довгострокової заборгованості, кредиторської заборгованості. При структурному аналізі звітності всі показники співвідносяться між собою, співставляються показники підприємства зі структурою показників інших господарств. Такий аналіз дає змогу відшукати оптимальну структуру активів та пасивів підприємства для успішного проведення господарської та фінансової діяльності.

Для одержання потрібної аналітичної інформації робляться розрахунки з використанням показників, що об'єднані у групи:

- фінансової стійкості;

- платоспроможності;

- ділової активності;

- рентабельності.

Вихідним етапом аналізу фінансового стану підприємства є попереднє ознайомлення з підсумками його роботи порівнянням даних балансу на кінець звітного періоду з підсумками на початок періоду як у цілому, так і за окремими статтями.

Такий загальний аналіз по горизонталі і вертикалі дає змогу визначити загальний напрям руху змін балансу. В умовах ринкової економіки підприємства мають позитивно оцінювати зростання валюти балансу за статтями, прагнути раціонально використовувати кошти, здійснювати довготермінові фінансові та капітальні вкладення.

Проаналізувавши загальний стан товариства, тобто його діяльності, поглиблюють аналіз на детальнішому рівні, з метою виявлення впливу окремих факторів на загальний розвиток підприємств.

У цілому в балансі відображено реальний майновий стан підприємства, до складу якого входять грошові кошти, цінні папери, дебіторська заборгованість, запаси, незавершене виробництво, готова продукція, об'єднані в оборотні мобільні засоби. Основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові інвестиції, незавершені капітальні вкладення, обладнання для установки - об'єднані у позаоборотні активи.

Аналіз майнового стану підприємства має засвідчити його динаміку і зміну структури. Проводячи аналіз майна підприємства, визначають джерела його утворення. А ними є власні і позикові засоби. До власних коштів належать статутний капітал, прибуток, спеціальні фонди, а до позичених - кошти короткострокового і тривалого використання, отримані від банків та інших підприємств (кредити та позики отримані).

Як зазначалося, при аналізі фінансового стану підприємства використовуються показники фінансової стійкості, до яких можна віднести коефіцієнти:

- автономії;

- незалежності;

- довгострокових залучень;

- позикових засобів;

- позикових і власних засобів;

- дебіторської заборгованості;

- власних і довгострокових позикових засобів.

Аналіз фінансового стану підприємства значно поглиблюється в міру вивчення виробничих показників обсягів виробництва, якості й асортименту продукції, а також показників, які впливають на виробничо-господарську діяльність, - матеріально-технічне забезпечення, наявності ринку збуту, на основі дії закону попиту і пропозиції, відповідності цін на продукцію, що забезпечує підприємству для його нормальної роботи рівень рентабельності.

Ринкова економіка потребує новий підхід до організації виробництва особливо до пошуку ринків збуту продукції. Постановка цього питання перебуває на надзвичайно низькому рівні.

Володіючи системою показників, потрібно здійснювати поглиблений аналіз фінансового стану підприємства.

1.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства

У ринкових умовах, незалежно від форми власності, джерел фінансування важливе значення надається аналізу показників фінансової стійкості підприємства, сутність якої полягає у співвідношенні вартості матеріальних оборотних засобів і величини власних та позикових джерел формування.

Узагальнюючим показником, що характеризує задовільну фінансову стійкість, є лишок, а незадовільну - нестача джерел засобів, які формують виробничі запаси і розраховуються як різниця між величиною виробничих запасів і величиною джерел цих засобів. При аналізі фінансової стійкості підприємства розраховують показники, що охоплюють наявність таких видів джерел: власних оборотних засобів, власних і довгострокових позикових засобів, використаних на формування виробничих засобів, власних і довготермінових позикових засобів та короткотермінових кредитів і позикових засобів.

Наявність власних оборотних засобів розраховують вирахуванням із величини власних засобів (І розділ пасиву балансу) величини основних засобів і вкладень (І розділ активу балансу). Одержаний позитивний результат (+) свідчить про наявність власних оборотних засобів, а від'ємний (-) - про те, що їх немає.

Тому у процесі дослідження фінансової стійкості аналізують відповідність показників забезпеченості запасів джерелами їхнього формування, тобто визначають якими джерелами покривають запаси. Для їх визначення із одержаної суми наявних власних оборотних засобів вираховують суми виробничих запасів. Різниця (+) свідчить, що запаси покриваються власними оборотними засобами, а (-) про їхню нестачу, або про те, що покриті вони за рахунок зобов'язань перед кредитними установами. Крім того, для визначення джерел покриття запасів до лишку (нестачі) власних оборотних засобів додають довготермінові позики, а для загальної величини джерел ще короткотермінові кредити й позикові кошти.

Одержані дані у результаті проведених розрахунків дають змогу визначити наступні типи фінансової стійкості:

а) абсолютної, коли сума запасів і витрат менша суми власних оборотних засобів, довготермінових і короткотермінових кредитів і позикових коштів;

б) нормальної, коли сума запасів і витрат дорівнює сумі власних оборотних засобів, довготермінових і і короткотермінових кредитів і позикових коштів;

в) нестійкого фінансового стану, який настає за умови порушення платоспроможності і нестачі власних оборотних коштів;

г) кризового фінансового стану, якщо запаси і витрати суми власних оборотних засобів, довготермінових і короткотермінових кредитів і позикових коштів, грошові кошти, короткотермінові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть кредиторської заборгованості та прострочені позики.

Враховуючи важливість одержання інформації про фінансову стійкість підприємства, проводять її розрахунки за показниками, наведеними у балансі (ф№1), для чого використовують аналітичні дані і розрахунок показників фінансової стійкості.

Коефіцієнт автономії (самостійності і власності) характеризує незалежність фінансового стану підприємства від позикових засобів, він свідчить, яка частка власних засобів у загальній сумі джерел і розраховується як відношення загальної суми власних коштів до валюти балансу.

. (1.2)

Нормативне значення К _АВТ = 0,6

Показником, зворотнім коефіцієнту самостійності є коефіцієнт позикових засобів. Ще його називають коефіцієнтом власності. Він розраховується діленням суми заборгованості (зобов'язань) на вартість майна (підсумку балансу)

(1.3)

Для визначення фінансової незалежності обчислюють коефіцієнт фінансової стійкості, який характеризується співвідношенням власних та позикових коштів.

(1.4)

Нормативне значення К_ФС = 1.

При аналізі фінансової стійкості підприємства важливе значення надається коефіцієнту довготермінового залучення позикових коштів, або показнику фінансового лівериджу, який характеризує залучення довготермінових позик для фінансування активів підприємства і визначається як відношення довгострокових зобо'язань до джерел власних коштів підприємства

(1.5)

Важливим при аналізі фінансової стійкості є коефіцієнт забезпечення підприємства власними засобами. Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягом джерел власних та прирівняних до них коштів (розділ І пасиву балансу) і фактичної вартості основних засобів та інших поза оборотних активів (розділ І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів (розділ ІІ і розділ ІІІ активу балансу)

(1.6)

Нормативне значення К _ЗК= 0,1.

Фінансову стійкість підприємства характеризує питома вага дебіторської заборгованості у вартості майна

. (1.7)

Фінансова стійкість підприємства відображається співвідношенням власних і довготермінових позикових коштів у вартості майна і розраховується за формулою

. (1.8)

Важливою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства, який свідчить про їхню мобільність і розраховується як відношення оборотних засобів (запаси, витрата і грошові кошти, розрахунки та інші активи) підприємства до загальної величини власних засобів (розділ І пасиву балансу або „Статутного капіталу”)

(1.9)

1.5 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

У процесі аналізу фінансового стану підприємства користуються таким важливим показником, як його платоспроможність та ліквідність, аналіз яких дає змогу зробити об'єктивні висновки і розробити конкретні заходи щодо її поліпшення. Важливим критерієм фінансової стійкості товариства є оцінка на підставі даних бухгалтерського балансу його ліквідності.

Характеризуючи поняття платоспроможності і ліквідності, є потреба дати їхнє визначення і встановити тотожність і відмінність між ними, оскільки в економічній літературі немає єдиної думки.

Отже, платоспроможність підприємства - це його фінансовий стан, що дає змогу своєчасно і повно оплатити наступні платежі. Під платоспроможністю розуміють ще реальну можливість виконати без затримки першочергові зобов'язання за рахунок наявних коштів та поточних надходжень від господарської діяльності. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума грошових коштів, запасів, дебіторської заборгованості та інших активів більші або рівні його зовнішньої заборгованості.

Аналіз платоспроможності проводиться на основі балансу розрахунком коефіцієнту платоспроможності - відношення платіжних засобів до першочергових зобов'язань.

До платіжних засобів підприємства належать активи, що легко реалізуються: грошові кошти в касі, на розрахунковому та інших рахунках банку; страхові платежі заготівельних організацій, інших покупців; товарна сільськогосподарська і промислова продукція; продукція допоміжних та інших виробництв, підготовлена до реалізації; реальна дебіторська заборгованість, тобто ті цінності, що перебувають у грошовій формі, або без затримки можуть перейти в гроші.

До зобов'язань з розрахунків належать короткострокові кредити та інші позикові кошти, розрахунки з кредиторами (постачальниками, бюджетом, органами соціального страхування, працівниками з оплати праці) та інші пасиви.

Ліквідність - це здатність підприємства погасити свої фінансові зобов'язання, тобто виконувати платіжні зобов'язання перед кредиторами, перетворювати матеріальні цінності і цінні папери у гроші. При аналізі ліквідності часто трапляються поняття ліквідні активи й ліквідні засоби.

Як бачимо, економічні категорій - платоспроможність і ліквідність, мають єдину суть і тому вимірюються за допомогою одних і тих самих показників (коефіцієнтів).

У фінансово-господарській діяльності показник платоспроможності і ліквідності кожного підприємства має велике практичне значення для банків, постачальників, інвесторів. Для визначення ліквідності господарства використовують інформацію бухгалтерського балансу, відображену за статтями поточні активи та короткотермінові позики і кредиторську заборгованість (короткотермінові зобов'язання).

Вимоги ринку - надавати найповнішу інформацію про фінансовий стан, фінансову стабільність підприємства. Цього досягають визначенням системи фінансових показників, головними з яких є показники ліквідності, розраховані на підставі даних балансу, таких як грошові кошти, короткотермінові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість, запаси, короткотермінові зобов'язання, довгострокові пасиви. До коефіцієнтів ліквідності відносять:

1) коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості);

2) проміжний (уточнений, поточний) коефіцієнт ліквідності;

3) загальний коефіцієнт ліквідності (покриття).

Сукупність їх дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства, його платоспроможність і ліквідність, зробити об'єктивні висновки і намітити конкретні заходи щодо поліпшення. Слід зауважити, що дані бухгалтерського балансу дають змогу провести аналіз тільки за відповідний звітний період, оскільки момент одержання інформації не співпадає із строками складання балансу.

Для розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності використовують наймобільнішу частину оборотних засобів, дані яких розміщені у розділі ІІ активу балансу за статтями: грошові кошти та короткотермінові фінансові вкладення (придбані підприємством короткотермінові цінні папери та інші доходні активи), які при потребі швидко можна перевести у гроші. Дані про короткотермінові зобов'язання беруться із розділу ІV пасиву балансу.

Табл.1.1

Аналітичні дані та розрахунок показників платоспроможності і ліквідності

Показники	Номер рядка балансу	Значення показників
		На початок року	На кінець року
1. Грошові кошти, тис.грн.	230 +-240
2. Поточні фінансові інвестиції, тис.грн.	220
3. Дебіторська заборгованість, тис.грн.	(160,(170-200))+210
4. Запаси, тис.грн.	(100-140)
5. Оборотні активи	260
6. Поточні зобов'язання, тис.грн.	620
7. Довгострокові пасиви, тис.грн.	480
8. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ряд.1+ряд2):ряд.6	(220+(230+240)):620
9. Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності (ряд.1+ряд.2+ряд.3):ряд.6	(220+(230,240)+(160,(170-200)+210)):620
10. Загальний коефіцієнт ліквідності ряд.5:ряд.6	260:620
11. Питома вага запасів у сумі короткотермінових зобов'язань (ряд.4:ряд.6)	(100-141):620

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновості) обчислюють як відношення грошових коштів і короткотермінових фінансових вкладень (цінних паперів), які швидко можна реалізувати до суми короткотермінових (поточних) зобов'язань:

. (1.10)

Теоретично достатнім для коефіцієнта є співвідношення (0,2-0,25) : 1.

У процесі аналізу платоспроможності підприємства крім грошових коштів потрібно враховувати активи, розміщені у дебіторській заборгованості та інші. Перетворення у грошові кошти дебіторської заборгованості пов'язане з певними труднощами, особливо тепер, коли банки стримують платіжний документооборот, несвоєчасно оформлюють платіжні документи. Введення попередніх розрахунків за товароматеріальні цінності, що будуть відвантажені після отримання коштів на рахунок постачальника, несвоєчасне перерахування заготівельними організаціями і переробними підприємствами коштів на рахунки постачальників продукції призвело до погіршення фінансового стану підприємства. За цих умов доцільно користуватися при аналізі ліквідності коефіцієнтом швидкої ліквідності, або як його ще називають, проміжним (уточненим) коефіцієнтом покриття. Цей коефіцієнт визначають як відношення грошових коштів, цінних паперів.

(1.11)

Тому якщо додати до грошових коштів і цінних паперів також кошти у розрахунках ІІІ розділу активу балансу, одержимо коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний поточний коефіцієнт покриття). Водночас уточнений коефіцієнт ліквідності вносить корективи у розрахунки щодо того, яку частину поточних зобов'язань виконано за рахунок очікуваних надходжень від усіх дебіторів.

Аналізуючи ліквідність (платоспроможність) підприємств, користуються загальним коефіцієнтом ліквідності (загальним коефіцієнтом покриття). При його розрахунку використовують усі поточні активи, що легко реалізуються, оборотний капітал, розміщений у запасах, у грошових коштах і розрахунках (підсумок ІІІ розділу активу). Загальний коефіцієнт дорівнює частці від ділення поточних активів на суму короткотермінових зобов'язань. Він свідчить, яка частка поточних активів покриває короткотермінові зобов'язання

. (1.12)

Існує теоретичний рівень, встановлений для даної величини у розмірі 2 - 2,5.

У практиці для аналізу ліквідності підприємства користуються таким показником як оборотний (робочий) капітал (розраховується як різниця поточних активів і короткострокових зобов'язань). Якщо поточні активи перевищують короткотермінові зобов'язання, підприємство має достатній оборотний (робочій) капітал. Для того, щоб підтвердити даних по цьому показнику розраховують, яка частина власних джерел вкладена у найбільш маневрені активи. Для цього розраховують коефіцієнт маневреності, як відношення оборотного (робочого) капіталу до джерел власних засобів (статутного фонду).

При аналізі платоспроможності та ліквідності підприємства одержані значення коефіцієнтів слід розмістити в аналітичну таблицю, що дасть змогу оцінити стан платоспроможності.

Таблиця 1.2

Аналіз платоспроможності підприємства

Показник	На 1 січня 2002 р.	На 1 січня 2003 р.	Нормативне значення	Відхилення
				За звітний період	Проти нормативу
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Коефіцієнт проміжної ліквідності
Загальний коефіцієнт ліквідності
Коефіцієнт мобільності грошових коштів
Коефіцієнт маневреності оборотного (робочого) катіталу

1.6 Аналіз прибутку і рентабельності

Метою діяльності підприємства є одержання прибутку, який створюється у процесі реалізації продукції, робіт і послуг. Для оцінки фінансового стану підприємства також використовують прибуток.

У практиці визначають балансовий і чистий прибуток. Основною складовою балансового прибутку є прибуток, закладений у виручці від реалізації продукції, робіт, послуг. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і витратами на виробництво реалізованої продукції, робіт, послуг та податку на додану вартість і акцизного збору. До балансового прибутку включають прибутки від іншої реалізації та позареалізаційні доходи та збитки.

Чистий прибуток - частина балансового після сплати податку на прибуток. Чистий прибуток залишається у розпорядженні підприємства і використовується для фінансування розширеного розвитку виробництва, утримання невиробничої сфери й соціального розвитку, матеріального заохочення, виплати дивідендів та покриття інших витрат.

Тому фінансовий стан підприємства аналізують за результатами одержаного прибутку порівнянням відповідних показників з показниками попередніх періодів як за абсолютними величинами, так і за відносними, виявляють зміну показників і тенденцію цієї зміни. У процесі аналізу виявляють залежність маси прибутку від впливу різних факторів, до яких належать зміни цін і собівартості реалізованої продукції, робіт і послуг, зміни обсягів структури та асортименту реалізованої продукції, робіт і послуг.

Прибутковість або рентабельність є узагальнюючим критерієм роботи підприємста. Вона характеризує його діяльність і означає, що виручка від реалізації продукції, робіт, послуг покриває витрати на її виробництво, реалізацію і забезпечує відповідні нагромадження. Рентабельність підприємства аналізують як за абсолютними, так і за відносними показниками і визначають у коефіцієнтах та процентах. При аналізі рентабельності, цей показник в залежності від конкретної мети розраховують за різними методами.

Для того, щоб мати повне уявлення про ефективність використання основного й оборотного капіталу, розраховують коефіцієнти (показники) рентабельності: реалізованої продукції, продажу, оборотності активів, всього капіталу, основних і оборотних фондів, фінансових вкладень, акціонерного капіталу, перманентного капіталу.

Важливим показником при аналізі фінансового стану підприємства є показник рентабельності реалізованої продукції, що характеризує ефективність вкладень живої та уречевленої праці на виробництво і реалізацію всієї продукції та її окремих видів.

Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на виробництво та реалізацію продукції:

. (1.13)

У практиці господарської діяльності розраховують рентабельність підприємства діленням балансового чи чистого прибутку на повну собівартість реалізованої продукції.

Рівень рентабельності всієї продукції залежить від зміни рентабельності окремих видів продукції з різною рентабельністю у загальному обсягу їх виробництва та реалізації.

Зміна рентабельності реалізованої продукції оцінюється за впливом факторів зміни структури та асортименту реалізованої продукції, зміни витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Рентабельність окремих видів продукції розраховується діленням прибутку на повну собівартість реалізованої продукції або відношенням різниці між ціною продажу і повною собівартістю до повної собівартості (ціни продажу).

Серед показників рентабельності підприємства виділяють рентабельність продажу, що розраховується діленням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) на суми виручки від реалізації:

, (1.14)

Показник рівня прибутковості (рентабельності) формується під впливом активів. Тому в умовах ринку, кожна гривня, вкладена у запаси, дебіторську заборгованість та інші активи має приносити прибуток. Для цього розраховується коефіцієнт оборотності активів, що визначається як відношення виручки від реалізованої продукції і прибутку до суми активів. Для розрахунку зазначеного коефіцієнта використовують обсяги реалізованої продукції за вирахуванням податку на додану вартість і акцизного збору та сума всіх активів - підсумок балансу, або сума поточних активів (розділ ІІ і балансу)

Оборотність поточних активів визначають за формулою:

. (1.15)

Розрахунки за цим коефіцієнтом показують, скільки разів активи обернулися в ході реалізації. Чим вищий обсяг реалізованої продукції, тим ефективніше використання активів і швидкість обігу.

Показником, що має важливе значення для оцінки діяльності підприємства є його рентабельність, яка розраховується відношенням чистого прибутку до суми активів.

Якщо зростання коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути орієнтиром для оцінки конкурентоспроможності продукції, а зниження коефіцієнта - означати зменшення попиту на продукції, то коефіцієнт оборотності активів можна вважати орієнтиром у попиті на продукцію.

Слід зазначити, якщо прибуток одержаний з 1 грн. активів нижчий проектної ставки на позичені кошти, то фінансова стійкість підприємства порушується, а фінансове положення не надійне. Отже, розглянуті показники рентабельності реалізованої продукції, оборотності активів і прибутку, одержаного з 1 грн. активів, перебувають у взаємозв'язку.

Узагальнюючим показником рентабельності є коефіцієнт рентабельності всього капіталу (майна), яким володіє підприємство:

. (1.16)

Рентабельність власного капіталу свідчить про те, скільки прибутку одержано з кожної гривні, вкладеної підприємством. За цим показником визначаються ефективність використання інвестиційного, акціонерного капіталу і критерії оцінки рівня котування акцій на фондовій біржі та оцінюється потенціальний дохід від власних засобів у цінних паперах різних підприємств. Для визначення ефективності використання власних засобів розраховується коефіцієнт, що свідчить, яка частина балансового або чистого прибутку припадає на кожну гривню власного капіталу, за такою формулою:

. (1.17)

Для оцінки ефективності господарської діяльності використовують показник рентабельності виробничих фондів, що розраховується відношенням суми балансового або чистого прибутку до вартості основних виробничих засобів і матеріальних оборотних засобів. При розрахунку використовують середню вартість основних і оборотних засобів. Розраховують коефіцієнт за формулою:

. (1.18)

При аналізі рентабельності використовується ще коефіцієнт рентабельності власного і довготермінового позикового (перманентного) капіталу, де чисельником є балансовий (чистий) прибуток, а знаменником - власні засоби, плюс довготермінові позикові засоби. У період, коли загострюються економічні проблеми, висока прибутковість підприємства не завжди забезпечує йому фінансову стабільність. Виявляється, що можна бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку, і водночас відчувати значні труднощі в оборотних засобах, які, в кінцевому підсумку, здатні викликати не тільки соціально-економічну напругу у взаємовідносинах з контрагентами, фінансовими органами, працівниками, а й привести до банкрутства.

РОЗДІЛ II. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ«КИЇВСЬКИЙ ЕВРЗ» ЗА 2002-2003рр.

2.1 Організаційно-правова характеристика ВАТ «Київський ЕВРЗ»

Відкрите акціонерне товариство “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.” (далі - Товариство) засновано відповідно до наказу Міністерства транспорту України (далі - Засновник) від “23” квітня 2002 р. № 238 шляхом перетворення державного підприємства “Київський державний електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.” у відкрите акціонерне товариство відповідно до указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15 червня 1993 року №210/93.

Назва Товариства:

повна: Відкрите акціонерне товариство “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.”;

скорочена: ВАТ “КЕВРЗ”.

Місцезнаходження Товариства: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2.

Метою діяльності Товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницько-комерційної та інших видів діяльності і забезпечення на цій основі соціально-економічних потреб суспільства та зростання добробуту працівників товариства та його акціонерів.

Предметом діяльності Товариства є:

ремонт магістральних електропоїздів, тягових двигунів, допоміжних машин, колісних пар для рухомого складу з метою забезпечення перевезень пасажирів на залізничному транспорті України та залізницях країн СНГ;

ремонт (спеціалізований) залізничних і трамвайних локомотивів та рухомого склад;

забезпечення приміських перевезень залізничним транспортом;

виготовлення запасних частин для ремонту рухомого складу залізниць України та машинобудівної продукції;

розробка та продаж конструкторсько-технічної документації;

капітальне будівництво та ремонт об'єктів господарського і житлово-побутового призначення;

надання платних послуг населенню та випуск товарів народного споживання;

надання послуг по відпочинку, оздоровленню та проведенню екскурсій на базах відпочинку заводу як працівникам заводу, так і іншим громадянам України та інших країн СНД;

здійснення операцій з металобрухтом кольорових та чорних металів на території України і за її межами відповідно до чинного законодавства України;

здійснення оптової та роздрібної торгівлі харчовими виробами власного виробництва;

постачальна, комерційна, біржова, рекламна та інші напрямки діяльності, які не суперечать чинному законодавству України;

здійснення зовнішньої торгівлі;

здійснення внутрішніх, міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, надання готельних послуг.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.

Товариство є правонаступником державного підприємства “Київський державний електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.”.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Товариство є власником:

- майна, переданого йому Засновником та учасниками у власність;

- продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства або передано йому в користування, несе Товариство.

Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності.

Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству та Статуту.

Товариство має самостійний баланс, поточні, в т.ч. валютні та інші рахунки в банках; фірмову марку та торговий знак, які затверджуються правлінням Товариства і реєструються в Торгівельно-промисловій палаті, печатку зі своєю назвою.

Передача в оренду або до сфери управління інших центральних або місцевих органів влади, а також до комунальної власності нерухомого майна, що перебуває на балансі Товариства та стуктурних підрозділів, закріплених за Товариством, здійснюється з дозволу Засновника.

Товариство здійснює заставу належного йому майна за погодженням із Засновником у порядку, передбаченому для державних підприємств.

Товариство має право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення, комісії та інші, передбачені законодавством України, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, виступати в суді, арбітражному та третейському.

Товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку:

випускати цінні папери;

засновувати об'єднання та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами господарської діяльності з делегуванням відповідних повноважень;

створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства;

чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству.

Створені Товариством дочірні підприємства, філії та представництва можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать Товариству. Керівництво їх діяльністю проводиться особами, що призначаються Правлінням Товариства.

В період до прийняття рішення про продаж акцій Товариства, що є у державній власності (в подальшому викладі - приватизації майна Товариства), при вирішення питань щодо оплати праці працівникам, формування фонду споживання та відчуження майна, що становить основні фонди Товариства, Товариство користується нормами чинного законодавства, встановленими для державних підприємств.

Єдиним Засновником і Акціонером ВАТ “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.” є держава в особі Міністерства транспорту України, уповноваженого управляти державним майном.

Акціонерами Товариства можуть бути державні органи приватизації, а також юридичні особи, які набули право власності на акції Товариства в процесі приватизації.

Акціонери мають право:

брати участь і голосувати на Загальних Зборах акціонерів;

обиратися і бути обраними до Спостережної ради, Ревізійної комісії та інших органів Товариства з урахуванням норм, визначених в Статуті;

брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом;

брати участь у розподілі прибутків Товариства та отримувати їх частку (дивіденди);

отримувати інформацію про діяльність Товариства, на вимогу акціонера Товариство зобов'язані надавати йому для ознайомлення копії річних балансів, звітів Товариства, протоколів зборів. Копії повинні надаватися без затримки;

отримувати частину вартості майна Товариства у випадку його ліквідації пропорційно вартості належних їм акцій Товариства;

користуватися переважним правом на придбання додатково випущених акцій Товариства.

Акціонери товариства зобов'язані:

додержуватися установчих документів Товариства, виконувати рішення Загальних зборів та інших органів управління Товариства;

не розголошувати комерційну таємницю та конфеденційну інформацію про діяльність Товариства;

виконувати інші обов'язки, якщо це передбачене чинним законодавством України.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями Товариства тільки в межах належних їм акцій.

Статутний фонд Товариства.

Статутний фонд Товариства становить 42 724,2 тис.грн. (сорок два мільони сімсот двадцять чотири тисячі двісті гривень).

Статутний фонд товариства поділений на 42 724 200 (сорок два мільони сімсот двадцять чотири тисячі двісті) простих іменних акцій номінальної вартістю 1 грн кожна.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду.

Розмір статутного фонду після повної оплати усіх раніше випущених акцій може бути збільшений шляхом:

випуску нових акцій;

обміну облігацій на акції;

збільшення номінальної вартості випущених акцій.

Рішення про збільшення статутного фонду приймається вищим органом Товариства.

Розмір статутного фонду можу бути зменшений шляхом:

зменшення номінальной вартості випущених акцій;

зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішення про зменшення статутного фонду приймається вищим органом Товариства.

Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів Товариства не допускається.

Рішення про зміну розмірів статутного фонду набирає чинності з моменту внесення цих змін до державного реєстру.

Акції Товариства.

Товариство випускає прості іменні акції в документальній формі на весь розмір статутного фонду та проводить їх реєстрацію в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За винятком, передбаченого у п.6.3. цього Статуту, акціонери Товариства без обмежень, будь-яким чином можуть розпоряджатися акціями Товариства, у тому числі чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлене чинним законодавством.

Засновник, що володіє 100 % акцій Товариства не може відчужувати належні йому акції до прийняття рішення про приватизацій майна Товариства.

Після прийняття рішення про приватизацію майна Товариства Засновник передає належну йому кількість акцій державним органам приватизації в порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України.

Разом з цим до органу приватизації переходять всі права і обов'язки Акціонера Товариства.

Порядок розподілу прибутку та покриття витрат.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарчої діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Чистий прибуток, одержаний після передбачених законодавством України розрахунків, залишається у повному розпорядження Товариства.

Порядок розподілу чістого прибутку та покриття збитків визначається вищим органом Товариства відповідно до Статуту та чінного законодавства України.

Товариство створюе:

резервний (страховий) фонд;

- фонд сплати дивідендів.

Резервний фонд Товариства створюється в розмірі 10 681,1 тис. грн. (десят мільонів шістсот вісімдесят одна тисяча сто гривень), що становить 25% статутного фонду Товариства.

Резервний фонд Товариства використовується для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат.

Рішення про використання коштів фонду приймається вищим органом управління Товариства.

Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань від суми чистого прибутку (доходу) Товариства до отримання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку та інші цілі не використовуються.

Фонд сплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку (доходу) Товариства. Розмір планової та нарахованої за рік суми визначається вищим органом Товариства.

Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій.

Сплата дивідендів справляється щорічно протягом трьох місяців після затверження вищим органом Товариства річного звіту шляхом перерахування на рахунок акціонерів або іншим чином за рішенням вищого органу Товариства.

За рішенням вищого органу Товариства можуть бути створені інші фонди Товариства.

Органи управління Товариством

Управління Товариством здійснюють:

Вищий орган Товариства, відповідно Статуту;

Спостережна рада відповідно до Статуту;

Правління Товариства відповідно до Статуту;

Ревізійна комісія відповідно до Статуту.

Вищий орган Товариства.

Вищим органом Товариства є Загальні Збори акціонерів.