Блокнот командира міномета

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Міністерство оборони України

Сумський державний університет

БЛОКНОТ КОМАНДИРА МІНОМЕТА

Навчальний посібник

Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету

Суми

Сумський державний університет-2015

УДК 623.421.4(075.8)

ББК 68.514я73

Б70

Авторський колектив:

П. Є. Трофименко, кандидат військових наук;

В. В. Семененко, викладач;

О. В. Панченко, старший викладач;

Л. С. Демидко, кандидат військових наук;

Г. В. Сорокоумов, кандидат військових наук;

С. П. Латін, кандидат військових наук

Рецензенти:

І. В. Науменко - кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник філії ЦНДІ ОВТ ЗС України (м. Київ);

П. В. Полениця - кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник філії ЦНДІ ОВТ ЗС України (м. Київ)

Рекомендовано до видання вченою радою

Сумського державного університету як навчальний посібник

(протокол № 8 від 19 лютого 2015 року)

Б70 Блокнот командира міномета : навч. посіб. / П. Є. Трофименко, В. В. Семененко, О. В. Панченко та ін. - Суми : Сумський державний університет, 2015. - 122 с.

ISBN 978-966-657-565-7

У навчальному посібнику викладено зміст і порядок роботи командира міномета з організації і ведення бойової роботи. Розкрито правила поводження з мінометом і боєприпасами на вогневій позиції та заходи безпеки.

Посібник призначений для підготовки і проведення занять із тактичних і військово-технічних предметів. Він може бути корисним як для викладачів і курсантів (студентів) військових навчальних закладів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, так і для командирів мінометних підрозділів.

УДК 623.421.4(075.8)

ББК 68.514я73

ISBN 978-966-657-565-7 © Трофименко П. Є., Семененко В. В., Панченко О. В. та ін., 2015

© Сумський державний університет, 2015

Скорочення, прийняті в тексті посібника

БМП - бойова машина піхоти

БП - бойовий порядок

БТР - бронетранспортер

ВП - вогнева позиція

ЗМУ - зброя масового ураження

Кут - кутомір

кмінв - командир мінометного взводу

ОН - основний напрямок

о/с - особовий склад

ОФ - осколково-фугасна

РХБ - радіаційна, хімічна та біологічна

РХБЗ - радіаційний, хімічний та біологічний захист

СП - спостережний пункт

ТН - точка наводки

ТС - таблиці стрільби

Вступ

міномет командир позиція вогневий

Аналіз бойових дій, які ведуться у зоні АТО проти терористичних бандформувань, що підтримуються керівництвом Російської Федерації, свідчить про те, що артилерія є основним вогневим засобом ураження противника [1]. Це пояснюється тим, що артилерія володіє могутнім і точним вогнем, великою дальністю стрільби, здатністю до широкого маневру і швидкого зосередження вогню по найважливіших цілях. Вона може уражати найрізноманітніші цілі - відкриті й укриті, рухомі і нерухомі, спостережні і не спостережні.

Вивчення досвіду бойового застосування артилерії на сході України дає підставу стверджувати про високу ефективність застосування мінометів різного калібру, особливо у ланці ротних (взводних) тактичних груп, у тому числі й у батальйонах територіальної оборони. Вогонь мінометів і мінометних підрозділів був своєчасним й ефективним із найменшою витратою мін.

Ефективність ураження цілі забезпечується перш за все раптовістю і точністю вогню. Це, у свою чергу, досягається умінням командирів мінометів організувати роботу мінометних обслуг з: технічної підготовки матеріальної частини і мін; вибору місць та інженерного улаштування окопів для мінометів, мін й особового складу; своєчасного і точного наведення мінометів у ціль та коригування їх вогню.

Даний посібник надасть допомогу командирам мінометів як у ході організації, так і під час бою послідовно, чітко і зрозуміло виконувати свої практичні обов'язки з підготовки мінометів до ведення вогню та управління їх вогнем під час стрільби.

Розділ 1

Загальні положення

1.1 Обов'язки командира міномета

Командир міномета несе повну відповідальність за бойову готовність, підготовку обслуги, технічний стан міномета і тягача, за успішне виконання обслугою поставленого завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу.

Командир міномета керує бойовою роботою обслуги, виконує вказівки старшого офіцера батареї (командира мінометного взводу) і відповідає за постійну готовність обслуги до виконання поставлених завдань, точність вогню, технічний стан міномета та артилерійського тягача, за виконання обслугою поставлених завдань.

Він зобов'язаний:

- постійно стежити за готовністю матеріальної частини до бойового використання, своєчасно та якісно виконувати заходи з підготовки її до стрільби;

- керувати та контролювати роботу обслуги при зайнятті ВП та підготовці міномета і боєприпасів до ведення вогню, а також при веденні вогню і залишенні її;

- керувати роботою обслуги з інженерного обладнання і маскування ВП міномета;

- своєчасно і правильно вести документацію;

доповідати старшому офіцеру батареї (кмінв) про виконання його розпоряджень і команд;

- домагатися виконання о/с обслуги заходів безпеки, правил експлуатації озброєння, техніки і приладів та своєчасного усунення виявлених недоліків.

Солдати, які входять до складу обслуги, називаються номерами. Кожний номер мінометної обслуги виконує певні обов'язки. Кількість номерів обслуги залежить від системи міномета.

При некомплекті номерів обслуги командир міномета розподіляє обов'язки відсутніх номерів між наявним складом обслуги.

Варіант розташування номерів обслуги, боєприпасів, приладдя та шанцевого інструмента біля міномета, який приведений у бойове положення, показано у додатку А.

При доведенні завдань командир міномета (додаток Б) зазначає:

- відомості про противника;

- завдання загальновійськового підрозділу;

- завдання взводу;

- основний напрямок стрільби;

- вогневі завдання і порядок їх виконання;

- витрату боєприпасів;

- порядок підготовки міномета та боєприпасів до стрільби;

- місце міномета та артилерійського тягача на ВП;

- сектори обстрілу;

- порядок дій обслуги при відбитті нападу танків та піхоти противника, які прорвалися до вогневої позиції;

- порядок інженерного обладнання ВП;

- сигнали і порядок дій за ними, спостерігача за сигналами;

- свого заступника.

1.2 Перелік польової екіпіровки

У командира міномета повинні бути:

- штатна зброя;

- бінокль;

- індивідуальні засоби захисту;

- компас;

- прапорці (електричний 3-колірний ліхтар);

- польова сумка, в якій містяться: ТС (для штатної системи); “Керівництво з бойової роботи вогневих підрозділів артилерії”; “Додаток до Керівництва з бойової роботи вогневих підрозділів артилерії”; “Блокнот командира міномета”, в якому повинні бути: таблиця індивідуальних поправок міномета, бланк запису стрільби командира міномета, бланк запису обчислених установок для стрільби міномета, картка вогню міномета; олівці і гумки. Документи, які ведуться командиром міномета на ВП, наведені у додатку В.

Для міномета необхідно мати:

- оптичний мінометний приціл МПМ-44М (МП-46М) з коліматором К-1;

- прилад для підсвічення ЛУЧ-ПМ2М;

- ЗІП міномета;

- ТН з підсвіченням;

- віхи основного напрямку (2 шт.);

- віхи заїзду;

- шанцевий інструмент;

- кілочки для позначення місця міномета;

- трасувальний шнур (20 м);

- кілочки для трасування окопу (20 шт.);

- маскувальну сітку;

- індивідуальний дегазаційний комплект;

- переносну піраміду для зброї.

Для тягача (машини) необхідно мати:

- шанцевий інструмент;

- буксирний трос;

- ЗІП;

- автомобільний комплект спеціальної обробки військової техніки (ДК-4);

- матеріал для кріплення тягача при перевезенні

залізницею;

- вогнегасник;

- знак аварійної зупинки;

- маскувальну сітку.

1.3 Відомості про склад обслуги та озброєння

Таблиця 1.1 - Список особового складу обслуги міномета

№ пор.	Військове звання	П.І.П/б	Посада	Дата народ- ження	Сімей- ний стан	Інше
1	2	3	4	5	6	7

Таблиця 1.2 - Відомість закріплення особистої зброї та майна

№ пор.	В/зв, П.І.П/б	Зброя, її номер	Номер протигаза	Майно	Примітка
1	2	3	4	5	6

Таблиця 1.3 - Відомість закріплення озброєння обслуги

Назва озброєння	Заводський номер
Міномет Панорама Оптичний приціл Коліматор
Відхилення початкової швидкості міни_______________ Відхилення початкової швидкості міни основного міномета _________ Відносне відхилення початкової швидкості міни ____________

Таблиця 1.4 - Відомість про вивіряння бусолі

Номер бусолі	Дата, час і район вивіряння	Поправка бусолі

Розділ 2

Міномет, його будова і підготовка до стрільби

2.1 Будова міномета

Міномет (рис. 2.1) - це особливий тип артилерійського озброєння, який здебільшого гладкоствольний, з плитою для опору, та стріляє мінами [2].

Міномети призначені для ураження живої сили та вогневих засобів противника та інших цілей, які розміщенні на обернених схилах висот, укритих у складках місцевості, окопах і т. ін. навісною стрільбою.

Будову міномета розглянемо на прикладі 120-мм міномета. Міномет складається зі ствола, лафета зі стійкою прицілу, опорної плити, підіймального механізму, поворотного механізму, казенника зі стріляючим механізмом, колісного ходу та запобіжника від подвійного заряджання.

Ствол призначений для спрямування польоту міни та здійснення пострілу, встановлюється кульовою опорою в опорну плиту та підтримується у бойовому положенні за допомогою лафета 1 (рис. 2.1).

Труба має у середині гладкий циліндричний канал. На зовнішній поверхні труби у дульній частині виконане потовщення для закріплення запобіжника від подвійного заряджання, а на казенній частині - різьба для з'єднання з казенником і конічна поверхня з проточкою. Проточки з буртами у середній частині призначені: передня - для кріплення обойми лафета, задня - для кріплення обойми колісного ходу.

Зверху на трубі розміщений контрольний майданчик із рискою для установки квадранта і нанесена біла смуга для перевірки нульової лінії прицілювання.

Обтюраторне кільце попереджає прорив порохових газів під час пострілу у з'єднанні труби з казенником.

Стріляючий пристрій призначений для зведення бойка і подальших спуску та наколювання ним капсуля запалювального заряду міни.

Стріляючий пристрій складається з механізму зводу та ударного механізму. Механізм зводу призначений для зведення та спуску ударного механізму і установки способу стрільби: зі спуском бойка або самонаколювання капсуля об жорсткий бойок.

Будову казенника показано на рисунку 2.2.

Корпус 1 казенника являє собою циліндр з конусом, що переходить у кулю, яка має плоскі грані та глухий отвір для нагвинчування казенника на трубу. Корпус має внутрішню різьбу для зєднання з трубою. Позаду різьби виконані три кільцеві канавки, призначені для зменшення проходу порохових газів під час пострілу у випадку прориву їх через обтюраторне кільце. За канавками є конічна поверхня з виточкою, призначена для посадки та стиснення обтюраторного кільця.

На зовнішній поверхні корпуса є літери Ж та С, які позначають відповідно положення бойка - жорстке та вільне, а також положення рукоятки механізму зводу.

Лафет призначений для опору ствола міномета у бойовому положенні та надання йому кутів вертикального та горизонтального наведення.

Лафет складається з двоноги з підіймальним механізмом і механізмом горизонтування, поворотного механізму, двох амортизаторів, обойми і стійки прицілу.

Механізм горизонтування призначений для надання поперечному рівню прицілу горизонтального положення.

Поворотний механізм призначений для точного наведення міномета у горизонтальній площині.

Обойма призначена для зєднання лафета зі стволом.

Опорна плита - призначена для передачі на ґрунт сили віддачі ствола міномета у мить пострілу та забезпечення його нерухомого положення.

Опорна плита являє собою жорстку зварну конструкцію з привареними зверху накладками, а знизу - ребрами жорсткості, які одночасно є сошниками. У середині опорної плити є опорна рама, в яку входить шарова п'ята казенника.

При установці міномета на ґрунт опорна плита повинна щільно прилягати до поверхні ґрунту та мати нахил, за якого напрямок осі каналу ствола був би приблизно перпендикулярним до поверхні плити. Цим досягається рівномірний розподіл навантаження на плиту, усувається ковзання плити на ґрунті та зменшується осідання плити під час першого пострілу.

Запобіжник від подвійного заряджання призначений для виключення можливості заряджання міномета черговою міною, якщо попередня знаходиться у стволі.

Однак необхідно пам'ятати, якщо заряджаючий у момент пострілу піднесе до запобіжника чергову міну, то може статися зіткнення двох мін і розривання їх у дульній частині ствола.

Запобіжник (рис. 2.3) складається із корпусу 2, двох запобіжних механізмів 4, гайки 1, двох півкілець 3.

Прицільні пристрої призначені для надання стволу міномета відповідного кута підвищення та напрямку міномета на ціль. Вони складаються з оптичного мінометного прицілу МПМ-44М з коліматором К-1 та прибору освітлення ЛУЧ-ПМ2М.

Рисунок 2.3 - Запобіжник від подвійного заряджання:

1 - гайка; 2 - корпус; 3 - півкільце; 4 - запобіжний механізм

Оптичний мінометний приціл МПМ-44М (рис. 2.4) призначений для точного наведення ствола міномета у вертикальній та горизонтальній площинах під час стрільби по цілях, що спостерігаються та не спостерігаються.

У бойовому положенні міномета приціл встановлюється на стійку прицілу.

Приціл МПМ-44М складається з візира та механізму наведення.

Оптична схема прицілу призначена для побудови зображення предметів, розташованих на місцевості, та являє собою монокулярну телескопічну систему.

Візир - це колінчата телескопічна система, призначена для спостереження за місцевістю та виявлення цілі. Візир складається з корпусу, в якому змонтовані деталі оптичної системи. Корпус віссю зв'язаний з черв'ячною шестернею кутомірного механізму, що дозволяє здійснювати наведення у горизонтальній площині.

Рисунок 2.4 - Приціл МПМ-44М:

1 - візир; 2 - кутомірний механізм; 3 - корпус; 4 - механізм кутів підвищення

Механізм наведення складається з кутомірного механізму та механізму кутів підвищення.

Кутомірний механізм призначений для горизонтального наведення міномета, а механізм кутів підвищення - для встановлення прицілу, який відповідає куту підвищення ствола міномета. Ці механізми вмонтовані у корпус. Кутомірний механізм розміщений у верхній частині корпусу, а механізм кутів підвищення - у нижній.

Гарматний коліматор К-1 є оптичним приладом та використовується як ТН для горизонтального наведення міномета у тих випадках, коли немає віддалених та добре спостережуваних точок наведення (під час стрільби вночі, за умов задимлення або при тумані, під час стрільби з позицій, розташованих у лісі або чагарнику і т. ін.).

Під час роботи у темний час доби, у тумані, в умовах задимлення і т. п. використовується прилад освітлення. Він призначений для освітлення сітки, шкал грубого та точного наведення, рівня прицілу МПМ-44М, коліматора К-1, систем освітлення робочих місць командира та установника під час роботи в умовах поганої видимості.

Колісний хід призначений для переміщення міномета на невеликі відстані вручну силами обслуги, завантаження міномета на платформу (у кузов) транспортної машини та розвантаження його, а також буксирування міномета за автомобілем у випадку крайньої необхідності при швидкій зміні ВП або в інших випадках.

2.2 Технічна підготовка міномета до стрільби

Завданням технічної підготовки є підготовка міномета, боєприпасів і приладів до стрільби.

Командир міномета і номери обслуги оглядають міномет кожного разу перед заняттями з матеріальною частиною і після занять, перед маршем і стрільбою і після стрільби, а також під час чищення.

Обов'язки з догляду за окремими частинами міномета між номерами обслуги розподіляє командир міномета. Про всі виявлені несправності номери обслуги доповідають командирові міномета. Командир міномета перевіряє правильність зберігання міномета, стан чохлів, чищення і правильність змащування частин міномета, справність дії прицілу, механізмів наведення, справність і правильність кріплення предметів ЗІП.

Одночасно з оглядом міномета оглядаються ЗІП, інструмент і приладдя.

Несправності міномета повинні усуватися негайно.

Якщо усунути їх у підрозділі не можна, міномет відправляють в артилерійську ремонтну майстерню.

Підготовка міномета до стрільби передбачає загальний огляд, перевірку механізмів, прицільних пристроїв.

Загальний огляд міномета проводять перед стрільбою; у ході стрільби спостерігають за роботою механізмів для своєчасного виявлення і усунення несправностей.

Під час загального огляду необхідно переконатися в безвідмовності роботи механізмів.

Загальний огляд міномета передбачає:

- огляд ствола;

- огляд стріляючого пристрою міномета;

- правильність з'єднання труби з казенником;

- огляд прицільних пристроїв.

Під час огляду міномета в розібраному вигляді перевіряють справність і чистоту його частин.

Ствол: відсутність тріщин, роздутості, надійність з'єднання казенника зі стволом; справність бойка, обтюраторного кільця і різьби; відсутність механічних ушкоджень.

Запобіжник від подвійного заряджання: справність корпусу, лопатки, важеля, пружини і гайки.

Двонога-лафет: справність деталей (відсутність тріщин на них), наявність і кріплення стопорних гвинтів; безвідмовність роботи механізмів (відсутність мертвого ходу у поворотному і підйомному механізмах, плавність роботи амортизатора, надійність кріплення ствола в обоймі).

Опорна плита: відсутність тріщин в основі плити і на ребрах жорсткості.

Приціл: справність візирної частини і рівнів, надійність кріплення у кронштейні, що коливається, плавність обертання барабанчиків і збіг нульових установок із рисками покажчиків.

В'юки: справність плечових ременів і пряжок.

Приналежність та інструмент: наявність і їх справність.

Під час огляду міномета у зібраному вигляді перевіряються: плавність роботи підіймального механізму і люфт ствола, робота поворотного механізму, дія амортизатора і надійність кріплення прицілу і запобіжника від подвійного заряджання.

Для перевірки роботи підіймального механізму установлюють міномет на ґрунті та обертанням ручки надають стволу найменший і найбільший кути підвищення, при цьому рух ходового гвинта повинен бути плавним.

Люфт ствола визначається за відхиленням дульного зрізу ствола, виміряному у міліметрах або у поділках кутоміра.

Для визначення мертвого ходу потрібно встановити міномет у бойове положення, вигвинтити ходовий гвинт угору до відмови, а потім ручкою підйомного механізму зробити півоберту у зворотний бік і заміряти зміщення дульного зрізу ствола від одного крайнього бічного положення до іншого, люфт ствола допускається до 9 мм або 18 поділок кутоміра. У випадках виявлення мертвого ходу ствола, що перевищує ці межі, міномет відправляють в артилерійську ремонтну майстерню.

Обертанням маховичка перевірити роботу поворотного механізму (чи плавно працює механізм і чи немає значного мертвого ходу ходового гвинта у матці й у провушинах вертлюга).

Під час перевіряння справності і дії пружин амортизатора натисненням руки на дульну частину ствола або відтягуванням вертлюга вперед переконуються, що амортизатор пружно працює.

Кріплення прицілу перевіряється шляхом постановки і зняття прицілу. При постановці прицілу на кронштейн ко-нусна голівка фіксатора повинна входити у виїмку осі прицілу і надійно утримувати вісь від поздовжнього пере-міщення та обертання в отворі голівки корпусу кронштейна. Крім того, перевіряється горизонтування прицілу.

Надійність кріплення запобіжника від подвійного заряджання і його справність визначаються оглядом. Зусиллям руки зняти запобіжник із ствола і перевірити дію запобіжного механізму.

Перевірка прицільних пристроїв міномета передбачає:

- перевірку нульових установок прицілу;

- перевірку нульової лінії прицілювання;

- визначення поправок на уведення лінії прицілювання.

Поправки на невідповідність кутів підвищення і уведення лінії прицілювання зводяться в таблицю, яку розміщують у формулярі міномета. Ці поправки враховуються командиром міномета під час стрільби. Поправка на невідповідність установки прицілу кутам підвищення ствола вводиться під час стрільби у поздовжній рівень, а поправка на уведення лінії прицілювання - у кутомір.

Перевірку нульових установок прицілу і нульової лінії прицілювання по можливості проводять після кожної зміни ВП. Перевірку на невідповідність і на уведення проводять при технічному обслуговуванні, а також після ремонту.

Можливі несправності міномета під час стрільби і способи їх усунення наведені у відповідних технічних описах та інструкціях з експлуатації систем.

Безпосередня підготовка міномета до стрільби:

- очистити частини міномета від бруду, пилу і мастила, оглянути їх і змастити тонким шаром мастила; особливу увагу необхідно звернути на ходові гвинти підіймального і поворотного механізмів і штоки амортизатора;

- відокремити запобіжник від подвійного заряджання і казенник від ствола, протерти досуха канал ствола та казенник;

- зібрати міномет, при цьому перевірити правильність і щільність кріплення казенника, кріплення запобіжника від подвійного заряджання на стволі, надійність з'єднання ствола з опорною плитою, кріплення ствола в обоймі, люфт ствола і дію механізмів двоноги-лафета;

- оглянути приціл, переконатися в його справності і надійності кріплення, вивірити приціл.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ стріляти з міномета без запобіжника від подвійного заряджання, при невідрегульованих механізмах міномета і неперевірених прицільних пристосуваннях.

2.3 Вивіряння прицілу

Вивіряння прицілу передбачає вивіряння нульової лінії прицілювання і шкал кутів підвищення.

Для вивіряння нульової лінії прицілювання необхідно:

- установити міномет на рівному місці приблизно у напрямі на ТН, віддалену від міномета на відстань не менше 100 м;

- поєднати риски хомута кронштейна, що коливається, і вертлюга;

- установити кутомір 30-00 і приціл 10-00;

- відгоризонтувати міномет по поперечному рівню прицілу і підіймальним механізмом надати стволу міномета кут 45° по контрольному квадранту, встановленому уздовж білої лінії або на дульному зрізі ствола міномета;

- установити ствол так, щоб біла лінія на стволі була спрямована у ТН; для цього позаду міномета, не ближче

20 м, поставити бусоль і переміщенням ствола поворотним механізмом та перестановкою бусолі встановити їх так, щоб ТН, біла лінія ствола і вертикальна лінія монокуляра бусолі були у створі;

- перевірити горизонтування міномета по поперечному рівню прицілу;

- діючи барабанчиком кутоміра (не збиваючи міномета), поєднати візирну лінію прицілу з ТН.

Якщо при цьому на шкалі великих поділок кутоміра буде "30", а на барабанчику "0", то це означає, що нульова лінія прицілювання правильна. Якщо установка барабанчика кутоміра відрізняється від нуля більше ніж на 0-02, то необхідно ослабити стопорний гвинт і гайку барабанчика і, утримуючи правою рукою барабанчик, лівою рукою повернути кільце з поділками до поєднання поділкою "0" з рискою покажчика; перевірити, чи не збилося наведення міномета, закріпити гайку і стопорний гвинт; якщо риска покажчика шкали великих поділок кутоміра не збігається з поділкою "30", потрібно ослабити гвинти кільця кутоміра, повернути кільце до поєднання поділки "30" з покажчиком і закріпити гвинти.

За відсутності віддаленої ТН вивіряння нульової лінії прицілювання можна робити за допомогою щита з нанесеними на ньому лініями. Для цього потрібно на листі фанери (дошці) накреслити дві паралельні лінії завдовжки 300 см і шириною 10 мм кожна. Відстань між лініями повинна бути 190 мм для 120-мм міномета, а для інших калібрів відповідно до інструкції з експлуатації. Щит установлюється перед мінометом на відстані не ближче 10 м так, щоб паралельні лінії були вертикальні; біла лінія ствола поєднується з правою лінією на щиті (за бусоллю або висом), а візирна лінія прицілу з лівою лінією на щиті. При правильній нульовій лінії прицілювання кутомір повинен показувати 30-00. Якщо установки прицілу відрізнятимуться від нульових, то необхідно повернути шкали на нульові установки і закріпити їх (рис. 2.1).

Рисунок 2.5 - Щит вивіряння прицілу 120-мм міномета

Для вивіряння шкали кутів підвищення необхідно:

- перевірити горизонтування міномета по поперечному рівню прицілу та установку кута 45° по контрольному квадранту;

- обертаючи барабанчик прицілу, встановити бульбашку поздовжнього рівня прицілу на середину.

У цьому положенні (при правильно встановленому поздовжньому рівні прицілу) на шкалі барабанчика прицілу проти покажчика повинна бути поділка "0", а на шкалі великих поділок прицілу проти покажчика - поділка "10".

Якщо на шкалі барабанчика прицілу проти покажчика стоятиме не "0", а різниця перевищує 0-02, то необхідно ослабити стопорний гвинт і гайку барабанчика і повернути кільце з поділками до поєднання поділки "0" з рискою покажчика, перевірити по контрольному квадранту, чи не збилося положення ствола міномета, закріпити гайку і стопорний гвинт. Якщо риска покажчика шкали великих поділок прицілу не збігається з поділкою "10", то необхідно ослабити гвинт покажчика, поєднати риску покажчика з поділкою "10" і закріпити гвинт.

Під час кожного вивіряння нульової лінії прицілювання повинна перевірятися і перехідна стійка з метою визначення її похибки.

Для перевірки перехідної стійки на неї встановлюють приціл і відмічаються за тією самою ТН, за якою відмічалися без стійки. Різниця відміток буде похибкою стійки.

При побудові паралельного віяла похибку перехідної стійки менше 0-05 не враховують. Якщо похибка стійки буде більшою 0-05, то стійку необхідно здати в артилерійську ремонтну майстерню для виправлення.

Розділ 3

Боєприпаси і поводження з ними

3.1 Мінометні постріли

Мінометним пострілом називають комплект елементів, який призначений для здійснення пострілу з міномета.

Міни - це необертові (оперені) снаряди з аеродинамічною стабілізацією за рахунок хвостового оперення.

Міни призначені для стрільби з мінометів та безвідкотних гладкоствольних гармат.

Клеймування, фарбування і маркування боєприпасів використовується для швидкого і безпомилкового визначення призначення боєприпасів, їх калібрів та інших характеристик бойових і технічних властивостей, необхідних для правильної комплектації та експлуатації боєприпасів без використання супровідних документів.

Дані про виготовлення корпусу міни, гільзи підривника, засобів запалювання наносяться у вигляді тавр, а відомості про тип та спорядження міни, виготовлення пороху та бойового заряду наносять у вигляді маркування і фарбування.

Фарбування боєприпасів поділяється на запобіжне і відмітне.

Запобіжне фарбування наносять у мирний час на корпуси мін калібру більше 37-мм для захисту їх від корозії.

Міни фарбують у сірий або захисний колір. Центрувальні потовщення покривають лаком. Запобіжне фарбування можна наносити на центрувальні потовщення мін.

Фарбування мін використовується як засіб від іржі, а також для розпізнавання їх за бойовим призначенням.

Клеймуванням називають знаки, які вибиті або видавлені на зовнішній поверхні мін, зарядах детонаторів і їх закупорки, де зазначаються номер заводу, партія, рік виготовлення та інші дані.

Маркуванням називають написи та умовні знаки, нанесені фарбою на мінах, зарядах і їх закупорці (додаток Г).

Маркування наносять спеціальною фарбою чорного кольору на міни та їх закупорку.

На практичні міни, які пофарбовані у чорний колір, маркування наноситься білою фарбою.

На корпусі спорядженої міни чорною фарбою наносяться:

- на одному боці корпусу - номер заводу що виготовив, номер партії і рік виготовлення, калібр міни і знак маси;

- на протилежному боці корпусу - позначення вибухової речовини, індекс міни.

Вагові знаки, які наносять на міни, свідчать про відхилення ваги цієї міни від її табличної ваги і мають відповідні значення (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Значення вагових знаків

Ваговий знак	Відхилення ваги міни від табличної
"Н"	Легший або важчий менше ніж на 0,33 %
"-" або "+"	Більш легший або важчий на 0,33 - 1 %
"- -" або "+ +"	Легший або важчий на 1 - 1,66 %
"- - -" або "+ + +"	Легший або важчий на 1,66 - 2,33 %
"- - - -" або "+ + + +"	Легший або важчий на 2,33 - 3 %
"ЛГ" або "ТЖ"	Легший або важчий більше ніж на 3 %

На підривниках вибивають маркування і клейма: марка підривника, марка заводу, номер партії і рік виготовлення, знаки заводу-виробника.

Для 82-мм мін кожний знак відповідає відхиленню у вазі на 1 % від табличної.

Для скороченого позначення виду спорядження міни використовують шифри, подані у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Шифри позначення вибухової речовини

Шифр	Назва споряджених боєприпасів
Т	Тротил
ТД	Тротил із динітронафталіном
ТДУ	Тротил із димоблископосилювальною шашкою
ТГ	Тротил із гексогеном
ТГАГ	Тротил із гексогеном, алюмінієвою пудрою та головаксом
А-IX-1	Гексоген флегматизований
А-IX-2	Гексоген флегматизований із алюмінієвою пудрою
А	Амотол
АГ	Амотол із гексогеновою пробкою
Р4, Р12	Димоутворювальна речовина
Тр	Запалювальна речовина

3.2 Правила поводження з боєприпасами на ВП

На ВП запас боєприпасів зберігається розосереджено у погрібцях, які обладнуються на відстані 10-20 м позаду мінометів. За наявності часу погрібці з'єднуються ходами сполучення з мінометними окопами.

У погрібцях боєприпаси зберігаються в упаковці із закритими замками. Найбільша висота штабеля з боєприпасами повинна бути на 0,5 м менше від глибини погрібця або ніші окопу (додаток Е).

Погрібці та ніші повинні бути обладнані так, щоб боєприпаси, що знаходяться у них, були захищені від впливу ударної хвилі під час ядерного вибуху, від попадання куль та осколків снарядів (мін). Боєприпаси, які знаходяться у нішах і на відкритих майданчиках біля мінометів, повинні бути укриті підручними матеріалами від дощу, снігу, піску, пилу і від сонячних променів.

Витратний запас боєприпасів викладають на майданчику біля мінометів або у спеціальних нішах [3].

За правильне та безпечне розміщення і зберігання боєприпасів на вогневій позиції міномета та дотримання заходів безпеки під час ведення вогню несе відповідальність командир міномета.

3.3 Підготовка боєприпасів до стрільби

Постріли до мінометів у підрозділи надходять комплектно (міна, підривник і заряд) у дерев'яних ящиках. Робота з боєприпасами у підрозділі зводиться до того, щоб надіти на трубку стабілізатора необхідну кількість додаткових пучків, установити у відповідне положення кран підривника, зняти ковпачок із підривника і зарядити міномет.

Підготовку боєприпасів проводять завчасно або безпосередньо перед стрільбою.

Місце для підготовки боєприпасів обирається і обладнується не ближче 50 м від мінометних окопів і погрібців із мінами.

На ВП із боєприпасами проводяться такі підготовчі роботи: очищення, огляд, сортування і укладення у ніші та погрібці.

Очищення пострілів полягає в остаточному видаленні з їх поверхні мастила та забруднення.

Мастило з мін видаляють попередньо скребками, а потім ганчіркою, просоченою в уайт-спіриті, гасі чи бензині-розчиннику.

Особливу увагу необхідно звертати на видалення мастила з центрувальних потовщень, стабілізаторів із вогнепередавальних отворів.

При видаленні мастила та очищенні мін від іржі не допускати порушень маркування, яке нанесене на них.

Під час огляду мін і зарядів до них перевіряють:

- чи немає на корпусі міни тріщин;

- чи не поламане або не погнуте пір'я стабілізатора;

- чи міцно утримується стабілізатор у корпусі міни;

- справність підривника і надійність його кріплення у корпусі міни;

- чи повністю досланий основний заряд у трубку ста-білізатора;

- справність основних і додаткових зарядів.

На ВП виконується сортування мін:

- за індексом або за призначенням (осколкова, димова);

- за маркою (типом) підривника;

- за ваговими знаками;

- за складом (номером) заряду;

- за маркуванням, що зазначається (завод, партія і рік спорядження);

- за даними збирання (партіями) зарядів.

Основні заряди сортують за клеймом на дні гільзи і маркуванням на етикетці, наклеєній зверху заряду. Споряджені міни, що мають різні клейма на дні гільзи основного заряду, необхідно відкладати в окремі групи і використовувати для стрільби по цілях, що займають значну площу за глибиною і віддаленим від своїх військ на відстань не менше 400 м.

Додаткові заряди сортують за маркуванням на упаковці. Додаткові заряди, що мають різне маркування, можуть бути використані лише в окремих випадках для стрільби по групових цілях, які найбільш віддалені від своїх військ.

Після сортування міни розподіляють по мінометах так, щоб для виконання кожного вогневого завдання у мінометів були боєприпаси з одним і тим самим маркуванням і ваговими знаками.

На вогневій позиції боєприпаси зберігають по можливості за однакових температурних умов. Визначення температури проводиться через кожні 1-2 години. Для визначення температури зарядів мінометів батарейний термометр кладуть на 10-15 хвилин між пучками пороху.

Порядок складання мінометних зарядів наведено у додатку Г.

При підготовці до стрільби міни виймають з упаковки та укладають на жердини, підкладки і порожні ящики.

Герметичну упаковку зарядів розкривають лише безпосередньо перед заряджанням міномета.

Підготовлені до стрільби, але невитрачені міни необхідно привести у стан для зберігання: нагвинтити (якщо був знятий) ковпачок на підривник, зняти з мін додаткові заряди та укласти їх у коробки, змастити центрувальні потовщення корпусів.

Невикористані додаткові заряди необхідно укласти у справний ящик в окопі (на відстані 5-10 м від міномета). Кришка ящика повинна бути завжди закритою.

У міру накопичення додаткових зарядів необхідно відносити їх у тил взводу і здавати на пункт боєпостачання.

3.4 Поводження з боєприпасами під час стрільби

Безпосередньо перед заряджанням міномета проводиться [4]:

- перевірка чистоти і відсутність вологи на мінах;

- зняття герметизуючих та запобіжних ковпачків із підривників;

- установка підривників на необхідну дію.

До стрільби не допускають:

- боєприпаси, що мають елементи, які заборонені до бойового застосування ТС;

- боєприпаси без маркування;

- міни з підривниками, які доставлені на вогневу позицію без ковпачків.

Категорично забороняється стріляти:

- мінами із зарядами, які до них не призначені;

- при кількості додаткових зарядів понад указаних у ТС;

- зволоженими або підмоченими основними і допоміжними зарядами, а також додатковими зарядами із зруйнованими оболонками;

- мінами з підривниками, що мають ушкодження мембрани;

- мінами з поламаним або погнутим пір'ям стабілізатора;

- мінами, що впали з висоти більше 1 м.

Не дозволяється робити перший постріл із вогневої позиції найбільшим зарядом.

Під час стрільби ОФ мінами з підривниками ГВМЗ-7 і М-12 для отримання осколкової дії міни кран підривника встановити на відмітку "О", а для отримання фугасної дії - на відмітку "З".

Увага! Якщо перед черговим заряджанням лопатка знаходиться у положенні "ЗАКРИТО", то необхідно розрядити міномет, і лише після цього можна продовжити стрільбу.

Міни, з підривників яких ковпачки не зняті, до стрільби не допускаються. З мінами, з підривників яких зняті ковпачки, необхідно поводитися обережно, оберігаючи їх від падіння та ударів.

У разі осічки необхідно витримати час (від 1 до 5 хв залежно від системи міномета), два-три рази злегка штовхнути ствол міномета банником або держаком лопати, щоб міна, якщо вона не дійшла до бойка, осіла на своє місце. Якщо постріл все-таки не відбувся, то за командою командира міномета "Розряджай" витягають міну із ствола.

Для вилучення міни з каналу ствола міномета не-обхідно:

- натиснути за допомогою викрутки, вставленої у шліц, на водило, вивівши таким чином стопорний кінець останнього з паза бойка, і повернути водило на 180° у будь-який бік у положення "Р", бойок опуститься вниз, таким чином контакту між капсулем міни і бойком не буде;

- поставити запобіжник від подвійного заряджання в положення "Відкрито";

- ослабити кріплення ствола в обоймі амортизатора і повернути ствол так, щоб кульова п'ята казенника вийшла із з'єднання з опорною плитою;

- відокремити ствол від опорної плити та, утримуючи двоногу-лафет, обережно підняти казенну частину ствола, щоб утворився невеликий кут із нахилом. При цьому заряджаючий охоплює долонями обох рук дульний зріз ствола, щоб утримати міну від падіння на землю (рис. 3.1);

Рисунок 3.1 ? Вилучення міни з каналу ствола

- при виході міни із ствола заряджаючий обережно бере її руками за центрувальне потовщення, пропустивши підривник між долонями, виймає міну із ствола і передає її піднощикові.

Щоб уникнути випадкового пострілу, категорично забороняється опускати казенну частину труби до витягання міни.

Переконатися у цілісності і наявності на міні усіх додаткових пакетів метального заряду та уважно оглянути підривник. Міна, у якої основний метальний заряд дав осічку, а підривник і стабілізатор не мають ушкоджень, може бути використана знову. Для цього на підривник міни, витягнутої з каналу ствола міномета, нагвинчується ковпачок, знімаються додаткові пакети, витягається екстрактором із трубки стабілізатора основний заряд і замінюється на запасний. Запасний основний метальний заряд вставляється у трубку стабілізатора до упору гільзи у торець (зріз) стабілізатора, потім знову надіваються додаткові пакети. Міна готова до стрільби.

Увага! При розряджанні міномета труба повинна мати температуру, що виключає опік рук.

Упаковка додаткових пучків мінометних пострілів повинна бути справною.

Міни, що залишилися після стрільби, необхідно негайно укласти в ящики, заздалегідь знявши з мін додаткові пакети і встановивши крани підривників М-12 на відмітку "О" (ГВМЗ-7 - на відмітку "3", трубки Т-1 - на відмітку "УД"). На підривники ГВМЗ -7 і трубку Т-1 потрібно надіти ковпаки й герметизувати.

Зняті з невикористаних мін додаткові пакети, а також пакети, що залишилися від витрачених мін, потрібно знову укласти у герметичну упаковку. У подальшому ці заряди потрібно використати у першу чергу. Якщо герметичної упаковки немає або стрільба ближчим часом не передбачається, невикористані додаткові пакети знищити.

Укладання мін із підривниками без ковпачків в ящики і перевезення їх у такому стані категорично забороняється.

Під час стрільби димовими мінами по сніговому покриву і болотистому ґрунту можливе зменшення димової хмари і збільшення витрати мін для його створення.

3.5 Транспортування боєприпасів

Міни укладаються на тягач (авто) в пакувальних ящиках (частина мін може бути у лотках).

При транспортуванні заборонено:

- укладати ящики вище бортів автомобілів більше, ніж на половину висоти верхнього ряду ящиків;

- перевищувати норми завантаження;

- перевозити боєприпаси без тари, на несправному транспорті, без засобів пожежогасіння;

- залишати транспорт у населених пунктах, горах, на поворотах доріг;

- палити в автомобілях чи ближче 40 м від них;

- розігрівати двигуни відкритим вогнем, переливати пальне із бака одного автомобіля в інший.

Транспортні засоби повинні мати:

- справний вогнегасник, закріплений за кабіною, і червоний прапорець, закріплений на лівому борту;

- азбестове простирадло розміром 1 Ч 1,5 м;

- стяжки (ланцюги) бортів;

- ящик із піском;

- знак небезпеки.

Ящики надійно укладати і ретельно закріплювати від переміщень їх у кузові.

Транспортування мін і зарядів дозволяється лише у справній упаковці.

Під час перевезення боєприпасів водним транспортом здійснювати заходи із зберігання їх від зволоження (води).

Постріли перевозять у кузові тягача (авто) спільно з мінометом у транспорті підрозділу. П'ять пострілів із тих, що перевозяться спільно з мінометом, є недоторканним запасом.

3.6 Основні заходи безпеки

Під час роботи з боєприпасами забороняється:

- ставити міни, вертикально;

- ударяти по підривниках, засобах запалення;

- переносити боєприпаси у несправній тарі;

- кантувати і кидати ящики з боєприпасами;

- видаляти основні патрони з мін підручним інструментом, а не за допомогою екстрактора;

- чистити міни абразивними і твердими речовинами;

- закопувати боєприпаси у землю і кидати у водойми;

- застосовувати як навчальні експонати бойові міни, підривники;

- проводити розбирання;

- кернувати підривники і трубки у мінах вручну, вдаряючи молотком по керну;

- торкатися і переносити боєприпаси, що не розірвалися (такі боєприпаси підриваються на місці);

- проводити будь-які роботи з боєприпасами, які вважаються небезпечними.

До небезпечних у користуванні відносять:

- повністю споряджені міни, що впали з висоти 1 м і більше;

- міни зі слідами ударів і закопченості;

- міни з підривниками, в яких порвані мембрани;

- міни з витіканням або висипанням вибухової речовини;

- міни, які піддавалися дії вибуху.

Вимоги інструкції з експлуатації повинні виконуватися незалежно від умов і терміновості робіт, а саме при поводженні з пострілами необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

- не допускати падіння мін, метальних зарядів, підривників і зібраних пострілів;

- оберігати міни, метальні заряди, підривники і зібрані постріли від вологи;

- транспортувати лише у відповідній упаковці;

- запобіжні ковпачки підривників згвинчувати лише безпосередньо перед заряджанням міномета. Якщо постріли не використані, необхідно на підривник нагвинтити ковпачок, заздалегідь перевіривши, чи не пошкоджена мембрана;

- розкривати термоупаковку і виймати метальні заряди лише перед стрільбою;

- навішувати додаткові пакети метального заряду на міну лише безпосередньо перед стрільбою;

- безпечне застосування пострілів здійснюється при температурі навколишнього повітря від ? 40 до +40°С.

Категорично забороняється:

- допускати до роботи осіб, не ознайомлених з технічним описом та інструкцією з експлуатації;

- використовувати міни, метальні заряди, підривники, зібрані постріли як навчальні експонати;

- допускати до стрільби міни, підривники з механічними ушкодженнями, а також пакети метального заряду, що мають ушкодження, які приводять до висипання пороху (пориви, проколи картузів і т. д.) і тих, що знаходяться у пошкодженій термоупаковці;

- укладати постріли прямо на землю, особливо на сиру траву або сніг;

- стріляти зволоженими або підмоченими зарядами, а також пакетами метального заряду;

- вести стрільбу лише на одному основному метальному заряді 010/54-Ж-843 або 4з8.010;

- збільшувати заряд понад указаний у ТС;

- використовувати для стрільби метальні заряди, що перебувають без термоупаковки більше 12 год;

- стріляти мінами з пошкодженою мембраною підривників;

- укладати міни без ковпачків в ящики і перевозити їх;

- палити на вогневій позиції, особливо у місці розташування боєприпасів;

- працювати з несправним запобіжником, СЗМ;

- стріляти при механічних ушкодженнях труби і опорної плити.

Міни, підривники, метальні заряди, що мають механічні ушкодження, а також метальні заряди, які були не використані для стрільби, підлягають знищенню у встановленому порядку службою РАО.

У районі місця робіт із мінами не допускається паління і розведення вогнищ.

Точне дотримання правил безпеки при користуванні боєприпасами і правильне їх зберігання виключає нещасні випадки під час стрільби і значною мірою сприяє підвищенню ефективності мінометного вогню.

Зберігати боєприпаси в укриттях для людей категорично забороняється.

Розділ 4

Робота командира міномета у ході маршу і зустрічного бою

4.1 Загальні положення

Швидкоплинність і рішучість сучасного бою передбачають переміщення частин і підрозділів на різні відстані у складних умовах бойової обстановки [5].

Артилерійські підрозділи здійснюють переміщення своїм ходом (маршем) або перевозяться залізничним (морським, повітряним) транспортом.

За будь-яких умов підрозділи повинні прибути у призначений район своєчасно й у повній бойовій готовності.

Міномет, як правило, здійснює марш у похідному порядку своєї батареї (взводу) у зазначеному місці, яке він не має права залишати без дозволу командира взводу (батареї).

Міномет перевозиться на тягачі (авто) у розібраному на основні частини види. Він може укладатися на тягач (авто) двома частинами: нероз'єднані ствол із двоногою-лафетом і опорною плитою. На автомобіль, що має спеціальні пристосування для кріплення, міномет установлюється у зібраному вигляді зі складеною двоногою-лафетом.

Незалежно від способу перевезення міномета приціл повинен знаходитись у навідника.

При укладанні міномета і мін на тягач (авто), необхідно передбачати зручність і швидкість зняття міномета з тягача (авто) і розвантаження мін.

Швидкість руху при здійсненні маршу і величина добового переходу залежить від поставленого завдання, підготовленості водіїв, технічного стану засобів тяги, а також від стану доріг, погоди, пори року і доби.

Для підвищення прохідності автомобілів і артилерійських тягачів по глибокому снігу і подолання слизьких підйомів і спусків на колеса автомобілів надягають ланцюги, на гусеничні тягачі - шпори. Підрозділи повинні мати заздалегідь підготовлені пристосування для гальмування машин і матеріальної частини, а також засоби для подолання крутих підйомів і спусків.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою у даних умовах швидкістю руху.

Варіант розпорядження командира міномета на марш наведено у додатку Д.

4.2 Міномет на марші

На марші міномет повинен бути у постійній готовності до негайного розгортання для ведення вогню по противнику. Щоб краще виконати поставлене завдання, командир міномета повинен своєчасно підготувати обслугу і матеріальну частину до здійснення маршу [6].

Командир міномета при підготовці до маршу зобов'язаний:

- вивчити з особовим складом завдання, сигнали управління та сповіщення і порядок дій за ними;

- особисто перевірити справність і підготувати до маршу міномет (кріплення колісного ходу, опорної плити, тиск у шинах (1,0-1,2 кгс/смІ), загрузити у тягач (машину) міномет, прилади і майно;

- ретельно оглянути міномет і тягач (машину), при цьому особисто перевірити кріплення обойм колісного ходу;

- підготувати боєприпаси, запасні частини, інструмент і обладнання;

- призначити спостерігачів за сигналами;

- виявлені недоліки усунути;

- доповісти командиру взводу про готовність міномета до маршу.

Про несправності, які не усунуті силами обслуги, командир міномета повинен негайно доповісти командиру взводу.

Під час огляду особового складу командир міномета повинен перевірити, чи немає хворих, чи у всіх справна зброя, чи всі забезпечені боєприпасами, засобами захисту від зброї масового ураження, продовольством, водою і білизною, справність взуття, обмундирування, спорядження та їх підгонку.

Взимку необхідно перевірити забезпеченість особового складу теплою білизною, теплими онучами і зимовим одягом. За необхідності потрібно організувати просушування взуття і онуч. Командир міномета повинен переконатися у тому, що всі знають правила попередження від обмороження і уміють надавати при цьому допомогу потерпілим. Для запобігання обмороження особового складу тягач (автомобіль) необхідно обладнати покриттям, а дно кузова застелити сіном, соломою, мохом або хвойними гілками.

При підготовці до нічного маршу командир міномета перевіряє справність приладів нічного бачення і засобів світлового маскування тягача (автомобіля), прикріплює або наносить фарбою на задньому борту тягача (автомобіля, причепа), міномета знаки, добре видимі у темноті, щоб забезпечити безпеку руху в колоні.

Підготовка до маршу повинна бути закінчена завидна з таким розрахунком, щоб залишилося достатньо часу для відпочинку особового складу.

При здійсненні маршу необхідно чітко дотримуватися встановленого порядку руху, особливо швидкості руху і дистанції.

Машинам не дозволяється залишати свої місця у колоні, а особовому складу виходити з машин. Машини повинні рухатися на встановлених дистанціях по правому боці дороги; лівий бік дороги залишається вільним для зустрічного руху і обгону.

Виїзд із колони та обгін без дозволу старшого командира забороняється.

Уночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, а під час руху на ділянках місцевості, що простежується противником, і у світлі ночі - з повністю вимкненим світлом.

Машини, що вийшли з ладу, відводяться з дороги на правий бік. Після усунення несправностей вони займають місце у хвості колони; місце у колоні своїх підрозділів займають лише на привалі.

Технічну допомогу пошкодженим автомобілям і тягачам надає служба замикання. У разі неможливості виправлення пошкодженої машини на місці вживають заходів щодо її буксирування.

Перед початком руху командир міномета призначає спостерігача (спостерігачів) за сигналами, повітряним і наземним противником, машиною, що їде позаду. Крім того, він призначає «бортових» для спостереження за кріпленням бортів кузова під час руху.

Для шикування особового складу командир міномета подає команду "До машин", після шикування (перед посадкою о/с на машини) перевіряє, чи розряджена зброя, а якщо перевезення здійснюється із зарядженою зброєю, то чи поставлена вона на запобіжник.