Блокнот командира міномета

Командир міномета особисто перевіряє правильність зчеплення міномета з тягачем і укладання майна і боєприпасів у кузові тягача (автомобіля). За командою (сигналом) "По місцях" обслуга швидко займає свої місця. Зброя під час посадки береться у руку, за винятком кулеметів, що передаються військовослужбовцям, які закінчили посадку або які стоять позаду. Після посадки зброя ставиться між колінами, автомати, крім того, за командою командира підрозділу можуть бути узяті у положення "на груди". При посадці командир стежить за правильним виконанням команди, перевіряє кріплення бортових замків і займає місце у кабіні тягача. Якщо у кабіні командир взводу, то командир міномета розміщується у кузові і, прийнявши сигнал командира взводу, командує: "Заводь", "Руш". За командою "Руш" усі машини починають рух одночасно і продовжують його на встановленій дистанції.

На марші командир міномета зобов'язаний:

- підтримувати постійну готовність обслуги міномета до розгортання і до відбиття нападу противника;

- чітко підтримувати встановлений порядок маршу і контролювати виконання обов'язків спостерігачами;

- на привалах оглядати міномет, тягач (автомобіль) і про помічені несправності доповідати командиру взводу;

- при залишенні місць привалів перевіряти, щоб о/с не залишив озброєння, спорядження, документів та інших предметів, були прибрані сліди перебування на привалі.

За сигналом оповіщення про повітряного противника колона продовжує рух, підрозділи приводяться у готовність для ведення вогню по повітряних цілях, протигази переводяться у положення "напоготові", напад противника відбивається вогнем у ході руху.

Під час нападу наземного противника за командою (сигналом) командира розгортаються край дороги або на дорозі і відбивають напад противника вогнем із особистої зброї, а по можливості - із міномета.

При одночасному нападі повітряного і наземного противника боротьбу з повітряним противником веде лише виділений для цього особовий склад, а решта відбиває атаку наземного противника.

Після відбиття нападу противника підрозділи перебудовуються у похідний порядок і продовжують рух.

Зони зараження у ході маршу обходяться, а за неможливості обходу долаються на максимальних швидкостях із використанням системи захисту машин і засобів індивідуального захисту особового складу.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зони зараження, а при зараженні отруйними речовинами - негайно. Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, у районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття у призначений район.

При нанесенні противником ядерних і хімічних ударів вживаються заходи щодо відновлення боєздатності особового складу і ліквідації наслідків ударів. Уражений особовий склад евакуюється у найближчі медичні пункти.

При застосуванні противником вогнепальної зброї, а також при вимушеному подоланні району пожеж з ходу люки і жалюзі машин і тягачів закриваються. Колона швидко виводиться з району пожежі вперед або у навітряний бік, зупиняється; організовується надання першої допомоги особовому складу, гасіння вогню на бойовій техніці і автомобілях, після чого продовжується рух.

На привалах стрій колони не порушується, машини зупиняються на правому узбіччі дороги на дистанціях, установлених командиром, але не ближче 10 м одна від одної. Особовий склад виходить із машин лише за командою своїх командирів і розташовується для відпочинку праворуч від дороги.

Чергові спостерігачі займають зазначені їм місця поблизу колони.

Водій і командир міномета проводять контрольний огляд машин і матеріальної частини та усувають несправності.

У районі відпочинку міномет розташовується уздовж маршруту руху або з боку від нього. Командири підрозділів організовують спостереження, безпосередню охорону, самооборону, маскування і технічне обслуговування машин.

4.3 Міномет у зустрічному бою

Міномет виконує бойові завдання у зустрічному бою, як правило, у складі батареї (взводу) [7].

Дії у зустрічному бою характеризуються швидкістю розгортання у бойовий порядок, ініціативою, сміливістю і рішучістю усіх командирів. Дуже важливо випередити противника у відкритті вогню при зав'язуванні зустрічного бою.

Міномет, діючи у складі головної похідної застави, із зав'язуванням бою негайно розгортається, займає вогневу позицію і відкриває вогонь по противнику. Завдання у цих умовах ставиться коротко, вогневі позиції вибираються поблизу доріг.

Дії обслуги у зустрічному бою повинні бути сміливими та ініціативними. Усі номери обслуги зобов'язані уважно спостерігати за противником, своїми військами, сигналами, що подаються, і своєчасно доповідати результати спостереження командиру міномета.

Командир міномета іноді самостійно приймає рішення на відкриття вогню. Для ураження він повинен вибирати найважливіші цілі і знищувати їх у найкоротший час.

Такими цілями насамперед будуть жива сила і вогневі засоби противника.

При розгортанні на закритій вогневій позиції також важливо у найкоротші терміни відкрити вогонь і нанести ураження противнику, не дати йому заволодіти ініціативою.

Розділ 5

Бойова робота на вогневій позиції

5.1 Порядок підготовки і зайняття ВП

Позиція, на якій розташовуються міномети для виконання основних завдань, називається основною. Фортифікаційне обладнання основної вогневої позиції повинне бути виконане у повному обсязі.

На випадок необхідності здійснення маневру або вимушеного залишення основної вогневої позиції вибирається запасна вогнева позиція. Вона обладнується, як правило, завчасно і займається за вказівкою старшого командира, коли перебування на основній позиції стає недоцільним або неможливим.

Для виконання окремих вогневих завдань міномети розташовуються на тимчасовій вогневій позиції.

З метою введення противника в оману обладнуються хибні вогневі позиції мінометів. За своїми демаскувальними ознаками хибні вогневі позиції не повинні відрізнятися від дійсних вогневих позицій мінометних взводів. Хибні вогневі позиції використовуються для ведення з них вогню кочівними мінометами. Число і місця хибних позицій зазначаються старшим командиром.

Вогневі позиції доцільно вибирати на зворотних скатах висот, в ярах, лощинах, зруйнованих (без дахів) будовах і на невеликих полянах у лісі. Можна використовувати протитанкові рови, траншеї, ями, воронки, що утворилися під час вибуху артилерійських снарядів (мін) і авіабомб.

Вогнева позиція мінометів повинна задовольняти такі вимоги:

- знаходитися за таким укриттям, висота яких дозволяла б вести стрільбу при найменшому куті підвищення, що дорівнює 45°, при цьому віддалення вогневої позиції від укриття повинне бути більше висоти укриття у півтора і більше разів;

- не мати перешкод для польоту мін під час стрільби;

- дозволяти розташовувати міномети на допустимих для ведення вогню інтервалах (не менше 5 м);

- знаходитися можливо ближче до СП того, хто виконує вогневе завдання;

- забезпечувати маскування від повітряного і наземного спостереження противника;

- мати по можливості твердий, але не кам'янистий ґрунт, а також приховані шляхи для доставляння боєприпасів і прокладання ліній зв'язку;

- не мати поблизу місцевих предметів, що різко виділяються, полегшують противникові орієнтування і пристрілку по вогневій позиції;

- розташовуватися по можливості на танконедоступній місцевості.

Обладнанням СП і діями особового складу на вогневій позиції керує старший на позиції ? один із командирів мінометів, а у ряді випадків ? безпосередньо командир взводу. При веденні вогню він знаходиться там, звідки йому зручніше управляти вогнем.

Фортифікаційне обладнання вогневої позиції проводиться завчасно, або після її зайняття, а потім удосконалюється у такій послідовності:

- відрити щілини для особового складу;

- видалити попереду мінометів предмети, які можуть викликати передчасний розрив міни;

- відрити рів під опорну плиту, розчистити горизонтальний майданчик під двоногу-лафет і борозни під сошники двоноги-лафета;

- відрити ніші для боєприпасів.

Подальше обладнання вогневої позиції проводиться за вказівкою старшого на позиції залежно від обстановки і з урахуванням заходів із захисту від ЗМУ.

Міномети встановлюють на вогневій позиції, як правило, у порядку їх номерів справа наліво, на інтервалах 15-30 м у виняткових випадках інтервали можуть бути меншими (до 5 м).

Величина уступу не повинна бути більшою від однієї третини інтервалу.

Один із мінометів взводу призначається основним; для нього розраховують установки для стрільби.

Транспортні засоби мінометів після вивантаження мінометів розташовуються, як правило, позаду праворуч (ліворуч) від вогневої позиції.

Місце розташування транспортних засобів повинне:

- знаходитися на віддалі, що забезпечує зоровий зв'язок і швидкий вихід транспортних засобів до вогневої позиції;

- допускати зручне і розосереджене розміщення транспортних засобів;

- бути укритим від спостереження противника;

- по можливості знаходитися у танконедоступному районі.

На місці розташування транспортних засобів встановлюється спостереження за сигналами, що подаються з вогневої позиції і з СП командира взводу.

Вогневу позицію, а за необхідності і місце розташування транспорту мінометного взводу, вибирає командир взводу.

Розміщення обслуги під час ведення вогню показано у додатку Д.

Зайняття вогневої позиції. Перед зайняттям вогневої позиції командир взводу викликає до себе командирів мінометів і старшого водія і вказує їм місце для кожного міномета, основний напрям стрільби, точки наведення, місця викладення мін, порядок і шляхи виїзду на вогневу позицію, а також місце укриття транспорту.

Міномети встановлюють на вогневій позиції за командою "До бою".

Командири мінометів командують: "Місце міномета тут, напрям такий-то (зазначається) ? до бою".

За цією командою обслуга знімає (відчіпляє) міномет із транспортного засобу. Установник кладе опорну плиту поряд із місцем, зазначеним для копання рову, у напрямі стрільби.

Обслуга збирає міномет і готує його до ведення вогню. При цьому:

- заряджаючий встановлює двоногу-лафет, для чого звільняє механізм грубого ґоризонтування, лівою рукою утримує ствол, правою відводить правий сошник двоноги на довжину ланцюга, не натягуючи її, потім закріплює механізм грубого ґоризонтування;

- установник знімає в'юк з опорної плити, бере в'юки від навідника і заряджаючого і кладе їх справа позаду міномета; допомагає піднощикові викладати з лотків міни і додаткові заряди; оглядає міни, підривники і заряди, у разі виявлення несправностей доповідає командирові;

- піднощик відриває рів для опорної плити і розчищає майданчик під двоногу-лафет; потім розв'ючує в'юк із лотками, у 2-3 кроках справа позаду міномета кладе лотки у ряд ручками управо, розстилає брезент (підстилку) для укладання мін; відкриває лотки, викладає з лотків міни і додаткові заряди; зав'ючує в'юк лотків і готується до піднесення мін на вогневу позицію.

Рів для опорної плити відривається з таким розрахунком, щоб при установленні міномета приціл знаходився над кілочком, що позначає місце установлення міномета.

Установлення міномета на позиції. Для установлення опорної плити використовують природний схил у бік стрільби і відривають рів. За відсутності природного схилу спочатку готують площадку з нахилом у бік стрільби під кутом 25-35° до лінії горизонту, а потім відривають рів (рис. 5.1).



Рисунок 5.1 ? Рівчак для установлення опорної плити на рівній місцевості

Рів відривають конусоподібної форми. Його глибина повинна бути такою, щоб опорна плита лягала на ґрунт щільно усією нижньою поверхнею (рис. 5.2).

Рисунок 5.2 ? Установлення опорної плити

У разі обмеження часу вирити невелике заглиблення для центральної частини опорної плити. У виняткових випадках допускається ведення стрільби без рову.

При підготовці рову для установлення опорної плити на твердому ґрунті (кам'янистому, мерзлому і т. ін.) необхідно прибрати великі камені, розпушити верхній шар ґрунту або підсипати шар пухкої землі, покласти шар гілок, дрібного каміння. Під час стрільби стежити за тим, щоб опорна плита не впиралася у ґрунт (камінь) лише окраїнами або якою-небудь окремою своєю частиною.

При установленні міномета на болоті або торф'яному ґрунті місце, де повинна стояти опорна плита, зміцнюють шляхом забивання у ґрунт кілків завтовшки 5-8 см і довжиною приблизно 1,5 м, поверх кілків насипають землю, яку трамбують для отримання щільного земляного прошарку завтовшки 15-20 см (рис. 5.3).

Рисунок 5.3 ? Установлення опорної плити на ґрунті, укріпленого кілками

Місце для опорної плити можна зміцнювати кілками (колодами), забитими (укладеними) конусоподібно навколо опорної плити (рис. 5.4).

Рисунок 5.4 ? Установлення опорної плити на ґрунті, укріпленого кілками, вбитими похило

Якщо позиція знаходиться у лісі або серед кущів, опорну плиту встановлюють біля пенька, або на коренях зрубаного куща (рис. 5.5).



Рисунок 5.5 ? Установлення опорної плити на ґрунті з коренями зрубаного куща або дерева

Міномет може бути встановлений усередині дерев'яного зрубу, опущеного у котлован на глибину до 1,5 м. Зруб виготовляють із колод завтовшки 10-15 см.

Усередину зрубу насипають землю, укладають дерен і т. ін.

Для стрільби з міцного дерев'яного настилу необхідно встановлювати плиту на землю, насипану на дерев'яний настил і обгороджену дошками. Товщина шару землі повинна бути не менше 0,7 м.

При обладнанні майданчика для установлення двоноги від центра опорної плити проводять за допомогою шнура і держака лопати півкола радіусом 0,8 і 1,1 м: по цих півколах відривають канавки для переставлення двоноги управо і вліво.

Коли рів готовий і міномет зібраний, перші три номери піднімають міномет, установлюють опорну плиту у рів, удавлюючи її ногами, а двоногу-лафет ставлять у напрямі стрільби так, щоб сошники ніг знаходилися на відстані

80-110 см від центра опорної плити; при цьому навідник установлює у ґрунт лівий сошник, а заряджаючий ? правий сошник. Сошники не повинні бути перекошені щодо напряму ствола міномета. Розведення сошників обмежується ланцюгом, якого натягувати не потрібно.

При положенні двоноги, коли її сошники знаходяться на відстані 110-100 см від центра опорної плити, забезпечується зміна кутів підвищення підіймальним механізмом від 45 до 65° (це забезпечує дальність стрільби від 3040 до 400 м для 82-мм М). При відстані сошників двоноги від центра опорної плити 80 см забезпечується зміна кутів підйому підіймальним механізмом від 50 до 85°. Таке положення двоноги дає можливість вести вогонь майже на усі дальності, не переставляючи двоноги і не змінюючи положення обойми на стволі.

Наближення сошників двоноги до опорної плити ближче ніж на 80 см не допускається. Неприпустиме також віддалення (відхід під час стрільби) опорної плити від сошників двоноги на відстань більше 120 см. Сошники двоноги повинні знаходитися під кутом до осі ствола не більше ніж 80°.

Двонога у напрямі цілі повинна бути встановлена так, щоб поворотним механізмом залишалося уточнити горизонтальне наведення у межах 10-20 поділок кутоміра. При цьому запас ходу гвинта поворотного механізму від центрального положення вертлюга в обидва боки повинен бути у межах 30-40 поділок кутоміра для забезпечення можливості здійснювати точне горизонтальне наведення при подальших пострілах.

Для надання правильного положення міномету по рівнях:

- навідник, діючи підіймальним механізмом і гвинтом кронштейна, що коливається, виводить на середину бульбашки поздовжнього і поперечного рівнів; поворотним механізмом виводить маточину на середину ходового гвинта; знімає в'юк із ствола і передає його снарядному;

- заряджаючий, діючи механізмом грубого горизонтування, встановлює вертлюг приблизно у горизонтальному положенні; знімає в'юк з двоноги-лафета і передає його снарядному; перед заряджанням знімає дульний чохол із ствола.

Після установлення мінометів на вогневій позиції порядок роботи повинен бути таким:

- надання основному міномету основного напряму;

- побудова паралельного віяла взводу;

- визначення основних кутомірів мінометів по основній, запасній і нічній точках наведення;

- огляд матеріальної частини і вивіряння прицільних пристосувань;

- сортування і огляд мін;

- удосконалення інженерного обладнання і маскування вогневої позиції.

5.2 Надання міномету основного напряму стрільби

Основному міномету надають основний напрям стрільби одним із таких способів :

- за віхами;

- за заздалегідь визначеним кутоміром;

- за допомогою бусолі, орієнтованої в основному напрямі;

- за кутом: основний напрям - командир - міномет.

У разі неможливості застосувати вищеописані способи основний напрям міномету може бути надано за компасом або окомірно.

Для надання основного напряму за віхами старший на вогневій позиції командує: "Такий-то основний, основному 30-00 (0-00), наводити у дальню віху".

Командир основного міномета командує: "30-00

(0-00), наводити у дальню віху".

Навідник при установленні кутоміра 30-00 (0-00, якщо віха виставлена позаду міномета) наводить міномет у дальню віху і, якщо ближня віха опиниться у створі з дальньою, доповідає: "Готово". Якщо ж ближня віха не буде у створі, то навідник відмічається по ближній і при отриманому кутомірі наводить міномет у дальню та доповідає: "Готово".

Командир міномета доповідає: "Основний готовий", - і піднімає руку.

Для надання основного напряму за основним кутоміром, визначеним до зайняття вогневої позиції, старший на позиції, вказавши командирові міномета точку наводки, командує: "Такий-то основний, основному стільки-то, наводити туди-то".

Командир міномета, повторивши команду і записавши кутомір, вказує навідникові призначену точку наводки і після виконання наводки доповідає старшому на позиції: "Основний готовий".

Для надання основного напряму за бусоллю старший на позиції встановлює бусоль не ближче ніж на 20 м від міномета, орієнтує її за дирекційним кутом, встановлює на кільці бусолі та барабані відлік, рівний куту основного напряму і, не збиваючи положення монокуляра, встановлює кутомірне кільце і кутомірний барабанчик на нулі, потім відмічається монокуляром за прицілом міномета та отриману відмітку командує: "Такий-то основний, основному стільки-то, наводити у бусоль".

Командир міномета повторює команду.

За командою командира міномета навідник установлює кутомір і наводить міномет у бусоль; після виконання наведення доповідає: "Готово".

Командир міномета, перевіривши правильність наведення, доповідає: "Основний готовий".

Старший на позиції зчитує за кільцем бусолі і барабана дирекційний кут на приціл міномета Ьп, розраховує кутомір за такою формулою: Кут = Ь он ? Ьп, та звіряє його з названою відміткою; різниця не повинна перевищувати 0-01.

За відсутності бусолі на вогневій позиції і за умови, що основний міномет видно з СП, основний напрям міномету може бути надано також за допомогою бусолі з СП. Для цього виконавець вогневого завдання, встановивши бусоль на СП, виконує таку саму роботу, що і старший на вогневій позиції при наданні міномету основного напряму за бусоллю. Отриману за основним мінометом або за віхою, виставленій біля міномета, відмітку командує: "Основному стільки-то, наводити у бусоль (віху) на СП". На вогневій позиції команду виконують як зазначено вище.

Для надання основного напряму за кутом: основний напрям ? командир ? міномет (ОНКМ) командир взводу визначає із СП кут між основним напрямом і напрямом на міномет і подає команду про величину цього кута як про установку кутоміра, якщо вогнева позиція зліва від лінії основного напряму із СП, або віднімає цей кут від 60-00 та про отриманий результат подає команду як про установку кутоміра, якщо вогнева позиції праворуч від лінії основного напряму: "Такому-то стільки-то, наводити у віху на СП".

Для надання основного напряму за компасом або окомірно старший на вогневій позиції визначає заданий основний напрям за компасом або окомірно, вибирає у цьому напрямі місцевий предмет, видимий у приціл міномета, або наказує виставити в основному напрямі віху і подає команду "Такий-то основний, основному 30-00, наводити туди-то".

При наданні міномету основного напряму по куту ОНКМ за компасом або окомірно команда, яка вказує, куди наводити міномет, на вогневій позиції виконується так само, як і при наданні основного напряму за завчасно визначеному основному кутоміру.

Після надання основному міномету основного напряму старший на позиції, перевіривши, що основний напрям наданий правильно, командує: "Основному відмітиться за точкою наводки - сухе дерево попереду зліва".

Командир міномета повторює команду. Навідник відзначається за вказаною точкою наводки і доповідає командирові міномета: "Відмітка стільки-то".

Командир міномета і старший на позиції записують відмітку (як основний кутомір) у бланки запису стрільби.

Для надання основного напряму за бусоллю міномету, що знаходиться у глибокому (2-3 м) укритті (рис. 5.6),



Рисунок 5.6 ? Надання основного напряму міномету, встановленому у глибокому укритті

старший на позиції ставить бусоль позаду міномета не ближче ніж на 20 м від нього, орієнтує бусоль і встановлює за шкалами кільця бусолі та барабана дирекційний кут основного напряму, встановлює кутомірне кільце і барабан кутоміра на нулю; наказує ? виставити над прицілом міномета віху № 1, а у створі віхи № 1 та бусолі на краю укриття ? віху № 2 і опустити від неї в укриття висок; не збиваючи установку бусолі, відмічається монокуляром за віхою № 2; про отриману відмітку подає таку команду: "Такому-то стільки-то, наводити у висок віхи № 2". За цією командою командир і навідник міномета виконують таку саму роботу, що й при наданні основному міномету основного напряму за допомогою бусолі.

Після надання основного напряму міномету, що перебуває у глибокому укритті, навідник відмічається за точкою наводки, яка позначена білою ниткою, або рискою на дошці, підвішеній на стінці укриття попереду міномета.

5.3 Побудова паралельного віяла

Побудову паралельного віяла взводу здійснюють одним з таких способів : за основним мінометом; за бусоллю; за віддаленою точкою наводки.

Для побудови паралельного віяла за основним мінометом старший на позиції командує: "Віяло". Командири мінометів повторюють команду. Кожен навідник встановлює приціл 10-00, виводить, працюючи підіймальним механізмом, поздовжнього рівня на середину і надалі стежить, щоб кулька рівня залишалася у цьому положенні.

Заряджаючі мінометів виставляють вертикально над прицілом віхи (вночі ? ліхтарі). Заряджаючий основного міномета виставляє над прицілом віху (ліхтар) після першої доповіді навідника основного міномета "За таким-то стільки-то".

Навідник основного міномета відмічається послідовно за віхами інших мінометів і у міру виконання відмічання доповідає: "За таким-то стільки-то" (наприклад, "За третім ? сорок чотири нуль вісім"). По закінченні відмічання за останнім мінометом навідник доповідає: "Готово", - і встановлює первинний кутомір.

Командир основного міномета після отримання від навідника відмітки за кожним з інших мінометів взводу передає її командирові відповідного міномета: "За таким-то стільки-то".

Командир кожного з інших мінометів, прийнявши відмітку основного міномета взводу, змінює її на 30-00 і командує навідникові: "Кутомір стільки-то, наводити в основний". За цією командою заряджаючий прибирає віху; навідник, установивши кутомір, наводить свій міномет у віху (ліхтар) основного міномета, після чого відмічається за раніше вказаною точкою наводки і доповідає про відмітку командирові міномета.

Командири мінометів записують відмітки і доповідають старшому на позиції: "Такий-то, по основній стільки-то".

Після доповіді командира останнього міномета про відмітку за точкою наводки заряджаючий основного міномета прибирає віху (ліхтар).

У разі, коли у приціл основного міномета приціли (віхи, ліхтарі) інших мінометів не видно, то віяло будують за допомогою перехідних стійок. Після побудови паралельного віяла перехідні стійки знімаються і робиться відмітка за точкою наводки без перехідних стійок.

Якщо у приціл основного міномета не видно приціл (віха, ліхтар) якого-небудь міномета, то паралельний напрям цьому міномету надають наведенням у той міномет, якому він вже наданий. У випадку, коли при побудові паралельного віяла ствол основного міномета не дає можливості робити відмітки за усіма мінометами або за одним із них, старший на позиції надає основному міномету напряму, за яким можливе відмічання за усіма мінометами; потім наказує навідникові відмітитися за точкою наводки і будує віяло. Закінчивши побудову віяла, старший на позиції довертає віяло на різницю відміток основного міномета, що відповідають основному напряму і напряму, прийнятому для побудови віяла.

Побудова паралельного віяла за бусоллю полягає у наданні основного напряму за бусоллю усім мінометам взводу. Для цього старший на позиції ставить бусоль не ближче ніж на 20 м від ближнього міномета на такому місці, з якого видно приціли (віхи, ліхтарі) усіх мінометів взводу, орієнтує її за дирекційним кутом, встановлює кутомірне кільце і кутомірний барабанчик на нулі. Після цього відмічається (монокуляром) за основним і послідовно за іншими мінометами взводу. Про отримані відмітки подає команду: "Такому-то стільки-то, наводити у бусоль".

Навідник кожного міномета за цією командою встановлює визначений кутомір, наводить перехрестя прицілу у бусоль і доповідає: "Готово". Потім за командою командира відмічається за точкою наводки і доповідає відмітку (основний кутомір). Командир міномета, записавши відмітку, доповідає її старшому на позиції, наприклад: "Другий, за сухим деревом, 28-20".

Якщо побудова паралельного віяла взводу з однієї точки стояння бусолі неможлива (не видно приціли усіх мінометів), то бусоль переносять на іншу точку і за нею надають основного напряму мінометам, приціли (віхи, ліхтарі) яких не були видні з початкової точки.

Для побудови паралельного віяла за віддаленою (не ближче ніж 4 км від вогневої позиції) точкою наводки старший на позиції дає команду основному міномету відмітитись за віддаленою точкою наводки.

Командир основного міномета, записавши відмітку, доповідає старшому на позиції, наприклад: "Перший, по заводській трубі, що справа позаду, 9-35".

Старший на позиції командує про відмітку, що визначена, як кутомір для усіх мінометів: "Взводу кутомір 9-35, наводити у заводську трубу, що справа позаду".

Командири мінометів після виконання навідниками наводки записують кутомір, який визначений як основний і, піднявши руку, доповідають: "Такий-то готовий".

У разі, коли у приціл якого-небудь міномета вказану точку наводки не видно, то командир цього міномета доповідає: "Такому-то не видно", - і вибирає для свого міномета іншу точку наводки. Напряму цьому міномету, паралельному напряму інших мінометів, надається за основним мінометом або за допомогою бусолі. Для перевірки побудованого віяла старший на позиції, якщо дозволяє обстановка, будує віяло повторно.

Після закінчення побудови паралельного віяла старший на позиції наказує (командує) послідовно відмітитися за запасною (нічною) точкою наводки. Згідно із доповідями навідників командири мінометів записують відмітки у свої бланки запису стрільби і доповідають їх старшому на позиції як основні кутоміри за усіма точками наводки, наприклад: "Другий, за кутом цегляного будинку, 58-20". Старший на позиції записує визначені кутоміри основного міномета в бланк запису стрільби. Після побудови паралельного віяла і визначення основних кутомірів мінометів за точками наводки старший на позиції обчислює (визначає за таблицею) для різних відстаней поправки кутомірів (доворотів) мінометів для переходу, у разі необхідності, до інших видів віяла.

Розділ 6

Ведення вогню

6.1 Наведення міномета

Для ведення вогню обслуга розміщується біля міномета, як показано у додатку А, приймаючи зручне для роботи положення.

При вертикальному і горизонтальному наведенні робота підіймальним і поворотним механізмами і механізмом горизонтування міномета повинна проводитися одночасно.

При наданні міномету кута підвищення вихід ходо-вого гвинта підіймального механізму не повинен перевищувати 20 см. Більший вихід ходового гвинта призводить до збільшення розсіювання мін.

При наданні міномету кута підвищення може знадобиться зміна положення обойми амортизатора на стволі. Для зміни положення обойми амортизатора на стволі навідник, обертаючи вороток, звільняє позначку обойми від кріплення затискним гвинтом і відкидає позначку. Заряджаючий піднімає ствол. Навідник, утримуючи двоногу-лафет, пересуває обойму амортизатора по стволу у положення, що забезпечує надання стволу необхідного кута підвищення. Після цього заряджаючий опускає ствол в обойму амортизатора, навідник закріплює позначку обойми і затискає її гвинтом [8].

Горизонтальне наведення міномета можна проводити поворотним механізмом без перестановки двоноги при найменшому куті підвищення у межах 0-50 праворуч і ліворуч від центрального положення вертлюга.

Якщо при довороті (перенесенні вогню) міномета поворотним механізмом не можна повернути міномет на визначений кут, навідник і заряджаючий переставляють двоногу-лафет на таку величину, щоб поворотний механізм мав запас ходу в обидва боки для забезпечення можливості точного горизонтального наведення.

Якщо кут, на який необхідно повернути міномет, більше 5-00, то, переставивши двоногу-лафет, необхідно повернути у відповідний бік і опорну плиту так, щоб її площина була під прямим кутом до площини стрільби.

Місце для опорної плити повинне бути ретельно підготовлене, як і при первинній установці міномета.

При осіданні опорної плити у ґрунт під час стрільби необхідно підкопувати землю під сошниками двоноги настільки, щоб вони були приблизно на одному рівні з кульовою п'ятою казенника. При відході опорної плити назад потрібно переставити двоногу настільки, щоб відстань від її сошників до центра опорної плити була у межах 110-80 см.

6.2 Порядок ведення вогню

Застосовують такі порядки вогню:

- вогонь міномета поодинокими пострілами;

- методичний вогонь міномета або взводу (з визначенням кількості мін на міномет і темпу вогню);

- швидкий вогонь міномета або взводу (вогонь, що ведеться з максимальною швидкістю, але без перевищення граничного режиму вогню міномета і не на шкоду точності наведення);

- вогонь залпами взводу (одночасне виконання пострілів усіма мінометами взводу).

При визначенні порядку ведення вогню командир взводу (який виконує вогневе завдання) вказує у команді:

- підрозділ, який буде виконувати вогневе завдання ("Такому-то міномету" або "Взводу");

- кількість мін на міномет;

- темп вогню.

Під час стрільби постійно спостерігати за роботою міномета, а саме:

- після кожного пострілу перевіряти установки на прицілі МПМ-44М, виправляти наведення, виводячи кульки рівнів на середину;

- не спиратися на міномет під час і після наведення, оскільки це може привести до збиття наведення;

- вогневе завдання необхідно виконувати найменшим номером заряду залежно від дальності стрільби;

- не допускати повторного заряджання міномета;

- під час стрільби стежити за роботою амортизаторів, механізмів наведення, запобіжника;

- спостерігати за тим, щоб під час пострілу не було прориву порохових газів через різьбове з'єднання казенника з трубою;

- при виявленні прориву порохових газів догвинтити казенник на трубу;

- спостерігати за положенням опорної плити, плита повинна стійко стояти, особливо при здійсненні перших пострілів;

- перевіряти кріплення труби у хомуті амортизаторів;

- спостерігати за правильною установкою двоноги, не допускати, щоб корпус підіймального механізму впирався у ґрунт. При значному зміщенні опорної плити назад необхідно періодично підтягувати двоногу до плити;

- періодично видаляти ґрунт від казенника;

- підтримувати у належному стані робочі місця обслуги і ВП.

При зміні напряму стрільби на зворотний на м'якому ґрунті робити усадковий постріл.

У разі осічки під час стрільби командир міномета зупиняє стрільбу. Порядок розряджання міномета наведено у розділі 3.

Після розряджання необхідно:

- оглянути канал труби, видалити сторонні частинки з нього, якщо вони є;

- зробити зведення бойка поворотом водила на 180° у будь-який бік у положення "З", опустити трубу казенником на опорну плиту, ввести шарову п'яту корпусу казенника у гніздо підп'ятника плити. Повернути трубу білою лінією вгору і затягнути кріплення труби у хомуті;

- виправити наведення міномета і продовжувати стрільбу;

- оглянути міну для установлення причини осічки.

Увага! При з'єднанні труби з двоногою неприпустиме стискання каналу труби хомутом.

6.3 Команди для ведення вогню

Команди подаються чітко і гучно. Кожну чергову команду подають не раніше того, як радіотелефоніст, передавши попередню команду, скаже "Так". Командири мінометів повторюють команди, подані старшим на позиції для мінометів, та записують їх у бланки запису стрільби.

Якщо для ведення вогню необхідно призначити один міномет, то той, хто виконує вогневе завдання заздалегідь подає команду "Стріляти першому (другому і т. д.)".

Для вказівки цілі (репера) той, хто стріляє (командир взводу), подає команду про її найменування або номер, наприклад: "По піхоті (по окопу, по цілі 20 і т. д.)".

При призначенні міни командують: "Димовою (освітлювальною)".

При призначенні заряду командують: "Заряд перший (основний, другий, третій)".

Установки прицілу і кутоміра командують завжди двома числами: першим ? установки за шкалою прицілу або кутомірного кільця, а другим ? за шкалою їх барабанчиків відповідно, наприклад: "Приціл 6-50" (шість п'ятдесят), "Правіше 1-05" (один нуль п'ять), "Кутомір 30-00" (тридцять нуль), "Кутомір 45-15" (сорок п'ять п'ятнадцять).

Для призначення віяла розривів командують: "Віяло скупчене" або "Віяло стільки-то" (з вказівкою інтервалу віяла у поділках кутоміра).

Для стрільби паралельним віялом команди, які не відносяться до віяла, не подавати (крім випадку, коли у ході стрільби потрібно перейти до паралельного віяла від віяла іншого виду).

Порядок ведення вогню визначається такими командами:

- для ведення вогню мінометом поодиноким пострілом ? "Такому-то одна міна";

- для ведення методичного вогню взводом і мінометом ? "Взводу (такому-то міномету) стільки-то мін, стільки-то секунд (хвилин) постріл";

- для ведення біглого вогню взводом (мінометом) ? "Взводу (такому-то міномету) стільки-то мін, швидким";

- для ведення вогню залпами ? "Взводу стільки-то мін, залпом".

Для обстрілу цілі на трьох установках прицілу командують у необхідній послідовності усі установки прицілу, наприклад: "Приціл 5-80, 6-00, 5-60".

Якщо для ведення вогню були задіяні усі міномети взводу, а вимагається відкрити вогонь яким-небудь одним мінометом, то командують: "Такому-то (наприклад, "Другому") одна міна".

У разі коли під час ведення вогню взводом знадобиться ввести поправки в установки для стрільби окремому міномету, не змінюючи раніше встановленого порядку ведення вогню (взводом), то командують: "Такому-то", і далі змінити установки ("Приціл такий-то, правіше або лівіше стільки-то").

Якщо, крім коректури (зміни установок) стрільби одного (двох) міномета, потрібно скоригувати стрільбу (змінити установки) всього взводу, то команди, що належать до всіх мінометів взводу, подають після подачі команд окремим мінометам. Наприклад, за результатами спостереження розривів черги пострілів взводу потрібно внести коректуру напряму першого міномета лівіше 0-05, третього міномета ? правіше 0-08, усьому взводу змінити (збільшити) приціл і при цьому змінити напрям стрільби взводу на крок кутоміра 0-04. Команда повинна бути такою: "Першому лівіше 0-05, другому правіше 0-08, взводу приціл 8-42, лівіше 0-04".

При веденні вогню взводом у разі потреби повторити вогонь одним із мінометів командують: "Такому-то правіше (лівіше) стільки-то і т. д., такому-то стільки-то мін, стільки-то секунд постріл, вогонь".

Команди для стрільби подавати у такій послідовності:

1. "По такій-то цілі (наприклад, по піхоті)".

2. "Такою-то міною, якщо потрібно".

3. "Заряд перший (основний, другий, третій)".

4. "Приціл такий-то".

5. "Основний напрям, лівіше (правіше) стільки-то" або "Кутомір такий-то, наводити туди-то".

6. "Віяло скупчене" або "Віяло стільки-то".

7. "Першому (другому) одна міна" (чи інший порядок ведення вогню).

8. "Вогонь" або "Підготуватися до заряджання", або "Вогонь по такому-то сигналу (у такий-то час)".

Кожна команда передається негайно за її готовністю. Тому у деяких випадках команди можуть подаватися і в іншій послідовності, якщо зміна порядку подачі команд не затримає відкриття вогню.

Для завчасного запису на вогневій позиції установок для стрільби по цілях командують : "Записати установки по цілях (по цілі такій-то)", після чого передати номери і найменування цілей та установки для відкриття вогню по них.

Установки для стрільби по цілях можуть бути передані на вогневу позицію (старшому на позиції) таблицею розрахованих установок.

Для відкриття (чи відновлення) вогню по цілі, установки для стрільби по якій були раніше записані на вогневій позиції, командують: "Ціль така-то, стільки-то мін (якщо не було зазначено у таблиці запису установок для стрільби), біглий (чи інший порядок), вогонь".

Для перевірки правильності прийнятих на вогневій позиції команд і установок командують: "Перевірити установки" або "Такому-то перевірити установки".

Для припинення вогню, перенесення вогню з однієї цілі на іншу, а також для припинення усіх дій у мінометів під час ведення вогню командують: "Стій". За цією командою обслуги припиняють усі дії до нової команди.

Кожна команда зберігає свою силу до того часу, поки не буде подана команда, що змінює її.

Для зміни міни або заряду командують: "Стій", і потім командують назву нової міни або заряду.

Для зміни установки прицілу командують нову установку прицілу : "Приціл такий-то".

Для зміни установки кутоміра командують: "Лівіше (правіше) стільки-то".

Для зміни установок (прицілу і кутоміра) під час ведення методичного вогню, не припиняючи його і не змінюючи його темпу, необхідно подавати команди у переривах між пострілами, наприклад, "Першому правіше 0-10", "Взводу приціл 6-20, лівіше 0-05".

Для зміни виду віяла командують новий його вид: "Віяло паралельне (зосереджене або віяло стільки-то)". Коли в отриманому віялі розривів інтервали між розривами приблизно однакові й порядок розривів відповідає розміщенню мінометів, то для зменшення ширини віяла розривів або для переходу до зосередженого віяла командують: "З'єднати вогонь до такого-то в стільки-то".

Для переходу від зосередженого віяла до віяла необхідної ширини, а також для збільшення ширини отриманого віяла (при приблизно рівних інтервалах між розривами) командують: "Розділити вогонь від такого-то в стільки-то".

Для зміни порядку ведення вогню командують новий його порядок. Для переходу від ведення вогню взводом до ведення вогню мінометом або від ведення вогню одним мінометом до ведення вогню іншим мінометом командують: "Такому-то вогонь" або "Такому-то правіше (лівіше) стільки-то" і т. д., "Такому-то стільки-то мін, стільки-то секунд постріл, вогонь".

Для переходу від ведення вогню мінометом до ведення вогню взводом командують: "Взводу стільки-то мін, стільки-то секунд (хвилин) постріл" (чи інший порядок).

Для зміни темпу ведення вогню при збереженні раніше призначеної кількості мін на міномет командують новий темп. За необхідності зміни темпу ведення вогню, не чекаючи випуску призначеної кількості мін, командують: "Стій", і після припинення стрільби призначають необхідну кількість мін і новий темп вогню: "Стільки - то мін, стільки-то секунд (хвилин) постріл".

Для зміни кількості мін на міномет при збереженні раніше призначеного темпу командують нову кількість мін: "Стільки-то мін".

Для одночасної зміни кількості мін і темпу вогню командують необхідну кількість мін і новий темп.

Для переходу від ведення вогню з призначеною кількістю мін на міномет до біглого вогню без призначення кількості мін командують: "Стій, швидкий, вогонь".

Для відміни неправильно поданих команд, які належать до зміни установок прицілу або кутоміра, командують: "Стій, приціл (кутомір) відставити", після чого подають необхідну команду.

За необхідності одночасної відміни декількох неправильно поданих команд командують "Стій" один раз.

Для запису установок після закінчення стрільби по цілі командують: "Стій, записати ціль така-то (номер і найменування цілі), віяло таке-то". Записують установки по цілі усі командири мінометів незалежно від того, чи використовувалися їх міномети для стрільби по цій цілі.

Для перенесення вогню від пристріляної цілі (репера) командують :

1. "По такій-то цілі".

2. "Ціль (репер) така-то".

3. "Заряд такий-то".

4. "Приціл такий-то".

5. "Правіше (лівіше) стільки-то".

6. "Віяло таке-то".

7. "Взводу (чи такому-то) стільки-то мін, біглий"

(чи інший порядок).

8. "Вогонь" або "Підготуватися до заряджання", або "Вогонь такому-то сигналу (у такий-то час)".

6.4 Виконання команд для ведення вогню

За першою командою виконувача вогневе завдання ? старший на позиції командує: "Обслуги до мінометів". За командою стріляючого (командира взводу) "Стріляти такому-то" старший на позиції викликає обслугу необхідного міномета командою "Обслуга така-то, до міномета".

Команди виконують усі обслуги, викликані на позицію для стрільби, а заряджання і постріли роблять лише міномети, зазначені у команді, що визначає порядок ведення вогню.

Старший на позиції передає, а командири призначених для стрільби мінометів приймають і повторюють усі команди стріляючого командира для відкриття вогню.

Індивідуальні поправки вводяться лише один раз (для першого пострілу) і зберігаються без зміни до закінчення стрільби по цій цілі (реперові). У цьому разі командири мінометів командують навідникові кінцеві установки.

Після отримання команд від стріляючого командира для попереднього запису установок по цілях (ділянках) старший на позиції визначає для кожного міномета установки кутоміра з розрахунком отримати віяло необхідної ширини.

Найменування і номер цілі (ділянки), установки при-цілу і кутоміра та порядок ведення вогню старший на пози-ції й командири мінометів записують у бланки запису стрільби. Для стрільби по цілях (ділянках), по яких може знадобитися негайне відкриття вогню, старший на позиції наказує командирам мінометів записати установки на дощечках, що встановлюються біля кожного міномета з лівого боку.

За командою "По такій-то цілі" заряджаючий знімає дульний чохол із міномета.

За командою "Димовою (освітлювальною)" установник готує необхідну міну; чергові міни готує у кількості, зазначеній у команді. Якщо міна не зазначена, то підготовку осколкової міни починають за командою "Заряд такий-то". За командою "Заряд такий-то" установник навішує відповідну кількість додаткових зарядів на трубку стабілізатора або знімає зайві, якщо вони були навішені раніше.

Старший на позиції, прийнявши команди для установки прицілу "Приціл стільки-то" і довороту "Основний напрям, лівіше (правіше) стільки-то", передає їх командирам мінометів без зміни.

Командир міномета повторює усі команди, що визначають установки прицілу і кутоміра.

Навідник установлює приціл і кутомір відповідно до команд, вимовляючи вголос остаточні установки, і наводить міномет, спостерігаючи, щоб бульбашки поздовжнього і поперечного рівнів прицілу перебували на середині.

Заряджаючий допомагає навідникові виконати наведення, працюючи механізмом ґоризонтування, утримує вертлюг у горизонтальному положенні.

Після закінчення наведення командир міномета перевіряє виконання команд навідником.

Після отримання команди стріляючого командира "Такому-то стільки-то, наводити у бусоль (віху) СП" старший на позиції командує: "Такому-то відмітитися за бусоллю (віхою) СП". Отримавши доповідь навідника "Відмітка стільки-то", старший на позиції визначає різницю між установкою кутоміра, одержану з команди, і відміткою міномета на СП, після чого командує взводу доворот на величину цієї різниці з урахуванням її знаку.

За командою "Віяло зскупчене" ("Віяло стільки-то") старший на позиції визначає величини доворотів за таблицею та командує довороти мінометам.

При перенесенні вогню старший на позиції, прийнявши команди "По такій-то цілі" і т. д., передає їх, окрім команди "Віяло таке-то", командирам мінометів.

Прийнявши команду "Віяло таке-то", розраховує поправки щодо кутоміра кожного міномета для отримання віяла необхідної ширини при стрільбі по новій цілі, після чого командує мінометам ці поправки.

У разі коли у команді віяло не зазначене, то старший на позиції будує паралельне віяло.

За командою "З'єднати вогонь до такого-то (розділити вогонь від такого-то) в стільки-то" старший на позиції зберігає попередню установку кутоміра у того міномета, до якого необхідно з'єднати (від якого розділити) вогонь. Іншим мінометам розраховує зміну напряму відповідно до команди. Величина довороту кожного міномета дорівнює зазначеному у команді куту з'єднання (розділення) вогню, помноженому на число інтервалів від цього міномета до міномета, до якого з'єднується (від якого розділяється) вогонь.

За командою "Такому-то одна міна, вогонь" міномет, призначений для стрільби, здійснює один постріл.

За командою "Взводу вогонь" міномети взводу виконують по командах старшого на позиції "Перший", "Другий" і т. д. по черзі справа наліво по одному пострілу з інтервалом одна секунда.

За командою "Взводу, ліворуч, вогонь" або "Взводу, стільки-то мін, стільки-то секунд постріл, ліворуч, вогонь" усі міномети взводу за командами старшого на позиції ведуть вогонь по черзі зліва направо.

Команда "Взводу (такому-то), стільки-то мін, стільки-то секунд постріл, вогонь" виконується за командою старшого на позиції таким чином:

- якщо стрільбу веде один міномет, він здійснює вказану у команді кількість пострілів, кожний наступний постріл здійснюється після попереднього через визначений проміжок часу;

- якщо стрільбу веде взвод, усі міномети ведуть вогонь по черзі з правого флангу, витримуючи між пострілами сусідніх мінометів і між чергами зазначений у команді проміжок часу, причому кожен міномет здійснює зазначену у команді кількість пострілів.