Проведення міжнародних військових операцій з підтримання миру і безпеки

За цей час українським миротворчим персоналом було підготовлено 575 осіб старшого сержантського складу в якості інструкторів навчальних центрів та головних сержантів підрозділів, ще 400 офіцерів завершили курси з підготовки штабів бойових підрозділів.

За два роки, які український контингент провів в Іраку, Україна покращила свій імідж на світовій арені, а її військовослужбовці набули величезного досвіду. Передусім це стосується проведення миротворчих операцій в умовах бойового протистояння численним угрупованням бойовиків, участі у відновленні інфраструктури повоєнної країни, підготовки новостворених силових структур Іраку та ін.

Першою місією українських миротворців на Близькому Сході стала участь у місії ООН у Лівані. 22 липня 2000 р. Третій окремий інженерний батальйон Збройних Сил України приступив до виконання своїх обов'язків. Основними завдання батальйону стали: розмінування мінних полів та автомобільних шляхів; будівництво доріг і фортифікаційних систем, нових опорних пунктів.

10 березня 2006 р. Верховна Рада України затвердила план та строки виведення з Лівану українських миротворців. Відповідно до затвердженого плану, із 21 березня по 10 квітня 2006 р. з території Лівану виведено український миротворчий контингент.

Слід зазначити, що саме діяльність саперних підрозділів та участь у реконструкції порушеної інфраструктури стали візитними картками українських миротворців.

Також наші миротворці взяли участь в антитерористичній операції в Афганістані, на рівні миротворчого персоналу. Участь України у миротворчих операціях в Африці є досить широкою.

На початку 1996 р. Верховна Рада України, розглянувши звернення секретаріату ООН з питання направлення до Анголи інженерно-мостового підрозділу Збройних Сил України, ухвалив позитивне рішення. Україна стала 32 ою країною світу, яка брала участь в миротворчій місії ООН у цій африканській країні.

До цього часу Збройні Сили України вже мали певний досвід співробітництва під егідою ООН. Проте Африканський континент - не Європа. Після ухвалення рішення почалася всебічна підготовка особового складу і техніки. За повідомленням прес-служби Міністерства оборони України був сформований підрозділ на базі учбового центру інженерних військ в м. Кам'янець-Подільський. Протягом трьох місяців необхідну підготовку пройшли 200 військовослужбовців, половину з яких склали офіцери, прапорщики і контрактники запасу, іншу половину - солдати строкової служби. З березня 1996 р. в Анголі у складі контрольної місії ООН приступив до несення служби особовий склад 901-ої понтонно-мостової роти ВС України. Нашими понтонерами зведені мостові переходи, наплавні і комбіновані мости на річках Луї, Данзе, Лакула, Лу, Луашима, Ганже та ін. У складі місії ООН перебувала також група військових спостерігачів від України.

Контрольна місія ООН після деякої перерви відновила свою діяльність після підписання Лусакського протоколу 20.11.94 р. Поліпшення ситуації в країні в плані безпеки дозволило переорієнтовувати програми ООН на підтримку мирного процесу: надання гуманітарної допомоги, демобілізацію комбатантів і розмінування територій, відновлення зруйнованої війною економіки і соціальної інфраструктури. Українські миротворці були задіяні саме на цьому етапі операції ООН та їх діяльність заслужила високу оцінку керівництва місії ООН і місцевого населення.

Миротворці звели декілька мостів і мостових переходів, провели роботи по розмінуванню і очищенню місцевості.

Участь України в місії ООН по відновленню миру в Анголі дозволило нашій державі голосно заявити про свою нову роль у світовій політиці, створило прецедент взаємодії з авторитетною міжнародною організацією, позитивно позначилося на іміджі країни. Крім того, ця участь не була обтяжлива матеріально - витрати оплачувала ООН. Збройні Сили та інші причетні до проведення акції державні інститути набули практичного досвіду.

З березня 2001 по грудень 2005 р. різноманітні підрозділи Збройних Сил України приєдналися до Місії ООН у Сьєрра-Леоне.

Основними завданнями окремого вертолітного загону Збройних Сил України було:

- перевезення персоналу Місії, високоповажних осіб та вантажів;

- медичне транспортування, евакуація поранених;

- польоти спостереження та повітряне супроводження переміщення військ.

В той же час окремий ремонтно-відновлювальний батальйон займався обслуговуванням та ремонтом матеріально-технічних ресурсів, наданих Збройних Сил України до складу Місії ООН у Сьєрра-Леоне, та підготовкою екіпажів бронетранспортерів і водіїв вантажних автомобілів; супроводженням гуманітарних вантажів. У цій Місії були задіяні саме ті підрозділи Збройних Сил України, які користуються найбільшим попитом у миротворчих операціях - кваліфікація українських пілотів та спроможність працювати у тяжких кліматичних умовах була неодноразово підтверджена на практиці.

Вертолітники отримали чудову можливість льотної практики, яка через недостатнє фінансування фактично відсутня в Україні.

Схожою до попередніх є Місія ООН у Ліберії, в якій брав участь окремий вертолітний загін. [45,c.54]

Окрім контингентів Україна також надсилала своїх військових спостерігачів, як це було зроблено у випадку Місії ООН в Ефіопії та Еритреї (листопад 2004 р. - липень 2008 р.), та Місії ООН у Демократичній Республіці Конго та Республіці Судан.

3 військових спостерігача виконують завдання у складі Місії ООН у Ефіопії та Еритреї.

10 українських військових спостерігачів виконували завдання у складі Місії ООН у Демократичній Республіці Конго.

4 військові спостерігачі ЗС України виконували завдання у складі Місії ООН у Судані.

Участь України в Місіях ООН схвалюється як з боку міжнародних організацій, так і з боку сторін конфлікту. Цьому не в останню чергу сприяє позитивний імідж України, наявність добрих політичних відносин з усіма країнами Близького Сходу та Африки, наявність у миротворців досвіду завдяки неодноразовій участі в операціях з підтримки миру. Не останню роль відіграє і відсутність колоніального минулого чи експансіоністського сучасного.

Участь у міжнародних миротворчих місіях є вагомим чинником підвищення авторитету України на світовій арені, ефективного розвитку її Збройних Сил і підвищення їх боєздатності, дозволяє отримати практичний досвід органам військового управління, особовому складу, досягти сумісності з аналогічними структурами інших держав, забезпечити підтримання миру і стабільності.

Однак, незважаючи на всі позитивні моменти участі Збройних Сил України в операціях з підтримання миру і безпеки українські миротворці зіштовхнулися з багатьма проблемами.

Однією з найважливіших проблем є незвичайні кліматичні умови, тому наші військовослужбовці повинні бути забезпечені відповідним спорядженням, адже за звичайного тропічного клімату звичайне спорядження, яке розраховане на клімат в Україні застосовуватися не може. Тому необхідним є забезпечення миротворців відповідним обмундируванням та спорядженням. [39, c. 43]

Ще однією проблемою, що стосується українських миротворців є проблема харчування. Норми харчування миротворчих контингентів чітко прописуються в будь-якому державному документі про відправлення контингенту до іншої країни. За Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 року № 869 “Про забезпечення діяльності українського миротворчого контингенту, для участі у міжнародних миротворчих операціях”. Даний документ визначає як саме і чим мають харчуватися миротворці. Норми прописані у цій постанові налаштовують на те, що раціон миротворців є різноманітним та цілком достатнім для харчування. Однак проблемою є те, що визначені норми не відповідають реальному стану речей. Основна частина раціону є “загальновійськовою” для всіх військовослужбовців Збройних Сил України. Однак, наприклад, офіцери 19-го окремого українського батальйону радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту у Кувейті повідомляли, що їх їдальня - справжній “Макдональдс”: картопля фрі, чизбургери та інші види фаст-фудів. Така ж ситуація була у Косово (годували піцою та гамбургерами). Аналогічною була проблема з харчуванням у Багатонаціональних силах в Іраку. Багато недоліків у продовольчому забезпеченні військ у бойових діях під час АТО на сході України. [11]

Наступною проблемою є проблема побуту військовослужбовців національних контингентів та персоналу України, а саме умови їх проживання. Знову ж таки, незвичні кліматичні умови накладають особливий відбиток на цю проблему. Ураховуючи той факт, що практично завжди миротворці приходять на землі, зруйновані громадянськими війнами або міжнародними конфліктами, сподіватися на пристойне помешкання їм не доводиться. У 2003 році для задоволення потреб учасників контингенту в Республіці Ірак, Міністерством оборони було придбано різноманітної техніки (такої як кондиціонери, холодильники, ноутбуки), та меблевих вузлів на суму 3 млн. 200 тис. грн. Однак самі миротворці свідчать, що в Іраку жили в наметах, ночували у напівзруйнованих будівлях, без будь-яких нормальних умов проживання. У звіті Рахункової Палати України було зроблено наступний висновок: “Перевіркою встановлено, що придбане майно в достатній кількості зберігається на складах Міністерства оборони України”. Це свідчить про неефективність використання бюджетних коштів.

Умови проживання, що незважаючи на урядові декларації, були доволі важкими. Ця проблема також залишається болючої й під час дій українських військ та силових структур на Донбасі.

Також актуальною проблемою повсякденного життя миротворців є проблема транспорту та засобів комунікації. Ураховуючи той факт, що переважна більшість операцій проводиться на великій відстані від території України, єдиним засобом пересування миротворців на місце дислокації є авіаційний транспорт. Перевезення військовослужбовців та військової техніки відбувається за допомогою застарілих літаків переважно ще радянського зразка.

На самих місцях розміщення для пересування по виділеній території та при її патрулюванні використовується переважно військова техніка. Наприклад, миротворчі сили в Косово користувалися лише БТР-80, БРДМ, ГАЗ-66.

Важливою є проблема медичного обслуговування національного контингенту. Так, медичний склад місії підбирається Міністерством оборони. Фахівці медичного складу, які підібрані для призначення на посади у складі національного контингенту, проходять до підготовку протягом одного місяця під час перебування у військовій частині, де формується миротворчий підрозділ.

Безпосередньо перед передислокацією до країни розташування медичні експерти відвідують цю територію і розробляють план вакцинації особового складу, якщо вона йому необхідна. Крім того, обов'язкова вакцинація та карантин чекають на миротворців і після повернення в Україну. Існують думки, що такі заходи не дозволяють говорити про те, що українці повертаються здоровими з країн проведення операцій. Особливо це стосується країн Центральної та Західної Африки, таких, як Демократична Республіка Конго, Республіка Сьєрра-Леоне, Республіка Ліберія тощо. Існують випадки, коли військовослужбовці поверталисяз Африки з психічними розладами, імпотенцією, тропічною малярією. [69,c.54]

Професійну діяльність військовослужбовців міжнародних миротворчих підрозділів Збройних Сил України у період виконання місій супроводжує несприятливий вплив комплексу небезпечних для життя та здоров'я професійних факторів, які в умовах тривалого перебування (до 12 місяців) в епідемічному вогнищі та на екологічно забруднених територіях, важкої праці у складних кліматичних та географічних умовах, перевищують наявний рівень психофізіологічних резервів організму, що призводить до збільшення рівня загальної захворюваності у 3-4 рази, за інфекційними та паразитарними хворобами (у 4-5 разів, у тому числі ендемічними інфекціями, як малярія, лихоманка Ласса та філяріоз), захворюваннями органів дихання, травлення та опірно-рухливого апарату (у 2-3 рази), розвитку у 60% військовослужбовців граничних психічних розладів до кінця миротворчої місії.

Виявлено, що майже половина об'єму медичної допомоги військовослужбовцям миротворчих контингентів надається з причини загострення хронічних захворювань і вказує про суттєві недоліки роботи військово-лікарських комісій щодо медичного відбору кандидатів у миротворчі підрозділи. Низька якість медичного контролю виявляється в дефектах роботи медичного персоналу по профілактиці інфекційних хвороб та гнійничкових захворювань шкіри, за недосконалістю методичних рекомендацій по медичному забезпеченню військових підрозділах та веденню обліково-звітної медичної документації.

Отож, підсумовуючи вищезазначені факти з питань медичного забезпечення можна сказати що проблеми медицини є одними з найгостріших та потребують негайного вирішення, адже наші миротворці перебувають у дуже небезпечних для здоров'я умовах що негативно відображається на їхній професійній діяльності, а також загрожує їхньому здоров'ю, а в деяких випадках і життю.

Одним з найголовніших є питання оплати праці миротворців. Середня заробітна плата солдата національних контингентів становить 800-900 дол. США. на місяць, рядового контрактника 500-550 дол. залежно від країни розташування місії. Найбільшою на цьому тлі була заробітна плата українських військових у складі Багатонаціональних сил в Республіці Ірак (офіцери - від 960 до 1200 дол., рядові - контрактники 600-650 дол.) В середньому, оплата праці військового у миротворчому контингенті є в 5-7 разів більшою від середньої заробітної плати військового у звичайному підрозділі.[91]

Таким чином, незважаючи на всі побутові незручності ризики та часту нереалізованість обіцянок Міністерства оборони військовослужбовці йдуть у миротворчі підрозділи, оскільки на тлі критичної ситуації в регулярних частинах армії миротворчість є дійсно виходом й у фінансовому плані, і у плані просування по кар'єрній драбині.



Висновки

Метою магістерської роботи є розробка теоретичних та практичних засад, підвищення впливу України на міжнародній арені через участь в міжнародній миротворчій діяльності.

Політичне значення участі України в міжнародній миротворчій діяльності полягає, насамперед, в утвердженні України як надійного партнера в питаннях забезпечення міжнародної безпеки.

Існуюча нормативно-правова база з питань участі України у міжнародній миротворчій діяльності в основному задовольняє сучасні потреби, у той же час внаслідок значного зростання ролі регіональних організацій у проведенні миротворчої діяльності, назріла потреба у перегляді механізму прийняття рішення щодо участі в міжнародній миротворчій діяльності.

В ідеалі необхідно розробити єдиний документ, який об'єднував би в всі умови, за якими можливе застосування Збройними Силами України за межами держави. Межі застосування цих підрозділів при виконанні завдань повинні визначатися на рівні національного законодавства тому, що мандат та директиви об'єднаного командування не завжди чітко визначають повноваження підрозділів та не можуть оперативно реагувати на кардинальні зміни обстановки. Аналізуючи деякі документи наголошуємо на тому, що угоди про статус сил іноді вимагають від військовослужбовців здійснення дій, повноваження на які не надані їм законами України та статутами Збройних Сил України. Тому доцільно вивчити досвід сухопутних військ США, в статути яких внесені настанови щодо порядку дій в операціях в умовах відсутності війни, які є прямим керівництвом до дій для командирів підрозділів та військовослужбовців. Рекомендовано доопрацювати пакет документів щодо миротворчої діяльності в рамках СНД для участі у вирішенні конфліктних ситуацій не тільки на політичному рівні та на рівні військових спостерігачів.

Запропоновано уточнення розмежування повноважень і порядку взаємодії державних органів, які безпосередньо організовують та здійснюють виконання заходів міжнародної миротворчої діяльності.

Питання реалізації національних інтересів України через участь у міжнародній миротворчій діяльності мають достатню вагу для того, щоб пропозиція щодо участі у заході міжнародної миротворчої діяльності остаточно формувалася не Міністерством закордонних справ, а на засіданні Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади України.

Виявлено, що чинним законодавством України не передбачено випадки неприйняття Президентом України рішення щодо участі в заході міжнародній миротворчій діяльності, а також відсутності згоди Верховної Ради України на таку участь. Очевидно, що це потребує внесення відповідних змін до ряду законів України. Тому запропоновано більш гнучкий і такий, що більшою мірою відповідає сучасним реаліям алгоритм роботи органів державної влади під час прийняття рішення щодо участі (або відмови від участі) України в заході міжнародній миротворчій діяльності.

Питання щодо удосконалення нормативно-правової бази участі України в міжнародній миротворчій діяльності розглянуто за декількома основними аспектами. Стосовно національного законодавства України визнано за необхідне більш чітко визначити можливість участі Україні в операціях, більш чітко визначити статус військовослужбовців, які направляються в іншу державу в якості національного персоналу.

Визнано, що в основу організації і здійснення управління Миротворчими підрозділами мають бути покладені стандарти НАТО, оскільки ними користується переважна більшість європейських та інших країн, які беруть активну участь у миротворчій діяльності.

На захист виносяться пропозиції і висновки, що відображають позицію автора з питань теорії і практики залучення підрозділів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях, а саме:

1.Міжнародні миротворчі операції є одним з важливих інструментів досягнення відповідного рівня національної безпеки України, роль якого в подальшому буде зростати. Виходячи з цього:

* на основі аналізу досвіду миротворчої діяльності світового суспільства та практики застосування підрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях стверджується, миротворчі операції можуть здійснюватись, як під проводом ООН, ОБСЄ, так і під егідою окремих держав без безпосереднього керівництва відповідними органами ООН. Обґрунтовано, що застосування підрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях повинно здійснюватись лише на підставі Закону України “Про участь України в міжнародній миротворчій діяльності”. Тому необхідно розширити форми участі Збройних Cил України шляхом внесення змін до Закону. Застосування Збройних сил України за межами держави в миротворчих операціях під егідою окремих держав можливе при визначенні типових задач, як “миротворчих” відповідно до законодавства або при наявності Резолюції ООН, що визнає ситуацію в районі можливого проведення операції такою, що створює загрозу стабільності та безпеці в регіоні;

* пропонується для ефективного використання результатів миротворчої діяльності в економічних інтересах України включати елементи CIVIC до миротворчих контингентів;

* соціальний захист військовослужбовців, що брали участь в міжнародних миротворчих операціях, не є досконалим. Діюче законодавство гарантує правовий захист військовослужбовців, що брали участь в миротворчих операціях лише під егідою ООН, ОБСЄ. При участі в операціях другого покоління, на кшталт операції в Іраку, військовослужбовці миротворчого контингенту не підпадають під дію Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ”. Вирішення питання соціального захисту військовослужбовців шляхом видання постанов КМУ є тимчасовою мірою. Ці питання необхідно вирішити на рівні законодавства, шляхом внесення змін до нього.

Також пропонується увести індивідуальні програми медичного страхування миротворців. Поліси медичного страхування гарантуватимуть кваліфіковану багатопрофільну медичну допомогу, причому медичні послуги можливо підвищити до загальноприйнятого рівня за рахунок інших статей бюджету.

2. Відсутність концептуальних документів в Україні по проведенню міжнародних миротворчих операцій є причиною того, що рішення на участь в міжнародних миротворчих операціях приймаються без далекоглядної перспективи і без урахування стратегічних результатів застосування підрозділів, як приклад - миротворча операція в Іраку.

Концептуальні документи по проведенню миротворчих операцій повинні визначати основні політико - правові погляди держави на міжнародні миротворчі операції. Результатом удосконалення нормативно-правової бази, що регулює участь у міжнародних миротворчих операціях, буде Концепція миротворчої діяльності.

Основна функція Концепції - збалансування інтересів держави по розбудові Збройних Сил України та підтримка їх на відповідному рівні бойової підготовки та зобов'язанням перед світовим суспільством в особі ООН, згідно міжнародних договорів щодо надання підрозділів Збройних Сил України для участі в миротворчих операціях. Концепція повинна відображати основні напрями державної політики з питань участі Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання Збройних Сил України, не порушуючи внутрішній баланс та не ставлячи під загрозу здатність виконання своєї основної функції Збройними силами України.

На наш погляд вони повинні відображати наступні моменти:

* участь у міжнародних миротворчих операціях повинна відповідати національним інтересам України;

* участь підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях не повинна ставити під загрозу здатність України виконувати більш важливі обов'язки у рамках безпеки, тобто участь підрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях не повинна впливати на їх загальну боєздатність;

* цілі застосування військових підрозділів у міжнародних миротворчих операціях необхідно чітко визначити, їх досягнення повинна забезпечити держава;

* застосування Збройних Сил України повинно бути підтримане парламентом та суспільством України;

* Збройні Сили України виконуючи міжнародні миротворчі операції повинні мати такий рівень свободи дій, що забезпечить умови для успіху місії та забезпечить безпеку контингенту без порушень норм міжнародного гуманітарного права.

3. Для підтримання відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих підрозділах вважається за необхідне включати елементи служби військового правопорядку Збройних Сил України до складу миротворчих контингентів. Для цього необхідно внести зміни до Закону України “Про військову службу правопорядку Збройних сил України” в частині про місце служби. Положення Закону про те, що служба правопорядку, призначена для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, не дозволяє залучати військову службу правопорядку до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при проведенні міжнародних миротворчих операцій.

Вважається за необхідне застосовувати інститут військово-польових судів у миротворчих контингентах для порушників закону з метою демонстрації невідворотності покарання, полегшеного доступу до свідків з місцевого населення та підвищення авторитету миротворчого контингенту. Застосування комплексу цих заходів для підтримання законності та дисциплінованості одночасно з розширенням повноважень командирів підрозділів дасть позитивний результат.

4. Миротворчі операції за своєю сутністю відрізняються від бойових. Принципи застосування підрозділів в таких операціях неоднакові. Окрім того, при взаємодії різних національних миротворчих контингентів існують розбіжності в класифікації та підходах щодо засобів виконання завдань. Відсутність у статутних документах Збройних Сил України відображення частин проведення миротворчих операцій ускладнює розуміння для військовослужбовців суті завдань та принципів і способів їх виконання. З іншого боку, наявність двох різних підходів до виконання різних завдань ускладнює виконання місій, заплутує командирів. Пропонується максимально наблизити ці принципи та розробити єдині підходи щодо порядку проведення як бойових, так і миротворчих операцій. Основна вимога до статутно-нормативних документів - це чіткість та одностайність у розумінні їх положень.

5. Однією з принципових проблем у миротворчій діяльності України є низька якість призовного ресурсу. Причина більшості втрат при виконанні миротворчих операцій - слабка підготовка особового складу та відсутній якісний призовний ресурс. Пропонуємо на законодавчому рівні створити нову систему підготовки призовного ресурсу, яка відповідатиме таким принципам:

* створення позитивного іміджу військової служби у молоді за рахунок рекламної діяльності;

* створення системи пільг для військовослужбовців миротворчого контингенту по отриманню безкоштовної освіти з можливим подальшим працевлаштуванням;

* підготовка кандидатів на участь у міжнародних миротворчих операціях заздалегідь (школи, технікуму, тощо.)

При застосуванні миротворчих контингентів увести чотирьохступеневу систему підготовки миротворчого контингенту, приділивши особливу увагу четвертому етапу - процесу заміни контингенту на місцях. Цей період необхідно продовжити для якісного входження в курс справ контингенту, що прибув для заміни.

6. На даному етапі розвитку миротворчих операцій визначено міжнародно-правовий статус миротворчих контингентів, що беруть участь у різних типах місій. Миротворчою визначається операція, що запроваджена компетентними органами ООН відповідно до Статуту, тобто коли операція проводиться з метою підтримання, відновлення миру та примушення до миру.

Правовий статус військ ООН при проведенні миротворчих операцій передбачений вищезазначеним Статутом ООН та Конвенцією про захист персоналу ООН (1994 р.). Конвенція, до якої Україна приєдналась у 1995 році, визначає правовий статус персоналу ООН, до якого відносяться:

- особи, залучені або направлені Генеральним секретарем ООН як члени військового, поліцейського або цивільного компонентів операції;

- інші посадові особи та експерти, що відряджені ООН або її спеціалізованими установами, або Міжнародним агентством з атомної енергії, та які присутні в офіційному статусі у районі проведення операції ООН.

Конвенція не застосовується до операції ООН, що санкціонована Радою безпеки, як примусовий захід на підставі глави 7 Статуту ООН, в якій персонал залучається як комбатант проти організованих Збройних Сил та до якої застосовується право міжнародних збройних конфліктів.

При проведення миротворчих операцій поза егідою ООН та ОБСЄ, міжнародно-правовий статус контингенту буде визначений як “окупаційні війська” які будуть діяти відповідно норм Женевських конвенцій.

Отже, враховуючи все вище перелічене, можна зробити висновок, , що активне залучення військовослужбовців Збройних Сил України до участі в миротворчих операціях дає можливість підвищувати якість підготовки особового складу. Також Україна як держава, яка прагне своєю миротворчою діяльністю ствердити себе як надійний партнер у сфері забезпечення міжнародної безпеки повинна постійно вдосконалювати як внутрішні так і зовнішні передумови підготовки та участі в цих заходах.

Як вже зазначалося - це і удосконалення процесу прийняття управлінських рішень, і удосконалення законодавчої бази, і підвищення взаємосумісності між військовослужбовцями Збройних Сил України та інших країн. Звісно, це процеси не одного дня, але їх виконання є важливою складовою в підвищенні ефективності миротворчої діяльності України, яку ми, в свою чергу, розглядаємо як важливий чинник забезпечення міжнародної безпеки.



Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30.

2. Статут Організації Об'єднаних Націй та Статут Міжнародного Суду - К.: Наукова думка, 1998. - С.13.

3. Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії/ Закон України від 23 червня 1992 № 2538-ХП// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2000.

4. Про Збройні Сили України/ Закон України від 06.12.1991 № 1934-XII// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2000.

5. Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав/ Закон України від 02 березня 2000 р. № 1518-ІІІ// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2000. - № 19. - Ст.144.

6. Про участь України в міжнародних миротворчих операціях / Закон України від 23.04.1999 р. № 613 ХІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - № 22-23. - Ст.202.

7. Про Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України / Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - № 22. - Ст.194

8. Про внесення змін до Закону України „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”: Закон України від 10.07.2003 р. // Офіційний Вісник України. - 2003. - № 32. С.45.

9. Про внесення змін до Закону України “Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав”: Закон України від 03.04.03 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 28. - С. 57.

10. Про схвалення Указу Президента України „Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія”: Закон України від 16.07.99 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 41. - С.59.

11. Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту і миротворчого персоналу для участі України в місії Організації Об'єднаних Націй в Демократичній Республіці Конго та миротворчого контингенту для участі України в Тимчасових силах Організації Об'єднаних Націй у Лівані: Закон України від 22.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 41. - С. 61.

12. Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України в Місії Організації Об'єднаних Націй в Сьєрра-Леоне: Закон України від 14.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 4. - С. 56.

13. Про ратифікацію Угоди (у формі обміну листами) між Україною та Державою Кувейт про надання допомоги 19-и окремим батальйонам радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил України в захисті цивільного населення Держави Кувейт від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт: Закон України від 20.03.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - С. 61.

14. Боевой устав сухопутных войск ч. II батальон, рота. - М.: Венное издательство, 1990. С.19-20.

15. Воєнна доктрина України: Указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004 // Наука і оборона. - 2004. - № 4. - С. 21-23.

16. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2012 року «Про Концепцію реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року» / Указ Президента України від 29.12.2012 № 772/2012 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 9. - стор. 18. - стаття 326 - код акту 65697/2013.

17. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.12.2012 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» / Указ Президента України № 771/2012 від 29.12.2012 // Офіційний вісник Президента України. - 2013. - № 3. - стор. 3. - стаття 75.2.

18. Про проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав Указ Президента України № 234/45 від 12 червня 2013 року № 329/2013.

19. Про Порядок розгляду пропозицій щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях: Указ Президента України від 01.02.2000 № 153 // Урядовий кур'єр. - 2000. - № 23 від 08.02.2000. С.60.

20. Про забезпечення продовження конструктивного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору: Указ Президента України №1039/2010 , С. 85.

21. Концепція щодо організації міжнародного співробітництва у Збройних Силах України, затверджена Наказом міністра оборони України № 224 від 28.06 2001 р.

22. Про удосконалення порядку відбору та проходження військової служби в миротворчих підрозділах, механізму подальшого використання у Збройних Силах України військовослужбовців, які брали участь у миротворчих місіях та їх соціальний захист/ Наказ Міністра оборони України від 18.10.2005 № 630.

23. Про затвердження Інструкції про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі у міжнародних миротворчих операціях./ Наказ Міністра оборони України від 25.10.2004 № 485

24. Про затвердження Тимчасової інструкції про матеріально-технічне забезпечення військових частин й окремих підрозділів, що виконують завдання у складі миротворчих сил / Наказ Міністра оборони України від 19.10.1999 № 314.

25. Про затвердження Керівництва по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України/ Наказ Міністра оборони України від 11.09.2004 № 400.

26. Про затвердження Інструкції про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі у міжнародних миротворчих операціях / Наказ Міністра оборони України від 25.10.2004 № 485.

27. Про затвердження Положення про організацію медичного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, які залучаються до участі в міжнародних миротворчих операціях /Наказ Міністра оборони України від 13.12.2004 № 611.

28. Про удосконалення порядку відбору та проходження військової служби в миротворчих підрозділах, механізму подальшого використання у Збройних Силах України військовослужбовців, які брали участь у миротворчих місіях та їх соціальний захист/ Наказ Міністра оборони України від 18.10.2005 № 630.

29. Про затвердження Інструкції з організації участі миротворчих контингентів і персоналу Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях / Наказ Міністра оборони України від 10.05.2006 № 252.

30. Про затвердження Концепції мовної підготовки особового складу Збройних Силах України та Плану реалізації Концепції мовної підготовки особового складу Збройних Сил України / Наказ Міністра оборони України від 01.06.2009 № 267.

31. Про затвердження Інструкції з організації участі миротворчих контингентів (персоналу) Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях / Наказ Міністра оборони України від 28.12.2011 № 840 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

32. Інструкція про підготовку миротворчого контингенту та миротворчого персоналу Збройних сил України для участі у міжнародних миротворчих операціях: Наказ МОУ № 485. - 2004. С.59-60.

33. Наказ Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.10.2005 № 154 “Про затвердження Інструкції військовослужбовцям українського миротворчого контингенту і миротворчому персоналу щодо правил поведінки з місцевим населенням під час виконання миротворчих завдань у відповідній країні перебування”

34. Концепція щодо організації міжнародного співробітництва у Збройних Силах України. Затверджена наказом міністра оборони України № 224 від 28.06 2001р.

35. Доклад Комиссии международного права ООН. Док. № 10, А/31/10. - С. 42-45.

36. Гуменюк В.В. Обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування системи управління армійського корпусу під час організації оборонної операції: Дис. канд. військ. наук: 20.01.01. ? К.: НАОУ, 2002. ? 195 с.

37. Заболотный О.А. Разработка рекомендаций по повышению боевой готовности войск ПВО при подготовке оборонительной операции начального периода войны: Дис…канд. воен. наук. ? К.: ВА ПВО СВ, 1991. ? 231 с.

38. Роговенко С.Б. Розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування системи управління АК під час підготовки оборонної операції початкового періоду війни: Дис…канд. воєн. наук. ? К.: АЗСУ, 1997.? 195 с.

39. Пашинський В. Й. Конституційно - правовий статус військовослужбовців в Україні: автореф. дис. канд. юрид. н-к, спец.: 12.00.02. - конституційне право /Володимир Йосипович Пашинський// Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2007. - 20с.

40. Тематичний збірник “Миротворча діяльність Збройних Сил України та досвід застосування підрозділів Збройних Сил України в операції багато національних сил зі створення умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак”. МО України. Національний науково-дослідний центр оборонних технологій і воєнної безпеки України. Київ - 2005 р.

41. Тимчасова інструкція про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі в міжнародних миротворчих операціях.

42. Довідник із питань міжнародного військового співробітництва та участі України у міжнародних миротворчих операціях. K.: 2001р.

43. Операція ОЗС НАТО проти СРЮ „Союзницька сила” / Інформаційний бюллетень (спеціальний випуск). - K.: ГУР, 1999.

44. Зубов О.Я. Особливості управління військами (силами) під час підготовки і ведення миротворчих операцій, Лекція, 2006 р.

45. Кривошеєв В.В. Методика оцінки оперативності функціонування системи управління національного миротворчого контингенту під час вирішення завдань управління// Збірник наукових праць ЦНДІ ЗСУ.- № 2(40). -- К.: ЦНДІ ЗСУ, 2007.

46. Подлесный Е.Я., Шатько В.И. Локальные войны и вооруженные конфликты: Учеб. пособие. - Минск: ВА РБ, 1998.

47. Артамонов Н. В. Правовой статус военнослужащих в СССР // Советское государство и право. - 1983. - № 5. - С.10-13.

48. Богданович В., Троцько В., Цибуленко М., Оборонна достатність держави (умови для обґрунтування достатнього рівня) // Військо України.- 1997. - № 3-4. С. 14-17.

49. Баскаков В. К вопросу о содержании и историчности принципов воєнного исскуства // Военно-исторический журнал .- 2004. - № 4. -С. 17-20

50. Вагапов В. Б., Лисицин Е. М. До проблеми запобігання воєнним конфліктам і стримування їх // Наука і оборона. - 2004. - № 1 С.32-33.

51. Возжеников А. В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России. - М.: Едас ПАК, 2000.С.17-20.

52. Гаврилов В. Эволюция взглядов экспертов США и Великобритании на проведение миротворческих операций // ЗВО. - 2002. - № 8. - С. 10-11.

53. Голопатюк Л. С. Про підсумки підготовки та участі підрозділів і персоналу ЗСУ у миротворчій діяльності у 2003 році та завдання на 2004 рік. Доповідь на розширеному засіданні колегії МО України; Київ, 2003. С.55-57.

54. Гончаренко О. М., Лисицин Е. М. Стратегія національної безпеки України та військова реформа // Наука і оборона. - 2000. - № 4. - С. 58-59.

55. Гречанінов В. О., А. М. Іваненко., М. І. Шпура. Нові проблеми міжнародної миротворчої діяльності України // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід проблеми перспективи., К: 2004., С.57-58.

56. Гуревич А. Н. Право и военное исcкуство: необходимость и пределы регулирования боевых действий // Военная мысль. - 1997. - № 6. - С. 7.

57. Заросило В. О. Підготовка кандидатів для спеціальних миротворчих підрозділів МВС України. - К., 2004. С. 32-35.

58. Затинайко О. Збройні cили України - головний фактор незалежності держави // Військо України. - 1997. - № 9 - 12.

- C. 4-7.

59. Йозеф Падані, Миротворча діяльність Угорщини // Наука і оборона. - 2004. - № 3. - С.35-39.

60. Єзерський М. Р., Ковтун О. М., Панадій К. В. Розвідувальна діяльність в міжнародних миротворчих операціях // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід проблеми, перспективи., К: 2004. - С. 62-63.

61. Карпенко М. І. Миротворчі операції та міжнародне гуманітарне право // Збройні сили України у міжнародній миротворчій діяльності. - К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. - С.61-64.

62. Квіткін П. В. Роль і місце України у міжнародних системах безпеки. Основні напрямки військового співробітництва // Вартові неба. - 2001. - № 40 - 42. - С. 3 - 5, 6 - 8, 31-32.

63. Кобзар М. А., Коропатник І. М. Роль нормативно-правових аспектів у забезпеченні участі ЗСУ в ММО // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід проблеми, перспективи., К: 2004. - С. 33-35.

64. Колосов Ю. М., Международное право. - М.: Юридическая литература, 2001. С.66.

65. Кривожиха В. Проблеми сучасної миротворчості // Миротворча діяльність України. - К.: Стилос, 2002. - С. 45-46.

66. Коропатнік І. М. Миротворча діяльність: організаційно-правовий аспект // Науковий вісник НАДПСУ. - 2004. - № 4 (26). - С. 14-16.

67. Коропатнік І. М. Особливості здійснення миротворчих операцій державами світу // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. - 2001. - Ювілейний випуск. - С. 27-29.

68. Коропатнік І.М,, Мельник О.В. Нормативно-правові аспекти забезпечення соціального захисту військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних сил України // Право України. - 2005. - № 2. - С. 28.

69. Коропатнік І. М., Шамрай В. О. Визначення статусу військовослужбовців, які беруть участь в міжнародних миротворчих операціях // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених (Міліція України). - 2004. - № 2. - С. 22-23.

70. Коропатнік І. М., Шамрай В. О. Правові питання застосування підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях // Науковий вісник НАДПСУ. - 2003. - № 4 (22). - С. 5-7.

71. Лимаренко В. В., Лимаренко Г. В. Миротворчість: історія та проблеми сучасності (аналітичний огляд) // Тематичний збірник: Проблемні питання миротворчої діяльності - К. ННДЦ ОТ і ВБУ, 2003. С. 21-23

72. Лимаренко Г. В. Деякі аспекти класифікації у галузі міжнародної миротворчої діяльності // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід, проблеми, перспективи. - К. - 2004. С.55-57.

73. Методичний посібник з підготовки миротворчих контингентів Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях. - Одеса.: Південне ОК, 2004. С.35.

74. На войне - как на войне // Аргументы и факты в Украине. - 2003.- № 35. - С. 6.

75. Наши остаются на войне // Газета по киевски № 25 от 25.05.2004, С. 6.

76. Нікітюк В. О. Миротворча діяльність у Європі: еволюція міжнародно-правових та інстуціональних засад // Наука і оборона. - 2001. - № 3. - С. 36 - 44.

77. Проблемні питання миротворчої діяльності. // Тематичний збірник. - К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2003. С.55.

78. Причины вооруженных конфликтов в мире, справочные данные // Арсенал. - 2004. - № 3. - С. 10.

79. Сердюк Ю. Миротворческие операции ООН в 2002 году // Зарубежное военное обозрение. - 2002. - № 2. - С. 12 - 14.

80. Шекера О. Г. Нові проблеми міжнародної миротворчої діяльності України // Миротворча діяльність ЗСУ: досвід, проблеми, перспективи, К.: 2004, С.5.

81. Гошовська В.А. Актуальні питання гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України // Наука і оборона. - 2004. - № 2. - С. 80

82. Гречанінов В.О., Іваненко А.М., Шпура М.І. Нові проблеми миротворчої діяльності України // Миротворча діяльність Збройних Сил України: досвід, проблеми, перспективи. - К., 2004. - С. 84-85.

83. Шекера О.Г. Нові проблеми міжнародної миротворчої діяльності України / Миротворча діяльність Збройних Сил України: досвід, проблеми, перспективи. - К., 2004. - С.88-89.

84. Дослідження напрямів розвитку управління військами (силами) Збройних Сил України з урахуванням технологій управління НАТО та інших держав світу. Звіт про НДР «Альянс». Етап 2. ЦНДІЗС України. - K.; 2005.

85. Довідник НАТО. - Office of Information and Press. - NATO - 1110 Brussels - Belgium. - 2001. С.46-47

86. Досвід діяльності військової прокуратури в українському миротворчому контингенті в Республіці Ірак // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 3. - С. 58 - 64.

87. Методичний посібник з підготовки миротворчих контингентів Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях. - Л.: Західне ОК, 2004. С.34-38.

Размещено на Allbest.ru