Вивчення та оцінка місцевості за картою командиром роти під час планування здійснення маршу у район виконання службово-бойових завдань

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

ДИПЛОМНА ЗАДАЧА

Тема: „ Вивчення та оцінка місцевості за картою

командиром роти під час планування здійснення маршу у район виконання службово-бойових завдань”

Виконавець: курсант 224 навчальної групи

старший сержант Ю.О. Бєсєдін

Керівник: Доцент кафедри ТВВ

підполковник В.В.Бурков

Рецензент: Старший викладач кафедри УПДП та СШ

підполковник С.Д.Пташка

Допустити до захисту

Начальник кафедри: к.в.н.

підполковник В.І. Тробюк

Зміст

марш рота місцевість

Вступ

Тактична обстановка

Планування здійснення маршу КР у район виконання СБЗ

Рішення КР на марш

1. Вплив тактичних властивостей місцевості різних регіонів та в різну пору року на маршові можливості роти

1.1 Основа маршу

1.2 Послідовність вивчення і оцінки місцевості під час організації і здійснення маршу

1.3 Тактичні властивості місцевості

1.4 Вивчення умов прохідності

1.5 Вивчення прохідності місцевості поза дорогами

1.6 Вивчення умов спостереження і маскувальних властивостей місцевості

2. Підготовка до орієнтування і орієнтування в ході здійснення маршу…

2.1 Підготовка карти до роботи

2.2 Орієнтування за картою під час руху

2.3 Способи орієнтування карти

2.4 Способи визначення точки стояння

2.5 Особливості орієнтування за різноманітних умов місцевості

2.6 Піднімання карти

2.7 Основні правила користування картою і орієнтування на ній

2.8 Нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойового порядку

2.9 Цілеуказання за картою і аерознімком

Заключна частина

Література

Вступ

Детальним вивченням місцевості в і інтересах військ, як відомо, займається військова топографія і військова географія.

Військова топографія вивчає місцевість, як елемент тактичної обстановки, методи використання військами топографічних карт і основи топогеодезичного забезпечення виконання СБЗ.

Військова географія вивчає вплив основних елементів і типів місцевості різних географічних районів і театрів військових дій ( ТВД ) на рішення тактичних, оперативних і стратегічних завдань. Поряд з цим місцевість як елемент обстановки вивчається на курсах тактики і оперативного мистецтва.

Місцевість вивчається і оцінюється з точки зору її позитивного або негативного впливу на різні сторони діяльності військ. Тому наші статути і настанови розглядають місцевість як один із основних елементів обстановки, у яких війська виконують СБЗ.

Місцевість характеризується своїми основними елементами: рельєфом, грунтово - рослинним покривом, гідрографією, населеними пунктами і мережею доріг. Виступаючи у різних поєднаннях, ці елементи у комплексі з кліматом створюють різні типи місцевості. Типові: рівнинна, степова, лісиста, лісисто-болотиста, гірська, гірсько-лісиста, пустельна, тундрова і інші. Кожний з цих типів місцевості по своєму впливає на різні дії військ.

Вплив місцевості на хід виконання СБЗ визначається завданням, з врахуванням складу підрозділів, пори року, часу доби, а також метеорологічних умов і характеру дій противника. Місцевість сприяє успіху виконання СБЗ свого підрозділу і послабляє противника не сама по собі, а при умові якщо командири правильно оцінюють і вміло використовують її у конкретних умовах обстановки. Одна і таж місцевість може сприяти виконанню завдань або, навпаки ускладнювати її вирішення. Так, наприклад, гірська місцевість сприяє організації стійкої оборони, але затрудняє пошук. Крім того, одна і таж місцевість впливає по різному на СБД.

Наприклад, відкрита степова місцевість має добру прохідність по дорогам і по за дорогами для усіх видів транспорту, добрими умовами для спостереження, ведення вогню і зв'язку, але майже не має природних укриттів для захисту військ і масок, які захищають від повітряного і наземного спостереження противника.

Властивості місцевості, які впливають на основні сторони СБД військ, називають тактичними властивостями місцевості. Звичайно оцінка місцевості перед виконанням СБЗ включає вивчення наступних її основних тактичних властивостей:

· умов захисту;

· умов прохідності;

· умов спостереження, орієнтування і ведення вогню;

· умов маскування, інженерного обладнання місцевості.

У моїй дипломній задачі буде більш детально розглянуто вивчення та оцінка місцевості за картою під час планування здійснення маршу.

Тактична обстановка

( воєнний час )

1 ср у складі батальйону о 08 годині 14 травня зосередилась у лісі 2км на південь від Борова (6820), де проводить бойове злагодження підрозділів, обслуговування техніки і поповнює запаси матеріальних засобів.

О 11 годині 15 травня командир роти на КСП батальйону одержав завдання, із якого йому стало відомо:

1. Противник, перейшов у наступ, прорвав оборону наших військ і з 10 години 14 травня веде бій в 100км на північ Краснокутськ. Одночасно висуває резерви із глибини. Авіація противника веде розвідку і наносить удари по нашим військам. Одночасно здійснює викидання повітряних десантів і ДРГ. По даним розвідки у районі лісу Краснокутськ, Гути, Мурафа виявлено до 20 військовослужбовців одягнутих у форму ЗСУ, озброєння радянського виробництва, які імовірно готують район і місце базування ДРФ.

2. 1 сб з ісап взв - авангард 4 бригади ВВ. Здійснює марш за маршрутом

Підлиман, Куньє, Савинці, Балаклея, Комсомольскоє, Змиєв, Таранівка, Соколово, Новая Водолага, Валки, Ковяги, Високопольє, Краснокутськ з завданням, до 05.55 16.05. вийти в район Краснокутська і забезпечити вигідні умови для розгортання, блокування і пошуку ДРФ.

3. 1 ср 1 сб з ісап взв - ГПЗ. Здійснює марш за маршрутом батальйону із завданням забезпечити безперешкодний рух головних сил батальйону і виключити раптовий напад на них противника. До 05.40 16.05. оволодіти районом Любовка, Карайкозівка, Павлюківка і створити сприятливі умови для розгортання і виконання бойового завдання батальйону.

4. Підрозділи посилення прибудуть до 14.00 в район будинку лісника.

Пункти пройти:

Вихідний - перехрестя доріг 4км на захід від Під лиман (6812) о 19.30 15.05., регулювання №1 2км на північний захід від Андреєвка о 23.15 15.05. регулювання №2 північна околиця Нової Водолази - о 03.15 16.05.

Привали:

№1 - підсобне господарство в 4км на схід від Андреєвка з 22.15 до 22.45 15.05.

№2 - Першотравневе з 02.15 до 02.45 16.05.

Праворуч Куп'янськ, Чугуїв, Харків, Люботин, Старий Мерчик, Богодухів, Мурафа діє авангард 3 бригади ВВ з завданням до 04.50 оволодіти рубежем Городне, Мурафа. Витрата боєприпасів на марш всіх видів - 0,5 , пального - 0,8 заправки.

Готовність до маршу 18.00 15.05.

Рішення доповісти до 12.35 15.05.

Планування здійснення маршу КР у район виконання СБЗ

З'ясувавши одержане завдання КР визначив основні заходи по підготовці роти до виконання завдання і розрахував час на їх проведення.

Розрахунок часу на проведення заходів по підготовці підрозділу до маршу.

Завдання на марш одержано - о 11.10 15.05.

Готовність до маршу - о 18.00 15.05.

Вихідний пункт пройти - о 19.30 15.05.

Всього є часу на підготовку до маршу - 6 годин 50 хвилин ( з 11.10 до 18.00 15.05. ).



Заходи, які проводяться	Кількість часу, хвилин	Початок	Кінець
Ознайомлення підлеглих з одержаним завданням і віддання вказівок по підготовці до маршу	10	11.20	11.30
Оцінка обстановки і розрахунок маршу	35	11.30	12.05
Прийняття рішення і оформлення його на карті	30	12.05	12.35
Доповідь рішення КБ	15	12.35	12.50
Віддання БН, організація взаємодії і управління	20	12.50	13.10
Віддання вказівок по забезпеченню маршу і виховної роботи	20	13.10	13.30
Контроль і допомога підрозділам по підготовці до маршу	270	13.30	18.00
Доповідь про готовність роти до маршу		18.00
Побудова колони ГПЗ	15	19.00	19.15
Початок висування		19.15

Під час оцінки обстановки поряд з оцінкою противника, свого підрозділу, сусідів дуже важливо вміти вірно вивчити та оцінити місцевість і її вплив на виконання СБЗ.

Вивчення та оцінка характеру місцевості і її впливу на дії підрозділів

Крім звичайних питань КР вивчає за картою маршрут руху, його протяжність і прохідність, умови здійснення маршу, рубежі і час імовірної зустрічі з противником або до яких дій бути готовим, місця і час привалів, а також місця, час і порядок дозаправки техніки, прийома їжі особовим складом і поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються у ході маршу, оцінює маршові можливості штатних і приданих підрозділів; визначає допустимі швидкості руху і величину дистанції між машинами з метою захисту від ВТЗ по ділянкам маршруту і розраховує час руху по кожному з них; оцінює характер місцевості, умови захисту та маскування у районах привалів, денного ( нічного ) відпочинку і зосередження; визначає обсяг інженерного обладнання районів і проводить інші необхідні розрахунки, а також визначає порядок спостереження і підтримання зв'язку у ході маршу.

Оцінка місцевості за маршрутом висування командиром 1ср

Місцевість за маршрутом висування середньо пересічена, напівзакритий. Природними масками від повітряного спостереження противника є гаї, побудові у населених пунктах і обсадки вздовж шосейних і покрашених грунтових доріг. Дорожня мережа дозволяє обходити населені пункти ділянки зараження і загородження без суттєвої втрати часу. Основними природними перешкодами є річки Сіверський Донець і її заболочені пойми.

Протяжність маршруту 220км . Від вихідного пункту до Андреєвка - 80км, маршрут проходить вдосконаленим шосе ширина 10м, допустима швидкість руху 25км/год. Зїзди з дороги і рух поруч з нею можливий. Перешкод майже немає.

Від Андреєвка до Нової Водолаги - 70км, маршрут проходить автомобільною дорогою шириною 5м, допустима швидкість руху 20км/год.

Від Нової Водолаги до Краснокутська - 70км, вдосконалим шосе шириною 8 - 10м, допустима швидкість руху 25км/год.

Небезпечні місця на маршруті: крутий поворот у Під високе, проїзд по греблі у Чистоводівка різкий підйом від Чистоводівка до Куньє, крутий поворот у Куньє. Проїзд через населені пункти Савинці, Балаклея, Андреєвка, міст через річку Сіверський Донець М8 , Змієв, Нова Водолаза міст через річку Мжа М6, Валки міст у Високопольє М4.

Річка Северський Донець має ширину 60м, глибину 3-4м, грунт дна виходячи із швидкості течії мул, пісок. Берега круті, обривчасті.

Річка Мжа ширина до 10м має заболочену пойму шириною до 500м.

При зруйнуванні противником мостів мости обходити з півночі через сусідні населені пункти.

Висновки:

1. Характер дороги за маршрутом забезпечує вихід ГПЗ на призначений рубіж до 05.40 16.05. Для цього швидкість руху на ділянці №1 - 25км\год ділянці №2 - 20км\год, ділянці №3 - 25км\год.

2. Засади ДРГ можливі в населених пунктах і в лісних масивах.

3. Дозорному відділенню бути готовим у випадку руйнування мостів і гребель, відшукати місця переправ через р.Сев.Донець, Мжа, і напрямків подолання заболочених пойм.

4. Характер місцевості в районі виконання СБЗ ліс змішаний, густий, що з одного боку покращує маскування і захист, але покращує прохідність і стискає маневр і надає можливість противнику приховано вийти із блокованого району. Ліс забезпечує прихований вихід підрозділів блокування на свої ділянки і підрозділів для пошуку на рубіж розгортання. Переважаючою породою є сосна, з цього можна зробити висновок, що грунт у ньому піщаний і прохідність лісу по грунту добра.

Після оцінки обстановки КР проводить розрахунок маршу.

Розрахунок маршу

1. Розрахунок проходження підрозділами вихідного пункту:

t вп = t гл.с + () 60 ,

де t вп - час проходження вихідного пункту підрозділом, год.,хв.;

t гл.с - час проходження вихідного пункту головними силами, год.,хв.;

Гк - глибина колони,км;

Д - дистанція між колонами між підрозділами,км;

V - швидкість руху, км/год.

Зі знаком «мінус» розраховується для підрозділів ( елементів похідного порядку ), які проходять вихідний пункт раніше колони головних сил, наприклад ГПЗ, ЗЗР, РД і т.п.; зі знаком «плюс» розраховується час проходження колони, які здійснюють марш за командним (КСП) пункти.

t вп = 20.00 - () 60 = 19.30 15.05.

2. Розрахунок витягування колони із віхідного району ( зосередження ):

t в = t вп - 60 ,

де t в - час початку витягування підрозділу, год.,хв.;

t вп - час проходження вихідного пункту відповідною колоною,хв.;

L - відстань від підрозділів в районі до вихідного пункту,км;

V - швидкість витягування підрозділів, км/год.

t в = 19.30 - 60 = 19.00 15.05.

3. Розрахунок проходження пунктів регулювання:

t p = t вп + 60 + t пр ,

де t р - час проходження пункту регулювання, год., хв.;

t пр - час проходження підрозділами вихідного пункту, год.,хв.;

L - протяжність маршруту, км;

V - швидкість руху, км/год;

t пр - тривалість привалу, год., хв.;

t p' = 19.30 + 60 + 0,5 год = 23.15 15.05.

t p” = 23.15 + 60 + 0,5 год = 03.15 16.05.

4. Розрахунок зосередження підрозділів у вказаному районі або виходу на вказаний рубіж:

t зос = t p + + ,

де t зос - час зосередження підрозділів, год.хв.;

t p - час проходження останнього пункту регулювання, год.хв.;

L 1 - протяжність маршруту до зовнішнього кордону, району, км;

V 1 - швидкість руху на маршруті;

L 2 - протяжність маршруту всередині району, зосереджений від його зовнішнього до тильного кордону, км.;

V 2 - швидкість руху в районі зосередження

t зос ( вих.нарубіж) = 03.15 + = 05.40 16.05.

Доповідь розрахунку маршу

1 ср здійснює марш по маршруту Підлиман, Куньє, Савинці, Балаклея, Комсомольскоє, Змиєв, Таранівка, Соколово, Новая Водолага, Валки, Ковяги, Високопольє, Краснокутськ протяжністю 220 км і до 05.40 зосередитися у районі Любовка, Карайкозівка, Павлюківка.

Вихідний пункт наказано пройти о 19.30. 15.05.

Привали мати: один у лісі «Темний» підсобне господарство (8860) тривалістю до 0,5 години, другий Борки (1212) - до 0,5 годин.

На здійснення маршу відводиться 10 год. 00 хв. Час на рух без врахування привалів складає 09 год. 00 хв. виходячи із цих показників середні швидкості руху повинні складати:

Всього маршу - 20 - 25 км/год;

На ділянці №1 - 25 км/год;

На ділянці №2 - 20 км/год;

На ділянці №3 - 25 км/год.

При витягуванні роти до вихідного пункту - 20 км/год., при виході на вказаний рубіж - 10 км/год.

З врахуванням швидкості витягування, віддалення підрозділів від вихідного пункту час його проходження елементами похідного порядку повинна скласти 20 - 25 км/год.

Протяжність ділянки від вихідного пункту до пункту регулювання №1 складає 80 км. З врахуванням часу на перший привал пункт регулювання №1 повинен пройти о 23.15. Ділянка між пунктами регулювання №1 і пунктом регулювання №2 - 70 км з врахуванням часу на другий привал пункт регулювання №2 пройти 03.15 16.05.

Для своєчасного проходження вихідного пункту витягування підрозділів необхідно почати о 19.00.

Рішення КР на марш

1. Вирішив: здійснити марш за маршрутом Підлиман, Куньє, Савинці, Балаклея, Комсомольскоє, Змиєв, Таранівка, Соколово, Новая Водолага, Валки, Ковяги, Високопольє, Краснокутськ із завданням до 05.40 вийти у район Любовка, Карайкозівка, Павлюківка і створити сприятливі умови для розгортання і виконання бойового завдання батальйону.

Похідний порядок ГПЗ побудувати ГД, БТР КР, 2 св, 3 св, ЗЗР. Для забезпечення безперешкодного руху головних сил ГПЗ попереду за маршрутом руху на віддаленні 3км мати ГД у складі 1св.

Швидкість руху мати:

на ділянках №1 і №3 - 25 км/год.

на ділянці №2 - 20 км/год.

Удари літаків і гелікоптерів противника відбивати вогнем чергових вогневих засобів і із кулеметів. При зустрічі з противником з ходу зменшую безпосередню охорону і атакою головних сил ГПЗ оволодіваю вигідним рубежем. Бойовий порядок - бойова лінія: 1 св у центрі, 2 св на правому фланзі, 3 св на лівому фланзі.

2. Завдання підрозділам визначив.

1 св головний дозор (ГД), здійснює марш по маршруту ГПЗ із завданням не допустити проникненню наземної розвідки, дрібних груп і підрозділів охоронення противника до головних сил, знищення їх з ходу. При зустрічі з противником на рубежах імовірної зустрічі забезпечує вихід, розгортання і вступ в бій головних сил ГПЗ.

Рубежі пройти:

вихідний - о 19.30 15.05.

регулювання №1 - о 23.15 15.05.

регулювання №2 - о 03.15 16.05.

Доповідь про проходження рубежів встановленими сигналами ( дивись карту ), а при зустрічі з противником негайно.

2 св слідує за машиною КР в готовності до негайного розгортання і дій на правому фланзі роти.

3 св слідує за 2 св в готовності до негайного розгортання і дій на лівому фланзі роти.

3. Основними питаннями взаємодії вважати узгодження зусиль ГД, головних сил ГПЗ по знищенню противника на імовірних рубежах зустрічі з ним.

4. Управління у ході маршу:

з ГД - по радіо короткими сигналами, зі взводами в колоні головних

сил - сигнальними засобами із зав'язкою бою - по радіо без обмежень.

Я слідую на марші в голові колони головних сил, в ході бою - за 1 св.

1. Вплив тактичних властивостей місцевості різних регіонів та в різну пору року на маршеві можливості роти

1.1 Основи маршу

Рота внутрішніх військ здійснює пересування в район виконання службово-бойового завдання своїм ходом (маршем) або перевозиться залізничним (морським, річковим, повітряним) транспортом.

Рота завжди повинна бути готовою до маршу та перевезень в умовах постійної загрози застосування противником зброї масового ураження, високо точної зброї та систем дистанційного мінування, дій його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного та біологічного зараження, зруйнування доріг і переправ.

Марш - це організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він є основним способом пересування роти. За будь-яких умов підрозділи повинні прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання службово-бойових завдань.

Рота на марші може виділятись у головну, бокову, тильну похідну застави або бути у складі колони батальйону. В сучасних умовах марш є основним способом пересування роти. Тому рота завжди повинна бути готова до здійснення маршу. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, бойової техніки і особового складу до маршу, вмілої організації, всебічного забезпечення і високої маршової виучки підрозділів.

Рота в будь-яких умовах обстановки здійснює марш однією колоною з дистанцією між взводами і машинами 25 - 50 м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю, дистанція між машинами збільшується.

Під час руху на відкритій місцевості в умовах застосування противником високо точної зброї дистанції між машинами збільшуються і можуть бути 100 - 150 м.

Спроможність роти до пересування своїм ходом визначається її маршовими можливостями.

Маршові можливості - це сукупність показників, які характеризують її спроможність долати своїм ходом на протязі визначеного часу ( однієї і більше доби) максимально можливу відстань при допустимому напруженні особового складу, нормальної експлуатації техніки і збереження високої бойової готовності до виконання службово-бойових завдань.

Основними показниками, по яким судять про маршові можливості підрозділу є:

· середня швидкість;

· величина добового переходу;

· запас ходу по моторесурсу і пального.

Всі ці показники взаємопов'язані між собою і оказують вплив один на другий.

Головним показником маршових можливостей є середня швидкість руху (V ср ) під якою розуміється швидкість в ході маршу без врахування на привали, відпочинок і зосередження. Середня швидкість руху роти залежить від середньої технічної швидкості бойових машин, маршової підготовки водіїв, технічного стану машин, вмінню командирів вести колони, впливу противника, стану маршруту, пори року, часу доби, погодним умов і інших факторів.

Середня технічна швидкість руху сучасних бойових машин піхоти ( БТР) 35-45 км/год. по грунтовим дорогам і 50 - 60 км/год. по шосе. Із досвіду навчань середня швидкість руху колони на 25 - 30 % нижче швидкості одиночної машин. Це пояснюється тим, що під час руху машини в колоні знижується їх швидкість, зменшується ефективність водіння механіків-водіїв високої кваліфікації, зростає час подолання різних перешкод і важко прохідних ділянок маршруту.

Тому середня швидкість руху змішаних і танкових колон 20 - 25 км/год., автомобільних колон 25 - 30 км/год. Якщо рота здійснює марш самостійно її швидкість збільшується. У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху можна зменшуватися до 15 - 20 км/год.. Під час здійснення маршу в пішому порядку 4 - 5 км/год., на лижах 5 - 7 км/год.

Під час розрахунку маршу командир роти повинен також визначити швидкість руху під час втягування і зосередження колони. Як показує досвід, вона дорівнює від 0,5 до 0.75 середньої швидкості колони роти на марші, тобто складає 12 - 20 км/год.

Таким чином, керуючи рухом колони, командир роти на основі вивчення маршруту за картою і особистого спостереження за дорожньою обстановкою повинен своєчасно подавати підлеглим команди ( сигнали ) про зміну швидкості і дистанції для збереження розрахункового графіку руху і дисципліни маршу. В усіх випадках марш повинен здійснювати з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

Величина добового переходу - це відстань, яку рота проходить за добу. Вона залежить від середньої швидкості і часу безпосереднього руху колони.

Досвід військових навчань показує, що водії зберігають високу працездатність при управлінні машиною на протязі 10 - 12 годин за добу. Решта часу використовують на обслуговування техніки, відпочинок

особового складу, приймання їжі, витягування і зосередження підрозділів. З врахуванням встановленої швидкості руху змішаних і танкових колон величина добового переходу буде 200 - 300 км, автомобільної колони 250 - 300 км, в пішому порядку 40 - 60 км, на лижах 50 - 84 км.

Отримавши завдання на марш, командир роти під час з'ясування завдання і оцінки обстановки крім звичайних питань вивчає за картою маршрут руху, його протяжність і прохідність, умови здійснення маршу, до яких дій бути готовим, місце і час привалів, а також місце, час і порядок дозаправлення техніки, прийом їжі особовим складом і поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу, оцінює маршові можливості, визначає допустимі швидкості руху та величину дистанції між машинами по ділянках маршруту і розраховує час руху по кожному з них; оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку і зосередження; визначає обсяг інженерного обладнання районів і проводить інші необхідні розрахунку, а також визначає порядок спостереження і підтримання зв'язку у ході маршу.

Розглянемо далі більш детально вивчення та оцінку місцевості і її вплив на маршові можливості роти.

Вивчення та оцінка місцевості при прийнятті рішення являють собою з'ясування характеру її елементів і їх впливу на дії своїх підрозділів. У висновках з оцінки місцевості командир вирішує, якою мірою вона впливає на виконання поставленого завдання, і визначає заходи, які необхідно здійснити для того, щоб найбільш повно використати умови місцевості. Процес вивчення місцевості розвивається у певній послідовності:

- починається з читання карти і супроводжується аналізом різних факторів бойової обстановки в результаті вивчення та оцінки місцевості;

- закінчується пошуком найбільш ефективних способів вирішення бойової задачі в наслідок висновків, зроблених у заключній частині вивчення місцевості за картою.

Читання карти - уявлення реальної місцевості за її графічним зображенням.

Вивчення місцевості - виявлення властивостей місцевості з метою вирішення будь-якого завдання.

Оцінка місцевості - визначення можливого впливу властивостей даної місцевості та окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання.

Заключна частина ( висновки ) - визначення вигідних варіантів використання сприятливих властивостей місцевості та заходів для обмеження її негативного впливу. При цьому треба брати до уваги обставини, що склалися, підготовку особового складу, тактико-технічні характеристики бойової техніки та інші фактори.

Основний принцип вивчення місцевості - від загального до детального.

Щоб отримати загальне уявлення про місцевість, необхідно оцінити її топографічні елементи і визначити тип місцевості за рельєфом, різновид місцевості, ступінь пересіченості і огляду, заселеність району, густоту, клас та напрямок дорожньої мережі.

Після цього детально вивчають окремі елементи і тактичні властивості місцевості, користуючись наступними правилами:

1. Місцевість вивчають стосовно конкретно поставленого бойового завдання.

2. Місцевість вивчають і оцінюють не тільки «за себе», але й «за противника».

3. Місцевість вивчають безперервно, з урахуванням погоди, часу доби і пори року.

4. При вивченні тактичних властивостей місцевості у першу чергу вивчають ті властивості, які є найбільш важливими в даних конкретних умовах і можуть суттєво вплинути на характер подальших дій.

При детальному вивченні місцевості визначають кількісні та якісні характеристики топографічних елементів місцевості за маршрутом руху, оцінюють тактичні властивості місцевості, тобто прохідність місцевості, її захисні та маскувальні властивості, умови спостереження, орієнтування та ведення вогню.

Визначення якісних та кількісних характеристик топографічних елементів місцевості виконується за картою з порівняно великою докладністю:

· карта масштабу 1:50000 для здійснення маршу у горах, лісисто-болотистій місцевості.

· карта масштабу 1:100000 для здійснення маршу дорогами без покриття.

· карта масштабу 1:200000 для здійснення маршу дорогами з покриттям.

При цьому необхідно пам'ятати, що з моменту складання карти на місцевості могли статися зміни, які не відображені на карті, тобто зміст карти певним чином не відповідатиме дійсному стану місцевості на даний час. Тому вивчення місцевості рекомендується починати з ознайомлення за картою, зокрема, з її легендою, яка вказується під південною рамкою карти праворуч.

1.2 Послідовність вивчення і оцінки місцевості під час організації і здійснення маршу

1.У районі зосередження, на привалах, в районі денного (нічного ) відпочинку.

Шляхи підходу, виходу із району і прохідності місцевості всередині його; маскувальні і захисні властивості місцевості; умови водопостачання; райони вигідні для розташування підлеглих і приданих підрозділів; місце розташування безпосередньої охорони, постів регулювання; місцеві будівельні матеріали; можливість створення завалів, пожеж у нутрі району і на підступах до нього у випадку нанесення противником ядерного удару.

2. За маршрутом руху.

* характер доріг і дорожніх споруд, їх стан;

* умови руху поза дорогами на випадок розгортання підрозділів при раптовій зустрічі з противником;

* важко прохідні ділянки, способи подолання або шляхи обходу;

* можлива швидкість руху на окремих ділянках маршруту;

* природні маски;

* дальність обзору місцевості безпосередньо з маршруту і висот, які знаходяться у радіусі дій дозорного відділення;

* в яких районах по умовам місцевості можливі засади противника;

* ділянки і об'єкти місцевості для огляду яких необхідно висилати дозорні відділення;

* умови орієнтування на маршруті і заходи по регулювання руху.

3.На рубежах імовірної зустрічі з противником.

* приховані підступи до рубежу, умови розгортання і маневру;

* місця, вигідні для КСП і умови спостереження з них;

* умови ведення вогню із стрілецької зброї і протитанкових засобів;

* райони, зручні для розташування вогневих позицій артилерії і мінометів.

1.3 Тактичні властивості місцевості

Особливості місцевості, які певним чином впливають на основні сторони бойової діяльності військ, називають тактичними властивостями місцевості.

До основних з них належать прохідність місцевості, захисні властивості місцевості, умови орієнтування, умови спостереження, умови маскування, умови ведення вогню та умови інженерного обладнання місцевості.

Прохідність місцевості - це властивість місцевості, яка сприяє або перешкоджає пересуванню військ. Суттєво впливають на прохідність місцевості, мережа доріг, рельєф місцевості, гідрографія, грунтово - рослинний покрив, а також сезонні і погодні явища.

Захисні властивості місцевості - це властивості місцевості, які послабляють дію ядерної і звичайної зброї. Правильне визначення і використання захисних властивостей місцевості полегшує організацію захисту особового складу і бойової техніки від ураження різними видами зброї.

На захисні властивості місцевості найбільш істотно впливають рельєф і рослинний покрив, наявність населених пунктів з міцними кам'яними і залізобетонними будовами і підземними спорудами, характер грунту в центрах ( епіцентрах ) ядерних вибухів.

Умови орієнтування - властивості місцевості, які сприяють визначенню свого місцезнаходження і потрібного напрямку руху відносно сторін горизонту, навколишніх об'єктів, а також відносно розташування своїх військ і військ противника. Вони визначають наявність на місцевості характерних форм рельєфу і місцевих предметів-орієнтирів.

Умови спостереження - властивості місцевості, які сприяють отриманню відомостей про противника. Вони визначаються ступенем навколишньої місцевості, дальністю огляду і залежать від характеру рельєфу, рослинного покриву, наявності населених пунктів та інших об'єктів, які перешкоджають огляду місцевості.

Умови маскування - властивості місцевості, які дозволяють приховати від противника розташування і пересування особового складу і бойової техніки.

Вони визначаються наявністю природних схованок (сховищ), які утворюються формами рельєфу, рослинним покривом, населеними пунктами та іншими місцевими предметами, а також загальним характером, кольором і плямистістю місцевості (чим різноманітніша кольорова гама, тим кращі умови маскування).

Умови ведення вогню - властивості місцевості, які забезпечують зручне і приховане від спостереження противником розташування вогневих засобів, ведення точного вогню із усіх видів зброї і корегування стрільби. Вони залежать від характеру рельєфу, рослинного покриву, наявності шляхів, населених пунктів та інших місцевих предметів.

Умови інженерного обладнання місцевості - властивості місцевості, які впливають на обсяг, характер і успіх робіт з її обладнання і залежать від типу грунтів, рівня грунтових вод, наявності будівельних матеріалів, а також від характеру природних і штучних сховищ і перешкод.

Основні види ( різновиди ) місцевості та їх тактичні властивості.

За характером рельєфу місцевість поділяють на :

· рівнинну;

· горбкувату;

· гірську.

Рівнинна місцевість характеризується відсутністю різко виражених нерівностей землі поверхні, відносно невеликими перевищеннями ( до25м ) і порівняно малою стрімкістю схилів ( до 2* ). Абсолютні висоти над рівнем моря - до 300 м.

Відкрита, слабо пересічна рівнина придатна для маршу, її глинисті, суглинисті, супісчані й торф'яні грунти дають можливість в суху погоду влітку, але значно ускладнюють рух у період дощів, весняного й осіннього

бездоріжжя. Відсутність значних перевищень забезпечує достатню видимість в усіх напрямках і ефективність вогню з усіх видів зброї.

Разом з тим рівнина ускладнює організацію маскування підрозділів. Захисні властивості її мінімальні, особливо від дії ядерної зброї. Рівнинна місцевість, як правило, більш сприятлива для організації й ведення наступу й менш сприятлива для оборони і маршу.

Горбкувата місцевість характеризується хвилястим характером земної поверхні, яка утворює нерівності (горби) з абсолютними висотами (до 500м), відносними перевищеннями (25-200м) і переважною стрімкістю схилів (2-3*).

Горбкувата місцевість допускає бойові дії всіх родів військ, здійснення маневру підрозділами поза дорогами і в цілому сприятлива як для наступу, так і для оборони і маршу. Вона має добрі рубежі для розташування підрозділів, облаштування вогневих позицій, має деякі захисні властивості від ураження ядерної зброєю.

Проміжки між горбами й зворотні схили горбів можуть служити укриттям від спостереження і вогню противника. На такій місцевості багато командних висот з великою дальністю видимості і широким сектором огляду.

Гірська місцевість поділяється на:

- низько гірну;

Низько гірна місцевість характеризується висотами над рівнем моря

( 500 - 1000м ), відносними перевищеннями ( 200-500м ) і переважно стрімкістю схилів ( 5-10*). Порівняно з іншими видами гірської місцевості вона слабо розчленована, як правило, добре обжита і має досить розвинену мережу доріг. При відносно вологих схилах і невеликих висотах така місцевість практично доступна для бойових дій усіх родів військ. Водночас ускладнюється зосередження застосування важкої бойової техніки.

Низько гірна місцевість у цілому сприяє маскуванню й захисту від ураження ядерною зброєю.

Середньо гірна місцевість - має висоти над рівнем моря приблизно (1000 - 2000м ), відносні перевищення від 500 до 1000 м і переважну кількість схилів 10 - 25*.

Вона розчленована на добре виражені гірські масиви, пасма, їхні піски і гребні мають злагоджені форми.

Така місцевість часто має широкі гірські проходи, які використовуються для прокладання доріг. Ці дороги часто перетинають гірські хребти через перевали, які доступні для руху бойової техніки протягом усього року або більшої його частини. Однак застосування важкої бойової техніки можливе лише на окремих напрямках.

Загалом середньо гірна місцевість вимагає значних інженерних робіт для забезпечення її прохідності. Водночас вона сприятлива для маскування і для захисту від ураження ядерною зброєю.

Високогірна місцевість - характеризується висотами над рівнем моря понад 2000м, відносними перевищеннями 1000м і більше, з стрімкістю схилів понад 25*. Високогірна місцевість розділена глибокими долинами й улоговинами на гірські хребти, їх піки і гребні часто вкриті снігом. Така місцевість, як правило, мало обжита, має мало гірських проходів і дуже різну

мережу доріг. Дороги вузькі і прокладені уздовж річок міжгір'ями, проходить через перевали, які розташовані на великих висотах з крутими підйомами й малими радіусами поворотів. Перевали найчастіше розташовані вище снігової лінії і тому більшу частину року закриті.

Бойові дії можуть розгортатися на окремих доступних напрямках уздовж гірських проходів, забезпечених дорогами. У решті районів високогірної місцевості можливі бойові дії тільки спеціальних підрозділів, оснащених відповідним спорядженням. Загалом високогірна місцевість сприяє маскуванню. При ядерних вибухах можливі завали, обвали каміння, сходження снігових лавин.

За мірою пересічності ярами, балками, річками, озерами та іншими природними перешкодами, які обмежують свободу пересування й маневр підрозділів, місцевість поділяється на:

· легко пересічену;

· середньо пересічену;

· сильно пересічену.

Легко пересічена місцевість небагата на природні та штучні перешкоди, які легко здолати бойовою та іншою технікою в будь-якому напрямку. Рельєф місцевості звичайно рівнинний, рідше горбистий, природні перешкоди займають менше 10% від усієї площі. Місцевість забезпечує задовільний огляд з командних висот, орієнтування, спостереження і цілевказівка, організацію взаємодії та управління підрозділами. У той самий час ця місцевість не забезпечує надійного укриття підрозділів від вогню противника, захисні властивості від ураження ядерною зброєю майже відсутні.

Середньо пересічна місцевість має близько 20% площі, зайнятої природними перешкодами.

На такій місцевості зосереджене застосування бойової техніки дещо ускладнене на окремих напрямках. Це найпоширеніший різновид добре обжитої місцевості. Рельєф, як правило, горбистий, рідко рівнинний. Така місцевість сприятлива щодо захисних властивостей від ураження ядерною і звичайною видами зброї.

Сильно пересічена місцевість відрізняється великою кількістю важко прохідних природних перешкод - від ярів, ровів і балок до річок, каналів та інших перешкод. Площа природних перешкод складає більше 30%. Ця місцевість ускладнює здійснення маршу.

Багато природних укриттів сприяють організації надійного маскування і захисту підрозділів від ураження ядерною зброєю, поточному підходу до переднього краю противника. Разом з тим на такій місцевості нелегко спостерігати за противником, можливості швидкого маневру військ обмежені, зменшується швидкість бойових машин, необхідно виконати значні роботи з інженерного обладнання шляхів для руху військ.

За умовами маскування та спостереження місцевість поділяється на:

· відкриту;

· напівзакриту;

· закриту.

Відкрита місцевість являє собою рівну або злегка горбисту територію, до 75% площі якої добре проглядається в усіх напрямках з командних висот. На такій місцевості забезпечується добре спостереження за діями противника й ураження його вогнем з усіх видів зброї.

Проте ця місцевість менш сприятлива для захисту від вражаючої дії звичайної та ядерної зброї, має недостатній рівень маскуючи властивостей від наземного та повітряного спостереження.

Відсутність природних схованок ускладнює приховане зосередження військ та проведення маневру.

Напівзакрита місцевість є перехідною від відкритої до закритої. Здебільшого на напівзакритій місцевості площа, яка зайнята природними схованками, складає близько 20%; командних висот проглядається до 50% простору.

Закрита місцевість територія з гірським, горбистим або рівнинним рельєфом, вкрита лісами, чагарниками, садами з часто розташованими населеними пунктами. На такій місцевості площа, зайнята природними сховами, складає 30% і більше, а площа, що проглядається з командних висот, менша 25%.

Закрита місцевість добре приховує природними схованками від наземного і повітряного спостереження, полегшує прихований рух і маневр військ. Разом з тим на закритій місцевості обмежується ефективність ведення вогню з усіх видів зброї, Ускладнює спостереження, орієнтування, цілевказівка, значно ускладнюється керування підрозділами і організація взаємодії військ.

За ознакою прохідності місцевість поділяють на:

· легкопрохідну;

· прохідну;

· важко прохідну;

· непрохідну.

Легкопрохідна місцевість не обмежує швидкість і напрямок руху машин, припускає без переконане застосування техніки і рух колон без зміцнення грунту.

Прохідна місцевість майже не обмежує швидкість, напрямок руху і дозволяє повторний рух по одному сліду, хоча окремі місця потрібно обходити чи зміцнювати. Рух колісних машин звичайної прохідності дещо ускладнений, можливе майже без переконане використання типових машин і рух колон, за винятком окремих напрямків.

Важко прохідна місцевість доступна для руху машин з невеликою швидкістю, обмежує свободу маневру і рух кількох машин по одному сліду. Рух колісних машин звичайної прохідності майже неможливий. Така місцевість ускладнює рух колон, він можливий тільки дорогами і спеціально обладнаними колонними шляхами. Важко прохідна місцевість негативно впливає на темпи руху, здійснення маневру.

Непрохідна місцевість недоступна для руху машин без виконання значних робіт з обладнання доріг чи колонних шляхів.

1.4 Вивчення умов прохідності

Вивчення дорожньої мережі.

На початку визначають наявність шосейних доріг, які ідуть у необхідному напрямку, їх клас, ширину і характер покриття. На основі технічних показників доріг встановлюють імовірну швидкість руху по окремим ділянкам і за маршрутом в цілому.

Допустима середня швидкість руху військ у колонах по дорогам з різним покриттям приведена у таблиці.

Тип дороги і матеріал покриття	Допустима середня швидкість руху по дорогах, км / год.
	З новим покриттям	З відремонтованим покриттям	З пошкодженим покриттям
			Пошкодження до 10% площі дороги	Пошкодження більше 10% площі дороги
Автостради і вдосконалені шосе: - цемент і	50	40 - 50	20 - 35	10 - 20
асфальто-бетон - щебень і гравій, оброблений в'яжучими речовинами	50	40 - 45	20 - 30	10 - 20
Шосе: - щебінь і гравій - булижник і колотий камінь	40 35	30 - 40 25 - 35	20 - 30 20 - 30	10 - 20 10-20
Покращені грунтові дороги.	30	20 - 30	12 - 20	5 - 12
Грунтові і польові дороги.	25	15 - 25	8 - 15	5 - 10

Під час руху по дорогах може виникнути потреба з'їхати з дороги і рухатися поруч з нею, тому під час вивчення шосейних доріг виявляють виямки, які можуть ускладнити з'їзд з дороги.

Під час вивчення доріг без покриття враховують характер грунту і зміни його властивостей в залежності від погоди, виявляють ділянки, де знижується швидкість руху (затяжні підйоми і спуски, місця з великою кількістю різних

поворотів, гаті, греблі і ін.). Про швидкість пересування по грунтовим дорогам, які проходять на стороні противника можна судити на основі швидкості руху по дорогах, які проходять у своєму розташуванні у районі, що схожий по характеру рельєфу грунту і ступені залісеності. Для приблизного висновку про характер грунта на маршруті значної протяжності можна використовувати схему грунтів, яка приводиться у довідці про місцевість, яка розміщена на звороті карти масштабу 1:200000.

Стрімкість підйомів і спусків на дорогах звичайно визначають за горизонталями. Знаючи сутність горизонталей та ознаки зниження схилів, легко визначити на маршруті підйоми і спуски. Сутність їх читання зводиться до знаходження на карті ліній вододілу і водозливу. Від вододілу до водозливу - спуск, навпаки - підйом.

Стрімкість схилу можна визначити:

За формулою ? = 60

Де ? - стрімкість схилу;

n - величина перерізу рельєфу;

d - закладення.

Для визначення стрімкості схилу за формулою необхідно знати величину висоти перерізу рельєфу і визначити за картою величину закладання горизонталей. Наприклад, на карті масштабу 1: 50000 висота перерізу рельєфу дорівнює 10м, а закладання у місці визначення дорівнює 3мм ( 1мм 50000 карти відповідає 50м ), отже закладання дорівнює 150м.

Користуватися формулою можна, якщо стрімкість схилів не більше 20 - 25*, через те, що за більшої стрімкості точність визначення стрімкості схилів знижується.

Висоти перерізу рельєфу для топографічних карт різних масштабів.



Масштаби карти	Висота перерізу (м)
	Для рівної і горбистої місцевості	Для гірської місцевості	Для високогірної місцевості
1: 25 000	5	5	10
1: 50 000	10	10	20
1: 100 000	20	20	40
1: 200 000	20	40	80
1: 500 000	50	100	100

Визначення стрімкості схилу за шкалою закладення.

Шкала закладення - це графічне відображення оберненої пропорційної залежності між стрімкістю схилу і закладенням горизонталей. Така шкала надається на всіх картах масштабів 1: 25 000 - 1: 100 000 під нижньою рамкою праворуч лінійного масштабу.

Для визначення стрімкості схилу за шкалою закладення необхідно відміряти циркулем, лінійкою або смужкою паперу відрізок між двома суміжними основними горизонталями, прикласти його до шкали і прочитати число градусів біля основи шкали. Якщо горизонталі розташовані близько одна від одної, тоді зручніше користуватися правою частиною шкали, беручи при цьому на карті закладення між сусідніми потовщеннями горизонталями.

Визначення стрімкості схилу окомірно зводиться до приблизного визначення величини закладення в міліметрах. Розрахунки показали, що за стандартної висоти перерізу для закладання в 1см стрімкість схилу буде дорівнювати 1,2*. Із залежності між закладенням , висотою перерізу і стрімкості схилу можна вивести таке правило: у скільки разів закладення менше ( більше ) 1см, у стільки разів стрімкість схилу більше ( менше ) 1*. Звідси знаходимо, що закладенню в 1мм відповідає стрімкість схилу 12*, закладенню в 2мм - 6*; закладенню в 3мм - 4*.

Швидкість руху по місцевості поза дорогам в залежності від стрімкості схилів при сухому твердому грунті.

Примітка: 1.Короткі підйоми ( 5-10м ) доступні для танків при стрімкості до 40*.

2. На вологих грунтах швидкість руху знижується в 1,5-2 разів.

Доступність вертикальних стінок ( обривів, ескарпів ) і канав (рвів промоїн) при сухому твердому грунті.

Вид техніки	Доступна висота стінок, м	Доступна ширина канав,м
Танки	До 0,85	До 2,4
Трактори і тягачі	До 0,4 - 0,6	До 1,6 - 2,0
Автомобілі підвищеної прохідності	-	До 0,5 - 0,8

На ділянках доріг з затяжними підйомами і спусками стрімкістю в 5 - 10* маршова швидкість знижується приблизно у двічі, а при стрімкості 15 - 20* у чотири рази.

При вивченні грунтових доріг особливу увагу звертають на виявлення вантажності мостів і паромних переправ, так як на таких дорогах вони часто не розраховані на пропуск важких колісних і гусеничних машин.

1.5 Вивчення прохідності місцевості поза дорогами

Які об'єкти місцевості і їх властивості слід вивчати під час вивчення прохідності вказані у таблиці.

Об'єкти місцевості	Потрібно вивчити
1	2
Дорожня мережа	Напрямок, клас доріг; тип покриття, ширину проїзної частини, виямки і насипі, їх глибину і висоту; місце, незручні для руху; стрімкі підйоми і спуски, повороти с малими радіусами кривизни; можливість з'їздів з дороги і руху по обочинам і у смузі поруч з дорогою; характер грунта на дорогах без покриття; стан мостів, їх вантажність, ширину, довжину, висоту над перешкодою, матеріал побудови.
Річки і канали.	Ширину і глибину, швидкість течії, наявність бродів, переправ і гідротехнічних споруд; характер пойми, берегів і схилів долини, характер і стан грунта; стрімкість спусків в воду і виходів на протилежний берег.
Болота	Конфігурацію, розміри, вид болота; ступень прохідності; глибину до твердого грунта, товщину торф'яного шару і його несучу спроможність; наявність деревинної і чагарникової рослинності; наявність каналів для осушування їх ширину і розташування ; шляхи обходу болота .
Ліса і чагарники	Густоту, висоту, товщину і породу дерев; наявність доріг, просік і троп; галявини; вирубки, ділянки горілого лісу; характер перешкод ( ярів, боліт і ін. )
Рельєф	Пересіченість ярами, лощинами, їх напрямок по відношенню до вісі руху; стрімкість і протяжність схилів пагорбів, хребтів, схилів річкових долин, наявність обривів і їх характеристику.
Населені пункти	Загальне планування, характер забудови; протяжність, ширину і накреслення проїздів.
Грунт	Характер і стан грунта при вологості; наявність ділянок, які вкриті пісками, уламками каміння, валунами.

Розглянемо особливості оцінки прохідності основних елементів місцевості.

Водні рубежі. Прохідність річок, які зображені на картах у дві лінії, визначають по підписам їх ширини, глибини і швидкості течії. Про прохідність невеликих річок, характеристика яких не позначена на карті, оцінюють по наявності переправ і швидкості течії. Якщо великій ділянці річки польові і лісові дороги пересікають її в тільки у місцях, де на карті показані мости і броди, то це звичайно говорить про те, що річка проходима переважно у цих місцях. Знаючи швидкість течії річки, можна орієнтовно визначити якість грунту, дна, так як вони між собою взаємопов'язані.

Детально дані про річки можна одержати за картами водних рубежів. Ряд важливих додаткових відомостей про річки, канали і гідротехнічні споруди, які допомагають оцінити значення водного рубежу, як перешкоди, містить також довідка про місцевість на картах масштабу 1: 200 000. Ці відомості особливу зацікавленість надають під час дій зимою і в перехідний період.

Прохідність річок у брід.

Підрозділи, які переправляються, техніка	Гранічна глибина броду, м, при швидкості течії
	До 1 м/с	До 2 м/с	Більше 2 м/с
Підрозділи у пішому порядку	1.0	0,8	0,6
Автомобілі: - легкові і вантажні до 2т; - вантажні 3-3,5т; - вантажні 5т;	0,6 0,8 0,9	0,5 0,7 0,8	0,4 0,6 0,7
Тягачі	1.0	0,9	0,8
Танки	1,2	1,1	1.0

Додаток: 1. При герметизації двигуна допустима глибина броду для автомобілів може бути збільшена приблизно в 1,5 рази.

2. Стрімкість спуску у воду не повинна перевищувати для транспортних машин 10-15*, для танків 20-25*. Стрімкість підйому при виїзді із води для транспортних машин 4-6*, для танків 10-15*.

Прохідність водних перешкод по кризі

Війська, техніка і озброєння	Потрібна товщина криги, см	Найменша відстань між машинами і людьми, м
Піхота: в колоні по одному; в колону по два;	4 6	5 5
Автомобілі вагою: - 2 - 4т; - 6 - 8т; - До 10т;	16-22 27-31 35	15 20-22 25
Танки	70-75	45-50

Прохідність лісу залежить від його густоти, товщини дерев, породи і ступеня упорядкованості. Спілий ліс вважається прохідним для танків, БТР, автомобілів, якщо відстань між деревами більше 6-8м. При меншій відстані танки проходять ліс з валкою дерев. У цьому випадку для танків спілий ліс проходимий, якщо діаметр дерев на рівні грудей людини, не переважає половину ваги танка в тенах.

Деревинна рослинність на схилах гір і пагорбів різко ускладнює прохідність. Так ліс, проходимий для танків на рівній місцевості, на схилах

стрімкістю більше 10* становиться важко прохідним. Пересування по упорядкованому лісу легше, чім по запущеному, де багато бурелому, заростей, молодняка і чагарника. Висновок про упорядкованість лісу за картою можна по розділенню масиву лісу кварталами, наявністю у ньому просік, доріг, дренажних канав, молодих обсадок.

При інших рівних умовах ( характер рельєфу, ступінь упорядкованості ) рух бойових машин і підрозділів, які пересуваються у пішому порядку, найбільш ускладнено у лісовому лісі.

Для нього характерна велика густота, низьке розташування сучків на стовбурах дерев, наявність підліску і бурелому. До того ж і грунти у такому лісі менш сприятливі, так як ялинка вимагає вологих, глинистих грунтів.

Соснові ліси частіше всього рідкі і більшості випадків без підліску. Сосна сухо любива і росте звичайно на пісчаному грунті. Тому соснові ліса у порівнянні з іншими володіє кращою прохідністю.