Організація транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків (на прикладі ТОВ "О.С.А.")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків (на прикладі ТОВ "О.С.А.")

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Особливості проведення експортно-імпортних операцій на підприємстві

1.2 Сутність організації транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків

1.3 Джерела фінансування підприємства

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

2.1 Транспортно-експедиторське підприємство

2.2 Аналіз робіт з організації міжнародних перевезень

2.3 Договори із зовнішньоторговими посередниками та їх види

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Визначення економічних резервів щодо підвищення ефективності здійснення експортно-імпортних операцій підприємства

3.2 Шляхи удосконалення комерційної роботи на підприємстві при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

3.3 Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності підприємства управління транспортно-експедиторськими операціями на підприємстві

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки питання пов'язані з транспортним забезпеченням підприємства мають важливе практичне значення. Визначення умов діяльності підприємства, заходів щодо покращення його фінансового стану, підвищення ефективності його роботи та перспектив розвитку безпосередньо пов'язані з проведенням фінансового аналізу.

Неналагоджені транспортно-експедиторські операції підприємства є причиною його неплатоспроможності, але за останній період фінансовий стан підприємства покращився завдяки залученню до роботи підприємства нових підходів і методів. Виходячи з цього, питання дослідження фінансового стану ТОВ "О.С.А." є важливим для забезпечення його роботи в ринкових умовах.

Теоретичне і практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Питання методології та інструментарію проведення аналізу транспортно-експедиторських операцій підприємства є недостатньо розробленими в нашій країні. Практика потребує використання різноманітних ефективних засобів аналізу фінансового стану підприємства з метою підвищення його ефективного розвитку. До найбільш складних і малорозроблених проблем з даної теми відносяться:

-аналіз формування структури фінансових активів підприємства;

-оцінка його платоспроможності та фінансової стійкості;

Ці питання стосовно діяльності об'єкта дослідження розглядаються в роботі.

Мета і задачі роботи. Метою дипломної роботи є проведення аналізу фінансового стану ТОВ "О.С.А." на основі використання відповідних методів дослідження з урахуванням досвіду розвитку вітчизняних та зарубіжних суб'єктів господарської діяльності. дослідження проводиться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення господарської діяльності об'єкта. До основних задач дослідження відносяться:

1. Проведення аналізу формування і використання фінансових ресурсів підприємства.

2. Оцінка його платоспроможності та фінансової стійкості.

3. Аналіз структури та динаміки капіталу підприємства.

4. Оцінка стану та напрямку покращення роботи підприємства.

Методи дослідження. До основних методів аналізу, що використовується в роботі відносяться внутрішній і зовнішній аналіз. Розроблена система показників які відображають фінансовий стан та динаміку його змін за декілька останніх років. Структура роботи. Виходячи з мети та задач дослідження структура роботи включає 5 розділів. Перший розділ присвячено дослідженню теоретико-методологичних засад управління транспортно-експедиторської діяльності. В ньому дається розробка методів і показників, що будуть використанні в наступних розділах. Другий розділ присвячено аналізу дослідження механізму управління транспортно-експедиторськими операціями на підприємстві. В третьому розділі містяться пропозиції та рекомендації щодо покращення фінансової діяльності ТОВ "О.С.А.". Характеристика об'єкту дослідження. Товариство з обмеженою відповідальністю "О.С.А." було організовано трьома знайомими людьми для подальшої фінансової роботи і отримання доходів. Воно займається транспортно-експедиторськими вантажоперевезеннями і торгово-посередницькою діяльністю. Фінансовий стан підприємства є стабільним. За останні роки обсяги виконаної роботи підприємства зростають. До задач дослідження відноситься розробка пропозицій щодо підвищення платоспроможності підприємства та його фінансової стійкості. Огляд джерел, що використанні в роботі. В роботі використанні нормативні документи, навчальні посібники, періодична література, звіти підприємства.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА - СУБ'ЄКТА ЗЕД

1.1 Особливості проведення експортно-імпортних операцій в умовах активізації ЗЕД

Переважно покупці та продавці самі не в змозі провести всю необхідну роботу для підготовки свого вантажу до транспортування. У такому разі вони користуються послугами спеціалізованих фірм. Цю роботу можна доручити ттанспортно-експедиторським підприємствам (ТЕП), які надають великий комплекс послуг із траспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) вантажів. Це, зокрема, такі послуги:

*фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

* розрахункові операції за зовнішньоторговими контрактами;

* телексна інформація;

* консультації щодо розрахункових і експедиторських операцій;

* митне декларування вантажів;

* повантажувально-розвантажувальні роботи;

* зберігання вантажів;

* автоперевезення;

* оформлення товаророзпорядчої документації;

* страхування вантажів;

* сортування, перетарювання, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень, маркування і перемаркування вантажів, а також інші операції, які не виконуються перевізниками у пунктах, перевалки та збереження вантажів.

ТЕП, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, має знижку за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг ТЕП для експортів та імпортерів.

У міжнародній торговій практиці використовуються два основних метода здійснення експортно-імпортних операцій: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів, і не прямий (indirect) експорт та імпорт, який полягає у продажі та купівлі товарів через торгових посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією та централізацією капіталу є характерним розширення прямого експорту та імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій використовується:

* при продажі та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

* при експорті дорогого та габаритного обладнання;

* при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

* при експорті стандартного обладнання через закордонні філії;

* при державному продажі та закупівлі.

Прямі зв'язки дають ряд переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

Однак. і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарообіг втягується близько половини всіх товарів.

Цей метод використовується:

* при збуті стандартного промислового обладнання;

* при збуті споживчих товарів;

* при реалізації другорядної продукції;

* на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

* при просуванні нових товарів;

* при відсутності власної збутової мережі;

* При умові, що торгівля монополізована великим торгово-посередницькими фірмами.

Непрямий метод експортно-імпортних операцій теж має свої переваги: великий досвід; власна мережа обслуговування, хороші зв'язки, знання ринку та кон'юнктури.

Організація експортних операцій.

Якщо обсяг зовнішньоторгових операцій у фірми не значний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторгових операцій вона використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку.

При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ, котрий не входить до складу внутрішнього збутового апарату. Він, як правило, складається з таких підрозділів:

* функціональні сектори (торгово-договірний, валютний, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, постачають начальство необхідними відомостями про умови здійснення зовнішньоторгових операцій, надають кваліфіковані консультації;

* територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною групою країн не залежно від номенклатури товару;

* галузеві сектори займаються питаннями торгівлі лише якимось окремим товаром чи дуже близькою за характером групою товарів.

Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи по закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. Їм підлягають всі збутові та виробничі фірми за кордоном. Наприклад у "Дженерал Моторз" лише одне закордонне відділення, а в американській компанії "Зінгер"-

Для реалізації продукції всіх своїх підприємств великі фірми не рідко створюють центральну контору у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства чи дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна фірма повністю відділяється від виробничої. Наприклад, 2"Інтернешнл електрик компані" виконує цю роль для " Дженерае електрік компані", а дочірня збутова фірма американської компанії "ІБМ" названа ""ІБМ" Уорд Трейд корп", будується за територіальною ознакою і має 5 закордонних відділень.

Створення таких контор зі збуту продукції вигідно великим підприємствам. Формальне товариство не відповідає за діяльність цих контор, що дозволяє проводити будь які операції.

Дрібні та середні фірми іноді організовують спільні збутові компанії у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних операцій є збиральні заводи. Їх мають фірми "Зінгер", "Монтекатіні", "Фіат", "Дюпон". Фірми, які створюють збиральні заводи, володіють рядом переваг: скорочуються транспортні витрати, бо збут готової продукції наближається до споживача, вартість перевезень зменшується на 20-60%; скорочуються витрати на оплату мита (з напівфабрикатів вони стягуються у менших розмірах); знижуються витрати на тару й упаковку; зменшуються витрати на заробітну плату.

У країнах, що розвиваються, монополістичні об'єднання створюють змішані збутові компанії.. У результаті менший ризик втрати власності, зменшуються податки, використовується місцева збутова мережа.

Великі фірми створюють власний зовнішньоторговий апарат за кордоном. До його завдань належить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів. За кордоном експортер може організувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, скеровують їх своїм фірмам, слідкують за ходом виконання замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, ведуть з ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їхні функції розширюються , вони демонструють товари і реалізують їх за кордоном.

За кордоном створюються і фірми, які займаються не тільки оптовою, але й роздрібною торгівлею. Організація роздрібної торгівлі за рубежем характерна для фірм, що випускають автомобілі, телевізори, парфумерію та інші товари. оптові фірми виконують свої функції через комівояжерів, котрі виступають безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, знайомлять покупців із товарами, інформують фірму про смаки покупців, іноді є інкасаторами сум, які отримуються від покупців.

Організація торгового апарату промислових фірм для імпортних операцій.

Імпорт здійснюють тільки великі фірми, муніципалітети, універмаги, ресторанні концерни.

Для проведення операцій фірми створюють імпортні відділи, що включають, як правило, два сектори- закупівельний і адміністративний. Інколи фірми звертаються до послуг вояжерів із закупівлі. Вони, як і комівояжери, є роз'їзними прикажчиками чи агентами фірми. За свою роботу отримують невелику ставку плюс проценти від суми угоди.

У великих центрах, де закуповуються товар, засновуються постійні представництва. У промислових центрах розташовуються також закупівельні контори, які безпосередньо скуповують товари. Перш ніж придбати товар, вони посилають оферти та зразки своїм фірмам. Іноді самостійно вирішують питання про закупівлю (якщо йдеться про невелику партію).

У деяких країнах, що розвиваються, створені урядові організації, які займаються експортом окремих товарів, котрі виробляються на державних підприємствах або скуповуються в окремих приватних осіб (наприклад, Бразильський інститут кави, нафтові розробки Аргентини). Промислові фірми при закупівлі товарів користуються послугами цих організацій.

Значну допомогу в організації імпорту надають також імпортні асоціації. Так, скажімо, у США не без успіху функціонує "Асошіейтед імпортерз оф алкогол прода.

Поняття та види торгово-посередницьких операцій.

Під торгово-посередницькими операціями мають на увазі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або доручення.

Торгове посередництво - це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента підготовка до завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування.

До торгово-посередницьких належать фірми, які в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача товару (сюди, звичайно, не входять філії чи дочірні товариства промислових компаній). Вони діють заради прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.

Як правило, торгово-посередниькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хоча найбільші з них можуть і обробляти куплений товар.

Використання торгових фірм дає певні переваги:

1. Фірма-експортер у такому разі не викладає значних коштів у організацію збутової мережі на території країни -імпортера, бо торгово-посередницькі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару (доставка, пакування, сортування), пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі коротко та довгострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі зв'язкі торгово-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями.

4. Накінець, ринки деяких товарів повністю монополізовані торговими посередниками (наприклад брокерами в Англії) і не доступні для прямих контактів зі споживачами.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.

Торгово-посередницькі операції можна поділити на чотири види з перепродажу; комісійні; брокерські.

Операції з перепродажу.

Вони здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Тут торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.

До першого виду належать операції, коли торговий посередник виступає по відношенню до експортере як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною.

Другий вид операції - коли експортер і торговий посередник підписали договір про продаж товарів на певній території у конкретний термін.

Таким чином, посередництво шляхом договору полягає у просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватися певних умов експортеру.

Комісійні операції.

Це здійснення однією стороною, що йменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер же не купує товар (він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору виступає комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер отримує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною комітента і продажною.

А якщо покупець не може розплатитися з комісіонером? Звичайно комісіонер не відповідає за кредитоспроможність третіх осіб. Однак іноді у комісійний договір включається умова про поруку комісіонера за виконання угоди покупцем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умова називається делькредере. У договорі вказується при цьому ціна (максимальна чи мінімальна), а також термін передачі грошей комісіонером комітенту.

Якщо замовлення йде від імпортера комісіонером (тобто навпаки) на купівлю у країні експортера товарів, то воно називається індентом . Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує у замовленні, де і що купити, і відкритим, якщо індерт надає комісіонеру право вибору покупця.

Різновидом комісійних угод є консигнаційні умови. Це продаж товарів зі складом комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі використовується при слабкому освоєнні ринку або при поставці нових товарів чи товарів масового виробництва, в стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Це зручна форма торгівлі, яка дозволяє ознайомитися з товаром і вибрати необхідне.

Агентські операції.

Це доручення однієї сторони, яка йменується принципалом, іншій стороні, яку називають агентом, щодо здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципалу (а комісіонер діє від свого імені) на визначеній території. Незалежність агента проявляється у тому, що він не перебуває у трудових відносинах із принципалом і діє самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговому реєстрі. Агент лише сприяє угоди, але сам стороною не виступає, тобто контракт про купівлю не укладає.

Брокерські операції.

Це встановлення через посередника - брокера контрактів між продавцем і покупцем (а також між страхувальником і страхованим, судновласником і фрахтівником) брокер не є стороною у договорі, він виступає лише для формування обох сторін, які беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента він не перебуває у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.

Окрім головної функції - знайти покупця для продавця чи навпаки - брокер також може здійснювати:

* контроль за виконанням контракту та пред'явленням рекламацій;

* обов'язки делькредере (іноді);

* підбір партії товару певного асортименту;

* інформування про стан ринку;

Брокер отримує винагороду, яка називається брокередж. Розмір цієї винагороди при товарних операціях коливається від 0,25 до 2-3%. Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони чи приймати від неї комісії, за винятком тих випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді як посередники виступають два брокери - один за дорученням продавця, інший - покупця. брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару, біржового чи акційного.

1.2 Сутність організації траспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків України

Під час розгляду питань транспортування вантажів для учасників зовнішньоторгової угоди важливо вияснити основні транспортні й базисні умови поставки, а також питання організації доставки товарів й управління нею.

Економічна ефективність ЗЕД, як уже відзначалося, багато в чому залежить від правильно вибраних транспортних і базисних умов поставки товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ - транспортні умови поставки. В ньому передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цей розділ, як правило включають: порядок перевезень вантажів, умови і терміни завантаження й розвантаження; розмір, порядок оплати й розрахунки провізних платежів; проформу чартера, вид коносаменту, інші види послуг. В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця поставки, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни.

Основу транспортних умов складають базисні умови поставки. Встановлюючи базисні умови поставки в контракті купівлі-продажу, сторони визначають свої обв'язки, в числі яких є питання транспортного переміщення об'єктів контракту, частково такі:

хто несе транспортні витрати по доставці товару;

хто надає транспортні засоби для перевезення товару;

- положення вантажу по відношенню до транспортного засобу;

- хто оформляє митне очищення на вивіз і ввіз;

- хто здійснює завантаження товару на транспортні засоби і вивантаження з них;

- де відбувається передача власності на товар від продавця до покупця;

- коли відбувається перехід ризику з продавця на покупця у випадку загибелі, пошкодження чи псування товару, як розподіляється відповідальність.

В даний час, як уже відзначалося, діє "Інкотермс-2000", в якому подано 13 базисних умов поставки. Мінімальні обв'язки продавця відносно транспорту -- це поставка на умовах "EXW" (франко-завод). За даною умовою продавцю необхідно тільки підготовити товар до відвантаження: упакувати, затрати, замаркерувати. Всі інші обов'язки по переміщенню товару від місця виробництва до місця споживання лежать на покупцеві.

Максимальні обов'язки по доставці товару приходяться на продавця при поставці на базисних умовах DDU (поставлено без оплати мита) і DDP (поставлено з оплатою мита). Всі інші комерційні терміни передбачають розподіл обов'язків по транспортуванню вантажу між продавцем і покупцем.

При здійсненні доставки товарів від продавця до покупця важливе значення мають питання: як буде організована ця доставка (за якими правилами) і якими договірними документами вона буде оформлена. Розглянемо ці питання за основними видами транспорту.

Морські перевезення. На міжнародні морські перевезення припадає значний об'єм вантажообігу світової зовнішньої торгівлі -- біля 60%. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі. Це сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно і т.д. З інших виділяються генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти. В міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне ,у вигляді лінійного судноплавання, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.

Лінійне судноплавство являє собою таку форму транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення за оголошеним розкладом між наперед установленими портами. Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозяться невеликі партії вантажів, в основному, це готові вироби і напівфабрикати.

Морське сполучення між певними портами називається лінією. Розрізняють такі типи ліній:

- односторонні -- характеризуються тим, що на них працюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної компанії;

-- двохсторонні, на яких працюють судна двох країн (за узгодженням) або двох судноплавних підприємств;

-- конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з одної чи різних країн.

Головне призначення конференційних ліній (конференційних угод) полягає у встановленні однакових тарифів й умов перевезення для всіх учасників перевезень. Згідно до Кодексу проведення лінійних конференцій, який був розроблений в рамках ООН в 1974 році, конференцією вважається група, що складається з двох чи більше перевізників, які надають послуги по міжнародних лінійних перевезеннях у визначеному напрямку.

Головним документом в морських перевезеннях являється коносамент. Це документ, виданий судновласником (капітаном) вантажовідправнику в свідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.

Коносамент виконує три основні функції:

1) засвідчує прийняття вантажу для перевезення;

2) являється товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

3) свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів.

В коносаменті містяться дані про назву судна, його власника, тоннаж судна, назву портів завантаження й розвантаження, суму фрахту і місце його оплати, кількість виданих екземплярів, в тому числі оригіналів, та ін. На полях коносаменту, оскільки він являється розпискою судновласника за товари, міститься їх опис. Підписується коносамент капітаном чи судноплавним агентом.

Коносаменти можуть бути таких видів: іменний (вказує одержувача вантажу), на пред'явника і ордерний (виданий за "наказом відправника" або за "наказом одержувача"). Коносамент поділяється також на прямий, тобто без перевалки, і транзитний, що передбачає перевалки на шляху просування вантажу.

Як правило, виписуються три оригінальних екземпляри і декілька копій коносаменту, але тільки один з оригіналів може бути супроводжуючим документом.

Трампове судноплавство -- форма організації судноплавства, в якому судна здійснюють нерегулярні рейси. Вони не мають чіткого розкладу і направляються судновласником туди, де є попит на тоннаж і пропозиції вантажів. Трампове судноплавство займається, як правило, перевезенням окремих видів масових вантажів (ліс, вугілля, руда, зерно, нафта, нафтопродукти, цемент, добрива і т.д.). Хоч при необхідності можуть перевозити генеральні вантажі, упаковані чи неупаковані (обладнання, хімікати, металовироби, автомобілі, вагони, сільгосптехніку та ін.).

Договір на перевезення вантажів в трамповому судноплавстві підписується у формі чартера. Чартер грає головну роль в регулюванні сторін в трамповому судноплавстві. Тут коносамент -- документ, що доповнює його. Основними пунктами чартерного договору являються:

час і місце підписання чартера;

повна назва сторін; назва й опис судна:

місцезнаходження судна в момент укладення договору;

- вид вантажу й спосіб його перевезення; умови завантаження і розвантаження, враховуючи демеридж (штраф за простій судна більше строку) і диспачу (винагорода, виплачена перевізником фрахтевателю за більш швидке завантаження в порівнянні зі встановленими нормами);

- порядок виплати фрахта та ін.

В практиці морського судноплавства широко використовуються типові договори перевезень, що одержали назву проформ-чартерів. На їх основі укладаються чартери на перевезення конкретних товарів в певному напрямку.

В залежності від фахтових угод розрізняють такі види чартера: рейсовий, тайм-чартер, димайс-чартер, бербоут-чартер.

Плата за перевезення вантажу (фрахтувальник -- фрахтовнику) трамповим судном складається в залежності від коньюктури ринку на транспортні послуги і встановлюється безпосередньо судновласником.

Залізничні перевезення. Міжнародні залізничні перевезення здійснюють на основі двохсторонніх і багатосторонніх міждержавних угод, а також міжнародної залізничної накладної.

Залізнична накладна являється договором перевезення. Вона виконує функції підтвердження прийому вантажу до перевезення, товаросупроводжуючого документу і договору про перевезення.

Значну роль в регулюванні міжнародних залізничних перевезень відіграють міжнародні угоди. Вони ж визначають форму залізничної накладної.

В практиці міжнародної торгівлі широко використовується форма накладної, розроблена Міжнародною конвенцією по перевезеннях вантажів залізницею -- МГК, яка з 1984 р. називається КОТІФ -- (Угода про міжнародні вантажні перевезення). Учасниками КОТІФ являються 33 держави. Це головним чином країни Європи, а також ряд країн Азії і Північної Африки.

Текст накладної за КОТІФ друкується на стандартних бланках зазвичай на двох мовах. Скріплена штемпелем перевізника, вона супроводжує вантаж, а дублікат залишається у вантажовідправника. До накладної додається товаросупроводжуюча документація: відвантажувальна специфікація, сертифікат якості, пакувальний лист і т.д.

Між колишніми соціалістичними країнами Європи й Азії була укладена багатостороння конвенція про міжнародну залізничну угоду (СМГС). З деякими доповненнями вона використовується і в даний час. Її учасники -- країни СНД, колишні соціалістичні країни Азії (Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам), Болгарія і Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія, які денонсували СМГС, однак готові користуватися її положеннями.

Головне призначення СМГС полягає в тому, що для всіх залізниць -- учасниць Угоди вона встановлює єдині перевізні документи. Угода складається з 8 розділів, в яких регулюється весь комплекс питань транспортного процесу: укладання договору перевезення, порядок прийому вантажів до перевезення, накладна, вирахування провізних платежів та ін. СМГС доповнюється рядом тарифів, правил та інструкцій.

Укладання договору міжнародного перевезення вантажів за СМГС оформляється накладною єдиного зразка, що складається з 5 листків.

1. Оригінал накладної -- супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом з 5-м листком.

2. Дорожня відомість -- супроводжує вантаж до пункту призначення і залишається в пункті призначення.

3. Дублікат накладної -- віддається відправнику після укладення договору перевезення.

4. Лист видачі вантажу -- супроводжує відправлення до станції призначення і залишається в цьому пункті.

5. Лист -- повідомлення про прибуття вантажу -- супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з оригіналом накладної і вантажем.

Крім того, заповнюється необхідна кількість додаткових екземплярів дорожньої відомості (для дороги відправлення, транзитних доріг і митних органів).

Відправник вантажу одночасно з поставкою вантажу до перевезення для кожного відправлення видає станції відправлення накладну і її дублікат.

Вони виконують різні функції. Накладна після налагодження штемпелю станції служить доказом укладення договору перевезення і основним перевізним документом. Дублікат накладної служить підтвердженням укладення договору перевезення і розпискою залізниці в прийнятті вантажу до перевезення. Накладну і дублікат заповнює вантажовідправник. Накладна повинна бути заповнена з дотриманням всіх правил СМГС.

Крім названих в Україні діють й інші важливі угоди в галузі міжнародних залізничних перевезень.

Автомобільні перевезення. Основні умови міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеній в Женеві в 1956 p., учасником якої був і СРСР.

Договір перевезення оформляється автодорожньою накладною. Повна її назва "міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою "накладна ЦМР (CMR).

Її функції такі:

1) договір перевезення;

2) товаросупроводжуючий документ;

3) розписка перевізника.

Автодорожня накладна оформляється в трьох екземплярах. В ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім'я й адреса перевізника; назва одержувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку в доставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізником і вантажовідправником. Крім автодорожньої накладної з вантажем рухаються товаросупроводжуючі документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші.

Повітряні перевезення. Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною. Вона виконує функції:

1) договору про повітряне перевезення;

2) товаросупроводжуючого документа;

3) розписки аерофлоту в прийомі вантажу;

4) митної декларації.

Авіавантажна накладна виписується вантажовідправником в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами. Перший екземпляр має помітку "для перевізника", підписується вантажовідправником; другий -- "для одержувача", підписується вантажовідправником і перевізником і відправляється з товарами; третій екземпляр з поміткою "для відправника" підписується перевізником і повертається вантажовідправник після того, як товар прийнято. Крім авіавантажної накладної, з товаром слідують необхідні товаросупроводжуючі документи.

До транспортно-експедиційної діяльності ставиться господарська діяльність по організації перевезення вантажів, включаючи їхнє відправлення й одержання, а також виконання інших пов'язаних з перевезенням операцій, за договором транспортної експедиції.

На кожен вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, видається одна ліцензія, строком на п'ять років.

Оформлення ліцензій і ліцензійних карток здійснюється юридичними й фізичними особами в зазначеній послідовності:

1. Одержання переліку документів, необхідних для оформлення ліцензії.

2. Підготовка пакета документів для одержання ліцензії по переліку.

3. Подача пакета документів у Транспортну інспекцію для попередньої перевірки й перевірка готовності підприємства, індивідуального підприємця.

4. У випадку якщо весь пакет документів відповідає пропонованим вимогам, юридична або фізична особа заповнює заяву й подає документи. При невідповідності пропонованим вимогам - документи не приймаються.

5. Одержання ліцензії.

6. Підготовка пакета для одержання ліцензійних карток (при первинному обігу не потрібно, за винятком документів, пов'язаних з реєстрацією індивідуального підприємця).

7. Одержання ліцензійних карток (у випадку, якщо всі подані документи відповідають пропонованим вимогам).

Вимоги (умови), пропоновані до юридичної або фізичної особи при одержанні ліцензії, повинні виконуватися (дотримуватися) суб'єктом господарювання на транспорті (власником ліцензії) протягом усього строку лицензируемой діяльності. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється в порядку, передбаченому для її видачі. Суб'єкт господарювання на транспорті, що має ліцензію на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, вправі здійснювати міжміські перевезення пасажирів і вантажів на підставі цієї ліцензії. Оформлення й видача ліцензії провадиться після вивчення всіх представлених документів, а при необхідності - після перевірки готовності юридичної або фізичної особи до здійснення лицензируемой діяльності на транспорті.

Внесення змін у ліцензію здійснюється шляхом оформлення нового бланка ліцензії. У випадку зміни інших відомостей, зазначених у документах при одержанні ліцензії, суб'єкт господарювання на транспорті в місячний строк зобов'язаний письмово сповістити про це в Транспортну інспекцію по області.

При виявленні порушень лицензируемой діяльності на транспорті можуть застосовуватися наступні заходи впливу:

· повідомлення відповідним територіальним органам нагляду й контролю по місцю реєстрації суб'єкта господарювання на транспорті;

· приписання суб'єктові господарювання на транспорті про усунення виявлених порушень;

· призупинення дії ліцензії на певний строк або до усунення виявлених порушень;

· анулювання ліцензії;

· вилучення (анулювання) ліцензійної картки.

У випадку здійснення юридичними або фізичними особами лицензируемой діяльності на транспорті без ліцензії вони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом є складним виробничим процесом, що складається з ряду операцій, що утворять загальний технологічний процес. Процес доставки вантажу від відправників до одержувачів складається із трьох основних елементів:

· навантаження вантажу на автомобільні кошти в пунктах відправлення;

· переміщення вантажу автомобільними коштами від пунктів відправлення до пунктів призначення;

· вивантаження вантажу з рухливого складу в пунктах призначення.

При доставці вантажу виникає також необхідність виконання різних інших робіт, пов'язаних із транспортним процесом (приймання вантажу у відправника вантажу й здача його вантажоодержувачеві, супровід й охорона вантажу під час перевезення, оформлення товарно-транспортних документів і т.д.). Весь комплекс пов'язаних із транспортним процесом робіт, виконуваних з моменту приймання вантажу в пункті відправлення до моменту здачі вантажу в пункті призначення, називається транспортно-експедиційною роботою.

Залежно від місця виконання транспортно-експедиційні роботи можуть бути комплексними й місцевими.

Комплексні охоплюють всі види операцій з моменту одержання вантажу у відправника до моменту здачі його одержувачеві.

Місцеві розділяються на операції, виконувані по місцю відправлення, у шляху проходження й по місцю прибуття.

Транспортно-експедиційна робота може виконуватися як самими відправниками вантажу й вантажоодержувачами, так і спеціальними організаціями, що спеціалізуються на транспортній логістиці.

Ціль транспортно-експедиційної роботи, виконуваної підприємствами й організаціями автомобільного транспорту, - організація доставки вантажу від складів відправників до складів одержувачів зі звільненням вантажовласників (відправників й одержувачів) від невластивих їм функцій, пов'язаних із процесом перевезення - одержання вантажу в пункті відправлення, охорона вантажу в шляху проходження, здача вантажу в пункті призначення.

Основними показниками транспортно-експедиційної роботи для спеціалізованих транспортно-експедиційних підприємств й організацій є: кількість виконаних транспортно-експедиційних послуг (операцій); завезення й вивіз вантажу (у відправленнях і тоннах); експедиція й супровід вантажу (у тоннах й операціях); вантажно-розвантажувальні роботи, які характеризуються кількістю занурених і вивантажених тонн.

Організація перевезень вантажів укладається у встановленні порядку підготовки й виконання перевезень, керівництва, обліку й контролю, системи документообігу, системи розрахунків за перевезення вантажів і т.д.

Від рівня організації перевезень залежить якість перевізного процесу, тобто схоронність вантажів, своєчасність (надійність) і економічність перевезень, зручність користування системою перевезень. Взаємини між відправниками вантажу й вантажоодержувачами регулюються основними діючими нормативними актами й відображаються в договорах на перевезення вантажу, що укладають між автотранспортними організаціями й замовниками автомобільного транспорту.

Перевезення вантажів повинні здійснюватися при кількісному обліку обсягу перевезеного вантажу, тобто робота рухливого складу повинна враховуватися в тоннах і тонно-кілометрах.

1.3 Розробка маркетингової стратегії у напрямку підвищення ефективності ЗЕД автотранспортного підприємства

На сучасному етапі розвитку співробітництва з іншими країнами незалежна Україна прагне брати активну участь у процесі економічної інтеграції в Європі, проявляючи при цьому активність у пошуках шляхів і засобів прискорення цього процесу.

Мета такої діяльності - сприяння зростанню економічної активності, забезпечення повної зайнятості населення, підвищення продуктивності та раціонального використання ресурсів, розширення торгової політики, а також забезпечення умов для виходу українських товарів на міжнародні ринки.

Вирішенню таких завдань сприяє укладення угод про вільну торгівлю, торговельно-економічних угод з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму.

Що ж стосується товарів, які імпортуються з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю (перелік їх затверджений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" № 170/97-ВР від 03.04.97), то для визначення країни походження товару застосовується положення відповідної міжнародної угоди. При цьому сертифікат, що підтверджує походження товарів із зазначених країн, пред'являється згідно з правилами відповідної міжнародної угоди.

При митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, то, за умови дотримання всіх вимог, встановлених відповідними міжнародними угодами, у тому числі документального підтвердження походження, застосовуються положення міжнародної угоди - звільнення від обкладення митом.

Що ж до товарів, які імпортуються з країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму (перелік країн затверджено вищевказаним Законом), а також з інших країн, країна походження визначається згідно з правилами, встановленими двома важливими документами - Законом України від 05.02.92 № 2098-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" та Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 № 4-93 "Про Єдиний митний тариф України". Країна походження визначається на основі товаро-супровідних документів, маркування та інших документів, що підтверджують походження товарів.

До товарів, що походять з країн, яким Україна надає режим найбільшого сприяння або національний режим, застосовується пільговий режим. До товарів, що надходять з країн, які не увійшли до переліку Закону, а також у разі неможливості визначення країни походження товару, застосовуються повні ставки ввізного мита.

Одним з основних завдань торгової політики країн-членів Європейського союзу сьогодні є спрощення товарообігу шляхом скорочення митних бар'єрів і зменшення митних зборів, а також уніфікація митних правил.

З цією метою було створено загальну систему преференцій ЄС.

Преференції здійснюють спрощення процесу міжнародної торгівлі і відшукують шляхи повного або часткового скорочення митних платежів.

Сьогодні це - загальносвітовий процес, який набув форми раундів зниження митних тарифів. При цьому в рамках ГАТТ (Генеральна угода по тарифах і торгівлі) всіма країнами-учасницями дотримується обмовка про режим найбільшого сприяння. В умовах перехідної економіки активні стратегії розвитку підприємств, зокрема транспортних, передбачають проникнення на нові ринки, просування нових продуктів і послуг, перехід від пасивних схем пристосовництва до активного оздоровлюючого впливу на зовнішнє середовище. Автотранспортні підприємства (АТП), орієнтовані на мінливий ринок транспортних послуг, мають велику потребу не тільки в якнайшвидшому пристосуванні до реалій ринкової кон'юнктури, а й у розробці активних стратегій, що дає підстави розраховувати на швидкий розвиток і зміцнення власних позицій на ринку.

Реалізація активних стратегій розвитку передбачає передусім кардинальну перебудову мотивів і дій управлінського персоналу, характеру взаємодії із зовнішнім середовищем та внутрішньою організацією підприємств. Багато традиційних понять і уявлень також повинні піддаватися трансформації. При цьому відбувається взаємопроникнення й інтеграція різноманітних видів діяльності управлінських підрозділів, що призводить не тільки до тіснішої їхньої взаємодії, а й до руйнації старої організаційної структури та формування нових, більш гнучких управлінських систем. Так, наприклад, маркетинг, що являє собою планування, зорієнтоване на попит, на потреби споживача з урахуванням доступності і стислості часу реалізації товару й послуг, тісно пов'язаний із логістикою, мета якої - організація, управління, контроль й оптимізація транспортування, складування і здійснення супутніх операцій, пов'язаних з доставкою сировини та матеріалів на виробництво, а товарів - до споживача. 1 логістика, і маркетинг, доповнювані у цьому контексті стратегічним менеджментом, орієнтовані на споживача.

У рамках стратегічного менеджменту виникає два види завдань, які повинні вирішуватися автотранспортним підприємством:

¦ функціональні (стабільні) завдання, що визначаються сформованим поділом праці у виробництві й управлінні перевізника.

¦ ситуаційні (нестабильні) завдання, що є наслідком порушення у взаємодії спеціалізованих підсистем та окремих елементів АТП, у тому числі під впливом на них стратегії розвитку перевізника.

Простіше кажучи, останні не можуть бути описані лише стабільними характеристиками через складність свою та об'єктів управління, мінливість внутрішнього і зовнішнього середовища перевізників у конкретних ситуаціях. Зрозуміло, що сформовані закономірності поділу і кооперування управлінської роботи на автотранспорті є основою, стабільною частиною структури, а також функції управління, а отже, і процесу вирішення управлінських завдань. Вони також можуть бути фундаментом для розробки алгоритмів ситуаційних підходів. Це є фундамент, елементи якого можуть комбінуватися й організаційно по-різному відокремлюватися - залежно від деяких чинників стратегічного менеджменту (цілей, стратегій розвитку, СЗХ, маркетингових програм за напрямами). Усі традиційні, так називані класичні теорії управління концентрували свою увагу на організації і методах розв'язання головним чином функціональних завдань.

Нестандартні ситуації в АТП, що діють в умовах перехідної економіки, змушують керівників частково або навіть повністю відмовлятися від тривалих, традиційних схем управління, характерних для адміністративно-командної системи.

Підкреслимо, що сама реалізація активних стратегій розвитку автотранспортного підприємства весь час створює нестандартні ситуації для тривалого функціонального менеджменту. Особливістю даного процесу є те, що в умовах ринку нестандартні ситуації створюються, ініціюються ієрархічно високою керуючою ланкою підприємства - і вся інша керуюча підсистема постає перед необхідністю відходити від звичних схем і методів.

В умовах сильної конкуренції, характерної для сучасного етапу розвитку автотранспортного ринку України, що характеризується наявністю безлічі порівняно невеликих АТП, створення і закріплення за собою нових ніш на ринку за рахунок пропозиції нових для цього ринку продуктів і послуг уявляється менш проблематичним.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

експортний експедиторський транспортний перевезення

2.1 Транспортно-експедиторське підприємство

Переважно покупці та продавці не в змозі провести всю необхідну роботу для підготовки свого вантажу до транспортування. У такому разі вони користуються послугами спеціалізованих фірм.

Цю роботу виконує транспортно-експедиторське підприємство, який надає великий комплекс послуг із транспортно-експедиторського обслуговування вантажів. Це, зокрема, такі послуги:

фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

розрахункові операції за зовнішньоторговими контрактами;

телексна інформація;

консультації щодо розрахункових і експедиторських операцій;

митне декларування вантажів;

повантажувально-розвантажувальні роботи;

зберігання вантажів;

автоперевезення;

оформлення товаророзпорядчої документації;

страхування вантажів;

сортування, перетарювання, нагромадження, комплектація вантажів а також інші операції, які не виконуються перевізником.

Транспортно-експедиторське підприємство, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, має знижку за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг транспортно-експедиторського підприємства для експортерів та імпортерів.

Автомобільні перевезення.

Основним документом в автомобільних перевезеннях є автотранспортна накладна, яка виконує функції договору перевезення, товаророзпорядчого документа та розписки перевізника. Зміст відомостей, що подаються у декларації, визначається конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Накладна складається відправником у чотирьох екземплярах, підписується відправником і перевізником. Автотранспортом здійснюються також збірні перевезення від різних товаровідправників різних товарів чи різних партій вантажів.

Автомобільні тарифи встановлюються у розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки та штрафи із встановленої суми.

Окрім автотранспортної накладної з вантажем слідують товаророзпорядчі документи: упаковочні аркуші, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості та інші документи, потрібні для ввозу товару у країну покупця та перетинання транзитних країн.

Коротка організаційно-технологічна характеристика суб'єкта.

Організаційна структура підприємства.

Організаційна структура являє собою базові блоки, які є в основі цієї організації (рисунок 1). Існують такі організаційні структури:

Лінійна структура управління складається із взаємоупорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки, піраміди підпорядкування: директор - начальник цеху - майстер дільниці - бригадир. У цьому ланцюгу немає керівника, який би не підпорядкувався сам і якому б не підпорядковувалися інші.



Функціональна структура управління базується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях. Функціональні структури - це такі базові форми побудови організації, у відповідальності з якими працівники формуються у самостійні підрозділи, беручи до уваги подібність робіт, які вони виконують, які закріпленні за ними.

Лінійно-штабна організаційна структура управління може бути двох видів, кожний з яких матиме місце при середніх чи великих масштабах виробництва.

Лінійно-функціональна організаційна структура управління передбачає, що функціональні служби вищого рівня отримують повноваження управління аналогічними службами нижчого рівня, які знаходяться при лінійних керівниках, тобто, при цьому делегуються не лінійні, а функціональні повноваження.

Матрична структура управління має місце тоді, коли підприємство виготовляє продукцію однорідну за своїм призначенням, але з різними технологічними параметрами. Тоді відділи-матриці концентрують свої зусилля на розв'язанні конкретних завдань. Члени проектних груп підпорядковуються як керівники проекту, так і керівнику тих функціональних відділів, де вони працюють постійно.

Дивізійна структура управління передбачає поділ підприємства на окремі секції (дивізії), кожна з яких займається виготовленням окремих видів продукції, часто абсолютно різнорідних, тобто підприємство поділяється на частини дрібніші підприємства. Як правило такий поділ існує на великих фірмах, які, наприклад, можуть виготовляти автомобілі й комп'ютери. У цих умовах кожне утворене підприємство несе власну відповідальність за прибуток, виробництво й реалізацію своєї продукції.

На даному підприємстві існує лінійна структура управління (додаток 1).

Штатний розклад на підприємстві.

Обов'язки і права деяких головних працівників цього підприємства:

Директор.

Визначає, планує, координує усі види діяльності підприємства. Знаходить напрямки розвитку підприємства у формуванні фінансової, цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики.

Організовує роботу та ефективний взаємозв'язок між підрозділами. Направляє їх діяльність на досягнення найвищих темпів розвитку та удосконалення виробництва та продукції.