Організація транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків (на прикладі ТОВ "О.С.А.")

Впровадження стану відповідно забезпечення підприємства кваліфікованими робітниками, здійснення найліпших умов роботи. Виконує роботи з соціального розвитку колективу підприємства. Вирішує всі запитання в наданих йому прав і повноважень, доручує використання деяким організаціям.

Головний бухгалтер.

Визначає, формує, планує, координує організацію бухгалтерської звітності, виконує нагляд за ефективним використанням матеріальних, людських ресурсів.

Контролює за піддержанням порядку. В оформлені документації, звітності та платіжних обов'язків за проведенням інвентаризації, виконує контроль за довгостроковим інвестуванням. Керує робітниками бухгалтерського відділу підприємства.

Головний інженер

Визначає науково-технічну політику, перспективу розвитку підприємства і шляхи реалізації комплексних програм. Забезпечує постійне удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації персоналу. Керує діяльністю технічних підрозділів підприємства, контролює результати їх роботи.

Зовнішнє оточення підприємства.

Підприємство постійно контактує з посередниками, замовниками, банком, податковою інспекцією, митницею, страховими компаніями.

Ось головні партнери фірми, до яких входять замовники та перевізники.

Замовники:

ЗАТ ММS Устіл (Донецьк)

ТОВ "С. Штарманн" (Київ)

РКХЗ "Зоря" (Рубіжне)

ТОВ "Центрум" (Донецьк)

ТОВ "Кальдеріс" (Донецьк)

Spaarmann GmbH (Німеччина)

Перевізники:

ТОВ "Камаз Транс Сервіс" (Рівне)

ТОВ ДПКП "ГОВА" (Дніпропетровськ)

ТОВ "Солана Транспорт Сервіс" (Дніпропетровськ)

ТОВ "Беркут" (Київ)

ТОВ "Орлан Транс Груп" (Київ)

Страхування від ризиків.

Вимагання документів про державну регистрацію;

Спроможність бути платником ПДВ, єдиного податку;

Перевірка через базу державного комстату;

Надання оцінки від інших перевізників, які вже працювали з даним замовником;

Страхування відповідальності перевізника - страхування CMR (ЦМР)

Також фірма застосовує страхування зовнішньоекономічного ризику. Страхування зовнішньоекономічного ризику - це комплекс видів страхування, які забезпечують захист інтересів вітчизняних і зарубіжних учасників тих чи інших форм міжнародної співпраці. Він включає страхування експортно-імпортних вантажів, засобів транспорту, які їх перевозять. Відповідні страхові операції здійснюються у вільно конвертованій і національній валюті.

З метою зменшення можливих валютних втрат через різкі коливання курсів валют та їх інфляційне знецінювання експортери багатьох країн застосовують так званий метод хеджування, тобто метод укладання поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару "на термін" за фіксованою ціною на біржі цим основним контрактом, експортер розраховує отримати прибуток, який компенсує йому можливі збитки при виконанні основного контракту.

Види основної діяльності.

Фірма являється транспортно-експедиторським підприємством, який надає великий комплекс послуг із транспортно-експедиторського обслуговування вантажів.

Це зокрема такі послуги:

фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

розрахункові операції за зовнішньоторговими контрактами;

телексна інформація;

консультації щодо розрахункових і експедиторських операцій;

митне декларування вантажів;

повантажувально-розвантажувальні роботи;

зберігання вантажів;

автоперевезення;

оформлення товаророзпорядчої документації;

страхування вантажів.

Транспортно-експедиторське підприємство, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, має знижку за фрахт транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг транспортно-експедиторського підприємства для експертів та імпортерів.

Основні техніко-економічні показники підприємства.

Структура прибутку підприємства:

1. Готівка від роботи власного транспорту;

2. Комісія від надання транспортно-експедиторських послуг;

3.Курсова різниця при експортно-імпортних поставок (надання транспортно-експедиторських послуг не резидентам) в додатку 2.3 за 2004-2005 рік.

Основні витрати підприємства:

1. Витрати на роботу власного транспорту прямі і косвені.

2. Витрати на надання транспортно-експедиторських послуг.

В порівнянні з 2004 роком в 2005 році фінансовий стан підприємства поліпшився.

Характеристика ЗЕД підприємства

Організаційна структура підрозділу ЗЕД.

До підрозділу ЗЕД входять:

1. Відділ збуту

2. Відділ маркетингу

3. Митна служба

Відділ збуту

Збутова політика підприємства. У 2004 році велику увагу було приділено удосконаленню рекламно-інформаційної роботи. Для цього була створена технічна база (впровадження комп'ютера), це дозволило створити рекламну продукцію на рівні світових стандартів.

Розробка прайс-листів та заявки нового зразка серед потенційних замовників. Налагоджений контакт по розміщенню рекламної продукції серед замовників. Удосконалюється робота дилерської мережі.

2.2 Експортно-імпортні операції

Якщо обсяг зовнішньоторгових операцій у фірми незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторгових операцій вона використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку.

При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ, котрий не входить до складу внутрішнього збутового апарату. Він, як правило, складається з таких підрозділів: Функціональні сектори (торгово-договірний, валютний, калькуляції, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, постачають начальство необхідними відомостями про умови здійснення зовнішньоторгових операцій, надають кваліфіковані консультації;

територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною групою країн незалежно від номенклатури товару;

галузеві сектори займаються питаннями торгівлі лише якимось окремим товаром чи дуже близькою за характером групою товарів.

Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи по закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. їм підлягають всі збутові та виробничі фірми за кордоном

Дрібні та середні фірми іноді організовують спільні збутові ковтанії у формі експортних асоціацій.

Для проведення операцій фірми створюють імпортні відділи, що включають, як правило, два сектори - закупівельний і адміністративний. Інколи фірми звертаються до послуг вояжерів із закупівлі. Вони, як і комівояжери, є роз'їздними прикажчиками чи агентами фірми. За свою роботу отримують невелику ставку плюс процент від суми угоди.

Таблиця 1 Структура експорту-імпорту послуг у 2004р.

	Експорт	Імпорт
	всього	частка в загальному обсязі послуг,відсотків	всього	частка в загальному обсязі послуг,відсотків
Всього	5307.9	100.0	2058.6	100.0
Транспортні послуги	4041.8	76.1	457.2	22.2
морського транпорту	653.2	16.2	44.4	9.7
пасажирського	3.3	0.5	1.4	3.2
вантажного	64.2	9.8	3.8	8.5
інші	585.7	89.7	39.2	88.3
повітряного транспорту	458.1	11.3	137.6	30.1
пасажирського	226.4	49.4	32.7	23.8
вантажного	84.8	18.5	1.5	1.1
інші	146.9	32.1	103.4	75.1
залізничного транспорту	717.3	17.7	226.3	49.5
пасажирського	124.7	17.4	84.3	37.2
вантажного	336.9	47.0	25.0	11.1
інші	255.7	35.6	117.0	51.7
трубопровідного транспорту	1887.1	46.7	4.0	0.9
іншого транспорту	326.1	8.1	44.9	9.8
пасажирського	15.1	4.7	3.0	6.8
вантажного	185.0	56.7	21.7	48.3
інші	126.0	38.6	20.2	44.9
Подорожі	162.3	3.1	100.4	4.9
Послуги зв'язку	125.3	2.4	106.1	5.1
Будівельні послуги	98.2	1.8	90.6	4.4
Страхові послуги	18.2	0.3	94.2	4.6
Фінансові послуги	23.9	0.4	125.3	6.1
Комп'ютерні послуги	21.1	0.4	74.7	3.6
Роялті та ліцензійні послуги	24.6	0.5	92.2	4.5
Інші ділові послуги	30.8	0.6	61.5	3.0
Різні ділові,професійні та технічні	424.0	8.0	296.6	14.4
Послуги приватним особам та послуги в галузі	10.3	0.2	40.1	1.9
культури та відпочинку
Державні послуги,не віднесені до інших категорій	1.6	0.1	499.5	24.3
Послуги з ремонту	325.8	6.1	20.2	1.0

Наведемо приклади перевезення вантажів за видами транспорту (таблиця 2). Звідти видно що перевезення автомобільним транспортом у загальному обсязі перевезень займають у 1995р. - 73,94%, у 2000р. - 61,41%, у 2001р. - 61,88, у 2002р. - 60,78%, у 2003р. - 58,83%, у 2004р. - 59,19%. Тобто з кожним роком обсяги перевезень автотранспортом постійно скорочуються.

Таблиця 2 Перевезення вантажів за видами транспорту

	1995	2000	2001	2002	2003	2004
Транспорт	2456	1529	1579	1558	1654	1725
наземний	2422	1514	1564	1541	1635	1704
залізничний	360	357	370	393	445	462
автомобільний	1816	939	977	947	973	1021
трубопровідний	246	218	216.4	201	217	221
водний	34	15	15	16.4	19	21
морський	21	6.3	8	8.8	9	9
річковий	13	8.3	7	7.6	10	12
авіаційний	0.0	0.0	0.0	0.1	0.1	0.1

Також представимо дані по вантажообороту (таблиця 3). Звідти можна зробити наступні висновки, щодо перевезень авто транспортом: вантажооборот автомобільного транспорту у загальному обсязі вантажоперевезень займають у 1995р. - 6,34%, у 2000р. - 4,9%, у 2001р. - 4,7%, у 2002р. - 5,01%, у 2003р. - 5,3%, у 2004р. - 6,29%.

Таблиця 3 Вантажооборот за видами транспорту

	1995	2000	2001	2002	2003	2004
Транспорт	544.0	394.1	394.0	411.3	457.5	481.6
наземний	415.2	379.6	380.2	397.9	442.4	466.4
залізничний	195.8	172.8	177.5	193.1	225.3	234.0
автомобільний	34.5	19.3	18.5	20.6	24.4	30.3
трубопровідний	184.9	187.5	184.2	184.2	192.7	202.1
водний	128.8	14.5	13.8	13.0	14.6	14.9
морський	123.1	8.6	10.1	8.8	9.9	9.3
річковий	5.7	5.9	3.7	4.2	4.7	5.6
авіаційний	0.0	0.0	0.0	0.4	0.5	0.3

Відносини відповідно до угод з посередниками можуть регламентуватися як іноземним, так і національним законодавством. В Україні немає спеціального торгового кодексу, який регулював би зовнішньоекономічні зв'язки. Відносини між підприємствами і комісіонерами, а також підприємствами й агентами визначаються Громадянським кодексом України.

В міжнародній практиці використовуються декілька видів договорів про посередництво, частково:

- договір про надання права на продаж;

- договір комісії;

- договір консигнації;

- агентський договір.

Незалежно від виду посередника тексти договорів мають деяку схожість. Будь-який договір починається з визначення сторін. Визначається характер взаємовідносин між сторонами: право власності на товар і право посередника продавати продукцію від свого імені. Визначається також об'єм прав, які надасть посередникам експортер. Ці права можуть бути невинятковими, винятковими, переважаючими.

У всіх договорах про посередництво визначаються номенклатура товарів; територія, на якій працюють посередники; діяльність сторін по рекламуванню товарів; організація технічного обслуговування, особливості і хід збуту товарів, період дії договору та ін.

Разом з тим зміст договору з різними видами посередництва має свою специфіку.

Договір про надання права на продаж. Назва цього договору ще повністю не склалася. В США, Англії, Німеччині цей договір називається договором про надання права на продаж або договором на виняткове розповсюдження товарів; у Франції, Бельгії, Швейцарії -- його визначають як договір про комерційну концесію.

Даний вид договору діє на практиці, але в законодавстві лише небагатьох країн, а саме США, Бельгії та ін., наявні норми, що регулюють відносини сторін за даним контрактом.

В договорі про надання права на продаж закріплюються правила відносин між постачальником товарів і посередником, який придбав його у свою власність і потім від свого імені реалізує цей товар на ринку. Одночасно в договорі встановлюються права й обов'язки сторін, пов'язані з перепродажем товару посередником своїм клієнтам. Обов'язковою умовою договору являється надання посереднику виняткового права продажу на певний товар на визначеній в договорі території.

Як правило, в договорі міститься умова " про неконкуренцію", яка зобов'язує торгового посередника не купляти в інших експортерів аналогічні товари для продажу. Щоб стимулювати закупки посередником товарів, в договір вноситься обмовка про мінімальний обіг. Посередник бере на себе обов'язки повідомляти контрагенту інформацію про ринковий попит на товари, приймати участь в їх рекламі, надавати покупцю сервісні послуги, здійснювати післяпродажне обслуговування і т.д.

За своїм змістом договір про надання права на продаж визначає організаційні й комерційні відносини контрагентів. Для них характерні тривалі періоди дії.

Договір комісії. Сторонами даного договору являються комісіонер і комітент. Під договором комісії розуміють договір, згідно якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укласти угоду від свого імені, але за рахунок комітента.

При проведенні зовнішньоторгових комісійних операцій відносини між посередником і комітентом України регламентуються Громадянським кодексом України (гл. "Комісія").

В сучасній комерційній практиці договір комісії одержав широке розповсюдження при проведенні угод купівлі-продажу товарів, фрахтуванні суден, страхуванні вантажів і при виконанні, різного роду банківських операцій з цінними паперами. Дана форма договору використовується як у внутрішній, так і в зовнішній, торгівлі.

В договорі комісії вказується назва і асортимент товару, територія реалізації, право власності на товари, умови ціни і платежу, порядок виплати винагороди. Ряд зобов'язань посередника, обумовлених в контракті, пов'язані зі збереженням товару комітента.

Особливе значення надається вказівкам комітента відносно ціни реалізації товару. В договорі комісії можуть бути передбачені й інші права й обов'язки сторін відносно поставки і реалізації товару. Обов'язковою умовою договору являється подання комісіонерам звіту про виконання доручень. Уклавши угоду з третьою особою, посередник повинен без затримки повідомити про це комітента. Розмір і порядок винагороди визначається в договорі комісії за узгодженням сторін.

Договір консигнації. Даний договір являється різновидністю договору комісії. Сторонами договору консигнації являються консигнант і консигнатор. За договором консигнації консигнант дає доручення консигнатору на продаж товару зі складу за кордоном на протязі певного періоду (терміну консигнації) за винагороду.

Консигнатор одержує право на продаж товару тільки на обумовленій території. В контракті обумовлюється територія, визначається максимальна кількість товарів, яку консигнатор може тримати у себе на складі. Асортимент товарів строго конкретизований, наприклад, вказані марки і типи виробів. Номенклатура і якість товару вказується або в самому контракті, або в специфікації, приложеній до нього.

Терміни консигнації можуть бути різні, але, як правило, вони коливаються між 6 і 24 місяцями, а для машин і обладнання складають 12 місяців. Термін дії договору консигнації зазвичай більше періоду консигнації, в більшості угод він складає від року до п'яти років. Особливе значення в договорі мають вказівки консигнанта по відношенню до цін. В договорі можуть встановлюватися мінімальні продажні ціни, нижче яких консигнатор не може продавати товар без попередньої письмової згоди консигнанта.

В контракті визначається порядок розрахунку за поставлені на консигнацію товари: валюта і строки платежу і т.д.

В договорі визначаються обов'язки сторін в зв'язку з організацією консигнаційного складу. В обов'язки консигнатора можуть входити:

- підготовка приміщення для консигнаційного складу;

- наймання персоналу;

- забезпечення повного збереження якості товарів в період його знаходження на консигнаційному складі;

- страхування товарів, що знаходяться на консигнаційному складі;

- здійснення реклами, показ товарів в демонстраційних залах;

- післяпродажне технічне обслуговування;

Основний обов'язок консигнанта -- поставка товарів на консигнаційний склад до вказаного терміну і в обумовленому асортименті.

Обов'язковою умовою контракту являється визначення виду, розміру і порядку виплати консигнатору винагороди. Вона може бути у вигляді визначеного відсотку від вартості проданих товарів чи у вигляді різниці між визначеною комітентом ціною і тою, більш вигідною ціною, за якою консигнатор здійснює угоду. Розмір винагороди за договором консигнації визначається угодою сторін.

Агентський договір. Сторонами агентського договору виступають принципал і торговий агент. Під агентським договором розуміють договір про здійснення агентом дій за дорученням за рахунок принципала.

Агентські операції в Україні регламентуються Громадянським кодексом України (гл. "Доручення").

В агентському договорі визначається характер взаємовідносин між принципалом і агентом, договірна територія, на якій агенту надається право вести операції.

Так само, як і в договорі про надання права на продаж, в агентському договорі вказується об'єм прав, які надає агенту принципал. Ці права можуть бути простими, винятковими і винятковими з обмовкою.

При простому праві принципал зберігає за собою право вести переговори з покупцями на території агента без йога участі. При винятковому праві (монопольному) в договорі обумовлюється, що товари принципала не будуть поступати на територію агента. При винятковому праві з обмовкою в агентський договір вноситься позатериторіальна обмовка, згідно якої агенту надається право продавати товари принципала поза виділеною для агента територією.

Відносини між сторонами агентського договору складаються таким чином. Агент бере на себе широке коло обов'язків як по відношенню до організації збуту, так і захисту інтересів принципала. Обов'язки визначаються шляхом внесення в агентський договір спеціальних обмовок: про неконкурентність, про мінімальний обіг, делькредере, а також відносно здійснення реклами, післяпродажного обслуговування, про надання інформації і звітності принципалу.

Агент повинен періодично інформувати принципала про свою діяльність, про стан коньюнктури ринку, валютні і митні правила, правила регулювання імпорту в своїй країні, про конкурентів, про ціни і т.п. Терміни й періодичність надання інформації і звітності визначаються конкретними умовами договору.

В обов'язки принципала входить надання агенту матеріалів, необхідних для здійснення його діяльності.

В агентському договорі передбачається розмір, термін і спосіб виплати винагороди. Термін виплати винагороди ,як правило, ставиться в залежність від часу платежу третьою особою, з якою агент уклав угоду.

Агент має право на винагороду також від угод, не виконаних через вину принципала. Право на винагороду, як правило, втрачається із закінченням дії агентського договору.

В агентському договорі, як і в будь-якому іншому контракті про посередницьку діяльність, встановлюються терміни його дії і порядок дочасного розторгнення.

Види торгово-посередницьких операцій.

В залежності від характеру взаємовідносин між продавцем чи покупцем і торговим посередником, а також від функції, яку виконує торговий посередник, можна виділити декілька видів торгово-посередницьких операцій: операції по перепродажу, комісійні, агентські і брокерські.

Операції по перепродажу. Здійснюються торговими посередниками від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати. У світовій торговій практиці розрізняють два види операцій по перепродажу.

До першого відносяться операції, в яких торговий посередник по відношенню до експортера виступає як покупець, що придбав товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій лад на будь-якому ринку і по будь-якій ціні. Відносини між експортером і посередником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов'язань по договору купівлі-продажу.

До другого виду відносяться операції, в яких експортер надає посереднику право продажу своїх товарів на певній території на протязі узгодженого терміну на основі договору про надання права на продаж. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємовідносини сторін по реалізації товарів. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу.

Торгового посередника в різних країнах називають по-різному. В СІЛА і Великобританії -- дистриб'юторами, в Німеччині -- торгівцем по договору чи торгівцем за свій рахунок, в Бельгії і Греції -- концесіонером, в Україні все більш розповсюдженим стає назва такого посередника --- дистриб'ютор.

Комісійні операції. Суть даних операцій полягає у здійсненні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів комітента, а лише укладає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що комітент залишається власником товару до його передачі в користування кінцевого споживача

Взаємовідносини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії. Механізм здійснення комісійної угоди полягає в наступному: посередник, що добре знає ринок, підписує договір комісії (комісійний договір) з комітентом про поставку товару на реалізацію, знаходить покупця і укладає з ним договір купівлі-продажу. Одержаний платіж від покупця за розрахунком комісійної винагороди на протязі вказаного в договорі періоду переводиться на рахунок комітента.

Таким чином, комісіонер являється посередником тільки з погляду комітента. Для третьої особи (покупця), з якою він за дорученням комітента укладає угоду, комісіонер являється стороною договору купівлі-продажу.

При укладенні договорів купівлі-продажу комісіонер повинен дотримуватися узгоджених з комітентом умов продажу товарів, особливо відносно ціни, умов платежу, терміну поставки.

За свої послуги комісіонери одержують винагороду, зазначену в договорі.

Різновидом комісійних операцій являються операції консигнації. Суть їх полягає в тому, що експортер (консигнант) доручає посереднику (консигнатору) реалізацію товару із складу на протязі встановленого періоду. Консигнатор не купляє цей товар у свою власність, а продає його від свого імені і здійснює платежі консигнатору в силу реалізації зі складу товару покупцеві.

Консигнаційна форма продажу використовується при слабкому освоєнні ринку або ж при поставці нових товарів, мало відомих місцевим покупцям. На умовах консигнації реалізуються в основному товари масового серійного виробництва, автомобілі, трактори, запасні частини, інструменти і т.п.

Агентські операції. Полягають в дорученні одною стороною, названої принципалом, незалежній від неї другій стороні, названій торговим чи комерційним агентом, здійснення фактичних і юридичних дій, пов'язаних з продажем чи покупкою товару на оговореній території за рахунок і від імені принципала.

Агентські операції носять більш чи менш тривалий характер. Мінімальний термін агентської угоди, як правило, два роки.

В ролі агентів можуть діяти навіть фізичні особи, але в більшості випадків -- це юридичні особи, зареєстровані в торговому реєстрі.

Незалежність агента виражається в тому, що він не знаходиться в трудових відносинах з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду.

Взаємовідносини між принципалом і агентом визначаються укладеною між ними агентською угодою, яка регулює загальні умови їх співробітництва, а поставка товару здійснюється за самостійними контрактами купівлі-продажу, підписаними з урахуванням посередницьких договорів.

Агенти лише сприяють здійсненню угоди купівлі-продажу, але самі в ній в ролі сторони контракту не приймають участі. Вони не купляють за свій рахунок товари і не продають їх від свого імені. Агенти діють лише як представники принципала в рамках відповідальності, покладеної на них угодою між сторонами (агентом і принципалом).

Технологія, що використовується до агентів в різних країнах, різна. В Німеччині, Австрії, Бельгії їх називають торговими представниками; у Великобританії, США, Швейцарії, Скандинавських країнах -- агентами; у Франції -- представниками. В практиці США й Англії термін "агент" використовується як у вузькому значенні (посередник, який уповноважений для укладення угод і здійснення інших дій від імені і за рахунок особи, яку він представляє), так і в широкому (посередник, що охоплює всі види представництва і посередництва).

Брокерські операції. Даний вид операцій полягає у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Інакше кажучи, вони зводять зацікавлених продавців і покупців, самі при цьому не являються стороною в договорі і не приймають участі в ньому своїм капіталом.

На відміну від агента брокер не являється представником, не знаходиться в договірних відносинах ні з одною із сторінці діє на основі окремих доручень.

Брокер готує проект договору і направляє його сторонам для підписання, а потім передає кожній стороні належно підписаний екземпляр договору. Брокеру можуть бути доручені контроль за виконанням укладеного контракту і надання рекламацій. Він не стає власником товару і не уповноважений на одержання платежів.

За свої послуги брокер одержує обумовлену, часто встановлену торговим звичаєм, винагороду. Брокери не мають права представляти інтереси другої сторони угоди і приймати від другої сторони комісію чи винагороду.

Посередників такого виду в різних країнах називають по-різному: у Франції -- куртьє, в Німеччині і Швейцарії -- маклерами, а в Англії -- брокерами.

На практиці один і той же посередник може виступати одночасно в різній ролі. За різними видами угод він може бути агентом і дистриб'ютором, брокером і агентом, виконувати імпортні й експортні операції і т.д. Це важливо враховувати менеджерам при організації ЗЕД торгово-посередницької ланки.

РОЗДЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Визначення економічних резервів щодо підвищення ефективності здійснення експортно-імпортних операцій підприємства

Для того аби підвищити ефективність роботи транспортно-експедиторської компанії треба вести в її роботу нові послуги такі як:

1) міжнародний інжиніринг;

2) франчайзинг.

Послуги типу "Інжиніринг" з'явилися в розвинених країнах в 60-ти роки і до теперішнього часу одержали достатньо широкий розвиток. В нашій країні цими послугами користуються ще дуже рідко, але має потенційні ресурси для підвищення ефективності роботи малих фірм для одержання великих прибутків.

Міжнародний інжиніринг- це діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і промисловими, будівельними та іншими компаніями.

Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дів групи послуг:

1) пов'язані з підготовкою виробничого процесу (перед проектні, проектні, після проектні та спеціальні);

2) по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємства і реалізації його продукції.

Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Його завданням являється одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладів капіталу та інших витрат за рахунок:

1) системного підходу до здійснення проектів;

2) багатоваріантності технічних й економічних розробок, їх фінансової оцінки і вибору оптимального варіанту;

3) розробки проекту з урахуванням можливості застосування прогресивних будівельних і виробничих технологій, обладнання і матеріалів;

4) застосування сучасних методів організації й управління всіма стадіями виконання проектів.

Як самостійний вид міжнародних комерційних операцій, інжиніринг передбачає надання на основі договору на інжиніринг одною стороною (названої консультантом) другій стороні (названі замовником)комплексу чи окремих видів інженерно-технічних послуг, пов'язаних з проектуванням, будівництва і введення об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, із вдосконаленням наявних виробничих процесів аж до введення виробу у виробництво.

Надання на основі договору на інжиніринг повного обсягу послуг і поставок, необхідно для будівництва нового об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Він нараховує три окремих види інженерно-технічних послуг:

1) консультативний інжиніринг, який пов'язаний, головним, чином з інтелектуальними послугами, що здійснюються при проектуванні об'єктів, розробці планів будівництва і контролю за проведенням робіт;

2) технологічний інжиніринг, нараховує надання замовнику технологій необхідних для будівництва промислових об'єктів і їх експлуатації;

3) будівельний або загальний інжиніринг, що полягає, головним чином, постачання обладнання, техніки або монтажу устаткування, враховуючи при необхідності інженерні роботи.

Кожен з цих видів інженерно-технічних послуг може бути предметом самостійного договору.

Інжиніринг як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні можливості:

- являється одною із форм послуг виробничого призначення, яка безпосередньо не втілюється в речові формі, а в його кориснім ефекті. Цей корисний ефект може мати матеріальній носій, як, наприклад, проектна і технічна документація графіки, креслення і т. п.

- інжиніринг пов'язаний в кінцевому результаті з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації розрахункових на проміжне і кінцеве споживання матеріальних благ. Самі послуги виробничого характеру не входять до складу інжинірингу;

- як обособлена сфера виробничої діяльності, інжиніринг носить комерційний характер, тобто стає об'єктом купівлі-продажу;

- інжиніринг відрізняється від ліцензії, "ноу-хау" та інших форм в області технологій. Інжинірингові послуги являються відтвореними послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними затратами часу на їх виробництво і таких, що мають багато продавців для їх реалізації. Ліцензії ж і "ноу-хау" пов'язані з реалізацією нових в даний момент не відтворених знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців.

В останній час на світовому ринку інжинірингових послуг з'явився новий вид послуг - послуги реінжинірингу, які надають іноземні інжинірингові фірми.

Реінжиніринг являє собою інженерну-консультаційну послугу по перебудові систем організації та управління виробничьо0торговими й інвестиційними процесами господарського об'єкту з метою підвищення його конкурентноздатності і фінансової стійкості. Реінжиніринг поділяється на два види: кризовий і реінжиніринг розвитку.

Перший спрямований на підвищення кризисних проблем підприємства. Він використовується тоді, коли результат фінансово-комерційної діяльності підприємства постійно знижується, конкурентноздатність його різко падає з'являється тенденція до банкротства й потрібен комплекс заходів по подоланню кризової ситуації. Сьогодні в кризовому реінжинірингу відчувають потребу багато підприємств України.

Другий вид реінжинірингу використовується у тих випадках коли динаміка розвитку знижується і діюча структура організації й управління підприємством вже досягла межі в одержані прибутку. В процесі реорганізації системи управління госсуб'єкта на основі реінжинірингу здійснюється перехід від бізнес-процесу до бізнес-процес реінжинірингу. Бізнес-процес являє собою дію персоналу управління у господарському процесі. Бізнес-процес - реінжиніринг - це оптимізація системи управління господарськими процесами, враховуючи зовнішньоекономічну діяльність.

В міжнародній торговій практиці при здійснені інжинірингових операцій широко використовуються різні варіанти типових контрактів, серед яких найцікавішим є розроблене групою експерту Комітетом по розвитку торгівлі ЄЕК ООН "Керівництво по складанню міжнародного договору на консультативний інжиніринг" враховуючи пов'язані з цим аспекти технічного сприяння.

Консультативні послуги безпосередньо пов'язані з управлінням з метою реалізації промислового проекту, але вони не охоплюють яких-небудь будівельних робіт, надання ліцензії або передачу технології. Розглянемо докладніше зміст міжнародного договору на консультативну інжиніринг. Спочатку треба відзначити, що договори на консультативний інжиніринг можуть торкатися цього кола послуг чи конкретно визначенні послуги, які повинні бути читко сформульовані в договорі або додатку до нього. Далі консультативний інжиніринг може охоплювати всі етапи якогось проекту чи якийсь із них. Після успішного завершення одного етапу можуть бути укладені договори на наступні етапи.

Особливої уваги заслуговує розробка розділу, що стосується обов'язків консультантів. В ньому дається чіткий опис завдань консультанта на різних стадіях здійснення проекту і визначається його повноваження. В договорі обов'язково місця положення про надання послуг консультантом кваліфіковано, зі своєю передбачливістю, сумлінністю і ефективністю виконання всіх його завдань у відповідності до професіональних норм.

Франчайзинг- це система передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак. Суть франчайзингу полягає в тому, фірма (франчійзер), що має великий імідж на ринку, передає на певних умовах невідомій споживачам фірмі (франчайзіату) право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком, одержавши за це певну компенсацію (дохід).

Франчайзер- ліцензіар фрончайза, який ніби-то представляє головну фірму системи франчайзингу.

Франчайзіат- це ліцензіат франчайза. Йому надається право приймати участь в бізнесі по системі, визначеній в значній мірі франчайзером.

Франчайз- це договір, в якому відображені умови бізнесу.

Починаючи власну справу, потрібно вибрати один з трьох варіантів:

1) почати бізнес, використовуючи свої кошти, власне ім'я і знання;

2) купувати вже існуючу справу і стати її власником без будь-якого контролю з боку третьої особи;

3) купити одну із форм ліцензії, щоб продавати товар чи надавати послуги використовуючи при цьому ім'я, техніку збуту і управлінські прийоми головної компанії.

Третій варіант являє собою покупку франчайза. Зазвичай виділяють три типи франчайзинга:

1) виробничій, що передбачає поставку франчайзером основних елементів чи комплектуючих для виготовлення продукції, яка реалізується потім під фірмовою назвою (товарним знаком) головної компанії франчайзера;

2) торговий, що являє собою організацію справи, при якій франчайзіат купує у відомої фірми право на продаж її товарів з її товарним знаком;

3) ліцензійний, що являє собою найбільш поширений тип франчайзингу. Суть його в тому, що франчайзер, зацікавлений в просунені свого товарного знаку, видає фрінчайзіату ліцензію на право відкриття магазинів, кіосків або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів та послуг від імені франчайзера. Фірма-франчайза, як правило, укладає ліцензійну угоду даного типу з малими фірмами, які утворюють цілу сітку підприємств в середині країни і за кордоном, що працюють під товарним знаком і в фірмовому стилі головної фірми. Прикладом подібних угод являється низька ресторанів швидкого обслуговування "Макдональдс" і ряд магазинів косметичних товарів "Боді-шоп".

Франчайзинг має як переваги так і недоліки. Переваги для франчайзера полягають в наступному:

1) франчайзинг дозволяє франчайзеру збільшити кількість торгових точок, що розповсюджують послуги. Для розширення справи не вимагається великих власних капіталів;

2) розширюють джерела доходів за рахунок зусильфранчайзіата;

3) знижує рівень витрат виробництва і повернення на одиницю товару, так як франчайзіат сам покриває витрати на утримання свого підприємства;

4) право франчайзіата використати торгову марку згідно до франчайзу захищено методом патентування торгової марки.

Недоліки франчайзингу для франчайзера:

1) франчайзеру буває важко контролювати франчізіатів, оскільки вони не являються його найманими робітниками і він не може безпосередньо керувати ними;

2) можливість згубити свою репутацію через погану роботу франчайзіата;

3) франчайзер, не може бути певен, що всі франчайзіати подадуть йому правдивий звіт про свою діяльність;

4) при виникненні протиріч між франчайзером і фрайчанзіатом франчйзер не може змінити його іншим, більш дисциплінованим.

Переваги франчайзингу для фрайчанзіата полягають в можливості:

1) стати самостійним підприємцем;

2) вести бізнес під визнаним торговим знаком;

3) продавати продукт і надавати послуги на ринках, які недоступні для даної фірми;

4) одержувати допомогу від франчайзеру по благоустрою торгових точок, підготовці торгового персоналу до роботи;

5) спільної реклами та інші.

Недоліки для франчайзіата:

1) як і будь яких підприємець, франчайзіат під власний ризику;

2) контроль з боку франчайзера може залишати мало можливостей франчайзіату для самовираження;

3) небезпеку для франчайзіату постраждати при погіршені репутації фірми франчайзера;

4) великі витрати на послуги франчайзера;

5) небезпека, що фірма франчайзера збанкротує та інше.

Франчайзинг доцільний насамперед для галузей, що мають велику кількість послуг з персональним обслуговуванням, таких, як харчторг, готельне господарство, автопослуги, побутове та ремонтне обслуговування. Хоч франчайзинг використовується і в інших галузях.

Правове регламентування франчайзингу багато в чому визначається діючим в країні законодавством про ліцензування товарних знаків і фірмових найменувань, а також нормативними актами у валютному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності.

Важливим фактором, що забезпечує майбутні доходи для обох сторін франчайзингової угоди, являється сумлінна розробка умов франчайзингової угоди. Кожна така угода передбачає конкретні основні умови і обмовки, частково ті, що стосуються використання торгових марок, територій, періоду дії франчайзеру, договору про оренду, обов'язків сторін та інше. При визначені змісту розділу про використання торгових марок необхідно враховувати, чи являється торгова марка добре відомою на світовому ринку, чи буде вона заохочувати клієнтів до роботи підприємств франчайзіата. Треба звернути увагу на обов'язки франчайзеру залишати торгову марку. В розділі про територію треба визначити, чи має франчйзіат вийняткове право працювати на обумовленій території за даним франчайзу.

Угода повинна містити інформацію про рівень першочергового одночасного платежу, який встановлюється франчайзером на перед як плата за покупку франчайзіату. На додаток до першочергового платежу франчайзіат повинен здійснювати періодичні відчислення. при підготовці угоди франчайзіат повинен скласти список запитань, які на його думку, вимагають підтримки з боку франчайзера для успішного введення справи. В угоді конкретно визначаються обов'язки франчайзера і франчайзіаті.

3.2 Шляхи удосконалення комерційної роботи на підприємстві при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

Одним із шляхів удосконалення комерційної роботи є аналіз беззбитковості в роботі підприємства. Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсяги виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості. Такий аналіз можливий при системі обліку змінних затрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні, а також при використанні показника маржинального доходу.

Точка беззбитковості- це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Синоніми поняття точки беззбитковості є точка рентабельності, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації.

Аналіз беззбитковості використовують при:

1) започаткування нового виду діяльності, наприклад, при організації нового виду виробництва;

2) при розвитку і розширені того, що вже існує;

3) виготовлені нового виду продукції, наданні нового виду послуг.

Аналіз беззбитковості дає змогу відповісти на такі вадливі питання:

Чи зростає можливість беззбиткової роботи компанії, або чи зменшується вона протягом певного періоду часу? Чи покриє збільшення обсягу продажів затратна проведення маркетингової програми? Чи збільшиться прибутковість підприємства після впровадження на ринок нового товару?

Чи окупиться модернізація виробництва?

Отже цілі, для яких використовують аналіз беззбитковості, слідуючи:

1) оцінка початкового функціювання нового підприємства;

2) оцінка прибуткованості нового виду послуг, або нового виду продукції;

3) оцінка прибуткованості інвистіцій при нарощуванні основного капіталу.

Точка беззбитковості може бути визначена трьома методами.

1) методом рівняння;

2) методом маржинального доходу;

3) графічним методом.

Метод рівняння

Згідно з цим методом для визначення точки беззбитковості використовують загальну формулу розрахунку доходу від реалізаціі:

або

Звідси, згідно з наведеним правилом, формула розрахунку точки беззбитковості матиме вигляд:

Метод маржинального доходу

Маржинальний дохід = постійні затрати + прибуток

У точці беззбитковості:

Маржинальний дохід = постійні затрати

Формула точки беззбитковості у штуках:

Формула беззбитковості у грошовому виразі:

Коефіцієнт маржинального доходу (КМД) це співвідношення суми маржинального доходу і суми доходу від реалізації.

Роялті - періодичні відрахування, виплачувані протягом терміну дії договору в розмірі певного відсотка від прибутку ліцензіата.

При визначенні роялті варто вирішити питання про розмір відсотка відрахувань (ставці роялті) і про те, із чого повинні стягуватися ці відрахування (база роялті).

Як база роялті можуть бути взяті: економічний ефект, прибуток, обсяг реалізації, оборот і т.д. Найбільше часто як база роялті використається обсяг реалізації в грошовому вираженні. Прибуток як база роялті використається рідше, тому що величина прибутку залежить від ряду факторів. Існує безліч причин, що впливають на неї: це й цінова політика, і невдала рекламна кампанія, канали збуту й товарний знак.

При визначенні ставки роялті встановлюють нижня й верхня межі, у рамах яких вибирається прийнятна для сторін величина. Ставка роялті залежить від ряду факторів. Зокрема, розмір ліцензійних платежів залежить від обсягу обороту. При дуже великому обороті може бути передбачене зменшення ліцензійних відрахувань. Таке положення має сенс, насамперед тоді, коли обсяг обороту, заснований не стільки на технічній сутності предмета ліцензії, скільки на комерційній активності ліцензіата, його конкурентноздатності.

Значно впливає на ставку роялті обсяг правової охорони. Найбільш високі ставки роялті (до 30% щорічних відрахувань) установлювалися в тих випадках, коли предмет ліцензії був надійно захищений блоком патентів у різних країнах миру. Продаж незапатентованої розробки (ноу-хау) значно знижує ціну ліцензії, тому що зберегти й захистити продану інформацію вкрай важко.

На ставку роялті впливає й вид ліцензійного договору. Найбільш дорогий є повна ліцензія, найбільш дешева - проста ліцензія. Впливають і строки - чим більше строк, тим менше відсоток відрахувань, Можливість контролювати випуск продукції по ліцензії впливає на ставку роялті. У випадках, коли контроль утруднений, ставку роялті підвищують.

Договором можуть бути передбачені мінімальні гарантовані платежі, здійснювані незалежно від обсягу обороту в певний період часу. Ці платежі забезпечують ліцензіарові поза залежністю від прибутку ліцензіата відшкодування за надання предмета ліцензії. У випадку настання форс-мажорної ситуації ліцензіат може бути звільнений від свого зобов'язання до зникнення перешкоди.

Якщо ліцензійні платежі повинні провадитися постійно, то може бути обговорена їхня зміна (збільшення або зменшення) залежно від зміни ситуації, від збільшення первісних витрат, від положення на ринку збуту й т.д. Право на одержання ліцензійних платежів виникає з моменту висновку контракту із замовником або за умови настання обставини, передбаченого договором.

Вибір форми оплати вартості ліцензії - важка справа і є балансом інтересів сторін. Як правило, навіть при паушальних платежах вартість ліцензії визначається на базі роялті. У самому загальному виді вартість ліцензії на базі роялті може бути розрахована по наступної

Де Цi - вартість одиниці продукції, розрахована на базі цін світового ринку; i - рік продажів; Аi - обсяг виробництва продукції в i - м року (n - термін дії договору) (шт.); Pi - ставка роялті (%).

Роблячи оцінку вартості ліцензії таким чином, можна передбачити пільговий період для ліцензіата, протягом якого про звільняється від платежів, наприклад час, необхідне йому для освоєння ліцензії. Варто також передбачити варіант, при якому ставки роялті міняються залежно від часу або обсягів випуск продукції по ліцензії.

Поряд з роялті в практиці ліцензійних угод використаються й паушальні платежі, які рекомендується застосовувати в тих випадках, коли до ліцензіата переходить весь комплекс прав відносно предмета ліцензії (аналогічно з договором купівлі-продажу); при наданні ліцензії підприємству (організації) іншого міністерства (відомства), маловідомому незалежному ліцензіатові в тих випадках, коли немає реальної можливості здійснити діючий контроль за діяльністю ліцензіата по використанню об'єкта ліцензії.

Виплата паушальних платежів особливо вигідна ліцензіарові. Поряд з відсутністю необхідності здійснювати контроль за діяльністю ліцензіата вона пов'язана з одноразовим одержанням досить великої суми коштів (або валюти, за домовленістю з ліцензіатом), будучи для нього в ряді випадків істотною фінансовою підтримкою.

Визначення розміру паушального платежу простим арифметичним додаванням сум платежів, певних на основі роялті за весь період дії ліцензійної угоди, буде неточним у зв'язку зі зміною "цінності" готівки залежно від строку їхнього одержання, викликаною станом кредитно-грошових відносин.

По загальному правилу, що діє в міжнародній торгівлі ліцензіями, ліцензіар прагне одержати таку суму паушальних платежів, що, будучи вкладеної в банк, забезпечувала б йому прибуток, по величині й за часом одержання рівну виплаті ліцензійної винагороди у вигляді роялті. У свою чергу, ліцензіат прагне при виплатах у вигляді паушальних платежів знизити ціну ліцензії.

Коефіцієнт зниження обчислюється по формулі складних відсотків:

аi = 1 / ((1 + n/100)*i)

де i -- число років, відлічуваних від дати вступу ліцензійної угоди в чинність; n -- обрана ставка дисконту ( % ); а -- коефіцієнт дисконтирования для суми, отриманої в i-м року.

Ставка дисконту повинна бути не нижче ставки комерційного кредиту по довгострокових кредитних операціях, інакше було б вигідніше поміщати гроші в банк. Як ставка дисконту можуть бути взяті діючі ставки комерційного банку по довгострокових позичках, середній рівень рентабельності по галузі, норма прибутку по аналогічних інвестиціях (або галузевий нормативний коефіцієнт ефективності, виражений у відсотках).

Використовуючи метод дисконтування, можна поточні платежі у формі роялті звести до паушального платежу, і навпаки, паушальний платіж звести до середнього рівня роялті за весь період дії ліцензійної угоди. Чисті дисконтовані надходження по ліцензіях (чиста дисконтована вартість, прибуток) як основа для визначення розміру паушальних платежів можуть бути визначені по наступній формулі, широко використовуваної в міжнародній практиці ліцензійної торгівлі:

Cr = Cp * ((1 + n/100)*i)

де Сr -- роялті, які повинні бути виплачені в i-ом року; Ср -- чисті дисконтовані надходження по ліцензії (чиста дисконтова на вартість, прибуток); n -- ставка дисконту; i -- рік виплати роялті.

Таким чином, формулу розрахункової ціни ліцензії при виплаті у вигляді паушальних платежів можна представити в наступному спрощеному виді:

Cp = Cr * а

де Ср -- розрахункова ціна ліцензії при виплаті у вигляді паушальних платежів; Сг -- розрахункова ціна ліцензії при виплаті у вигляді роялті; а -- коефіцієнт переходу (дисконтування) від платежів у вигляді роялті до паушальних платежів.

Необхідність сплати значних сум до одержання прибутку, а також більше високий ступінь ризику, пов'язаного із придбанням ліцензії, приводить до того, що ліцензіат не завжди погоджується на виплату ліцензійної винагороди у вигляді паушальних платежів. Не завжди прийнятна ця форма виплати ліцензійної винагороди й для ліцензіара - він втрачає даних про рентабельність використання винаходів (ноу-хау) у ліцензіата.

Разом з тим варто мати на увазі, що в ряді випадків виплата ліцензійної винагороди у вигляді паушальних платежів або у вигляді роялті може виявитися неприйнятної для одного з партнерів або для ліцензіата й ліцензіара одночасно.

Зовнішньо-економічна діяльність підприємства тісно пов'язані з транспортним забезпеченням, яке являється одною з важливих складових процесу організації доставки товарів від місця іх виготовлення до місця споживання. По суті воно ідентичне товарів обігу, яке базується на концепції логістики. Разом з тим транспортне забезпечення доцільно розглядати як самостійний аспект системи товарообігу, що має свою специфіку. Під транспортним забезпеченням розуміють сукупність елементів, які знаходяться в тісній взаємодії і складають єдину транспортну систему, що об'єднують операції, пов'язані з виробництвом і обігом продукції.

Продукцією транспорту являється безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. В цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони - основна пов'язуюча планка між продавцем і покупцем.

Транспортні послуги, як і всяка послуга, має свої особливості:

1. транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме дякуючи їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесц виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, продукції з місцем виробництва до місця споживання і являється тою споживчою вартістю яку створює транспорт, його транспортні послуги.

2. дія транспортних послуг виражається в такому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізуватися у відриві від транспорту. разом з тим виробництво транспортних послуг не відривне від їх споживання. Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого прояснення, тобто створення таких послуг співпадає з її споживанням.

3. транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він являється необхідною умовою здійснення міжнародного розподілу праці, зовнішньо-економічних зв'язків. З другого боку - транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції, частково, транспортних послуг.

4. транспортні послуги, що здійснюються в сфері зовнішньо-економічної піддаються впливу всіх факторів, що характеризують розвиток ринкової економіки. Насамперед, це коливання цін на нафту попиту і пропозицій на товари, а, відповідно, і на їх перевезеннях;

Валютного курсу; ступень втручання держави у зовнішньо-економічну діяльністьЮ стан політичних та економічних відносин різних держав і багато інших.

Транспорт грає важливу роль в розвитку зовнішньо-економічної діяльності підприємства. Його нормальне функціонування забезпечує виконання зобов'язань сторонам по купівлі - продажу, комерційний ефект зовнішньоторгової угоди. Порушення транспортного процесу часто веде до матеріальних втрат експортера й імпортера, робить вітчизняні товари не конкурентноздатними.

Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності являється об'єктивно необхідним. Часто власнику вантажу важко орієнтуватися в транспортній обстановці, яка вимагає професійних знань законодавства окремих країн, міжнародних конвенцій, техніко-експлуатаційних характеристик транспортних засобів, пунктів перевантаження і перевалки вантажів, умов їх роботи, ринку посередницьких послуг.