Доповідь на тему:

ТЕХНІЧНИЙ СТАН ТРАКТОРА І ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ

Відомо, що в буквальному значенні "екологія" від грецького 0IKOS (житло) + logos (навчання) - розділ біології, що вивчає взаємини тварин або рослин з навколишнім середовищем. У цей час у це тлумачення вкладається більше широке поняття, що мається на увазі того ж зв'язку, вплив людського фактора. Останнім часом завдяки активному втручанню людини в природу через різні сфери господарювання, її екологічний стан став порушуватися. У чималому ступені цьому сприяв і негативний вплив випуску техніки, у тому числі й тракторів. Цей вплив зв'язується насамперед зі зниженням родючості ґрунту через її надмірне ущільнення, забруднення маслами, паливом, добривами та ін. Це акустичне отруєння повітряного басейну, а також зміна його хімічного складу за рахунок викидів в атмосферу шкідливих домішок, що перебувають у відпрацьованих газах двигунів і т.п. Класифікація видів, що викликають порушення екологічної безпеки тракторів, тобто того стану трактора, при якому його робота починає впливати на навколишнє середовище, Які ж особливості впливів, викликуваних порушенням екологічної безпеки тракторів? З погляду зниження родючості ґрунту відомо, що у зв'язку зі збільшенням одиничної маси й швидкості пересування потужного енергонасиченість трактора в процесі грунтообробки, посіву, догляду за рослинами й збирання врожаю трактори, а також і інші машини (комбайни, автомобілі й т.п.) проходять по полю 5...15 разів і ущільнюють ґрунт. Тільки 10-15% оброблюваної площі не піддаються ущільнюючому впливу, a I0-I2% - піддаються йому від 6 до 20 разів, 65-80% - від I до б раз. Це приводить до того, що глибина ущільнення досягає 0,6м і більше. А при ущільненні ґрунту, як відомо, порушується її водно-повітряний режим, погіршуються фізичні властивості, руйнується структура, підвищується засміченість посівів бур'янами. За рахунок ущільнення ґрунту й, як наслідок, зниження її родючості відбувається недобір урожаю до 30 % і більше.

Крім того, за рахунок нагромадження деформації ущільнення не тільки в орному, але й підорному шарі, щільність ґрунту в орному шарі залишається більше високої в порівнянні з не ущільненою ділянкою й не усувається повністю наступними обробками, сівозмінами й природними факторами - зволоженням, заморожуванням, відтаванням і т.п. Переущільнення підорних шарів ґрунту й "плужна підошва, що утворилася," перешкоджають проникненню води вглиб ґрунту, що приведе до водної ерозії або заболочування ґрунту в сиру погоду або швидкому її висиханню й вітровій ерозії при посусі. При цьому плужна підошва порушує капілярний приплив вологи з більше глибоких шарів до поверхні й перешкоджає розвитку кореневої системи.

Під впливом буксування рушіїв (коліс і гусениць) одночасно з ущільненням відбувається руйнування структури ґрунту, наслідком чого є підвищення кількості ерозіонно небезпечних часток (пилу) у коліях машин. Самої ж колії утрудняють подальшу почвообробку, погіршують мікрорельєф полів, знижують якість польових робіт, приводять до збільшення витрат енергії, зниженню продуктивності й до відповідної перевитрати палива.

Кількісний ефект ущільнюючого впливу на ґрунт може бути різним залежно від кліматичних умов, родючості ґрунту, її вологості, внесених добрив, типу висіває культури, що, технологій оброблення, технічного стану ходових систем машин.

Основними поняттями при оцінці екологічної безпеки тракторів, під якою можна розуміти стан трактора, при якому виключається або не перевищує нормативних значень ступінь впливу на людей і навколишнє середовище наслідків роботи трактора. є вплив трактора на ґрунт, наявність шкідливих домішок у відпрацьованих газах і зовнішній шум тракторі. Сьогодні ці поняття нормуються й стають контрольованими.

Екологічний вплив з боку працюючого трактора може виникати як від зовнішніх, так і від внутрішніх джерел. До внутрішніх джерел насамперед можна віднести конструктивна недосконалість тракторів, тобто по типі застосовуваних рушіїв і двигунів, системі компоновки основних складових частин, виду застосовуваних матеріалів, якості зборки складових частин і трактора в цілому, ступеня пристосованості трактора до операцій технічного обслуговування, що визначають його екологічну безпеку й т.п.

До зовнішніх джерел варто віднести несприятливий стан навколишнього середовища (вологість ґрунту, стан атмосфери й т.п.), погіршення технічного стану трактора (наявність підтікання масла й палива, несправність ходової системи й системи паливопостачання), неякісне виконання технологічних операцій (заправлення паливом, маслами, зміна агрегатуємих гідрофіцированних знарядь і т.п.), неякісне виконання операцій технічного обслуговування (заміна масла, промивання фільтрів і т.д.), неякісне виконання технологічного процесу сільськогосподарських робіт (зменшення кількості проходів, застосування широкозахватних агрегатів і т.п.), неакуратна робота з агресивними середовищами в умовах сельгоспхімії (розкидання добрив) і т.д. На практиці екологічний вплив з боку трактора може виникати в наступних випадках: при експлуатації тракторів по призначенню, при технічному й технологічному обслуговуванні трактора й агрегатуємої сільгоспмашини, при виникненні й усуненні відповідних відмов трактора, при постановці й знятті трактора зі зберігання.

Екологічний вплив при експлуатації трактора проявляється в основному за допомогою впливу рушіїв трактора на ґрунт, що викликає її переущільнення й, у зв'язку із цим, зниження врожайності. 3 залежності від виду ходової системи, стану ґрунту величина середнього тиску може коливатися в досить широких межах, але не повинна перевищувати нормативне значення, рівне 45 кПа для гусеничних тракторів і 80...110 кПа для колісних. При цьому буксування повинне бути не більше 16,4 і 3% відповідно для колісних (типу 4ДО2, 4ДО4) і гусеничних тракторів.

ПРОФІЛАКТИЧНИЙ ВПЛИВ ПО ПІДТРИМЦІ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТРАКТОРІВ

Потреба в технічному обслуговуванні

Як правило, зміна технічного стану тракторів відбувається в результаті протікання таких процесів, як:

- старіння (у першу чергу - гумових, а також пластмасових матеріалів активних елементів акумуляторів та ін.);

- корозія (поверхонь металів або сплавів, що піддаються хімічному або електрохімічному процесам);

- механічне зношування окремих частин або ділянок деталей. Розрізняють три періоди механічного зношування: приробітку, основний або експлуатаційний і період аварійних зношувань;

- утома металу виникає не тільки при неправильній зборці або при виготовленні деталі з невідповідного матеріалу, але й при неправильній експлуатації, наприклад, зайвий натяг ременів, надягнутих на шків, може викликати утомлений злам вала й т.д.;

- порушення регулювань (виражається в зміні взаємного розташування окремих деталей в основному внаслідок механічних зношень. Причому ці зміни мають накопичувальний характер);

- аварійні зношення й поломки (звичайно виникають внаслідок порушення регулювань, старіння, корозії й інших змін матеріалу й взаємного розташування деталей);

- зміна состава й властивостей масел відбувається під впливом високих температур, контакту з гарячими газами, а також при взаємодії безпосередньо з повітрям, коли від влучення механічних часток погіршуються властивості, що змазують, масла. Погіршення властивостей наступає й при тривалому зберіганні. Робота з маслами, що частково втратили своєї властивості, викликає збільшення зношування й створює аварійні ситуації;

- утворення відкладень і відстоїв (у камері згоряння й випускній трубі двигуна можуть бути відкладення у вигляді коксових утворень, у сорочці охолодження двигуна з водяним охолодженням утвориться накип. між ребрами для охолодження у двигунів з повітряним охолодженням, між осередками радіаторів, в окремих ділянках мастильної системи двигуна також можуть утворитися відкладення. При зберіганні на відкритих площадках атмосферні опади в сполученні із частками, що попадають у них, особливо органічними сполуками й мікроорганізмами, дають досить агресивно діючі відкладення).

Технічне обслуговування тракторів містить у собі роботи із запобігання або з якісних змін матеріалів, з яких виготовлений трактор або комплектуючі його частини, періодичне відновлення регулювань, заправлення, зміну й добавку відповідних рідин (палива, змащення, води, рідини гідравлічної системи, електроліту й ін.).

Крім того, виконання різних видів сільськогосподарських робіт вимагає певної підготовки трактора. Наприклад, при різних сільськогосподарських роботах необхідно різний тиск трактора на ґрунт, тобто виникає необхідність зміни тиску в шинах коліс. Зміна сезонності роботи трактора передбачає певне регулювання реле-регулятора, зміна щільності електроліту й т.д.

Отже, працездатність тракторів у значній мірі визначається значенням параметрів, що характеризують його технічний стан.

Підтримка цих параметрів на заданому рівні шляхом проведення технічних обслуговуванні дозволяє забезпечувати тривалу працездатність тракторів.

Рівень обслуговування тракторів

Проведення технічного обслуговування тракторів вимагає певних витрат праці, матеріалів і наявності необхідного встаткування. Ці витрати різні в тракторів різних марок.

Кількість зазначених витрат характеризує рівень обслуговування тракторів.

Для правильного складання графіків ТЕ тракторів і підготовки засобів його забезпечення необхідно в достатньому ступені знати рівень їх обслуговування. Найбільш об'єктивний аналіз на цей рахунок можна одержати дослідженням тракторів за кількісними показниками, які задаються в нормативно-технічній і конструкторській документації для кількісної оцінки пристосованості складових частин і складальних одиниць тракторів до ТЕ з метою підвищення їхньої якості при виготовленні й ефективності використання в процесі експлуатації шляхом зниження затре часу, праці й засобів на ТЕ й ремонт.

Пристосованість тракторів до вимог ТЕ оцінюється рядом показників, що характеризують технологічність виконання операцій обслуговування, асортименти масел і змащень, число ємностей, що заправляють, і крапок змащення; уніфікацію, взаємозамінність і комплектацію застосовуваного інструмента й т.д.

Оціночні показники методологічно розділені по характерних ознаках (критеріям) на три групи: економічні, організаційно-технічні й технологічні.

Кожний із критеріїв, у свою чергу, є функцією більше часток, одиничних властивостей технологічності обслуговування

Перша група - показники за економічним критерієм: сумарні за цикл обслуговування оперативна тривалість Т_т0, оперативна трудомісткість Sто, оперативна вартість С_т0, питомі на одиницю наробітку оперативна тривалість Тто, опeративная трудомісткість S_r0, оперативна вартість Сто.

Друга група - показники за організаційно-технічним критерієм: коефіцієнти періодичності Кр, кратності Кк, повторюваності Кn і чисельності Kв видів ТЕ, чисельності технологічних операцій обслуговування До, номенклатури робіт з обслуговування Кн.

Третя група - показники за технологічним критерієм: коефіцієнти асортиментів масел і змащень Ка, заправних ємностей і крапок змащення Кз, уніфікації інструмента Куи, взаємозамінності інструмента Кви, комплектації інструментом Кки, технологічності операцій обслуговування Кт.

Показники для оцінки пристосованості тракторів до ТЕ узагальнені в табл. 5.1, де Tтоi, Sтоi, Стоi - оперативні тривалість, трудомісткість і вартість ТЕ i -го виду; n- число видів ТЕ; m - число ТЕ i -го виду; Н - наробіток трактора за цикл ТЕ; - сума періодичності видів ТЕ, регламентованих єдиними правилами обслуговування; - сума періодичності додаткових операцій, уведених в інструкції для експлуатації; Wки - кратність видів ТЕ, установлена заводськими інструкціями; Wкп - кратність, прийнята на підставі єдиних правил TO; - сума повторності періодичних видів ТЕ; - сума повторності комплексів додаткових операцій ТЕ; - число періодичних видів ТЕ; - число комплексів додаткових операцій ТЕ; ri - число операцій у кожному виді ТЕ; li - повторність періодичних видів TO; R - число видів робіт з ТЕ; Rmin - мінімально потрібне число видів робіт з ТЕ; Ncм, Nс - число сортів масел і змащень, застосовуваних для трактора; Nmin - мінімально потрібне число сортів масел і змащень; Zм, Zс - число ємностей на тракторі, що заправляють маслами й змащеннями; Iу й Ic - число уніфікованого й спеціалізованого інструмента; I_{k -} число інструмента, що входить у комплектацію трактора; Iн - номенклатура інструмента серійного трактора, прийнятого за еталон; Iто -число інструмента, необхідного при виконанні регламентних операцій TO; Sото - трудомісткість основних операцій TO; Sвто - трудомісткість допоміжних операцій ТЕ,

Сумарні показники економічного критерію Т_то, S_T0 і Сто є найбільш загальним видом оцінки тракторів по їхній пристосованості до обслуговування, вони можуть бути диференційовані по видах ТЕ, окремим СЧ і системам, видам робіт при ТЕ. Така диференціація дозволяє виявити найбільш несприятливі СЧ і системи трактора з позиції трудомісткості TU для виробітку науково-технічних пропозицій і рекомендацій з її зниження в експлуатації. Подібне ж завдання можна вирішити при диференціації сумарних показників по видах технологічних робіт (контрольно-перевірочних, мийно-очисних, мастильних, регулювальних, кріпильних і т.д.). Ще більш зроблен і зручними виявляються питомі значення цих показників.

Таблиця 1. Показники пристосованості тракторів до технічного обслуговування

Питомі показники Ту_то, Sуто й Су_то можуть бути оцінені за період заданого ресурсу роботи трактора, повного циклу всіх видів ТЕ й т.д. У першому випадку представляється можливим найбільше повно враховувати вплив тривалості й умов експлуатації тракторів на трудомісткість їхнього обслуговування. Той же результат може бути досягнуть і при оцінці трудомісткості ТЕ в другому випадку, що вимагає визначення її при різному наробітку тракторів.

Показники організаційно-технічного критерію, тобто коефіцієнти періодичності К_р, кратності Кк і повторюваності Кп видів обслуговування характеризують ступінь відхилення правил ТЕ конкретного трактора (правил, складених заводом-виготовлювачем) від єдиних уніфікованих правил ТЕ, установлених регламентом. При Кр_, Кк, Кп, = 1 періодичність, кратність і види обслуговування повністю відповідають типовим правилам ТЕ. Якщо Кр_, Кк, Кп, < 1, то в правила ТП уведені додаткові види обслуговування з періодичністю, відмінної від регламентної. Коефіцієнти чисельності видів обслуговування Кв, чисельності технологічних операцій До й номенклатури робіт з обслуговування Кн характеризують у цілому обсяг і складність регламентного обслуговування. Чим вище значення показників Кв, До, Кн, тим менше обсяги й простіше ТЕ. У більше зроблених тракторів з позиції технологічності обслуговування показники Кв, До, Кн,>1.

Показники технологічного критерію по прийнятих коефіцієнтах дозволяють оцінити технологічність операцій обслуговування тракторів, їх СЧ і систем, а саме: Ка - характеризує розмаїтість застосовуваних сортів масел і змащень для виявлення й можливого зниження їхньої номенклатури при експлуатації; Кз - ураховує ступінь пристосованості трактора до змащення (чим він вище, тим менше необхідно передбачати крапок змащення й заправлення на тракторі, тим його конструкція технологічніше й простіше в обслуговуванні); Куи, Кви, Кки - характеризують уніфікацію, взаємозамінність і комплектацію трактора інструментом (при Куи, Кви, Кки близьких до одиниці, інструмент підібраний раціонально), Кт - виділяє частина основної трудомісткості Sот₀ від оперативної й характеризує такі властивості, як зручність, труднощі, складність виконання технологічних операцій і доступність місць ТЕ.

Одиничні показники технологічності j -го місця обслуговування по одному з i властивостей (зручність, доступність і т.д.) можна представити в загальному виді як

де Sвт_{0ij -} трудомісткість допоміжних операцій обслуговування, обумовлена i -м показником (зручність, доступність і т.д.) для j -го місця; Sот₀ - трудомісткість основних операцій обслуговування для j -го меcта.

Чим вище показники Kтij, тим досконаліше конструкція трактора з позиції пристосованості її до ТЕ. При поліпшенні технологічності обслуговування Kтij,>1.

Маючи у своєму розпорядженні багаторазовими даними хронометражу, можна простежити зміну питомих показників тривалості Ту_то, трудомісткості Sут₀ і вартості Стільник₀ обслуговування тракторів по класах тяги. Зміна показників Ту_то, Sут_0, Стільник_0, указує на закономірність їхнього збільшення в міру зростання тягового класу трактора. Це пояснюється тим, що з ростом класу трактори збільшуються його габаритні розміри, обсяги заправних ємностей, маса.

Оперативна трудомісткість ТЕ оцінена диференційовано: по видах ТЕ, СЧ і системам, видом виконуваних робіт при ТЕ. Диференційований підхід до аналізу трудомісткості дозволив визначити досконалість конструкції тракторів з позиції їх ТЕ. Чим менше витрати праці на ТЕ, тим більше здійснення може бути визнана конструкція за інших рівних умов. Експериментальні дані показують, що оперативна трудомісткість зростає в міру ускладнення виду ТЕ при одноразовому їхньому проведенні. Найбільша циклова оперативна трудомісткість доводиться на ТЕ-3 (частка трудомісткості 30...38% через складність їхнє виконання), ЕТО й T0-I (через часту повторюваність за цикл ТЕ). Трудомісткість ЕТО є складового балансу часу зміни й безпосередньо впливає на експлуатаційну продуктивність МТА. Тому СЧ і системи, що вимагають великого обсягу операцій ЕТО, повинні вдосконалюватися в першу чергу.

На основі проведених експериментів установлено, що вимагають розробки й впровадження системи, що забезпечують постійний контроль і захист двигуна протягом зміни від аварійних ситуацій (наприклад, по розрідженню на усмоктуванні, тиску картерних газів, тиску в масляній системі або комбінації подібних параметрів), пристрою для герметизації й підтримки постійного рівня робочої рідини в різного роду ємностях - масляному картері двигуна, системі охолодження й гідросистемі; автоматичного відводу конденсату із пневмосистеми трактора; очищення паливних фільтрів. Обсяг і трудомісткість складних видів ТЕ можуть бути скорочені за рахунок впровадження СЧ і систем тракторів, не потребуючі застосування консистентних змащень, а також шляхом розширення діапазоні безперервного спостереження за технічним станом за допомогою убудованих засобів контролю.

Більше детальну оцінку технологічності конструкцій можна одержати, аналізуючи трудомісткість обслуговування СЧ і систем. На мал. 5.5 наведені отримані в результаті досліджень дані трудомісткості ТЕ по СЧ і системах, виражені у відсотках стосовно сумарної трудомісткості ТЕ трактора в цілому. Отримано наступні закономірні співвідношення витрат праці на проведення ТЕ по основним СЧ і системах: по двигуні 24,7...39…39,0%,по трансмісії 8,1...19,0%, по ходовій системі 5,0...16,5%. Абсолютні значення трудомісткості СЧ і систем за цикл ТЕ змінюються: двигун - 10,2...19,7, трансмісія - 3,2...8,6, ходова система - 3,5...12,6, електроустаткування - 1,6...3,3, навісна система - 0,05...1,1. агрегати гідронавісної системи - 1,6...2,1, прилади - 0,2...0,8, що несе система - 0,2...2,9, кабіна й елементи оперення - 0,2...2,8 чіл.-ч.

Найбільш трудомістким в обслуговуванні є двигун, що обумовлено насамперед обслуговуванням повітряочистником, масляних центрифуг, паливних насосів, регулюваннями системи газорозподілу. При подальшому підвищенні пристосованості двигуна до ID основна увага варто звернути на підвищення стабільності регулювань механізму газорозподілу й збільшення періодичності проведення операцій змащення. Доцільно продовжити роботу із впровадження підшипників з постійної (одноразової) змащенням у конструкціях вентилятора й водяного насоса, збільшенні: періодичності заміни масла в картері основного двигуна.

Велика ще трудомісткість обслуговування трансмісії. Тут позитивний результат може дати підбор і застосування всесезонних масел, об'єднання ємностей ВВП, УКМ, КПП, головної передачі й гідравлічної системи, підвищення якості ущільнень.

Особливо трудомісткі операції по обслуговуванню ходових систем гусеничних тракторів {наприклад, для трактора Т-4А до 12,6 чіл.-г за цикл ТЕ). Резервом може бути вдосконалювання конструкції підшипникових РЄ й ущільнювальних пристроїв, скорочення крапок змащення, спрощення регулювань, збільшення періодичності операцій дозаправлення й зміни змащення, застосування кріплення із захисними покриттями, самоконтрящихся гайок, зовнішніх елементів пристроїв змащення із захистом від забруднення й ушкодження.

Слід зазначити, що витрати праці по обслуговуванню гідросистеми для всіх тракторів практично однакові. Трудомісткість 10 гідросистеми (у середньому до 6%) обумовлюється частою повторюваністю операцій по промиванню фільтрів і доливу масла в ємності. Вихід може бути знайдений шляхом розробки пристроїв для герметизації гідросистеми. У підсумку це дозволить одночасно вирішити два завдання: підвищити термін служби масла й виключити фільтри з конструкції бака гідросистеми.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що процес виконання операцій ТЕ по хронології їхнього виконання можна розділити на шість етапів (мал. 5.6): підготовка трактора до проведення робіт з ТЕ; забезпечення доступу до місць ТЕ (зняття кришок, кожухів, чохлів, відкривання люків); визначення потреби у виконанні операції ТЕ (контроль робочого параметра або ж діагностування) ; виконання технологічної частини операції ТЕ; припинення доступу до місць ТЕ (установка кришок, кожухів, чохлів, закриття люків);перевірка працездатності систем.

На певних етапах об'єктами ТЕ є різні елементи конструкції трактора. На першому етапі виробляється зовнішнє очищення й мийка трактора і його СЧ. Об'єктом ТЕ є трактор у цілому. На другому етапі забезпечується доступ до місць ТЕ. У цьому випадку об'єктами обслуговування є кришки, люки, дверцята, кожухи, чохли, щитки, елементи оперення й облицювання, а також засувки, затискачі й нарізні сполучення, що забезпечують їхнє кріплення. При визначенні потреби у виконанні операцій обслуговування здійснюється візуальний або інструментальний контроль якого-небудь робочого параметра. Цим характеризується третій етап. Об'єктами ТЕ є контрольні крапки, які можуть бути призначені для контролю рівня рідини, тиску, величин зазорів, місце розташування деталей, справності, цілісності, комплектності, величини моменту затягування, відповідності контрольованих параметрів регламентним показникам.

На четвертому етапі після визначення потреби в ТЕ при необхідності виконується технологічна частина операцій обслуговування. Об'єктами ТЕ на цьому етапі є крапки заправлення, змащення, зливу, регулювання, мийки й очищення, а також відновлення моменту затягування, цілісності й комплектності.

Роботи, виконувані на п'ятому етапі, аналогічні роботам другого етапу, але здійснюються у зворотній послідовності, а об'єкти ТЕ залишаються колишніми. На шостому етапі, так само як і на першому, об'єктом ТЕ є трактор у цілому.

Для аналізу всі технологічні операції ТЕ відповідно до процесу обслуговування згруповані в наступні чотири види робіт: мийно-очисні, контрольно-регулювальні, контрольно-кріпильні, контрольно-заправні.

У табл. 5.2 наведена відносна (%) оперативна трудомісткість за цикл ТЕ по об'єднаних групах технологічних робіт.

Таблиця 2. Оперативна трудомісткість робіт з технологічної ознаки

З табл. 2 видно, що трудові витрати в більшій мері залежать від того, як пристосовані СЧ і системи трактора до виконання I технологічних видів робіт з ТЕ. Найбільш трудомісткими є мийно-очисні (22,77...48,50%) і контрольно-регулювальні (25,98...42,80%) роботи.

Значна частка трудомісткості мийно-очисних робіт доводиться на підготовку тракторів до ТЕ по забезпеченню чистоти їх СЧ і РЄ. Резерв у зниженні трудомісткості мийно-очисних робіт полягає в розширенні області контролю працездатності різного роду фільтрів убудованими пристроями, що сигналізують, і покажчиками.

Аналіз регулювальних пристроїв (РУ) тракторних конструкцій показав, що їх можна класифікувати по наступних ознаках: призначенню, періодичності участі в роботі, конструктивному виконанню, періодичності обслуговування, необхідної класифікації виконавця, оперативної трудомісткості регулювання, ступеня доступності до місць регулювання, зручності її виконання, пристосованості до контролю, ступеню гігієнічності при виконанні регулювань, номенклатурі й виду використовуваного інструмента.

Контрольно-регулювальні роботи становлять 25,98...42,80% від загальної трудомісткості ТЕ за цикл (див. табл2). Висока частка трудомісткості обумовлюється більшою кількістю місць регулювань і контрольно-регулювальних операцій, складністю й низькою періодичністю регулювальних робіт.

Представлені залежності трудомісткості Sкр контрольно-регулювальних робіт при ТЕ від числа крапок регулювання np, числа контрольно-регулювальних операцій Nкр і періодичності контрольно - регулювальних операцій tр.

Емпіричні залежності оперативної трудомісткості Sкр контрольно-регулювальних робіт за цикл ТO від кількості крапок регулювання np, контрольно-регулювальних операцій Nкр і їхньої періодичності tр мають вигляд

Skp = 2,89 np 0,85 2

Skp = 2,52 Nkp 0,34 3

Skp = 601,85 tp -0,74 4

Діаграма відносної оперативної трудомісткості контрольно-регулювальних робіт при обслуговуванні СЧ і систем тракторів. Найбільша трудомісткість доводиться на контрольно-регулювальні операції по обслуговуванню двигунів (24...66%), ходової системи (13...37%), трансмісії 20...25%) і гальмової системи (13,..36%) - для колісних тракторів.

Обсяг робіт по ТЕ в значній мірі залежить від пристосованості тракторів, їх 04 і систем до мастильно-заправних робіт, частка яких становить 18,28..,43,83% від загальних витрат праці на ТЕ (див. табл. 5.2). Вони містять у собі змащення через прес-маслянки, перевірку, долівку й заправлення вузлів трактора маслах. Висока трудомісткість мастильних робіт пояснюється наявністю великої кількості крапок змащення, заправних ємностей і частою повторюваністю операцій змащення в обсязі ТЕ,

Аналіз експериментальних даних показує, що загальне число крапок змащення для різних марок тракторів по-різному й змінюється в досить широких межах (3...38). Найбільше число крапок змащення ставиться до трактора T-I50K (38), найменше - до трактора Т-25А (3). Найбільше число мастильних операцій доводиться на тракторів Т-70С (91), найменше число операцій у трактора Т-25А (5). У тракторів Юмз-бл, МТЗ-80Л и Т-4А кількість ємностей, що заправляють маслами, перебуває в межах 8.,.27.

Додаткову оцінку пристосованості тракторів до мастильно-заправних робіт дає аналіз трудомісткості окремо по змащенню через прес-маслянки (консистентним змащенням) і заправленню ємностей маслами (через конструктивні відмінності місць змащення й заправлення й технологічні особливості виконання робіт). На і о.II показані діаграми трудомісткості мастильно-заправних робіт при ТЕ по СЧ і системах. Отримані матеріали свідчать про те, що найбільша трудомісткість при заправленні консистентним змащенням доводиться на T0-I (28,8...68,З%), а при заправленні ємностей маслами - на ЕТО (15,7...39,0%). При розподілі по СЧ і системах найбільша трудомісткість робіт зі змащення доводиться на трансмісію й ходову систему, особливо в гусеничних тракторів (Т-4А и Т-70С). По заправленню маслами самим трудомістким для всіх марок тракторів є двигун (38,3..,75,956). Мастильні роботи можуть бути істотно скорочені завдяки широкому застосуванню підшипників з одноразовим змащенням (у шківах привода й натяжних роликів вентилятора, органах керування, шарнірах кермових тяг, насосі повітроохолоджувача, кінцевих підшипниках півосей трансмісії), пристроїв по захисту зовнішніх прес-маслянок від забруднення й ушкодження, об'єднаних масляних ванн (коробки зміни передач, рульового керування, навісної системи), всесезонних масел, змащень і скороченню на цій основі їхньої номенклатури (до двох-трьох сортів), поліпшенню якості ущільнень; використанню магнітних змащень і товарних масел, попередньо оброблених ультразвуком.

Досить значних витрат праці (див. табл. 2) вимагають перевірка й підтяжка різного роду кріплень (4,80...6,95%) внаслідок великої номенклатури кріпильних виробів і їхнього ослаблення в процесі експлуатації. Зниження трудомісткості контрольно-кріпильних робіт може бути досягнуте шляхом високої уніфікації кріплення, підвищення його якості, застосування захисних покриттів від корозії, що самоформується кріплення, приварного кріплення на рельєфному зварюванні, впровадження швидковідвинчующого кріплення без використання інструмента для СЧ і РЄ, що вимагають багаторазового обслуговування, нерізкі дрібного різьблення в елементах регулювальних пристроїв, скорочення числа інструмента за рахунок застосування многозевних ключів і зменшення номенклатури спеціального кріплення,

До показників, що відбивають економічні аспекти, що характеризують рівень обслуговування тракторів, ставляться крім оперативної трудомісткості - тривалість і вартість виконання ТЕ.

Оперативні тривалість (максимальна) і вартість ТЕ наведені в табл. 3.

Тривалість і вартість ТЕ розподіляються аналогічно оперативної трудомісткості, тобто значення цих показників підвищуються з ростом класу трактора (по тяговому зусиллю). Значне збільшення вартості пов'язане з підвищенням витрати масел при ТЕ. Повна заміна масел виробляється при сезонних ТЕ, тому вартість їх сама більша. Це підтверджує доцільність розробки й впровадження всесезонних масел і змащень, масел зі збільшеною періодичністю заміни при ТЕ, а також конструкцій СЧ і РЄ тракторів з одноразовим змащенням, закладеної при зборці.

Подальше вдосконалювання ЭТ тракторів, спрямоване на підвищення їхньої пристосованості до обслуговування, зв'язано також з уточненням правил ТЕ й номенклатури технологічних операцій.

Таблиця 3. Оперативна тривалість і вартість ТЕ

На мал. 1узагальнені характеристики організаційно-технологічних показників ТЕ по тракторах різних марок (Т-4ОМ, МГЗ-8ОЛ, ШЗ-6Л, T-I50K, МГЗ-142, Т-250).

Вихідним матеріалом для визначення значень технічних-організаційно-технічних показників служили заводські інструкції для експлуатації тракторів і правила їх ТЕ.

Аналіз показав, що правила ТЕ тракторів, включені в заводські інструкції для експлуатації, мають крім періодичних видів обслуговування комплекси додаткових операцій. Це відхилення від регламентних правил ТЕ відбито коефіцієнтом періодичності Кр, що у розглянутих марок тракторів перебуває в межах 0,34...0,32, Чим вище коефіцієнт Кр, тим досконаліше правила ТЕ, а з ідеально побудованою системою ТЕ Кр = 1, кочення Кр < 1 указує на наявність у переліку операцій додаткових видів ТЕ. За цикл ТЕ по тракторах Т-40М необхідно виконати три додаткових види обслуговування з періодичністю 120, 480, 1920 мотогодин, тому вони мають найменше значення коефіцієнта періодичності {Кр = 0,34). Правилами ТЕ тракторів T-I50K і Т - 1А передбачаються два додаткових види обслуговування, тому Кр = 0,53. Найвищий коефіцієнт періодичності ТЕ в трактора Юз-бл (Кр = 0,82), тому що уведено тільки один вид додаткового обслуговування. Раніше в трактора Юмз-бл (двигун Д-65Н) у додаткові операції входила також заміна масла в картері основного двигуна, проведена через 360 ч. Через кожні 480 ч. проводилися такі операції, як перевірка й регулювання зазорів у клапанному й декомпресійному механізмах, форсунок на тиск упорскування і якість розпилу палива, очищення й мийка фільтрів гідросистем і т.д. Додаткові види ТЕ є в правилах ТЕ й інших марок тракторів. Вони складаються, в основному, з контрольно-регулювальних, мийно-очисних робіт і робіт зі змащення.

Введення додаткових операцій пов'язане з подовженням міжопераційних строків обслуговування за рахунок застосування нових мастильних матеріалів, більше прогресивних конструктивних рішень, якісних матеріалів і передової технології виробництва. Однак, наявність додаткових операцій приводить до порушення плановості системи обслуговування, ускладненню складання довгострокових графіків, запам'ятовування їхніми механізаторами й до пропуску окремих операцій при виконанні ТЕ, що негативно позначається не працездатності тракторів. Правила ТЕ вимагають істотного коректування.

Для правильної організації трупа при ТЕ тракторів споживачі застосовують довгострокові графіки. Отже, одним з основних вимог при складанні правил ТЕ є дотримання кратності видів, тобто строки між попереднім і наступним видами обслуговування повинні бути кратними. При наявності трьох планових періодичних видів ТЕ, прийнятих за єдиними правилами, кратність

ТЕ-2 = ТЕ-3 = 240 = 960 = 4

TO-I ТЕ-2 60 240

Введення додаткових видів обслуговування приводить до порушення планової кратності виконання операцій. Наприклад, по тракторах Т-70С установлена кратність обслуговування в 2 рази нижче планової, що підтверджується величиною коефіцієнта кратності (Кк = 0,50). У системі обслуговування тракторів Т-4А и T-I50K відсутній додатковий вид обслуговування, виконуваний через 120 ч, внаслідок чого коефіцієнт кратності збільшений до 0,62.

При плануванні завантаження засобів обслуговування враховується число поверненні видів ТЕ. Величини коефіцієнта повернення Кп перебуває в межах 0,88...0,95. Найменше значення коефіцієнта повернення Кп. У тракторів Т-70С, ЮМЗ-6Л и МТЗ-8ОЛ (Кп, = 0,88), а найбільше - у тракторів T-150К и Т-4А (Кп = 0,95).

У цілому вплив додаткових видів обслуговування на стрункість побудови правил ТЕ кількісно характеризує коефіцієнт чисельності видів обслуговування Кв. У тракторів T-I50K і Т-4А Кв = 0,75. У тракторів Т-40М правилами передбачається на один додатковий вид обслуговування більше, тому значення Кв нижче { Кв = 0,57).

Складність організації, оснащеність пунктів ТЕ встаткуванням залежить від кількості виконуваних операцій і робіт з ТЕ. Трактор з найменшою кількістю операцій легше в обслуговуванні. Значення коефіцієнта чисельності операцій для різних марок тракторів перебувають у межах 0,17...0,37. Це вказує на наявну велику кількість повторюваних операцій. Тому необхідно проводити роботи зі збільшення періодичності виконання операцій. Можливість цього показав аналіз правил ТЕ трактора-тягача "Унимог-406" (ФРН). Система ТЕ цього трактора складається із щозмінного й двох періодичних видів обслуговування. При ETC виконуються дві операції по заправленню паливом і очищенню його при необхідності. Імовірно, ETC правилами не передбачено. Наявність бачків, підпитних системи охолодження й змащення двигуна, забезпечує роботу без проведення доливів води й масла але періодичного ТЕ. По вітчизняних тракторах найбільша кількість операцій за цикл обслуговування ставиться до ХТО. Необхідно прагнути до наявності в STO тільки операцій по заправленню паливом і очищенню або мийці, що буде значною мірою сприяти підвищенню коефіцієнта чисельності операцій До.

Встановлено, що при ТЕ виконується 9 комплексів робіт, виділюваних по їхній технологічній одноманітності, використовуваній устаткуванню й спеціалізації виконавців. Тому значення коефіцієнта номенклатури робіт Кн дня всіх тракторів однаково (Кн = 0,5). У міру вдосконалювання конструкцій намічена тенденція до скорочення номенклатури робіт з ТЕ. Так, при впровадженні нового більше якісного кріплення й контровочних елементів відпадає необхідність у виконанні комплексу контрольно-кріпильних робіт; розробка й впровадження ефективних ущільнень, підпитних систем виключає операції по поливі масел; більше широке впровадження електронних приладів і дублюючих систем дозволить створити електроустаткування, що не вимагає обслуговування в експлуатації; установка на двигуни повітряочистника з паперовими елементами приведе до виконання операцій по очищенню або заміні елементів. Таким чином, уже в цей час є можливість переходу до ТС, що вимагає виконання тільки 5 видів робіт, а саме: збирально-мийних, по заміні масел, заправленню паливом і охолодною рідиною, обслуговуванню паливної системи. Впровадження засобів діагностування створює можливість об'єднання комплексних операцій контрольно-регулювальних і по перевірці роботи механізмів.

Таким чином, при вдосконалюванні правил ТЕ необхідно звертати увагу на додаткові операції з метою їхнього включення в наступні види ТЕ, не відхиляючись від прийнятої планово-попереджувальної системи обслуговування. Назріло також питання про перегляд періодичності видів ТЕ, особливо для перспективних моделей тракторів. Наприклад, у системі ТЕ знятого з виробництва трактора Т-54С через 120 ч виконувалася додаткова операція по очищенню й промиванню відцентрового масляного фільтра. Збільшення брудомісткістю ротора масляної центрифуги дозволило підвищити періодичність його очищення в модернізованого трактора Т-7ОС до 2А0ч.

У результаті досліджень узагальнені дані по показниках технологічності обслуговування тракторів при ТЕ Найбільше технологічними конструкціями з позицій їхньої доступності до місць ТЕ володіють трактори Т--40М, ЮМЗ-6Л и МТЗ-80Л (коефіцієнт технологічності Кт = 0,63...0,69). Однак, незважаючи на позитивну тенденцію до підвищення рівня технологічності СЧ і систем тракторів при ТЕ,на частку допоміжних (баластових) елементів операцій падає ще до 31...47% витрат від загальної оперативної трудомісткості обслуговування.

Чим вище Кт, тим технологічні операції ТЕ. Найбільшою технологічністю володіють операції при ЕТО й T0-I. Аналіз же СЧ і систем тракторів дозволив установити, що найменш технологічними при Ю є двигун, трансмісія й ходова система. Особливо обмежена доступність при обслуговуванні робочих елементів різного роду фільтрів (гідросистеми, трансмісії, двигуна й т.зв.). Структурним аналізом конструкцій фільтрів нагнітання гідравлічних систем установлено, що доступ до їхніх робочих елементів утруднений. Тому на першому етапі модернізації фільтрів гідросистеми (по впровадження змінних пакетів фільтруючих елементів) досить збільшити їх брудомісткості, зменшити число кріпильних виробів, увести датчик і сигналізатор ступеня засміченості фільтра, а також механізувати процес мийки.

Важливе значення має технологічність змащення й заправлення. Ємності трактора заправляються різними сортами масел. Наприклад, при наявності в господарстві тракторів Т-40М, Т-70С, T-I50, T-I50K і Т-4А за рік експлуатації необхідно: для двигунів - п'ять сортів масел; для трансмісії, гідросистеми, кермової й ходової систем - сім сортів масел; для деталей і підшипникових вузлів (змазують через маслянки) - шість сортів змащень.

Найменше число сортів мастильних матеріалів із серійних тракторів потрібно при ТЕ трактора Т-4А, на що вказує значення коефіцієнта асортиментів масел і змащень (Ка = 0,40). Найбільші асортименти мастильних матеріалів потрібно при ТЕ тракторів T-I50K (Ка = 0,22). У цілому відзначається загальна тенденція до різномарочних масел і змащень. Число ємностей, що заправляють, і крапок змащення характеризується коефіцієнтом заправлення, значення якого перебуває в межах Кз = 0,08...0,30. Найбільше число ємностей і крапок змащення в тракторів T-I50K і Т-4А обумовлюється наявністю відособлених ємностей змащення підшипникових вузлів ходових систем (Кз = 0,08...0,11). Результативним заходом щодо зменшення крапок змащення є застосування, наприклад у трактора T-70З, лонжеронів візка у вигляді труб прямокутного перетину із внутрішньою порожниною як резервуар для централізованого змащення підшипників опорних котків. Зменшення числа ємностей може бути також збагнене за рахунок впровадження об'єднаної гідравлічної системи рульового керування, гідрофіцированного навішення й коробки передач. Об'єднана гідравлічна система застосована на закордонних тракторах "Унімог-406", "Алліс-Чалмерс Д-17", "Фордзон-супер-мейшкер", "Интернешнл 4156". На тракторі T-40М найменше число крапок заправлення консистентним змащенням досягнуто за рахунок широкого застосування підшипників з одноразовим змащенням і синтетичними елементами в системі шарнірів кермової трапеції. Ці приклади конструктивних рішень указують на реальну можливість зменшення числа крапок змащення і ємностей, що заправляють маслами.

Рівень обслуговування тракторів залежить не тільки від технологічності їхніх конструкцій, але й від досконалості інструмента, застосовуваного при ТЕ. Для виконання регламентних операцій ТЕ, що включають елементи робіт із кріпильними з'єднаннями, до трактора прикладається комплект слюсарного інструмента. Він складається з гайкових двосторонніх, торцевих і спеціальних (оригінальних) ключів. Внаслідок специфіки конструкції для кожної марки тракторі комплект інструмента індивідуальний. Коефіцієнт уніфікації інструмента Куи становить 0,75..,1,00. Нижня межа коефіцієнта уніфікації ставиться до трактора Т-40М (Куи = 0,75), тобто в комплект включене до 25% спеціального інструмента для впливу на таке ж кріплення. Наявність спеціального інструмента полегшує виконання елементів обслуговування.

Залежно від складності виду від 33 до 65% операцій виконуються із застосуванням слюсарного інструмента. Вагома частка застосування інструмента при мастильно-заправних роботах ТЕ, коли потрібно відвернути або загорнути контрольні, заливні, а при заміні масел і зливальні пробки. Причому, допоміжні елементи (забезпечення доступу до горловин і пробок корпусів, баків) операцій у цьому виді робіт з працевитратами у більшості випадків рівні або більше основних елементів (злив відпрацьованих, заправлення-заливання свіжих масел або змащення). Найбільший обсяг кріпильних робіт характеризують контрольно-регулювальні й мийно-очисні роботи, що підтверджується частотою впливу й номенклатурою інструмента. Частота застосування інструмента при виконанні операцій ТЕ із кріпильними з'єднаннями досягає 104 разів (при ТЕ-3).

В табл. 5.1 представлені дані, що характеризують ступінь застосування інструмента по видах обслуговування (для тракторів Т-4А, T-I50K і ДГ-75С). З таблиці видно, що при складному виді ТЕ застосовується 17...22 типорозмірів інструмента.

Найбільш застосовуваними є ключі з розмірами зева: при T0-I -И, 17, 19, при ТЕ-2 - 12, 14, 17, 19, при ТЕ-3 - 12, 17, 19,22, при СТО - 19, 22, 32. Найменш застосовуваними є гайкові ключі 8, II, 41, 55, з торцевих - 24, 115. При деяких операціях використається тільки I...4 типорозміри інструмента.

Взаємозамінність інструмента характеризується коефіцієнтом Кви, він змінюється від 0,48 до 0,87, Це означає, що практично комплект інструмента з одного трактора не забезпечує можливість проведення в повному обсязі ТЕ іншого трактора. Однак інструмент під час проведення ТЕ використається повністю (коефіцієнт комплектації інструментом для всіх тракторів Кви = 1,0).

Удосконалюванню інструментальної оснащеності тракторів буде сприяти здійснення заходів щодо скорочення різьбових кріпильних елементів за рахунок установки гайка-баранчик, засувок, гайок для ручного відгвинчування (без застосування інструмента), затискачів і засувок для люків замість кришок; зменшення числа болтів (гайок) у РЄ й установки кришок, для зняття яких необхідно повністю відкрутити тільки один болт, а інші частково; скорочення кількості й номенклатури різьбових елементів, що вимагають застосування двох ключів одного або різних розмірів; скорочення способів контрення й застосування прецизійного різьблення або розрізних гайок.

Таблиця 4. Ступінь застосування інструмента по видах обслуговування

Прийоми технічного обслуговування тракторів

Діюча нині система регламентного технічного обслуговування тракторів передбачає наступної провини технічного обслуговування:

- при підготовці до експлуатаційного обкатування,

- при експлуатаційному обкатуванні,

- по закінченні експлуатаційного обкатування,

- щозмінне технічне обслуговування (ЕТО),

- технічне обслуговування № I (TО-I),

- технічне обслуговування № 2 (ТЕ-2),

- технічне обслуговування № 3 (ТЕ-3),

- сезонне технічне обслуговування при переході до весняно-літнього періоду експлуатації (СТО-ВЛ),

- сезонне технічне обслуговування при переході до осінньо-зимового періоду експлуатації (СТО-03),

- технічне обслуговування в особливих умовах експлуатації (піщаних, кам'янистих і болотистих ґрунтів; пустелі; при низьких температурах і у високогір'я),

- технічне обслуговування при зберіганні.

Для тракторів, рішення про постановку на виробництво яких прийнято після I січня 1982 р., установлена наступна періодичність: T0-I через 125 мотогодин, ТЕ-2 - через 500, ТЕ-3 - через 1000 мотогодин.

Причому прийнято допускає відхилення, що (випередження або запізнювання) фактичної періодичності TO-I, ТЕ-2, ТЕ-3 від установленої в межах 10%.

При необхідності по додатковому узгодженню із заводом можна проводити додаткові операції при T0-I і Т0-3 через один вид цих обслуговуванні.

Сезонне технічне обслуговування тракторів проводять 2 рази в рік. СТО-М - при сталій температурі навколишнього повітря вище +5°С, а СТО-03 - нижче цього значення. Причому проведення сезонних обслуговуванні бажано сполучати із проведенням чергового 10-1, ТЕ-2 або 10-3.

Для своєчасної постановки, тракторів на технічне обслуговування необхідно вести облік їхнього наробітку (мотогодин, кількість витраченого палива в кг або літрах). Причому наробіток потрібно враховувати наростаючим підсумком з моменту початку експлуатації нового або капітально відремонтованого трактора. На щомісяця повинен бути складений план-графік проведення ТЕ-1, ТЕ-2, ГО-3, а на відповідно місяці - СТО-Ш і СТО-ОЗ.

Акти-графіки можуть бути складені за формою, що рекомендує ДЕРЖСТАНДАРТ 20793-81 і показаної в табл. 5.5.

У місячному плані-графіку проведення ТЕ варто відзначати виконання кожного T0-I, ТЕ-2, ТЕ-3, CTO-BJI, СT0-03 із вказівкою дати й виду технічного обслуговування й відповідальної особи, що проводили його, а також наробітку з початку експлуатації нових або капітально відремонтованих тракторів.

Обслуговування тракторів при підготовці й закінченні експлуатаційного обкатування, ТЕ-3, СТО-ВЛ і СТО-03 необхідно проводити у стаціонарних майстернях, на станціях і пунктах технічного обслуговування. A T0-I і ТЕ-2 можна проводити на місці роботи тракторів з використанням пересувних агрегатів технічного обслуговування. З метою якісного застосування при технічному обслуговуванні масел і змащень варто використати тільки тих з них, на які є сертифікат. Проведення мастильно-заправних операцій повинне виключати можливість влучення бруду, пилу й вологи в складові частини тракторів.