ДОДАТКИ

ВСТУП

У наш час широко розвивається туристична діяльність. Відбувається розробка цікавих маршрутів, які активно використовуються на практиці. Але ці маршрути мають здебільшого розважальний або оздоровчий характер, освітні тури менш розповсюджені.

Під поняттям освітній туризм варто розуміти освітні тури, які здійснюються з метою виконання завдань, визначених навчальними програмами освітніх закладів. Виділяють тури шкільної та позашкільної освіти, а також до пізнавального виду туризму можна віднести поїздки з метою самоосвіти. В педагогіці накопичений великий досвід по вивченню освітньої ефективності походів, експедицій. Багато теоретичних положень, а також практичних рекомендацій, розроблено найвидатнішими спеціалістами в минулому столітті - Міщенко А. Г., Смирнов І. Г., Устименко Л. М., Афанасьєв І. Ю., Федорченко В.К., [46,62,68,71] та іншими, актуальні і в наш час.

У кінці XVIII століття молоді люди з багатих англійських сімей з метою продовження або завершення освіти стали здійснювати так звані гранд-тури, 2 - 3-річні подорожі до континентальної Європи. Їх можна вважати першими освітніми турами.

Навчальні освітні поїздки можуть допомогти учням в засвоєнні навчальних дисциплін з основ різних наук. В структурі будь-якої освітньої програми туризм може бути використаний в якості ефективної форми навчання. Переоцінювати значення географії в цьому відношенні неможливо. В межах освітнього туризму формується географічна культура людини, розширюється його світогляд. Організація географічного освітнього туризму можлива як на території регіону, в якому живе і навчається юний турист, такі за її межами. Це дозволяє скласти географічне уявлення про специфічний характер місцевих ландшафтних і соціоекономічних комплексів території, провести порівняльний аналіз цих комплексів з уже знайомими.

Освітні тури, відповідно до загальноприйнятих методичних канонів, поділяються а три етапи: підготовчий, власне поїздку (похід) та завершальний. Особливості програми, організації та проведення шкільної подорожі визначаються комплексом факторів: освітня мета поїздки, специфіка регіону відвідування, тривалість і сезон здійснення туру, вік, досвід і підготовка учасників, а також можливість фінансових витрат навчальної групи.

Основне значення у визначенні перспектив розвитку шкільного туризму на будь-якій території мають туристичні умови та ресурси району, які володіють певними ознаками: інформаційними, екологічними, соціальними, естетичними, культурними та ін. цінностями кожного ресурсу, а також їх поєднанням, ємністю, надійністю, доступністю. При розрахунках ефективного використання наявних туристичних ресурсів організаторам необхідно враховувати принцип комплексності, звертаючи увага на функціональну і територіальну взаємопов'язаність ресурсів.

Освітній туризм це поїздки з метою отримання освіти за кордоном. Зазвичай тут реалізуються поїздки в розвинені країни з метою вдосконалення мови, отримання бізнес-освіти, вивчення спеціальних дисциплін.

Навчальні освітні поїздки можуть допомогти учням в опануванні навчальних дисциплін з основ різних наук. Отже, у структурі будь-якої освітньої програми туризм може бути використаний як ефективна форма навчання [38,с.48].

Освітня значимість даної технології в освіті особлива. Навчальні географічні походи і поїздки не тільки бажані, але і повинні бути включені в якості обов'язкової форми роботи з учнями.

Реалізація різноманітних можливостей по організації турів - важлива складова праці. Поїздки, що мають на меті географічне вивчення району, знайомлять учнів з географічними, біологічними, економічними, екологічними, історичними, в тому числі етнографічними, культурологічними та іншими особливостями відвідуваної території. У процесі підготовки учні здобувають необхідні туристам навички, навчаються відбирати і критично оцінювати потрібний матеріал, користуватися спеціальною літературою, аналізувати наявні дані, зіставляти факти та ін.

Методично правильна побудована робота з учнями в рамках освітнього туризму дозволяє скласти туристу уявлення про специфічний характер місцевих ландшафтних і соціально-економічних комплексів території, провести порівняльний аналіз їх з уже знайомими по своєму регіону. Освітні тури дозволяють учням вивчити процеси і результати взаємодії природи і суспільства. Особливу увагу на сучасному етапі приділяється вивченню об'єктів і комплексів з метою прогнозування перспектив їх розвитку. Значимим в цьому аспекті є вироблення рекомендацій щодо подальших кроків по найбільш раціональному шляху природокористування.

При цьому найбільш актуальними можуть бать визнані пізнавальні поїздки на територію при рідних заказників, інших особливо охоронюваних природних територій. Наукові дослідження в природі учні середніх навчальних закладів та ВНЗ можуть проводити спільно, працюючи у складі шкільних наукових експедицій [18,с.35].

Різноманітні, багатопланові процеси взаємодії природи і суспільства визначають багатоаспектну геоекологічних задач вивчення загальних і специфічних законів, що визначають динаміку розвитку ландшафту. У цьому відношенні винятково важливі роботи на навчальних стаціонарах. Цікавий досвід укладання договорів навчальними закладами різного рівня і профілю з науковими організаціями (наприклад, з заповіднікамі або науково-дослідними профільними інститутами) з надання учням можливості проведення на їх базі наукових досліджень.

При плануванні освітнього туру проводиться ранжування природних та культурних комплексів за їх місцем у світовій та вітчизняній культурі (об'єкти світового, федерального, обласного та місцевого значення). У практиці організації навчальних поїздок школярів переважають відвідання міст, які є часто місцем зосередження об'єктів та їх поєднань, що представляють велике значення для формування та розвитку молодої людини.

На світовому ринку туристичних послуг переважають пропозиції поїздок в розвинені країни світу для дітей та молоді з метою вивчення іноземних мов. Серед найбільш популярних пропозицій - візити до Великої Британії, на Мальту, в США. Превалюють програми, розраховані на місячне перебування учнів туристів [47,с.35].

Природно, що програмні пропозиції туристських фірм не обмежуються тільки мовними заняттями. Будь-яка поїздка, за якими б мотивами вона не робилася, так чи інакше буде пізнавальною.

На туристичному ринку є також і пропозиції по навчанню студентів у навчальних закладах за кордоном протягом більш тривалого часу (на семестр, рік і більше). Такі рограмма вважаються престижними, але вони дорогі, і оплатити їх можуть дозволити собі лише заможні батьки.

Молоді люди з країн Європейської спільноти вельми активно подорожують освітніми цілями в інші держави. За 2010 р. понад 160 тис. студентів отримали освітні послуги поза межами своїх країн. Найбільш затребуваними освітніми напрямами для подорожі з метою підвищення кваліфікації та отримання сертифікатів про освіту були торгівля, іноземні мови та соціологія [74,с.35].

Однією з форм подорожі, які, на перший погляд, безпосередньо не відносяться до освітніх, можуть вважатися поїздкі молодих людей з метою роботи в літній період. Так, наприклад, великою популярністю у студентів багатьох країн користуються програми work and travel. Пропозиції працювати і подорожувати приваблюють молодих людей можливістю придбання будь-яких професійних навичок. Проте результати опитування показують, що на перше місце студенти ставлять можливість заробітку, на друге - можливість вдосконалення в мови, третю позицію займають відповіді про бажання побачити світ, на четвертому місці - можливість встановлення ділових і особистих контактів.

Важливим є і те, що для будування подальшої кар'єри досвід роботи за кордоном може оцінюватися роботодавцем як позитивний аргумент при прийомі на роботу в українській установі.

У будь-якому випадку work and travel - приклад можливості учнівської молоді ознайомитися з особливостями природи, культури та економіки інших країн. Це не може позитивно не вплинути в тому числі на розвиток їх географічного кругозору.

На внутрішньоукраїнському туристському ринку пропозиції, пов'язані з індивідуальним освітнім туризмом школярів, частіше поєднуються з рекреаційними пропозиціями. Популярністю користується відпочинок учнівської молоді (звичайно в канікулярний час) з паралельним проходженням будь-якої освітньої програми. Лідерами у здійсненні подібних програм являються екологічні табори. Подібні табори стали особливо активно розвиватися за останні 15 років на базі національних і природно-історичних парків, а також природних заповідників [72,с.47].

Найбільш запитувані екологічні табори в Північно-Західному, Центрально-Європейському, Уральському, Байкальському і Південно-Далекосхідному туристському регіонах. Пропозиції відпочинку на базах і в таборах відпочинку, в період перебування у яких учням пропонуються освітні програми іншого напрямку, поки на російському туристичному ринку нечисленні. Проте деякі програми дуже перспективні.

Найбільш відомі освітньо-рекреаційні програми за такими напрямками, як вивчення іноземної мови без виїзду за кордон, вивчення історії, придбання досвіду краєзнавчого дослідження.

Цікавий у зв'язку з обговорюваним питанням досвід організації таборів, в період перебування в яких молоді люди поєднують відпочинок з придбанням знань економічної спрямованості.

Дуже важливі краєзнавчий принцип і принцип зв'язку з життям. В даний час можна констатувати зростання інтересу до шкільного освітнього туризму. Педагогічно вірно організовані навчальні екскурсії і поїздки крім формування основ географічної культури учнів дозволяють вчителю здійснювати практично всі види професійної діяльності: навчально-виховну, науково-методичну, соціально-педагогічну, культурно-освітню та ін Так, в процесі організації та проведення освітніх турів у учнів крім географічної компетентності можуть формуватися такі універсальні соціально-особистісні та загальнокультурні якості.

Будь-яка подорож, якщо вона передбачає хоча б одну екскурсію, саме по собі вже є освітньою. Завдяки розвитку світової економіки і міжнародних відносин популярність "освітнього відпустки" помітно зросла. Якщо раніше іноземні зв'язки - це було щось дивне і незрозуміле, то сьогодні не обов'язково навіть бути транснаціональною корпорацією, щоб у тебе були іноземні партнери. І завжди приємно розмовляти напряму, без перекладачів, для встановлення більш довірливих відносин. Потім, з приходом іноземних компаній, помітно зросла цінність кадрів, які володіють на професійному рівні іноземною мовою [41,с.52].

Два ці поняття - освіта і відпочинок - можуть здатися несумісними людині, змученого повсякденній робочій або навчальної рутиною. І, тим не менш, вони чудово поєднуються, тому що з одного боку, під час поїздки за кордон ви вивчаєте національний (для цієї країни) мову. Це є одним з найефективніших способів як підтримання рівня першого іноземної мови, так і вивчення другої іноземної мови: постійна мовна практика вам забезпечена 24 години на добу. З іншого боку, як мінімум половину свого часу ви можете присвятити відпочинку, адже мовні школи, університети та інші освітні центри розташовані в самих різних куточках світу, і види відпочинку можуть варіюватися від пляжного до музейного.

За статистикою, сьогодні більше 85% мандрівників відмовляються називати себе просто туристами. Вони шукають у поїздках не стандартних розваг і заїжджених екскурсійних маршрутів, а можливості побачити країну зсередини, відчути на собі її соціальні та культурні умови, а також поєднати відпочинок з вивченням або підтримкою існуючого рівня іноземної мови [66,с.26].

Найбільш запитувана іноземна мова, яку їдуть вивчати туристи - англійська, її прагне вивчити до 79% молодих туристів. При цьому 40% вважає за краще вивчати її у Великобританії, 20% - на Мальті, і 10% - у США. З їх числа всього лише 9% навмисно поєднують вивчення англійської з відпочинком в екзотичних країнах і тільки 3% схиляються на бік спеціалізованих програм, що включають активне заняття спортом, розвиток навичок в улюбленій справі і т.д. [66,с.40].

Сьогодні можна виділити кілька видів освітнього туризму:

- Екскурсійно-ознайомчі подорожі по різних містах, природним зонам і країнам;

- Навчальні поїздки з метою вивчення іноземної мови або тих чи інших загальноосвітніх або спеціальних предметів;

- Ознайомчі поїздки до установи, організації та на підприємства;

- Наукові і навчальні стажування в установах, організаціях і на підприємствах;

- Участь у семінарах, конференціях, з'їздах, конгресах, майстер-класах, мета яких - обмін досвідом та отримання нової професійно важливої ??інформації.

Найперший ступінь освітнього відпочинку - це літні дитячі та молодіжні табори. У них можуть їздити діти від 7 років. У подібних таборах для них передбачено певну кількість годин викладання мови, як правило, англійської. Такі табори, в основному, розташовані в Туреччині, в Болгарії, в Угорщині та на Мальті [28,с.169].

Наступний ступінь - це короткострокові мовні курси (зовсім не обов'язково ця мова - англійська), які в основному приурочені до канікул (переважно, літнім). Це курси від 2 тижнів і більше. При виборі відповідного курсу враховується вік клієнта, його рівень володіння мовою і особистісні характеристики. Відштовхуючись від цього, вибирається країна відвідування, навчальний заклад, варіанти проживання (або кампус - студентське містечко, або проживання в сім'ї - повне занурення, за якого ніхто не розмовляє рідною мовою студента).

Ще один ступінь - це довгострокові мовні курси - від 1 семестру і більше. Далі йде академічний курс. Це вже не обов'язково мовні курси - це може бути будь-який напрямок (як у звичайному університеті): бізнес і економіка, юриспруденція, дизайн і пр. Для вступу у багато ВНЗ зарубіжних країн необхідно володіти певним рівнем знання мови даної конкретної країни. Для визначення рівня володіння мовою, студенти здають письмові та усні тести встановленого зразка.

Під час здійснення освітнього туризму теж доводиться повністю формувати туристичний пакет. Тобто бронювати авіаквитки. Далі, необхідно отримати запрошення з навчального закладу і зібрати документи необхідні для подачі заяви на візу.

При складанні програми навчання необхідно продумати, скільки годин студент повинен і може ефективно займатися, а скільки він може присвятити відпочинку і іншим "позакласних заходів". Як правило, в такі програми закладається ознайомлення з країною, її історією, географією та іншими особливостями. Тобто клієнтам пропонуються різного роду екскурсії, відвідування музеїв, галерей, театрів [68,с.42].

В рамках освітнього туризму окремі країни мають, як правило, свою спеціалізацію. США приваблює туристів великим багатством вибо ¬ ра можливостей у напрямках освіти, якого не може запропонувати жодна інша країна. Однією з найбільш привабливих цілей для бажаючих отримати класичну вищу освіту, завжди була Великобританія і Німеччина з її мережею старовинних університетів. Іспанські школи витончених мистецтв у рекомендаціях не потребують: в університетах на високому рівні викладаються архітектура, дизайн, графіка, декор.

Пальму першості в цій області впевнено тримає Барселона. Італійську вищу освіту спочатку не орієнтоване на прагматично-професійну підготовку, тому, збираючись вчитися в Італії, краще вибирати гуманітарні дисципліни.

Відмінною рисою французького вищої освіти є відносно невисока плата за навчання, відсутність яких би то не було обмежень і вкрай прості правила прийому, що створює ситуацію, надзвичайно сприятливу для іноземців. У швейцарській освіті головне - якість і ґрунтовність. Дозволити собі елітарне швейцарське освіта може далеко не кожен. Швейцарія - країна, де можна отримати справжню європейську освіту англійською, німецькою, французькою та італійською мовами в самому мальовничому і спокійному куточку Європи.

Незалежно від рівня доходу для більшості мандрівників найважливішим фактором є вартість поїздки: вона хвилює 94% збираються назустріч пригодам людей з усього світу. При цьому річний дохід більше 35% мандрівників становить менше 2,5 тис. доларів США, а студентськими та молодіжними знижками з міжнародної карті ISIC в міжнародних поїздках користуються до92% її володарів [34,с.57].

Одночасно, оскільки в сучасному інтенсивному ритмі життя кожна хвилина на рахунку, час використовується гранично раціонально, поняття розвитку і відпочинку все частіше змішуються. Мандрівники по всьому світу, намагаючись раціонально використовувати час, внести баланс між корисним і приємним, вибирають так званий «корисний відпочинок». Такий спосіб планування вільного часу вибирає до 70% мандрівників з різних точок світу.

У відповідь на попит народжується пропозицію - з кожним днем ??для громадян усього світу росте список можливостей поєднання «приємного з корисним», а програми відпочинку все більш збалансованими, наближаючись до ідеальних. У результаті сьогодні у жителів багатьох країн, в тому числі у росіян, є можливість поєднувати подорож з мовними курсами, що включають в себе вивчення іноземної мови із заняттями спортом, улюбленою справою, відпочинком в екзотичних країнах, оплачуваною роботою і так далі [28,с.33].

Попит на комбіновані програми відпочинку зростає і в Україні. Пляжні й одноманітні екскурсійні програми багатьом вже здаються нецікавими, сучасні російські туристи хочуть більшого, зокрема, відпочинку, який дозволить не лише розслабитися, але і придбати потрібні навички і знання. І основна відмінність вітчизняних та загальносвітових тенденцій саме в цьому: в Україні, як у жодній іншій країні світу популярний такий вид «корисного відпочинку» як освітній туризм.

Найбільшим попитом іноземною мовою, яка їдуть вивчати українські громадяни - англійська, її прагнуть вивчити до 79% молодих туристів.

При цьому, «корисний відпочинок» в нашій країні - прерогатива самих молодих мандрівників: близько 70% таких мандрівників - школярі та іноді супроводжують їх батьки, 25% - студенти і лише 5% - співвітчизники у віці старше 25 років [31,с.42].

Крім того, часто поєднуючи на практиці вивчення мови за кордоном з туристичним проведенням часу, відпочинок та розваги росіянами сприймається, радше як додатковий, а не рівнозначний фактор.

Інше важливе питання, що перешкоджає розвитку в Україні напрями вільного відпочинку і корисних подорожей на світовому рівні, це складність процедур отримання візи для в'їзду в багато країн світу. Цей трудомісткий процес з часто непередбачуваним результатом геть відбиває бажання подорожувати без попередньої підготовки, і в результаті більше 97% освітніх поїздок за кордон здійснюються згідно заздалегідь наміченим планом.

Між тим, сьогодні в Україні ведеться активна робота із зміцнення освітнього і «вільного» туризму, наближення його до загальносвітових стандартів. Вивчення діяльності центрів з організації програм навчання за кордоном дозволяє зробити висновок, що, у наш час, освіти за кордоном - один із затребуваних напрямків туризму.

При вирішенні завдань була вивчена і проаналізована спеціальна література, що дозволило виявити сутність освітнього туризму і розкрити його напрями. Під освітнім туризмом розуміються туристські поїздки, екскурсії з метою освіти, задоволення допитливості та інших пізнавальних інтересів.

Існують три напрямки:

- мовно-навчальний;

- спортивно-навчальний;

- професійне навчання.

Сфера освітнього туризму охоплює всі види навчання і освіти, які здійснюються поза постійного місця проживання. Відмінною рисою є те, що він сприяє формуванню освітньої мобільності, навичок самоосвіти.

Організовують освітні поїздки та туристичні компанії, і міжнародні мовні центри. Самі центри, як правило, є рецептивними туроператорами, що забезпечують розміщення, навчання, в деяких випадках - культурну (розважально-екскурсійну) програму. Більшість туристичних компаній, які організують російським громадянам поїздки за кордон з метою освіти, підносять свої послуги як консалтингові: допомагають вибрати школу, програму і пройти тест, рекомендують ті або інші авіарейси і місця проживання.

Формально вся поїздка - від дороги, часом з кількома пересадками, і місця проживання до освітньої та розважально-екскурсійної програми - оформляється самим клієнтом. Однак в умовах, коли все робиться з підказки менеджера фірми, цей процес є ні чим іншим, як формуванням індивідуального туру. Це є прерогативою туроператорів, які зобов'язані мати фінансову гарантію і номер у реєстрі. На даний момент, наявність реєстрового номера і є гарантією безпеки поїздки [16,с.42].

У Законі України «Про туризм» туризм визначається як «тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає» [1].

Виходячи з цього визначення, сфера освітнього туризму охоплює всі види навчання і освіти, які здійснюються поза постійного місця проживання. В даний час найбільш популярними стали наступні види освітнього туризму:

- навчальні поїздки з метою вивчення іноземної мови або тих чи інших загальноосвітніх або спеціальних предметів;

- ознайомчі поїздки до установи, організації та підприємства;

- наукові та навчальні стажування в установах, організаціях і на підприємствах;

- участь у семінарах, конференціях, з'їздах, конгресах, творчих майстерень і Майстер-класах, мета яких обмін досвідом та отримання нової професійно важливої ??інформації;

- екскурсійно-ознайомчі подорожі по різних містах, природним зонам і країнам.

Давайте почнемо з найнижчих сходинок освітнього туризму. Тут до його різновидів ми будемо відносити літні дитячі та молодіжні табори (але варто обмовиться, що таке припущення можливо з певною мірою натяжки). У подібних таборах для дітей передбачено якусь кількість годин викладання мови, як правило, це англійська мова. Такі табори, в основному, розташовані в Туреччині, в Болгарії, в Угорщині, на Мальті.

Наступний щабель - це короткострокові мовні курси, які в основному приурочені до канікулярним дат. Це курси від 2 тижнів і більше. При виборі для клієнта підходить для неї курсу, враховують його вік, рівень володіння мовою і особистісні характеристики. Відштовхуючись від цього, і вибирають країну перебування, навчальний заклад, варіанти проживання (або кампус - студентське містечко, або проживання в сім'ї - повне занурення, за якого ніхто не розмовляє рідною мовою студента).

Наступний щабель - це довгострокові мовні курси - від 1 семестру і більше.

Далі йде академічний курс. Це вже не обов'язково мовні курси - це може бути будь-який напрямок: бізнес і економіка, юриспруденція, дизайн і пр. Для вступу у багато ВНЗ багатьох країн необхідно володіти певним рівнем знання мови даної конкретної країни. Для визначення рівня володіння мовою, студенти здають письмові та усні тести встановленого зразка. В інших країнах у цьому немає необхідності.

Очевидно, що подібного роду програмами повинні займатися менеджери не тільки чудово володіють мовою, але і мають дуже високі особистісні характеристики.

Об'єктивно виникає питання, чому освіта за кордоном відносять до туризму. Справа в тому, що тут теж доводиться повністю формувати туристичний пакет, тобто, бронювати квитки - причому краще брати їх по ISIC або ITIC (відповідно, студентські та викладацькі карти), по дитячому або молодіжного тарифу, за наявності групи буває найбільш вигідний груповий тариф. Далі, необхідно отримати запрошення з навчального закладу і зібрати необхідні для подачі заяви на візу документи [72,с.42].

Розрахунок і оплата освітнього курсу - це особлива, складна тема. При розрахунку необхідно нічого не пропустити, щоб потім не було проблем, потрібно продумати всі витрати, які можна і навіть необхідно включити у вартість програми, щоб студенту самому не доводилося вирішувати ці питання.

При складанні програми необхідно продумати, скільки годин студент повинен і може ефективно займатися, а, скільки він може присвятити відпочинку і іншим позакласних заходів. Як правило, в такі програми закладається і ознайомлення з країною, її історією, географією та іншими особливостями. Тобто для клієнтів пропонуються різного роду екскурсії та відвідування музеїв, галерей, театрів.

Той же самий алгоритм передбачений і для приймаючої сім'ї (у разі проживання студента в сім'ї). При виборі сім'ї беруться до уваги особливості клієнта: чи є він вегетаріанцем, курить чи ні, «жайворонок» він чи «сова», наявність або відсутність в сім'ї тварин і рослин та інші нюанси.

Останнім часом все більше туристських підприємств та спортивно - оздоровчих установ стали піклуватися про надання такої додаткової послуги, як анімація.

Анімація в туризмі розглядається як діяльність з розробки та надання спеціальних програм проведення вільного часу. Анімаційні програми включають спортивні ігри та змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, хоббі, заняття, що входять до сфери духовних інтересів.
Отже, "тураніматор - фахівець, що займається розробкою індивідуальних і колективних анімаційних програм, в нашому випадку це супроводжуючий групи, або куратор"

Однак цікаво, що одна і та ж програма може викликати в одних людей позитивні емоції, а в інших - прямо протилежні. Процес сприйняття запропонованих анімаційних програм залежить від багатьох факторів:

- віку учасників або глядачів;

- рівня освіченості;

- статі;

- етнічної приналежності;

- настрої на момент реалізації даної програми і т.д. [44,с.28].

Саме тому важливо диференціювати споживачів даних послуг заздалегідь, мати в запасі кілька різних програм або заходів, щоб задовольнити різні смаки. Крім того, бажано зміцнення матеріально-технічної бази на випадок форс-мажорних обставин.

Для того щоб анімаційні програми були дійсно цікавими, необхідно їх правильно організувати. Організаторська діяльність передбачає наявність у фахівців уміння розподілити роботу, персонально визначити обов'язки, права і відповідальність, встановлювати час виконання робіт, розробляти систему контролю за виконанням прийнятих рішень, вести справи так, щоб бачити і вирішувати корінні питання в перспективі.

Якість анімаційної програми пов'язано, як правило, з цікавими режисерськими знахідками, багатим арсеналом сценографічних, музичних, пластичних, мовних, світлотехнічних прийомів у розробці та реалізації анімаційних програм.

Звідси логічно випливає проблема професіоналізму аніматорів всіх рівнів.

Сучасні клуби, центри, готелі, спеціалізовані парки і турбази гостро потребують в організаторах дозвілля, які повинні вміти планувати його, спілкуватися з людьми, пропонувати споживачеві великий вибір цікавих, захоплюючих анімаційних програм.

Таким чином, освітній туризм, який має головну мету - формування культури - повинен розглядатися як педагогічно багатогранно значуща форма роботи з учнями. Успішність її подальшого ефективного використання залежить від наявності підготовлених організаторів. Тут необхідні фахівці компетентні як у питаннях педагогіки, так і проведення туристської діяльності.

1.2 Зародження та розвиток освітнього туризму в світі і в Україні

На сучасному етапі в суспільній свідомості відбуваються якісні зміни в розумінні глобальних процесів, що забезпечують прогресивний розвиток суспільства. Всю більшу увагу привертають до себе явища, що відносяться до духовного життя суспільства. В Україні, зокрема, на перший план соціально-політичних дискусій виступають питання про значущість культури, духовності, моральності, виховання і освіти.

В кінці 18 - початку 19 століть почала розвиватися традиція освітнього туризму. Власники приватних виховних пансіонів стали включати в програму навчання (за додаткову плату) подорожі по Європі, з метою удосконалення знань іноземних мови та придбання корисного практичного і життєвого досвіду. У той же час, подорожі за кордон були просто модою: нерідко фактично виходило так, що розважально-пізнавальна подорож як таке завершувало і вичерпувало освіту молодого чоловіка за кордоном.

Освітня мета поїздки була часто пов'язана з розважальною або культурної. Цей зв'язок виявлялася у тому, що маршрути освітніх поїздок для молодих людей, як правило, включали в себе популярні туристичні центри в Італії і Швейцарії і, зрозуміло, Париж.

Згідно зі статистичними даними, переважна більшість молодих людей у ??світі схиляються на бік «корисного відпочинку» та вільного стилю подорожі. Більше 85% мандрівників відмовляються називати себе туристами і шукають в поїздках не стандартних туристичних розваг протоптаних екскурсійних маршрутів, а можливість побачити країну зсередини, очима місцевих жителів, відчути на собі нові соціальні та культурні умови, а також поєднати відпочинок з вивченням або підтримкою існуючого рівня іноземного мови. При цьому, вік 57% таких мандрівників становить 20-25 років, але за останні п'ять років подорожі «без кордонів» стають все більш популярними й у людей у ??віковій категорії від 25 до 35 років, з 2002 по 2007 рік їх кількість зросла з 23 % до 31% [35,с.49].

Становлення «освітнього туризму» на території України слід репрезентувати як чергування періодів, кожен з яких був ознаменований зміною домінуючої системи мотивації до подорожей [43,с.55].

У Російській імперії освітній туризм зароджується на початку XVIII століття. Подорожі, пов'язані з отриманням освіти або орієнтовані на вивчення різних аспектів життя західноєвропейських країн, надали вагомий вплив на становлення і розвиток російської культури. Історично знаменними у процесі визрівання «освітнього туризму» виявилися петровські часи: проникнення в культурологічне простір західноєвропейських країн передбачало освітні подорожі «слуг царя» за кордон.

У період правління Катерини II в середовищі придворних еліт було прийнято відправляти своїх нащадків за кордон «на вивчення наук». Традиція була продовжена і сферою державного утворення. У роки директорства І. І.Бецкого у Санкт-Петербурзькому кадетському корпусі, де навчались дворянські діти, які не мали власного доходу, з'явився прецедент: медалісти могли три роки подорожувати за кордоном за казенний рахунок. В інструкції з приводу казенних подорожей було записано: «будь-яка подорож повинна мати предметом просвіту». Крім подорожей за кордон - особливо для майбутніх викладачів - вважалися необхідними і подорожі по Росії - «для примітки гідного до відома в своїй вітчизні».

До 90-х років XIX століття найбільшого поширення набув просвітницький туризм (відомий нам з історії західноєвропейського освітнього туризму), обумовлений необхідністю збору науково-географічної та краєзнавчої інформації щодо різних регіонів. Тобто, починаючи з XIX століття, короткочасні екскурсії та довготривалі подорожі стали застосовуватися як метод навчання в спеціальній і вищій освіті.

У 1890 - 1917 роки туристична система визріває у форму дозвілля. Цей період характеризується формуванням туристичної інфраструктури, в якій виявляються два фундаментальних сегмента: елітарний туризм аристократії та екскурсійний, рекреаційний туризм інтелігенції [44,с.59].

Державна організаційна структура туристських закладів, посилення уваги до розвитку туризму з боку ВЦРПС надали нового імпульсу туристській роботі. Вона стала цілеспрямованішою, підвищились вимоги до змісту туристських подорожей та екскурсій. Оновлювались діючі туристські об'єкти та розпочалося будівництво нових туристських баз у Криму, на Кавказі, в Україні та інших місцях.

У ранній період радянської держави (1927 - 1960-і роки) домінує ідеологічна компонента в туристичній галузі; тут ідеологічна складова туризму підминає під себе рекреаційні, просвітницькі, освітні та інші цільові призначення туристичної галузі. Переважали освітні поїздки і походи історико-революційної, військово-історичної, історико-архівній, природничо-наукової тематики.

Ступінь туристської освітньої активності звичайно визначалася становленням системи середньої освіти (і суспільства в цілому) до краєзнавства.

З кінця 1960-х в Україні переважаючим став адміністративно-нормативний туризм, детермінований зрослим інтересом до туристичної проблематики, конструюванням системи рекреаційного проектування, зародженням новітньої професійно-кваліфікаційної структури і системи безперервної підготовки кадрів туристської сфери.

Отже, за довгу історію вітчизняний освітній туризм пройшов періоди, як бурхливого розвитку, так і стагнації.

Починаючи з кінця XIX ст. особливо привабливі для школярів різного віку були одне багатоденні походи. Географічні знання - важлива складова підготовкі та проведення таких походів. Можна рекомендувати організаторам таборів дитячого відпочинку продовжувати зазначені традиції в наші дні.

Протягом 50 років у нашій країні користувалися популярністю у молоді і трудові літні табори. Вони створювалися в переважній більшості випадків для студентства, проте є і позитивні приклади подібної форми роботи зі школярами (для учнів шкіл це були табори праці та відпочинку) [46,с.18].

Учасникам трудових таборів зазвичай надавалася можливість виїжджати в інші регіони країни. Крім заробітку і придбання навичок роботи з різних спеціальностей (переважали роботи в сфері будівництва, сільського господарства, транспорту, а також робота піонервожатими в дитячих таборах відпочинку) молоді люди мали можливість отримати уявлення про географічні особливості території, в межах якої проходила їх тимчасова трудова діяльність.

Такий вид діяльності не можна віднести безпосередньо до категорії освітнього туризму, оскільки поїздкі з метою заробітку не можуть бути визнані туристськими. Однак мотиви, за якими учні приймали рішення про поїздки, були багатоплановими, так як вони включали мотиви навчання професії, відпочинок, випробування своїх сил, набуття досвіду життя поза домом, встановлення особистих контактів, відвідування території поза регіону постійного проживання та ін. Отже, з урахуванням перерахованих мотивів такі поїздки можуть бути визнані туристськими.

Їх значення для розширення знань географічного характеру не вимагає додаткових доказів [43,с.19].

На початку XXI століття Україна встала перед вибором шляху свого подальшого розвитку. Затвердження ринкових відносин привело багато в чому до непередбачених наслідків для духовної культури. Великий відсоток представників старої культури, інтелігенції не змогли адаптуватися до нових умов життя і опинилися в досить складній ситуації. Помітно знизився рівень культури в суспільстві. Все це привело до ускладнення механізму ідентифікації особи з надособистими цінностями. Розвивається культурна всеїдність і несмак.

Проте разом з цілим поряд природних труднощів, викликаних перехідним станом вітчизняної культури, не можна не відзначити ряд позитивних чинників. Разом з соціальними, економічними, політичними змінами дуже серйозні зрушення відбуваються і в суспільній свідомості. Поступово слабшає прихильність до якої-небудь ідеології, до тих або інших стереотипів, які довгий час направляли міжкультурну взаємодію в строго певне русло, регламентуючи вибір потенційного партнера, орієнтуючи на певні відносини.

У Законі України «Про туризм» туризм визначається як «тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає». Виходячи з цього визначення, сфера освітнього туризму охоплює всі види навчання і освіти, які здійснюються поза межами постійного місця проживання [1].

В даний час найбільш затребуваними є такі види освітнього туризму: участь у семінарах, конференціях, з'їздах, конгресах, творчих майстерень і майстер-класах, мета яких обмін досвідом та отримання нової професійно важливої ??інформації; екскурсійно-ознайомчі подорожі по різних містах, природним зонам і країнам.

На даний момент наші співвітчизники досить слабо ознайомлені з привабливими аспектами суміщення освіти і строкатого розмаїття прагматістскіх (артикульованих через принцип користі) видів відпочинку. Тим не менш, сьогодні в Україні ведеться активна робота по зміцненню українського освітнього туризму, реалізуються соціально-економічні стратегії, що сприяють наближенню вітчизняного туристичного бізнесу до якісного рівня загальносвітових стандартів.

Популярність освітнього туризму зростає щорічно. Освітній туризм, який має давні традиції, в даний період представляє перспективний напрямок міжнародного культурного обміну. Саме освітній туризм найбільшою мірою сприяє прояву етнокультурної самобутності та індивідуальності людини, надаючи всебічний вплив на більшу частину галузей людської діяльності.

Освітній туризм також передбачає конс`юмерістські процедури; споживання туристами мистецтва, художньої спадщини, фольклору та цілого ряду інших культурологічних феноменів.

Освітній туризм являє собою ідеальну площину для вивчення сутності культурного відтворення. Поширена класифікація освітнього (культурного) туризму обгрунтована характерології культурно-освітніх інтенцій туристів.

Існують - історичні подорожі («подорожі» в історію, реконструкції історичних подій, вивчення історичного періоду), географічні подорожі (комплексні і спеціалізовані), художні подорожі (відвідування музеїв та інших культурологічних місць, поїздки, що вживаються з метою вивчення будь-якого напряму в мистецтві ).

Варто зауважити, що Європейська асоціація з освіти в сфері туризму і відпочинку у власних публікаціях акцентувала увагу на ключовому аспекті освітнього (культурного) туризму, а саме - на «елементі навчання». Освітній туризм зокрема не варто характеризувати як процес ознайомлення з «чужою» культурою та її осмислення [38,с.42].

В результаті даних процедур особистість виробляє особистісні погляди щодо іншої людини і на цій основі розвиває, розширює коло своїх пізнавальних інтересів стосовно історико-культурних традицій, звичаїв, традицій народів інших місцевостей, етносів і національностей, всього того, що дозволяє формувати культурну компетентність учасника туристичного процесу. В даний час концепція технології освітнього туризму грунтується на цінностях відкритої освіти (освітньої мобільності, культурної грамотності, індивідуальної історії) і є відповіддю на виклики нашого часу.

Велика частина з розглянутих видів поїздок, як зазначалося, не мала навчальних цілей у якості головних. Тим не менш походи і поїздки з освітніми завданнями широко використовуються в школах і вузах. Навчальна поїздка (похід) повинна грунтуватися на принципах науковості (істинності), цільової спрямованості пізнавально-виховного процесу, свідомості сприйняття, послідовності, систематичності і логічності побудови, а також принципах наочності, доступності й дохідливості, цілісності і модульності, додаткової функціональності та значимості, міждисциплінарної інтеграції, яскравості й емоційності в розкритті теми, захопливості.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОСВІТНЬОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ