Архітектурні пам'ятки Хмельницької області

План

1. Географічне положення області. Площа території

2. Коротка фізико-географічна характеристика області

3. Населення (його чисельність та етнічний склад)

4. Коротка характеристика економіки в області

5. Унікальність рекреаційно-туристичних ресурсів

1. Географічне положення області. Площа території

Територія хмельницької області лежить між 48 ?27? та 50?37 північної широти й між 26?09? та 27?56? східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 220 км, з сходу на захід - 120км.. Область розташована в західній частині України. На Північному Сході межує з Житомирською, на Сході з Вінницькою, на Півдні з Чернігівською, на Заході з Тернопільською областями. Площа 20,6 тис. км І. Утворена область 22.09.1937 року. [1,с.370]. Крайніми точками її території на півночі є с. Веселівка Славутського району, на півдні - с. Гринчук Кам'янець-Подільського району, на заході - с. В'язовець Білогірського району і на сході - с. Вівсяники Летичівського району.

2. Коротка фізико-географічна характеристика області

Область розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини в зонах лісостепу і мішаних лісів. У рельєфі області виділяються такі частини: Волинське плато (Плужне-Ізяслав-Шепетівка-Полонне); Подільське плато (Базалія-Авратин-Волочиськ-Гвардійське, так звана Авратинська височина); товтрові кряжі (від Сатанова до Старої і Нової Ушиці, що підносяться на 30-50 м над навколишньою місцевістю); долина річки Дністер (Зарічанська і Кам'янець-Подільська низовини ). Більша частина території розташована в зоні Лісостепу і лише не велика її частина у зоні Полісся. Центральна частина має типовий лісостеповий ландшафт: злегка хвиляста поверхня почленована не глибокими, часто заболоченими балками. У південній частині, що прилягає до Дністра, є чимало річок, що течуть з півночі на південь. Навислі над берегами скелі привертають увагу різноманітністю рослинності й неповторністю барв. Мальовничі пейзажі Поділля захоплюють. Недарма Леся Українка називала Поділля справжньою окрасою України.

В області налічується понад 90 річок у басейнах Дністра. Південного Бугу, Прип'яті. Найбільші з них Дністер з притоками Збруч, Жванчик, Смотрич, Тернова, Студениця, Ушиця, а також верхів'я Горині і Случі з Хаморою, верхів'я Південного Бугу та озера - Кузьминське у Красилівському районі і Новоставське в Летичівському районі.[2, с.9]

Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці і жита, цукрових буряків,картоплі та інших культур, а також садівництво й овочівництво.

На території області поширена рослинність двох геоботанічних зон України - Полісся і Лісостепу. На Поліссі переважають хвойні ліси, в Лісостепу - широколисті. В минулому лісів на Поділлі було значно більше : протягом ХV-XIX ст. їх винищували для виготовлення поташу та для вивозу деревини за кодон. Проводиться велика робота щодо збереження та збільшення лісонасаджень на землях, не придатних для землеробства.

В області є чимало родовищ нерудних корисних копалин, зокрема будівельних матеріалів: вапняку, гіпсу, крейди, кристалічних порід, пісків, глини також каоліни, фосфати, літографський камінь. Є поклади торфу та бітумінозних горючих сланців. Біля міста Славутич виявлено невелику поклади бурого вугілля.[2, с.10]. Область має також потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод типу „Нафтуся”, „Миргородська”, родонові води, 10 родовищ столових вод. Фауна області складає 311 видів хребетних (60 ссавців, 190 птахів, 10 рептилій, 11 амфібій). 15 занесені до Червоної книги. 77 видів нашої фауни занесені до обласної Червоної книги. В лісах зустрічаються олені і лосі, дикі свині і косулі, білки і борсуки, вовки і лисиці, зайці-русаки, видри, тхори, їжаки, куниці, вужі, гадюки та багато інших. У флорі Хмельниччини майже 1500 видів вищих спорових і насінних рослин, з яких 237 видів потребують охорони. Вони ввійшли до обласної Червоної книги. З них 68 видів рослин занесені до Червоної книги України.

3. Населення (його чисельність та етнічний склад)

Населення Хмельницької області на 1 січня 2010 р. становило 1334,0 тисяч осіб. Міське поселення складає 726,2 тис (54,5%), сільське 607,8 тис. (45,5%). Середня густота населення складає 64,8 осіб на кмІ. Природній рух населення за 2009 рік :

Народженні:14 690 ( 11, 0 на 1000 осіб);

Померлі: 21 766 ( 16, 3 на 1000 осіб);

Приріст 7 076 (- 5,3 на 1000 осіб).

Міграційний рух за 2009 рік у межах України:

Число прибулих: 22 368 (16, 7 на 1000 осіб);

Число вибулих: 22 952 (17,1 на 1000 осіб);

Приріст : - 583 ( -0,4 на 1000 осіб).

Зовнішня міграція

Число прибулих: 550 (0.5 на 1000 осіб);

Число вибулих: 335 (0,3 на 1000 осіб);

Приріст: 245 (0,2 на 1000 осіб).

Етнічний склад населення

Національність	Всього , осіб	Частка від населення адміністративно-територіальної одиниці,%
Українці	1339331	93,88
Росіяни	50686	3,55
Поляки	23005	1,61
Білоруси	2750	0,19
Євреї	1410	0,1
Молдовани	1353	0,09
Вірмени	1159	0,09
Роми	490	0,03
Татари	464	0,03
Німці	365	0,03
Азербайджанці	362	0,02
Грузини	233	0,02
Болгари	207	0,01
Румуни	167	0,01
Узбеки	153	0,01

4. Коротка характеристика економіки в області

Економіка Хмельницької області в наші дні успішно розвивається. Цьому сприяють її природні багатства, родовища корисних копалини і мінеральних ресурсів. На сьогодні розвідані близько 260 родовищ корисних копалини, експлуатація яких служить ефективному функціонуванню фарфоро-фаянсової галузі, виробництва будівельних матеріалів. Одним з найбільш перспективних напрямів розвитку мінерально-сировинної бази в області є освоєння родовищ графіту, виявлені на північному сході області.

Буртинське родовище графіту розташоване в Полонському і Шепетівському районах. Руди цього родовища легко збагачувальні. Вихід графітового концентрату з них складає 95%, зольність концентрату низька (від 2.5% до 11%). З руд можливе отримання всіх сортів і марок графіту.

Запаси і прогнозні ресурси графітових руд в цілому по родовищу складають 350 млн. тонн.

На території області розвідано 21 родовище граніту з запасами 230-250 млн. куб. м, що повністю забезпечує потреби області в будівельній сировині на 100-120 років.

В результаті проведених геологорозвідувальних робіт на півночі і в центральній істині області встановлено ряд перспективних родовищ червоного та темно-сірого граніту, діориту та лабрадориту з високими декоративними властивостями.

Хмельницька область - це єдиний регіон в Україні та в колишньому Радянському Союзі, де розвідані родовища сапонітових глин - унікальних природних утворень, які вкладають цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями.

Запаси Хмельницької групи родовищ сапонітів складають понад 100 млн. т. Потужність продуктивного шару - 10-40 м, потужність розкривних порід - 5-20 м. Найбільш вивченими є Варварівське і Ташківське родовища сапонітових глин з запасами понад 60 млн. т.

На півдні області на території Віньковецького району розвідані Адамівське і Карачіївське комплексні родовища глауконітових пісків з запасами біля 30 млн. т. Встановлено високу агротехнічну ефективність використання глауконіту в сільському господарстві.

На Хмельниччині є поклади фосфоритів - сировини для виробництва мінеральних добрив. На даний час не відпрацьовані Джурджіївське, Майданське, Гайдамацьке родовища, та деякі прояви конкреційних фосфоритів, запаси фосфоритного ангідриду на яких за останніми розрахунками складають більше 190 тис. т.

Певні перспективи пов'язані з розвіданим новим для регіону типом руд - зернистими фосфоритами, прогнозні ресурси яких складають біля 120 млн. т.

Область має потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод: Збручанське, Зайчиківське, Маківське - типу "Нафтуся", Теофіпольське - типу "Миргородська", Полонське - родоновіди, 10 родовищ столових вод. Всі вони паспортизовані.

Детальна розвідка і затвердження запасів проведені на двох родовищах: Збручанському - 258 м3 на добу і Зайчиківському - 288 м3 на добу. Як показали дослідження останніх років, протяжність родовищ мінеральних вод типу "Нафтуся" по річці Збруч сягає 1,100 км, а загальні перспективні запаси - 190 тис. м3 на добу.

Промисловість

Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування та металообробка, в якій зайнято 44.2% загальної кількості працюючих в промисловості області. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресові машини, трансформатори, сільськогосподарські машини для рослинництва, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області - ВАТ "Укрелектроапарат", "Катіон", "Адвіс", "Пригма-Прес", "Термопластавтомат", ВО "Новатор", кам'янець-подільські АТВТ "Мотор" та заводи "Електроприлад" і кабельний, ВАТ "Шепетівський завод культиваторів", Волочиський ВАТ "Номінал", верстатобудівне ВАТ "Говер" у Городку та ін.

Підприємствами області в минулому році освоєно виробництво нових видів продукції. Серед них кормозбиральний комбайн “Марал-125 Поділля" (ВАТ "Адвіс"), техніка для виготовлення тари і упаковки (ВАТ "Термопласт-автомат"), котли опалювальні (ВАТ "Темп"), нові види дискових твердосплавних пил (Кам'янець-Подільський завод дереворіжучого інструменту "Мотор"), конденсатори електролітичні нової серії (ВАТ "Катіон"), комбінований ґрунтообробний агрегат "Поділля" (ВАТ "Шепетівський завод культиваторів"), гама нових трансформаторів (ВАТ "Укрелектроапарат"), радіостанції для тепловозів і електровозів (об'єднання "Новатор"), електропилососи (Шепетівський завод "Пульсар"). Освоєно випуск лічильників газу, води і тепла та іншої продукції.

Провідне місце займає харчова промисловість, обсяги виробництва продукції якої складають 35,4% загально обласних обсягів. Харчова промисловість представлена такими галузями, як цукрова, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, овочеконсервна, м'ясна і молочна, спиртова, пивоварна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші, в яких зайнято 22,4% загальної кількості працівників промислових підприємств області.

Хмельницька область - один з найважливіших в Україні регіонів цукроваріння, де діють 16 цукрових заводів. Найбільші цукрові заводи розташовані у Хмельницькому, Шепетівці, Кам'янець-Подільському, Теофіполі, Городку, Деражні.

Легка промисловість області розвивається на основі переробки місцевої сировини (шкіра) і сировини, що завозиться (вовна, бавовна, текстиль, шкіра). В ній виділяються такі галузі: швейна, текстильна, взуттєва, трикотажна, галантерейна. Серед найбільших підприємств області Хмельницькі ВАТ "Взутекс", ВАТ "Шкіргалантерея", ЗАТ Хмельницьклегпром", Дунаєвецька суконна фабрика, Волочиська швейна фабрика "Горинь".

Лісова і деревообробна промисловість випускає меблі, тару, будівельні матеріали, папір, картон. Найбільші меблеві фабрики знаходяться в Хмельницькому, Ізяславі, Летичеві. Великим попитом користується продукція акціонерних товариств "Славутсько-Іолянська паперова фабрика" та "Понінківський картонно-паперовий комбінат".

Велике значення для розвитку економіки області має електроенергетика: в м. Нетішин діє Хмельницька АЕС, що підключена до енергосистем України і країн Центральної Європи. В загальній структурі обсягу промислового виробництва частка енергетики складає 34,2%.

В області також працюють підприємства, які виготовляють товари побутової хімії (Славутський завод "Лотос"), музичні інструменти (Ізяславська фабрика "Октава"), посуд, медичні інструменти, культтовари та інші товари народного споживання.

Агропромисловий комплекс

На території Хмельницької області знаходиться майже 4% всіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво. Найбільші посівні площі в області займають зернові культури , а серед них - озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу та ін. Хмельниччина - один із найважливіших регіонів вирощування цукрових буряків. Важливою галуззю рослинництва є вирощування картоплі. Виробництвом ефіроолійних культур займаються у Летичівському, Деражнянському, Хмельницькому районах, вирощують цикорій у Славутському і Старокостянтинівському районах. Природні умови сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур ще невеликі. Понад 40% посівних площ займають кормові культури (багаторічні трави, кукурудза на силос, горох, вика, кормові буряки, люцерна, ріпак).

Поділля - це край садівництва. Основні плодові культури: яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня, волоський горіх. Найбільша концентрація садів - у Придністров'ї (Віньковецький, Дунаєвецький, Новоушицький, Кам'янець-Подільський райони).

Тваринництво в області базується на польовому кормовиробництві, природних пасовищах, відходах харчової промисловості, виробництві комбікормів Найважливішими галузями є м'ясо-молочне скотарство і свинарство. Розвинуті також птахівництво, вівчарство, кролівництво, бджільництво, рибальство.

В області розроблена програма інтенсифікації тваринницької галузі, в основу якої покладено створення спеціалізованих масивів маточного поголів'я, конкурентноспроможної молочної і м'ясної худоби, збільшення питомої ваги гібридного і місцевого молодняка свиней. Діє мережа племінних заводів і племінних ферм. Передбачається змінити структуру основного стада в напрямку збільшення корів м'ясного напрямку в районах Поліської зони, зменшення чисельності дійного стада компенсувати підвищенням його продуктивності.

Транспортно-комунікаційна інфраструктура

Хмельницька область має добре розвинуту транспортну мережу. Важливе значення має її положення на транспортних шляхах, що зв'язують основні промислові райони України (столичний. Харківський, Придніпров'я, Донбас) і Росії, а також чорноморські порти із західноукраїнськими областями та країнами Центральної і Східної Європи.

З півночі на південь область перетинають залізниця і ряд автошляхів, які дають вихід Білорусь і країни Балтії, Молдову та країни Південно-Східної Європи.

Головне місце у перевезенні вантажів і пасажирів як у межах області, так і в зв'язках з іншими регіонами країни, займає залізничний транспорт. Область розташована в зоні діяльності Південно-Західної залізниці, на її території функціонує 40 залізничних станцій. Найбільшими залізничними вузлами в області є станції Шепетівка і Гречани (поблизу Хмельницького).

Обласний центр має зручне залізничне сполучення з європейськими столицями: Москвою, Прагою, Братиславою, Варшавою, Будапештом, Белградом.

Транспортне сполучення в майбутньому стане ще кращим: планується будівництво високошвидкісної автомобільної магістралі "Західна Європа-Київ", яка пролягатиме по території Хмельниччини.

У Хмельницькому розташований аеропорт, що відповідає вимогам статусу міжнародного. Трубопровідний транспорт представлений газопроводами, які перетинають територію області: "Союз" (Оренбург - західний кордон України), “Уренгой-Ужгород”, “Дашава-Київ”.

Набувають подальшого розвитку в області засоби телекомунікацій. На території області прокладено волоконно-оптичний кабель “Київ-Захід”, активно розширює зону діяльності система міжнародного зв'язку "УТЕЛ", розвивається мережа мобільного телефонного зв'язку.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Період формування в області ринкових відносин характеризується активізацією зовнішньоекономічної діяльності. За останні роки зросли обсяги імпорту та експорту, торговельний баланс регіону має позитивне сальдо. Хмельниччина налагодила стосунки з партнерами 84 країн світу, перелік яких розширюється. Значні обсяги обороту утворились з Російською Федерацією, Німеччиною, Республікою Білорусь.

Більше третини експорту - це живі тварини та продукція тваринництва, експортуються машини та устаткування, продукція харчової промисловості, сільськогосподарська продукція, вироби з паперу, будівельні матеріали.

Основними статтями імпорту є транспортні засоби та запчастини до них, електротехнічне устаткування, телерадіоапаратура, мінеральні продукти, пластмаси та каучук.

Вигідне транспортно-географічне положення разом із значними ресурсами в умовах ринкового реформування економіки України створюють потенційні можливості для залучення коштів іноземних інвесторів. Обсяг іноземних інвестицій в область поступово зростає. Партнерами Хмельниччини стали представники 27 країн світу. Найбільші обсяги іноземних інвестицій одержані з Німеччини, Кіпру, Республіки Білорусь, США. Розпочато спільні проекти з Великобританією, Угорщиною, Чеською Республікою, Багамами. Зацікавленість викликали 15 галузей економіки області, серед яких значну частку вкладень отримують машинобудування та металообробка, сільське господарство та харчова промисловість.

Переважна частина іноземних інвестицій отримана підприємствами колективної форми власності, решта - приватної і державної. Метою залучення коштів інвесторів є створення додаткових робочих місць, розширення виробництва, насичення ринку товарами та послугами.

Економіка області потребує довготривалих відносин з стратегічним інвестором. Підприємства різних форм власності зацікавлені в отриманні прямих інвестицій, шукають співробітництва для забезпечення підприємств новими технологіями та досвідом менеджменту.

5. Унікальність рекреаційно-туристичних ресурсів

Музеї Хмельниччини.

В області існує розвинена мережа музеїв:

- Хмельницький обласний краєзнавчий музей, заснований у 1909 році на базі повітового музею бджільництва як музей краєзнавства і санітарної гігієни (в 1929 році - музей санітарної культури, від якого в 1933 році відгалузився краєзнавчий музей). Нині фонди музею нараховують більше 70 тисяч одиниць зберігання.

- У 1986 році створено Хмельницький обласний художній музей, у фондах якого налічується більше 6 тисяч експонатів. В залах музею експонуються твори корифеїв українського малярства, зібрання класиків сучасного українського мистецтва та сучасна українська графіка. Тут влаштовують свої головні екзамени-виставки і подільські митці, на яких експонують плоди своєї праці - живопис, декоративно-прикладне мистецтво, графіку та інші твори.

- У 1992 році створено Хмельницький обласний літературний музей, де збираються експонати (більше 3 тисяч), відомості про літературне життя нашого краю, творчість земляків, котрі зробили плідний внесок у літературне життя Хмельниччини.

- Один із найстаріших музеїв України (засновано у 1899 році) - Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник. Його фонди налічують більше 116 тисяч експонатів.

- В травні 1994 року на базі Шепетівського музею М.Островського створено обласний молодіжний культурно-просвітницький центр із збереженням статусу музею М.Островського з фондом 15 тисяч експонатів.

- Державний історико-культурний заповідник „Меджибіж” має майже 4 тисячі експонатів.

- Державний історико-культурний заповідник „Самчики” налічує майже 2 тисячі експонатів.

- Волочиський районний історичний музей (біля 1,5 тисяч одиниць основного фонду).

- Городоцький історико-краєзнавчий музей (більше 3,5 тисяч одиниць фонду).

- Музей історії Новоушицького району (біля 2 тисяч одиниць фонду).

- Старокостянтинівський історичний музей (більше 5 тисяч експонатів).

- Дунаєвецький історико-краєзнавчий музей (майже 2 тисячі експонатів).

- Ізяславський державний районний історичний музей (майже 2,5 тисяч експонатів).

- Музей історії міста Хмельницького (біля 1,5 тисячі експонатів).

- Нетішинський краєзнавчий музей.

- Славутський історичний музей (біля 2,5 тисяч експонатів).

В області зареєстровано 225 музеїв і музейних кімнат на громадських засадах. Їх фондові колекції нараховують майже 130 тисяч експонатів. Могутнім центром збереження історико-документальних пам'яток народу є обласний архів, у якому на сьогодні є понад 1,6 млн. одиниць зберігання.

Поділля - край одвіку прикордонний, а тому толерантний. Яскравий приклад тому - Хмельниччина, яка нині є зразком мирного співіснування різних народів. Тут віками пліч-о-пліч жили українці й поляки, євреї й татари, росіяни і німці. Тут тихо сусідять між собою церкви, костели, синагоги й кірхи. І на строжі цієї мирної ідилії стоять фортеці. Надто ласим був цей шматок землі для чужинців, надто часто вони мріяли стати тут господарями. Тому по всій території області розкидані сірі велетні-охоронці: замки в Сатанові, Жванці, Старокостянтинові, Летичеві, Меджибожі, Ізяславі. Проте пальма першості, безумовно, належить Старій Фортеці в Кам'янці-Подільському.

М'який клімат і повноводні ріки Поділля приваблюють сюди любителів відпочинку на природі. Тож ласкаво просимо до майже раю!

Місто імені гетьмана.

Якщо піднятися на пагорб, де височіє телевізійна вежа, увесь Хмельницький - столиця області, - лежатиме як на долоні. Квартали висоток сусідять з одноповерховими забудовами, мости з'єднують береги Західного Бугу, а по околицях сяють топазами невеличкі озерця.

Дивно, але факт: гетьман Богдан Хмельницький, який “позичив” місту своє прізвище, ніколи тут не бував. Попри це, хмельничани поставили йому аж два монументи. Біля філармонії (вул. Гагаріна, 7) Хмельницький гарцює на мускулистому коні, а неподалік залізничного вокзалу (вул. Проскурівська, 92) зустрічає гостей міста з булавою!

Центр Хмельниччини вперше згадується в літописах 1493 року як село Проскурів. Завдяки вигідному розміщенню на перетині торговельних шляхів у 1946 р. воно стає центром тоді ще Кам'янець-Подільської області (Хмельницькою вона стала в 1954 р.).

Хмельницькому довго довелося доводити, що він заслужив на обласний статус не лише завдяки значному залізничному вузлу. Зараз у цьому місті неможливо впізнати Проскурів 1880-х, описаний Олександром Купріним у повісті “Поєдинок“. А допоміг йому ринок, добре відомий в Україні та за її межами. Хмельницький, що не мав ані архітектурних пам'яток, ані значної промисловості, вирішив поставити на “карту” торгівлі. І виграв! Важко знайти інше поселення, яке б так розквітло за останнє десятиліття. У місті з'явилися готелі, кафе та ресторани на будь-який смак. А ще музично-драматичний театр ім. Петровського (вул. Соборна, 60), театр ляльок “Дивень” (вул. Проскурівська, 46) та Краєзнавчий музей (вул. Грушевського, 68).

На жаль, більшість давніх пам'яток міста знищила пожежа 1822 р. Найстаріша зі вцілілих споруд Хмельницького - церква 1837 р. Зате на території приміського села Ружичанка археологи знайшли поселення трипільської культури, а в передмісті Лезневого (мікрорайон Хмельницького) - предмети побуту середини ХІІІ ст.

Давня столиця Поділля

Для багатьох гостей Хмельниччини пунк призначення номер один - Кам'янець-Подільський, древня столиця краю. Місто займає третє місце у країні за кількістю архітектурних пам'яток, яких тут більше ста! Найвідоміша з них, що стала символом та візитівкою поселення, - Кам'янець-Подільська фортеця XIV ст. Своєрідною фортецею було колись і саме місто. Вірменський бастіон та міська брама біля Турецького мосту (одного з найстаріших у Східній Європі), Різницька й Кравецька башти - ось неповний перелік фортифікацій Кам'янця.

Інша унікальна споруда міста - Петропавлівська катедра. Це ренесансний храм зі статуєю Мадонни на вершечку турецького мінарету. Парадоксальне поєднання непоєднуваного! Упродовж 1672-1699 рр. містом правили турки, які й перетворили християнські святині Кам'янця на мечеті. Наступна - польська влада, - залишила архітектурні східні віяння, але встановила на верхівці статую Богородиці.

У Петропавлівській катедрі зберігається найцінніший мистецький скарб Кам'янця - надгробок 21-річної Лаури Пшездецької. З 1874 по 1876 рр. талановитий скульптор Віктор Бродський виготовляв свій шедевр із брили білосніжного карарського мармуру. Реалістичність образу перевершила всі сподівання. Свого часу “боротьбу” за цю статую вів сам “Ермітаж”, але місто відстояло Лауру.

Найфотогенічніша з церков Кам'янця - дерев'яна Хрестовоздвиженська на Карвасарах (один з районів Кам'янця). Найпомітніший же - Георгіївський храм: його блакитні бані добре видно з усіх боків Старого міста. Від часів, коли 40% населення тут становили євреї, збереглася велика синагога поблизу Гончарної башти.

На другому поверсі відновленої міської Ратуші в центрі Старого міста діють музеї Магдебурзького права та грошей. Цікава експозиція відділу археології, який міститься в приміщенні вірменського торгового будинку.

Кам'янець -Подільський

Кам'янець - історична столиця Поділля, розташована на берегах річки Смотрич, яка уперше згадується у вірменських літописах1062р. Головною архітектурно-містобудівною пам'яткою Кам'янця - Подільського є унікальний оборонних споруд, що складається із замку та міських укріплень, який у процесі перебудов протягом декількох століть набрав свого остаточного вигляду тільки в середині XVI ст. У XII-XIII ст. воно входило до Галицько-Волинського князівства, у XIV ст. було під владою Литви, а у XV ст. стало центром Подільського воєводства у складі Польщі. Згодом деякий час Кам'янець-Подільський перебуває під владою Туреччини, потім знову Польщі, а у XVIII стає адміністративним центром Подільського намісництва у складі Росії

Кам'янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Старе місто Кам'янця Подільського - Історичне минуле Старого міста, що приховує безліч таємниць. Досі остаточно не встановлено, коли виник Кам'янець. Деякі історики вважали, що місто було побудоване на початку нашої ери даками в період римсько-дакійських воєн. Називалося воно тоді Петридавою або Клепідавою (від грецького “петра” чи латинського “ ляпіс” - камінь та дакійського “дава” - місто).

Завдяки праці дослідників безперечно доведено існування міста за давньоруських часів. Реставратори знайшли рештки житлових і оборонних будівель XI-XIII століть і цим спростували версію, яка побутувала щодо виникнення міста наприкінці XIV століття.

У перших давньоруських літописах Кам'янець згадується як одне з міст Галицько-Волинського князівства починаючи з 1196 року. Місто пережило навалу орд Батия. На території замку знайдено рештки укріплень ХІI-XIII століть, а в центральній частині старого міста під час реставраційних робіт виявлено залишки дерев'яних жител тих часів, знищених пожежею.

Вигідне географічне положення протягом ХІV-ХVІІІ століть привертало до Кам'янця увагу численних завойовників, які бачили в ньому природний воєнний форпост. Після короткого (1374-1430) панування литовців місто надовго підпало під владу Польщі (1434-1793). За час свого панування поляки збудували тут чимало культових, житлових та оборонних будівель, які багато в чому сформували вигляд Кам'янця. Наклав свій відбиток на його архітектуру і короткий (1672-1699) період турецького панування. Втім, давньоруські будівельні традиції, під впливом яких вже на початку XV століття склалися основні риси планування і архітектури міста, переважили i західноєвропейські, і мусульманські канони.

За свою багатовікову історію місто-музей зазнало чимало руйнувань і перебудов. Але, незважаючи на це, давня територія Кам'янця зберегла свою архітектурну неповторність.

В 1793 р. Поділля було приєднана до Росії, Кам'янець-Подільский став головним містом Подільського намісництва, а в 1796 р. - губернським. З 1748 р. місто становить центр греко-російської єпархії єпископ якої носить титул подільського й брацлавського. Протягом багатьох віків Кам'янець-Подільський був осередком культурного життя Поділля. Тут у XVII столітті працювали вірменські історики, автори історії Хотинської війни Ованес і Степанос Рошка, художники і. Прахтль (XVIII століття), Д. Сампіні (XIX століття) та ін.

У місті діяли дві духовні семінарії, з 1840-х років - перша російська гімназія. 1899 року було відкрито Пушкінський народний будинок, на початку XX століття засновано технічне училище, а у 1918 році - український державний університет. З містом пов'язані імена видатних діячів української та російської культур - Т. Г. Шевченка, С. В. Руданського, А. П. Свидницького, В. К. Розвадовського, С. М. Сергєєва-Ценського, П. Г. Житецького, М. Д. Леонтовича, М. В. Молчановського, М. О. Грінченка. Тут жили і працювали відомі історики Поділля Є. Й. Сіцинський та О. Прусевич.

Для збереження історико-архітектурної спадщини міста, що налічує понад 200 пам'яток, у 1977 році постановою Ради Міністрів УРСР у Кам'янці-Подільському було створено історико-архітектурний заповідник.

Сім чудес Кам'янця-Подільського

Старий замок - головний форпост древнього міста. Приваблює відвідувачів своїм розташуванням, так як досить гарно виглядає на стародавніх скелях. Має унікальну історію та безліч таємниць, які є до сьогодні є нерозкритими. Замковий музей - місце, яке кожен має відвідати. Входить в список 7 чудес України.

Кафедральний костел (архітектурний ансамбль) - єдина в світі культова споруда, яка поєднує культуру двох релігій: християнської і мусульманської Костел ще називають «Малим вавелем Поділля» називають кам'янецький костьол святих Петра і Павла не лише за досконалу архітектуру, в якій знайшли втілення майже всі архітектурні стилі (від романського до неоготики), а і завдяки значенню Кафедрального собору в духовному житті краю. З західного боку до костьолу було прибудовано мінарет. Золота Мадонна на його вершині - символ вічної краси та релігійності народу.

Каньйон річки Смотрич - унікальний витвір природи, кандидат до списку світової культурної спадщини. Був створений природою багато тисячоліть тому. В скелях каньйону закарбовано в камінь вимерлі рослини і тварини. Також вважається одним з наймальовничіших куточків Хмельниччини, так як в теплу пору тут цвіте та росте надзвичайно велика кількість квітів та дерев.

Замковий міст - найдавніша інженерна споруда в Україні. Для початку варто зазирнути під мостові обмурування й познайомитися з його історією. Ця монолитна споруда, яка з'єднує острів Старого міста з фортецею, насправді являє собою таку собі кам'яну скриню (або, як кажуть науковці, саркофаг), який приховує всередині середньовічний арковий міст. При вечірньому освітленні виглядає досить гарно, вважається одним з найромантичніших місць.

Ратуша - найдревшіша в Україні. Була центром торгівельного і громадського життя в місті Кам'янці здавна була Центральна площа, за якою збереглась історична назва і по сьогодні, хоч зараз центр нашого міста за межами Старого, на Новому плані. Кожен, хто буває в Старому місті-заповіднику, звертає увагу на високу вежу з годинником, що примикає до двоповерхового будинку з кам'яними східцями. Це пам'ятка архітектури XVI -XVIII століть, будинок колишнього польського магістрату.

Міст «Стрімка Лань» - найвищий міст в Україні. Найбільш відомим цей міст є польотами під ним на повітряній кулі. 29 червня 1999 р. кулі вперше здійснили політ під мостом. 6 липня 2004 р. З тих пір це стало традицією.

Надмогильний пам'ятник Лаурі Пшездецькій - унікальний шедевр відомого скульптора, професора Петербурзької академій мистецтв Віктора Бродського. Біля однієї із стін древнього храму в Кам'янці-Подільському, на біло-мармуровому античному ложі, як жива, - прекрасна дівчина під тонким, прозорим покривалом. Це Лаура - дочка відомих магнатів, що трагічно загинула молодому віці. Поряд із згаслим факелом, як символом короткого, наче спалах, життя, - чи то ангел, чи то купідон.

Криниці Старого міста Кам'янця-Подільського

Здавна люди селилися біля джерел води. Виникло поселення і на берегах Смотрича. Протягом століть воно поступово перетворилося у місто. Городяни користувалися водою з річки та з джерел, яких було багато на його околицях. Схилами лівого берега Смотрича, в районі теперішніх вулиць Пушкінської, Ленінградська! і Шевченка, ще у XVII столітті збігало близько двадцяти струмків. До нашого часу їх залишилося кілька, решта висохла.

Гунські криниці

Найкращу воду жителі міста брали з так званих Гунських криниць -- нині район школи № 8 та готелю «Україна». За переказами, джерела одержали» таку назву ніби тому, що в кінці IV- на початку V століть у цих місцях зупинялися гуни, кочові племена, що просувалися з Приуралля у Західну Європу. До Ганських криниць городяни добиралися об'їзною дорогою через Польські фільварки або важкодоступним» стежками. Тому у 1865 році вирішили продовбати сходи в скелястому березі річки. Вони збереглися до, нашого часу. Мешканці міста і тепер користуються ними.

Вірменська криниця

Вірменська криниця

Цікаву історію має Вірменська криниця, що стоїть на Центральній площі біля ратуші. За легендою, на початку XVII століття багатий вір менський купець Нарсес (або Нарзес) пожертвував велику суму грошей на будівництво водопроводу у місті. Гроші зникли, питання про водовід не було вирішено. Деякі документи вказують, що колодязь з'явився у 1638 році.

Криниця видовбана у суцільній скелі. Глибина шахти -- майже 40 метрів. Вода у колодязі виявилася солоною. Але, незважаючи на це, її тривалий час використовували. Слід зазначити, що вода ставала занадто солоною і гіркою лише тоді, коли колодязь довго не чистили. Після очищення ж вона була прозорою, злегка солонуватою.

Архівні дані засвідчують, що колодязь час від часу очищали. Замінювали і деякі частими механізму, яким піднімали воду -- горизонтальний вал, колесо, канат тощо. Значне очищення колодязя проводилося 1889 року під керівництвом міського архітектора Баллога. Протягом дванадцяти днів вибирали мул та бруд. На дні його знайшли майже сотню старих бомб. Після повного очищення виявилося, що дно колодязя являє собою суцільну плиту. У стінках колодязя знаходилося багато маленьких щілин, через які сочилася вода. Прибування її було незначне -- близько 300 відер за день, що не могло забезпечити потреб міста.

Криницю незабаром закрили, а надбудова у вигляді башти залишилася як цікава пам'ятка історії і архітектури. У роки фашистської окупації вона була зруйнована. У 1956 році її реставрували фахівці Київських республіканських науково-реставраційних майстерень.

Криниця Солонка

На території Старого міста були й інші криниці. Наприклад, по вулиці Тринітарській, якою користуються і тепер. У XIX столітті вона називалася «Солоною», вулиця мала народну назву «Солона», хоча офіційно йменувалася тоді Тринітарським провулком (або спуском).

Грот колодязь

Особливу увагу привертає романтичний грот-колодязь, розташований по вулиці Кузнецькій. Колись тут стояв невеликий кам'яний будинок, що належав Кафедральному собору. У кам'яному склепінчастому потребі знаходився колодязь, воду якого в архівних документах XIX століття називають мінеральною. Справді, вона і тепер має своєрідний присмак. У роки Великої Вітчизняної війни будинок зруйнували.

Колодязь у фортеці

http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-03/1269868340_fort_kolodaz.jpg
Підйомне колесо в Старій фортеці

Життєвою необхідністю завжди вважався колодязь у фортеці, особливо під час облоги. Всередині однієї з башт Старої фортеці -- Новій Східній (Чорній) -- знаходиться такий глибиною 40 метрів. Деякі матеріали стверджують, що колодязь спорудили під час турецького поневолення (1672--1699 роки.). Але архівні документи говорять, що він існував ще у XV столітті. Башта була споруджена пізніше у 1544 році. У районі Нової фортеці знаходиться так званий Маріїнський струмок.

Джерело в Домініканському монастирі

Було джерело ї у дворі Домініканського монастиря. Тут у другій половині XVII століття намісник турецького султана Галіль-паша наказав влаштувати «фонтан сліз» і поставити пам'ятний своїй дочці, що померла у Кам'янці. Пам'ятник і фонтан існували до початку XIX століття.

З появою у місті водопроводу потреба у колодязях відпала. Якщо до революції водовід був лише у центрі міста, то за роки Радянської влади проблему водопостачання було вирішено. А старовинні колодязі і джерела зберігаються як пам'ятки архітектури, історії та природи, привертають увагу численних туристів.

Порохові склади

Порохові склади розташовані в заплаві річки Смотрич, саме на повороті. В історичній літературі існує думка, що склади були побудовані в 1730 р., чи то на місці більш ранніх чи неподалік від них.

В 1778-1779 рр. склади були суттєво перебудовані,

за проектом військового інженера і архітектора Яна де Вітте. В 1779 р. була проведена реконструкція даху.

Кам'яна, одноповерхова будівля, прямокутна в плані, витягнута по осі схід - захід, із зрізаними двома наріжними кутами та двома ризалітами на північному фасаді. (Довжина складів 44 м, ширина - 21,5 м.)

В 1834 р. за проектом архітектора Симона Учти проведені значні ремонтні роботи з частковою реконструкцією, ділянка розширена в південному напрямі і оточена муром, з північного та східного боку влаштовані ворота. Для огорожі було використано каміння з розібраної Прибережної башти Польської брами. В першій половині 19 ст. використовувались як господарські будівлі для військових потреб, склади.

В 1862 р. будівля постраждала від пожежі, яка виникла через спалах нафти. Після ремонту використовувалася під конюшні, пізніше знову під склади. До кінця 1970 -х рр.. використовувались під продовольчі склади підприємством Міськхарчоторгу.

40 пам'яток архітектури, які варто побачити туристу в Кам'янці-Подільському.

Сама природа потурбувалася про захист Кам'янця-Подільського - створивши неповторний ландшафт, а вмінням умілих людей - фортифікаторів створено могутню твердиню -- фортифікаційну систему, аналогів якої немає у Європі.

Тому доречно місто називають «Перлиною Поділля», «Квіткою на камені», «Вежею зведеною рукою Божою», а останнім часом його ще називають «Місто в якому мріють Янголи». Місто займає 3 місце за архітектурними пам'ятками, після Львова та Києва.

		Руський магістрат (Будинок Киріака),17-19 ст. - будинок, що належить війту руської громади Киріаку, а в 1658-1670 роках розташовується руський магістрат до його скасування. Сьогодні це один із зразків народного житла 17 ст. прикрашений водозливом у вигляді дракона, де розміщується адміністрація НІАЗ «Кам'янець».
		Будинок духовної семінарії,18-19 ст. - учбовий корпус православної духовної семінарії в стінах якої навчались видатні діячі, такі як Михайло Достоєвський, Степан Руданський, Микола Леонтович, Анатолій Свідницький та ін. В пам'ятці архітектури зараз розташована картинна галерея.
		Каплиця Св. Параскевії П'ятницької - споруджена на місці вірменської церкви 14-15 ст. , яка вважалася храмом вірменських купців.
		Палац Чарторийського,16-19 ст. - зразок палацової архітектури Кам'янця в стилі ренесансу та бароко, що належав в 18 ст. польським магнатам Чарторийським. Тепер тут розмістилося греко-католицьке парафіяльне управління.
		Церква Троїцька,14 ст. - один з найдавніших храмів Поділля споруджений за правління князів Коріатовичів.
		Кам'янець-Подільський комерційний банк, 19 ст. - будинок в еклектичному стилі, відкритий в Кам'янці-Подільському 1898 року. Оскільки 1909 року до Південноросійського банку добровільно приєдналися Московський міжнародний торговий і Орловський комерційний банки, то новоутворений банк назвали Об'єднаним або комерційним.
		Верхня Польська брама:Кушнірська вежа, 16ст. і Вітряна брама,18 ст. -влаштована польським королем Стефаном Баторієм, реставрована та розширена королем польським Станіславом Августом в 1785році. Фортифікаційна споруда,яка захищала місто з півночі.
		Турецькі бастіони,17 ст.. - фортифікаційна аркова споруда з чотирма прогонами, удосконалена турками для зміцнення оборонного рубежу.
		Нижня Польська брама,15-16 ст. - унікальна гідротехнічна оборонна споруда, яка не мала рівних в тогочасній Європі, яка сформована на основі давньоруської кам'яної стіни 13 ст.
		Сходи Фаренгольца - «ступанні» 19 ст., побудовані за кошти відомого кам'янецького лікаря Фаренгольца і до цього часу пішохідною артерією між Польськими фільварками та Старим містом.
		Комплекс кафедрального костелу Святих Апостолів Петра та Павла,15-19 ст. - культова споруда, яка поєднує культуру двох релігій:християнської та мусульманської. Малим Вавелем Поділля називають костел Святого Петра та Павла за досконалу архітектуру, де знайшли втілення майже всі архітектурні стилі та завдяки значенню Кафедрального костелу в духовному житті краю.
		Перша чоловіча гімназія, 19 ст. - класична російська гімназія, що діяла в губернському місті Кам'янці-Подільському у 1833-1919 роках. Сьогодні в стінах даної пам'ятки знаходиться історичний факультет КПНУ ім.. Огієнка.
		Руїни Казанського собору 18 ст. - православний собор названий на честь Казанської ікони Божої Матері. Важливою подією в житті міста стало відкриття 30 січня 1890 р. в Казанському соборі давньосховища старожитностей В 1930-1931 роках храм був підірваний.
		Церква Св. Апостолів Петра і Павла, 16 ст. - одна із збережених триконкових церков Кам'янця. За «клирковими відомостями» церква споруджена в 1580р.
		Будинок Єзуїтського колегіуму 16 ст. - єдиний будинок, що зберігся з часів перебування в місті ордену Єзуїтів та в підвалах якого вважається існував колодязь, один з трьох, що в давнину існували в центрі міста
		Ратуша (Польський магістрат), 15-19 ст. - домінуюча споруда старого міста, яка є найстарішою з поміж усіх ратуш, що збереглися в Україні. Водночас вона становить цікавий приклад різностильових нашарувань на первісній готичній споруді.
		Вірменський (міський) колодязь, 17ст. - побудований за західно - європейськими традиціями, а павільйон зведений архітектором Яном де Вітте в стилі бароко в 18 ст.
		Будинок католицької духовної семінарії, 18 ст. - побудована на місці трьох невеличких будинків, семінарія пріснувала недовго - 11 років.
		Комплекс Домініканського костелу, 15-18 ст. - Перлина-поділля», як його окреслювали поети. Найпрекрасніший храм Поділля і один із перших храмів побудованих в Кам'янці-Подільському, що знаходиться в найвищій точці Старого Кам'янця. В турецький період саме тут турки побудували перший в місті фонтан.
		Будинок окружного суду, 19 ст. - найбільший за розмірами кам'яний будинок на площі Вірменський Ринок з простою та лаконічною архітектурою. В 1919 році - Міністерство військових справ уряду Симона Петлюри.
		Будинок духовної консисторії, 17 ст. - пам'ятка є приклад міської забудови. Садиба належала графу Ф. Потоцькому, який подарував її Приказу громадської опіки. У 19-20 ст. будинок є органом церковної управи.
		Казематна вежа, 17-18 ст. - приземкувата вежа циліндричної форми. Споруда розташована в середині житлового кварталу та реконструйована архітектором Яно де Вітте. Відноситься до південних оборонних споруд , а з 18 ст. як допоміжна будівля гауптвахти.
		Будинок Вірменського священика, 15-18 ст. - приклад давньої забудови вірменських кварталів. Протягом декількох століть в будинку проживали вірменські священики та служителі вірменського храму.
		Дзвіниця Вірменського собору, 16 ст. - архітектурна домінанта вірменських кварталів, яка виконувала функцію культової та оборонної споруди.
		Руїни костелу Св. Миколая, 15-18 ст. - величний храм візантійської архітектури, що був центром життя вірменів, зруйнований у середині 30-х років ХХ століття.
		Церква Св. Миколая, 14-20 ст. - найдавніша вірменська церква міста, споруджена за кошти вірменина в 14ст.. Має елементи оборонної архітектури, товсті стіни, могутні контрфорси, вікна під самим зведенням.
		Дзвіниця церкви Св. Миколая, 20 ст. - розташована при вході на церковне подвір'я.
		Комплекс Тринітарського костелу, 18 ст. - храм в стилі бароко, кам'яний, однонефний. Таке оздоблення розкриває покликання ордену тринітарів - повернення бранців з неволі на батьківщину.
		Міська брама, 16-18 ст. - виникла на основі давньої вежі в 16 ст. через браму був проїзд в місто та навпаки.
		Мури при міській брамі, 17-18 ст. - оборонний мур з бійницями довжиною 197 м., споруджений під керівництвом капітана артилерії Анджея Гловера.
		Каземат лабораторія,18 ст. - складений з незвичних для Кам'янця величезних каменів, використовувався для перевірки якості пороху, що виготовляли в порохових млинах р. Смотрич. Лабораторію відносять до найдавніших періодів кам'янецьких фортифікацій.
		Бастіон вірменський, 16 ст. - потужна шестигранна кам'яно-земляна споруда висотою до 12м. з великими амбразурами. Виник в середньовічні часи на основі давніх укріплень під керівництвом військового інженера Камілуса.
		Замковий міст, 14-17 ст. - найдавніша інженерна споруда в Україні. Це монолітна споруда, яка з'єднує острів Старого міста з фортецею; насправді являє собою саркофаг, який приховує в середині середньовічний арковий міст.
		Старий замок, 12-19 ст. - головний форпост древнього міста, що звівся на стародавніх скелях. Має унікальну історію та безліч таємниць. Входить в список 7 чудес України.
		Брама руська, 15-18 ст. - оборонно-гідротехнічна споруда, обладнана шлюзами для підняття рівня води у р. Смотрич, що робило місто неприступним.
		Церква Воздвиження Чесного Хреста,18 ст. - перлина українського дерев'яного зодчества, «іграшкова» дерев'яна будівля і могутні мури замку природно злиті в єдине ціле.
		Казарми фортеці, 18 ст. - величезні споруди, які займають територію майже 100Х100 м.. Автор проекту казарм був польський військовий архітектор Станіслав Завадський.
		Церква Святого Георгія, 19 ст. - монументальна споруда збудована на місці старої дерев'яної церкви в давньоруському архітектурному стилі. Церква є окрасою мікрорайону Польські фільварки.
		Церква Покрови Богоридиці, 19 ст. - побудована на місці старої споруди в стилі пізнього класицизму на зразок візантійської хрестовокупольної системи. Храм знаходиться на найвищій точці мікрорайону Руські фільварки.
		Порохові склади розташовані в заплаві річки Смотрич, саме на повороті. В історичній літературі існує думка, що склади були побудовані в 1730 р., чи то на місці більш ранніх чи неподалік від них.

Цікаві факти з історії Кам'янця-Подільського

Наприкінці 16 ст. в Кам'янці нараховувалося близько 400 ремісників, серед яких було 12 ювелірів, 25 шевців, ЗО кушнірів, 70 пекарів тощо. Частину з них протягом 15-17 ст. було організовано в ремісничі цехи, яких в місті було 16 (різників, стельмахів, пушкарів, мечників, ливарників, пекарів, злотників (ювелірів), гончарів, кушнірів тощо). Цехи мали свої статути і ревно дбали про свої корпоративні інтереси. За цеховими правилами римо-католикам заборонялося приймати до цехів православних чи вірменів. Тому русини та вірмени мали в місті окремі цехи. У 16-17 ст. в Кам'янці працював відомий львівський ливарник Амвросій Млечко (староста ливарного цеху), вірмени-ювеліри Кіркор Кам'янецький та Христофор Криштанович, вироби яких прославили столицю Поділля далеко поза її межами.

1919-1920 роках Кам'янець-Подільський ненадовго став державним центром України - останньою столицею УНР. Сюди перемістилися Директорія та Уряд УНР. В місті постав Комітет охорони Республіки. Однак у 1920 році Червона армія розгромила війська УНР. 1921 року Кам'янець-Подільський університет було скасовано і на його базі створено інститут народної освіти та сільськогосподарський інститут.

У 1793 році після другого поділу Польщі Кам'янець, разом з Поділлям, увійшов до складу Російської імперії. З огляду на зміну політичної ситуації, його оборонна функція впродовж 19 століття поступово відпала. З 1812 року замок, морально і фізично застарілий, було виведено з військового відомства. З 1819 до 1859 року він використовувався лише як губернська в'язниця. Про цей період нагадують корпуси попід мурами замкового двору, а також назва башти Кармалюкової (Папської), де було ув'язнено народного ватажка Устима Кармалюка. Після 1859 року в замку перебувало арештантське відділення. Більшість замкових споруд не використовувалися і руйнувались. В 1919 році в замку перебували кінні підрозділи Української армії, в 1921 році - кавалерійський взвод повітової міліції, згодом - інші військові формування.

В період спорудження Замкового мосту його верхня частина складалась з дерев'яних аркових ферм. Міст такої конструкції зображено на одному з скульптурних барельєфів колони Траяна, встановленій на Форумі Тра-яна в Римі. Барельєфи колони розповідають про перебіг траянових воєн, в результаті яких було завойовано Дакію. Як припускають дослідники, зображення мосту на рельєфі помилково приписано величезному мосту через Дунай, збудованому 105 р. н. с. Аполлодором Дамаським. Натомість невеличка мостова конструкція, показана на рельєфі, за розмірами і конструкцією надзвичайно подібна до Замковому мосту, який, як показали дослідження, первісно був безарковим. Перший період формування мосту за дако-римських часів відображує його гіпотетична реконструкція. В цей час по обидва боки мосту стояли пари прибрамних веж, залишки яких виявлено архітекторами. В період реконструкції, виконаної, ймовірно, вірменськими будівничими наприкінці 13 ст., замість дерев'яних аркових конструкцій було побудовано стрілчасті арки. Згодом польські фортифікатори перетворили міст на оборонно-гідротехнічну споруду, включивши його до системи споруд, що наповнювали каньйон Смотрича водою.

Багато таємниць зберігають підвали ратуші, що використовувались як тюремні камери, для зберігання зброї, окрім того мали підземне сполучення з іншими будівлями міста. На одному з білокам'яних обрамлень зберігся надпис латинською мовою: "Скороминучий біг часу забирає все живе, кожному смертному опорою буде мужність»

Під час панування турків у Кам'янці (у 1672-1699 роках) домініканський монастир використовувався під казарми для яничарів. Костьол був перетворений на мечеть на честь улюбленої дружини султана Хасекі - італійки Рабії Гюль-Нуш, що супроводжувала султана у перші тижні походу. У ньому був встановлений білокам'яний мусульманський проповідницький амвон, привезений турками із Стамбулу (зараз він знаходиться в Петропавлівському Кафедральному костьолі.

"Малим Вавелем Поділля" називають кам'янецький костьол Святих Апостолів Петра і Павла не лише за досконалу архітектуру в якій знайшли втілення майже всі архітектурні стилі, а і завдяки значенню Кафедрального собору в духовному житті краю. Вже при вході на садибу привертає увагу невеликий пам'ятник: на колоні, увитій гірляндою з квітів - скульптура Христа Скорботного…

У 18 ст. Кам'янєць відігравав значну роль в релігійному і суспільному житті євреїв Поділля. Історія зберегла ім'я кам'янецького рабина Мордехая Зеєв Оренштейна, відомою вченого-кабаліста. В 1775 poці він був призначений рабином всієї Галичини. В 1757 році в стінах Кафедрального костьолу відбувся диспут між талмудистами і франкістами. Після перемоги франкістів на талмуисті в був накладений штраф, а на майдані біля Ратуші спалено біля 1000 примірників Талмуду, звезених з Поділлія…