Психологічні проблеми надійності особистості та її розвиток у підприємців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський інститут Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія управління персоналом”

Уманський державний педагогічний університет ім.. П.Г. Тичини

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Психологічні проблеми надійності особистості та її розвиток у підприємців

Лантух І.В., Гульбс О.А., Діхтяренко С.Ю., Тишакова Л.Т.

Вступ

Зміни, котрі відбуваються у сучасній Україні, актуалізували зацікавленість суспільства особистісними детермінованими сторонами життя громадян. У зону цієї зацікавленості потрапив підприємець, як головний фахівець розбудови української економіки, яка прямує до ринкових відносин. Логічно, що у сфері аналізу економічної та культурної складової трансформаційних перетворень в Україні особливої значущості набувають дослідження суб'єктів підприємницької діяльності та їх психологічна надійність.

Маючи соціальну спрямованість, підприємець сьогодення виконує різновекторний уплив на соціальне середовище, в якому він знаходиться та проявляє свою сутність і талант як організатора й керівника. Психологічний уплив супроводжує формування ринкової економіки, а перехід важелів управління економікою від держави до приватних осіб потребує особистої ініціативи для розвитку господарства країни [1]. Соціально- психологічний уплив концентрується не тільки у напрямку формування нової соціальної парадигми підприємців, які забезпечують не лише розквіт суспільства, але й кардинально змінюють ставлення суспільства до бізнесу. Психологічний уплив суб'єкта підприємницької діяльності чітко реалізується у формуванні його свідомості, а також усвідомлення себе як активної та економічно і політично значущої сили, що здатна впливати на різні сторони життя суспільства [2]. Дійовими шляхами цього процесу є самореалізація й самоактуалізація підприємця через власний психологічний потенціал, який упливає на розвиток бізнесу, політики, інноваційних технологій та благодійність [3].

Вивчення проблеми надійності особистості та встановлення її психологічних чинників, актуалізує прикладне поле дослідження цього феномену у площині підприємницької діяльності. Особистісна надійність підприємців базується на інтегральній характеристиці властивостей особистості, що визначають стабільність установленої нормативної поведінки у їх конкретній діяльності [4].

При розгляді категорії «надійність» в особистісній площині, її опис здійснюється за допомогою таких понять, як моральна, морально-психологічна, морально-правова, морально- етична надійність. Ці поняття відображають змістовно-особис- тісний рівень надійності будь-якої діяльності та соціального буття [4]. Значним чинником розвитку особистісної надійності є надання значущості цієї якості у політичній, економічній, релігійній системах суспільства, що формують певний набір норм, цінностей, ідеалів. Отже, така нормативна система підприємницької діяльності буде створювати еталонний образ етносу, що регулює життєдіяльність кожного із суб'єктів певної історичної культури [5].

Становлення особистісної надійності, як продовження онтологічної характеристики світогляду, філософії і моралі сучасного підприємця, вважається важливою умовою формування відповідальності, як світоглядно-ціннісного фундаменту проявів сучасного суб'єкта підприємницької роботи у соціокультурному просторі суспільства [6].

Проведений І.О. Котик теоретичний аналіз та результати експериментальної програми підтверджують вагомість особис- тісної надійності в етнонаціональній та соціокультурній свідомості особистості [5]. Етнічна картина світу має високий регулятивний та формувальний потенціал щодо особистісної надійності, адже вона пропонує обов'язкові еталони та норми, зразки поведінки, домінанти певної історичної культури та етносу. Змістовними властивостями, що складають основу ментального образу надійної особистості, є певні віково- статеві, нейродинамічні властивості, конституційні та фізіономічні особливості, риси характеру, особливості когнітивної сфери, ціннісні орієнтації людини.

Особистісна надійність є фундаментальною, атрибутивною ознакою особистості, яка характеризує її здатність до прогнозованої відповідальної поведінки, пов'язаної з реалізацією соціальних взаємин відповідно до групових норм і цінностей [7].

В особистісній надійності проявляється ставлення спеціаліста до змісту цілей і результатів професійної діяльності, індивідуальна своєрідність особливостей їх досягнення, а також значущість основних критеріїв надійності (безпомилковості, своєчасності та ін.) [8].

Розгляд поняття «надійності» обґрунтовано використанням особистісного підходу. Не лише професіоналізм, але й моральні властивості особистості впливають на захищеність, безпомилковість її роботи. Ці властивості та надійність професійної діяльності вважаються тісно пов'язаними поняттями. У зв'язку з цим похідною професійної надійності має бути моральна, особистісна надійність, що, на думку Г.О. Балла, полягає у «рівновазі між сталістю і мінливістю», в поєднанні, в залежності від ситуації [9, с. 461-474].

Він вважає, що особистісна надійність - це цілісна якість людини, яка визначає готовність до достовірного виконання тих чи інших соціальних функцій. А кількісно особистісну надійність можливо розцінити із ймовірністю, з якої вдається передбачити поведінку особи щодо реалізації відносин, сформованих у неї з іншими членами соціального буття (індивідами, групами, різними спільнотами, організаціями), а ще з загальновизнаними нормами і еталонами, які регулюють (або зобов'язані регулювати) її поведінку [9, с. 461]. Особис- тісна надійність розглядається як відповідність поведінки пропонованим або встановленим нормам; обґрунтовується трактування особистісної надійності фахівця як інтегрального психологічного утворення регуляції поведінки, що базується на симптомокомплексі психофізичного благополуччя і знаходить вияв у динаміці професійно критичних показників його нормативності та вразливості. Особистісна надійність забезпечується цілісною системою оціночно-регулятивної оптимізації особистісно-професійної поведінки з метою її відповідності установленим та соціально підтримуваним професійно-конвенційним нормам і вимогам. На думку М.О. Кононця, компетентна етика підприємця виступає зовнішнім моральним регулятором професійної роботи підприємця, що визначає його ставлення до власного професійного розвитку і регламентує поведінку у відносинах із співробітниками фірми, партнерами, з урядовими і соціальними інститутами [10].

Отже, особистісна надійність - це психологічне явище, яке має глибокий зміст, структурованість, соціальну спрямованість, що забезпечується і визначається суто суспільством.

Виклад основного матеріалу

У сучасних умовах розвитку економіки України ключовою проблемою є формування особистості підприємця, що повинно носити системний характер. Цілісне знання про єдність змісту розвитку особистості у соціальній, творчій та життєвій сфері дозволяє формувати особистісні якості підприємця, серед яких провідне значення мають суб'єктивні та об'єктивні чинники його розвитку. Формування надійності фахівця, як системоутворюючого компоненту розвитку особистості підприємця, включає комплекс спеціальних прагнень, тенденцій, потреб, мотивів, інтересів, диспозицій, орієнтацій, саморегуляції, самоорганізації, що усвідомлено розвивається на підставі власних природних здібностей фахівця, а також відповідно цим прагненням і здібностям, вмінь, стійких видів навичок поведінки, які потребують постійного самовдоско-налення. Особистісна надійність суб'єктів підприємницької діяльності є особливим феноменом, у якому на суб'єктивному рівні виявляється інтегративна якість підготовленості профе-сіонала до досягнення стабільних позитивних результатів професійної діяльності у сфері бізнесу. Надійність підприємця є важливим самоутворюючим компонентом загальної гармонії особистості фахівця, такого її широкого аспекту як психологічна культура життєдіяльності та праці.

В особистості фахівця надійність виявляється у розвиненому відчутті відповідальності за оптимальний перебіг свого життя та інших, у ставленні до якостей життя та професійної діяльності. Закон світової гармонії спонукає нас до того, щоб ми, по можливості, оптимально користувалися природою, навчалися жити гармонійно, гнучко та творчо. Розвинена особистісна та професійна надійність підприємця забезпечує: по-перше, стійке гармонійне функціонування його особистості, що виявляється у гарному самопочутті, глибокому розумінні та звеличенні себе; по-друге, конструктивне спілкування, характер своїх взаємовідносин, способи життя, процеси творчості, високий рівень саморегуляції своїх настроїв, емоцій і дій. Даний перелік того, що забезпечує надійність підприємців свідчить про те, що вони є цілісною характеристикою особистості фахівця і що це виражається у різних аспектах його діяльності: в емоційних переживаннях і самовідчутті, мотиваційних і когнітивних проявах поведінки. Особистісна надійність підприємця забезпечується оптимальним набором різноспрямованих прагнень та інтересів, а також, переважанням позитивних мотивацій над негативними. Розвиток особистісної надійності підприємця дає можливість успішно брати участь не тільки в одній вузько спеціалізованій діяльності, але йому доступні також різні сфери діяльності. Для такого підприємця характерним має бути високий рівень розвитку як спеціальних фахових здібностей, так і загальних особистісних навичок.

У сучасних умовах розвитку України, як правової демократичної держави, необхідно удосконалювати методи підготовки кваліфікованих, компетентних фахівців. Дослідження професійної діяльності підприємців, розвитку їх особистісної надійності та підвищення професіоналізму викликані потребами розвитку сучасної економіки України. Підйом малого і середнього бізнесу потребує якісної освіти фахівців підприємницької діяльності з метою підвищення їх професіоналізму. Це вимагає необхідність вивчати професійний стан фахівців, рівень їх підготовленості до фахової діяльності та прогнозувати їх придатність до виконання конкретної підприємницької діяльності. Сучасний досвід науковців показує, що вивчення психологічних особливостей підприємців спрямовано на підвищення ефективності їх професійної діяльності у суспільстві.

Під професіоналізмом розуміється особлива властивість людей систематично, ефективно й надійно виконувати складну діяльність у найрізноманітніших умовах. У понятті «професіоналізм» ряд дослідників розуміють таку ступінь оволодіння людиною елементами професійної діяльності, яка відповідає існуючим у суспільстві стандартам і об'єктивним вимогам. Фахівець може придбати ці властивості у результаті спеціальної підготовки та досвіду роботи [11].

Досліджуючи професійне становлення особистості, Д. Сьюпер зазначив, що на різних етапах свого розвитку людина обирає професію різним чином. Особливу увагу Д. Сьюпер приділяє професійній зрілості і стверджує, що процес побудови кар'єри постійно змінюється професійним вибором. На його думку, в основі цього процесу лежить «Я- концепція» особистості, як цілісне утворення, постійно змінюючись у залежності від часу, досвіду та суб'єктивних умов професійного розвитку [12].

Процес розвитку рівнів свідомості та її знакових заходів, на думку Н.Ф. Шевченко, відбувається шляхом формування нових значень та смислів, шляхом переводу їх із буттєвого рівня на рефлексивний. Трансляція смислів дає можливість будувати нові смисли не лише у процесі професійної діяльності, а й при засвоєнні їх у процесі навчання. Таке розуміння навчання, як інструменту побудови повноцінних смислових систем, їх активної зміни, перебудови, змушує подивитися на проблему присвоєння смислів у результаті спрямованої трансляції ширше, тобто розглядати систематичне навчання частковим випадком смислового механізму впливу на майбутні професійні якості фахівців [13].

При вивченні проблеми професіоналізму підприємця, як системного утворення, ми виходимо з наступних концептуальних передумов: професіонал - це людина у цілому і як індивід, і як особистість, і як індивідуальність. Тому феномен професіоналізму необхідно розглядати в усіх аспектах: індивіда, особистості, суб'єктності та індивідуальності. Це, по-перше, стосується вивчення та становлення професіоналізму і проявів професійних деформацій; по-друге, аналіз професіоналізму, як системного утворення, що передбачає вивчення всіх вимірів цього комплексного феномена. В якості такого феномена вважаємо доцільним зупинитися на розгляді професіоналізму як властивості, як процесу і як стану. Розглядаючи проблему професіоналізму в аспекті професійної надійності суб'єктів підприємницької діяльності, необхідно звернути увагу на те, що стан фахівця-підприємця може бути внутрішньо й зовнішньо охарактеризований (табл. 1).

Таблиця 1.

Згідно з функціональним принципом професіоналізму, слід звернути увагу не те, що феномен професіоналізму, як об'єкт вивчення, цікавий, насамперед, результатами свого існування та місцем, яке він посідає серед інших психологічних явищ. Тому пізнання професіоналізму підприємців слід починати з опису його функцій і критеріїв. Ми виходимо з розуміння того, що професіоналізм призначений для «обслуговування» («забезпечення») системи більш високого рівня, в якості якої виступає система професійної діяльності.

Отже, розглядаються функції не в сенсі кола обов'язків, що виконує фахівець у професійній діяльності, а у сенсі кола завдань, які вирішує суб'єкт підприємницької діяльності у розвитку економіки суспільства (табл. 2).

Таблиця 2. Психологічна придатність підприємців до професійної діяльності

У загальному випадку функції професійної діяльності підприємців характеризують процесуальний та результативний бік зовнішнього прояву властивостей у системі професійних взаємин. З процесуального боку основна функція професіоналізму являє собою перетворення суб'єкта праці. Результативна сторона професійних функцій - отримання узагальнених і конкретних корисних результатів, які задовольняють соціальні потреби фахівців.

Функції професіоналізму підприємців орієнтовані на вирішення професійних завдань: - створення споживчих цінностей, якість, надійність і продуктивність яких не нижче нормативного фахового рівня; - розвиток нормативно схвалюваного способу конкретної професійної діяльності, її розвиток за рахунок індивідуального збагачення; - відтворення, збереження і розвиток професійної спільноти, учасником якої є даний фахівець і яка, у свою чергу, є частиною як професійного співтовариства, так і частиною суспільства. онтологічний мораль професіоналізм психологічний

Конкретизація функцій професіоналізму фахівців дозволяє звернутися до аналізу тих властивостей (якостей) людини-професіонала, які забезпечують їх реалізацію. До них належать професійно важливі якості підприємців і ставлення фахівців до професії у цілому. Основними функціями підприємців у професійній діяльності є економічні, соціальні та психологічні (табл. 3).

Таблиця 3. Основні функції підприємців у професійній діяльності

Виконання функцій супроводжується отриманням не тільки корисних результатів, але й певних витрат, які можуть бути як матеріальними, соціальними, так і психологічними. Функціональний підхід дозволяє виявити умови, в яких реалізується й розвивається професіоналізм фахівців підприємницької діяльності. Уявлення про структуру досліджуваної системи становить морфологічний принцип. Він включає опис складу утворюючих її елементів (підсистем), їх призначення, а також структуру зв'язків між ними. Морфологічний опис носить ієрархічний характер і конкретизується на декількох рівнях. В основі професіоналізму підприємців лежать професійні знання, на яких «надбудовується» професійний досвід, професійна компетентність і професійна придатність. Ці аспекти дозволяють вибудувати стратегію професійної діяльності підприємців (табл. 4).

Таблиця 4. Стратегії підприємців у професійній , діяльності

Структура професіоналізму, як системи, визначається сукупністю стійких зв'язків між елементами, що її утворюють. Ці вищеназвані елементи є відносно незалежними один від одного, що дозволяє існування підсистем професіоналізму, кожна з яких має свою структуру, а саме підсистему професійної продуктивності, підсистему професійної ідентичності та підсистему професійної зрілості.

Ці підсистеми мають наступні характеристики:

підсистема професійної продуктивності утворює структуру, що складається з професійно важливих якостей і професійних взаємин, які безпосередньо впливають на продуктивність, якість і надійність діяльності. Як системоутворюючі чинники даної структури, прийняті складові ефективності професійної діяльності впливають на розвиток підприємництва;

підсистема професійної ідентичності характеризується структурою, яка в якості елементів включає професійно важливі якості та професійні взаємини, що забезпечують прийняття професії як особистісне значуще. Системоутво-рюючими компонентами у розглянутій структурі є професійна спрямованість, а також задоволеність професією і професійною діяльністю;

підсистема професійної зрілості описується структурою, що включає професійно важливі якості професіонала і його професійні взаємини, які забезпечують саморегуляцію й самодетермінацію становлення професіоналізму людини. В якості значущих елементів тут виступає сенс професійної діяльності, професійна совість і професійна честь. Системоутворюючим компонентом у структурі зв'язків виступає професійна самосвідомість.

На співставленні показників виділених структур інформаційний принцип дозволяє проводити аналіз динаміки становлення професіоналізму і складових його підсистем. Кожна з підсистем професіоналізму описується сукупністю утворюючих її компонентів, що знаходяться у певному взаємозв'язку і може бути представленою у вигляді відповідних характеристик. Ці підсистеми мають свої системоутворюючі чинники, які пов'язані з відповідними критеріями професіоналізму (табл. 5).

У структурах, що описують різні фази професіоналізму, розглядаються складові, які утворюють їх елементи. Відповідно ентропійному підходу розвиток системи визначається зміною в часі кількості складових її елементів, складності структури, що виявляється у зміні кількості значущих зв'язків між її елементами, а також зміною ентропії системи.

Поєднання цих показників дозволяє зробити висновки про вектор зміни професіоналізму: інтенсивний чи екстенсивний розвиток, стагнація, деградація. Досягнення людиною успіхів у професійній діяльності спирається на відповідні внутрішні передумови й зовнішні умови. До внутрішніх передумов можна віднести наявність у людини високороз- винених загальних здібностей і певних спеціальних здібностей, навченості, професійно важливих якостей, розвинених емоційно-вольових властивостей особистості. До зовнішніх умов належить вплив соціально-економічного середовища та професійного оточення.

Таблиця 5. Психологічна характеристика організації у підприємницькій діяльності

Для успішного виконання професійної діяльності, особливо у несприятливих умовах, людина змушена вдаватися до мобілізації своїх внутрішніх ресурсів і резервів. Ці ресурси спрямовуються як на досягнення позитивного результату, так і на компенсацію несприятливих впливів середовища. Можна говорити про існування у людині деякого внутрішнього потенціалу (або ресурсу), що є необхідною основою її успішної професіоналізації [11] (табл. 6).

Таблиця 6. Успішність професійної діяльності підприємця

До ресурсу професійного розвитку належить фізична тренованість, що забезпечує спершу необхідну працездатність в умовах організації навчальної діяльності, потім адаптацію до професійного середовища, стійку працездатність та професійну надійність суб'єктів підприємницької діяльності (табл. 7).

Професіоналізм, будучи властивістю людини-професіонала і повністю відображаючи її індивідуальність, одночасно реалізується як якість, яка формується з урахуванням професійних вимог соціально-виробничої системи й забезпечує її відтворення, збереження й розвиток.

Таблиця 7. Структурно-функціональна схема компонентів професійної надійності суб'єктів підприємницької діяльності

Можна провести паралелі у процесах розвитку індивідуального і групового професіоналізму. Якщо індивідуальний розвиток професіонала - це процес набуття індивідуальної професійної кваліфікації, індивідуального професійного досвіду та розвиток особистості професіонала, то розвиток професійної групи - це придбання її членами професійної згуртованості, спрацьованості, колективного стилю діяльності. Розвиток професії, як соціального інституту, полягає в удосконаленні прийомів і способів роботи й нормативної фіксації їх у технології, у збагаченні технічного інструментарію й розширення сфери його застосування. При досліджені проблеми формування особистості, у зв'язку з професійною діяльністю, основну увагу ряд дослідників зосереджують на вивченні структури особистості, різних психологічних утворень, а також на розкритті умов формування властивостей особистості. Складність і різноманіття зв'язків особистості й професійної діяльності робить систему особистісно-діяльнісних взаємин досить динамічною, що проявляється у взаємному пристосуванні компонентів особистісної та діяльнісної структури. Ефективність трудової діяльності, перспективи кар'єрного зростання значною мірою залежать від придатності суб'єкта праці до виконання конкретних професійних функцій, тобто до конкретної професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю властивих тільки їй специфічних прийомів і способів. Психологічний аналіз професійної діяльності є основою для вирішення ряду таких задач, як профвідбір, профорієнтація, профадаптація, профнавчання, профтравматизм, реконструкція існуючих і проектування нових видів професійної праці, що виникають у зв'язку з новими потребами суспільства. Для цього використовується професіографія.

Професіографія базується на принципі комплексного вивчення професій з соціальної, економічної, психологічної, медичної, виробничо-технічної сторін. Це дозволяє здійснювати системну побудову «картини світу професій» на підставі уявлення про динамічні системи типу: «людина-соціальне середовище», «людина-техніка», «людина-людина», «людина- природа», в яких найістотнішими ознаками виступає об'єкт і предмет, мета, умови, знаряддя праці, з якими працююча людина - суб'єкт праці - взаємодіє у плані зовнішніх (екстеріорізованих) і внутрішніх (інтеріорізованих) операцій [14] (табл. 8).

Професіографія може застосовуватись як для опису основних загальних принципів організації людської праці, так і для конкретнішого опису принципів організації споріднених професій у конкретній галузі трудової діяльності.

Таблиця 8. Основні компоненти психограми суб'єктів підприємницької діяльності.

Професіографія починається зі збору даних про спеціальність, яка вивчається, і опису її організаційних принципів, цілей, методів, матеріальної бази. На основі методу профе- сіографії створюються професіограми і психограми конкретних спеціальностей у галузі певної професійної діяльності.

Професіограма - це структурно-функціональна модель конкретного виду професійної діяльності. Існують різні види професіограм. Залежно від рівня узагальненості ознак професії, що виділяються, будуються монографічні і комплексні професіограми.

Монографічні професіограми дають уявлення про конкретну роботу, відображаючи певні показники: психологічні, соціологічні, санітарно-гігієнічні, екологічні. Комплексні професіограми є всебічним описом роботи, в якій узагальнено результати професіограм з урахуванням даних усіх дисциплін - від психології, фізіології, медицини до економіки, техніки [14].

Залежно від спрямованості на різні аспекти професій професіограми поділяються на спеціальні й універсальні. Спеціальні професіограми - це спеціалізований відбір тих найважливіших характеристик, які необхідні для вирішення конкретних професійних задач. Універсальні професіограми містять відомості і характеристики праці, істотні для всіх видів трудової діяльності людини або для всіх видів робіт у певній галузі.

На основі соціального призначення професіограми розподіляються на такі види як інформаційні, корекційні, діагностичні і формуючі. Інформаційні професіограми призначені для короткого опису основних структурних і функціональних особливостей професії, для ознайомлення з ними фахівців. Корекційні професіограми призначені для підвищення безпеки професійної діяльності, фіксуючи увагу на описі тих характеристик, які є основними джерелами помилок у складних ситуаціях, наприклад, в умовах соціальних конфліктів. Діагностичні професіограми орієнто-вані на організацію психодіагностики, призначеної для вивчення тих характеристик праці (психологічних, фізіоло-гічних, соціально-психологічних), від яких найбільшою мірою залежить кінцева ефективність праці (найвищі показники успішності дій, емоційної стійкості, самоконтролю). Формуючі професіограми, призначені для професійного навчання, відображають загальні основні функціональні, соціально- економічні, історичні, правові характеристики професії, а також детальну аналітичну характеристику технічних, технологічних, методичних аспектів конкретної професії. Така професіограма може виступати, наприклад, у формі чіткої схеми - моделі кваліфікаційної характеристики [14] (табл. 8).

Логічні підстави для виділення видів професіограм можуть перетинатися, поєднуючи віддзеркалення рівнів узагальненості характеристик діяльності і їхнього цільового призначення. Велике значення для професійної діяльності підприємців є розвиток їх комунікативних якостей, яка полягає у спілкуванні в умовах взаємодії. Для такої професійної діяльності характерною є висока емоційна інтенсивність праці, причому часто це пов'язано з негативними емоціями, з необхідністю їх пригнічувати, а емоційну розрядку відкладати на порівняно тривалий період. У той же час складні системи управління мають багаторівневу ієрархічну структуру, у кожній ланці (підсистемі) якої є свої локальні напрямки прямих і зворотних зв'язків, утворюючих зовнішні і внутрішні контури регуляції і саморегуляції. У соціальних системах ми маємо справу із взаємодією типу «людина - людина», тобто з суб'єкт-суб'єктними відносинами. Це відноситься як до окремих працівників, так і до колективних суб'єктів. Спеціальні комплексні професіограми, призначені для опису конкретних видів професійної діяльності, зберігаючи основну функціональну структуру (постановка мети і прогнозування, наказ і виконання, контроль і оцінка результату), мають більш розширений характер, включаючи специфічні для даної спеціальності особливості мотивації, способи вирішення професійних задач, а також психологічні якості особистості, необхідні для успішного виконання даного виду діяльності. Психограма - це «психологічний портрет» професії, представлений комплексом психологічних властивостей особистості, необхідних для ефективного виконання певної діяльності, рішення професійних завдань.

Таким чином, професійна діяльність у підприємництві містить ряд професійних особливостей, які вимагають від суб'єктів підприємницької діяльності наявності відповідних властивостей, котрі позначають професійно важливі якості особистості. Щодо професійно-важливих якостей підприємців слід розуміти їх індивідуальні властивості, що впливають на ефективність професійної діяльності і успішність її освоєння.

Становлення надійності підприємця у фаховій діяльності пов'язано з формуванням ієрархічної структури мотивів та цінностей, домінуванням вищих рівнів над нижчими. Рівень мотивів і цінностей підприємця визначається мірою їх спільності, починаючи з особистісних мотивів через інтереси групи, колективу та суспільства. Така ієрархія якостей підприємця не порушує гармонію його особистості, оскільки складність та множинність інтересів фахівців забезпечують різноманітність зв'язків з професійною діяльністю та соціумом. Важливою домінантою професійної діяльності є загальна спрямованість особистості, що детермінує будь-яку діяльність людини. Формування надійності фахівців є важливим соціальним завданням, тому що підприємці несуть відповідальність за свою працю та працю тих людей, якими вони керують. Спрямованість активності підприємця у кожний момент діяльності і в кожній суспільній ситуації визначається логікою і почуттям усвідомленого самоздійснення особистості, що проявляється в її самовідношенні до соціуму.

Розвиток надійності підприємців пов'язано із наступними суб'єктивними чинниками: 1) професійні якості: знання, досвід, компетентність, придатність, професійна спрямованість, задоволеність професійною діяльністю, професійна ідентичність, комунікативні якості, інноваційні здібності; 2) індивідуальні особистісні якості: самосвідомість, інтелект, загальні, спеціальні та організаційні здібності, творчий і внутрішній потенціал особистості; 3) емоційно-вольова саморегуляція: самоконтроль, самодетермінація, самоаналіз, самостійність, впевненість, самопочуття, особистісна стійкість, особистісна надійність; 4) професійна надійність: етичні відносини, висока мораль, духовні цінності, ділова честь, совість, довіра, психологічна культура, психологічна готовність до співпраці; 5) особистісна і професійна вмотивованість: особистісні і колективні інтереси, мотиви, потреби, професійна ефективність, професійна задоволеність, комунікативні навички та вміння, регулятивні вміння та здібності.

Кожен підприємець для успішного розвитку свого бізнесу повинний володіти інноваційними прийомами удосконалення професійної діяльності. Разом з цією діяльністю на різних етапах взаємодії у суспільстві закладаються основи професійної моральності: колективізм, професійні установки, професійні обов'язки, удосконалюються соціальні установки ставлення до людей та до суспільства, поліпшуються риси нахилу до успішності, розвиваються позитивні форми міжособистісної та соціальної поведінки.

У стимулюванні розвитку надійності суб'єктів підприємницької діяльності велике значення мають об'єктивні чинники (соціальні), які пов'язані із суспільством: - соціально-професійне середовище; - соціально-психологічний клімат у взаємодії із партнерами; - соціально-правове поле професійної діяльності; - соціальні умови становлення професіоналізму, іннова- ційність та творчість у фаховій діяльності; - психофізіологічні особливості професійної діяльності, професійна культура.

Особливості професійної діяльності підприємців виявляються у соціальній діяльності, спрямованій на виконання нових соціальних потреб суспільства. Однією із найважливіших вимог, які висуває професія підприємця, є чіткість соціальної та професійної позиції. Характерними особливостями професійної позиції підприємця є система вольових, інтелектуальних, емоційно-оціночних ставлень до світу, які є джерелом його активності. Позиція підприємця визначається, з одного боку, цими вимогами і можливостями, які надає йому суспільство, а з іншого - діють внутрішні, особистісні джерела активності, його ціннісні орієнтації, ідеали, світогляд. У позиції підприємця виявляються якості його особистості, характер соціальної орієнтації, тип громадської поведінки. Надійність підприємця впливає на його соціальну позицію, яка зростає у системі поглядів, переконань і ціннісних орієнтацій.

Протягом багатьох років розвиток підприємливості громадян та організацій Європи є однією з ключових цілей політики країн Європейської Співдружності. Зростає розуміння того, що підприємницьким умінням, знанням та установкам можна навчитися, що, в свою чергу, призведе до широкого розвитку підприємницького мислення та підприємницької культури, які є корисними для окремих громадян та для суспільства у цілому.

У цьому контексті в січні 2015 року Об'єднаний дослідницький центр (JRC) розпочав Дослідження компетентності підприємливості (EntreComp) від імені Генерального директорату з питань зайнятості, соціальних справ та суспільної інтеграції (DG EMPL). Однією з ключових цілей EntreComp була розробка спільного концептуального підходу, який сприяв би розвитку підприємливості на європейському рівні. EntreComp визначає підприємливість як наскрізну компетентність. Вона стосується окремих осіб та груп (команд чи організацій) та означає створення цінності у приватному, публічному та інших секторах, а також у будь-якому гібридному поєднанні трьох вищевказаних секторах. Зрештою, підприємливість є нейтральною стосовно сфер діяльності: будь-яка особа може виходити з ідей та можливостей з метою генерування цінності для інших у будь-якій сфері діяльності та будь-якому можливому ціннісному ланцюжкові [15, с. 5].

Людський спосіб життя зумовлює таке існування цінностей, де найвищою постає цінність, яка визначає сенс життя особистості, усю мотивацію її існування. Проте глобалізаційні процеси суттєво впливають і на зміну традиційної системи цінностей національної культури, моралі, у цілому на духовний стан особистості, а саме - на її духовні цінності та світоглядні орієнтації.

Трансформаційні процеси у сучасному українському суспільстві, що супроводжуються становленням ринкових відносин, інтеграцією до європейського та світового співтовариств, тотальною глобалізацією, актуалізують проблему переходу системи освіти та професійної підготовки на більш якісний рівень. У зв'язку з чим особливого значення набуває питання формування нової генерації підприємців, які не лише здатні приймати раціональні рішення у динамічному комерційному середовищі, отримувати прибуток, накопичувати матеріальні блага, а й засвоювати та розвивати культуру, гуманістичне мислити та орієнтуватися на морально-етичні засади під час вирішення професійних завдань. А це є одним із головних завдань у контексті позитивних перетворень соціально-економічних реалій України [15].

Приділяючи увагу розвитку особистісної надійності підприємців, О.В. Москаленко оцінює цінності особисті, в першу чергу, як смислові універсалії їх професійної діяльності. Індивідуальне значення вважається складовою динамікою смислової системи, індивідуалізованим відблиском реальності, власне що виражається ставленням особистості до об'єктів, через які розгортається діяльність. Підґрунтям усвідомлення парадоксу ціннісно-смислової сфери вважається утворення категорій «цінності», «ціннісні орієнтації» і «смисли» як компліментарним, тобто угруповання даних категорій формує суть ціннісно-смислової сфери особистості. Зміст ціннісно- смислової сфери особистості у значній мірі знаходиться у залежності від ступеня укладення питання ціннісного самовизначення та ідентифікації особистості, що відкриває суть відносин між цінностями і «Я-образом» та виступає як база взаємодії між людиною і світом, наслідком чого вважається набуття значення і зведення особистістю особистої ціннісної ієрархії, яка працює орієнтиром у життєвому просторі даної особистості [16].

Г.В. Чайка пропонує розглядати ціннісно-смислову сферу особистості як центральне, ядерне утворення особистості [17]. Вона являє собою складну, багаторівневу, ієрархічну структуру динамічну у часі. Ця сфера створює смисли і цілі життєдіяльності людини. Особисту роль ціннісно-смислова сфера здійснює на всіх кроках діяльності (від виявлення важливих стимулів і необхідностей до визначення мети й оцінки результату діяльності).

Структура ціннісно-смислової сфери особистості носить динамічний характер. Ціннісно-смислова сфера у цілому - досить стабільне утворення, проте вона змінюється, перебудовується під впливом кризових чинників як зовнішньої, так і внутрішньої природи. У кризовій ситуації відбувається трансформація смислової структури особистості: людина намагається знайти сенс своєї ситуації як для розуміння, інтерпретації досвіду, так і для свого існування - знайти сенс для продовження свого буття. Така перебудова внутрішнього світу, безумовно, призводить до певних утрат, проте й відкриває для людини нові обрії особистісного зростання через рефлексивну перебудову власної системи ціннісних орієнтирів і ціннісно-смислової сфери у цілому. При такому підході криза стає не символом розпаду психічного світу особистості, а необхідним щаблем для подальшого особистісного, духовного зростання [18].

Г.В. Тимощук уважає, що ціннісно-смислова область складає особистісне ядро фахівця у вигляді когнітивних уявлень і переконань, емоційних оцінок і ставлення до себе як суб'єкта дієвої професійної діяльності. Вона визначає його поведінку у соціальному та професійному середовищах, упливає на результативність виконання професійних завдань. Специфічність ціннісно-смислової сфери підприємців полягає у поєднанні утилітарно-прагматичного та морально-етичного аспектів у практичній взаємодії з колегами, клієнтами та конкурентами. Механізм їх засвоєння ґрунтується на інтеріорізаційно-екстеріорізаційних процесах під час професійної підготовки, що передбачають переклад об'єктивно значущих професійних цінностей на особливий рівень [19].

Одне з провідних місць у дослідженні суспільної детермінації людської поведінки, її саморегуляції та прогнозування у цілому займають проблеми, які пов'язані з людськими цінностями. Тому процесу становлення та розвитку особистості у цілому сприяє складання важливих ціннісних характеристик. Вони відіграють домінуючу роль у формуванні світогляду, переконань, регуляції поведінки, виборі актуального шляху.

Актуальні якості особистості, такі як цінність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей, активність життєвої позиції, наполегливість у досягненні мети визначає стійка та несуперечлива сукупність ціннісних орієнтацій, що впливають на потужний розвиток надійності особистості підприємців. Але у ціннісних орієнтаціях можуть виникати суперечливості. Певна суперечливість у ціннісних орієнтаціях призводить до непослідовності у їх поведінці [20, с. 296-301].

Щодо ціннісних орієнтацій, які притаманні підприємцям, виділяють:

набуття внутрішнього комфорту і самоповаги;

потреба відчути певні підсумки власної праці;

володіння свободою творчості, домогтися піку творчої самореалізації;

захищене власне матеріальне становище й матеріальне становище близького оточення;

професійне зростання в особистісне важливих сферах діяльності;

перспектива підвищити свій престиж;

досягнення багатства через внутрішню свободу і незалежність;

набуття вміння переносити всі тягарі у важких ситуаціях;

володіння захоплюючою роботою, пов'язаною зі свіжими емоціями і спілкуванням з людьми;

етична відповідальність перед професією (захист гідності професії, розвиток етичних норм і збільшення професійних знань).

Цінності та ціннісні орієнтації надзвичайно презентативні для розвитку особистісної надійності фахівців. Вони виступають тими об'єктивними передумовами, які необхідні для формування й розвитку менталітету підприємців. Менталітет, як соціальне явище, складний феномен. Він розглядається як сукупність найбільш сталих когнітивних, емоційно-вольових установок, що притаманні більшості індивідуумів спільноти (нації). Вони надають їх поведінці певну спрямованість.

Цікавою є проблема українського менталітету. Він найбільш достеменно простежується у діяльності та поведінці підприємців. Для нього характерні наступні риси, а саме: домінування емоцій та почуттів над інтелектом і волею - це емоційна несталість та хвилеподібність настрою, реактивна запальність та швидке згасання емоційності; індивідуалізм; інтровертність; кордоцентризм - це прагнення жити, діяти за покликом серця; екзекутивність - орієнтація переважно на виконавчу, обслуговуючу діяльність, концентрація уваги на поточних проблемах; толерантність; селянськість; орієнтація на малий гурт.

Але підприємницька робота різновекторна. Вона має свою орієнтацію і регулюється значною системою норм, що визначаються громадською загальною визначеністю. Ці норми базуються на ціннісному критерії поведінки, а саме очікуванні і стереотипі, які регулюють вплив і дії людей, соціальних спільнот. А це сприяє міцності і злагоді у суспільстві.

Соціальні норми - це деякі бездоганні еталони, які вказують на те, що люди зобов'язані говорити, мислити, відчувати і створювати у певних обставинах. Підприємницька діяльність досить прискіпливо контролюється соціальними групами. Це пов'язано з тим, що поведінка підприємців вважається незвичною («ненормативною»), тобто виходить за межі прийнятих у даному суспільстві у конкретний час загальновизнаних норм, властива найменшій чисельності людей. Частіше за все це креативна (творча) поведінка, яка реалізує нові ідеї. Вона самобутня, продуктивна, прогресивна та може вести до зміни самих норм. Тому ця поведінка викликає опір оточуючих.